Еволюція німецької віршованої байки (ХІІІ-ХХ ст.): жанрово-стилістичні аспекти

Необхідно назвати ще одну парадигму розвитку систем - це теорія рішення винахідницьких задач (ТРВЗ), яка в пропонованому дослідженні також знайшла застосування до жанру байки. Це - загальний закон прагнення систем, що розвиваються (в тому числі нематеріальних, якою є, наприклад, байка), до ідеального кінцевого результату (ІКР). Названа парадигма дає ключ до пояснення того, яким чином байка ХХ ст., часто стиснена майже до афоризму, зберігає головну структуру і свій вплив. Парадигма розвитку систем дозволила звернути нашу увагу на незавершені образи-символи байок, роль афоризмів в їх утворенні і відповідність такої форми байки інтелекту читача і загальній соціодинаміці європейської культури ХХ ст.

Опис еволюції стилю здійснено з урахуванням впливу античної байки на німецьку байку як прозової, так і віршованої форми (в усі епохи) і впливу французької байки на німецьку віршовану байку (в епоху Просвіти). Аналіз стилю байки окремих епох враховує як індивідуальність стилю кожного байкаря, так і спорідненість стилю епохи взагалі. Як індивідуальні, так і загальні ознаки стилю корелюють з соціальними вимогами (соціальними атракторами) певної епохи.

У результаті здійсненого дослідження виокремлено й описано головні стильові архетипи, які складалися протягом сторіч і які існують і на наш час. Розвиток протягом епох чотирьох із шести головних стильових архетипів відображено у вигляді ланцюгоподібних моделей спадкоємності стилю авторів протягом усієї еволюції. Зрозуміло, що класифікація на стильові архетипи в меншій або більшій мірі умовна, бо шляхи їх еволюцій перетинаються інколи навіть у творчості одних і тих же авторів. З іншого боку, в “чистому” вигляді залишається лише ядро архетипу, а на периферії існують проміжні форми, які одночасно репрезентують лінгвостилістичні особливості різних стильових архетипів. Головні архетипи проаналізовані за інтенсивністю їх основних стильових рис, визначена доля кожного архетипу у відсотках. Наведемо ще раз виокремлені в процесі дослідження й стилістично описані архетипи та закріплені за ними імена байкарів:

1. Стильовий архетип риторично-стислої байки (10%): Езоп, Бабрій, Ромул, Штейнхьовель, Лютер, Матезіус, Хітройс, Клара, Лессінг, Мозер, Віллямов, Мейснер, Гердер, Гете, Фрьоліх, Грільпарцер, Ебнер-Ешенбах, Кунце, Крюсс, Лібхен, Нойбергер, Шварц, Гешко, Діль.

2. Стильовий архетип поетично-розважальної розгорнутої байки (40%): Бабрій, Федр, Авіан, Штріккер, Мінден, Трімберг, Бонер, С.Брант, Х.Сакс, Вальдіс, Альберус, Харсдьорфер, Штоппе, Бок, Кнонау, Хагедорн, Геллєрт, Ліхтвер, Глейм, Пфеффель, Шіллєр, Шлегель, Цахаріа, Міхаеліс, Ніколаі, Шлец, Фрьоліх, Гейне, Веддіген, Хауг, Бірбаум, Еверс, Дестерен, Вольмут, Вайнерт, Крюсс, Гешко, Діль, Шварц.

3. Стильовий архетип соціально-критичної байки (25%): Езоп, Трімберг, Бонер, Альберус, Шубарт, Фішер, Лессінг, Гердер, Пфеффель, Клаудіус, Гейне, Фрьоліх, Грільпарцер, Буш, Бірбаум, Вайнерт, Скарпі, Кунце, Крюсс, Лібхен, Гешко, Діль, Шварц.

4. Стильовий архетип байок для дітей та юнацтва (5%): Штоппе, Хауг, Гей, Харрес.

