Інтерпретація національної історії в українській прозі XX століття

М. Лазорський - речник ідеї української державності, політичної, економічної, духовної незалежності України. Цій ідеї підпорядковано й розгортання епічної оповіді, групування персонажів, публіцистичні коментарі.

У романі “Гетьман Кирило Розумовський” виявилась тенденція, яка активізувалася в історичній прозі останніх років, - укрупнення, масштабність погляду на події. Суспільно-політичні процеси, які відбувалися в Гетьманщині та царській Росії, розглядаються письменником не ізольовано, а в широкому світовому контексті. Ще однією особливістю роману “Гетьман Кирило Розумовський” є те, що в ньому започатковані ті мотиви та образи, актуальність осмислення яких відчула новітня історична проза, як-от: зруйнування Січі і доля останнього кошового П. Калнишевського, феномен Сірка, духовне відродження України та його витоки, українська еміграція та її внесок у розбудову української державності, Україна та українці очима чужинців. Однак, не все в романі М. Лазорського має однакову художню вартість: зустрічаються невиправдані сюжетні ходи, психологічно невмотивовані вчинки, зайва публіцистичність, побіжність в окресленні деяких персонажів (наприклад, Сковороди).

Співвідношення факту й уяви, документа і вимислу не є чимось застиглим, тут не може бути раз і назавжди віднайдених пропорцій, усталених стереотипів. Романи з потужним документальним струменем не мають неодмінно поступатися в художньому розумінні творам, де переважає авторська уява. Доказом цього є роман Д. Міщенка “Не полишу тебе самотньою” (1997) - ще одна спроба художньо осмислити складні і драматичні події XVІІІ століття, колоніальну політику російської імперії.

На рівні проблематики, образної структури твір близький до роману “Сотники” І. Корбача, але відрізняється від останнього перевагою художнього вимислу над історичною правдою. Твір Д. Міщенка має також перегуки з романами “Крижаний дім” І. Лажечникова та “Слово і діло” В. Пікуля.

Роман “Не полишу тебе самотньою” належить до історико-художнього типу: в центрі сюжету перебувають герої, створені авторською уявою, - Денис Сагура та його сім'я, Андрій Маківка, сотник Чуб, Гнат Чайка, виборний козак Підіпригора. На маргіналіях сюжету - образи реальних історичних осіб, переважно представників козацької старшини, царського двору. Хоча Д. Міщенко вільно почувається у використанні історичних фактів, вони не сковують його авторської фантазії, але це не врятувало роман від багатьох саме художніх недоліків. Головному героєві бракує яскравих індивідуальних рис, це стереотипний для історичних творів характер. Блідими, малокровними видаються образи Андрія Маківки, Саливона Підіпригори, окремих представників козацької старшини, наприклад, генерального хорунжого Івана Сулими. Зовсім не вдалися письменникові образи рядових московитів: гусари, донці - то якась безлика, безіменна маса. У романі надто прямолінійно відтворено замах царської адміністрації на права і привілеї українців; він хибує й на інші недоліки: невиразність портретних, психологічних та мовних характеристик, послабленість емоційного начала, бідність тропіки.

