Охрана труда

Нещасні випадки реєструються у журналі за формою згідно з додатком 7 роботодавцем, а у разі, коли нещасний випадок стався з фізичною особою - підприємцем чи особою, що забезпечує себе роботою самостійно та застрахована у Фонді, робочим органом виконавчої дирекції Фонду, в якому зареєстровано таку особу.

Примірники затверджених актів за формою Н-5 і Н-1 протягом доби надсилаються роботодавцем:

- керівникові (спеціалістові) служби охорони праці або посадовій особі (спеціалістові), на яку роботодавцем покладено виконання функцій з охорони праці підприємства, працівником якого є потерпілий;

- потерпілому або уповноваженій ним особі, яка представляє його інтереси;

- Фондові за місцезнаходженням підприємства, на якому стався нещасний випадок;

- територіальному органові Держгірпромнагляду за місцезнаходженням підприємства, на якому стався нещасний випадок;

- первинній організації профспілки, представник якої брав участь у роботі комісії, або уповноваженій найманими працівниками особі з питань охорони праці, якщо профспілка на підприємстві відсутня.

Копії актів за формою Н-5 і Н-1 надсилаються органові управління підприємства, а у разі його відсутності - місцевій держадміністрації.

У разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння) копія акта за формою Н-1 надсилається закладові державної санітарно-епідеміологічної служби, який здійснює санітарно-епідеміологічний нагляд за підприємством і веде облік випадків гострих професійних захворювань (отруєнь).

Примірники актів за формою Н-5 і Н-1 (у разі, коли нещасний випадок визнано таким, що пов'язаний з виробництвом), примірник картки за формою П-5 (у разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння) разом з матеріалами розслідування зберігаються на підприємстві протягом 45 років, у разі реорганізації підприємства передаються його правонаступникові, який бере на облік нещасний випадок, а у разі ліквідації підприємства - до державного архіву.

Після закінчення періоду тимчасової непрацездатності або у разі смерті потерпілого внаслідок травми, одержаної під час нещасного випадку, роботодавець, який бере на облік нещасний випадок, або робочий орган виконавчої дирекції Фонду (у разі, коли нещасний випадок стався з фізичною особою - підприємцем чи особою, що забезпечує себе роботою самостійно) складає повідомлення про наслідки нещасного випадку за формою Н-2 (далі - повідомлення за формою Н-2) згідно з додатком 8 і надсилає його в 10-денний строк організаціям і особам, яким надсилалися акти за формою Н-5 і Н-1, а у разі смерті потерпілого внаслідок раніше отриманих травм або інших ушкоджень терміново подає письмове повідомлення про нещасний випадок згідно з додатком 2 установам, організаціям, яким надсилалися акти за формою Н-5 і Н-1. Повідомлення за формою Н-2 обов'язково додається до акта за формою Н-1 і зберігається разом з ним відповідно до цього Порядку.

Нещасний випадок, про який своєчасно не повідомлено керівника підприємства чи роботодавця потерпілого або внаслідок якого втрата працездатності настала не одразу, розслідується і береться на облік згідно з цим Порядком протягом місяця після надходження заяви потерпілого чи уповноваженої ним особи, яка представляє його інтереси (незалежно від строку настання нещасного випадку).

Нещасний випадок, що стався на підприємстві з працівником іншого підприємства під час виконання ним завдання в інтересах свого підприємства, розслідується комісією, утвореною підприємством, на якому стався нещасний випадок, за участю представників підприємства, працівником якого є потерпілий. Такий нещасний випадок береться на облік підприємством, працівником якого є потерпілий.

Нещасний випадок, що стався з учнем, студентом, курсантом, слухачем, аспірантом навчального закладу під час проходження виробничої практики або виконання робіт на підприємстві, в установі, організації під керівництвом їх посадових осіб, розслідується і береться ними на облік. У розслідуванні такого нещасного випадку бере участь представник навчального закладу.

Спеціальне розслідування нещасних випадків

Спеціальному розслідуванню підлягають:

1. нещасні випадки із смертельними наслідками;

2. групові нещасні випадки, які сталися одночасно з двома і більше працівниками, незалежно від ступеня тяжкості отриманих ними травм;

3. випадки смерті працівників на підприємстві;

4. випадки зникнення працівників під час виконання трудових (посадових) обов'язків;

5. нещасні випадки, що спричинили тяжкі наслідки, у тому числі з можливою інвалідністю потерпілого.

Спеціальне розслідування нещасних випадків, що спричинили тяжкі наслідки, у тому числі з можливою інвалідністю потерпілого, проводиться за рішенням Держгірпромнагляду або його територіальних органів залежно від характеру і ступеня тяжкості травми.

Якщо територіальним органом Держгірпромнагляду протягом доби не прийнято рішення про проведення спеціального розслідування такого нещасного випадку, розслідування проводиться роботодавцем або Фондом за місцем настання нещасного випадку згідно з пунктами 3-32 цього Порядку.

Про груповий нещасний випадок, нещасний випадок із смертельним наслідком, нещасний випадок, що спричинив тяжкі наслідки, випадок смерті або зникнення працівника під час виконання трудових (посадових) обов'язків роботодавець зобов'язаний протягом однієї години повідомити з використанням засобів зв'язку та протягом трьох годин подати на паперовому носії повідомлення:

- територіальному органові Держгірпромнагляду за місцезнаходженням підприємства;

- органові прокуратури за місцем настання нещасного випадку;

- Фондові за місцезнаходженням підприємства;

- органові управління підприємства (у разі його відсутності - місцевій держадміністрації);

- закладові державної санітарно-епідеміологічної служби, який здійснює санітарно-епідеміологічний нагляд за підприємством (у разі виявлення гострих професійних захворювань (отруєнь);

- первинній організації профспілки незалежно від членства потерпілого в профспілці (у разі наявності на підприємстві кількох профспілок - профспілці, членом якої є потерпілий, а у разі відсутності профспілки - уповноваженій найманими працівниками особі з питань охорони праці);

- органові галузевої профспілки вищого рівня, а у разі його відсутності - територіальному профоб'єднанню за місцем настання нещасного випадку;

- органові з питань захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій за місцем настання нещасного випадку (у разі необхідності).

