Законодавчі вимоги стосовно організації державно-громадянського управління закладами загальної середньої освіти на засадах партнерської взаємодії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Законодавчі вимоги стосовно організації державно-громадянського управління закладами загальної середньої освіти на засадах партнерської взаємодії

Чижевський Борис Григорович,

кандидат педагогічних наук, провідний науковий співробітник відділу економіки та управління загальною середньою освітою Інституту педагогіки НАПН України;

Заслужений працівник освіти України.

Київ, Україна.

Анотація

У статті узагальнено й окреслено законодавчі вимоги стосовно організації державно-громадянського управління закладами загальної середньої освіти на засадах партнерської взаємодії. Розвиток як сфери освіти в цілому, так окремої особистості зокрема відбувається у відповідності із натуральними, природними та юридичними законами. Вони визначають рівні, умови, параметри, критерії, підстави та доцільність прийняття управлінських рішень та механізми їх реалізації. У даному випадку пропонується розглянути організаційно-правовий аспект окресленої проблеми. Юридичні закони визначають організаційно-правові умови, особливості та закономірності управлінської діяльності в закладах загальної середньої освіти. З політичного та юридичного погляду законодавчі вимоги стосовно організації державно-громадського управління закладами загальної середньої освіти на засадах партнерської взаємодії базуються на основі Конституції України, законодавства та нормативно-правових актів. Під час організації державно- громадянського управління фундаментальними є права, свободи, обов'язки громадян, зокрема учасників освітнього процесу, що визначаютьсяОсновнимЗаконом(Конституцією України).

Конституцією України, законодавством формується сукупність прав і правових відносин, які якісно і кількісно регулюють суспільні відносини, партнерські стосунки, взаємодію, єдність, консолідацію, співпрацю учасників освітнього процесу. Юридичні норми регулюються правовими засобамита механізмами. Право розглядається як система загальнообов'язкових правил фізичної поведінки та соціальних норм, встановлених або санкціонованих державою, які виражають волю більшості громадян держави і спрямовані на врегулювання суспільних відносин відповідно до цієї волі та забезпечуються демократичною державою за активної участі самоорганізованого громадянського суспільства. У даному випадку необхідно підходити до окресленої проблеми комплексно, розглядаючи галузь права, як сукупність норм права, які складають відособлену частину системи права і регулюють якісно однорідні суспільнівідносини демократичними методами правового регулювання та нерозривно пов'язані із свободами і обов'язками. Сфера права умовно поділена на окремі галузі з урахуванням різноманітності суспільних відносин, які врегульовуються правом та правовими нормами. Актуальною є проблема розробки, систематизації та узагальнення освітнього права. У запропонованій роботі розглядаєтьсярівень, системність, всебічність та спрямованість законодавчих вимог стосовно організації державно- громадського управління закладами загальної середньої освіти на засадах партнерської взаємодії в історичній ретроспективі та в контексті норм, положень та вимог Конституції України, законів України «Про освіту» та «Про повну загальну середню освіту».

Ключові слова:Основний Закон; законодавство; державно-громадське управління; партнерство; взаємодія; демократична держава; громадянське суспільство; права; свободи; обов'язки.

LEGISLATIVE REQUIREMENTS REGARDING THE ORGANIZATION OF STATE-CIVIL MANAGEMENT OF INSTITUTIONS OF GENERAL SECONDARY EDUCATION ON THE BASIS PARTNERSHIP INTERACTION

Boris Chyzhevskyi,

Candidate of Pedagogical Sciences, leading researcher

Department of Economics and General Secondary Education Management

Institute of Pedagogy of the National Academy of

Pedagocical Sciences of Ukraine;

Honored Education Worker of Ukraine.

Kyiv, Ukraine. законодавство партнерство демократична держава

Abstract. The article summarizes and outlines the legislative requirements regarding the organization of state-citizen management of institutions of general secondary education on the basis of partnership interaction. The development of both the field of education as a whole and individual individuals in particular takes place in accordance with natural, natural and legal laws. They determine the levels, conditions, parameters, criteria, grounds and expediency of making management decisions and the mechanisms of their implementation. In this case, it is proposed to consider the organizational and legal aspect of the outlined problem. Legal laws determine the organizational and legal conditions, features and regularities of management activities in institutions of general secondary education. From a political and legal point of view, the legislative requirements regarding the organization of state-public management of institutions of general secondary education on the basis of partnership interaction are based on the Constitution of Ukraine, legislation and regulatory legal acts. During the organization of public and civil administration, the rights, freedoms, and duties of citizens, including participants in the educational process, defined by the Basic Law (Constitution of Ukraine) are fundamental. The Constitution of Ukraine and legislation form a set of rights and legal relations that qualitatively and quantitatively regulate social relations, partnership relations, interaction, unity, consolidation, cooperation of participants in the educational process. Legal norms are regulated by legal means and mechanisms. Law is considered as a system of universally binding rules of physical behavior and social norms established or sanctioned by the state, which express the will of the majority of citizens of the state and are aimed at regulating social relations in accordance with this will and are ensured by a democratic state with the active participation of self-organized civil society. In this case, it is necessary to approach the outlined problem comprehensively, considering the field of law as a set of legal norms that make up a separate part of the legal system and regulate qualitatively homogeneous social relations by democratic methods of legal regulation and are inextricably linked with freedoms and obligations. The field of law is conditionally divided into separate branches, taking into account the diversity of social relations, which are regulated by law and legal norms. The problem of development, systematization and generalization of educational law is relevant. The proposed work examines the level, systematicity, comprehensiveness and focus of legislative requirements regarding the organization of state-public management of institutions of general secondary education on the basis of partnership interaction in historical retrospect and in the context of the norms, provisions and requirements of the Constitution of Ukraine, the laws of Ukraine "On Education” and "On complete general secondary education".