5. Стильовий архетип абстрактно-інтелектуальної байки з глобалізованим образно-символічним значенням (15%): Лессінг, Пфеффель, Гердер, Фрьоліх, Грільпарцер, Буш, Ебнер-Ешенбах, Фальке, Фульда, Ернст, Бірбаум, Етцель, Еверс, Дестерен, Вольмут, Вайнерт, Скарпі, Кунце, Крюсс, Лібхен, Шварц, Франк.

6. Стильовий архетип розважальної байки з посиленими складовими комічності (5%): Езоп, Х. Сакс, В. Буш, Дж. Крюсс; цей архетип об'єктивно існує, але в пропонованій праці на ньому не зроблено спеціального акценту.

Слід назвати ще такі стильові архетипи, які потребують більш детального розгляду: стильовий архетип байки, яка розгортається у великі епічні твори (наприклад, тваринний епос типу „Reinecke Fuchs“(Гете, Грімм, Крюсс, Лібхен) або входить до складу інших, ще більш розгорнутих епічних творів (Крюсс) і яка залишається актуальною і на наш час.

Таким чином, головним результатом проведеної роботи є перетворення майже необсяжного масиву інформації щодо німецької, а також української й російської байки в базу знань, тобто в упорядковану системологічну структуризацію цього матеріалу й виробку методології його дослідження. Це й є нова парадигма, що базується на поєднанні лінгвостилістичного, літературознавчого й синергетичного методів. Ця парадигма усуває штучно вигадану проблему роз'єднання лінгвостилістичного та літературознавчого підходів і дозволяє кожному фахівцю провести дослідження у своєму аспекті, не протиставляючи його іншим аспектам. Байка як жанр підвладна впливу соціально значимих ідей, соціальних атракторів усіх рівнів. Тут велика ланка дослідницької роботи для літературознавців. Однак, кожне таке дослідження має цінність лише тоді, коли здійснюється відповідна систематизація та узагальнююча типологія, тобто коли пояснені архетипи байок. Але прозора теорія архетипів байки неможлива без відповідних мовно-стилістичних досліджень, бо “стиль переходить в архетип”. І навпаки, байка як тип тексту - це велика різноманітність індивідуальних та типових мовно-стилістичних особливостей, які є предметом дослідження лінгвостилістики. Систематизація цих мовно-стилістичних особливостей в еволюційному аспекті, закріплення їх за архетипами неможливі без опори на соціально-історичні умови. Взаємопроникнення відповідних підходів та їх кооперація цілком очевидна. Ця концепція детально розроблена, обґрунтована в пропонованому дослідженні і продемонстрована в дії.

Мовно-стилістичне дослідження еволюції байки як типу тексту означає детальне дослідження механізму метафоризації, утворення образу-символу в їх саморозвитку. В свою чергу, це супроводжується зміною мовно-стилістичних засобів та відповідних стильових рис. Це є одним із головних напрямків пропонованого дослідження, а в перспективі із рівня великих мовленнєвих компонентів (яких, в основному, було достатньо для виявлення основних тенденцій еволюції стилю) можна розгорнути подальші дослідження на рівнях лексики, фразеології, синтаксису, метрики тощо.

