Формування механізму фінансового потенціалу

Методику оцінки за допомогою графоаналітичного методу розкриємо далі:

1. Вихідні дані подаються у вигляді матриці (а_ij), тобто таблиці, де в рядках записані номери показників (i = 1,2,3,..., n), а у стовпцях -- назви підприємств, що розглядаються (j = 1,2,3,..., m).

2. По кожному показнику визначається оптимальне значення при урахуванні коефіцієнта чутливості k_ч і здійснюється ранжування підприємств, з визначенням зайнятого місця.

3. Для кожного підприємства знаходимо суму місць (Р_j), отриманих у ході ранжування, за формулою:

P_{j =} (3.4)

4. Трансформуємо отриману в ході ранжування суму місць (Р_j) у довжину вектора, що створює квадрат потенціалу підприємства (рис. 3.1). Квадрат потенціалу підприємства має чотири зони відповідно до розділів (k), які застосовані в розглянутій системі показників, та чотири вектори (В), що створюють його.

Рис. 3.1 Квадрат потенціалу підприємства

Отже, довжину вектора, що створює квадрат потенціалу підприємства (Вk, де k = 1,2,3,4), знаходимо за допомогою формули:

В_к = (3.5)

5. Визначивши довжину всіх векторів, створюємо квадрат потенціалу підприємства і робимо відповідні висновки:

1. Форма квадрата потенціалу може бути двох типів.

Перший тип має правильну форму квадрата -- і якщо в результаті аналізу ми будемо мати фігуру, візуально близьку до квадрата, то розглянуте підприємство має збалансований потенціал, що є основою успіху його діяльності.

Другий тип має викривлену форму квадрата, причина цього може бути двояка: один вектор розвинутий більше за другий («проблемний» вектор) або всі вектори розвинуті по-різному (дисгармонія векторів).

Якщо підприємство має другий тип форми квадрата, то його потенціал потребує негайних перетворень, що дозволить покращити збалансованість елементів потенціалу.

2. Потенціали підприємств можуть бути прокласифіковані за розміром як великі, середні та малі. Великий потенціал мають підприємства, коли довжина векторів, що створюють квадрат потенціалу підприємства, знаходиться в межах 70--100 у. о.; середній -- у межах 30--70 у. о.; малий -- до 30 у. о.

3. Зовнішній контур квадрата окреслює можливості підприємства для розвитку потенціалу до оптимальних параметрів.

5. Другий та третій вектори квадрата потенціалу («Організаційна структура та менеджмент» і «Маркетинг») виступають передумовою подальшого розвитку потенціалу підприємства.

6. Четвертий вектор -- «Фінанси» -- є результативним і характеризує успішність функціонування підприємства.

Візьмемо умовні значення фінансових показників та здійснимо аналіз потенціалу підприємства.

Таблиця 3.5 Виробництво, розподіл і збут продукції

Показник	Коеф. чутлив.kч	Підприємство	Підприємство
Потужність підприємства, тис. т	1,2	11 820	2
Якість продукції, % Fe	1,25	55	1
Фондовіддача, грн	1,1	1,8	2
Витрати на 1 грн товарної продукції	1,1	0,7	1
Екологія виробництва (штрафи, тис. грн)	1,05	1405	2
Прибуток, тис. грн	1,15	17 630	1
Рентабельність виробництва, %	1,15	7,15	2

Р =1,2Ч2+1,25Ч1+1,1Ч2+1,1Ч1+1,05Ч2+1,15Ч1+1,15Ч2=12,5

В_к =

Таблиця 3.6 Організаційна структура і менеджмент

Показник	Коеф. чутлив.kч	Підприємство	Підприємство
Ділові якості менеджерів, балів	1,2	245	1
Ефективність організаційної структури управління, балів	1,15	15	2
Вік персоналу, % до 45 років	1,15	53	2
Рівень освіти, % з вищою освітою	1,05	15	1
Продуктивність роботи, грн	1,2	56 350	2
Середньомісячна оплата роботи, грн	1,25	980	2

Р =1,2Ч1+1,15Ч2+1,15Ч2+1,05Ч1+1,2Ч2+1,25Ч2=9,35

В_к =

Таблиця 3.7 Маркетинг

Показник	Коеф. чутлив.kч	Підприємство	Підприємство
Обсяги постачань на внутрішній ринок, тис. т	1,2	15465	1
Місце в експорті, тис. т	1,15	1640	1
Фінансування рекламної діяльності, % до загальних витрат підприємства	1,15	0,1	2
Фірмовий стиль (розвинуті напрямки), од.	1,15	5	2
Ціна за одиницю продукції, грн.	1,1	42,7	2
Витрати на інноваційну діяльність, тис. грн	1,25	1735	2

Р =1,2Ч1+1,15Ч1+1,15Ч2+1,15Ч2+1,1Ч2+1,25Ч2=11,65

В_к =

Таблиця 3.8 Фінанси

Показник	Коеф. чутлив.kч	Еталон	Підприємство	Підприємство
Коефіцієнти ліквідності:
Коефіцієнт поточної оцінки	1,05	2--3	1	2,85
Коефіцієнт критичної оцінки	1,1	2--3	2	2,7
Оборот матеріально-товарних запасів	1,05	1--5	2	4,3
Термін погашення дебіторської заборгованості	1,05	до 60 днів	1	1,6
Коефіцієнти рентабельності:
Рентабельність продажу	1,15	> 10 %	1	7,2
Рентабельність активів	1,05	> 20 %	2	22,1
Рентабельність власного капіталу	1,1	близько 100 %	1	111,3
Показники ефективності:
Оборотність активів, обертів	1,1	3--7	2	0,2
Прибуток на одного працюючого, тис. грн	1,05	1,54	2	1,6
Виторг на одного працюючого, тис. грн	1,05	39	1	51
Коефіцієнти залежності:
Коефіцієнт заборгованості	1,1	до 0,7	2	0,45
Коефіцієнт капіталізації	1,15	до 10	2	3,9

Р=1,05Ч1+1,1Ч2+1,05Ч2+1,05Ч1+1,15Ч1+1,05Ч2+1,1Ч1+1,1Ч2+1,05Ч2+

+1,05Ч1+1,1Ч2+1,15Ч2=20,60

В_к =

Визначивши довжину всіх векторів, будується квадрат потенціалу підприємства та робляться відповідні висновки (рис.3.2).

