Міф та його трансформація у сучасній польській і українській літературах (на матеріалі творчості Ізабели Філіпяк і Галини Пагутяк)

Нерідко для Северина сон та реальність не мають між собою чіткої межі, особливо під час оповитих містикою подій, що швидше належать до інших світів, аніж звичайного сприйняття реальності: «Закуняв сидячи і заснув, хоча не певний, чи то був сон, чи душа моя подалась гуляти не дочекавшись природного спочинку» [38, 28-29].

Сни оповідача відзначаються не виключно індивідуальними особливостями його психіки та життєвого досвіду. В них відображена закодована пам'ять минулих поколінь: «І ось, що мені приснилось. Ніби ясновельможний збирається в дорогу й нетерпляче гримає на слуг, що речі досі не зібрано. Дивно, що вирушає він у смерк, сонце вже заходить […]. Ліпше ясновельможному не брати туди слуг, куди він зібрався» [38, 170]. Авторка дає коментар до вище згаданого фрагмента, називаючи сон відгомоном давньої пам'яті про язичницький похоронний обряд, коли мертвого господаря клали в могилу разом зі слугами й кіньми.

Сон у Г. Пагутяк - це стан, який лежить на межі між земним та потойбічним. Окрім того, що людина може відпочити уві сні, вона також знаходить зв'язок зі світом мертвих. Оповідач зайшовши до кімнати, в якій помер Гербурт, знову віднаходить містичний зв'язок із магнатом, що проявляється у сфері снів, але відбувається це проти його волі, лякає та пересилює чоловіка: «Підкорившись якійсь мані, я прочинив двері і ліг навзнак поверх білого простирадла […]. Я боявся заплющити очі, щоб не потрапити в якусь темну прірву, звідки нема вороття. Лежав наче на снігу відчуваючи холод не земний, а потойбічний» [38, 172]. У даному випадку сон - це стадія мимовільного переходу людину у світ потойбіччя. Сон, як і у фразеологізмі «вічний сон», означає упокоєння, смерть героя. Авторка підсилює такий ефект за допомогою колористики: біле простирадло на смертному ложі Гербурта та темна прірва, яка веде у невідоме. Такого ж ефекту надають дотикові відчуття: пронизливий раптовий холод, який для героя дає неземні відчуття, лякає героя і видається посилом із потойбіччя.

У снах стає можливим також спілкування із Богом: «Прогнівається на нас староста - не буде обителі, що Господь її велів поставити мені явившись у сні, і задля цього перейшов я згори» [38, 189]. Моживість почути Бога з'являється в монаха монастиря в Добромилі, котрий наділений особливою богобоязливістю, любов'ю до Господа та надприродніми вміннями. Про схожі події дізнаємося із Біблії, історій із життя християнських святих та у міфах багатьох народів світу. Відповідно, сон монаха стає «містком» між людиною та Творцем, земним грішнім життям та небесною святістю. Сон - це послання, підказка та спрямування людини до руху та конкретних дій, у даному випадку якими стало будівництво монастиря.

У романі «Сни Юлії та Германа» Г. Пагутяк також великого значення надається оніриці. Сни головних персонажів письменниця візуально та тематично відділяє від решти тексту, називаючи ці вставні новели «Сон Германа» і «Сон Юлії».

У першому сні Германа чоловік повертається у дитинство, причиною чого міг стати давній невдало виконаний портрет матері, який висів у кімнаті Германа. Малолітній дворянин у своєму сні наголошує: «Я там народився […]. Я народився у Кенінгсберзі» [43, 20]. Цю майже ідилічну сцену із минулого перериває катастрофа, пожежі, вибухи, що поглинули місто. Віщий сон Германа-сновиди залишає неприємний відбиток фатальних світових змін у його душі: «Від усього сну в пам'яті Германа залишилась заграва над Кенінгсбергом, а в душі відчуття, ніби щось у цьому світі зрушилось» [43, 20].

У творі авторка звертається до образу сновиди, який пізніше втілиться у романі «Маґнат» за таких самих умов неприйняття суспільством героя та переживання персонажем стресової ситуації. У даному випадку сновидою стає Герман, який передчуваючи катастрофу в його рідному місті, повертається до стану пережитого у дитинстві: «Дивно, бо сновидою він був лише в дитинстві, а в більшості людей ця хвороба з віком минає» [43, 21]. Ідентичну думку про лунатизм висловлює Северин у романі «Маґнат».

Другий сон Германа відтворює період бомбардувань Кенінгсберга. Головний герой спокійно спостерігає за спалахами, але вони не лякають його. Він свідомий того, що місто має рано чи пізно зникнути: «Він стоятиме на мосту й дивитиметься у чорну воду Прегеля, у якій щомиті з'являються нові спалахи вогню. Без паніки. Він справді не почував жодного страху: це місто мало рано чи пізно загинути» [43, 47]. Турбує Германа інше: він одягнений у нетиповий для себе домашній халат та ковпак, яких ніколи не носив та офіцерську шинель. Незвичайний зовнішній вигляд репрезентує зв'язок між теперішнім аристократичним життям Германа, яке приносить тільки неприємні ситуації і некомфортні відчуття від них, а також важким минулим офіцера, з яким він не може розпрощатися остаточно.

