Система інтелектуальної власності

МОДУЛЬ 2. ОХОРОНА ТА ЗАХИСТ ПРАВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

2.1 Авторське право і суміжні права

Авторське право - це сукупність правових норм, на підставі яких виникають, змінюються чи припиняються відносини щодо створення літературних, художніх та інших творів.

Об'єкти авторського права визначені ст. 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права», а також ст.433 Цивільного кодексу України.

Зокрема, до об'єктів авторського права віднесено:

· літературні письмові твори белетристичного, публіцистичного, наукового, технічного або іншого характеру (книги, брошури, статті тощо);

· виступи, лекції, промови, проповіді та інші усні твори;

· комп'ютерні програми;

· бази даних;

· музичні твори з текстом і без тексту;

· драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні та інші твори, створені для сценічного показу, та їх постановки;

· аудіовізуальні твори;

· твори образотворчого мистецтва;

· твори архітектури, містобудування і садово-паркового мистецтва;

· фотографічні твори, у т.ч. твори, виконані способами, подібними до фотографії;

· твори ужиткового мистецтва, у т.ч. твори декоративного ткацтва, кераміки, різблення, ливарства, з художнього скла, ювелірні вироби тощо;

· ілюстрації, карти, плани, креслення, ескізи, пластичні твори, що стосуються географії, геології, топографії, техніки,

· архітектури та інших сфер діяльності;

· сценічні обробки літературних, публіцистичних, наукових творів, і обробки фольклору, придатні для сценічного показу;

· похідні твори;

· збірники творів, збірники обробок фольклору, енциклопедії та антології, збірники звичайних даних, інші складені твори за умови, що вони є результатом творчої праці за добором, координацією або упорядкуванням змісту без порушення авторських прав на твори, що входять до них як складові частини;

· тексти перекладів для дублювання, озвучення, субтитрування українською та іншими мовами іноземних аудіовізуальних творів;

· інші твори.

Слід зауважити, що і в законі «Про авторське право і суміжні права», і в Цивільному кодексі перелік об'єктів авторського права завершується словами «інші твори». Це означає, що зазначений перелік не є вичерпним, оскільки життя породжує нові форми вираження творчої індивідуальності особи, і на них, безумовно, повинна поширюватись чинність законодавства про авторські права.

· Твір визнається об'єктом правової охорони незалежно від призначення, художнього рівня, цінності або достоїнства, незалежно від його змісту, жанру, обсягу, мети.

· Не впливає на визнання твору об'єктом правової охорони ні спосіб, ні форма його вираження (рукопис, ноти, креслення, схеми, запис на магнітну плівку, фотографії тощо).

· Для визнання твору об'єктом правової охорони не має значення завершено чи незавершено твір, опубліковано (оприлюднено) твір чи ні.

· Частина твору, яка може використовуватись самостійно, у т.ч. й оригінальна назва твору, розглядається як твір і підлягає правовій охороні.

Не є об'єктами авторського права (ст. 9 закону та ст. 434 ЦУ України:

· повідомлення про новини дня або поточні події, що мають характер звичайної прес-інформації;

· твори народної творчості (фольклор);

· видані органами державної влади у межах їх повноважень офіційні документи політичного, законодавчого, адміністративного характеру (закони, укази, постанови, судові рішення, державні стандарти тощо) та їх офіційні переклади;

· державні символи України, державні нагороди; символи і знаки органів державної влади, Збройних Сил України та інших військових формувань;

· символіка територіальних громад; символи та знаки підприємств, установ та організацій;

· грошові знаки;

· розклади руху транспортних засобів, розклади телерадіопередач, телефонні довідники та інші аналогічні бази даних, що не відповідають критеріям оригінальності і на які поширюється право suiqeneris (своєрідне право, право особливого роду).

Це положення застосовується також у разі опублікування твору під псевдонімом, який ідентифікує автора.

· Авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрації твору чи будь-якого іншого спеціального його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей.

· Особа, яка має авторське право (автор твору чи будь-яка інша особа, якій на законних підставах передано авторське майнове право на цей твір), для сповіщення про свої права може використовувати знак охорони авторського права, який складається з таких елементів:

· латинська літера «с», обведена колом, -- ©;

· ім'я особи, яка має авторське право;

· рік першої публікації твору.

Знак охорони авторського права проставляється на оригіналі і кожному примірнику твору.

· Якщо твір опубліковано анонімно чи під псевдонімом (за винятком випадку коди псевдонім однозначно ідентифікує автора), видавець твору (його ім'я чи назва мають бути зазначені на творі) вважається представником автора і має право захищати права останнього. Це положення діє до того часу, поки автор твору не розкриє свого імені і не заявить про своє авторство. Суб'єкт авторського права для засвідчення авторства (авторського права) на оприлюднений чи не оприлюднений твір, факту і дати опублікування твору чи договорів, які стосуються права автора на твір. У будь-який час протягом строку охорони авторського права може зареєструвати своє авторське право у відповідних державних реєстрах.

Державна реєстрація авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір, здійснюється Установою відповідно до затвердження Кабінетом Міністрів України порядку. Установа складає і періодично видає каталоги всіх державних реєстрів.
За підготовку Установою до державної реєстрації авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір, сплачуються збори, розміри яких визначаються Кабінетом Міністрів України.
Про реєстрацію авторського права на твір Установою видається свідоцтво. За видачу свідоцтва сплачується державне мито, кошти від сплати якого перераховується до Державного бюджету України. Розмір і порядок сплати державного мита за видачу свідоцтва визначається законодавством.
Особа, яка володіє матеріальним об'єктом, в якому втілено (виражено) твір, не може перешкоджати особі, яка має авторське право, у цього реєстрації.

