Концепція людської гідності та відповідальності у романі Г. Гріна "Тихий американець"

3.2 Проблема вибору активної життєвої позиції у романі «Тихий американець»

Мотиви соціального критицизму, навіть соціальної сатири, виникнувши у творчості Г.Гріна ще в 1930-х роках («Поїзд іде до Стамбулу», «Довірена особа», «Влада і слава»), заглибилися в післявоєнні роки. Вони цілком визначають роман «Тихий американець» (1955). З особливою силою вони звучать у романі «Комедіанти» (1966) [17].

Як упереджений спостерігач, для якого локальні політичні чвари стають додатковим свідченням реальної загальнолюдської значущості моральних постулатів, що цікавлять Г.Гріна, він описував хроніку визвольної боротьби В'єтнаму проти французьких колонізаторів («Тихий американець», 1955), події в Бельгійському Конго («Ціною втрати», 1961), в центрально-американської країні, де діють ультраліві озброєні групи, що підпорядкували свою революційну програму тактики терору («Почесний консул», 1973).

Хроніка подій, що сполучає фабульну напругу всім цим книгам, важлива для Г.Гріна насамперед як привід для осмислення центральних етичних конфліктів його творчості. Вони стимулюють роздуми про прихильність добру, нехай приреченому перед особою торжествуючої нелюдськості або холодної прагматики, про віру, найчастіше нездатну служити надійною опорою в умовах, коли гідність людини розтоптана і зневажена, але проте залишається переважнішою безвір'ю і цинізму, проте, чи виправдана саме згода героїв жити, коли реальність настільки потворна, а їх положення в світі практично безнадійне.

Поява гучного в 1950-х роках роману «Тихий американець» - роману політично гострого та сатиричного - не було неочікуваністю. «Католицька» проблематика тут майже відсутня. Увага письменника зосереджується на викритті політики, яку проводять у колоніях США. Він ставить проблему вибору людиною шляху в боротьбі, яка ведеться народами світу за своє визволення. Дія відбувається в Сайгоні 1952-го. Французи, які правили Індокитаєм, стрімко втрачають свої позиції у В'єтнамі, країна здригається під ударами армії дядечка Хо, всюди повно шпигунів, що працюють на всі сторони.

Однак художня своєрідність книги грунтується, насамперед, на прийомі контрастної характеристики двох головних дійових осіб роману, на їх безперервному зіставленні та протиставленні. Англійський журналіст Фаулер, від імені якого йде розповідь, і молодий американський дипломат Пайл, пов'язані з самого початку роману далеко не простими взаєминами.

Олден Пайл, названий «тихим американцем» за свою гадану порядність і моральну врівноваженість, - співробітник американської місії економічної допомоги. Але, насправді, до його обов'язків входила організація саботажів і провокацій таким чином, щоб вони були схожі на справу рук в'єтнамських комуністів, що борються за визволення своєї країни. На руках Пайла кров багатьох людей. Але парадокс полягає в тому, що Пайл - не тільки кат, а й жертва. Так як він опинився під впливом Йорка Гардінга (ідеї про те, що Сходу потрібна «третя сила» в особі Заходу) і Пайл сліпо вірив цій догми.

Його антиподом був англійський репортер Фаулер - втомлена, душевно спустошена людина, яка сприймає себе як репортера, завдання якого - давати лише факти. Людина, яка втратила ідеали і позбавлена будь-яких прагнень, Фаулер намагається залишитися стороннім спостерігачем тієї боротьби і злодіянь, які розгортаються на його очах, і шукає розради від страждання в коханні.

Саме через образ Фаулера - образ людини, що проходить (як і багато інтелігентів на Заході) складний шлях внутрішньої боротьби - автор висловлює свій протест проти колоніальної політики Заходу у В'єтнамі. По ходу розгортання сюжету, простежується динаміка цього сюжету. Спочатку Фаулер намагається не втручатися. Своїм головним завданням він вважає виклад фактів, як йому спочатку здається, його не стосується.