У висновках зазначається, що історична проза останніх десятиліть ХХ століття (порівняно з попередніми періодами розвитку жанру) уникає ідеологічної чи ілюстративно-пізнавальної одновимірності, розвивається в напрямку соціально-філософської багатошаровості, освоює нові теми, які внаслідок відомих причин не стали предметом художнього осмислення. У зв'язку з цим зовсім в іншому ракурсі розглядаються перебіг і наслідки Переяславської ради, спонуки, рушійні сили і перспективи національно-визвольних змагань, причини краху автономії України. З урахуванням нових даних історичної науки художньо переосмислюється діяльність найвідоміших історичних діячів (Богдана Хмельницького, його сина Юрія, Івана Виговського, Івана Сірка, Івана Мазепи, Павла Полуботка, Петра Калнишевського, Максима Залізняка, Івана Гонти та ін.), руйнуються задавнені стереотипи оцінок. Відбувається зміщення акцентів зі сфери соціальної проблематики у сферу морально-етичних та націотворчих проблем, класові цінності поступаються місцем загальнолюдським ідеалам, що зумовлює посилення гуманістичного пафосу творів. Історичні романи та повісті позначені панорамністю, масштабністю погляду на минуле України, яке вимальовується в контексті світової історії, як складова частина єдиного історико-політичного процесу. Відтак прозаїки активніше досліджують життєвий простір інших народів, моделюють образи носіїв інонаціонального менталітету. У кращих зразках історичних творів письменники уникають однолінійності, монохромності зображення, створюючи складні, неоднозначні характери, показані в еволюції, внутрішній динаміці. Помітно збагатилися форми й засоби психологічного письма, активно використовуються внутрішній монолог, невласне пряма мова, зміна оповідача, потік свідомості. Посилилися психологізуючі функції описів, вагомішою стала роль психологічно наснаженої деталі. У більшості творів художньої козакіани помітні оригінальні способи трансформації історичної правди в художню, полемічне ставлення до документа. Розвиток сучасної української історичної прози відбувається у двох напрямах: з одного боку, “епізація” наративного дискурсу, що дозволяє письменникам зримо, масштабно відтворити характерні прикмети часу, а з другого - ліризація. Посилюється філософський пафос, викликаний прагненням авторів вийти за межі зображуваного періоду, прагненням осягнути дійсність в єдності минулого, сучасного і майбутнього. Співвіднесеність трьох дійсностей зумовлює нові форми вираження хронотопу. Настанова на філософське осмислення буття передбачає включення у традиційний конкретно-реалістичний тип розповіді різних елементів умовності, притчі, міфу, символіки, фантастики, сатири, що дозволяє говорити про жанрово-стильовий синкретизм сучасної історичної прози, поєднання в ній різних стильових дискурсів.

Вибір героя є важливим стилетвірним фактором. Філософська якість художнього мислення майстрів історичної прози вимагає нових принципів вибору героя: на авансцену художніх пошуків дедалі частіше виходять постаті літописців, філософів, митців. Загострену увагу до проблеми героя, зумовлену суспільно-політичними обставинами, підкреслюють заголовки історичних творів. У зв'язку з актуалізацією проблеми характеру в назви історичних творів виносяться імена й прізвища видатних державних діячів, національних героїв: “Северин Наливайко” М. Вінграновського, “Гетьман Кирило Розумовський” М. Лазорського, “Тиміш Хмельницький, син Богдана” і “Юрась Хмельниченко” О. Пахучого,”Іван Гонта” В. Гонти, “Іван Сулима” В. Буженка, цілий пантеон героїв національної історії в романах В. Кулаковського: “Северин Наливайко”, “Максим Кривоніс”, “Мартин Пушкар”, “Іван Сірко”, “Тарас Трясило”.

У заголовках віддзеркалюється така стильова ознака новітньої української історичної прози, як символічність. Високий ступінь символічного мислення виявляється у назвах творів: “Тризна”, “На брата брат”, “Орда”, “Журавлиний крик”, “Погоня”, “Між Сціллою і Харибдою”, “Згубні вітри над оазою” (деякі з цих образів усталюються й переходять від твору до твору).

Українська історична проза все більше абстрагується від побутописання й еволюціонує до відображення провідних рис національного характеру, складного й суперечливого. Образна система у творах сучасних історичних романістів часто моделюється за принципом контрасту.

Пальму першості надійно утримує роман, значно рідше використовується жанр повісті й оповідання. Поряд із художньо-історичними творами значного поширення набули історико-художні, зростає питома вага умовно-історичних творів. Проте визначити приналежність роману до певної жанрової групи (чи підгрупи) досить складно з огляду на жанровий синкретизм сучасної літератури. Урізноманітнюються форми наративного дискурсу: об'єктивне авторське повістування, розповідь від першої особи, сповідь, щоденник.

У творах історичної тематики виражені загальні вектори розвитку української прози ХХ століття з її прагненням до оновлення формозмісту, а саме: різноаспектності, проблемної багатовимірності, філософської концептуальності, сюжетотворчих і характеротворчих експериментів, збагачення зображально-виражальних засобів, динамізації жанрово-стильових пошуків в напрямку до модернізму і постмодернізму.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ:

1. Жанрово-стильовий розвиток сучасної української історичної прози: Основні напрями художнього руху: Монографія. - Черкаси: Вид-во Черкаського державного ун-ту ім. Б. Хмельницького, 2003. -388 с.

Рец.: Скорина Л. На гребені “нової хвилі”: тенденції розвитку сучасної української історичної прози // Слово і Час. - 2004. - №7. - С. 84-85.

