Евакуація - вивезення з міст у заміську зону решти населення, яке знаходиться у зонах можливих сильних руйнувань і катастрофічних затоплень.

Що стосується навчальних закладів, то тут можливі три варіанти:

1. вони припиняють свою діяльність;

2. евакуюються (діяльність переноситься у заміську зону);

3. продовжують працювати на місцях, але за скороченими програмами.

Заміська зона - це територія, розташована поза містом, за межами зони можливих руйнувань.

Відповідальність за евакуацію робітників і службовців та їх сімей у призначені райони покладаються на начальників ЦО та штаби ЦО підприємств. Розосередження робітників і службовців, що продовжують функціонувати, здійснюється за виробничим принципом, а населення, не зайняте у виробництві - за територіальним принципом (тобто за місцем проживання).

Щоб евакуація пройшла організовано її завчасно планують місцеві адміністративні органи і створені при них евакуаційні комісії: заздалегідь визначається склад, місця розташування і порядок роботи збірних евакуаційних пунктів (ЗЕЛ), а в сільській місцевості створюються прийомні евакуаційні пункти (ПЕП).

Почувши інформацію про евакуацію, громадяни повинні готуватись до виїзду в заміську зону. Із собою взяти найнеобхідніше: засоби індивідуального захисту, паспорт, військовий квиток, свідоцтва про народження, освіту, шлюб, спеціальність, трудову книжку або пенсійне посвідчення, продукти харчування на 2-3 доби, одяг, взуття, предмети туалету.

Усе зібране скласти у валізу і прикріпити ярлик або бирку, на якому зазначити прізвище, ім'я та по батькові і кінцевий пункт евакуації.

Перед виходом із квартири виключити всі освітлювальні і нагрівальні прилади, закрити крани водопровідної і газової мереж, закрити вікна і кватирки, замкнути двері.

Тема 22. Надання, першої долікарської допомоги. Медичні засоби індивідуального захисту

Завдання першої медичної допомоги полягає в тому, щоб найпростішими засобами врятувати життя потерпілому, полегшити його страждання, запобігти розвитку можливих ускладнень, зменшити тяжкість перебігу травми чи захворювання.

Перша медична допомога може бути надана на місці ураження самим потерпілим (самодопомога) чи його товаришем (взаємодопомога). Це - тимчасова зупинка кровотечі, накладання стерильної пов'язки на рану або опікову поверхню, штучне дихання, непрямий масаж серця, уведення заспокійливих ліків, гасіння одягу, що загорялося, транспортна іммобілізація, надівання протигаза, виведення (винесення) потерпілого із зараженого місця, часткова санітарна обробка. Для першої медичної допомоги використовують табельні і підручні засоби. До табельних засобів належать: перев'язувальні матеріали, кровоспинні джгути, спеціальні шини для іммобілізації, а також деякі медикаменти: розчин йоду спиртовий 5 процентний, спиртовий розчин зелені брильянтової, нашатирний спирт, аптечка індивідуальна (АІ-2). Як підручні засоби можуть використовуватися: при накладанні пов'язок - чисте простирадло, сорочка, тканина (краще не кольорова); для зупинки кровотечі (замість джгута) - ремінь, пасок, скручена у джгут тканина; при переломах (замість шин) - смужки твердого картону або фанери, дошки, палиці тощо.

22.2 Послідовність надання першої допомоги

Рятування потерпілого у більшості випадків залежить від швидкості і правильності надання першої медичної допомоги. Затримка у наданні допомоги може призвести до загибелі потерпілого. Послідовність надання першої допомоги;

1. Усунути дію на організм ушкоджуючи факторів, які загрожують здоров'ю та життю потерпілого, - звільнити від дії електричного струму, винести з отруєної атмосфери, загасити палаючий одяг. Витягти з води і т. ін., оцінити стан потерпілого.

2. Визначити характер та тяжкість травм, найбільшу загрозу для життя потерпілого та послідовність дій його рятування

3. Виконати необхідні дії з рятування потерпілого у порядку терміновості - відновити проходження дихальних шляхів, провести штучне дихання, зовнішній масаж серця, зупинити кровотечу, мобілізувати ушкоджені частини тіла, накласти пов'язку.

4. Підтримувати основні життєві функції потерпілого до прибуття лікаря.

5. Викликати швидку медичну допомогу чи вжити заходів щодо транспортування потерпілого у найближчий лікувальний заклад.

Перша медична допомога включає:

1. Тимчасову зупинку кровотечі на 1,5 - 2,0 години за допомогою джгута;

2. Накладання стерильних пов'язок на рани;

3. Фіксацію кінцівок при переломах за допомогою шин;

4. Введення протибольового засобу;

5. Прийом радіозахисного засобу;

6. Проведення штучного дихання.

Дуже важливо, щоб перша медична допомога була надана ураженим якнайшвидше. В осередку ураження її мають надавати санітарні пости. Для цього у кожного працівника є медичні засоби індивідуального захисту (аптечка АІ-2 ПП, стерильний бинт).

