Запровадження мирової юстиції в умовах судової реформи в Україні: теоретико-правове дослідження

Відштовхуючись від досліджених типів мирової юстиції, використовуючи обґрунтовані критерії класифікації, можемо сформувати найкращу модель для України. На нашу думку, в Україні доцільно запровадити змішану (професійну) модель мирової юстиції, яка характеризується професійним складом суду та здійсненням мировим судом лише судових функцій.

Місце мирових судів у державному механізмі та судовій системі України

При вирішенні організаційно-правових питань створення мирової юстиції в Україні доцільно виходити з її можливого місця у державному механізмі загалом та судовій системі зокрема, а також завдань, для реалізації яких вона запроваджується. Мирові суди можуть бути включені до державної судової системи або можуть сформувати альтернативну структуру місцевої громади у різних варіантах. Ці моделі мають своїх апологетів, наукові позиції яких заслуговують докладного аналізу.

Вилучення мирової юстиції з державної сфери та передача її до відання громад, на думку низки вчених, відповідає правовій природі мирового суду як місцевого. Так, С.В. Прилуцький стверджує: «Мирова юстиція в Україні сьогодні має будуватись на принципі децентралізації і не повинна входити до загальної судової системи, а навпаки, повинна їй передувати. Для правової традиції України характерним є саме те, що мирове судочинство було виявом самоврядування місцевих громад, коли на локальному рівні, передусім шляхом мирового врегулювання, не вдаючись до публічної влади, вирішувалась більшість суспільних конфліктів» [14, с. 272]. Фактичне вчений наділяє мировий суд ознаками третейського органу, де мировий суддя, з вельми обмеженою юрисдикцією, буде виконувати лише функцію арбітра, що не в повній мірі відповідає завданням та сутності мирової юстиції, сформованими сучасними потребами «суду правого та швидкого».

Окремо доцільно виділити еволюційну модель, запропоновану В.М. Кампо, згідно якої для впровадження інституту мирових суддів в Україні потрібен перехідний період, на початку якого можна апробувати інститут громадських мирових суддів у системі місцевого самоврядування, а також провести державні експерименти щодо втілення на практиці європейської та російської моделі мирових суддів як елементів судової системи. Згодом може бути впроваджений інститут мирових суддів в судовій системі, яких науковець вважає «... універсальним інститутом судової системи, який може бути застосований у судовій системі демократичного типу - від класичної європейської, новодемократичної та до перехідної посттоталітарної системи. У новодемократичній судовій системі України, яка формується, такі судді теж потрібні» [31, с. 16-17]. Суттєвим недоліком цієї пропозиціє є значна розтягнутість процесу у часі, що нівелює позитивний ефект від впровадження мирової юстиції у найближчі роки та завадить повноцінній реформі всієї судової системи України вже на цьому історичному етапі.

Наступна модель передбачає включення мирових судів у судову систему України як першої ланки або окремого виду місцевих судів загальної юрисдикції поряд із місцевими «загальними» судами. Так, зокрема, О. Яновська та Н. Дика пропонують: «Інститут мирових судів повинен входити до системи судоустрою України, а саме до судів загальної юрисдикції. Вбачаємо, що мирові суди повинні утворюватися поряд із вже існуючими судами першої інстанції з розгляду цивільних та кримінальних справ. Мирові суди не повинні знаходитися в підпорядкуванні місцевих судів, а повинні існувати паралельно, лише допомагаючи зняти навантаження із судів першої інстанції» [37, с. 176]. В свою чергу А.С. Цибуляк-Кустевич вважає: «Місце мирових судів у судовій системі України доцільно визначити таким чином: мирові суди є різновидом місцевих загальних судів, не створюють додаткову ланку судової системи; утворюються в адміністративних центрах об'єднаних територіальних громад; другою інстанцією для них виступають апеляційні загальні суди; покликані виконувати як загальні для всіх судів завдання і функції, так і спеціальні; входять до єдиної системи судів загальної юрисдикції, що в контексті ст. 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» забезпечується низкою гарантій» [13, с. 188].

Включення мирових судів у єдину судову систему, на нашу думку, є найбільш оптимальною формою запровадження мирової юстиції в Україні. Проте, виникають дискусійні питання щодо способів такого «приєднання» та визначення нового співвідношення загальних, мирових, спеціалізованих судів в організаційному та процесуальному аспектах.

