Казки Івана Франка як естетико-поетикальна система

Розглядаючи фантастичні жанроутворення з казковою основою, спостерігаємо схильність письменника до сюжето-композиційної модернізації казки. І. Франко шукав різні способи творчого вираження. Його художні системи поліваріантні за жанрами, видами, родами і методами творення. Франко включився в потік модерної літератури насамперед саме через процес змішування видів та жанрів, що є прикметною ознакою модернізму.

Синкретизм художнього мислення І. Франка проявляється на всіх рівнях. Це виявляє себе і в художньо-світоглядній позиції зображення життя в ракурсі казкового трагікомізму, переплетенні казкової умовності з філософічністю, дидактизмом, психоаналізом. У його казках тонкий гумор переплітається з гірким сарказмом. Автор, заглиблюючись у проблеми буття, щиро сміється з курйозного, зі смутком пише про те, як в людині притлумлюється людське, з болем і гіркотою констатує трагізм буття трудівника, що живе в колоніально залежній країні, з гнівом таврує сваволю можновладців над беззахисною людиною. У казці І. Франка в єдиному динамічно-нероздільному сплеті постає трагічне і комічне, ідеалізація і сатира, фантастика і реальність, наївність і серйозність.

Структурне квантування казок І. Франка, комплексно-системна їх інтерпретація дали можливість з'ясувати жанрово-видову специфіку творів, їх поетикально-художній феноменалізм, простежити еволюцію естетичних шукань митця і розібратися з Франковим методом казкової креації.

Казкова спадщина Івана Франка будується уже на новітніх способах нарації: “потоці свідомості” (“Куди діваються старі роки”), внутрішньому монолозі (“Історія кожуха”), формах сну (“Без праці”, “Сон князя Святослава”), історії (“Історія кожуха”, “Історія мідяного крейцара”), подорожі (“Вандрівка Русина з Бідою”, “Про багача, що їздив біду купувати”, “Як пан собі біди шукав”), химерності (“Як то Згода дім будувала”, “Як Русин товкся по тім світі”, “Про багача, що їздив біду купувати”, “Як пан собі біди шукав”, “Вандрівка Русина з Бідою”), на зверненні до орієнталістики (“Абу-Касимові капці”, “Коваль Бассім”), демінутивному характері оповіді (“Киця”, “Ріпка”, “Казка для молодих директорів банкових”), введенні реліґійних (“Суд святого Николая”), філософських (“Рубач”, “Як то Згода дім будувала”), політичних (“Свиня”, “Звірячий парламент”, “Звірячий бюджет”, “Казка про Добробит”, “Опозиція”) мотивів, втіленні видумки через хронос (“Куди діваються старі роки”, “Святовечірня казка”). Трагічне у казках митця подається у виявах своєрідного іронічного анекдотизму. Яскраво виявляється ця риса у творах “Свиня”, “Історія кожуха”, “Звірячий бюджет”, “Опозиція”.

У своїх літературних казках письменник провляє себе як глибокий психолог, мудрий політик, розважливий філософ і мислитель, гострий сатирик, вмілий живописець побуту, природи, інтер'єру, майстерний фантаст. І. Франко збагачує жанр казки і безпосередньо громадянським, політичним змістом, а це, безсумнівно, новаційний штрих у казковій еволюції. Він постійно мотивує сюжети політичними реаліями, насичує соціальними подіями. Казкова сфера письменника пройнята проблемами Франкового сьогодення і має відчутні прикмети цієї епохи: у творах представлені побутові та соціально-історичні факти, фіґурують персонажі, які мають місце тільки в історичний період другої половини ХІХ і початку ХХ століть. Крім того, І. Франко відчував драматизм епохи і цю реакцію на світ прагнув втілити у своїй казковій епіці. Але дійсність висувала перед письменником проблеми, які не вміщалися у фольклорні стереотипи, І. Франко вивів жанр казки у світ серйозної інтелектуально-філософської літератури.

