Система інтелектуальної власності

З дати надходження заявки до Установи та до дати публікації відомостей про заявку матеріали заявки вважаються конфіденційною інформацією та зберігаються Установою в таємниці. Доступ третіх осіб до матеріалів заявки в цей період забороняється, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Формальна експертиза заявки проводиться з метою визначення відповідності формальних ознак заявки вимогам, встановленим Законом „Про охорону прав на сорти рослин” і розробленими Установою на його основі правилами складання та подання заявки. Якщо формальні ознаки заявки відповідають встановленим вимогам, заявнику надсилається експертний висновок про позитивні результати формальної експертизи і про дату проведення кваліфікаційної експертизи.

Кваліфікаційна експертиза передбачає проведення комплексу досліджень, необхідних для підготовки експертного висновку за заявкою та прийняття рішення щодо державної реєстрації сорту і прав на нього. За результатами кваліфікаційної експертизи формулюється обґрунтований експертний висновок за заявкою і приймається рішення про державну реєстрацію сорту і видачу патенту або рішення про відмову в реєстрації сорту і видачі патенту.

Експертиза назви сорту проводиться з метою визначення відповідності цієї назви вимогам встановленим ст. 13 ЗУ „Про охорону прав на сорти рослин”, а саме - щодо його ідентифікації ті відмінності від існуючих видів та сортів.

Державна реєстрація майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин здійснюється на підставі рішення про державну реєстрацію прав на сорт. Після сплати державного мита та за наявності документа про його сплату відомості ,встановлені законом і Положення про Реєстр патентів, вносяться до Реєстру Патентів.

Установою в місячний строк від дати державної реєстрації прав на сорт авторові видається свідоцтво про авторство на сорт рослин, а заявникові - патент на сорт рослин і свідоцтво про державну реєстрацію сорту.

ПРАВО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ НА ПОРОДУ ТВАРИН

Порода тварин - цілісна консолідована (стійка) група сільськогосподарських тварин одного виду, яка має спільне походження і відрізняється специфічними екстерьєрно-конституціональними та корисними господарськими властивостями, що передаються по спадковості.

Термін «порода» переважно вживається по відношенню до домашніх тварин чи рослин для визначення сукупності особин, що представляють собою деякі визначені відмінності від інших особин такого ж виду. Так, наприклад, розрізняють велику кількість пород коней, рогатого скота, свиней тощо.

Об'єкти права інтелектуальної власності на породу тварин

Велика рогата худоба, свині, вівці, кози, коні, птиця, риба, бджоли, шовкопряди, хутрові звірі, яких розводять з метою одержання від них певної продукції (далі - тварини).

Державна реєстрація племінних тварин здійснюється шляхом внесення даних про них до державних книг племінних тварин, а племінних стад - до Державного племінного реєстру.
Положення про державні книги племінних тварин і Державний племінний реєстр затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, до відання якого віднесені питання сільського господарства.
Дані державних книг племінних тварин і Державного племінного реєстру є доступними для заінтересованих осіб.

Види прав інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин

Право інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин становлять:

Особа, яка створила сорт, вивела породу тварин, визнається автором сорту, породи тварин. Вона набуває особистого немайнового права авторства від дати державної реєстрації сорту рослин, породи тварин.

Особа, визнана автором сорту, породи тварин, має право:

· перешкоджати іншим особам привласнювати та спотворювати його авторство;

· вимагати не розголошувати його ім'я як автора сорту, породи і не зазначати його у публікаціях;

· вимагати зазначення свого імені під час використання сорту, якщо це практично можливо.

Майнові права інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин, засвідчені патентом

Майновим правом власника сорту рослин чи породи тварин є його виключне право на використання власного сорту рослин, породи тварин і на дозвіл чи заборону використання сорту, породи іншими особами.

Виключне право власника сорту, породи на дозвіл чи заборону використання сорту полягає у тому, що ніхто без його дозволу не може здійснювати по відношенню до матеріалу сорту такі дії:

Майнові права можуть бути предметом застави і використовуватись у спільній діяльності, зокрема, бути внеском до статутного фонду чи майна юридичної особи, та бути предметом іншого комерційного обігу, що не заборонений законом.

Строк чинності майнових інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин

Стаття 488 Цивільного кодексу України	Стаття 41 Закону України „Про охорону прав на сорти рослин”
Майнові права інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин, засвідчені патентом, є чинними з дати, наступної за датою їх державної реєстрації, за умови підтримання чинності цих прав відповідно до закону	Чинність майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин обмежується строком. Установленим Законом України „Про охорону прав на сорти рослин” та підтримується за умови сплати збору за її підтримання
Законом можуть бути встановлені умови тимчасової чинності майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин, засвідчені патентом, до набрання чинності з моменту державної реєстрації. Строк чинності виключних майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин спливає через 35 років, а щодо дерев та винограду - через 35 років, що відліковується з 1 січня року, наступного за роком державної реєстрації цих прав	Строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин починається з наступного дня після дати державної реєстрації права та закінчується в останній день: тридцять п'ятого календарного року, що підліковується з 1 січня року, наступного за роком державної реєстрації цих прав, для сортів деревних культур і винограду; тридцятого календарного року, що відліковується з 1 січня року, наступного за роком державної реєстрації цих прав, для всіх інших сортів.
Чинність виключних майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин може бути припинено достроково або поновлено у випадках та у порядку, встановлених законом	Після завершення строку чинності майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин, а також його достроково припинення чи відмови від них, відповідно до положень статей 50 і 51 Закону „Про охорону прав на сорти рослин”, цей сорт стає суспільним надбанням і його може вільно використовувати будь-яка особа, з урахуванням положень ч. 2 та ч. 3 ст. 38 названого Закону
Право на поширення сорту рослин, породи тварин є чинним з дати, наступної за латою його державної реєстрації, та діє безстроково за умови підтримання чинності цього права відповідно до закону

ПРАВО ІНТЕЛЕКУТАЛЬНОЇ ВЛАСНСОТІ НА КОМПОНУВАННЯ ІНТЕГРАЛЬНОЇ МІКРОСХЕМИ

Відносини щодо правової охорони компонування інтегральної мікросхеми в Україні регулюються ЦК України (ст. 471-488) та Законом України від 5 листопада 1997 р. «Про охорону права на топографії інтегральних мікросхем» (далі - Закон).

