Необхідно детальніше зупинитися на такому захворюванні, як туберкульоз, через те, що епідемія туберкульозу в Україні стала реальністю.

Туберкульоз (сухоти) - це різноманітне за своїми проявами інфекційне захворювання. Туберкульозна паличка (паличка Коха) може викликати ураження не тільки органів дихання (легень, бронхів, гортані), а й кишечнику, сечостатевих органів, шкіри, кісток, суглобів, головного мозку тощо, але в переважній кількості випадків (80-90%0 спостерігається ураження легень. Основне джерело розповсюдження інфекції - хворий на туберкульоз, який виділяє мокроту з бактеріями. Зараження відбувається, коли здорова людина вдихає дрібні крапельки рідкої або частки висохлої мокроти хворого на туберкульоз. Палички Коха можуть потрапити і через ушкоджену шкіру або слизову оболонку носа чи рота, а також при вживанні в їжу молока, м'яса від хворої на туберкульоз худоби.

Прояви хвороби залежать від стану організму, характеру та ступеня ушкодження окремих органів і систем. Загальними ознаками для всіх форм хвороби є: підвищення температури, потовиділення ночами, * погіршення сну і апетиту, "втрата ваги, дратливість, "зниження працездатності. При туберкульозі легень також спостерігається кашель сухий або з виділенням мокроти, може виникнути легенева кровотеча

Харчові інфекції. Харчові інфекції (дизентерія і холера) виникають при активному розмноженні і утворенні токсинів збудників в організмі. Ці заразні захворювання передаються від однієї людини до іншої через харчові продукти, воду, рідше іншими шляхами. Разом з їжею в організм вносяться збудники різних захворювань. Найбільшу небезпеку представляють збудники шлунково-кишкових захворювань, їжа служить для них лише переносником, доставляє їх в ті органи людини, де вони здатні активно розмножуватись і виробляти токсини.

Харчові отруєння - Збудники харчових отруєнь на відміну від збудників харчових інфекцій здатні жити та розмножатись на продуктах. При цьому харчові продукти стають отруйними внаслідок накопичення в них токсинів. Особливістю харчових отруєнь є досить швидкий прояв ознак хвороби. Через 2-24 години після вживання їжі можуть виникнути блювота, різкі болі в області живота, головний біль і загальна слабкість, пронос, а в окремих випадках і більш важкі симптоми з наслідками.

Харчові токсикоінфекції. Ця група захворювань займає проміжне положення між харчовими інфекціями та харчовими отруєннями. Проходять вони подібно до отруєнь, як гострі шлунково-кишкові захворювання, але вони заразні. Пояснюється це здатністю збудників розмножуватись як у продуктах харчування, так і організмі людини.

Захворювання які передаються статевим шляхом. В останні роки в Україні різко погіршилось становище щодо захворюваності на хвороби, які передаються статевим шляхом (ЗПСПІ).

Згідно з міжнародною класифікацією ВООЗ, сьогодні налічується близько 30 захворювань, які передаються статевим шляхом. У цю категорію входять декілька груп, наприклад:

§ Хвороби, які викликають віруси - геніальний герпес, СНІД, вірусні геніальні бородавки та ін.;

§ Паразитарні короста та ін.; оптимальні умови для передавання створюються при статевих контактах;

§ Бактеріальні - сифіліс, гонорея, а також різноманітні уретрити, бактеріальний вагіноз;

§ Грибкові - кандідоз на статевих органах та ін. Можуть виникати і без зараження, а як наслідок антибіотикотерапії, але передається і статевим шляхом.

Розглянемо найбільш поширені захворювання, які передаються статевим шляхом:

Сифіліс - це хвороба всього організму, перші прояви якої найчастіше бувають на статевих органах. Людина заражається сифілісом від хворого. Зараження, як правило, відбувається статевим шляхом, дуже рідко можливе зараження через поцілунки, а також через предмети домашнього вжитку,

Слід пам'ятати, що сифіліс виліковується. Лікування тим ефективніше, чим раніше воно розпочате. Від зараження сифілісом можна вберегтися. Для цього треба уникати випадкових статевих контактів.

Гонорея. Збудником гонореї є бактерія - гонокок. Заражаються гонореєю найчастіше при статевому контакті з хворою людиною. Перші прояви хвороби з'являються через 3-5 днів після зараження-Перебіг хвороби у чоловіків і жінок має деякі відмінності.

Гонорею виліковують. І чим швидше розпочате лікування, тим кращі наслідки. Уберегти себе від зараження можна. Для цього потрібно пам'ятати про небезпеку випадкових статевих контактів.

Онкологічні захворювання. В останні роки збільшилась кількість хворих на рак як в Україні, так і у всьому світі. Кожна четверта людина в світі має шанс захворіти на рак, котрий посідає друге місце серед причин смертності. Щорічно в Україні фіксується 160.000 нових випадків, на обліку перебуває більше 700.000 хворих.

Сутність природи раку полягає в тому, що клітини тканини перероджуються і можуть розповсюджуватись на інші органи. Звичайно, клітини завжди ростуть, діляться і відмирають.

СНІД - синдром набутого імунодефіциту. Перші випадки СНІДу було зареєстровано в червні 1981р. в Центрі контролю за захворюваннями в Атланті (США).

У 1982 р. Центр контролю за захворюваннями у США офіційно повідомив про реєстрацію нового захворювання, названого синдром набутого імунодефіциту.

Перші повідомлення про СНІД свідчили, що це хвороба виключно гомосексуалістів. Однак невдовзі було виявлено, що СНІД часто вражає також наркоманів, які вводили внутрішньовенно героїн брудним шприцом або голкою.

Шляхи передавання ВІЛ-інфекції:

§ При статевому контакті з інфікованою людиною;

§ Під час переливання крові та під час пересадки органів та тканин;

§ При неодноразовому використанні голок та шприців наркоманами, нанесенні татуювання;

§ При пошкодженні шкірних покривів, слизової оболонок, медичним інструментом, забрудненням ВІЛ, при контакті з інфікованими ВІЛ тканинами та органами;

§ Від інфікованої матері - плоду під час вагітності чи при годуванні грудним молоком.

Наркотики та наркоманія. Кількість наркоманів зростає у всьому світі, в тому числі і в Україні. Наркоманія в Україні, на думку спеціалістів, давно набула ознаки епідемії.

Незважаючи на те, що зловживання наркотиком стало однією з найгостріших світових проблем XX - XXI ст., досвід вживання людьми наркотичних речовин, вимірюється тисячоліттями. Початкове вживання наркотиків було пов'язане з релігійними та побутовими звичаями. Багато тисяч років тому наркотики почали використовуватися служителями різних релігій для досягнення стану містичного екстазу при виконання культових обрядів та ритуалів.