Як зазначає О. Лосєв, «розтікання» онірики у тексті, яке стирає межі між сном і реальністю у творі визначає підвищено-умовну систему координат, в якій міфологічним є спосіб зображення дійсності [28, 116]. Оніричний ефект «підміненої реальності» дає змогу Г. Пагутяк створити атмосферу очуднення, в якій все сприймається як даність і ніщо не викликає подиву. Тому незвичайний зовнішній вигляд та дивна обстановка в місті Германа не турбують: все задавалось би відбувається як належне. Але герой хоче вийти зі стану, який від звичайного життя відрізняється однією важливою рисою: у нього відсутній слух. Як тільки Герман висмикує затички із вух, одразу ж повернувся до свідомості: «Герман висмикнув затички, і в його свідомість увірвалися звуки й голоси гинучого світу» [43, 48].

Третій сон Германа протікає в період війни. Він розуміє, що відбувається і усвідомлює себе одним із безлічі людей-мурашок, які опинилися на вулиці у майже зруйнованому місті. Кенінгсберг для Германа став прототипом Карфагену, доля якого чоловікові видається наперед визначеною: «Кенінгсберг перетвориться на Карфаген […]. Тисячі людей розберуть палаци, храми й будинки, вкинуть трупи мешканців міста в рови, засиплють їх землею, а після того як усе каміння й землю буде прибрано й віднесено далеко, де з них збудують інші будинки, храми й палаци, місце, де був Карфаген посиплють сіллю» [43, 81]. Цей сон пророкує подальшу долю міста, яке після руйнувань відходить до володінь іншої імперії.

Чергові сни вимальовувалися для Германа у складну і заплутану мозаїку, які він намагався скласти, щоб отримати відповіді на свої запитання. Постійне повернення у паралельну реальність здається для нього логічним і природнім: «От я й знову тут, - подумав Герман з якимось полегшенням, не здивувавшись…» [43, 137]. Небезпека загинути від бомбардувань у сні стає для нього такою ж справжньою небезпекою померти, як і в реальності, при чому смерть у сні тягне за собою смерть поза ним: «Треба не забути цієї вишуканої назви коли прокинеться. Якщо прокинеться взагалі» [43, 141].

Через внутрішні метаморфози Герман ототожнює себе із вовком й відчуває, що спільнота людей підземелля - це також вовча зграя зі своїм порядком та ієрархією, де він не має права зайняти будь-яку ланку. Фактично, не отримавши визнання старшого зі зграї, його перестають помічати та визнавати всі інші. Всередині спільноти панує відчуття байдужості, напруженості та неписані закони підпорядкування «вождю», а Герман, який тепер повинен бути осторонь, мусить покинути підземелля [43, 154-157].

Іншими вовками вважаються росіяни, які захопили та зруйнували Кенінгсберг. Тому, Софія - давня знайома Германа - застерігає друга від інших вовків, які прийшли, щоб зруйнувати місто.

Юльхен, ще одна головна героїня роману, яка переживає війну у рідному місті та переховується у підземеллях, бачить сни зі своїм минулим довоєнним життям - родинну ідилію, в яку проникають страхи й передчуття майбутньої біди: «Щось не так […]. Згори долинає якийсь звук. З неба. Вона обхоплює голову руками і бачить себе згори: маленька постать залазить під дерев'яну лаву. - «Мене нема» [43, 30].

Наступний сон дівчини відображає час її навчання та безтурботного дитинства, останній день, коли її гувернантка Августа проводили уроки та раптово зникла із життя Юльхен. Для Юлії, яка під час війни в одну мить стає дорослою, сон про нещодавні часи стає єдиною змогою на мить забутися й відчути себе маленькою дівчинкою, у якої є дім, сім'я, а найяскравішою перспективою на майбутнє стане заміжжя.

Третій сон Юлії знову переносить її у передвоєнну юність, коли родина переживає фінансовий крах. Мати дівчини роздумує над необхідністю видати її заміж. У цьому сні окрім звичного перебігу подій минулого, дівчина ясно відчуває, що майбутнє, описане матір'ю, недосяжне, а побачений сон становить іншу реальність: «Ні, хитає головою дівчинка, цього не буде. НІКОЛИ НЕ БУДЕ. Я не потраплю в цей час. Я живу в іншому світі» [43, 108].

Четвертий сон Юлії містить ключ до її порятунку із Кенінсберга: конюх Пауль показує їй шлях від моря до міста. Вкрай правдиві відчуття від прогулянки із закоханим у Юльхен хлопцем, стирають межі між реальністю та власне сном. Проте юнаку здається, що постать героїні перебуває у двох різних світах: «Хлопцеві хочеться, щоб тієї дівчини не було за воротами. Його час та її не співпадають. Пауль просто мріє, а вона тягне його у свій час силоміць» [43, 124].

У шостому сні Юлії тітка, яка дає прихисток і неопосередковано допомагає дістатись дівчині до свого дому, ототожнюється із богинею щастя прибалтійських народів - Лайме. Тому саме дім родичів минуле, яке там залишилося та до якого прагне Юльхен, стає для неї втіленням щастя: «Можливо, це вона попросила духів полів, лісів, води і повітря, щоб ті привели до неї Юлію. Лайма, Лайме. Вона - богиня, вона не твоя тітка, дівчинко» [43, 163-164].

Оформлений в окремий сюжет сон може артикулювати текстуально розгорнене невитіснене бажання персонажа, адже «багато сновидінь, - зайважує З. Фройд, - становить собою явне здійснення бажань» [цит. за : 56, 58]. Таким чином, сни Юлії та Германа не тільки містять цінну для них інформацію стосовно порятунку, можливості вийти із складної ситуації чи звільнитися від власних фобій, кожен із них прагне опинитися у недосяжній для себе дійсності. Тонка межа між тим, що є насправді, і тим, що могло би бути ще більше мучить персонажів: Юлія не повернеться до колишнього Кенінгсберга, в якому протікають її сни, у свій родинний маєток, а Герман не стане знову офіцером, попри акумуляцію у снах всеможливих способів для повернення до цього стану.

