Моделі взаємодії бізнес-структур з вищими учбовими закладами на прикладі Луганського державного інституту культури і мистецтв

Генеральний партнер: Модельне агентство "шарм".

Спонсор призи: творчої студії фотостудія Іванович Самсонов.

Організатор: Луганський державний інститут культури і мистецтв.

Директор конкурсу -- magistrantka спеціалізація "направляє різноманітність і масові свята» Світлана Полухина.

Творчим центром «Червоної площі, 7 "в Луганський державний інститут культури і мистецтв і арт-центр однойменного -- це реальна студент філармонії середньої школи.

Унікальність проекту, що він задумав і організовані в якості платформи, на яке коли-небудь буде перевіряти знань і умінь студентів отримали їх підготовки. Класі вчителів надати студентам з Загальна і конкретна знань, але в центр, який організовує повний різних концертів та вистав, своїх вихованців як художники отримувати хрещення вогню безпосередньо в аудиторії. Аудиторія, однак, заповнити кожен четвер основні залі це разом з студентів мешканців міста і жителям області, знавці і любителі Професійне мистецтво. Таким чином, "Червона площа, 7" є плацдарм для молодих талантів. Центр надає послуги для підготовки окремих сольні проекти кожного художнього команда інституту. І Хоча він трохи більше року, сьогодні деякі вже представили свої перші сольні програми та інші розвивати багатий репертуар.

Центр має понад сорок глядачів відвідали концертних програм. Це не просто слова, але реальні творчі звіти. Один з їх конкретного сценарію і напрямок, емоційно багатих і тематично цікаво. Творчого центру, його роботи доводить, що LGIKI не діє лише як у підготовці та научной структуры, но и как очаг духовной культуры. Центр приобщает молодого зрителя к культурному наследию человечества, развивает в нем чувство прекрасного. Благодаря новым подходам, неординарным режиссерским задумкам творческие встречи во время концертов, музыкальных программ, театральных и хореографических постановок становятся для него яркими и незабываемыми. Студентів спеціальностей "Диктор, ведучий телепередачі", "телебачення", "режисер оператор" мають можливість працювати в його у формат і режим професійних телевізійних студій. Вони створювати і транслювати власні інформації, соціально освіти, рекреаційні та інші передачі. Більшість програм є культурологічного природи. Кращі з них -- автора когнітивні цикл "прогулянки на Луганськ", гумористичні серії про культуру та субкультури "OTAK", студент Новини "StuDen?" і т. д. Студія студента це місце, де майбутніх лідерів videoиfira отримати досвід практичної роботи на ТБ весь технологічний цикл.

Передача студентів створили ТБ виробників, транслюються на каналі "Культура" повітря кабельних мереж, LKT (MITRIS).

2.3 Постановка проблеми за допомогою впровадження в їх діяльність методів паблік рилейшнз

В результаті радикальної трансформації соціально-економічної моделі українського суспільства, що відбулася після набуття нашою країною державної незалежності, державні вищі навчальні заклади України одержали право надавати студентам можливість отримання вищої освіти на контрактній основі за кошти фізичних або юридичних осіб нарівні з недержавними вищими навчальними закладами [6, с.290; 10, с.26,389;].

Таким чином, українські ВНЗ перетворилися на повноцінних суб'єктів комерційної діяльності на ринку освітніх послуг, який вони ж самі і створили.

Загальновідомо, що діяльність будь-якого суб'єкта ринкових відносин визначається, з одного боку, попитом на продукцію, яку він пропонує, а з іншого, - конкуренцією з іншими суб'єктами ринку, що пропонують подібну продукцію.

Повною мірою це стосується і суб'єктів комерційної діяльності на ринку освітніх послуг, тобто вищих навчальних закладів.

Потужними чинниками загострення конкуренції серед вищих навчальних закладів в Україні останнім часом є, з одного боку, відхід багатьох з них від колишньої вузької спеціалізації (суто технічної, педагогічної, медичної, мистецької тощо) через відкриття нових, раніш не властивих даному типу закладу спеціальностей і напрямів підготовки, що користуються великою популярністю у абітурієнтів, є конкурентоспроможними на ринку праці та престижними в очах суспільства (менеджмент, фінанси, правознавство, іноземні мови тощо), а також збільшення кількості самих ВНЗ, що надають подібні освітні послуги, тобто мова йде про збільшення пропозиції. З іншого боку, в Україні має місце погіршення демографічної ситуації, падіння народжуваності, а відтак і скорочення в найближчому майбутньому кількості потенційних абітурієнтів ВНЗ, тобто можна впевнено спрогнозувати істотне зменшення попиту на освітні послуги.

За умови збереження цих взаємовиключаючих тенденцій (зростання пропозиції та зменшення попиту) багато вищих навчальних закладів ризикують не витримати конкуренції з іншими, втратити деякі спеціальності, або навіть просто взагалі припинити своє подальше існування. В першу чергу це може торкнутися нещодавно відкритих непрофільних спеціальностей та напрямів підготовки, які ще не встигли добре зарекомендувати себе в очах громадськості. Звичайно, що в подібному розвитку подій не зацікавлені ані вищі навчальні заклади, ані суспільство в цілому.

Тому, виходячи з проблеми загострення конкуренції, вищі навчальні заклади просто змушені більш активно змагатися за увагу потенційного споживача їх освітніх послуг - абітурієнта, часто із залученням нетрадиційних методів та підходів, які раніше не були властивими освітній галузі, а належали виключно до сфери бізнесу: маркетингу, реклами, паблік рилейшнз тощо [8; 9; 13].