Казкова фантастика Івана Франка - це особливий шлях пізнання дійсності. Світобачення письменника, людини кінці ХІХ - початку ХХ століть, що прагнула висловити своє розуміння доби й сенсу життя взагалі, наклало відбиток і на його казкові креації. Франкові казки наповнені глибоким ідейним змістом. Своїм казковим спадком письменник цілеспрямовано формував громадянську, патріотичну думку реципієнта. Його казкова епіка носить яскраво виражений просвітницький характер. І. Франко у казках переслідував насамперед настановчу, морально-спрямовану етико-естетичну мету. У творах українського письменника соціальні мотиви переплітаються з казково-канонізованими й вказують на новий рецептивний рівень. Літературні шедеври митця закликають до дії, вони насичені експресивною пристрастю автора, який у цих креаціях постає як громадянин, національний патріот своєї Батьківщини, виразник інтересів свого народу.

Жорстока несправедливість, беззаконня, конкретні ганебні, аморальні події та факти ставали предметом художньої критики І. Франка. Езопівською мовою, фантастичним інакомовленням письменник викривав суспільні недоліки свого буття. Але в конкретному митець бачив загальне, тому його твори актуальні й для сьогодення. У казках І. Франка зовнішній комізм завжди пройнятий настроєм внутрішнього трагізму. Мета автора не тільки розвеселити читача, а й змусити задуматися над трагізмом буття.

Літературні казки І. Франка несуть на собі відбиток творчої самобутності автора зі всіма його еволюційними духовними, політичними, філософськими змінами, трансформацією поглядів, сумнівами, переглядами творчих позицій. Казки письменника мають свою особливу художньо-зображальну “ауру”, свій особливий погляд на світ і втілюють індивідуально-неповторну модель авторської свідомості.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

Сабат Г. Казки Івана Франка: особливості поетики. „Коли ще звірі говорили” / Галина Сабат. - Дрогобич: Коло, 2006. - 364 с. (21,2 д.а.).

Рецензії:

Шалата М. Франковими казками одержима / М.Й. Шалата // Галицька зоря. - 2006. - № 137-138. - С. 6.

Гузар З. Іван Франко в етологічному просторі / З.П. Гузар // Слово і Час. - 2008. - № 3. - С. 99-100.

Сабат Г. Казки Івана Франка як феномен націотворення / Галина Сабат. - Дрогобич: Коло, 2006. - 96 с. (5,7 д.а).

Сабат Г. Казковий світ Івана Франка / Г.П. Сабат // Казки Івана Франка / [упоряд., передмова, коментарі Галини Сабат]. - Дрогобич: видавець Сурма С., 2009. - С. 5-80.

Сабат Г. Казковий простір і час (за циклом Івана Франка “Коли ще звірі говорили”) / Г.П. Сабат // Сучасний погляд на літературу: збірник наукових праць. - Вип. 7. - К.: ІВЦ Держкомстату України. - 2002. - С. 51-67.

Сабат Г. Казка „Осел і Лев” як фольклорна імітація / Г.П. Сабат // Українська мова та література. - 2002. - Ч. 38. - С. 18-21.

Сабат Г. Як іншомовна казка стає національним надбанням (на матеріалі творчого доробку Івана Франка) / Г.П. Сабат // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. - 2003. - № 9. - С. 22-23.

Сабат Г. Суголосність поглядів Івана Франка й Володимира Гнатюка на казки про тварин / Г.П. Сабат // Матеріали до української етнології: збірник наукових праць. - Вип. 3 (6). - К., 2003. - С. 183-189.

Сабат Г. Поетика казок про тварин (за циклом І. Франка „Коли ще звірі говорили”) / Г.П. Сабат // Таїни художнього тексту (до проблеми поетики тексту): збірник наукових праць. - Вип. 3. - Дніпропетровськ: РВВ ДНУ, 2003. - С. 36-43.

Сабат Г. Жанрова своєрідність казки І. Франка „Як звірі правувалися з людьми” / Г.П. Сабат // Вісник Глухівського державного педагогічного університету. Серія: Педагогічні науки. - Вип. 3. - Глухів: ГДПУ, 2003. - С. 69-74.

Сабат Г. Поетика казкової повісті „Ворони і Сови” / Г.П. Сабат // Українська мова та література. - 2004. - Ч. 36. - С. 33-36.

Сабат Г. Специфіка композиції казок про тварин (за збіркою І. Франка „Коли ще звірі говорили„”) / Г.П. Сабат // Вісник Запорізького державного університету: збірник наукових статей. Філологічні науки. - Запоріжжя: Запорізький державний університет, 2004. - С. 185-191.

