Реалізація управлінських рішень в ДПДГ "Христинівське"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Організаційно економічна характеристика ДП ДГ «Христинівське»

2. Операційний менеджмент

3. Економіка праці і СТВ

4. Управління персоналом

5. Планування діяльності підприємства

6. Управління маркетингом

7. Основи охорони праці

Висновки та пропозиції

Список використаної літератури

Вступ

В Україні головним ресурсним потенціалом є земля. А тому в історії України не тільки нині, але й з найдавніших часів аграрне питання завжди було актуальним і складним. Сьогодні, саме в аграрному секторі створюється більше третини національного доходу, формується 70 % обсягу загального роздрібного товарообороту, зосереджено біля третини основних виробничих фондів, працює четверта частина населення, зайнятого в економіці України.

Відомо, що ніяке суспільство не зможе функціонувати нормально, якщо не матиме високорозвиненого аграрного сектора і достатньої кількості продовольства для забезпечення населення. Кожна країна вправі здійснювати свою аграрну політику, виходячи з конкретних умов, економічних і технологічних можливостей, рівнів земле- і водозабезпеченості, історичних традицій народу та ін.

Проходження комплексної виробничої практики має важливе значення для майбутнього менеджера-економіста, адже це є продовженням навчально-виховного процесу в виробничих умовах, активною формою поєднання теорії і практики.

Метою виробничої практики є, насамперед, закріплення і поглиблення теоретичних з технологічних дисциплін, оволодіння ними планувальної, організаційної, мотиваційної, контрольної та координаційної управлінських функцій.

При проходженні виробничої практики значна увага приділялась проведенню аналізу господарської діяльності досліджуваного підприємства, вивченню питань планування діяльності господарства та стану економіки праці, а також вивченню організаційної структури та структури управління підприємством, особливості прийняття і реалізації управлінських рішень, діловодства, організації управління персоналом тощо. Місцем проходження виробничої практики обрано ДПДГ «Христинівське» Христинівського району Черкаської області.

1. Організаційно-економічна характеристика ДПДГ «Христинівське»

Державне підприємство Дослідне господарство «Христинівське» знаходиться в м. Христинівка Черкаської області. Відстань до обасті м. Черкаси 213 км.

Територія Христинівського району розташована в Західній частині Черкаської області в лісостеповій зоні України. Рельєф району плоско рівнинний, з особливо цінними ґрунтами -- чорноземами та сіро опідзоленими, які займають 70% площі.

Клімат в районі помірно континентальний. Середня температура повітря по багаторічних даних 6,8 градусів С. Сума річних опадів -- 490--520 мм. Відносна вологість повітря 77%. Географічна мережа району представлена річками Кублич, Удич, Синиця, Сорока, Уманка та іншими. Загальна довжина річок 100,9 км. Адміністративно-господарським і культурним центром є м. Христинівка, яке знаходиться на відстані 213 км від обласного центру м. Черкаси.

Межує з півночі з Монастирищанським районом, з північно-східної сторони -- з Жашківським районом, з східної та південної -- з Маньківським та Уманським районами Черкаської області, з західної -- з Теплицьким і Гайсинським районами Вінницької області.

Природні ресурси представлені площею лісового фонду 4376 га, водного фонду -- 823,2 га, землі під відкритими розробками, кар'єри -- 42,1 га. На території району знаходиться родовища торфу і цегляно-черепної глини. Поклади торфу знаходяться в селах Івангород, Талалаївка, Сичівка, суглинки і глини в селах Веселівка та Христинівка. У районі є 3 гранітні кар'єри, які зараз не працюють, 2 жорств'яні та 1 піщаний.

Повна назва об'єкта дослідження: «Державне підприємство Дослідне господарство «Христинівське» Інституту розведення і генетики тварин Національної академії аграрних наук України». Безпосередньо дане підприємство підпорядковується Інституту розведення і генетики тварин Національної академії аграрних наук України, загальне підпорядкування: Національна академія наук України як органу по управлінню державним майном, закріпленим за господарством.

Господарство створене 25 грудня 1945 року на основі постанови Ради Народних Комісарів від 1 грудня 1945 року. Діюче найменування підприємства визначене постановою Президії національної академії наук України від 18 серпня 2010 року. ДПДГ «Христинівське» є правонаступником землі, майна, майнових прав та зобов'язань ДПДГ «Христинівське».

Господарство створене з метою організаційно-господарського забезпечення науково-дослідним установам Академії умов для проведення досліджень, випробувань і доопрацювання наукових розробок, їх апробації, проведення виробничої перевірки і впровадження їх у виробництво та іншої господарської діяльності.

Господарство є державним сільськогосподарським статутним суб'єктом підприємницької діяльності, що здійснює дослідну, господарську і комерційну діяльність з метою досягнення позитивних економічних результатів та одержання прибутку.

Господарство є державним підприємством, що діє на основі державної форми власності, як самостійний суб'єкт господарювання. Майновий комплекс господарство складають всі матеріальні та нематеріальні активи, які обліковуються на балансі господарства і закріплені за ним Академією або придбані господарством за рахунок бюджетних коштів, а також кошти від фінансово-господарської діяльності господарства, або набуті іншим шляхом, не забороненим законодавством.

Порядок володіння, користування земельними ділянками та розпорядження майном, питання з вилучення землі та відчуження майна, погоджується виключно з Президією Академії.

Господарство здійснює користування землею й іншими природними ресурсами відповідно до мети своєї діяльності та чинного законодавства. ДПДГ «Христинівське» може орендувати земельні ділянки, що перебувають у власності територіальних громад, громадян та юридичних осіб, для провадження статутної діяльності. Передача в оренду земельних ділянок, які знаходяться у постійному користування господарства, не допускається.

Майно ДПДГ «Христинівське» є державною власністю, закріплене за ним Академією і належить йому на праві господарського відання. Господарство веде облік об'єктів майнового комплексу та здійснює контроль за ефективним використанням таких об'єктів.

Господарство самостійно розпоряджається майном та коштами, одержаними від господарської діяльності, в тому числі зовнішньоекономічними, благодійними внесками і пожертвуваннями організацій і приватних осіб.

