Вітер чинить великі руйнування, валить телеграфні стовпи, перекидає вагони

Шквалом називається раптове посилення вітру з різкою зміною напряму. Шквальний вітер нагадує собою удар.

Буря - це злива, яка супроводжується сильним вітром (понад 15 м/с) шквального характеру, що може легко викликати паводок у ріці, повінь або сель. Можуть бути також затоплені підземні поверхи, підвали і гаражі, на завданий вели-кий збиток обігрівальним і електроустановкам. На суші під час бурі вітер у своєму нижньому приземному шарі, внаслідок тертя об земну поверхню, звичайно стає нерівномірним і за швидкістю, і за напрямом, в ньому з'являються дрібні вихори і окремі струмені. При цьому пориви вітру перевищують його силу у 1,5-2 рази.

Смерч являє собою вертикальний стовп, що крутиться у повітрі, зароджується під грозовою хмарою і піднімає із землі усе, що зустрічає на своєму шляху. Смерчі утворюються тоді, коли стискаються дві великі повітряні маси різної температури і вологості, до того ж в нижніх шарах повітря тепле, а в верхніх - холодне. Тепле повітря, зазвичай, піднімається вгору й охолоджується, а водяна пара, що міститься в ньому, випадає дощем. Але коли збоку починає дути вітер, котрий відхиляє в бік потік теплого повітря, який піднімається вгору, то виникає вихор, швидкість якого досягає 450 км/год. Своєю силою він вириває з землі дерева, бетонні опори, телеграфні стовпи, зриває з будинків дах і разом із дахом всмоктує в себе предмети, меблі, пересуває автомобілі, створює серед людей паніку. Запобіжних заходів майже не існує. Смерчі трапляються і в Україні - над акваторіями Чорного та Азовського морів.

Якщо швидкість вітру досягає 32 м/с, то це - ураган. Ураганами також називають тропічні циклони в Тихому океані, поблизу узбережжя Центральної Америки.

Деякі рекомендації щодо правил поведінки при ураганах:

- отримавши повідомлення про ураган, необхідно щільно зачинити вікна, двері;

- з дахів та балконів забрати предмети, які при падінні можуть травмувати людину;

- в будівлях необхідно триматися подалі від вікон, щоб не отримати травми від осколків розбитого скла;

- найбезпечнішими місцями під час урагану є підвали, сховища, метро та внутрішні приміщення перших поверхів цегляних будинків;

- коли ураган застав людину на відкритій місцевості, найкраще знайти укриття в западині (ямі, яру, канаві);

- ураган може супроводжуватись грозою, необхідно уникати ситуацій, при яких збільшується ймовірність ураження блискавкою: не стояти під окремими деревами, не підходити до лінії електропередач тощо.

Пожежі. Основними видами пожеж як стихійних лих, які охоплюють великі території (сотні, тисячі, мільйони гектарів), є ландшафтні пожежі лісові і степові.

Степові (польові) пожежі виникають на відкритій місцевості, де є суха пожухла трава або збіжжя, яке дозріло. Вони мають сезонний характер і частіше бувають влітку, рідше навесні й практично відсутні взимку. Швидкість їх розповсюдження може досягала 20-30 км/год.

У більшості випадків лісова пожежа виникає через необережність людей: не до кінця погашеного вогнища, кинутого недопалка, тліючого патронного пижа, який впав у суху траву після пострілу, тощо (приблизно 70% всіх лісових пожеж), рідше - у результаті удару блискавки в сухе дерево (приблизно 10-15%).

Найбільш пожежонебезпечні ліси в середині і в кінці весни - на початку літа, коли на поверхні ґрунту багато торішнього листя, трави. В суху пору року і в пожежо-небезпечних місцях слід бути особливо обережним при поводженні з вогнем: очищати місце, призначене для вогнища, від сухої трави, листя, гілля та іншого лісового сміття; не розкладати вогнище поблизу звисаючих крон дерев, у хвойних молодниках, серед сухого очерету, на торфовищах тощо; не залишати вогнище без нагляду; не залишати місць відпочинку, не впевнившись, що вогнище погашено.

Лісові пожежі поділяються на низові, верхові, підземні За інтенсивністю горіння лісові пожежі поділяються на слабкі, середні, сильні.

Низова пожежа найчастіше виникає в листяних лісах, при цьому висота вогню сягає 1,5 - 2 м, швидкість розповсюдження звичайно не перевищує 0,3 - 1 км/год, температура вогню в зоні пожежі складає 400-900 °С.

Верхова пожежа частіше виникає у хвойних лісах. Швидкість її поширення в безвітряну погоду може досягати 3-4 км/год, у вітряну - 25-30 км/год і більше. Температура в зоні вогню підвищується до 1100 °С.

Підземні пожежі виникають як продовження низових або верхових лісових пожеж і розповсюджуються по шару торфу, який знаходиться на глибині 50 см. Горіння йде повільно, майже без доступу повітря, зі швидкістю 0,1-0,5м/хв, виділяється велика кількість диму і утворюються прогари (пустоти, які вигоріли). Тому підходити до осередку підземної пожежі треба обережно. Горіння може тривати довго, навіть взимку під шаром ґрунту,

Під час пожеж вигорає родючий шар ґрунту, який утворювався протягом тисячоліть. Після пожеж у гірських районах розвиваються ерозійні процеси, а в північних - відбувається заболоченість лісових земель.

Основними заходами боротьби з лісовими низовими пожежами є:

1) засипання вогню землею;

2) заливання водою (хімікатами);

3) створення мінералізованих протипожежних смуг,

4) пуск зустрічного вогню.

Деякі рекомендації щодо правил поведінки при пожежах:

§ остерігатися високої температури, задимленості і загазованості, вибухів, падіння дерев і будівель, провалів у прогорілий грунт;

§ небезпечно входити в зону задимлення, якщо видимість менше 10м;

§ перед тим, як увійти в палаюче приміщення, треба накритися з головою вологим простирадлом, плащем, шматком тканини тощо;

§ двері в задимлене приміщення треба відчиняти обережно, щоб запобігти спалаху полум'я від швидкого притоку свіжого повітря;

§ в дуже задимленому приміщення треба плазувати;

§ для захисту від чадного газу треба дихати через вологу тканину;

§ якщо на людині загорівся одяг, треба лягти на землю та збити полум'я, бігти не можна, це ще більше роздує полум'я;

§ якщо побачите людину в палаючому одязі, накиньте на неї плащ, будь-яке простирадло і щільно притисніть;

§ при гасінні пожежі використовуйте вогнегасники, воду, пісок, землю, простирадла та інші засоби;

§ виходити з зони пожежі треба проти вітру;

§ при гасінні лісових пожеж використовуйте гілля листяних дерев (берези, ліщини), лопати тощо; гілками слід захльостувати краї пожежі, за допомогою лопат засипати його грунтом.