Класифікація наркотиків та типи залежності. Сьогодні наркоманія є світовою проблемою, вона присутня на всіх континентах і демонструє тенденцію до непохитного зростання.

Залежність характеризують:

§ Сильне бажання або непереборна потреба (нав'язливий стан) подальшого прийому наркотику, а також спроби отримати його за будь-яку ціну;

§ Тенденція збільшення дозування через розвиток залежності;

§ Психічна (психологічна або емоційна) залежність від ефекту наркотику;

§ Згубні наслідки для особистості і суспільства

Звикання характеризують:

§ Бажання подальшого прийому наркотиків з метою поліпшення настрою;

§ Незначна тенденція (або її відсутність) до збільшення дозування;

§ Деякий ступінь психічної залежності від ефекту наркотику, але відсутність фізичної залежності (відсутність абсгинентного синдрому);

§ Негативні наслідки стосуються тільки особистості наркомана,

Психічна залежність - це форма взаємовідносин між наркотиком і особистістю, і ці взаємовідносини залежать як від специфічності ефекту наркотику, так і від потреб особистості котру цей наркотик задовольняє.

Фізична залежність - це стан адаптації, який виражається в явних порушеннях фізіології у випадку припинення вживання наркотиків. Це явище перебуває в безпосередньому зв'язку з фармакологічного дією наркотику на живу клітину.

Людина і наркотик. Процес звикання до наркотику розвивається поступово протягом тижнів, місяців і навіть років, тому важко визначити межу часу, на котрій людина стає наркоманам.

З часом наркомани перестають реагувати на інші види задоволення. Ніщо для них не може бути краще за наркотичний "кайф" і ніщо не може бути страшніше за абстиненту кризу, тобто "ломку". В цей період наркоман здатний на вбивство, крадіжку, зраду заради мінімальної дози наркотику.

Наркомани є найбільш небезпечною групою ризику захворювання на СНІД (серед хворих на СНІД 70% це наркомани). Це зумовлено як фактором введення наркотиків ін'єкцією, так і ризикованою психічно неадекватною поведінкою в різних життєвих ситуаціях, в тому числі і сексуальній.

Тема 16. Небезпеки в сучасному урбанізованому середовищі

16.1 Поняття урбанізації

Процес світової урбанізації розпочався в Європі, де вперше почали формуватися міста завдяки концентрації засобів виробництва, великої промисловості. Становлення урбанізації почалося на зламі XVII - XIX ст., коли міста в Західній Європі зосереджували найважливіші засоби виробництва й посідали ключові позиції у світовій економіці.

Проявився процес урбанізації і в Україні. До 1918 р. країна була аграрною і в містах проживало 18% населення. Інтенсивна урбанізація в Україні розпочалася в 1926 -1939 рр., тобто всього лише за 13 років чисельність міського населення зросла у 2,4 рази. За 1940 -1970 рр. Чисельність міського населення в Україні зростала вже значно нижчими темпами, бо за 30 років воно збільшилось лише у 1,9 рази. З середини 50-х років XX ст. почався новий етап інтенсивного зростання кількості міст чисельності міського населення в Україні. Тільки за останні ЗО років частка міського населення в Україні зросла у 2,2 рази та становила на кінець XX ст. близько 70% загальної чисельності населення. В Україні є 7 міст з населенням, яке перевищило або майже сягає мільйона осіб: Київ; Дніпропетровськ; Одеса; Донецьк; Харків; Запоріжжя та Кривий Ріг. До речі, для Києва останні 30 років був характерний надзвичайно інтенсивний демографічний розвиток: чисельність його населення зросла майже у 2,5 рази і досягла на 2000 рік 2млн 600 тисяч мешканців.

Штучне міське середовище шкідливо впливає на здоров'я населення через забруднення атмосферного повітря, дефіцит сонячного повітря, води, а також стресових факторів, зумовлених напруженим ритмом життя, скупченістю населення, недостатність зелених насаджень тощо. Також небезпеку для здоров'я людей у місті становлять шумові, вібраційні навантаження, транспортні проблеми, вплив електричних, магнітних, іонізаційних полів. Отже в умовах великого міста загострюються всі сторони життєзабезпечення людей:

- Постачання достатньої кількості повноцінних продуктів харчування та питної води;

- Контроль і запобігання забруднення повітря;

- Водних ресурсів, грунтів;

- Утилізація та захоронення нагромаджуваних шкідливих виробничих та побутових відходів, а також соціальні проблеми, пов'язані з різким зменшенням вільного "життєвого" простору, зростанням міст у висоту, збільшенням захворювань, зумовлених забрудненням та інші.

16.2 3абруднення атмосфери міст та міських приміщень

Основними джерелами забруднення атмосфери є транспорт, енергетичні системи міста та промисловість.

У містах зосереджена основна маса транспортних засобів. Це вантажний, власний та громадський транспорт. Автотранспорт дає 70% усіх токсичних викидів в атмосферу. В Україні зареєстровано більше 1 мли вантажних автомобілів та близько 3 млн легкових.

Міста - це основні споживачі енергії. Місто споживає енергію у різних формах Досить широко використовується викопне паливо - кам'яне вугілля, нафтопродукти та природний газ. Це вже само по собі визначає забруднення міст продуктами згорання.

Найбільш поширеною шкідливою домішкою повітряного середовища є чадний газ. Надмірна кількість цього газу в повітрі призводить до швидкої втомлюваності людини, головного болю, запаморочення, ослаблення пам'яті, порушення діяльності серцево-судинної та інших систем організму.

Одним з показників якості міського життя є повітря приміщень. Згідно з оцінкою Агентства з охорони навколишнього середовища СІЛА, повітря всередині міських приміщень забруднено у 100 разів більше ніж зовні.

Причини забруднення повітря приміщень:

§ Забруднення від спалювання деревини, вугілля в камінах.

§ Невентильовані гази від газових плит та водонагрівачів.

§ Аерозолі.

§ Очисники, які містять хлор або аміак.

§ Лакові та воскові покриття підлог.

§ Зволожувачі повітря.

§ Розпилювачі від комах (інсектициди).

§ Дим від цигарок.

Заходи щодо поліпшення якості повітря в приміщеннях:

§ Ефективний засіб проти токсинів - домашні рослини;

§ Замість освіжувачів повітря використовувати оцет, наливши його в тарілку і

§ поставивши на 1 -2 години в кімнаті; в закритих невеликих приміщеннях (холодильники, туалет) поставити відкриту коробку з харчовою содою; внести в кімнату свіжу гілку ялини або сосни.

