Історико-правові аспекти формування конституції США

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ІСТОРИКО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ КОНСТИТУЦІЇ США

1.1 Постановка наукової проблеми та огляд літератури

1.2 Ідейно-правове підгрунття Конституції США 1787 року як основи стабільності суспільно-політичного ладу. Поправки до Конституції США та розширення переліку прав людини

1.3 Юридичні джерела в правовій системі окремих штатів

РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ США

2.1 Місце і роль Конституції у правові системі США

2.2 Формування структури американської правової системи

2.3 Судовий захист прав і свобод людини

РОЗДІЛ 3. ОСОБЛИВОСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВА В США

3.1 Правова система США на сучасному етапі та її особливості

3.2 Специфіка реалізації американського права та перспективи розвитку

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Актуальність теми. Для багатьох сучасних держав, в тому числі і для України, проблеми становлення федеративних відносин набули особливого значення. Пошук науково обгрунтованих шляхів їх вирішення вимагає досліджувати багатопланові і суперечливі процеси історії держави і права зарубіжних країн, сутність, особливості еволюції їх державності, конституціоналізму.Історико-правові дослідження можуть надати істотну допомогу у виявленні причин виникнення федерально-регіональних конфліктів у світі і знаходженні політико-правових засобів їх врегулювання.Саме в цей час надзвичайно важливо вивчення процесів формування конституційної держави, досвіду зміцнення федеративної форми державного устрою провідних зарубіжних країн. Останнім часом окремі країни допускають Нуліфікація (невиконання) федеральних законів або прийняття законодавчих актів, що йдуть врозріз з загальнодержавним законодавством. У цій ситуації виключно цінним і багато в чому позитивним є досвід держави, яка пройшла тривалий історичний шлях від слабкої Конфедерації - через кризи нуліфікації, сепаратизму, сецесії, що призвели до Громадянської війни, - до міцної, стабільної Федерації.Проблематика, на якій ми зосередимся вельми актуальна і для України. Звичайно, мова йде не про пряме запозичення, але про осмислення історичного минулого у всьому його різноманітті. Тому вивчення питань федеративного устрою різних держав, завжди знаходилося в центрі уваги істориків-юристів, представників науки конституційного права, саме в наш час це стає особливо значущим.Крім того, з урахуванням традиційних цінностей і з'ясуванням сутності сучасної цивілізації, формування структур нового суспільства XXI століттяактуалізуються багато інших проблем юриспруденції. До числа таких проблемможе бути віднесена і тема правового та інституційного становлення самогофедералізму і його моделей, що підтверджують, зокрема, події 2014-2015 рр. в Шотландії, Каталонії.Перш за все, актуальність даного дослідження обумовлена ??низкою обставин теоретичного і практичного порядку. Поступальний розвиток, безпеки і цілісність будь-якої багатонаціональної і багатоконфесійної держави вимагає обліку історії державно будівництва в окремих регіонах, релігії, традицій і звичаївнаселяють його народів. Американські колонії заселялися переважно вихідцями з Європи, тобто новим, стороннім населенням тих місць, коріннімешканці яких були вигнані або підлягали швидкого вигнання. Виняткова новизна цих товариств, відсутність в них традицій, інститутів ісоціальних відносин, властивих метрополії, - це і є їхня відмінність від тихчи інших частин середньовічної імперії англійських монархів. Як більшістьінших ранніх європейських колоній в Америці, вони представляли собоюпоселення людей, які осіли з дозволу свого монарха на вільних або слабозаселених землях для їх освоєння і розвитку торгівлі.У цьому контексті історико-правовий досвід колоній (штатів) дозволяєрозкрити ті особливості в розвитку суб'єктів федерації, які нерідко ігноруються в наукових дослідженнях, а також дає можливість зрозуміти, який ступінь розвитку законодавства колоній і майбутніх штатів сприяв безпосередньому формуванню загальнофедеральних правових принципів інорм. Реалізація правового законодавства також враховувала особливостісоціальної структури нового суспільства, релігійного фактора, його культури,мови, освіти, складу населення.

Історію права і держави, вчень про право і держави може збагатити дослідження процесу формування єдиного конституційноправового механізму, який діяв в умовах нової американської федеративної держави, забезпечував захист прав і свобод людини і громадянина, свободи і демократії. Цей аспект проблеми особливо актуалізувався в умовах прийняття спочатку хартій, а потім конституцій колоній (штатів),які заповнювали прогалини в праві, уточнювали або скасовували застарілізаконодавчі акти.

Мета роботи здійснити комплексне історико-правове дослідження правового та конституційного розвитку США. Мета роботи зумовила постановку таких завдань:

- вивчити законодавчі основи і особливості нормативно-правового регулювання в період фактичного порушення цілісності Федерації в США і в період відновлення і зміцнення останньої; - дослідити політико-правові взаємовідносини в системі вищих органів влади США (Конгрес - Президент - Верховний Суд); - встановити співвідношення конституційної практики і основних положень теорії, конкретних норм конституційного законодавства і державної політики, яка проводиться з метою забезпечення територіальної цілісності; - показати сутність і особливості американського федералізму, зокрема, розглянути питання про правовий статус штатів і їх місці в федеральній системі США; - сформулювати відповідні теоретичні висновки і практичні пропозиції, які можуть бути використані для подальших наукових розробок проблем державного устрою, становлення і розвитку правової держави. конституція американський правовий політичний

Об`єктом дослідження є історичний розвиток правової системи США.

Предметом дослідження є конституційний розвиток Сполучених Штатів Америки.

Методи дослідження: історичний, порівняльно-історичний, логічний, системний. структурно-функціональний, інституціональний, конкретно-соціологічний, формально-юридичний, нормативно-правовий, порівняльно-правовий, метод порівняльного аналізу. Безумовно, правові методи дослідження виступають ключовими для розкриття теми.

Практичне значення отриманих результатів. Практична значущість роботи полягає в тому, що її зміст, основні положення і висновки можуть бути корисними в ході подальших наукових досліджень історії держави і права США, теорії союзної держави і федеративних відносин; при підготовці навчально-методичних посібників з історії держави і права зарубіжних країн, державного, конституційного права зарубіжних держав; в навчальному процесі при викладанні історії держави і права зарубіжних країн, державного права зарубіжних держав, спецкурсів, проведенні семінарських занять з відповідних тем; при написанні курсових і дипломних робіт.