В даному дослідженні для розкриття механізмів саморозвитку стилю традиційний лінгвостилістичний інструментарій (стильові риси, композиційно-мовленнєві форми, мовленнєві та немовленнєві акції/реакції, мовно-стилістичні засоби реалізації стильових рис тощо) залучено до складу нової еволюційно-синергетичної парадигми. Процес утворення образу-символу (за допомогою сюжету, акцій/реакцій, монологів/діалогів, мікрообразів, образів, персонажів тощо) - це процес структурування і компресії соціальної інформації, тобто процес моделювання тематично зумовлених властивостей образу-символу. З одного боку, засоби моделювання визначаються функціональною і тематичною направленістю байки. Більш точно засіб компресування інформації залежить від семантичного обсягу образу-символу. З другого боку, композиційно-стилістичне втілення образу досягається через трьохетапний механізм метафоризації. Синергетичний прогноз розвитку жанру байки ґрунтується на законі нелінійності розвитку складних систем. В даному випадку це означає, що в регресивній лінійній гілці еволюції байки збільшення семантичного обсягу образу-символу потребує збільшення й тексту байки. За цією лінією розвитку байка перетворюється на розгорнуту притчу, розповідь, епос тощо і не може створити глобальний образ великої ємності. Навпаки, в прогресивній нелінійній гілці еволюції збільшення семантичної ємності образу-символу супроводжується скороченням тексту. Текст стає афоризмоподібним, що відповідає незавершеному образу-символу. Синергетичний прогноз еволюції та концепція моделювання, компресії інформації дозволяє створити ряд окремих моделей еволюції жанру за епохами, а також за стильовими архетипами, що актуально і для інших літературних форм. Саме це підтверджує наукову цінність еволюційно-синергетичної парадигми, впровадженої в лінгвостилістичні дослідження.

Здійснені в межах пропонованої роботи дослідження й відкриті перспективи нових пошуків стали можливими завдяки провідній ідеї синергетики: саморозвиток системи будь-якого рівня є тотожний здібності частин системи до взаємного моделювання. Отже, нижчий рівень ієрархічної системи моделює вищий і навпаки, і це справедливо як на рівні лінгвостилістики, так і на рівні літературознавства й інших розділів філології, а рівні, що розташовані на їх межах, моделюють один одного. Таким чином, самоорганізація є стрижнем, який кооперує лінгвостилістичні та літературознавчі методи.

Окрім зазначеного вже вище, до перспектив подальших пошуків можна віднести спеціальне поглиблене дослідження виокремлених стильових архетипів. Перспективними напрямками ми вважаємо також застосування основних положень та понять синергетики до дослідження стилю прозової байки як окремих епох, так і в діахронії. Природно, що перспективним є також застосування розроблених у дисертації методів аналізу до дослідження еволюції стилю інших малих форм як у німецькій літературі, так і в інших літературах; зазначені напрямки досліджень можуть доповнюватися також стилістико-порівняльним аспектом з використанням аналізу української, російської, англомовної, французької байки тощо. Актуальними залишаються також дослідження індивідуальних стилів окремих провідних байкарів та стилістико-порівняльний аналіз прозової й віршованої байки. Здійснене дослідження відкриває також перспективи методико-педагогічних пошуків, пов'язаних з використанням байки та інших малих форм як засобів дидактизації при вивченні зовнішньої й внутрішньої форми мови в викладанні як іноземних, так і рідних мов.

Основні положення дисертації повністю відбито в таких публікаціях автора

1) Синергія стилю байки: німецька віршована байка ХІІІ-ХХ ст.: Монографія. Х.: Бізнес Інформ, 1999. 220 с. 15, 56 друк.арк.

2) Авторская речь и речь персонажей в композиционной структуре стихотворной басни (на материале немецких басен XVIII века) // Вісн. Харк. ун-ту. 1992. № 372. С. 63-67.

3) Типи опозитивного діалогу в віршованій байці // Семантико-стилістична будова тексту та функціонування одиниць різних мовних рівнів: Темат. зб. наук. пр. К. : КДЛУ, 1995. С. 53-60.

4) Композиционо-речевые формы в стихотворной басне // Вісн. Харк. ун-ту. 1995. № 384. С .40-45. (у співавторстві з Ейгером Г.В.)

5) К вопросу об образно-символической структуре стихотворной басни // Актуальні проблеми вивчення мови та мовлення : Міжвуз. зб. наук. пр. Х.: ХГУ, 1996. С. 149-151.

6) Стихотворная басня в ряду родственных литературных форм // Вісн. Харк. ун-ту. 1996. №386. С. 93-98.

7) Басенное творчество Й.Г. Гердера в эволюции немецкой стихотворной басни /системно-стилистический аспект/ // Вісн. Харк. ун-ту. 1997. № 390. С. 131-134.