Наріжним каменем проблеми визначення місця мирових судів в єдиній судовій архітектоніці є інстанційність, тобто до якого суду, - місцевого загального, апеляційного загального, апеляційного мирового, - будуть оскаржуватися рішення мирових судів як місцевих судів першої інстанції. Аналіз міжнародної практики порядку оскарження рішень, проведений М.І. Хавронюком та С.Ф. Мироненком, засвідчує відсутність єдиного підходу до цього питання в різних країнах: а) скарги на рішення мирових судів розглядають суди, що є основною ланкою судової системи (Бельгія, Греція, Ізраїль, Іспанія, Сирія, Уругвай), при цьому деякі рішення мирових судів остаточні й апеляційному оскарженню не підлягають (Кувейт -- рішення у позовах до 1 тис. динарів; Люксембург -- рішення у цивільних і торговельних справах з ціною позову до 30 тис. франків; Франція -- рішення у справах із сумою позову до 13 тис. франків, утім це не виключає можливості їх касаційного оскарження); б) рішення мирових судів можуть бути оскаржені (залежно від їх виду) -- до суду першої інстанції, до апеляційного чи касаційного суду (РФ, ФРН, Італія, де більшість скарг на рішення мирових судів розглядає спеціальний суддя -- претор); в) рішення мирових судів є остаточними й оскарженню не підлягають (ПАР) [8].

Українська наукова спільнота не сформувала єдиної позиції щодо апеляційної інстанції для мирових судів, функцію якої можуть виконувати: місцеві (загальні) суди, апеляційні (загальні) суди, або новостворені апеляційні чи дільничні мирові суди. Так, зокрема, М. Ясинок пропонує створити в Україні російську модель оскаржень рішень, згідно якої, за пропозицією вченого, районна ланка судів повинна стати апеляційною інстанцією для мирової юстиції [46, с. 274]. За такої моделі місцевий загальний суд перетворюється у суд двох інстанцій з подвійним статусом: найнижчий суд у системі загальних та вищий суд щодо мирової юстиції. Мировий суд, de facto, стане лише додатковою найнижчою ланкою в системі загальних судів, нівелюючі власну правову сутність. Необхідність впровадження мирової юстиції для зменшення навантаження на місцеві загальні суди взагалі втрачає сенс. Відзначимо, що і самі російські вчені неодноразово піддавали таку модель нищівній критиці: «Спроба організації мирового суду на закріплених у чинному законодавстві засадах, вироблена з позиції розуміння місця мирових суддів як нижньої ланки єдиної системи судів загальної юрисдикції, з точки зору ставлення до них як до судів, які не наділені особливими завданнями, а тому і не мають особливих принципів організації і діяльності, приречена на невдачу. В таких умовах поява мирових суддів не переслідує ніякої ясної мети і не здатна мати значного позитивного ефекту у правозастосовчій діяльності» [33, с. 11].

Більш реалістичний варіант запропонувала А.С. Цибуляк-Кустевич, на думку якої апеляційною інстанцією для рішень мирових судів у нашій країні повинні стати апеляційні загальні суди, а не місцеві [13, с. 100].

