Основи безпеки життєдіяльності

Термін «ергономіка» запропонував в 1857р. польський природодослідник В.Ястшембовський.

Основний об'єкт досліджень ергономіки -- система «людина-техніка».

Комплексний підхід, характерний для ергономіки, дозволяє одержати всебічне уявлення про трудовий процес і тим самим відкриває широкі можливості для його удосконалення. Ергономіка вирішує також низку проблем, поставлених у системотехніці: оцінка надійності, точності і стабільності роботи операторів, дослідження впливу психологічної напруженості, втоми, емоційних факторів і особливостей нервово психічної організації оператора на ефективність його діяльності в системі «людина -- техніка», вивчення пристосування та творчих можливостей людини.

92. Медико-біологічні та соціальні проблеми здоров'я

Вивчення різних аспектів здоров'я як якісної цінності людини та суспільства, вивчення складних взаємозв'язків між чинниками навколишнього середовища та здоров'ям людей є важливим завданням дисципліни «Безпека життєдіяльності».

У преамбулі статуту Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) записано: «Здоров'я -- це стан повного фізичного, духовного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних вад». В системі «людина--здоров'я--середовище» визначається три взаємопов'язані рівні здоров'я--суспільний, груповий та індивідуальний.

Перший рівень -- суспільний -- характеризує стан здоров'я населення загалом і виявляє цілісну систему матеріальних та духовних відносин, які існують в суспільстві. Другий -- групове здоров'я, зумовлене специфікою життєдіяльності людей даного трудового чи сімейного колективу та безпосереднього оточення, в якому перебувають його члени. Третій -- індивідуальний рівень здоров'я, який сформовано як в умовах всього суспільства та групи, так і на основі фізіологічних і психічних особливостей індивіда та неповторного способу життя, який веде кожна людина.

Виділяють три рівні опису цінності «здоров'я»:

біологічний -- початкове здоров'я передбачає досконалість саморегуляції організму, гармонію фізіологічних процесів як наслідок максимуму адаптації;

соціальний -- здоров'я є мірою соціальної активності, діяльності ставлення людського індивіда до світу;

особливий психологічний -- здоров'я є відсутністю хвороби, але швидше запереченням її, в значенні подолання (здоров'я не тільки стан організму, але і стратегія життя людини).

Здоров'я людини не можна розглядати як щось незалежне, автономне. Воно є результатом впливу природних, антропогенних та соціальних факторів. Гігантські темпи індустріалізації та урбанізації за певних соціальних умов можуть призвести до порушення екологічної рівноваги і викликати деградацію не тільки середовища, а й здоров'я людей.

Що ж може служити показниками здоров'я населення? На думку вчених, цілком припустимо використовувати з метою оцінки здоров'я населення такі демографічні показники, як смертність, дитяча смертність і середня очікувана тривалість життя.

Здоров'я людини залежить від багатьох факторів: кліматичних умов, стану навколишнього середовища, забезпечення продуктами харчування і їх цінності, соціально-економічних умов, а також стану медицини.

Доведено, що приблизно на 50% здоров'я людини визначає спосіб життя. Негативними його чинниками є шкідливі звички, незбалансоване, неправильне харчування, несприятливі умови праці, моральне і психічне навантаження, малорухомий спосіб життя, погані матеріальні умови, відсутність злагоди в сім'ї, самотність, низький освітній та культурний рівень тощо.

Негативно позначається на формуванні здоров'я і несприятлива екологічна обстановка, зокрема забруднення повітря, води, ґрунту, а також складні природнокліматичні умови (частка цих чинників -- до 20%).

Істотне значення має стан генетичного фонду популяції, схильність до спадкових хвороб. Це ще близько 20%, які визначають сучасний рівень здоров'я населення.

Безпосередньо на охорону здоров'я з її низькою якістю медичної допомоги припадає всього 10% «внеску» в той рівень здоров'я населення, що ми його сьогодні маємо.

Причинами порушення нормальної життєдіяльності організму і виникнення патологічного процесу можуть бути абіотичні (властивості неживої природи) чинники навколишнього середовища. Очевидний зв'язок географічного розподілу низки захворювань з клімато-географічними зонами, висотою місцевості, інтенсивністю випромінювань, переміщенням повітря, атмосферним тиском, вологістю повітря тощо.

На здоров'я людини впливає біотичний (властивості живої природи) компонент навколишнього середовища у вигляді продуктів метаболізму рослин та мікроорганізмів, патогенних мікроорганізмів (віруси, бактерії, гриби тощо), отруйних речовин, комах та небезпечних для людини тварин.

Суттєво на стан здоров'я населення впливають чинники соціального середовища: демографічна та медична ситуації, духовний та культурний рівень, матеріальний стан, соціальні відносини, засоби масової інформації, урбанізація, конфлікти тощо.

Ключ до вирішення питань з охорони здоров'я слід шукати в надрах економіки, політики, у способі життя і взаємовідносин людей з їхнім природним оточенням. Здоров'я населення, як дзеркало, відображає обличчя суспільства.

Від самої людини: від її активності чи пасивності, індивідуальних особливостей, темпераменту, характеру, звичок, становлення до інших людей залежить її здоров'я.

Римський філософ Сенека (4р. до н.е. -- 65р. н.е.) говорив: «Уміння продовжити життя -- в умінні не скорочувати його».

93. Запобігання виникненню надзвичайних ситуацій

Найбільш ефективний засіб зменшення шкоди й збитків, яких зазнають суспільство, держава і кожна окрема особа в результаті надзвичайних ситуацій, -- запобігати їх виникненню, а в разі виникнення виконувати заходи, адекватні ситуації, що склалася.