Keywords: Basic Law; legislation; public administration; partnership; interaction; democracy; civil society; rights; freedom; responsibilities.

ВСТУП / INTRODUCTION

У процесі побудови демократичної держави України та розвитку інститутів громадянського суспільства в нових правових, соціально- політичних, економічних, інформаційний умовах першочергового значення набуває проблема формування, розвитку та реалізації сучасних інноваційних моделей управління закладами загальної середньої освіти. Державно-громадське управління закладами загальної середньої освіти за своєю природою передбачає підготовку, прийняття та виконання управлінських рішень на основі забезпечення їх відповідності нормам Основного Закону (Конституції України), вимогам законодавства та положенням нормативно-правових актів і за своїм змістом, рівнем, об'ємом, характером, особливостями та специфікою є інноваційним та перспективним. Сучасне законодавство у сфері освіти акумулює в собі правові, політичні, соціальні, економічні, інформаційні, майнові умови успішної діяльності закладів загальної середньої освіти і передбачає можливість реалізації різноманітних моделей державно-громадського управління. Від реальної наявності відповідних умов залежить якість реалізації права громадян на якісну, доступну, безоплатну освіту. Законодавчі вимоги стосовно організації діяльності закладів загальної середньої освіти окреслені у законодавстві України у сфері освіти (11 законів) та більше ніж 300 законах і відображають універсальні речі співжиття, співтворчості, співпраці та взаємодії учасників освітнього процесу. Увесь спектр вимог є важливою складовою рівня життєдіяльності, життєтворчості особистості, спільноти, громадянського суспільства та інститутів демократичної держави і забезпечує рівень, якість та доступність виконання прав, свобод і обов'язків. Конституція та законодавство України встановлюють обов'язок держави дбати перш за все про визначення стандарту і змісту освіти, поліпшення умов освітнього процесу, рівня і якості навчання, наявність професійних кадрів, безпеку життя, соціальний захист, здоровий спосіб життя. У процесі управління важливо забезпечити дисбаланс, взаємодоповнення об'єктивних і суб'єктивних, достатніх/необхідних та обов'язкових і факультативних умов які найбільш консолідовано узгоджені та взаємопов'язанні зі стандартами, вимогами та положеннями Конституції України та законодавства України.

Постановка проблеми. Аналіз, вивчення, систематизація вимог законодавства стосовно організації державно-громадського управління ефективною діяльністю закладами загальної середньої освіти на засадах партнерської взаємодіє передбачає створення механізмів для стабільного, стійкого розвитку та зростання як сфери освіти в цілому, так і школи зокрема та вмотивовують до проведення постійних пошуків управлінських рішень, дій та вчинків щодо вдосконалення, уточнення, коригування та шліфування підходів щодо організації та забезпечення державно-громадського управління школою на партнерських засадах в площині об'єднання, єдності, солідарності та консолідації зусиль, потенціалу, ресурсів інститутів демократичної держави та громадянського суспільства на всіх рівнях. Життєво важливим є дотримання законодавчих вимог стосовно організації навчання дітей та учнів, а також забезпечення дієвості та розвитку державно-громадянського управління в умовах воєнного стану, надзвичайної ситуації або надзвичайного стану, післявоєнної відбудови на принципах гуманізму, людяності, доброчесності, добропорядності, доброчинності, добротворення, всеосяжності, передбачуваності, прогнозованості, далекоглядності, безпечності та мудрості. Особливого значення надається створенню демократичних, сприятливих, комфортних, цивілізованих умов для продовження навчання внутрішньо переміщених громадян та дітей і учнів, які перебувають за кордоном на тимчасовій або постійній основі.

Завдяки продуманим та реалістичним законодавчим вимогам стосовно організації державно-громадського управління закладами загальної середньої освіти на засадах партнерської взаємодії створюється основа для стабільного, стійкого розвитку та зростання Сучасної української школи, Нової української школи, Української школи майбутнього за напрямами - школа в Україні, школа для України, школа про Україну.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Загальна характеристика дослідження проблем формування законодавчих вимог стосовно організації державно-громадського управління закладами загальної середньої освіти на засадах партнерської взаємодії дає підстави засвідчувати, що вона частково окреслена і висвітлюється у наукових працях В. Алфімова, В. Афанасьєва, Є. Березняка, М. Босенко, Д. Гвішіані, С. Гончаренка, Л. Даниленко, М. Дарманського, Д. Дейкуна, П. Дроб'язко, О. Зайченко,

О.Захаренка, С. Калашнікової, Л. Калініної, Ю. Конаржевського, М. Кондакова, Є. Краснякова, В. Курила, В. Олійника, О. Онаць, Л. Попович, О. Савченко, Ж. Таланової, О. Топузова, А. Сологуба, В. Хайруліної, В. Шепотька, М. Ярмаченка. Водночас умови війни, воєнного стану, надзвичайної ситуації та надзвичайного стану, необхідність післявоєнного відновлення та відбудови, зміни соціально-економічної структури суспільства, нестандартні умови діяльності закладів загальної середньої освіти в сучасних умовах потребують підвищеної уваги до розвитку школи з позицій демократизації, єдності, партнерства, консолідації, солідарності, відкритості, прозорості державно-громадського управління як органів місцевого самоврядування, так і закладів загальної середньої освіти та наявності демократичного стилю роботи керівників усіх рівнів.