Інший варіант - апеляційний перегляд рішень мирового суду цим же судом, але у колегіальному порядку. О. Яновська та Н. Дика пропонують досить специфічну систему оскарження: «Можливість апеляційного оскарження буде надаватися особам шляхом подання апеляційної скарги до того ж самого мирового суду, де було винесено оскаржуване рішення. Судовий розгляд буде здійснюватися колегіально, шляхом обрання трьох суддів. Водночас сторони матимуть право самі обрати двох суддів, які потім самостійно оберуть третього суддю» [37, с. 178]. Вважаємо, що така модель перегляду справ суперечить правовій сутності апеляції і може мати негативні наслідки для забезпечення справедливого правосуддя. Так, І.Я. Фоницький розумів під апеляцією перегляд вищою інстанцією оскарженого незавершеного вироку нижчого суду. Ця додаткова гарантія полягає у залученні до участі у справі вищого суду, більш досконалі знання та більша досвідченість якого розглядаються як подальше забезпечення інтересів правосуддя [26, с. 533]. Недопустимо вважати перегляд одним складом суду рішення по справі, винесеного іншим складом цього ж суду, рівноцінним поняттю перегляду справи «вищестоящим судом». Судова інстанція - це в першу чергу процесуальне поняття, пов'язане з рухом справи, в той час, як категорія «вищестоящий суд» - в більшій мірі пов'язана із судоустроєм, з рівнем суду, з ланками судової системи. Теоретично, в залежності від конкретної справи, вона може бути розглянута по першій інстанції в суді будь-якої ланки, але принципово те, що перегляд (розгляд в другій чи третій інстанції) відбувається в суді іншої ланки, в суді більш високого рівня - у «вищестоящому суді». Оцінюючи практичний досвід з цього питання М.В. Боровський зауважує, що такий шлях означає, умовно кажучи, що сьогодні суддя "Х" перевіряє рішення судді "Y", а завтра - вже суддя "Y" буде перевіряти рішення судді "Х". Свою позицію він обґрунтовує думкою І. Бентама, який більше двохсот років тому відмічав, що такий підхід містить небезпеку перетворення апеляції у «порожню церемонію» [47]. Обґрунтованою уявляється думка В.М. Лєбєдєва про те, що в силу необхідності реалізації права громадян на перегляд справи вищестоящим судом, судова система повинна включати систему судів, які розглядають справи по першій інстанції (за суттю), і систему вищестоящих судів, які розглядають справи в апеляційному і касаційному порядку або в касаційному і наглядовому порядку [34, с. 216]. Варто згадати, що до цієї ідеї звертались ще дореволюційні правознавці. Так, зокрема, М.В. Духовський писав, що обмежити розгляд справ однією інстанцією не завжди можливо тому, що це позбавило б підсудного або обвинувача гарантії для виправлення помилок першого суду, що досягається лише створенням декількох інстанцій з метою перевірки однією з них рішення іншої [48, с. 62]. Отже, створення мирового суду, який буде одночасно і вирішувати справи по суті і сам же переглядати їх в апеляційному порядку, суперечить доктринальним положенням судового права, а тому доцільно відмовитись від такої моделі.

Обґрунтованими, на нашу думку, є пропозиції щодо оскаржень рішень мирового суду першої інстанції до вищестоящого апеляційного суду, яким може бути апеляційний загальний суд або апеляційний мировий суд. Другий варіант передбачає створення напівавтономної судової гілки мирових судів в системі судів «загальної» юрисдикції на чолі з Верховним

Судом, що, вважаємо, є найбільш оптимальною моделлю мирової юстиції в Україні.

Розбалансування судової системи України є наслідком помилок у застосуванні доктринальних положень судового права, які визначають структурні елементи судового механізму та їх взаємодію. Відхід від класичних принципів судоустрою та судочинства на догоду політичним, іноді відверто корупційним інтересам, призвів до «розмивання» сутності інституційних понять: загальний суд, загальна юрисдикція, спеціалізований суд, судова інстанція тощо. Наділення цих понять справжнім «звучанням» дозволить правильно визначити місце мирової юстиції у системі органів правосуддя.

Закон держави, закон громади, закон соціальної групи визначили виникнення трьох основних складових судової системи з відмінними ролями та завданнями: суди загальні, суди спеціалізовані та суди громади. Загальний суд (суд корони) як продукт ідеї централізованої держави діє від імені верховної влади і покликаний здійснювати правосуддя на всій території країни та щодо абсолютної більшості підданих. Два інших типи судів слід розглядати з позиції їх виняткового, особливого характеру, що зумовлює обмеження кола підсудних їм справ, в залежності від того хто вчинив правопорушення, де його скоїв та яке це правопорушення. Так, суди громади, відомі на теренах України під ім'ям копних та мирових, з розвитком державних засад, узаконювались владою і діяли, спочатку, «паралельно» з загальними судами, а згодом були включені до державної судової системи, зберігши індивідуальні ознаки. До третього типу належать спеціалізовані суди, створені під певну категорію осіб або проваджень. Підсудність справ цим судам визначається спеціальною і персональної підсудності. До вилучень цієї групи, за справедливим зауваженням професора І.Я. Фойніцкого, належать випадки, коли деякі особи в силу свого громадського, службового, станового або іншого становища визнаються підвідомчими судовим місцям, які не мають характеру суду нормального для всіх громадян у справах того ж роду, або, залишаючись підвідомчими їм, підкоряються особливим правилам [26, с. 96]. В цьому контексті М.І. Сірий слушно відзначає, що основу диференційованої судової системи складають загальні суди як суди повної компетенції, а в якості логічного їх доповнення виступають суди спеціалізовані з обмеженою компетенцією, особливим статусом суддів та особливою процедурою розгляду справ, а також мирові суди як форма місцевої юстиції [23, с. 18].

