Право інтелектуальної власності України

Неюрисдикційна форма захисту прав інтелектуальної власності здійснюється у формі самозахисту. Самозахист є найдавнішою і певною мірою, традиційною формою захисту цивільних прав.

Правовою основою використання самозахисту як форми захисту у приватно-правових відносинах є норми Конституції України, за якою громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом (ст. 24); кожен має право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може використовувати або поширювати їх без його згоди, за винятками, встановленими законом (ст. 54); а також кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (ст. 55). Зміст самозахисту визначають також галузеві норми про: самозахист цивільних прав (ст. 19 ЦКУ), самозахист батьками своєї дитини (ст. 154 Сімейного кодексу України).

У Цивільному кодексі УРСР 1963 р. термін «самозахист прав» не використовувався. Реальний самозахист допускався лише у стані необхідної оборони та у випадку крайньої необхідності. Щодо сучасного розуміння та використання такого терміна, як «самозахист», то він дістав чітке вираження у ст. 19 ЦК, де зазначається, що особа має право на самозахист свого цивільного права та права іншої особи від порушень і протиправних посягань. Самозахистом є застосування особою засобів протидії, які не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства.

Вибираючи спосіб самозахисту порушеного права чи інтересу, особа здійснює право на захист на власний розсуд (ч. 1 ст. 20 ЦКУ). При цьому застосування особою засобів протидії під час реалізації права на самозахист завжди має відповідати межам його здійснення, визначеним положеннями чч. 1, 2 ст. 19 ЦКУ.

Самозахистом прав інтелектуальної власності є застосування особою засобів протидії, які не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства. За допомогою самозахисту можуть бути захищені як особисті немайнові, так і майнові права суб'єкта права інтелектуальної власності незалежно від підстав їх виникнення.

О. М. Обривкіна, І. В. Браславець зазначають, що право на самозахист належить до системи особистих прав і свобод людини, оскільки гарантує людське життя, безпеку і захист від будь-яких форм насильства (ред посягань). Реалізація особою свого права на самозахист це діяльність, що здійснюється в односторонньому порядку та ґрунтується на принципі неперевищення меж оборони, тобто здійснюється в межах, визначених законом. Самозахист може реалізовуватися в умовах загрози. У кожному конкретному випадку постає проблема вибору найбільш адекватного способу самозахисту прав. При цьому завжди мають дотримуватися принцип всебічності і повноти захисту порушеного права, а також можливість досягнення цілей захисту шляхом використання такого способу. Хоча застосування способів самозахисту не перешкоджає особі надалі звернутися за захистом до компетентних органів, використовуваний спосіб самозахисту має бути співмірний порушенню і не виходити за межі дій, необхідних для його припинення Обривкіна О. М., Браславець І. В. Розвиток самозахисту як форми захисту прав людини. Соціологія права. 2020. № 2 (33). С. 59..

Щодо тлумачення змісту поняття «самозахист» необхідно зазначити таке. У фаховій літературі є різні підходи щодо змісту цього поняття. Наприклад, М. Панченко пропонує розуміти самозахист у широкому й вузькому значеннях. Так, у широкому значенні автор під самозахистом розглядає будь-які дії правомочної особи, пов'язані із захистом суб'єктивного права від порушення (зокрема, подача позову, скарги, самостійний захист цивільних прав у суді без допомоги адвоката тощо). Самозахист у вузькому значенні, на думку вченого, це вчинення правомочною особою не заборонених законом фактичних дій, спрямованих на відведення, зменшення негативних наслідків такого порушення. У цьому випадку фактичні дії спрямовані на припинення порушення та ліквідацію його наслідків Панченко М. Форми самозахисту приватної власності у цивільному праві України. Підприємництво, господарство і право. 2007. № 1. С. 32..