22.3 Перша медична допомога при кровотечах

Для зупинки кровотечі потрібно притиснути пальцями артерію до кістки вище рани в місцях, найзручніших для цього, потім зверху на одяг накласти джгут, не слід закривати його бинтом. Вказати час накладання джгута Краще це зробити хімічним олівцем на одязі або на шкірі. Перев'язати рану за допомогу перев'язочного пакета Пов'язка захистить рану від додаткових травм і забруднень.

22.4 Перша медична допомога при травмах

У разі травматичних пошкоджень кісток і суглобів потрібно накласти шину для забезпечення нерухомості. Шину слід бинтувати так, щоб вона охопила два суміжні суглоби вище і нижче місць переломів. Накласти шину на зламану кінцівку, надати найбільш значну позу, а при вивихах зафіксувати те місце, в якому кінцівка опинилась після травми. У місцях кісткових виступів між тілом і шиною покласти щось м'яке.

22.5 Призначення і склад аптечки індивідуальної

Аптечка індивідуальна (АІ-2) призначена для самодопомоги при пораненнях та опіках, для профілактики або послаблення ураження РР, БЗ і ОР нервово-паралітичної дії. В її гніздах зберігаються такі медичні засоби індивідуального захисту: гніздо 1 - протибольовий засіб для зняття больового шоку; гніздо 2 - засіб при отруєнні фосфорорганічними ОР; гніздо З протибактеріальний засіб №2; гніздо 4 - радіозахисний засіб №1; гніздо 5 - протибактеріальний засіб №1; гніздо б - радіозахисний засіб №2; гніздо 7 - протибольовий засіб.

22.6 Індивідуальний протихімічний пакет

Індивідуальний протихімічний пакет ШП-8 призначений для знезараження краплиннорідких ОР, що потрапили на відкриті ділянки шкіри та одяг. До комплекту входять флакон з дегазуючи розчином і чотири ватно-марлевих тампони. Посуд і тампони запаяні в герметичну оболонку з поліетилену. При використанні ШП-8 тампони щедро змочують розчином. Першим тампоном видаляють із шкірного покриву ОР щипковим рухом, наступна обробка - протирання ураженої ділянки.

22.7 Індивідуальний перев'язувальний пакет

Пакет перев'язувальний індивідуальний призначений для надання допомоги при пораненнях і опіках. Він складається з бинта, двох ватно-марлевих подушечок, шпильки і чохла В разі потреби пакет відкривають, виймають бинт з двома стерильними подушечками, не торкаючись руками їх внутрішньої поверхні. Подушечку накладають на рану і прибинтовують, кінець закріплюють шпилькою. При наскрізних пораненнях рухому подушечку переміщують по бинту так, щоб закрити вхідний і вихідний отвори рани. Чохол, внутрішня поверхня якого стерильна, використовується для накладання герметичних пов'язок.

Тема 23. Правові, нормативні, технічні та організаційні основи безпеки життєдіяльності

Управління безпекою життєдіяльності - це комплекс управляючих дій по підготовці, прийняттю і реалізації рішень, направлених на забезпечення безпеки людини в сфері виробництва та побуту як за нормальних умов, так в разі виникнення надзвичайних ситуацій.

Управління безпекою життєдіяльності має правовий соціально-економічний, технічний, організаційний, медичний, екологічний, психологічний та етичний аспекти.

1) Правовий аспект полягає у розробці і обов'язковому виконанні законодавчих і нормативних актів, що регулюють соціальні відносини у сфері безпечної життєдіяльності.

2) Соціально-економічний аспект полягає у цілеспрямованому фінансуванні комплексу законів безпеки в усіх сферах діяльності людини, незалежно від форм власності.

Соціально-економічний аспект включає:

- Використання економічних методів управління безпекою життєдіяльності;

- Відшкодування шкоди особі у разі ушкодження її здоров'я;

- Обов'язкове державне та добровільне особисте соціальне страхування;

- Регламентацію тривалості робочого дня і відпочинку;

- Органічне поєднання законів безпеки з нормами часу на виконання тих чи інших робіт;

- Безплатне подання працівникам спецодягу та засобів захисту;

- Пільги та компенсації за важкі і шкідливі умови праці.

3) Технічний аспект полягає в проектуванні і спорудженні будов, комунікацій, впровадження технологій, матеріалів або продуктів, які орієнтовані на збереження здоров'я і безпеки людини.

4) Організаційний аспект полягає у створенні апарату управління, нагляду і контролю за безпекою життєдіяльності в масштабі держави, регіону, підприємства, структурного підрозділу, забезпечення функціонування.

5) Медичний аспект пов'язаний: з комплексною оцінкою впливу усіх факторів довкілля, трудової діяльності на стан здоров'я людини; з гігієнічного регламентацією і державною реєстрацією будь-яких небезпечних факторів, що супроводжують життєдіяльність людини.

6) Екологічний аспект полягає в забезпеченні сприятливих біологічних умов життя людини та інших компонентів біосфери, у зменшенні антропогенного впливу на навколишнє середовище, скороченні виробництва, споживанні та викидів в атмосферу речовин, які створюють локальні геохімічні аномалії в атмосфері міст, у водному середовищі і наземній поверхні.