Отже, класичну судову архітектуру утворюють:

1) коронний, загальний суд (суд державної влади, який становить центральний елемент системи); 2) спеціалізовані суди (станові, цехові, консисторії, військові, комерційні та інші); 3) мирові суди (суд місцевої громади). Всі ці суди можуть об'єднуватися в єдину систему в різних варіаціях, або ж утворювати власні автономні структури.

Керуючись такими ідея, враховуючи міжнародний та історичний досвід функціонування мирової юстиції, а також наукові доробки з цих питань, вважаємо найбільш оптимальною для України наступну модель мирової юстиції. Мировий суд, як окрема, самостійна гілка судової системи, повинен бути відокремлений від загальних судів (англійська конструкція), підлягаючи, однак, нагляду з боку вищої касаційної інстанції, тобто Верховного Суду (французька конструкція ієрархічності та єдиного касаційного суду). За такої архітектоніки мирові суди утворюють паралельну до загальних та спеціалізованих судів дволанкову систему, яка складається з місцевих (дільничних) мирових судів, територіальна юрисдикція яких визначається межами територіальної громади (або об'єднаної територіальної громади), та апеляційних мирових судів. Загальні, спеціалізовані та мирові суди (як напівавтономні судові гілки) мають інстанційно «замикатися» на Верховному Суді (як вищому касаційному суді країни). Такий підхід дозволить забезпечити єдність судової системи та судової практики, а щодо мирових судів - реалізувати їх організаційні та процесуальні особливості.

Практична реалізація змін судоустрою вимагає прийняття нової Концепції судово-правової реформи в Україні, яка, зокрема, буде включати і цілісну систему поглядів на мирову юстицію. Впровадження інституту мирової юстиції потребує також значної законотворчої роботи, що дозволить закріпити необхідні новації в Конституції України, а також у відповідних законах та процесуальних кодексах.

Перспектива подальшого дослідження даної проблеми вбачається в розробці окремих питань щодо етапів історії мирової юстиції, форм та видів процесу у мирових судах, уточнення статусу мирових суддів, а також у формуванні нормативної бази діяльності мирової юстиції.

Список використаних джерел

1. Голев Н.Д. Юридизация естественного языка как лингвистическая проблема / Н.Д. Голев // Юрислингвистика-2: русский язык в его естественном и юридическом бытии [Текст]: межвузовский сборник научных трудов / под ред. Н.Д. Голева. - Барнаул, 2000. - С. 8-40

2. Головинская И.В. Мировая юстиция: концепция совершенствования уголовного судопроизводства [Текст]: автореф. дис... д-ра юрид. наук: 12.00.09 / И. В. Головинская; Владимир. юрид. ин-т Федер. службы исполнения наказаний - Владимир, 2008. - 53 с.

3. Юридична енциклопедія [Текст]: в 6 т. / Редкол.:

Ю.С. Шемшученко (відп. ред.) та ін. - К.: Укр. енцикл., 2001. - Т.3: К-М. - 792 с.

4. Лонская С.В. Мировая юстиция в России [Текст]: Монография. / С.В. Лонская - Калининград, 2000. - 215 с.

5. Англо-український юридичний словник [Текст]: близько 75000 термінів / упоряд. С. М. Андріанов [та ін.] ; ред. Л. І. Шевченко. - К. : Арій; М. : Руссо, 2007. - 552 с.

6. Gibson Bryan. The Magistrates' Court: An Introduction - Hook: Waterside Press, 2009 - 191 с.

7. Gibson B. Introduction to the Magistrates' Court. - Winchester: Waterside Press, 1995 - 200 с.

8. Хавронюк М.І. Чи потрібні в Україні мирові суди? / М.І. Хавронюк, С.Ф. Мироненко. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http ://www. scourt. gov.ua

9. Колоколов Н.А. Мировая юстиція [Текст]: учеб. пособие для студ. вузов обучающихся по спец. «Юриспруденция» / В.В. Захаров, Н.А. Колоколов, С.Г. Павликов, А.Н. Сачков, Р.В. Ярцев; под. ред. Н.А. Колоколова. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: ЮНИТИ-ДАНА: Закон и право, 2011. - 423 с.