Отже, у романах І. Філіпяк «Абсолютна амнезія» та Г. Пагутяк «Сни Юлії та Германа», «Маґнат» сни виступають одним із прийомів творення міфопоетичної дійсності, а також одним із засобів міфологізації. Сни персонажів є транслітераторами закодованих послань їхньої підсвідомості. У снах стають можливими відносини між героєм та померлими, вони несуть важливу інформацію для героя, яку варто використати для виходу зі складних життєвих ситуацій. Сни дають відповідь на питання персонажів, потрібні їм у подальшому саморозвитку. Оніричний простір творів дає можливість поглибити психологічну картину переживань героїв, сформувати художню дійсність романів та розробити міфопоетичну систему твору.

ВИСНОВКИ

У результаті проведеного дослідження визначено, що міф є важливим джерелом образів, сюжетів, мотивів в різних видах мистецтва і має фундаментальне значення в контексті літературної традиції різних народів.

Міфологія є архаїчним, ідеологічним утворенням, яке має синкретичний характер, адже в міфі переплетені зародки елементів релігії, філософії, науки й мистецтва. Міф і пов'язаний з ним ритуал мали пряме відношення до магії та релігії, адже релігія від моменту її формування увібрала в себе міфи та обряди. З розвитком науки поступово втратилося ключове значення міфології у сприйнятті людини.

Протягом епох митці виявляли зацікавлення давніми міфологічними структурами. В середньовічній літературі відбувався процес десакралізації античних та варварських міфів, а в центрі уваги митців перебувала християнська міфологія. В епоху Ренесансу актуальною стала тенденція до використання в мистецтві античної міфології та народної демонології. Література просвітництва використовувала міфологічні сюжети як умовні фабули. Письменники епохи романтизму проявили велике зацікавлення античною, християнською, народною та східною міфологією, при чому романтична інтерпретація міфів була вільною та нетрадиційною. Художня спадщина реалізму посіла пасивну позицію щодо звернення авторів до міфологічної спадщини минулого. Течії модернізму вкрай оживили зацікавлення міфом, породивши його творчі індивідуальні опрацювання. Звернення до міфології також є однією з головних тенденцій у сучасній літературі та культурі. Письменники активно використовують міф і його елементи, підпорядковуючи їх власним творчим цілям.

З'ясовано, що для польської та української літератур, які розвиваються у контексті світового письменства, характерними є звернення авторів до античної культурної традиції та міфології, що простежується від епохи середньовіччя до сьогодення. Стародавні міфи, філософія, мистецтво, історія і література протягом століть мали сильний вплив на розвиток літератури в Україні та Польщі, підтвердженням чого є авторська інтерпретація міфологічних сюжетів, образів та мотивів, використання античної строфіки та жанрів.

Мистецько-літературне осмислення античного міфу властиве також для творчості польської й української письменниць І. Філіпяк та Г. Пагутяк.

Досліджено, що обидві художниці слова у есеїстиці пропонують власне трактування міфу. Наприклад, І. Філіпяк розглядає його як важливу складову літературної творчості та підсвідомості людини. У праці «Творче письмо для молодих дівчат» авторка дає поради письменницям-початківцям щодо застосування міфів у власних творах. Г. Пагутяк у есе «Мир для Шейлока» та «Ілюзії фейлетонної доби» говорить про міф як фікцію. Вживаючи дане поняття у контексті суспільних відносин, українська представниця сучасної прози не згадує про зв'язок міфу з літературою чи мистецтвом.

Кожна із письменниць у есеїстичних творах також вдається до аргументації власних поглядів на прикладі античних міфів. І. Філіпяк використовує образи Мінотавра, Аріадни і Тесея, щоб показати значення підсвідомості людини та вивільнення її внутрішніх імпульсів у повсякденному житті та творчій діяльності. Г. Пагутяк у власних есе «Зелені сни Касандри», «Мир для Шейлока», «Маленькі трагедії великої війни» та інших роботах, вміщених у виданні «Потонулі в снігах», також інтерпретує античні міфи. Наприклад, у заголовку «Зелені сни Касандри» згаданий міфологічний образ підсилює невтішні прогнози авторки щодо екологічних катастроф, які можуть виникнути через байдужість і безвідповідальність людей. У творі «Немає кінця як бандерам» Г. Пагутяк описує реалії боротьби більшовиків проти УПА на західноукраїнських землях та співставляє полеглих воїнів-партизанів із давньогрецькими героями Етеоклом й Полініком. Таким чином письменниця зображує біль і безсилість українців, а також жорстокість окупантів.

Одним із визначальних компонентів у формуванні літературного міфологізму в есеїстиці І. Філіпяк та Г. Пагутяк є онірика. Письменниці в есе висловлюють думки стосовно снів, які втілюються у їхній прозі. Кожна з авторок вважає, що сни є важливим джерелом самопізнання людини, у них вона може знайти відповіді на актуальні питання сьогодення. Ключем до розуміння закодованих у снах сигналів письменниці вважають емоції та інтуїцію індивіда. І. Філіпяк радить письменницям-початківцям шукати натхнення у власних снах. Авторка надає великого значення оніриці у літературній творчості. Г. Пагутяк також підкреслює важливе місце онірики у літературі, проте вважає, що варто надати перевагу у зображенні снам-фікціям на противагу власним снам автора.