Згідно розрахункам, підприємству необхідно звернути увагу на виробничий, фінансовий і маркетинговий потенціал, котрий знаходиться в межах до 30 у.о.

Отже, за допомогою даного методу оцінки можна визначити слабкі сторони потенціалу підприємства, розробити пропозиції щодо удосконалення



Рис. 3.2 Квадрат потенціалу умовного підприємства

його складових: виробничого, фінансового, маркетингового та кадрового потенціалу. Для кожного блоку існують свої показники оцінювання. За першим блоком -- «Виробництво, розподіл та збут продукції» -- необхідно проаналізувати:

Обсяг, структуру та темпи виробництва.

Фонди виробництва.

Наявний парк обладнання і рівень його використання.

Місцезнаходження виробництва та наявність інфраструктури.

Екологію виробництва.

Стан продажу.

За другим блоком -- «Організаційна структура та менеджмент»:

Організація і система управління.

Кількісний і якісний склад робітників.

Рівень менеджменту.

Фірмова культура.

Наступний, третій блок -- «Маркетинг» -- передбачає дослідження:

Ринку, товару та каналів збуту.

Нововведень.

Комунікаційних зв'язків, інформації та реклами.

Маркетингових планів і програм.

І останній, четвертий блок -- «Фінанси» -- потребує аналізу фінансового стану підприємства за допомогою коефіцієнтів рентабельності, ефективності, ділової активності, ринкової стійкості, ліквідності тощо.

Перелік показників повинен задовольняти такі вимоги: якнайповніше охоплення усіх сторін виробничо-господарської, фінансової та інших видів діяльності підприємства; простота збирання показників; брак дублювання показників.

Звичайно, існує велика кількість проблем, що пов'язані з потенціалом підприємства, зокрема з формування та механізмом оцінки, але якщо наполегливо працювати, досліджувати зовнішню і внутрішню інформацію, намагатися шукати нові шляхи вирішення існуючих проблем, їх кількість можна зменшити і навіть подолати.

3.2 Політика управління фінансовою стійкістю на підприємстві

Виходячи з визначення фінансової стійкості підприємства як головної компоненти загальної стійкості підприємства, що є об'єктом фінансового управління, його господарською діяльністю та характеризує стан фінансових ресурсів як забезпеченість пропорційного, збалансованого розвитку при збереженні платоспроможності, кредитоспроможності в умовах припустимого рівня ризику, можна стверджувати, що управління фінансовою стійкістю підприємства є системою принципів та методів розроблення і реалізації управлінських рішень, пов'язаних із забезпеченням постійного зростання прибутку, збереженням платоспроможності і кредитоспроможності, підтриманням фінансової рівноваги та фінансового потенціалу підприємства.

Політика управління фінансовою стійкістю - це сукупність дій управлінського персоналу підприємства, яка полягає у забезпеченні стійкості фінансового стану підприємства у довгостроковій перспективі за рахунок високої частки власного капіталу у загальній сумі джерел фінансових ресурсів підприємства.

Управління фінансовою стійкістю підприємства орієнтоване сьогодні переважно на розв'язання короткострокових проблем. У цих умовах поширеними є зміни завдань, пріоритетів діяльності, рішень, наслідком чого є недосконалість структури показників фінансової стійкості, зниження її рівня.

Тому на підприємстві має здійснюватися стратегічне управління фінансовою стійкістю.

З врахуванням сутності та принципів управління фінансовою стійкістю підприємств формуються його стратегічні цілі. Зокрема, стратегічні цілі управління фінансовою стійкістю належать більшою мірою до напряму зміцнення становища підприємства в галузі, збереження і підвищення її довгострокових конкурентних позицій на ринку.

До основних цілей управління фінансовою стійкістю можна віднести:

? збалансування активів і пасивів (забезпечення достатності власного капіталу, гнучкої структури капіталу, організації руху капіталу);

? збалансованість доходів і витрат (забезпечення достатнього рівня рентабельності, зміна структури витрато місткості господарського процесу, збільшення обсягу товарообороту);

? збалансованість грошових потоків (забезпечення платоспроможності та самофінансування, зниження дебіторської заборгованості, забезпеченість кредитоспроможності.

Доцільно відзначити, що у системі управління фінансовою стійкістю важливу роль відіграє визначення головної мети, адже саме вона визначає концепцію розвитку підприємства, основні напрями його ділової активності та служить орієнтиром у середовищі ринкових перетворень.

На нашу думку, головною метою управління фінансовою стійкістю підприємства є забезпечення фінансової безпеки та стабільності функціонування і розвитку підприємства у довгостроковій перспективі в межах допустимого рівня ризику.

Головною проблемою ефективного управління фінансовою стійкістю, на нашу думку, є оптимальне розміщення капіталу підприємства. Від того, які асигнування вкладені в основні та обігові кошти, скільки їх перебуває у сфері виробництва і в сфері обігу, в грошовій та матеріальній формі, значною мірою залежать результати виробничо-фінансової діяльності й, відповідно, вся фінансова стійкість підприємства.

Підприємство, що аналізується, надає послуги з ремонту, технічного обслуговування легкових та вантажних автомобілів, перевезення промислових та продовольчих товарів по м.Києву, Україні та країнах СНД. Аналіз фінансової стійкості і фінансового потенціалу підприємства ПАТ «САТП 0904»виявив слабкі місця в області управління фінансами.

На ПАТ «САТП 0904» слід зазначити слабку сторону фінансової політики підприємства в області управління оборотним капіталом - управління дебіторською і кредиторською заборгованістю, про що свідчить таблиця 3.9.

Таблиця 3.9 Показники дебіторської та кредиторської заборгованості ПАТ «САТП 0904» за 2010-2012 роки, тис. грн.