Тема 11. Техногенні небезпеки

11.1 Антропогенний вплив на навколишнє середовище. Класифікація небезпек техногенного походження

Зростання масштабів господарської діяльності і кількості великих промислових комплексів, концентрація на них агрегатів і установок великої і надвеликої потужності, використання у виробництві великих кількостей потенційно небезпечних речовин збільшує вірогідність виникнення техногенних аварій. Надзвичайні ситуації техногенного походження загрожують людині, економіці і природному середовищу або здатні створити загрозу внаслідок імовірного вибуху, пожежі, затоплення або забруднення (зараження) навколишнього середовища.

Надзвичайні ситуації техногенного характеру виникають на хімічно небезпечних об'єктах, радіаційно небезпечних об'єктах, вибухо- та пожежонебезпечних об'єктах, а також гідродинамічно небезпечних об'єктах. Останнім часом значно зросла, також, небезпека від аварій і катастроф на транспорті.

Надзвичайні ситуації антропогенного характеру (техногенні) виникають в результаті раптового виходу з ладу машин, механізмів та агрегатів, що супроводжується значними порушеннями виробничого процесу, вибухами, утворенням осередків пожеж, радіоактивним, хімічним чи біологічним зараженням місцевості, які призвели чи можуть призвести до великих матеріальних втрат та враження чи загибелі людей.

Розрізняють окремо аварії та катастрофи.

Катастрофа - стрибкоподібна зміна властивостей об'єкту - загальний термін для визначення значної природної надзвичайної ситуації та антропогенної аварії.

Аварія - вихід з ладу технічних споруд (гребель, тунелів, будівель, шахт), пожежі, руйнування кораблів, поїздів, отруєння води в системах водопостачання тощо.

За розмірами та завданою шкодою аварії поділяють на: легкі, середні, важкі, особливо важкі.

Види аварій та катастроф:

- транспортні,

- пожежі і вибухи,

- руйнування з порушенням енерго-, водо-, тепло- та інших систем життєзабезпечення населення та виробництва,

- руйнування з викидом радіоактивних речовин,

- руйнування з викидом отруйних речовин.

11.2 Аварії на транспорті

Найбільша кількість надзвичайних ситуацій, особливо з загибеллю людей, припадає на транспорт, що свідчить про високу потенційну небезпечність транспорту як галузі господарства. Щорічно в Україні транспортом загального користування перевозиться понад 900 мільйонів тонн вантажів (в тому числі велика кількість небезпечних), понад 3 мільярди пасажирів. На залізничний транспорт припадає близько 60% вантажних перевезень, автомобільний - 26%, річковий і морський - 14%.

Будь-який транспортний засіб - це джерело підвищеної небезпеки. Людина, що скористалась послугами транспортного засобу, знаходиться в зоні підвищеної небезпеки. Це зумовлюється можливістю ДТП, катастрофами та аваріями поїздів, літаків, морських та річкових транспортних засобів, травмами при посадці чи виході з транспортного засобів або підчас їх руху.

Автомобільний транспорт. У світі щорічно внаслідок ДТП гине 250 тисяч людей і приблизно в 30 разів більша кількість отримує травми.

Причини дорожньо-транспортних подій - порушення правил дорожнього руху, технічні несправності автомобілів, перевищення швидкості руху, недостатня підготовка осіб, що керують автомобілем, недостатня їх реакція. Часто причиною аварій і катастроф стає управління автомобілем у нетверезому стані. До серйозних дорожньо-транспортних подій призводить невиконання правил перевезення небезпечних вантажів.

Причини дорожніх аварій - незадовільний стан доріг, відкриті люки, необгороджені та неосвітлені ділянки дороги, на котрих виконуються ремонтні роботи, низький технічний стан автомобілів; перевищення швидкості руху, несправність сигналізації на залізничних переїздах, відсутність знаків, котрі попереджують про небезпеки.

Повітряний транспорт. Аварії і катастрофи тут можуть виникати починаючи з моменту увімкнення двигунів, при розбігу по злітно-посадковій смузі, на зльоті, під час польоту, і при посадці, аж до вимкнення двигунів. На відміну від інших видів транспорту відмови двигунів у польотах практично завжди призводять до катастрофічних наслідків. В середньому щорічно в світі стається близько 60 авіаційних катастроф, в 35 з яких гинуть усі пасажири та екіпаж.

Залізничний транспорт. Пасажири залізничного транспорту також знаходиться в зоні підвищеної небезпеки. Зонами підвищеної небезпеки на залізничному транспорті є: залізничні колії, переїзди, посадочні платформи та вагони, в яких пасажири здійснюють переїзди.

Основними причинами аварій та катастроф на залізничному транспорті є: несправності колій рухомого складу; засобів сигналізації, блокування; помилки диспетчерів; неуважність та недбальство машиністів.

Найчастіше виникають надзвичайні ситуації при сході рухомого складу з колій, зіткненнях, наїздах на перепони на переїздах, при пожежах та вибухах безпосередньо у вагонах. Не виключаються розмиви залізничних колій, обвали, осипи, зсуви, затоплення. При перевезенні небезпечних вантажів стаються вибухи, пожежі.

Морський транспорт. У світовому морському транспорті щорічно зазнають аварій понад 8000 кораблів, них гине понад 200 одиниць. Безпосередньої небезпеки для життя під час аварії зазнають пошкоджень 6000 людей, з яких близько 2000 гине.

Основні причини загибелі кораблів:

1) Посадка на рифи

2) Зіткнення

3) Перекидання

4) Пожежі

5) Порушення норм експлуатації та правил безпеки

6) Помилкові функціональні дії команди та ін.

Додатковою небезпекою є процес евакуації пасажирів та команди з корабля, можлива паніка, штормова погода, відмова пристроїв.

При тривалому перебуванні у воді причинами смерті можуть стати гіпертонія (переохолодження організму) та виснаження. Гіпертонія становить головну небезпеку і для ті пасажирів, які рятуються в шлюпках або на плотах.