Олден Пайл - представник економічного відділу американського посольства в Сайгоні, антагоніст Фаулера, іншого героя роману. Будучи узагальненим зображенням цілком конкретних політичних сил і методів боротьби на світовій арені, фігура Олдена Пайла несе в собі і більш глибокий і широкий зміст. Перед нами досить знайомий тип людської поведінки, що сформувався саме в XX ст., в епоху гострого ідеологічного протистояння держав і систем, коли ідейна переконаність людини, не здатної мислити самостійно і критично, обертається на психічному рівні своєрідною запрограмованістю суджень і дій, шаблонністтю мислення, що прагне укласти складність людських відносин у вже готові рамки і схеми. Для Олдена Пайла не існує нічого індивідуального, приватного, неповторного. Все, що він бачить, переживає сам, він прагне підвести під систему понять, співвіднести з якимись нібито назавжди даними правилами, моделлю відносин: свій любовний досвід він зіставляє з висновками статистики Кінсі, враження про В'єтнам - з точкою зору американських політичних коментаторів. Кожен вбитий для нього або «червона небезпека», або «воїн демократії». Художня своєрідність роману грунтується на зіставленні і протиставленні двох головних дійових осіб: Фаулера і Олдена Пайла.Більш благополучним виглядає Олден Пайл: він закінчив Гарвард, він з хорошої сім'ї, молодий і досить багатий. Все підпорядковано правилам моралі, але моралі формальної. Так, він відводить у свого друга Фаулера дівчину, причому пояснює це тим, що їй буде з ним краще, він може дати їй те, що не може Фаулер: одружитися з нею і дати їй становище в суспільстві; життя його розумне і вірвноважене. Поступово Олден Пайл перетворюється на носія агресії. «Даремно я вже тоді не звернув уваги на цей фанатичний блиск в його очах, не зрозумів, як гіпнотизують його слова, магічні числа: п'ята колона, третя сила, друге пришестя ...» - думає про нього Фаулер. Тією третьою силою, яка може і повинна врятувати В'єтнам, а заодно допомогти встановленню панування США в країні, на думку Олдена Пайла і тих, хто направляє його, має стати національна демократія. Фаулер попереджає Олдена Пайла: «Ця ваша третя сила-це все книжкові вигадки, не більше. Генерал Тхе просто головоріз з двома-трьома тисячами солдатів, ніяка це не третя демократія». Але Олдена Пайла переконати не можна. Він організовує вибух на площі, і гинуть ні в чому не винні жінки і діти, а Олден Пайл, що стоїть на площі, заповненій трупами, хвилює нікчемне: «Він глянув на мокру пляму на своєму черевику і слабким голосом запитав: - Що це? - Кров, - сказав я, - ніколи не бачили, чи що? - Треба неодмінно почистити, так не можна йти до посланника, - сказав він...». До момента початку розповіді Олден Пайл мертвий-він постає перед нами в думках Фаулера:«Я подумав: «Який сенс з ним говорити? Він так і залишиться праведником, а хіба можна звинувачувати праведників - вони ніколи ні в чому не винні. Їх можна тільки стримувати або знищувати. Праведник - теж свого роду психічнохворий».

Томас Фаулер - англійський журналіст, який працює в Південному В'єтнамі в 1951-1955 рр. Втомлена, душевно спустошена людина, багато в чому схожий зі Скобі - героєм іншого роману Грема Гріна-«Суть справи». Він вважає, що його обов'язок - повідомляти в газети тільки факти, оцінка їх його не стосується, він не хоче ні в що втручатися, прагне залишитися нейтральним спостерігачем. У Сайгоні Томас Фаулер вже давно, і єдине, чим він дорожить, що утримує його там, - любов до в'єтнамської дівчині Фуонг. Але з'являється американець Олден Пайл, який уводить Фуонг. Роман починається з вбивства Пайла і з того, що Фуонг повертається до Томаса Файлера. Але далі йде ретроспекція. Поліція шукає злочинця, а паралельно з цим Томас Фаулер згадує про Пайла: той врятував його під час нападу в'єтнамських партизан, буквально віднісши в безпечне місце, ризикуючи власним життям. Наче б добрий вчинок? Пайл дратує Томаса Фаулера своїми ідеями, своєю безапеляційною поведінкою, що межує з фанатизмом. Дізнавшись нарешті, що вибух на площі, влаштований американцями, в результаті якого загинули жінки і діти, справа рук Пайла, Томас Фаулер не витримує і передає його в руки в'єтнамських партизан: «Ви б на нього подивилися... Він стояв там і говорив, що все це сумне непорозуміння, що мав відбутися парад... Там, на площі, в однієї жінки вбили дитину... Вона закрила її солом'яним капелюхом». Після смерті Пайла якось сама собою влаштовується доля Томаса Фаулера: він залишається у В'єтнамі - «цій чесній країні», де злидні не прикриті сором'язливими покривами; жінка, колись легко залишила його для Пайла, з тією ж природністю вигоди легко і сумно повертається до нього.

«Політика мене не цікавить; я ж репортер. Я ні в що не втручаюся». Але, як сказав йому французький пілот Труен: «Настане час і вам доведеться стати на чийсь бік». Г.Грін чудово показує, як Фаулер намагається в собі придушити і загасити голос совісті.

В силу специфіки своєї професійної діяльності, Фаулер стає очевидцем тих наслідків, які несе ця війна і для мирних жителів: їх житло знищують, а їх самих вбивають.

Поступово у Фаулераназріває протест, і він дає згоду видати Пайла в'єтнамським партизанам, це означало одне - загибель. Своєму рішенню Фаулер дає таке обгрунтування: «Він всліпу вдирається до чужого життя, і люди помирають через його дурість».