Освітня галузь традиційно була і залишається переважно об'єктом уваги і підтримки державних структур, фінансується державою та органами місцевої влади. Таке особливе піклування держави зводило в минулі часи необхідність використання маркетингових технологій в сфері освіти до мінімуму, тому що держава була єдиним покупцем освітніх послуг навчальних закладів, фінансуючи всю освітню діяльність в колишньому СРСР.

В наш час за державні кошти навчається не більше половини студентів, а в приватних ВНЗ - жодного, тому в умовах ескалації конкуренції на ринку освітніх послуг традиційні методи так званої “профорієнтації”, що використовувалися навчальними закладами продовж десятиліть і на які, в основному, покладалися завдання залучення майбутніх студентів, стають недостатньо ефективними через те, що розраховані на інші соціально-економічні умови.

Сучасний стан розвитку вищої освіти в Україні вимагає якомога ширшого залучення методів, що довели свою ефективність в суміжних галузях і можуть бути успішно використані для задоволення потреб вищих навчальних закладів у підвищенні їх конкурентоздатності на ринку освітніх послуг.

З огляду на це, процес впровадження до вітчизняної освітньої галузі різноманітних маркетингових технологій набуває великої актуальності.

Особливо перспективним видається залучення в діяльність вищих навчальних закладів такої важливої складової маркетингових технологій, як паблік рилейшнз - спеціальної системи комунікацій, спрямованих на організацію громадської думки в бажаному для вищого навчального закладу напрямі з метою більш успішного функціонування закладу та підвищення його репутації в суспільстві [10;13;14;15;21;22].

Аналіз останніх досліджень.

Термін „паблік рилейшнз" або „зв'язки з громадськістю" (коротко - ПР, або „піар”) увійшов у свідомість пересічного українця досить недавно - лише у 90-ті роки XX століття. Тому, до цілеспрямованого застосування прийомів і методів ПР у сфері функціонування освітньої галузі, на ринку освітніх послуг, а також до усвідомлення актуальності цієї проблеми більшість вищих навчальних закладів лише починає наближатися. Що ж до систематизованих наукових розробок даного питання, то, з огляду на відносну новизну подібної проблематики для нашого суспільства, автору поки що не зустрічалися якісь ґрунтовні публікації на цю тему, окрім робіт В.Кірсанова, О.Рябової та ще декількох публікацій [17;23].

Але, вбачаючи в методах паблік рилейшнз великий ресурс для підвищення ефективності функціонування освітніх закладів, їх конкурентноздатності на ринку освітніх послуг та розвитку вітчизняної вищої освіти в цілому, автор не може залишати дану проблему поза увагою, знаходячи в ній досить актуальну та цікаву тематику для подальшої теоретичної і практичної розробки та впровадження її в діяльність вищих навчальних закладів [18;19].

Автору належить деякий доробок у вирішенні окремих аспектів цієї проблеми, ознайомлення з яким, а також інформація про актуальність вищеокресленої проблематики є основною метою даної статті.

Виклад основного матеріалу.

У процесі своєї діяльності вищий навчальний заклад постійно стикається з широкими колами громадськості: місцевими, регіональними та центральними органами державної влади, фінансовими установами, засобами масової інформації, працівниками та керівництвом сфери, для потреб якої ведеться підготовка студентів; випускниками загальноосвітніх шкіл; абітурієнтами та їх батьками; батьками студентів; суб'єктами підприємницької діяльності, громадськими організаціями; закладами культури і мистецтва, закладами-конкурентами, тощо. Саме в цих колах формується громадська думка про заклад та якість послуг, які він надає. Раціонально організована робота ПР дозволяє встановити ефективне співробітництво з громадськістю та формувати та зміцнювати позитивну громадську думку про заклад та якість його освітніх послуг.

Цілеспрямований комплекс заходів ПР сприятиме підвищенню авторитету вищого навчального закладу у його навколишньому оточенні та створенню його позитивного іміджу (агнл. - образ). Позитивний імідж будь якого підприємства або закладу підвищую конкурентоздатність на ринку, приваблює споживачів та партнерів, збільшує обсяг діяльності і, як наслідок, прибутки підприємства або закладу.

Крім формування позитивного іміджу, основними завданнями та напрямками роботи ПР в діяльності вищого навчального закладу є:

- розробка системи прийомів та методів, спрямованих на покращення взаєморозуміння між закладом та його численним “цільовими аудиторіями” (спеціальний ПР-термін, що означає соціальні групи, організації, інші заклади, з якими взаємодіє вищий навчальний заклад);

- реалізація заходів, спрямованих на усунення бар'єрів, що перешкоджають поширенню інформації про заклад, та зайвих перепон, що виникають у процесі комунікаційного зв'язку закладу з його цільовими аудиторіями (неправдиві, шкідливі слухи, дезинформація тощо);

- посилення впливу на одержувачів інформації при зниженні рівня розуміння суспільних цілей діяльності вищого навчального закладу та шляхів їх досягнення;

- розробка системи заходів, що мають уживатися у конфліктних та кризових ситуаціях;

- постійний моніторинг ситуації, що складається в середовищі співробітників та студентів закладу та розробка заходів щодо її контролю та оптимізації;

- створення яскравого індивідуального образу закладу, відмінного від конкурентів.

Реалізація вищезазначених напрямків діяльності переслідує наступні цілі:

1. Позиціювання закладу, тобто надання йому оригінального, сприятливого іміджу, а також подолання “бар'єра недовіри” до закладу.