На нерухому частку майна ДПДГ «Христинівське», яке знаходиться на балансі, не може бути звернено стягнення за претензіями кредиторів. Господарство, з дозволу Президії Академії може здійснювати продаж майна, що обліковується на балансі господарства. Списання майна, яке знаходиться на балансі господарства, здійснюється з дозволу Президії Академії в порядку, встановленому законодавством. Господарству забороняється без дозволу Президії Академії безоплатно передавати в будь-якій формі закріплене за ним державне майно іншим установам, організаціям, підприємствам, а також громадянам.

ДПДГ «Христинівське» може з дозволу Академії та в установленому нею порядку здавати в оренду нерухоме майно та приміщення, які обліковуються на балансі господарства і тимчасово не використовується в науково-дослідних, виробничих та інших господарських цілях, на вигідних для господарства умовах на основі укладених договорів оренди майна, у тому числі нерухомого, керуючись чинним законодавством України про оренду державного майна. Кошти, одержані господарством від оренди об'єктів майнового комплексу, у повному обсязі спрямовується на виконання статутних завдань господарства.

На основі вивченої організаційної будови підприємства, складу його основного виробництва наявності і складу допоміжних та обслуговуючих підрозділів ми можемо побудувати схему організаційної структури ДПДГ «Христинівське».

Організаційна структура управління - це форма поділу праці, що закріплює певні функції управління за відповідними структурними підрозділами апарата управління [1,с.23]. У широкому розумінні задача менеджерів полягає в тому, щоб обрати ту організаційну структуру, яка найкраще відповідає цілям і задачам підприємства, а також внутрішнім і зовнішнім факторам, що впливають на неї. Найкраща структура - це та, яка найкращим чином дозволяє підприємству ефективно взаємодіяти із зовнішнім середовищем, продуктивно і доцільно розподіляти і спрямовувати зусилля своїх співробітників і таким чином задовольняти потреби клієнтів і досягати своїх цілей із високою ефективністю.

За даними організаційної структури ДПДГ «Христинівське» ми можемо побачити, що в товаристві присутні чотири відділи: фінансово-економічний, інженерно-технічний, кадрів, агрономічний і зооветеринарна служба . Також є дві бригади, тракторна та рільнича, МТФ, СТФ. Крім основних структур в товаристві присутні ще й допоміжні обслуговуючі підрозділи їх є чотири: майстерня, гараж, автопарк, склад.

Далі проаналізуємо розмір ДПДГ «Христинівське» за останні три роки в таблиці 1.1.

За аналізом таблиці 1.1 ми можемо побачити, що розмір господарства в 2011 році порівняно до 2009 року збільшився. Так вартість валової продукції в 2011 році становив 6256 тис. грн., що на 12,9% більше ніж в 2009 році, зокрема в рослинництві даний показник збільшився на 9,1%, а в тваринництві на 17,2%. Середньорічна чисельність працівників по господарству в 2011 році становила 117 осіб що на 8,3% більше ніж в 2009 році, а зокрема в рослинництві даний показник збільшився на 25%, в тваринництві він залишився незмінний.

Таблиця 1.1

Динаміка основних показників розміру ДПДГ «Христинівське» м. Христинівка Черкаської області

Показники	2009р.	2010р.	2011р.	2011р. до 2009р, %
Валова продукція в порівняльних цінах 2005 р., тис. грн.	5537	7609	6256	112.9
у т. ч рослинництва	2899	4641	3164	109.1
тваринництва	2638	2968	3092	117.2
Товарна продукція, тис. грн..	9043	8969	10782	119.2
Загальна земельна площа, га	1639	1639	1639	100
у т. ч. с. г угіддя, га	1457	1457	1457	100
із них рідня, га	1421	1421	1421	100
Середньорічна чисельність працівників по господарству, чол..	108	124	117	108.3
у т. ч. рослинництва	36	56	45	125
тваринництва	72	68	72	100
Середньорічна вартість основних виробничих фондів, тис. грн6.	24887	28938	29524	118.6
Середньорічна вартість оборотних коштів, тис. грн..	4847	5090	5946	122.7
ВРХ	484	565	544	112.4
у т. ч. корови	300	330	335	11.7

Виробничий напрям та спеціалізація господарства визначаються за даними про склад та структуру його товарної продукції ( таблиця 1.2).

Спеціалізація виробництва у сільськогосподарських підприємствах характеризується багатьма показниками, основним з яких є структура товарної продукції. Тому значення певної галузі сільськогосподарського підприємства визначається часткою її товарної продукції у загальній кількості товарної продукції господарства.

менеджмент управлінський планування



Таблиця 1.2

Склад і структура товарної продукції ДП ДГ «Христинівське» м. Христинівка Черкаської області

Галузь, продукція	2009 р.	2010 р.	2011 р	В середньому за три роки
	Тис. грн..	%	Тис. грн..	%	Тис. грн..	%	Тис. грн..	%
Зернові і зернобобові	2095	24	957	11	1355	12.7	1469	15.9
у. т.ч озима пшениця	1585	17	944	10.8	1318	12.3	1282	13.4
Кукурудза на зерно	1455	16	946	10	1808	17	1403	15
Соняшник	487	4	504	6	315	3	435	4
Інші види	89	1	77	1	86	1.3	84	1.1
Разом по рослинництву	4062	45	2507	28	3615	34	3394	36
Скотарство	609	10	1104	12	1321	12	1011	11
В т. ч. молоко	2673	43	5244	58	5754	53	4557	51
Інші види	102	2	114	2	92	1	103	2
Разом по тваринництву	3384	55	6462	72	7167	66	5671	64
Всього по господарству	9043	100	8969	100	10782	100	9598	100

Рівень спеціалізації господарства визначають за часткою вартості товарної продукції головних (головної) галузей у загальній вартості його товарної продукції. Високий рівень спеціалізації мають глибоко спеціалізовані підприємства, які виробляють переважно один вид товарної продукції (птахофабрики, господарства з відгодівлі молодняку великої рогатої худоби, свиней, овочеві фабрики тощо). При цьому частка товарної продукції головної галузі становить понад 50% загальної вартості товарної продукції господарства. Чим менша кількість головних і додаткових галузей, тим порівняно вищим є рівень спеціалізації підприємства.