У зв'язку з введенням в дію ЦК України, зміни до Закону не вносилися, тому в ЦК України використовується термін «компонування» інтегральної мікросхеми, а в Законі - «топографії» інтегральних мікросхем. Терміни «компонування» та «топографія» мають однаковий зміст.

Поняття та характерні ознаки компонування ІМС

Основною і єдиною юридично значимою ознакою, необхідною для надання компонуванню ІМС правової охорони, є оригінальність (згідно ст. 471 ЦК України компонування ІМС вважається придатним для набуття права інтелектуальної власності на нього, якщо воно є оригінальним).

Не може бути визнано оригінальною топографія ІМС, заявка на реєстрацію якої подана до Установи пізніше ніж через 2 роки від дати її першого використання.

Суб'єкти права інтелектуальної власності на компонування ІМС

Для визнання особи автором не має значення його вік або стан дієздатності. Малолітнім або недієздатним особам можуть належати особисті немайнові права на компонування ІМС. Майнові права від їхнього імені здійснюють родичі та опікуни. Неповнолітні особи (віком від 14 до 18 років) здійснюють свої права самостійно.

Порядок реєстрації компонування ІМС

Реєстрація здійснюється відповідно до Положення про Державний реєстр топографій ІМС, затвердженого наказом МОН України від 12 квітня 2001 р. № 292. Це Положення визначає форму та порядок ведення Державного реєстру України топографій ІМС ,видачі свідоцтв про державну реєстрацію топографій ІМС та їх дублікатів, порядок надання виписок з Реєстру, перелік змін, які можуть бути внесені до реєстру за ініціативою власника свідоцтва, а також установлює форму свідоцтва.

ПРАВО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ НА КОМЕРЦІЙНУ ТАЄМНИЦЮ

Проект закону про комерційну таємницю №5180 від 20.02.2004.

Закон України від 02.10.1992 № 2657-ХП «Про інформацію».

Закон України від 25.06.1993 № 3322-ХП «Про науково-технічну інформацію».

Закон України від 11.01.2001 № 2210-ІП «Про захист економічної конкуренції».

Поняття комерційної таємниці

Комерційну таємницю не становлять:

· установчі документи, документи, що дозволяють займатися підприємницькою чи господарською діяльністю та її окремими видами;

· інформація за всіма встановленими формами державної звітності;

· дані, необхідні для перевірки обчислення і сплати податків та інших обов'язкових платежів;

· відомості про чисельність і склад працюючих, їхню заробітну плату в цілому та за професіями й посадами, а також наявність вільних робочих місць;

· документи про сплату податків і обов'язкових платежів;

· інформація про забруднення навколишнього природного середовища, недотримання безпечних умов праці, реалізацію продукції, що завдає шкоди здоров'ю, а також інші порушення законодавства України та розміри заподіяних при цьому збитків;

· документи про платоспроможність;

· відомості про участь посадових осіб підприємства в кооперативах, малих підприємствах, спілках, об'єднаннях та інших організаціях, які займаються підприємницькою діяльністю;

· відомості, що відповідно до чинного законодавства підлягають оголошенню.

Підприємства зобов'язані подавати ці відомості органам державної виконавчої влади, контролюючим і правоохоронним органам, іншим юридичним особам відповідно до чинного законодавства, за їх вимогою.

Майновими правами інтелектуальної власності на комерційну таємницю є:

· право на використання комерційної таємниці;

· виключне право дозволяти використання комерційної таємниці;

· виключне право перешкоджати неправомірному розголошенню, збиранню або використанню комерційної таємниці;

· інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Майнові права інтелектуальної власності на комерційну таємницю належать особі, яка правомірно визначила інформацію комерційною таємницею, якщо інше не встановлено договором.

ПРАВО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ НА РАЦІОНАЛІЗАТОРСЬКУ ПРОПОЗИЦІЮ

Поняття, ознаки та об'єкти раціоналізаторської пропозиції

Відповідно до ст. 481 ЦК України раціоналізаторською пропозицією є визнана юридичною особою пропозиція, яка містить технологічне (технічне) або організаційне рішення в будь-якій сфері її діяльності.

