Основи безпеки життєдіяльності

Техногенне середовище -- середовище, створене людиною. Як правило, поділяють на побутове та виробниче.

Побутове середовище -- це середовище проживання людини, що містить сукупність житлових будівель, споруд спортивного і культурного призначення, а також комунально-побутових організацій і установ.

Параметрами цього середовища є розмір житлової площі на людину, ступінь електрифікації, газифікації житла, наявність центрального опалення, холодної та гарячої води, рівень розвитку громадського транспорту та ін.

Виробниче середовище -- це середовище, в якому людина здійснює свою трудову діяльність. Воно містить комплекс підприємств, організацій, установ, засобів транспорту, комунікацій тощо.

Виробниче середовищ характеризується передусім параметрами, які специфічні для кожного виробництва і визначаються його призначенням. Це: вид продукції, яка виробляється на ньому; обсяги виробництва; кількість працівників; продуктивність праці; енергомісткість; сировинна база; відході виробництва.

Крім цих параметрів, є такі, що визначають умова праці та її безпеку: загазованість; запиленість; освітленість робочий місць; рівень акустичних коливань, вібрації, іонізуючої радіації, електромагнітного випромінювання; пожежо- та вибухонебезпечність; наявність небезпечного обладнання, засобів захисту працівників; ступінь напруженості праці; психологічний клімат.



41. Визначте негативні фактори виробничого середовища

Негативні чинники, що впливають на людей підрозділяються, таким чином, на природні, тобто природні, і антропогенні -- викликані діяльністю людини. Наприклад, пив в повітрі з'являється в результаті вивержень вулканів, вітрової ерозії ґрунту, величезна кількість часток викидається промисловими підприємствами. Небезпечні і шкідливі чинники за природою дії підрозділяються на фізичні, хімічні, біологічні і психофізичні.

Негативні фактори виробничого середовища, заподій виникнення. Травмуючі і шкідливі чинники підрозділяють на фізичні, хімічні, біологічні і психофізіологічні. Фізичні чинники - машини, що рухаються, і механізми, підвищені рівні шуму і вібрацій, електромагнітних і іонізуючих випромінювань, недостатня освітленість, підвищений рівень статичної електрики, підвищене значення напруги в електричному ланцюзі і інші; хімічні - речовини і з'єднання, що різні по агрегатному стану і мають токсичну, дратівливу, сенсибілізуючим, канцерогенним і мутагенним дію на організм людини і що впливають на його репродуктивну функцію; біологічні - патогенні мікроорганізми (бактерії, віруси та ін.) і продукти їх життєдіяльності, а також тварини і рослини; психофізіологічні - фізичні перевантаження (статичні і динамічні) і нервово-психічні (розумове перенапруження, перенапруження аналізаторів, монотонність праці, емоційні перевантаження. Травмуючі і шкідливі чинники виробничого середовища, характерні для більшості сучасних виробництв. Негативні фактори виробничого середовища (група чинників : фізичні; хімічні; біологічні; психофізіологічні.

Виробничі умови характеризуються сукупністю негативних чинників, а також розрізняються по рівнях шкідливих чинників і ризику прояву травмувальних чинників.



42. Що таке виробничий мікроклімат?

Під терміном "виробничий мікроклімат" розуміють умови виробничого

середовища, які забезпечують відчуття комфортності на виробництві.

43. Правила безпеки при роботі з персональним комп'ютером

Умови праці - це сукупність елементів виробничого середовища, які впливають на функціональний стан людини.

Комп'ютер -- це пристрій, призначений для виконання заданої, чітко визначеної послідовності дій щодо обробки інформації.

Під час робота за комп'ютером слід дотримуватися певних правил, щоб не нашкодити своєму здоров'ю: не зіпсувати очі, не скривити хребет та ін.

Правила техніки безпеки при роботі з комп'ютером:

* забороняється самостійно усувати будь-які неполадки в роботі комп'ютера, незалежно від причини їх появлення;

* забороняється самостійно виконувати під єднання та від'єднання пристроїв комп'ютера;

* забороняється торкатися будь-яких деталей на задній панелі системного блоку.

* Слід запобігати попаданню на екран прямих сонячних променів, що значно ускладнює читання інформації з екрану дисплея, тому дисплей повинен знаходитися під кутом 90° до вікон.

* Пилюка на екрані погіршує зорове сприймання інформації, тому необхідно, щоб монітор був чистим. Працювати можна тільки з чистими насухо витертими руками.

* Клавіатуру, на той час коли вона не використовується, треба тримати накритою спеціальною прозорою кришкою, що зменшує ушкодження клавіатури.

* При роботі з мишкою треба використовувати спеціальний килимок. Це допоможе уникнути зайвого її забруднення.

* Для отримання відповіді на запитання стосовно функціонування комп'ютера треба звернутися до вчителя або фахівця.

* Під час роботи з комп'ютером через невеликі проміжки часу слід робити перерви. Перед перервою бажано зберегти результати роботи.

* Дисплей комп'ютера та системний блок повинні бути розташовані на відстані не меншій, ніж 50 см. від очей, навіть і тоді, коли зображення, подані на екрані, не переглядаються. Задні та бокові стінки сусідніх комп'ютерів повинні знаходитися на відстані не меншій, ніж 1,5 м. Такої ж відстані слід дотримуватися і втому випадку, якщо не відбувається безпосередня робота з комп'ютером. Дисплей має бути зі спеціальним антистатичним покриттям.

44. Охарактеризуйте особливості впливу електромагнітного постійного електричного (електростатичного) та магнітного полів на організм людини у природних умовах

Постійне електричне (електростатичне) поле як фактор впливу на людину

Джерелами постійного електричного (електростатичного) поля (ЕСП) є енергетичні установки для електротехнологічних процесів, які застосовують у народному господарстві (електрогазоочищення, електростатична сепарація руд і матеріалів, електростатичне нанесення лакофарбових матеріалів). Заряди статичної електрики виникають при подрібненні, деформації речовин, переміщенні тіл, сипких матеріалів, при інтенсивному перемішуванні, кристалізації, випаровуванні тощо.

Електростатичне поле утворюється електричним полем нерухомих електричних зарядів, з якими воно взаємодіє, і є найпоширенішим класом стаціонарних фізичних полів в енергетичних установках та електротехнічних процесах. Електростатичне поле може існувати як власне електричне поле (поле нерухомих зарядів) або стаціонарне електричне поле (електричне поле постійного струму).