Авторське право і право власності на матеріальний об'єкт, в якому втілено твір

Авторське право і право власності на матеріальний об'єкт, в якому втілено твір ,не залежить одне від одного.

Відчуження матеріального об'єкта, в якому втілено твір, не означає відчуження авторського права і навпаки.

Власникові матеріального об'єкта, в якому втілено оригінал твору образотворчого мистецтва чи архітектури, не дозволяється руйнувати цей об'єкт без попереднього пропонування його авторові твору за ціну, що не перевищує вартості матеріалів, витрачених на його створення.

Якщо збереження об'єкта, в якому виражено оригінал твору, повинен дозволити авторові зробити копію твору у відповідній формі, а якщо це стосується архітектурної споруди - фотографії твору.

Авторське право на службові твори

Авторське особисте немайнове право на службовий твір належить автору.

Виключне майнове право на службовий твір належить роботодавцю, якщо інше не передбачено трудовим договором (контрактом) та (або) цивільно-правовим договором між автором і роботодавцем.

За створення і використання службового твору автору належить авторська винагорода, розмір та порядок виплати якої встановлюються трудовим договором (контрактом) та (або) цивільно-правовим договором між автором і роботодавцем.

Авторське право на аудіовізуальний твір

Авторами аудіовізуального твору є:

· режисер-постановник;

· автор сценарію і (або) текстів, діалогів;

· автор спеціально створеного для аудіовізуального твору музичного твору з текстом або без нього;

· художник-постановник;

· оператор-постановник.

Якщо інше не передбачено у договорі про створення аудіовізуального твору, автори, які зробили внесок або зобов'язалися зробити внесок у створення аудіовізуального твору і передали майнові права організації, що здійснює виробництво аудіовізуального твору чи продюсеру аудіовізуального твору, не мають права:

За оприлюднення і кожне публічне виконання, показ, демонстрацію чи сповіщення аудіовізуального твору, його здавання у майновий найм і (або) комерційний прокат його примірників за всіма авторами аудіовізуального твору зберігається право на справедливу винагороду, що розподіляється і виплачується організаціями колективного управління або іншим способом.

Автори, твори яких увійшли як складова частина до аудіовізуального твору (як тих, що існували раніше, так і створених у процесі роботи над аудіовізуальним твором), зберігають авторське право кожний на свій твір і можуть самостійно використовувати його незалежно від аудіовізуального твору в цілому, якщо договором з організацією, що здійснює виробництво аудіовізуального твору, чи продюсером аудіовізуального твору не передбачено інше.

Авторське право на комп'ютерні програми

Комп'ютерні програми охороняються як літературні твори. Правова охорона поширюється на комп'ютерні програми незалежно від способу чи форми їх вираження.

Авторське право на збірники та інші складені твори

Авторові збірника та інших складених творів (упорядникові) належить авторське право на здійснені ним підбір і розташування творів та (або) інших даних, що є результатом творчої праці (упорядкування).

Упорядник збірника користується авторським правом за умови дотримання ним прав авторів кожного з творів, включених до складеного твору.

Автори творів, включених до складеного твору, мають право використовувати свої твори незалежно від складеного твору, якщо інше не передбачено авторським договором з упорядником збірника.

Авторське право упорядника збірника не перешкоджає іншим особам здійснювати самостійний підбір або розташування тих самих творів та (або) інших даних для створення своїх творів.

Видавцям енциклопедій, енциклопедичних словників, періодичних збірників, збірників наукових праць, газет, журналів та інших періодичних видань належать виключні права на використання таких видань у цілому. Видавець має право за будь-якого використання таких видань зазначати в них своє ім'я або вимагати такого зазначення.

Автори творів, включених до таких видань, зберігають виключні права на використання своїх творів незалежно від видання в цілому, якщо інше не передбачено авторським договором.

Авторське право перекладачів і авторів інших похідних творів

Перекладачам і авторам інших похідних творів належить авторське право на здійснені ними переклад, адаптацію, аранжування або іншу переробку.

Перекладачі і (або) автори інших похідних творів користуються авторським правом на створений ними твір за умови дотримання ними прав автора, твір якого зазнав перекладу, адаптації, аранжування або іншої переробки.

Авторське право перекладачів і (або) авторів інших похідних творів не перешкоджає іншим особам здійснювати свої переклади і переробки тих самих творів.

Співавторство

Загалом автором твору науки, літератури, мистецтва є одна особа. Проте бувають випадки, коли у створенні того чи іншого твору приймають участь декілька осіб, яких називають співавторами, а твір створений декількома особами, вважається створеним у співавторстві.

Співавтори	Співавторство
Особи, спільною творчою працею яких створено твір (ст. 13 ЗУ „Про авторське право”)	Відносини, що виникають між двома або кількома авторами у процесі створення ними твору науки, літератури, мистецтва

Для того, щоб визнати твір таким, що створений у співавторстві, необхідна наявність наступних умов:

· твір створений спільною творчою працею співавторів повинен бути єдиним цілим (тобто не може існувати без складових частин як ціле);

· спільна праця авторів повинна бути творчою (не може бути визнана співавтором особа, яка надавала організаційну, технічну або матеріальну допомогу без надання особистого саме творчого внеску);

· при спільній праці над твором між співавторами укладається договір (тобто співавторство повинно бути добровільним);

· при нероздільному співавторстві твір може використовуватись лише за спільною згодою усіх співавторів (проте право опублікування та іншого використання твору належить однаковою мірою усім співавторам);

· при роздільному співавторстві кожен із співавторів зберігає авторське право на свою частину. Одночасно він є співавтором твору в цілому;

· винагорода за використання твору належить співавторам у спільних частках, якщо в угоді між ними передбачається інше.

