Здійснення інвестиційно-інноваційної діяльності суб'єктами господарювання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи здійснення інвестиційно-інноваційної діяльності на підприємстві

1.1 Сутність категорії "інноваційно-інвестиційна" діяльність підприємства

1.2 Роль та місце бізнес-планування на підприємствах

1.3 Порядок та етапи складання бізнес-плану інвестиційного проекту

Розділ 2. Аналіз бізнес-планування інноваційно-інвестиційних проектів (на прикладі ПАТ "Мукачівський завод "Точприлад"")

2.1 Аналіз господарської діяльності підприємства

2.2 Аналіз бізнес-планування інноваційно-інвестиційної діяльності на підприємстві

Розділ 3. Шляхи вдосконалення реалізації інвестиційних проектів на підприємстві

3.1 Напрямки підвищення інвестиційної привабливості підприємства

3.2 Удосконалення процесу бізнес-планування діяльності підприємства

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Становлення і розвиток ринкової системи господарювання в Україні потребують принципово нових підходів до організації управління підприємницькою діяльністю на всіх рівнях.

Практична реалізація будь-якого комерційного проекту значно ускладняється чи навіть стає неможливою без попередньо розробленого бізнес-плану. Цей письмовий документ є не лише діловим важелем управління підприємством, а й засобом необхідного зовнішнього фінансування для започаткування нового або діючого бізнесу. Питанням обґрунтування підвищення ролі бізнес-планування присвячені праці таких вчених: А.В. Гриньов, М.Ю. Куденко, І.І Цигилик, Б.М. Щукін та ін. Аналіз інвестиційних проектів є складовою процессу управління інвестиціями. Він дає інформаційну базу (у вигляді проекту як спеціально оформленого інвестиційного плану чи результатів проведеної експертизи проекту) для ухвалення рішення щодо включення проекту в інвестиційний портфель, початку його інвестування, постійного моніторингу реалізації.

Уміння розробляти стратегічні плани та бізнес-плани інноваційних проектів в умовах реформування української економіки в ринкову, стає вкрай актуальним для того, щоб отримати інвестиції необхідно грамотно розробити і представити бізнес-план, довести інвесторам, що їхні гроші будуть вкладені в надійний, і ефективний проект. Аналізуючи інвестиційні проекти, необхідно також врахувати всі чинники, що визначають ризики: фінансово-економічні, соціальні, екологічні та технічні. Детально-пророблений бізнес-план інноваційного проекту забезпечить повернення вкладених інвестицій з боку інвестора в цей проект та отримання прибутку.

Актуальність даної проблеми обумовила мету дипломної роботи, яка полягає у визначенні сутності інвестиційної та інноваційної діяльності, процесів планування на підприємстві, дослідженні та аналізі ефективності бізнес-планування інноваційно-інвестиційних проектів на підприємстві.

Досягнення поставленої мети викликало необхідність виконання таких завдань:

- розкритті поняття та сутності інвестиційної діяльності;

- дослідженні видів бізнес-планів та порядку складання бізнес-плану інвестиційного проекту;

- аналізі бізнес-планування інноваційно-інвестиційної діяльності на ПАТ "Мукачівський завод "Точприлад"";

- пошуку шляхів удосконалення інноваційно-інвестиційних проектів на підприємстві.

Предметом дослідження при написанні дипломної роботи виступає бізнес-планування інноваційної та інвестиційної діяльності на підприємстві.

Об'єктом дослідження виступило Приватне Акціонерне Товариство "Мукачівський завод "Точприлад"", основними видами діяльності якого є: виробництво контрольно-вимірювальних приладів; виробництво електродвигунів, генераторів і трансформаторів; виробництво апаратури для приймання, запису та відтворення звуку і зображення; ремонт і технічне обслуговування електронно-обчислювальної техніки.

Дипломна робота складається з вступу, трьох розділів та висновків, списку використаних джерел та додатків. У першому розділі "Теоретико-методологічні основи інвестиційної діяльності на підприємстві" охарактеризовано поняття та сутність інноваційно-інвестиційної діяльності на підприємстві, види бізнес-планів на підприємстві, а також порядок складання бізнес-плану інвестиційного проекту.

У другому розділі "Аналіз бізнес-планування інноваційно-інвестиційних проектів на ПАТ "Мукачівський завод "Точприлад"" викладено організаційно-економічну характеристику підприємства та досліджено фінансовий стан заводу "Точприлад", а також проаналізовано бізнес-планування інноваційно-інвестиційної діяльності, та визначено джерела фінансування інноваційних проектів.

У третьому розділі "Шляхи вдосконалення інноваційно-інвестиційних проектів на ПАТ "Точприлад" розглянуто основні недоліки у інвестиційній та інноваційній діяльності підприємства, та запропоновано шляхи вирішення даних проблем.

Інформаційними джерелами при написанні дипломної роботи виступають матеріали періодичних видань, теоретична та спеціалізована література з питань дослідження, консолідована фінансова звітність підприємства, дані первинного обліку та статистичної звітності ПАТ "Мукачівський завод "Точприлад"", яке виступало об'єктом аналізу, а також результати особистих спостережень на підприємстві.

Розділ 1. Теоретичні основи здійснення інвестиційно-інноваційної діяльності на підприємстві

1.1 Сутність категорії "інноваційно-інвестиційна" діяльність підприємства

Прагнення суб'єктів господарювання до економічного розвитку завжди наштовхується на необхідність розв'язання інноваційних завдань. I цілком очевидно, що у найближчій i довгостроковій перспективі максимізація саме інноваційного фактору стане вирішальною умовою стійкого розвитку економіки України. Цим шляхом йдуть розвинуті країни, i в нашого суспільства є вci передумови орієнтуватися на нього.

Але незважаючи на досить високий рівень науки, відомі в світі наукові школи, наявність значної кількості фахівців з вищою освітою у народному господарстві, запас нереалізованих винаходів, в Україні спостерігається суттєва інноваційна криза промислового виробництва. Taкi невтішні результати потребують розв'язання проблем активізації інноваційної діяльності підприємств. Запорукою цього можуть стати науково обґрунтовані й розроблені питання стосовно спроможності суб'єктів господарювання до інноваційної діяльності, наявності у них необхідних першочергових передумов.