11.3 Аварії з викидом сильнодіючих отруйних речовин

Нині у світі нараховується до 6 млн. хімічних речовин більшість з яких токсичні (приблизно 90%). До сильно діючих отруйних речовин належать ті токсичні речовини, які здатні заражені повітря в небезпечних концентраціях і можуть уразити людей, тварин і рослин на великих територіях.

Найбільш поширеними у народному господарстві є небезпечні хімічні речовини:

1) Хлор - газ жовто-зеленого кольору з різким запахом. У 2.5 рази важчий за повітря, розчиняється у воді. При тиску 570 кПа складається у темно зелену рідину. Зберігається і транспортується під тиском у цистернах і балонах.

2) Аміак - безбарвний газ із запахом нашатирю. При температурі і -33-35 С конденсується у безбарвну рідину. Розчинний у воді. Суміш аміаку з киснем 4:3 вибухає. Зберігається транспортується під тиском у цистернах і балонах.

3) Сірководень - безбарвний газ важчий за повітря, малорозчинний у воді. Пар утворює з повітрям вибуло небезпечні суміші.

4) Фосген - безбарвний газ, який при температурі нижче 8°С конденсується у безбарвну рідину, має запах прілих фруктів або сіна. Малорозчинний у воді. Отруйна тільки пара фосгену.

5) Синильна кислота - безбарвна, прозора, дуже летка рідина, добре змішується з водою, має запах гіркого мигдалю.

Кількісною характеристикою токсичності СДОР, що відповідає певному ефекту ураження є токсодоза. При інгаляційних ураженнях вона дорівнює

Т = С_сер• t,

де С_сер - середня концентрація отруйної речовини у повітрі (мг/л).

t - час перебування людини на зараженому повітрі (хв.).

Середня уражальна токсодоза (мг/л.хв): Хлор-0,6; Аміак-15; Сірководень-5; Синильна кислота-0.75; Фосген-0.6; Бензол-20.

Аварії з витоком сильнодіючих отруйних речовин і зараженням навколишнього середовища виникають на підприємствах

¦ хімічної,

¦ нафто-переробної,

¦ целюлозно-паперової

¦харчової промисловості,

¦ водопровідних і очисних спорудах,

¦ а також при транспортуванні сильнодіючих отруйних речовин.

11.4 Аварії з викидом радіоактивних речовин

До типових радіаційно-небезпечних об'єктів відносяться:

- атомні електростанції (АЕС), підприємства з виготовлення ядерного палива, з переробки ядерного палива і поховання радіоактивних відходів;

- науково-дослідницькі та проектні організації, які працюють з ядерними реакторами; ядерні енергетичні установки на об'єктах транспорту.

На території України діють 5 атомних електростанцій з 16-ма енергетичними ядерними реакторами і 2 дослідних ядерних реактора та більше 8-ми тисяч підприємств і організацій, які використовують у виробництві, науково-дослідній роботі та медичній практиці різноманітні радіоактивні речовини, а також зберігають та переробляють радіоактивні відходи.

Радіаційні аварії - це аварії з викидом (виходом) радіоактивних речовин (радіонуклідів) або іонізуючих випромінювань за межі, не передбачені проектом для нормальної експлуатації радіаційно-небезпечних об'єктів, в кількостях, що перевищують установлені межі їх безпечної експлуатації.

Найбільшою за масштабами забруднення навколишнього середовища бала аварія на ЧАЕС у 1986 рці, коли відбулося радіаційне забруднення величезних територій, водоймищ міст, сіл, вплив радіонуклідів на мільйони людей, які проживали на забруднених територіях. Під радіоактивне ураження потрапили території України, Білорусії, Росії, де зараз проживає понад 5 млн. осіб.

Все це дозволяє назвати масштаби Чорнобильської катастрофи глобальними, а ситуацію надзвичайною.

До того ж на території України розташовано понад 8000 різних установ та організацій, діяльність яких призводить до утворення радіоактивних відходів.

Основними джерелами радіоактивних відходів і місцями їх концентрування є:

- АЕС (накопичено 70 000 м ³ РАВ);

- урановидобувна і переробна промисловість (накопичено 65,5 млн.т РАВ);

- медичні, наукові, промислові та інші підприємства і організації. Виконання робіт щодо збирання, транспортування, переробки і тимчасового зберігання радіоактивних відходів та джерел іонізуючого випромінювання від усіх цих підприємств та організацій, незалежно від їх відомчої підпорядкованості, здійснює Українське державне об'єднання "Радон" (накопичено 5000 м ³ РАВ);

- зона відчуження Чорнобильської АЕС (понад 1,1 млрд м ³РАВ);

- підприємства з поховання радіоактивних відходів.

11.5 Пожежі та вибухи

Вибухи та їх наслідки - пожежі, виникають га об'єктах, які виробляють та використовують вибухонебезпечні та хімічні речовини. При горінні багатьох матеріалів утворюються окрім чадного газу, високотоксичні речовини (синильна, соляна, мурашина кислоти, метанол, формальдегіди та ін.), від дії яких люди страждають частіше ніж від вогню.

Найпоширенішими причинами виникнення пожеж можуть бути:

- несправність електрообладнання - 23%;

- куріння в неналежному місці - 18%;

- перегрів внаслідок тертя в несправних вузлах машин - 10%;

- перегрів пальних матеріалів - 8%;

- контакти з пальними поверхнями через несправність котлів, печей, димоходів - 7%;

- контакти з полум'ям, запалення від полум'я горілки - 7%;

- запалення від пальних часток (іскри) від установок та устаткування для спалювання - 5%;

- самозапалювання пальних матеріалів - 4%;

- запалювання матеріалів при різці та зварюванні металу - 4%.

Тема 12. Електробезпека

12.1 Вплив електричного струму на організм людини

Рівень електротравматизму у промисловості невеликий і складає -0,5-1,5% від загальної кількості нещасних випадків, але 20-40% з них-смертельні випадки. При цьому 75-80% випадків ураження припадає на мережі низької напруги (до 1000В).

Проходячи крізь тканини людини електричний струм чинить на нього складний вплив:

- термічний - нагрівання тканин живого організму;

- механічний - розшарування, розрив та ін. механічні пошкодження тканин організму (м'язової, стінок кровоносних судин, судин легенів тощо)

- біологічний - подразнення та збудження нервових волокон та інших тканин організму, порушення внутрішніх біологічних процесів

- електролітичний - розкладання органічної рідини (крові, плазми)

Ці дії електричного струму можуть призвести до двох видів електротравм - місцевих і загальних. Загальні електротравми (електричний удар) спричинюють судомне скорочення м'язів, зупинку дихання та серцебиття, а за несприятливих умов - смерть. До місцевих електротравм відносять: опіки, металізація шкіри, механічні пошкодження та електрофтальмія.