§ Замість відбілювачів використовувати харчову соду або буру;

§ Робити регулярне вологе прибирання приміщення, а також провітрювання;

§ Обладнати кухню витяжною шафою;

§ Не залишати відкритими пляшки з миючими та дезінфікуючими засобами.

16.3 Забруднення питної води в містах

Питна вода - найважливіший фактор здоров'я людини. В крани міських квартир питна вода потрапляє з річок, водосховищ, озер, з підземних глибин. Найчистіша підземна (особливо глибинна, артезіанська) вода. Але для великих міст цієї води не вистачає.

За даними ВООЗ, вода може містити 13 тисяч токсичних речовин, водою передається до 80% усіх захворювань, від яких у світі щорічно вмирає 25 мли осіб.

Щоб природна вода була придатна для вживання, вона проходить декілька стадій очищення та знезараження на водопровідних станціях, способи очищення забруднених вод можна об'єднати в такі групи: механічні, фізичні, фізико-механічні, хімічні, фізико-хімічні, біологічні, комплексні.

Проблема забезпечення населення України якісною питною водою з кожним роком ускладнюється, стає більш гострою. Склалася ситуація, коли практично всі поверхневі, а в окремих регіонах і підземні води за рівнем забруднення не відповідають вимогам стандарту до джерел водопостачання. Питна вода стає активним чинником шкідливого впливу на здоров'я і першопричин виникнення багатьох небезпечних масових інфекційних захворювань, зокрема вірусного гепатиту А.

Про недостатню ефективність існуючої технології очистки води свідчать високий рівень захворюваності населення кишковими інфекціями. Взагалі ж на сьогодні відомо близько 100 хвороб, які "дарує" нам питна вода.

Яку ж воду треба пити, щоб бути здоровим? Одні спеціалісти радять пити воду кип'ячену та відстояну, інші наполягають на воді "срібній", через те що срібло вбиває мікроорганізми.

Згідно з розпорядженням Київської міської держадміністрації, в місті збудовано та введено в експлуатацію 25 павільйонів роздачі артезіанської води.

У торговельних закладах можна придбати різноманітні індивідуальні та колективні фільтри для водопровідної води, але лише деякі з них здатні зробити воду максимально безпечною. Універсальних фільтрів, здатних повністю очистити воду від усіх шкідливих домішок, просто не існує. Але в наш час фільтри стали предметом першої необхідності.

16.4 Шумове, вібраційне та електромагнітне забруднення міст

Для мешканців міста шум - справа звичайна. Досить часто людина навіть не замислюється над його протиприродністю. В будь-якому регіоні міста шумить автотранспорт, гуркоче трамвай, з певним шумом працює підприємство, поблизу злітають з аеродрому літаки. В квартирах шумлять холодильники і пральні машини, в під'їздах - ліфти.

За останні 30 років у всіх великих містах шум збільшився на 12-15 дБ, а суб'єктивна гучність виросла в 3-4 рази.

Шум знизив продуктивність праці на 15-20%, суттєво підвищив ріст захворюваності. Експерти вважають, що у великих містах шум скорочує життя людини на 8-12 років.

Для позначення комплексного впливу шуму на людину медики ввели термін "шумова хвороба". Симптомами цієї хвороби є головний біль, нудота, дратливість, які досить часто супроводжуються тимчасовим зниженням слуху.

Ефективним заходом боротьби з шумом в містах є озеленення. Дерева, які посаджені близько одне від одного, оточені густими кущами, значно знижують рівень техногенного шуму і покращують міське середовище.

До негативних фізичних чинників міста належить також вібрація Джерелами вібрації в міста є:

*рейковий транспорт,

* автомобільний транспорт,

* будівельна техніка,

* промислові установки.

Зазвичай вібрація розповсюджується від джерела на відстань до 100м. Найбільш потужне джерело вібрації - залізничний транспорт. Коливання ґрунту поблизу залізниці перевищує землетрус силою 6-7 балів. В метро інтенсивна вібрація розповсюджується на 50 - 70 м.

Несприятливо впливають на організм людини і електромагнітні випромінювання промислової частоти (50 герц) та частот радіохвильового діапазону. В помешканнях електромагнітні поля створюють: радіоапаратура, телевізори, холодильники тощо, що становить певну небезпеку. Якщо поруч знаходиться постійне джерело електромагнітного випромінювання, яке працює на аналогічній (чи є кратною) частоті, що може призвести до збільшення або зменшення нормальної частоти роботи людського органа, то наслідком цього можуть бути головний біль, порушення сну, перевтома, навіть загроза виникнення стенокардії.

Тема 17. Надзвичайні ситуації мирного часу

17.1 НС: загальна характеристика і причини виникнення. Аварії та катастрофи

Надзвичайна ситуація - це порушення нормальних умов життя та діяльності людини в результаті аварії, катастрофи, стихійного лиха, епідемії тощо.

Аварія - це порушення нормальної роботи певного механізму або процесу, що призводить до пошкодження обладнання, будівель, споруд, викликає значні матеріальні збитки, створює загрозу життю та здоров'ю людини.

Катастрофа - це аварія значних масштабів з трагічними наслідками.

Надзвичайні ситуації бувають природного і антропогенного характеру.

Аварії поділяють по шкалі теоретичних збитків.

1. Мала технічна аварія-до 10⁵ $

2. "Рядова" технічна аварія- до 10⁶ $

3. Крупна технічна аварія до 10⁷ $

4. Крупна техногенна або природна катастрофа (аварія)- до 10⁹ $

5. Локальна соціально-політична катастрофа з екологічними наслідками-до 10¹²$

6. Крупна природна катастрофа (землетрус) - до 10¹²$

7. Крупномаштабна природно-антропогенна катастрофа (Аральське море) - до 5* 10¹² $

8. Величезна техногенна катастрофа (Чорнобильська АЕС)- до 5* 10¹² $ ("Три Майл Айленд" США) - до 2*10¹¹ $

9. Величезна соціально-політична катастрофа з глобальними наслідками (світова війна) - до 10¹⁷$

10. Глобальна катастрофа з порушенням умов життя на Землі - збитки (економічно бездумно).

В розрахунках людське життя економічно вимірюється в 2*10⁶ $, що у 1,5 раза нижче практики високорозвинутих країн.

Найчастіше аварії трапляються на:

- транспорті (автомобільний, залізничний. Повітряний),

- енергетичних об'єктах (ТЕС, ТЕЦ, ГЕС, АЕС).

- об'єктах вугільної промисловості, -в сховищах і складських приміщеннях,

- на підприємствах, які використовують вибухові і отруйні речовини.