Інноваційна практика існує давно. В будь-якій сфері діяльності винахідливий людський розум прагне підвищити її ефективність за допомогою нововведень.

Під інноваційною діяльністю у Фатхутдінова Р.А. розуміється діяльність, спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень і розробок для розширення і відновлення номенклатури і поліпшення якості продукції (товарів, послуг), що випускається, удосконалення технології їхнього виготовлення з наступним впровадженням і ефективною реалізацією на внутрішньому і закордонному ринках (це стосується також інноваційно-інвестиційної діяльності). [30, с. 147]

Ільєнкова Е.В. додає, що це також практичне використання наукового, науково-технологічного результату й інтелектуального потенціалу з метою одержання нової чи радикально поліпшеної виробленої продукції, технології її виробництва і задоволення платоспроможного попиту споживачів у високоякісних товарах і послугах, удосконалення соціального обслуговування. [30, с. 148]

Й. Шумпетер вводить поняття новатора, під яким розуміється підприємець, який вперше впроваджує "базисні інновації". Під ними він розуміє: 1) революційні зміни в техніці і технології, виготовлення нових товарів; 2) освоєння нових ринків чи 3) джерел сировини; 4) організаційно-управлінські нововведення.

Рис 1.1. Розкриття змісту інновацій за Й. Шумптером

Заслуга Шумпетера полягає в тому, що він зумів не тільки побачити, але й обґрунтувати виникнення зовсім нового, інноваційного типу розвитку(рис 1.1.).

Світовий досвід ХХ-ХХІ ст. показує, що цей тип розвитку пов'язаний з цілим рядом складових, які його забезпечують, до того ж головним являються введення нових технологій і виробництво нових товарів. Перехід від старої продукції до нової потребує не тільки переходу до нової технології виробництва, але і удосконалення його організації, залучення нової висококваліфікованої робочої сили. [31, с. 422]

Інноваційна діяльність, за Герхардом Меншом - це процес, спрямований на розробку і реалізацію результатів закінчених наукових досліджень або інших науково-технічних досягнень у новий чи удосконалений продукт, реалізований на ринку, у новий чи удосконалений технологічний процес, використовуваний у практичній діяльності, а також пов'язані з цим додаткові наукові дослідження і розробки. [9, c.19]

Загалом, інноваційно-інвестиційну діяльність визначають як інноваційну діяльність, що пов'язана з капітальним вкладенням в інновації.

Інноваційний процес являє собою підготовку й здійснення інноваційних змін і складається із взаємозалежних фаз, що утворюють єдине, комплексне ціле. У результаті цього процесу з'являється реалізована, використана зміна - інновація. Для здійснення інноваційного процесу велике значення має дифузія (поширення в часі вже один раз освоєної і використаної інновації в нових умовах або місцях застосування). Інноваційний процес має циклічний характер. Врахування цих моментів сприятиме створенню гнучких систем організації й управління економікою.

Згідно з Законом України "Про інвестиційну діяльність" від 18 вересня 1991 р. № 1560-XII, інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій. [4, с. 29]

Інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект.

Такими цінностями можуть бути:

– кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери;

– рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності);

– майнові права, що випливають з авторського права, досвід та інші інтелектуальні цінності;

– сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навиків та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але незапатентованих (ноу-хау);

– права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права;

– інші цінності. [4, с. 30]

Інвестиції у відтворення основних фондів і на приріст матеріально-виробничих запасів здійснюються у формі капітальних вкладень.

На рис. 1.2. наведено класифікацію видів інвестицій за критеріями: напрями вкладення капіталу, формі реалізації, величині ризику і тривалості інвестиційного циклу.

Така класифікація дає можливість не тільки побачити відмінність видів інвестицій, що дуже важливо, але і дозволяє, в певній мірі, встановити взаємозв'язок між ними, визначити технологічну та соціально-економічну структуру інвестицій.

Реальні інвестиції і є капітальними вкладеннями, що становлять основу інвестиційної діяльності підприємства. Вони матеріалізуються у різні форми (рис. 1.3).



Рис 1.2. Класифікація інвестицій

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.3. Форми реальних інвестицій

Вибір конкретних форм реального інвестування на підприємствах залежить від поставлених завдань та вибраної стратегії розвитку. Інвестиційна політика підприємства повинна формуватися як за умов дії ринкових регуляторів, так і внаслідок державного впливу. У перехідний до ринкової економіки період зростає відповідальність держави за розробку і здійснення інвестиційної політики, яка не може бути віддана лише стихії ринку. Принцип пріоритетності стає важливим інструментом державної політики регулювання інвестиційної діяльності, за допомогою якого можна сконцентрувати зовнішні фінансові ресурси на об'єктах фінансування, що мають стратегічне значення. інноваційна інвестиційна бізнес планування

Інноваційна діяльність як одна із форм інвестиційної діяльності здійснюється з метою впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво і соціальну сферу, що включає:

– випуск і розповсюдження принципово нових видів техніки і технології;

– прогресивні міжгалузеві структурні зрушення;

– реалізацію довгострокових науково-технічних програм з великими строками окупності витрат;

– фінансування фундаментальних досліджень для здійснення якісних змін у стані продуктивних сил;

– розробку і впровадження нової, ресурсозберігаючої технології, призначеної для поліпшення соціального та екологічного становища. [3, с. 39]

Згідно з Законом України "Про інноваційну діяльність" від 4 липня 2002 р. № 40-IV, інноваційна діяльність - це діяльність, що спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок, зумовлює випуск на ринок нових конкурентоздатних товарів і послуг. [3, с. 40]

Згідно з нормами Господарського кодексу України № 436-IV від 16 січня 2003 р., що набрав чинності з 1 січня 2004 р., інноваційною діяльністю у сфері господарювання є діяльність учасників господарських відносин, що здійснюється на основі реалізації інвестицій, з метою виконання довгострокових науково-технічних програм з тривалими строками окупності витрат і впровадження нових науково-технічних досягнень у виробництво та інші сфери суспільного життя. [1, с. 20-22]

