Прийняття та реалізація управлінських рішень

Первинний, повторний та позапланований інструктажі, стажування та допуск до роботи на ПАТ "Полтавський авто агрегатний завод" реєструються в спеціальних журналах.

Крім того керівник структурного підрозділу зобов'язується видати працівнику примірник інструкції з охорони праці за його професією, або вона повинна висіти на робочому місці.

Новоприйняті на ПАТ "Полтавський авто агрегатний завод" працівники після первинного інструктажу на робочому місці до початку роботи проходять під керівником кваліфікованих фахівців стажування протягом 2- 15 змін або дублювання протягом не менше шести змін.

Допуск стажування (дублювання) оформляється наказом по підприємству, в якому зазначається тривалість стажування (дублювання) та прізвище відповідального керівника.

Перелік посад і професій працівників, які повинні проходити стажування (дублювання), а також їх тривалість визначена керівником підприємства. Стажування (дублювання) проводиться за програмами для конкретної професії, посади чи робочого місця, які були розроблені на підприємстві і затверджені керівником підприємства.

Стажування (дублювання) проводиться на робочих місцях безпосередньо на ПАТ "Полтавський авто агрегатний завод" У процесі стажування працівники виконують роботи, які за складністю, характером, вимогами безпеки відповідають роботам, що передбачаються їх функціональними обов'язками.

У процесі стажування (дублювання) працівник повинен:

поповнити знання щодо правил безпечної експлуатації технічного обладнання, технологічних і посадових інструкцій та інструкцій з охорони праці;

оволодіти навичками орієнтування у виробничих ситуаціях за нормальних і аварійних умов праці;

засвоїти в конкретних умовах технологічні процеси і обладнання та методи безаварійного керування ними з метою забезпечення вимог охорони праці.

Запис про проведення стажування (дублювання) та допуск до самостійної роботи здійснюється керівником відповідного структурного підрозділу (начальником виробництва, цеху тощо) в журналі реєстрації інструктажів.[38]

Табл. 1. Витрати на охорону праці в Публічному акціонерному товаристві "Полтавський авто агрегатний завод"

Таблиця 2 Показник стану виробничого травматизму та захворювань в Публічному акціонерному Товаристві " Полтавський автоагрегатний завод "

Таблиця 3.Втрати від виробничого травматизму та захворювань в ПАТ "полтавський авто агрегатний завод"

Розділ 4. Екологічна експертиза

Ускладнення екологічної ситуації в країні внаслідок забруднення навколишнього природного середовища функціонуючими господарськими об'єктами та комплексами обумовило необхідність розробки та обліку спеціальних природоохоронних розділів при створенні передпроектної, проектно-планової та проектно-кошторисної документації.

Всебічний екологічний аналіз та правильна, достовірна експертна оцінка проектів споруджуваних господарських об'єктів, комплексів та систем набувають принципово важливого значення, оскільки "людські проекти", що не враховують закони природи, приносять чимало лиха.

Важлива роль серед ефективних заходів протидії цьому належить екологічній експертизі.

Необхідність та процедура проведення екологічної експертизи визначені природоохоронним законодавством України. Здійснюється вона на підставі закону України "Про екологічну експертизу" (1995 рік).

Тривалий час екологічна експертиза розвивалась переважно як засіб нормативного відвернення екологічно несприятливих наслідків при будівництві народногосподарських об'єктів, тобто фор­мувалась на нормативній методології, і завдання її зводилося до перевірки об'єкта, зіставлення запроектованих показників з чинними нормативно-правовими критеріями та наступним узагальненням і формулюванням висновків обов'язкового характеру, які ґрунтувались не на законодавчих актах, а на стандартах, будівельних і санітарних нормах, методичних вказівках і рекомендаціях.

Екологічна експертиза - вид науковопрактичної діяльності спеціально уповноважених державних органів, еколого-експертних формувань та об'єднань громадян, що ґрунтується на міжгалузевому екологічному дослідженні, аналізі та оцінці передпроектних, проектних та інших матеріалів та об'єктів, реалізація і дія яких може негативно впливати або впливає на стан навколишнього середовища та здоров'я людей, і спрямована на підготовку висновків про відповідальність запланованої чи здійснюваної діяльності вимогам і нормам законодавства про охорону навколишнього природного середовища , раціональне використання і відтворення природніх ресурсів , забезпечення екологічної безпеки.