Рівень спеціалізації визначають за коефіцієнтом, який розраховують за формулою:

Кс =100 / (?Ут(2і-1)),

де Кс-- коефіцієнт спеціалізації; Ут-- частка товарної продукції окремих галузей; і -- порядковий номер частки товарної продукції у ранжованому ряду.

Для ДПДГ «Христинівське» коефіцієнт спеціалізації становитиме 0,13, що свідчить про низький рівень спеціалізації господарства.

Згідно процентної частки продукції ДПДГ «Христинівське» має молочно-зерновий напрям спеціалізації, оскільки найбільшу питому вагу в тваринництві займає вирощування корів (53%), а в рослинництві вирощування зернових культур (12,7%), а зокрема озимої пшениці (12,3%).

Ефективність використання ресурсів характеризує зв'язок між кількістю ресурсів, витрачених у процесі виробництва, і кількістю товарів і послуг, отриманих у результаті використання цих ресурсів.

Збільшення кількості товарів і послуг, яку виробляє господарство з даного обсягу ресурсів, означає підвищення ефективності використання ресурсів. І навпаки, зменшення обсягу продукції, який одержують із даної величини залучених ресурсів, свідчить про зниження ефективності використання ресурсів. Ефективне використання ресурсів передбачає досягнення:

а) повної зайнятості ресурсів;

б) повного обсягу виробництва.

Таблиця 1.3

Основні показники забезпеченості ресурсів та ефективності їх використання у ДП ДГ «Христинівське» м. Христинівка Черкаської області

Показник	2009 р.	2010 р.	2011 р.	2011р. до 2009 р. ,%
Показники ефективності використання землі
Урожайність, ц/га Зернових та зернобобових	47.2	32.13	41.0	87
Виробництво на 100 га відповідних угідь, ц зерна	1956	976	1216	62.1
молока	1322	1432	1428	108
живої ваги ВРХ	64.5	64.4	70.5	109
Одержано на 100 га с.-г. угідь,тис. грн.. Валової продукції	380	522.2	429.4	113
Чистого прибутку	4.4	7.6	10.7	243
Показники ефективності використання основних виробничих фондів
Фондоозброєність, тис. грн..	230.4	233.4	252.3	109
Фондозабезпеченість, тис. грн..	15.2	17.7	18.0	118
Фондовіддача, грн.	0.2	0.3	0.2	100
Фондомісткість, грн..	4.5	3.8	4.7	104
Припадає в розрахунку на 1 грн. основних виробничих фондів, грн.: Валового прибутку	0.2	0.3	0.2	100
Чистого прибутку	0.003	0.004	0.005	167
Показники ефективності використання трудових ресурсів
Виробництво валової продукції у розрахунку на 1 середньорічного працівника, тис. грн..	51,27	45,2	53,4	104
у т. ч. рослинництва	80,5	82,9	70,3	87,3
тваринництва	36,6	43,6	42,9	117

Отже, за аналізом таблиці 1.3, ми можемо сказати що в 2011 році ДПДГ «Христинівське» повністю забезпечене ресурсами, та ефективно їх використовує.

Далі проаналізуємо основні показники економічної ефективності виробничої діяльності в ДПДГ «Христинівське» (таблиця 1.4).



Таблиця 1.4

Основні показники економічної ефективності виробничої діяльності ДП ДГ «Христинівське» м. Христинівка Черкаської області

Показники	2009 р.	2010 р.	2011 р.	2011 р. до 2009 р.,%
Вартість валової продукції розрахунку на: 100 га с. - г. угідь, тис. грн..	380	522.2	429.4	113
1 середньорічного працівника, тис. грн..	51.3	61.4	53.5	104
100 грн. основних виробничих фондів с. -г. призначення, тис. грн..	22.2	26.3	21.2	95.5
Чистий прибуток у розрахунку на: 100 га с.-г. угідь, тис. грн.	4.4	7.6	10.7	243
1 середньорічного працюючого, тис. грн..	0.6	0.9	1.3	217
100 грн. основних виробничих фондів с. г. призначення, тис. грн..	0.3	0.4	0.5	167
Норма прибутку, %	0.2	0.3	0.4	0,2
Рівень рентабельності, %	0.6	1.2	1.4	0,8

На основі проведених розрахунків в таблиці 1.4. ми можемо сказати, що в 2011 році ДПДГ «Христинівське» мало ефективну виробничу діяльність. Так норма прибутку в 2011 році становила 0,4%, що на 0,2 пункти більше ніж в 2009 році. Рівень рентабельності в 2011 році становив 1,4%, що на 0,8 пунктів більше ніж в 2009 році.

Отже за проведеним аналізом ми можемо сказати що ДПДГ «Христинівське» на повну міру забезпечене ресурсами та ефективно їх використовує, а також має ефективну виробничу діяльність.

2. Операційний менеджмент

Держава впливає на вибір напрямів діяльності підприємства та використання прибутку за допомогою економічних методів (проценти на вклади і позички, доходи від цінних паперів, ціни і податки, податкові пільги і економічні санкції, цільові дотації і субсидії, валютний курс, норми амортизаційних відрахувань, соціальні, екологічні та інші норми і нормативи).

Вивчаючи управлінську діяльність та питання організації виробництва на підприємстві можемо скласти структуру управління ДПДГ «Христинівське». У своїй управлінській діяльності застосована лінійно функціональна структура управління (рис. 2.1)

Багатолітній досвід використання лінійно-функціональних структур управління показав, що вони найбільш ефективні там, де апарат управління виконує рутинні, які частіше повторюються і рідко змінюються задачі і функції. Вони виявляються в управлінні організаціями з масовим або багатосерійним типом виробництва, а також при господарському механізмі затратного типу, коли виробництво найменш чутливе до прогресу в області науки і техніки. При такій організації управління виробництвом підприємство може успішно функціонувати лише тоді, коли зміни по всім структурним підрозділам відбуваються рівномірно. Але в реальних умовах цього немає, виникає неадекватність реакції системи управління на вимогу зовнішньої середи. Положення посилюється втратою гнучкості в взаємовідносинах робітників апарату управління із-за застосування формальних правил і процедур. В результаті ускладнюється і уповільнюється передача інформації, що не може не відбиватися на швидкості і своєчасності прийняття управлінських рішень. Необхідність погодження дій різних функціональних служб різко збільшує обсяг роботи керівника організації і його заступників, тобто, вищого ешелону управління.