2. Піднесення над закладами-конкурентами.

3. Створення стійкої позитивної громадської думки щодо високого авторитету закладу та якості його освітніх послуг.

4. Збільшення кількості абітурієнтів, підвищення вступного конкурсу, і, як наслідок, зростання якісних показників студентів закладу через можливість відбору найкращих серед більшої кількості бажаючих навчатись саме в цьому закладі.

5. Зростання кількості бажаючих навчатися за контрактом, а відтак збільшення надходження коштів на рахунок закладу.

6. Зміцнення матеріально-технічної бази закладу, збільшення можливостей для придбання сучасного обладнання та залучення модернових технологій навчання та розвитку науки.

7. Підвищення добробуту та соціального захисту працівників закладу.

8. Зростання якості навчання та цінності диплому закладу в очах роботодавців та потенційних абітурієнтів.

9. Вихід навчально-наукової діяльності закладу на якісно новий, вищий рівень розвитку.

10. Отримання поштовху для розвитку вищої освіти в державі в цілому.

Головним засобом досягнення цих цілей є розвиток комунікації (громадських зв'язків) вищого навчального закладу з його соціально-економічним середовищем: абітурієнтами, їх батьками, органами влади, засобами масової інформації, бізнес-структурами, громадськими організаціями шляхом проведення широкого кола різноманітних заходів, які мають привернути якомога більшу увагу учасників цього середовища до діяльності закладу, викликати повагу і розуміння суспільного значення цілей, які ставить перед собою вищий навчальний заклад, стимулювати поглиблення довіри до якості освітніх послуг, що їх надає заклад тощо. Тому будь-яка подія, до якої має відношення заклад, повинна не залишатися в його стінах, так би мовити „для внутрішнього використання”, а ставати відомою якомога ширшим колам громадськості, стимулюючи подальший інтерес до діяльності вищого навчального закладу і формуючи стійку позитивну громадську думку по відношенню до нього [19].

Необхідність вивчення шляхів практичного застосування методів ПР з метою ефективного просування вищого навчального закладу на ринку освітніх послуг виникла для автора навесні 2002 року з моменту утворення Луганського державного інституту культури і мистецтв, ректоратом якого було вирішено розпочати діяльність новоствореного освітнього закладу на сучасних, перспективних засадах з використанням нетрадиційних методів організації та управління для якомога швидкого доведення факту його суспільно корисного існування до якнайширших кіл громадськості, насамперед до уваги потенційних абітурієнтів.

Одним з перших кроків в цьому напрямі стало створення в інституті департаменту зв'язків з громадськістю. На початку роботи перед департаментом постало завдання пошуку шляхів найбільш оптимального та ефективного, застосування методів паблік рилейшнз для якомога швидкого входження факту існування Луганського державного інституту культури і мистецтв до суспільної свідомості населення Луганської області (а в перспективі - і всієї України), створення стійкого привабливого іміджу інституту в очах абітурієнтів, а також їх батьків, як осіб, що мають найбільший вплив на вибір молодими людьми місця для отримання вищої освіти, визначаючи таким чином попит на освітні послуги інституту.

Для реалізації цих завдань було проведене дослідження можливостей ефективного входження Луганського державного інституту культури і мистецтв в ринок освітніх послуг Луганської області та перспектив виходу на ринки інших регіонів із застосуванням методів паблік рилейшнз.

Об'єктом дослідження було обрано можливість управління станом громадської думки відносно ЛДІКМ та динамікою її розвитку, а предметом виступили форми і методи паблік рилейшнз, як засоби впливу на громадську думку та шляхи їх застосування в діяльності вищого навчального закладу.

Було зроблено припущення, яке стало робочою гіпотезою, що формування стійкої позитивної громадської думки про діяльність вищого навчального закладу, підвищення його авторитету та іміджу в очах потенційних споживачів його освітніх послуг, а відтак і збільшення потоку абітурієнтів, тобто зростання попиту на освітні послуги, що пропонує ЛДІКМ, можливі за умов систематичного застосування в діяльності інституту відповідних форм і методів паблік рилейшнз, як певної системи засобів організованого впливу на формування стійкої позитивної громадської думки щодо функціонування ЛДІКМ.

Звідси витікають наступні завдання дослідження:

а) проаналізувати ємність ринку освітніх послуг Луганської області;

б) визначити певні цільові аудиторії, на які буде розповсюджений вплив

обраної ПР-стратегії ЛДІКМ;

в) вивчити первинний стан громадської думки щодо створення Луганського державного інституту культури і мистецтв;

г) визначити рівень інформованості різних цільових аудиторій ЛДІКМ

відносно видів та якості освітніх послуг, що надає інститут;

д) проаналізувати наявний арсенал апробованих засобів паблік рилейшнз

відносно їх пристосування до потреб інституту;

е) розробити оригінальні нестандартні підходи щодо інформування громадськості про діяльність інституту для створення позитивної громадської думки про ЛДІКМ;

ж) розробити та здійснити ПР-кампанію з якомога ширшого

інформування громадськості про діяльність інституту та створення стійкого

попиту на його освітні послуги;

з) проаналізувати ефективність обраних форм і методів паблік рилейшнз,

насамперед з точки зору зростання попиту на його освітні послуги.

За правилами класичних паблік рилейшнз ПР-кампанія повинна складатися з наступних етапів:

1. Оцінка ситуації;

2. Визначення цілей;

3. Визначення цільових аудиторій;

4. Відбір каналів масової комунікації;

5. Оцінка результатів.