Тривалий час екологічна експертиза розвивалась переважно як засіб нормативного відвернення екологічно несприятливих наслідків при будівництві народногосподарських об'єктів, тобто формувалась на нормативній методології, і завдання її зводилося до перевірки об'єкта, зіставлення запроектованих показників з чинними нормативно-правовими критеріями та наступним узагальненням і формулюванням висновків обов'язкового характеру, які ґрунтувались не на законодавчих актах, а на стандартах, будівельних і санітарних нормах, методичних вказівках і рекомендаціях.

Експертиза проводилася переважно щодо проектів будівництва. Нормативний підхід значною мірою влаштовував заінтересовані сторони -- тих, хто проводив експертизу, і тих, для кого вона проводилася. Типовою була ситуація, коли проект без будь-яких ускладнень проходив експертизу, затверджувався, на нього виділялися кошти і будувались екологічно несумісні об'єкти.

Нині проведення екологічної експертизи є обов'язковою умовою законодавчої, управлінської, інвестиційної, господарської та інших видів діяльності, що впливають на стан довкілля.

Процедура проведення екологічної експертизи передбачає вирішення еколого-експертними органами чи формуваннями завдань експертного дослідження і оцінку об'єктів екологічної експертизи, підготовку обґрунтованого об'єктивного еколого-експертного висновку.

Процедура проведення екологічної експертизи передбачає:

1) перевірку наявності та повноти необхідних матеріалів і реквізитів на об'єкти екологічної експертизи та створення еколого-експертних комісій (груп) відповідно до вимог законодавства (підготовча стадія);

2) аналітичне опрацювання матеріалів екологічної експертизи, в разі необхідності натурні обстеження і проведення на їх основі порівняльного аналізу і часткових оцінок ступеня екологічної безпеки, достатності та ефективності екологічних обґрунтувань діяльності об'єктів екологічної експертизи (основна стадія);

3) узагальнення окремих експертних досліджень одержаної інформації та наслідків діяльності об'єктів експертизи, підготовку висновку екологічної експертизи та подання його заінтересованим органам і особам (заключна стадія).

Екологічній експертизі підлягають:

- державні інвестиційні програми, програми розвитку окремих галузей народного господарства;

- проекти схем розвитку і розміщення продуктивних сил, розвитку галузей економіки, генеральних планів населених пунктів, схем районного планування, схем генеральних планів промислових вузлів, схем розміщення підприємств у промислових вузлах і районах, схем упорядкування промислової забудови, інша передпланова і передпроектна документація;

- інвестиційні проекти, техніко-економічні обґрунтування і розрахунки, проекти й робочі проекти на будівництво і реконструкцію (розширення, технічне переозброєння) підприємств та інших об'єктів, документація з перепрофілювання, консервації та ліквідації діючих підприємств, окремих цехів, виробництв та інших промислових і господарських об'єктів, що можуть негативно впливати на стан навколишнього середовища, незалежно від форм власності та підпорядкування, в тому числі військового призначення;

- проекти інструктивно-методичних і нормативно-технічних актів та документів, які регламентують господарську діяльність, що негативно впливає на навколишнє середовище;

- проекти законодавчих та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини в царині гарантування екологічної (в тому числі радіаційної) безпеки, охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів, діяльності, що може негативно впливати на стан навколишнього природного середовища та здоров'я людей;

- документація на створення нової техніки, технологій, матеріалів і речовин, у тому числі та, що закуповується за кордоном, які можуть створювати потенційну загрозу навколишньому природному середовищу та здоров'ю людей;

- матеріали, речовини, продукція, господарські рішення, системи й об'єкти, впровадження чи реалізація яких може призвести до порушення норм екологічної безпеки та негативного впливу на навколишнє середовище чи створення небезпеки для здоров'я людей;

- екологічно небезпечні діючі об'єкти та комплекси, в тому числі військового та оборонного призначення.