10. Дорошков В.В. Мировой судья. Исторические, организационные и процессуальные аспекты деятельности [Текст] / В. В. Дорошков - М.: НОРМА, 2004. - 320 с.

11. Судебная власть / И.Л. Петрухин [и др.]; под ред. И.Л. Петрухина. - М.: ТК Велби, 2003. - 720 с.

12. Нелюбина, А.А. Мировые судьи в Российской Федерации: комплексный анализ [Текст]: автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.11 / А.А. Нелюбина; Урал. гос. юрид. акад. - Екатеринбург, 2006. - 26 с.

13. Цибуляк-Кустевич А.С. Мирова юстиція [Текст]: дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.10 / Анна Степанівна Цибуляк -Кустевич; Нац. юрид. ун-т ім. Ярослава Мудрого. - Харків, 2016. - 275 с.

14. Прилуцький С.В. Вступ до теорії судової влади (Суспільство. Правосуддя. Держава) [Текст]: монографія / С.В. Прилуцький. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2012. - 317 с.

15. Александров С.В. Мировые судьи в системе судов общей юрисдикции в Российской Федерации [Текст]: дис. канд. юрид. наук :

12.0. 11 / Александров Сергей Васильевич; Рос. акад. адвокатуры и нотариата - Саранск, 2009. - 231 с.

16. Лонская С.В. Институт мировой юстиции в России: историко-теоретическое правовое исследование [Текст]: дисс... д-ра юрид. наук:

12.0. 01 / Светлана Владимировна Лонская; Санкт-Петербургский гос-ный університет. - С.-Пб, 2016 - 366 с.

17. Шаркова И.Г. Мировая юстиция в России: уголовно-

процессуальный и судоустройственный аспекты [Текст]: дис. канд. юрид. наук: 12.00.09; 12.00.11 / И. Г. Шаркова; РАН. Институт государства и права - М., 2004. - 197 с.

18. Сачков, А.Н. Российская мировая юстиция в институционально-правовом измерении [Текст]: дис... канд. юрид. наук : 23.00.02 /

А.Н. Сачков; Ростовский юрид. інст. МВД. - Ростов-на-Дону, 2006. - 203 с.

19. Про добровільне об'єднання територіальних громад [Електронний ресурс]: Закон України № 157-VIII від 5 лютого 2015 р. - Режим доступу : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/157-19

20. Бурий А. Міжнародний досвід діяльності інститутів мирового судді, суду присяжних, народних засідателів та пропозиції щодо можливостей його застосування в Україні [Текст] / Андрій Бурий, Руслан Таратула, Руслан Тополевський, Лідія Тополевська. - К.: Регіональний гром-й фонд «Право і Демократія», 2009. - 131 с.

21. Анохина В.Ю. Формирование мировой юстиции Российской Федерации [Текст]: дис... канд. юрид. наук: 12.00.09 / В.Ю. Анохина; МГЮА им. О.Е. Кутафина. - Москва. 2014. - 237 с.

22. Тертишник В.М. Кримінально-процесуальне право України [Текст]: підруч. / В.М. Тертишник. - 4-те вид., доп. і переробл. - К.: Вид-во А.С.К., 2003. - 1120 с.

23. Сірий М.І. Конституційні засади розбудови судової системи України / М.І. Сірий // Конституційні аспекти судової реформи в Україні [Текст]: Мат-ли науково-практичної конференції 24-25 березня 2011 р. - Львів: ФОП Кундельський Г.Л., 2011. - С. 13-19.

24. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень [Електронний ресурс]: Закон України № 2617-VIII від 22 листопада 2018 р. - Режим доступу : https ://zakon.rada. gov.ua/laws/show/2617-19

25. Фойницкий И.Я. Курс уголовного судопроизводства [Текст]: в 2 т. / И.Я. Фойницкий - СПб., Альфа, 1996. - Т.1. - 552 с.

26. Фойницкий И.Я. Курс уголовного судопроизводства [Текст]: в 2 т. / И.Я. Фойницкий - СПб., Альфа, 1996. - Т.2. - 608 с.

27. Геґель Ґ.В.Ф. Основи філософії права, або Природне право і державознавство [Текст] / пер. з нім. Р. Осадчука та М. Кушніра. - К. : Юніверс, 2000. - с. 336.