8) Эволюция немецкой стихотворной басни в системно-стилистическом аспекте // Вісн. Харк. ун-ту. 1998. № 406. С. 154-159.

9) Еволюція механізму метафорізації та становлення образу-символу байки

// Вісн. Харк. ун-ту. 1999. № 424. С. 148-155.

11) Еволюція стилю байки з точки зору синергетики // Вісн. Харк. ун-ту. 1999. № 435. С. 124-130.

12) Стилістична характеристика байкової творчості Дж.Крюсса // Ономастика і апелятиви: Зб. наук. пр. / За ред. проф. В.О.Горпинича.Д.: ДДУ, 1999. Вип. 6. С. 169-177.

13) Еволюція стилю байки та синергетичні атрактори // Вісн. Дніпропетр. ун-ту: Мовознавство. 1999. Вип.4. С. 145-149.

14). До проблеми стилю та архетипу // Вісн. Харк. ун-ту. 1999. № 448 С. 304-309.

15) Роль и композиция примера в дискурсе // Вісн. Харк. ун-ту. 1999. №430. С. 42-45. (у співавторстві з Жук Л.Я.).

16) Еволюція німецької віршованої байки та сучасна українська і російська байка: стилістико-порівняльний аспект // Лінгвістичні дослідження. Зб.наук.пр. Харк. держ. педаг. ун-ту. 1999. Вип. 2. С. 163-168.

17) Про еволюцію стилю байки як взаємодію з іншими малими формами (на прикладі вiршованої байки i жарту) // Вісн. Харк. ун-ту. 1999. № 461. С. 204-208.

18) Еволюція німецької байки феномен культури і об'єкт синергетичних досліджень // Ex professo. Зб. наук. пр. вчених Придніпров'я. -Д.: Арт-Прес, 1999. С. 77-83.

19) Індивідуально-стилістична характеристика німецької віршованої байки початку 20 ст. // Вісн. Запорізького ун-ту. 1999. №2. С. 108-111.

20) Головні стильові риси віршованої байки і споріднені жанри в системно-еволюційному аспекті // Наук. вісн. Чернівецького ун-ту: Германська філологія. 1999. Вип. 68. С. 11-18.

21) Індивідуальні особливості байкового стилю в німецькій літературі ХІХ ст. (Г. Гейне, А.Е. Фрьоліх) // Філол. науки: зб. наук. праць Сум. пед. ін-ту ім. А.С. Макаренка. 1999. С. 144-149.

22) Стилістичні особливості німецької байки періоду Барокко (17 ст.) в системно-синергетичному аспекті // Актуальні проблеми літературознавства. Дніпропетровськ :Наук. книга, 2000. Т. 6. С. 184-198.

23) Еволюція стилю німецької байки епохи Гуманізму та Реформації (15-16 ст.) // Наук. зап. Кіровоград. держ. пед. ун-ту ім. В. Винниченка.Серія: Філологічні науки (мовознавство). 2000. Вип. 22. Т.2. С. 204-213.

24) Жанр віршованої байки в творчості Г.К. Пфеффеля: проблематика та поетика // Вісн. Київ. лінгв. ун-ту: Серія “Філологія”. 2000. 3 Т. № 1. С. 201-206.

25) Композиційно-стилiстична характеристика нiмецької байки на початку епохи Просвіти // Ономастика і апелятиви: Зб. наук. праць. / За ред. проф. В.О. Горпинича.Д.: ДДУ, 2000. Вип. 9. С. 105-108.

26) Загальна характеристика еволюції стилю німецької байки 20 ст. (до дискусії про актуальність жанру байки й інших малих форм на сучасному етапі) // Питання літературознавства: Наук.зб.; Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України. Чернівці, 2000. Вип. 6 (63). С. 73-80.

27) Загальна стилістична характеристика німецької байкової творчості епохи Просвіти // Литературоведческий сборник. Вып. 2. Донецк: ДонГУ, 2000. С. 55-59.

