Основи інтелектуальної власності

- право на участь в управлінні підприємством через загальні збори правління;

- право на отримання ліцензійної квоти в разі ліквідації підприємства тощо [10].

12.5 Оцінка вартості на об'єкти права інтелектуальної власності

12.5.1 Послідовність оцінки

Визначення вартості (ціни) прав на ОІВ є одним із необхідних, відповідальних і складних етапів їх комерціалізації [9].

Рисунок 4 - Послідовність оцінки ОІВ

12.5.2 Експертиза об'єкта оцінки та визначення мети оцінки

Приступаючи до оцінки, необхідно визначитись, що саме є об'єктом оцінки:

- це права на винахід;

- технологія;

- торгівельна марка;

- комерційна таємниця;

- чи все заразом.

Необхідно впевнитись у тому, що ОІВ існує у матеріальній формі, а також що є охоронній документ на певний об'єкт права інтелектуальної власності, який засвідчує правомірність володіння майновими правами стосовно цього об'єкта. Якщо майнові права на ОІВ вичерпані або перестали діяти достроково, наприклад, у разі несплати річних зборів за підтримку чинності патенту або свідоцтва, то право інтелектуальної власності, а разом й об'єкт оцінки, зникають.

Як видно з рисунка 5, наступним кроком є визначення мети оцінки. Оцінка вартості прав на об'єкт права інтелектуальної власності найчастіше здійснюється з метою визначення:

- оподатковуваної бази майна фірми;

- вартості інтелектуальної (промислової) власності, яка вноситься до статутного капіталу підприємства;

- вартості виключних прав, що передаються на основі договору про передачу прав на об'єкти інтелектуальної власності або ліцензійного договору на право використання такого об'єкта;

- розміру компенсації, яку необхідно виплатити згідно з чинним законодавством право власнику інтелектуальної власності за порушення його виключних (майнових) прав.

Необхідність оцінки вартості інтелектуальної власності виникає також у разі:

- внесення її до інноваційних, інвестиційних проектів;

- розширення ринків збуту;

- страхування;

- передачі інтелектуальної власності в заставу з метою отримання кредитів;

- визначення збитку, завданого неправомірним використанням об'єкта права інтелектуальної власності;

- банкрутства підприємства в процесі його ліквідації з метою задоволення позовів кредиторів.

При цьому розрахунки вартості (ціни) об'єкта інтелектуальної власності, здійснені для одних цілей, не використовується для інших [9].

12.5.3 Вибір підходу до оцінки і методу оцінки

У залежності від об'єкта права інтелектуальної власності та мети оцінки вибирають підхід до оцінки. Існує три підходи:

- витратній:

- порівняльний;

- дохідний.

Визначення вартості прав на ОІВ при використанні витратного підходу ґрунтується на розрахунку витрат на відновлення ОІВ в поточних цінах за вирахуванням морального зносу (амортизації). Цей підхід є єдиним придатним, коли об'єкт права інтелектуальної власності не призначений для отримання прибутку або коли з тих чи інших причин вартість неможливо визначити двома іншими підходами.

Найбільш прийнятним у сучасних умовах є дохідний підхід. В основі дохідного підходу лежить принцип очікування, тобто вартість прав на ОІВ визначається величиною майбутньої користі, яку отримає їх власник. При цьому майбутні грошові потоки, що генеруються ОІВ, перераховуються у сьогоднішню вартість.

Сутність порівняльного підходу полягає в тому, що вартість прав на ОІВ визначається шляхом співставлення цін недавніх продажів прав на подібні ОІВ. Це найбільш надійний підхід до оцінки. Але в Україні поки що з низки причин (відсутній розвинений ринок ОІВ, недоступні бази даних про результати продажу ОІВ тощо) цей підхід практично не використовується.

У рамках кожного підходу існує кілька методів, що дозволяють розраховувати вартість прав на ОІВ у грошових одиницях. Розрахунок вартості прав є досить складним завданням, тому цю роботу доцільно виконувати за договором з професійним оцінювачем прав на об'єкти права інтелектуальної власності, сертифікати яким на право оціночної діяльності видає Фонд державного майна України.