Розрахунки	Дебіторська заборгованість	Кредиторська заборгованість	Відхилення дебіторської заборгованості	Відхилення кредиторської заборгованості
	2010	2011	2012	2010	2011	2012
							2011/2010	2012/2011	2011/2010	2012/ 2011
З покупцями чи постачальниками за товари і послуги	237	317	443	25	13	23	+80	+126	-12	+10
2. По авансах	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-
3. Зі страхування	-	-	-	26	28	27	-	-	+2	-1
4. З бюджетом	62	103	30	83	98	67	+41	-73	+15	-31
5. По оплаті праці	-	-	-	66	116	126	-	-	+50	+10
6. Із внутрішніх розрахунків	14	8	7	-	-	-	-6	-1	-	-
6. З іншими дебіторами і кредиторами	315	660	665	53	50	46	345	+5	-3	-4
Разом	628	771	1145	228	292	289	+143	+374	+64	-3

Розмір дебіторської заборгованості протягом періоду набагато більший кредиторської заборгованості підприємства. Отже, ПАТ «САТП 0904» виступає для більшості своїх контрагентів кредитором, що свідчить про нормальну фінансову стійкість підприємства. Але для подальшого ефективного функціонування підприємству потрібно застосовувати заходи із зменшення розміру дебіторської заборгованості, так як з аналізу видно, що дебіторська заборгованість протягом року зростає на 374 тис.грн.

Таким чином, можна вважати, що на підприємстві фінансовому відділу необхідно розробити комплекс мір, що сприяють зниженню величини дебіторської і кредиторської заборгованості. Можна відзначити наступні основні напрямки політики підприємства в області заборгованості:

1. Визначення структури і динаміки зміни кожної статті дебіторської і кредиторської заборгованості підприємства.

За результатами аналізу необхідно виявити статті дебіторської і кредиторської заборгованості, що роблять істотний вплив на їх величину.

2. Визначення терміну погашення кожної статті дебіторської і кредиторської заборгованості.

Результати аналізу дозволяють обґрунтовано припустити, які статті дебіторської і кредиторської заборгованості можуть бути розглянуті з погляду можливості їхнього скорочення.

3. Визначення центрів відповідальності по кожній статті дебіторської і кредиторської заборгованості.

Даний захід дозволить конкретизувати відповідальність по кожній статті дебіторської і кредиторської заборгованості з метою ефективної організації подальшої роботи.

4. Збір даних від кожного центра відповідальності для складання реєстру «старіння» рахунків дебіторів і кредиторів.

Вихідною інформацією для складання такого реєстру є дані по заборгованості конкретних контрагентів, при цьому важливо одержати інформацію не тільки про суму заборгованості, але і про терміни її виникнення.

5. Визначення оптимального терміну скорочення оборотності дебіторської і кредиторської заборгованості з метою реалізації поставлених перед підприємством задач.

6. Розробка плану індивідуальних для кожного центра відповідальності заходів щодо роботи з конкретними контрагентами з указівкою термінів, відповідальних, способів оцінки витрат і отриманого ефекту.

По кожнім найбільшому дебітору і кредитору необхідно провести роботу з повернення заборгованості. До заходів щодо роботи з контрагентами підприємства відносяться:

1. Впровадження ефективної політики управління дебіторською заборгованістю на підприємстві (рис.3.3):

телефонні переговори;

виїзди до контрагентів;

оформлення договорів цесії;

розробка схем погашення заборгованості векселями з їхньою наступною реалізацією;

розробка ефективних бартерних схем;

аналіз можливостей звертання в арбітраж.

4. Періодичний перегляд граничної суми товарного кредиту (відстрочки платежу), виходячи з реального фінансового становища клієнтів;

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 3.3 Основні напрямки політики управління дебіторською заборгованістю

5. Якщо виникають проблеми з одержанням грошей, то необхідно вимагати заставу на суму, не меншу, ніж сума на рахунку дебітора;

6. Продаж рахунків дебіторів факторинговій компанії чи банку, що надає факторингові послуги, якщо це вигідно;

7. Відправлення поштою рахунків покупцям за декілька днів до настання терміну платежу;

8. Пропозиція відстрочки у виплаті грошей та надання знижки при вчасному поверненні для стимулювання попиту;

9. Страхування кредитів для захисту від значних збитків за безнадійними боргами.

Перелічені заходи допоможуть знизити частку дебіторської заборгованості у активах підприємства, що призведе до підвищення платоспроможності підприємства та фінансового потенціалу.

3.3 Оптимізація витрат як засіб підвищення прибутковості ПАТ «Спеціалізоване автотранспортне підприємство 0904»

По ПАТ «Спеціалізоване автотранспортне підприємство 0904» було проведено аналіз фінансових результатів, який показав, що дане підприємство зазнавало збитків в 2010 та 2012 роках, в основному за рахунок високого рівня сукупних витрат, що негативно відзначилося на показниках рентабельності підприємства, які застосовуються для визначення рівня фінансового потенціалу підприємства. Тому тільки оптимізація витрат, про яку йтиметься далі, зможе в певній мірі забезпечити прибуткову діяльність підприємства, його фінансову рівновагу та високий рівень фінансового потенціалу.

Управління витратами - це процес цілеспрямованого формування витрат за їх видами, місцями і носіями та постійного контролю і стимулювання зниження їх рівня. Воно є важливою функцією економічного механізму будь-якого підприємства.

Управління витратами - це вміння економити ресурси і максимізувати віддачу від них.

Основним завданням управління витратами є пошук шляхів найефективнішого використання наявних обмежених ресурсів за допомогою основних функцій: планування, калькулювання обліку, аналізу і контролю витрат внутрішньовиробничої діяльності, які взаємопов'язані між собою. Кожна окрема господарююча структура на підприємстві виконує ті чи інші функції управління витратами, але перед усіма ними стоїть одне завдання - оптимізація витрат.

Оптимізація у теорії - це шляхи пошуку найефективніших методів господарювання в умовах обмежених фінансових можливостей. На практиці це виглядає і сприймається дещо по-іншому - скорочення.

В операційній діяльності кожного підприємства існують ключові напрями на які слід звернути увагу при скороченні витрат: персонал, майно підприємства (устаткування, нерухомість) і робочий капітал.

Під час проведення аналізу витрат підприємства варто враховувати обсяги та структуру випуску продукції, ефективність використання персоналу підприємства та основних засобів, а також рівень собівартості продукції, що дозволить чітко встановити джерела покриття та ефективність використання грошових коштів підприємства і визначити основні заходи для їх оптимізації.

Для визначення повної структури та обліку витрат їх розподіляють на дві основні групи: перша група витрат включається до собівартості реалізованої продукції, а друга обліковується відокремлено.

До першої групи відносять витрати на придбання сировини і матеріалів, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизацію та інші операційні витрати. До другої ж відносяться адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати.

Облік витрат - відображення витрат, що здійснюються на підприємстві протягом певного періоду, пов'язаних з процесами постачання, виробництва і реалізації в розрізах, що формують собівартість готової продукції.

