Концепція охорони національних інтересів України у прикордонній сфері (адміністративно-правовий аспект)

Актуальність теми. Останнє десятиріччя ознаменовано різким підвищенням загроз міжнародній та національній безпеці, які обумовлені зростанням імовірності появи нових ядерних країн, жорстким суперництвом за перерозподіл сфер впливу, передусім в енергетичному секторі світового господарства, все більш неоднозначним впливом процесів глобалізації на розвиток різних країн та все більш очевидною схильністю до застосування силових методів при реалізації національних інтересів. Спостерігається стійке зростання витрат більшості країн світу на розробку новітніх систем озброєнь. Внаслідок цього накопичений потенціал загроз національній безпеці досяг рівня, за якого без розробки і впровадження цілеспрямованої системної державної політики охорони національних інтересів України та належних механізмів її реалізації може постати питання про існування України як цілісної і суверенної держави. Саме тому, створення комплексної та ефективної системи забезпечення охорони національних інтересів України, модернізація її у відповідності з вимогами часу є складовою частиною державотворчих процесів в Україні.

Однією з важливих складових системи забезпечення охорони національних інтересів України є реалізація національних інтересів в прикордонній сфері, метою якої є гарантування суверенітету, незалежності і територіальної цілісності України. Перелічене є основним завданням Української держави, що обумовлює створення сприятливих умов для функціонування національної економіки, зміцнення демократичних інститутів громадянського суспільства, підтримання міжнародних зв'язків, забезпечення захищеності життєво важливих цінностей Українського народу.

Система охорони національних інтересів України у прикордонній сфері створюється і розвивається відповідно до норм Конституції України, які закріплюють концептуальні положення охорони національних інтересів України в усіх сферах її існування, а також Закону України «Про основи національної безпеки України» та Стратегії національної безпеки України. Ці документи враховують основні положення міжнародних договорів і угод, ратифікованих Україною, які стосуються її національної безпеки та захисту національних інтересів. Крім того, закони конститутивного напряму визначають важливі положення щодо забезпечення безпеки у прикордонній сфері («Про державний кордон України», «Про прикордонний контроль», «Про оборону України», «Про державну таємницю», «Про Державну прикордонну службу», «Про Збройні Сили України», «Про Службу безпеки України» тощо). У структурі нормативно-правової бази забезпечення національних інтересів України у прикордонній сфері особливе місце посідають укази та розпорядження Президента України, а також акти Кабінету Міністрів України. Ці нормативні акти видаються з метою конкретизації та підвищення якості вирішення завдань забезпечення охорони національних інтересів України у прикордонній сфері.

Основним суб'єктом охорони національних інтересів у прикордонній сфері є Державна прикордонна служба України, діяльність якої направлена на охорону державного кордону, контрольованих прикордонних районів, її внутрішніх вод, територіального моря та виключної (морської) економічної зони. Так, за даними Державної прикордонної служби України тільки у 2014 році даною службою було виявлено 2 222 злочини та 29 515 адміністративних правопорушень, з них: 170 за порушення порядку в'їзду на тимчасово окуповану території України та виїзду з неї; 46 521 особі було відмовлено в пропуску через державний кордон; затримано 3 389 осіб за незаконне перетинання державного кордону; прийнято від суміжних держав за угодами про реадмісію та за іншими угодами 1 203 особи та передано 229 осіб; виявлено під час незаконного переміщення через кордон: 912 шт. зброї, 67 309 шт. боєприпасів, 340 кг наркотичних речовин, 42 кг вибухових речовин; припинено незаконне переміщення товарів та вантажів на загальну суму 190 376 782 грн; виявлено підроблених (недійсних) паспортних документів у 11 140 осіб. Треба також зауважити, що у результаті бойових зіткнень на Сході України станом на 21 квітня 2015 року загинуло 63 прикордонника.