Управління підприємством організовують відповідно до його Статуту. За Статутом Державне підприємство дослідне господарство «Христинівське» очолює директор, наймання директора здійснюється Призидією (Національна академія аграрних наук України) за поданням кандидатури керівництвом господарства. З директором укладається контракт. Він розв'язує самостійно всі питання діяльності підприємства, крім тих, що віднесені до компетенції Президії.

Президія (конференція) трудового колективу вирішує основні питання виробничо-фінансової діяльності та соціального розвитку підприємства (про викуп майна підприємства, укладання з адміністрацією колективного договору угоди, обрання, відкликання представників до ради підприємства), заслуховують звіти про їхню діяльність. Основні питання організації щоденної діяльності трудового колективу регламентується типовими правилами внутрішнього розпорядку для робітників і службовців підприємств, установ і організацій.

Коло обов'язків директора державного підприємства визначається Основами законодавства України про працю, Типовими правилами внутрішнього трудового розпорядку, а також спеціальними положеннями і службовими інструкціями.

Директор є одночасно керівником і організатором усієї виробничої, соціально-економічної і фінансово-господарської діяльності. Він керує апаратом управління і закріпленими за ним виробничими підрозділами. Його рішення є обов'язковими для виконання кожним працівником підприємства. Директор відповідає перед державою за правильне ведення господарства, зобов'язання по продажу продукції, раціональне використання землі, техніки, трудових ресурсів. Він повинен всіляко розвивати госпрозрахункові принципи ведення підприємства, сприяти вдосконаленню технології, організації праці, виробництва і управління, добиватися неухильного зростання виробництва, зниження собівартості продукції, досягнення самофінансування на підставі високорентабельності роботи господарства.

У своїй діяльності директор ДПДГ «Христинівське» господарства спирається на групу спеціалістів: начальника відділу кадрів, начальника фінансово-економічного відділу, начальника інженерно-технічного відділу, начальника агрономічного відділу, начальна зооветеринарної служби, яким дано право здійснювати функціональне керівництво у відповідних галузях господарства. Керівники юридичної і бухгалтерських служб призначаються на посаду і звільняються його керівником в установленому порядку.

Начальник агрономічного відділу є заступником керівника по виробництву і очолює всю агрономічну роботу в господарстві. В його завдання входить розробка ефективної системи управління природокористуванням, впровадження Індустріальної технології виробництва продуктів землеробства і постійне її удосконалення; турбота про правильну організацію використання землі, впровадження раціональних сівозмін, проведення протиерозійних заходів, розробка і впровадження науково обґрунтованої системи добрив, насінництва, захисту рослин від шкідників і хвороби, постійний контроль за своєчасним і якісним веденням роботи в господарстві. У його підлеглості знаходяться усі агрономи центрального апарату управління підприємства. Крім того, він направляє і координує роботу агрономів, відділків і бригад, а також інших підрозділів.

Начальник інженер-технічного відділу є керівником і організатором всієї роботи по механізації, електрифікації, автоматизації виробництва, своєчасному ремонту і технічному обслуговуванню тракторів, сільськогосподарських машин, електрообладнання, силового та іншого обладнання. Разом з відділом по реалізації і постачанню головний інженер організує безперервне постачання сільськогосподарської техніки запасними частинами, ремонтними матеріалами і інструментом. В безпосередній підлеглості у головного Інженера знаходяться: завідувач ремонтної майстерні, інженер-механік по механізації процесів у тваринництві, інженер-електрик, завідувач авто гаража, нафтового господарства і матеріальної комори. Крім того, головний інженер направляє і контролює роботу механіків відділень (бригад).

Начальник відділу тваринництва призначається заступником керівника по виробництву в господарствах тваринницької спеціалізації. Він є керівником і організатором усієї зоотехнічної роботи в тваринницьких галузях господарства. В коло його обов'язків входить: розробка системи ведення тваринництва, участь у складанні плану соціально-економічного розвитку, бізнес-плану господарства і госпрозрахункових завдань тваринницьким фермам, проведення племінної роботи, бонітування тварин і організація правильного ведення зоотехнічного обліку і звітності, розробка кормових раціонів, організація правильної годівлі, удосконалення і поглиблення господарського розрахунку, дотримання суворого режиму економії затрат, регулярне підведення підсумків роботи тваринницьких ферм, впровадження досягнень науки і передового досвіду, контроль за якістю продукції яку виробляють, дотримання санітарно-профілактичних заходів і зоотехнічних правил, керівництво зоотехнічним навчанням та ін.

Головний ветеринарний лікар організовує і проводить ветеринарно-профілактичні і оздоровчі заходи на тваринницьких фермах підприємства. На початку року він складає загальний план ветеринарних заходів, а також плани по ліквідації виявлених захворювань. Протягом року здійснює систему спостереження за санітарним станом тваринницьких приміщень, пасовищ і водойм; щомісячно проводить загальний огляд тварин і контролює виконання зоогігієни; лікує тварин; керує діяльністю ветеринарного персоналу.

Начальник фінансово-економічного відділу є керівником і організатором усієї економічної і планової роботи в господарстві. Разом із галузевими спеціалістами він розробляє перспективні, поточні і робочі плани, технологічні карти і госпрозрахункові завдання (виробничі програми) бригадам, фермам, іншим виробничим одиницям та орендним колективам. Організує розробку з питань інтенсифікації, концентрації і спеціалізації виробництва та інших конкретних заходів, спрямованих на збільшення виробництва продукції, підвищення її конкурентоспроможності, раціональне використання землі, трудових ресурсів, основних та оборотних фондів. Він дає економічне обґрунтування ефективності капітальних вкладень і черговості їх здійснення, застосування нових машин і механізмів, проводить економічну оцінку основних організаційних, агрономічних і зоотехнічних заходів. Економіст аналізує стан і розвиток господарства і його підрозділів, постійно працює над удосконаленням форм оплати праці, розвитком і поглибленням госпрозрахункових відносин, впровадженням підрядних форм організації і оплати праці.