Екологічну експертизу проводять: Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, його органи на місцях, створювані ними спеціалізовані установи, організації та еколого-експертні підрозділи чи комісії; органи та установи Міністерства охорони здоров'я України -- в частині, що стосується експертизи об'єктів, які можуть негативно впливати чи впливають на здоров'я людей; інші державні органи, місцеві ради народних депутатів та органи виконавчої влади на місцях відповідно до законодавства; громадські організації екологічного спрямування чи створені ними спеціалізовані формування; інші установи, організації та підприємства, в тому числі іноземні юридичні та фізичні особи, що залучаються до проведення екологічної експертизи; окремі громадяни в порядку, передбаченому Законом України "Про екологічну експертизу" та іншими законодавчими актами.

В процесі еколого-експертної діяльності проводиться перевірка відповідності проектних рішень правовим розпорядженням екологічного характеру та оцінка якості проектів з точки зору екологічних можливостей природних систем, а також відповідності потребам та інтересам суспільства щодо сприятливого навколишнього середовища.

Теоретичну основу еколого-експертного аналізу екологічної частини проектів складають міждисциплінарні екологічні знання природничих і суспільних наук та екологічна експертологія, тобто наукова дисципліна про екологічну експертизу.

Змістом екологічної експертизи є така специфічна експертна діяльність, яка включає в себе тісно взаємопов'язані елементи еколого-експертного пізнання -- перевірку і оцінку екологічного змісту проектів. Еколого-експертна діяльність щодо перевірки проектів спрямована на встановлення екологічної обґрунто­ваності проектних пророблень з позиції екологічних вимог, включаючи правила нормативно-правового характеру.

Об'єм і характер еколого-експертної перевірки значною мірою визначаються особливостями проектних матеріалів, представлених на експертизу, стадій їх розробки, цільовим призначенням та завданнями, видом проектів з урахуванням специфіки реалізації в конкретному регіоні. Проте можна виділити в інтересах практики деякі загальні напрями еколого-експертної перевірки.

Перш за все, в процесі екологічної експертизи перевіряється відповідність проектних пророблень екологічним вимогам діючих норм і правил відповідних законів, підзаконних актів, екологічних стандартів, природоохоронних імперативів і пріоритетів, територіальних комплексних схем охорони природи та ін. Велика увага приділяється вивченню й аналізу спеціального розділу проектів та його основних рішень, який повинен містити характеристику існуючого стану навколишнього середовища в районі проектованих об'єктів, науково обґрунтовані заходи щодо охорони земель, надр, вод, лісів та іншої природної декоративної і плодоносної рослинності, зелених насаджень, лісопаркових захисних поясів та приміських зелених зон, типових ландшафтів в унікальних, визнаних та заповідних природних об'єктах і комплексах, тваринного світу та атмосферного повітря.

Еколого-експертна діяльність з оцінки екологічного обґрунтування проектів базується на зіставленні запроектованих екологічних рішень та параметрів з діючою в нашій країні системою екологічних показників. В якості критеріїв оцінки проектів виступають нормативні показники. До нормативних можна віднести вимоги еколого-правових норм та правил, принципи охорони природи, екологічні імперативи, природоохоронні і природоресурсні пріоритети, стандарти з охорони природи і раціонального використання природних ресурсів, будівельні норми і правила, санітарно-гігієнічні нормативи, а також екологічні показники затвердженої документації.

Еколого-екпертні оцінки реалізуються в еколого-експертних висновках та рекомендаціях, які підготовлюються еколого-експертними органами за результатами проведення експертизи. По проектах, які рекомендуються до затвердження, дається загальна екологічна оцінка проектних проробок, їх якості у відповідності до екологічних вимог, а також пропозиції, спрямовані на покращання природоохоронних розділів проектів, що проходять експертизу. В проекті має бути подана реальна ситуація регіону, враховані всі джерела викидів і скидів, матеріали про надання земельної ділянки під будівництво, обґрунтовані заходи щодо збереження родючого шару ґрунту. Звертається увага на території об'єктів природно-заповідного фонду та зон рекреації і особливості їхнього режиму при будівництві на прилеглих територіях тих чи інших об'єктів.