Рец.: Ага-заде Г. Обрії історичної прози// Українська мова та література. - 2004. - №38.

Рец.: Третьякова А. Взглянем правде в глаза // Русский язык и литература в Азербайджане. - 2004. - №4. - С. 71-72.

2. “Українська школа” в польському письменстві: Юзеф-Богдан Залеський // Славістичні записки. - 1997. - № 1-2. - С. 6-9.

3. Родом із України. Творча спадщина польської письменниці
Марії-Юлії Залеської // Відродження. - 1998. - № 6. - С. 23-24.

4. Синтез історичної конкретики, фольклорних начал та авторського домислу (на матеріалах історичних творів Б. Залеського) // Славістичні записки. - 1999.- № 1. -С. 13-16.

5. Тарас Шевченко і Богдан Залеський // Тарас Шевченко і європейська культура: Збірник праць Міжнародної тридцять третьої наукової шевченківської конференції. - Київ -Черкаси, 2001. - С. 257-263.

6. Козацька доба у польській романтичній літературі // Вісник Черкаського університету. Серія “Історичні науки”. - Черкаси, 2000. - Вип.21. - С. 104-109.

7. Минуле - урок для сучасності, проекція на майбутнє (Роздуми над новим романом Л. Костенко “Берестечко”) // Українська література в загальноосвітній школі. - 2000. - №5. - С. 44-50.

8. “Останній похід короля “ І. Корбача як історичний роман-хроніка // Науковий вісник Волинського державного університету ім. Лесі Українки. Серія “Філологічні науки”. - 2001. - № 9 - С. 250-255.

9. Вчити компаративістиці на конкретному літературному матеріалі (Зіставлення творчості В. Скотта з романом Ю. Липи “Козаки в Московії”) // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. - 2001. - № 9. - С. 22-23

10. Мова як важливий засіб творення характеру в історичній перспективі // Вісник Черкаського університету. Серія “Філологічні науки”. - Черкаси, 2001. - Вип. 24. - С. 147-151.

11. Постать літописця в сучасній історичній прозі як спосіб реалізації філософської концепції // Вісник Черкаського університету. Серія “Філологічні науки”. - Черкаси, 2001. - Вип.28. - С. 106-116.

12. Повість О. Лупія “Гетьманська булава”: новий погляд на добу Руїни // Вісник Черкаського університету. Серія “Філологічні науки”. - Черкаси, 2002. - Вип. 31. - С. 154-163.

13. “Сотники” І. Корбача як історичний роман-хроніка // Вісник Черкаського університету. Серія: “Історичні науки”. - Черкаси, 2002. - Вип. 33. - С. 34- 39.

14. Павло Полуботок: зрадник чи патріот? (Роздуми над романом
Ю. Мушкетика “Гетьманський скарб”) // Вісник Черкаського університету. Серія “Філологічні науки”. - Черкаси, 2002. - Вип. 36. - С. 79-86.

15. Польська думка про Мазепу // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. - 2002. - № 2 - С. 192-197.

16. Проблема історичної пам'яті в творчості шістдесятників // Слово і Час. - 2002. - № 4. - С. 45-52.

17. Доба Руїни: погляд істориків та письменників // Київська старовина. - 2002. - №4. - С. 57-66.

18. Образ Наливайко в украинской и русской литературе // Тагиевские чтения. - Баку, 2002. - С. 164-169.

19. Художня концепція минулого в історичних творах Т. Шевченка й М. Лазорського: спільне і відмінне // Матеріали Тридцять четвертої наукової шевченківської конференції (24 - 26 квітня 2001 року): У 2 кн. - Черкаси, 2003. - Кн. 2. - С. 130-136.

20. Постать Г. Сковороди і сучасна історична проза // Григорій Сковорода. Інтерпретації: Культурологія. Філософія. Педагогіка. Літературознавство: Збірник наукових праць. - Черкаси: Брама, 2003. - С. 138-143.

21. Символічні грані образу (за драмою К. Буревія ”Павло Полуботок” і романом Г. Колісника “Тризна”) // Літературознавство. Фольклористика. Культурологія. - Черкаси: Брама, 2003.- С. 72-77.

22. Образ Івана Сірка як художнє втілення моделі національного характеру (за романом В. Кулаковського “Іван Сірко” ) // Вісник Черкаського університету. Серія “Філологічні науки”. - Черкаси, 2003. - Вип. 47. - С. 85-92.