Біологічна дія електромагнітного поля на людину. Розрізняють дві форми негативного впливу на організм людини електромагнітного випромінювання діапазону радіочастот -- гостру і хронічну, яка, у свою чергу, поділяється на три ступені: легкий, середній і тяжкий. Хронічна форма характеризується функціональними порушеннями нервової, серцево-судинної та інших систем організму, що проявляються астенічним синдромом, і вегетативними порушеннями, переважно серцево-судинної системи.

Електромагнітне випромінювання -- потужний фізичний подразник. Різні організми мають різну чутливість до природних та антропогенних (штучних) ЕМП: характер і враженість біологічного ефекту залежать від параметрів ЕМП і рівня організації біосистеми. Міліметрові хвилі ЕМП впливають переважно на рецепторний апарат, хвилі більшої довжини -- на центральну нервову систему.

Ефекти від впливу на біологічні тканини людини електромагнітного випромінювання радіочастотного діапазону малої потужності поділяються на теплові й нетеплові. Тепловий ефект може виявлятись у людини або підвищенням температури тіла, або вибірковим (селективним) нагріванням окремих його органів, терморегуляція яких утруднена (жовчного і сечового міхурів, шлунка, кишок, яєчок, кришталиків, склистого тіла та ін.). Дія електромагнітного випромінювання на біологічний об'єкт виявляється тоді, коли інтенсивність випромінювання нижча від теплових граничних його значень, тобто спостерігаються нетеплові ефекти або специфічна дія радіохвиль, яка визначається інформаційним аспектом електромагнітного випромінювання, що сприймається організмом і залежить від властивостей джерела ЕМП та каналу зв'язку. Очевидно, що інформаційні процеси відіграють також певну роль при тепловій дії електромагнітного поля на організм. Крім того, дія електромагнітного випромінювання малої Інтенсивності призводить до локального нагрівання -- мікронагрівання.

Вплив електростатичного поля на людину. Біологічний вплив ЕСП залежить від його тривалості, форми струмопровідних частин обладнання, розміщення робочого місця відносно джерела випромінювання, кліматичних умов тощо. Експериментальне на тваринах встановлено, що ЕСП впливає на нервову, серцево-судинну, ендокринну та інші системи організму. Зокрема, було зареєстровано зміни електричної активності кори великого мозку та умовно-рефлекторної діяльності. Електростатичне поле спричинює зміни артеріального тиску, що мають нестійкий і фазовий характер, швидкості зсідання крові, вмісту сульфгідрильних груп у крові.

45. Яким чином впливає на організм працівника ультрафіолетове, видиме і лазерне випромінювання?

Ультрафіолетове випромінювання (ultra -- «за межами»), скорочено УФ-випромінювання, або ультрафіолет -- невидиме оком людини електромагнітне випромінювання, що займає спектральну область між видимим і рентгенівським випромінюваннями в межах довжин хвиль 400-10 нм.

Вплив на здоров'я людини. Біологічні ефекти ультрафіолетового випромінювання в трьох спектральних ділянках істотно різні, тому біологи іноді виділяють, як найбільш важливі в їх роботі, такі діапазони:

* Близький ультрафіолет, УФ-A промені (UVA, 315--400 нм)

* УФ-B промені (UVB, 280--315 нм)

* Далекий ультрафіолет, УФ-C промені (UVC, 100--280 нм)

Практично весь UVC і приблизно 90% UVB поглинаються озоном, а також водяною парою, киснем і вуглекислим газом при проходженні сонячного світла через земну атмосферу. Випромінювання з діапазону UVA досить слабо поглинається атмосферою. Тому радіація, що досягає поверхні Землі, в значній мірі містить ближній ультрафіолет UVA, і, в невеликій частці -- UVB.

Ультрафіолетове випромінювання (УФВ) -- це частина спектра електромагнітного випромінювання з довжиною хвилі до 400 нм. В умовах виробництва працівники найчастіше зазнають впливу УФВ з довжиною хвилі 220-360 нм. За фотобіологічним ефектом спектр УФВ поділяється на чотири ділянки: А -- викликає стійку біологічну дію; В -- сильно діє на шкіру; С -- виражено діє на тканинні білки і ліпіди; D - вакуумна -- вбирається всіма матеріалами і середовищами і на стан людини не впливає. Ультрафіолетове випромінювання виробничих джерел (ділянка С) здатне змінювати газовий склад атмосферного повітря внаслідок його іонізації. Утворювані при цьому озон і оксид азоту високотоксичні й можуть стати небезпечними при виконанні зварювальних робіт, які супроводжуються УФВ, у приміщеннях з недостатньою вентиляцією, в обмеженому або замкнутому просторі. Інтенсивність УФВ у виробничому середовищі в десятки разів перевищує інтенсивність природного випромінювання Сонця і значно відрізняється від нього спектральним складом. Ультрафіолетове випромінювання характеризується фізичними (енергетичними) і біологічними величинами.

У зв'язку з малою довжиною хвилі лазерне випромінювання може бути сфокусоване оптичними системами невеликих геометричних розмірів (розміри обмежені дифракцією), завдяки чому на малій площі досягається велика густина енергії випромінювання.

Дія лазерного випромінювання на організм людини має складний характер і обумовлена як безпосередньою дією лазерного випромінювання на тканину, так і вторинними явищами, обумовленими змінами в організмі внаслідок опромінення. Розрізняють термічну і біологічну дію лазерного випромінювання на тканини, що може призвести до теплової, ударної дії світлового тиску, електрострикції (механічні коливання під дією електричної складової електромагнітного поля), перебудови внутрішньоклітинних структур та інше.

Уражаюча дія лазерного променя залежить від потужності, довжини хвилі випромінювання, тривалості імпульсу, частоти повторення імпульсів, часу взаємодії, біологічних та фізико-хімічних особливостей опромінюваних тканин та органів.

Термічна дія випромінювання лазерів безперервної дії має багато спільного із звичайним нагріванням. При помірній інтенсивності випромінювання на шкірі можуть з'явитися видимі зміни (порушення пігментації, почервоніння) з досить чіткими межами ураженої ділянки, а при інтенсивності випромінювання понад 100 Втс" виникає кратероподібний отвір внаслідок руйнування та випарювання клітинних структур.