28) Синергія як природна властивість стилю (на матеріалі німецької байки) // Вісн. Харк. національного ун-ту ім. В.Н. Каразіна: Іноземна філологія на межі тисячоліть. 2000. №471.С. 212-217.

29) Die Fabel im Deutschunterricht // DaFiU: Deutsch als Fremdsprache in der Ukraine. Асоціація українських германістів. Львів, 2000. №1 (7). С. 17-20.

30) Синергетика и стилистика жанра (на материале немецкой, русской и украинской басни) //Іноземна філологія на межі тисячоліть: тези доповідей міжнарод. наук. конференції, присвяченій 70-річчю факультету іноземних мов Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. Харків: Константа, 2000. С. 237-238.

31) Композиційно-стилiстичнi особливостi нiмецької вiршованої байки 80-90-х рокiв ХХ ст. // Ономастика і апелятиви: Зб. наук. праць. / За ред. проф. В.О. Горпинича. Д.: ДДУ, 2000. Вип. 10. С. 145-149.

Особистий внесок дисертанта у статтях, що опубліковані зі співавторами, становить: у статті № 4 - вибір теми та теоретичне осмислення викладеного матеріалу; у статті № 10 - вибір теми та визначення теоретичної сутності притчі; № 15 - вибір теми та теоретичне осмислення малого тексту “приклад”.

Анотація

Піхтовнікова Л.С. Еволюція німецької віршованої байки (ХІІІ-ХХ ст.): жанрово-стилістичні аспекти. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук із спеціальності 10.02.04. - германські мови; 10.01.04 - література зарубіжних країн. - Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, Київ, 2000.

Дисертацію присвячено розробці основ аналізу та вивченню еволюції стилю німецької віршованої байки в діахронії протягом усієї її історії. Встановлено концептуальні засади еволюційно-стилістичної парадигми в лінгвостилістичних та літературознавчих дослідженнях, а саме в дослідженні стилістики байки як жанру й типу тексту, які базуються на системно-структурному та на синергетичному підході. Еволюція стилю німецької байки досліджується з погляду теорії самоорганізації систем. Синергія стилю обіймає всі рівні системи “соціально-мовленнєве середовище - мова - байка - стиль - архетип”.

Здійснено загальний аналіз еволюції стилю німецької віршованої байки протягом 8 сторіч з виокремленням декількох епох: Середньовіччя, Гуманізму, Реформації, Бароко, Просвіти, ХІХ ст, ХХ ст. (І й ІІ пол.). Розроблено базову модель еволюції стилю й відповідні моделі за епохами, в яких ураховуються головні соціальні, тематичні, стильові атрактори та відповідні стилістичні засоби й стильові риси.

Розроблено еволюційно-стильову типологію байки: виокремлено головні стильові архетипи, які складалися й еволюціонували протягом сторіч і які існують і на наш час: риторично-стислий; поетично-розважальний; соціально-критичний; дитячої та юнацької байки; жартівливо-комічної байки; сучасної абстрактно-інтелектуальної байки з глобалізованим образно-символічним значенням. Здійснено стилістико-порівняльний аналіз еволюції німецької, української та російської байки, в процесі якого застосовано розроблену в дисертації методику класифікації образів-символів за їх семантичною ємністю та методику виокремлення й опису стильових архетипів. Установлено, що еволюція стилю німецької, української та російської байки проходить у загальних рисах однаковий шлях.

Ключові слова: еволюційно-стилістична парадигма, системно-синергетичний підхід, жанр, тип тексту, метафоризація, образ-символ, стильова риса, стильовий архетип, еволюційно-стилістична модель.

Аннотация

Пихтовникова Л.С. Эволюция немецкой стихотворной басни (ХІІІ-ХХ вв.): жанрово-стилистические аспекты. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора филологических наук по специальности 10.02.04 - германские языки; 10.01.04 - литература зарубежных стран. - Киевский национальный университет им. Тараса Шевченко, Киев, 2000.