Електричні опіки - найпоширеніший вид травм, спричинений тепловою дією електричного струму. Залежно від важкості виділяють опіки 3 ступенів:

1. почервоніння шкіри

2. утворення пухирів та виразок

3. обвуглення

Металізація шкіри - проникнення у верхні шари шкіри дрібних часток металу, що розтопився під впливом електричної дуги.

Механічні пошкодження - розриви тканин, вивихи, переломи, спричиненні судомним скороченням м'язів організму.

Електрофтальмія - запалення зовнішньої оболонки ока - рогівки і кон'юктиви, внаслідок впливу потужного потоку УФ-випромінювання.

Характеристика дії електричного струму на організм людини залежно від його виду та величини

Сила струму, мА	Змінний струм частотою 50 Гц	Постійний струм
0,6 - 1,5	Початок відчуття: слабке свербіння, пощипування шкіри	Не відчувається
2-4	Відчуття поширюється на зап'ястях, злегка зводить м'язи	Те саме
5-7	Больові почуття посилюються у всій кисті, судороги, слабкий біль у руці до передпліччя	Початок відчуття: слабке нагрівання шкіри
8-10	Сильний біль, судороги у руці, руки важко відривати від електродів	Нагрівання посилюється
10-15	Нестерпний біль у всій руці. Руки не можна відірвати від електродів	Нагрівання посилюється ще більше
20-25	Сильний біль. Руки миттєво паралізуються, відірвати їх від електродів неможливо, ускладнюється дихання	Шкіра сильно нагрівається, відчувається внутрішнє нагрівання, незначне скорочення м'язів рук
50-60	Параліч дихання. Порушується робота серця	Сильне нагрівання. Руки не можна відірвати від електродів
80-100	Параліч дихання. При тривалості дії струму 3 сек.	Параліч дихання і більше - фібриляція серця
300	Те саме, за менший строк	Параліч дихання. При тривалості 3 сек. і більше - фібриляція серця

12.2 Системи захисту від ураження електричним струмом на виробництві і в побуті

Електробезпека - це система організаційно-технічних заходів і засобів, які забезпечують захист людей від шкідливого і небезпечного впливу електричного струму, електричної дуги, електромагнітного поля і статичної електрики.

Електробезпека включає наступні технічні засоби:

- Ізоляція - захист струмоведучих елементів обладнання, що забезпечує їх нормальну роботу і захист від ураження електричним струмом. Розрізняють: основну (робочу), додаткову (при пошкодженні основної), подвійну (основна + додаткова) тощо.

- Захисне заземлення навмисне електричне з'єднання з землею або її еквівалентом металевих струмопровідних частин, що можуть опинитися під напругою. Мета цього заходу полягає в тому, щоб всі неструмоведучі конструкції з металу мали б малий опір по відношенню до землі. Цей опір повинний бути в багато разів менший, ніж опір тіла людини. У випадку пошкодження ізоляції споживача і виникнення напруги на корпусі коло "корпус-людина-земля" буде мати опір значно більший за коло "корпус - заземлюючий пристрій - земля", тоді основна частина струму буде протікати через заземлення, а струм, що проходитиме тілом людини, значно зменшиться. Необхідно виконувати у всіх випадках при напругах 500 В і вище, а також у приміщеннях з підвищеною небезпекою принапругах вище 42 В змінного струму і 110 В постійного струму.

- Занулення - навмисне з'єднання потенційно небезпечних частин із заземленою нейтраллю електрообладнання до 1 кВ з метою автоматичного вимкнення пошкодженої ділянки мережі. Занулення перетворює замикання на корпус у однофазне коротке замикання

- Захисне вимкнення - захист швидкої дії, що здійснює автоматичне вимкнення всіх фаз ділянки мережі для забезпечення безпечних умов для людини. Основні вимоги: висока чутливість, малий час відімкнення, селективність дії, надійність.

- Мала напруга - номінальні напруги не більші 42 В змінного струму і 110 В постійного струму - зменшують небезпеку ураження, однак їх використання обмежене складністю електромереж і потужністю електроспоживачів

- Вирівнювання потенціалів - зниження різниці потенціалів між різними потенційно небезпечними частинами, шляхом їх з'єднання між собою.

- Електричне розділення

- Захисне огородження струмоведучих частин електроустаткування

- Блокування - забезпечує зняття напруги із струмоведучої частини огороджених електроустановок під час проникнення в них без зняття напруги.

- Запобіжна сигналізація - звукова та світлова - несе інформацію, що попереджує про небезпеку.

- Знаки безпеки: запобіжні написи, попереджувальні, заборонні, наказові та показуючи знаки.

- Засоби індивідуального захисту тощо.

При використані електричної енергії в побуті додержуються наступних заходів безпеки:

1. Автоматичні вимикачі та запобіжники повинні бути справними

2. Не використовувати електроприлади з пошкодженою ізоляцією.

3. При використанні потенційно небезпечних приладів (електроплити, пральні машини тощо) використовувати заземлення або занулення.

4. Виключити можливість доступу дітей до електроприладів та відкритих розеток

5. За необхідності (відкритий доступ до струмоведучих частин обладнання) використовувати засоби індивідуального захисту (гумові рукавиці, діелектричні боти, гумові килимки і доріжки, інструмент з ізольованими ручками, спецодяг).

12.3 Надання першої допомоги потерпілому при ураженні електричним струмом

Необхідно людину звільнити від провідника (при цьому дотримуватись правил безпеки, щоб самому не бути ураженим електричним струмом), або вимкнути джерело електричного струму (зробити заземлення, коротке замикання)

Якщо одяг потерпілого загорівся, потрібно збити полум'я або загасити вогнегасником (порошковим), забороняється гасити водою.

Негайно викликати швидку допомогу, незалежно від стану потерпілого.

Якщо потерпілий при свідомості (стійке дихання і є пульс), але до цього втрачав свідомість, його слід покласти на підстилку з одягу, розстебнути одяг, котрий утруднює дихання, забезпечити приплив свіжого повітря, розтерти і зігріти тіло та забезпечити повний спокій, дати понюхати нашатирний спирт, сполоснути обличчя холодною водою. Якщо потерпілий, котрий знаходиться без свідомості, прийде до тями, слід дати йому випити 15-20 краплин настоянки валеріани і гарячого чаю.