Таке відображення забезпечує отримання вичерпаної інформації, необхідної для того, щоб управляти витратами підприємства, оцінювати його діяльність шляхом встановлення фінансових результатів, визначати оптимальну структуру витрат та впроваджувати методи по їх зниженню.

Проаналізуємо елементи операційних витрат ПАТ «САТП 0904», взявши дані з Форми №2 «Звіт про фінансові результати» та скомпонуємо їх в таблицю 3.10.

Таблиця 3.10 Елементи операційних витрат ПАТ «Спеціалізоване автотранспортне підприємство 0904», тис.грн

Найменування показника	Календарний період
	2010 рік	2011 рік	2012 рік
Матеріальні затрати	818	876	848
Витрати на оплату праці	1621	1872	2131
Відрахування на соціальні заходи	600	693	798
Амортизація	628	413	318
Інші операційні витрати	2469	2684	2880
Разом:	6136	6438	6975

Як бачимо, по даному підприємству найбільшу частку операційних витрат займають інші операційні витрати, в які входять витрати на електроенергію, воду, газ, ремонт та утримання устаткування, поточний ремонт будівель, витрати на відрядження, страхування водіїв, техогляд автотранспорту, охорону праці та протипожежної безпеки, як бачимо протягом періоду сума інших операційних витрат збільшується, що пов'язано з підвищенням цін, проведенням ремонтів будівель.

Ще одна вагома частка витрат належить витратам на оплату праці. Основний напрям, до якого звертаються керівники підприємства, це економія на персоналі, однак подібні дії можуть призвести до зниження продуктивності та ефективності підприємства або й навіть до зупинки виробництва. Персонал - це трудовий ресурс підприємства, який використовується в процесі виробництва, тому перш ніж здійснювати скорочення персоналу, потрібно оцінити роль кожного співробітника. Для того щоб правильно здійснити скорочення, необхідно проаналізувати, яка кількість людей задіяна у виготовленні тієї чи іншої продукції (надання послуг), і з'ясувати, який її обсяг припадає на кожного робітника. Оцінка продуктивності підприємства дозволить визначити ступінь оптимізаційних процесів і виявити зайві дії чи надмірну кількість персоналу на певних ділянках.

Оплата праці займає значну частку в структурі витрат підприємства, тому актуальним завданням є зниження трудомісткості послуг, що надаються, та зростання продуктивності праці. Це можна досягти різноманітними способами, найважливіші з них:

- механізація та автоматизація виробництва;

- розробка і використання прогресивних технологій;

- зміна і модернізація застарілого обладнання.

Важливе значення для підвищення продуктивності праці має належна її організація; підготовка робочого місця, повне його завантаження, використання передових методів і прийомів праці.

Також з метою скорочення витрат підприємству потрібно знижувати виробничі витрати за рахунок економії на сировину й енергію. До шляхів зниження витрат за рахунок економії сировини, матеріалів, палива та енергії можна віднести:

- використання ресурсозберігаючих технологічних процесів;

- підвищення вимогливості і повсюдне використання вхідного контролю за якістю сировини і матеріалів, що поступають від постачальників;

- запровадження науково обґрунтованих норм використання матеріалів;

- зменшення витрат і відходів;

- вторинне використання матеріалів.

Основні засоби в процесі експлуатації піддаються зносу. Знос основних засобів це втрата ними своєї вартості, поліпшити використання основних виробничих фондів можна за рахунок:

- підвищення коефіцієнта змінності обладнання;

- ліквідації нерегламентованих простоїв;

- зниження витрат на ремонт шляхом подовження міжремонтного періоду;

- збільшення терміну служби машин;

- поліпшення якості ремонтів;

- підвищення надійності і довговічності обладнання;

- вдосконалення системи планово-запобіжного ремонту.

Отже, основними шляхами зниження витрат є економія усіх видів ресурсів, що використовуються у діяльності: трудових та матеріальних. Тому актуальною на сьогодні є задача зниження трудомісткості послуг, що надаються, зростання продуктивності праці, скорочення чисельності персоналу (рис.3.4).

Для обґрунтованого управління витратами та комплексного здійснення їх оптимізації необхідно забезпечити керівників релевантною інформацією та організувати комунікації між ними, що вимагає створення інформаційної системи управління витратами.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис.3.4 Основні шляхи оптимізації витрат ПАТ «Спеціалізоване автотранспортне підприємство 0904»

З одного боку, зменшення витрат підвищує економічну суб'єктивність діяльності підприємства але з іншого може призвести до погіршення якості пропонованих послуг. Тому головний принцип скорочення витрат - не нашкодити, адже більшість витрат напряму впливають на досягнення підприємством своїх заданих цілей. Якщо знизити відрахування на амортизацію будівель і устаткування, то збільшиться тривалість виробничого циклу, оборотність основних виробничих фондів; зменшення витрат на сировину й матеріали може негативно позначитися на якості продукції, а зниження зарплати й соціальних виплат - неприпустиме. Отже, необхідно оптимізувати ті витрати, що впливають на процес виробництва несуттєво.

Таким чином, основним напрямом діяльності підприємства в сучасних умовах є ефективний підхід до оптимізації витрат, визначення оптимальної спеціалізації виробничих потужностей, реконструкція й технічне переоснащення виробництва для підвищення конкурентоспроможності підприємства та фінансового потенціалу.

3.4 Основні напрямки удосконалення управління фінансовим потенціалом підприємства на основі проведеної діагностики

В умовах все більшого зростання конкуренції між підприємствами великої уваги набувають практичні підходи до управління фінансовим потенціалом. Фінансовий потенціал можна охарактеризувати як стосунки, які виникають на підприємстві щодо досягнення якомога більшого фінансового результату за умови:

- можливості залучення капіталу, в обсягах необхідних для реалізації ефективних інвестиційних проектів;

- наявності власного капіталу, достатнього для виконання умов ліквідності і фінансової стійкості;

- рентабельності власного капіталу;

- наявності ефективної системи управління фінансами, яка забезпечує прозорість поточного і перспективного фінансового стану.

На кожному підприємстві принципово важливим є аналіз фінансових потоків, пошук вигідних джерел фінансування та інвестування, забезпечення фінансової рівноваги дебіторської та кредиторської заборгованості, ефективна податкова і облікова політика. Виходячи з цього, стратегію із управління фінансового потенціалу підприємства слід розглядати, як комплекс заходів по управлінню фінансовими ресурсами підприємства для одержання економічної вигоди і безперебійного функціонування підприємства. Саме завдяки певному комплексу заходів стає можливим розроблення механізму по управлінню фінансовим потенціалом підприємства.