ОСОБИСТІ НЕМАЙНОВІ ПРАВА	МАЙНОВІ ПРАВА
Право на визнання людини творцем (автором, виконавцем, винахідником)	Право на використання об'єкта права інтелекту - альної власності
Право перешкоджати будь-якому посяганню на право інтелектуальної власності, здатно - му завдати шкоди честі чи репутації творця об'єкта інтелектуальної власності	Виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності
Інші особисті немайнові права, встановлені законом: - право вимагати зазначення свого авторства шляхом зазначення належним чи - ном імені автора на творі і його примірниках твору, якщо це практично можливо; - забороняти під час публічного використання твору згадувати свого імені, якщо він як автор твору бажає залишитись анонімом; - право обирати псевдонім, зазначати і вимагати зазначення псевдоніма замість справжнього імені автора на творі і його примірниках і під час будь-якого його публічного використання; - вимагати збереження цілісності твору і протидіяти будь-якому перекручуванню, спотворенню чи іншій зміні твору або будь-якому іншому посяганню на твір, що може зашкодити честі і репутації автора.	Виключне право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта права інтелектуальної власності. Інші майнові права, встановлені законом

Право на визнання людини творцем (право авторства)

Означає, що тільки дійсний автор вправі називати себе автором твору, інші особи, використовуючи даний твір, повинні посилатися на ім'я автора.

Зазначення імені автора при використанні твору обов'язкове в усіх випадках, крім випадків, коли твір образотворчого мистецтва чи фотографічний твір використовується у промисловості (у цих випадках ім'я автора не зазначається із суто технічних причин).

Право на авторське ім'я

Означає, що автор може випустити твір за власним іменем, псевдонімом чи анонімно. Це право автора на вибір способу зазначення імені. Але якщо автор у своєму творі порушив чиїсь права, на вимогу слідчих органів, особи, яким відоме справжнє ім'я автора зобов'язані розкрити його псевдонім чи анонім.

Право на недоторканість твору

Означає можливість протидіяти будь-якому перекручуванню, спотворенню чи іншій зміні твору або будь-якому іншому посяганню на твір, що може зашкодити честі і репутації автора.

ТОБТО:

- забороняється без дозволу автора та його правонаступників вносити будь-які зміни як до самого твору, так і до його назви та позначення імені автора;

- не допускається без дозволу автора супроводжувати твір, що видається ілюстраціями, передмовами, післямовами, коментарями, поясненнями, доповнювати або скорочувати твір;

- переклад твору іншою мовою з метою випуску у світ допускається лише за згодою автора або його правонаступників - на підставі договору.

За чинними в Україні типовими видавничими договорами малюнок і навіть колір обкладинки дозволяється виконувати лише за згодою автора.

Контроль за дотриманням вимог недоторканості твору здійснює Державне агентство України з авторських і суміжних прав (ДААСП України).

Право на оприлюднення твору

Здійснена за згодою автора чи іншого суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав дія, що вперше робить твір доступним для публіки шляхом опублікування, публічного виконання, публічного показу, публічної демонстрації, публічного сповіщення тощо.

Іншими словами, твір вважається розкритим публіці, якщо він виданий, публічно виконаний, переданий по радіо чи телебаченню або будь-яким іншим способом повідомлений невизначеному колу осіб.

Спосіб випуску залежить від форми, характеру твору:

Без згоди автора або іншої особи, що має авторське право, але з обов'язковим зазначенням імені автора і джерела запозичення допускається:

1) використання цитат (коротких уривків) з опублікованих творів;

2) використання літературних і художніх творів як ілюстрації у виданнях, у передачах мовлення, у записах звуку або зображення навчального характеру;

3) відтворення у пресі, передача в ефір або інше публічне повідомлення опублікованих у газетах або журналах статей із поточних економічних, політичних, релігійних питань або передача в ефір творів такого ж характеру, коли це спеціально заборонено автором;

4) відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, передача в ефір або інше повідомлення творів, побачених або почутих під час перебігу таких подій;

5) видання випущених у світ творів рельєфно-крапковим шрифтом для сліпих;

6) відтворення творів для судового і адміністративного провадження;

7) публічне виконання музичних творів під час офіційних і релігійних церемоній, а також похорон;

8) відтворення з інформаційною метою у газетах та інших періодичних виданнях, передача в ефір або інше публічне сповіщення публічно виголошених промов, звернень, доповідей та інших подібних творів.

В усіх зазначених випадках твори використовуються чи відтворюються в обсязі, виправданому поставленою метою;

9) відтворення твору в особистих цілях за умов, передбачених статтями 16 - 19 Закону.

Строк дії авторського права

· Авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення і починає діяти від дня створення твору.

· Авторське право діє протягом усього життя автора і 70 років після його смерті.

Перехід творів у суспільне надбання

У суспільне надбання твори переходять після закінчення строку дії авторського права.

Твори, які стали суспільним надба- нням ,можуть вільно, без випла - ти авторської винагороди, вико - ристовувати будь-якою особою, за умови дотримання особистих немайнових прав автора (ч. 2 ст. 30 Закону)	Кабінетом Міністрів України можуть встановлюватися спеціальні відрахування до фондів творчих спілок України за використання на території України творів, які стали суспільним надбанням.

Суміжні права - це права на результати творчої діяльності виконавців, права виробників фонограм та права організацій мовлення, пов'язані з використанням творів літератури та мистецтва, авторські права на які належать іншим особам.

Об'єкти суміжних прав

Суб'єкти суміжних прав

· Виконавці творів, їх спадкоємці та особи, яким на законних підставах передано суміжні майнові права щодо виконань.

· Виробники фонограм, їх спадкоємці (правонаступники) та особи, яким на законних підставах передано суміжні майнові права щодо фонограм.

· Виробники відеограм, їх спадкоємці (правонаступники) та особи, яким на законних підставах передано суміжні майнові права щодо відеограм.

· Організації мовлення та їх правонаступники.