Згідно з Господарським кодексом України, формами інвестування інноваційної діяльності є:

– державне (комунальне) інвестування, що здійснюється органами державної влади або органами місцевого самоврядування за рахунок бюджетних коштів та інших коштів відповідно до закону;

– комерційне інвестування, що здійснюється суб'єктами господарювання за рахунок власних або позичкових коштів з метою розвитку бази підприємництва;

– соціальне інвестування, що здійснюється в об'єкти соціальної сфери та інших невиробничих сфер;

– іноземне інвестування, що здійснюється іноземними юридичними особами або іноземцями, а також іншими державами;

-спільне інвестування, що здійснюється суб'єктами України разом з іноземними юридичними особами чи іноземцями. [1, с. 22]

Згідно з Законом України "Про інноваційну діяльність", об'єктами інноваційної діяльності є:

– інноваційні програми і проекти;

– нові знання та інтелектуальні продукти;

– виробниче обладнання та процеси;

– інфраструктура виробництва і підприємництва;

– організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери;

– сировинні ресурси, засоби їх видобування і переробки;

– товарна продукція;

– механізми формування споживчого ринку і збуту товарної продукції.

Суб'єктами інноваційної діяльності можуть бути фізичні та (або) юридичні особи України, фізичні та (або) юридичні особи іноземних держав, особи без громадянства, об'єднання цих осіб, які провадять в Україні інноваційну діяльність та (або) залучають майнові та інтелектуальні цінності, вкладають власні чи запозичені кошти в реалізацію в Україні інноваційних проектів. [3, с. 98]

Інновації-новостворені(застосовані) і (або) вдосконалені конкурентоздатні технології, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери.

Інновації, за Йозефом Шумпетером, - не просто нововведення, а новий фактор виробництва.

Шумпетер налічує п'ять характерних випадків нових комбінацій, це:

1. Випуск нового продукту або відомого продукту нової якості.

2. Впровадження нового, досі невідомого в цій галузі, методу виробництва.

3. Проникнення на новий ринок збуту - відомий чи невідомий.

4. Отримання нових джерел сировини чи напівфабрикатів, б. Організаційна перебудова, зокрема створення монополії чи її ліквідація. [65, с. 501]

Френк Найт дає таке визначення "нововведення" - це впровадження будь-чого нового щодо організації або її безпосереднього оточення, і розглядає нововведення як "особливий випадок процесу змін в організації", а Вільям Барнет визнає нововведенням будь-яку ідею (діяльність чи речовий результат), що є новою за своїми якісними ознаками порівняно з існуючими формами.

Багато американських дослідників, серед яких У. Томпсон та Б. Твіс, під нововведеннями розуміють процеси виникнення, розвитку, поширення та зміни науково-технічних нововведень у різних сферах людської діяльності. Зокрема Томпсон вважав, що нововведення є генеруванням, прийняттям і впровадженням нових ідей, процесів, продуктів та послуг". А Твіс визначав поняття "нововведення", як процес створення і впровадження нового. Це єдиний у своєму роді процес, що поєднує науку, техніку, економіку і управління. Він полягає в здобуванні нового, сягає від зародження ідеї до її комерційної реалізації і охоплює комплекс відносин: виробництво, обмін, споживання. [62, с. 311]

Отже, інновації - це створені (вдосконалені), поширювані і застосовувані продукти, технології, послуги, рішення, які характеризуються науково-технічною новизною і задовольняють нові суспільні потреби.

Існує декілька класифікаційних схем інновацій. Найпоширенішим вважається розподіл інновацій за змістом та сферою застосування. На основі цього критерію вирізняють такі види інновацій, як:

- продуктові інновації - це створення нових продуктів, що споживаються у сфері виробництва (засоби виробництва) чи у сфері споживання (предмети споживання) - винаходи, корисні моделі, промислові зразки, секретні об'єкти, сорти рослин, породи тварин, знаки для товарів і послуг, фірмові найменування, доменні імена, зазначення місцезнаходження товарів, комп'ютерні програми;

– технологічні інновації - це нові способи виробництва старих чи нових продуктів, впровадження інформаційних систем - комерційні секрети (ноу-хау), наукові відкриття, раціоналізаторські пропозиції, науково-технічна інформація, топографії інтеґральних мікросхем;

– управлінські інновації - це нові методи праці, що використовуються апаратом управління, методи моделювання процесів, методи управління персоналом тощо;

– економічні інновації - це нововведення у фінансовій та бухгалтерській сфері діяльності;

– юридичні - це прийняття нових нормативно-правових актів;

– соціальні інновації - це процес змін умов праці, культурних, екологічних та політичних аспектів, зміна способу життя в цілому. [62, c. 312-313]

Основною ознакою класифікації є, як правило, новизна інновації, її змістовна сутність, а також вплив на економічні та соціальні процеси.

За ступенем новизни та значущості інновації можуть бути засновані на нових відкриттях чи бути створеними на основі нового способу, застосовуваного до відкриттів. За ознакою економічної значущості інновації поділяють на:

1) базисні, що сприяють створенню нових ринків та галузей промисловості;

2) революційні, що забезпечують технологічні прориви та принципово нові рішення проблем на основі нових знань;

3) поліпшуючі, що виникають завдяки адаптації інновацій до вимог ринку.

Відповідно до Закону України "Про інноваційну діяльність" від 4 липня 2002 р., інноваційний проект - комплект документів, що визначає процедуру і комплекс усіх необхідних заходів (у тому числі інвестиційних) щодо створення і реалізації інноваційного продукту і (або) інноваційної продукції. [3, с. 51]

Інноваційним визнається проект, яким передбачаються розробка, виробництво і реалізація інноваційного продукту і (або) інноваційної продукції, що відповідають вимогам статей 14 і 15 Закону України "Про інноваційну діяльність" (визначення інноваційного проекту та інноваційної продукції). [3, с. 52]

Державна підтримка реалізації інноваційного проекту, передбачена Законом України "Про інноваційну діяльність", надається за умови його державної реєстрації.