Загалом, шкіряний покрив, який сприймає більшу частину енергії лазерного випромінювання, значною мірою захищає організм людини від серйозних внутрішніх ушкоджень. Але є відомості, що опромінення окремих ділянок шкіри викликає порушення у різних системах організму, особливо нервовій та серцево-судинній.

Внаслідок лазерного опромінення у біологічних тканинах організму можуть виникати вільні радикали, які активно взаємодіють з органічними молекулами та порушують нормальний хід процесів обміну на клітинному рівні. Наслідком цього є загальне погіршення стану здоров'я.

Під лазерною безпекою розуміється сукупність організаційних, технічних і санітарно-гігієнічних заходів, які забезпечують безпеку умов праці персоналу при використанні лазерів.

46. Ультразвук та інфразвук як виробничі чинники

Ультразвук -- це механічні пружні коливання і хвилі, які відрізняються від звуку вищою частотою коливань (понад 20 кГц) і не сприймаються вухом людини. Ультразвукові коливання, як і звукові, поширюються у вигляді змінних стиснень і розріджень і характеризуються довжиною хвилі, частотою і швидкістю поширення. Частотна характеристика і довжина хвилі визначають особливості поширення коливань у навколишньому середовищі (повітряному, рідинному і твердому) -- від 1,12-Ю4 до 1,0-109 Гц. Що вища частота ультразвукових коливань, то більше вони поглинаються середовищем і менше заглиблюються у тканини людини. Поглинання ультразвуку супроводжується нагріванням середовища.

Ультразвук застосовують у різних галузях народного господарства -- металургії, машино і приладобудуванні, радіотехнічній, хімічній і легкій промисловості, медицині тощо. Внаслідок поширення застосування ультразвуку збільшується кількість працюючих, які перебувають під його впливом.

Під інфразвуком розуміють акустичні коливання з частотою до 20 Гц. Фізична природа чутного звуку, ультразвуку та інфразвуку однакова, їх поділ зумовлений особливостями сприйняття їх слуховим аналізатором людини. Для інфразвуку характерні дуже великі пороги слухового сприйняття, що робить його практично нечутним. Фізичні особливості

інфразвукових коливань зумовлені їх малою частотою і великою довжиною хвиль. Характерною ознакою інфразвуку є його здатність поширюватися на значну відстань без істотної втрати енергії, огинати перепони внаслідок дифракції або проникати крізь них.

За характером спектра інфразвук поділяють на широкосмуговий з безперервним спектром завширшки понад октаву і гармонічний, у спектрі якого є виражені дискретні складові. Гармонічний характер інфразвуку встановлюють в октавних смугах частот за перевищенням рівня в одній смузі над сусідніми щонайменше на 10 дБ. Джерелами інфразвуку можуть бути природні явища: вітер, грозові розряди, морські хвилі, процеси, що відбуваються в земній корі (обвали, землетруси, виверження вулканів тощо). При цьому в окремих випадках рівень звукового тиску в інфразвуковому діапазоні частот може досягати 140 дБ.



47. Захист від іонізуючого випромінювання

Захист від іонізуючих випромінювань може здійснюватись шляхом використання:

-- використання джерел з мінімальним випромінюванням шляхом переходу на менш активні джерела, зменшення кількості ізотопа;

-- скорочення часу роботи з джерелом іонізуючого випромінювання;

-- віддалення робочого місця від джерела іонізуючого випромінювання;

-- екранування джерела іонізуючого випромінювання.)

48. Наведіть приклади небезпечних речовин біологічного походження

До небезпечних факторів біологічного походження належать:

- макроорганізми (рослини та тварини);

- патогенні мікроорганізми - збудники інфекційних захворювань (бактерії, віруси, гриби, кліщі, паразитичні черви, найпростіші).

Отруйні рослини - це рослини, які у процесі життєдіяльності накопичують речовини, які можуть спричинити отруєння і смерть живих істот при різноманітних форма контакту з ними. Отруйними вважаються такі рослини, для яких отруйність видовою, а не індивідуальною властивістю, набутою внаслідок зростання на забрудненому ґрунті (наприклад, радіоактивними речовинами).

Дія отруйних рослин на людину, які за токсичністю рослини поділяють на:

- отруйні (бузина, конвалія, плющ тощо);

- дуже отруйні (наперстянка, олеандр тощо);

- смертельно отруйні (вовче лико, блекота чорна беладона, дурман звичайний).



49. Принципи нормування негативних факторів

Нормування - це визначення кількісних показників факторів навколишнього

середовища, що характеризують безпечні рівні їхнього впливу на стан здоров'я й умови життя населення. Нормативи не можуть бути встановлені довільно, вони розробляються на основі усебічного вивчення взаємин організму з відповідними чинниками навколишнього середовища. Дотримання нормативів на практиці сприяє створенню комфортних умов праці, побуту і відпочинку, зниженню захворюваності, збільшенню довголіття і працездатності всіх членів суспільства.

Негативні фактори, що впливають на людей поділяються, на природні, і антропогенні - викликані діяльністю людини. Наприклад, пил у повітрі з'являється в результаті виверження вулканів, вітрової ерозії ґрунту, разом з тим величезна кількість частинок викидається промисловими підприємствами.

Небезпечні, шкідливі і уражаючи фактори по природі дії у свою чергу ділять на фізичні, хімічні, біологічні і психофізичні.

До фізичних небезпечних, шкідливих та уражаючих факторів відносяться:

- машини і механізми, що рухаються, рухливі частини устаткування, хитливі конструкції і природні утворення;

- гострі і падаючі предмети;

- підвищення і зниження температури повітря і навколишніх поверхонь;

- підвищена запилюваність і загазованість повітря;

- підвищений рівень шуму, інфразвуку, ультразвуку, вібрації;

- підвищений чи знижений барометричний тиск;

- підвищений рівень іонізуючих випромінювань;

- підвищена напруга в мережі, що може замкнутися на тіло людини;

- підвищений рівень електромагнітного випромінювання, ультрафіолетової та

інфрачервоної радіації;

- недостатність та заниженість контрастності освітлення;

- підвищена яскравість, пульсація світлового потоку.