Спеціальне розслідування нещасного випадку проводиться комісією із спеціального розслідування нещасного, утвореною територіальним органом Держгірпромнагляду за місцезнаходженням підприємства або за місцем настання нещасного випадку, у разі, коли нещасний випадок стався з фізичною особою - підприємцем чи особою, що забезпечує себе роботою самостійно, або внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (події) за погодженням з органами, представники яких входять до її складу.

Потерпілий, члени його сім'ї або уповноважена особа, яка представляє його інтереси, не входять до складу спеціальної комісії, але мають право брати участь у засіданнях спеціальної комісії, висловлювати свої пропозиції, додавати до матеріалів розслідування документи, що стосуються нещасного випадку, викладати особисту думку щодо обставин і причин нещасного випадку та одержувати від голови спеціальної комісії інформацію про хід проведення розслідування.

Спеціальне розслідування групового нещасного випадку, під час якого загинуло п'ять і більше осіб або травмовано десять і більше осіб, проводиться спеціальною комісією, яка утворюється Держгірпромнаглядом. До складу такої комісії входять керівники Держгірпромнагляду, органу управління підприємства, місцевого органу виконавчої влади, виконавчої дирекції Фонду, галузевого або територіального об'єднання профспілок, представники роботодавця, відповідних первинних організацій профспілок, уповноважені найманими працівниками особи з питань охорони праці (у разі відсутності на підприємстві профспілки), а також представники відповідного органу з питань захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, закладів та установ охорони здоров'я та інших органів (у разі необхідності).

Спеціальне розслідування нещасних випадків, що сталися під час катастрофи, аварії чи пригоди (події) на транспорті, проводиться з обов'язковим використанням матеріалів розслідування, підготовлених відповідними органами в установленому порядку.

Проводять розслідування, у 10-денний строк. У разі потреби зазначений строк може бути продовжений органом, який утворив спеціальну комісію.

Спеціальна комісія складає акти за формою Н-5 і Н-1 (у разі, коли нещасний випадок визнано таким, що пов'язаний з виробництвом) і в пункті 10 акта за формою Н-1 зазначає найменування органу, який проводить розслідування, безпосереднього учасника дорожнього руху та осіб, які користувалися транспортним засобом, але не причетні до керування. Затверджені акти за формою Н-5 і Н-1 (у разі, коли нещасний випадок визнано таким, що пов'язаний з виробництвом) надсилаються відповідним органам в установленому порядку.

За результатами спеціального розслідування складаються акти за формою Н-5 і Н-1 (у разі, коли нещасний випадок визнано таким, що пов'язаний з виробництвом), картка за формою П-5 (у разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння) стосовно кожного потерпілого, а також оформляються інші матеріали спеціального розслідування. В акті за формою Н-5 зазначається категорія аварії, внаслідок якої стався нещасний випадок.

Акти за формою Н-5 і Н-1 підписуються головою і всіма членами спеціальної комісії протягом п'яти днів після оформлення матеріалів спеціального розслідування. У разі незгоди із змістом акта (актів) член спеціальної комісії підписує його (їх) з відміткою про наявність окремої думки, яку викладає письмово.

Окрема думка додається до акта за формою Н-5 і є його невід'ємною частиною.

Роботодавець зобов'язаний у п'ятиденний строк після затвердження акта за формою Н-5:

- видати наказ про вжиття запропонованих спеціальною комісією заходів та запобігання виникненню подібних нещасних випадків, який обов'язково додається до матеріалів спеціального розслідування, а також притягти згідно із законодавством до відповідальності працівників, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці, посадових інструкцій та інших актів підприємств з цих питань. Про вжиття запропонованих заходів роботодавець повідомляє у письмовій формі органи, які брали участь у проведенні розслідування, у зазначені в акті за формою Н-5 строки;

- надіслати за рахунок підприємства копії матеріалів спеціального розслідування, зазначених у пунктах 50 і 51 цього Порядку, органам прокуратури, іншим органам, представники яких брали участь у проведенні спеціального розслідування, Держгірпромнагляду, Фонду, а у разі проведення розслідування випадків виявлення гострого професійного захворювання (отруєння) також установі державної санітарно-епідеміологічної служби, яка здійснює санітарно-епідеміологічний нагляд за підприємством, де працює потерпілий.

Примірники затверджених актів за формою Н-5 і Н-1 (у разі, коли нещасний випадок визнано таким, що пов'язаний з виробництвом) і примірник картки за формою П-5 (у разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння) надсилається:

- потерпілому, членам його сім'ї або уповноваженій особі, яка за довіреністю представляє його інтереси;

- Фондові за місцезнаходженням підприємства;

- територіальному органові Держгірпромнагляду за місцезнаходженням підприємства.

Матеріалами спеціального розслідування зберігаються на підприємстві протягом 45 років, у разі реорганізації підприємства передаються його правонаступникові, який бере на облік нещасний випадок, а у разі ліквідації підприємства - до державного архіву.

Роботодавець на підставі актів за формою Н-5 і Н-1 подає державну статистичну звітність про потерпілих за формою, затвердженою Держстатом, та несе відповідальність за її достовірність.

Встановлення зв'язку захворювання з умовами праці, розслідування причин та облік випадків хронічних професійних захворювань.

Усі випадки хронічних професійних захворювань незалежно від строку їх настання підлягають розслідуванню.

До хронічного професійного захворювання належить захворювання, що виникло внаслідок провадження професійної діяльності працівника та зумовлюється виключно або переважно впливом шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, пов'язаних з роботою. До хронічного професійного захворювання належить також захворювання, що виникло після багатократного та/або тривалого впливу шкідливих виробничих факторів. Хронічне професійне захворювання не завжди супроводжується втратою працездатності.

Випадки професійних інфекційних захворювань та хронічних професійних інтоксикацій розслідуються як хронічні професійні захворювання.