Моніторинг ситуації, що склалася навколо новоствореного Луганського державного інституту культури і мистецтв дав наступну інформацію:

а) контингент співробітників культурно-мистецької сфери Луганської

області на шістдесят відсотків складається з осіб пенсійного або передпенсійного віку;

б) тридцять дев'ять відсотків працівників галузі культури і мистецтва

області не мають вищої фахової освіти;

в) через відсутність в області вищого навчального закладу мистецького

спрямування обдарована молодь Луганщини всі попередні роки була змушена

для здобуття вищої мистецької освіти від'їзджати за межі області;

г) обдарована молодь, яка не мала змоги вступити до вищих навчальних закладів Києва, Донецька, Харкова, щоб не залишитися без вищої освіти взагалі, вступала до інших луганських ВНЗ не за покликанням, а лише задля отримання вищої освіти як такої;

д) опитування показали, що спеціальності, яким може навчати Луганський державний інститут культури і мистецтв, користуються серед молоді значною популярністю;

є) опитування батьків довело їх згоду навчати своїх дітей в інституті культури і мистецтв, якщо такий буде створений в Луганську;

ж) заклади культурно-мистецької сфери Луганської області підтвердили власні потреби у молодих фахівцях - майбутніх випускниках ЛДІКМ.

Отже головним позитивним висновком аналізу ситуації стала впевненість у наявності попиту на освітні послуги новоствореного ЛДІКМ, який до того ж створено не на порожньому місці, а на матеріальній і викладацькій базі Луганського коледжу культури і мистецтв, з яким інституту створив єдиний навчально-науково-методичний комплекс. Іншими позитивними чинниками виступили: професійний професорсько-викладацький склад, сформований в інституті; достатня забезпеченість навчальними площами, музичними та іншими інструментами та обладнанням, сучасною комп'ютерною та оргтехнікою; відремонтований та повністю устаткований навчальний корпус в центрі Луганська. До позитивних чинників також можна віднести відсутність в роботі новоствореного закладу старих стереотипів, інерції, баласту віджилих форм та поглядів.

До чинників, що можуть негативно вплинути на формування попиту на освітні послуги ЛДІКМ було віднесено відсутність на першому етапі інформації про новостворений заклад, недовіру до якості його освітніх послуг через упередженість відносно його новоствореності, несформованість традицій ВНЗ, відносна нестабільність викладацького складу, що проходив процес становлення, а також наявність в місті потужних „старих” ВНЗ, які пропонували схожі освітні послуги, не кажучи про широковідомі мистецькі навчальні заклади сусідніх Донецька і Харкова, до яких традиційно вступала обдарована луганська молодь. Загальні висновки з моніторингу ситуації навколо ЛДІКМ дозволили сформулювати першочергові завдання, виконання яких має наблизити інститут до реалізації головної мети - формування стійкого високого попиту на якісні освітні послуги Луганського державного інституту культури і мистецтв для подальшого розвитку культурно-мистецької сфери Луганської області і України в цілому.

Ці завдання виглядали наступним чином: спираючись на позитивні здобутки ЛДІКМ, за допомогою методів паблік рилейшнз ліквідувати дефіцит інформації про існування та діяльність ЛДІКМ, подолати недовіру, упередженість та апатію до інституту серед широких кіл громадськості, замінивши їх на увагу, зацікавленість та симпатію та сформувати стійку позитивну громадську думку відносно ЛДІКМ.

Наступним етапом реалізації завдань, покладених на департамент зв'язків з громадськістю ЛДІКМ стало визначення цільових аудиторій інституту, тобто окремих сегментів громадськості, на які буде здійснюватися диференційований ПР-вплив для кращої реалізації цілей ЛДІКМ.

Такими цільовими аудиторіями були визнані:

1. Обдаровані діти - учні шкіл мистецтв та шкіл естетичного виховання;

2. Обдаровані діти - учні загальноосвітніх шкіл;

3. Випускники шкіл мистецтв та шкіл естетичного виховання;

4. Випускники загальноосвітніх шкіл;

5. Студенти та випускники навчальних закладів культури і мистецтв

нижчих рівнів акредитації;

6. Студенти і випускники навчальних закладів нижчих рівнів акредитації

інших галузей;

7. Батьки студентів та потенційних абітурієнтів ЛДІКМ;

8. Працівники галузі культури і мистецтв, які не мають вищої фахової

освіти;

9. Вищі навчальні заклади - потенційні конкуренти;

10. Засоби масової інформації:

а) телебачення

б) радіо

в) преса

г) Інтернет.

11.Органи управління культурою:

а) районні

б) міські

в) обласні

г) центральні

12. Органи управління освітою:

а) районні

б) міські

в) обласні

г) центральні

13. Органи молодіжної політики:

а) районні

б) міські

в) обласні

г) центральні

14. Органи місцевого самоврядування;

15. Органи регіональної влади;

16. Інші державні органи;

17. Громадські організації;

18. Політичні партії;

19. Бізнес-структури;

20. Громадськість вцілому.

Вибір кожної конкретної аудиторії залежить від цілей, які ставить перед собою інститут на кожний конкретний момент, а сума впливів на весь спектр цільових аудиторій ЛДІКМ у підсумку має сприяти зростанню авторитету і престижу інституту в очах громадськості і стати ефективним засобом досягнення мети - зайняти достойне місце на ринку освітніх послуг України та закріпитися на ньому.