Запобігання виникненню надзвичайних ситуацій -- це підготовка та реалізація комплексу правових, соціально-економічних, політичних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та інших заходів, спрямованих на регулювання безпеки, проведення оцінки рівнів ризику, завчасне реагування на загрозу виникнення надзвичайної ситуації на основі даних моніторингу (спостережень), експертизи, досліджень та прогнозів щодо можливого перебігу подій з метою недопущення їх переростання у надзвичайну ситуацію або пом'якшення її можливих наслідків.

Зазначені функції запобігання надзвичайним ситуаціям техногенного та природного характеру в нашій країні виконує Єдина державна система запобігання надзвичайним ситуаціям техногенного і природного характеру і реагування на них, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 1998 р. № 1198.

Єдина державна система запобігання надзвичайним ситуаціям техногенного і природного характеру і реагування на них (ЄДСЗР) включає в себе центральні й місцеві органи виконавчої влади, виконавчі органи рад, державні підприємства, установи та організації з відповідними силами і засобами, які здійснюють нагляд за забезпеченням техногенної та природної безпеки, організують проведення роботи із запобігання надзвичайним ситуаціям техногенного та природного походження і реагування у разі їх виникнення з метою захисту населення і довкілля, зменшення матеріальних втрат.

ЄДСЗР складається з постійно діючих функціональних і територіальних підсистем і має чотири рівні: загальнодержавний, регіональний, місцевий та об'єктовий.

Функціональні підсистеми створюються міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади для організації роботи, пов'язаної із запобіганням надзвичайним ситуаціям та захистом населення і територій від їх наслідків.

Кожний рівень ЄДСЗР має координуючі й постійні органи управління щодо розв'язання завдань у сфері запобігання надзвичайним ситуаціям, захисту населення і територій від їх наслідків, систему повсякденного управління, сили і засоби, резерви матеріальних та фінансових ресурсів, системи зв'язку та інформаційного забезпечення.

Координуючі органи - це комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій усіх рівнів.

Постійні органи управління з питань техногенно-екологічної безпеки, цивільної оборони та з надзвичайних ситуацій:

на загальнодержавному рівні -- Кабінет Міністрів України, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади;

на регіональному рівні -- Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, уповноважені органи з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій;

на місцевому рівні -- районні державні адміністрації і виконавчі органи рад, уповноважені органи з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення;

на об'єктовому рівні -- структурні підрозділи підприємств, установ та організацій або спеціально призначені особи з питань надзвичайних ситуацій.

До складу сил і засобів ЄДСЗР входять відповідні сили і засоби функціональних і територіальних підсистем, а також недержавні (добровільні рятувальні формування), які залучаються для виконання відповідних робіт.

Військові й спеціальні цивільні аварійно-рятувальні (пошуково-рятувальні) формування, з яких складаються зазначені сили і засоби, комплектуються з урахуванням необхідності проведення роботи в автономному режимі протягом не менше трьох діб і перебувають у стані постійної готовності (далі -- сили постійної готовності -- СПГ).

Президент України може залучати до виконання цих робіт у порядку, визначеному Законом України «Про надзвичайний стан», спеціально підготовлені сили й засоби Міноборони.На базі існуючих спеціалізованих служб і підрозділів (будівельних, медичних, хімічних, ремонтних та інших) в областях, районах, населених пунктах, підприємствах, установах та організаціях утворюються позаштатні спеціалізовані формування, призначені для проведення конкретних видів невідкладних робіт у процесі реагування на надзвичайні ситуації. Ці формування проходять спеціальне навчання, періодично залучаються до участі у практичному відпрацюванні дій з ліквідації надзвичайних ситуацій разом із СПГ.

У виконанні робіт, пов'язаних із запобіганням надзвичайним ситуаціям і реагуванням на них, можуть брати участь також добровільні громадські об'єднання за наявності у представників цих об'єднань відповідного рівня підготовки, підтвердженого в атестаційному порядку. Свої дії вони повинні узгоджувати з територіальними органами та уповноваженими з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення, а роботи виконувати під їх керівництвом.

Залежно від масштабів і особливостей надзвичайної ситуації, що прогнозується або виникла, може існувати один з таких режимів функціонування ЄДСЗР:

режим повсякденної діяльності -- при нормальній виробничо-промисловій, радіаційній, хімічній, біологічній (бактеріологічній), сейсмічній, гідрогеологічній; гідрометеорологічній обстановці (за відсутності епідемії, епізоотії та епіфітотії);

режим підвищеної готовності -- при істотному погіршенні виробничо-промислової, радіаційної, хімічної, біологічної (бактеріологічної), сейсмічної, гідрогеологічної і гідрометеорологічної обстановки (з одержанням прогнозної інформації щодо можливості виникнення надзвичайної ситуації);

режим діяльності у надзвичайній ситуації -- при реальній загрозі виникнення надзвичайних ситуацій і реагуванні на них;

режим діяльності у надзвичайному стані -- запроваджується в Україні або на окремих її територіях в порядку, визначеному Конституцією України та Законом України «Про надзвичайний стан».