Не можна дозволяти потерпілому рухатися.

Якщо потерпілий дихає рідко і судорожно, але у нього не намацується пульс, необхідно відразу зробити йому штучне дихання. За відсутності дихання та пульсу у потерпілого внаслідок різкого погіршення кровообігу мозку розширюються зіниці, зростає синюшність шкіри та слизових оболонок. У таких випадках допомога повинна бути спрямована на відновлення життєвих функцій шляхом проведення штучного дихання та зовнішнього (непрямого) масажу серця.

Тема 13. Основи виробничої санітарії і гігієни

13.1 Поняття виробничої санітарії та гігієни праці. Умови праці

Виробнича санітарія - це система організаційних та технічних заходів, направлених на усунення потенційно небезпечних чинників і запобігання професійних захворювань та отруєнь.

Гігієна праці - це наука, що вивчає вплив виробничого процесу та навколишнього середовища на організм працівників з метою розробки санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів, які направлені на створення найбільш сприятливих умов праці, забезпечення здоров'я та високого рівня працездатності людини.

Умови праці - це сукупність чинників виробничого середовища і трудового процесу, які впливають на здоров'я і працездатність людини в процесі її професійної діяльності.

Відповідно до Гігієнічної класифікації праці, умови праці розподіляються на 4 класи:

1 клас - оптимальні умови праці - такі, при яких зберігається не лише здоров'я працюючих, а й створюються передумови для підтримування високого рівня працездатності.

2 клас - допустимі умови праці - такі рівні чинники виробничого середовища і трудового процесу, які не перевищують встановлених гігієнічних нормативів для робочих місць, а можливі зміни функціонального стану організму відновлюються за час регламентованого відпочинку або до початку наступної зміни та не чинять несприятливого впливу на стан здоров'я працюючих і на їх потомство в найближчому та віддаленому періодах.

3 клас - шкідливі умови праці - наявність шкідливих виробничих чинників, що перевищують гігієнічні нормативи і здатні чинити несприятливий вплив на організм працюючого та (або) його потомство.

4 клас - небезпечні (екстремальні) умови праці - такі рівні чинників виробничого середовища, вплив яких протягом робочої зміни (або ж її частини) створює високий ризик виникнення важких форм гострих професійних уражень, отруєнь, каліцтв, загрозу для життя.

13.2 Виробничий шум і вібрації

Шум - небажанні для людини хаотичні звуки, які виникають при хвилеподібних механічних коливаннях в твердих, газоподібних середовищах і рідинах; це набір звуків різної частоти та інтенсивності. Рівень шуму, правильніше рівень звукового тиску вимірюється в децибелах (дБ).

Больовий поріг - це звук з інтенсивністю 140 дБА. Поріг дискомфорту (біль у вусі) відповідає звуковому тиску понад 120 дБ. Шум з рівнем звукового тиску до 30-35 дБ не турбує людину. Підвищення рівня звукового тиску до 40-70 дБ зумовлює значне навантаження на нервову систему, спричиняючи погіршення самопочуття, зниження продуктивності розумової праці. Вплив шуму з рівнем понад 75 дБ протягом тривалого часу викликає погіршення слуху. При дії шуму з високим рівнем (понад 140 дБ) можуть статися розрив барабанних перетинок, контузія, а при шумі з вищим рівнем (понад 160 дБ) може настати смерть.

Неспецифічні зміни в органах та системах людини особливо проявляються при дії високочастотного шуму. Робітники скаржаться на головний біль, запаморочення, погіршення пам'яті, підвищену втомлюваність, порушення сну, серцебиття та біль в ділянці серця. Спостерігається дисфункція шлунка, зміна кислотності шлункового соку.

Загальне захворювання організму з ураженням органу слуху та центральної нервової та серцево-судинної систем називають шумовою хворобою.

Джерелами шуму на виробництві є;

1) Шум характерний для підприємств дробіння, розмелювання, просіювання, 80-120дБ.

2) Робота двигунів, компресорів, вентиляторів, 80-120дБ.

3) Цукрові заводи: - ремонтно-силовий цех, миття, 90-95дБ.

4) Тютюнові фабрики: тютюнорізальні верстати, укладальні машини, 90-95 дБ.

5) Молокозаводи і м'ясокомбінати: розливання і закупорювання молока, сепаратори, насоси, забій тварин і т. д., 75-85дБ

6) Робота машин в с/г, 70-100дБ.

Довгий вплив шуму на людину призводить до зниження рівня виробництва продукції на 10-60%.

Вібрація - механічні коливання частин машин, агрегатів, комунікацій і споруд під впливом динамічно неврівноважених деталей і вузлів які обертаються. Вібрація відбувається внаслідок:

- технологічної необхідності;

- несправного технічного стану обладнання.

За способом впливу на людину вібрація поділяється на два види:

а) загальна вібрація (вібрація робочих місць), котра передається через опорні поверхні на тіло людини;

б) локальна, котра передається через руки та ноги людини.

Вібрація справляє на людину наступні впливи:

— подразнювальний;

— зміщення органів;

— деформації тканин та клітин окремих органів.

Наслідками впливу вібрації є:

? зниження працездатності;

? порушення функцій центральної нервової системи;

? порушення функцій опорно-рухового апарату;

? порушення функцій статевих органів.

Засоби усунення шуму і вібрації.

1. Усунення шуму в місці його утворення (заміна металевих деталей на пластмасові, зубчастих і ланцюгових передач на клинописові, застосування пружних прокладок, заміна ударних процесів на без ударні, все це знижує шум на 5-15дБ).

2. Використання огороджувальних, шумо- і віброізоляційних, шумо- та віброгасильних, шумо- та вібропоглинаючих засобів.

3. Застосування індивідуальних засобів захисту (навушники, шоломи, крісла, м'які рукавиці, вітрозахисне взуття).

4. При роботі з вібраціями роблять перерви 20хв. Через 1-2 години після початку зміни і 30хв. Через 2 години після обідньої перерви.

5. Заборона проїзду важких машин через центральні вулиці міст.

13.3 Освітлення виробничих приміщень і робочих місць

Недостатня або надмірна освітленість, нерівномірність освітлення в полі зору втомлює очі, призводить до зниження продуктивності праці; при цьому зростає потенційна небезпека помилкових дій і нещасних випадків. Надмірна яскравість джерел світла може спричинити головний біль, різь в очах, розлад гостроти зору; світлові відблиски - тимчасове засліплення.