Перелік установ і закладів, які мають право встановлювати остаточний діагноз професійних захворювань, переглядається кожні п'ять років та затверджується МОЗ.

У разі підозри на професійне захворювання лікувально-профілактичний заклад направляє працівника на консультацію до лікаря-профпатолога.

Повідомлення про професійне захворювання (отруєння) лікувально-профілактичними закладами стосовно кожного хворого складається повідомлення про професійне захворювання (отруєння) за формою П-3 (далі - повідомлення за формою П-3). Повідомлення за формою П-3 протягом трьох днів після встановлення діагнозу надсилається керівникові підприємства, шкідливі виробничі фактори на якому призвели до виникнення професійного захворювання, закладові державної санітарно-епідеміологічної служби, який здійснює державний санітарно-епідеміологічний нагляд за підприємством, робочому органові виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням підприємства, а також профпатологу, який направив хворого до спеціалізованого лікувально-профілактичного закладу.

Працівникові видається під розписку медичний висновок лікарсько-експертної комісії спеціалізованого профпатологічного лікувально-профілактичного закладу про наявність (відсутність) у нього професійного захворювання.

Розслідування випадку професійного захворювання проводиться протягом десяти робочих днів після утворення комісії з розслідування.

Якщо з об'єктивних причин розслідування не може бути проведене у зазначений строк, він може бути продовжений керівником закладу, що утворив комісію, але не більш як на один місяць. Копія відповідного наказу надсилається всім членам комісії з розслідування.

Комісія з розслідування проводить оцінку умов праці працівника за матеріалами раніше проведеної атестації робочих місць, результатів обстежень і досліджень, проведених відповідними закладами державної санітарно-епідеміологічної служби або санітарними лабораторіями, атестованими МОЗ в установленому порядку.

За результатами розслідування комісія складає акт проведення розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання за формою П-4 (далі - акт за формою П-4). Акт за формою П-4 є документом, в якому зазначаються основні умови, обставини і причини виникнення професійного захворювання, заходи щодо запобігання розвитку професійного захворювання та забезпечення нормалізації умов праці, а також встановлюються особи, які не виконали відповідні вимоги законодавства про охорону праці і про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Розслідування та облік аварій

Аварією є небезпечна подія техногенного характеру, що створює на об'єкті, території або акваторії загрозу для життя і здоров'я людей і призводить до руйнування будівель, споруд, інженерних комунікацій, обладнання і транспортних засобів, порушення виробничого або транспортного процесу чи завдає шкоди навколишньому природному середовищу.

Розслідування проводиться у разі, коли сталася:

1) аварія першої категорії, внаслідок якої:

- смертельно травмовано п'ять та більше осіб або травмовано десять і більше осіб;

- спричинено викид отруйних, радіоактивних та небезпечних речовин за межі санітарно-захисної зони підприємства;

- збільшилася більш як у 10 разів концентрація забруднюючих речовин у навколишньому природному середовищі;

- зруйновано будівлі, споруди чи основні конструкції об'єкта, що створило загрозу для життя і здоров'я працівників підприємства чи населення;

2) аварія другої категорії, внаслідок якої:

- смертельно травмовано до п'яти осіб або травмовано від чотирьох до десяти осіб;

- зруйновано будівлі, споруди чи основні конструкції об'єкта, що створило загрозу для життя і здоров'я працівників цеху, дільниці з чисельністю працюючих 100 і більше осіб.

Випадки порушення технологічних процесів, роботи устаткування, тимчасової зупинки виробництва засобами автоматичного захисту та інші локальні порушення у роботі цехів, дільниць і окремих об'єктів, падіння опор та обрив проводів ліній електропередачі не належать до аварій, що мають категорію, і розслідуються підприємством в установленому законодавством порядку.

Про аварію очевидець повинен негайно повідомити безпосереднього керівника робіт або іншу посадову особу підприємства, які зобов'язані повідомити роботодавця для негайного введення в дію плану локалізації та ліквідації аварійних ситуацій і аварій (у разі наявності).

Роботодавець або особа, яка керує виробництвом під час зміни, зобов'язані діяти згідно з планом локалізації та ліквідації аварійних ситуацій і аварій, вжити першочергових заходів до рятування потерпілих і надання їм медичної допомоги, локалізації аварії, встановлення меж небезпечної зони та обмеження доступу до неї людей, збереження до прибуття комісії з розслідування аварії обстановки на місці аварії.

Роботодавець зобов'язаний негайно повідомити про аварію територіальний орган Держгірпромнагляду, орган, до сфери управління якого належить підприємство, відповідну місцеву держадміністрацію, орган з питань захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, прокуратуру за місцем виникнення аварії і відповідний профспілковий орган, а у разі травмування або загибелі працівників також відповідний робочий орган Фонду.

Комісія з розслідування аварії зобов'язана протягом десяти робочих днів провести розслідування обставин і причин аварії та скласти акт за формою Н-5.

Залежно від масштабу аварії у разі потреби зазначений строк може бути продовжений органом, який утворив комісію з розслідування аварії, з метою проведення додаткових досліджень або експертизи.

За результатами розслідування аварії роботодавець видає наказ, яким на підставі висновків відповідної комісії затверджує план заходів щодо запобігання подібним аваріям і згідно із законодавством притягає до відповідальності працівників за порушення вимог законодавства про охорону праці.

Роботодавець згідно з вимогами законодавства з питань захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та про охорону праці затверджує:

- план заходів щодо запобігання надзвичайним ситуаціям, у якому зазначаються відомості про можливі аварії та інші надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру, прогнозуються наслідки, передбачаються сили і засоби для їх ліквідації, а також строки виконання таких заходів;

- план локалізації та ліквідації аварійних ситуацій і аварій, в якому зазначаються відомості про всі можливі аварії та інші надзвичайні ситуації, дії посадових осіб і працівників підприємства у разі їх виникнення, обов'язки особового складу аварійно-рятувальних служб або працівників інших підприємств, які залучаються до ліквідації наслідків аварій (надзвичайних ситуацій).