94. Основні заходи, що реалізуються в Єдиній державній системі запобігання надзвичайним ситуаціям техногенного і природного характеру і реагування на них ЄДСЗР

1) у режимі повсякденної діяльності:

ведення спостереження і здійснення контролю за станом довкілля, обстановкою на потенційно небезпечних об'єктах і прилеглій до них території;

розроблення і виконання цільових і науково-технічних програм і заходів щодо запобігання надзвичайним ситуаціям, забезпечення безпеки і захисту населення, зменшення можливих матеріальних втрат, забезпечення сталого функціонування об'єктів економіки та збереження національної культурної спадщини у разі виникнення надзвичайної ситуації;

вдосконалення процесу підготовки персоналу уповноважених органів з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення, підпорядкованих їм сил;

організація навчання населення методам користування засобами захисту, правильних дій у цих ситуаціях;

створення і поновлення резервів матеріальних та фінансових ресурсів для ліквідації надзвичайних ситуацій;

здійснення цільових видів страхування;

оцінка загрози виникнення надзвичайної ситуації та можливих її наслідків;

2) у режимі підвищеної готовності: здійснення заходів, визначених для режиму повсякденної діяльності і додатково:

формування оперативних груп для виявлення причин погіршення обстановки безпосередньо в районі можливого виникнення надзвичайної ситуації, підготовка пропозицій щодо її нормалізації;

посилення роботи, пов'язаної з веденням спостереження та здійсненням контролю за станом довкілля, обстановкою на потенційно небезпечних об'єктах і прилеглій до них території, прогнозуванням можливості виникнення надзвичайної ситуації та її масштабів;

розробка комплексних заходів щодо захисту населення і територій, забезпечення стійкого функціонування об'єктів економіки;

приведення в стан підвищеної готовності наявних сил і засобів та залучення додаткових сил, уточнення планів їх дії і переміщення у разі необхідності в район можливого виникнення надзвичайної ситуації;

проведення заходів щодо запобігання виникненню надзвичайної ситуації;

запровадження цілодобового чергування членів Державної, регіональної, місцевої чи об'єктової комісії (залежно від рівня надзвичайної ситуації);

3) у режимі діяльності в надзвичайній ситуації:

здійснення відповідною комісією у межах її повноважень безпосереднього керівництва функціонуванням підсистем і структурних підрозділів ЄДСЗР;

організація захисту населення і територій;

переміщення оперативних груп у район виникнення надзвичайної ситуації;

організація роботи, пов'язаної з локалізацією або ліквідацією надзвичайної ситуації, із залученням необхідних сил і засобів;

визначення межі території, на якій виникла надзвичайна ситуація;

організація робіт, спрямованих на забезпечення сталого функціонування об'єктів економіки та об'єктів першочергового життєзабезпечення постраждалого населення;

здійснення постійного контролю за станом довкілля на території, що зазнала впливу наслідків надзвичайної ситуації, обстановкою на аварійних об'єктах і прилеглій до них території;

інформування органів управління щодо рівня надзвичайної ситуації та вжитих заходів, пов'язаних з реагуванням на цю ситуацію, оповіщення населення та надання йому необхідних рекомендацій щодо поведінки в умовах, які склалися;

4) у режимі діяльності в надзвичайному стані здійснюються заходи відповідно до Закону України «Про надзвичайний стан».



95. Надзвичайний стан

Надзвичайний стан -- це передбачений Конституцією України особливий правовий режим діяльності державних органів, органів місцевого та регіонального самоврядування, підприємств, установ і організацій, який тимчасово допускає встановлені Законом «Про надзвичайний стан» обмеження у здійсненні конституційних прав і свобод громадян, а також прав юридичних осіб та покладає на них додаткові обов'язки. Метою введення надзвичайного стану є: якнайшвидша нормалізація обстановки, відновлення конституційних прав і свобод громадян, а також прав юридичних осіб, нормального функціонування конституційних органів влади, органів місцевого та регіонального самоврядування та інших інститутів громадянського суспільства.

Надзвичайний стан вводиться лише за наявності реальної загрози безпеці громадян або конституційному ладу, усунення якої іншими способами неможливо.

Надзвичайний стан по всій території України або в окремих її місцевостях вводиться постановою Верховної Ради України з негайним повідомленням Президента України або Указом Президента України, який підлягає затвердженню Верховною Радою України.

96. Евакуація

Евакуація -- це організоване виведення чи вивезення населення з небезпечних зон. Безпосередньо евакуацією займається штаб цивільної оборони, усі організаційні питання вирішують евакуаційні комісії Евакуація розпочинається після прийняття рішення начальником цивільної оборони, надзвичайною комісією або органами влади.

Евакуація працюючого населення здійснюється за виробничим принципом, а населення, яке не пов'язане з виробництвом, за територіальним принципом через домоуправління, ЖЕУ, ЖЕК тощо. Діти евакуюються разом з батьками, але можливе їх вивезення зі школами, дитсадками.

97. Ліквідація наслідків надзвичайних ситуацій

Внаслідок НС виникають руйнування будинків, споруд, шляхів сполучення, зараження місцевості радіоактивними та хімічними речовинами, затоплення, пожежі тощо. Люди можуть опинитися у завалах, у пошкоджених, підтоплених або палаючих будинках, інших непередбачуваних ситуаціях. У зв'язку з цим необхідні заходи з рятування людей, надання їм допомоги, локалізації аварій та усунення пошкоджень. При вирішенні цих проблем виходять з того, що в осередках ураження і районах лиха будуть проводитися не тільки суто рятувальні, а й деякі невідкладні роботи, не пов'язані з рятуванням людей.

Рятувальні та інші невідкладні роботи (РіНР) проводять з метою: порятунку людей та надання допомоги ураженим, локалізації аварій та усунення пошкоджень, створення умов для наступного проведення відновлювальних робіт. При виконанні РіНР велике значення має дотримання таких умов, як: своєчасне створення угруповань, сил, що залучаються для проведення РіНР; своєчасне ведення розвідки; швидкий рух і введення сил в осередок ураження; безперервне проведення РіНР до їх повного завершення; тверде й оперативне управління силами, що залучаються до проведення РіНР; всебічне забезпечення їх діяльності.