23. Жанрово-стилевой синкретизм как отличительная черта современной исторической прозы // Взаимодействие литератур в мировом литературном процессе. Проблемы теоретической и исторической поэтики: Материалы международной научной конференции: В 2 частях. - Гродно, 2003. - Ч. 1. - С. 197-202.

24. Легендарний кошовий: на підступах до художнього осмислення історичної постаті Івана Сірка (на матеріалі п'єси С. Черкасенка “Про що тирса шелестіла” і тетралогії В. Малика “Таємний посол”) // Вісник Черкаського університету. Серія “Філологічні науки”. - Черкаси, 2003. - Вип. 49. - С. 99-105.

25. Северин Наливайко як історична особа та художній образ // Вісник Запорізького держ. ун-ту. Серія “Філологічні науки”. - 2002. - №3. - С. 104-113.

26. Художні варіанти образу Наливайка (за творами К. Рилєєва і В. Кулаковського) // Вісник Черкаського університету. Серія “Філологічні науки”. - Черкаси, 2004. - Вип. 57. - С. 43-50.

27. Чумацьким Шляхом - до щастя: Роздуми над романом В. Малика “Чумацький Шлях”// Літературознавство. Фольклористика. Культурологія. - Черкаси: Брама, 2004. - С. 64-73.

28. Історична проза: деміфологізація чи творення нових міфів // Питання літературознавства: Науковий збірник. - Чернівці: Рута, 2003. - Вип.10. - С. 132-133.

29. Епопея про легендарного кошового Запорозької Січі // Холодний Яр: Часопис. - Черкаси: Відлуння-Плюс. - 2003. - №3. - С. 177-186.

30. Синтез історичної та художньої правди в романі-хроніці // Вісник Глухівського педагогічного університету. Серія “Педагогічні науки”. - Глухів, 2003. - Вип. 3. - С. 85-87.

31. У сучасному - подих історії (історизм художнього мислення Олеся Гончара) //Актуальні проблеми літературознавства: Збірник наукових праць. -Дніпропетровськ: Навчальна книга, 2003. - С. 62-70.

32. Чумацький Шлях історичної прози // Українська мова та література. -2004. - №15. - С. 7-10.

33. Українсько-польське минуле: погляд істориків та письменників (за романом М. Голубця “Жовті Води”) // Ukraina. Miкdzy jкzykiem a kultur№. - Krakуw: Poligrafia Іnspektoratu Towarzystwa Salezjaсskiego, 2003. - S. 397-403.

34. Повість “Замок” Р. Іваничука - умовно-історична реконструкція доби Руїни // Українська література в загальноосвітній школі. - 2004. - №8. - С. 24-27.

35. Доля останнього кошового Запорозької Січі: історична правда та художній вимисел (за романом Г. Колісника “Полин чорний, мак гіркий”) // Вісник Черкаського університету. Серія “Філологічні науки”. - Черкаси, 2004. - Вип. 58. - С. 99-105.

36. Коліївщина в художній інтерпретації Шевченка і Гощинського // Тарас Шевченко і народна культура: Зб. праць Міжнародної (35-ї) наукової шевченківської конференції. - Черкаси: Брама-Україна, 2004. - Кн.2. - C. 280-290.

37. Cимволика в произведениях Ивана Шмелёва и современная украинская литература // Elm?v C?miyy?t. - Baki: Kitab?al?mi, 2004. - №3. - S. 134-143.

38. Роман-хроніка Миколи Лазорського “Гетьман Кирило Розумовський”: співвідношення історичної правди та художнього домислу// Вісник Черкаського університету. Серія “Історичні науки”. - Черкаси, 2005. - Вип. 66. - С. 26-31.

39. Український преромантизм // Warszawskie Zeszyty Ukrainoznawcze, 19-20. - Warszawa, 2005. - S. 462-466.

40. Т. Булгарін і його роман “Мазепа”: польська чи російська версія історії?// Вісник Черкаського університету. Серія “Філологічні науки”. - Черкаси, 2005. - Вип. 67. - С. 96-105.

41. Повернення з глибини віків // Українська література в загальноосвітній школі. - 2005. - №5. - С. 54-55.

42. Міжнаціональні літературні взаємозв'язки в курсі вивчення української літератури // Вісник Черкаського університету. Серія “Педагогічні науки”. - Черкаси, 2005. - Вип. 72. - С. 64-69.