До хімічних небезпечних, шкідливих та уражаючих факторів відносяться:

агресивні речовини, що використовуються в технологічних процесах;

промислові отрути і отруйні речовини (сильнодіючі отруйні речовини -

СДОР), отрутохімікати; засоби захисту рослин; мінеральні добрива;

лікарські засоби, застосовувані не по призначенню; бойові отруйні

речовини.

Хімічно небезпечні, шкідливі та уражаючи фактори підрозділяються по характеру впливу на організм людини і по шляху проникнення в організм.

Біологічно небезпечними і шкідливими факторами є:

патогенні мікроорганізми (бактерії, віруси, особливі види мікроорганізмів спірохети і рикетсії, гриби), а також продукти їхньої життєдіяльності - токсини;

рослини, що містять небезпечні речовини;

заражені патогенними мікроорганізмами та хворі тварини.

Біологічне забруднення навколишнього середовища виникає в результаті аварій на підприємствах біотехнології, очисних спорудах, недостатньо очищеному устаткуванні промислових та побутових стоків.

Психофізіологічні небезпечні фактори - це такі фактори, які обумовлені особливостями характеру та організації праці, параметрів устаткування, яким обладнано робоче місце. Вони можуть впливати на функціональний стан організму людини, його самопочуття, емоційну та інтелектуальну сфери і приводити до стійкого зниження працездатності і порушення стану здоров'я.

Нормативи є складовою частиною санітарного законодавства та основою попереджувального і поточного санітарного нагляду, а також служать критерієм ефективності оздоровчих заходів, що розробляються і здійснюються з метою створення безпечним середовище існування.

50. Дайте визначення соціального середовища, назвіть його основні характеристики

Соціальне середовище -- оточуючий людину соціальний світ (соціум), який включає в себе суспільні (матеріальні та духовні) умови становлення, існування, розвитку та діяльності людей, які тісно пов'язані з суспільними відношеннями, у які ці люди включені.

Середовище -- це сукупність умов існування людини та суспільства. У соціології під соціальним середовищем людини розуміють економічні, політичні, соціальні, духовні, територіальні умови, що впливають на становлення особистості.

Саме соціальне середовище, зокрема його сфе-ри: політична, соціальна, духовна формують певні очікування що-до поведінки особистості. Ці очікування перетворюються відповід-ними соціальними інститутами у цілі, завдання, зміст соціального виховання.

Соціальне середовище існує завдяки численним взаєминам його членів та соціальних інститутів. Чим більша і різноманітніша палітра складових соціального середовища, тим інтенсивніше його розвиток та різноманітніші умови життєдіяльності особистості. В структурі соціального середовища виділяють макро- та мікрорівні. До макрорівня належить матеріальне, культурне, політичне середовище.

Макрорівень - це загально створені умови існування для кожної людини і є однаковими для всіх. А саме до макросередовища належать: держава, етнос, суспільство, регіон, місто, селище чи село, а також ті великі організації, які діють на території даних середовищ, а саме засоби масової інформації, субкультури, контркультури, а також економічне і політичне становище у країні, які також відіграють чималу роль у соціалізації індивіда.

Мікрорівень - це конкретні умови життя особистості (сім'я, сусідство) та умови в середовищі найближчого оточення (вулиця, тип поселення, навчальний чи трудовий колектив, громадські організації, формальні та неформальні об'єднання). Отже, мікрорівень (мікросоціум) - це спільність, що діє на певній території, включає сім'ю, сусідство, групи однолітків, різні громадські, державні, релігійні, приватні і виховні організації, а також різні неформальні групи жителів|мешканець|. Визначити межі|кордон| мікросоціуму не завжди просто. У сільських поселеннях, в селищах, в малих містах ці межі|кордон|, як правило, співпадають|збігатися| з|із| межами конкретного поселення в середніх і великих містах визначення меж|кордон| мікросоціуму проблематично. Мікросоціум можна обмежувати двором (якщо йдеться про мікросоціум маленьких дітей); кварталом (для молодших школярів), мікрорайоном (для більш старших вікових груп). Умовно мікросоціум - це конкретне сільське поселення, селище або мале місто, а в середніх і більших містах - мікрорайон. Вплив мікросоціуму на процес соціалізації дітей, підлітків, юнаків|юнак| залежить від об'єктивних характеристик мікросоціуму і суб'єктивних характеристик самої людини.

Мікросоціум володіє рядом характеристик. Просторові характеристики конкретного мікросоціуму: у місті той або інший мікрорайон може розташовуватися в центрі, на околиці, в серединній зоні і по-різному бути пов'язаним з іншими частинами міста; село або селище можуть бути більш менш ізольованими і віддаленими від інших поселень.

З просторовими тісно пов'язані архітектурно-планувальні особливості мікросоціуму: у селі або селищі - компактна або розкидана забудова; у місті - мікросоціум із|із| забудовою, що історично склалася або індустріальною, співвідношення малоповерхової і висотної забудови, відвертість-замкнутість прибудинкових просторів, наявність, кількість і якість малих архітектурних форм.

Від всіх цих характеристик залежить функціональна структура простору мікросоціуму: наявність або відсутність місць для ігор дітей і підлітків, можливостей|спроможність| для проведення часу невеликих груп.

Важливою характеристикою мікросоціуму слід вважати|лічити| демографічну, тобто склад його жителів|мешканець|: їх етнічна приналежність, однорідність або неоднорідність; соціально-професійний склад і ступінь його диференційованої; особливості статевовікового складу; склад сімей.

51. Як пов'язаний тип нервової діяльності з безпекою життєдіяльності

Організм людини - це сукупність тілесних (соматичних), біофізіологічних та психічних систем. Психіка - це властивість нервової системи, завдяки якій:

- здійснюється зв'язок із зовнішнім світом;

- координується робота всього організму;

- організм діє у відповідь на подразнюючі сигнали (рефлекси).

Психіка - це здатність мозку відображати об'єктивну дійсність у формі відчуттів, уявлень, думок та інших суб'єктивних образів об'єктивного світу.

Психіка людини проявляється у таких трьох видах психічних явищ: психічні процеси, психічні стани, психічні властивості.

Психічні процеси - це короткочасні процеси отримання, переробки інформації та обміну нею (відчуття, сприйняття, пам'ять і мислення, емоції, воля тощо).