Рятувальні роботи включають:

розвідку маршрутів висування формувань і об'єктів робіт;

локалізацію і гасіння пожеж на маршрутах висування і на ділянках робіт;

пошук уражених і витягування їх з пошкоджених та палаючих будинків, загазованих, затоплених, задимлених приміщень, із завалів;

розкриття зруйнованих, пошкоджених, завалених споруд та рятування людей, які там знаходяться;

подання повітря в завалені споруди з пошкодженою фільтровентиляційною системою;

надання першої долікарської допомоги ураженим та евакуація їх до лікарських установ;

виведення (вивезення) населення з небезпечних зон у безпечні райони;

санітарну обробку людей, ветеринарну обробку сільськогосподарських тварин, дезактивацію та дегазацію техніки, засобів захисту, одягу, продовольства, води, фуражу. Крім того проводяться інші невідкладні роботи.

98.Засади БЖД в Конституції України

Становлення суверенної України повинно супроводжуватися створенням безпечного стану довкілля, виробництва, побутових умов для життєдіяльності людини. Основне місце в цьому процесі посідає законодавство у галузі регулювання відносин з охорони здоров'я людини та навколишнього середовища і безпеки в надзвичайних ситуаціях й ситуаціях повсякденного життя, тобто безпеки життєдіяльності. Ці відносини регулюються нормативними актами різної юридичної сили -- конституцією, законами, урядовими підзаконними актами, відомчими нормативними актами та нормативними актами місцевих органів влади.

Конституція України проголошує:

--«Кожна людина має невід'ємне право на життя... Кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань» (ст. 27);

--«Кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування... Держава дбає про розвиток фізичної культури і спорту, забезпечує санітарно-епідемічне благополуччя» (ст. 49);

- «Кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди» (ст. 50).

Законодавство щодо безпеки життєдіяльності включає законодавство України: про охорону здоров'я, про охорону праці, про дорожній рух, про цивільну оборону, про охорону навколишнього середовища тощо.

Суспільство і держава відповідальні перед сучасним і майбутніми поколіннями за рівень здоров'я і збереження генофонду народу України, забезпечують пріоритетність охорони здоров'я в діяльності держави, поліпшення умов праці, навчання, побуту і відпочинку населення, розв'язання екологічних проблем, удосконалення медичної допомоги і запровадження здорового способу життя.

99. Основи законодавства України про охорону здоров'я

Визначають правові, організаційні, економічні й соціальні засади охорони здоров'я в Україні, регулюють суспільні відносини у цій галузі з метою забезпечення гармонійного розвитку фізичних і духовних сил, високої працездатності і довголітнього активного життя громадян, усунення факторів, що шкідливо впливають на їх здоров'я, запобігання захворюваності, інвалідності та смертності і зниження їх рівня, поліпшення спадковості.

Законодавство України про охорону здоров'я базується на Конституції України і складається з зазначених Основ та інших прийнятих відповідно до них актів законодавства, що регулюють суспільні відносини у галузі охорони здоров'я.

У статті 4 проголошені основні принципи охорони здоров'я, а саме:

- визнання охорони здоров'я пріоритетним напрямом діяльності суспільства і держави, одним з головних чинників виживання та розвитку народу України;

- гуманістична спрямованість, забезпечення пріоритету загальнолюдських цінностей над класовими, національними, груповими або індивідуальними інтересами, підвищений медико-соціальний захист найбільш вразливих верств населення;

- рівноправність громадян, демократизм і загальнодоступність медичної допомоги та інших послуг у галузі охорони здоров'я;

- орієнтація на сучасні стандарти здоров'я та медичної допомоги, поєднання вітчизняних традицій і досягнень із світовим досвідом у галузі охорони здоров'я;

Право на охорону здоров'я має кожний громадянин України, що передбачає:

- життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд та соціальне обслуговування і забезпечення, який є необхідним для підтримання здоров'я людини;

- безпечне для життя і здоров'я навколишнє природне середовище;

- санітарно-епідемічне благополуччя території і населеного пункту, де він проживає;

- безпечні і здорові умови праці, навчання, побуту та відпочинку;

- кваліфіковану медико-санітарну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря і закладу охорони здоров'я;

- правовий захист від будь-яких незаконних форм дискримінації, пов'язаних із станом здоров'я;

- відшкодування заподіяної здоров'ю шкоди.

Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24 лютого 1994 р регулює суспільні відносини, які виникають у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя, визначає відповідні права і обов'язки державних органів, підприємств, установ, організацій та громадян, встановлює порядок організації державної санітарно-епідеміологічної служби і здійснення нею державного санітарно-епідеміологічного нагляду в Україні.

У статті 1 визначено, що санітарне та епідемічне благополуччя населення -- це оптимальні умови життєдіяльності, що забезпечують низький рівень захворюваності, відсутність шкідливого впливу на здоров'я населення факторів навколишнього середовища, а також умов для виникнення і поширення інфекційних захворювань. Згідно зі статтею 4 громадяни мають право на: безпечні для здоров'я і життя продукти харчування, питну воду, умови праці, навчання, виховання, побуту, відпочинку та навколишнє природне середовище; відшкодування шкоди, завданої їх здоров'ю внаслідок порушення підприємствами, установами, організаціями, громадянами санітарного законодавства; достовірну і своєчасну інформацію про стан свого здоров'я, здоров'я населення, а також про наявні та можливі фактори ризику для здоров'я та їх ступінь.