Диссертация посвящена разработке основ анализа и изучению эволюции стиля немецкой стихотворной басни в диахронии на протяжении всей её истории. Установлены концептуальные начала эволюционно-стилистической парадигмы в лингвостилистических и литературоведческих исследованиях, а именно в исследовании стилистики басни как жанра и типа текста, базирующиеся на системно-структурном и синергетическом подходах. Эволюция стиля немецкой басни рассматривается с точки зрения теории самоорганизации систем. Синергия стиля включает все уровни системы “социально-речевая среда - язык - басня - стиль - архетип”.

Осуществлен общий анализ эволюции стиля немецкой стихотворной басни на протяжении 8 столетий с выделением нескольких эпох: Средневековья, Гуманизма, Реформации, Барокко, Просвещения, ХІХ в., ХХ в.(І и ІІ пол.). Разработана базовая модель эволюции стиля и соответствующие модели по эпохам, в которых учитываются главные социальные, тематические, стилевые атракторы и соответствующие стилистические приемы и стилевые черты.

Определена эволюционно-стилевая типология басни: выделены основные стилевые архетипы, которые складывались и эволюционировали на протяжении веков и которые существуют и в наше время: риторически-краткий; поэтически-развлекательный, социально-критический, детской и юношеской басни; шуточно-комической басни; современной абстрактно-интеллектуальной басни с глобализированным образно-символическим значением.

В период с ХІІІ по XVII в. немецкая басня сформировалась, во-первых, в двух главных разновидностях: как стихотворная и как прозаическая форма, во-вторых, в этот период заложены основные стилевые архетипы басен. Стихо-творная и прозаическая формы развиваются параллельно, но не избегая взаимовлияния. Так, риторически-сжатый стилевой архетип, который зародился на фоне прозаической басни, касается частично и стихотворной басни. Поэтически-развлекательный стилевой архетип, который начал формироваться в этот период благодаря стихотворной форме, в некоторых своих параметрах (шутливость, комичность и т.п.) может распространяться и на прозаическую форму. Социально-критический стилевой архетип с его самыми важными чертами ироничности, сатиричности охватывает как прозаическую, так и стихотворную форму.

В эпоху Просвещения происходит второй этап расцвета немецкой басни (после эпохи Реформации), который характеризуется апофеозом, в первую очередь, стихотворной басни, содержание и форма которой определяются творчеством таких ведущих поэтов-баснописцев, как Хагедорн, Геллерт, Лихтвер, Глейм, Пфеффель, Гердер. В творчестве, прежде всего, Хагедорна и Геллерта, а также Лихтвера, Глейма, Пфеффеля усиливается тенденция к епичности и эстетичности басни, что приводит к окончательному формированию стилевого архетипа эпической поэтически-развлекательной басни с наиболее богатым набором стилевых черт, среди которых наиболее интенсивными являются все составляющие экспрессивности: динамичность, эмоциональность, образность.

В эпоху Просвещения басня развивается также от морально-дидактической к социально-критической басне. Формирование социально-критического стилевого архетипа завершается и получает наиболее оптимальный набор стилевых черт, наиболее интенсивные черты сатиричности в баснях Пфеффеля и Гердера. Басня Гердера характеризуется краткостью, лаконичностью, открытой сатиричностью и может быть отнесена как к стилевому архетипу риторически-сжатой басни, так и к социально-критическому архетипу.

Басням Гердера свойственно усиление абстрактности, интеллектуальности, тенденции к незавершенности образа-символа, что способствует более активной роли читателя, воспринимающего басню. Начиная с текстов басен Гердера, можно проследить динамику развития отвлеченно-интеллектуальной басни с глобализованным образно-символическим значением и осуществить конкретный стилистический анализ текстов с этими характеристиками.