Для аналізованого підприємства доцільним буде розробити такий фінансовий механізм управління, за допомогою якого здійснювався б контроль за діяльністю підприємства та підвищувалася ефективність його функціонування.

Механізм управління фінансовим потенціалом підприємства складається з фінансових методів, фінансових інструментів і організаційного забезпечення, в поєднанні яких через координацію дій можна здійснювати управління фінансовим потенціалом підприємства.

До фінансових інструментів віднесено фінансові показники, агреговані у визначені елементи фінансового потенціалу, а саме:

коефіцієнт покриття;

коефіцієнт абсолютної ліквідності;

коефіцієнт швидкої ліквідності;

коефіцієнт платоспроможності;

коефіцієнт фінансування;

коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами;

коефіцієнт маневреності власного капіталу;

коефіцієнт оборотності активів;

фондовіддача;

коефіцієнт рентабельності активів;

коефіцієнт рентабельності діяльності.

Це далеко не весь перелік фінансових показників за допомогою яких можна визначити фінансовий потенціал підприємства, але в даному випадку це найбільш узагальнюючі фінансові показники.

Організаційну складову забезпечення розділено на дві частини єдиної системи, керуючу, це: фінансові стратегічні цілі; керівні органи; процес управління фінансовим потенціалом підприємства, та виконавчу частину: об'єкт управління; поведінка об'єкту управління; фінансова діяльність.

Основними фінансовими методами, які використовуються при управлінні фінансового потенціалу є:

фінансове планування;

фінансове прогнозування;

самофінансування та кредитування;

оподаткування;

страхування;

інвестування;

матеріальне стимулювання;

відповідальність;

врахування інтересів інвесторів, кредиторів, співвласників та власників.

При формуванні механізму управління фінансовим потенціалом підприємства необхідно розглядати і процес планування фінансового потенціалу як управлінську діяльність найвищого керівництва щодо визначення, формування та виявлення перспектив подальшого розвитку фінансових ресурсів і можливостей підприємства, страхування й управління економічними ризиками, а також головні цілі підприємства, за допомогою яких і будуть досягнуті поставленні завдання (рис. 3.5).

Стратегічні цілі підприємства при формуванні фінансового потенціалу умовно можна поділити на фінансові та загальні. Основними фінансовими стратегічними цілями для досягнення необхідного рівня фінансового потенціалу є:

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 3.5 Основні види цілей при формуванні фінансового потенціалу підприємства

Зростання доходів підприємства та запобігання можливим збиткам.

Мінімізація ризиків, виявлення факторів впливу на підприємство та їх усунення.

Поліпшення та оптимізація структури джерел доходів, розробка і впровадження нових фінансових інструментів.

Недопущення недоотримання прибутку підприємством та виникнення причин банкрутства.

Підвищення ефективності фінансових потоків на підприємстві.

Розробка та впровадження стратегії управління фінансовим потенціалом підприємства.

Виділення пріоритетних зон фінансування діяльності підприємства.

Можна також скомпонувати загальні стратегічні цілі для формування фінансового потенціалу підприємства:

Наявність стабільної фінансово - економічної системи та визначення вірогідності виникнення економічних ризиків.

Збільшення частки фінансового потенціалу підприємства та мінімізація при цьому його ризику.

Досягнення конкурентоспроможної позиції на промисловому ринку та утримання частки своїх споживачів.

Ефективне раціональне використання фінансових ресурсів і запобігання можливим збиткам.

Визначення додаткових фінансових можливостей підприємства та можливостей недоотримання прибутку на підприємстві.

Оцінка можливостей залучення інвестицій та капіталу при визначенні ступеня небезпеки факторів, що впливають на підприємство.

Одним із кінцевих результатів управління фінансовим потенціалом підприємства є його конкурентоспроможний фінансовий потенціал, що забезпечує сталий розвиток і подальші перспективи діяльності та запобігання виникненню банкрутства.

Отже, система управління фінансовим потенціалом підприємства - це комплексна взаємопов'язана структура управління, спрямована на розробку загальних і довгострокових стратегічних фінансових завдань підприємства, заходів запобігання ризику, програм дій, орієнтованих на перспективу, в межах яких досягається виконання головної мети підприємства - забезпечення міцного фінансового потенціалу підприємства й утримання його стійких позицій в конкурентному середовищі.

Для ПАТ «Спеціалізоване автотранспортне підприємство 0904» необхідно виявити взаємозв'язок між фінансовими та стратегічними цілями із мінімізацією економічних ризиків на його діяльність, недопущення можливого банкрутства та недоотримання частки прибутку. Досліджуване підприємство має прагнути до загального зміцнення свого фінансового потенціалу через зростання складових елементів фінансового потенціалу - потенціалу основних засобів, потенціалу фінансових ресурсів, потенціалу реалізації послуг, виконаних робіт та потенціалу кредитних можливостей. Саме визначені в дослідженні чотири складові елементи фінансового потенціалу підприємства і забезпечать досягнення бажаного його рівня.

Принципово важливою при управлінні фінансовим потенціалом підприємства є роль фінансових ресурсів, оскільки без них підприємство не досягне бажаної мети. В цьому аспекті фінансові ресурси становлять основу фінансового потенціалу підприємства, оскільки стратегічне значення їх полягає, по-перше, в можливостях, які криються в них щодо розробки оптимальної для суб'єкта стратегії (джерело формування), по-друге, в принципово можливому впливі на зовнішнє середовище підприємства (характер використання).

Механізм управління фінансовим потенціалом підприємства пов'язаний постановкою цілей підприємства і підтриманням відносин із навколишнім середовищем, що дозволяє йому досягати своїх фінансових завдань, мінімізувати економічний ризик і відповідає його внутрішнім фінансовим можливостям.

В загальному по розрахунках можемо сказати, що діагностика фінансового потенціалу це досить складний процес, різні вчені по-різному трактують це поняття, але скориставшись методикою Фоміна П.А., Старовойтова М.К було визначено рівень фінансового потенціалу. За їх методикою рівень визначається за допомогою сукупності фінансових показників, але та сукупність показників, які було використано в роботі не є універсальною та довершеною, існує ще безліч показників, з допомогою яких можна визначити фінансовий потенціал підприємства.