Розглянемо оцінку прав на об'єкти інтелектуальної власності з використовується метод роялті в рамках доходного підходу. Суть методу полягає в тому, що власник об'єкту інтелектуальної власності, наприклад автор, якого прийнято називати ліцензіаром, передає права на цей об'єкт іншій особі (ліцензіату). За це він отримує від ліцензіата винагороду як частку від того прибутку, який в майбутньому принесе використання ОІВ, що передається. Розмір цієї винагороди дорівнює ціні ОІВ. Платежі, за якими винагорода здійснюється рівними долями, що сплачуються на кінець кожного року протягом строку дії ліцензійного договору, називаються “роялті”.

Вартість ОІВ розраховують за формулою

де PV - вартість ОІВ на теперішній час, що дорівнює сумі виплат роялті протягом строку дії ліцензії, грн..;

Ct - прогнозуємі грошові потоки, що генеруються предметом ліцензії за період t (так звана база роялті), грн..;

t - розрахунковий строк дії ліцензії (періоди);

Rt - ставка роялті в періоді t, %.

За базу роялті, як правило, приймають або вартість продаж виготовленої за ліцензією продукції, або її собівартість, або отриманий прибуток, або вартість основної сировини.

Якщо за базу роялті прийнята вартість продаж виготовленої за ліцензією продукції або її собівартість, то величина грошового потоку за період t визначається за формулою

де Vt - кількість виготовленого товару в натуральних одиницях;

Zt - ціна одиниці виготовленого товару або його собівартість, грн..

Якщо за базу приймається доход або прибуток від використання предмету ліцензії (ОІВ) у виробництві, то

де Yt - доход або прибуток, що генерується предметом ліцензії за період t, грн

Якщо за базу приймається вартість основної сировини, що переробляється, то

де Mt - вартість основної сировини, що переробляється, за період t, грн. [18].

ТЕМА 13 УПРАВЛІННЯ ПРАВАМИ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

13.1 Життєвий цикл об'єктів права інтелектуальної власності

В цьому світі все має початок і кінець. Об'єкт права інтелектуальної власності не є винятком. Можна виділити п'ять етапів життєвого циклу об'єкта права інтелектуальної власності:

- створення ОІВ;

- охорона прав на ОІВ;

- використання (комерціалізація) ОІВ;

- захист прав інтелектуальної власності;

- утилізація ОІВ.

Створення об'єктів права інтелектуальної власності розпочинається з ідеї. Наприклад, це може бути ідея винаходу або художнього твору. У підприємницькій діяльності ідеї, як правило, направлені на підвищення конкурентоспроможності технологій або виробів. Далі йде розроблення ідеї. Наприклад, якщо це винахід, то необхідно зробити патентний пошук, щоб переконатися що таких винаходів ще не було. Потім перевірити цю ідею експериментально. І, нарешті, оформити відповідно до умов патентоспроможності.

Закінчується створення об'єкта права інтелектуальної власності оформленням його на матеріальному носії (папері, електронному носії тощо), таким чином, щоб він став зрозумілим для інших осіб.

Створенням об'єктів права інтелектуальної власності займаються люди творчої праці:

- наковці;

- інженері;

- музиканти;

- письменники.

Охорона прав на об'єкти права інтелектуальної власності є важливим етапом його життєвого циклу. Ці об'єкти є вразливими з боку недобросовісних конкурентів. Наприклад, ви розповіли про ідею винаходу іншій особі. Ця особа може використати ваш винахід без вашого дозволу в своєму виробництві. Навіть якщо ваше і його виробництва розпочнуться одночасно, то конкурент виграє, тому що він не вкладав гроші в розробку ідеї винаходу і, таким чином, його товари чи послуги, в яких буде використано винахід, будуть дешевшими і, як наслідок, конкурентноздатнішими. Щоб попередити це негативне явище необхідно одержати правову охорону на ОІВ або обмежити доступ до комерційної таємниці, що використовується в технології.

Для об'єктів промислової власності законодавством визначена чітка процедура охорони таких прав. Суть її полягає в тому, що розкривається інформація про ОІВ для необмеженого кола осіб, а натомість, заявник одержує від органу державної влади гарантію захисту прав силою закону. Обсяг цих прав визначається у виданому заявнику охоронному документі - патенті або свідоцтві. Якщо ОІВ не відповідає визначеним законом умовам обороноздатності, то необхідно подбати про інші форми охорони цих об'єктів, скажімо про такі, що застосовуються для захисту секретної інформації.