Науково-практичний інтерес до проблем формування та реалізації законодавчих вимог стосовно організації державно-громадянського управління закладами загальної середньої освіти на засадах партнерської взаємодії впродовж останнього часу розширюється і поглиблюється. Проведено наукові дослідження за такими напрямами, а саме: теоретико- методичні основи державно-громадського управління розвитком загальної середньої освіти (Н. Лісова) [53]-[56] державно-громадське управління освітою: соціально-філософський аналіз (В. Бех) [45], теоретичні методичні засади управління якістю загальної середньої освіти в регіоні (С Одайник) [63], теоретико-технологічні основи формування управлінської компетентності керівника закладу загальної середньої освіти в процесі професійної підготовки (І. Дарманська) [44], роль органів місцевого самоврядування у впровадженні державно-громадської моделі управління освітою в Україні (В. Сизон) [64], [65], механізми державно-громадського управління розвитком освітньої інфраструктури регіону (І. Безена) [38]-[40], адаптація європейських принципів управління загальною середньою освітою в Україні (С. Книшик) [47], [48], система управління середньою освітою в Англії (В. Бєлова) [41], державно-громадські засади управління розвитком загальноосвітніх навчальних закладів у регіоні (В. Гончарук) [43], управління загальною середньою освітою як відкритою системою в умовах трансформацій суспільства (М. Коломієць) [49], державно-громадське управління освітою в Україні (В. Кононенко, С. Лапшин, Т. Пилипенко) [50], система планування організаційно-педагогічної діяльності закладу загальної середньої освіти (С. Кудляк) [52], державно-громадське управління відділу освіти: особливості й перспективи (Н. Лісова) [53]-[56], організаційно- правові форми функціонування закладів освіти як основа удосконалення економічного механізму розвитку системи загальної середньої освіти (В. Лойко, К. Поздєєва, М. Жильцов), управління загальною середньою освітою як складова реформування загальнонаціональної системи управління освітою (Л. Марусіна) [58], технологія впровадження моделі системи громадсько-державного управління закладом загальної середньої освіти (О. Михасюк) [59]-[61], механізми державного управління дистанційним навчанням у закладах загальної середньої освіти (О. Фіданян) [66], нові підходи до управління освітнім закладом в умовах реформування освіти (Л. Михайлова, Л. Савенко, В. Стасюк) [62], державно-громадське управління освітою: зарубіжний досвід (І. Шоробура) [67].

У той же час динаміка життя та сурові реалії воєнного стану і необхідності післявоєнної відбудови та розвитку потребують проведення неперервних, системних, комплексних досліджень з проблем формування та юридичного закріплення законодавчих вимог стосовно організації державно-громадянського управління закладами загальної середньої освіти на засадах партнерської взаємодії.

МЕТА ТА ЗАВДАННЯ / AIM AND TASKS

Мета статті: на основі аналізу законодавчих вимог стосовно організації державно-громадянського управління закладами загальної середньої освіти на засадах партнерської взаємодії визначити перспективи та пріоритетні напрями самоорганізації та управління сучасною українською школою; показати взаємозалежність успішного функціонування школи від широкого запровадження в практику законодавчо закріплених норм, стандартів, рівня державно-громадського управління закладами загальної середньої освіти на засадах партнерської взаємодії.

Відповідно до зазначеної мети у статті поставлено такі завдання:

1. Зазначення законодавчих вимог стосовно організації державно- громадянського управління закладами загальної середньої освіти на засадах партнерської взаємодії.

2. Систематизація основних законодавчих вимог стосовно організації державно-громадського управління закладами загальної середньої освіти на засадах партнерської взаємодії.

3. Характеристика наявної Конституційної, законодавчої освітньої бази щодо реалізації на практиці моделей державно-громадського управління закладами загальної середньої освіти на засадах партнерської взаємодії.

4. Аналіз та визначення законодавчих вимог стосовно організації державно-громадянського управління закладами загальної середньої освіти на засадах партнерської взаємодії.

5. З'ясування вимог до об'єктів і суб'єктів освітнього процесу щодо їх ролі та участі в державно-громадському демократичному управлінні закладами загальної середньої освіти.

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ / THE THEORETICAL BACKGROUNDS

Теоретичними основами дослідження є закони і принципи: загальнонаукового пізнання, зокрема діалектичної єдності історичного і логічного, бажаного, доцільного та допустимого і можливого; теорії і практики законодавчого закріплення норм, критеріїв, стандартів, вимог щодо забезпечення демократичного управління, а також методи системного аналізу, порівняння, узагальнення; вивчення та узагальнення передового педагогічного досвіду; педагогічні спостереження, бесіди; рівня суспільної думки та професійної оцінки ефективності та якості законодавчого, нормативного-правового забезпечення державно- громадського управління закладами загальної середньої освіти на засадах партнерської взаємодії.

МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ / RESEARCH METHODS

Проведено аналіз наукової літератури, норм Конституції України, вимог законодавства України, положень нормативно-правових актів у сфері освіти щодо законодавчих вимог стосовно організації державно- громадянського управління закладами загальної середньої освіти на засадах партнерської взаємодії.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ / RESULTS OF THE RESEARCH

Державно-громадське управління як один із способів самоврядування громадянського суспільства є невід'ємною ознакою історичного демократичного процесу взагалі й українського народу зокрема.

Історичним підґрунтям формування сучасних підходів до державно- громадського управління є звичаєве право Київської Русі, Повчання Володимира Мономаха дітям, Магдебурзьке право, військово- адміністративне самоврядування часів Української козацької держави, Конституція 1710 року (Пилипа Орлика), II Універсал Центральної Ради та Конституція УНР від 29 квітня 1918 року.

Розвиток моделей державно-громадського управління на засадах партнерської взаємодії в сучасних політичних, економічних, соціальних, юридичних умовах на всіх рівнях та закладах освіти незалежно від статусу, підпорядкування та форми власності має базуватися на вимогах, положеннях, приписах Конституції України (Основного Закону) яка [1, преамбула] - виражаючи суверенну волю народу; спираючись на багатовікову історію українського державотворення і на основі здійсненого українською нацією, усім Українським народом права на самовизначення; дбаючи про забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя; піклуючись про зміцнення громадянської злагоди на землі України та підтверджуючи європейську ідентичність Українського народу і незворотність європейського та євроатлантичного курсу України; прагнучи розвивати і зміцнювати демократичну, соціальну, правову державу; усвідомлюючи відповідальність перед Богом, власною совістю, попередніми, нинішнім та прийдешніми поколіннями, у політичній, соціальній, законодавчій та правовій площині визначила: Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава [1, ст. 1]; суверенітет України поширюється на всю її територію, Україна є унітарною державою, територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною [1, ст. 2]; людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави [1, ст. 3]; носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ, народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування, право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами, ніхто не може узурпувати державну владу [1, ст. 5].

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії [1, ст. 8].

Держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України [1, ст. 11].

Захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу [1, ст. 17].

Розвиток державно-громадського управління доцільно будувати і розвивати на основі поєднання прав, свобод та обов'язків людини і громадянина. При цьому враховується, що: усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах, права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними [1, ст. 21]; кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей, та має обов'язки перед суспільством, в якому забезпечується вільний і всебічний розвиток її особистості [1, ст. 23]; громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом; не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування [1, ст. 38].

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Використання примусової праці забороняється. Не вважається примусовою працею військова або альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров'я роботах забороняється. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом [1, ст. 43].

Організація та реалізація державно-громадського управління як сферою освіти, так закладами загальної середньої освіти передбачає неухильне врахування того, що: кожен має право на освіту; повна загальна середня освіта є обов'язковою; держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно- технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам; громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі; громадянам, які належать до національних меншин, відповідно до закону гарантується право на навчання рідною мовою чи на вивчення рідної мови у державних і комунальних навчальних закладах або через національні культурні товариства [1, ст. 53].

Під час організації науково-педагогічної праці та освітнього процесу враховується, що:громадянам гарантується свобода літературної,

художньої, наукової і технічної творчості, захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв'язку з різними видами інтелектуальної діяльності; кожний громадянин має право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може використовувати або поширювати їх без його

згоди, за винятками, встановленими законом; держава сприяє розвиткові науки, встановленнюнаукових зв'язків України зі світовим

співтовариством; культурна спадщина охороняється законом; держава забезпечує збереження історичних пам'яток та інших об'єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами [1, ст. 54].

Представники закладів освіти, забезпечуючи розвиток школи на науково-інноваційному рівні та реалізацію права громадян на якісну, доступну, безоплатну освіту, мають брати як найактивнішу пряму та опосередковану участь в розробці та реалізації стратегій, програм, проектів розвитку освіти як в регіонах, так і в державі в цілому.

На основі вищезазначеного державно-громадське управління освітою розглядається як особливий демократичний та інноваційний тип управління, характерною рисою якого є постійна та взаємна відповідальна участь і взаємодія в управлінні освітою суб'єктів і їх органів з одного боку, що виражають і представляють інтереси, політику, гарантії і компетенцію держави в області освіти (Міністерство освіти і науки України, управління освітою і науки обласних державних адміністрацій, відділи освіти, органи місцевого самоврядування, виконавчі структурні підрозділи територіальних об'єднань), з іншого боку, суб'єктів і їх органів, що виражають інтереси усіх членів громадянського суспільства.

Першим документом, який декларує перехід до державно- громадського управління освітою в сучасних умовах є «Національна доктрина розвитку освіти» [33] затверджена Указом Президента України у квітні 2002 року. Доктрина визначила концептуальні ідеї та погляди на стратегію й основні напрями розвитку освіти в першій чверті XXI сторіччя. Як стратегічний напрям визначено перехід до державно-громадського управління освітою, що включає: забезпечення державного управління з урахуванням громадської думки; зміну функціональну, структури і стилю центрального, регіонального та місцевого управління освітою; поєднання державного і громадського контролю; перехід до програмно-цільового управління. Основні положення Доктрини базувалися на основі сучасних наукових досліджень та позитивних здобутках освітянської практики у сфері розвитку та утвердження демократичного управління.