Головний бухгалтер здійснює керівництво і контроль за станом бухгалтерського обліку і звітності у всіх галузях виробництва. В його обов'язки входить складання фінансового плану і контроль за його виконанням, а також за суворим дотриманням фінансової дисципліни, здійсненням режиму економи на всіх ділянках виробництва, за правильністю реалізації і використання продукції, насіння, кормів, нафтопродуктів та інших матеріальних цінностей, за виконанням договорів і зобов'язань господарства. Разом з економістами та іншими спеціалістами господарства головний бухгалтер розробляє і аналізує заходи, спрямовані на забезпечення високої конкурентоспроможності підприємства і всієї продукції, що виробляється, слідкує за здійсненням намічених заходів, турбується про дієвість комерційного господарського розрахунку, впровадження прогресивних форм ведення обліку, вдосконалення системи нормування і оплати праці. Разом з керівником господарства головний бухгалтер підписує річний звіт підприємства, всі фінансові та інші документи, що пов'язані з витрачанням коштів і матеріальних цінностей.

Далі проведемо аналіз планування роботи керівників і спеціалістів. Планування часу дозволяє керівникам і спеціалістам насамперед критично осмислити власні цілі і знайти більш ефективні засоби їхньої реалізації, що дозволяють не тільки своєчасно з ними справитися, але і створити необхідні резерви для рішення непередбачених проблем.

Далі, планування дає можливість керівнику сконцентруватися на найважливіших питаннях з урахуванням термінів і часу їхній рішення, а інші раціонально розподілити серед підлеглих. У основі цього, оцінка кожної роботи з погляду необхідності, наслідків у випадку відмови від виконання, виправданості зусиль, необхідних для її виконання, можливості її зниження, реальної віддачі.

Нарешті, планування часу дає можливість керівнику сформувати оптимальну структуру робочого дня і скласти його розклад.

Планування часу, відведеного на рішення тих або інших проблем, здійснюється з урахуванням їхньої раціональної черговості. Тобто спочатку плануються справи з фіксованим терміном виконання або потребуючі значних витрат часу, а також неприємні задачі, відкладання яких на потім небажано; далі випливає рутинна робота і виконання повсякденних обов'язків; нарешті, третє місце приділяється другорядним і епізодичним справам, що не віднімають багато часу, наприклад, читанню поточної кореспонденції, обходові робочих місць. Але в будь-якому випадку при плануванні встановлюється точний термін завершення роботи.

Якщо майбутній обсяг роботи в задані терміни може бути не виконаний, у плані передбачаються можливості їхній перенесення на більш пізній період.

Планом повинно охоплюватися не більш 60% робочого часу, а інше складають резерви на рішення непередбачених проблем, творчу діяльність, підвищення кваліфікації. Непередбачені проблеми виникають звичайно в зв'язку з несподіваними відвідувачами, телефонними дзвінками, необхідністю виправити раніше допущені помилки. Створення резервів часу значно підвищує гнучкість планів і полегшує коригування.

Передумовою планування часу є його ретельне документування і контроль за його використанням, що дозволяють мати точні уявлення про нього, краще розподіляти здійснення тих або інших робіт, а також погоджувати свої дії в області планування часу з підлеглими і колегами.

На практиці існує декілька типів планів використання часу. Насамперед, це довгострокові, за допомогою яких розподіляється час на реалізацію великих життєвих цілей, що потребують багатьох років, а часом і десятиліть: одержання освіти, просування до визначеної посади по службовій драбині і т.п. До середньострокових планів можна віднести річні, фіксуючі розподіл часу для рішення великих, але більш конкретних задач, насамперед виробничого характеру.

До короткострокових планів використання робочого часу, що конкретизує середньострокові, відносять квартальні, місячні, декадні (тижневі), денні, кожний із який деталізує попередній. Для їхнього упорядкування необхідно визначити центральну, найбільше трудомістку задачу періоду, що повинна бути вирішена в його рамках; випливаючи із неї задачі, до рішення котрих потрібно приступити, і трудності, що у зв'язку з цим можуть виникнути.

У місячних планах витрата часу на кожний вид діяльності, включаючи необхідні резерви, передбачається вже в годинах. У декадних (тижневих) планах відбиті всі без виключення справи і час, необхідний для їхнього виконання. Якщо поставлена проблема за зазначений період не вирішується, роботу з нею починає інша особа.

Але найважливіший план - денний. Він містить у собі не більше десятка проблем, у тому числі не більш трьох першорядних, робота над якими здійснюється в першу чергу. Вони, а також самі неприємні справи плануються на ранкові години, із тим, щоб до вечора їх вдалася завершити. Однорідні задачі групуються в денному плані роботи блоками, що дозволяє не "перескакувати" з однієї проблеми на іншу і заощаджувати в такий спосіб час.

Одночасно в денному плані передбачаються обов'язкові перерви, що враховують як загальну працездатність людини, так і час, що минув з початку робочого дня. Чим більше часу пройшло, тим стрімкіше наростає втома, що позначається на ефективності роботи менеджера і спеціаліста. Дослідження показали, що за перші вісім годин робочого дня керівник у середньому приймає 9,3 рішень в час; протягом дев'ятої години -2,5 рішення; протягом десятої - 0,9 рішення.

Знання всього цього дозволяє найбільше раціонально розподіляти важкі і легкі, прості і складні, відповідальні, напружені і ненапружені справи в рамках робочого дня і чергувати їх необхідним способом відповідно до коливань працездатності.

Як і всі інші, денні плани витрати часу складаються в писемній формі, тому що в такий спосіб закладені в них справи тяжче ігнорувати. Крім того, записи розвантажують пам'ять, дисциплінують, дозволяють чіткіше розподіляти роботу, робити її більш цілеспрямованою. По записах також легше контролювати виконання планів і оцінювати їхні результати.

Упорядкування денного плану починається напередодні ввечері і відбувається в декілька етапів. Спочатку формулюються його задачі, у які включаються перенесені з місячного і тижневого (декадного) планів; перехідні з плану попереднього дня, не вирішені до дійсного моменту; не плановані заздалегідь унаслідок повторювальності; здатні раптово виникнути. Витрати часу на них визначаються з урахуванням можливого засобу їхній рішення. У денному плані передбачаються "вікна" на випадок необхідності вирішувати несподівані проблеми і десятихвилинні перерви після кожної години роботи.