У дослідженні доведено, що у романах «Абсолютна амнезія» І. Філіпяк і «Сни Юлії та Германа», «Маґнат» Г. Пагутяк письменниці звертаються до античних образів, які є домінантними у зображенні подій творів, а також у розкритті образів головних героїв. Міфи є ключем до зрозуміння численних подій та мотивів поведінки героїв. Міфологічні образи у творах обох письменниць взаємодіють з реальними персонажами, біблійними й власне авторськими міфологічними образами, авторки поєднують міфологічні концепції.

І. Філіпяк у романі «Абсолютна амнезія» використовуючи міфи про Іфігенію, Агамемнона та Клітемнестру, зображає життя родини Секретаря, показує напруженість сімейних стосунків та внутрішні переживання персонажів. У творі «Маґнат» Г. Пагутяк висвітлює велич і непересічні риси характеру, титанічну працю та незвичайну долю головного персонажа Гербурта через поєднання рис історичної постаті та образу Геркулеса.

Підкреслено, що античний міф становить важливу складову міфопоетичних систем творів, в кожному з яких міфологічні образи є структуротворчими елементами сюжету. Міфопоетичні системи романів І. Філіпяк «Абсолютна амнезія» і Г. Пагутяк «Маґнат» є лінійно-мозаїчними, а твору «Сни Юлії та Германа» - лінійною.

В міфопоетичній системі роману «Абсолютна амнезія» поєднано різні за походженням легендарно-міфологічні традиції. Письменниця звертається до грецької, римської та біблійної міфології. Наскрізними образами у романі слід назвати Іфігенію, Фенікса, Агамемнона та Клітемнестру, що належать до грецької міфології, а для однієї з частин роману домінуючим став образ Парки, що походить з римської міфології. Щодо біблійних образів, то ключовими у романі є образи Непорочної, яку слід розуміти як Діву Марію, та Адама.

Домінантними у романі «Маґнат» Г. Пагутяк є образи Геркулеса та Фортуни, які є структуротворчою складовою сюжету. До системи міфічних образів роману належать також Юпітер та Морфей.

Одними із провідних античних образів у романах письменниць стали Парки. Г. Пагутяк, описуючи на початку твору «Сни Юлії та Германа» фрагмент театральної вистави, за участі трьох всевладних представниць аристократії, які постають у ролях Парок, відтворює напружену ситуацію, що виникла через неприйняття головного персонажа іншими дворянами. Окрім того, вищезгадана сцена створює передчуття катастрофи, якою стане війна та руйнація Кенінгсберга. І. Філіпяк, на відміну від Г. Пагутяк, у романі «Абсолютна амнезія» описує не три сестри-богині, а тільки одну Парку, яка є реальним персонажем, а її прізвисько, через прямі алюзії до образу з римської міфології, показує настрої та характер героїні, її мало не аскетичний спосіб поведінки у суспільстві, стан на межі життя та смерті, страхи та самотність.

Визначено, що онірика є одним із ключових прийомів творення міфопоетичної дійсності в романах письменниць, а також одним із засобів міфологізації. У снах персонажів стає можливим вивільнення закодованих послань їхньої підсвідомості. В оніричному просторі стають можливими відносини між героями та померлими, сни дозволяють безперешкодно переміщуватися героям у часі та просторі Художнє втілення снів дає можливість поглибити психологічну картину переживань героїв, сформувати художню дійсність романів та розробити міфопоетичну картину твору.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Антична література : [навч. посібник для студентів ВНЗ; гол. ред. Миронова В.] - К. : Либідь, 2005. - 488 с.

2. Артюх А. Проза Г. Пагутяк: герметичність як домінанта індивідуального стилю : автореф. дис. на здобуття к.ф.н. : 10.01.01. «Українська література» / А. Артюх // НАН України, Інститут літератури імені Т. Шевченка. - К, 2009. - 20 с.

3. Баррі П. Вступ до теорії літератури: літературознавство і культурологія / П. Баррі. - К. : Смолоскип, 2008. - 355 с.

4. Беатриче Ченчи // [Електронний ресурс]. Режим доступу : http://ru.wikipedia.org/wiki/Ченчи,_Беатриче.

5. Бердник Г. Формула міфу (післямова) / Г. Бердник // Пошуки Заповітного Царства: Міф - Текст - Реальність. - Івано-Франківськ : Місто НВ, 2007. - С. 52-530.

6. Бібєрова Г. Міф про Клітемнестру в поезії О. Забужко / Г. Бібєрова // Слово і час. - 2006. - № 6. - С. 53-54.

7. Бородіца С. Національно-міфологічний код у романі «Смітник Господа нашого» Галини Пагутяк / С. Бородіца // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету ім. В. Гнатюка. - Тернопіль. - 2012. - Вип. 34. - С. 19-28.

8. Букіна Н. Готична інакшість роману Галини Пагутяк «Сни Юлії та Германа» / Н. Букіна // Записки Тернопільського національного педагогічного університету ім. В. Гнатюка. - Тернопіль, 2014. - Вип. 39. - С. 33-38.

9. Буслаєва К. Трансформація античних мотивів і образів у творчості Н. Королевої : автореф. дис. на здобуття наук. ступ. к.ф.н. : 10.01.01 «Українська література» / К. Буслаєва // Дніпропетровський національний університет. - Дніпропетровськ, 2005. - 17 с.

10. Винар С. Комунікативне перекодування міфологічного образу (на прикладі Іфігенії) / С. Винар // Іноземна філологія. - 2010. - Вип. 122. - С. 64-70.