Виконавці здійснюють свої права за умови дотримання ними прав авторів виконуваних творів та інших суб'єктів авторського права.

Виробники фонограм, виробники відеограм повинні дотримуватися прав суб'єктів авторського права і виконавців.

Організації мовлення повинні дотримуватися прав суб'єктів авторського права, виконавців, виробників фонограм (відеограм).

Виникнення і здійснення суміжних прав

Для виникнення і здійснення суміжних прав не вимагається будь-яких формальностей.
Право інтелектуальної власності на виконання виникає з моменту першого його здійснення.
Право інтелектуальної власності на передачу (програму) організацій мовлення виникає з моменту її вироблення
Право інтелектуальної власності на фонограму чи відеограму виникає з моменту їх вироблення

Виконавець, виробник фонограми, виробник відеограми для сповіщення про свої суміжні права на фонограмах, відеограмах і всіх їх примірниках, що розповсюджується серед публіки на законних підставах, або їх упаковках можуть використовувати знак охорони суміжних прав.

Цей знак складається з таких елементів

За відсутності доказів іншого, виконавцем, виробником фонограми ч відеограми вважаються особи, імена (назви) яких зазначені на фонограмі, відеограмі та їх примірниках або на їх упаковці (ст. 450 ЦК України; ст. 37 Закону України „Про авторське право і суміжні права”).

Строк дії суміжних прав

НАВЧАЛЬНИЙ ТРЕНІНГ

Основні терміни і поняття

Авторське право. Суб'єкти авторського права: автори, співавтори, укладачі, спадкоємці та правонаступники авторів, роботодавці. Первісні суб'єкти авторського права. Похідні суб'єкти авторського права. Об'єкти авторського права. Принципи авторського права. Правомочності суб'єктів авторського права. Суміжні права. Суб'єкти та об'єкти суміжних прав. Правомочності суб'єктів суміжних прав.

Контрольні запитання та завдання

1. Охарактеризуйте сутність категорії "авторське право".

2. Розкрийте спільні та відмінні ознаки авторського та патентного прав.

3. Перелічіть суб'єктів та об'єктів авторського права.

4. Які літературні твори не можуть бути об'єктами авторського права?

5. У чому сутність основних принципів авторського права?

6. Охарактеризуйте основні правомочності суб'єктів авторського права.

7. Як у рамках інституту авторського права вирішуються суперечності індивідуальних та суспільних інтересів щодо творів науки, літератури та мистецтва?

8. У чому сутність і специфіка категорії "суміжні права"?

9. Охарактеризуйте суб'єктів і об'єктів суміжних прав.

10. Розкрийте основні правомочності суб'єктів суміжних прав.

11. У чому, на вашу думку, полягає основне призначення інституту авторського і суміжних прав?

2.2 Патентне право

Патентне право - це сукупність норм, що регулюють майнові й особисті немайнові відносини, що виникають у зв'язку з визнанням авторства на винаходи, корисні моделі і промислові зразки, з охороною прав на винаходи, корисні моделі і промислові зразки, установленням використання цих об'єктів, матеріальним і моральним стимулюванням, а також захистом прав авторів і патентовласників.

Поняття, об'єкти, умови патентоздатності винаходу, корисної моделі

Суспільні відносини, що складаються в процесі створення та використання винаходу (корисної моделі) регулюються Законом України від 15 грудня 1993 р. „Про охорону прав на винаходи і корисні моделі”.

Правова охорона надається вина- ходу (корисній моделі, що	не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі;
	відповідає умовам патентоздатності.

На визнання винаходу (корисної моделі) патентоздатним не впливає розкриття інформації про нього винахідником або особою, яка одержала від винахідника прямо чи опосередковано таку інформацію, протягом 12 місяців до дати подання заявки до Установи або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету.

Об'єктом винаходу (корисної моделі) може бути:
Продукт - це ма- теріальний об'єкт як результат діяльності люди- ни. Такими про- дуктами, зокрема є:	- пристрій, система (комплекс) взаємодіючих пристроїв - належать машини, механізми, прилади, конструкції, вироби тощо, які характеризує наявність конструктивного елементу (ів) і зв'язку між елементами, їхнім взаємним розташуванням і формою виконання, а також параметрами елемента (ів) і матеріалом, з якого він (вони) виконаний (ні); - речовина - належать індивідуальні хімічні сполуки, до яких віднесені високомолекулярні сполуки та об'єкти генетичної інженерії; композиції (сполуки, суміші, розчини, сплави); продукти ядерного перетворення; - штамп мікроорганізму, культура клітин рослин і тварин та інший біологічний матеріал - належить індивідуальний штамп мікроорганізмів, культивованих клітин рослин і тварин; консорціуми мікроорганізмів.
Процес (спосіб)- це дія або сукуп- ність дій, викону- ваних щодо про- дуктів та інших матеріальних об'єктів за допо- могою, принаймні одно- го продукту і спрямованих на досягнення пев- ного технічного результату	Таким процесом, зокрема, є виготовлення, обробка продукту та контролювання його якості, перетворення речовини, енергії, даних, вимірювання параметрів, діагностування, лікування, керування процесом, який є об'єктом технології. Способи, як процеси виконання дій над матеріальними об'єктами поділяють на: способи, спрямовані на виготовлення продуктів (виробів, речовин тощо); способи, спрямовані на зміну стану предметів матеріального світу без одержання конкретних продуктів (транспортування, обробка, регулювання тощо); способи, у результаті яких визначають стан предметів матеріального світу (контроль, вимір, діагностика тощо).
Нове застовува- ння відомого продукту чи про- цесу	Правова охорона не поширюється на такі об'єкти технології: сорти рослин і породи тварин; біологічні в своїй основі процеси відтворення рослин та тварин, що не відносяться до небіологічних та мікробіологічних процесів; топографії інтегральних мікросхем; результати художнього конструювання.