Для визнання пропозиції раціоналізаторською вона має відповідати таким ознакам:
1. Бути технічним або організаційним рішенням. Таке рішення виконує роль родової ознаки, має комплексний характер та означає, що: - пропозиція має містити конкретне вирішення завдання, а не просто його постановку. Раціоналізатор повинен у своїй пропозиції дати конкретні вказівки на те, що і як необхідно зробити, що одержати бажаний результат; - вирішення завдання повинно мати технічний, організаційний характер, тобто раціоналізаторська пропозиція повинна вирішувати практичне завдання за допомогою технічних, організаційних засобів.
2. Мати новизну, тобто бути невідомою на підприємстві. Раціоналізаторська пропозиція є новою для підприємства, якому вона подана, якщо згідно з наявними на даному підприємстві джерелами інформації ця або тотожна поданій пропозиція не була відома в мірі, достатній для її практичного використання. Пропозицію не вважають новою, якщо подання заявки за встановленою формою зазначено або ж таке рішення: - вже використовували на цьому підприємстві, крім випадків, коли рішення використовували за ініціативою автора протягом не більше 3 місяців до подання заявки; - передбачено наказами чи розпорядженнями адміністрації; - розроблено технічними службами цього підприємства; - заявлено іншою особою, якій належить першість на цю або тотожну пропозицію. Першість визначається датою надходження на підприємство правильно оформленої заявки на раціоналізаторську пропозицію; - рекомендовано вищою організацією або опубліковано в інформаційних виданнях з розповсюдження передового досвіду в цій галузі; - передбачено обов'язковими для підприємства нормативами.
3. Бути корисною. Раціоналізаторська пропозиція є корисною для підприємства, якому вона подана, якщо її використання дає змогу підвищити економічну ефективність виробництва, одержати кращий доход (прибуток) або одержати інший позитивний ефект. Позитивний ефект може полягати в будь-якому підвищенні технічного рівня виробництва, поліпшені умов та безпеки праці, зниженні негативного впливу на навколишнє середовище тощо.

Не визнається раціоналіза-торською пропозиція, яка: Не визнається раціоналіза-торською пропозиція, яка:	- знижує надійність та інші показники якості продукції; - погіршує умови праці, якість робіт; - викликає або збільшує рівень забруднення навколишнього природного середовища; - ставить лише завдання або тільки визначає ефект, що може бути одержаний від застосування пропозиції, без вказівки конкретного рішення; - забезпечує досягнення позитивного ефекту шляхом заходів організаційного, а не технічного характеру (поліпшення стану робочих місць, упорядкування системи матеріально-технічного забезпечення виробництва, обліку і звітності, зміна графіків роботи і ремонту устаткування чи транспортних засобів, скорочення часу доставки вантажів тощо); відноситься до засобів організації і управління господарством (планування, фінансування), виконання, викладання, дослідження, проектування, розрахунку, а також до систем інформації; - відноситься до умовних позначень, розкладів, правил гри, дорожнього руху, судноплавства, складання шкал, таблиць, діаграм, графіків, номограм, якщо вони не призводять до зміни конструкції приладів, що їх містять, або технології виробництва; - передбачає зміну розміщення устаткування в приміщеннях, будинках, спорудах, якщо воно не призводить до удосконалення технологічного процесу; - спрямована на заміну будівельних конструкцій, матеріалів, деталей, виробів на відомі, застосування яких передбачено обов'язковими для підприємства будівельними нормами, правилами та іншими нормативними документами по будівництву, а також якщо ця заміна призводить до порушення технічних правил по економному витрачанню будівельних матеріалів; - спрямована на зміну міст розробки кар'єрів, забору води для потреб будівництва, вивезення ґрунту, на зміну протяжності інженерних комунікацій, якщо така пропозиція не містить ознак раціоналізаторської пропозиції, а також на скорочення протяжності інженерних комунікацій у зв'язку зі змінами технічних умов на їх приєднання, викликане приближенням до об'єкта будівництва джерел і трас електропостачання, зв'язку, газо забезпечення, тепло забезпечення, водопроводу з причин, які не залежать від будівельної організації; - пов'язана зі змінами проектних рішень, якщо заяву на нього подано після узгодження цих змін із замовником, крім випадків, коли пропозиція використовувалась з ініціативи автора протягом не більше 3-х місяців до подачі Заяви; - зроблена працівником проектної організації, що здійснює авторський нагляд в процесі будівництва, по зміні проектних рішень.

Оформлення права на раціоналізаторську пропозицію

Оформлення права на раціоналізаторську пропозицію починається зі складання і подання заяви. Заява складається автором за формою ,затвердженою Міністерством статистики України. Заява подається підприємству, до діяльності якого відноситься пропозиція, незалежно від того, працює автор на цьому підприємстві чи ні. Пропозиція відноситься до діяльності підприємства, якщо вона може бути використана ним у технологічному процесі, в продукції, що виробляється, або в застосовуваній техніці.

За заявою, що надійшла, проводиться перевірка дотримання вимог, встановлених Методичними рекомендаціями. Вірно складена заява приймається до розгляду, реєструється в Журналі реєстрації раціоналізаторських пропозицій (далі - Журнал) за формою, затвердженою Міністерством статистики України, в день її одержання, незалежно від рішення, котре буде прийняте згодом. На заяві проставляється дата її надходження і номер, за яким вона зареєстрована в Журналі.

Зареєстрована заява на раціоналізаторську пропозицію піддається своєрідній експертизі по суті, яка полягає у визначенні наявності у пропозиції технічного рішення, новизни та корисності. Вона направляється для отримання висновку по пропозиції тим підрозділам і службам, до діяльності яких вона безпосередньо відноситься.

Рішення по пропозиції приймається керівником підприємства чи керівником відповідного підрозділу, на якого це покладено наказом по підприємству.

По пропозиції, яка визнана підприємством раціоналізаторською, здійснюються організаційно-технічні заходи, що забезпечують її використання (включення у відповідні плани, видання наказів чи розпоряджень про використання пропозиції, зміна у зв'язку з пропозицією нормативно-технічної документації тощо).

Запис про прийняте рішення робиться у розділі заяви «Рішення, яке прийняте по пропозиції».

Заява розглядається і по ній приймається рішення на підприємстві протягом місяця від дати її надходження. Про прийняте рішення слід повідомити автора (співавторів).

У випадку незгоди автора з рішенням про відмову у визнанні пропозиції раціоналізаторською або у прийнятті її до використання, він може у місячний термін від дати одержання рішення подати заперечення керівнику підприємства, який прийняв це рішення.

