Генеза і шляхи розвитку українського верлібру кінця ХІХ – початку ХХІ століть

Аналіз різних моделей художнього світу, репрезентованих у вільному вірші, показує, що українська верлібристика кінця ХІХ - початку ХХІ століття, як «великої», так і «малої» форм, практично не знає «камерності». Хронотопом її є широкий простір, на який часом перетворюється навіть інтер'єр, а буття «зараз-і-тут», ознаменоване моментом мовлення персонажа, розмикається в архетипну єдність трьох часових вимірів. Сполучною ланкою всіх вільновіршів - творів високого художнього рівня - є ритм поетичної думки, заснований на синтезі молитвословного та фольклорного першоелементів.

Саме цей міметичний синтез зумовив становлення «пам'яті» верлібрового метажанру, який вирізняється передусім особливим ритмоінтонаційним оформленням та інтегрує ліричні, ліро-епічні, епічні, драматичні, фольклорні, сатиричні та гумористичні, публіцистичні, молитвословні елементи, а також індивідуально-авторські модифікації. Таким складним метажанром вільновірш утверджувався вже на перших етапах існування, а в подальшому актуалізувався у нових тематичних, композиційних і мовних вимірах.

Молитвословний вірш надає верліброві будь-якого ґатунку відтінків сакральності; фольклорний вірш народних дум - елементів епічності. Навіть якщо твір і віддаляється від зазначених інваріантів (передусім це стосується зорової поезії та деяких творів малої форми), сакральність і епічність - ознаки «жанрової пам'яті» протоверлібру - інтерпретуються в ньому на взаємопов'язаних рівнях. Пантеїстичне спрямування українського світогляду, яке відбилося в новочасній верлібристиці, зумовлює органічність вільної віршової форми в системі традиційних ліричних, ліро-епічних, епічних, драматичних жанрів, подекуди канонічних.

Упродовж усього періоду кінця ХІХ - початку ХХІ століть лірика, залишаючись ключовим генологічним виміром верлібротворчості, у різних художніх системах набуває характеру епічної сюжетності та внутрішньої драматургії, навіть у віршах малого обсягу. Канонізовані ліричні жанри «високого» стилю - елегія, ода, дифірамб - часто втілюються у верлібрах мовою повсякденною; іншим, елітарним виміром реалізації цих жанрів є рефлексія лінгвістична або культурологічна. Твори релігійного змісту, характерні переважно для останньої третини ХХ століття, своєю вільною формою та орнаментальним стилем вислову засвідчують відновлення синкретизму поезії та сакрального обряду. Традиції вільного віршування щоденникового та епістолярного жанру, започатковані неоромантичною лірикою Лесі Українки, вивершуються у стилізованих, постмодерно-ігрових дзуйхіцу. Сполучені в цикли, позначені граничним суб'єктивізмом ліричної оповіді, вони прилучають реципієнта як імпліцитного адресата до діалогу та співтворчості, пошуку змісту буття, прихованого у реаліях довкілля. Українська верлібристика ліричного ґатунку отримує естетичний потенціал космогонічного міфу, виявами якого є діалог ліричного героя з вищими силами, природними стихіями, реаліями буденного життя, їх поетизація та одухотворення.

Верліброва поема, яка мала концептуальне значення у першій половині ХХ ст., надалі передає свою сюжетну поліфонічність жанрам меншого обсягу - баладі, новелі, короткій хроніці або літописові. У культурному часопросторі другої половини ХХ - початку ХХІ ст. вільновіршова поема інтегрує елементи сценічного твору; своєю чергою, драматургічне начало реалізується через вільну форму передусім у сакральному вимірі - як містерія або вертепне дійство, воднораз викликаючи до життя символічного alter ego - варіацію обрядової п'єси з елементом десакралізації. Пародія «супроводжує» серйозний верлібр на всіх етапах розвитку, виступаючи передусім критичним жанром - засторогою від надмірного захоплення вільним віршем або від некоректного бачення його «простоти». У другій половині ХХ століття на ґрунті вільної форми вкорінюються сюрреалістична за тональністю віршована сатира з елементами інвективи, віршованої новели, життєпису. Фольклор та його різнорідні жанрові, стильові, образні, мовні риси надають сучасному вільному віршуванню синкретичності й водночас «постмодерної» контрастності, внаслідок сполучення у багатьох творах нехарактерних змістових концептів (урбаністичних реалій, наукових термінів) із народним віршовим елементом.