Державна реєстрація інноваційного проекту здійснюється за ініціативою суб'єкта інноваційної діяльності у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері інноваційної діяльності. Цей орган веде Державний реєстр інноваційних проектів.

Необхідною умовою занесення проекту до Державного реєстру інноваційних проектів є його кваліфікування. Для кваліфікування інноваційних проектів спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері інноваційної діяльності визначає окремий підрозділ. [3, с. 64]

Установа для кваліфікування інноваційних проектів організує проведення експертизи прийнятих до розгляду проектів. Експертиза при кваліфікуванні інноваційних проектів виконується за рахунок коштів суб'єктів інноваційної діяльності, які заявляють проекти на державну реєстрацію, та відповідно до Закону України "Про наукову і науково-технічну експертизу". [3, с. 69]

Проекти, визнані за результатами експертизи інноваційними, заносяться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері інноваційної діяльності до Державного реєстру інноваційних проектів. [3, с. 71]

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері інноваційної діяльності видає суб'єкту інноваційної діяльності свідоцтво про державну реєстрацію інноваційного проекту, яке є чинним протягом трьох років від дати його видачі. Після завершення цього терміну державна реєстрація інноваційного проекту і відповідний запис у Державному реєстрі інноваційних проектів анулюються. Інформація про це публікується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері інноваційної діяльності у його бюлетені. Державна реєстрація інноваційного проекту не передбачає будь-яких зобов'язань щодо бюджетного кредитування, його виконання чи іншої державної фінансової підтримки.

Інноваційний продукт є результатом виконання інноваційного проекту і науково-дослідною і (або) дослідно-конструкторською розробкою нової технології (в тому числі - інформаційної) чи продукції з виготовленням експериментального зразка чи дослідної партії і повинен відповідати таким вимогам:

1) він є реалізацією (впровадженням) об'єкта інтелектуальної власності (винаходу, корисної моделі, промислового зразка, топографії інтегральної мікросхеми, селекційного досягнення тощо), на які виробник продукту має державні охоронні документи (патенти, свідоцтва) чи одержані від власників цих об'єктів інтелектуальної власності ліцензії, або реалізацією (впровадженням) відкриттів. При цьому використаний об'єкт інтелектуальної власності має бути визначальним для цього продукту;

2) розробка продукту підвищує вітчизняний науково-технічний і технологічний рівень;

3) в Україні цей продукт вироблено (буде вироблено) вперше, або якщо не вперше, то порівняно з іншим аналогічним продуктом, представленим на ринку, він є конкурентоздатним і має суттєво вищі техніко-економічні показники. [3, с. 75]

Інноваційною може бути визнана продукція, яка відповідає таким вимогам:

- вона є результатом виконання інноваційного проекту;

- така продукція виробляється (буде вироблена) в Україні вперше, або якщо не вперше, то порівняно з іншою аналогічною продукцією, представленою на ринку, вона є конкурентоздатною і має суттєво вищі техніко-економічні показники.

Виникнення будь-якої підприємницької ідеї (чи буде це створення нового бізнесу, чи вдосконалення діяльності вже наявного) ставить багато різноманітних запитань: хто виступає як конкретні споживачі, яким є ринок продукту підприємства, які кошти необхідні для реалізації проекту, чи виправдовує себе проект економічно тощо. Задля отримання відповідей на ці запитання й складається бізнес-план. [32, с. 173]

1.2 Роль та місце бізнес-планування на підприємствах

В умовах ринкової системи господарювання жодне підприємство не може працювати прибутково без ретельно підготовленого плану. Досвід організації підприємництва свідчить, що планування діяльності організації набуває все більшого значення в умовах швидких змін у середовищі функціонування підприємства. Чим більш динамічним та невизначеним стає середовище діяльності, тим більше порядку має бути на самому підприємстві, тим більше уваги слід приділяти розробці стратегій та оперативних дій для їх реалізації. Відсутність чіткого плану є незаперечним свідченням незадовільного управління підприємством. Успіх підприємницького проекту, незалежно від його масштабів, сфери діяльності, форми організації бізнесу, неможливий без чіткого уявлення про перспективи діяльності, без опрацювання надійних орієнтирів і реального плану господарювання. [32, с. 172]

Інвестиційна діяльність служить для відтворення капіталу. Капітал використовується в господарській діяльності організацій для отримання прибутку. На основі прибутку знову формуються інвестиційні ресурси.

На етапі розробки інвестиційної стратегії ретельно аналізуються альтернативи по реалізації ідей стратегічного плану, оскільки проводити таку роботу на етапі інвестиційного планування занадто дорого. План інновацій повинен містити інформацію, необхідну для планування інвестицій. Він необхідний для розмежування і встановлення взаємозв'язків між загальним управлінням підприємством, управлінням змінами (проектами) і технічним управлінням технологічними процесами.

Планування нововведень та інвестицій в справжній книзі розглядається як процедура стратегічного планування, а інвестиції мають на увазі довгострокові вкладення ресурсів. Планування стратегії інвестицій та інновацій є функціональним процесом, органічно пов'язаним з єдиним процесом стратегічного планування. Необхідність інвестицій при реалізації стратегії організації може бути обумовлена різними діями: відтворення основних фондів організації, збільшення обсягів і масштабів виробничо-господарської діяльності, освоєння нових видів виробництва, забезпечення безпеки функціонування газотранспортних систем.

Планування інвестицій обумовлено наступними факторами:

- Різними видами інвестицій і вартістю інвестиційних проектів;

- Множинністю альтернативних варіантів інвестиційних проектів;

- Обмеженістю ресурсів;

- Величезним ризиком, пов'язаним з прийняттям інвестиційних рішень;

- Необхідністю якнайшвидшого отримання віддачі від інвестицій і т.п.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис 1.4. Процес планування інвестицій

Дослідження показують, що при плануванні інвестицій в організаціях необхідно приймати рішення за такими етапами (рис. 1.4):

- розробка стратегії організації, орієнтована на підвищення ефективності її діяльності в довгостроковій перспективі;

- оцінка обраної інвестиційної стратегії, пошук ніші;

- розробка системи заходів, спрямованих на їх усунення;

- складання бізнес-плану інвестиційної діяльності;

- прийняття рішень про джерела фінансування витрат відтворення основних засобів виробництва (основних фондів).