Виробниче освітлення повинно відповідати наступним вимогам:

— створювати на робочій поверхні освітленість, що відповідає характеру зорової роботи і не є нижчою за встановлені норми;

— не повинно бути засліплюючої дії як від самих джерел освітлення, так і від інших предметів, що знаходяться в полі зору;

— забезпечити достатню рівномірність та постійність рівня освітленості у виробничих приміщеннях, щоб уникнути частої переадаптації органів зору;

— не створювати на робочій поверхні різких та глибоких тіней (особливо рухомих);

— повинен бути достатній, для розрізнення деталей, контраст поверхонь, що освітлюються;

— не створювати небезпечних та шкідливих виробничих факторів (шум, теплові випромінювання, небезпечне ураження струмом тощо);

— повинно бути надійним і простим в експлуатації, економічним та естетичним.

Освітлення за походженням поділяють на природне, штучне і комбіноване.

Природне освітлення має високу біологічну і гігієнічну цінність. Розрізняють бокове (через вікна в стінах), верхнє (через світлові отвори в перекритті) та комбіноване.

Нормується природне освітлення залежно від характеру зорових робіт, метеорологічних умов і виражається коефіцієнтом природного освітлення.

Коефіцієнт природного освітлення - це виражене у % відношення фактичного освітлення в приміщенні до зовнішнього освітлення.

Природному освітленню властиві і недоліки: воно непостійне в різні періоди доби та року, в різну погоду; нерівномірно розподіляється по площі виробничого приміщення; при незадовільній його організації може викликати засліплення органів зору.

Штучне освітлення створюється при недостатньому природному освітленні. Нормується в межах від 5 до 5000 лк в залежності від призначення приміщень, умов та роду роботи, яка виконується.

За функціональним призначенням штучне освітлення поділяють:

1) Робоче - основне освітлення для забезпечення умов для виконання роботи. Розрізняють: загальне (для освітлення всього приміщення), місцеве (освітлення робочого місця або його частини) і комбіноване.

2) Аварійне - забезпечує мінімальне освітлення при раптовому вимкненні робочого.

3) Евакуаційне - освітлення в місцях небезпечних для проходу, а також для освітлення евакуаційних шляхів

4) Спеціальне - охоронне, чергове освітлення.

Джерелами штучного освітлення є лампи: розжарювання, газорозрядні, люмінесцентні, ртутні лампи високого тиску, галогені, ксенонові лампи високого тиску та інші

Світильники з лампами розжарювання класифікуються:

1. По конструктивному виконанню: відкриті, закриті, пилонепроникні, вологонепроникні (захисні), вибухозахисні

2. По розподіленню світлового потоку: прямого світла (на робочу поверхню), розсіяного світла (верхня частина стін), відбитого світла (на стелю)

Для підвищення освітлення за рахунок відбитого (розсіяного) світла стелю та верхні частини стін фарбують у світлі кольори.

Нагляд і контроль за освітленням:

1. Чистити скло вікон 2 рази в рік (мало пилу) 4 рази в рік (багато пилу)

2. Чистити світлові прилади 4-12 раз в рік (від пилу)

3. Заміну ламп індивідуально (після перегорання) і груповим методом через 7500 годин роботи.

Тема 14. Соціально-політичні небезпеки

14.1 Поняття соціальних конфліктів

Соціально-політичні небезпеки досить часто виникають при соціально-політичних конфліктах.

Конфлікт - це зіткнення протилежних інтересів, поглядів, гостра суперечка, ускладнення, боротьба ворогуючих сторін різного рівня та складу учасників.

Конфлікт, який виникає в суспільстві є соціальним конфліктом

Будь-який соціальний конфлікт, набуваючи значних масштабів, об'єктивно стає соціально-політичним. Політичні інститути, організації, рухи, втягуючись у конфлікт, активно обстають певні соціально-економічні інтереси. Конфлікти, що відбуваються в різних сферах, набувають політичної значущості, якщо вони зачіпають міжнародні, класові, міжетнічні, міжнаціональні, релігійні, демографічні та інші відносний.

Соціальні конфлікти бувають:

- Політичні

- Суспільні

- Економічні

Існує дві форми перебігу конфліктів:

§ відкрита - відверте протистояння, зіткнення, боротьба;

§ закрита, або латентна, коли відвертого протистояння нема, але точиться невидима боротьба

14.2 Війни

Війна - це збройна боротьба між: державами Сіх коаліціями) або соціальними, етнічними та іншими спільнотами; у переносному розумінні слова - крайня ступінь політичної боротьби, ворожих відносин між: певними політичними силами.

Найбільша кількість жертв через політичні причини є наслідком війни. Так, за час другої світової війни в СРСР (1941-1945) загинуло близько 55 млн. осіб, було повністю знищено 1710 міст та 70 тисяч селищ. Під час в'єтнамської війни в 1960-ті роки було вбито близько 7 млн. місцевих мешканців і 57 тисяч американців. Окрім загибелі людей і великих руйнувань, військові дії завдають величезних збитків навколишньому середовищу.

У XX ст. військові дії проводились доволі активно. За приблизними даними, з часу закінчення Другої світової війни в локальних військових конфліктах загинуло 22-25 мільйонів осіб. Наведемо приклади локальних військових конфліктів середини та кінця XX ст. Це війна у В'єтнамі, воєнні дії в Афганістані, вторгнення Іраку в Кувейт, війна в Руанді, військовий конфлікт в Югославії, війна в Чечні та низка інших "малих" війн. Кожна з них принесла людські втрати, біль і страждання тисячам і тисячам сімей, окрім того супроводжувалась глибоким руйнуванням біосферних структур.

Сучасний світ дуже малий і вразливий для війни. Врятувати і зберегти його неможливо, якщо не покінчити з думками та діями, які століттями будувалися на прийнятності та припустимості війн і збройних конфліктів.

14.3 Тероризм

До соціально-політичних конфліктів належить виступ екстремістських угрупувань (тобто тероризм). В наш час явище тероризму досить поширене.

Тероризм - це форма політичного екстремізму, застосування найжорстокіших методів насилля, включаючи фізичне знищення людей, для досягнення певних цілей. Тероризм здійснюється окремими способами, групами, що виражають інтереси певних політичних рухів або представляють країну, де тероризм піднесений до рангу державної політики. Тероризм - антигуманний епосі вирішення політичних проблем в умовах протиборства, зіткнення інтересів різних політичних сил.