Структура роботи. Робота складається з вступу, трьох основних розділів та восьми підрозділів, висновку та списку використаної літератури. Загальний обсяг роботи становить 100 сторінок.

РОЗДІЛ 1. ІСТОРИКО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ КОНСТИТУЦІЇ США

1.1 Постановка наукової проблеми та огляд літератури

США є класичним представником держави, утвореної в суворій відповідності з основними положеннями природно-правової теорії походження держави і права, яскравими представниками якої з'явилися такі видатні мислителі людства, як Г. Гроцій, Б. Спіноза, Т. Гоббс, Д. Локк, Ш. Монтеск'є, Д. Дідро, Ж.-Ж. Руссо, П. Гольбах, Т. Джефферсон, Б. Франклін, Д. Адамс, А. Гамільтон, А. Радіщев.Природно-правова теорія походження держави і права часто в науковій літературі називається договірною теорією, або теорією договірного походження держави і права. Вона розглядає держава як результат об'єднання людей на добровільній основі. Її прихильники виступали проти ідеї божественного походження держави і права. У їхньому уявленні влада монарха похідна немає від божого промислу, а від самих людей. Ця теза, покладена в основу договірної теорії, була докладно розвинута П. Гольбахом в його роботі «Священна зараза, або природна історія забобони» і в тій чи іншій формі знайшла свій розвиток в працях інших представників цієї теорії.Д. Дідро правові засади державної влади обґрунтовує її суверенністю, побудованої на суспільному договорі. Державна влада виникає як продукт суспільного договору, який надає суспільству організовану політичну форму. Люди лише частково передають державі свою природну незалежність з метою забезпечення інтересів і об'єднання волі і сили всіх. Державна влада заснована на волі народу, який є суверенним. Лише нація є істинний суверен, істинним законодавцем може бути лише народ, лише воля народу є джерелом політичної влади [13].Сутність природно-правової теорії походження держави і права полягає в тому, що крім позитивного права, яке створюється державою, існує загальне для всіх людей природне право, яке стоїть над позитивним правом. Позитивне право ґрунтується саме на вимогах природного права (права на життя, вільний розвиток, працю, участь у справах суспільства і держави). Поняття природного права включає в себе уявлення про природжених і невід'ємні права людини і громадянина, які є обов'язковими для кожної держави.Величезна заслуга батьків-засновників Сполучених Штатів, якими по праву вважають Т. Джефферсона, Д. Адамса, Б. Франкліна, Д. Вашингтона, Д. Медісона і А. Гамільтона, полягає в тому, що революційні для свого часу (друга половина XVIII ст .) прекрасні, але чисто теоретичні ідеї про організацію справедливої ??державної влади найбільш яскравих представників природно-договірної теорії походження держави і права знайшли своє втілення в реальних політичних документах: Декларації незалежності США 1776 року і Конституції Сполучених Штатів 1787 р.Революційні для свого часу ідеї цих видатних представників політико-правової думки людства знайшли яскраве відображення в наступних роботах: Г. Гроцій. «Про право війни і миру. Три книги, в яких пояснюються природне право і право народів, а також принципи публічного права », 1625 р .; Б. Спіноза. «Політичний трактат» 1677 р .; Т. Гоббс. «Левіафан, або Матерія, форма і влада держави церковного і цивільного», 1651 р .; Д. Локк. «Два трактати про державне правління», 1690 р .; Ш. Монтеск'є. «Про дух законів», 1748 р .; Ж.-Ж. Руссо. «Про суспільний договір або принципи політичного права», 1762 р .; Т. Джефферсон. «Загальний огляд прав Британської Америки» 1774 р «Замітки про штат Віргінія», 1785 р Т. Джефферсон. (За участю Б. Франкліна і Д. Адамса) «Декларація незалежності США», 1776 р .; Д. Адамс. «Думки про урядової влади», 1776 р, «На захист конституцій урядової влади в Сполучених Штатах Америки», 1787-1788 рр .; А. Гамільтон. «Нотатки федераліста», 1787 р .; А. Радищев. «Подорож з Петербурга в Москву» (Історія політичних і правових навчань. Для дослідження даної теми було розглянуто основі вивчення і використано науково-монографічний матеріал вітчизняних і зарубіжних вчених. Проблема історико-правовогорозвитку штатів в період становлення американського федералізму (XVII -середина ХХ ст.), незважаючи на її актуальність, ще не стала предметом монографічних розробок. У зв'язку з тематикою дослідження проаналізовано праці, в яких розглядаються різні теоретичні та історичні аспекти конституціоналізму, федералізму і судової влади; формулюються основніпідходи до поняття конституціоналізму та його практичної реалізації: С.А.Авак 'яна, М. Авдеенкова, Н.А. Бобрової, Н.А. Богданової, Н.В. Вітрука, Ю.А. Дмитрієва, В.Б. Євдокимова, Ю.П. Єременко, В.В. Єршова, І.А.Ісаєва, В.Н. Корнєва, О.І. Кутафина, В.В. Лазарева, В.О. Лучина, О.В. Мартишина, Н.А. Міхальової, Л.А. Морозової, Т.А. Морщаковой, И.Ш. Муксінова, М.В. Немитіной, В.С. Нерсесянц, Л.А. Ніколаєвої, Ж.І. політологів, як Д.Д. Басу, Д. Баррі, К. Вейшерт, Х. Вольман,Р. Галліссо, Д. Елазар, Д. Кінкайд, О. Кіміно, Ж. Маритен, Ф. Люшер, П. Ордешук, В. Остром, У. Райкер, В. Рудольф, С. Солнік, Р. Россум, П. Пернталер. В процесі роботи також спиралися на фундаментальні зарубіжні дослідження минулого, зокрема, праці Д. Адамса, Ж. Бодена, А. Гамільтона, Г.Ф. Гегеля, Т. Гоббса, Р.Давида, Л. Дюгі, Д. Джея, Т. Джефферсона, Г. Еллінека, Ш.-Л. Монтеск'є, Дж.Медісона, Т. Пейна і інших.В історичному контексті чималу цінність представляють роботи дослідників, причетних до подій того часу (Роджер Вільямс, Джон Уінтроп, Інкріс Мазер, Алексіс де Токвіль, Франсуа Фюре, Франсуа Мелон, Пері Міллер, Артур Уоррал, Натаніель Б. Шёртлефф, Едвард Уорд, X.У. Тройер, Генрі Адамс, Джеффрі Х. Морісон, Марка де Вульф Хоу). Велику наукову цінність представляють роботи сучасних американських дослідників з проблемам конституційного розвитку США XVIII - початку ХХ ст. Маклафліна, Дж. Маккеллана, Д. Макінерні, Р.Д. Бровние, Д. Тагера, І. Уошберна, К. Вілса. Однак спеціального дослідження по темі цієї роботи не проводилося. Залишаються не вивчені окремі нормативні акти, історичні документи, хартії і конституції перших колоній.