11. Вишневська О. Рецепція античності у творчості неокласиків, акмеїстів і скамандритів : автореф. на здоб. наук. ступ. к.ф.н. : 10.01.05 «Порівняльне літературознавство» / О. Вишневська // Тернопільський державний педагогічний університет ім. В. Гнатюка. - Тернопіль, 2001. - 20 с.

12. Голобородько В. Ірраціо-word Галини Пагутяк / В. Голобородько // Кур'єр Кривбасу. - 2008. - № 5 - 6. - С. 288-296.

13. Голобородько Я. Перебувати над реальністю. Несучасна температура духу Галини Пагутяк / Я. Голобородько // Українська мова та література. - 2009. - № 44 (636). - С. 3-5.

14. Гулыга А. Миф и современность. О некоторых аспектах литературного процесса / А. Гулыга // Иностранная литература. - 1984. - № 2. - С. 167-174.

15. Гура Н. Рецепція Античності в німецькій літературі ХХ ст. та її вплив на інтерпретацію міфологеми Іфігенія / Н. Гура // Вісник Маріупольського державного університету - 2010. - № 2 (4). - С. 25-32.

16. Гурдуз А. Міф і міфологічний фактор у літературі / А. Гурдуз // Українська мова та література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. - 2004. - № 3. - С. 120-126.

17. Гурдуз А. Міфопоетика літературного твору та міфологічна парадигма: теоретичний аспект / А. Гурдуз // Зарубіжна література в школах України. - 2006. - № 6. - С. 57-59.

18. Гребенюк Т. Форми художньої умовності у прозі Галини Пагутяк / Т. Гребенюк // Дивослово. - 2013. - № 6. - С. 43-47.

19. Еліаде М. Міфи, сновидіння і містерії / Мірча Еліаде // Священне і мирське; Міфи, сновидіння і містерії; Мефістофель і андрогін; Окультизм, ворожбитство та культурні уподобання. - К. : Видавництво Соломії Павличко «Основи», 2001. - С. 117-301.

20. Жовновська Т. Онірично-міфологічний дискурс прози Валерія Шевчука : автореф. дис. на здобуття наук. ступ. к.ф.н. : 10.01.01 «Українська література» / Т. Жовновська // Південноукраїнський державний педагогічний університет ім. К. Ушинського. - Одеса, 2000. - 16 с.

21. Євшан М. Сучасна польська література та її вплив на нашу / М. Євшан // Критика. Літературознавство. Естетика. - К. : Основи. - 1998. - 307 с.

22. Коршунова С. Антична література : [навчально-методичний посібник до практичних занять] / С. Коршунова, О. Тереховська // Івано-Франкіськ : видавець Третяк І. Я., 2010. - 120 с.

23. Кепич В. Діаріуш про себе і світ вмілим пером / В. Кепич // Українська літературна газета. - 2013. - № 25. - С. 19.

24. Кун М. Легенди і міфи Стародавньої Греції / М. Кун. - К. : Національний книжковий проект, 2010. - 410 с.

25. Літературознавчий словник-довідник : [ред. кол. Р. Гром'як, Ю. Ковалів, В. Теремко]. - Київ : Академія, 1997. - 752 с.

26. Ліхоманова Н. Постмодерністська рецепція міфу (на матеріалі європейського романного досвіду XX ст.) : автореф. дис. на здобуття наук. ступ. к.ф.н. : 10.01.06 «Теорія літератури» / Н. Ліхоманова // НАН України, Інститут літератури ім. Т. Шевченка. - К., 2001. - 20 с.

27. Логвиненко Ю. Підстави для абсурду і втеча від абсурду: ранній український постмодернізм крізь оптику біблійної міфології / Ю. Логвиненко // Слово і Час. - 2008. - № 6. - С. 57-61.

28. Лосев А. Философия. Мифология. Культура / А. Лосев. - М. : Политиздат. - 1991. - 524 с.

29. Максимів Я. Міфологічні образи в романі Ізабели Філіпяк «Абсолютна амнезія» / Я. Максимів // Еврика-XV: збірник студентських наукових праць. - Івано-Франківськ : Видавництво Прикарпатського національного університету ім. В.Стефаника, 2014. - С. 84-85.

30. Материал для сочинения. Ифигения - характеристика літературного персонажа (героя) // [Електронний ресурс]. Режим доступу : http://slovo.ws/geroi/278.html.

31. Мелетинский Е. Поэтика мифа - М. : Издательськая фирма «Восточная литература» РАН, 2010. - 408 с.

32. Міф // [Електронний ресурс]. Режим доступу : http://uk.wikipedia.org/wiki/Міф.

33. Мифы народов мира : [энциклопедия у 2 т; главн. ред. С. Токарев]. - М.: Советская энциклопедия. - Т.1, А - К. - 1987. - 671 с.

34. Мифы народов мира : [энциклопедия у 2 т; главн. ред. С. Токарев]. - М.: Советская энциклопедия. - Т. 2, К - Я. - 1988. - 719 с.

35. Мифологический словарь : [главн. ред. Е. Мелетинский]. - М. : Советская энциклопедия. - 1990. - 672 с.

36. Неборак В. Юлія, Герман і Галина Пагутяк / В. Неборак // [Електронний ресурс]. Режим доступу : http://molbuk.ua/vnomer/kultura/42603-yulya-german-galina-pagutyak.html.

37. Пагутяк Г. Зелені сни Касандри / Г. Пагутяк // [Електронний ресурс]. Режим доступу : http://pahutyak.com//зелені-сни-касандри/.