Заперечення автора розглядається науково-технічною радою або аналогічним органом підприємства в місячний термін від дати його надходження. На прохання автора до розгляду заперечення запрошуються представники первинної профспілкової організації або ТВР України.

Рішення, прийняте після розгляду заперечення, є остаточним.

Після винесення рішення про визнання пропозиції раціоналізаторською та прийняття її до використання у встановленому порядку вносяться зміни у нормативну і технічну документацію.

Після прийняття рішення про визнання пропозиції раціоналізаторською та прийняття її до використання протягом місячного строку автору (співавторам) має бути видане Свідоцтво на раціоналізаторську пропозицію.

Свідоцтво на раціоналізаторську пропозицію є безстроковим документом і діє в межах того підприємства, яке його видало.

У разі, коли свідоцтво загублене, на прохання автора (співавторів) підприємством (організацією, установою) видається дублікат. Напис «Дублікат» робиться на бланку свідоцтва на раціоналізаторську пропозицію над словом «Свідоцтво» прописними буквами.

Використання раціоналізаторської пропозиції

Нині питання щодо використання раціоналізаторських пропозицій недостатньо врегульовано в нормативних актах України. У зв'язку з цим, відповідно до постанови Верховної Ради України від 12 вересня 1991 р. за № 1545-12 «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР», до прийняття відповідних нормативних актів в Україні застосовують акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції та законам України.

Відповідно до п.4 Інструкції про порядок виплати винагороди за відкриття, винаходи і раціоналізаторські пропозиції, затвердженої постановою Держкомітету у справах винаходів і відкриттів Ради Міністрів СРСР від 15 січня 1974 р. (далі - Інструкція) використання раціоналізаторської пропозиції - це її застосування у виробничому процесі.

Використанням також вважають застосування раціоналізаторської пропозиції, спрямованої на вдосконалення виготовлення і випробування дослідного зразка. Дату початку використання зазначають в акті про використання раціоналізаторської пропозиції, затвердженому Міністерством статистики України.

Порядок та підстави виплати винагороди за раціоналізаторські пропозиції

Відповідно до п. 9 Інструкції винагороду авторам на підприємстві виплачуються на підставі таких документів:

Первинним документом, що засвідчує виникнення у підприємства зобов'язань із виплати винагороди авторам раціоналізаторської пропозиції, є акт про використання.

Право на отримання винагороди автор (співавтори) раціоналізаторської пропозиції має протягом 2 років від дати початку використання її на підприємстві, що видало свідоцтво.

Винагорода сплачується автору відповідно до договору, але не пізніше 3 місяців після закінчення кожного року використання раціоналізаторської пропозиції. Розмір винагороди визначають умови договору між автором і підприємством.

Права автора раціоналізаторської пропозиції

Автори раціоналізаторських пропозицій мають особисті немайнові та майнові права, які забезпечують суспільне визнання їхніх заслуг і задоволення майнових інтересів.

Відповідно до ст. 484 ЦК України:

- автор раціоналізаторської пропозиції має право на добросовісне заохочення від юридичної особи, якій цю пропозицію подано;

- юридична особа, яка визнала пропозицію раціоналізаторською, має право на її використання в будь-якому обсязі.

ПРАВО ІНТЕЛЕКУТАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ НА НАУКОВЕ ВІДКРИТТЯ

Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України про наукові відкриття, то застосовуються правила міжнародного договору.

Поняття та ознаки наукового відкриття

Відповідно до ст. 45 7 ЦК України науковим відкриттям є встановлення невідомих раніше, але об'єктивно існуючих закономірностей, властивостей та явищ матеріального світу, які вносять докорінні зміни у рівень наукового пізнання.

Кожен із названих об'єктів відкриттів може бути визнаним відкриттям окремо, лише за умови, що зазначені закономірність, властивість чи явище не були відомі раніше - вони виявлені вперше в світі.

Установа разом з НАН України видає автору (співавторам) наукового відкриття диплом на наукове відкриття, якщо протягом шести місяців з дати публікації про наукове відкриття в офіційному бюлетені Установи проти реєстрації не буде заперечень. Організація, в якій було створено наукове відкриття, має право на одержання свідоцтва на наукове відкриття.

2.5 Економіка інтелектуальної власності

Метою комерціалізації є отримання прибутку за рахунок використання об'єктів права інтелектуальної власності у власному виробництві або продажу чи передачі прав на їх використання іншим юридичним чи фізичним особам.

Комерціалізація об'єктів інтелектуальної власності - це взаємовигідні (комерційні) дії всіх учасників процесу перетворення результатів інтелектуальної праці у ринковий товар.

Види договорів

Ліцензія - це надання особою, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності іншій фізичній чи юридичній особі письмового дозволу (повноваження) на право використання нею цього об'єкта в певній обмеженій сфері.

Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути оформлена як:

· окремий документ;

· складова частина ліцензійного договору.

·

Обсяг прав, що передають за ліцензією, визначаються видом ліцензії.

Виключна ліцензія - видається лише одному ліцензіату і виключає можливість використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері.

· Передбачає надання виняткового права на використання об'єкта промислової власності одному ліцензіату (ліцензіар користується лише правом самостійного використання об'єкту ліцензування у певних межах).

· Гарантує, що ліцензіат не буде мати конкуренції навіть з боку ліцензіара і залежних від нього суб'єктів.

Одинична ліцензія - видається лише одному ліцензіату і виключає можливість видачі ліцензіаром іншим особам ліцензій на використання об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, але не виключає можливості використання ліцензіаром цього об'єкта у зазначеній сфері.