1.2 Ідейно-правове підгрунття Конституції США 1787 року як основи стабільності суспільно-політичного ладу. Поправки до Конституції США та розширення переліку прав людини

Конституція Сполучених Штатів Америки, прийнята в 1787 році, є першою писаною конституцією в історії людства. Вона була прийнята в той час, коли майже в усьому світі панував монархічний устрій. Основи буржуазної демократії існували лише в небагатьох європейських країнах. Ця конституція з'явилася на світ майже за два роки до Великої французької революції. Для свого часу вона, безумовно, була видатним документом хоча б тому, що оформила створення на американському континенті єдиної демократичної республіки.Конституція США 1787 p - одна з найстаріших нині діючих буржуазних конституцій і одна з самих найбільш «жорстких»: за двісті років в неї було внесено всього двадцять сім поправок, десять з них були внесені одноразово в 1791 році - так званий Білль про права . На противагу юридичної конституції існує, на думку американських теоретиків, «жива конституція». Іншими словами, Конституція 1787 року діє в даний час з численними доповненнями у вигляді судових прецедентів, законів Конгресу, актів президентів.Ухваленню Конституції передував довгий період британської колонізації Північної Америки. Вона почалася в XVII столітті: першим поселенням став Джеймстаун (1607), в 1620 року було засновано Новий Плімут, в 1628 р - колонія бухти Массачусетс. Надалі освоєння нових земель переважно вздовж атлантичного узбережжя йшло стрімкими темпами [7].До особливостей англійської колонізації слід віднести те, що практично всі американські колонії були засновані не урядом, а торговими компаніями або приватними особами, які діяли на підставі хартій, дарованих королівською владою. У цих документах закріплювалися територіальні межі колоній, а також такі принципи політичної влади, як право колоній на самоврядування і на вибір тих політичних форм, які найбільшою мірою сприяли їх процвітанню. Практично всі королівські хартії визнавали за переселенцями права і привілеї підданих Британії. Так, ще в 1606 в першій з хартій, дарованих Вірджинській торговій компанії, підкреслювалося, що «жителі колонії і їх нащадки будуть в повній мірі користуватися всіма свободами, привілеями та правом на особисту недоторканність, як якщо б вони проживали і народилися в Королівстві Англія або в будь-якому з інших наших володінь ».Поступово з'являлися паростки нового американського права. Ще в 1629 р. Генеральній асамблеї колонії затоки Массачусетс було надано право видавати всі види «корисних і розумних указів, законів, статутів, а також ордонансів, постанов і розпоряджень» за умови, що вони не будуть суперечити англійському праву. У 1641 р в Массачусетсі був прийнятий перший кодифікований акт - «Звід свобод». Цей документ містив широкий перелік прав і свобод, який не тільки відтворював традиційні «англійські вільності» (рівність перед судом, право на суд присяжних, принцип змагальності в кримінальному процесі, право на апеляцію судових рішень і т. п.), але і ввів нові норми, невідомі праву тієї епохи. Новий, розширений звід законів Массачусетсу - «Книга загальних законів і прав» - був прийнятий в 1648 р. і надалі слугував зразком для аналогічних «кодифікацій» інших колоній [7].Разом з тим, слід зазначити, що рецепція англійського загального права в північноамериканських колоніях до середини XVIII століття мала свої особливості. На відміну від судів Англії, колоніальні суди, як зауважив В. Г. Каленський, були не стільки органами правосуддя, скільки органами адміністративної влади. У їх функції, крім правосуддя, входили такі важливі повноваження, як збір податків, контроль за комерцією, землевпорядкування, нагляд за сиротськими будинками, керівництво громадськими роботами і багато іншого [2].Але в той же час посилилися і форми колоніального панування. У другій половині XVII століття хартії, даровані більшої частини колоній, були скасовані. Протиріччя між колоніями і метрополією наростали і до середини 1774 році досягли критичної межі.5 вересня 1774 року в Філадельфії був скликаний I Континентальний конгрес для формування спільної позиції в боротьбі за права колоній. Його учасників об'єднувало прагнення якомога швидше вирішити конфлікт з метрополією, бажано мирним шляхом і з частковим збереженням колоніальних форм правління, але при більш широких гарантіях прав колоністів. Ця позиція, характерна для першого етапу американської революції, відбилася і на рішеннях Конгресу. У прийнятій ним Декларації прав вказувалося, що американцям повинні належати всі ті привілеї, які мали британські піддані [3].Англія сприйняла помірні вимоги колоній як бунт і прийняла рішення придушити його силою. У свою чергу II Континентальний конгрес, що зібрався у Філадельфії для вироблення спільного рішення щодо протидії англійській політиці приймає рішення про створення армії і проголошення незалежності американських колоній від метрополії. Народжується нова держава, і починається війна за незалежність. Перед американською революцією стояли завдання ліквідації колоніальної залежності, усунення залишків феодальних відносин, утвердження нових принципів і форм політичної влади. В ході революційної війни були не тільки успішно вирішені ці завдання, а й підтверджена головна мета. На політичній карті світу з'явилася нова незалежна країна - Сполучені Штати Америки.Перший конституційний досвід молодої республіки був невдалий. 15 листопада 1777 г. II Континентальним конгресом було прийнято рішення про конфедеративні принципи організації країни. В якості основного закону американської держави були схвалені так звані Статті Конфедерації. Механізм політичної організації конфедерації був недосконалий. Фактично існував тільки орган представництва - однопалатний Конгрес конфедерації, в якому кожен з штатів мав від двох до семи представників і лише один голос. Самі штати фактично були незалежні в проведенні зовнішньої і внутрішньої політики, а це призводило до сепаратизму і конфліктів між ними. Неспроможність Статей Конфедерації стала очевидною практично з перших же днів. Але що-небудь змінити Конгрес не міг. Внести доповнення або зміни до Конституції можна було тільки за згодою всіх штатів, що в умовах гострих протиріч між ними було завданням нездійсненним. Невдоволення існуючою системою росло. Конгрес не здатний був забезпечити належну підтримку армії. Штати відмовлялися виділяти необхідні кошти і не виконували рішення Конгресу. Економічні зв'язки між штатами були зруйновані. Назрівала економічна і політична криза, що ставила під загрозу саме існування Сполучених Штатів.У цих умовах завдання порятунку держави взяв на себе Філадельфійський Конституційний конвент. У травні 1787 р. 55 його делегатів, які представляли 12 штатів (Род-Айленд відмовився брати участь в його роботі), приступили до розробки нової конституції всупереч прямо вираженій вимозі Конгресу тільки переглянути Статті Конфедерації. У їх числі були такі видатні представники тієї епохи, як Дж. Вашингтон, Б. Франклін, Дж. Медісон, Р. Мейсон, А. Гамільтон, Г. Морріс, Д. Дікінсон, Е. Рендольф, Д. Ратледж і ін. 44 делегата з 55 були членами II Континентального конгресу. Приблизно половина їх боролася проти Англії в складі континентальної армії або міліції штатів. Вісім підписали Декларацію незалежності. Практично всі займали ті чи інші посади в органах державної влади штатів. Більше половини мали юридичну освіту [5].