Наприклад, еколого-експертні органи, проводячи екологічну експертизу генерального плану та проекту планування приміської зони курорту Хмільник дійшли до висновку, що проектні рішення в цілому відповідають екологічним вимогам та враховують динаміку взаємозв'язків даної екологічної системи. В той же час проектувальникові рекомендується проробити, виходячи із місцевих умов екосистеми, питання комплексного використання ставків та водосховищ для задоволення потреб водозабезпечення, організації місць рекреації, ведення рибного господарства, організації спортивного та аматорського риболовства, а також передбачати можливість винесення із зони меблевої фабрики, що є основним джерелом забруднення курорту.

Контролюється і післяпроектний період -- при будівництві об'єктів і виконанні відповідних природоохоронних заходів на них. Здійснюється державний контроль на стадії узгодження титульних списків. Останні не узгоджуються, якщо пройшов значний час (3 роки) і змінилися екологічні умови в районі будівництва. Проводиться контроль за освоєнням капітальних вкладень на будівництво і його якість, в тому числі об'єктів природоохоронного призначення.

На завершальному етапі основна увага приділяється одночасності будівельної готовності виробничих потужностей і природоохоронних об'єктів.

Передбачено державну і громадську екологічну експертизу. За ініціативою заінтересованих осіб та організацій, а також за рішенням центральних або місцевих органів влади може проводитися додаткова незалежна екологічна експертиза.

Державна екологічна експертиза являє собою урегульовану законом та іншими правовими нормами цілеспрямовану діяльність державних органів з розгляду, перевірки, аналізу, оцінки на основі екологічних знань представлених проектів на предмет їх відповідності нормам і правилам охорони навколишнього середовища, раціонального природокористування та вимогам екологічної безпеки, корегування екологічних параметрів та формулювання найоптимальніших варіантів природоохоронного та соціального захисту проектних рішень для запобігання негативного впливу проектованих об'єктів в процесі їх реалізації в конкретній екологічній системі.

Державну екологічну експертизу об'єктів загальнодержавного і міжобласного значення проводять еколого-експертні підрозділи, спеціалізовані установи, організації або спеціально створені комісії Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, Міністерства охорони здоров'я України, їх органів на місцях із залученням інших органів державної виконавчої влади.

У проведенні державної екологічної експертизи беруть участь органи державного санітарного нагляду та інші заінтересовані державні органи. Основними завданнями державної екологічної експертизи є:

визначення екологічної безпеки господарської та іншої діяльності, яка може нині або в майбутньому прямо чи опосередковано негативно вплинути на стан навколишнього середовища;

встановлення відповідності передпроектних, передпланових, проектних та інших рішень вимогам законодавства про охорону навколишнього середовища;

оцінка повноти і обґрунтованості передбачуваних заходів щодо охорони навколишнього середовища та здоров'я населення, які здійснюються природоохоронними органами та органами охорони здоров'я.

Відповідно до рішень Кабінету Міністрів України, уряду Автономної Республіки Крим, місцевих рад народних депутатів, обласних і районних адміністрацій державній екологічній експертизі можуть піддаватися екологічні ситуації, що склалися в окремих населених пунктах і регіонах, а також діючі об'єкти та комплекси, в тому числі військового та оборонного призначення, які чинять значний негативний вплив на стан навколишнього природного середовища і здоров'я людей.

Початком державної екологічної експертизи вважається день подання еколого-експертному органові комплекту необхідних матеріалів і документів, а в разі необхідності -- додаткової науково-дослідної інформації з тих питань, що виникли під час проведення експертизи.

Граничні строки проведення державної екологічної експертизи об'єктів:

1) групами спеціалістів еколого-експертних підрозділів, установ чи організацій Міністерства охорони навколишнього природного середовища України -- до 45 календарних днів із продовженням у разі потреби до 60 днів, а у виняткових випадках, залежно від складності проблеми -- до 120 днів;

2) спеціально створеними міжгалузевими еколого-експертними комісіями чи іншими спеціалізованими організаціями -- до 90 календарних днів;

3) за доопрацьованими матеріалами відповідно до висновків попередньої екологічної експертизи -- до 30 календарних днів.