43. Назва однакова - версії історії різні (повість Ю. Тиса “Конотоп” і роман В. Кожелянка “Конотоп”) // Вісник Черкаського університету. Серія “Філологічні науки”. - Черкаси, 2005. - Вип. 76 . - С. 71-76.

44. История Украины и её герои в интерпретации русско-польского писателя Ф. Булгарина (на материале романа “Мазепа”) // Elm?v C?miyy?t. - Baki: Kitab?al?mi, 2005. - №2. - S. 97-103.

Додаткові публікації:

1. Козацтво і козаччина в художній інтерпретації Олеся Гончара // Народні рухи України в історії, мові та літературі: Тези ювілейної науково-практичної конференції, присвяченої 225-річчю повстання. - Черкаси, 1993. - С. 23-24.

2. Ідея української державності в історичній прозі Богдана Лепкого // Українське національно-духовне відродження 20-х років: освітній, літературний та історичний аспекти: Тези обласної науково-практичної конференції. - Черкаси,1993. - С. 15-16.

3. Оригінальність трактування образу Б. Хмельницького в романі П. Загребельного “Я, Богдан” // Богдан Хмельницький і Хмельниччина у фольклорі й художній літературі: Матеріали міжвузівської науково-практичної конференції. - Черкаси, 1995. - С. 47-49.

4. Богдан Залеський і Черкащина // Холодний Яр. - 1998. - № 8. - С. 63-66.

5. Слов'янські літератури і творчість Олеся Гончара // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. - 1998. - № 4. - С. 52-53.

6. Крила як символ духовного злету людини (до трактування образу крил в оповіданні Г. Гарсіа Маркеса (“Стариган із крилами”) та баладі І. Драча (“Крила”) // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. - 1998. - № 12. - С. 17-18.

7. Всеохоплюючий процес духовного зближення (Творчість Олеся Гончара в загальнослов'янському контексті) // Українська література в контексті світової: теоретичний, історичний і методичний аспекти. - Черкаси, 1998. - С. 90-96.

8. Черкащина - батьківщина польської письменниці // Славістичні записки. - 1998. - №1. - 2. - С. 27-28.

9. До проблеми вивчення творчості Г. Гарсіа Маркеса в школі // Вісник Черкаського університету. - Серія: “Психолого-педагогічні науки”. - Черкаси, 1998. - Вип. 8. - С. 135-140.

10. Пафос заперечення війни: Матеріали до уривка за повістю “Альпійська балада” В. Бикова і оповіданням “Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…”Г. Белля // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. - 1999. - № 4. - С. 39-40

11. Краєзнавчий матеріал на уроках зарубіжної літератури //До проблеми вивчення творчості польської письменниці Марії-Юлії Залеської. - Славістичні записки. - 1999. - №1. - С. 104-106.

12. Принципи і засоби конструювання образів у романі Ю. Мушкетика “Яса” // Знак. Образ. Символ: Матеріали міжвузівського науково-практичного семінару з проблем сучасної семіотики. - Черкаси: Брама-ІСУЕП, 1999. - Вип. 4. - С. 170-175.

13. Становлення і розвиток теми козаччини в українській літературі // Літературознавство. Фольклористика. Культурологія. Наукові записки кафедри української літератури. - Черкаси: Відлуння-Плюс, 2000. - Вип.1. - С. 68-76.

14. Шляхи історичної прози В. Скотта // Творчість Ю. Липи в культурно-історичному контексті ХХ століття: Матеріали Всеукраїнської наукової конференції. - Одеса: Астропринт, 2000. - С. 56-61.

15. Символічні параметри історичного жанру // Знак. Символ. Образ. - Матеріали міжвузівського науково-практично семінару з проблем сучасної семіотики. - Черкаси, 2002. - Вип. 6. - С. 47-49.

16. Проповідницьке (казнодійне) письменство в оцінці Сергія Єфремова і сучасна історична проза // Матеріали Всеукраїнських Єфремовських читань. - Черкаси: Відлуння-Плюс, 2002. - С. 134-138.

17. Художня інтерпретація минулого у творах Михайла Старицького і Дмитра Міщенка // Михайло Старицький: Постать і творчість: Зб. праць Всеукраїнської наукової конференції. - Черкаси: Брама, 2004. - С. 254-265.