На відміну від об'єктів промислової власності, об'єкти авторського права охороняються законом з моменту їх створення, а точніше з моменту їх втілення в об'єктивній формі. Але закон надає можливість здійснити правову охорону такого об'єкта в будь-який час протягом визначеного законом строку охорони шляхом отримання охоронного документа - свідоцтва.

Використання прав на об'єкти права інтелектуальної власності є найпродуктивнішим етапом його життєвого циклу. До цього етапу ОІВ не приносили користі розробнику. Навпаки, витрачалися кошти на створення ОІВ та надбання правової охорони. І тільки на етапі використання (комерціалізації) компенсуються попередні витрати, а також одержується прибуток - власне те, для чого в більшості випадків створюються ОІВ. Існує багато шляхів комерціалізації ОІВ. Основні з них описані в темі 12.

Захист прав здійснюється у разі, коли ці права порушуються недобросовісним конкурентом. Чинне законодавство України надає власнику прав на ОІВ декілька шляхів захисту своїх прав. Нині розгляд справ, пов'язаних із правами інтелектуальної власності, здійснюється в адміністративному або судовому порядку. Найдійовішою формою захисту є звернення до суду.

Деякі порушення прав на об'єкти промислової власності розглядаються в Апеляційній палаті при Державному департаменті інтелектуальної власності.

За захистом порушених авторських і суміжних прав автори, виконавці, виробники фонограм і відеограм, організацій мовлення можуть звертатися до Державного департаменту інтелектуальної власності, Державного підприємства „Українське агентство з авторських та суміжних прав”. Останнє здійснює колективне управління майновими правами авторів.

З приводу порушення прав на ОІВ можна звертатися до Антимонопольного комітету, Державної служби по боротьбі з економічною злочинністю МВС України, Державної митної служби.

Утилізація є останнім етапом життєвого циклу ОІВ [9].

13.2 Управління об'єктом права інтелектуальної власності на етапі його створення

На цьому етапі необхідно відповісти на питання: „Який товар буде конкурентноздатним і мати попит на ринку в майбутньому, можливо через кілька років?”. І тільки тоді варто приступати до його розроблення. Необхідно виробити стратегію підприємства. Спланувати капіталовкладення в інтелектуальну власність, визначити ресурси, що необхідні для розробки нової технології та забезпечення конкурентноздатності як самої технології, так і товарів, що виробляються на її основі. Необхідно також оцінити можливості основних конкурентів.

При визначенні стратегії фірми щодо розроблення об'єктів права інтелектуальної власності, їх правової охорони і подальшого використання неоцінену користь надають патентні дослідження, що проводяться на основі патентної інформації.

Патентна інформація - це технічна і правова інформація, що міститься в офіційних періодичних публікаціях відомств інтелектуальної власності, які є в усіх країнах. Де законодавством передбачена правова охорона об'єктів інтелектуальної власності. Майже дві третини технічної інформації, що розкривається в патентній інформації, більш ніде не публікується. Загальна кількість патентних документів у світі сягає нині 40 млн. Як результат, патентна інформація являє собою єдину всеохоплюючу добірку систематизованої технічної інформації.

Для малих і середніх підприємств (МСП) патентна інформація корисна, перш за все тим, що завдяки її оперативності вона може з успіхом використовуватися для стратегічного планування в сфері бізнесу. Вона дає можливість дізнатися про поточні дослідження та інновації раніше ніж з'явиться на ринку відповідна продукція.

У галузі комерційної стратегії бізнесу патентна інформація допоможе:

- від слідкувати передові досягнення в певній сфері;

- знайти партнерів по бізнесу;

- знайти постачальників та матеріали;

- відстежувати діяльність реальних і потенційних конкурентів;

- знайти відповідні ринки.

Технічна інформація, яка міститься в патентних документах, дозволить МСП:

- уникнути зайвих витрат на дублювання досліджень;

- виявити та оцінити технологію для ліцензування та передання технології;

- знайти альтернативні технології;

- бути на сучасному рівні в певній галузі;

- знайти готові рішення технологічних проблем;

- знайти ідеї для подальших інновацій;

Патентна інформація може також використовуватися МПС для того, щоб:

- уникнути можливих проблем з порушенням прав власників охоронних документів на об'єкти промислової власності;

- оцінити патентоспроможність власних винаходів;

- заперечувати проти видачі патентів, які знаходяться в колізії з патентом, що належить даному МСП.