В усіх напрямах родо-жанрової дифузії в українському вільному вірші образно-символічні комплекси, що пов'язані з природою та культурою різних країн, через мікрокосмос художнього твору розгортаються в метафору багатовимірного універсуму, деміургом якого є людина. Завдяки такому поглядові автори доводять, що світ природи тісно сполучений зі світом людини, виражаючи ідею пантеїстичного світогляду як осмислення взаємин людини та довкілля.

Отже, верлібр - це широка метажанрова структура формального рівня, що зумовлює активну взаємодію різних літературних жанрів, стилів і родів, елементів поетичної мови, кожен із яких акцентується через будову рядка, періоду або строфи, переважання прямих або переносних значень слова.

Вільна форма не лише синтезує в новій поетичній парадигмі призабуті або другорядні елементи певних жанрів (елегії, оди, дифірамба, балади, літопису, хроніки, новели, містерії, молитви, псалма, листа, щоденника, замовляння, народної пісні тощо), а й визначає шляхи їх взаємоперетікання, становлення нових, суто верлібрових модифікацій, які з часом отримують різноманітні авторські маркери. У символічній сув'язі з текстами пізнається індивідуальна філософія поета, яка має потужний інтелектуальний потенціал і сприяє активній співтворчості з реципієнтом.

Вільновіршова оповідь, розвиваючись із ліричного суб'єктивного бачення світу, виходить на складніший рівень інтеграції жанрів і родів. Вона допомагає митцям увести традиційні образи в контекст пізнання макрокосмосу довкілля та місця в ньому мікрокосмосу людини - автора, ліричного суб'єкта, читача.

Удаючись до вільної форми, поет якнайглибше проникає у внутрішній вимір слова - розбиває його на складові; відтворює акустичний ефект; суміщає неологізм із загальновживаною лексемою; створює первинні асоціації з описаною словесним контуром річчю у фігурній поезії; віднаходить у графемі подібність до явищ зовнішнього світу і встановлює нові рівні подібностей. Завдяки цьому розширюється коло значень культурного концепту. Асоціативні поля, витворені «зримим» словом із різноплановими за семантикою видозмінами, отримують спільну точку дотику, якою є їхнє архетипне синкретичне наповнення - прояснення внутрішньої форми слова, подібності реалій довкілля до об'єктів, явищ природи, інших предметів та істот.

«Неметафоричність», повсякденність віршового вислову вітчизняні та зарубіжні літературознавці впродовж тривалого часу декларували як атрибутивну ознаку верлібру. На противагу цим думкам, посилена автологічна образність, уживання слів у прямому значенні, підкреслено розмовна тональність мови вірша неминуче перетворюють на метафору сам твір у всій його цілісності. Метафорика як плідний прийом образотворення виявляється і в авторських жанрових визначниках - заголовках, підзаголовках, а також епіграфах, які вибудовують «горизонт очікування» теми, сюжету, образу, а під час повільного прочитання виявляються як суголосними, так і суперечливими щодо змісту твору. Іноді окремо взятий верлібр постає як вірш, у якому можуть не лише проявлятися, а й взаємодіяти елементи різних мовних стилів, а порушення усталеної мовної норми приводить до появи нової образності.

Різні стильові напрями еволюції вільного віршування в українському письменстві кінця ХІХ - початку ХХІ століття зводяться у термінологічному словосполученні «синкретичний / дифузійний верлібр» як взаємодії жанрових, стильових, образних, мовних та інших домінант. Квінтесенцією розвитку української верлібристики стала злука художньої мови вірша та складної метамови наукових і мистецьких концептів. Синтетична за формозмістом верліброва поезія засвідчує тяжіння до синкретизму як до архетипної єдності наук і мистецтв, що зумовлює особливу лапідарність і разом із тим - глибокий підтекст поетичної оповіді. На цьому баченні засновується інша концептуальна терміносполука - «культурологічний верлібр».