У разі розслідування аварії, що не спричинила нещасних випадків, примірник акта за формою Н-5 зберігається на підприємстві до завершення вжиття заходів, визначених комісією, але не менш як два роки.

Основы физиологии, гигиены труда и производственной санитарии

Труд отмечается значительным разнообразием. По характеру работы ее можно разделить на три основных вида: физический труд, механизированные формы физического труда и умственный труд.

Производственное помещение - замкнутое пространство в специально предназначенных зданиях и сооружениях, в которых постоянно (по сменам) или периодически (в течение части рабочего дня) осуществляется трудовая деятельность людей.

Рабочая зона - пространство, в котором находятся рабочие места постоянного или непостоянного (временного) пребывания работников.

Рабочее место - место постоянного или временного пребывания работающего в процессе трудовой деятельности.

Постоянное рабочее место - место, на котором работающий находится более 50 % рабочего времени или более 2 - х часов непрерывно. Если при этом работа осуществляется в различных пунктах рабочей зоны, то вся эта зона считается постоянным рабочим местом.

Непостоянное рабочее место - место, на котором работающий находится менее 50 % рабочего времени или менее 2 - х часов непрерывно.

Нормативными документами, регламентирующими параметры микроклимата для рабочей зоны производственных помещений, есть ДСН 3.3.6.042-99 и ГОСТ 12.1.005-88.

Микроклимат производственных помещений - условия внутренней среды этих помещений, влияющие на тепловой обмен работающих с окружением путем конвекции, кондукции, теплового излучения и испарения влаги. Эти условия определяются сочетанием температуры, относительной влажности и скорости движения воздуха, температуры окружающих человека поверхностей и интенсивностью теплового (инфракрасного) облучения.

Оптимальные микроклиматические условия сочетания параметров микроклимата, которые при длительном и систематическом воздействии на человека обеспечивают хранение нормального теплового состояния организма без активизации механизмов терморегуляции. Они обеспечивают ощущение теплового комфорта и создают предпосылки для высокого уровня работоспособности.

Допустимые микроклиматические условия - сочетание параметров микроклимата, которые при длительном и систематическом воздействии на человека могут вызвать изменения теплового состояния организма, быстро проходят и нормализуются и сопровождаются напряжением механизмов терморегуляции в пределах физиологической адаптации. При этом не возникает повреждений или нарушений состояния здоровья, но могут наблюдаться дискомфортные теплоощущения, ухудшение самочувствия и снижение работоспособности.

Теплый период года - период года, характеризующийся среднесуточной температурой внешней среды выше +10 ^оС.

Холодный период года - период года, характеризующийся среднесуточной температурой наружного воздуха, равной +10 ° С и ниже.

Среднесуточная температура наружного воздуха - средняя величина температуры наружного воздуха, измеренная в определенные часы суток через одинаковые интервалы времени. Она принимается по данным метеорологической службы.

Категория работ - разграничение работ по тяжести на основе общих энергозатрат организма.

Легкие физические работы (категория I) охватывают виды деятельности, при которых расход энергии составляет для категории Iа 105 - 140 Вт (работы выполняемые сидя и не требующие физического напряжения), категория Iб 141 - 175 Вт (работы, выполняемые сидя, стоя или связанные с ходьбой и сопровождающиеся некоторым физическим напряжением).

Физические работы средней тяжести (категория II) охватывают виды деятельности, при которых расход энергии составляет для категории IIа 176 - 232 Вт (работы связанные с хождением, перемещением мелких (до 1 кг) изделий или предметов в положении стоя или сидя и требующие определенного физического напряжения), категория II Б 233 - 290 Вт (работы, выполняемые стоя, связанные с хождением, перемещением небольших (до 10 кг) тяжестей и сопровождающиеся умеренным физическим напряжением).

Тяжелые физические работы (категория III) охватывают виды деятельности, при которых выиграть энергии составляют 291 - 349 Вт (работы, связанные с постоянным перемещением, переносом значительных (более 10 кг) грузов, требующих больших физических усилий).

Санитарные нормы распространяются на условия микроклимата в пределах рабочей зоны производственных помещений предприятий, учреждений, учреждений, независимо от их формы собственности и подчинения.

По степени влияния на тепловое состояние человека микроклиматической условия делятся на оптимальные и допустимые.

Для рабочей зоны производственных помещений устанавливаются оптимальные и допустимые микроклиматические условия с учетом тяжести выполняемой работы и периода года. При одновременном выполнении в рабочей зоне работ различной категории тяжести уровне показателей микроклимата должны устанавливаться с учетом наиболее многочисленной группы работников.

Оптимальные условия микроклимата устанавливаются для постоянных рабочих мест. Показатели температуры воздуха в рабочей зоне по высоте и по горизонтали, а также в течение рабочей смены не должны выходить за пределы нормированных величин оптимальной температуры для данной категории работ.

Температура внутренних поверхностей рабочей зоны (стены, пол, потолок), технологического оборудования (экраны и т.п.). Наружных поверхностей технологического оборудования, ограждающих конструкций не должна выходить более чем на 2^oС за пределы оптимальных величин температуры воздуха для данной категории работ.

При выполнении работ операторского типа, связанных с нервно - эмоциональным напряжением в кабинетах, пультах и постах управления технологическими процессами, в залах вычислительной техники и других помещениях должны соблюдаться оптимальные условия микроклимата (температура воздуха 22 - 24^оС, относительная влажность 60 - 40 %, скорость движения воздуха не более 0,1 м/с).

Таблица 2

Оптимальные величины температуры, относительной влажности и скорости движения воздуха в рабочей зоне производственных помещений

Період року	Категорія робіт	Температура повітря, оС	Відносна вологість, %	Швидкість руху, м/сек.
Холодний період року	Легка Іа	22 - 24	60 - 40	0,1
	Легка Іб	21 - 23	60 - 40	0,1
	Середньої важкості ІІа	19 - 21	60 - 40	0,2
	Середньої важкості ІІб	17 - 19	60 - 40	0,2
	Важка ІІІ	16 - 18	60 - 40	0,3
Теплий період року	Легка Іа	23 - 25	60 - 40	0,1
	Легка Іб	22 - 24	60 - 40	0,2
	Середньої важкості ІІа	21 - 23	60 - 40	0,3
	Середньої важкості ІІб	20 - 22	60 - 40	0,3
	Важка ІІІ	18 - 20	60 - 40	0,4

Допустимые величины микроклиматических условий устанавливаются в случаях, когда на рабочих местах нельзя обеспечить оптимальные величины микроклимата по технологическим требованиям производства, технической недостижимостью и экономически обоснованной нецелесообразностью.