Психічні стани відображають порівняно тривалі душевні переживання, що впливають на життєдіяльність людини (настрій, депресія, стрес).

Психічні властивості - сталі душевні якості, що утворюються у процесі життєдіяльності людини і характеризують її здатність відповідати на певні дії адекватними психічними діями (темперамент, досвід, характер, здібності, інтелект тощо).

Психіка людини тісно пов'язана з безпекою її життєдіяльності. Небезпеки, які впливають на людину, не можна розцінювати ані як подію, яка породжена тільки зовнішньою стимулюючою ситуацією, ані як результат рефлекторної реакції організму людини на неї. Вплив цих небезпек обумовлюється психофізіологічними якостями людини. Дослідами встановлено, що у 70 % нещасних випадків, що трапляються у сфері виробництва, винуватцями є самі люди. Звідси постає принципово важливе питання: чому люди, яким від народження притаманний інстинкт самозахисту, самозбереження, так часто стають винуватцями своїх ушкоджень? Якщо людина психічно нормальна, то вона без причини ніколи не стане прагнути ушкоджень. Причини, як показує дослід, залежать від безлічі різноманітних факторів та їх комбінацій.

Причинами можуть бути внутрішні фактори (індивідуальні психологічні або фізіологічні властивості, порушення емоційного стану, недостатність знань і досвіду) або фактори зовнішнього середовища. Отже, ті чи інші психологічні властивості людини (внутрішні фактори) впливають на її дії, вчинки, поведінку в процесі життєдіяльності.

52. Особливості соціальної поведінки людини: мислення, діяльність, спілкування

Соціальна роль -- типова поведінка людини, пов'язана з її соціальним статусом, яка не викликає негативної реакції соціального середовища.

У сучасному суспільстві поведінка людини багато в чому визначається соціальними чинниками; людина дотримується певних поведінкових норм. Успіх людини визначається умінням дотримуватись певних поведінкових норм.

Мислення -- це процес опосередкованого і узагальненого відображення у мозку людини предметів об'єктивної дійсності в їхніх істотних властивостях, зв'язках та відношеннях.

Діяльність - це процес взаємодії людини з навколишнім середовищем, завдяки чому вона досягає свідомо поставленої мети, яка виникла внаслідок появи потреби.

Процес спілкування, за характером комунікантів у просторі та часі розрізняють спілкування: контактне; дистантне.

Поняття контактного спілкування зрозуміле: співрозмовники поряд. При контактному спілкуванні важливими компонентами є ситуація, жести, міміка та інтонація.

До видів дистантного спілкування належать такі, де комуніканти розділені простором і часом. Це може бути розмова телефоном, спілкування у листах тощо.

За наявністю чи відсутністю будь-якого посередника розрізняють спілкування безпосереднє (пряме) -- опосередковане (непряме). Для прямого спілкування -- це зазвичай розмова, бесіда, доповідь тощо

До видів опосередкованого спілкування належать і телефонна розмова, і лист, і передавання інформації через радіо, телебаченню, книгу. Саме розвиток опосередкованого спілкування спричинив утворення цілих галузей виробництва й спеціалізовані заклади: радіо-, телестудії; видавництва й типографії, пошту, телеграф, телефонні станції тощо, а також армію робітників, які їх обслуговують.

53. Охарактеризуйте небезпечні фактори навколишнього середовища

Людина постійно взаємодіє з навколишнім середовищем, перетворює це середовище, а воно, у свою чергу, впливає на життєдіяльність самої людини.

Найбільш вдалою класифікацією небезпек є класифікація за джерелами походження, згідно з якою всі небезпеки поділяються на 4 групи: природні, техногенні, соціально-політичні та комбіновані.

Перші три класифікації належать до елементів життєвого середовища, яке оточує людину, - природного, техногенного та соціального. До четвертої групи належать природно-техногенні, природно-соціальні та соціально-техногенні небезпеки, джерелами яких є комбінація різних елементів життєвого середовища.

Природні джерела небезпеки - це природні об'єкти, явища природи та стихійні лиха, які можуть спричинити шкоду людині або ж становлять загрозу для життя чи здоров'я людини (землетруси, зсуви, селі, вулкани, повені, снігові лавини, шторми, урагани, зливи, град, тумани, ожеледі, блискавки, астероїди, сонячне та космічне випромінювання, небезпечні тварини, рослини, риби, комахи, гриби, бактерії, віруси, заразні хвороби). Техногенні небезпеки - це небезпеки, пов'язані з використанням транспортних засобів, з експлуатацією підіймально-транспортного обладнання, з використанням горючих легкозаймистих і вибухонебезпечних речовин та матеріалів, процесів, що відбуваються при підвищених температурі й тиску, електричної енергії, хімічних речовин, різних видів випромінювання (іонізуючого, електромагнітного, віброакустичного). Джерелами техногенних небезпек є відповідні об'єкти, що породжують їх.

Соціальні небезпеки - це небезпеки, викликані низьким духовним та культурним рівнем (бродяжництво, проституція, пияцтво, алкоголізм, тютюнопаління). Джерелами цих небезпек є незадовільний матеріальний стан, погані умови проживання, страйки, повстання, конфліктні ситуації на міжнаціональному, етнічному, расовому чи релігійному ґрунті.

Джерелами політичних небезпек є конфлікти на міжнаціональному та міждержавному рівні, духовне гноблення, політичний тероризм, ідеологічні, міжпартійні та збройні конфлікти, війни.

Найбільшу кількість становлять комбіновані небезпеки - природно-техногенні, природно-соціальні та соціально-техногенні. Природно-техногенні небезпеки: смог, кислотні дощі, пилові бурі, ерозія ґрунтів, зменшення родючості ґрунтів, виникнення пустель, зсуви, селі, землетруси та інші тектонічні явища, які спонукала людська діяльність. Природно-соціальні небезпеки: наркоманія, епідемія інфекційних захворювань, венеричні захворювання, СНІД. Соціально-техногенні небезпеки: професійна захворюваність, професійний травматизм, психічні відхилення та захворювання, викликані виробничою діяльністю, масові психічні відхилення та захворювання, викликані впливом на свідомість і підсвідомість засобами масової інформації та спеціальними технічними засобами, токсикоманія.