Визначивши своє ставлення до Пайла, Фаулер тим самим визначив своє ставлення до війни і соціально-політичної несправедливості. Таким чином, конфлікт між американцем Пайлом і англійцем Фаулером покликаний розкрити головну проблему книги: яка на ділі місія західної цивілізації у В'єтнамі. Ця політична проблема для Г.Гріна пов'язана з моральною постановкою питання: чи вправі взагалі один народ вирішувати долю іншого, як і в любові одна людина вирішувати за іншу, в чому її щастя. Відповідь на питання покладена у кінцівці роману. Загибель Пайла визначає позицію самого автора з цього питання - кожен народ має сам вирішувати свою долю.

Сила політичного узагальнення полягала, з одного боку, в тому, що письменник зумів побачити носіїв смерті і руйнування в благопристойних і «цивілізованих» («тихих») бандитів з університетською освітою (Пайл). З іншого - в трактуванні образу Фаулера, про що ходить, як і чимало інтелігентів Заходу, складний шлях боротьби.

Динамічні, гостро-поворотні дії романівГ.Гріна вже з 1930-х років привертали увагу кінематографістів. Серед екранізацій його прози виділяються стрічки за участю О.Уеллса, Е.Тейлор, Р.Бертона та інших зірок Голлівуду.

Чергова екранізація роману Грема Гріна приспіла не вчасно. Коли «Тихий американець» (Quiet American) повинен був вийти на екрани, відбулися події 11 вересня, і прем'єра була відкладена. Не тому, що у фільмі багато вибухів, так лякають тепер світ. Просто питання про роль Америки в таємних війнах, що йдуть по всьому світу, було визнане несвоєчасним і нетактовним. Але не надто допомогло - фільм вийшов в прокат напередодні іракської кризи. Що лише підкреслює проникливість Грема Гріна. Цю ж тему, але в більш абстрагованому філософському трактуванні Г.Грін поставив знову в романі «Ціною втрати».

3.3 Методичні рекомендації з вивчення роману «Тихий американець» у ВНЗ ІІІ ? IV рівнів акредитації

У творах Г. Гріна знайшла відображення проблема національно-визвольної боротьби. У романі письменника «Тихий американець» відтворено партизанський рух в'єтнамців проти колонізаторів. Цей виснажений війною народ не здається, не підкорюється, хоч і підпільно, але все ж таки бореться за своє право жити на рідній землі. Їх підтримує і захищає англієць Фаулер: «Вони хочуть досхочу рису. Вони не хочуть, щоб у них стріляли. Вони бажають, щоб ніщо не порушувало їхнього спокою. Вони не хочуть, щоб люди з білою шкірою пояснювали їм, чого вони хочуть», - каже він [16,c.89]. У «Комедіантах» племінник вбитого тонтон-макутами доктора Філіппо збирає групу однодумців і робить відчайдушну спробу повстати проти пануючого режиму. Хоча сам він гине, але його ідея підхоплюється співвітчизниками. Підтекст твору Г.Гріна пронизаний надією на продовження боротьби за свободу.

Особливої уваги у романах англійського письменника заслуговують проблеми третього кола - вибору особистості, свободи цього вибору та відповідальності за нього. В кожному із своїх творів герої в певний момент життя опиняються в екстремальній ситуації вибору, і здійснюють цей вибір на користь добра, справедливості і гуманності.

Враховуючи значний внесок Г.Гріна в англійську реалістичну літературу, його творчий доробок вивчається на лекційних курсах з історії англійської літератури XX ст., спецкурсах, спецсемінарах у ліцеях, гімназіях, ВНЗ ІІІ ? IV рівнів акредитації. Творчість Г.Гріна (зокрема його роман «Тихий американець») також розглядається на лекційних та практичних заняттях з курсу «Історія зарубіжної літератури ІІ половин ХХ століття» (ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет ім. Григорія Сковороди»).

При подачі лекційного матеріалу, викладачеві слід в першу чергу вказати на автобіографічні моменти, які мали величезний вплив на життя і творчість письменника, зокрема родини, в якій він жив. Народився у містечку Беркгемстед, Гартфордшир (у Східній Англії) і став четвертим з 6 дітей. Згодом його молодший брат Г'ю Грін став генеральним директором Бі-Бі-Сі, а околиці рідного містечка письменник зобразив у своїй шпигунській драмі «Людський фактор» (англ. TheHumanFactor, 1978).

Батько був директором школи, і Г.Грін у дитинстві не сприймав його методів. Зокрема це відносилося до наклепів серед учнів. Через це страждав депресією. Через постійне глузування інших дітей у школі, робив декілька спроб самогубства, через що вимушений був покинути школу.

У дитинстві дуже захоплювався пригодницькими романами, зокрема Хаггарда та Конрада. Пізніше Г.Грін зізнавався, що йому було дуже складно позбутися їхнього впливу на свою твою творчість.

Студіював у оксфордському «Бейліел-коледжі», під час навчання у якому в 1926 році вийшла перша збірка його віршів - «Гомінкий квітень» (англ. BabblingApril).