Прийняття рішення про інвестиції в проекти модернізації та технологічного оновлення є однією з найбільш важливих і складних завдань. При цьому враховуються фінансові інтереси, як власника організації, так і інвестора. Завданням планування інвестицій є забезпечення їх балансу. А це можливо тільки на основі довгострокової стратегії розвитку організації

Проблема бізнес-планування інноваційних проектів полягає в тому, що досі відсутні спеціально розроблені технології бізнес-планування, які б дозволяли адекватно аргументувати економічну ефективність вкладення коштів в інновації з урахуванням тих чинників, які відрізняють інноваційні проекти від усіх інших інвестиційних проектів. Більшість технологій бізнес-планування має універсальний характер. Вони не враховують специфіки окремих видів інвестиційних проектів. [12, с. 147]

Технології бізнес-планування відрізняються рівнем деталізації і переліком показників, які використовуються для обґрунтування економічних вигод від реалізації бізнесових ідей. Аналіз технологій бізнес-планування на промислових підприємствах показав, що більшість із них базується на стандартах ЮНІДО, ЄБРР, KPMG, BFM Group, а також MasterPlans, TACIS.

Як наслідок, стандартні технології адаптуються до конкретних умов ініціаторами інноваційних проектів на основі власного досвіду, бачень, переконань. Це здебільшого є причиною суб'єктивізму бізнес-планування інноваційних проектів.

Бізнес-план - це письмовий документ, в якому викладено сутність підприємницької ідеї, шляхи й засоби її реалізації та охарактеризовано ринкові, виробничі, організаційні та фінансові аспекти майбутнього бізнесу, а також особливості управління ним.

У бізнес-плані формулюються перспективи та поточні цілі реалізації ідеї, оцінюються сильні і слабкі сторони бізнесу, наводяться результати аналізу ринку та його особливостей, викладаються подробиці функціонування підприємства за цих умов, визначаються обсяги фінансових і матеріальних ресурсів для реалізації проекту. [23, с. 90]

Бізнес-план у ринковій системі господарювання виконує дві найважливіші функції:

1 )зовнішню - ознайомити різних представників ділового світу із сутністю та основними аспектами реалізації конкретної підприємницької ідеї;

2) внутрішню (життєво важливу для діяльності самого підприємства) - опрацювати механізм самоорганізації, тобто цілісну, комплексну систему управління реалізацією підприємницького проекту. [18, с. 221]

Якщо поняття "інвестиційний проект" відноситься до певної діяльності, то поняття "бізнес-план" відноситься до підприємства в цілому. З одного боку, бізнес-плани можуть входити до складу інвестиційного проекту, будучи документами, що містять плани розробки і реалізації окремих частин інвестиційного проекту. З іншого боку, може бути розроблений бізнес-план підприємства, фірми, який включав би в себе плановані результати проекту. Такий бізнес-план розробляється тоді, наприклад, коли інвестиційний проект реалізується на діючому підприємстві і передбачає його розвиток. У цьому випадку інвестиційний проект може бути включений в бізнес-план підприємства, і він регулює порядок використання власних і позикових фінансових коштів в рамках інвестиційного проекту. Призначення бізнес-плану та його учасники схематично зображені на рис. 1.5.

Традиційно бізнес-план розглядається як інструмент залучення необхідних для реалізації проекту фінансових ресурсів. Зовнішні інвестори та кредитори ніколи не вкладатимуть гроші в бізнес, якщо не ознайомляться з ретельно підготовленим бізнес-планом. Такий план має переконати потенційних інвесторів у тому, що підприємницький проект має чітко визначену стратегію успіху та заслуговує на фінансову підтримку.

Рис. 1.5. Призначення бізнес-плану та його учасники

Не менш важливою є і внутрішня функція бізнес-плану, в межах якої можна виділити два напрямки його застосування:

1) застосування бізнес-плану, як інструменту стратегічного планування та оперативного управління діяльністю підприємства. Розробка бізнес-плану вимагає визначення не тільки стратегічних напрямків і цілей діяльності, а й оперативних дій для досягнення таких. Тобто бізнес-план є основою поточного планування всіх аспектів діяльності підприємства, він сприяє глибшому усвідомленню працівниками особистих завдань, пов'язаних зі спільним для них бізнесом;

2) застосування бізнес-плану, як механізму аналізу, контролю й оцінки діяльності підприємства. Бізнес-план дає змогу аналізувати, контролювати й оцінювати успішність діяльності в процесі реалізації підприємницького проекту, виявляти відхилення від плану та своєчасно коригувати напрямки розвитку бізнесу. [18, с. 222]

Специфіка бізнес-плану полягає в тім, що це комплексний документ, який відображає всі основні аспекти підприємницького проекту. У ньому розглядається широке коло проблем, на які може натрапити підприємець і визначаються способи розв'язання цих проблем. Водночас слід зазначити, що принципи управління за допомогою бізнес-плану передбачають необхідність урахування в процесі розробки конкретного бізнес-плану багатьох специфічних для даного підприємницького проекту факторів.

Наявність бізнес-плану свідчить про обґрунтованість, солідність справи, що розпочинається, можливість оцінити дії та різні аспекти діяльності підприємства (збут, організація, управління, стимулювання), виявити проблеми, які існують, та передбачити майбутній розвиток бізнесу. Як інструмент управління і контролю бізнес-план дає змогу забезпечити планомірне просування підприємства до поставлених цілей. [29, с. 101]

Існують певні види бізнес-планів, які розробляються за особливими правилами, з урахуванням конкретної мети, яка поставлена перед фірмою.