Загальні аварії часто виникають внаслідок пожежі, вибуху, поломки механізму, терористичного акту тощо.

Людський фактор є основним серед причин виникнення аварій:

- порушення правил експлуатації обладнання машин і механізмів,

- недотримання трудової і технологічної дисципліни,

- недотримання Т.Б.

- відсутність належного нагляду за станом обладнання, машин і механізмів,

- порушення технології виробництва

- через стихійні лиха

17.2 Стихійні лиха

Стихійне лихо - це надзвичайне природне явище, яке діє з великою руйнівною силою, порушує нормальну життєдіяльність населення, руйнує будівлі та споруди, знищує матеріальні цінності, призводить до загибелі людей, тварин і рослин. Найбільш характерними природними стихійними лихами є:

Землетрус - сильне коливання і переміщення ділянок земної кори у вигляді короткотривалих (5-10 сек.) поштовхів, які виникають внаслідок порушення рівноваги у глибині земної кори.

Бувають вулканічні і моретруси. Сила коливань вимірюється за шкалою Ріхтера від 1 до 12 балів.

1920р.-провінція Ганьсу (Китай) -180.000 осіб загинуло.

1976р.-Тань-Шань (Китай) -240.000 осіб загинуло.

1988р.-Спітак (Вірменія) "150.000 осіб загинуло.

Відомий ефект передачі енергії на відстані.

Повінь - затоплення значної частини суходолу внаслідок підйому рівня води у водоймах через:

- бурхливе таїння снігу, льодовиків або випадання рясних опадів.

- вітрові нагони води з моря в гирла річок.

- прорив загороджувальних споруд водою (дамб).

Зсуви - це переміщення великої маси ґрунту по схилам гір і річок. Основною причиною виникнення є надлишкове насичення підгрунтовими водами глинистих порід до текучого стану.

Селевий потік (сель) - це стрімкий рух з гір води з домішками піску, каміння, мулу і переміщують коми масою до 20т.

Пожежі - це стихійне поширення вогню, який вийшов з під контролю людини.

Трапляються на торф'яниках в степах і лісах. Пожежі бувають верхні, низові і підземні.

- верхні пожежі рухаються по вершинам дерев з швидкістю 8км/год, під час сильного вітру до 25 км/год.

- низові горіння трави, листя і т.д.

- підземні - горіння торф'яників.

Снігові замети - виникають внаслідок сильних снігопадів і завірюх. Через них може припинитись рух автотранспорту, ускладнюється зв'язок, порушується життя селищ та міст.

17.3 Система оповіщення населення і попереджувальні заходи

В залежності від виду та розміру аварії чи стихійного явища можливі різні види сповіщення. Так при повені, сповіщення може бути заздалегідь через систему цивільної оборони та метеорологічної служби по узгодженню з органами місцевої влади та Міністерства по надзвичайним ситуаціям. Сповіщення по таким ситуаціям проводиться через радіо, телебачення та газети.

На основі цієї інформації підприємства та установи відповідні служби і підрозділи міста і області проводять організаційні та технічні заходи по уникненню або зменшенню негативного впливу надзвичайної ситуації.

Надзвичайні ситуації створюються за короткий час (пожежі, вибухи, зсуви),тому важливо своєчасне оповіщення населення про надзвичайну ситуацію, яке проводиться по радіо, телебаченню, а підприємства та організації відповідного району міста, селища додатково по телефону.

На багатьох підприємствах та установах застосовується гучномовна система сповіщення персоналу від диспетчера до відповідних робочих місць чи окремих приміщень. Для двостороннього зв'язку між окремими підрозділами підприємства чи об'єкта використовується як телефонний зв'язок так і різні види технологічного зв'язку (гучномовний, світловий, звуковий, кодовий).

Тема 18. Укриття населення в захисних спорудах

18.1 Класифікація захисних споруд

Захисні споруди призначені для захисту людей від наслідків аварій і стихійних лих, а також від вражаючої дії зброї масового знищення і звичайних засобів ураження.

Захисні споруди розділяють:

а) За призначенням:

- для захисту населення

- для розміщення органів управління (КП,ПУ,вузла зв'язку-ВЗ)

- для медичних закладів.

б) За місцем знаходження:

- вбудовані;

- відокремлені;

- у метрополітені;

- у гірських виробках

в) За терміном будівництва:

- зведені завчасно;

- швидко зведені;

г) За захисними властивостями:

- найпростіші укриття;

- протирадіаційні укриття;

- сховища;

18.2 Укриття найпростішого типу

У системі захисту населення особливе значення мають найпростіші укриття типу щілин. Щілини будують відкритими і перекритими. Відкрита щілина зменшує ймовірність ураження ударною хвилею в 1,2-2 рази і частково захищає від світлового випромінювання і проникаючої радіації.

Перекрита щілина захищає: від світлового випромінювання-повністю, від ударної хвилі-у 1,5-3 рази, проникаючої радіації і радіоактивного випромінювання-у 200-300 разів, надійно захищає від осколкових і кулькових бомб і запалювальних засобів.

Відкрита щілина - зигзагоподібна траншея з кількох прямих ділянок довжиною до 15м. Стінки щілини укріпляють дошками, очеретом, жердинами та іншим матеріалом. Коли є час і в разі потреби, щілину перекривають шпалами або малогабаритними залізобетонними плитами.

Влаштовують шар гідроізоляції з толі, руберойду, плівки, утрамбованої глини і насипають шар ґрунту товщиною 50-60см. У перекритій щілині роблять вхід з одніс? або двох сторін з дверима і тамбуром. Для вентиляції встановлюють витяжну коробку. Нормальна місткість щілини 10-15чол.

18.3 Протирадіаційні укриття

Протирадіаційними укриттями (ПРУ) називаються негерметичні захисні споруди, що забезпечують захист людей в умовах надзвичайних ситуацій. До ПРУ відносять спеціально побудовані споруди і будівлі господарського призначення (погреби, підвали, овочесховища) пристосовані під укриття, і звичайні житлові будівлі.

Захисні властивості укриттів визначаються коефіцієнтом послаблення радіації. Наприклад, підвали дерев'яних будинків послабляють радіацію в 7-12 разів, а кам'яних - у 200-300 разів.

У ГГРУ розрахованому на 50чол. і більше повинно бути не менше двох виходів розміром 80* 180см. Для підсилення захисних властивостей у приміщенні забивають вікна і зайві двері, замуровують тріщини і щілини, роблять ґрунтову підсипку ззовні біля стін.

Укриття провітрюється природною вентиляцією через припливний і витяжний канали.