У 1925 познайомився з католичкою Вів'єн Дейрелл-Браунінг, а наступного року прийняв католицизм. Пара одружилася 1927 року і релігійною тематикою насичені чимало ранніх творів Грема Гріна. Та сам письменник заперечував причетність до жанру «католицької літератури», у багатьох його книгах священнослужителі та місіонери зображені іронічно, що спричинило несприятливі відгуки з Ватикану, зокрема щодо творів «Сила і слава» (The Power and the Glory, 1940) і «Суть справи» (The Heart of the Matter, 1948).

Відомим автор став завдяки своєму першому роману -- «Людина зсередини» (англ. TheManWithin, 1929). До того він зумів влаштуватися на роботу у лондонській газеті «Таймс», але успіх роману дозволив йому зосередитись лише на письменницькій діяльності.

Г.Грін багато подорожував (Ліберія, Сьєрра-Леоне, Мексика, В'єтнам, Гаїті) та співпрацював із британською розвідкою під час Другої світової війни - його пізні твори (серед яких шпигунські історії та дорожні щоденники) описують життя у країнах, які на власні очі бачив автор. Найвідомішими романами англійця стали «Тихий американець» (1955, події розгортаються у В'єтнамі) і «Наш резидент у Гавані» (1958).

Багато критиків сходяться на думці: Грем Грін саме той письменник, «хто однаково подобається як звичайним читачам, так і інтелектуалам». Відомо, що сам він ділив свої твори на «серйозні» і «розважальні», але відмінності між ними навряд чи істотні. Адже в більшості романів Г.Гріна є динамічний сюжет, заплутана інтрига в поєднанні з політичними концепціями, що виростають із роздумів про життя.

За своє довге життя Г.Грін не раз міняв суспільно-політичні пристрасті, то виступаючи з різкою критикою західної цивілізації, то висуваючи ідею «третього світу», зміцнити який може лише якийсь синтез комунізму ікатолицизму. Але непримиренність художника до всіх видів насильства і сваволі - будь то диктаторські, колоніальні режими, прояви фашизму, расизму або релігійної нетерпимості - залишалася непохитною. Письменника сприймали як свого роду політичний сейсмограф, що реагує на поштовхи і вибухи історії, чуйно відчуває «больові місця» планети.

Пропонуємо план практичного заняття по творчості письменника.

Тема: Антивоєнна та антиколоніальна тематика роману Г.Гріна «Тихий американець»

1. Г.Грін: життєвий та творчийшляхи

2. Основні риси антиколоніального роману 1950-х років

3. Антивоєнна та антиколоніальна тематика роману «Тихий американець»

4. Тема кохання в романі Г.Гріна «Тихий американець».

Завдання:

1. Законспектувати статтю Ємчук Т. Антиімперські та антиколоніалістські мотиви в романах Р. Іваничука та Г.Гріна // Актуальні проблеми сучасної філології: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. - Зб. № 4. -Тирасполь: РВВ ПДУ, 2004. - С. 167 - 171.

2. Скласти план-конспект лекції, присвячений творчості Г.Гріна.

3. Підготувати повідомлення на тему: «Ключові образи у романі Г.Гріна «Тихий американець».

Отже, розглянувши і проаналізувавши творчий доробок видатного англійського письменника-реаліста Грема Гріна, можна зробити висновок, що його творчість може вивчатися студентами філологічних факультетів в контексті розвитку англійської реалістичної літератури ХХ століття і творчості найбільш значних письменників цієї доби. Періодизація його творчості дає нам можливість виділити концепцію автора і літературні принципи, за яким він працював. Викладачеві слід звернути увагу на те, що талант письменника не можна оцінювати однозначно, адже існує велика кількість не схожих одне на одного тверджень стосовно його творчості. Твори, які варто було б в першу чергу розглянути на лекційних або семінарських курсах ? це його два основних романи, які написані в різні періоди життя автора ? «Тихий американець» (1955) та «Комедіанти» (1966). Тому матеріали магістерського дослідження можуть бути використані при підготовці викладача до заняття з літератури ХХ століття.

У своїх філософських романах Г.Грін звертається до трагічних подій сучасності, до питань сутності людини та її моральності. Автор вбачає абсурдність у житті, що веде за собою безвихідь і невдоволеність, тому що людина існує в світі хаосу. Філософія екзистенціалізму має яскравий морально-етичний характер, мобілізує людей на формування активної життєвої позиції.

Враховуючи значний внесок Г.Гріна в англійську реалістичну літературу, його творчий доробок вивчається на лекційних курсах з історії англійської літератури XX ст., спецкурсах, спецсемінарах у ліцеях, гімназіях, ВНЗ ІІІ ? IVрівнів акредитації. Творчість Г.Гріна також розглядається на лекційних та практичних заняттях з курсу «Історія зарубіжної літератури ІІ половин ХХ століття» (ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет ім. Григорія Сковороди»).