Вищевикладене свідчить, що події світового значення та зміни політичного характеру, які відбулися за останні два роки на Україні, суттєво вплинули на концепцію охорони національних інтересів України у прикордонній сфері і викликали необхідність оновлення фундаментальних правових інститутів. Проблеми, пов'язані з загостренням воєнно-політичної обстановки на Сході України та окупація Автономної республіки Крим вимагають налагодження ефективного та системного публічного управління, радикальних змін ідеологічних установок, активізація нормотворчої діяльності. Нагальним стає переосмислення концептуальних засад побудови правових інститутів з урахуванням вимог сьогодення, приведення їх у відповідність з сучасними потребами суспільства та держави. Не виключенням є інститут охорони національних інтересів у прикордонній сфері, який потребує розроблення концептуальних засад: по-перше, щодо законодавчого забезпечення відповідно до європейських стандартів; по-друге, визначення місця даного інституту в системі публічного управління та вітчизняного права; по-третє, щодо реалізації конституційних прав і свобод громадян, створення умов для комфортного перетинання державного кордону; по-четверте, створення ефективної системи забезпечення національних інтересів України у прикордонній сфері, що сприятиме розвитку особистості, суспільства і держави; по-п'яте, розбудови державного кордону в такому вигляді, який відповідає змінам у житті суспільства, будівництво державного кордону та його інфраструктури відповідно до європейських стандартів з урахуванням українських реалій; по-шосте, забезпечення суверенітету, територіальної цілісності України, її суверенних прав і юрисдикції, створення сприятливих умов для розвитку міжнародних та міждержавних зв'язків і взаємовигідного прикордонного співробітництва; по-сьоме, розроблення ефективної системи державного примусу, здатного функціонувати в сучасних умовах; по-восьме, закріпленню й чіткому розмежуванню завдань і функцій державних органів та громадських організацій щодо захисту національних інтересів держави у прикордонному просторі, а також виконанню міжнародних зобов'язань щодо забезпечення безпеки у прикордонній сфері та створенню дієвих механізмів взаємодії; по-дев'яте, розроблення засобів щодо підвищення загального рівня професіоналізму фахівців Держприкордонслужби та інших структур, відповідальних за безпеку у прикордонній сфері; по-десяте, вироблення концептуальних засад щодо боротьби з корупцією у правоохоронній та безпековій сфері.

Стан наукової розробки проблеми характеризується тим, що загальнотеоретичні аспекти діяльності органів виконавчої влади у прикордонній сфері були розкриті у наукових дослідженнях науковців-адміністративістів: В. Б. Авер'янова, О. Ф. Андрійко, О. М. Бандурки, Ю. П. Битяка, Л. Р. Білої-Тіунової, І. Л. Бородіна, С. Г. Брателя, І. П. Голосніченка, В. Л. Грохольського, О. В. Джафарової, Є. В. Додіна, Р. А. Калюжного, В. К. Колпакова, А. Т. Комзюка, І. Ф. Коржа, О. Д. Крупчана, А. Р. Крусян, Т. О. Коломоєць, О. В. Кузьменко, В. А. Ліпкана, С. О. Мосьондза, А. А. Манжули, Н. М. Мироненко, О. М. Музичук, Н. Р. Нижник, О. І. Остапенка, Г. О. Пономаренко, А. О. Селіванова, С. Г. Стеценка, С. М. Тимченка, В. О. Шамрая, Ю. С. Шемшученка та ін. Питання, що стосуються історичних аспектів розвитку адміністративно-правових основ охорони державного кордону, досліджували у своїх працях Л. В. Бородич, М. І. Кабачинський, А. І. Козаченко, О. І. Яременко та ін. Окремі аспекти забезпечення правопорядку у прикордонній сфері досліджували І. П. Кушнір, А. М. Кісель, М. В. Лошицький, М. М. Литвин, Р. М. Ляшук, Б. М. Марченко, С. Г. Мельник, А. Ф. Мота, Д. В. Моісєєв, В. І. Петров, Г. О. Пономаренко, В. В. Половников, С. С. Савчук, Л. В. Серватюк, О. В. Ткаченко, М. Ю. Фролов, В. О. Хома, О. М. Царенко, С. І. Царенко, Т. О. Цимбалістий, В. В. Чумак та ін.

Зазначеними вченими зроблено значний внесок у процес удосконалення адміністративно-правових основ охорони національних інтересів у прикордонній сфері. Аналіз праць зазначених авторів надав змоги дійти висновку про необхідність розвитку наукових досліджень з пошуку нових за змістом, більш ефективних заходів адміністративно-правового забезпечення охорони національних інтересів України у прикордонній сфері. Комплексний аналіз предметно-практичної діяльності органів виконавчої влади, органів Держприкордонслужби дозволяє визначити можливі найбільш ефективні механізми реалізації правових норм, виявити існуючі прогалини, сформулювати пропозиції щодо удосконалення адміністративного законодавства України.