Основна суперечка на Філадельфійському конвенті розвернувся між прихильниками двох конституційних моделей, які отримали назви «Вірджинії план» і «Нью-Джерсійський план» (за назвами штатів, які представляли делегати -Автор проектів).У «Вірджинії плані» (його авторство належало в основному Медісону) основний упор робився на створення системи федеральних органів, які мали б значні повноваженнями. Федеральний уряд повинен був складатися з трьох гілок влади - законодавчої, виконавчої і судової. Представництво штатів в парламенті було поставлено в залежність від чисельності населення і внесків штатів в федеральний бюджет. Найбільш радикальною пропозицією «Вірджинського плану» було наділення федерального парламенту правом приймати закони з усіх питань, «за якими окремі штати некомпетентні або можуть зруйнувати гармонію Сполучених Штатів». Зазначене повноваження було підкріплено правом федерального парламенту скасовувати закони штатів у разі їх протиріччя Конституції США. Зокрема, федеральний уряд пропонував наділити правом вето на закони, прийняті законодавчими органами штатів, в разі необхідності застосовувати військову силу проти окремих штатів. Виконавча федеральна влада концентрувалася в руках Президента, який одночасно виконував і функції прем'єр-міністра. Найважливіша роль відводилася і верховної судової системи, заснованої на принципі незмінності суддів і покликаної врівноважувати виконавчу і законодавчу владу. Як бачимо, цей план був багато в чому побудований на ідеях англійських і французьких просвітителів[55].«План Нью-Джерсі», запропонований У. Патерсоном, відбивав інтереси дрібних штатів. Патерсон пропонував внести деякі зміни в Статті Конфедерації, в тому числі закріпити верховенство федерального законодавства, не змінюючи суті документа. Права штатів пропонувалося забезпечити, закріпивши рівне представництво від кожного штату в законодавчому органі. Таким чином, окремі штати зберігали б більшу самостійність. Висувалися і пропозиції про конституційної монархії з англійської зразком, але вони були швидко відкинуті.Дебати про форму і структуру майбутньої держави носили бурхливий характер. Справа доходила до прямих образ і погроз [1]. Але у творців майбутньої Конституції вистачило політичної мудрості і такту поєднати кращі сторони обох проектів і створити на їх основі єдиний документ - «Коннектикутський компроміс», примирив супротивників. Він закріпив гарантії прав малих штатів, що дозволило перейти до подальшого, більш спокійного обговорення майбутньої форми правління. 26 липня конвент перервав своє засідання на час роботи комітету з питань деталей проекту. Було запропоновано підготувати початковий варіант Конституції. До 6 серпня проект був готовий. Він складався з преамбули і 23 статей, які увібрали в себе пропозиції «Вірджинського» і «Нью-Джерсійського» планів, а також окремі норми Статей Конфедерації і конституцій штатів. В основі цього документа було покладено такі політико-правові принципи і ідеали. Перш за все - це республіканізм як принцип конституційного устрою, що для того часу було революційним явищем в юридичній та політичній практиці. Він забезпечував верховенство законодавчої влади і виборний відповідальний уряд, який змінювався в установлені терміни.Суть другого принципу в тому, що Конституція встановила систему дуалістичного федералізму, в основу якої покладено жорстке розділення компетенції Союз. Федералізм гарантував підпорядкування штатів рішенням вищих органів федерації в питаннях загальнодержавного значення і збереження за ними права вирішувати завдання внутрішнього значення. Обмежений характер суверенітету штатів проявляється в наступному: а) вони позбавлені права на сецесію. Вихід з федерації; б) діє принцип «загального міжгромадянства», громадянин одного штату вважається громадянином будь-якого іншого і всієї держави; в) законодавчі повноваження штатів обмежені: є виняткова сфера федеральної компетенції, і за Конгресом США зберігаються також. «Припускаються повноваження» по виданню законів, «які будуть необхідні і доречні»; г) встановлено верховенство федерації в економічній і політичній сферах, наприклад, закріплено право втручання федерації в справи штатів для підтримки в них «республіканської форми правлінь», часте використання федеральних збройних сил для запобігання «внутрішніх хвилювань» в штатах [4].Третє положення - це верховенство загальнофедерального права. Положення про те, що «Конституція і закони США, видані на її основі, укладені договори визнаються верховним правом країни і судді кожного штату повинні керуватися ними.Четвертою ідеєю конституції став принцип поділу влади, який був багато в чому запозичений у англійських і французьких просвітителів, насамперед Дж. Локка і Ш. Монтеск'є. У конституції він представлений наступними моментами: 1) чітке розмежування компетенції конгресу, президента і судових органів; 2) різні способи формування цих органів влади (обрання президента і конгресу шляхом загальних виборів, а незалежність судової влади забезпечується довічним призначення суддів, яке виробляє президент, але лише за згодою верхньої палати конгресу); 3) наявність системи «стримувань і противаг». Процедур, що дозволяють одній гілці влади контролювати в певній мірі іншу; 4) визнання рівності всіх властей. Жодна з них не може розглядатися по відношенню до іншої [4].«Батьки-засновники» прагнули надати Конституції особливу стійкість. З цією метою в неї була включена стаття, яка говорить: «Конгрес, коли б не вважатимуть це за необхідне дві третини членів обох палат, може пропонувати поправки до цієї Конституції або - за клопотанням законодавчих зборів двох третин штатів - може зібрати конвент для пропозиції поправок; ці поправки в обох випадках будуть мати юридичну силу ... після їх ратифікації законодавчими зборами трьох четвертей штатів або конвентами в трьох чвертях одних в залежності від того, яку форму ратифікації запропонує Конгрес ... »[83].Таким чином, був закріплений особливо складний, який відрізнявся від звичайної законодавчої процедури порядок прийняття поправок до Конституції, і вона була гарантована від політично поспішних текстуальних змін. Знадобилося ще кілька років для того, щоб виробити і прийняти перші десять поправок до конституції, що забезпечують буржуазно демократичні права громадян США, такі, як свобода слова, друку, зборів, захист від довільного арешту і ряд інших.