У Національній доктрині розвитку освіти України вказано, що «сучасна система управління освітою має розвиватись як державно- громадська, яка повинна враховувати регіональні особливості, тенденції до зростання автономії навчальних закладів, конкурентоспроможність їх освітніх послуг. Діяльність освітян спрямовується на пошуки нових демократичних відкритих моделей управління освітою, що зорієнтовують освітні процеси не на відтворення, а на розвиток. У ній передбачається забезпечення державного управління з урахуванням громадської думки, внаслідок чого змінюється навантаження, функції, структура і стиль центрального та регіонального управління освітою». Це було відправною точкою для подальшого розвитку як сфери освіти в цілому, так і закладів освіти зокрема.

Також як пріоритетний напрям державної політики Національна доктрина визначала інтеграцію вітчизняної освіти до європейського та світового освітнього просторів. У розділі X визначено, що система управління сферою освіти розвивається як державно-громадська. Вона має враховувати регіональні особливості й тенденції до зростання автономії закладів освіти. Рекомендовано розвивати різноманітні моделі управління закладами освіти з урахуванням їхнього статусу, типу, підпорядкування та форми власності. Було вказано загальний напрям модернізації управління - децентралізація, оптимізація управлінських структур, перерозподіл повноважень між центральними й місцевими органами влади, органами місцевого самоврядування та закладами освіти.

Розвиток проблеми державно-громадського управління знайшов своє відображення і в «Національній стратегії розвитку освіти в Україні на період до 2021 року» [34]. У Розділі I «Загальні положення» конкретизовано основні шляхи реалізації концептуальних ідей, визначених Національною доктриною. У переліку основних проблем вказаний «недостатній розвиток громадського самоврядування навчальних закладів, недосконалість механізмів залучення до управління освітою та її оновлення інституцій громадянського суспільства, громадськості». Серед основних завдань Національної стратегії було передбачено «розвиток взаємодії органів управління освітою та органів громадського самоврядування навчальних закладів, забезпечення об'єктивного оцінювання якості освіти». А у розділі «Модернізація системи управління освітою зазначено, що управління має здійснюватися відповідно до "моделі державно-громадського управління у сфері освіти, в якій особистість, суспільство та держава стають рівноправними суб'єктами і партнерами”, що передбачає "оптимізацію органів управління освітою, децентралізацію управління у цій сфері; перерозподіл функцій і повноважень між центральними та місцевими органами управління освітою”».

Так, крок за кроком, формувалася громадська свідомість та проводилася науково-практична підготовка до закріплення демократичної моделі державно-громадського управління як сферою освіти, так і закладами освіти зокрема на законодавчому рівні.

Базовими законами, що визначають специфіку та особливості державно-громадського управління у сфері загальної середньої освіти є закони України «Про освіту» [14], «Про повну загальну середню освіту» [15].

Державно-громадське управління закладами загальної середньої освіти на засадах партнерської взаємодії доцільно реалізувати з урахуванням того, що освіта є основою інтелектуального, духовного, фізичного і культурного зростання особистості, її успішної соціалізації, економічного добробуту, запорукою розвитку демократичної держави, економіки знань, інноваційних технологій та громадянського суспільства, об'єднаного спільними цінностями і культурою.

Прийняття управлінських рішень на всіх рівнях має сприяти всебічному розвитку людини як особистості та найвищої цінності суспільства, її талантів, інтелектуальних, творчих і фізичних здібностей та обдарувань, формування цінностей і необхідних для успішної самореалізації компетентностей, виховання відповідальних громадян, які здатні до свідомого суспільного вибору та спрямування своєї діяльності на користь іншим людям і суспільству, збагачення на цій основі інтелектуального, економічного, творчого, культурного потенціалу Українського народу, підвищення освітнього рівня громадян задля забезпечення сталого розвитку України та її європейського вибору.

Одним із головних позитивних критеріїв управлінської діяльності є формування безпечного освітнього середовища, тобто сукупності умов у закладі освіти, що убезпечують навчання особистості в період війни, воєнного стану, надзвичайної ситуації, унеможливлюють заподіяння учасникам освітнього процесу фізичної, майнової та/або моральної шкоди, зокрема внаслідок недотримання вимог санітарних, протипожежних та/або будівельних норм і правил, законодавства щодо кібербезпеки, захисту персональних даних, безпечності та якості харчових продуктів та/або надання неякісних послуг з харчування, шляхом фізичного та/або психологічного насильства, експлуатації, дискримінації за будь-якою ознакою, приниження честі, гідності, ділової репутації (зокрема шляхом булінгу (цькування), поширення неправдивих відомостей тощо), пропаганди та/або агітації, зокрема з використанням кіберпростору, а також унеможливлюють вживання на території та в приміщеннях закладу освіти алкогольних напоїв, тютюнових виробів, наркотичних засобів, психотропних речовин. У даному випадку важливо забезпечити персональний шлях реалізації особистісного потенціалу здобувача освіти, що формується з урахуванням його здібностей, інтересів, потреб, мотивації, можливостей і досвіду, ґрунтується на виборі здобувачем освіти видів, форм і темпу здобуття освіти, суб'єктів освітньої діяльності та запропонованих ними освітніх програм, навчальних дисциплін і рівня їх складності, методів і засобів навчання. Індивідуальна освітня траєкторія особистості учня в закладі освіти може бути реалізована через індивідуальний навчальний план. Базовою основою є компетентність, тобто динамічна комбінація знань, умінь, навичок, способів мислення, поглядів, цінностей, інших особистих якостей, що визначає здатність особи успішно соціалізуватися, провадити професійну та/або подальшу навчальну діяльність.