Поняття, умови патентоспроможності та види промислового зразку

Суспільні відносини, що складаються у процесі створення і використання промислового зразка, регулюються Законом України від 15 грудня 1993 року „Про охорону прав на промислові зразки”.

Промисловий зразок відповідає умовам патентоспроможності, якщо він є:

НОВИМ - промисловий зразок визнається таким, коли сукупність його суттєвих ознак не слала загальновідомою у світі до дати подання заявки до Держпатенту України або ,якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету. Проте на новизну промислового зразка не впливає розкриття інформації про нього автором або особою, яка одержала від автора прямо чи опосередковано таку інформацію, протягом шести місяців до дати подання заявки до Держпатенту України.

ПРОМИСЛОВО ПРИДАТНИМ - промисловий зразок визнається таким, якщо його можна використати в промисловості або в будь-якій сфері доцільної суспільно-корисної діяльності. При цьому мається на увазі і придатність промислового зразка до багаторазового відтворення.

Відповідно до Закону про промислові зразки не можуть одержати правову охорону як промисловий зразок:	об'єкти архітектури, крім малих архітектурних форм (кіосків, палаток, телефонних будок), промислові, гідротехнічні та інші стаціонарні споруди;
	друкована продукція як така (зміст текстової частини друкованої продукції не патентується);
	Об'єкти нестійкої форми з рідких, газоподібних, сипких або подібних їм речовин (такі об'єкти призначені для використання в фонтанах, атракціонах та інших об'єктах садово-паркових і видовищно-масових споруд);
	Вироби, що суперечать суспільним інтересам, принципам гуманності і моралі як за своїм основним призначенням (наприклад, знаряддя катування), так і за своїм зовнішнім оформленням (наприклад, малюнки або написи порнографічного або образливого характеру).

Види промислових зразків

Об'ємні промислові зразки (моделі - форма) являють собою композицію, в осонові якої покладена розвинута об'ємно-просторова структура )наприклад, зовнішній вигляд меблів, будь-яких машин, люстри тощо).

До однооб'єктних належать:	До багатооб'єктних належать:
площинні двомірні - промисловий малю - нок - зображення, виконане за допомо - гою графічних засо - бів (наприклад, малю- нок декоративної тка- нини, килима тощо); об'ємні тримірні (закінчений промис- ловий виріб - машина, прилад); об'ємні тримірні, які є частиною виро- бу, явщо вона призна- чена для використання з низкою виробів і має самостійну компо- зицію (наприклад, фа- ра, різноманітні ручки)	набори виробів - сукупність предметів одного призначення, які в сукупності складають єдине ціле (наприклад, набір інструментів); комплект виробів - повний набір яких -небудь предметів, які в сукупності складають ціле (наприклад, комплект білизни, комплект частин машини); гарнітур - повний набір, комплект предметів, які служать певній меті (наприклад, гарнітур меблів, гарнітур білизни); сервіз - повний набір столової або чайної посуди з єдиним художнім оформленням, розрахований на певну кількість людей; інтер'єр - архітектурно і художньо оформлене внутрішнє приміщення, внутрішній простір різних приміщень, архітектурних споруд, а також підйомно-транспортних машин і транспортних засобів (наприклад, кабіни, салони, каюти, рубки тощо); варіанти виробів - художньо-конструкторські рішення одного і того ж виробу, які розрізняються сукупністю суттєвих ознак, що визначають однакові естетичні і ергономічні особливості виробу.

Площинні промислові зразки (малюнки) являють собою композицію, в основу якої покладено лінійно-графічне співвідношення елементів, яке не може бути сприйнято візуально як об'ємне (конфігурація, орнамент) (наприклад, зовнішній вигляд килима, хустки, тканини тощо).

Комбіновані промислові зразки характеризуються загальними ознаками, властивими об'ємним і площинним зразкам (наприклад, зовнішній вигляд інформаційного табло, виставочної конструкції)

Оформлення право на винахід (корисну модель) та промисловий зразок (патентних прав)

Складання та подання заявки

Заявка - сукупність документів, необхідних для видачі Установою патенту.

Заявка на винахід повинна стосуватися одного або групи винаходів пов'язаних єдиним винахідницьким задумом (вимога єдності винаходу).

Заява про видачу патенту

Заява - це прохання про видачу патенту на винахід (корисну модель), промисловий зразок. У заяві про видачу патенту (деклараційного патенту) необхідно вказати заявника (заявників) й його (їх) адресу, а також винахідника (винахідників) або автора промислового зразка.

Датою подання заявки на винахід (корисну модель) є дата одержання Установою матеріалів.

Експертиза заявки на винахід (корисну модель), промисловий зразок

Експертиза заявки має статус науково-технічної експертизи і проводиться закладом експертизи відповідно до чинного законодавства. Заклад експертизи здійснює інформаційну діяльність, необхідну для проведення експертизи заявок.

З дати надходження заявки до Установи і до публікації відомостей про заявку або державну реєстрацію права на винахід (корисну модель), промисловий зразок матеріали заявки вважають конфіденційною інформацією.

Реєстрація та видача патенту

На підставі рішення про видачу патенту здійснюється державна реєстрація патенту на винахід (корисну модель), промисловий зразок, для чого вносяться відповідні відомості до Реєстру. Форма Реєстру та порядок його ведення визначаються Установою в установленому порядку.

Умовою державної реєстрації патенту (деклараційного патенту) на винахід, деклараційного патенту на корисну модель та патенту на промисловий зразок є наявність документів про сплату:	державного мита за його видачу	Зазначені мито та збір сплачуються після надходження до заявника рішення про видачу патенту
	збору за публікації про видачу патенту

Одночасно з державною реєстрацією патенту (деклараційного патенту) на винахід, деклараційного патенту на корисну модель та патенту на промисловий зразок Установа публікує у своєму офіційному бюлетені визначені в установленому порядку відомості про видачу патенту (деклараційного патенту).