Засвоюючи версифікаційні властивості вільного вірша, поет часто не лише відтворює інтонаційний лад народної поезії, а й надає нових значень первозданним образам національної культури, акцентує ключове слово, подає його у вигляді авторських метафор. Ці риси були й залишаються притаманними верліброві ХХ століття, вони значною мірою визначають перспективи його розвитку в столітті двадцять першому.

Цими перспективами є посилення поліфункціональності вільного вірша, синтез різнопланових культурних і наукових концептів у поетичному творі, індивідуальна версифікаційна дисципліна та вимогливість. Жанрово-стильову та інтертекстуальну домінанти верлібру зумовлює його неоднорідна композиція, яка випливає з самої природи вільної форми: сполучаючи рядки різних розмірів, цитати та алюзії з інших творів, символічні образи різних культур, верлібр - навіть найкоротший - створює багатопланову лінгвокультурологічну панораму, інтегруючи у вірш асоціації з численними його прототекстами. Усі ці концепти, скеровані в річище ідеї, набувають високого поетичного змісту.

Вільновіршові картини світу формуються на основі синтезу численних жанрово-стильових, образних, композиційних, лексико-граматичних, семантичних домінант і відтак поєднуються концептом «свободи» як можливістю вільного добору зображально-виражальних засобів. Такий підхід визначає іманентність верлібру українській поезії, стверджує спадкоємність його традицій від кінця ХІХ століття до сьогодення.

Багатовекторність розвитку українського материкового та діаспорного вільного вірша, варіативність його жанрово-стильових властивостей, різноплановість індивідуальної поетичної практики, неоднозначні критичні оцінки дають підстави засвідчити, що український верлібр - це мистецьке явище, що посіло гідне місце у системі вітчизняного віршування як образне осмислення духовних і ментальних комплексів буття нації, інтерпретованих у художньому творі.

Основні положення роботи викладено в таких публікаціях

1. Науменко Н.В. Серпантинні дороги поезії : природа та тенденції розвитку українського верлібру : монографія / Наталія Науменко. - К. : Видавництво «Сталь», 2010. - 518 с. (30,22 д. а.)

Рецензії : Мойсієнко А.К. У силовому полі українського верлібру // Слово і Час. - 2010. - №5. - С. 115-117; Шалагінов Б.Б. Фундаментальне дослідження про український верлібр // Українська мова і література в середніх школах, гімназіях, ліцеях і колегіумах. - 2010. - №5. - С. 122-124.

2. Науменко Н.В. Вільний вірш у творчості Лесі Українки / Наталія Науменко // Дивослово. - 2004. - №4. - С. 6-8 (0,4 д. а.).

3. Науменко Н.В. Екзотична строфіка в українській поезії ХХ століття / Наталія Науменко // Актуальні проблеми слов'янської філології : Міжвуз. зб. наук. ст. - К. - Ніжин : ТОВ «Аспект-Поліграф», 2006. - Вип. ХІ : Лінгвістика та літературознавство. - С. 420-428 (0,6 д. а.).

4. Науменко Н.В. Рослинна образність в американській та українській поезії / Наталія Науменко // Слово і Час. - 2006. - №5. - С. 61-67 (0,6 д. а.).

5. Науменко Н.В. «Земля красує розмаїтим квітом» : рослинна символіка у вільновіршових творах збірки «Медобір» / Наталія Науменко // Наукові праці Кам'янець-Подільського державного університету. Філологічні науки : Випуск 13. - Кам'янець-Подільський : ПП Заріцький, 2006. - С. 195-201 (0,4 д. а.).

6. Науменко Н.В. У пошуках «Озонної правди» : інтеркультурні мотиви в баладах Івана Драча / Наталія Науменко // Сучасний погляд на літературу : зб. наук. праць. - Вип. 10. - К. : ІВЦ Держкомстату України, 2006. - С. 212-222 (0,6 д. а.).