Проведений аналіз структури та складу майна, а також фінансових результатів, виявив недоліки та позитивні риси щодо політики управління фінансовим потенціалом підприємства, даний аналіз став основним джерелом для характеристики рівня фінансового потенціалу, визначення напрямків удосконалення управління фінансовим потенціалом підприємства, розробки механізму управління.

Отже, фінансовий потенціал являє собою сукупність взаємопов'язаних та взаємодоповнюючих елементів, що надають можливість для досягнення запланованих фінансових результатів в поточному періоді та майбутньому.

4. Використання інформаційних технологій для оцінки фінансового потенціалу підприємства

В наш час неможливо уявити собі підприємство без комп'ютерної техніки. Комп'ютеризується зараз усе, починаючи від виробництва і закінчуючи сферами, які здавалося б зовсім не зв'язані з комп'ютерною технікою. Створюючи електронні бази даних легше вести бухгалтерію фірми, з'являється менша імовірність помилкового заповнення та розрахунку різних економічних операцій.

Потужні програми - апаратні засоби (бази даних, експертні системи, бази знань, системи підтримки прийняття рішень) створюють комфорт у роботі людини, дозволяють не тільки автоматизувати процес зміни форми подання інформації, а й змінити її зміст. Завдяки обчислювальній техніці підвищується продуктивність праці людини, зростає обсяг робіт, які вона може виконати.

На ПАТ «САТП 0904» комп'ютерна система має розгалужену функціональну структуру, орієнтовану на ділянки обліку, інтегровану в єдину систему розрахунків і пристосовану для роботи на певній кількості комп'ютерів, з'єднаних в локальну обчислювальну мережу (ЛОМ).

ЛОМ - відкрита система, яка включає електронні обчислювальні машини (ЕОМ), які пов'язані за допомогою одного передавального середовища і розміщені на незначні відстані одна від одної в межах одного приміщення.

На ПАТ «САТП 0904» в наявності 20 комп'ютерів. Всі вони ввімкнені в комп'ютерну мережу. Моделі обчислювальної техніки: на робочих станціях - комп'ютери Сугіх М II РR 300/VІА Ароllо VРХ/32 МВ RАМ/НDD 4,3 Gb/Samsung Sync Master 550b.

В основі інформаційної системи бухгалтерського обліку та фінансів лежать облікові задачі, основна мета яких - отримання інформації про фактичний стан об'єкта, яким керують. Під інформацією розуміють сукупність корисних відомостей, які є об'єктом збирання, реєстрації, зберігання, передавання й перетворення. Інформація є одним із ресурсів, який може накопичуватися, поновлюватися, є придатним для колективного використання та у процесі споживання не втрачає своїх якостей. Володіння повною, достовірною, актуальною та оперативною інформацією уможливлює отримання ринкових переваг, знижує фінансовий ризик, ефективно підтримує прийняття рішень.

Велике значення мають інформаційні технології, які базуються на застосуванні комп'ютерів, активної участі користувачів в інформаційному процесі, широкому використанні пакетів прикладних програм загального призначення, доступі до віддалених баз даних і програм завдяки обчислювальним мережам ЕОМ.

Прийняття управлінських рішень пов'язане з постійним перетворенням інформації, а сам процес управління має інформаційний характер. При управлінні підприємством використовується конкретна вхідна інформація й одночасно формується результатна вихідна інформація. Широкий доступ користувачів до інформації на всіх стадіях управління можливий завдяки сучасним інформаційним технологіям, а також організації баз і банків даних, які забезпечують прямий і зворотній обмін інформацією.

З прийняттям нових інструкцій по веденню обліку і підготовці звітності на підприємствах облік став більш аналітичним, значно зросла кількість звітних форм, а також і терміни представлення бухгалтерської звітності. Все це вимагає застосування сучасних засобів автоматизації для ведення обліку і підготовки звітності. В зв'язку з новими умовами змінюється роль бухгалтерського обліку та фінансів і суттєвому коригуванню підлягають методологічні аспекти їх організації.

В умовах автоматизованої обробки інформації бухгалтерського обліку та фінансів бухгалтерська інформація використовується більш широко, ніж при ручній обробці даних. Це обумовлено рядом факторів, основними з яких є: обробка і зберігання великої кількості однакових в структурному плані одиниць облікової інформації, здійснення вибірки інформації з великої кількості; виконання складних математичних розрахунків; одержання в лічені хвилини паперових копій будь - якого документу (первинних документів, форм звітності); багаторазове відтворення будь - яких дій.

Автоматизація обліку та фінансів вносить певні зміни до організації роботи бухгалтерії та фінансових відділів як однієї з ланок управління. Одне з провідних місць в управлінні підприємством займає сучасний бухгалтер, що поєднує функції декількох суміжних ділянок управління. Він не тільки відповідає за ведення бухгалтерських рахунків, але і виконує певну роботу по плануванню, контролю, оцінці і перегляду напрямів господарської діяльності підприємства, з аудіювання і розробки управлінських рішень.

Використання комп'ютерної техніки призвело до якісно нових тенденцій в побудові структури облікового апарату. Першою характерною відмінністю є використання автоматизованих робочих місць бухгалтера (АРМ). Під АРМ традиційно розуміють професійно-орієнтований програмно-апаратний комплекс, що забезпечує вирішення завдань користувача безпосередньо на його робочому місці. Якщо при побудові структури облікового апарату при без комп'ютерному способі обробки облікової інформації базовим її елементом є окремий обліковий працівник, то при застосуванні комп'ютерної техніки беруть до уваги не тільки обов'язки та кваліфікацію облікового працівника, але й характеристику АРМ, на якому він працює.

Створення АРМ бухгалтера ґрунтується на принципах персоніфікації обчислень і самонавчання облікових працівників, комп'ютеризації основних і облікових функцій, безпаперової технології ведення бухгалтерського обліку, раціонального поєднання облікової інформації.

Отже, АРМ бухгалтера представляє собою сукупність апаратних і програмних засобів, що забезпечують оперативне задоволення інформаційних і обчислювальних потреб бухгалтера, розміщених на його робочому місці, необхідна певна інформаційна технологія. Автоматизована обробка комплексів бухгалтерських задач на підприємствах ведеться на основі застосування взаємопов'язаних програм по окремих ланках обліку і організації автоматизованих робочих місць.