Строк чинності майнових права (строк дії патенту) на винахід, корисну модель, промисловий зразок

Припинення чинності майнових прав інтелектуальної власності на винахід (корисну модель), промисловий зразок та визнання їх недійсними

При визнанні патенту чи його частини недійсним Установа повідомляє про це у своєму офіційному бюлетені. Патент або його частина, визнані недійсними, вважаються такими, що не набрали чинності, від дати публікації відомостей про видачу патенту.

2.3 Правові засоби індивідуалізації учасників товарного обороту, товарів і послуг

1. Знаки для товарів і послуг.

2. Право на фірмове (комерційне) найменування.

3. Право на найменування місця походження товару.

Знаки і символи управляють світом

- а не слово чи закон

Конфуцій

Визначення „комерційне найменування” з'явилося в правовій літературі після прийняття нового Цивільного Кодексу України, що відповідає міжнародним договорам та міжнародно-правовим відносинам. Раніше в національному законодавстві цей інститут визначався як „фірмове найменування”.

Юридична література під комерційним найменуванням визначає те найменування, під яким підприємець виступає у цивільному обороті і яке індивідуалізує цю особу серед інших учасників цивільного обороту.

Комерційне (фірмове) найменування - найменування юридичної особи, що належить до категорії підприємницьких юридичних осіб.

Фірмове найменування дозволяє індивідуалізувати конкретну організацію (підприємство) в цивільному обороті. Юридична особа, фірмове найменування якої зареєстровано в установленому порядку, має виключне право на його використання. Особа, яка неправомірно використовує чуже зареєстроване фірмове найменування на вимогу власника права на фірмове найменування зобов'язана припинити його використання і відшкодувати завдані збитки.

Нормативно-правова база регулювання відносин в сфері комерційного найменування в Україні
Господарський Кодекс України від 16 січня 2003 року; Цивільний Кодекс України від 16 січня 2003 року; Кримінальний Кодекс України від 5 квітня 2001 року; Митний Кодекс України від 11 липня 2002 року; Закон України „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” від 15 грудня 1993 року.
Принципи комерційного найменування	істинності, тобто найменування повинно містити відповідну дійсності інформацію щодо організаційно-правової форми підприємства (товариство з обмеженою відповідальністю, відкрите акціонерне товариство та інш.). його вид (державне, комунальне, приватне),профіль діяльності (комерційне. Наукове. дослідницьке та інш. ), інформацію про володільця та інш.; виключності, тобто комерційне найменування повинно бути новим та відрізняться від найменувань, які вже існують. Найменування підприємця не повинно співпадати з товарними знаками, які належать третім особам та найменуванням місць походження товарів; постійності, тобто найменування повинно бути незмінним протягом всього строку, доки підприємець користується ним зберігаючи свій організаційно-правовий статус. У незмінності назви підприємства в рівній мірі заінтересовані як володілець, який добросовісне діє на товарному ринку, так і все інші учасники цивільного обороту, споживачі і держава.

Забороняється використання комерційного найменування, якщо воно збігається з торговельними марками та географічними зазначеннями, власниками прав на які є інші особи.

Визнання права використання комерційного найменування:

- нанесення комерційного найменування на будь-який товар, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, етикетку, нашивку, бирку або інший предмет, зберігання такого товару із зазначеним комерційним найменуванням з метою пропозиції для продажу, продаж , імпорт та експорт;

- застосування його в діловій документації або в рекламі, мережі Інтернет та інш.;

- застосування комерційного найменування під час пропонування та надання будь-якої послуги.

Право на комерційне найменування виникає з моменту фактичного використання цього найменування та охороняється без особливої реєстрації і незалежно від того, чи є комерційне найменування частиною торговельної марки (ст. 489 ЦК України, ст. 10 Положення про фірму, ст. 8 Паризької конвенції).

Право на комерційне найменування діє безстроково, належить особі протягом усього періоду її діяльності, і його чинність припиняється у разі ліквідації юридичної особи та з інших підстав, встановлених законом (ст.491 ЦК України)

ПРАВО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ НА ТОРГОВЕЛЬНУ МАРКУ

Закон України від 15 грудня 1993 року № 3689-XII „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг”.

Поняття торговельної марки

Набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку (знак для товарів і послуг) засвідчується свідоцтвом.

Правова охорона не надається, якщо:

1. Торговельна марка (знак для товарів і послуг) суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі;

2. Торговельна марка (знак для товарів і послуг) є зображенням чи імітацією:

- державного гербу, прапору, іншого державного символу (емблеми);

- офіційної назви держави;

- емблеми, скороченої або повної назви найменування міжнародної міжурядової організації;

- офіційних контрольних, гарантійних та пробірних клейм, печаток;

- нагород та інших відзнак.

3. Торговельна марка (знак для товарів і послуг):

- звичайно не має розрізняльної здатності та не набула такої внаслідок її використання;

- складається лише з позначень, що є загальновживаними як позначення товарів і послуг певного виду;

- складається лише з позначень чи даних, що є описовими при використанні щодо зазначених у заявці товарів і послуг або у зв'язку з ними, зокрема вказують на вид, якість, склад, кількість, властивості, призначення, цінність товарів і послуг, місце і час виготовлення чи збуту товарів або надання послуг;

- є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу;

- складається лише з позначень, що є загальновживаними символами і термінами;

- відображає лише форму, що обумовлена природним станом товару чи необхідністю отримання технічного результату, або, яка надає товарові істотної цінності.