18. Погляди М. Максимовича на козацтво, Коліївщину в контексті сучасної української історичної прози // Зб. Всеукраїнських Максимовичівських читань. - Черкаси, 2005. - С. 96-103.

19. Ліричне відлуння минулого: історичні асоціації в поезії В. Симоненка // Українська філологія: теоретичні та методичні аспекти вивчення: Зб. праць науково-практичних читань до 80-річчя Г. Р. Передрій. - Черкаси: Брама-Україна, 2005.- С. 146-153.

20. Історико-пригодницька повість у літературі української діаспори (на матеріалі пригодницьких повістей В. Лозинського-М. Ценевича // Літературознавство. Фольклористика. Культурологія: Наукові записки кафедри української літератури та компаративістики. - Черкаси: Брама, 2005. - Вип. 4.- С. 63-67.

21. Павло Полуботок як історична особа та художній образ (за драмою К. Буревія “Павло Полуботок”) // Українське літературно-мистецьке відродження 20-х років ХХ століття: питання стилю, проблематики, поетики, мови. - Черкаси: Брама-Україна, 2005. - С. 231-237.

22. Варшавські враження // Українська література в загальноосвітній школі. - 2005. - №10. - С. 47-50.

АНОТАЦІЯ

Ромащенко Л. І. Інтерпретація національної історії в українській прозі ХХ століття. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук за спеціальністю 10.01.01 - українська література. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2006.

Дисертація є першою спробою системного дослідження особливостей художньої інтерпретації національного минулого в українській історичній прозі ХХ століття, її місця в історико-літературному процесі. При цьому аналізується вплив історіографії на художню інтерпретацію історичних подій і постатей. До наукового обігу введено значну кількість маловідомих, обійдених увагою критики творів, у тім числі літераторів діаспори, завдяки чому досягається цілісність, панорамність у репродукції літературного процесу. Виділяються доволі очевидні типологічні паралелі на змістовому й жанрово-стильовому рівні між творами українських письменників та інонаціональних авторів, що дозволяє значно розширити історико-літературний контекст. У роботі досліджуються етапи становлення теми козаччини у красному письменстві, виокремлено тематичні домінанти, які відбивають найдраматичніші сторінки української історії. Посутньо скориговано оцінки модусу історизму, ідейно-естетичних пріоритетів: відзначено превалювання національних і морально-етичних критеріїв, замість соціально-класових. Значну увагу приділено проблемі героя: віддається перевага постатям, які є відображенням складного національного характеру, а також постатям, що акумулювали в собі інтелектуальний та культурний досвід нації. У роботі здійснюється цілісний глибокий аналіз провідних тенденцій розвитку української художньої козакіани ХХ століття.

Ключові слова: правда історична і художня, домисел і вимисел, хронотоп, психологізм, гуманістична концепція, національний характер, історіософія, символ, умовність, жанрово-стильовий синкретизм.

АННОТАЦИЯ

Ромащенко Л. И. Интерпретация национальной истории в украинской прозе ХХ столетия. -Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени доктора филологических наук по специальности 10.01.01 - украинская литература. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев, 2006.