· Передбачає передання всіх прав на використання об'єкта права інтелектуальної власності одній особі на весь термін дії охоронного документа.

· Гарантує ліцензіату неможливість видачі ліцензіаром дозволу на переданий об'єкт права інтелектуальної власності іншим виробникам на обумовленій території.

Невиключна ліцензія - не виключає можливості використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена ліцензією та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері.

· Передбачає обмежене право використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар зберігає всі права як щодо використання, так і надання ліцензій необмеженому колу осіб.

Істотні умови ліцензійного договору можна поділити на дві групи:

Об'єктивні	Суб'єктивні
(передбачені законом або є необхідними для даного виду договорів):	(ті, що на вимогу будь-якої сторони мають бути узгоджені між ними):
Сторони договору	Вид ліцензії
Предмет договору	Розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності
Конкретні права, що надаються договором	Строк чинності договору
Способи використання об'єкта інтелектуальної власності
Територія та строк, на які надаються права

Предметом договору є об'єкт права інтелектуальної власності, тобто результат творчої праці - твір, втілений у таку об'єктивну форму, що робить його придатним для сприймання іншими особами, відтворення і розповсюдження.

Не можуть бути предметом ліцензійного договору права на використання об'єкта інтелектуальної власності, які на момент укладення договору не були чинними.

За ліцензійним договором надається невиключна ліцензія, якщо інше не встановлено договором.

Права на використання об'єкта права інтелектуальної власності та способи його використання, які не визначені ліцензійним договором, є такими, що не надані ліцензіату.

Якщо у ліцензійному договорі відсутня умова про територію, на яку поширюються надані права на використання об'єкта права інтелектуальної власності, дія ліцензії поширюється на всю територію України.

Якщо у ліцензійному договорі про видання або інше відтворення твору винагорода визначається у вигляді фіксованої грошової суми, то в договорі обов'язкового обумовлюється максимальний тираж твору.

Умови ліцензійного договору, які суперечать нормам Цивільного кодексу України, є нікчемними.

Строк ліцензійного договору, встановлений договором повинен спливати не пізніше спливу строку чинності виключного майнового права на визначений у договорі об'єкт права інтелектуальної власності (наприклад, строк чинності виключних майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин 35 років (ст.488 ЦК України).

На визначення строку дії ліцензійного договору можуть впливати наступні фактори:

· наявність патентного захисту;

· умови договору про передання удосконалень;

· умови конкурентних пропозицій;

· умови платежів за договором;

· можливий строк морального старіння об'єкта;

· можливості партнерів щодо строків поставок технічної документації, спеціального устаткування, монтажу, пуско- налагоджувальних робіт;

· час, необхідний для освоєння ліцензійної продукції;

· зацікавленість ліцензіата в більш короткому терміні дії договору при комбінованих платежах тощо.

Договір про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності.

Особливістю договору про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності є відсутність предмета договору на момент його укладення. Твір науки, літератури. мистецтва створюється автором за замовленням іншої сторони.

· Договором визначені способи та умови використання замовником об'єкта права інтелектуальної власності.

· Оригінал твору образотворчого мистецтва, створеного на замовлення, переходить у власність замовника. Майнові права на цей твір залишаються за його автором, якщо інше не встановлено договором.

· Умови договору про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності, що обмежують право творця цього об'єкта на створення інших об'єктів, є нікчемними.

Істотні умови договору про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності: предмет, строк, способи та умови використання об'єкта, ціна. Інші умови договору (строк, ціна тощо) визначаються домовленістю сторін.

Предметом договору є об'єкт права інтелектуальної власності. Виділяють такі види договорів про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності:

· договори на створення літературних, музичних творів;

· аудіовізуальних творів;

· творів архітектури;

· видавничі, постановочні, сценарні договори;

· договір про депонування рукопису;

· про використання твору декоративно-прикладного мистецтва в промисловості;

· договір про публічне виконання твору;

· про управління майновими правами автора;

· договір на створення і використання комп'ютерних програм;

· договір про створення твору образотворчого мистецтва тощо.

Так, наприклад, за договором художнього замовлення (створення твору образотворчого мистецтва) автор (художник) зобов'язується створити і передати замовнику в обумовлений договором строк твір образотворчого мистецтва, а замовник зобов'язується виплатити автору обумовлену цим договором винагороду.

Предметом договору є різноманітні твори образотворчого мистецтва (твори живопису ,графіки, скульптури, фотографічні твори тощо), які створюються автором на замовлення організацій та приватних осіб і стають власністю останніх.

Права та обов'язки сторін за договором про створення за замовленням та використанням об'єкта права інтелектуальної власності обумовлюються самими сторонами. Посилаючись на практичні дані, можна визначити такі обов'язки сторін:

Обов'язки автора	Обов'язки замовника
Створити особисто визначений дого- вором об'єкт права інтелектуальної власності	Прийняти створений відповідно до умов договору об'єкт права інтелектуальної власності
Передати об'єкт інтелектуальної власності замовнику у встановлений договором строк	Використовувати об'єкт права інтелектуальної власності протягом встановленого строку на умовах та способах, визначеними договором, не порушуючи при цьому особистих немайнових прав автора
Змінити твір, відповідно до вказівок замовника	Сплатити автору визначену договором винагороду
Брати участь у підготовці твору до використання	Не передавати право на використання твору третім особам ,якщо договором не передбачено інше

Договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності - це правочин, за яким одна сторона (особа, що має виключні майнові права) передає другій стороні частково або у повному обсязі ці права відповідно до закону та на визначених договором умовах.

Автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами на підставі авторського договору.