АРМ бухгалтера обладнане обчислювальною технікою і інструментальними засобами, що забезпечують автоматизацію більшої частини операцій облікового процесу при виконанні ним професіональних функцій. За бухгалтером залишається лише невелика частка ручних операцій і прийняття управлінських рішень. До інструментальних засобів відносяться: технічне, інформаційне, програмне і технологічне забезпечення. Кожний бухгалтер має свій комплекс інструментальних засобів (програми, масиви даних), записаних на жорсткому магнітному диску або на магнітних дискетах. Бухгалтерія, забезпечена АРМ, є автоматизованою (комп'ютеризованою) бухгалтерією.

Відносна простота освоєння і експлуатації дозволяє використати комп'ютери в якості персональної техніки, споряджати ними робітничі місце бухгалтерів і на їхній базі створювати автоматизовані робітничі місце (АРМ) бухгалтера.

Одним з обов'язкових умов автоматизації обліково-обчислювальних робіт є програми реєстрації і обробки бухгалтерських даних. Вони включають розробку технологій автоматизованого одержання і обробки облікової інформації, в тому числі: первинні документи, пристосовані до їхньої автоматизованої обробки; документообіг, розрахований на обробку облікових даних на комп'ютерах; коди; звітні розробки, що одержуються автоматичні; програми робіт обчислювальної техніки; технологічні і інструктивні карти, які формалізують порядок виконання робіт на всіх етапах технологічного процесу машинної обробки облікової інформації, включаючи роботу облікового персоналу і персоналу інших функціональних служб підприємства по збору і передачі первинної облікової інформації на обробку і по використанню отриманих звітних розробок.

При цьому програми реєстрації і обробки бухгалтерської інформації повинні бути адаптовані до діючих правил ведення бухгалтерського обліку. Зокрема, це стосується подання бухгалтерських регістрів в зручному для читання вигляді, виключення можливості несанкціонованого виправлення рахунку в записах та ін.

Розв'язання аналітичних задач діяльності підприємства потребує фактичної інформації як про внутрішнє, так і про зовнішнє середовище. Ця інформація є основою для аналізу і виконання планів, вивчення динаміки економічних показників та прогнозування діяльності ПАТ «САТП 0904» на майбутнє.

Автоматизоване робоче місце бухгалтера зведеного обліку і складання звітності передбачає відображення господарських операцій, що змінюють стан активів і пасивів підприємства на рахунках бухгалтерського обліку.

Останні служать засобом економічного угруповання господарських засобів і їхніх джерел, виражених у натуральному і вартісний (грошовому) вимірах, і дозволяють одержати в зручному виді інформацію, необхідну для керування підприємством.

При цьому використовуються дві взаємозалежних системи рахунків бухгалтерського обліку - по синтетичному й аналітичному рахунках, що відрізняються ступенем деталізації обліку засобів і джерел, що має важливе значення як для посилення контролю за правильністю самого обліку, так і для ефективного використання цієї інформації в управлінні підприємством. Поруч з відображенням господарської діяльності підприємства комплекс задач зведеного обліку забезпечує автоматизоване складання бухгалтерського балансу і звітності, що є завершальним етапом облікового процесу і виконується систематично по закінченні звітного періоду (місяць, квартал, півріччя, рік).

Раціональна організація синтетичного й аналітичного обліку господарські операції з застосуванням автоматизованого робочого місця бухгалтера забезпечує:

- контроль за рухом статутного фонду в частині оборотних і необоротних активів підприємства;

- оцінку ефективності управління фінансовими ресурсами підприємства;

- контроль за утворенням і порядком використання амортизаційного фонду, єдиного фонду оплати роботи, фондів спеціального призначення;

- схоронність засобу і контроль за використанням їх по цільовому призначенню;

- виявлення фінансових результатів діяльності підприємства і контроль за розподілом доходів;

- систематизацію й узагальнення даних про виробничо-господарську діяльність підприємства в аналітичному і синтетичному розрізах для прийняття управлінських рішень.

Рішення задач зведеного обліку і складання звітності базується на первинній інформації, що виникає в процесі фінансово-господарської діяльності, а також на інформації, що цілком формується в процесі рішення задач інших ділянок обліку.

Метою автоматизації зведеного обліку є надання інформації, що задовольняє вимогам різних користувачів. Користувачів облікової інформації можна розділити на три категорії, їм відповідають три категорії автоматизованих робочих місць(далі АРМ) бухгалтера:

АРМ 1 категорії створюється для внутрішнього користувача, тобто для тих користувачів, що здійснюють облік;

АРМ 2 категорії створюється для управлінського складу підприємства (фінансового директора, головного економіста, заступника керівника по маркетингу, керівника підприємства);

АРМ 3 категорії використовується зовнішніми користувачами (керівниками філій, акціонерами і т.д.).

На рис. 4.1 показано взаємозв'язок між інформаційною системою управління підприємством, автоматизованим робочим місцем бухгалтера зведеного обліку й інших автоматизованих робітників місцями бухгалтерії.

В Україні використовується значна кількість програмних продуктів для автоматизації бухгалтерського обліку, найбільш поширеними з яких є: «Парус», «Fin Expert», «Lady Fin», «Фінанси без проблем», «1С:Бухгалтерія - Проф. для Windows», «1С: Бухгалтерія 7.7 для України», «1С: Бухгалтерія 8 для України» та ін.

Рис 4.1 Інформаційний взаємозв'язок автоматизованого робочого місця бухгалтера зведеного обліку і складання звітності

ПАТ «Спеціалізоване автотранспортне підприємство 0904» для ведення бухгалтерського та фінансового обліку користується такими програмами як «1С: Бухгалтерія 8 для України», «1С-ЗВІТ», також для фінансового аналізу складаються в системі Microsoft Office Exel аналітичні таблиці по витратах підприємства, аналізу робочого часу та порівняння фінансових результатів діяльності по роках. Також на даному підприємстві обладнана система віддаленого банківського обслуговування «Клієнт-Банк». Детальніше про всі програми, які використовує підприємство йтиме далі.

«1С: Бухгалтерія 8 для України» зараз це найбільш розповсюджена програма, що використовується для ведення бухгалтерського обліку і на основі його даних управлінського обліку.