Сабат Г. Аксіологічні домінанти казок про тварин (за збіркою І. Франка „Коли ще звірі говорили”) / Г.П. Сабат // Східнослов'янська філологія: збірник наукових праць. Літературознавство. - Вип. 8. - Горлівка: Видавництво ГДП ІІМ, 2006. - С. 103-112.

Сабат Г. Лабіринти жанрових модифікацій у казкотворчості Івана Франка [рецензія] / Г.П. Сабат // Слово і Час. - 2006. - № 8. - С. 84-87.

Сабат Г. Красномовні імена. Роль антропонімів у збірці „Коли ще звірі говорили” / Г.П. Сабат // Українська мова та література. - 2006. - Ч. 33-34. - С. 31-33.

Сабат Г. Деякі міркування про поетику збірки Івана Франка „Коли ще звірі говорили” / Г.П. Сабат // Дивослово. - 2006. - № 9. - С. 35-37.

Сабат Г. Казки народів світу в українських національних шатах: „Коли ще звірі говорили” Івана Франка / Г.П. Сабат // Література. Фольклор. Проблеми поетики: збірник наукових праць. - Вип. 24. - Ч. 2. - К.: Акцент, 2006. - С. 327-333.

Сабат Г. Інтерпретація казки І. Франка „Без праці” крізь призму змістових домінант та поетики твору / Г.П. Сабат // Семантика мови і тексту: матеріали ІХ Міжнародної конференції. - Івано-Франківськ: ВДВ ЦІТ, 2006. - С. 524-526.

Сабат Г. Історична драма-казка Івана Франка „Сон князя Святослава”: основні проблеми і колізії крізь призму художнього методу / Г.П. Сабат // Літературознавчі студії: збірник наукових праць. - Вип. 18. - К.: Київський університет, 2006. - С. 104-109.

Сабат Г. Релігійно-світоглядна казка Івана Франка „Як русин товкся по тім світі” / Г.П. Сабат // Іван Франко та Митрополит Андрей: Мойсеї українського народу: Міжнародна наукова конференція, (Київ, 1 грудня 2006 р.). - К.: ПП Сергійчук М.І., 2006. - С. 219-225.

Сабат Г. „Коли ще звірі говорили” І. Франка крізь призму художнього методу / Г.П. Сабат // Волинь-Житомирщина: історико-філологічний збірник з регіональних проблем. - Житомир: Вид. ЖДУ ім. І.Франка, 2006. - № 15. - С. 52-58.

Сабат Г. Жанрова стереотипія. Таксономія казок Івана Франка / Г.П. Сабат // Слово і Час. - 2007. - № 1. - С. 50-57.

Сабат Г. Казки-„вандрівки” Івана Франка / Г.П. Сабат // Слово і Час. - 2008. - № 8. - С. 55-61.

Сабат Г. Орієнтальні казки Івана Франка / Г.П. Сабат // Дивослово. - 2008. - №.11. - С. 42-44.

Додаткові публікації:

24. Сабат Г. Іван Франко про польську модерну / Г.П. Сабат // Франкознавчі студії: збірник наукових праць. - Вип. 1. - Дрогобич: Вимір, 2001. - С. 51-57.

25. Сабат Г. Іван Франко про Станіслава Пшибишевського / Г.П. Сабат // Тези доповідей п'ятнадцятої щорічної наукової франківської конференції (Львів, 27-29 вересня 2000 р.). - Львів, 2001. - С. 85-88.

26. Сабат Г. Вивчення казки І. Франка "Фарбований Лис" / Г.П. Сабат // Іван Франко в школі: збірник науково-методичних праць. - Вип. 1. - Дрогобич: Коло, 2003. - С. 131-142.

27. Сабат Г. Релігійні мотиви й образи в сюжетно-структурній канві поеми І. Франка “Іван Вишенський” / Г.П. Сабат // Франкознавчі студії: збірник наукових праць. - Вип. 2. - Дрогобич: Вимір, 2002. - С. 93-111.

28. Сабат Г. Бойківський колорит казок Івана Франка: науковий збірник. - Дрогобич: ДП „Укрпол - 2”, 2004. - Т. 2. - С. 224-229.

29. Сабат Г. Жанрова специфіка казок І. Франка (за циклом „Коли ще звірі говорили”) / Г.П. Сабат // На обширах культури і духовності: збірник на пошану професора Людмили Краснової (Козловської). - Дрогобич: Коло. - 2004. - С. 379-388.