7) Психологічний аспект, пов'язаний з психологічною шкодою, заподіяного кожним нещасним випадком, аварією та катастрофою.

8) Етичний або моральний аспект пов'язаний з поглядами, уявленнями і нормами, які регулюють безпечну поведінку людей, взаємини між ними.

Управління безпекою життєдіяльності повинно здійснюватись на етапах проектування, будівництва, реконструкції, експлуатації та ліквідації всіх народногосподарських об'єктів.

23.2 Законодавчі аспекти безпеки життєдіяльності

В декларації про державний суверенітет України, прийнятій Верховною Радою 16 липня 1990 р., окремий розділ присвячено екологічній безпеці - складовій частині безпеки життя людини. В першій конституції України, прийнятій на сесії Верховної Ради 28 червня 1996 р. стверджується; "Людина, її життя і здоров'я, безпека визнається в Україні найвищою соціальною цінністю". Одним з перших законів незалежної України, що регулюють охорону життя і здоров'я громадян в процесі праці є закон "Про охорону праці" (1992 р.). Складовою частиною законодавства про охорону праці є Кодекс законів про працю, який регулює трудові відносини в цілому. Серед законів, які регулюють безпеку людини в усіх сферах її життя, а також відносини держаних органів, незалежно від видів їх діяльності та форм власності слід виділити:

- Закон України "Про пожежну безпеку" (1995 р.);

- Закон України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" (1994р.);

- Закон України "Про дорожній рух" (1995 р.);

- Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" (1991 р.).

На основі останнього Закону розроблена низка законів, які стосуються окремих сфер довкілля, наприклад, закон України "Про охорону атмосферного повітря", "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку", "Про екологічну експертизу", а також кодексів: лісовий, водний, про надра землі та інших.

В Законі "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" проголошення права громадян на забезпеченні для життя і здоров'я продуктів харчування, питну воду, умови праці, навчання, виховання, побут і відпочинок, навколишнє природне середовище та на відшкодування збитків, завданих їх здоров'ю внаслідок порушення підприємствами і громадянами санітарного законодавства.

Закон України "Про дорожній рух" визначає правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров'я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища

Закон України "Про пожежну безпеку" визначає загальні правові, економічні та соціальні основи забезпечення пожежної безпеки як невід'ємної частини виробничої та іншої діяльності, охорони життя та здоров'я людини, національного багатства і довкілля.

Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" та низка пов'язаних з ним інших законів спрямовані на збереження безпечного для людини і природного середовища, на захист життя і здоров'я населення від негативного впливу, зумовленого забрудненням та іншими порушеннями довкілля.

Нормативні акти з питань безпеки, гігієни праці та охорони навколишнього природного середовища включають правила, стандарти, норми, положення, інструкції та інші документи.

23.3 Апарат управління безпекою життєдіяльності

Управління безпекою життєдіяльності є складовою частиною системи державного управління в цілому. Державне управління безпекою життєдіяльності здійснюють:

- Кабінет Міністрів України;

- Кабінет по нагляду за охороною праці Міністерства праці та соціальної політики України;

- Міністерство охорони здоров'я;

- Міністерство з надзвичайних ситуацій;

- Місцева державна адміністрація, місцеві Ради народних депутатів.

Особлива роль в забезпеченні здоров'я населення, його санітарного епідемічного благополуччя належить Міністерству охорони здоров'я, яке є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, що здійснює управління в цій галузі, нагляд і контроль за додержанням санітарного законодавства.

Складового частиною системи державного управління охорони життя в аварійних і надзвичайних ситуаціях є центральний штаб, територіальні та об'єктові підрозділи цивільної оборони, які в мирний час залучаються до організації рятувальних і аварійно-відбудовних робіт в зонах управління

Структура органів управління безпекою життєдіяльності, чисельністю апарату, служб, їх повноваження регулюються законом і спеціальним положенням.

Список літератури

1. Желіба Є.П., Заверуха Н.М., Зацарський В.В. Безпека життєдіяльності. - Київ "Каравела", Львів "Новий світ - 2000", 2001. - 320с.

2. Джигирей В.С., Жиденький В.Ц. Безпека життєдіяльності. Навчальний посібник. -Вид. 3-тє, доповнене. - Львів "Афіша", 2000 - 256с.

3. В.І. Голінько, М.В. Шибка Г.О. Мірошник, О.В. Безсчасний. Безпека людини у життєвому середовищі. - Дніпропетровськ НГА України, 1997-165с.

4. В.І. Голінько, М.Ф. Кременчуцький, В.І. Клочков, В.Ю. Фрундін, Ю.Р. Литвиненко, Г.П. Крргоий, В.А. Долінський, В.І. Безкровний. Безпека людини у надзвичайних ситуаціях. - Дніпропетровськ НГА України, 1997- 122с.

5. Г.О. Білявський, М.М. Падун, Р.С. Фурдуй. Основи загальної екології, - Київ "Либідь", 1995 - 368с.

Размещено на Allbest.ru