Зв'язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана у контексті наукового та інформаційного забезпечення системи державного управління, формування механізмів наукового та інформаційного моніторингу її функціонування з метою реалізації положень Стратегії сталого розвитку «Україна - 2020», затвердженої Указом Президента України від 12 січня 2015 р. № 5/2015 та Плану заходів щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні, затвердженої Указом Президента України від 22 липня 1998 р. № 810/98. Дисертація спрямована на реалізацію вимог положень Концепції розвитку Державної прикордонної служби України на період до 2015 року, затвердженої Указом Президента України від 19 червня 2006 року 546/2006, Концепції інтегрованого управління кордонами, схваленої розпорядженням КМУ від 27 жовтня 2010 р. № 2031-р.

Роботу проведено відповідно до пп. 2, 24, 25, 37, 55, 58 та 59 Основних напрямів досліджень Держприкордонслужби до 2015 року, затверджених наказом Адміністрації Держприкордонслужби від 29 грудня 2010 р. № 1064. Вона є складовою частиною Плану науково-організаційної діяльності Державної прикордонної служби України на 2009 р. (НДР «Адміністративно-правові засоби забезпечення недоторканності державного кордону та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні» (шифр 209-0022 А), в якій автором як головним виконавцем розроблено концептуальні підходи з охорони національних інтересів у прикордонній сфері. Дисертація відповідає напряму наукових досліджень Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького (План наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького на 2015 рік, розділ 2, п. 2). Тему дисертації затверджено Вченою радою Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького від 24 грудня 2008 р. (протокол № 4), уточнено 3 березня 2015 р. (протокол № 4), розглянуто та схвалено відповідним відділенням Національної академії правових наук України (п. 512, 2015 рік).

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є наукове обґрунтування теоретичних засад правового регулювання та сучасної практики застосування органами публічної адміністрації норм адміністративного права у процесі забезпечення охорони національних інтересів України у прикордонній сфері та розроблення на цій основі рекомендацій щодо вдосконалення законодавства що регулює відносини що виникають у прикордонній сфері, зважаючи на необхідність забезпечення права людини на вільне пересування та з урахуванням передових європейських стандартів.

Зазначена мета дослідження обумовила постановку та вирішення таких задач:

- здійснити аналіз сучасних наукових підходів до вирішення проблем, пов'язаних із охороною національних інтересів України у прикордонній сфері;

- дослідити вітчизняний та зарубіжний досвід правового регулювання діяльності суб'єктів забезпечення національної безпеки у прикордонній сфері;

- уточнити лінгвістично-юридичний зміст ключових понять прикордонної сфери;

- розкрити концептуальні підходи державної політики України щодо забезпечення національної безпеки у прикордонній сфері;

- з'ясувати зміст адміністративно-правового статусу основних суб'єктів забезпечення національної безпеки у прикордонній сфері;

- проаналізувати організаційно-правові аспекти адміністрування прикордонною інституцією та зміст інформаційного забезпечення управлінської діяльності та особливості порядку прийняття управлінських рішень;

- розкрити зміст основних напрямів адміністративної діяльності органів Держприкордонслужби щодо забезпечення охорони національних інтересів у прикордонній сфері;

- охарактеризувати організаційні та правові засади управління персоналом Держприкордонслужби;

- виробити конкретні пропозиції та рекомендації щодо удосконалення адміністративно-правового регулювання забезпечення охорони національних інтересів України у прикордонній сфері.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини у сфері охорони національних інтересів України у прикордонній сфері.

Предметом дослідження є концепція охорони національних інтересів України у прикордонній сфері (адміністративно-правовий аспект).

Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є сукупність методів і прийомів наукового пізнання, як загальнонаукових (діалектичний, історико-логічний, системний аналіз тощо), так і спеціальних (моделювання та порівняльного аналізу тощо), які використовувались з урахуванням об'єкта та предмета дослідження.