30. Сабат Г. “Коли ще звірі говорили” Івана Франка / Г.П. Сабат // Галицька зоря. - 2006. - № 118. - С. 3.

31. Сабат Г. Казковий світ Івана Франка / Г.П. Сабат // Галицька зоря. - 2006. - № 96. - С. 3.

32. Сабат Г. І. Франко та В. Гнатюк - дослідники народної творчості / Г.П. Сабат // Галицька зоря. - 2006. - № 99. - С. 3.

33. Сабат Г. „Коли ще звірі говорили” Івана Франка. Байки чи казки? Генологічний дискурс / Г.П. Сабат // Іван Франко: світло слова: матеріали науково-теоретичної конференції, (Борислав, 22-23 вересня 2006 р.). - Дрогобич: Вимір, 2006. - С. 122-159.

34. Сабат Г. Архітектоніка казок Івана Франка (на матеріалі збірки „Коли ще звірі говорили”) / Г.П. Сабат // Бойківщина: науковий збірник. - Дрогобич: НКТ „Бойківщина”; Коло, 2007. - Т. 3. - С. 127-147.

35. Сабат Г. До проблеми фольклористичних студій І. Франка та В. Гнатюка / Г.П. Сабат // Бойківщина: науковий збірник. - Дрогобич: НКТ „Бойківщина”; Коло, 2007. - Т. 3. - С. 147-150.

36. Сабат Г. Про свиню, звірячий парламент та встидливу опозицію. Сатирично-політичні казки Івана Франка / Г.П. Сабат // Галицька зоря. - 2007. - № 125. - С. 1-3.

37. Сабат Г. Хронотоп казок про тварин. (За збіркою Івана Франка „Коли ще звірі говорили” / Г.П. Сабат // Франкознавчі студії. - Вип. 4. - Дрогобич: Коло, 2007. - С. 273-303.

38. Сабат Г. Класифікація казок І.Франка / Г.П. Сабат // Теорія літератури. Компаративістика. Культурологія: наукові записки кафедри світової літератури. - Вип. 1. - Дрогобич: Посвіт, 2008. - С. 68-72.

39. Сабат Г. Філософсько-символічні казки Івана Франка / Г.П. Сабат // Нагуєвицькі читання - 2007: Іван Франко і сучасна Україна: матеріали Всеукраїнської наукової конференції, (Нагуєвичі, 1-2 вересня 2007 р.). - Дрогобич: Посвіт, 2008. - С. 116-124.

40. Тема духовного воскресіння у творчості Івана Франка / Г.П. Сабат // Галицька зоря. - 2008. - № 50-51. - С. 6.

41. Сабат Г. „Коли ще звірі говорили”: до проблеми вивчення казок Івана Франка у школі / Г.П. Сабат // Іван Франко в школі: збірник науково-методичних праць. - Вип. 2. - Дрогобич: Коло, 2009. - С. 200-213.

АНОТАЦІЯ

Сабат Г.П. Казки Івана Франка як естетико-поетикальна система. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук із спеціальності 10.01.06 - теорія літератури та 10.01.01 - українська література. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2009.

Дисертацію присвячено комплексному дослідженню казок Івана Франка, систематизації їх поетикальної бази і поясненню модерних проявів. У світлі типологічного підходу вивчається синкретизм творчих методів (реалізму, натуралізму, романтизму, неоромантизму, сюрреалізму, символізму, експресіонізму, імпресіонізму) у казковій лабораторії письменника, що до цього часу не були предметом спеціального дослідження, також проаналізовані поетикальні особливості казкового стилю, репрезентовано таксономію казок І. Франка за різними фокальними параметрами. Вперше вивчається художньо-пластична роль хронотопу у Франковій казкотворчості, його місце в структурі творів. Вплив фольклорної казки на формування естетичної свідомості І. Франка проаналізовано на структурному та семантичному рівнях.

Ключові слова: фольклор, літературна казка, хронотоп, архітектоніка, таксономія, дистрибуція, класифікація, жанр, образ-символ, архетип, міф, міфологема, синтагма.

АННОТАЦИЯ

Сабат Г.П. Сказки Ивана Франко как эстетико-поэтикальная система. ? Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени доктора филологических наук по специальности - 10.01.06 - теория литературы и 10.01.01 - украинская литература. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев, 2009.