У цілому, бізнес-плани можна розділити на дві основні категорії:

1. Для зовнішнього використання. Такі бізнес-плани застосовуються як обґрунтування для залучення необхідних фінансових коштів, партнерів, а саме:

- бізнес план для залучення інвесторів;

- бізнес план для одержання кредиту;

- бізнес план для продажу діючого бізнесу.

2. Для внутрішнього використання - використовуються постійно в якості інструмента управління. Можна виділити три види бізнес-планів, які важливі у формальному процесі планування, як функції керування бізнесом, серед них виділяють:

- управлінські бізнес-плани - застосовуються для управління поточною діяльністю й розвитком підприємства. Управлінський бізнес план - є ключовою ланкою всього процесу бізнес-планування, тому що встановлює цілі та шляхи (стратегії), за допомогою яких підприємство збирається досягти поставлених цілей. [28.79]

Даний вид бізнес-плану дозволяє визначити конкретні цілі підприємства на короткий період (як правило, на рік), а також докладний план дій по досягненню поставлених цілей. Крім цього, управлінський бізнес-план дозволяє розв'язати ще одне із завдань менеджменту - координація дій між різними учасниками, тому що кожному учаснику надається своя роль, своє коло обов'язків і завдань. По суті, управлінський бізнес-план являє собою набір конкретних дій для менеджерів, описує роль, яку кожний підрозділ підприємства повинний зіграти в процесі досягнення поставлених цілей. У цій якості його слід розглядати як інструмент делегування відповідальності, що дозволяє керівництву більш точно визначати внесок менеджерів у досягнення цілей підприємства.

- бізнес-плани проектів - спрямовані на планування й управління проектами, реалізованих у рамках конкретного підприємства. Бізнес-плани проектів - пов'язані з конкретними проектами, що вимагають певних капіталовкладень. Необхідність підготовки такого виду бізнес-плану виникає тоді, коли керівництву необхідно ухвалити рішення щодо капітальних витрат, виходячи з того, що всі проекти повинні бути спрямовані на оптимальне досягнення інтересів підприємства. Інакше кажучи, будь-які капітальні витрати повинні бути спрямовані на те, щоб сприяти досягненню цілей визначених управлінським бізнес-планом. [28, с. 80]

У цьому сенсі, бізнес-плани проектів повинні бути тісно пов'язані з тими цілями, які поставлені перед підприємством у плановому періоді. Кожний з обраних проектів повинен займати відповідне місце у вирішенні завдань, що стоять перед підприємством. Разом з тим, певні проекти можуть і не торкатися поточних завдань, тому що пов'язані з більш довгостроковими цілями підприємства й можуть бути самостійним об'єктом управління. [28, с. 80-81]

- разові (цільові) бізнес-плани - спрямовані на прийняття окремих рішень, пов'язаних з управлінням бізнесом. У процесі управління бізнесом керівництву доводиться ухвалювати рішення, що визначають життєво важливі моменти у функціонуванні підприємства. Прийняття цих рішень можливо тільки на основі спеціально підготовленого для таких цілей бізнес-плану. Таким чином, ці бізнес-плани розробляються "на вимогу". Це не означає що вони ніяк не пов'язані з іншими видами бізнес-планів. Навпаки, підготовка такого виду бізнес-плану дозволяє успішно розв'язати конкретне завдання управлінського бізнес-плану.

Існує також поділ бізнес-планів і за об'єктами бізнесу (див. рис. 1.6.).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.6. Поділ бізнес-планів за об'єктами бізнесу

Такі бізнес-плани, відповідно наведеній нижче класифікації, розробляються в різних варіантах залежно від призначення: по підприємству в цілому (новому або діючому), по бізнес-лініям (продукція, роботи, послуги, технічні рішення).

Таким чином, бізнес-план повинен бути представлений у формі, що дозволяє зацікавленій особі одержати чітке уявлення про суть справи, ступінь своєї участі в ній. Обсяг і ступінь конкретизації розділів. [31, с. 201]

Вдало складений бізнес-план є суттєвим фактором тривалого виживання підприємства та його прибутковості. Ретельно відпрацьований і узгоджений проект є тим засобом, за допомогою якого можна контролювати намічені планові показники й управляти підприємством, визначити прийнятні механізми розв'язання проблем.

Значення бізнес-плану полягає в тому, що він:

* дає можливість обґрунтувати організацію справи в обраній сфері;

* дозволяє визначити життєздатність підприємства в умовах конкуренції;

* містить орієнтир, як повинно розвиватись підприємство, тобто даються основні напрямки його розвитку з урахуванням поставлених цілей;

* є інструментом отримання фінансової підтримки. Бізнес-план - це підсумковий документ, який є результатом аналітичної роботи і дає змогу осмислити місце підприємства на ринку, проаналізувати перспективи його розвитку. Бізнес-план розробляється:

* для кредиторів, щоб оцінити можливість надання кредитів підприємству, ступінь ліквідності та ризику проектів, рівень якості управління;

* для інвесторів, щоб зацікавити вкладенням капіталу в перспективні проекти;

* для власників, співвласників, засновників, щоб оцінити можливості та перспективи підприємства, встановити і відстежувати цілі та завдання, визначити потребу в ресурсах (фінансових, матеріальних, трудових), перевірити свої ідеї на доцільність і реалістичність;

* для менеджерів, робітників підприємства, щоб уяснити ідеї та практично впровадити їх у життя, сформувати згуртований колектив на виконання завдань. [35, с. 433]

Бізнес-план необхідний у таких ситуаціях, наприклад: коли потрібно отримати кредит у банківській установі; у разі створення нового підприємства; якщо змінюється власник (наприклад, коли підприємство купила інша фірма); у разі приватизації власності державних підприємств, трансформації власності; у разі проведення реконструкції і модернізації підприємства, переходу на нову технологію, організації випуску нової продукції, створення цехів, філій; коли відбуваються суттєві зміни в зовнішньому середовищі, що прямо впливають на діяльність фірми (наприклад, сильний тиск з боку конкурентів, запровадження нових податків, різкий спад реалізації продукції); у разі започаткування зовнішньоекономічної діяльності; у разі об'єднання існуючих підприємств і створення на базі цього інтегрованого організаційно-правового утворення (асоціації, концерну). [51, с. 225]

Складають бізнес-план, як правило, з метою одержання кредиту або залучення інвестицій. Однак основною ціллю БП є прогнозування виробничо-фінансової діяльності на найближчу та найбільш віддалену перспективу відповідно до вимог ринку та виходячи з можливостей залучення необхідних ресурсів.