7. Науменко Н.В. Наукове осмислення образності слова у вивченні культурології / Наталія Науменко // Гуманітарна освіта у технічних ВНЗ : зб. наук. праць. - Вип. 13. - К. : ІВЦ Держкомстату України, 2006. - С. 116-129 (1 д. а.).

8. Науменко Н.В. Верліброві структури в системі традиційних ліричних жанрів / Наталія Науменко // Наукові праці : Науково-методичний журнал. - Т.59. Вип. 46 : Філологія. - Миколаїв : Вид-во МДГУ ім. Петра Могили, 2006. - С. 36-41 (0,7 д. а.).

9. Науменко Н.В. Інтерпретація образів слов'янської міфології в українському вільному вірші (на матеріалі збірки «Тринадцять алогій» І. Калинця) / Наталія Науменко // Мова і культура (Науковий щорічний журнал). - Вип. 9. - Т. ХІІ (100). - К. : Видавн. дім Дмитра Бураго, 2007. - С. 98-105 (0,5 д. а.).

10. Науменко Н.В. Українське вільне віршування : термінологічний аспект / Наталія Науменко // Філологічні семінари. - Вип. ХІ. - К. : ВПЦ «Київський університет», 2007. - С. 250-259 (0,7 д. а.).

11. Науменко Н.В. Натюрморт, закодований у слові / Наталія Науменко // Літературознавчі студії. - Вип. 19. - К. : Видавн. дім Дмитра Бураго, 2007. - С. 43-47 (0,4 д. а.).

12. Науменко Н.В. Навколо літер та їхньої символіки / Наталія Науменко // Слово і Час. - 2007. - №11. - С. 56-61 (0,4 д. а.).

13. Науменко Н.В. Входження у світ вільного віршування / Наталія Науменко // Питання літературознавства. Науковий збірник. - Чернівці : Рута, 2007. - Вип. 74. - С. 139-148 (0,6 д. а.).

14. Науменко Н.В. Українська наукова поезія на зламі тисячоліть / Наталія Науменко // Наукові праці Кам'янець-Подільського державного університету. Серія філологічна. - Вип. 15, т. 1. - Кам'янець-Подільський : Аксіома, 2007. - С. 181-186 (0,5 д. а.).

15. Науменко Н.В. «Світлоритм» ліричних мініатюр Павла Тичини в англійських перекладах / Наталія Науменко // Сучасний погляд на літературу : зб. наук. праць. - Вип. 11. - К. : ДП «Інформаційно-аналітичне агентство», 2007. - С. 148-156 (0,6 д. а.).

16. Науменко Н.В. Можливості внутрішньої форми слова в мові українського вільного вірша / Наталія Науменко // Вісник Луганського нац. пед. ун-ту імені Тараса Шевченка. - №22 (138), листопад 2007. - Філологічні науки. - Ч. 1. - Луганськ : Альма-матер, 2007. - С. 104-111 (0,6 д. а.).

17. Науменко Н.В. Зорова та курйозна поезія як верлібр / Наталія Науменко // Мова і культура (Науковий журнал). - Вип. 10. - Т. Х (110). - К. : Видавн. дім Дмитра Бураго, 2008. - С. 223-229 (0,5 д. а.).

18. Науменко Н.В. Феномен сучасної української поезії - віршована новела / Наталія Науменко // Історико-літературний журнал. - Вип. 14. - Одеса, 2008. - С. 164-174 (0,8 д. а.).

19. Науменко Н.В. Ліричні портрети Катерини Білокур / Наталія Науменко // Українська мова і література у середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. - 2008. - №4. - C. 59-67 (0,5 д. а.).

20. Науменко Н.В. Живописний первінь українського вільного вірша / Наталія Науменко // Наукові праці : Науково-методичний журнал. - Т. 80. Вип. 67 : Філологія. Літературознавство. - Миколаїв : Вид-во МДГУ ім. Петра Могили, 2008. - С. 35-39 (0,5 д. а.).

21. Науменко Н.В. Вітражі та пейзажі Анатолія Мойсієнка / Наталія Науменко // Українська мова і література у середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. - 2008. - №6. - C. 70-78 (0,5 д. а.).