38. Пагутяк Г. Маґнат / Г. Пагутяк // К. : А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2014. - 256 с.

39. Пагутяк Г. Маленькі трагедії великої війни / Г. Пагутяк // [Електронний ресурс]. Режим доступу : http://pahutyak.com//маленькі-трагедії-великої-війни.

40. Пагутяк Г. Мир для Шейлока / Г. Пагутяк // [Електронний ресурс]. Режим доступу : http://pahutyak.com//мир-для-шейлока.

41. Пагутяк Г. Потонулі в снігах: новели, оповідання та есеї / Г. Пагутяк // Львів : ЛА «Піраміда», 2010. - 184 с.

42. Пагутяк Г. Сни і книги / Г. Пагутяк // [Електронний ресурс]. Режим доступу : http://pahutyak.com//сни-і-книги.

43. Пагутяк Г. Сни Юлії та Германа: (роман). Кенінгсберський щоденник / Г. Пагутяк. - К. : Ярославів Вал. - 2011. - 304 с.

44. Папушина В. Рецепція античної міфології в поезії українського і російського символізму (типологічний аспект) : автореф. дис. на здобуття наук. ступ. к.ф.н. : 10.01.05 «Українська література» / В. Папушина // Тернопільський національний педагогічний університет ім. В. Гнатюка. - Тернопіль, 2006. - 20 с.

45. Поліщук Я. Поліфункціональність міфу в поетиці модернізму / Я. Поліщук // Слово і час. - 2001. - № 2. - С. 35-45.

46. Разумовская Е. К вопросу об интерпритации «Белой песни» С. Сургановой / Е. Разумовская // Вестник Нижегородского университета им. Н. Лобачевского. - 2013 - Вып. 2 - 4. - С. 130-132.

47. Рижкова Г. Новітня «жіноча проза»: жанрові ознаки / Г. Рижкова // Дивослово. - 2008. - № 3. - С. 56-58.

48. Рик С. Феноменологія міфологічних досліджень / С. Рик // Гуманітарний вісник. - № 18. - С. 344-349.

49. Словник античної міфології : [упор. І. Козовик, О. Пономарів]. - Тернопіль : Навчальна книга - Богдан, 2006. - 312 с.

50. Слоньовська О. Міфема і художній текст: особливість, роль, функції найменшого уламку міфу / О. Слоньовська // Українська література в загальноосвітніх школах. - 2011. - № 7 - 8. - С. 57-63.

51. Стоян С. Міфологічна традиція в літературній творчості ХХ ст. : автореф. дис. на здобуття наук. ступ. к.ф.н. : спец. 09.00.08 «Естетика» / С. Стоян. - Київський національний університет ім. Т. Шевченка. - 2002. - 18 с.

52. Тебешевська-Качак Т. Художні особливості прози Г. Пагутяк (жанрово-стильовий аспект) / Т. Тебешевська-Качак // Слово і час. - 2006. - № 9. - С. 51-58.

53. Тихомирова В. Молодая польская проза после 1989 года / В. Тихомирова // Славяновединие. - 2008. - № 2. - С. 112-115.

54. Ткачик Н. Міфопоетична топіка української прози кінця ХХ -початку ХХІ ст. : автореф. дисертації на здобуття наук. ступ. к.ф.н. : 10.01.01 «Українська література» / Н. Ткачик // Прикарпатський національний університет ім. В. Стефаника. - Івано-Франківськ, 2011. - 17 с.

55. Ткачик Н. Міфопоетика простору в повістях Галини Пагутяк / Н.Ткачик // Вісник Прикарпатського університету ім. В. Стефаника. Серія: Філологія (літературознавство). - Івано-Франківськ. - 2008. - Вип. XVII - XVIII. - С. 74-79.

56. Ткачик Н. Оніричний модус міфопоетики в теоретичному ракурсі / Н. Ткачик // Івано-Франківськ. - Вісник Прикарпатського університету ім. В. Стефаника (Філологія). - Вип. 27 - 28. - С. 57-63.

57. Третяк В. Галина Пагутяк / В. Третяк // Українська мова та література. - № 13 - 16. - С. 74.

58. Харчук Р. Одкровення Галини Пагутяк / Р. Харчук // [Електронний ресурс]. Режим доступу : http://litakcent.com/2008/07/14/roksana-harchuk-odkrovennja-halyny-pahutjak/.

59. Харчук Р. Особливості жіночого письма // Харчук Р. Сучасна українська проза: Постмодерний період / Р. Харчук. - К.: ВЦ «Академія». - 2008. - С. 180 - 182.

60. Хороб М. Грані художнього буття: написи з української літератури ХХ століття: (дослідження, статті, критичні етюди) / М. Хороб. - Івано-Франківськ : Місто НВ, 2013. - 428 с.

61. Absolutna amnezja // [Џrуdіo elektroniczne]. Dostкp Internetowy : http://lubimyczytac.pl/ksiazka/34544/absolutna-amnezja.

62. Czapliсski P. Wyzwania prozy polskiej lat dziewiкжdziesi№tych / Р. Czapliсski // [Џrуdіo elektroniczne]. Dostкp Internetowy : http://culture.pl/pl/artykul/wyzwania-prozy-polskiej-lat-dziewiecdziesiatych.

63. Czerwiсska A. Uranianka / А. Czerwiсska // [Џrуdіo elektroniczne]. Dostкp Internetowy : http://www.feminoteka.pl/news.php?readmore=2247.