Згідно зі статтею 5 громадяни зобов'язані:

- піклуватися про своє здоров'я та здоров'я і гігієнічне виховання своїх дітей, не шкодити здоров'ю інших громадян;

- проходити обов'язкові медичні огляди та робити щеплення у передбачених законодавством випадках;

- виконувати розпорядження та вказівки посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби при здійсненні ними державного санітарно-епідеміологічного нагляду.

Важливе значення має Закон «Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення» від 3 березня 1998 року N 155/98-ВР.

Синдром набутого імунодефіциту (СНІД) - особливо небезпечна інфекційна хвороба, що викликається вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ) і через відсутність у даний час специфічних методів профілактики та ефективних методів лікування призводить до смерті.

Масове розповсюдження цієї хвороби в усьому світі та в Україні створює загрозу особистій, громадській та державній безпеці, спричиняє важкі соціально-економічні та демографічні наслідки, що зумовлює необхідність вжиття спеціальних заходів щодо захисту прав і законних інтересів громадян та суспільства. Боротьба з цією хворобою є одним з пріоритетних завдань держави в галузі охорони здоров'я населення.

Особливу актуальність має Закон України "Про захист населення від інфекційних хвороб" від 06.04.2000р. Цей закон спрямований на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій, встановлює права, обов'язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері захисту населення від інфекційних хвороб.

100. Пожежна безпека й безпека дорожнього руху

Закон України «Про пожежну безпеку» від 17 грудня 1993р. проголошує, що забезпечення пожежної безпеки є невід'ємною частиною державної діяльності щодо охорони життя та здоров'я людей, національного багатства і навколишнього природного середовища. Цей Закон визначає загальні правові, економічні й соціальні основи забезпечення пожежної безпеки на території України, регулює відносини державних органів, юридичних і фізичних осіб у цій галузі незалежно від виду їх діяльності та форм власності.

Закон України «Про дорожній рух» визначає правові й соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров'я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху й охорони навколишнього природного середовища. Зокрема, в статті 14 визначені права й обов'язки учасників дорожнього руху. Учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин.

Учасники дорожнього руху мають право на:

- безпечні умови дорожнього руху, на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху;

- вивчення норм і правил дорожнього руху;

- отримання від гідрометеорологічних, дорожніх, комунальних та інших організацій, а також органів Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України інформації про умови дорожнього руху.

Учасник дорожнього руху може оскаржити дію працівника органів Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України у разі порушення з його боку чинного законодавства.

Учасники дорожнього руху зобов'язані:

- знати й неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху;

- створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам;

- виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Екзаменаційні питання

1. Визначення безпеки життєдіяльності (БЖД) як науки, предмет і об'єкт дослідження БЖД

2. Назвіть основні підсистеми БЖД на державному рівні.

3. Що таке екологічний моніторинг?

4. Як здійснюється нормативно-правове забезпечення функціонування БЖД.

5. Дайте визначення поняття “ризику”.

6. Що таке безпека та небезпека з точки зору безпеки життєдіяльності?

7. Дайте визначення поняття “нездоров'я”, “передхвороба”, “надійність”, “потенційно небезпечний об'єкт”.

8. Дайте визначення біологічного різноманіття та його ролі у функціонуванні екосистем.

9. Що таке реактивність організму?

10. Які системи тканин та органів організму сприймають дію факторів довкілля?

11. Екологічна психологія як наука.

12. Дайте визначення поняття “природного середовища”.

13. Охарактеризуйте основні реакції організму на вплив факторів навколишнього середовища.

14. Яким чином розвиток науково-технічного прогресу впливає на довкілля?

15. Класифікація забруднень навколишнього середовища.

16. Що таке раціональне ресурсозбереження та природокористування?

17. Що означає термін “екологізація виробництва”?

19. Класифікація екологічних факторів.

20. Назвіть основні кліматичні фактори, дайте їм характеристику.

21. Яким чином вплив енергії сонця впливає на життєдіяльність організму.

22. Негативні і позитивні аспекти впливу ультрафіолетового випромінювання на організм людини.

23. Визначте біологічну дію інфрачервоного, електромагнітного та іонізуючого випромінювань.

24. Норми екзогенних хімічних речовин у воді, атмосферному повітрі, ґрунті, харчових продуктах.

25. Що таке техногенне середовище?

26. Охарактеризуйте вплив урбанізації на існування людини.

27. Проаналізуйте основні причини виникнення негативних факторів техногенного середовища.

28. Основні властивості фізичних забруднювачів, їх вплив на біосферу.

29. Наслідки впливу фізичних забруднювачів на довкілля.

30. Хімічне забруднення та його основні властивості.

31. Комбінована дія фізичних і хімічних забруднювачів.

32. Як впливає діяльність людини на навколишнє природне середовище?

33. Охарактеризуйте сучасний стан проблеми чистої води.

34. Вплив на людський організм низьких і високих температур природного середовища.

35. Що таке енергетичне забруднення оточуючого середовища?

36. Проаналізуйте наслідки теплового забруднення для функції функціонування біосфери.

37. Яким чином впливає на людину електромагнітне випромінювання?

38. Що таке природний та техногенний радіаційні фони?

39. Як виникає радіаційне забруднення оточуючого середовища?

40. Охарактеризуйте показники негативності техногенного середовища.

41. Визначте негативні фактори виробничого середовища.

42. Що таке виробничий мікроклімат?

43. Правила безпеки при роботі з персональним комп'ютер.

