Соцреалістичний канон в українській літературі: генеза, розвиток, модифікації

У дисертації доведено, що впродовж 1930-1950 років функцію історії літератури виконували переважно хрестоматії, орієнтовані на "систематику". Водночас утверджувалася концепція історії як історіографії, здійснена в дослідженнях О. Білецького: вироблення узагальнювальної, синтезувальної послідовної оповіді про минуле й теперішнє колективного "ми", про унікальний шлях української літератури. Перше текстове оприявлення такої концепції з'явилося в "Нарисі історії української літератури" (1945), що постає як історія переможців, ґрунтується на ідеї про спадкоємність прогресивних мотивів у дожовтневій і радянській літературі й вибудовує міфологію пожовтневої літератури. Однак "Нарис…" репресували, бо в ньому було використано також здобутки літературної історіографії 1920-х років й виразно проглядалася національна основа.

У дослідженні констатовано, що двотомна "Історія української літератури" 1954, 1959 років - це перша текстуальна претензія на канон. Радянська історико-літературна модель реалізується через загальнотеоретичний історіографічний міф, пов'язаний з ідеологемою нерозривності долі українського народу з братнім російським; через міфологему української літератури, для якої характерна заміна національного та естетичного на соціальне, обрамлене квазінародницькою патетикою, а також через пряме підпорядкування української літератури російській, унаслідок чого вона маргіналізована й зведена в ранг провінційної; через утвердження радянського літературознавчого лексикону. У дисертації доведено, що радянська "Історія…" постає як ідеологічний проект, позбавлений літературознавчої іманентності, бо ґрунтується на міфологемному мисленні й проявляється в методологічному еклектизмі, помноженому на піднесений пафос народницько-сентиментального стилю.

У ВИСНОВКАХ констатовано, що соцреалізм розгортався у формі ідеологічної, культурної та літературної практик. Він спрямований на реалізацію базового ідеологічного завдання імперсько-колонізаційного ґатунку, яке полягало у витісненні альтернативних художніх традицій та в об'єднанні багатьох національних літератур в єдину царину "радянської літератури". Тобто символічно соцреалізм відтворював державницькі претензії радянської влади з інтеграції й уніфікації географічного простору та світоглядних координат (сім'я народів - "сім'я" літератур).

Культурний потенціал соцреалізму виявляється в максималізації та універсалізації репрезентативної функції. Він не просто відтворює, а творить дійсність згідно з ідеологічними завданнями, посягаючи на статус самої культури. Як літературна практика, соцреалізм побутував у процесі репродукування певних еталонних форм, спрямованих на унормування й усереднення художнього мислення. Монологізм, ритуальність, монументальність виявляють специфіку літературності соцреалістичного ґатунку й умотивовують функціонування соцреалізму як канону.

Системність та універсальність практик соцреалізму виявляють особливості структурування канону, підвладного імперсько-колонізаційним претензіям радянського тоталітаризму. Матрицю літературного канону соцреалізму виробила російська література, яка продукувала "зразкові" форми та була еталоном. Інонаціональним літературам призначено, синхронізуючись, відтворювати російські зразки, саме тому апеляція до російського авторитету в радянському публіцистичному й науковому дискурсах була обов'язковим атрибутом. У такий спосіб формувався статус "дочірності" інонаціональних літератур, їхня вторинність і маргінальність. Радянський інонаціональний соцреалізм, генетично позбавлений автономності, - це "відповідник", "варіант", "проекція" матричного російського.