Дисертация посвящена комплексному исследованию сказок Ивана Франко, систематизации их поэтикальной базы и обьяснению модерных проявлений. В свете типологического подхода изучается синкретизм творческих методов (реализма, натурализма, романтизма, неоромантизма, сюрреализма, символизма, экспрессионизма, импрессионизма) в сказочной лаборатории писателя, что до этого времени не ставало предметом специального исследования, также проанализированы поэтикальные особенности сказочного стиля, представлена таксономия сказок И. Франко за разными фокальными параметрами. Впервые изучается художественно-пластическая роль хронотопа в сказкотворчестве Франко, его место в структуре произведений. На основе анализа сказок украинского писателя определяются их доминантные признаки и предлагается классификация: деминутивные сказки, анималистические, сакральные, сказки-„вандривки”, онейрические, ориентальные, сказки-истории, сатирически-политические, философско-симолические сказки. Подчеркнуто, что герой-путешественник - очень популярный персонаж в эстетической системе романтизма - актуализируется в творчестве И. Франко, правда, представлен уже на неоромантическом уровне. Акцентируется также внимание на архетипе Беды, который непосредственно связан с трагической темой творчества писателя - страданий народа в условиях колониальной зависимости.

В диссертации доказывается, что сказочное наследие Ивана Франко формируется на модерных способах повествования: „потоке сознания”, внутреннем монологе, формах сна, истории, путешествии, причудливости, деминутивном характере повествования, воплощении выдумки через хронос. Трагическое в сказках писателя представляется в воплощении своеобразного иронического анекдотизма. В своих сказках И. Франко предстает как глубокий психолог, умный политик, рассудительный философ и мыслитель, острый сатирик, умелый живописец быта, природы, интерьера. Он обогащает жанр сказки и непосредственно гражданским, политическим смыслом, а это, безусловно, новаторский штрих в сказочной эволюции. Сказочная сфера писателя пронизана приметами эпохи И. Франко: в произведениях представлены социально-исторические и бытовые факты, фигурируют персонажи, которые имеют место только в исторический период второй половины ХІХ и начала ХХ веков. Кроме этого, И. Франко чувствовал драматизм эпохи и эту реакцию на мир стремился воплотить в своем сказочном творчестве, он вывел жанр сказки в сферу серьёзной, интелектуально-философской литературы.

Особое внимание уделено интерпретации доминантно-фокальных композитов сказки (дистрибуции за функциями, синтагмами, структурными блоками), что дало возможность обнаружить основные жанроформирующие элементы сказки и сделать вывод, что Франко - сказочник-экспериментатор, его сказки оригинально контаминируются с другими жанрами и развертываются в разнообразных ракурсах: авантюрно-приключенческом, мистическом, символико-сатирическом, библийно-мировоззренческом, онейрическом, как история, речь, психолого-философское размышление, трикстэрский сюжет. В творчестве И. Франко проявил себя модернистский художественный потенциал писателя, что многогранно отразилось и в сказке, которая стала одновременно и гомогенной (как концентрация жанровой сущности сказки), и гетерогенной (через контаминации с другими жанрами).

Ключевые слова: литературная сказка, фольклор, архитектоника, хронотоп, таксономия, дистрибуция, классификация, жанр, образ-символ, архетип, миф, мифологема, синтагма.

SUMMARY

Sabat G.P. Ivan Franko's tales as aesthetico-poetical scheme. - Manuscript.

Thesis for a Doctoral degree in Philology, speciality - 10.01.06 - Theory of literature and 10.01.01 - Ukrainian language. - Kyiv Taras Shevchenko National University, Kyiv, 2009.

This thesis focuses on the integrated study of Ivan Franko's tales, their classification of poetical basis and explication modern show. Creative methods (realism, naturalism, romanticism, neo-romanticism, surrealism, symbolism, expressionism, impressionism) are studied in the author's laboratory based on typological way of approach. Poetical special feature of fabulous is analysed and the system of Ivan Franko's tales for different facal variable is represented. Artistico-plastical role of chronotop in Franko's fabulous creation, its place in the system of works for the first time is presented in the work. The influence of folk tale on I. Franko aesthitic consciousness, analysed on the structural and semantic standard.

Key words: folklore, fabulous, chronotyp, architectonics, taksonomia, classification, genre, image, archetyp, myth, syntagma.

Размещено на Allbest.ru