Патентні дослідження проводяться підприємствами та організаціями відповідно до чинних з 01.01.1998 року в Україні державних стандартів ДСТУ 3575-97 „Патентні дослідження. Основні положення та порядок проведення” та ДСТУ 3574-97 „Патентний формуляр. Основні положення. Порядок складання та оформлення” [9].

13.3 Управління об'єктом права інтелектуальної власності на етапі охорони прав

Якщо отримано результат інтелектуальної діяльності, що може відповідати юридичним вимогам до об'єкта права інтелектуальної власності, наприклад, винаходу, корисної моделі, промислового зразка, торгівельної марки, комп'ютерної програми, твору літератури тощо, виникає принципове питання: „Чи слід надавати результату інтелектуальної діяльності правову охорону патентом або свідоцтвом?”

Здійснення правової охорони є доцільним, якщо:

- об'єкт охорони є невідомим раніше, тобто він не є рівнем техніки;

- охорона надає виключне право на об'єкт передбачуваної охорони;

- об'єкт охорони є комерційно значущим;

- об'єкт охорони сприятиме задоволенню потреб споживача;

- об'єкт охорони сприяє зміцненню положення на ринку чи положення підприємства в певній галузі;

- об'єкт охорони буде сприйнятий ринком, тобто буде на нього попит;

- об'єкт охорони є потенційно ліцензійним;

- витрати на правову охорону будуть значно меншими ніж дохід від його використання;

- об'єкт охорони підвищує цінність сумарних активів.

Але навіть якщо потенційних об'єкт охорони відповідає більшості з перерахованих вище критеріїв, слід подумати про альтернативні варіанти охорони в режимі комерційної таємниці (ноу-хау). Така охорона доцільна в разі, якщо охорона патентом чи свідоцтвом є слабкою та її може обійти конкурент, наприклад, отримавши схожий патент.

Якщо прийняте рішення про здійснення правової охорони, то необхідно відповісти на друге питання: „Коли надавати правову охорону?”. Як правило, не слід отримувати патент на початковій стадії розроблення ідеї або коли ще не готова виробнича база для її реалізації. У цьому разі конкуренти, ознайомившись з описом винаходу, можуть випередити розробника ОІВ з виходом інноваційного товару на ринок. Оптимальним варіантом є отримання патенту в момент виходу товару на ринок. У цьому випадку конкурент не встигне спрацювати на випередження [10].

13.4 Управління об'єктом права інтелектуальної власності на етапі використання прав

Є кілька стратегій, яких дотримується підприємство при використанні прав на ОІВ.

По-перше, це стратегія захисту від конкурентів за допомогою отримання монопольного права на виробництво нової продукції на період продажу її на ринку. При цьому необхідно визначити оптимальний спосіб і територію реєстрації виключних прав. Важливим є забезпечення патентної чистоти виробів з тим, щоб уникнути значних витрат у разі порушення прав.

По-друге, це стратегія ліцензування на основі отримання монопольних прав на технологію виробництва, що примушує інших виробників придбати у власника прав дозвіл на використання цієї технології за ліцензійним договором. Ця стратегія дає можливість контролювати ринок і переслідувати недобросовісних конкурентів.

По-третє, це стратегія формування уставного капіталу підприємства шляхом внесення до його складу права на об'єкти інтелектуальної власності, що мають визначену вартість. Для підприємця, особливо початківця, ця стратегія дозволяє без використання грошей формувати значний за розміром уставний капітал та зайняти на ринку активну позицію.

По-четверте, це стратегія іміджу підприємства. Ця стратегія спрямована на те, щоб шляхом управління правами інтелектуальної власності підвищити інвестиційну привабливість підприємства [10].

13.5 Управління об'єктом права інтелектуальної власності на етапі захисту прав

Разом із збільшенням кількості ОІВ, ростом конкуренції на ринках товарів і послуг зростає кількість порушень прав на ОІВ недобросовісними конкурентами. Для боротьби з цими порушеннями підприємства створюють служби безпеки, що займаються попередженням і виявленням правопорушень, а також захистом прав на ОІВ.

Судовий порядок захисту прав є найбільш ефективним, але практика показує, що тільки незначний відсоток спорів щодо порушення прав на ОІВ вирішується в суді. Як правило, сторони погоджуються на мирову, щоб уникнути значних фінансових витрат, а також ризику втрати свого бізнесу.

У великій мірі зменшенню кількості правопорушень сприяє політика підприємства, що спрямована на профілактику правопорушень [9].