Право на самозахист, зокрема самозахист авторських прав, надається всім учасникам цивільного обороту, які передбачені ст. 2 ЦК України. Проте щодо самого здійснення самозахисту, то необхідно враховувати деякі особливості. І. В. Борисенко зазначає, що самозахист прав може здійснюватися лише носієм цих прав, тобто для самозахисту прав інтелектуальної власності характерним є захист особою своїх прав та інтересів власними діями Борисенко І. Л. Особливості самозахисту прав інтелектуальної власності в глоба-льній мережі інтернет. Часопис Київського університету права. 2010. № 1. С. 198.. Інші науковці вказують, що в деяких випадках самозахист прав однієї особи може здійснюватися також іншими особами, наприклад, товариська взаємодопомога, крайня необхідність, дія в інтересах іншої особи без доручення Зеров К. О. Самозахист авторського права на твори, розміщені в мережі інтернет. URL: http://dspace.onua.edu.Ua/bitstream/handle/11300/8722/45.pdf.pdf? sequence=1&isAllowed=y (дата звернення: 02.06.2022).. В. І. Тертишников та Р. В. Тертишников зауважують, що самозахистом права є прийняття самою управненою особою заходів захисту або звернення її до компетентних органів Тертышников В. И., Тертышников Р. В. Формы защиты и осуществления субъективных прав граждан, иностранных граждан, лиц без гражданства и юри-дических лиц. Харьков: Консум, 1999. С. 6.. К. Ю. Гориславський визначає дві можливості реалізації права на самозахист: здійснення самозахисту безпосередньо власними активними діями та звернення до державних органів зі скаргами, заявами й повідомленнями з метою захисту, вживання заходів до правопорушника (опосередкований самозахист) Гориславський К. Ю. Гарантії прав людини на самозахист життя та здоров'я. Право України. 2001. № 12. С. 37.. Варто погодитись із А. С. Штефан, яка зазначає, що вживання конструкції «само» у понятті самозахисту означає самостійний захист цивільних прав особою, якій ці права належать, хоча при цьому особа, що вдається до самозахисту, може звернутися за допомогою до інших фізичних чи юридичних осіб або ж особи, спільне право яких порушується чи порушене, вони об'єднаються та діятимуть на захист свого спільного права колективно Штефан А. С. Самозахист авторського права і суміжних прав. Теорія і практи-ка інтелектуальної власності. 2010. № 3. С. 24-25..

Зважаючи на наукову дискусію, І. О. Ромащенко пропонує поділяти форми захисту цивільних прав та охоронюваних законом інтересів на безпосередню та опосередковану, що є виправданим, оскільки відображає сутність самозахисту як такої форми захисту, яка використовується внаслідок самостійних дій потерпілої особи та, відповідно, адекватно характеризує зміст інших форм захисту, за яких потрібне буде звертання потерпілої особи до органів чи осіб, уповноважених на захист цивільних прав Ромащенко І. О. Порядок та форми захисту субєктивних цивільних прав та охоронюваних законом інтересів шляхом зміни та припинення правовідношення. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія: Юридичні нау-ки. 2017. Випуск 3, том 1. С. 111-112..

Способи самозахисту можуть бути встановлені актами цивільного законодавства, договором або самостійно визначені («сконструйовані») особою, яка захищається Цивільний Кодекс України: Науково-практичний коментар. Загальні положення / за ред. проф. І. В. Спасибо-Фатєєвої. Харків: ФОП А. А. Колісник, 2010. С. 207.; такі способи обираються правоволодільцем на свій розсуд з огляду на вимоги закону і моральні засади суспільства Штефан А. С. Самозахист авторського права і суміжних прав. Теорія і практи-ка інтелектуальної власності. 2010. № 3. С. 27.. У літературі зазначається, що зі способів, передбачених для судового захисту, самозахист прав інтелектуальної власності може відбуватися лише такими: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; зміна правовідносин; припинення правовідносин; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Інші ж способи передбачають необхідність винесення рішення юрисдикційним органом Борисенко І. Л. Особливості самозахисту прав інтелектуальної власності в глоба-льній мережі інтернет. Часопис Київського університету права. 2010. № 1. С. 199.; Антонюк О. І. Право учасників цивільних правовідносин на самозахист: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Національний університет внутрішніх справ. Харків, 2004. С. 79..

Вартою уваги є система способів самозахисту авторських прав на твори, що розміщені в мережі «Інтернет», запропонована К. І. Зеровим, яка передбачає не лише припинення дії, яка порушує право (зокрема, реалізація процедури notice and takedown); відновлення становища, яке існувало до порушення; зміна правовідносин; припинення правовідносин; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди); а й заходи оперативного впливу, інформаційні заходи («дошки ганьби» в інтернеті: на них «вивішуються» імена осіб, які вчинили плагіат, а також назви сфабрикованих та оригінальних творів; поєднання технічних засобів самоохорони, що призначені для ідентифікації контенту та дій правоволодільців (ідентифікація контенту на певних вебсайтах за допомогою сервісів «Youtube Content ID» або їх аналогів) Зеров К. О. Самозахист авторського права на твори, розміщені в мережі інтернет. URL: http://dspace.onua. edu.ua/bitstream/handle/113 00/8722/45 .pdf.pdf?sequence= 1&is Allowed=y (дата звернення: 02.06.2022)..