28. Решетников О.М. Правовые системы стран мира [Текст] / О.М. Решетников - М. : Юрид. лит., 1993. - 412 с.

29. Гуценко К. Ф. Уголовный процесс западных государств [Текст] / К. Ф. Гуценко, Л. В. Головко, Б. А. Филимонов - 2-е изд., доп. и испр. - М.: Изд-во «Зерцало-М», 2002. -528 с.

30. Шишкін В.І. Судові системи країн світу [Текст]: навч. посібник: в 3-х кн. / В.І. Шишкін - К.: Юрінком Інтер, 2001. - Кн.1. - 320 с.

31. Кампо В. Мирові судді та громадські мирові судді в Україні: проблеми та перспективи впровадження [Текст] / В. Кампо - К.: Ін-т громадян. сусп-ва: ТОВ „ІКЦ Леста“, 2007. - 40 с.

32. Карпов Д.В. Проблемы конституционно -правового гарантирования правозащитной функции судебной власти в Российской Федерации [Текст]: автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.02 / Д.В. Карпов - Н. Новгород. 2000. - 30 с.

33. Трубникова Т.В. Организация и деятельность мировых судей в России [Текст] / Т. В. Трубникова, Ю. К. Якимович. - Томск : Изд-во Томского гос. ун-та, 1999. - 83 с.

34. Лебедев В.М. Судебная власть в современной России: проблемы становления и развития [Текст] / В.М. Лебедев. - СПб.: Изд-во „Лань”, 2001. - 384 с.

35. Бігун В.С. Філософія правосуддя: ідея та здійснення [Текст]: монографія / В.С. Бігун. -- К., 2011. -- 303 с.

36. Шатовкина Р.В. Организация и деятельность мировых судей в Российской Федерации [Текст]: дис... канд. юрид. наук: 12.00.11 / Римма Викторовна Шатовкина; РПА Минюста РФ - М., 2002. - 183 с.

37. Яновська О. Модель мирового суду / О. Яновська, Н. Дика // Юридичний вісник [Текст]. - 2014. - № 2. - С. 175-179.

38. Ничипоренко Т.Ю. О пределах подсудности уголовных дел единоличному судье // Вестник Московского университета. Серия 11. Право [Текст]. - 1997. - №5. - С.91-99.

39. Європейські та міжнародні стандарти у сфері судочинства [Текст] / відп. ред. Ю. Землицька. - Київ, 2015. - 708 с.

40. Анциферов К.Д. Сборник статей и заметок по уголовному праву и судопроизводству / К.Д. Анциферов ; Изд. Юрид. о-вом при Имп. С.П.Б. ун-те под наблюдением д. чл. О-ва В.М. Володимирова и А.Ф. Кони. - Санкт-Петерб.: Гос. тип., 1898. - 587 с.

41. Викторский С.И. Русский уголовный процесс [Текст] / С.И. Викторский - Изд. 2-е, испр. и доп. - М.: Изд. А.А. Карцева, 1912. - 426 с.

42. Джаншиев Г. А. Из эпохи великих реформ [Текст] / Г.А. Джаншиев. - 4-е изд. - М., 1893. - 589 с.

43. Случевский В. Учебник русского уголовного процесса. Судоустройство. - Судопроизводство [Текст] / В. Случевский. - Изд. 3-е, перероб. и доп. - СПб.: Тип. А.М. Стасюлевича, 1910. - 664 с.

44. Судовий захист прав людини в Україні і проблеми кримінальної юстиції [Текст]: наукові нариси / О. М. Костенко [та ін.]. - К. : Інститут держави і права ім. В.М.Корецького, 2008. - 48 с.

45. Лонская С. В. Типология мировой юстиции / С. В. Лонская // Вестник Балтийского федерального университета им. И. Канта [Текст]. - 2012. - Вып. 9. - С. 7-12.

46. Ясинок М. Мирова юстиція: становлення, розвиток і перспективи / Микола Ясинок // Публічне право [Текст]. - 2013. - № 3. - С. 271-276.

47. Боровский М.В. Суды общей юрисдикции в Российской Федерации: проблемы и перспективы. / М.В. Боровский. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу https://www.cfin.ru/press/black/2001 - 1/01_01_borovsky. shtml

48. Духовской М.В. Русский уголовный процесс [Текст] / М.В. Духовской - М.: Тип. А.П. Поплавского, 1910. - 448 с.

Размещено на Allbest