Величины показателей, характеризующих допустимые микроклиматические условия, устанавливаемые для постоянных и непостоянных рабочих мест, которые приведены в табл. 3.2.

Перепад температуры воздуха по высоте рабочей зоны при обеспечении допустимых условий микроклимата не должен быть больше 3^оС для всех категорий работ, а по горизонтали рабочей зоны и в течение рабочей смены - выходить за пределы допустимых температур для данной категории работы, указанных в табл. 3.2.

Таблица 3

Допустимые величины температуры, относительной влажности и скорости движения воздуха в рабочей зоне производственных помещений

Період року	Категорія робіт	Температура, оС	Відносна вологість, %	Швидкість руху, м/сек.
		Верхня межа	Нижня межа
		На постійних робочих місцях	На непостійних робочих місцях	На постійних робочих місцях	На непостійних робочих місцях	На робочих місцях постійних і непостійних	На х робочих місцях постійних і непостійних
Холодний період року	Легка Іа	25	26	21	18	75	до 0,1
	Легка Іб	24	25	20	17	75	до 0,2
	Середньої важкості ІІа	23	24	17	15	75	до 0,3
	Середньої важкості ІІб	21	23	15	13	75	до 0,4
	Важка ІІІ	19	20	13	12	75	до 0,5
Теплий період року	Легка Іа	28	30	22	20	55 при 28оС	0,3-0,1
	Легка Іб	28	30	21	19	60 при 27оС	0,4-0,1
	Середньої важкості ІІа	27	29	18	17	65 при 26оС	0,4-0,2
	Середньої важкості ІІб	27	29	15	15	70 при 25оС	0,5-0,2
	Важка ІІІ	26	28	15	13	75 при 24оС	0,6-0,5

Интенсивность теплового облучения работающих от нагретых поверхностей технологического оборудования, осветительных приборов, инсоляция от застекленных ограждений не должна превышать 35,0 Вт/м² - при облучении 50% и более поверхности тела, 70 Вт/м² - при величине облучаемой поверхности от 25 до 50 %, и 100 Вт/м² - при облучении не более 25% поверхности тела работающего.

При наличии источников с интенсивностью 35,0 Вт/м² и более температура воздуха на постоянных рабочих местах не должна превышать верхних пределов оптимальных значений для теплого периода года, на непостоянных - верхних пределов допустимых значений для постоянных рабочих мест.

При наличии открытых источников излучения (нагретый металл, стекло, открытое пламя) допускается интенсивность облучения до 140,0 Вт/м². Размер облучаемой площади не должна превышать 25% поверхности тела работающего при обязательном использовании индивидуальных средств защиты (спецодежда, очки, щитки).

Химические факторы воздушной среды рабочего места и основные источники его загрязнения

К химическим факторам относят природный состав воздуха и вредные его примеси, выделяемые производством.

В составе атмосферного воздуха содержится 78 % азота, 20,76 % кислорода, 0,03 % углекислого газа, 0,94 % других газов. В закрытом помещении состав воздуха меняется в ту или иную сторону. Нормальное самочувствие обеспечивает человеку содержание кислорода от 19,5-20,5 %. Когда его уровень в помещении становится меньше 9 % (при нормальном барометрическом давления) - может наступить смерть вследствие аноксемии - кислородного голода тканей организма.

Допустимая норма углекислого газа в помещении - 0,1-0,2 %, на рабочих местах - до 0,5 %.

Наиболее опасны загазованность и запыленность воздушной среды.

Все вредные вещества можно разделить на:

1. Вещества общего токсического действия взаимодействуют с организмом человека, вызывая различные отклонения в состоянии здоровья. К ним относятся угарный газ, селитра, концентрированные растворы кислот, щелочей и др.

2. Раздражающие вещества вызывают раздражение слизистых оболочек дыхательных путей, глаз, кожи (например, аммиак, кислоты, щёлочи, хлорсодержащие вещества).

3. Мутагенные вещества приводят к нарушению генетического кода, изменению наследственной информации. Это - свинец, радиоактивные вещества и т.п.

4. Канцерогенные вещества вызывают, как правило, злокачественные новообразования, опухоли (ароматические углеводороды, циклические амины, асбест, никель, хром и др.).

5. Примером веществ, влияющих на репродуктивную функцию, могут быть: радиоактивные изотопы, ртуть, свинец, никотин, алкоголь и т.д.

6. Сенсибилизирующие - вещества, действующие как аллергены (формалин, лаки на основе нитро - и нитрозосоединения т.д.).

Очень негативные последствия имеет влияние именно ядовитых веществ, которые приводят к поражению всех живых организмов, особенно людей.

Ядовитые вещества в организм человека попадают через кожу, органы дыхания, желудок. Действие вредных веществ на работников нередко осложняется различными сопутствующими факторами внешней среды (высокой температурой воздуха, шумом, вибрацией и т.д.).

Пыль как один из самых вредных факторов производственной среды
Запыленность производственных помещений - один из самых вредных факторов производственной среды. Пыль вызывает заболевания, является причиной повышенной пожаро-, взрыво- и электроопасности производственного процесса. В открытой атмосфере пыль снижает интенсивность солнечного света, особенно ультрафиолетовых лучей, способствует образованию туманов, облачности и атмосферных осадков. Пыль, свободно находится в воздухе, называется аэрозолем, а пыль, осевшую на элементы строительных конструкций, производственного оборудования и т.п., - аэрозольной.