У пристосованих під укриття приміщеннях встановлюють бочки з водою з розрахунку 3-4 літра на одну людину на добу, В туалеті - виносна тара або вигрібна яма. Освітлення від електромережі або переносними електричними ліхтарями. В укритті встановлюють лавки для відпочинку і стелажі для продуктів харчування.

18.4 Сховище

Сховище є найбільш надійно захисна споруда, яка захищає від усіх уражальних чинників:

§ високих температур шкідливих газів;

§ радіоактивних і сильнодіючих отруйних речовин;

§ обвалів і уламків споруд і будівель;

§ засобів масового ураження;

§ стихійних лих.

Сховище обладнується комплексом інженерних споруд, що забезпечують необхідні умови життєдіяльності протягом певного часу.

За місцем знаходження сховища бувають вбудованими (у підвалах будинків) і відокремленими.

За місткістю розрізняють: - малі сховища 150-300 чол.; середнє 300-600чол.; великі понад 600чол.

Сховища мають фільтровентиляційні установки (ФВУ).

ФВУ очищує зовнішнє повітря, розподіляє його по відсіках і створює у захисному приміщенні надлишковий тиск, що перешкоджає проникненню зараженого повітря через тріщини і щілини.

Система водопостачання забезпечує людей водою від водопровідної мережі, передбачається аварійне джерело води. Влаштовується система каналізації. Освітлення сховище від електромережі, в аварійних випадках - від автономної електростанції або акумуляторів.

Запас продуктів робиться з розрахунку тіп на 2 доби для кожної людини у сховищі. В сховищі знаходяться прилади дозиметричного контролю (ДП-5); прилади хімічної розвідки (ВПХР); засоби індивідуального захисту (ЦП-7; ЗЗК); індивідуальні засоби медичного захисту (ІП-2); засоби гасіння пожеж; шансовнй інструмент і т. д.

Тема 19. Засоби індивідуального захисту

19.1 Засоби захисту органів дихання

19.1.1 Найпростіші засоби захисту

Найпростіші засоби захисту органів дихання - проти пилова тканинна маска і ватно-марлева пов'язка Вони захищають органи дихання від радіоактивного пилу і деяких видів бактеріологічних засобів, а для захисту від отруйних речовин непридатні.

Проти пилова тканинна маска складається з двох частин з 4-5 шарів тканини. Зовнішні шари роблять з тканини без ворсу, а внутрішні - для кращої фільтрації -ворсом. Кріпленням служать смужки тканини, пришиті збоку корпуса.

Ватно-марлева пов'язка виготовляється із шматка марлі розміром 100x50 см. Його розстеляють на столі, посередині на площі 30x20 см кладуть шар вати завтовшки 1-2 см (якщо немає вати, то її замінюють марлею в 5-6 шарів). Вільний край марлі по довжині загинають з обох боків на вату, а на кінцях роблять розрізи(30-35 см).

Пов'язка повинна добре закривати ніс і рот, тому верхній її" край має бути нарівні очей, а нижній заходити за підборіддя. Нижні кінці зав'язують на тім!, верхні - на потилиці. Для захисту очей необхідно надіти спеціальні окуляри, які щільно прилягають до обличчя.

19.1.2 Призначення, будова і принцип дії респіратора

Респіратори застосовують для захисту органів дихання від радіоактивного і ґрунтового пилу. Найбільш поширені респіратори Р-2 і ПІБ-1 ("Пелюсток").

Респіратор Р-2 складається із фільтрувальної напівмаски з наголовником. Напівмаска має два клапани вдиху і один - видиху. У клапана видиху є запобіжний екран. Зовнішня частина напівмаскн виготовлена з поліуретанового пінопласту зеленого кольору, а внутрішня - з тонкої повітронепроникної плівки, до якої вмонтовано два клапани вдиху. Між поліуретаном і поліетиленом є фільтр із полімерних волокон. Респіратор має носовий затискач, щоб притиснути напівмаску до перенісся

Принцип дії респіратора ґрунтується на тому, що при вдиху повітря послідовно проходить крізь фільтрувальний поліуретановий шар маски, де очищається від грубодисперсного пилу, потім крізь фільтрувальний полімерний волокнистий матеріал, де очищається від тонкодисперсного. Після очищення повітря крізь клапани вдиху потрапляє у підмасковий простір та в органи дихання При видиханні повітря з підмаскового простору виходить через клапан видиху.

Зберігаються респіратори у запаяному поліетиленовому пакеті. Щоб підігнати респіратор Р-2 до свого обличчя, треба перевірити його справність, надіти напівмаску на обличчя так, щоб підборіддя і ніс були всередині, одна тасьма наголовника, що не розтягується, була б на тім'ї голови, а друга - на потилиці; за допомогою пряжок, що є на тасьмах, відрегулювати її довжину (для чого треба зняти напівмаску) таким чином, щоб надіта напівмаса щільно прилягала до обличчя; кінці носового затискача притиснути до носа

Респіратори надягають за командою "Респіратор надіти!" або самостійно. Знявши респіратор, треба провести його дезактивацію: видалити пил із зовнішньої частини напівмаси щіткою або витрусити, внутрішню поверхню напівмаски протерти тампоном і просушити. Респіратор покласти в поліетиленовий пакет і закрити його кільцем.

Респіратор ШБ-1 ("Пелюсток") широко застосовувався під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і надійно захищав від радіоактивного зараження. Це респіратор одноразового користування, безрозмірний; фільтрувальним елементом у ньому є тканина Петрянова.

19.1.3 Фільтрувальні протигази

Фільтрувальний протигаз призначений для захисту органів дихання, очей, шкіри обличчя від впливу ОР, РР, БЗ і деяких СДОР, а також від різних шкідливих домішок, що є у повітрі. У системі цивільної оборони країни для захисту населення використовуються такі фільтрувальні протигази: для дорослого населення - ЦП-5, ЦП-5М, ЦП-7, ЦП-7В; для дітей - ПДФ-Д, ПДФ-Ш, ДЦФ-2Д ПДФ-2ПІ, КЗД (камера захисна дитяча).

До складу комплекту цивільного фільтрувального протигаза ЦП-5 входять два основні елементи: лицьова частина ШМ-62у і фільтрувапьно-поглинальна коробка ЦП-5. Крім того, протигаз комплектується сумкою для зберігання і перенесення та коробкою з плівками, що не запотівають. У середині фільтрувально-поглинальної коробки ЦП-5 є проти аерозольний фільтр і шихта. Лицьова частина ШМ-62У- шолом маска, виготовлення з натурального або синтетичного каучуку. У шолом-маску вмонтовано окулярний вузол і клапану коробку, яка має один клапан вдиху, два видиху і служить для розподілу потоків повітря. Плівки, що не запотівають, виготовлені з целюлози і мають однобічне желатинове покриття, їх вставляють з внутрішнього боку скелець протигаза желатиновим покриттям до очей і фіксують затискними кільцями. Желатин рівномірно всотує конденсовану вологу, завдяки чому зберігається прозорість плівки.