54. Дайте визначення екологічної кризи, екологічної катастрофи. Їх спільні риси та відмінності

Екологічна криза -- термін для позначення важкого перехідного стану екологічних систем і біосфери в цілому. Стан екологічної кризи означає наявність значних структурних змін навколишнього середовища. Традиційно виділяються екологічні кризи природного та антропогенного походження.

При цьому екологічна криза істотним чином відрізняється від екологічної катастрофи, адже остання означає повне руйнування екологічної системи. У випадку ж екологічної кризи зберігається можливість відновлення порушеного стану.

55. Форми соціальних небезпек

Соціальні небезпеки - це небезпеки, викликані низьким духовним та культурним рівнем (бродяжництво, проституція, пияцтво, алкоголізм, тютюнопаління).

Соціальними називаються небезпеки, що широко розповсюджені в суспільстві і загрожують життю і здоров'ю людей. Носіями соціальних небезпек є люди, що створюють певні соціальні групи, і поширення соціальних небезпек зумовлене особливостями поведінки цих людей.

Соціальні небезпеки досить чисельні, наприклад, всі протиправні (незаконні) форми насилля, вживання речовин, що порушують психологічну і фізіологічну рівновагу людини (алкоголь, наркотики), шахрайство, шарлатанство, самогубство тощо. Причини соціальних небезпек породжуються соціально-економічними процесами, що відбуваються у суспільстві.

56. Засоби запобігання соціальним небезпекам

Досягнення зазначеної мети - забезпечення і підтримка соціальної безпеки у державі та суспільстві, можливе лише за умови наявності та здійснення постійно діючого моніторингу розвитку соціально-економічної ситуації в державі. При цьому особливого значення набиратиме питання поєднання процесів розробки стратегії політики соціальної безпеки з прийняттям відповідних рішень на державному рівні з цього питання.

Технологія соціальної безпеки держави взагалі і, зокрема, в Україні має визначати відповідні функції та відповідні вимоги до всіх суб'єктів соціальної безпеки, які сприяють її забезпеченню у контексті реалізації загальнонаціональних інтересів та пріоритетів і унеможливлюють у подальшому розвиток конфліктогенного потенціалу суспільства та держави.

Певною мірою саме державна система соціальних гарантій та стандартів може бути дієвим механізмом у забезпеченні соціального захисту населення, незалежно від змін у суспільно-політичному житті держави.

У відповідності до прийнятої та запровадженої методики ООН Концепція сталого розвитку передбачає наявність та дію відповідних індикаторів та показників, зокрема:

1. Соціальні характеристики: боротьба з бідністю; головний показник відсоток безробіття та індекс бідності; демографічна стабільність; щільність населення; міграційні та еміграційні показники; захист і підтримка здоров'я населення; базова санітарія та мінімальні медичні послуги; підтримка стабільного розвитку населення; темпи приросту міського та сільського населення.

2. Економічні характеристики: міжнародне співробітництво в межах існуючих ринків праці, товарів та послуг і виробництва; фінансові ресурси країни; технологічні можливості та потенціал держави.

3. Екологічні характеристики: стан оточуючого середовища; інтегральний підхід до планування та управління ресурсами; збереження біологічного різноманіття фауни та флори.

57. Охарактеризуйте критерії здоров'я.

Загальнопатологічне поняття здоров'я (норма) -- інтервал, в межах якого кількісні коливання психофізіологічних процесів здатні утримувати живу систему на рівні функціонального оптимуму (оптимальна зона, в межах якої організм не виходить на патологічний рівень саморегуляції).

Індивідуальне фактичне здоров'я -- стан організму, при якому він здатний повноцінно виконувати свої соціальні та біологічні функції.

Для кількісного описання рівня фактичного здоров'я індивіда запропоновано багато різних критеріїв:

1) функціональний стан основних органів і систем (серцево-судинної, дихання, ЦНС, крові);

2) рівень фізичного розвитку та його гармонійність;

3) резистентність (тобто здатність до опору) організму по відношенню до несприятливих факторів навколишнього середовища (оцінюється за частотою та тривалістю захворювань за певний період)

58. Харчова небезпека та гігієна харчування

Небезпечними харчовими продуктами визнаються продовольча сировина та супутні матеріали, показники безпеки яких не відповідають встановленим в Україні для даного виду продукції або зазначеним у декларації про відповідність, а також продовольча продукція, споживання (використання) якої пов'язане з ризиком для здоров'я і життя людини.

Небезпечна та неякісна продовольча продукція, яку неможливо повернути в обіг, підлягає утилізації або знищенню за кошти її виробника (власника).

Порядок та умови використання неякісної продовольчої продукції, методи утилізації чи знищення небезпечної продовольчої продукції погоджуються із відповідними органами, які здійснюють державний контроль і нагляд за якістю та безпекою харчових продуктів і продовольчої сировини відповідно до їхньої компетенції.

Предметом вивчення гігієни харчування є обґрунтовані норми харчового раціону та окремих харчових речовин, кількісна та якісна повноцінність харчування, зв'язок харчування з працездатністю людини, її віком, ростом і розвитком організму.

Загальновідомим є той факт, що нормальний ріст і розвиток організму можливі лише за умови надходження в нього достатньої кількості поживних речовин з харчовими продуктами. Якщо ж порушується режим харчування або погіршується якість споживаних продуктів, то це відразу позначається на функціональному стані травної, центральної нервової, ендокринної та інших систем і часто супроводжується схудненням або ожирінням.

Гігієна харчування вивчає способи приготування їжі, методи її консервування, застосування нових речовин, що позитивно впливають на харчову цінність раціону; розробляє режим харчування з урахуванням кліматичних чинників, особливостей професійної діяльності людей тощо.

Завданням гігієни харчування є також розроблення санітарних норм



59. Які існують джерела небезпеки в побуті та як запобігти їх впливу на здоров'я людини?

Найбільше небезпек, в тому числі і побутових, оточує сучасну людину в техногенному середовищі. Техногенне середовище, як правило, поділяють на побутове та виробниче.

Побутове середовище -- це середовище проживання людини, що містить сукупність житлових будівель, споруд спортивного і культурного призначення, а також комунально-побутових організацій і установ. Параметрами цього середовища є розмір житлової площі на людину, ступінь електрифікації, газифікації житла, наявність центрального опалення, холодної та гарячої води, рівень розвитку громадського транспорту та ін.