Управлінські рішення спрямовують діяльність наукових, науково- педагогічних та педагогічних працівників на формування знань, інших компетентностей, світогляду, розвиток інтелектуальних і творчих здібностей, обдарувань, емоційно-вольових та/або фізичних якостей здобувачів освіти (лекція, семінар, тренінг, курси, майстер-клас, вебінар тощо), та яка провадиться педагогічним (науково-педагогічним) працівником, самозайнятою особою (крім осіб, яким така форма викладацької діяльності заборонена законом) або іншою фізичною особою на основі відповідного трудового або цивільно-правового договору. Враховується, що педагогічна діяльність є інтелектуальною, творчою, напруженою, динамічною, інтенсивною, копіткою діяльністю педагогічного (науково-педагогічного) працівника або самозайнятої особи у формальній та/або неформальній освіті, спрямованої на навчання, виховання та розвиток особистості, її загальнокультурних, громадянських та/або професійних компетентностей.

Кінцевим якісним результатом державно-громадського управління закладів загальної середньої освіти є знання, уміння, навички, компетентності, способи мислення, погляди, цінності, інші особисті якості, набуті у процесі навчання, виховання та розвитку, які можна ідентифікувати, спланувати, оцінити і виміряти та які особа здатна продемонструвати після завершення освітньої програми або окремих освітніх компонентів, а також реалізувати, продемонструвати під час своєї професійної діяльності.

Організація освітнього процесу в закладах загальної середньої освіти перебуває у правовій площині. Так Законом України «Про освіту» вперше визначено право на освіту [14, ст. 3], що передбачає:

1. Кожен має право на якісну та доступну освіту. Право на освіту включає право здобувати освіту впродовж усього життя, право на доступність освіти, право на безоплатну освіту у випадках і порядку, визначених Конституцією та законами України.

2. В Україні створюються рівні умови доступу до освіти. Ніхто не може бути обмежений у праві на здобуття освіти. Право на освіту гарантується незалежно від віку, статі, раси, стану здоров'я, інвалідності, громадянства, національності, політичних, релігійних чи інших переконань, кольору шкіри, місця проживання, мови спілкування, походження, соціального і майнового стану, наявності судимості, а також інших обставин та ознак.

3. Право особи на освіту може реалізовуватися шляхом її здобуття на різних рівнях освіти, у різних формах і різних видів, у тому числі шляхом здобуття дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та освіти дорослих.

4. Кожен має право на доступ до публічних освітніх, наукових та інформаційних ресурсів, у тому числі в мережі Інтернет, електронних підручників та інших мультимедійних навчальних ресурсів у порядку, визначеному законодавством.

5. Держава здійснює соціальний захист здобувачів освіти у випадках, визначених законодавством, а також забезпечує рівний доступ до освіти особам із соціально вразливих верств населення.

6. Держава створює умови для здобуття освіти особами з особливими освітніми потребами з урахуванням індивідуальних потреб, можливостей, здібностей та інтересів, а також забезпечує виявлення та усунення факторів, що перешкоджають реалізації прав і задоволенню потреб таких осіб у сфері освіти.

7. Іноземці та особи без громадянства здобувають освіту в Україні відповідно до законодавства та/або міжнародних договорів України.

8. Особа, яку визнано біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту згідно і Законом України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», має рівне з громадянами України право на освіту.

9. Право на освіту не може бути обмежене законом. Закон може встановлювати особливі умови доступу до певного рівня освіти, спеціальності (професії).

Законом України «Про освіту» на державу покладено такі зобов'язання [14, ст. 5]:

1. Держава забезпечує:

• безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти відповідно до стандартів освіти;

• розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої і післядипломної освіти відповідно до законодавства.

2. Право на безоплатну освіту забезпечується:

• для здобувачів дошкільної та повної загальної середньої освіти - за рахунок розвитку мережі закладів освіти всіх форм власності та їх фінансового забезпечення у порядку, встановленому законодавством, і в обсязі, достатньому для забезпечення права на освіту всіх громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства, які постійно або тимчасово проживають на території України;

• для здобувачів позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та післядипломної освіти - у закладах освіти чи інших суб'єктів освітньої діяльності за рахунок фінансування з державного та/або місцевого бюджетів у порядку, встановленому законодавством;

• для здобувачів вищої освіти - у закладах освіти за рахунок фінансування з державного та/або місцевого бюджетів у порядку, встановленому законодавством.

3. Держава гарантує усім громадянам України та іншим особам, які перебувають в Україні на законних підставах, а також кожній дитині незалежно від підстав її перебування в Україні право на безоплатне здобуття повної загальної середньої освіти відповідно до стандартів освіти.