Для підготовки висновку державної екологічної експертизи залучаються відповідні органи державного управління, представники науково-дослідних, проектно-конструкторських та інших установ і організацій, вищих навчальних закладів, громадськості, експерти міжнародних організацій. На державну екологічну експертизу подається розділ проектної документації, який називається "Оцінка впливу (проектованого об'єкта) на навколишнє середовище", скорочено -- ОВНС. Розділ ОВНС включає всю присвячену природокористуванню і впливу на навколишнє природне середовище інформацію, яка міститься в проектній документації.

Підготовка висновків державної екологічної експертизи та прийняття рішень щодо реалізації розглянутого проекту здійснюється з урахуванням загальної думки. Висновки державної екологічної експертизи містять оцінку екологічної допустимості та можливості реалізації представлених на експертизу проектів. Висновки державної екологічної експертизи після затвердження природоохоронними органами є обов'язковими для виконання.

У відповідності з чинним законодавством тільки позитивний висновок державної екологічної експертизи є підставою для фінансування всіх програм і проектів. Реалізація програм, проектів та рішень без цього висновку забороняється. Передбачена еколого-експертна процедура, яка включає такі складові елементи: підготовчий етап, або перевірка переданих для експертизи матеріалів і встановлення їх відповідності вимогам законодавства; основний етап, або аналітична обробка об'єктів експертизи, натуральні обстеження та проведення на їх основі порівняльного аналізу і часткових оцінок; заключний етап, чи узагальнення окремих експертних досліджень, оцінка одержаних даних і складання висновку.

Громадська екологічна експертиза проводиться для врахування громадської думки щодо реалізації наміченої проектом господарської діяльності, її соціально-екологічних наслідків.

Держава гарантує своїм громадянам реалізацію екологічних прав, до яких належать:

право на безпечне для їхнього життя і здоров'я навколишнє середовище;

участь в обговоренні проектів законодавчих актів, матеріалів щодо розміщення, будівництва і реконструкції об'єктів, які можуть негативно впливати на стан навколишнього середовища, та внесення пропозицій до державних і господарських органів, установ, організацій з цих питань;

участь у розробці та здійсненні заходів щодо охорони навколишнього середовища, раціонального і комплексного використання природних ресурсів;

одержання у встановленому порядку повної і достовірної інформації про стан навколишнього середовища та його вплив на здоров'я населення;

набуття екологічної освіти;

подання до суду позовів до державних органів, підприємств, установ, організацій і громадян про відшкодування шкоди, заподіяної їхньому здоров'ю та майну внаслідок негативного впливу на навколишнє середовище;

об'єднання в громадські природоохоронні формування;

участь у проведенні громадської екологічної експертизи.

Вона може здійснюватися у вузькій сфері діяльності, яка потребує екологічного обґрунтування. Її проводять з ініціативи громадських організацій чи інших громадських формувань створені на добровільних засадах еколого-експертні колективи Громадська екологічна експертиза проводиться незалежно від державної екологічної експертизи або може здійснюватися одночасно з державною екологічною експертизою через створення на добровільних засадах тимчасових або постійних еколого-експертних колективів громадських організацій чи інших громадських формувань.

Висновки громадської екологічної експертизи висвітлюються в засобах масової інформації, направляються в органи, що проводять державну екологічну експертизу, місцеві та центральні органи влади, замовнику проекту.

Висновки громадської екологічної експертизи мають рекомендаційний характер і можуть враховуватися органами, які здійснюють державну екологічну експертизу, а також органами, що заінтересовані в реалізації проектних рішень або які експлуатують відповідний об'єкт.

з представників громадськості, незалежних спеціалістів, представників преси, а також місцевих органів управління за рахунок їхніх власних коштів або на громадських засадах.

Список використаної літератури

1. Балабанова Л. В. Стратегічне управління персоналом підприємства: Навч. посібник / Л. В. Балабанова. - К.: Знання, 2011. - 236 с.

2. Балан В. Г. Експертні технології в реалізації процедур прийняття управлінських рішень // Навчально-методичний посібник з курсу "Прийняття управлінських рішень" для студентів спеціальності "Менеджмент організацій". - К.: Нічлава, 2009. - 88 с.

3. Балан В. Г. Моделі прийняття управлінських рішень // Навчально-методичний посібник з курсу "Прийняття управлінських рішень" для студентів спеціальності "Менеджмент організацій". - К.: Нічлава, 2009. - 48с.