Цільова аудиторія; Мета впливу; Канал комунікації;

1. Обдаровані діти - учні шкіл мистецтв та шкіл естетичного виховання; Залучення майбутніх абітурієнтів; Засоби масової інформації, власні та неформальні канали комунікації;

2. Обдаровані діти - учні загальноосвітніх шкіл; Залучення майбутніх абітурієнтів; ЗМІ, власні та неформальні канали комунікації;

3. Випускники шкіл мистецтв та шкіл естетичного виховання; Залучення майбутніх абітурієнтів; ЗМІ, власні та неформальні канали комунікації;

4. Випускники загальноосвітніх шкіл; Залучення майбутніх абітурієнтів; ЗМІ, власні та неформальні канали комунікації;

5. Студенти та випускники навчальних закладів культури і мистецтв

нижчих рівнів акредитації; Залучення майбутніх абітурієнтів; ЗМІ, власні та неформальні канали комунікації;

6. Студенти і випускники навчальних закладів нижчих рівнів акредитації інших галузей; Залучення майбутніх абітурієнтів; ЗМІ, власні та неформальні канали комунікації;

7. Батьки студентів та потенційних абітурієнтів ЛДІКМ; Залучення майбутніх абітурієнтів; ЗМІ, власні та неформальні канали комунікації;

8. Працівники галузі культури і мистецтв, які не мають вищої фахової освіти; Залучення майбутніх абітурієнтів; ЗМІ, власні та неформальні канали комунікації;

9. Вищі навчальні заклади - потенційні конкуренти; Формування взаємовигідного співробітництва; Власні канали комунікації;

10. Засоби масової інформації:

а) телебачення

б) радіо

в) преса

г) Інтернет Інформаційна підтримка; Власні канали комунікації;

11. Органи управління культурою:

а) районні

б) міські

в) обласні

г) центральні; Адміністративна підтримка; Власні канали комунікації;

12 Органи управління освітою:

а) районні

б) міські

в) обласні

г) центральні; Адміністративна підтримка; Власні канали комунікації;

13 Органи молодіжної політики:

а) районні

б) міські

в) обласні

г) центральні; Адміністративна підтримка; Власні канали комунікації;

14. Інші органи місцевого самоврядування; Адміністративна та фінансова підтримка; Власні канали комунікації;

15. Інші органи регіональної влади; Адміністративна та фінансова підтримка; Власні канали комунікації;

16. Інші державні органи; Адміністративна та фінансова підтримка; Власні канали комунікації;

17. Громадські організації; Громадська підтримка; Власні канали комунікації, ЗМІ;

18. Політичні партії; Політична та фінансова підтримка; Власні канали комунікації, ЗМІ;

19. Бізнес-структури; Фінансова підтримка; Власні канали комунікації, ЗМІ;

20. Громадськість в цілому; Громадська підтримка, доброзичливе ставлення, довіра; ЗМІ, власні та неформальні канали комунікації.

Для інформування всіх цільових аудиторій було обрано наступний принцип: „Інформація про будь-який захід, автором якого є ЛДІКМ, або до якого він має будь-яке відношення, повинна якнайширше розповсюджуватися всіма доступними каналами масової комунікації, висвітлюючись з позитивного боку і, прямо чи опосередковано, працювати на зростання авторитету інституту". Тому в своїй діяльності ЛДІКМ користується правилом: „Роби свою справу якнайкраще і нехай усі дізнаються про це".

Для виконання цього правила ЛДІКМ було задіяно всі наявні ресурси: засоби масової інформації (телебачення, радіо, Інтернет), власні канали розповсюдження інформації, неформальні канали масової комунікації, тобто чутки, тощо.

Налагоджуючи співпрацю із засобами масової інформації департамент виходив з визнання аксіоми, що для ЗМІ будь-яка новина - це товар [12, с.66].

Насамперед це стосується друкованих ЗМІ. Споживач інформації - читач купує пресу заради новин. Тому потрібно чітко розуміти наскільки важливою може бути та чи інша новина для того чи іншого видання (телеканалу, радіостанції тощо), а також для тої чи іншої групи читачів (глядачів, слухачів тощо).

Для розповсюдження інформації для преси, радіо, телебачення департамент намагався виходити з точки зору такого пересічного споживача інформації, в якому, насамперед, є зацікавлений ЛДІКМ. Було виділено два основні типи споживачів інформації, потрібних для реалізації цілей ЛДІКМ.

По-перше, це молода людина, хлопець або дівчина, яка може, зацікавившись інформацією про інститут, згодом стати його студентом.

По-друге, це батько або матір, чия дитина постала перед вибором навчального закладу для отримання вищої освіти, і чия думка може визначити вибір абітурієнтом закладу для вступу.

Виходячи з психологічних характеристик цих типів споживачів інформації, а також провівши широке опитування щодо їх очікувань від обраного навчального закладу, інформація про інститут готувалася і подавалася відповідно до їх уподобань.

Так молоді люди відповідали, що їх приваблює насамперед заклад, в якому „цікаво вчитися", „викладають цікаві люди", „можна реалізувати свої здібності". В той же час їх батьків цікавили такі чинники як „якість освітніх послуг", „солідність та авторитетність науково-викладацьких кадрів", „можливість одержання дітьми додаткової кваліфікації", „можливість працевлаштування” тощо.

Тому лейтмотивом інформації, розрахованої на потенційних абітурієнтів став слоган: „У нас навчання - це свято!". Більш розсудливим абітурієнтам інформація подавалася під слоганом: „Знайди себе у нас!". На дорослу аудиторію була розрахована інформація про проведення на базі інституту науково-практичних конференцій, семінарів, творчих конкурсів, приїзд професури з інших міст України та з-за кордону, нагородження співробітників ЛДІКМ державними нагородами, отримання інститутом ліцензій за новими спеціальностями тощо.