Держава гарантує безоплатне забезпечення підручниками (у тому числі електронними), посібниками всіх здобувачів повної загальної середньої освіти та педагогічних працівників у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Безпосереднє виконання зазначених зобов'язань покладається на заклади освіти незалежно від типів, підпорядкування, статусу та форм власності.

Якісною, ефективною, продуктивною та перспективною роботою закладів освіти держава створює умови для здобуття громадянської освіти, спрямованої на формування компетентностей, пов'язаних з реалізацією особою своїх прав і обов'язків як члена суспільства, усвідомленням цінностей громадянського (вільного демократичного) суспільства, верховенства права, прав і свобод людини і громадянина.

Законодавчо визначено, що діяльність у тому числі закладів загальної середньої освіти базується на основі таких засадничих принципах: людиноцентризм; верховенство права; забезпечення якості освіти та якості освітньої діяльності; забезпечення рівного доступу до освіти без дискримінації за будь-якими ознаками, у тому числі за ознакою інвалідності; розвиток інклюзивного освітнього середовища, у тому числі у закладах освіти, найбільш доступних і наближених до місця проживання осіб з особливими освітніми потребами; забезпечення універсального дизайну та розумного пристосування; науковий характер освіти; різноманітність освіти; цілісність і наступність системи освіти; прозорість і публічність прийняття та виконання управлінських рішень; відповідальність і підзвітність органів управління освітою та закладів освіти, інших суб'єктів освітньої діяльності перед суспільством; інституційне відокремлення функцій контролю (нагляду) та функцій забезпечення діяльності закладів освіти; інтеграція з ринком праці; нерозривний зв'язок із світовою та національною історією, культурою, національними традиціями; свобода у виборі видів, форм і темпу здобуття освіти, освітньої програми, закладу освіти, інших суб'єктів освітньої діяльності; академічна доброчесність; академічна свобода; фінансова, академічна, кадрова та організаційна автономія закладів освіти у межах, визначених законом; гуманізм; демократизм; єдність навчання, виховання та розвитку; виховання патріотизму, поваги до культурних цінностей Українського народу, його історико-культурного надбання і традицій; формування усвідомленої потреби в дотриманні Конституції та законів України, нетерпимості до їх порушення; формування поваги до прав і свобод людини, нетерпимості до приниження її честі та гідності, фізичного або психологічного насильства, а також до дискримінації за будь-якими ознаками; формування громадянської культури та культури демократії; формування культури здорового способу життя, екологічної культури і дбайливого ставлення до довкілля; невтручання політичних партій в освітній процес; невтручання релігійних організацій в освітній процес (крім випадків, визначених цим Законом); різнобічність та збалансованість інформації щодо політичних, світоглядних та релігійних питань; державно- громадське управління; державно-громадське партнерство; державно- приватне партнерство; сприяння навчанню впродовж життя; інтеграція у міжнародний освітній та науковий простір; нетерпимість до проявів корупції та хабарництва; доступність для кожного громадянина всіх форм і типів освітніх послуг, що надаються державою.

Під час організації та реалізації управління та керівництва визначальними є принципи:державно-громадського управління;

державно-громадського партнерства; державно-приватного партнерства.

У даному випадку враховується те, що Законом України «Про повну загальну середню освіту» [15] визначено, що повна загальна середня освіта - це систематизована та передбачена відповідними державними стандартами сукупність результатів навчання і компетентностей, здобутих особою на рівнях початкової, базової середньої та профільної середньої освіти.

Як передбачено статтею 12 Закону України «Про освіту» [14] метою повної загальної середньої освіти всіх рівнів (початкова освіта, базова середня освіта, профільна середня освіта) є всебічний розвиток, виховання і соціалізація особистості, яка здатна до життя в суспільстві та цивілізованої взаємодії з природою, має прагнення до самовдосконалення і навчання впродовж життя, готова до свідомого життєвого вибору та самореалізації, відповідальності, трудової діяльності та громадянської активності.

Досягнення цієї мети забезпечується шляхом формування ключових компетентностей, необхідних кожній сучасній людині для успішної життєдіяльності:

• вільне володіння державною мовою;

• здатність спілкуватися рідною (у разі відмінності від державної) та іноземними мовами;

• математична компетентність;

• компетентності у галузі природничих наук, техніки і технологій;

• інноваційність;

• екологічна компетентність;

• інформаційно-комунікаційна компетентність;

• навчання впродовж життя;

• громадянські та соціальні компетентності, пов'язані з ідеями демократії, справедливості, рівності, прав людини, добробуту та здорового способу життя, з усвідомленням рівних прав і можливостей;

• культурна компетентність;

• підприємливість та фінансова грамотність;

• інші компетентності, передбачені стандартом освіти.

Спільними для всіх компетентностей є такі вміння: читання з розумінням, уміння висловлювати власну думку усно і письмово, критичне та системне мислення, здатність логічно обґрунтовувати позицію, творчість, ініціативність, вміння конструктивно керувати емоціями, оцінювати ризики, приймати рішення, розв'язувати проблеми, здатність співпрацювати з іншими людьми.