22. Науменко Н.В. Мандала як модель поетичної світобудови Віри Вовк / Наталія Науменко // Актуальні проблеми слов'янської філології : Міжвуз. зб. наук. статей / відп. ред. В.А.Зарва. - Ніжин : ТОВ «Вид-во «Аспект-Поліграф», 2008. - Вип. XVII : Лінгвістика і літературознавство. - С. 427-435 (0,5 д. а.).

23. Науменко Н.В. Українське вільне віршування у шкільному вивченні / Наталія Науменко // Дивослово. - 2008. - №10. - С. 47-51 (0,7 д. а.).

24. Науменко Н.В. Японська лірика з українським підтекстом : творчість Омеляна Лупула / Наталія Науменко // Науковий вісник Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. - Вип. 397. - Чернівці : Рута, 2008. - С. 404-409 (0,5 д. а.).

25. Науменко Н.В. Символічна структура українського вільного вірша : верлібр-як-символ / Наталія Науменко // Філологічні семінари. - Вип. ХІІ. - К. : ВПЦ «Київський університет», 2008. - С. 141-150 (0,6 д. а.).

26. Науменко Н.В. Вільновіршова карта міста : урбаністичні мотиви у ліриці ІІ половини ХХ століття / Наталія Науменко // Актуальні проблеми української літератури та фольклору : наук. зб. - Вип. 12 / редкол. С. Мишанич (відп. ред.) та ін. - Донецьк : Норд-Пресс, 2008. - С. 303-315 (0,9 д. а.).

27. Науменко Н.В. Метамова науки і мистецтва в поезії 20-30-х років / Наталія Науменко // Літературознавчі студії : зб. наук. праць / відп. ред. Н.М. Гаєвська. - Вип. 20. - К. : ВПЦ «Київський університет», 2008. - С. 121-126 (0,4 д. а.).

28. Науменко Н.В. Феномен української верлібрової казки / Наталія Науменко // Література. Фольклор. Проблеми поетики : Зб. наук. праць. - Випуск 31 (Присвячений дослідженню спадщини Л.Ф. Дунаєвської). - К. : ВПЦ «Київський університет», 2009. - С. 361-367 (0,5 д. а.).

29. Науменко Н.В. Дивосвіт Ігоря Калинця / Наталія Науменко // Актуальні проблеми слов'янської філології : Міжвуз. зб. наук. статей / відп. ред. В.А. Зарва. - Вип. ХХ : Лінгвістика і літературознавство. - Донецьк : ТОВ «Юго-Восток Лтд.», 2009. - С. 151-159 (0,6 д. а.).

30. Науменко Н.В. Поетичні камеї української літератури / Наталія Науменко // Мова і культура. (Науковий журнал). - Вип. 11. - Т. VII (119). - К. : Видавн. дім Дмитра Бураго, 2009. - С. 243-250 (0,5 д. а.).

31. Науменко Н.В. Нові тональності співучої Америки : студії перекладів одного вітменівського вірша / Наталія Науменко // Питання літературознавства. Наук. зб. - Чернівці : Вид-во ЧНУ ім. Ю. Федьковича, 2009. - Вип. 78. - С. 258-267 (0,8 д. а.).

32. Науменко Н.В. Українські поетичні дзуйхіцу / Наталія Науменко // Слово і Час. - 2009. - №10. - С. 77-85 (0,6 д. а.).

33. Науменко Н.В. Вільні віршові форми у ліриці Богдана-Ігоря Антонича та Володимира Свідзінського / Наталія Науменко // Компаративні дослідження слов'янських мов і літератур : Пам'яті Леоніда Булаховського. - К. : ВПЦ «Київський університет», 2009. - C. 369-376 (0,6 д. а.).

34. Науменко Н.В. Українська вільновіршова пародія як феномен літературної критики / Наталія Науменко // Філологічні семінари / Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка; редкол. : М.К. Наєнко (голова) та ін. - Вип. 12 : Літ. критика і критерії художності. - К. : Логос, 2009. - С. 191-198 (0,6 д. а.).

Анотація

Науменко Н.В. Ґенеза і шляхи розвитку українського верлібру кінця ХІХ - початку ХХІ століть. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук за спеціальностями 10.01.01 - українська література, 10.01.06 - теорія літератури. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2010.