Інформацією для обох вищеназваних категорій були повідомлення про перемоги студентів ЛДІКМ на різноманітних регіональних, національних та міжнародних конкурсах, закордонні поїздки творчих колективів інституту, обмін делегаціями з різних країн тощо.

Вся ця інформація поширювалася через телебачення, радіо, пресу, Інтернет. Власними каналами розповсюдження інформації про ЛДІКМ стали інтернет-сайт інституту, студентська газета „Камертон", студентська молодіжна телепрограма на обласному телебаченні, створена кафедрою кіно-, телемистецтва ЛДІКМ, надсилання офіційних листів, надання довідок про діяльність інституту, випуск буклетів, плакатів, афіш, календарів, прес-релізів з інформацією про діяльність інституту, роздавання листівок перехожим на вулицях, розсилання інформації поштою, розклеювання повідомлень по місту і області, розповсюдження друкованої продукції по школах, концертна та виставкова діяльність викладачів і студентів, творчі виїзди по містах і районах і тому подібне.

Важливими носіями та поширювачами інформації про ЛДІКМ стали його студенти, їх батьки та родичі, викладачі та інші особи, причетні до діяльності інституту. Саме вони виступили найбільш ефективними комунікаторами, розповсюджувачами інформації „з перших рук" та реалізаторами цілей інституту.

Також саме на них покладалася відповідальність за постійне функціонування такого потужного каналу масової комунікації як чутки про ЛДІКМ (виключно позитивні).

Крім прямої взаємодії зі ЗМІ через повідомлення їм останніх новин про інститут, розсилання прес-релізів, організацію прес-конференцій, розміщення реклами та оголошень від імені Луганського державного інституту культури і мистецтв, були використані спроби непрямого використання засобів масової інформації в інтересах ЛДІКМ.

Для цього був задіяний метод під умовною назвою „листи від трудящих". Суть його полягає у тому, що до всіх редакцій обласних, міських та районних газет було надіслано по декілька десятків листів від різних людей. Зміст цих листів зводився до прохання розповісти через газету майбутнім абітурієнтам, або їх батькам, про якийсь там новостворений Луганський державний інститут культури і мистецтв. І більшість газет, сумлінно виконуючи свій обов'язок перед „читачами", незалежно одна від одної, в рубриках на кшталт: „Нам пишуть - ми відповідаємо" опублікували вичерпну інформацію про Луганський державний інститут культури і мистецтв, тим самим в значній мірі ліквідувавши дефіцит інформації про новостворений ВНЗ. Іншим досить дієвим засобом були телефонні дзвінки під час різноманітних прямих ефірів на телебаченні і радіо з аналогічними запитаннями.

Що стосується подолання недовіри до новоствореного викладацького складу та якості освітніх послуг ЛДІКМ, було надруковано і розповсюджено велику кількість рекламних буклетів з правдивою інформацією про кількість професорів, доцентів, докторів і кандидатів наук, народних та заслужених артистів України, заслужених діячів мистецтв України, заслужених працівників культури України, задіяних в освітньому процесі; наявність у інституті відповідних ліцензій на провадження освітньої діяльності; перелік нагород, отриманих викладачами та студентами ЛДІКМ на різноманітних фестивалях та конкурсах. Тим самим було ліквідовано грунт для негативних чуток, дезінформації громадськості з боку конкурентів щодо неспроможності новоствореного вищого навчального закладу мистецького спрямування надавати якісні освітні послуги.

Оцінюючи попередні результати проведеної роботи, можна дійти висновку, що головним показником її ефективності має виступати кількість осіб, що виявили бажання отримати освіту в Луганському державному інституті культури імистецтв, починаючи з 2002/2003 і закінчуючи 2006/2007 навчальним роком, тобто динаміка попиту на освітні послуги ЛДІКМ за перший рік існування і по теперішній час.

Цей показник виглядає наступним чином: з початку квітня 2002 року, тобто з моменту утворення Луганського державного інституту культури і мистецтв, коли рівень інформації про нього дорівнював нулю, і до середини липня 2002 року, тобто на момент закінчення перших вступних іспитів, за три місяці існування ЛДІКМ, отримали інформацію про інститут і стали його студентами 98 осіб (денна форма навчання, з них 31 за контрактом). В липні 2003 року студентами денної форми навчання за держаним замовленням стали 130 осіб та близько п'ятидесяти виявили бажання навчатися за контрактом. Кількість студентів заочної форми навчання перевищила кількість денної форми на 160 відсотків.

Враховуючи творчу специфіку ЛДІКМ як мистецького навчального закладу, до якого приймають лише обдаровану молодь, і в якому в принципі не може бути великої маси студентів, все ж можна стверджувати, що робота департаменту паблік рилейшнз за перший рік його існування (квітень 2002 - липень 2003) дала свої позитивні результати: рівень інформованості громадськості про ЛДІКМ зріс з нуля до шестидесяти відсотків інформованості опитаних респондентів, інститут поступово займає своє місце на ринку освітніх послуг, зростає довіра до інституту (з 28 до 61 відсотка). На сто відсотків збільшився набір студентів у 2003 році у порівнянні з 2002 роком. У липні 2006 року студентами ЛДІКМ стали 442 особи. З них 268 - денної форми навчання, 174 - заочної.

Таким чином кількість студентів першого курсу інституту денної форми навчання у 2006 році збільшилась, у порівнянні з 2002 роком, на 273,5 відсотки, тобто майже втричі.