Бізнес-планування допомагає підприємствам вирішити наступні завдання:

1) визначити конкретні види діяльності фірми, цільові ринки та місце фірми на даних ринках;

2) сформулювати довгострокові цілі фірми, стратегію та тактику їх досягнення;

3) визначити осіб, відповідальних за стратегію;

4) виявити відповідність наявних кадрів, умов мотивації їх праці та вимогам, необхідним для досягнення цілей;

5) визначити товарний асортимент та товарну номенклатуру продукції та оцінити технічні і технологічні можливості фірми;

6) оцінити фінансовий стан фірми і відповідність наявних фінансових ресурсів можливостям для досягнення поставлених цілей;

7) попередити труднощі, які можуть виникати в діяльності фірми. [20, с. 47]

Нехтуючи бізнес-плануванням підприємці багато втрачають в питаннях організації своєї справи. Навпаки, бізнес-планування дає для будь-якої фірми чимало вигод, а саме:

- заставляє керівників фундаментально вивчити перспективи фірми;

- визначає показники діяльності фірми, необхідні для послідовного контролю;

- чітко формалізує обов'язки та відповідальність керівного персоналу фірми;

- робить фірму більш підготовленою до ринкових змін.

В сучасній практиці бізнес-планування виконує 4 основні функції:

1) залучення грошових ресурсів;

2) залучення до власного бізнесу потенційних партнерів, які виявили б бажання вкласти у виробництво власний капітал або наявну в них технологію;

3) прогнозування, оцінка зміни макросередовища (нині виживає той, хто володіє інформацією стосовно зміни середовища, або ті, хто диктує умови даного середовища);

4) визначення стратегії та тактики розвитку підприємства. [27, с. 68-69]

Бізнес-планування, як підкреслюють багато спеціалістів є не стільки чисто теоретичною, скільки переважно практичною дисципліною, яка виникла та розвивалась як результат господарської діяльності в умовах ринку. Разом з тим бізнес-планування представляє собою арсенал сучасних методів та прийомів різноманітних наукових дисциплін стратегії та тактики реалізації попиту. Більше - того, можна сказати, що бізнес-планування - це є використання програмно-цільового планування.

Вибір конкретного способу складання плану залежить від поставлених цілей, періоду планування, особистості власника-керівника, компетентності працівників підприємства, їх досвіду, знань, а також фінансових можливостей.

Вельми важлива особиста участь власника-керівника в складанні бізнес-плану, його економічному обґрунтуванні та прийнятті як основи до керівництва. Так, більшість зарубіжних банків та інвестиційних компаній відмовляються взагалі розглядати замовлення-пропозиції на виділення коштів, коли стає відомо, що бізнес-план повністю підготовлений консультантом, а керівник лише підписав його. Власник - керівник створюваного підприємства повинен особисто брати участь у розробці бізнес-плану, моделюючи свою майбутню діяльність, нести відповідальність.

Бізнес-план - документ перспективний і складати його рекомендується на 3-5 років наперед. Основні показники для першого року доцільно розробляти помісячно, для другого року - поквартально, а починаючи з третього року можна обмежитись річними показниками. План може бути складений також і на 10 років. Планований період залежить від специфіки бізнесу, товарів (послуг), цільових установок, а також від того, для кого призначено проект (наприклад, для інвестора у разі створення підприємства з іноземними інвестиціями). [34, с. 75-76]

Викладати зміст проекту треба чітко, точно, обґрунтовано, щоб його зрозуміли працівники фірми, потенційні кредитори, інвестори.

Сучасні темпи зміни і нарощування обсягів знань настільки великі, що планування представляється єдиним способом реального прогнозування майбутніх проблем і можливостей. Планування забезпечує також основу для прийняття ефективних управлінських рішень. Коли відомо, чого організація хоче досягти, легше знайти найбільш відповідні дії. Планування сприяє зниженню ризиків при прийнятті рішень. Приймаючи обґрунтовані планові рішення, керівництво зменшує ризик помилок, обумовлених помилковою або недостовірною інформацією про можливості підприємства або про зовнішню ситуацію. Планування служить для формулювання і досягнення ключових цілей у рамках організації. [34, с. 76]

Але помилковим було б розглядати складений бізнес-план як "раз і назавжди" задану стратегію діяльності. При використанні жорстко зафіксованих параметрів може легко бути втрачена актуальність конкретної розробки. Бізнес-планування дозволяє продумувати нові варіанти поведінки бізнесу на основі проаналізованих сценаріїв. Тому універсальних рекомендацій немає і бути не може. Бізнес-план, мабуть, єдиний офіційний документ, що допускає таку велику варіантність в своєму складанні і застосуванні. Для будь-якого бізнес-плану обов'язковими, на думку більшості авторів, є тільки план маркетингу, план виробництва, фінансовий і організаційний плани, при цьому останній повинен пронизує всі перераховані розділи. У всьому іншому кожен бізнес-план залежить від величезної кількості чинників, основний з яких - сам підприємець, з його цілями, професіоналізмом і спрямованістю на успіх. При цьому важливо пам'ятати, що планування саме по собі не гарантує успіху, але воно може забезпечити немало важливих і сприятливих чинників для його досягнення.