Найбільш поширеними у світі терористичними актами є:

§ напади на державні або промислові об'єкти, які призводять до матеріальних збитків, а також є ефективним засобом залякування та демонстрації сили;

§ захоплення державних установ або посольств (супроводжується захопленням заручників, що викликає серйозний громадський резонанс);

§ захоплення літаків або інших транспортних засобів (політична мотивація - звільнення з тюрми товаришів по партії; кримінальна мотивація-вимога викупу);

§ насильницькі дії проти особистості жертви (для залякування або в пропагандистських цілях);

§ викрадення (з метою політичного шантажу для досягнення певних політичних поступок або звільнення в'язнів; форма самофінансування);

§ політичні вбивства (це один з найбільш радикальних засобів ведення терористичної боротьби; вбивства, в розумінні терористів, повинні звільнити народ від тиранів);

§ вибухи або масові вбивства (розраховані на психологічний ефект, страх та невпевненість людей).

Треба відзначити, що в Україні не виявлено терористичних екранізацій, орієнтованих на повалення державного ладу. Проблема тероризму в Україні перебуває в іншій площині - це "кримінальний тероризм" всередині країни та діяльність закордонних терористичних організацій на території України.

14.4 Екстремальні ситуації криміногенного характеру та способи їх уникнення

Глобальна злочинність - ще одна гостра соціальна проблема сучасності. Кількість зареєстрованих у світі злочинів у середньому зростає на 5% щороку. Але останнім часом особливо швидко зростає частка тих, що належать до категорії тяжких (убивства, насильства тощо).

Враховуючи складну криміногенну ситуацію в Україні, кожна людина повинна вміти захистити себе в ситуаціях, пов'язаних з насильством.

Найсуворіші покарання, передбачені Карним кодексом, встановлюються за вбивство та зґвалтування. Статеві злочини через серйозність фізичних та психологічних наслідків для жертв належать до особливо важких посягань. Кримінальні дані свідчать, що цей злочин (зґвалтування) має тенденцію до зростання. Потерпілі, як правило, в міліцію не заявляють через страх громадського розголосу, а також не хочуть переживати неприємну процедуру слідства та суду. За результатами вибіркових досліджень, на кожне зґвалтування, за яким ведеться слідство, припадає 6-8 злочинів, які залишаються без покарання. Тому злочинці і коять нові й нові напади.

14.5 Соціальні небезпеки: алкоголізм, тютюнокуріння

Формування засад ринкової економіки (перехідний період) створило в Україні принципово нову соціальну та економічну ситуацію. Зараз все більшого значення набуває поділ суспільства за рівнем та джерелом багатства, наявністю чи відсутністю приватної власності. Саме прибуток і форма його отримання стають головним структуроутворюючим чинником українського суспільства, що свідчить про становлення в Україні ринкових відносин та первинного капіталізму. Водночас набувають сили і негативні чинники:

§ формування нової соціальної диференціації та відповідних критеріїв її оцінки свідчить про нездорові відносини у суспільстві;

§ надто різкий поділ на бідних та багатих;

§ процеси збіднення та збагачення мають деформований характер.

Алкоголь і здоров'я. Мабуть у нас немає жодної сім'ї, яку прямо чи опосередковано не хвилювала б проблема алкоголізму.

Алкоголь - висококалорійний продукт, швидко забезпечує енергетичні потреби організму. А в пиві і сухих виноградних винах до того ж є цілий набір вітамінів та ароматичних речовин.

У нашому організмі немає жодного органу, на який би алкоголь не діяв негативно. Незначна кількість його осідає в порожнині рота, далі - в системі травлення: в шлунку - близько 20% і в кишечнику - близько 80%, Вже через 5 хвилин після вживання спиртного алкоголь виявляється в крові, а через 2 години всмоктується повністю. Алкоголь всмоктується досить швидко в кров, яка розносить його по всьому організму. Але розподіляється алкоголь в різних тканинах організму нерівномірно і, як встановлено, основна його доза всмоктується в мозок.

Зловживання алкоголем призводить до психічних розладів. Найчастіше трапляються такі психічні розлади, як біла гарячка, алкогольне марення, епілепсія.

П'янство та алкоголізм завдають великої економічної, соціальної та моральної шкоди суспільству. Люди, які п'ють частіше хворіють, допускають брак в роботі, через них стаються аварії і травми (20% побутового і 46% вуличного травматизму). Через провину п'яних водіїв все частіше трапляються дорожньо-транспортні пригоди (72,5%). Важким соціальним наслідком алкоголізму є його тісний зв'язок зі злочинністю - 96% правопорушень здійснюється особами в стані алкогольного сп'яніння

Тютюнокуріння. Сьогодні смертність населення України визначається передусім неінфекційними захворюваннями, тісно пов'язаними з широким розповсюдженням факторів ризику, які характерні для поведінки людини. Серед них тютюнокуріння - основна причина передчасної смерті, якій можна запобігти. Тютюн - фактор ризику більш ніж 25 хвороб. Україна випереджає більшість країн Європи за кількістю курців.

Дія тютюну прихована, тому це особливо підступний і небезпечний ворог. Тяжкі захворювання спостерігається не відразу, вони виникають поступово й непомітно. Коли ж зміни в організмі стають очевидними, тобто з'являються різні хронічні захворювання, люди пояснюють це чим завгодно, тільки не курінням, оскільки від початку систематичного вживання тютюну до появи перших ознак хвороби минає більш-менш тривалий строк.

Тема 15. Комбіновані небезпеки

15.1 Природно-техногенні небезпеки

У наш час практично будь-який катастрофічний процес (забруднення, селі, зсуви, пилові бурі та інші явища) має комбінований характер: техногенний вплив сполучається з природними явищами.

Природні стихійні явища є відхиленнями від звичайних природних процесів. Вони можуть порушити діяльність локальних або регіональних екосистем. Але природне середовище загалом, наприклад, у масштабі всієї біосфери, може впоратись з наслідками природних стихій за рахунок саморегулювання за досить невеликий термін. Але для людини вони становлять небезпеку через те, що загрожують здоров'ю та завдають економічних збитків.

Техногенні небезпеки (аварії на підприємствах, транспорті тощо) в багатьох випадках спричиняють процеси, не властиві природнім системам, формують стійкі за часом відхилення від нормального стану екосистеми. Особливо небезпечні процеси, які призводять до накопичення забруднень у заключних ланках ланцюгів живлення.