На основі аналізу творчої спадщини видатного англійського письменника Грема Гріна, можна зробити висновок, що творчість останнього може вивчатися студентами-філологами в контексті розвитку англійської літератури ХХ століття і творчості найбільш значних письменників цієї доби. Періодизація його творчості дає можливість виділити концепцію автора і літературні принципи, за яким він працював. При подачі матеріалу лекторові слід зауважити те, що талант письменника не можна оцінювати однозначно, адже існує низка не схожих одне на одного тверджень стосовно його творчості. Твори, які варто було б в першу чергу розглянути на лекційних або семінарських курсах ? це його два основних романи, які написані в різні періоди життя автора ? «Тихий американець» (1955) та «Комедіанти» (1966). Тому матеріали магістерського дослідження можуть бути використані при підготовці викладача до заняття з літератури ХХ століття.

Висновки

Термін «антиколоніальний» майже не використовується у західному літературознавстві. Частіше тут фігурує терміносполука «колоніальна література», якою окреслюють твори англомовних письменників про колонізовані країни. Поряд із терміносполукою «колоніальна література» (до неї можемо віднести названий вище твір Г.Гріна) у західному літературознавстві побутує поняття «антиколоніальний».

У науці про літературу слов'янських народів побутує саме термін «антиколоніальний роман». Літературознавці чітко увиразнюють його характерні риси.

Вперше активно оперує цим терміном О.В. Плаушевська,згодом таке визначення дає цілому ряду романів британських авторів чеський літературознавець З. Ванчура.Цей же термін застосовують і співавтори підручника «История английской литературы» (1985р.) Н.П. Михальська та Г. В. Анікін (стаття про творчість Г.Гріна).

Антиколоніальний роман дає широку і правдиву картину побуту, звичаїв, соціального розшарування місцевого населення, створює цілу низку реалістичних і глибоко диференційованих образів. Дія післявоєнних антиколоніальних творів англійських письменників відбувається в різних частинах світу. В основу сюжету покладено, зазвичай, історію англійця, який на власному досвіді переконується в ганебній несправедливості політики великих імперіалістичних держав щодо малих країн.

Роман Г.Гріна «Тихий американець» - один з найбільш значних творів антиколоніальної літератури. Реалізм «Тихого американця» грунтується на художньому освоєнні найважливіших соціально-політичних процесів часу, реалістична позиція автора - в засудженні колоніальних війн, у викритті війни.

Роман «Тихий американець» є яскравим протестом Г.Гріна проти колоніальної, загарбницької війни західної цивілізації у В'єтнамі. У своєму романі Г.Грін показує реальні картини наслідків, які несе ця війна для її жителів, він намагався донести до всіх злочин, скоєний проти свободи і щастя цілого народу.

Багато сторінок в романі присвячено історії стосунків Фаулера і в'єтнамської дівчини Фуонг. Цей зв'язок двох людей, різних за національністю, віком, культурою, світосприйняттям, почався як типовий «колоніальний» роман, необтяжлива і недорога любов без якого б то не було майбутнього. Але поступово почуття англійського журналіста переростають в щиру симпатію, глибоку прихильність. Герой шукає в любові до Фуонг порятунку від самотності. Красива і ніжна дівчина, її миле щебетання, її ненав'язлива увага необхідні Фаулеру. Це єдиний сонячний промінь у суцільному мороці його існування, позбавленого сенсу. Але Фаулеру з його схильністю аналізувати людські характери і стосунки, з його безжально тверезим розумом важко тішити себе ілюзією, що «екзотична пташка» Фуонг дійсно кохає його. Дівчина погодилася на двозначне становище коханки, бо мріє зрештою вийти заміж за англійця. Їй хочеться покинути свою змучену війною країну і оселитися в розкішному світі сріблястих висотних будівель зі скла та бетону, довгих лімузинів, затишних вілл, у світі, про який вона знає з голлівудських фільмів і бульварних романів. Як не боляче, Фаулер усвідомлює це, хоч і примушує себе ні про що не думати.

Художня своєрідність роману Грема Гріна заснована на зіставленні та протиставленні двох головних дійових осіб. Любовний сюжет допомагає максимально глибоко розкрити їх характери - боротьба за серце Фуонг поставила Пайла і Фаулера обличчям до обличчя і змусила розкрити свою справжню сутність.

У творі Грема Гріна «Тихий американець» в основі кожної людської історії лежить прагнення героя до сомовизначення, до пошуку сенсу життя. У кожного героя свій шлях і своя істина. Таким чином, для Фаулера - сенс життя вбачається у відплаті. За Г.Гріном, людина сама обирає свою долю і сама є першопричиною всіх життєвих пригод на своєму шляху. Через замкнутість у своєму світі і сконцентрованість на особистих переживаннях герої, як правило, самотні та покинуті. Однак романи Грема Гріна написані з надією на краще. Оптимістичний характер розповіді письменника пов'язаний з вірою в людину, в її творчу силу. Співчуття і любов до ближнього є тією істиною, до якої вони прагнуть.