Дисертація є першим системним дослідженням українського вільного віршування кінця ХІХ - початку ХХІ століть у його жанрових, стильових, композиційних, мовних і образних вимірах. У ній в історико-типологічному аспекті розглянуто ґенезу та розвиток українського верлібру відповідно до зміни художніх систем (від модернізму до постмодерну).

Головними аспектами в дослідженні вільновіршування стали: верлібр як особливий жанр (метажанр) літератури; верлібр як визначник індивідуально-авторського світосприйняття, проявленого у віршовій формі; верлібр як спосіб образного висловлення думки та почуття, позначений своєрідним внутрішнім ритмом.

У творчому доробку українських поетів вільновіршування утвердилося як самодостатній і відкритий до інтерпретацій масив національної літератури, про що свідчить аналіз знакових зразків української верлібристики (поезії Лесі Українки, І. Франка, П. Тичини, М. Рильського, І. Драча, І. Калинця, М. Воробйова, В. Голобородька тощо) і вільновіршів менш відомих авторів (Ф. Лопатинського, Анни-Марії Голод, І. Ольшевського, Софії Майданської, Мар'яни Савки).

Показано, що стильова специфіка розвитку українського верлібру зумовлює потужну родо-жанрову дифузію, результатом якої стала поява вільновіршових синтетичних жанроутворів; відкриває приховані потенціали зображально-виражальних засобів; сприяє взаємодії концептів поезії, науки та мистецтва у творенні словесної картини світу.

Ключові слова: віршування, фольклор, українська поезія, верлібр, свобода верлібру, літературний процес, художня система, стиль, ідіостиль, жанр, метажанр, образ, синтез мистецтв.

Аннотация

Науменко Н.В. Генезис и пути развития украинского верлибра конца ХІХ - начала ХХІ веков. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора филологических наук по специальностям 10.01.01 - украинская литература, 10.01.06 - теория литературы. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. - Киев, 2010.

Диссертация является первым системным исследованием украинского свободного стиха конца ХІХ - начала ХХІ веков в его жанровых, стилевых, композиционных, языковых и образных измерениях. В историко-типологическом аспекте рассмотрены происхождение и развитие украинского верлибра в соответствии со сменой художественных систем (от модернизма до постмодернизма).

Главными аспектами в исследовании свободного стихосложения стали: верлибр как особый жанр (метажанр) литературы; верлибр как определяющая компонента индивидуально-авторского мировосприятия, проявленного в стиховой форме; верлибр как способ образного выражения мысли и чувства, обозначенный своеобразным ритмом. В творческом наследии украинских поэтов свободное стихосложение утвердилось как самобытный и открытый к интерпретациям массив национальной литературы, о чем свидетельствует анализ знаковых образцов украинской верлибристики (стихотворения Леси Украинки, И. Франко, П. Тычины, М. Рыльского, И. Драча, И. Калинца, М. Воробьева, В. Голобородько и других), а также произведений менее известных авторов (Ф. Лопатинского, Анны-Марии Голод, И. Ольшевского, Софии Майданской, Марьяны Савки).

Показано, что специфика развития украинского свободного стиха обуславливает мощную родо-жанровую диффузию, результатом которой стало появление множества синтетических свободно-стиховых жанровых модификаций; проявляет скрытые потенциалы изобразительно-выразительных средств; способствует взаимодействию концептов поэзии, науки и искусства в создании индивидуально-авторской картины мира.

Ключевые слова: стихосложение, фольклор, украинская поэзия, верлибр, свобода верлибра, литературный процесс, художественная система, стиль, идиостиль, жанр, метажанр, образ, синтез искусств.

Summary

Naumenko, N.V. Genesis and the Main Streamlines of Ukrainian Free Verse at the end of 19th - the beginning of the 21st centuries. - Manuscript.

The thesis is presented to acquire the Doctor's degree in Philology, specialties 10.01.01 - Ukrainian Literature, 10.01.06 - Literary Theory. - Taras Shevchenko Kyiv National University. Kyiv, 2010.