Проте було б помилковим розглядати соцреалізм винятково як імперський проект, який "нав'язали" ззовні колонізованим націям. Український приклад засвідчує, що масштабне розгортання соцреалізму та його довгорічне тривання стало можливим завдяки іншим факторам, крім диктату влади: успадкуванню досвіду українського колоніального минулого, що передбачало нав'язування ідеї про тісні зв'язки російської та української літератур; літературній ситуації, підвладній спокусі ідеологічними експериментами; та завдяки внутрішньо мотивованій чи штучно стимульованій через насилля готовності української еліти реалізувати радянський естетичний проект. Соцреалізм в Україні відбувся як явище завдяки його блискучому "виконанню": маргіналізована літературна свідомість, прагнучи оптимально виконати завдання владного "центру", не тільки досконало відтворила російські "еталони" на українському матеріалі, а й репрезентувала оригінальні (наскільки це було можливо в тоталітарну епоху) художні рішення, спрогнозувала появу своєї класики, що складала як власну версію канону, так і вибірково входила до загальнорадянського іконостасу, декларуючи "українську" присутність у соцреалізмі.

Соцреалістичний канон у його українському варіанті виявляє дві тенденції: зовнішньодекларативну із семантикою колоніальності, що відповідає матричним зразкам, відчитується в розгортанні колізії національне (українське)/радянське й пов'язується з проектом нової ідентичності; і внутрішньоувиразнювальну, котра сприяє національній специфікації літературного мислення соцреалістичного типу. Друга тенденція оприявлена в переважанні ідеологізованого романтичного начала, зокрема у творчості Ю. Яновського, О. Довженка, О. Гончара, у домінуванні поезії в репрезентації соцреалістичної естетики (особливо в 1930-х роках), а також у пріоритетності народницько-селянської теми й множинності інтерпретацій досвіду Другої світової війни. Національна проекція зумовлює кодифікацію соцреалізму як ідеологічного проекту сталінізму в царині естетики з виразно колоніальною суттю, націленого на створення феномену радянської літератури й покликаного легітимізувати радянську ідентичність.

Список публікацій за темою дисертації

Хархун В. Соцреалістичний канон в українській літературі : генеза, розвиток, модифікації : [монографія] / В. Хархун. - Ніжин: ТОВ "Гідромакс", 2009. - 508 с. (31, 75 д.а.)

Хархун В. Кодифікація терміна "тоталітаризм" (літературознавчий аспект) / В. Хархун // Наукові праці Кам'янець-Подільського державного університету. Філологічні науки. - Вип. 10. - Кам'янець-Подільський: Абетка-НОВА, 2005. -Т. 1. - 2005. - С. 265-268. (0, 3 д.а.).

Хархун В. Сакралізація профанного: сакрум в українській літературі тоталітарного періоду / В. Хархун // Літературознавчі обрії. Праці молодих учених. - Вип. 9. - Київ, 2005. - С. 72-77. (0, 5 д.а.).

Хархун В. "Митець у каноні" : соцреалістична поезія Павла Тичини 1930-1960-х років / В. Хархун // Слово і Час. - 2006. - № 10. - С. 38-51. (1, 2 д.а.).

Хархун В. Поетика "Блакитного роману" крізь призму Маркузівського психоаналізу / В. Хархун // Наукові праці Кам'янець-Подільського державного університету. Філологічні науки. - Вип. 13. - Кам'янець-Подільський: ПП Заріцький, 2006. - С. 44-51. (0, 5 д.а.).

Хархун В. Ленін як вербальна ікона (образ вождя в українській радянській літературі 30-50-х років ХХ століття) / В. Хархун // Наукові записки Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя. Філологічні науки. - Ніжин: НДУ, 2006. - С. 30-33. (0, 4 д.а.).

Хархун В. Концепт "позитивний герой" у драмі Олександра Корнійчука "Платон Кречет" / В. Хархун // Наукові записки Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя. Філологічні науки. - Ніжин: НДУ, 2007. - С. 21-24. (0, 5 д.а.).

Хархун В. Концепти тоталітарної онтології (на матеріалі драматургії Олександра Корнійчука) / В. Хархун // Слово і Час. - 2007. - № 12. - С. 48-59. (1 д.а.).

Хархун В. Ідеологія як релігія: концепція "релігієподібного комунізму" в західній і пострадянській гуманітаристиці / В. Хархун // Сіверянський літопис. - 2008. - № 4. - С. 116-122. (0,5 д.а.).