Потім ще разом уточнюються пріоритетність задач; виділяються ті з них, за які настала пора рішуче братися, і уточнюється, кому з підлеглих що можна доручити.

Ранком складений напередодні денний план ще разом уточнюється керівником разом із референтом або секретарем, щоб врахувати нові обставини, що з'явилися раптово, наприклад, документи що надійшли за ніч.

Як будь-який інший, денний план використання часу повинний бути гнучким.

Жорстко регламентуються тільки питання, пов'язані з запрошенням людей, наприклад, наради, прийом відвідувачів і т.п.

Всі плани витрати часу регулярно контролюються на предмет того, чи передбачаються в них дійсно важливі і необхідні задачі; чи відповідає фактично витрачений час тому, що був запланований; чи раціональні навантаження на виконавців; чому було втрачено час; чи можна було зробити більше.

В умовах переходу до ринкових відносин, потрібне гнучке реагування на зміну попиту споживачів на той чи інший вид продукції, росте роль оперативно-виробничого планування. Його завдання - забезпечити чітку і безперебійну роботу підприємства і внутрізаводських підрозділів при найбільш ефективному використанні виробничих ресурсів.

Ритмічність виробництва - це ритмічна праця і рівномірний випуск продукції. Це все можна забезпечити ОВП, яке являє собою систему мір, направлених на конкретизацію техніко-економічного плану в часі і просторі. ОВП випускає складовою частиною внутрізаводського планування і правильно забезпечує вирішення великого кругу завдань [2,c.51].

Завдання оперативного управління виробництвом:

* Деталізація і розподіл виробничої програми і інших показників плану економічного розвитку по місцю і часу їх виконання

* Розробка прогресивних календарно-планових нормативів

* Забезпечення робочих місць сировиною, матеріалами, заготовками, деталями, оснасткою, інструментом

* Складання графіків руху предметів праці в часі і просторі і доведення їх до виконавців

* Координація роботи цехів, учасників, бригад, робочих місць

* Контроль і регулювання ходу виробництва.

Вирішення всіх цих завдань забезпечує чітку, ритмічну роботу всіх структурних підрозділів підприємства і рівномірний випуск продукції.

Виробничо-господарська діяльність підприємства включає в себе такі об'єкти, які необхідно запланувати і організувати:

1) виробництво товарної продукції

2) технічна підготовка виробництва

3) допоміжні господарства

4) матеріально-технічне забезпечення

5) праця, кадри і зарплата

6) фінансова діяльність

Кожний із перерахованих об'єктів планується і організовується окремо, але всі вони між собою взаємозв'язані і направлені на виконання головного завдання підприємства - здійснення господарської діяльності, направленої на отримання прибутку для задоволення соціальних і економічних інтересів членів трудового колективу і інтересів власника майна підприємства. Центральна ланка - це виробництво товарної продукції. Призначення всіх інших ланок - своєчасне забезпечення в достатній кількості основного виробництва засобами виробництва, матеріалами, трудовими і фінансовими ресурсами.

Реалізація плану виробництва на підприємстві досягається всіма структурними підрозділами. На результати роботи кожної виробничої ланки впливає маса факторів. Для нормального процесу виробництва потрібно виявити ці фактори і їх негативну дію, так як це не буде зроблено, то це приведе до зривів виробництва, це потребує постійного поточного контролю і управління за ходом виробництва.

Метод безперервного нагляду, контролю, управління, регулювання виробничого процесу, заснований на календарних планах і використовує технічні засоби для обміну і аналізу інформації і називається диспетчеризацією [ 2,с.96].

Оперативне управління і регулювання виконує облік, контроль і диспетчеризацію виробництва, і відповідає таким вимогам:

- забезпечує єдність показників обміну і контролю

- достовірність інформації

- своєчасність інформації

При управлінні і регулюванні ходом виробництва необхідно звести до мінімуму витрати і відхилення від плану і відновляти графіки виконання виробничих завдань.

Оперативне управління виробництвом забезпечує ефективне функціонування всього виробничого процесу, який в свою чергу дуже залежить від потужностей підприємства.

Управління якістю - такі напрямки виконання функції загального управління, які визначають політику, цілі та відповідальність у сфері якості, а також здійснюють їх за допомогою таких засобів як планування якістю, оперативне управління якістю, забезпечення та поліпшення якості в межах системи якості [3,с.79].

Планування випуску продукції організацією повинне визначати:

- цілі у сфері якості та вимоги, пов'язані з продукцією;

- потреби в розробленні процесів і документів та забезпеченні ресурсами, специфічними для цієї продукції;

- необхідні перевірку, затвердження, моніторинг продукції;

- протоколи, необхідні для надання доказів того, що випуск і кінцева продукція задовольняють вимоги.

Управління якістю здійснюють через управління процесами в організації:

- управління безпосередньо самою структурою та виконанням процесу, в якому існує потік продукції чи інформації;

- управління параметрами, які визначають якість продукції чи інформації, потік якої існує в структурі.

Контроль якості продукції, виробленої ДПДГ «Христинівське» переважно здійснюється при прийманні продукції переробним підприємствам (цукровим заводам, молокозаводам). У господарстві контролюється лише жирність молока. Лабораторії для визначення якості інших видів продукції - відсутні.

Важливою умовою раціонального використання робочого часу керівника і спеціалістів є планування їх особистої роботи. Особистий план може складатися на різні строки: довгостроковий (рік, квартал), середньостроковий (місяці), короткостроковий (тиждень, день). У плані точно визначається строк виконання роботи і час, необхідний для цього. Роботи поділяються на періодичні, що повторюються і раптово виникають.

Керівник ДПДГ «Христинівське» має дуже насичений робочий день. В першій половині дня знаходиться переважно в управлінні господарством, в робочому кабінеті, де значна увага приділяється вирішенню поточних завдань, пов'язаних з виробничо-господарською діяльністю підприємства. Решта робочого часу відведена контролю за роботою виробничих підрозділів. Керівник підприємства особисто відвідує дані підрозділи, зустрі-чається з працівниками з метою отримання повної і достовір-ної інформації про діяльність підприємства в цілому.