З приводу формування сенату також висувалося безліч різних пропозицій. Делегати південних і деяких центральних штатів з великим числом населення наполягали на тому, що число представників в сенаті має бути пропорційно чисельності населення. Делегати малих північних штатів домагалися того, щоб кожен штат в сенаті мав рівну кількість представників. Зрештою, прихильники північних штатів узяли гору, і було прийнято пропозицію делегата з Коннектикуту О. Еллсуорт про те, щоб кожен штат, незалежно від чисельності свого населення, був представлений в сенаті США 2 представниками, обраними на 6 років іідповідного штату, причому кожен сенатор повинен був володіти одним голосом. В результаті вперше в практиці американського конституціоналізму у верхньої палати з'явилася абсолютно нова роль, що додало конституції США характер своєрідної "змішаної" системи правління, при якій принцип представництва населення став доповнюватися принципом представництва інтересів штатів як суверенних учасників конституційної угоди. [13]Велика полеміка розгорнулася з приводу способу призначення глави виконавчої влади і терміну його повноважень Дж. Вілсон виступив за обрання глави федеральної виконавчої влади самим народом, запропонувавши, однак, непрямі вибори, при яких населення обирало б колегію вибірників. Зрештою, саме ця пропозиція і була прийнята. Запеклі дебати викликало визначення терміну повноважень президента, а також питання про можливість його переобрання на новий термін. В ході цієї полеміки і народилася ідея обрання президента на чотирирічний термін виборщики без заборони переобрання на новий термін. На конвенті у Філадельфії відносно легко було прийнято пропозицію про імпічмент президента. [14]Гостро постало на конвенті і питання про рабство. Промисловці Півночі прагнули до знищення рабської праці, що суперечить їхнім економічним інтересам. У тому, що система рабства носила порочне характер, усвідомлювали не тільки представники Півночі, але й найбільш далекоглядні політичні діячі південних штатів. Але на конвенті взяла гору інша точка зору. Представники південних штатів заявили про можливість кровопролиття, якщо не будуть прийняті їхні умови. Вони зайняли ультимативну позицію: в разі заборони ввезення рабів пригрозили відмовою підписати конституцію і вийти з союзу. Усвідомлюючи небезпеку розколу, делегат Пенсільванії Р. Морріс виступив із закликом прийти до угоди. В результаті і в даному питанні був знайдений компроміс: конституція дозволяла ввезення рабів, обмежуючи це двадцятирічним терміном до 1808 року і обклавши работоргівлю митом. [15]Одне з яскравих свідчень антидемократичних дій учасників Конвенту 1787 року про відмову включити до Федерації Конституцію, Білль про права, що входила складовою частиною в конституції штатів. Самі автори Федеральної Конституції, намагаючись відвести численні звинувачення в антидемократизмі, пояснювали своє рішення тим, що білль про права присутній в усіх конституціях штатів і відтворення його в основному законі країни зайве.Відсутність білля про права в проекті Федеральної Конституції було її слабким місцем. Три учасники Конвенту у Філадельфії, які відмовилися скріпити його підписом (Е. Джеррі, Е. Рендольф, Дж. Мейсон) мотивували своє рішення перш за все незгодою з відсутністю в документі білля про права. З ними солідаризувалися перш за все такі політичні діячі як У. Грейсон, Адамс, Дж. Уайт. Широка підтримка їх позиції ратифікаційними конвентами штатів виявила, що ідея ратифікаційних гарантій буржуазних свобод слова, друку, за роки революції міцно оволоділа свідомістю патріотичного табору і що ігнорувати його волю в цьому питанні небезпечно для долі федеральної держави. У 1789 році Дж. Медісон вніс на розгляд конгресу США проект доповнення Федеральної Конституції Білль про права. Інтуїція і розрахунок політичного стратега підказали йому подібне доповнення основного закону країни має стати ще однією поступкою демократії, без якої неможливо забезпечити достатню міцність дітищу Конвенту. [16]Конституція США, схвалена Філадельфійським конвентом 17 вересня 1787 року і вступила в чинність 4 березня 1789 р - перша конституція Сполучених Штатів Америки як федеративної республіки, яка має повну міжнародну правосуб'єктність. Звичайно, вона не була ідеальною. Спочатку вона не говорила про свободи і права для жінок, чорношкірого населення і корінного населення Америки. Але важко уявити, щоб творці цього документа мислили в кінці XVIII століття моральноетичними і правовими категоріями століття XXI. Але головне - це була перша в світі конституція, яка забезпечувала стійкий державний устрій і розвиток республіканської держави. Уже в кінці XVIII століття вона вплинула на створення конституційних документів Франції та Польщі, а в наступну епоху вплинула на підготовку конституцій значного числа світових держав, в тому числі і України.Преамбула Конституції була спрямована на створення в Америці нового політичного ладу, заснованого на наступних принципах: формування більш досконалого союзу, забезпечення загальної безпеки, встановлення справедливості і правосуддя і збереження благ свободи для нинішнього і наступних поколінь. Ще раніше в Декларації незалежності говорилося про «невід'ємні права», які належать всім людям в силу їх людської сутності і позбавити яких їх не має права жодна держава. Перший проект Конституції, поданий штатам на твердження, не включав жодної згадки про права особистості. Одним з пояснень такої непослідовності є та обставина, що творці Конституції припускали, що система обмежень владних повноважень щойно створеного національного уряду розроблена настільки ретельно, що на практиці права особистості не потребували додаткових конституційних гарантій. Крім того, деякі федералісти вважали, що розширення переліку прав в Конституції могло тільки збільшити проблеми - тобто ті права, які вважалися найважливішими, але не були згадані в Конституції, можуть виявитися об'єктом посягання з боку держави.Незважаючи на те, що антифедералісти зазнали поразки в суперечці з приводу проекту Конституції 1787 року, вони змогли примусити своїх опонентів до певних поступок. Побоюючись влади нового національного уряду, вони зажадали внесення в текст Конституції ряду особливих конституційних гарантій прав особистості. Вони також заручилися обіцянками лідерів федералістів в конституційних конвентах деяких штатів, які погодилися підтримати проходження відповідних поправок до Конституції. Деякі штати погрожували відмовитися від ратифікації Конституції, якщо не отримають гарантій прийняття білля про права. Федералісти виконали свої обіцянки. У 1789 році перший Конгрес США прийняв перші 10 поправок до Конституції. До 1791 році Білль про права [38], який містить ці перші 10 поправок, був ратифікований необхідним числом штатів. Більш того, Дев'ята поправка, в прямій формі гарантує основні права, безпосередньо не відображені в Конституції, на час зняла побоювання федералістів щодо того, що виділення будь-якого окремого права в Конституції піддасть небезпеці гарантії всіх інших прав, які не визначені таким же чином. [39]Білль про права обмежує можливим посяганням державної влади на певні права особистості, включаючи свободу слова, друку, зборів і віросповідання. Він також забороняє Конгресу ухвалювати закони щодо «встановлення», тобто офіційного визнання тієї чи іншої релігії, що означало б перевагу одній релігії по відношенню до іншої. Майже дві третини Білля про права присвячено конституційному захисту прав осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочину. Дані права належать до питань застосування належних правових процедур, судового розгляду з дотриманням процесуальних гарантій, відмови від дачі невигідних показань проти самого себе, неприпустимість жорстоких і незвичайних покарань, а також вторинного притягнення до кримінальної відповідальності за одне і те ж злочин. У той час, коли він би прийнятий, Білль про права поширювався тільки на дії національного уряду.