13.6 Управління об'єктом права інтелектуальної власності на етапі утилізації

Після закінчення юридично визначеного строку дії прав на ОІВ він зникає як об'єкт власності і переходить в суспільне надбання. Тобто його може використовувати без дозволу правовласника будь-хто. Тому на цьому етапі підприємство повинно спрогнозувати наслідки вичерпання прав на свої ОІВ. З іншого боку, відкривається можливість безоплатного використання науково-технічних і технологічних розробок, права на які належали до їх вичерпання іншим правовласникам. Для багатьох підприємств це невичерпна, а часто і єдина можливість використати в своїй діяльності досягнення науково-технічного прогресу [10].

ЛІТЕРАТУРА

1 Каміл Ідріс. Інтелектуальна власність - потужний інструмент економічного зростання // ВОІВ, 2007. - 371 с.

2 Закон України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо охорони інтелектуальної власності” № 1407-IV від 3.02.2004 р.

3 Морозов О.Ф. Ціна думки - інтелектуальний капітал: Монографія. - Донецьк: ТОВ „Юго-Восток, ЛТД”, 2005. - 352 с.

4 Интелектуальная собственность. Использование. Внедрение. Передача. Информационно-методический сборник по внедрению промышленной собственности в малое предпринимательство (рус. и укр.) / Составление, вступление, ред. Ю.Н. Киклевич, С.Н. Цесаренко; Донецкое региональное отделение Академии технологических наук Украины. - Донецк: МПП «ВИК». - 2006. - 292 с.

5 Право інтелектуальної власності: Академ. курс: Підручник для студентів вищих навч. закладів/ О.А. Підопригора, О.Б. Бутнік-Сіверський, В.С. Дроб'язко та ін.; За ред. О.А. Підопригори, О.Д. Святоцького. - 2-ге вид., переробл. та допов. - К.: Концерн „Видавничий Дім „Ін Юре”, 2004. - 672 с.

6 Правила составления, подачи и рассмотрения заявки на выдачу патента на изобретение // Интеллектуальная собственность. - 2000. - № 2. - С. 54-109.

7 Правила складання та подання заявки на видачу патенту України на винахід (корисну модель): Зб. нормативних актів з питань промислової власності. - К.: Вища школа. 1998. - С. 134-169.

8 Крайнєв П.П., Работягова Л.І., Дятлик І.І. Патентування винаходів в Україні/ За ред. П.П. Крайнє ва: Монографія. - К.: „Видавничий Дім „Ін Юре”, 2000. - 340 с.

9 Цибульов П.М., Чеботарьов В.П. Популярно про інтелектуальну власність: абетка/ за заг. ред. М.В. Паладія. - К.:ТОВ „Альфа-ПІК”, 2004. - 56 с.

10 Цибульов П.М., Чеботарьов В.П., Зінов В.Г., Суіні Ю. Управління інтелектуальною власністю/ За ред. П.М. Цибульова: монографія. - К.: К.І.С”, 2005. - 448 с.

11 Основы интеллектуальной собственности, К.: „Издательский Дом "Ин Юре", 1999. - 600 с.

12 Охорона інтелектуальної власності в Україні /С.О.Довгий, В.О.Жаров, В.О.Зайчук та ін. - К.: Форум, 2002. - 319 с.

13 Самусєва Л.О. Авторське право і суміжні права. Конспект лекцій. - К.: ЗАТ "Інститут інтелектуальної власності і права", 2002. - 56 с.

14 Цибулев П.Н. Оценка интеллектуальной собственности. - К.: ЗАО "Институт интеллектуальной собственности и права". - 2003. - 216 с.

15 Цибульов П.М. Основи інтелектуальної власності / Навчальний посібник. - К.: „Інститут інтелектуальної власності і права”, 2003. - 172 с.

16 Економіка інтелектуальної власності: використання і передача прав на об'єкти інтелектуальної власності /Укладач Меняйло Л.А. - К.: ЗАТ "Інститут інтелектуальної власності і права", 2000. - 168 с.

17 Жаров В.О. Інтелектуальна власність в Україні: правові аспекти набуття, здійснення та захисту прав. - К.: „Видавничий дім "Ін Юре", 2000. - 187с.

18 Трибунская Е.В. Интеллектуальная собственность. Конспект лекций. - Донецк: ДонГАУ, 2002. - 68 с.

Размещено на Allbest.ru

...