44. Охарактеризуйте особливості впливу електромагнітного постійного електричного (електростатичного) та магнітного полів на організм людини у природних умовах.

45. Яким чином впливає на організм працівника ультрафіолетове, видиме і лазерне випромінювання?

46. Ультразвук та інфразвук як виробничі чинники.

47. Захист від іонізуючого випромінювання.

48. Наведіть приклади небезпечних речовин біологічного походження.

49. Принципи нормування негативних факторів.

50. Дайте визначення соціального середовища, назвіть його основні характеристики.

51. Як пов'язаний тип нервової діяльності з безпекою життєдіяльності.

52. Особливості соціальної поведінки людини: мислення, діяльність, спілкування.

53. Охарактеризуйте небезпечні фактори навколишнього середовища.

54. Дайте визначення екологічної кризи, екологічної катастрофи. Їх спільні риси та відмінності.

55. Форми соціальних небезпек.

56. Засоби запобігання соціальним небезпекам.

57. Охарактеризуйте критерії здоров'я.

58. Харчова небезпека та гігієна харчування.

59. Які існують джерела небезпеки в побуті та як запобігти їх впливу на здоров'я людини?

60. Як надається перша домедична допомога і самодопомога при раптових розладах здоров'я?

61. Назвіть основні шляхи передачі інфекцій та інвазій.

62. Визначення побутового середовища та його основні характеристики.

63. Наведіть приклади побутових отруєнь.

64. Профілактика та виникнення епідемічних захворювань.

65. Основні згубні звички людства.

66. Профілактика венеричних захворювань та СНІДу.

67. Основні складові здорового способу життя.

68. Поняття про стрес.

69. Як виникають стресові ситуації?

70. Охарактеризуйте демографічну ситуацію в Україні.

71. Проаналізуйте загальні тенденції стану здоров'я населення України.

72. Наведіть приклади надзвичайних ситуацій природного характеру.

73. Небезпечні природні явища та катастрофи.

74. Які бувають техногенні небезпечні явища та процеси?

75. Дайте визначення поняття пожежної безпеки і наведіть причини виникнення пожеж та їх соціально-економічні наслідки.

76. Класифікація аварій: хімічні, радіаційні, комбіновані, їх основні риси.

77. Дайте характеристику біологічної дії сильнодіючих отруйних речовин (СДОР) на організм.

78. Що таке валеологія?

79. Механізми впливу іонізуючого випромінювання на людину.

80. Дайте визначення дози опромінення, дози внутрішнього і зовнішнього опромінення.

81. Наслідки Чорнобильської катастрофи для довкілля.

82. Охарактеризуйте існування людини в екстремальних умовах навколишнього середовища.

83. Що таке транспортна безпека. Аварійність на різних видах транспорту.

84. Професійні захворювання, їх профілактика.

85. Надзвичайні ситуації у воєнний час.

86. Як забезпечується стійкість виробництва у надзвичайних ситуаціях?

87. Основні завдання і мета цивільної оборони.

88. Як здійснюється цивільна оборона об'єкта?

89. Принципи захисту населення в надзвичайних ситуаціях.

90. Історія розвитку та етапи формування БЖД як науки

91. Дайте визначення та характеристики дефініції «ергономіка»

92. Медико-біологічні та соціальні проблеми здоров'я

93. Запобігання виникненню надзвичайних ситуацій

94. Основні заходи, що реалізуються ЄДСЗР:

95. Надзвичайний стан

96. Евакуація.

98.Засади БЖД в Конституції України

99. Основи законодавства України про охорону здоров'я

100.Пожежна безпека й безпека дорожнього руху

Робоча програма навчальної дисципліни

Опис навчальної дисципліни

Найменування показників	Галузь знань, напрям підготовки, освітньо-кваліфікаційний рівень	Характеристика навчальної дисципліни
		денна форма навчання	заочна форма навчання
Кількість кредитів - 2	Галузь знань (шифр і назва)	Нормативна (за вибором
	Напрям підготовки (шифр і назва)
Модулів - 1	Спеціальність (професійне спрямування):	Рік підготовки:
Змістових модулів - 2		2012-й	2013-й
Індивідуальне науково-дослідне завдання (назва)		Семестр
Загальна кількість годин -		2-й	2-й
		Лекції
Тижневих годин для денної форми навчання: аудиторних - 2 самостійної роботи студента - 1	Освітньо-кваліфікаційний рівень: молодший спеціаліст	20 год.	20 год.
		Практичні, семінарські
		16 год.	16 год.
		Лабораторні
		0 год.	0 год.
		Самостійна робота
		16 год.	16 год.
		Індивідуальні завдання: 0 год.
		Вид контролю: залік

Мета та завдання навчальної дисципліни

Мета : набуття студентом компетенцій, знань, умінь і навичок для здійснення професійної діяльності за спеціальністю з урахуванням ризику виникнення техногенних аварій й природних небезпек, які можуть спричинити надзвичайні ситуації та призвести до несприятливих наслідків на об'єктах господарювання, а також формування у студентів відповідальності за особисту та колективну безпеку.

Завдання: опанування знаннями, вміннями та навичками вирішувати професійні завдання з обов'язковим урахуванням галузевих вимог щодо забезпечення безпеки персоналу та захисту населення в небезпечних та надзвичайних ситуаціях і формування мотивації щодо посилення особистої відповідальності з а забезпечення гарантованого рівня безпеки функціонування об'єктів галузі, матеріальних та культурних цінностей в межах науково - обґрунтованих критеріїв прийнятого ризику.