Обмеження посягань держави на права особистості стало предметом Тринадцятої (1865), Чотирнадцятої (1868 р) і П'ятнадцятої (1870 г.) поправок - так званих поправок періоду Реконструкції, прийнятих після закінчення Громадянської війни і спрямованих на ліквідацію інституту рабства. За останні 100 років багато хто з свобод, передбачених у перших 10 поправках, були об'єднані в Чотирнадцятій поправці у вигляді конституційної гарантії того, що жоден зі штатів не має права відмовити своїм громадянам як в належних правових процедурах, так і в рівний захист з боку закону. Починаючи з 1920-х років, перші 10 поправок до Конституції грають все більш активну і важливу роль у вирішенні складних питань державної політики - від конституційності молитви в школах і законів про обов'язкову перевірку на наявність наркотиків, до регулювання народжуваності і застосовності страти. Нові покоління надали нового значення таким основоположним принципам, як «справедливість» і «свобода», а також деяким конституційним нормам - таким як «належні правові процедури» і «рівний захист з боку закону». Ця еволюція понять, часто супроводжувалася рухами протесту і актами громадянської непокори, відображає зміни в суспільній свідомості і громадських звичаї, що відбулися за останні 200 років.Філософське обгрунтування Білля про права полягає в тому, що цей документ виключає можливість обмеження свобод окремої особистості з боку більшості, виходячи з передумови, що позбавлення громадян фундаментальних прав веде до приниженню їх цивільно-правового статусу та, в кінцевому рахунку, - до знецінення людської особистості як такий. Великий перелік прав, гарантованих Біллем про права і Конституції США, визначає будову вільної форми правління. Громадянські свободи можуть виникати безпосередньо з природних прав людини або опосередковано - з політичного устрою суспільства, створеного на основі згоди народу, вираженого в конституції, системі прецедентного судочинства за нормами загального права і законодавчих актів.Конституція США - перша писана Конституція, що залишилася чинною з 18 століття - одна з найбільш "неподатливих", "нерухомих" серед основних законів інших розвинених країн. Її особливістю є незначна формальна змінність. Юридичний текст Конституції лише доповнюється шляхом внесення поправок до неї.Весь процес зміни проходить 3 етапи: 1) внесення поправок; 2) прийняття поправок; 3) ратифікація поправок. Поправка вноситься або Конгресом за рішенням 2/3 членів кожної з палат, або спеціальним конвентом, що скликається Конгресом на вимогу 2/3 законодавчих зборів штатів, або конвентами 3/4 штатів. Спосіб ратифікації пропонує Конгрес США. Є 4 шляху утвердження поправок. При їх прийнятті може встановлюватися термін ратифікації. Більш ніж за двохсотлітню історію США до Конгресу було внесено понад 5000 проектів, пропозицій про зміну Конституції. Однак складність процедури їх прийняття і ратифікації призвела до того, що була схвалена лише 31 поправка, з яких ратифіковані тільки 26. [40]Якщо врахувати, що пропозиція про перші десять з них припало на 1789 рік, а введення і скасування "сухого закону" (18-а і 21-а поправки) представляють в даний час лише історичний інтерес, то в порівнянні з численними конституційними змінами в інших країнах цей документ повинен, здавалося б, говорити про непорушність і незмінність заснованого в кінці 18 століття соціально-політичного і державного ладу. Однак Конституція постійно пристосовується до потреб американської нації. Пристосування положень Конституції до поточних потреб, крім внесення поправок, забезпечується значною мірою рішеннями судів, особливо Верховного суду США. Початковий текст Конституції в основному регламентував структуру центральних органів влади, взаємовідносини федерації з її суб'єктами і містив необхідні відомості про порядок зміни Основного закону. Тільки з поступовим збільшенням поправок Основний закон Сполучених Штатів Америки став регулювати той комплекс питань, які ми звикли відносити до конституційного регулювання.На закінчення необхідно зробити такі висновки:Об'єднання 13-ти штатів в державних рамках єдиної федеральної республіканської держави - акт великої історичної ваги. Це була перша в світовій історії буржуазна федерація. Для кінця XVIII століття вона відрізнялася рідкісним демократизмом. Він проявився хоча б в тому, що за штатами були збережені досить широкі права. «Батьки-засновники» прагнули забезпечити одночасно цілісність і ефективність держави. Федеральному уряду в Союзі були добровільно делеговані штатами найважливіші внутрішньо-і зовнішньополітичні повноваження. При цьому вони зберегли досить широкі права в рамках своєї компетенції.Основою майбутньої конституції США стали ідеї і теорії європейських просвітителів XVII-XVIII ст. Однак сильною стороною конституції 1787 р. є вміле застосування американської політичної реальності кінця XVIII ст. і соціально-економічна, а також політична реальності, що склалася в молодій американській державі в кінці XVIII ст. Скинувши колоніальну владу американські колонії не пішли по шляху сліпого копіювання англійських конституційних норм. Однак вони вдало зберегли принцип вертикальної побудови влади.З іншого боку, досвід війни за незалежність, ініціатива народних мас відбилися в противазі виконавчої влади з боку законодавчих органів в особі законодавчої і судової влади. Звичайно, в кінці XVIII ст. важко було б уявити прямий демократичний характер практичного застосування конституції. Вона не була досконалою, двоступеневі вибори президента, цензові обмеження при виборах глави виконавчої влади і конгресменів надавали конституції консервативний характер і на перших порах обмежували політичні права широких верств трудящого населення. Однак в самій конституції закладені механізми самовдосконалення і розширення демократичних свобод. Уже в середині XIX ст. політичні права обирати і бути обраними отримує все біле населення, а після громадянської війни і чорне. У XX ст. визнаються політичні права жінок, індіанців і національних меншин. Важливе значення мало і прийняття принципу незалежності судової системи. Конституція закладає за Верховним судом право на скасування будь-яких указів президента та законів Конгресу, якщо вони заперечують конституції. Цим правом Верховний суд користувався в історії США неодноразово.Разом з тим не можна не відзначити, що на конституційному Конвенті депутати висловлювали інтереси насамперед заможних верств американського суспільства. Але особливістю побудови американського суспільства стало те, що велика частина заможних людей в недавньому минулому сама вела своє походження від законтрактованих слуг (сервентів), фермерів, найманих службовців і ін. Їх стан, як правило, виник в ході освоєння американського континенту, і тому демократичні уявлення не були чужі членам Континентального Конгресу. В їх роботі ще зберігався потенціал революційної Америки, яка порушувала прапор війни за незалежність проти Англії. Багато в чому саме цей факт і пояснює гнучкий характер конституції, її здатність до самовдосконалення.