До найпоширеніших побутових небезпек можна віднести наступні:

· ураження електричним струмом;

· пожежі (різного характеру);

· опіки (різного походження);

· ріжучі травми (від невмілого користування технічними приладами);

· отруєння (самовільне);

· забиття та ін.

Щоб уникнути побутових травм, розроблені спеціальні інструкції та дії по їх уникненню. Для цього існують спеціальні науки та навчальні дисципліни, такі як комунальна гігієна, гігієна праці, охорона праці, інженерна психологія, ергономіка.

У звичайних умовах проживання параметри побутового середовища регламентуються відповідними санітарно-гігієнічними нормативними документами, які встановлюються державними або місцевими органами влади та охорони здоров'я. Ці параметри підтримуються спеціальними комунальними службами і самими людьми, які проживають у регіоні. Параметри виробничого середовища регламентуються державними нормативними актами з охорони праці та нормативними актами з охорони праці окремих підприємств і відповідальність за їхнє дотримання покладається на власників підприємств або уповноважених ними осіб.

60. Як надається перша домедична допомога і самодопомога при раптових розладах здоров'я?

Перша домедична допомога -- це комплекс найпростіших заходів для врятування життя і попередження ускладнень при травмі, нещасному випадку чи раптовому захворюванні, які проводяться на місці події самим потерпілим (самодопомога) чи іншою особою, яка перебуває поблизу (взаємодопомога).

Надання першої медичної допомоги при травмах, нещасних випадках і раптових захворюваннях: визначити ознаки життя та смерті, кровотечі, рани; переломи. Що спричиняє потребу у першій медичній допомозі: шок травматичний; непритомність; перегрівання організму, опіки; переохолодження організму, відмороження; отруєння; утоплення; ураження електрикою.

Транспортування потерпілих. Людина, яка надає допомогу, повинна вміти відрізнити втрату свідомості від смерті. При виявленні мінімальних ознак життя необхідно негайно приступити до надання першої допомоги. Ознаками життя е: наявність серцебиття; наявність пульсу на артеріях; наявність дихання; наявність реакції зіниць на світло.

Наявність ознак життя свідчить про необхідність негайного проведення реанімаційних заходів.

Реанімація - відновлення життєво важливих функцій організму (перш за все дихання і кровообігу). Реанімацію проводять тоді, коли відсутнє дихання і припинилась серцева діяльність або коли ці функції пригнічені настільки, що практично і дихання, і кровообіг не забезпечують потреб організму.

Дії при реанімації направлені перш за все на ліквідацію причин умирання і на відновлення функцій дихання і кровообігу. Оживити можна тільки життєздатний організм.

61. Назвіть основні шляхи передачі інфекцій та інвазій

Інфекція -- стан, коли в організм потрапляє чужорідний агент (бактерія, грибок, найпростіші або вірус), який розмножується і здійснює хвороботворний ефект (активна інфекція).

Сукупність патологічних, адаптаційно-пристосувальних і репаративних реакцій організму, що виникають у результаті його конкурентної взаємодії з патогенними й за певних умов потенційно-патогенними вірусами, бактеріями й грибами. Аналогічне явище стосовно протозоа й метазоа називається інвазія.

Шляхи передачі інфекції від людини:

* 1. Контактно-побутовий шлях, коли захворювання передається безпосередньо або через предмети, що оточують хворого.

* 2. Повітряно-крапельний шлях, коли інфекція передається через крапельки слини, що потрапляють у повітря при розмові, чханні, кашлі. Так можуть передаватися туберкульоз, грип, ко¬клюш, дифтерія, кір тощо.

* 3. Передача інфекції через воду, в яку потрапляють мікроби з ви¬діленнями хворих (холера, черевний тиф, дизентерія та ін.).

* 4. Через заражені харчові продукти.

* 5. Через укуси кровосисних членистоногих (наприклад, малярія).

* 6. Через ґрунт: наприклад, кишкові захворювання, правець.

Види інфекцій:

Інфекція може розвиватися у різних напрямках та приймати різні форми. Форма розвитку інфекції залежить від співвідношення патогенності мікроорганізму, факторів захисту мікроорганізму від інфекції та від факторів зовнішнього оточення.

Локальна інфекція -- місцеве пошкодження організму під дією патогенних факторів мікроорганізму. Локальний процес, як правило виникає на місці проникнення мікроба у тканини і зазвичай характеризується розвитком місцевої запальної реакції. Локальні інфекції представлені ангінами, фурункулами, дифтерією, рожею. У деяких випадках інфекція може перейти у

Загальна інфекція -- проникнення мікроорганізму в кров і розповсюдження по всьому організму. Проникнувши у тканини організму, мікроб розмножується на місці проникнення, а потім проникає у кров. Такий механізм розвитку характерний для грипу, сальмонельозу, всипного тифу, сифілісу, деяких форм туберкульозу, вірусних гепатитів.

Латентна інфекція -- стан при якому мікроорганізм, що живе і розмножується у тканинах організму, не викликає ніяких симптомів (хронічна форма гонореї, хронічний сальмонельоз та інші).

62. Визначення побутового середовища та його основні характеристики

Побутове середовище -- це середовище проживання людини, що містить сукупність житлових будівель, споруд спортивного і культурного призначення, а також комунально-побутових організацій і установ. Параметрами цього середовища є розмір житлової площі на людину, ступінь електрифікації, газифікації житла, наявність центрального опалення, холодної та гарячої води, рівень розвитку громадського транспорту та ін.

У звичайних умовах проживання параметри побутового середовища регламентуються відповідними санітарно-гігієнічними нормативними документами, які встановлюються державними або місцевими органами влади та охорони здоров'я. Ці параметри підтримуються спеціальними комунальними службами і самими людьми, які проживають у регіоні.



63. Наведіть приклади побутових отруєнь

Отруєння -- це порушення функцій організму, спричинене потраплянням з навколишнього середовища токсичних речовин, що не можуть бути знешкоджені внутрішніми силами організму. Наприклад:

- при отруєннях отрутами, що не руйнують, основні зусилля починаються, щоб видалити отруту з організму якомога швидше промиванням шлунка (отруєння грибами);

- препаратами побутової хімії;

- етиловим спиртом, що міститься в усіх алкогольних напоях;

- отруєння чадним газом.