Пыль бывает органического и неорганического происхождения. С гигиенической точки зрения, имеют значение размеры и форма пылевых частиц. В воздухе преобладают мелкие дисперсные пылевые частицы размером до 5 мкм, а наиболее вредными являются частицы пыли диаметром менее 10 мкм. По форме они могут быть шаровидные и плоские. Шаровидные части оседают быстрее, чем плоские.

Пыль попадает в организм также с пищей, всасывается в кровь и отравляет организм, вызывая профессиональные заболевания.

Особенно опасна свинцовая пыль, которая провоцирует изменения в нервной системе, крови, дыхательных путях.

В зависимости от вида веществ вдыхаемого пыли профессиональные заболевания делятся на пневмокониозы и силикоз, асбестоз, антракозе и др. Сегодня в мире насчитывается более 27 профессиональных заболеваний с действием пыли. Риск для инспекторов патрульно-постовой и дорожной служб получить пневмокониоз при выходе на пенсию составляет около 2 %.

Для ослабления влияния вредных веществ на организм людей, животных, растений, определение степени загрязненности окружающей среды пользуются такими понятиями, как: предельно допустимые концентрации (ПДК) вредных веществ (поллютантов), предельно допустимые выбросы (ПДВ), максимально допустимый уровень (МДУ), временно согласованные выбросы (ТБО) и т.д.

ПДК вредного вещества - это максимальное содержание его в среде, которое не снижает работоспособности и самочувствия человека, не вредит здоровью в случае постоянного контакта с ней, а также не вызывает нежелательных (негативных) последствий у потомков.

Содержание вредных веществ в воздухе не должно превышать ПДК, которые оцениваются в миллиграммах на кубический метр. При содержании в воздухе рабочей зоны нескольких веществ однонаправленного действия для обеспечения безопасности труда следует соблюдать следующее условие:

С1/ПДК1 + С2/ПДК2 + С3/ПДК3 + … + Сn/ПДКn = 1 (1)

где С1, С2, С3, Сn - концентрации соответствующих вредных веществ в воздухе, мг/м³;

ПДК1, ПДК2, ПДК3, ПДКn - предельно допустимые концентрации соответствующих вредных веществ, мг/м³.

Содержание вредных веществ в воздухе, поступающего в производственные помещения, не должен превышать 0,3 ПДК, установленных для рабочей зоны производственных помещений.

По степени воздействия на организм вредные вещества подразделяются на 4 класса опасности:

1 - чрезвычайно опасные - предельно допустимая концентрация
менее 0,1 мг/м³ воздуха (свинец, ртуть, угарный газ и др.).

2 - высоко опасные - ПДК от 0,1 до 1,0 мг/м³ (соляная и серная кислоты, бензол, хлор и др.).

3 - умеренно опасные - ПДК от 1,1 до 10 мг/м³ (спирт метиловый, кислота уксусная, ксилол и др.).

4 - мало опасные - ПДК более 10 мг/м³ (керосин, бензин, аммиак, ацетон и др.).



Вентиляция и ее виды

Основное назначение вентиляции - борьба с вредными выделениями в помещении. К вредным выделениям относятся:

- избыточное тепло;

- избыточная влага;

- различные газы и пары вредных веществ;

- пыль.

Вентиляционная система - совокупность устройств для обработки, транспортирования, подачи и удаления воздуха. Системы вентиляции классифицируются по следующим признакам:

По способу создания давления и перемещения воздуха: с естественным и искусственным (механическим) побуждением.

По назначению: приточные и вытяжные.

По способу организации воздухообмена: общеобменные, местные, аварийные, противодымные.

По конструктивному исполнению: канальные и бесканальные.

По количеству воздуха на человека в час. К примеру, в бомбоубежище - не менее 2,5 мі/ч, в офисном помещении - не менее 20 мі/ч для посетителей, находящихся в помещении не более 2 часов, для постоянно находящихся людей - не менее 60 мі/ч. Расчёт вентиляции производится с помощью следующих параметров: производительность по воздуху (мі/ч), рабочее давление (Па) и скорость потока воздуха в воздуховодах (м/с), допустимый уровень шума (дБ), мощность калорифера (кВт). Норматив по воздухообмену регламентируется строительными нормами и правилами СниП 2.04.05-91*У (Отопление, вентиляция и кондиционирование. Издание неофициальное, Киев.: КиевЗНИИЭП, 1996 - с. 89).

Типы систем по способу побуждения движения воздуха:

- Естественная вентиляция. При естественной вентиляции воздухообмен осуществляется из-за разницы давления снаружи и внутри здания.Размещено на Allbest.ru

Естественная вентиляция может быть неорганизованной (инфильтрация) и организованной (аэрация). Под неорганизованной естественной системой вентиляции понимается воздухообмен в помещении, происходящий за счет разности давлений внутреннего и наружного воздуха, действий ветра через неплотности ограждающих конструкций, а также при открывании форточек, фрамуг и дверей.

Организованной естественной вентиляцией называется воздухообмен, происходящий за счет разности давлений внутреннего и наружного воздуха, но через специально устроенные приточные и вытяжные проемы, степень открытия которых регулируется. Для создания пониженного давления в вентиляционном канале может использоваться дефлектор.

Фонари является наиболее эффективным средством вентиляции. Их размещают на крыше помещения и одновременно используют для естественного освещения, а создай или фрамуги на них остекляют.

Шахты устанавливают самостоятельно или оборудуют дефлекторами. Дефлекторы - аэродинамические устройства, которые увеличивают силу тяги в шахте (канале) за счет силы ветра.

- Механичекая вентиляция. При механической вентиляции воздухообмен происходит за счет разности давления, создаваемой вентилятором или эжектором. Этот способ вентиляции более эффективен, так как воздух предварительно может быть очищен от пыли и доведен до требуемой температуры и влажности. В механических системах вентиляции используются такие приборы и оборудование, как: вентиляторы, электродвигатели, воздухонагреватели, шумоглушители, пылеуловители, автоматика и др., позволяющие перемещать воздух в больших пространствах. Такие системы могут подавать и удалять воздух из локальных зон помещения в необходимом количестве, независимо от изменяющихся условий окружающей воздушной среды. При необходимости воздух подвергают различным видам обработки (очистке, нагреванию, увлажнению и т.д.), что практически невозможно в системах естественной вентиляции. Затраты электроэнергии на их работу могут быть довольно большими.