1.3 Юридичні джерела в правовій системі окремих штатів

В американській правовій системі існують вторинні джерела права. За своєю ієрархією, змістом і застосування вони в достатній мірі складні і маловивчені вітчизняною наукою. В американській правовій системі унікальне поєднання Конституції, статутів, права справедливості та загального права ставить різні питання, що вимагають адекватного сприйняття і розуміння. Додає складності в сприйнятті джерел права поєднання в американській правовій системі різних правових систем: федеральної і правових систем штатів. Вторинні джерела права дозволяють глибше зрозуміти суть американського права і дозволити певні прогалини в правовій системі, що служить більш ефективному застосуванню правових норм на території США.При вивченні американської правової системи одним з найважливіших питань є питання про джерела американського права. І якщо питання по первинних джерелах американського права, певною мірою, вивчено та узагальнено [11], то питання по вторинних джерелах американського права потребує більш широкого висвітлення і дослідження. Тому важливо розглянути ті джерела, які доповнюють і узагальнюють первинні джерела США.У США поряд з федеральними є і численні джерела права в окремих штатах. Розподіл джерел права на основні (первинні) джерела федерального права (Primary Sources of law) і вторинні джерела права (Secondary Sources of law) має важливе значення для американської правової системи. Первинні джерела права грають абсолютно домінуючу і визначальну роль в ієрархії федеральних правових джерел США, будучи одночасно як обов'язковими, так переконливими [83].До (первинним) джерел федерального права зазвичай відносять: писане право (enacted law): Конституція США, Федеральні статути, міжнародні договори США, виконавчі угоди, федеральні правила судочинства, федеральні підзаконні правові акти та адміністративні правила та інструкції; прецедентне право : судові прецеденти на основі загального права; судові прецеденти, створені шляхом тлумачення писаного права.Первинні джерела федерального права приймаються законодавчими, виконавчими та судовими органами федерального рівня, такими, як Конгрес США, Верховний суд США, Президент США, агентства США і ін. Вони мають обов'язкову силу на всій території США для всіх суб'єктів. Федеральне законодавство фіксується в Зводі законів США (United States Code), але не у вигляді кодифікації, а у вигляді консолідації, при цьому положення одного і того ж нормативного акту можуть бути розміщені в різних розділах і розділах Зводу законів США, в залежності від предмета правового регулювання.Саме існування в США загального права вносить в структуру первинних джерел права прецедентне прав. За своїм змістом, структурі, природі, складності прецедентного право потребують певної систематизації та пояснення. Важливо відзначити, що «загальне право» в США в основному носить не федеральний характер, а формується і застосовується в кожному штаті диференційовано в силу сформованих у ньому традицій і правил. На федеральному рівні «загальне право» створюється судами в тому випадку, якщо відсутні федеральні статути, які регулюють певне правовідношення.Норма права, народжена і застосована в суді, відрізняється в цілому від норми статутного права. Якщо норма права, закріплена в статуті, містить загальне правило, на підставі якого потім повинно виноситися конкретне судове рішення, то норма права, що міститься в судовому прецеденті, фіксує окремий випадок, який згодом стає загальним правилом.Крім того, суддя в США відноситься до статутного права «як збірникам конкретних норм права, які підлягають застосуванню тільки в рамках тих умов, які до нього позначені» [23], тобто суддя не має права розширено використовувати одну і ту ж норму права в різних умовах,«статут, що суперечить загальному праву, підлягає суворому тлумаченню» [5]. Тому американське статутне право закріплює правові норми дещо інакше, ніж це робиться в країнах романо-германської правової сім'ї.