Діалектичний метод забезпечив можливість дослідити теоретичні і нормативні положення щодо адміністративно-правового регулювання охорони національних інтересів у прикордонній сфері (підрозділи 2.1, 2.2, розділ 4).

На підставі дедуктивного методу визначено місце інституту забезпечення охорони національних інтересів у прикордонній сфері у системі національної безпеки України (підрозділ 2.1).

Використання історико-логічного і порівняльного методів дозволило простежити процес формування у вітчизняній адміністративістиці наукових підходів до окремих аспектів адміністративно-правового регулювання прикордонної сфери (підрозділ 1.1), становлення і відображення в нормативно-правових актах України і країн-членів ЄС питань забезпечення національної безпеки у прикордонній сфері як об'єктивно-необхідного явища, яке постійно розвивається (підрозділи 1.2, 1.3). Системний, структурно-функціональний, цивілізаційний, соціокультурний методи використовувались при виявленні сутності й особливостей виконавчої влади України та громадських суб'єктів у вирішенні завдань забезпечення охорони національних інтересів у прикордонній сфері (підрозділи 2.1, 3.1, 3.2, 4.1, 4.6, 4.7), а також визначенні обсягу, змісту і конкретних правових форм реалізації Держприкордонслужбою повноважень у прикордонній сфері (підрозділи 4.2, 4.3). Методи аналізу та синтезу використано для виявлення прогалин у законодавстві з прикордонних питань та опрацювання пропозицій щодо його удосконалення (розділи 2-5).

За допомогою методу моделювання визначено методологію моделювання системи управління забезпеченням безпеки України у прикордонній сфері (підрозділ 2.3). Із використанням методу класифікації окреслено: напрями державної політики забезпечення національної безпеки у прикордонній сфері в Україні (підрозділ 2.2); види найбільш небезпечних загроз національній безпеці та інтересам України у прикордонній сфері в сучасних умовах (підрозділ 2.3); підходи до визначення базових понять дослідження (підрозділ 1.4).

Застосування логіко-семантичного методу та методу аналізу словникових визначень дозволило уточнити зміст понятійного апарату дисертації (підрозділи 1.4, 3.1, 4.3, 5.1).

Науково-теоретичне підґрунтя дослідження становлять положення філософії, наукові праці у галузі загальної теорії держави і права, адміністративного, адміністративно-деліктного права та процесу, а також інших галузевих правових наук.

Нормативно-правову основу дослідження становить національне законодавство та законодавство зарубіжних країн, що визначає правовий статус суб'єктів забезпечення національної безпеки у прикордонній сфері та напрями його реалізації. Для розробки пропозицій щодо вдосконалення системи охорони національних інтересів України у прикордонній сфері використовувались Конституція України, Кодекс України про адміністративні правопорушення та інші нормативно-правові акти України, акти Європейського Союзу та окремих зарубіжних держав (Великобританії, Німеччини, Франції, Польщі та інших держав Європейського Союзу, а також країн СНД, зокрема Російської Федерації, Білорусь, Республіки Казахстан тощо).

Емпіричну базу дослідження становлять узагальнення практики діяльності Держприкордонслужби та інших суб'єктів забезпечення національної безпеки України за 2008-2015 роки, результати анкетування 300 фахівців у сфері охорони державного кордону України та 300 осіб, що перетинали державний кордон України.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим в Україні монографічним дослідженням, в якому комплексно, з урахуванням нових ідей та тенденцій розвитку суспільних відносин у прикордонній сфері України наведено теоретичне узагальнення та вирішення нової наукової проблеми, що полягає у відсутності в адміністративно-правовій науці концептуального дослідження сутності, теоретичних та прикладних засад забезпечення охорони національних інтересів України у прикордонній сфері. За результатами наукової роботи сформульовано і обґрунтовано нові теоретичні положення і висновки та прикладні поняття, які запропоновані автором особисто, містять елементи новизни та в сукупності розв'язують наукову проблему удосконалення адміністративно-правових основ охорони національних інтересів України у прикордонній сфері, зокрема:

уперше:

- обґрунтовано пропозицію щодо виділення у структурі національної безпеки України такого виду безпеки, як прикордонна, аргументовано недоцільність включення її до складу воєнної безпеки. Безпека у прикордонній сфері є частиною національної безпеки України і тому як частина цілого може мати лише відносну самостійність;