Таким чином, можна констатувати, що герої Г.Гріна, дотримуючись тих чи інших філософських поглядів і суджень, міцно прив'язані до морального вибору, який протягом усього ходу романної розповіді здійснюється неодмінно і повсякчас. А це, в свою чергу, є одним із найбільш характерних ознак екзистенціалізму у світовій літературі.

У своїх філософських романах Г.Грін звертається до трагічних подій сучасності, до питань сутності людини та її моральності. Автор вбачає абсурдність у житті, що веде за собою безвихідь і невдоволеність, тому що людина існує в світі хаосу. Філософія екзистенціалізму має яскравий морально-етичний характер, мобілізує людей на формування активної життєвої позиції.

Враховуючи значний внесок Г.Гріна в англійську реалістичну літературу, його творчий доробок вивчається на лекційних курсах з історії англійської літератури XX ст., спецкурсах, спецсемінарах у ліцеях, гімназіях, ВНЗ ІІІ ? IVрівнів акредитації. Творчість Г.Гріна також розглядається на лекційних та практичних заняттях з курсу «Історія зарубіжної літератури ІІ половин ХХ століття» (ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет ім. Григорія Сковороди»).

На основі аналізу творчої спадщини видатного англійського письменника Грема Гріна, можна зробити висновок, що творчість останнього може вивчатися студентами-філологами в контексті розвитку англійської літератури ХХ століття і творчості найбільш значних письменників цієї доби. Періодизація його творчості дає можливість виділити концепцію автора і літературні принципи, за яким він працював. При подачі матеріалу лекторові слід зауважити те, що талант письменника не можна оцінювати однозначно, адже існує низка не схожих одне на одного тверджень стосовно його творчості. Твори, які варто було б в першу чергу розглянути на лекційних або семінарських курсах ? це його два основних романи, які написані в різні періоди життя автора ? «Тихий американець» (1955) та «Комедіанти» (1966). Тому матеріали магістерського дослідження можуть бути використані при підготовці викладача до заняття з літератури ХХ століття.

Список використаних джерел

1. Аверинцев С. Послесловие к роману «Сила и слава». //Иностр. лит. -1987.-№2.- С. 166-168.

2. Алякринский О. Опыт о человеке //Новый мир. 1988. - № 5. - С. 241-245.

3. Аникин Г.В., Михальская И.П. История английской литературы. - М.: Высшая школа, 1975. - С. 479 - 484.

4. Аникин Г.В. Психологический роман Грэма Грина; Трагический роман Грэма Грина; Антиколониалистский роман Грэм Грина /В кн.: Г.В. Аникин. Современный английский роман: (Пособие к спецкурсу для студентов филол. фак.). Свердловск: Урал. гос. ун-т им. Горького, 1971. - С. 117-185.

5. Аникст А. Грэм Грин и его роман «Суть дела» /Грин Г. Суть дела. М., 1961.-С. 286-302.

6. Ассулин П. Грин, хвала нелояльности! //Литературная учеба 1990 - №1. - С. 174 - 179.

7. Бернадська Н. І. Теорія роману як жанру в українському літературознавстві [Текст]: дис...д-ра філол. наук: 10.01.06 / Бернадська Ніна Іванівна; Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. - К., 2005. - 425 арк.

8. Бэлза Св. Грэм Грин о нас и о себе //Лит. газ. 1987. - 25 нояб., № 48. -С. 15.

9. Бэлза Св. Новые путешествия по «Гринленду» //Лит. газ. 1983. - 19 окт., № 42. - С. И.

10. Бэлза С.И., Палиевский П.В. Грэм Грин /Английская литература: 1945-1980 /Отв. ред. А.П. Саруханян. М., 1987. - С. 102-117. - (ИМЛИ им. A.M. Горького. АН СССР).

11. Ванчура З. Двадцать лет английского романа (1945 - 1964). Пер. с чешского. М. - Высшая школа 1968. - 116 с.

12. Ватченко С.О. У джерел англійського антиколоніального роману: Творчі пошуки Афри Бен у романтичній прозі. - К.: Наукова думка, 1984. - 285 с.

13. Владимирова Н.Г. Становление жанра романа в творчестве Г. Грина //Жизнь и судьба малых жанров. Иваново, 1996. - С. 277-283.

14. Гарсиа Маркес Г. «Русская рулетка» Грэма Грина //Неделя. 1982. -№ 15.-С. 17.

15. Головенченко А.Ф. в разделе «Литература Великобритании» /История зарубежной литературы XX века (1945-1990). М.: Изд-во МПУ,1996. С.42-54.

16. Грін Г. Тихий американець. Наш резидент у Гавані. - Х., «Вища школа», 1984. - 352 с.

17. Грэм Грин. Комедианты. GrahamGreene. TheComedians (1966). Пер. - Е.Голышева, Б.Изаков. М., «Правда». 1986.