64. Dunin К. ExLibris / К. Dunin // [Џrуdіo elektroniczne]. Dostкp Internetowy : http://www.feminoteka.pl/int1.txt.

65. Gajewski K. Mity antyczne w polskiej literaturze dawnej / K. Gajewski // [Џrуdіo elektroniczne]. Dostкp Internetowy : http://panoramaliteratury.pl/index.php?action=entry&what=410.

66. Gajewski K. Mity antyczne w literaturze polskiej XX wieku / K. Gajewski // [Џrуdіo elektroniczne]. Dostкp Internetowy : http://panoramaliteratury.pl/index.php?action=entry&what=411.

67. Filipiak І. Absolutna amnezja / I. Filipiak. - Poznaс: Obserwator, 1995. - 157 s.

68. Filipiak I. Twуrcze pisanie dla mіodych panien / I. Filipiak. - Gdaсsk: Tower Press, 2000. - 155 s.

69. Janion M. Ifigenia w Polsce / M. Janion // Коbiety i duch innoњci. - W.: Dom Wydawniczy Tchu, 1996. - S. 112-118.

70. Juppovб L. Polska proza kobieca po roku 1989. - Olomouc. - Filozofickб fakulta Univerzity Palackйho v Olomouci. - 2008. - 58 s.

71. Marianna pisze wypracowanie, czyli coњ o «Absolutnej amnezji» // [Џrуdіo elektroniczne]. Dostкp Internetowy : http://literalnie.wordpress.com/2010/03/06/marianna-pisze-wypracowanie-czyli-cos-o-absolutnej-amnezji/.

72. Mit i jego reinterpretacja w literaturze wspуіczesnej // [Џrуdіo elektroniczne]. Dostкp Internetowy : http://chomikuj.pl/kj58/matura/matura+ustna/Mit+i+jego+reinterpretacja+w+literaturze+wsp*c3*b3*c5*82czesnej.

73. Motywy mitologiczne w literaturze і sztuce : [oprac. M. Toczkowska]. - Sosnowiec, 2008. - 47 s.

74. Nawуj E. Literatura jest rodzaju mкskiego / Е. Nawуj, Р. Gіogowski // [Џrуdіo elektroniczne]. Dostкp Internetowy : http://niniwa22.cba.pl/feminizm2.htm.

75. Sokoіowska N. Absolutna amnezja / N. Sokoіowska // [Џrуdіo elektroniczne]. Dostкp Internetowy : http://akant.org/archiwum/14-akant-kwiecie-2011/19-absolutna-amnezja.

76. Њwierkosz M. Przestrzenie normadycznych figuracji w prozie Izabeli Filipiak i Olgi Tokarchuk / М. Њwierkosz // Biaіostockie Studia Literaturoznawcze. - 2013. - № 4. - S. 101-115.

77. Їukowska M. Aluzyjnoњж drog№ poznania - «Absolutna amnezja» I. Filipiak jako wspуіczesny pomnik pamiкci / М. Їukowska // [Џrуdіo elektroniczne]. Dostкp Internetowy : https://apd.umk.pl/pl/diplomas/bsc-msc/40259/.

78. Jarzкbski J. The Decade in Prose / J. Jarzкbski, K. Underhill // Chicago Review. - 2000 - Vol. 46. - No. 3/4. - pp. 344-356.

79. Moirae // [Online resource]. Available on : http://www.theoi.com/Daimon/Moirai.html.

80. Parcae // [Online resource]. Available on : https://books.google.co.uk/books?parcae+mythology&soce.

81. Workman M. The Role of Mythology in Modern Literature / M. Workman // Journal of the Folklore Institute. - 1981. - Vol.18. - No. 1. - pp. 35-48.

ДОДАТКИ

Додаток 1

1.1. «Sny peіne byіy odwiecznych szmboli і№cz№cych ich ze џrуdіem wszystkich mitуw» [68, 132].

1.2. «Po prostu starasz siк zrozumieж albo starasz siк ogarn№ж wіasn№ przeszіoњж, wіasn№ teraїniejszoњж albo mit, ktуry jest nie wyі№cznie twуj, tylko naleїy do wielu» [68, 133].

1.3. «Z mitуw moїemy siк nauczyж, їe ludzie nie potrafili zrozumieж sіуw wyroczni, gdyї nie posiadali wiedzy na temat wіasnego їycia, takiego, jakim byіo. Trudno zrozumieж przyszіoњж, nie rozumiej№c teraџniejszoњci» [68, 132].

1.4. «Niekiedy staj№ siк tak wstrz№saj№ce, ale zarazem przejrzyste, iї mamy wraїenie, їe sen nie przychodzi wіaњciwie z nas, tylko naleїy do sfery mitu. Takie sny s№ jak prezenty, a klucz do ich odczytania leїy czкњciej po jungowskiej niї po freudowskiej stronie. Zazwyczaj jednak te sny na pуі zapamiкtane, na pуі zrozumiaіe dotycz№ tego, czego nie chcesz albo nie umiesz powiedzіeж sobie wprost» [68, 132-133].

1.5. «Nasza podњwiadomoњж albo intuicyjny aspekt naszej psychiki, maj№cy dostкp do џrуdіa wiedzy, dziaіaj№cy dla naszego dobra, pragnie nam o czymњ powiedzieж i uїywa w tym celu takiego klucza, co do ktуrego moїe mieж wzglкdn№ pewnoњж, їe bкdzie dla nas zrozumiaіy. Poniewaї ten czynnik jest takїe nami, zna nasz wewnкtrzny pejzaї symboliczny, bкdzie zatem graі elementami tego pejzaїu jak tajemniczym alfabetem, ktуrym same teї umiemy siк posіuїyж» [68, 132].