На сьогодні надзвичайної ваги й актуальності щодо захисту порушених, невизнаних чи оспорених прав набирають різноманітні альтернативні способи вирішення спорів: медіація, фасилітація, переговори, третейське судочинство, мінісуд та інші, так само набуває значної ваги самозахист як спосіб захисту, зокрема під час здійснення захисту прав інтелектуальної власності. При цьому обрання такого способу здійснюється не тому, що він є доступним, а і тому, що він забезпечує швидке та економне реагування (у разі позитивної спроби). Тому не погоджуємось із тезою про те, що використання її є доволі низьким; про «малозначущість» такої форми захисту Борисенко І. Л. Особливості самозахисту прав інтелектуальної власності в гло-бальній мережі Інтернет. Часопис Київського університету права. 2010. № 1. С. 197-201.; Луць В. В. Особисті немайнові права інтелектуальної власності творців: моног-рафія. Тернопіль: Підручники і посібники, 2007. 257 с.. Статистика звернень до інтернет-сервіс провайдера (інтернет-посередника) з вимогою про припинення порушення його авторських прав і видалення відповідних творів, які в США мають назву «notice and takedown procedure», за червень 2015 р. Google отримав 39,82 мільйони таких звернень (за квітень 2012 року надійшло 1,24 мільйони звернень [с. 213] Зеров К. О. Самозахист авторського права на твори, розміщені в мережі інтернет. URL: http://dspace.onua.edu.Ua/bitstream/handle/11300/8722/45.pdf.pdf?sequence= 1&isAllowed=y (дата звернення: 02.06.2022).), свідчить про надзвичайно широку розповсюдженість таких звернень в іноземних державах.

Google регулярно отримує запити на видалення з результатів Пошуку вмісту, що може порушувати авторські права. Google реагує на чіткі повідомлення про ймовірні порушення авторських прав. Спосіб сповіщення, застосований у нашій веб-формі, відповідає положенням Закону США «Про захист авторських прав у цифрову епоху» (DMCA) і забезпечує простий та ефективний механізм для власників авторських прав у всьому світі. Наприкінці 2022 року таких звернень від унікальних фізичних або юридичних осіб, які мають виключне право на вміст, зазначений у запитах на видалення через порушення авторських прав, близько 350 тис. та більше 6 млрд URL-адрес із запитом на видалення Видалення контенту через порушення авторських прав. URL: https://transparencyreport.google.com/copyright/overview7hDuk (дата звернення: 02.12.2022)..

Крім того, розповсюдженим є явище, коли особи, яким належать вебсайти, розробляють власні спрощені порядки щодо розгляду скарг з приводу порушення користувачами авторських прав правоволодільців. Наприклад, такі порядки є в Facebook, Youtube, Instagram тощо. Після звернення правоволодільця представники вебсайту розглядають зазначену вимогу в певні строки і приймають рішення про видалення спірного контенту чи відхилення скарги. А в користувача, що розмістив спірний контент, є можливість процедури оскарження.

EBay і Wikipedia запропонували ефективні механізми вирішення спорів, що інтегровані з сайтом (або спільнотою). Вони здійснюють не лише вирішення окремих конфліктів, але й запобігають певним проблемам, тим самим підвищують довіру до сайту та поліпшують його зміст і продуктивність.

Підсумовуючи вище викладене, зазначимо, що право на самозахист є передбачене Конституцією та актами цивільного законодавства право використовувати будь-які не заборонені законом та такі, що не суперечать моральним засадам суспільства засоби протидії правопорушенням і протиправним посяганням з метою захисту свого цивільного права та права іншої особи.

Незважаючи на той факт, що юрисдикційні форми захисту порушених прав, зокрема прав інтелектуальної власності, є більш адаптованими формами захисту, не варто ігнорувати право на самозахист, перевагами якого є ініціативність правоволодільця; швидке реагування на правопорушення та/або протиправні посягання; доступність і, зрештою, є яскравим прикладом прояву принципу диспозитивності.

Размещено на Allbest.ru