До природно-техногенннх небезпек належать і екологічні небезпеки. У багатьох районах планети спостерігається кризовий стан природного середовища, а деякі екологічні проблеми набули глобального характеру: посилення парникового ефекту, кислотні дощі, забруднення Світового океану, зниження родючості ґрунтів, деградація лісів та ландшафтів, зменшення біологічного різноманіття.

Парниковий ефект. Люди тисячоліттями намагались впливати на погоду, а зараз ми раптом опинились на порозі суттєвої зміни клімату, спричиненої людиною. Розглянемо цю проблему детальніше. Світова енергія проникає крізь атмосферу, поглинається поверхнею землі, перетворюється в теплову і виділяється у вигляді інфрачервоного випромінювання. Однак вуглекислий газ на відміну від інших природних компонентів атмосфери, інфрачервоне випромінювання поглинає. При цьому він нагрівається і у свою чергу нагріває атмосферу. Тобто, чим більше в атмосфері вуглекислого газу, тим більше інфрачервоних променів буде поглинуто, тим теплішою вона стане. Температура і клімат, до якого ми звикли, забезпечується концентрацією вуглекислого газу в атмосфері на рівні 0,03%.У наш час люди збільшують концентрацію вуглекислого газу, коли вирубують ліси та використовують викопне паливо, внаслідок чого концентрація вуглекислого газу за XX ст. зросла приблизно на 20%, що може призвести до потепління клімату.

Світова промисловість і транспорт настільки залежать від викопного палива, що в недалекому майбутньому значне надходження вуглекислого газу в атмосферу неминуче. Однак існують заходи зменшення вуглекислого газу в атмосфері, зокрема:

- Збільшення ККД використання пального на транспорті;

- Енергозбереження (виробництво електроенергії майже повністю базується на спалюванні викопного палива;

- Розробка та впровадження сонячних та інших без паливних джерел енергії;

- Припинення вирубки лісів, особливо тропічних;

- Організація та підтримка компаній, які насаджують дерева.

Порушення озонового шару. Ультрафіолетове випромінювання (компонент сонячного випромінювання) проникає крізь атмосферу, поглинається тканинами живих організмів і викликає руйнування молекул білка та ДНК. Ми захищені від агресивного впливу ультрафіолетового випромінювання шаром озону в стратосфері на висоті 25 км від поверхні землі. Цей шар зазвичай називають озоновим екраном. Необхідність його збереження не потребує доведення. Але деякі забруднювачі його руйнують. Серйозну загрозу озоновому шару становлять хлорфторвуглеводні (фреони).Вони використовуються як хладоагенти в холодильниках, кондиціонерах повітря і теплових насосах. Фреони використовують також для очищення електронних пристроїв і виготовлення твердих полістиролових ізоляційних матеріалів,

Кислотні дощі. Дуже поширеним явищем стали кислотні дощі. Кислотними називають будь-які опади - дощі, тумани, сніг, - кислотність яких вища за нормальну. На значних територіях промислове розвинених країн випадають опади, кислотність яких перевищує нормальну в 10 -1000 разів. Хімічний аналіз кислотних опадів вказує на присутність сірчаної та азотної кислот, які утворюються внаслідок сполучення оксидів сірки та азоту з парами води. Кислотні опади пов'язані насамперед з роботою вугільних електростанцій, транспорту і промислових підприємств.

Під впливом кислотних дощів також відбуваються деградація лісів. Можливі такі шляхи їх впливу на рослинність.

§ Порушення поверхні при прямому контакті;

§ Вимивання мінеральних речовин;

§ Вимивання алюмінію та інших токсичних елементів;

Виникнення пустель. Шкідливий антропогенний вплив, а також розгул стихій, природних та поселених людиною, завдає ґрунтам величезної, інколи непоправної шкоди. Найбільш руйнівний вплив на ґрунт має ерозія, тобто процес вивітрювання або вимирання часток ґрунту. Потоки води або вітру виносять з ґрунту гумус, глину, роблять його все більш грубим. Пісок - це те, що залишається-Іншими словами, внаслідок ерозії земля може втрачати родючий шар ґрунту доти, поки не перетвориться в пустелю, тобто відбувається її опустелювання.

Страждає від ерозії ґрунт, не захищений рослинним покровом. Найважливішими причинами, які призводять до оголення ґрунту внаслідок ерозії та виникнення пустель, є:

§ Часта оранка;

§ Перевипас худоби;

§ Вирубка лісів;

§ Засолення ґрунтів унаслідок зрошення.

15.2 Природно-соціальні небезпеки

Проблеми для безпеки життєдіяльності створюють біологічні чинники природного та антропогенного походження, які у великих кількостях перебувають в природному середовищі, на виробництві і в побуті. Біологічне забруднення пов'язане з присутністю в воді, повітря у ґрунті патогенних мікроорганізмів, личинок і лялечок синантропних мух, яєць гельмінтів і таке інше. Деякі мікроорганізми викликають масове розповсюдження захворювань у вигляді епідемій.

Епідемія - Масове розповсюдження інфекційного захворювання людини в будь-якій місцевості, країні, яке суттєво перевищує загальний рівень захворюваності. Окрім того розповсюдженню захворювань сприяють певні соціальні умови, викликаючи так звані соціальні хвороби.

Соціальні хвороби - це захворювання людини, виникнення і розповсюдження яких пов'язане з несприятливими соціально-економічними умовами (венеричні захворювання, туберкульоз та ін.).

Отже, до природно-соціальних небезпек належать: епідемії інфекційних захворювань, венеричні захворювання, СНІД, наркоманія тощо.

Хвороба Боткіна, або вірусний гепатит, досить поширена вірусна інфекція. Відомо мінімум сім збудників захворювання -А, В, С, Б, Е, О, та ТТV, різних за симптоматикою та серйозністю наслідків. Найрозповсюджуваніший і найменш небезпечний - гепатит А. Його з повним правом можна віднести до так званих хвороб "брудних рук", пов'язаних із нехтуванням правил гігієни. Збудник гепатиту А потрапляє в організм людини також із забрудненою водою та їжею. Як правило, гепатит А не дає людині важких хронічних форм. Хворі виліковуються вже через два тижні.

Вірус С, який спеціалісти називають "ласкавим вбивцею", - найпідступніший. Досить тривалий час захворювання проходить безсимптомно, але в більшості випадків закінчується важкими ураженнями печінки. Частіше цією формою гепатиту заражаються при медичних маніпуляціях, наприклад, при переливанні крові.

...