Протигаз ЦП-5 має шолом-маску ШМ-ббМУ з переговорним пристроєм мембранного типу і вирізи для вух.

Нині для захисту дорослого населення, у тому числі й основного складу невоєнізованих формувань, дедалі більше використовується новий цивільний протигаз ЦП-7. Він складається з фільтрувально-поглинальної коробки ЦП-7К, лицьової частини ПЦП, плівок, що не запотівають, захисного трикотажного чохла і сумки.

Дитячий фільтрувальний протигаз ПДФ-Д призначається для дітей віком від 1,5 до 7 років, а протигаз ПДФ-Ш- для дітей шкільного віку від 7 до 17 років. До комплекту протигазів входить: фільтрувально-поглинальна коробка ЦП-7К, лицьова частина МД-4, коробка з плівками, що не запотівають, і сумка.

19.1.4 Ізолюючі протигази

Ізолюючі протигази Ш-46, Ш-4, Ш-5 забезпечують захист органів дихання, очей і шкіри від будь-яких СДОР, незалежно від властивостей і концентрації. Вони дають змогу працювати навіть там, де зовсім немає кисню у повітрі. У протигазі Ш-46М або Ш-5 можна виконувати неважку роботу під водою на глибині до 7 м. Принцип роботи ізолюючих протигазів ґрунтується на виділенні кисню з хімічних речовин при поглинанні вуглекислого газу і вологи, які видихаються людиною. Ізолюючий протигаз складається з лицьової частини. Регенеративного патрона, дихального мішка і сумки. Оскільки цей протигаз забезпечує повну ізоляцію органів дихання від навколишнього середовища, то час перебування в ньому залежить від запасу кисню в регенеративному патроні і характеру виконуваної роботи: при важких фізичних навантаженнях - протягом 45 хвилин, при середніх - 70 хвилин, а при легких або в стані відносного спокою - 3 год.

19.2 Засоби захисту шкіри

19.2.1 Звичайні засоби захисту

Звичайні засоби захисту шкіри - це предмети одягу та взуття, що можуть бути у кожної людини. Найпростіші засоби захисту шкіри є робочий одяг (спецівка) - куртка і штани, комбінезони, халати з гумової тканини або грубого сукна Вони не тільки захищають шкіру від радіоактивних речовин і бактеріологічних засобів, а й не пропускають протягом деякого часу краплиннорідкі отруйні речовини. Одяг з брезенту захищає від отруйних речовин (взимку - до 1 години, влітку - до 30 хвилин).

Із предметів побутового одягу найпридатнішими для захисту шкіри є плащі і накидки з тканини прогумованої або вкритої хлорвініловою плівкою, зимові речі - пальта з грубого сукна або драпу, ватянки тощо. Від краплиннорідких ОР пальто із сукна або драпу разом з іншим одягом захищає: взимку - до 1 години, влітку - до 20 хвилин; ватянка - до 2 годин. Для захисту ніг потрібно гумові чоботи, боти, калоші: вони не пропускають краплинорідкі ОР до 3-6 годин. На руки треба надягати гумові або шкіряні рукавиці.

Одяг слід застібнути на всі ґудзики. Гачки або кнопки, комір підняти, поверх нього шию обв'язати шарфом чи хусткою; рукава обв'язати навколо зап'ястків тасьмами; штани випустити поверх чобіт (бот) і знизу зав'язати.

Звичайний одяг просочують спеціальним розчином, щоб не проникали пари й аерозолі отруйних речовин. Для цього треба: 250 - 300 г мильної стружки або подрібненого господарського мила розчинити у двох літрах нагрітої до 60 - 70 °С води, долити 0,5 л олії і, підігріваючи, перемішувати протягом 5 хвилин до утворення емульсії. Комплект одягу покласти у таз і залити гарячим розчином. Потім трохи викрутити і висушити. Підготовлений у такий спосіб одяг можна надягати на натільну білизну. Розчин не шкодить тканині, не подразнює шкіру.

19.2.2 Спеціальні засоби захисту

Спеціальні засоби захисту шкіри за принципом захисної дії діляться на фільтруючі. Ізолюючі засоби захисту шкіри виготовляються з повітронепроникних матеріалові - спеціальної еластичної і морозостійкої прогумованої тканини. Вони можуть бути герметичними і негерметичними. Герметичні засоби захисту закривають усе тіло і захищають від парів і крапель ОР, негерметичні - тільки від крапель ОР. Крім того, вони захищають від РР та БЗ. До ізолюючих засобів захисту шкіри належать: захисний комбінезон (костюм), легкий захисний костюм Л-1 і загальновійськовий захисний комплект.

Захисний комбінезон складається із зшитих в одне ціле куртки, штанів і капюшона Захисний костюм відрізняється від комбінезона тим, що ці три частини виготовлені окремо. У комплект захисного комбінезона і костюма входять, крім того, підшоломник, гумові чоботи, і гумові рукавиці.

Легкий захисний костюм Л-1 складається із сорочки з капюшоном, штанів, пошитих разом з панчохами, двопальцевих рукавиць і підшоломника.

Загальновійськовий захисний комплект (ЗЗК) складається із захисного плаща з капюшоном, захисних панчох і рукавиць. Підошва захисних має гумову основу. Панчохи надівають поверх звичайного взуття і прикріплюють до ніг хлястиками і шпениками, а до поясного паска -тасьмою. ЗЗК можна носити як накидку та одягати у рукави, як комбінезон.

До фільтрувальних засобів захисту шкіри належить захисний фільтрувальний одяг (ЗФО-58), що складається з комбінезона особливого покрою, онуч, чоловічої натільної білизни і підшоломника. Крім того, у комплекті є онучі для захисту шкіри на ногах від подразнення. ЗФО-58 застосовується у комплекті з протигазом, гумовими чобітьми і рукавицями.

Тема 20. Аварії на енергетичних об'єктах

20.1 Екологічний вплив і аварії атомних електростанцій

Паливний енергетичний цикл АЕС передбачає добування уранової руди й вилучення з неї урану, переробку сировини на ядерне паливо (збагачення урану), використання палива в ядерних реакторах, транспортування на хімічну регенерацію відпрацьованого палива, обробку й захоронення радіоактивних відходів

Забруднення починається ще на стадії добування сировини, тобто на уранових рудниках. В наслідок добування уранової руди залишаються величезні відвали пустих порід, переважно піску й дрібного щебеню, які є слаборадіоактивними. Кількість відвальних порід перевищує 90% добутої з землі маси порід.