Типы систем по назначению:

- Приточная вентиляция. Приточной системой вентиляции называется система, подающая в помещение определенное количество воздуха, который может подогреваться в зимний период и охлаждаться в летний.

- Вытяжная вентиляция служит для удаления из помещения вредных выделений.

- Приточно-вытяжная вентиляция обеспечивает одновременно подачу воздуха в помещение и организованное удаление его; при этом в зависимости от соотношения количества подаваемого и извлекаемого воздуха в помещении может быть избыточное давление или разрежение.

Типы систем по способу организации воздухообмена:

- Общеобменная система вентиляции предусматривается для создания одинаковых условий и параметров воздушной среды (температуры, влажности и подвижности воздуха) во всём объёме помещения, главным образом в его рабочей зоне (1,5-2,0 м от пола), когда вредные вещества распространяются по всему объёму помещения и нет возможности (или нет необходимости) их уловить в месте образования.

- Местной вентиляцией называется такая, при которой воздух подают на определённые места (местная приточная вентиляция) и загрязнённый воздух удаляют только от мест образования вредных выделений (местная вытяжная вентиляция). Местная приточная вентиляция может обеспечивать приток чистого воздуха (предварительно очищенного и подогретого) к определённым местам. И наоборот, местная вытяжная вентиляция удаляет воздух от определённых мест с наибольшей концентрацией вредных примесей в воздухе. Примером такой местной вытяжной вентиляции может быть вытяжка на кухне, которая устанавливается над газовой или электрической плитой. Чаще всего используются такие системы в промышленности.

- Аварийная система вентиляции устанавливается в производственных помещениях, где возможен неожиданный выброс чрезвычайно опасных вредных веществ в количествах, значительно превышающих ПДК, с целью их быстрого удаления.

- Противодымная система вентиляции устанавливается в производственных зданиях, где применяются технологии с повышенной пожароопасностью, и служит для обеспечения эвакуации людей. С помощью этой системы подается необходимое количество воздуха, препятствующего распространению дыма в помещении. Система работает в начальной стадии пожара.

Выбор системы зависит от назначения производственного помещения, особенностей производственного процесса, интенсивности выделения вредных веществ и других причин. Например, в помещениях, где интенсивно выделяются вредные вещества, для предотвращения их распространения в другие помещение применяют вытяжную систему вентиляции. Если в производственных помещениях выделяются пары или газы с плотностью, превышающей плотность воздуха (пары кислот и т.п.), то искусственная вентиляция должна обеспечивать удаление 60 % воздуха из нижней зоны помещения и 40 % - из верхней. Если же плотность загрязняющих производственное помещение, меньше плотности воздуха, то нужно удалить загрязненный воздух в верхней зоне. В химических лабораториях, аккумуляторных цехах, где установлены вытяжные шкафы, аспирационные установки и устройства, необходимо обеспечить соответственный приток в помещение свежего воздуха.

При работе приточно-вытяжной вентиляции необходимо, чтобы количество воздуха, поступающего извне, не превышала или была на 10-15% меньше количества удаляемого вытяжными устройствами.

Эффективность вентиляции зависит от разности наружной и внутренней температуры, от правильного размещения и площади поперечного сечения вытяжных и приточных каналов. Приточные каналы размещаются в верхней части продольных стен на 40-45 см ниже чердачного перекрытия в шахматном порядке между окнами, а вытяжные - у потолка с выходом на гребень кровли.

Шум, ультра- и инфразвук

Человек всегда жил в окружении звуков и шума. Звуком называются такие механические колебания внешней среды, которые воспринимаются слуховым анализатором человека (от 16 до 20000 Гц). Колебания большой частоты называют ультразвуком, меньшей - инфразвуком. Шум - это набор звуков различной интенсивности и частоты, находящихся в хаотическом, беспорядочном сочетании.

Скорость распространения звуковых волн при нормальном атмосферном давлении и температуре 20 °С составляет: в воздухе - 344 м/с; в воде - 1500 м/с; в тканях тела человека - 1500-1600 м/с.

В свободном пространстве звуковые волны распространяются от источника звука по всем направлениям с одинаковой скоростью, зато в замкнутом пространстве (помещениях) они многократно отражаются от ограждающих поверхностей, которыми являются стены, потолок, пол, при этом уровень звука согласно законам физики может изменяться.

Рост уровней производственных шумов, которые существенно превышают нормативное значение, вредно влияет на человеческий организм, снижает продуктивность труда и становится фактором риска и производственного травматизма.

Основными физическими характеристиками звука являются: частота (Гц), звуковое давление Р (Па), интенсивность или сила звука I (Вт/м²). Орган слуха человека способен воспринимать давление, создаваемое звуком в широком диапазоне частот - от порога чувствительности (нижний порог слышимости определён как 0 дБ - 20 микропаскаль или Ро = 2х10^-5 Па) до по - рога болевых ощущений (Рб = 2х10 Па) при стандартной частоте 1 кГц. Пороговым значением, выраженным в Па, соответствуют определенные значения силы звука (порог чувствительности Iо = 10^-11 Вт/м² или 10дБ, порог болевого ощущения Iб = 10 Вт/м² или 120 дБ).

На практике для характеристики шума принято измерять его интенсивностью и звуковое давление не в абсолютных физических величинах, а логарифмами отношений этих величин к условному нулевому уровню, что сознает пороговые чувствительности стандартного тона частотой 1000 Гц.

Эти логарифмы называют уровнями интенсивности звукового давления и выражаются в Белл (международное обозн. В) определил шкалу звуковой мощности от 0 до 13. Используют различные кратные и дольные единицы Бел. Декабел - daB (даБ), децибел - dB (дБ). 1dB = 0.1B, 1B = 10dB.

Уровень интенсивности различных звуков на расстоянии 1 м составляет в дБ: - шепот - 10-20; громкая речь - 60-70; шум на улице - 70-80; шум поезда - 110: шум реактивного двигателя - 130-140.