Також американські законодавці приймають закони, які більш деталізовані, щоб розширити сферу правового впливу статутів [15] і запобігти будь-якому подвійному тлумачення судами сенсу акту. Тому буває й інша крайність, коли статути пишуться довгими, складними реченнями з різними поясненнями, синонімами, застереженнями, перерахуваннями і ін. Наприклад, в одному з законів штату Огайо міститься положення: «Всі обіцянки, угоди, зобов'язання, векселі, договори та інші документи , цілком або частково стосуються грошей або інших цінних речей, виграних або програних, покладених, поставлених або знаходяться в грі будь-якого роду, або на скачках, або півнячих боях, спортивних або розважальних іграх, змаганнях або парі, або видача грошей в борг або вперед під час гри, змагання, парі з метою бути належними, поставленими, що знаходяться в грі або парі, визнаються недійсними ». [17]Вторинні федеральні джерела права виконують важливу функцію по поясненню, інтерпретації, тлумачення первинних джерел і загального права. Вони ніколи не мають обов'язкової силою, але можуть мати переконливий характер, авторитет і пропонують важливі аргументи для використання. Вторинні джерела являють собою широкий об'єктивний огляд і дослідження застосовуваних в судах норм права. Вторинні джерела часто піднімають і досліджують проблеми, які ще не знайшли відображення і закріплення в первинних джерелах права. У них цитуються різні докази позицій сторін в казус, аналізуються аналогічні рішення судів, які стосуються даного питання, розглядаються рішення з подібних питань в різних штатах [19]. Іноді деякі з вторинних джерел використовують в якості обов'язкових, коли первинні джерела відсутні, наприклад.

До основних видів вторинних джерел права (Secondary Sources of law) американська доктрина відносить наступні:

Юридичні словники (Legal Dictionaries), Слова і фрази (Words & Phrases),

Юридичні енциклопедії (Legal Encyclopedias),

Юридичні періодичні видання (Legal Periodicals),

Юридичні трактати, Основи і Короткі викладу (Legal Treatises, Hornbooks and Nutshells),

Рестейтменти (Restatements),

Уніфіковані (модельні) закони для штатів (Uniform Laws),

Спеціальні випуски нормативно-правових матеріалів і рішень судів в збірниках в формі добірок з виймаються листами (Loose Leaf Services),

Юридичні довідники (Legal Directories).Підводячи підсумки вищесказаного необхідно зробити наступні висновки:Необхідність появи вторинних джерел права в США пояснюється складністю правової системи США і нескоординованістю (неузгодженістю) правових систем штатів, ще однією важливою передумовою появи вторинних джерел права в США є наявність загального права, яке дано відповідно до Конституції США на відкуп штатам і в певних випадках федеральним судам (коли відсутній федеральний статут, який регулює правовідносини).Вторинні джерела права не є обов'язковими для виконання і вважаються лише авторитетними джерелами, якими вправі скористатися в тих випадках, коли відсутнє первинне джерело права, або коли існує прогалина в праві.Службова роль вторинних джерел права, однак, не показує їх значимість і роль у практиці США, тому що суди користуються вторинними джерелами при винесенні своїх рішень. Практикуючі адвокати, починаючи працювати з певної справи, часто використовують зручні форми вторинних джерел права, тому що вони краще відображають практику і допомагають швидше знайти необхідні правові норми і зорієнтуватися в конкретній юридичній ситуації.За своєю природою вторинні джерела федерального права в США є поясненнями, інтерпретаціями, тлумаченнями первинних джерел і загального права, крім тих випадків, коли в них містяться будь - які правові новації і пропозиції по модернізації правових норм і актів, як наприклад, в Принципах Права ( Principles of the Law), підготовлених Американським Інститутом права. Так зовсім недавно були опубліковані «Правові та Економічні Принципи Права СОТ: Національний режим» (The Legal and Economic Principles of World Trade Law: National Treatment) [36]. Для більш глибокого розуміння американського права найкраще використовувати вторинні джерела права, тому що в них міститься досить широкий, наближений до об'єктивності доктринальний огляд і дослідження застосовуваних в судах норм загального права і первинних джерел права. Це є дуже важливим, оскільки закріплення в первинних джерелах права правових норм має низку специфічних особливостей, а саме американське право в більшій мірі спирається на правозастосування (судові рішення). Суддівське розсуд в США грає не останню роль, що зайвий раз показує значимість і важливість вторинних джерел права, так як в них узагальнюється правозастосування як в федеральних судах, так і в судах штатів.Необхідно відзначити те, що вторинні джерела права заповнюють прогалини в американському праві, причому це можливо, як у випадках повної відсутності норм, які повинні були врегулювати конкретну життєву ситуацію, так і при недостатньому її врегулювання вже наявними нормами права. Вторинні джерела права часто піднімають і досліджують ті актуальні правові проблеми та ситуації, які ще не знайшли відображення і закріплення в первинних джерелах права. У множинних формах вторинних джерел права кожен юрист може ознайомитися з тенденціями, напрямками та перспективами американського права. Вторинні джерела права забезпечують більш адекватне сприйняття і розуміння як первинних джерел права, так і загального права США. Знання та вміння користуватися вторинними джерелами права дозволяє бачити тенденції розвитку права в США, судити про правову політику держави та суспільства, зіставляти доктрину і практику правозастосування, знайомитися з передовими ідеями в правовій сфері.І в завершенні хочеться підкреслити роль і позицію в підготовці вторинних джерел права юридичних громадських некомерційних організацій. Органи державної влади не беруть участі в розробці, обговоренні та опублікуванні вторинних джерел права, все вторинні джерела підготовлені юридичною громадськістю. Зрозуміло, що більшість організацій і авторів, які беруть участь в підготовці вторинних джерел права, отримують повагу своїх колег і підвищують свій авторитет серед них. В цілому підготовка вторинних джерел ведеться юристами на громадських засадах, не рахуючи, звичайно, тих випадків, коли вони працюють на видавництва або довідкові правові системи.