Передача права на використання твору іншим особам може здійснювати на підстав авторського договору про:

передачу виключного права на використання твору;

передачу невиключного права на використання твору.

Істотними умовами договору про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності є:

· строк дії договору;

· способи використання об'єкта інтелектуальної власності;

· територія, на яку поширюється право, що передається за договором;

· розмір і порядок виплати авторської винагороди;

· інші умови, щодо яких за вимогою однієї із сторін необхідно досягнення згоди.

Умови договору про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності, що погіршують становище творця відповідного об'єкта або його спадкоємців порівняно зі становищем, передбаченим цивільним законодавством, а також обмежують право творця на створення інших об'єктів, є нікчемними.

Договір укладається в письмовій формі. В усній формі може укладатися договір про використання твору в періодичних виданнях.

На підставі договору комерційної концесії здійснюється оплатне надання виключних прав на об'єкти інтелектуальної власності: комерційну інформацію, знаки для товарів і послуг, фірмове найменування тощо для використання іншим суб'єктом в його підприємницькій діяльності.

Існує декілька видів договору комерційної концесії:

Торговий (відкриття торговельною організацією мережі магазинів, які юридично не є її структурними підрозділами);

Збутовий (побудова єдиної розгалуженої збутової мережі, функціонування якої перебуває під контролем виробника товару);

У сфері обслуговування та надання послуг (відкриття мережі фірмових готелів, ресторанів, юридичних, консалтингових фірм тощо);

Виробничий (розширення виробництва товарів та просування їх на нові ринки).

Сторонами договору виступають правоволоділець та користувач -- фізичні та юридичні особи, які на момент укладення договору зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності:

Предметом договору є право на використання об'єктів права інтелектуальної власності - торговельних марок, промислових зразків, винаходів, комерційних таємниць, комерційного досвіду тощо.

Таким чином, предмет договору комерційної концесії складає:
1. Комплекс виключних прав, які закріплені за право володільцем і індивідуалізують його (право на фірмове найменування) або вироблені ним товари, роботи, послуги, що надаються.
2. Можливість використання комерційної інформації ,яка належить право володільцю і не підлягає спеціальний державній реєстрації, а також його діловій репутації і комерційного досвіду, в т. ч. у вигляді різної документації по організації по організації і веденню підприємницької діяльності.
3. Технічне і консультативне сприяння користувачеві з боку правоволодільця з метою забезпечення необхідної якості вироблених (наданих) за договором товарів, робіт, послуг.

Ціна договору - винагорода, яку користувач сплачує право володільцю.

Складається з двох частин:

плата за приєднання до фірмової мережі право володільцю;

періодичні платежі, що визначаються у відсотках від прибутку користувача.

Строк договору встановлюється сторонами.

Форма договору - письмова, підлягає державній реєстрації.

Обов'язки сторін

Правоволодільця	Користувача
Передати користувачеві технічну та комерційну документацію, надати іншу інформацію, необхідну для здійснення прав, наданих за договором	Використовувати торговельну марку та інші позначення правоволодільця визначеним у договорі способом
Проінформувати користувача та його працівників з питань ,пов'язаних із здійсненням переданих прав	Забезпечити відповідність якості товарів (робіт ,послуг), що виробляються (виконуються, надаються) відповідно до договору комерційної концесії ,якості аналогічних товарів (робіт, послуг), що виробляються (виконуються, надаються) правоволодільцем
Забезпечити державну реєстрацію договору	Дотримуватися інструкцій та вказівок правоволодільця, спрямованих на забезпечення відповідності характеру, способів та умов використання комплексу наданих прав використанню цих прав правоволодільцем
Надавати користувачеві постійне технічне та консультативне сприяння, включаючи сприяння у навчанні та підвищенні кваліфікації працівників	Надавати покупцям (замовникам) додаткові послуги, на які вони могли б розраховувати ,купуючи (замовляючи) товари (роботи, послуги) безпосередньо у правоволодільця
Контролювати якість товарів (робіт, послуг), що виробляються (виконуються, надаються) користувачем на підставі договору	Інформувати покупців (замовників) найбільш очевидним способом про використання ним торговельної марки та інших позначень правоволодільця за допомогою комерційної концесії
	Не розголошувати секрети виробництва правоволодільця, іншу одержану від нього конфіденційну інформацію

Особливі умови комерційної концесії

Припинення договору комерційної концесії

Розірвання договору комерційної концесії можливе за ініціативою сторін шляхом односторонньої відмови від договору в повному обсязі.

Кожна із сторін договору, строк якого не встановлений, може у будь-який час відмовитись від договору, повідомивши про це другу сторону не менш як за шість місяців, якщо більш тривалий строк не встановлений самим договором.

Припинення договору комерційної концесії підлягає державній реєстрації, після якої користувач позбавляється права використовувати передбачений договором комплекс виключних прав на об'єкт інтелектуальної власності.

НАВЧАЛЬНИЙ ТРЕНІНГ

Основні терміни і поняття

Комерціалізація інтелектуальної власності. Механізм комерціалізації інтелектуальної власності. Ліцензування. Ліцензійна угода. Ліцензія. Ліцензіар. Ліцензіат. Види ліцензій: виключні, невиключні, патентні, безпатентні, добровільні, примусові, відкриті тощо. Франчайзинг. Комерційна концесія. Ціна ліцензії. Методи визначення ціни ліцензії. Паушальні платежі. Роялті. Економічна ефективність ліцензування. Принципи оцінювання вартості об'єктів інтелектуальної власності. Гудвіл. Підходи до оцінювання вартості об'єктів інтелектуальної власності: витратний, порівняльний, прибутковий. Методи оцінювання вартості об'єктів інтелектуальної власності: визначення початкових витрат; вартості заміщення; відновлюваної вартості; порівняльного аналізу продажу; звільнення від роялті; дисконтування; капіталізації прибутку.