4. Торговельна марка (знак для товарів і послуг) є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати з:

- знаками, раніше зареєстрованими чи заявленими на реєстрацію в Україні на ім'я іншої особи для таких самих або споріднених з ними товарів і послуг;

- знаками інших осіб, якщо ці знаки охороняються без реєстрації на підставі міжнародних договорів, учасником яких є Україна, зокрема знаками, визнаними добре відомими відповідно до статті 6 bis Паризької конвенції про охорону промислової власності;

- фірмовими найменуваннями, що відомі в Україні і належать іншим особам, які одержали право на них до дати подання до Установи заявки щодо таких же або споріднених з ними товарів і послуг;

- кваліфікованими зазначеннями походження товарів (у тому числі спиртів та алкогольних напоїв), що охороняються відповідно до Закону України «Про охорону прав на зазначення походження товарів». Такі позначення можуть бути лише елементами, що не охороняються, знаків осіб, які мають право користуватися вказаними зазначеннями;

- знаками відповідності (сертифікаційними знаками), зареєстрованими у встановленому порядку.

Торговельна марка (знак для товарів і послуг) відтворює:

- промислові зразки, права на які належать в Україні іншим особам;

- назви відомих в Україні творів науки, літератури і мистецтва або цитати і персонажі з них, твори мистецтва та їх фрагменти без згоди власників авторського права або їх правонаступників;

- прізвища, імена, псевдоніми та похідні від них, портрети і факсиміле відомих в Україні осіб без їх згоди.

Строк чинності та припинення дії свідоцтва

Майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку є чинними протягом десяти років з дати, наступної за датою подання заявки на торговельну марку в установленому законом порядку, якщо інше не встановлено законом. Зазначений строк може бути продовженим щоразу на десять років у порядку, встановленому законом.

Припинення дії свідоцтва та визнання його недійсним

Припинення дії свідоцтва

1. Відмова власника.

Власник свідоцтва в будь-який час може відмовитися від нього повністю або частково на підставі заяви, поданої до Установи. Зазначена відмова набирає чинності від дати публікації відомостей про це в офіційному бюлетені Установи.

2. Несплата збору за продовження строку дії свідоцтва.

Дія свідоцтва припиняється у разі несплати збору за продовження строку його дії. Документ про сплату збору за кожне продовження строку дії свідоцтва має надійти до Установи до кінця поточного періоду строку дії свідоцтва за умови сплати збору протягом шести останніх його місяців.

3. За рішенням суду. Дія свідоцтва припиняється за рішенням суду у зв'язку з перетворенням знака в позначення, що стало загальновживаним як позначення товарів і послуг певного виду після дати подання заявки.

4. На прохання інших осіб. Якщо знак не використовується в Україні повністю або щодо частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг протягом трьох років від дати публікації відомостей про видачу свідоцтва або від іншої дати після цієї публікації, будь-яка особа має право звернутися до суду із заявою про дострокове припинення дії свідоцтва повністю або частково.

У цьому разі дія свідоцтва може бути припинена повністю або частково лише за умови, що власник свідоцтва не зазначить поважні причини такого невикористання. Такими поважними причинами, зокрема є:

- обставини, що перешкоджають використанню знака незалежно від волі власника свідоцтва, такі як: обмеження імпорту чи інші вимоги до товарів і послуг, встановлені законодавством;

- можливість введення в оману щодо особи, яка виробляє товари або надає послуги, під час використання знака особою, що звернулася до суду, чи іншою особою щодо товарів і послуг, відносно яких висунута вимога про припинення дії свідоцтва.

Свідоцтво може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі:

а) невідповідності зареєстрованого знака умовам надання правової охорони;

б) наявності у свідоцтві елементів зображення знака та переліку товарів і послуг, яких не було у поданій заявці;

в) видачі свідоцтва внаслідок подання заявки з порушенням прав інших осіб.

ПРАВО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ НА ГЕОГРАФІЧНЕ ЗАЗНАЧЕННЯ

Закон України від 16 червня 1999 року № 752-XIV „Про охорону прав на зазначення походження товарів”

Поняття географічного зазначення походження товару

Набуття права інтелектуальної власності на географічне зазначення походження товару засвідчується свідоцтвом.

Правова охорона надається кваліфікованому зазначенню походження товару, що вказує на конкретне географічне місце, з якого походить товар.

Правова охорона надається географічному зазначенню, якщо:

- воно є назвою географічного місця, з якого даний товар походить;

- воно вживається як назва даного товару чи як складова частина цієї назви;

- у вказаному цією назвою географічному місці наявні характерні умови та/або людський фактор, що надають товару певних якостей чи інших характеристик;

- позначуваний дією назвою товар має певні якості, репутацію чи інші характеристики, в основному зумовлені характерними для даного географічного місця природними умовами та/або людським фактором;

- хоча б основна складова позначуваного цією назвою товару виробляється та/або переробляється в межах зазначеного географічного місця.

Правова охорона не надається географічному зазначенню, якщо воно: інтелектуальний власність патентний право

- суперечить публічному порядку, принципам гуманності та моралі;

- є видовою назвою товару;

- правильно вказує на географічне місце виготовлення товару, але створює у споживачів помилкове уявлення про те, що товар виготовлено в Іншому географічному місці;

- є назвою сорту рослини чи породи тварини і тому здатне ввести в оману споживачів щодо дійсного походження товару;

- пов'язане з географічним місцем в іноземній державі, якщо права на це зазначення або інше позначення, що за своїм змістом відповідає поняттю кваліфікованого зазначення походження товарів, не охороняються у відповідній іноземній державі.

Порядок видачі свідоцтва

Майновими правами інтелектуальної власності на географічне зазначення походження товару є:

- право на визнання позначення товару (послуги) географічним зазначенням;

- право на використання географічного зазначення;

- право перешкоджати неправомірному використанню географічного зазначення, в тому числі забороняти таке використання.