4. Балан В. Г. Прийняття управлінських рішень. Методи, моделі, терміни, поняття, категорії. Тестові завдання. Ділові ігри. : навч. посіб. / В.Г. Балан. - Київ: Нічлава, 2008. - 465 c.

5. Білорус Т. В. Основи менеджменту: (гриф МОН України) - К.: Атіка, 2009. - 160 с.

6. Василенко В. О. Теорія і практика розробки управлінських рішень [Текст]: навч. посiб. / В. О. Василенко. - К.: ЦУЛ, 2003. - 420с.

7. Виноградський М. Д. Організація праці менеджера: Навч. посіб.для студ. екон. вузів. - Львів: Вид-во НУ "Львівська політехніка", 2008. - 244 с.

8. Гевко І. Б. Методи прийняття управлінських рішень, І. С. Процик. - Львів: Вид-во НУ "Львівська політехніка", 2008. - 244 с.

9. Грибан В. Г., Негодченко О. В. Охорона праці: навч. посібник. [для студ. вищ. навч. закл.] / В. Г. Грибан, О. В. Негодченко -- К.: Центр учбової літератури, 2009. -- 280 с.

10. Євтух О.Т. Фінансовий менеджмент для магістрів і не тільки: Навч. посібник / О. Т. Євтух, О.О. Євтух. - К.: Центр учбової літератури, 2011. - 408 с.

11. Залуцький, Іван Романович. Планування і діагностика діяльності підприємств : навч. посібник / І. Р. Залуцький, В. М. Цимбалюк, С. Г. Шевченко ; Львівський регіональний ін-т держ. упр. - Львів : Новий Світ-2000, 2009. - 320 с.

12. Зуб А. Т. Принятие управленческих решений. Теория и практика. -Инфра-М, 2010.-400с.

13. Іванілов О. С. Економіка підприємства : підручник / О. С. Іванілов. - К.: Центр учбової літератури, 2009. - 728 с.

14. Кузьмін О. Є., Мельник О. Г. Основи менеджменту: Підручник.-К.: "Академвидав", 2003. - 416с.

15. Козик В. В. Організація виробництва: Навч. посібник / В.В. Козик, А.С. Гавриляк. - К.: Знання, 2011. - 222 с.

16. Колпаков В. М. Теория и практика принятия управленческих решений. Учеб. пособие. - К.: МАУП, 2004. - 504 с.

17. Лепейко Т. І. Менеджмент: навч. посіб./Лепейко Т.І., Миронова О.М.- Харків: ХНЕУ, 2010.- 204 с.

18. Мягченко О. П. Безпека життєдіяльності людини та суспільства: навч. посібник / О. П. Мягченко. - К. : Центр учбової літератури, 2010. - 384 с.

19. Маслова В. М. Управление персоналом: толковый словарь В. М. Маслова. - М.: Дашков и К°, 2010. - 117 с.

20. Мацибора В. І. Економіка підприємства : навч. посібник / В. І. Мацибора, В. К. Збарський, Т. В. Мацибора. - К.: Каравела, 2008. - 312с.

21. Менеджмент: зб. наук. праць / М-во освіти і науки України, Міжгалузевий ін-т упр. ; [голов. ред. А. І. Кредісов]. - К. : [б. в.], 2010. - Вип. 13. / [відп. за вип. Л. І. Чулінда]. - 253 с.

22. Менеджмент: навчально-методичний комплекс для студентів економіч. спеціальностей / - Київ: Київський університет, 2007. - 107с.

23. Менеджмент: підручник /Федоренко В.Г. та ін; за наук. ред.В.Г. Федоренка - Київ: Алерта, 2008. - 652 с.

24. Михайлова Л. І. Управління персоналом. Навчальний посібник. - К.: Центр учбової літератури, 2007. - 248 с.

25. Мних Є. В. Економічний аналіз: Підручник / Є. В. Мних. - К.: Знання, 2011. - 630 с.

26. Осовська Г. В. Основи менеджменту : навч. посібник / Г. В. Осовська, О. А. Осовський. - К.: Кондор, 2010. - 368 с.

27. Осовська Г. В. Менеджмент організацій : навч. посібник / Г. В. Осовська, О. А. Осовський. - К.: Кондор, 2007. - 676с.