Контрольні запитання і завдання

1. Розкрийте сутність та механізм комерціалізації інтелектуальної власності.

2. Охарактеризуйте основні способи розпорядження .майновими правами інтелектуальної власності в ринковій економіці.

3. У чому сутність та практичне значення ліцензійних угод.

4. Охарактеризуйте суб'єкти та об'єкти ліцензійних угод.

5. Як класифікують ліцензійні угоди?

6. Здійсніть порівняльний аналіз методів визначення ціни ліцензії.

7. Розкрийте сутність та специфіку паушальних платежів і роялті.

8. Яким чином, на вашу думку, можна використовувати зарубіжний досвід комерціалізації інтелектуальної власності в Україні?

9. Чому, на вашу думку, є необхідність вартісного оцінювання об'єктів інтелектуальної власності?

10. Розкрийте специфіку вартісного оцінювання об'єктів інтелектуальної власності.

11. Охарактеризуйте найважливіші принципи, на яких ґрунтується методичні підходи до оцінювання вартості об'єктів інтелектуальної власності?

12. Розкрийте сутність витратного (інвестиційного) підходу до оцінювання вартості об'єктів інтелектуальної власності. Які методи використовуються в рамках цього підходу?

13. Охарактеризуйте зміст та методи порівняльного (аналогового) підходу до оцінювання об'єктів інтелектуальної власності.

14. Розкрийте сутність та специфіку прибуткового (дохідного) підходу до визначення вартості об'єктів інтелектуальної власності.

15. Які методи оцінювання вартості об'єктів інтелектуальної власності використовуються в рамках прибуткового підходу?

2.6 Захист прав інтелектуальної власності

1. Загальні положення.

2. Форми порядки та способи захисту прав інтелектуальної власності.

Кожна людина має право на за -

хист її моральних і матеріальних

інтересів, що є результатом нау -

кових, літературних або худож -

ніх праць, автором яких вона є.

Кожна цивілізована держава закріплює за своїми громадянами певні права та обов'язки і намагається створити найсприятливіші умови для їх реалізації. Тому одним з найголовніших завдань держави є не лише проголошення, а й захист законних прав громадян. Відповідно до Конституції України (розділ 1) держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання.

Відповідно до ст. 431 ЦК України, порушення права інтелектуальної власності в т.ч. невизнання цього права чи посягання на нього, тягне за собою відповідальність, встановлену ЦК, іншим законом чи договором.

Правова охорона результату інтелектуальної, творчої діяльності надається за умови його відповідності вимогам закону. Будь-який твір літератури, науки і мистецтва, суміжні права підпадають під охорону права, якщо вони відповідають вимогам закону. Науково-технічним результатам інтелектуальної творчої діяльності правова охорона надається лише на підставі відповідної кваліфікації спеціальним державним органом управління і видачі правоохоронного документа. Правова охорона об'єктів права інтелектуальної власності обмежується лише територією України. Охорона прав на зазначені об'єкти на території інших держав здійснюється лише на підставі відповідних міжнародних конвенцій і договорів.

Чинне законодавство містить ряд важливих ознак, які характеризують правовідносини, пов'язані з захистом права власності, в т.ч. інтелектуальної власності. Зокрема, це такі, як: рівний захист суб'єкта права власності незалежно від форми власності; право власника на відшкодування як майнової так і моральної шкоди; захист права власності судом, господарським або третейським судом; непорушність права власності; захист речових прав на чуже майно на рівні і за нормами захисту права власності.

Специфіка цивільно-правового захисту права власності, як і інших майнових та особистих немайнових прав, полягає насамперед у застосуванні таких юридичних механізмів (засобів, способів), що забезпечують, як правило, усунення перешкод у здійсненні права власності та відновлення майнового становища потерпілого власника за рахунок майнових благ порушника чи іншої зобов'язаної особи. Цьому не можуть сприяти повною мірою норми інших галузей права, наприклад, кримінального. У багатьох випадках потерпіла від злочину особа насамперед заінтересована не у притягненні злочинця до кримінальної відповідальності, а у відшкодуванні завданих матеріальних збитків, у поверненні викраденого майна, що досягається вже засобами цивільного права. Саме в цьому і полягають специфіка та переваги цивільно-правового захисту.

Така система захисних заходів є складовою частиною загально-правового механізму захисту права власності.

Ст. 16 ЦК України визначено загальні способи захисту прав та інтересів, які можна застосувати і у разі порушення права власності:

· визнання права;

· визнання правочину недійсним;

· припинення дій, що порушують право;

· відновлення становища, яке існувало до порушення права;

· примусове виконання обов'язку в натурі;

· зміна правовідношення;

· припинення правовідношення;

· відшкодування збитків та інші способі відшкодування майнової шкоди;

· відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

· визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АР Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Що стосується захисту прав інтелектуальної власності, то суд відповідно до закону, може постановити рішення про:

· застосування негайних заходів щодо запобігання порушенню права інтелектуальної власності та збереження відповідних доказів;

· зупинення пропуску через митний кордон України товарів, імпорт чи експорт яких здійснюється з порушенням права інтелектуальної власності;

· вилучення з цивільного обороту товарів, виготовлених або введених у цивільний оборот з порушенням права інтелектуальної власності;

· вилучення з цивільного обороту матеріалів та знарядь, які використовувалися переважно для виготовлення товарів з порушенням права інтелектуальної власності;

· застосування разового грошового стягнення замість відшкодування збитків за неправомірне використання об'єкта права інтелектуальної власності (розмір стягнення визначається відповідно до закону з урахуванням вини особи та інших обставин, що мають істотне значення;

· опублікування в засобах масової інформації відомостей про порушення права інтелектуальної власності та зміст судового рішення щодо такого порушення.