Державно-громадське управління закладами загальної середньої освіти буде успішним тоді коли буде мати системний, консолідуючий, взаємодоповнюючий характер. Тому, закономірним є те, що законодавець визначив систему загальної середньої освіти [15, ст. 3] яка складається із змісту повної загальної середньої освіти на кожному її рівні, мережі закладів освіти, учасників освітнього процесу, кадрового, фінансового, науково-методичного, ресурсного та нормативно-правового забезпечення освітньої та управлінської діяльності у сфері загальної середньої освіти.

Система загальної середньої освіти функціонує з метою забезпечення всебічного розвитку, навчання, виховання, виявлення обдарувань, соціалізації особистості, яка здатна до життя в суспільстві та цивілізованої взаємодії з природою, має прагнення до самовдосконалення і здобуття освіти упродовж життя, готова до свідомого життєвого вибору та самореалізації, відповідальності, трудової діяльності та громадянської активності, дбайливого ставлення до родини, своєї країни, довкілля, спрямування своєї діяльності на користь іншим людям і суспільству.

Учасниками освітнього процесу у закладах загальної середньої освіти [15, ст. 19] є: учні; педагогічні працівники; інші працівники закладу освіти; батьки учнів; асистенти дітей (у разі їх допуску відповідно до вимог частини сьомої статті 26 Закону України «Про повну загальну середню освіту»). Як передбачено Законом залучення будь-яких інших осіб до участі в освітньому процесі (проведення навчальних занять, лекцій, тренінгів, семінарів, майстер-класів, конкурсів, оцінювання результатів навчання тощо) здійснюється за рішенням керівника закладу освіти. Відповідальність за зміст таких заходів несе керівник закладу освіти. Не можуть працювати в закладі освіти або залучатися до участі в освітньому процесі (проведення навчальних занять, лекцій, тренінгів, семінарів, майстер-класів, конкурсів, оцінювання результатів навчання тощо) особи, які вчинили злочин проти статевої свободи чи статевої недоторканості дитини або у присутності дитини чи з використанням дитини.

Враховується також те, що початкова, базова середня і профільна середня освіта можуть здобуватися в окремих закладах освіти або у структурних підрозділах однієї юридичної особи (закладу освіти).

Специфіка управління закладами загальної середньої освіти залежить від їхнього спрямування. Здобуття же профільної середньої освіти передбачає два спрямування:

• академічне - профільне навчання на основі поєднання змісту освіти, визначеного стандартом профільної середньої освіти, і поглибленого вивчення окремих предметів з урахуванням здібностей та освітніх потреб здобувачів освіти з орієнтацією на продовження навчання на вищих рівнях освіти;

• професійне - орієнтоване на ринок праці профільне навчання на основі поєднання змісту освіти, визначеного стандартом профільної середньої освіти, та професійно орієнтованого підходу до навчання з урахуванням здібностей і потреб учнів.

Здобуття профільної середньої освіти за будь-яким спрямуванням не обмежує право особи на здобуття освіти на інших рівнях освіти.

Заклади освіти можуть мати освітні програми профільної середньої освіти за одним чи обома спрямуваннями.

Результати навчання здобувачів освіти на кожному рівні повної загальної середньої освіти оцінюються шляхом державної підсумкової атестації, яка може здійснюватися в різних формах, визначених законодавством, зокрема у формі зовнішнього незалежного оцінювання. Державна підсумкова атестація здобувачів початкової освіти здійснюється лише з метою моніторингу якості освітньої діяльності закладів освіти та/або якості освіти. Порядок, форми проведення і перелік навчальних предметів, з яких проводиться державна підсумкова атестація, визначає центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки.

З метою забезпечення реалізації права дітей та учнів на навчання у закладах загальної середньої освіти, як визначено статтею 13 Закону України «Про освіту» [14] враховується територіальна доступність повної загальної середньої освіти, що передбачає:

1. Для забезпечення територіальної доступності повної загальної середньої освіти органи місцевого самоврядування створюють і утримують мережу закладів освіти та їхніх філій.

Кожна особа має право здобувати початкову та базову середню освіту в закладі освіти (його філії), що найбільш доступний та наближений до місця проживання особи.

Право особи здобувати початкову та базову середню освіту у державному або комунальному закладі освіти (його філії), за яким закріплена територія обслуговування, на якій проживає ця особа,

гарантується, що не обмежує право особи обрати інший заклад освіти.

2. З метою створення умов для здобуття загальної середньої освіти, раціонального та ефективного використання наявних ресурсів і матеріально-технічної бази заклад освіти може мати статус опорного.

Положення про опорний заклад освіти затверджується Кабінетом Міністрів України.

3. З метою наближення місця навчання дітей до їхнього місця проживання у відповідному населеному пункті може утворюватися філія закладу освіти. Філія закладу освіти - це територіально відокремлений структурний підрозділ закладу освіти, що не має статусу юридичної особи та діє на підставі положення, затвердженого засновником відповідного закладу освіти на основі типового положення, що затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Початкова школа може забезпечувати здобуття початкової освіти дітьми (незалежно від їх кількості) одного або різного віку, які можуть бути об'єднані в один або в різні класи (групи). Освітній процес у такій школі може організовуватися одним чи кількома вчителями або в будь-якій іншій формі, яка є найбільш зручною та доцільною для забезпечення здобуття дітьми початкової освіти відповідно до стандарту початкової освіти.