18. Грэм Грин. Суть дела. GrahamGreene. TheHeartoftheMatter (1948). - Пер. - Е.Голышева, Б.Изаков. М., «Эй-Ди-Лтд», 1994.

19. Грэм Грин. Избранное: Сборник / Сост. и предисл. Г. Анджапаридзе. -М.: Радуга, 1990. - 608 с.

20. Днепров В.Д. Вера и безверие /В кн.: Днепров В.Д. Литература и нравственный опыт: Размышления о современной зарубежной литературе. Л., 1970. - С. 260-325.

21. Домбровський В. Українська стилістика і ритміка. Українська поетика. - Мюнхен, 1993.

22. Дубинская А. Во имя человечности. // Октябрь. 1957. № 2. С. 220-223.

23. Зверев А. Крупным планом: Парадоксы Грэма Грина /Зверев А. Дворец на острие иглы: Из художественной прозы XX века. М., 1989. -С. 198-228.

24. Ивашова В.В. Английская литература XX в. - М.: Просвещение, 1967.

25. Ивашова В.В. Парадоксы сознания: Грэм Грин в свете его последних публикаций. // Вопросы литературы. - 1979. - № 2 - С. 77 - 78.

26. Кытманова Е.А. Романы Г.Грина 1930-х 40-х годов. Творческая эволюция. Автореферат диссертации на соискание ученой степени кандидата филологических наук. М, 2001.

27. Плаушевская Е. В.Антиколониальный и антиимпериалистический роман Джеймса Олдриджа 40-х - начала 50-х годов [Текст]: Автореферат дис... кандидата филологических наук / МВО СССР. Львовский гос. ун-т им. Ив. Франко. - Львов: 1958. - 15 с.

28. Симоненко І.П. Нові часи - нові герої: про англійський антиколоніальний роман / І. П. Симоненко; АН Української РСР, Ін-т літератури ім. Т.Г. Шевченка ; відп. ред.: Д. В. Затонський . - К.: Наукова думка, 1970. - 224 с.

29. Скороденко В. Английский детектив в трех лицах //Английский детектив. Минск, 1984. - С. 3-14.

30. Соловьева Н.М. Ранний период творчества Грэхема Грина: (30-е годы) //Черновицкий гос. ун-т. Научная сессия, 22. Секция романо-германской филологии. Тезисы докладов (июль). Черновцы, 1966. - с. 111-115.

31. Соловьева Н.М. Ранний период творчества Грэхема Грина: (30-е годы) //Черновицкий гос. ун-т. Научная сессия, 22. Секция романо-германской филологии. Тезисы докладов (июль). Черновцы, 1966. - с. 111-115.

32. Соловьева Н.М. Творческий путь Грина-реалиста: Автореферат дис. канд. филол. наук. Киев: КГУ, 1970. - 23 с.

33. Сорокина В. «Я был автором рассказов» //Литературная учеба. 1984. -№ 6. - С.214-218.

34. Спектор А.Л. Исторический роман. История и теория. Душанбе: ДГПИ, - 1988. - 123 с.

35. Степанян Е., Степанян К. Между Гамлетом и Дон Кихотом: Размышления над книгами Мартина Вальзера и Грэма Грина //Иностр. лит. 1985. - № 2. - С. 172-178.

36. Танажко Л.Г. Английский антиколониальный роман и послевоенные романы Г. Грина //Учен. зап. Пермск. Ун-та. № 270: Проблемы прогрессивной литературы Запада XVIII-XX веков. - С. 310-326.

37. Танажко Л.Г. Эволюция творческого метода Грэма Грина. Автореферат дис. кан. филол. наук. Донецк: Донецкий гос. ун-т. - 1972. - 21 с.

38. Танажко Л.Г. Психологические проблемы в «развлекательных историях» Грэма Грина. // Проблемы метода и стиля в прогрессивнойлитературе Запада 20 века. Пермь, 1968. - С. 227-244. - (Ученые записки Пермского государственного университета. № 188).

39. Филюшкина С.Н. Герой и проблема нравственной ориентации автора в современном английском романе //Формы раскрытия авторского сознания: (На материале зарубежной литературы): Межвуз. сб. научн. тр. Воронеж, 1986. - С.91-99.

40. Филюшкина С.Н. Грэм Грин романист: Автореферат дис. канд. филол. наук. - М.: МГУ, 1969. - 18 с.

41. Филюшкина С.Н. Деталь в романах Грэма Грина //Вопросы поэтики литературы и фольклора. Воронеж, 1974. - С. 139-151.

42. Филюшкина С.Н. Жанр детектива в творчестве Грэма Грина: (Романы конца 30-х 40-х годов) //Вопросы литературы и фольклора. -Воронеж, 1973.-С. 139-152.

43. Филюшкина С.Н. Испанские мотивы в романе Г. Грина «Монсеньор Кихот» //Вестник Воронеж, гос. ун-та. Сер. 1. Гуманит. Науки. -Воронеж, 1997.-Вып. 2.-С. 118-124.