знати:

- культуру безпеки і ризик - орієнтоване мислення, при якому питання безпеки, захисту й збереження навколишнього середовища розглядаються як найважливіші пріоритети в житті й діяльності;

- сучасні проблеми і головні завдання безпеки життєдіяльності вміти визначати коло своїх обов'язків з питань виконання завдань професійної діяльності з урахуванням ризику виникнення небезпек, які можуть спричинити надзвичайні ситуації та призвести до несприятливих наслідків на об'єктах господарювання;

- організаційно - правові заходи забезпечення безпечної життєдіяльності та вміння обґрунтувати та забезпечити виконання у повному обсязі заходів з колективної та особистої безпеки;

- законодавчі акти та нормативно - правові документи у межах особистої та колективної відповідальності з питань безпечної життєдіяльності.

вміти:

- оцінити середовище перебування щодо особистої безпеки, безпеки колективу, суспільства, провести моніторинг небезпечних ситуацій та обґрунтувати головні підходи та засоби збереження життя, здоров'я та захисту працівників в умовах загрози і виникнення небезпечних та надзвичайних ситуацій;

- приймати рішення щодо безпеки в межах своїх повноважень;

- орієнтуватися в основних методах і системах забезпечення техногенної безпеки, обґрунтовано вибирати відомі пристрої, системи та методи захисту людини і природного середовища від небезпек;

- оцінити сталість функціонування об'єкту господарювання в умовах надзвичайних ситуацій та обґрунтувати заходи щодо її підвищення;

- обґрунтувати та забезпечити виконання комплексу робіт на об'єкті з попередження виникнення надзвичайних ситуацій, локалізації та ліквідації їхніх наслідків;

- орієнтуватися в основних нормативно - правових актах в області забезпечення безпеки;

- ідентифікувати небезпечні чинники природного та техногенного середовищ і віднайти шляхи відвернення їхньої ура жальної дії використовуючи імовірні структурно - логічні моделі;

- оцінити безпеку технологічних процесів і обладнання та обґрунтувати заходи щодо її підвищення;

- обґрунтувати нормативно - організаційні заходи забезпечення безпечної експлуатації технологічного обладнання та попередження виникнення надзвичайних ситуацій;

- обґрунтувати та методично забезпечити проведення навчання серед працівників та населення з питань з питань безпеки життєдіяльності та дій за надзвичайних ситуацій;

- вміння надати допомогу та консультації працівникам та населенню з практичних питань безпеки життєдіяльності та захисту у надзвичайних ситуаціях;

- оцінювати стан готовності підрозділу до роботи в умовах загрози і виникнення надзвичайних ситуацій за встановленими критеріями і показниками та надавати консультації працівникам організації (підрозділу) щодо підвищення його рівня;

- аналізувати механізми впливу небезпек на людину, визначити характер взаємодії організму людини з небезпеками середовища існування з урахуванням специфіки механізму токсичної дії небезпечних речовин, енергетичного впливу та комбінованої дії ура жальних факторів.

Програма навчальної дисципліни

Змістовий модуль 1. Основи безпеки життєдіяльності людини.

Тема 1. Безпека життєдіяльності як наука, основні підсистеми БЖД.

Тема 2. Ризик як оцінка небезпеки.

Тема 3. Безпека в побуті, здоровий спосіб життя.

Тема 4. Безпека на виробництві. Основи гігієни праці.

Тема 5. Довкілля і гігієна довкілля.

Змістовний модуль 2. Заходи щодо захисту діяльності людини.

Тема 6. Концепція стійкого розвитку соціально-економічних систем.

Тема 7. Вплив довкілля та наслідки військової діяльності.

Тема 8. Правове забезпечення та організаційно - функціональна структура захисту населення у НС. Заходи засоби захисту населення в умовах НС.

Тема 9. Безпека життєдіяльності в надзвичайних ситуаціях

Тема 10. Проблема відходів.

Структура навчальної дисципліни

Назви змістових модулів і тем	Кількість годин
	денна форма	Заочна форма
	усього	у тому числі	усього	у тому числі
		л	п	лаб	інд	с.р.		л	п	лаб	інд	с.р.
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13
Модуль 1
Змістовий модуль 1. Основи безпеки життєдіяльності людини.
Тема 1. Безпека життєдіяльності як наука, основні підсистеми БЖД.	4	2	-	-	-	-	5	1	-	-	-	4
Тема 2. Ризик як оцінка небезпеки.	6	2	2	-	-	2	5	1	-	-	-	4
Тема 3. Безпека в побуті здоровий спосіб життя.	6	2	2	-	-	2	5	-	-	-	-	5
Тема 4. Безпека на виробництві. Основи гігієни праці.	6	2	2	-	-	2	6	2	-	-	-	4
Тема 5.Довкілля і гігієна довкілля .	6	2	2	-	-	2	5	-	-	-	-	5
Всього по змістов ному модулю	26	10	8			8	26	4				22
Змістовний модуль 2. . Заходи щодо захисту діяльності людини.
Тема 6. Концепція стійкого розвитку соціально-економічних систем.	6	2	2	-	-	2	4	-	-	-	-	4
Тема 7. Вплив на довкілля та наслідки військової діяльності .	6	2	2	-	-	2	6	1	-	-	-	5
Тема 8. Правове забезпечення та організаційно - функціональна структура захисту населення в НС.	6	2	2	-	-	2	7	-	2	-	-	5
Тема 9. Безпека життєдіяльності в надзвичайних ситуаціяхі	4	2	-	-	-	2	7	1	-	-	-	6
Тема 10. Проблеми відходів.	4	2	-	-	-	2	2					2
Разом за змістовим модулем 2	26	10	8	-	-	8	26	2	2	-	-	22
Усього годин	54	20	16	-	-	16	54	6	2	-	-	46