Диссертация является первой попыткой системного исследования особенностей художественной интерпретации национальной истории в украинской исторической прозе ХХ столетия (произведения Н. Винграновского, П. Загребельного, Р. Іванычука, В. Кожелянко, Г. Колисныка, О. Лупия, Д. Мищенко, Ю. Мушкетика, Р. Федорива, Вал. Шевчука и др.), её места в историко-литературном процессе. При этом исследуется роль и значение казачества как уникального военно-политического и социально-экономического феномена в историческом развитии Украины и особенности его художественного воплощения. В работе анализируется влияние историографии (украинской, русской, польской, западноевропейской) на художественную интерпретацию исторических событий и личностей. В научный обиход введено значительное количество произведений малоизвестных авторов, что оказались вне поля зрения критики (И. Корбача, В. Кулаковского, Л. Патоки, А. Химко, В. Чемериса), в том числе представителей украинского зарубежья (В. Буженко, Н. Лазорского, В. Лозинского-Н. Ценевича, И. Стецик, Ю. Тыса, С. Фостуна), благодаря чему достигнута панорамность и целостность в репродукции литературного процесса. Выделяются довольно очевидные типологические параллели на содержательном и жанрово-стилевом уровнях между произведениями украинских и зарубежных авторов (И. Андрича, Ф. Булгарина, С. Гощинского, Б. Залеского, Э. Лунинского, В. Оркана, Е. Паукшты, В. Пикуля, Дж. Свифта, Г. Сенкевича, В. Скотта, Э. Станева и др.), что позволяет значительно расширить историко-литературный контекст. В работе рассматриваются этапы становления казацкой тематики в литературе, роль фольклорных и историографических источников в её генезисе, способы трансформации правды исторической в художественную в произведениях прозовой казакианы, выделены тематические доминанты, которые отражают наиболее драматические и противоречивые страницы украинской истории. Существенно подкорректированы оценки модуса историзма, идейно-эстетических приоритетов: отмечено превалирование национальных и морально-этических критериев, вместо социально-классових. Значительное внимание диссертант уделяет проблеме героя: художественная историография отдает предпочтение личностям, отражающим довольно неоднозначный национальный характер, а также персонажам, аккумулирующим интеллектуальный и культурный опыт нации. В работе акцентировано внимание на преобладании широкоформатной прозы (романа, реже - повести), сопряжении и трансформации в творческом пространстве рубежа тысячелетий художественного опыта разных эпох и поколений, взаимодействии различных родов, жанров, направлений, стилей, то есть жанрово-стилевом синкретизме. На основании глубокого анализа произведений о прошлом перелома веков диссертант указывает на несомненные признаки в них эстетики модернизма. Обобщая и систематизируя типологические черты модернизма как художественной системы (“антиреализм”, “тотальная” ирония, интеллектуализм, преобладание условных форм изображения, субъективизация материала, изменения структуры образа-персонажа, сложность хронотопных измерений, феминистический дискурс, доминирование формы над содержанием, синкретизм художественного мышления и др.), исследуя особенности проявления их в исторической прозе последних десятилетий, автор диссертации таким образом теоретический дискурс модернизма “заземляет” в область художественной практики. В то же время диссертант указывает на наличие в некоторых произведениях, дающих “альтернативную” историю, признаков постмодернизма (пародийность, коллаж, игровая функция). Соискатель решительно отбрасывает устаревшие стереотипы, с позиций современного литературоведения совершает целостный глубокий анализ главных тенденций развития украинской художественной казакианы ХХ столетия (отражающих в значительной степени общие тенденции развития мирового литературного процесса), её формальных и содержательных признаков.

Ключевые слова: правда историческая и художественная, домысел и вымысел, хронотоп, психологизм, гуманистическая концепция, национальный характер, историософия, символ, условность, жанрово-стилевой синкретизм.

Annotation

Romashchenko L.I. Interpretation of national history in Ukrainian prose of the 20th century. - Manuscript.

Doctorate dissertation in philology 10.01.01 - Ukrainian literature -T. Shevchenko Kyiv National University, Kyiv, 2006.

The work is the first attempt of the research of the peculiarities of artistic interpretation of the national history in Ukrainian historical prose of the 20th century. It is for the first time that the stress is laid on genre and style features of the modern historical prose, its importance in historical and literary process. The thesis represents a thorough analysis of the impact of historiography on artistic interpretation of historic events and personalities. A considerable amount of works by little known Ukrainian authors and those of Ukrainian diaspora were brought into scientific circulation which made it possible to achieve integrity and panoramic approach in literary process reproduction. Evident typological parallels are singled out on content, genre and style levels to compare the works by Ukrainian and foreign authors, which affords one an opportunity of expansion historical and literary context. The work deals with investigating of the stages of formation of the theme of cossacks (Kozachchyna) in literature, the significance of folklore and historiographic sources in its genesis, the ways of transforming historical truth into artistic authentity in prose works of Kozakiana. The focus of attention are the thematic dominants reflecting the most dramatic and contradictory pages of Ukraine's history. Significant correction was given to appraisal of historical method, ideological and aesthetic priorities. The work also centres on the predominance of national, moral and aesthetic criteria to replace social and class ones. Much attention is paid to the problem of literary hero where preferences are given to the personalities reflecting ambiguous national character and to the personages who are the embodiment of cultural and intellectual experience of Ukrainians. The work refutes out-of-date stereotypes and presents the integral analysis of the main trends of the development of modern Ukrainian Cossacks prose, its formal and substantial features.

Key words: historical and artistic truth, fiction, chronotop, psychologism, humanistic conception, national character, philosophisity, symbol, conventionality, genre and stylistic syncretism.

Размещено на Allbest.ru