Стихотворные басни Гердера представляют собой важную инновационную ступень в эволюции композиционно-стилистических структур этой разновидности басни. На примере текстов его басен можно наблюдать механизм свертки сюжета басни, при котором образ-символ остается все же насыщенным. Кроме свертки сюжета, на примере текстов Гердера наблюдается интенсификация таких приемов, как иерархическая метафора, несоизмеримость персонажей, афоризация вывода, незавершенность образа-символа, а также интенсификация соответствующих стилевых черт, отличающих современную басню.

Басня ХIX в. характеризуется значительной неоднородностью отдельных форм и стилей. Роль лирико-эпической развлекательной басни ослабляется; усиливается тенденция к сокращенной, лаконичной интеллектуальной басне с емким образом-символом. Стилевой архетип развлекательной басни с его стилевыми чертами отходит на задний план и имплицитно присутствует в других архетипах. С синергетической точки зрения важным является то, что большое разнообразие стилей (представлены все стилевые архетипы) сопровождает басню XIX в. и дает возможность развития и выбора дальнейшего пути (явление биффуркаций всегда сопровождает переходные периоды эволюции).

Басня XX в., в особенности его второй половины, характеризуется определенными формально-структурными изменениями. Используются элементы традиционных форм в их новой комбинации, наблюдаются стилистические инновации. Под давлением новых социальных требований в немецкой литературе ХХ в. ведущей становится социально-критическая басня, а также параллельно с этим - отвлеченно-интеллектуальная басня. Реализуется общая тенденция эволюции стиля басни - дальнейшее сокращение текста, ослабление лиричности, развлекательности при увеличении семантического объема образа-символа.

Эволюция стиля басни рассмотрена как взаимодействие с другими малыми формами. Собственно-басня отграничена от смежных форм путем сравнения интенсивности ведущих стилевых черт; построены диаграммы взаимовлияния басни и наиболее близких ей форм: притчи, афоризма и эпиграммы.

Осуществлен сравнительно-стилистический анализ эволюции немецкой, украинской и русской басни, в котором применена разработанная в диссертации методика классификации образов-символов по их семантической емкости и методика выделения и описания стилевых архетипов. Установлено, что эволюция стиля немецкой, украинской и русской басни проходит в общих чертах одинаковый путь.

Abstract

Pikhtovnikova L.S. Evolution of German Poetic Fable (13-20th c.): Genre and Stylistic Aspects. - Manusckript.

Doctorate dissertation, Speciality 10.02.04 - Germanic Languages; 10.01.04 - Literature of Foreign Countries. - Kyiv Taras Shevchenko National University, Kyiv, 2000.

The dissertation focuses on the development of analysis foundations and studies of style evolution of German poetic fable in diachrony, down through its history. Concepts of evolutional and stylistic paradigm in linguistics and stylistics research as well as in literary criticism, i.e. research of fable stylistics as literature genre and text type, are determined within the framework of the system-structural and synergic approaches. Evolution of German fable style is explored from the point of view of the theory of self-organization systems. Synergy of style includes all system levels “social and communicative surrounding - language - fable - style - archetype”.

The model of style evolution and corresponding models of each epoch are developed where the main social, theme and style attractors and corresponding stylistic methods and stylistic peculiarities are counted.

Evolutional and stylistic typology of fable is defined; main style archetypes are determined; they were developing down through ages and they exist at present: short rhetorical style archetype; poetic and entertainment style archetype; social and criticism style archetype; style archetype of fable for children and adults; style archetype of humour fable; modern style archetype of abstract fable with globalized symbol meaning. Comparative-stylistic analysis of evolution of German, Ukrainian and Russian fables is carried out. Both developed technique for classification of images-symbols according to their semantic capacity and the technique of determining and describing the style archetypes are applied. It is proved that the evolution of German fable style, Ukrainian fable style and Russian fable style is the same.

Key words: evolution and stylistic paradigm, system and synergic approach, genre, text type, metaphorization, image-symbol, style features, style atchetype, evolution and stylistic model.

Размещено на Allbest.ru