Хархун В. Ленініана як літературний проект / В. Хархун // Слово і Час. - 2008. - № 7. - С. 33-43. (1, 2 д.а.).

Хархун В. Літературний канон ленініани / В. Хархун // Слово і Час. - 2008. - № 8. - С. 3-12. (1 д.а.)

Хархун В. Ленін як тоталітарний Христос / В. Хархун // Слово і Час. - 2008. - № 11. - С. 14-29. (1, 3 д.а.).

Хархун В. "Загибель ескадри" О. Корнійчука крізь призму тоталітарної естетики / В. Хархун // Література та культура Полісся. - Вип. 41. - Ніжин, 2008. - С. 105-111. (0, 5 д.а.).

Хархун В. Міфічний простір тоталітаризму (на матеріалі збірок М. Рильського 1930-х років) / В. Хархун // Актуальні проблеми сучасної філології. Літературознавство. Збірник наукових праць. - Вип. ХVІІ. - Рівне, 2008. - С. 58-65. (0, 5 д.а.).

Хархун В. Культурний герой у соцреалістичному світі О. Корнійчука / В. Хархун // Наукові записки / [за ред. проф. Г.В. Самойленка]. - Ніжин: Видавництво НДУ імені Миколи Гоголя. - Ніжин, 2008. - С. 77-86. (1, 1 д.а.). - (Серія: Філологічні науки (Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя)).

Хархун В. Поетика драми О. Корнійчука "Платон Кречет": соцреалістична проекція / В. Хархун // Науковий вісник Ізмаїльського державного гуманітарного університету. Збірник наукових праць. Спецвипуск 24. - Ізмаїл, 2008. - С. 96-101. (0, 6 д.а.).

Хархун В. Міфічний світ тоталітаризму (збірки М. Рильського 1930-х років) / В. Хархун // Література та культура Полісся. - Вип. 46. - Ніжин, 2008. - С. 106-126. (1, 1 д.а.).

Хархун В. Історіографія культу: стратегії літературної ленініани / В. Хархун // Літературознавчі обрії. Праці молодих учених. - Вип. 15. - Київ, 2009. - С. 71-74. (1 д.а.).

Хархун В. Поема Павла Тичини "Похорон друга" крізь призму тоталітарної естетики / В. Хархун // Дивослово. - 2009. - № 6. - С. 49-52. (0, 5 д.а.).

Хархун В. "Регулювальний канон" : ідеологічні та естетичні практики марксо-ленінської критики / В. Хархун // Література та культура Полісся. - Вип. 52. Проблеми літератури, історії та культури ХІХ-ХХ ст. у сучасному висвітленні / [відп. ред. і упорядник Г.В. Самойленко]. - Ніжин: Видавництво НДУ імені Миколи Гоголя, 2009. - С. 68-92. (1, 3 д.а.).

Хархун В. Канон у зеніті : феномен жданівщини та його рецидиви / В. Хархун // Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка. Філологічні науки. - 2009. - № 18 (181). - С. 131-136. (0,4 д.а.).

Хархун В. Автентичний текст і його тоталітарна корекція ("Жива вода" / "Мир" Ю. Яновського) / В. Хархун // Наукові записки / [за ред. проф. Г.В. Самойленка]. - Ніжин: Видавництво НДУ імені Миколи Гоголя, 2009. - Книга 2. - С. 5-12. (0, 8 д.а.). - (Серія: Філологічні науки (Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя)).

Хархун В. "Два соцреалізми", або проблема інтерпретації "основного методу радянського мистецтва" / В. Хархун // Наукові записки. - Вип. 85. Видано на пошану і з нагоди ювілею кандидата філологічних наук, професора Олега Поляруша. - Кіровоград, 2009. - С. 391-399. (0,5 д. а.). - (Серія: Філологічні науки (літературознавство)).

Хархун В. Андрій Головко в контексті українського соцреалізму / В. Хархун // Літературознавчі обрії. Праці молодих учених. - Вип. 18. - К. : Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України, 2010. - С. 102-109. (0,5 д.а.).