44. Филюшкина С.Н. Роман Грэма Грина «Человек внутри»: (К вопросу об особенностях художественного метода). //Проблемы метода и стиля в прогрессивной литературе Запада XX века. Пермь, 1968. - С. 227-244. -(Ученые записки Пермского гос. университета №188).

45. Филюшкина С.Н. Сюжет и функция рассказчика в романе Г. Грина «Комедианты» //Сюжет и фабула в структуре жанра. Калининград, 1990.-С. 103-111.

46. Фридштейн Ю. Памяти Грэма Грина: Литературно-библиографический коллаж//Диапазон. 1991. -№ 3. - С. 9-15.

47. Шахова К.А. Грэхем Грин. Антиколониальные романы // Литература Англии. XX век. - Киев, 1987. - С. 210-237.

48. Barat U. Fictions about Fiction: Graham Greene's «Our Man in Havana» and R.K. Narayana's «Talkative Man» //Lit. Criterion. Banglore, 1994. Vol. 29 №3.-P. 23-26.

49. Burgess A. The Greene and the Red: politics in the Novels of Graham Greene /Burgess A. Urgent Copy: Literary Studies. - London; New York, 1968.-p. 13-20.

50. DeVitis A. A. Religious Aspects in the Novels of Graham Greene / The Shapeless God: Essays of Modern Fiction /Ed. by H.J. Mooney, Jr. a. Th. F. Staley. Pittsburg, 1968. - P. 41-67.

51. Diakonova N. Graham Greene and the Art of the Short Story / Труды no романо-германскойфилологии. Тарту, 1977. - Вып. 426, С. 3-12.

52. Douglas Kerr. Three ways of going wrong: Kipling, Conrad, Coetzee. The modern language review. - Vol.95, №1 (Jan.,2000), pp.18-27.

53. Eagleton Т. Reluctant Heroes: the Novels of Graham Greene / Eagleton T. Exiles and Emigres: Studies in Modern Literature. London; New York, 1970.-P. 108-137.

54. Foster J. Gertrud Von le Fort and Graham Greene: The Paradox of Christianity /Affinities: Essays in German and English Literature. London,1971.-P. 321-329.

55. Gestures of Reconciliation: Three novels of colonial war. - Moutinho, Maria Isabel. - School of Historical and European Studies. - Mots Pluriels, April(13): 1-8. - 2000.

56. Graham Greene Some Critical Considerations /Ed. By R.O. Evans. -Lexington: Univ. of Kentucky press, 1963. XVIII, 286p.

57. Graham Greene: A Revaluation: New Essays /Ed. By J. Meyers. New York: St. Martin's Press; London: Macmillan, 1990. - XII, 205p.

58. Habachi R. Le Sens de la Pitie d'apres le «Fond du Probleme» de Graham Greene/ Habachi R. Le Temps de la Pitie. Depassement de l'absurde. -Beyrouth: Les Cahiers d' aujourd'hui, 1956. Vol. 2, P. 81-114.

59. Hall J.W. Efficient Saints and Civilians: Graham Greene /Hall J.W. The Lunatic Giant in the Drawing Room: The British and American Novel since 1930. -Bloomington; London, 1968.-P. 111-123.

60. Johnstone R. The Catholic Novelist I: Graham Greene / Contemporary1.terary Criticism. Vol.72, P. 157-163.

61. Jones G. C. Graham Greene and the Legend of Peguy //Comparative Literature. Eugene, Oreg, 1969. - Spring. - P. 138-145.

62. Jones G. C. Leon Bloy et Graham Greene: L'influence de la «Femme pauvre» sur «The End of the Affair» //Revue de litterature comparee. Paris, 1970. - №4.- P. 540-546.

63. Karl F.R. Graham Greene's Demonical Heroes / Karl F.R. A Reader's Guide to Contemporary English Novel. New York; London, 1960. - P. 85107.

64. M. Keith Booker. Colonial Power, Colonial Texts: India in the Modern British Novel. Ann Arbor: U of Michigan P, 1997. - 239 pp.

65. Smith G. The Achievement of Graham Greene. Brighton, Sussex: Harvester press; Totowa, N.J.: Barnes a. Noble books, 1986. - 228p.

66. Spurling J. Graham Greene. London: Methuen, 1983. - 80p. -(Contemporary writers).

67. Stratford Ph. Faith and Fiction: Creative Process in Greene and Mauriac. -Notre Dame, Ind.: Univ. of Notre Dame press, 1964. XIII, 346p.

68. Thomas B. An Underground Fate: The Idiom of Romance in the Later Novels of Graham Greene. Athens: Univ. of Georgia press, 1988. - XIX, 232 p.

69. Wolfe P. Graham Greene: The Entertainer. Carbondale; Edwardsville: Southern 111. Univ. press; London; Amsterdam; Feffer a. Simons, 1972. - IX, 181p.1.

Размещено на Allbest.ru