Кількість радіоактивних відходів зростає на стадії збагачення уранової руди. Наприкінці цієї стадії ядерного енергетичного циклу виготовляються спеціальні паливні елементи - твели (тепловиділяючі елементи).

Протягом п'яти років роботи лише одного такого реактора на АЕС накопичується близько 300т відпрацьованих, надзвичайно небезпечних високорадіоактивних твелів.

Проблема полягає не лише в тривалому зберіганні радіоактивних відходів, які накопичуються в результаті роботи АЕС. Самі АЕС через 25-30 років стають настільки радіоактивними, що їх потрібно демонтувати або консервувати (на сотні років).

За ЗО років існування АЕС сталися три великі ядерні катастрофи 1957 р. в У Індскелі (Великобританія) мала місце аварія реактора з викидом радіоактивних продуктів поділу. В 1979 р. на АЕС "Трі майл айленд" у СІЛА стався вибух і витекла велика кількість радіоактивної води. і, нарешті, в 1986 р. прогриміла на весь світ катастрофа на Чорнобильській АЕС.

Під час аварії в Чорнобилі в атмосферу надійшло близько 450 типів радіонуклідів. З них основну кількість становили короткоживучий ізотоп йоду-131 (80 - 90% радіоактивності в перші дні аварії) .Поступово радіоактивність знижувалася, короткоживучі ізотопи розпалися, але залишилися цезій-137 і стронцій-90.

У Чорнобиля є основна відмінність від усіх відомих світу ядерних вибухів: з реактора винесло так звані "гарячі частки" - найдрібніші; розміром в долю мікрометрів частки ядерного палива. В радіусі 40 км навколо ЧАЕС вони лягли щільністю до 100.000 на квадратний метр. Виникло забруднення ґрунту на століття. За офіційними даними з 2044 квадратних кілометрів зони відчуження 1856 забруднено радіоактивними цезієм, стронцієм і плутонієм. Сумарна активність їх тільки на поверхні фунту -137.800 Кюрі, крім того 380.000 Кюрі від тимчасових сховищ і захоронень радіоактивних матеріалів. Це, якщо врахувати, що 90,4-96,5% ядерного палива залишилося в реакторі, а до 6% вилетіло з нього під час вибуху.

За офіційними медичними висновками, чорнобильська аварія забрала життя 1800 чоловік-Після дозиметричної паспортизації виявилось, що в Україні до зони обов'язкового відселення відноситься 6447 населених пунктів і близько 800 - до зони добровільного відселення. В екологічну катастрофу втягнуто 4.500.000 громадян України. До Українського національного реєстру постраждалих внесені дані на 432.543 чоловіка, в військово-медичний реєстр ще 36.000 військовослужбовців. Статус ліквідатора аварії мають 177417 чоловік. Чорнобильська аварія привела до забруднення 3.150.000 гектарів найродючіших українських земель, а 250.000 гектарів землі взагалі виведено з обігу.

20.2 3ахист населення та ліквідація наслідків аварій на атомних електростанціях

З метою захисту населення від впливу іонізуючого випромінювання, на АЕС України та країн СНД побудовані спеціальні очисні споруди для стічних вод та передбачене повторне використання очищених вод.

Газоповітряні викиди також попередньо очищаються Особливе місце належить ізотопам йоду, які є хімічно високо активними і можуть бути в газоподібному або аерозольному вигляді.

При потужності АЕС більше 440 МВт, тобто для всіх промислових АЕС, станція повинна розташовуватися на відстані не ближче 25 км від міст з населенням більш 300.000 чоловік і не ближче 100 км від міст з населенням більше 1.000.000 чоловік.

Основним способом захисту персоналу і населення від радіоактивних випромінювань слід вважати: від зовнішнього впливу - ізоляцію, а від внутрішнього - виключення умов, при яких можливе попадання радіоактивних речовин в середину організму (разом з повітрям та їжею).Для захисту людей від попадання радіоактивних речовин в органи дихання і на шкіру, слід застосовувати засоби індивідуального захисту.

При перебуванні в житлових спорудах і будівлях під час аварії на АЕС необхідно застосовувати заходи проти проникнення радіоактивних речовин в приміщення, для чого необхідно припинити провітрювання через вікна, а також зменшити до мінімуму появу людей на вулицях населених пунктів і припинити прогулянку дітей до евакуації в незаражену місцевість.

Евакуація населення з зон, забруднених радіоактивними речовинами, здійснюється в організованому порядку органами виконавчої влади або службою цивільної оборони. Евакуація являє собою організований вивіз або вихід населення з міст і населених пунктів і розташування його в санітарне чистій зоні.

Під час евакуації організують медичне обслуговування, для чого на ЗЕП розгортаються медпункти, на кожний потяг (судно, автоколону) призначають 1-2 працівників з середньою медичною освітою, а в склад пішої колони включають 1-2 медпрацівників і 1-2 сандружинників.

20.3 Аварії на теплових і гідроелектростанціях а також лініях електромереж

Аварії на ТЕС трапляються дуже рідко, вони, як правило, виливають серйозні пошкодження енергоблоків, можуть привести до травматизму обслуговуючого персоналу, в тому числі смертельного, але практично не приводить до травматизму населення.

Окремі випадки аварій з паровими і паропроводами виникали, головним чином, за причинами невиконання вимог виробничих інструкцій і Правил безпеки.

Екологічними наслідками будівництва ГЕС являється відчуження і затоплення значних територій, а також суттєві зміни гідрометеорологічних умов. Полтавщина загубила при утворенні дніпровських водосховищ 76 тис. Га орних і лугів. В Канівському водосховищі 12,5 км ³ води, його площа 2250 км ² - це затоплені прекрасні заплавні землі - чорноземи.

Особлива увага приділяється надійності роботи обладнання і споруд у пусковий період, так як робота станції суміщається з будівельними та монтажними роботами. Греблі ГЕС проектуються і будуються як вічні споруди. Для забезпечення їх надійності потрібні безперервні спостереження за напруженим етаном, деформаціями, фільтрацією та ін.

Великі аварії на ГЕС можуть виникнути в результаті стихійного лиха або грубого порушення технологічного процесу. Повені, які можуть бути викликані порушенням режиму роботи гідровузлів, можуть привести до затоплення великих площ.

Евакуація населення, вигін худоби, вивіз техніки, цінного обладнання повинні бути завчасно ретельно сплановані і починатися при загрозі затоплення.