1.6. «Jeњli zaleїy ci na pokazaniu niesamowitoњci jakiejњ sytuacji, moїesz upodobniж j№ do sennej naracji. Moїesz teї przypisaж swoim fikcyjnym bohaterom fikcyjne sny. Intuicyjnie wiemy, jak to robiж - sen zawiera zwykle jakiњ element niezrozumiaіy, jakieњ przekroczenie granic dziennej perspektywy, umiaru, logiki b№dџ rozs№dku. Sen moїe odzwierciedlaж emocjonalny stan bohaterki, moїe j№ przestraszyж albo przynieњж jej ukojenie, moїe pozwoliж jej staж siк kimњ innym na chwilк. Њni№c, wstкpujemy czasem w inne їycie» [68, 133-134].

Додаток 2

2.1. «Ifigenia wchodzi [...] ze star№ lekturow№ walizk№. Staje przed wzsokim nakrytym poїуіkіymi pierzynami іуїkiem. Stawia na ziemie walizkк, ktуra rozbebesza siк momentalnie. Wysypuj№ siк z niej kartki papieru [...]. Agamemnon znosi раріеry Ifigenii na њrodek sceny […]. Agamemnon przykіada zapaіkк do stosu. Juї za chwilк, podlany benzyn№, caіy stos pіonie. Ifigenia [...] wstкpuje w pіomienie» [67, 129-130].

2.2. «Czy wolnoњж nie ma wartoњci wymiernej? Wіaњnie wymierzyliњmy j№ wspуlnie z Agamemnonem i okazaіo siк, їe on chce ciebie w zamian za moj№ wolnoњж. (Uњmiecha siк przepraszaj№co i zaraz powaїnieje.) A co ty zrobiіabyњ na moim miejscu? Prawdк mуwi№c, chcia¬іabym, їebyњmy zamieniіy siк miejscami» [67, 129].

2.3. «Dosyж wszak siк namкczyіam, bкd№c twoj№ matk№» [67, 129].

2.4. «Nie mogк kochaж ojczyzny, jeњli nie kocham siebie. Nie kocham siebie, bo nikt mnie nie kocha» [67, 130].

2.5. «Dowiadujк siк, їe matka zabiіa Agamemnona, co cieszy moje serce, chociaї na pewno nie uczyniіa tego, by pomњciж moj№ domnieman№ њmierж» [67, 190].

2.6. «Zaiste, czyniіa jak Feniks, cudowny stwуr Arabii, ktуry buduje stos, aby siк odrodziж» [67, 162].

2.7. «Moje obowi№zki s№ proste, za kaїdym razem, kiedy statek rozbija siк u naszych brzegуw, naleїy ocalaіych marynarzy zіoїyж na ofiarк Bogini. Ja i moje њwiкte towarzyszki pilnujemy ich najpierw w podziemiach, a kiedy Luna dosiкgnie swej peіni, wynosimy jednego po drugim i rozci№gamy na rozpiкtych krzyїach. Bogini spuszcza siк wtedy po promieniu i wypija ich krew. Nasze obyczaje nie s№ bardziej okrutne od tych, jakie znane s№ w innych њwi№tyniach bogini Rzeџniczki» [67, 189].

2.8. «Odt№d widywano je wszкdzie razem, przechadzaj№ce siк po korytarzach jak trzy maіoletnie Gracje» [67, 193].

2.9. «Zrezygnuj, skarbie, z tego Achillesa, a jeszcze wyraџ swoj№ wdziкczn№ odк» [67, 197].

2.10. «Wiem - kiwam gіow№. - Postanowiіaњ mnie zіoїyж na ofiarк» [67, 111].

2.11. «Nastкpnego dnia znajdujк na poduszce kartkк pocztow№, bez obrazka, tylko pieczкж, jakby ktoњ j№ przyіoїyі burakiem, a moїe krew. Tylko jedno sіowo: Ifigenia. Zgadujк - moje nowe imiк, z tajnego przydziaіu» [67, 111].

2.12. «I przywiodіaњ mnie na ofiarк, matko. Podejrzewaіam, їe to siк tak skoсczy. Staraіam siк na to przygotowaж. Ale nie zdoіaіam. A teraz chce mi siк wyж» [67, 129]

2.13. «Gdzieњ jest dom [...]. Ale to, czego szukam, jest we mnie» [67, 191].

2.14. «Prz№dka, Przкdіa, tak i tak nazywana na wydziale - obie wersje okazywaіy siк przy bliїszym poznaniu spolszczon№ wersj№ mitycznej Parki» [67, 160].

2. 15. «Umieram po to, їeby їyж, oraz na znak protestu przeciwko їyciu, ktуre nie jest moje, szeptaіa na chwilк przed zaњniкciem. Њmierж jest warunkiem istnienia» [67, 161].

2. 16. «Teraz, wbrew wіasnej woli, zanurzyіa siк w dziwaczny sen, ktуry њniі siк komuњ innemu» [67, 95].

2.17. «Wіaњnie odkryіa w swoim їyciu doњж miejsca na to, by speіniі siк sen, jeden z tych, ktуre przyjmowaіa jako zapowiedzi nieznanego, przekіadaj№c je pуџniej w ten sposуb, їe jej њwiat stawaі siк wiele mуwi№cym systemem znakуw tylko dla wtajemniczonych, tіumaczyіa je wedle zmienianego dowolnie kodu i sіuchaіa siк ich, jak inni sіuchaj№ gіosu wyroczni» [67, 225].

Размещено на Allbest.ru

...