Необхідність формування стратегічного мислення менеджерів у сучасних умовах

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ХАРЧОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Кафедра прикладної економіки

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни: "Стратегія підприємства"

на тему: "НЕОБХІДНІСТЬ ФОРМУВАННЯ СТРАТЕГІЧНОГО МИСЛЕННЯ МЕНЕДЖЕРІВ У СУЧАСНИХ УМОВАХ"

Виконав студент 3-го курсу

напряму підготовки

6.030504 "Економіка підприємства"

Дашко І.В.

Київ

2015



Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні засади формування стратегічного мислення менеджерів

1.1 Поняття та зміст стратегічного мислення менеджерів

1.2 Необхідність формування стратегічного мислення менеджерів

1.3 Методи визначення та оцінки стратегічного мислення менеджерів у сучасних умовах

Висновки до розділу 1

Розділ 2. Аналіз фінансово-економічного стану підприємства на прикладі ПРАТ "АВК"

2.1 Загальна характеристика підприємства

2.2 Аналіз оборотних активів підприємства

2.3 Аналіз прибутку, рентабельності та фінансового стану підприємства

2.4 Стратегічний аналіз підприємства

2.4.1 Оцінка макрооточення ПрАТ "АВК"

2.4.2 Оцінка мезооточення ПрАТ "АВК"

2.4.3 Проведення SWOT-аналізу

Висновки до розділу 2

Розділ 3. Шляхи та напрями удосконалення формування стратегічного мислення менеджерів

3.1 Напрями удосконалення формування стратегічного мислення менеджерів

3.2 Вплив запропонованих заходів на розвиток корпоративної стратегії

Висновки до розділу 3

Висновки

Список використаних джерел

Додаток А.1

Додаток А.2

Додаток Б

Додаток В

Додаток Г

Додаток Д

Додаток Е.1

Додаток Е.2

Додаток Е.3

Додаток Е.4



Вступ

Актуальність теми. Зарубіжні теорії менеджменту за останні 30 років пройшли досить складний шлях, на якому виникали та відмирали різні концепції й підходи, зумовлені змінами в розумінні сутності та ролі менеджменту в розвитку окремих підприємств і суспільства загалом. Стратегічне мислення вивчали І. Ансофф, Е. Бейнхокер, С. Каплан, Р. Рамелт, П. Джонсон, З. Є. Шершньова, І. Вілсон, К. Омає, Дж. М. Лідка, Г. Мінцберг, Е. А. Солоненко та ін.. Як визнають провідні спеціалісти, -- теоретики та практики, однією з найбільш плідних ідей у менеджменті за цей період стало вже традиційне для процвітаючих підприємств світу, однак все ще домінуюче та ефективне -- стратегічне мислення. Зміст цього явища полягає в усвідомленні мети розвитку підприємства та способів її досягнення, в ствердженні необхідності спостереження за зовнішнім і внутрішнім середовищем (для визначення мети та способів досягнення), формування стратегій та рішень, що з них випливають, а також налагодження діяльності з метою їх здійснення. Удосконалення процесу створення і реалізації стратегії вимагає складного творчого підходу, в основу якого покладено стратегічне мислення, що сьогодні є недостатньо вивченим поняттям.

Мета роботи - висвітлити роль формування стратегічного мислення менеджерів в підприємницькій діяльності та в управлінському менеджменті та виявити напрямки розвитку стратегічного мислення менеджерів в сучасних умовах.

Завдання:

· Дослідити та систематизувати основні теоретичні засади формування стратегічного мислення менеджерів в сучасних умовах.

· Уточнити визначення стратегічного мислення в сучасних умовах.

· Проаналізувати вплив стратегічного мислення менеджерів на результати діяльності підприємства.

· Виявити шляхи та напрямки удосконалення стратегічного мислення менеджерів.

· Обгрунтувати необхідність формування стратегічного мислення менеджерів в сучасних умовах.

Об'єкт дослідження: стратегічне мислення менеджерів.

Предметом дослідження є аспекти необхідності формування.

Методи дослідження: системний підхід, аналіз, наукове моделювання.

Теоретичною та методологічною базою дослідження стали монографічні, навчальні та наукові видання, законодавчо-нормативна база, публікації в періодичних виданнях.

Структура роботи. Робота складається з вступу, 3 розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Основний зміст роботи викладено на 63 стор., в тому числі 10 таблиць і 2 рисунка, крім того робота містить 5 додатків, які викладено на 13 сторінках (в загальний обсяг роботи не враховуються). Список використаних джерел нараховує 29 джерел.



Розділ 1. Теоретичні засади формування стратегічного мислення менеджерів

1.1 Поняття та зміст стратегічного мислення менеджерів

Стратегічне мислення - особливий тип системного мислення, який об'єднує раціональний і творчий компоненти, об'єктивний і суб'єктивний аспекти, ґрунтується на певних принципах, інтегрує різноманітні концепції і методи у складному процесі стратегічної діяльності. [1]

Існують дві суперечливі позиції з приводу природи стратегічного мислення.

Перша ґрунтується на тому, що стратегічне мислення - одна з найкращих форм аналітичного обґрунтування, яка вимагає послідовного і точного використання логіки і формальних методів.

Друга позиція полягає у тому, що суть стратегічного мислення - здатність ламати традиційні уявлення, що вимагає використання творчих методів і неформального підходу (креативний аспект стратегічного мислення). Прихильники цього підходу переконані: стратегія у бізнесі без творчого підходу - не стратегія, а план, програма дій, сформована на основі відповідного аналізу [2].