- аргументовано необхідність введення в науковий обіг поняття «забезпечення національної безпеки України у прикордонній сфері» як підвиду системи забезпечення національної безпеки України, а також наведене його визначення;

- обґрунтовано пропозицію щодо запровадження в юридичній науці нової групи спеціальностей, які би забезпечували науковий супровід відповідного виду національної безпеки України під назвою «національна безпека у прикордонній сфері», складовою якої повинна стати наукова спеціальність «охорона державного кордону», сформульовано формулу спеціальності та складові паспорта;

- сформульовано конкретні пропозиції щодо внесення змін та доповнень до нормативно-правових актів, зокрема до законів України: Кодексу адміністративного судочинства України, «Про основи національної безпеки України», «Про Державну прикордонну службу України», «Про державний кордон України», «Про прикордонний контроль»;

удосконалено:

- поняття «державний кордон України», «недоторканність державного кордону», «охорона», «захист державного кордону», «прикордонна сфера», «персонал Держприкордонслужби», «адміністративно-юрисдикційна діяльність органів Держприкордонслужби України», «управління персоналом в Держприкордонслужбі», «система» та «структура Держприкордонслужби», «комплектування Держприкордонслужби персоналом», «вищий навчальний заклад системи Держприкордонслужби», «інформаційне забезпечення управління в Держприкордонслужбі», «демократичний цивільний контроль над Держприкордонслужбою», «охорона державного кордону», «прикордонний контроль»;

- наукові положення щодо удосконалення правової регламентації нового безпекового інституту - проекту «буферна зона»;

- систему принципів, якими визначається діяльність органів Держприкордонслужби, пропонується доповнити її європейськими організаційно-технічними принципами;

- механізм захисту прав та інтересів особи як суб'єкта дисциплінарного провадження;

- теоретичні положення щодо змісту прав та обов'язків органів Держприкордонслужби як суб'єктів адміністративного судочинства;

- науково-теоретичні напрями правової регламентації взаємодії Держприкордонслужби з правоохоронними органами та військовими формуваннями щодо забезпечення охорони національних інтересів у прикордонній сфері;

- складові інституту проходження служби в Держприкордонслужбі;

- пропозиції щодо систематизації законодавства у сфері охорони державного кордону, з метою впровадження прогресивних європейських практик, модернізації форм та методів діяльності спеціальних суб'єктів по забезпеченню національної безпеки України у прикордонній сфері;

- механізм співробітництва з міжнародними безпековими інституціями та правоохоронними органами суміжних держав у прикордонній сфері;

дістали подальшого розвитку:

- теоретичні положення щодо визначення та закріплення у вітчизняному законодавстві поняття та переліку «загроз національній безпеці України у прикордонній сфері», актуалізовано перелік найбільш небезпечних загроз;

- пропозиції по удосконаленню концептуальних засад державної політики забезпечення національної безпеки України у прикордонній сфері;

- пропозиції щодо удосконалення прав та обов'язків недержавних суб'єктів забезпечення охорони національних інтересів України у прикордонній сфері;

- пропозиції щодо перерозподілу повноважень суб'єктів адміністрування в Держприкордонслужбі;

- напрями удосконалення правової регламентації інформаційного забезпечення управління в Держприкордонслужбі;

- підходи з питань громадського контролю над Держприкордонслужбою;

- ідеї щодо розширення прав військовослужбовців та працівників Держприкордонслужби як суб'єктів громадського контролю;

- концептуальні основи державної політики України щодо морально-психологічного забезпечення правоохоронної діяльності у прикордонній сфері;

- система забезпечення соціально-правового захисту персоналу Держприкордонслужби;

- пропозиції по удосконаленню механізму формування спеціального соціально-правового захисту прикордонників.