Для покращення якості продукції та підвищення ефективності сільськогосподарської продукції, робітників в господарстві проводиться матеріальне стимулювання, а саме:

Встановити натуральну оплату праці:

- для слюсарів і робітників на доочищенні зерна до 2-щх ц. на працівника, які відпрацювали не менше 20 днів;

- спеціалістам агрономічної служби при одержані урожайності понад 45 ц/га у заліковій вазі до 5-ти центнерів;

- працівникам:

а) по догляду за телятами до 6-ти місячного віку при отриманні 600 грамів середньодобових приростів і 100% збереження поголів'я;

б) по догляду за телятами віком 6-12 місяців при отриманні 700 грамів середньодобових приростів і100% збереження поголів'я;

в)по догляду за телятами віком 12-18 місяців при отриманні 800 грамів середньодобових приростів і100% збереження поголів'я - одне теля вагою до 70 кг.

- операторам машинного доїння:

А) за вихід 95 телят від групи корів і100% збереження при умові зростання валового надою молока проти попереднього року - одне теля вагою жо 70 кг;

Б) за роздій корів протягом 2011 року:

Перша лактація - 6500-7000 кг - виділяти премію в розмірі 200 грн.;

Друга лактація - 7500-8000 кг - виділяти премію в 300 грн.;

Третя лактація -8500-9000 кг. І більше - виділяти премію в розмірі 400 грн.;

В) за виконання завдання по валовому надою молока за 2011 рік на 100-110; - виділяти премію в розмірі 250 грн, на 111-120% - виділяти прмію в розмірі 350 гривень;

Г) за надій протягом 2011 року молока на одну фуражну корову 69500-7000 кг. - виділяти премію в розмірі 500 грн., 7500-8000 - виділяти премію в розмірі 800 грн.;

Д) за збереження 95% телят від живого приплоду в родильному відділенні - одне теля вагою до 70 кг.;

3. Економіка праці і СТВ

ДП ДГ «Христинівське» знаходиться в м. Христинівка Черкаської області. Станом на 01.01.2012 в Христинівському районі проживає 35,7 тис. чол. у тому числі: сільського населення 20,9 тис. чол., міського населення 14,8 тис. чол.

Трудові ресурси - це працездатна частина населення, яка володіє фізичними чи інтелектуальними можливостями і знаннями, необхідними для здійснення корисної діяльності по виробництву матеріальних благ і наданню певних послуг [4,с.91].

Проаналізуємо наявність працівників в ДП ДГ «Христинівське» за аналізований період років в таблиці 3.1



Таблиця 3.1

Кількість працівників в ДП ДГ «Христинівське»

Працівники	2009 рік	2010 рік	2011 рік	Відхилення 2011 р. від 2009 р., +,-	2011 р. до 2009 р., %
В рослинництві, чол.	36	56	45	9	125
В тваринництві, чол.	72	68	72	0	100
Управлінський персонал, чол..	53	44	28	-25	52
Всього в господарстві, чол.	161	168	145	-16	90

За даними таблиці 3.1. ми можемо бачити що за період з 2009 року по 2011 рік кількість працівників товариства мають тенденцію до зменшення. Так в 2011 році кількість працівників по господарству в цілому становило 145 чол., що на 16 чол. менше ніж в 2009 році. Зокрема кількість працівників в тваринництві в 2011 році становило 72 осіб, в рослинництві 45 осіб що на 9 осіб більше ніж в 2009 році. Управлінського персоналу в 2011 році становило 28 осіб, що на 25 осіб менше ніж в 2009 році.

Всі працівники працездатного віку в межах від 30 до 50 років. Аналізуючи статеву структуру працівників на підприємстві, можна сказати що кількість чоловіків і жінок , які працюють майже однакова.

Спостерігаючи за трудовим процесом в господарстві можна сказати, що між керівником та найманими працівниками склалися доброзичливі соціально-трудові відносини, на що вказують їх соціально-психологічні відносини, їх емоційний стан при спільній роботі, характер спілкування. Такі відносини керівника до своїх підлеглих надають змогу для повного розкриття творчого потенціалу підлеглого, стимулюють трудову активність.

Під час перебування в колективі трудових конфліктів, проявів дискримінації не відбувалося. Але в кожному трудовому колективі без конфлікту не обходиться, адже він визначається вирішальним фактором соціального розвитку, відкриває дорогу інноваціям, сприяє формуванню нового рівня взаєморозуміння і співробітництва. Але він може стати і фактором руйнування соціально-трудових відносин на підприємстві.

Суспільний поділ праці та спеціалізація виробництва є основою формування і розвитку товарних, у тому числі і ринкових відносин.

Поділ праці - це процес регламентування різних видів діяльності людей, наслідок спеціалізації працівників на виконанні певного кола функцій, за яких окремі працівники виконують різні роботи або операції, що доповнюють одна одну [4,с.46].

В ДП ДГ «Христинівське» здійснюється частковий та одиничний поділ праці.

Частковий поділ праці - це відокремлення видів виробничої діяльності людей в межах кожної окремої галузі народного господарства (автопарк, тракторний парк, тваринництво рільництво).[4,с.47]

Одиничний поділ праці - це спеціалізація окремих працівників в середині кожного підприємства, його виробничих ділянок (доярки, фуражири, телятниці, технік штучного осіменіння).[4,с.47]

Відповідно до цих форм поділу праці здійснюється найбільш цілеспрямований розподіл трудових ресурсів у суспільному виробництві.

Одиничний поділ праці є неодмінною умовою формування оптимальних соціально-трудових відносин на підприємстві. З урахуванням такого поділу праці керівник товариства визначає потребу трудових ресурсів, їх професійний та кваліфікаційний склад, а також форм підготовки кадрів і шляхи підвищення їх кваліфікації. За допомогою такого поділу праці досягається найбільш доцільне розставлення робітників у трудовому колективі, забезпечується раціональний розподіл функцій, а отже і оптимальні взаємовідносини між виконавцями в процесі їх трудової діяльності.

Одним із елементів організації праці на підприємстві є організація робочих місць.

Робоче місце - це первинна ланка виробництва і зона прикладання праці виконавців [5,с.100]. Раціональна організація робочого місця вимагає, щоб конструкція основного устаткування і оснащення забезпечували безпечні умови праці, зручність, скорочення кількості рухів, зниження зусиль та інше. Комплексне оснащення робочого місця є необхідною передумовою ефективної організації процесу праці. Рівень організації праці на робочому місці залежить від якості його обслуговування.