This thesis is the first conceptual research of free verse, an enigmatic poetic phenomenon in each of national literatures, among which Ukrainian is not an exception. The great deal of poems investigated at the viewpoint of historic-typological, comparative, and intertextual analysis, using the `close reading' method, represent Ukrainian free verse as an authentic field of literature, which is always open to interpretations.

To make a successful research, the investigator paid proper attention to the peculiarities of literary process in Ukraine at the end of the 19th century and, furthermore, to the present days. The changing paradigms of poetic perception of the world (starting from modernism, represented by Neoromantics, Symbolists, Impressionists, Expressionists, Futurists and others, up to postmodernism that is an integrate literary trend going on by now) and their interaction in a free verse work became the base for juxtapositive and comparative analysis of new style and genre forms, and new potentials of artistic methods.

The first part of the thesis - `Free Verse as a Poetic Phenomenon in National Literature' - gives a review of different free verse theories appearing at the end of 19th - the 20th century in German, French, Russian, Ukrainian, Italian, Bohemian, Polish, Bulgarian, Chinese, Japanese literary science. Besides the conceptual properties to free verse of all mentioned literatures (which are rhythmic and intonation-syntactic homogeneity, a lack of poetic meter and final rhyme, division of poetic speech into irregular, mostly end-stopped lines), Ukrainian free-verse writers added some new features - sporadic rhyming due to the similar word forms repetition (considering verbs, adjectives, and participles); attention to enjambments; discreteness of word and clause; enforced visual component. This defined the main keypoints for further research of free verse in Ukrainian literature. One of them is the researcher's own definition of free verse as a specific style of artistic expressing of thoughts and emotions, marked with internal `rhythm of poetic soul.' There was also shown the necessity of studying free verse forms in all variety of its style, genre, language, and imagery modifications.

The second part - `Temporal, Local and Style Projections of Free Verse Development in Ukrainian Poetry' - shows the integral line of Ukrainian free verse development depending on changes in style paradigms. Though vers libre forms were known in ancient (chronicles, exorcisms, laments, and heroic songs) and medieval literature (hagiographic writings as well as Song of Igor's Campaign), they got the versatile poetic embodiment in Lesya Ukrayinka's and Ivan Franko's heritage; moreover, these wrights succeeded in scientific description of free verse phenomenon. Furthermore, the free forms consequently grew more diverse due to widening range of artistic styles. Neoromantic (represented by Lesya Ukrayinka and Maxim Ryl's'kyi) and impressionistic trends (represented by Pavlo Tychyna, Mike Johanssen and even such a staunch supporter of `the new art' as Mykhail' Semenko) became drastically conceptual for all Ukrainian free verse in the entire literary process up to nowadays.

Different style vectors of free verse evolution in Ukrainian poetry from the end of 19th century to the present days are combined in a terminological idiom `the syncretic free verse' as the result of interactions between genre, style, imagery, language, and other dominants. Quintessence of vers libre development is the notion of `ethnosymbolism' as syncretism of all styles, genres and language conceits based on free-flying rhythms of poet's soul. Free-verse poem, synthetic by its shape-and-sense nature, shows the tendency to syncretism as to archetypal unity of poetry, science, and arts. This conditions the lapidary and otherwise capacious poetic narration. Thus it became the base for setting up another terminological idiom, `culturological free verse,' which is conceptual for the following parts, `Genre Semantics of Ukrainian Free Verse,' `An Artistic Image in the Power Field of Ukrainian Free Verse,' and `Metalanguage of Sciences and Arts in the Free Verse.'

In comprehension of the versification properties of free verse, a poet does often not only imitate the intonation system of folklore poetry, but also give new meanings to the archetypes of national culture, accent the keyword represented in various author's metaphors. These features were and will be proper to the 20th century free verse, and mostly define the perspectives of its development in the 21st century, which are enforcement of free form polyfunctionality, synthesis of different cultural and scientific conceits in a verse work, individual poetic discipline and exactingness.

Keywords: versification, folklore, Ukrainian poetry, free verse, verse freedom, literary process, artistic system, style, individual style, genre, metagenre, image, artistic synthesis.

Размещено на Allbest.ru