Теми практичних занять

з/п	Назва теми	Кількість годин
		Денна форма навчання	Заочна форма навчання
1	Безпека життєдіяльності, основні підсистеми БЖД.	2	0,5
2	Ризик як оцінка небезпеки.	2	0,5
3	Безпека в побуті здоровий спосіб життя.	2	1
4	Безпека на виробництві. Основи гігієни праці.
5	Довкілля і гігієна довкілля.	2	0,5
6	Концепція стійкого розвитку соціально-економічних систем.	2	0,5
7	Влив на довкілля наслідків військової діяльності.	2	0,5
8	Правове забезпечення та організаційно-функціональна структура захисту населення в НС.	2	0,5
	Всього	16	4

Самостійна робота

№ з/п	Назва теми	Кількість годин
1	Класифікація середовищ життєдіяльності, їх характеристика. Сутність техногенної, соціальної та природної небезпеки. Взаємодія людини з біосферою. Екологічна характеристика життєдіяльності. Методика та технічні засоби визначення рівня негативних факторів середовища. Поняття про біосферу.	2
2	Методи та технічні засоби визначення й оцінки рівня негативних факторів середовища. Вплив забруднення навколишнього середовища на організм людини. Раціональні умови, параметри та норми забезпечення БЖД.	2
3	Ергономіка, як дисципліна. Технологічні процеси та техніка, як джерело небезпеки. Методика захисту та виживання в умовах техногенних катастроф.	2
4	Вимоги до якості та безпеки харчових продуктів, продовольчої сировини та супутніх матеріалів. Шляхи надходження шкідливих речових у харчові продукти. Види та класифікація зарубників харчових продуктів. Пестициди, нітрати та нітрити. Токсини для важких металів.	2
5	Вплив характеру і темпераменту людини на її безпеку. Мислення, емоції, воля в системі забезпечення безпеки людини. Потреби і активність особи. Методики формування й підтримання особистої психологічної стійкості людини при НС.	2
6	Візуальна діагностика стану потерпілого. Види отруєнь. Особливості зупинки кровотечі. Види отруєнь. Особливості транспортування потерпілого.	2
7	Види опіків, обмороження, переохолодження організму. Порядок проведення реанімаційних заходів.	2
8	Межі чутливості людини. Пороги чутливості. Закон Вебера - Фехнера. Зоровий, нюховий, слуховий, смаковий, тактивний аналізатори людини.	2
	Разом	16

Індивідуальні завдання

1. Підготовка реферату на тему «Основи забезпечення безпечної життєдіяльності».

2. Розрахунок соціального ризику.

3. Обчислення індексу людського розвитку.

4. Визначення шумового забруднення атмосфери в містах та коефіцієнта його соціальної небезпеки.

5. Оцінювання рівня забруднення атмосферного повітря.

Методи навчання

Бесіда, співбесіда, пояснення, інноваційні методи з використанням мультимедійних презентацій.

Методи контролю

Опитування

Захист теми

Тестування

Перевірка конспектів

Реферативні повідомлення

Залік

Розподіл балів, які отримують студенти

Приклад для заліку

Поточне тестування та самостійна робота	Підсумковий тест (залік)	Сума
Змістовий модуль №1	Змістовий модуль № 2
Т1	Т2	Т3	Т4	Т5	Т6	Т7	30	100
10	10	10	10	10	10	10

Шкала оцінювання: національна та ECTS

Сума балів за всі види навчальної діяльності	Оцінка ECTS	Оцінка за національною шкалою
		для екзамену, курсового проекту (роботи), практики	для заліку
90 - 100	А	відмінно	зараховано
82-89	В	добре
74-81	С
64-73	D	задовільно
60-63	Е
35-59	FX	Незадовільно з можливістю повторного складання	не зараховано з можливістю повторного складання
0-34	F	Незадовільно з обов'язковим повторним вивченням дисципліни	не зараховано з обов'язковим повторним вивченням дисципліни



Методичне забезпечення

1. Методичні вказівки для самостійної роботи студентів з дисципліни «Безпека життєдіяльності» денної форми навчання факультету механізації сільського господарства спеціальності 6.091902 ОКР «Бакалавр» / Спірін А.В., Омельянов О.М., Твердохліб І.В. - Вінниця, ВНАУ. - 2008 р.

2. Методичні вказівки з дисципліни «Безпека життєдіяльності» для самостійної роботи студентів денної форми навчання ОКР «Бакалавр» / Спірін А.В., Омельянов О.М., Твердохліб І.В., Труханська О.О. - Вінниця, ВНАУ. - 2008 р.

Список літератури

1. Желібо Є.П., Заверуха Н.М., Зацарний В.В. Безпека життєдіяльності. Навчальний посібник - К.: Каравела, 2002. -327с.

2. Лушкін В.А., Торкатюк В.І., Коржик Б.М., Ачкасов А.Є., Ніколаєнко Л.Ф. Безпека життєдіяльності: Навч. посібник - Житомир, 2001. -671с.

3. Скобло Ю.С., Соколовська Т.Б., Мазоренко Д.І., Тіщенко Л.М., Троянов М.М. Безпека життєдіяльності: Навч. посібник. -К.: Кондор, 2003. -421с.

4. Джигирей В.С., Жидецький В.І. Безпека життєдіяльності: Навч. посібник. - Львів:Афіша, 2000. -255с.

5. Пістун І.П. Безпека життєдіяльності: Навч. посібник. - Суми, 1999. -301с.

Размещено на Allbest.ru

...