З метою запобігання порушення права інтелектуальної власності та збереження відповідних доказів суд має право заборонити відповідачеві чи іншій особі вчиняти певні дії.

Для цього необхідна наявність таких умов:

· існування достатніх підстав вважати, що дана особа є порушником права інтелектуальної власності;

· зазначені дії стосуються виробництва, відтворення, розповсюдження, використання, а також транспортування, збереження або володіння виробами (товарами);

· є достатні підстави вважати, що об'єкти інтелектуальної власності є контрафактними;

· зазначені дії вчиняються з метою випуску в цивільний оборот цих контрафактних виробів (товарів).

Контрафактною є продукція (товари), вироблена з використанням об'єкта інтелектуальної власності і розповсюджена в межах України з порушенням права на неї. Контрафактними є вироби, які вироблені незаконно, з порушенням права інтелектуальної власності, а також вироби, які виготовленні законно, але розповсюджені з порушенням права суб'єкта інтелектуальної власності.

Якщо дії порушника права інтелектуальної власності мають ознаки злочину, за який передбачено кримінальну відповідальність, орган дізнання, досудового слідства або суд зобов'язані вжити заходів для забезпечення вчиненого або можливого в майбутньому цивільного позову шляхом розшуку і накладення арешту на:

· матеріали та обладнання, призначені для виготовлення і використання зазначених виробів (товарів);

· документи, рахунки та інші предмети, що можуть бути доказом вчинення дій, за які відповідно до чинного законодавства передбачено кримінальну відповідальність.

Основні терміни і поняття

Охорона та захист засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту товарів і послуг. Охорона та захист авторського права. Копірайт. Охорона та захист суміжних прав. "Піратство" у сфері інтелектуальної власності. Контрафакція. Контрафактна продукція. Правова охорона програм для ЕОМ та баз даних.

ГЛОСАРІЙ

Автор - творець певного твору (письменник, художник, винахідник та ін.).

Авторське право - економіко-правовий інститут, що регулює відносини з приводу створення та використання творів науки, літератури та мистецтва, виражених в усній, письмовій або іншій об'єктивній формі, що уможливлює їх відтворення; сукупність особистих немайнових та майнових прав, що належать автору конкретного наукового, літературного чи мистецького твору. Авторське право є об'єктом інтелектуальної власності

Аудіовізуальний твір - твір, зафіксований на певному матеріальному носієві (кіноплівці, компакт-диску), який може сприйматись одночасно слухом і зором (наприклад, кінофільм, телепередача).

База даних (компіляція даних) - сукупність творів, даних або будь-якої іншої інформації, яка за підбором, упорядкуванням та розташуванням є результатом творчої інтелектуальної праці.

Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів - перший міжнародний договір про охорону авторських прав, підписаний 9 вересня 1886 р. у м. Берні.

Бренд - широковідомий товарний знак; товар (послуга), компанія або концепція, виділені суспільною свідомістю з маси подібних; набір символів та асоціацій, що формують у суб'єктів ринку позитивний образ продукції фірми.

Виключне право - право власника використовувати об'єкт інтелектуальної власності на власний розсуд і санкціонувати його використання іншими особами.

Виключних прав теорія - теорія, прихильники якої стверджують, що розвиток інтелектуальної власності принципово змінює сутність традиційних правомочностей володіння, користування і розпорядження, на зміну яким приходить сукупність виключних прав, що мають територіально обмежений, тимчасовий характер і допускають одночасну експлуатацію об'єкта власності необмеженим колом осіб.

Виконавець - автор, співак, музикант, танцюрист або інша особа, яка певним способом виконує твори літератури або мистецтва, а також диригент музичних і музично-драматичних творів.

Винахід - оригінальне технічне рішення, що стосується певного продукту (пристрою, речовини, штаму мікроорганізмів, культури клітин рослин, тварин) або способу (процесу, операцій, прийому тощо), здатне забезпечити корисний ефект; об'єкт промислової власності, якому надається правова охорона шляхом патентування за умов його новизни, неочевидності та промислової придатності.

Витратний підхід до оцінки вартості об'єкта інтелектуальної власності - підхід, що ґрунтується на визначенні величини витрат, необхідних для повного відновлення або заміщення об'єкта оцінювання з урахуванням його зносу. Ґрунтується на таких методах: метод визначення початкових витрат, метод вартості заміщення, метод відновної вартості, метод планових витрат, метод коефіцієнтів.

Відеограма - відеозапис на відповідному матеріальному носієві (магнітній стрічці, диску) виконання чи будь-яких рухомих зображень (крім зображень у вигляді запису, що входить до аудіовізуального твору).

Відчуження - відносини з приводу передачі об'єкта власності іншій особі; один зі способів реалізації власником належних йому правомочностей. Розрізняють платне (на основі відносин купівлі -- продажу) та безоплатне (на основі дарування) відчуження об'єкта власності.

Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ) - міжурядова організація, спеціалізована установа ООН (з 1974 р.), створена в результаті підписання 14 липня 1967 р. Стокгольмської конвенції щодо регулювання міжнародної системи охорони і захисту прав інтелектуальної власності та здійснення адміністративних функцій щодо багатосторонніх угод з приводу її правових та економічних аспектів.

Географічне зазначення - об'єкт промислової власності; назва географічного місця, яка вживається як позначення у назві твору, що Походить із цього географічного місця і має певні якості, репутацію або інші характеристики, зумовлені притаманними цьому географічному місцю природними умовами та людським фактором.

...