1.3 Порядок та етапи складання бізнес-плану інвестиційного проекту

У міжнародній практиці план розвитку підприємства подається у вигляді бізнес-плану, що, по суті, є структурованим описом проекту розвитку підприємства. Якщо проект пов'язаний із залученням інвестицій, то він носить назву "інвестиційний проект". Зазвичай кожний новий проект підприємства в тій чи іншій мірі пов'язаний із залученням нових інвестицій. У найбільш загальному розумінні проект - це спеціальною чином оформлена пропозиція про зміну діяльності підприємства, що переслідує певну ціль (мету). [40, с. 166]

Зрозуміло, будь-який інвестиційний проект не може розглядатися у відриві від конкретного підприємства. Кожне підприємство під час свого життєвого циклу проходить різні стадії розвитку, які й обумовлюються тими проектами, які здійснює підприємство, а оперативна діяльність вже є похідною від цього процесу. Для кращого розуміння цього пропоную побудувати умовну модель життєвого циклу підприємства. (див. рис. 1.7)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.7. Життєвий цикл підприємства

Таким чином, життєвий цикл підприємства складається з поступового проходження різних інвестиційних проектів, як певних стадій свого розвитку. Такі проекти не обов'язково повинні повністю базуватися на окремому підприємстві, вони можуть розроблятися спільно, фінансуватися з різних джерел та справляти вплив на стан не лише конкретного підприємства, а й у межах міста чи держави.

Важливо зазначити, що навіть на Заході, де вже сформувалися чіткі історичні традиції планування будь-якої економічної діяльності, тим більше діяльності інвестиційної, не існує єдиного стандарту на розробку бізнес-плану. Це в першу чергу пов'язано із різницею в цілях бізнесу чи окремих проектів, та із безлічі варіантів середовища, в якому вони діятимуть. [46, с. 178]

Хоча в цілому бізнес-план вважається інструментом для отримання кредиту, він безумовно виконує функції набагато глибші, серед яких:

- виявлення цілей бізнесу

- сприяння виробленню стратегії та оперативної тактики для досягнення цілей бізнесу

- створення системи вимірювання результатів діяльності

- надання інструментів для управління бізнесом

- виявлення альтернативних напрямків розвитку. [19, с. 637]

Існують різні вимоги до бізнес-плану для вже існуючої компанії та для компанії, що починає створюватися, існування якої залежить від даного проекту.

У випадку вже існуючої компанії, бізнес-план повинен містити звіт про минулу роботу та базуватися саме на ній, у той час, як у випадку нової компанії, особлива увага повинна бути відведена самому проекту у країнах з розвиненою ринковою економікою бізнес-план складається за певними стандартами й правилами і вважається типовим документом. Розробка й виклад бізнес-плану підпорядковані певній логічній структурі, яка в більшості країн має уніфікований характер. У зарубіжній і вітчизняній літературі, у нормативних документах рекомендується загальноприйнята структура бізнес-плану (рис. 1. 8.).

Разом з тим загальна схема й порядок викладу бізнес-планів можуть різнитися залежно від характеру інвестиційного проекту. Так, для великих інвестиційних проектів, які потребують великих капітальних затрат, а також призначені на довгий час, повґязані з випуском і впровадженням на ринок нових видів продукції, товарів, послуг, має бути розроблений повний варіант бізнес-плану.

Він передбачає врахування й деталізацію всіх сторін майбутньої діяльності, аналіз можливих ризиків і шляхів їх уникнення. Окремі висновки, пропозиції підтверджуються необхідними розрахунками, графіками, таблицями.

Рис. 1.8. Структура бізнес-плану інвестиційного проекту

Для невеликих інвестиційних проектів (наприклад, для обґрунтування одержання позик) допускається складання скороченого варіанта бізнес-плану, який ставить тільки загальні цілі та шляхи їх досягнення.

Крім того, порядок заповнення бізнес-планів залежить також від багатьох інших факторів, питань, особливостей.

Розробка бізнес-плану повґязана з використанням великої кількості інформації, її повнота і якість істотно впливають на можливість досягнення тих цілей, які стоять при складанні бізнес-плану. Недостатнє висвітлення окремих його розділів через обмеженість інформації може викликати в інвесторів сумніви щодо доцільності виділення коштів. Тому важливо знати, які дані потрібні для складання бізнес-плану і де їх можна знайти.

Структурно-логічна схема процесу бізнес-планування зображена на рис. 1.9. Вона пояснює місце бізнес-планування у житті будь-якого інвестиційного проекту.



Рис. 1.9. Структурно-логічна схема процесу бізнес-планування [3]

Призначення бізнес-плану полягає в тому, щоб допомогти підприємцям і економістам вирішити чотири основні задачі:

- визначити ємність і перспективи майбутнього ринку збуту;

- оцінити ті витрати, що будуть необхідні для виготовлення і збуту потрібної цьому ринку продукції, і порівняти їх із тими цінами, по яких можна буде продавати свої товари, щоб визначити потенційну прибутковість задуманої справи;

- виявити всілякі "підводні камені", що підстерігають нову справу в перші роки її реалізації;

- визначити ті сигнали, ті показники, на основі яких можна буде регулярно оцінювати, чи йде справа на підйом або котиться до провалу.

Бізнес-план інвестиційного проекту може мати такий вигляд.

Титульна сторінка бізнес-плану має містити такі реквізити:

- назва підприємства;

- адреса підприємства;

- телефон підприємства;

- назва, статус, адреси та телефони власників;

- опис підприємства та характер діяльності;

- дата складання бізнес-плану;

- імена сторін.

Бізнес-план розробляється і коректується в три етапи. На першому - попередній варіант для оцінки і відбору проектів для подальшого опрацювання; на другому - остаточний варіант для вибраних проектів; на третьому етапі - здійснюється періодичне коректування бізнес плану. [10, с. 311]

Необхідно враховувати те, що працівники економічних служб (зокрема, планово-економічних відділів) можуть поліпшити процес планування, але тільки власними силами не спроможний здійснювати планування діяльності об'єднання (комплексний погляд на розвиток підприємства) загалом, оскільки це - функція керівників, несучих персональну відповідальність за ефективність роботи перед споживачем (і, як варіант, перед вищою організацією).

Бізнес-план повинен містити визначені конкретні вимоги до розкриття фінансової інформації й обмеження, що накладаються законодавством України, і тому складається з таких розділів, як:

...