У цьому результаті ми вбачаємо значну роль використаних методів паблік рилейшнз.

Висновки. Загальним висновком всього вищезазначеного може стати теза про необхідність для вищих навчальних закладів, які стали на шлях ринкової конкуренції, залучати методи роботи інших галузей суспільно-економічної діяльності, ефективність яких доведена практикою. Одними з таких методів є методи паблік рилейшнз, як діяльності, скерованої на цілеспрямоване формування та зміну громадської думки відносно авторитету вищого навчального закладу в суспільстві.

Звернення до послуг ПР-спеціалістів або створення власної ПР-служби дозволить вищому навчальному закладу достойно відповісти на виклик часу та вистояти і перемогти у конкурентній боротьбі, зумовленій об'єктивними чинниками соціально-економічного та культурно-політичного життя нашої держави у третьому тисячолітті.



Висновки до розділу 2

Виходячи з результатів роботи, проведеної Луганським державним інститутом культури і мистецтв, можна зробити висновок, що гіпотеза про можливість залучення методів паблік рилейшнз до практики діяльності вищого навчального закладу з метою підвищення його конкурентоздатності, формування і підтримання стійкого високого попиту на його освітні послуги є доведеною і підтвердженою результатами проведеного дослідження.

Перспективи подальших досліджень.

Звичайно, це лише перші кроки, зроблені Луганським державним інститутом культури і мистецтв на шляху залучення маркетингових технологій до освітньої галузі, тому подальший розвиток паблік рилейшнз у цій сфері та його наукова розробка є справою наступного часу.

Також взаємодія ЛДІКМ з бізнес-структурами, іншими вищими навчальними закладами та міжнародна співпраця є невідємлівою частиною роботи, яку проводять, без цих головних чинників, які сприяють розвитку ЛДІКМ як в Україні так і на міжнародній арені, його подальший розвиток був би не реальним.



Розділ 3. Особливості інноваційного проекту

3.1 Особливості інноваційного проекту

Вступ: Комерційна та підприємницька діяльність в середовищ і науково-технічного комплексу стала одним з провідних напрямків у індустріально розвинених постіндустріальних системах. У зв'язку з цим розробка бізнес-планів для інноваційних проектів (тобто розвитку науково -технічних комплексів, впровадження конкретних інноваційних рішень тощо)повинна спиратися на загальні методичні принципи. При цьому при підготовці бізнес-планів необхідно враховувати специфіку інноваційних проектів, їх високий економічний, інтелектуальний та соціальний потенціали.

Теоретичні основи: Основним критерієм актуальності розробки бізнес -плану є рівень опрацьовування наукової ідеї та її близькість до можливості комерційної реалізації.

Специфіка використання бізнес-плану в сфері науки та наукового обслуговування полягає в наступному:

Якщо зазвичай об'єктом розробки бізнес-плану є конкретний інвестиційний проект чи стратегія розвитку фірми, то в розглянутій задачі таким об'єктом є один з процесів - науково-технічний прогрес, точніше, одна зі складових цього процесу - конкретна інновація. У зв'язку з цим додатково виникає методологічно і технічно складна проблема виділення із загального потоку результатів і витрат тих з них, які безпосередньо пов'язані з цією інновацією;

У науково-технічних розробках, як правило, задіяна велика кількість суб'єктів господарювання, що генерують і послідовно реалізують дану інновацію; класична їх послідовність: фундаментальна наука - прикладна наука - проектно-конструкторська робота

- Розробка і випробування дослідного зразка - серійне виробництво. Крім того, починаючи з певної стадії, в процесі можуть брати участь посередницькі та впроваджувальні організації;

Фундаментальна наука зазвичай розвивається значною мірою автономно, її досягнення представляють собою не пов'язана з конкретною, предметним додатком знання, і тому виділити з витрат на її розвиток або результатів, що впливають на все суспільство, долю, пов'язану саме з даної інновацією, як правило, не є можливим;

Суб'єкти господарювання - учасники процесу створення і реалізації науково-технічного проекту функціонують у різних організаційно -структурних формах; це можуть бути як юридично і господарсько відокремлені ланки (інститути, конструкторські бюро, посередницькі фірми, підприємства), так і в тій чи іншій мірі інтегровані в єдину структури

(типу науково виробничих центрів або об'єднань);

Різноманітні і джерела інвестицій для реалізації інноваційного проекту, ними можуть бути державні вкладення (за рахунок бюджету

Федерації, суб'єкта Федерації або місцевого органу влади), кредити держави (так званий «податковий» кредит) або банків, позикові цільові кошти підприємств або позабюджетних фондів акціонерних товариств, холдингів, асоціацій і т.д.;

Науково-технічні проекти при їх реалізації виконують дві різні функції: або вони дозволяють замінити або витіснити існуючі технологічні процеси, машини, прилади, транспортні засоби, матеріали, препарати тощо; в цьому випадку слід керуватися приростними показниками критеріїв (наприклад, приріст чистого прибутку і всіх інших критеріїв), або вони породжують і задовольняють нові потреби суспільства; в цьому випадку розглядаються абсолютні значення критеріїв;

Як правило, суб'єкти господарювання, які формують науково-технічний комплекс (прикладна наука, проектно-конструкторські розробки, дослідне виробництво, серійне виробництво і використання, тобто покупці інновації), розташовані на території різних регіонів, суб'єктів Федерації, державно-територіальних утворень Росії і навіть держав; в зв'язку з цим перед розробниками бізнес-плану постає проблема розподілу та обліку ефекту від інновації для різних учасників проекту, а також держави, його суб'єктів, державно-територіальних утворень, місцевих органів влади у формі податків, зборів та інших платежів.