Практичне значення одержаних результатів підтверджується тим, що викладені в роботі висновки та пропозиції можуть бути використані і використовуються:

- у науково-дослідній сфері - як основа для дослідження теоретичних та прикладних проблем діяльності суб'єктів забезпечення національної безпеки України у прикордонній сфері (акт впровадження Науково-дослідного інституту Держприкордонслужби України від 15 квітня 2015 р.);

- у правотворчій діяльності - при розробці змін та доповнень до законів України: «Про Державну прикордонну службу України», «Про державний кордон України», «Про основи національної безпеки України» (лист Комітету Верховної Ради України з питань запобігання і протидії корупції від 29 квітня 2015 р.); Указу Президента України «Про затвердження Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України», постанов Кабінету Міністрів України: «Про затвердження Порядку надання Державній прикордонній службі України та виконання нею доручень уповноважених державних органів щодо осіб, які перетинають державний кордон», «Про затвердження Порядку підтвердження достатнього фінансового забезпечення іноземців та осіб без громадянства для в'їзду в Україну, перебування на території України, транзитного проїзду через територію України і виїзду за її межі та визначення розміру такого забезпечення», «Деякі питання підвищення рівня національної безпеки України», а також при відпрацюванні нових наказів та інструкцій, які регламентують адміністративно-юрисдикційну діяльність органів Держприкордонслужби (акт впровадження Адміністрації Державної прикордонної служби України від 26 березня 2015 р.), ураховані у Рішенні Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького щодо організації навчально-виховного процесу в 2013/2014 навчальному році, затвердженому Головою Держприкордонслужби України 26 травня 2013 р. та Рішенні вченої ради Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького щодо організації навчально-виховного процесу в 2014/2015 навчальному році від 30 травня 2014 р., протокол № 5 (акт від 14 квітня 2015 р. № 26/1/442);

- у правозастосовчій сфері - як методологічна основа для подальшого вирішення проблем адміністративно-правового регулювання забезпечення національної безпеки у прикордонній сфері; при проведенні підвищення професійної підготовки посадових осіб органів охорони державного кордону та регіональних управлінь Держприкордонслужби; удосконаленні адміністративних заходів забезпечення законності у прикордонній сфері; як рекомендації щодо удосконалення організаційно-правових аспектів діяльності органів управління Національної академії Державної прикордонної служби України в особливий період (акт впровадження від 30 грудня 2014 р.). Результати дослідження були використані: при написанні навчально-методичного посібника «Запобігання та протидія корупції», рекомендованого ОБСЄ та Місією Євросоюзу з прикордонної допомоги Молдові та Україні до використання у проведенні навчальних занять з метою підготовки кадрів будь-якої ланки прикордонних та митних інституцій України та Молдови; у процесі підготовки тренерів для правоохоронних органів України та Республіки Молдова - 22 вересня - 26 вересня 2014 р. та 13 жовтня - 17 жовтня 2014 р. (Сертифікат Місії Євросоюзу з прикордонної допомоги Молдові та Україні від 17 жовтня 2014 р.). За результатами дослідження підготовлені практичні рекомендації щодо покращення діяльності посадових осіб органів Держприкордонслужби, які впроваджені в діяльність: Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (акт від 24 лютого 2015 р. № 14/1187); Львівського прикордонного загону (акт від 2 лютого 2015 р. № 1/1034);

- у навчальному процесі - для вдосконалення навчально-методичного забезпечення навчальних дисциплін: «Адміністративне право», «Адміністративна діяльність органів охорони кордону», «Правові засади діяльності Державної прикордонної служби України», «Теоретико-правові засади державного управління», «Право Європейського Союзу», «Основи прикордонного контролю», «Інтегрований менеджмент державного кордону», «Управління підрозділами щодо контролю перетину кордону», «Шенгенський кодекс кордонів» у Національній академії Держприкордонслужби України імені Б. Хмельницького (акт впровадження від 14 квітня 2015 р. № 26/1/442); Національній академії внутрішніх справ (акт впровадження від 25 квітня 2015 р.); Факультету поліції «Єtefan cel Mare» Академії міністерства внутрішніх справ Республіки Молдова (акт впровадження від 29 квітня 2015 р. № А/4).