По происхождению различают следующие виды шума:

- Аэродинамический, возникает при движении воздуха, газов;

- Механический, возникает при трении, ударов, колебаний отдельных деталей, оборудования в целом;

- Гидравлический, возникает при движении воды и других жидкостей.

По времени действия шум может быть постоянным и непостоянным, а последний, в свою очередь, делится на колеблющийся, прерывистый и импульсивный.

При постоянном шуме уровень звука меняется за 8-часовой рабочий день не более чем на 5 дБ.

Для непостоянного шума характерно изменение уровня звука в течение рабочего дня:

- для меняющегося (непрерывно колеблется во времени) - более 5дБ;

- прерывистого (изменяется ступенчато с интервалами 1 с и более) - 5 дБ и более;

- импульсного (один или несколько звуковых сигналов, каждый из которых длиной менее 1 сек.) - не менее 7 дБ.

Если максимум уровня звукового давления наблюдается в интервале частот до 300 Гц, то такой шум называется низкочастотным, если в диапазоне 300-800 Гц - среднечастотным, а при частоте свыше 800 Гц - высокочастотним.

Шум оказывает вредное физиологическое воздействие на человеческий организм, предопределяет профессиональные заболевания. Вредное воздействие шума на человека оказывается из-за повреждения слухового аппарата (140 дБ), травмы нервной системы (150 дБ).

У человека, который находится в течение 6-8 часов под действием шума Интенсивностью 90 дБ, наступает умеренное снижение слуха, которое проходит через час после прекращения его действия.

Шум, превышающий 120 дБ, очень быстро вызывает у человека усталость, головная боль, нарушает сердечный ритм, меняет кровяное давление, ухудшает работу органов дыхания, негативно влияет на психику. Чем выше уровень шума, тем пагубно он действует на человека. При большой интенсивности шум вызывает вибрацию в костях черепа и зубах, в мягкой мягких тканях носа и горла.

Шум с интенсивностью 160 дБ вызывает смерть животных в течение нескольких минут, 180 дБ - усталость металла, 190 дБ - вырывает заклепки из конструкций.

Для определения потери слуха проводят исследования на 8-ми, 4 - х и 2 - х частотах. Оценка результатов проводится по среднему арифметическому значению величины потери слуха отдельно для правого (О) и левого (Х) уха на звуковых частотах 500, 1000, 2000 Гц.

О = О500 + О1000 + О2000/3, дБ (2)

Х = Х500 + Х1000 + Х2000/3, дБ (3)

Если потеря слуха на речевых частотах составляет 10-20 дБ, то это легкое снижение слуха (1 степень) 21-30 дБ - умеренное снижение слуха (2 степень) 31 дБ и более - значительное снижение слуха (3 степень).

Шум усиливает действие вредных профессиональных факторов: на 10-15% повышает общую заболеваемость, снижает производительность труда. Для сохранения производительности труда человек должен затратить на 10-20 % больше физических и нервных усилий.

При выполнении определенных задач уровень шума не должен превышать:

- 40 дБА - работы, связанные с разработкой концепций, преподавательская, творческая деятельность;

- 50 дБА - умственный труд, управление производством;

- 55 дБА - высококвалифицированная работа в помещении;

- 65 дБА - умственная работа по индивидуальному плану, машинная графика.

Для обеспечения оптимальных условий труда и отдыха людей для городов нормируется шум транспорта, не должен превышать: для легковых автомобилей - 77 дБА, грузовых автомобилей - 79-84 дБА, автобусов - 83 дБА.

Нормирование шума производится двумя методами: нормирование по предельным спектром шума и нормировании уровня звука в дБА. Первый метод нормирования является основным для постоянных шумов. Уровни звукового давления нормируются в октавных полосах частот. Октавных полосах частот (октава) - диапазон частот, в котором верхняя граничная частота вдвое больше нижнюю граничную частоту. Октава характеризуется средне геометрическим значением частоты. Частотный диапазон слышимости органа слуха человека разделен на девять октав с среднегеометрическими частотами от 31,5 до 8000 Гц. Совокупность предельно допустимых уровней звукового давления в девяти октавных полосах часто и является предельным спектром шума. С ростом частоты допустимые уровни уменьшаются (на том же рабочем месте при среднегеометрическом значении базовой частоты 2000 Гц уровень звукового давления должен составлять 42 дБ).

Нормирование шума по уровню звука в дБА осуществляется по шкале А шумомера, имитирующий чувствительность сенсорной слуховой системы к шуму различной громкости. Этот метод используется для ориентированной оценки постоянного и непостоянного шума при отсутствии информации о спектре шума.

Максимальный уровень шума, колеблется во времени и прерывается, не должен превышать 110 дБА. Максимальный уровень для импульсного шума не должен превышать 125 дБА.

Допустимые уровни звукового давления на рабочих местах определяются ДСН 3.3.6-037-99, ГОСТ 12.003-83 ССБТ «Шум. Общие требования безопасности».

Мероприятия и средства защиты от шума

Допустимые уровни шума и эквивалентные уровни шума на рабочих местах, в производственных помещениях и на территории предприятия регламентируются ДСН 3.3.6.077-99. Максимальный уровень шума, колеблется во времени и не должен превышать 110 дБ, а максимальный уровень для интенсивного шума не должен превышать 125 дБ.

Согласно нормативным актам защиту работников от шума может осуществляться как коллективными средствами, так и индивидуальными. Коллективных средства (рис. 1) направлены на снижение шума в источниках его вызвать и на пути распространения. Они подразделяются на:

- Архитектурно - планировочные, основанные на внедрении акустических разработок при планировании зданий, рациональном размещении оборудования и рабочих мест, а также зон и режимов движения транспортных средств и грузопотоков;

- Организационно - технические - это применение современного технологического оборудования с низкими уровнями шума, внедрение дистанционного управления машинами с повышенными уровнями шума и дистанционного контроля, замена ударного взаимодействия деталей машин безударный, соблюдения режимов труда и отдыха и т.п.;

...