64. Профілактика та виникнення епідемічних захворювань

ЗАКОН УКРАЇНИ «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» Цей Закон регулює суспільні відносини, які виникають у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя, визначає відповідні права і обов'язки державних органів, підприємств, установ, організацій та громадян, встановлює порядок організації державної санітарно-епідеміологічної служби і здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду в Україні.

Основні характеристики особливо небезпечних інфекційних захворювань людей, тварин і рослин.

Основу дії ураження біологічних небезпечних речовин складають хвороботворні мікроорганізми (бактерії, віруси, рикетсії, грибки) та вироблені ними токсини, дія факторів ураження яких поширюється на людей, тваринний і рослинний світ.

Епідемічним процесом називають процес виникнення і розповсюдження інфекційних захворювань серед людей і який представляє собою неперервну ланцюгову послідовність виникнення однорідних інфекційних захворювань людей. Він виявляється в формі епідемічної і екзотичної захворюваності.

Епідемічна захворюваність або ендемія - це постійна реєстрація на визначеній території захворюваності, яка властива даній місцевості. Екзотична захворюваність відмічається при завозі збудників на територію, яка вільна від даної інфекційної хвороби.

65. Основні згубні звички людства

Більшість згубних звичок підпадають під категорію емоційного заперечення.

Поряд з "традиційними" загрозами безпечній життєдіяльності людини останніми роками в Україні глобального характеру набули такі основні згубні звички людства, як алкоголізм; наркоманія (фізіологічна залежність від наркотиків); тютюнопаління.

66. Профілактика венеричних захворювань та СНІДу

Функції медичних працівників з профілактики венеричних захворювань.

З метою раннього виявлення і профілактики венеричних хвороб лікувально-профілактичні заклади зобов'язані проводити обов'язкові медичні огляди дітям до І року - щомісячно, а підліткам (15-17р.), учням системи професійно-технічної освіти, студентам вищих навчальних закладів, ветеранам війни та праці, особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи - щорічно. Кожен рік організовуються обов'язкові медичні огляди вагітних жінок, працівників підприємств, установ і організацій та осіб, професійна чи інша діяльність яких пов'язана з обслуговуванням населення або підвищеною небезпекою для оточуючих. Медичні працівники повинні знати, що не мають права розголошувати відомості про хворобу, медичне обстеження, огляд та їх результати, інтимну та сімейну сторони життя громадянина, крім передбачених законодавчими актами випадків.

Порядок притягнення до кримінальної відповідальності згідно Кримінального кодексу України. Передбачається відповідальність за зараження венеричною хворобою при наявності однієї з трьох ознак:

1) вчинене особою, раніше судимою за зараження іншої особи венеричною хворобою і судимість з неї не знята або не погашена;

2) двох або більше осіб, вчинене як одночасно, так і в різний час, одним чи різними особами і щоб не збігли строки давності притягнення до відповідальності за перший випадок зараження венеричною хворобою іншої особи;

3) зараження неповнолітнього особою, яка знала або допускала, що потерпілим є неповнолітній, а так само, коли вона повинна була і могла це передбачити.

Ухилення від лікування венеричної хвороби - це вчинення дій, які перешкоджають здійсненню лікування такої хвороби. Причому, воно може бути як повним, так і тимчасовим.

Порядок притягнення до адміністративної відповідальності за Адміністративним кодексом України.

Адміністративна відповідальність наступає за ухилення від обстеження осіб, щодо яких є достатні дані про те, що вони хворі на венеричну хворобу, або від лікування осіб, які були у контакті з хворими на венеричну хворобу і потребують профілактичного лікування, продовжуване після попередження., зробленого їм органами охорони здоров'я.

Участь органів внутрішніх справ у боротьбі з венеричними хворобами.

Згідно Закону України "Про міліцію", органи міліції сприяють у межах своєї компетенції лікувально-профілактичним закладам у виконанні покладених на них законом обов'язків. Міліція, відповідно до своїх завдань, зобов'язана приймати і реєструвати заяви й повідомлення про злочини, передбачені статтями КК України та адміністративні правопорушення, своєчасно приймати по них рішення. В установленому порядку виявляти і повідомляти закладам охорони здоров'я про осіб, які становлять групу ризику на СНІД, і здійснювати за поданням закладу охорони здоров'я з санкції прокурора привід цих осіб, а також інфікованих вірусом імунодефіциту людей, хворих на венеричні захворювання, хронічний алкоголізм та наркоманів, які вводять наркотичні речовини шляхом ін'єкцій, для обов'язкового обстеження і лікування.

СНІД, або Синдром набутого імунодефіциту -- важке інфекційне захворювання, спричинене вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), який вражає імунну систему людини, знижуючи при цьому протидію організму захворюванням.

Профілактичні заходи. Основна умова -- Ваша поведінка:

1.Спеціальне виховання дітей і лекції для дорослих в питаннях захисту і запобігання.

2.Статеві контакти -- найбільш розповсюджений шлях передачі вірусу. Тому надійний спосіб запобігти зараження -- уникати випадкових статевих контактів, використання презерватива.

3.Вживання ін'єкційних наркотиків не тільки шкідливо для здоров'я, але і значно підвищує можливість зараження вірусом. Як правило, ті хто вводять внутрішньовенні наркотики, використовують загальні голки і шприци без їхньої стерилізації.

4.Використання будь-якого інструментарію (шприци, системи для переливання крові) як у медичних установах, так і в побуті при різний маніпуляціях (манікюр, педикюр, татуювання, гоління тощо) де може міститися кров людини, зараженого ВІЛ, потрібно їхня стерилізація. Вірус СНІДу не стійкий, гине при кип'ятінні миттєво, при 56 градусах за Цельсієм протягом 10 хвилин. Можуть бути використані і спеціальні дезрозчини. Спирт не знищує ВІЛ.

5.Перевірка донорської крові обов'язкова.



67. Основні складові здорового способу життя

Що таке здоровий спосіб життя? Під здоровим способом життя розуміється оптимальний режим роботи і відпочинку, збалансоване харчування, достатня рухова активність, дотримання правил особистої гігієни, загартовування, відсутність згубних звичок, любов до людей, позитивне сприйняття життя. Здоровий спосіб життя дозволяє бути до старості здоровим психічно, морально і фізично, як вести здоровий спосіб життя:

...