Схема автоматизованого бухгалтерського обліку в комп'ютерній програмі «1С: Бухгалтерія» наведена на рис.4.2.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис.4.2 Схема автоматизованого бухгалтерського обліку в комп'ютерній програмі «1С: Бухгалтерія»

Система «1С: Бухгалтерія» є універсальною бухгалтерською програмою. Схему роботи в «1С: Бухгалтерія» наведено на рис.4.3.

Основні особливості програми «1С: Бухгалтерія»:

ведення синтетичного і аналітичного обліку стосовно потреб підприємства;

можливість ведення кількісного багатоваріантного обліку;

одержання всієї необхідної звітності та різнорідних документів із синтетичного і аналітичного обліку;

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис.4.3 Схема роботи в «1С: Бухгалтерія»

повна настроюваність: можливість доповнювати і змінювати План рахунків бухгалтерського обліку, систему проводок, ведення аналітичного обліку, форм первинних документів, форм звітності;

можливість автоматичного друку вихідних (первинних) документів.

Вихідними даними для програми є господарські операції, що вносяться до Журналу господарських операцій.

Програма «1С: Бухгалтерія - Проф. для Windows» дає можливість вводити господарські операції декількома способами:

ручне введення операцій;

використання типових операцій;

використання режиму «документи і розрахунки».

На підставі введених господарських операцій програма формує звітність із синтетичного обліку та різні допоміжні документи, зокрема:

оборотно-сальдову відомість за рахунками і субрахунками;

«шахматку»;

аналіз рахунка за підсумками і кореспонденцією даного рахунка з відповідними рахунками;

обороти по дебету і по кредиту рахунка і відповідне сальдо, а також обороти і сальдо по рахунках за відповідний період;

Журнал-ордер і відомість по рахунку;

зведені проведення-підсумки за відповідною кореспонденцією;

аналіз рахунка за датами;

звіт за журналом операцій - вибірку проведень із журналу операцій за визначеними рахунками, кореспонденцією та іншими ознаками;

картку рахунка і всі проведення з даним рахунком.

Програма може утримувати відомості за будь-який період часу.

Для ведення аналітичного обліку програма дає змогу вводити необмежену кількість довідників об'єктів аналітичного обліку (субконто): за видами продукції, матеріалами, підприємствами, співробітниками та ін.

Усі документи з аналітичного обліку формуються у грошовому, а якщо це потрібно, то і в натуральному виразі. Крім цього, Програма дає змогу створювати Звіти довільної форми, що використовують дані не лише синтетичного, а й аналітичного обліку.

Сервіс здачі електронних документів (1С-Звіт) - це сумісна розробка компанії "Бест Звіт" та фірми "1С". Програма фактично є копією програми "M.e.doc" з додатковою можливістю повної інтеграції з типовими конфігураціями 1С. Програма "1С-Звіт" дозволяє створювати, змінювати та здавати звіти в податкові органи, пенсійний фонд та статистику.

Система "Клієнт-Банк" належить до систем віддаленого банківського обслуговування (ВБО). Крім неї, сюди входять Інтернет-банкінг та телебанк.

"Клієнт-Банк" є програмно-технічним комплексом, який дозволяє підприємству керувати своїм рахунком з комп'ютера, встановленого в офісі підприємства. Банки розробляють програми "Клієнт-Банк" самостійно, або купують уже готову програму в організації, що володіє правами на неї, і пристосовують до власної автоматизованої банківської системи (надалі - АБС), або отримують програму при купівлі АБС.

Оскільки зв'язок між комп'ютером клієнта і комп'ютерною мережею банку здійснюється за допомогою телефонних ліній загального користування, система "Клієнт-Банк" повинна відповідати вимогам НБУ щодо захисту електронних банківських розрахунків. Кожний програмний комплекс "Клієнт-Банк" проходить в НБУ перевірку на відповідність вимогам безпеки передачі інформації та іншим технічним вимогам, при успішному результаті якої розробник отримує сертифікат відповідності. Це потрібно для того, щоб запобігти несанкціонованому доступу до рахунка клієнта третіх осіб або доступу клієнта до інших банківських рахунків, крім тих, які зазначені в договорі на обслуговування.

Основною функцією «Клієнт-Банку» є надання можливості підприємству проводити платежі зі свого поточного рахунка в банку, не відвідуючи банку, з офісу підприємства.

Крім того, "Клієнт-Банк" дозволяє:

- здійснювати моніторинг коштів на поточному рахунку. Тобто уповноважений працівник підприємства (як правило, це особи, наділені правом першого та другого підпису на платіжних документах) може, не відвідуючи банку, контролювати рух коштів на поточному рахунку, з'ясовувати особу платника та призначення платежу. Завдяки цьому можна, приміром, оперативно відвантажувати продукцію споживачам за фактом її оплати;

- отримувати виписки з поточного рахунка;

- отримувати від банку щоденні офіційні курси іноземних валют, які використовуються при бухгалтерському обліку операцій;

- вести довідник своїх контрагентів за платежами та довідник призначення платежу. Ці довідники дозволяють значно швидше формувати платіжні документи, оскільки відпадає потреба заново заносити інформацію до кожного документа - готовий шаблон переноситься до платіжного документа з довідників;

- отримувати від обслуговуючого банку повідомлення про нові банківські послуги, поточні відсоткові ставки за кредитами та депозитами, іншу інформацію, яку банк вважає за потрібне оперативно доводити до клієнтів. Можливе і звернення клієнта до обслуговуючого банку. Ця функція дозволяє підприємству і банку оперативно обмінюватися інформацією.

5. Охорона праці та безпека в надзвичайних ситуаціях ПАТ «Спеціалізоване автотранспортне підприємство 0904»

ПАТ «Спеціалізоване автотранспортне підприємство 0904» надає послуги по перевезенню промислових та продовольчих товарів по м. Києву, Україні та країнах СНД, а також ремонт і технічне обслуговування легкових та вантажних автомобілів.

На сьогоднішній день система управління охороною праці є центральною для багатьох підприємств. Основні виробничі процеси, починаючи від отримання замовлення та організації перевезень, вимагають виваженої, цілеспрямованої i систематичної розробки технологічних процесів. Очевидно, що для ефективної діяльності підприємства необхідні цілеспрямоване визначення повноважень і системна організація охорони праці.

Юридична відповідальність за стан охорони праці та забезпечення здорових і безпечних умов праці на товаристві несе його керівник, він повинен створювати безпечні умови праці, забезпечувати сприятливий мора...