Особистий внесок здобувача. Виконане дослідження здійснено дисертантом самостійно, з використанням новітніх здобутків науки адміністративного права і процесу, всі викладені в ньому положення і висновки обґрунтовано на основі власних досліджень автора. У співавторстві опубліковано: навчально-методичний посібник «Запобігання та протидія корупції» (2013, особистий внесок - 15 %), наукову статтю «Правова регламентація проходження служби в Держприкордонслужбі України» (2012, особистий внесок - 60 %); тезах доповіді: «Правова регламентація дисциплінарного провадження органів Державної прикордонної служби України» (2010, особистий внесок - 60 %); «Зміст поняття «комплектування Держприкордонслужби України особовим складом» (2013, особистий внесок - 60 %); «Правовые аспекты взаимодействия и координации в сфере охраны Государственной границы» (2013, особистий внесок - 50 %); «Шляхи об'єднання інтелектуальних зусиль юристів у сфері охорони державного кордону» (2014, особистий внесок - 50 %). Наукові ідеї та розробки, що належать співавторам опублікованих праць, у дисертації не використовувалися.

Апробація результатів дисертації. Основні ідеї, положення та висновки дослідження оприлюднено у доповідях і виступах на міжнародних, всеукраїнських та інших науково-теоретичних, науково-практичних, наукових конференціях і семінарах: «Зміст дисциплінарного провадження як різновиду адміністративного провадження (на прикладі Держприкордонслужби)» (Тернопіль, 9 квітня 2010 р.); «Лінгвістично-юридичне тлумачення ключових питань у сфері охорони державного кордону» (Хмельницький, 19 листопада 2010 р.); «Правова регламентація дисциплінарного провадження органів Державної прикордонної служби України» (Хмельницький, 19 листопада 2010 р.); «Окремі аспекти адміністративно-юрисдикційної діяльності органів Держприкордонслужби України» (Львів, 25 лютого 2011 р.); «Адміністративно-правова характеристика системи Держприкордонслужби України: шляхи удосконалення законодавства» (Хмельницький, 12 травня 2011 р.); «Організаційні та правові аспекти медичного огляду кандидатів для служби в Держприкордонслужбі України» (Хмельницький, 5 жовтня 2013 р.); «Правові основи здійснення закупівель товарів, робіт та послуг органами Держприкордонслужби України» (Хмельницький, 18 листопада 2011 р.); «Сучасна система Державної прикордонної служби України» (Кишинів,
14-21 жовтня 2012 р.); «Правовые аспекты взаимодействия и координации в сфере охраны государственной границы» (Алмати, 26 березня 2013 р.); «Шляхи удосконалення правової регламентації координаційних відносин в сфері охорони державного кордону» (Кіровоград, 12-13 квітня 2013 р.); «Зміст поняття «комплектування Держприкордонслужби особовим складом» (Хмельницький, 15 листопада 2013 р.); «Джерела права Європейського Союзу у сфері охорони кордону» (Дніпропетровськ, 29 листопада 2013 р.); «Правові підстави освітньої діяльності в Держприкордонслужбі України» (Хмельницький, 7 грудня 2012 р.); «Удосконалення нормативного визначення понять «система» та «структура Держприкордонслужби» (Хмельницький, 11 грудня, 2013 р.); «Актуальні питання удосконалення правової регламентації комплектування Держприкордонслужби особовим складом» (Кіровоград, 11 грудня 2013 р.); «Реалізація права на звернення громадян в Держприкордонслужбі України» (Хмельницький, 12 грудня 2013 р.); «Шляхи удосконалення ключових понять у сфері прикордонного контролю» (Перемишль, 7-15 лютого 2014 р.); «Щодо удосконалення нормативного визначення поняття «державний кордон України» (Хмельницький, 16 жовтня 2014 р.); «Шляхи об'єднання інтелектуальних зусиль юристів у сфері охорони державного кордону» (Хмельницький, 16 жовтня 2014 р.); «Шляхи удосконалення законодавства щодо забезпечення національної безпеки у прикордонній сфері» (Київ, 11 грудня 2014 р.).

Публікації. Основні положення та висновки дисертації відображено у 43 наукових публікаціях, із яких одна монографія; один навчально-методичний посібник; 21 наукова стаття у фахових виданнях з юридичних наук, перелік яких затверджено МОН України; чотири наукові статті у міжнародних наукових виданнях; 16 тез доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, 5 розділів, 25 підрозділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг дисертації становить 501 сторінку, з яких 408 - основний текст, 66 - список використаних джерел (500 найменувань) та 27 - додатки.

Основний зміст роботи