Специфікою багатьох інноваційних проектів, що розробляються в даний час, є відсутність заздалегідь визначених споживачів. Пошук інвестора для венчурного проекту змушує розробників особливо ретельно підходити до обґрунтування проекту.

Для інноваційних розробок, як правило, характерна висока ступінь ризику. Облік і ретельна оцінка факторів, які можуть перешкодити здійсненню проекту, повинні бути здійснені в бізнес-плані, при підготовці відповідного розділу повинні використовуватися думки незалежних експертів в даній області. Можливо використання спеціалізованого комп'ютерного програмного модуля Projekt Risk

При підготовці бізнес-плану інноваційного проекту слід звернути особливу увагу на патентну «чистоту» впроваджується розробки, описати перспективи її розвитку, в тому числі можливість завоювання ринку спорідненої продукції або створення принципово нового товару (послуги).

Для науково-технічної розробки необхідно вказати наявні публікації по тематиці проекту. У розділі «Команда управління» мають бути відзначені основні наукові досягнення генераторів що впроваджується інновації, а також попередній досвід фірми з реалізації інноваційних розробок.

У бізнес-плані повинна бути розглянута можливість і ступінь підключення (постійна робота у фірмі, сумісництво, контрактні відносини, консультування і т.д.) наукових працівників і фахівців нарізних стадіях реалізації проекту.

При здійсненні науково-технічної розробки комерційна складова проекту повинна бути виділена і на неї складено бізнес-план, це особливо важливо в умовах вкрай убогого централізованого фінансування наукових досліджень і незатребуваність інноваційних розробок. Бізнес-план може послужити для інноваційної організації засобом для налагодження міжнародного співробітництва, можливістю для включення до інтернаціональні науково-технічні програми і т.д.

В даний час загострилися фінансові проблеми призвели до широкого поширення таких явищ, як здавання в оренду та продаж площ науково -дослідних і навчальних організацій фірмам, які не мають ніякого відношення до їх діяльності. Проте, даючи короткостроковий ефект, цей захід у перспективі призводить до підриву наукового потенціалу і не може сприяти виходу наукових установ з кризи, у той час як розвиток власної інноваційної підприємницької діяльності, розвиток її нових форм може зберегти наукові колективи. Можливим варіантом вирішення подібних проблем є створення на базі наукової організації або ВНЗ інноваційного бізнес-інкубатора. У цих умовах бізнес-план набуває особливого стратегічного значення.

Приклад: Наприклад, у нас є наукова організація з переважно фундаментальними дослідженнями в галузі математики та фізики. Ми прийняли рішення про розробку будь-якого нового проекту: наприклад, удосконалення ядерного реактора. Наш проект дозволить замінити або витіснити існуючі, так би мовити «застарілі» ядерні реактори. Потім ми приймаємо рішення про розробку бізнес-плану, а основним критерієм актуальності розробки бізнес-плану, як говорилося вище, є рівень опрацювання наукової ідеї та її близькість до можливості комерційної реалізації. Фінансуватися наш проект буде з держбюджету, тому що поки більше ніхто не фінансує дослідження в галузі фізики і математики, проте можливий інтерес для комерційних організацій всередині країни потенційно є. Додаткові джерела фінансування для організації будуть обмежені. Додаткові джерела фінансування для працівників можуть бути за рахунок скорочення числа фахівців, за рахунок викладацької діяльності, отримання грантів від міжнародних фондів та організацій. Так що положення для колективів складається важке.

Необхідно зберегти передові наукові школи. Дослідивши стан і перспективи міжнародних зв'язків, можна сказати, що є великий попит на наших фахівців у світі. Тому необхідно розширити міжнародне співробітництво. І природно бізнес план необхідний для таких розробок, які представляють потенційний комерційний інтерес.

Специфіка нашого проекту в тому що у нас відсутні заздалегідь певні споживачі. І щоб отримати фінансування розробнику необхідно особливо ретельно підійти до обґрунтування проекту: чим він гарний, чому прибутково буде його виробляти, і чому інвестор повинен віддати перевагу саме наш проект будь-яким іншим. Так, у нашої розробки буде високий ступінь ризику. І в бізнес-плані ми повинні врахувати і ретельно оцінити фактори, які здатні будуть перешкодити здійсненню нашого проекту. При підготовці цих розділів у бізнес-плані повинні використовуватися думки незалежних експертів в галузі фізики і математики. У нашому бізнес -плані розглянуто можливість і ступінь підключення наукових працівників і фахівців на різних стадіях реалізації проекту. Так само ми наймаємо винахідника цього удосконалення ядерного реактора в якості консультанта. Винахідник стане членом дослідницького колективу компанії, зайнятого доопрацюванням його винаходу. Протягом певного терміну винахідник буде отримувати зарплату, а від випуску продукції на ринок

- 27% прибутку.



Висновок до розділу 3

Я перерахувала лише доповнення до стандартного бізнес-плану, які необхідні, тому що об'єктом розробки нашого бізнес-планує не інвестиційний проект чи стратегія розвитку фірми, а конкретна інновація. Таким чином, розробивши бізнес-план з усіма необхідними доповненнями, можна приступати до здійснення програми робіт в рамках виконання бізнес-плану.

Комерційні перспективи та необхідність розробки бізнес-плану в наукових організаціях.

Размещено на Allbest.ru

...