Хархун В. Ідеологічні практики марксо-ленінської критики / В. Хархун // Філологічні семінари / Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка; редкол. : М.К. Наєнко (голова) [та ін.]. - К., 1998. - . -Вип. 12 : Літературна критика й критерії художності. - К. : Логос, 2009. - С. 143-148. (0,4 д.а.).

Хархун В. Тоталітарне-радянське-соцреалістичне в дискурсивних практиках гуманітаристики / В. Хархун // Слово і Час. - 2010. - № 1. - С. 27-46. (1, 3 д.а.).

Хархун В. Абсолют в структуре тоталитарного мышления (образ Ленина в украинской советской поэзии 30-50-х годов ХХ века) / В. Хархун // Проблемы истории литературы. - Вып. девятнадцатый. - Москва - Новополоцк, 2006. - С. 414-420. (0, 4 д.a.).

Хархун В. Поезія Ліни Костенко. Проблеми інтерпретації текстів, опозиційних соцреалістичному канону: [науково-методичний посібник] / В. Хархун. - Ніжин, 2007. - 35 с. (1, 8 д.a.).

Хархун В. Concepts of Totalitarian Ontology : Case of Korniychuk's plays / В. Хархун // Warsaw East European Conference 2007. Democracy vs. Authoritarianism. Abstracts. - Warsaw, 2007. - Р. 42. (0, 1 д.а.).

Хархун В. Освячення профанного: sacrum в українській літературі тоталітарного періоду / В. Хархун // Sacrum і Біблія в українській літературі / за ред. І. Набитовича. - Lublin: Wydawnictwo Ingvarr, 2008. - С. 319- 327. (0, 6 д.а.).

Хархун В. Онтологічні проекти тоталітаризму (на матеріалі драматургії О. Корнійчука) / В. Хархун // Ucrainica III. Souиasnб ukrajinistika. Problйmy jazyka, literatury a kultury. 2 ибst. Sbornнk иlбnkщ IV Olomouckй symposium ukrajinistщ 28-30 srpna 2008 Univerzita Palackйho v Olomouci. - Olomouc, 2008. - S. 447-449. (0, 2 д.a.).

Хархун В. Лениниана как образец тоталитарной иконографии / В. Хархун // CULTURAL STUDIES I. Person Name in Culture. - Daugavpils: Universitaates AA "SAULE", 2008. - P. 213-221. (0, 5 д.а.).

Хархун В. Проекції феномену "совєтськості" в сучасній Україні / В. Хархун // Тези 11-тої щорічної Фулбрайтівської конференції "Ідентичність і пам'ять у пострадянській Україні". - К., 2008. - С. 18-19. (0,1 д.а.).

Хархун В. Ленін як літературний образ (на матеріалі української та російської літератур) / В. Хархун // Літературна компаративістика. - Вип. 3. - Ч. 1. - К. : Стилос, 2008. - С. 264-273. (0, 5 д.а.).

Хархун В. Рецепція комунізму й сучасний український проект / В. Хархун // Ідентичність і пам'ять у пострадянській Україні : [монографія] / Відп. ред. Мирослава Антонович. - К. : Дух і літера, 2009. - С. 57-78. (0, 9 д.а.).

Хархун В. Модифікація естетики соцреалізму в умовах "загроженої" культури (на матеріалі української воєнної прози) / В. Хархун // Тези Міжнародної конференції "Друга світова війна та (від)творення історичної пам'яті в сучасній Україні". - К., 2009. (0, 1 д.а.).

Хархун В. Язык политической пропаганды: лениниана как пример тоталитарной иконографии / В. Хархун // Slovanskй jazyky a literatury : hledбnн identity / editoшi Marek Pшнhoda, Hana Vaтkovб. - Praha: Иervenэ, 2009. - S. 23-29. (0, 4 д.а.).

Размещено на Allbest.ru