Раціональна організація праці передбачає створення відповідних умов працюючих.

Умови праці - це те виробниче середовище, в якому проходить трудовий процес. До факторів що визначають умови праці відносяться: загальний стан виробничих приміщень, температура, вологість, наявність виробничого шуму, вентиляція, повітря, освітлення робочої зони, вібрація, забрудненість повітря, рівень безпеки праці.

Створення найбільш сприятливих умов праці на виробництві, що забезпечують високу працездатність людини і зберігають її здоров'я, є важливим напрямом організації праці, за будь-якого соціально-суспільного середовища.

Сукупність факторів, які складають умови праці та їх впливу на працездатність людини можна об'єднати в три групи: санітарно-гігієнічні, психофізіологічні і естетичні.

Проходивши практику в ДП ДГ «Христинівське», я спостерігала за умовами праці адміністративного персоналу, і дійшла висновків, що санітарно-гігієнічні умови їх праці є відповідними. Тобто, температура приміщення є нормальною, освітлення достатнє, повна ізоляція від стороннього шуму. Всі ці фактори позитивно впливають на настрій, стан здоров'я персоналу, а також підвищують продуктивність праці.

Організація режимів праці та відпочинку - це впорядковане чергування часу роботи та відповідних перерв для зняття втоми. Робочий час - це загальна міра кількості праці.

Трудові відносини працівників підприємства регулюються кодексом України про працю, іншими актами чинного законодавства, Генеральною та Галузевою угодами, колективним договором.

На підприємстві встановлюється тривалість роботи на тиждень - 40 годин. Облік робочого часу проводиться в годинах. Режим роботи на підприємстві встановлюється:

- початок роботи - о 8.00 годині;

- кінець роботи - о 17.00 годині;

- перерва на обід - з 12.00 до 13.00 години

Для всіх категорій працівників, крім тваринників, які працюють за окремим графіком

- Робочий тиждень - п'ятиденний. Вихідні дні: субота та неділя.

Вводиться підсумковий облік робочого часу в межах одного року для конкретних категорій працюючих.

В господарстві забезпечується скорочена тривалість робочого часу:

- Для працівників віком від 16 до 18 років - 36 годин на тиждень;

- Для осіб віком від 15 до 16 років (учнів від 14 до 15 років, які працюють в період канікул) - 24 години на тиждень;

- Для працівників зайнятих на роботах з шкідливими умовами праці - не більше як 36 годин на тиждень. Перелік виробництв, цехів, професій і посад з шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого часу, затверджується в порядку, встановленому чинним законодавством.

У разі виробничої необхідності може запроваджуватися підсумковий облік робочого часу. Обліковий період установлюється на період проведення сільськогосподарських робіт в рослинництві. Тривалість робочого часу за обліковий період повинна дорівнювати встановленій нормі робочого часу за цей період.

При підсумковому обліку робочого часу максимальна тривалість щоденної роботи не повинна перевищувати 12 годин, а робочого тижня - 40 годин. Робота понад встановлену тривалість робочого часу в періоди проведення сільськогосподарських робіт в рослинництві може компенсуватися меншою тривалістю робочого часу в інші періоди або наданням додаткових днів відпочинку в межах облікового періоду.

Графіки виходу на роботу за підсумованим обліком робочого часу затверджується не менш, як на місяць і доводиться до працівників не пізніш як за тиждень до початку місяця, а понад два місяці - за 2 тижні до їх запровадження.

Невиконання норми робочого часу в обліковому періоді допускається лише у разі встановлення неповного робочого часу. Відпрацьований час понад норму тривалості робочого часу в обліковому періоді оплачується як надурочна робота.

Напередодні святкових днів, передбачених Законом України «Про оплату праці» тривалість роботи скорочується на одну годину.

Не допускається на підприємстві застосування контрактної форми трудового договору.

Переведення працівника на іншу роботу, в тому числі і тимчасово, без письмової згоди працівника не допускається.

Тривалість основної відпустки для всіх працюючих встановлений 24 календарних днів, при виробітку працівником не менше 250 робочих днів протягом року. При меншому виробітку без поважних причин відпустку надавати пропорційно відпрацьованому часу.

Особам віком до 18 років надавати щорічні відпустки тривалістю 31 календарний день і у зручний для них час. У перший рік роботи за їх заявкою відпустки надаються до настання шестимісячного терміну безперервної роботи на підприємстві.

Працівникам з ненормованим робочим днем обов'язково надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 7 календарних днів. Таблиця 3.2 ( додаток А).

Щорічна додаткова трудова відпустка за роботу з шкідливими і важкими умовами праці надається згідно із списком виробництва, цехів професій і посад із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість на яких надає право на щорічну додаткову відпустку. До таких професій відносять трактористи-машиністи, водії автотранспортних засобів, токар, коваль, слюсар, оператор машинного доїння, тваринник по догляду за тваринами, завідуючий молочним блоком, санітар, підсобний працівник, електрогазозварник, охоронник, моторист. Надаються додаткові оплачувані відпустки працівникам, які навчаються у вищих та середніх навчальних закладах на підставі поданих документів з місця навчання. На підставі медичного висновку надається жінкам оплачувана відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами тривалістю 70 календарних днів до пологів і 56 календарних днів після пологів, починаючи з дня пологів. Господарство надає відпустки працівникам за сімейними обставинами та з інших причин без збереження заробітної плати на термін не більше 15 календарних днів на рік. У випадку весілля працівника господарства або похоронів близьких родичів по крові надавати відпустку терміном на три дні із збереженням заробітної плати. Черговість надання відпустки визначається графіком, який затверджується адміністрацією, за погодженням з профспілковим комітетом, на початок календарного року і доводити до відома всіх працівника. При складанні графіка враховувати інтереси виробництва та особисті працівники.

Режим роботи ДП ДГ «Христинівське» встановлюється Правилами внутрішнього трудового розпорядку, затвердженими Адміністрацією за погодженням з профспілковим комітетом.

В ДП ДГ «Христинівське» форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, перелік, розміри та умови запровадження і виплати надбавок, доплат, премій, вин...