При проектуванні і будівництві підстанції, передбачається ряд захисних протипожежних заходів. При потужності силових трансформаторів 60 МВт і більше, відстань між ними повинна бути не меншою 15м, при меншій відстані встановлюється перегородка з негорючих матеріалів, яка повинна виступати по ширині на 1,0м від габаритів трансформаторів, а по висоті повинна бути не нижче їх виводів. Для випуску масла при пожежі під трансформаторами робиться підсипка з чистого гравію або щебеню, висотою не менше 0,25м над рівнем території, яка виступає на 0,6 - їм за габарити. Гравійна підсипка має огорожу з бетону.

Тема 21. Ліквідація наслідків надзвичайних ситуацій. Евакуація населення

21.1 Ліквідація наслідків надзвичайних ситуацій

Внаслідок НС виникають руйнування будинків, споруд, шляхів сполучення, зараження місцевості радіоактивними та хімічними речовинами, затоплення, пожежі тощо. Люди можуть опинитися у завалах, у пошкоджених, підтоплених або палаючих будинках, інших не передбачуваних ситуаціях. У зв'язку з цим необхідні заходи з рятування людей, надання їм допомоги, локалізації аварій та усунення пошкоджень. При вирішенні цих проблем виходять з того, що в осередках ураження і районах лиха будуть проводитися не тільки суто рятувальні роботи, а й деякі невідкладні, не пов'язані з рятуванням людей.

Рятувальні та інші невідкладні роботи (РіНР) проводяться з метою:

§ порятунку людей та надання допомоги ураженим;

§ локалізації аварії та усунення пошкоджень;

§ створення умов для наступного проведення відновлювальних робіт.

При проведенні РіНР велике значення має дотримання таких умов, як:

§ своєчасне створення угрупувань, сил, що залучаються для проведення РіНР;

§ своєчасне ведення розвідки;

§ швидкий рух і введення сил в осередок ураження;

§ безперервне проведення РіНР до їх повного завершення;

§ тверде й оперативне управління силами, що залучаються до проведення РіНР;

§ всебічне забезпечення їх діяльності.

Рятувальні роботи включають:

§ розвідку маршрутів висування формувань і об'єктів робіт;

§ локалізацію і гасіння пожеж на маршрутах висування і на ділянках робіт,

§ пошук уражених і витягування їх з пошкоджених та палаючих будинків, загазованих, затоплених, задимлених приміщень, із завалів;

§ розкриття зруйнованих, пошкоджених, завалених споруд та рятування людей, які там знаходяться;

§ подання повітря в завалені споруди з пошкодженою фільтровентиляційною системою;

§ надання першої долікарняної допомоги ураженим та евакуація їх до лікарських установ;

§ виведення (вивезення) населення з небезпечних зон у безпечні райони;

§ санітарну обробку людей, ветеринарну обробку сільськогосподарських тварин, дезактивацію та дегазацію техніки, засобів захисту, одягу, продовольства, води, фуражу.

Інші невідкладні роботи включають:

§ прокладання колонних шляхів та влаштування проїздів (проходів) у завалах та в зонах ураження;

§ локалізацію аварій на газових, електричних мережах з метою забезпечення умов для проведення рятувальних робіт;

§ укріплення чи руйнування конструкцій будинків та споруд, які загрожують обвалом та перешкоджають безпечному руху і проведенню рятувальних робіт;

§ ремонт та відновлення пошкоджених і зруйнованих ліній зв'язку та комунально-енергетичних мереж з метою забезпечення рятувальних та інших невідкладних робіт, а також захисних споруд для укриття людей у випадку повторних НС;

§ пошук, знешкодження та знищення боєприпасів, що не розірвалися, та інших вибухонебезпечних предметів.

21.2 Знезараження

Знезараження здійснюють у формі дезактивації, дегазації, дезінфекції.

Дезактивація - видалення ЙР/Чз заражених ділянок місцевості, споруд, техніки, різних предметів. Залежно від обстановки може проводитись частково або в повному обсязі. При частковій дезактивації знезаражуються тільки деякі ділянки місцевості, основні деталі обладнання, одяг, взуття, засоби індивідуального захисту, тобто все те з чим безпосередньо стикається людина

Звичайний і захисний одяг і взуття обмітають, витрушують, вибивають і чистять, протирають ганчіркою змоченою водою або дезактивувальним розчином, миють щітками під сильним струменем води. До дезактивувальних речовин належать усі пральні порошки і пасти (ОП-7, ОП-10), що застосовуються у вигляді водних розчинів. Якщо їх немає, можна користуватись господарським милом.

Дегазація - руйнування (нейтралізація) або видалення ОР з різних предметів, техніки, споруд і місцевості. Дегазація, як часткова, так і повна, здійснюються трьома способами: хімічним, фізико-хімічним, механічним.

Хімічний спосіб - полягає у дії на ОР дегазувальної речовини, внаслідок чого утворюються нетоксичні речовини.

При фізико-хімічному способі ОР видаляються із заражених об'єктів, розчиняючи, випаровуючи або сорбуючи (поглинаючи) їх.

Механічний спосіб - це видалення ОР, що знаходяться на поверхні (напр. знімають зараження. шар фунту, або засипають його фунтом).

Основні способи дегазації одягу і взуття - провітрювання, вимочування у воді, кип'ятіння, прання, обробка пароповітряно-аміачною сумішшю. Бавовняні і гумові вироби кип'ятять і перуть. Якщо у воду додати соду, пральний порошок або мило, руйнування ОР проходить швидше. Обробку пароповітряно-аміачною сумішшю застосовують для всіх видів виробів одягу, взуття, хутряних виробів і засобів захисту шкіри.

Дезинфекція - знищення хвороботворних мікроорганізмів і руйнування токсинів на місцевості, спорудах, техніці різних предметах. Проводиться двома способами: фізичним і хімічним.

Хімічний спосіб - це застосування дезинфікуючих розчинів, що знищують хвороботворні мікроби і токсини.

При фізичному способі хвороботворні мікроби гинуть під дією високих температур.

Для дезинфекції території, різних об'єктів, предметів домашнього вжитку використовують хлорне вапно, монохлорамінами, дихлорамінами, їдкий натрій у розчинах від 0,2-10%. Приміщення, меблі і речі обробляють 3-5% розчином фенолу; 1-10% водним розчином лізину -взуття, гулові і шкіряні вироби; розчином гашеного вапна будинки, склади, транспорт, туалети, дороги, подвір'я та інші території.

21.3 Евакуація населення

Евакозаходами називаються розосередження та евакуація населення з міст у заміську зону.

Розосередження - це організоване вивезення з міст у заміську зону робітників та службовців, що продовжують працювати у військовий час або в умовах надзвичайних ситуацій.

...