28. Осовська Г. В. Менеджмент організацій: підручник / Г. В. Осовська, О. А. Осовський. - К.: Кондор, 2009. - 680 с.

29. Палеха, Ю.І. Менеджмент персоналу. - К.: Ліра-К, 2010. - 338с.

30. Писаревська Т. А. Інформаційні системи в управлінні персоналом та економіки праці : навч. посібник / Т. А. Писаревська ; М-во освіти і науки України, ДВНЗ "Київський нац. екон. ун-т ім. В. Гетьмана". - К. : КНЕУ, 2010. - 262 с.

31. Планування діяльності підприємства : Навч. метод. посібник для самост. вивч. дисц. / За ред. Москалюка В.Є. - К : КНЕУ, 2009. - 252с.

32. Приймак В.М. Прийняття управлінських рішень: навчальний посібник для студентів економ. спец. вищих навч. закладів /В.М.Приймак. - Київ : Атіка, 2008. - 236с.

33. Планування діяльності підприємства : Навч. метод. посібник для самост. вивч. дисц. / За ред. Москалюка В.Є. - К : КНЕУ, 2009. - 252с.

34. Савельєва В. С., Управління діловою кар'єрою: Навчальний посібник/ В. С. Савельєва, О. Л. Єськов.- К.:ЦУЛ, 2007. - 176 с.

35. Скібіцька Л. І. Організація праці менеджера: навч. посібник / Л. І. Скібіцька. - К. : Центр учбової літератури, 2010. - 360 с.

36. Скібіцький О. М., Антикризовий менеджмент. - К.:ЦУЛ, 2009. - 568с.

37. Сороківська, М. В. Фінансовий менеджмент (математичний інструментарій): навч. посіб. / М. В. Сороківська. - Львів : Новий світ - 2000, 2011. - 284 с.

38. Сорина Г.В. Основы принятия решений: Учеб. пособие.-М.: Экономистъ, 2004. - 192 с.

39. Стадник В. В. Менеджмент : підручник / В. В. Стадник, М. А. Йохна. - 2-ге вид., випр., доповн. - К. : Академвидав, 2007. - 472с. - (Альма-матер).

40. Теорія економічного аналізу: Навч. посіб./ Бабець Є. К., Горлов М. І., Жуков С. О. та ін. - К.: Професіонал, 2007. - 384 с.

41. Учитель Ю. Г. Разработка управленческих решений: учебник для студентов вузов, обучающихся по специальности "Менеджмент организации" / Ю. Г. Учитель, А. И. Терновой, К. И. Терновой. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: ЮНИТИ ДАНА, 2007. - 383 с.

42. Райченко А. В. Административный менеджмент: Учебник / А. В. Райченко. - М.: ИНФРА-М, 2010. - 416 с.

43. Рульєв В. А., Гуткевич С. О. Менеджмент. Навч. посіб. - К.: Центр учбової літератури, 2011. - 312 с.

44. Руженський М. М. Соціальний менеджмент: Навч. посібник / М. М. Руженський. -- К.: ІПК ДСЗУ, 2011. -- 255 с.

45. Туленков М. В. Сучасні теорії менеджменту: Навч.посіб.- К.: Каравела, 2007. - 304 с.

46. Хміль Ф. І. Основи управлінського консультування [Текст]: навч. посібник / Ф. І. Хміль. - К. : Академвидав, 2008. - 240 с.

47. Черваньов Д. М., Названова Л.М. Навчально-методичні матеріали: "Менеджмент. Конспект лекцій" для студентів спеціальності 6.050200 "Менеджмент організацій", 2010. - 115 с.

48. Чорна Л. О. Економіка підприємства: навч.посібник / Л. О. Чорна, Н. В. Корж, І. В. Левицька. - Вінниця: Едельвейс і К, 2008. - 372 с.

49. Шегда А. В. Менеджмент: Учебник /А. В. Шегда- 3-е изд., испр. и доп.- Київ: Знання, 2006.- 645с.

50. Шморгун, Л.Г. Менеджмент організацій: навч. посіб. / Л.Г. Шморгун. - К.: Знання, 2010. - 452 с.

Размещено на Allbest.ru