Власник свідоцтва не має права:

видавати ліцензію на використання кваліфікованого зазначення походження товару;

забороняти (перешкоджати) спеціально уповноваженим органам здійснювати контроль за наявністю в товарі особливих властивостей та інших характеристик, на підставі яких зареєстровано кваліфіковане зазначення походження товару та/або право на його використання.

Власник свідоцтва зобов'язаний:

забезпечувати відповідність якості, особливих властивостей та характеристик товару, що виробляється, їх опису в Реєстрі.

Строк чинності свідоцтва

Право інтелектуальної власності на географічне зазначення є чинним з дати, наступної за датою державної реєстрації, і охороняється безстроково за умови збереження характеристик товару (послуги), позначених цим зазначенням.

НАВЧАЛЬНИЙ ТРЕНІНГ

Основні терміни і поняття

Промислова власність. Винахід. Умови патентоздатності винаходу. Корисна модель. Умови охороноздатності корисних моделей. Промисловий зразок. Засоби індивідуалізації учасників цивільного обігу товарів і послуг. Товарний знак. Знак обслуговування. Види товарних знаків. Торговельна марка. Логотип. Слоган. Бренд. Фірмове найменування. Комерційне найменування. Найменування місць походження товарів. Нетрадиційні об'єкти інтелектуальної власності. Ноу-хау. Недопущення недобросовісної конкуренції. Топологія (топографія) інтегральних мікросхем.

Контрольні запитання і завдання

1. Охарактеризуйте сутність і структуру промислової власності.

2. Які види інтелектуальної власності є об'єктами патентного права?

3. Розкрийте особливості винаходів як об'єктів промислової власності.

4. За яких умов надається правова охорона корисним моделям?

5. Розкрийте найважливіші характеристики промислового зразка як об'єкта інтелектуальної власності.

6. Що таке товарний знак? Які є види товарних знаків?

7. Охарактеризуйте сутність і призначення фірмових найменувань та найменувань місць походження товарів.

8. Яка роль засобів індивідуалізації учасників цивільного обігу товарів і послуг у сучасній ринковій економіці?

9. Охарактеризуйте нетрадиційні об'єкти інтелектуальної власності.

10. Як, на вашу думку, можна вирішити проблему недопущення недобросовісної конкуренції?

2.4 Правова охорона нетрадиційних об'єктів інтелектуальної власності

1. Право інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин.

2. Право інтелектуальної власності на компонування інтегральної мікросхеми.

3. Право інтелектуальної власності на комерційну таємницю.

4. Право інтелектуальної власності на раціоналізаторську пропозицію.

5. Право інтелектуальної власності на наукове відкриття.

Сорт рослин - сукупність рослин, створених в результаті селекції, які наділені певними, що передаються по спадковості морфологічними, біологічними, господарськими ознаками і властивостями. Виділяють сорти рослин місцеві - створені народною селекцією та селекційні - створені науково-дослідними та селекційними установами.

Сорт рослин - окрема група рослин (клон, лінія, гібрид першого покоління, популяція) в рамках нижчого із відомих ботанічних таксонів, яка, незалежно від того, задовольняє вона повністю або ні умови надання правової охорони:

- може бути визначена ступенем прояву ознак, що є результатом діяльності даного генотипу або комбінації генотипів;

- може бути відрізнена від будь-якої іншої групи рослин ступенем прояву принаймні однієї з цих ознак;

- може розглядатися як єдине ціле з точки зору її придатності для відтворення в незмінному вигляді цілих рослин сорту.

Ботанічний таксон - відособлена група рослин, споріднених між собою спільністю ознак і властивостей, завдяки чому їм можна присвоїти таксономічну категорію.

Умови набуття прав на сорт рослин

Права на сорти особисте немайнове право авторства на сорт майнове право власника сорту

Особисті немайнові права авторства на сорт та майнові права власника сорту набувається на сорт, який відповідає критеріям та якому присвоєна назва відповідно до положень Закону України „Про охорону права на сорти рослин”.

Сорт вважається охороноздатним (тобто придатним для набуття права на нього як на об'єкт інтелектуальної власності), якщо за проявом ознак, породжених певним генотипом чи певною комбінацією генотипів, він є новим, відмінним, однорідним та стабільним.

Сорт відповідає умові відмінності, якщо за проявом його ознак він чітко відрізняється від будь-якого іншого сорту, загальновідомого до дати, на яку заявка вважається поданою.

Сорт вважається однорідним, якщо з урахуванням особливостей його розмноження всі рослини цього сорту залишаються достатньо схожими (однорідними) за своїми основними ознаками, зазначеними в опиті сорту.

Сорт вважається стабільним, якщо його основні ознаки, відзначені в описі сорту, залишаються незмінними після неодноразового розмноження чи, у разі особливого циклу розмноження, в кінці кожного такого циклу.

Будь-які права, пов'язані з прийнятою назвою сорту, не повинні перешкоджати її вільному використанню у зв'язку з даним сортом, навіть після закінчення правової охорони цього сорту.

Сорт вважається придатним для поширення в Україні, якщо він відмінний, однорідний та стабільний, може бути використаний для задоволення потреб суспільства і не заборонений для поширення з підстав загрози життю і здоров'ю людей, нанесення шкоди тваринному і рослинному світу, збереженню довкілля. Критерії заборони поширення сортів в Україні розробляються Установою і затверджуються центральним органом виконавчої влади з питань аграрної політики.

Порядок набуття прав на сорт рослин

Права на сорт набуваються в Україні шляхом подання до Установи заявки, експертизи заявки та державної реєстрації прав.

Заявка на сорт подається до Установи особою, яка має на це право, повинна стосуватися тільки одного сорту. Інші вимоги до документів визначаються Установою. За подання заявки сплачується збір.

...