Насправді, необхідним є компроміс - конструктивне об'єднання обох аспектів мислення на ситуативній основі. Логіка і формалізовані підходи необхідні для виявлення набору елементів системи взаємозв'язків вирішуваної проблеми, для забезпечення системного переходу від цілей до варіантів рішення, обґрунтованих з урахуванням вибраних критеріїв. Творчість і свобода думки повинні забезпечувати інноваційність і прорив до нових можливостей, інтеграцію цінностей та інтересів, синтез усіх аспектів проблеми і передбачення її наслідків у майбутньому. Що повинно переважати в стратегічному мисленні - раціональність чи креативність? Усе залежить від цілей організації, її позицій на ринку і конкурентного середовища. Але без творчого підходу в бізнесі сьогодні домогтися успіху, практично, неможливо. Тому основою стратегічного мислення в бізнесі є творчий підхід і креативне мислення, особливо, якщо йдеться про новачків на певному ринку або в невеликих підприємствах, які прагнуть швидкого розвитку.

Стратегічне мислення часто розглядають як процес роздумів про майбутній стан справ, про те, як уникнути помилок і прорахунків, а також, як використовувати можливості наявної переваги. Хід цього процесу розвивається шляхом використання здібностей ефективно вирішувати проблеми, уміння працювати з командою, а також використовується критичний погляд при розгляді справ. Стратегічне мислення повинно бути спрямоване на те, щоб уявити компанію в майбутньому, в подальшій перспективі такою, якою вона має бути, і вже потім приступити до роздумів, як цього домогтися.

Стратегічне мислення - це здатність думати системно, тобто брати до уваги усі можливі перспективи, які досить часто спочатку здаються недосяжними для компанії. Такий підхід характерний для прихильників візіонерської школи.

Можна виділити такі підходи для розгляду стратегічного мислення:

Перший раціональний підхід ґрунтується на тому, що:

Стратегічне мислення - це аналітичний системний процес, який вимагає послідовного і точного використання логіки та формальних методів. Його прихильниками є П. Джонсон, І. Ансофф.

За другим креативним підходом стратегічне мислення - здатність боротися зі стереотипами з використанням творчих неформальних методів, інтуїції. Його підтримують представники візіонерської школи К. Омає, І. Вілсон.

Третій підхід, запропонований Дж.М. Лідка, поєднує два попередні, показує, що для вирішення стратегічних проблем потрібно використовувати і творчий, і раціональний аналітичний підхід, а не зосереджуватись лише на одному з них. Пітер Скат-Рордам стратегію ототожнює не з плануванням, а із стратегічним мисленням. Г. Мінцберг не погоджується із цим. Він стратегічним мисленням називає таку особливу рису менеджера, яка націлена на передбачення майбутнього і відкриття нових стратегій, що здатні кардинально змінити конкурентне середовище.

Основною функцією стратегічного мислення є створення і реалізація адекватної найефективнішої стратегії, але Р. Рамелт стверджує, що стратегічне мислення необхідне лише для ідентифікації змін і вибору правильної позиції у невизначеному середовищі.

Стратегічне мислення передбачає:

· усвідомлення управлінської ієрархії та послідовності встановлення пріоритетів при відповіді на запитання: "Чого ми хочемо досягти та в який спосіб?";

· орієнтацію на розпізнавання та адекватне реагування на зміни в середовищі -- нові можливості та потенційні загрози;

· логічне обґрунтування форм і методів залучення та напрямків використання інвестицій, а також персоналу відповідної кваліфікації для забезпечення розв'язання проблеми довгострокового розвитку фірми;

· координацію стратегічних і поточних, функціональних та виробничих, аналітично-планових і виконавських напрямків діяльності в організації;

· усвідомлення можливостей та масштабів впливу на формування середовища, а не лише реагування на зміни;

· орієнтацію на керівництво процесами розвитку підприємства в довгостроковому періоді формуванням відповідної системи стратегічного управління, що виявляється в настанові на ініціювання та очолювання, а не на захист і наслідування.

Менеджери процвітаючих організацій орієнтуються на стратегічне мислення, яке передбачає вивчення потреб споживачів, нових можливостей і загроз, конкурентних позицій, вважаючи це такою самою звичною діяльністю, як і аналіз та оцінка ситуації всередині підприємства. Стратегічне мислення базується на усвідомленні насамперед керівниками та всім персоналом власної відповідальності за довгострокове існування та розвиток підприємства, необхідності відповідного управління цим процесом і забезпечення орієнтації всіх видів діяльності на створення та підвищення конкурентоспроможності, фінансового успіху впродовж тривалого періоду.

Стратегічне планування і стратегічне мислення інколи сприймають як синоніми. З одного боку, стратегічне мислення - це додатковий, хоча і дуже важливий компонент процесу стратегічного планування і реалізації стратегії; з іншого, - стратегічне мислення розглядають, як наявність або формування думки як ідеї, концепції планів і набір специфічних маневрів для їх досягнення. Стратегічне мислення - це постійний процес, а не одномоментне явище. Стратегічне мислення включає синтезування, використання інтуїції, творчого підходу, а також розуміння де і на якому рівні повинна знаходитися компанія в середньо- і довготривалому періоді [3].

І. Ансофф розмежовує стратегічний і творчий типи мислення. Стратегічний тип мислення має на увазі визнання і критичне ставлення до минулого досвіду. Керівники, які володіють стратегічним мисленням, чутливо сприймають основні тенденції, в результаті розвитку яких майбутнє стає відмінним від минулого. Натомість керівники, для яких характерний творчий тип мислення, по-новому зіставляють минулі тенденції і створюють нові ідеї, основну увагу вони зосереджують на новизні.

Відмінність між обома типами мислення полягає в готовності визнати, що погляди і цінності інших мають право на існування і можуть мати вагомий вплив на досягнення успіху фірми. Керівники з творчим типом мислення, як правило, розраховують забезпечити максимальну можливість визнання їх власних неортодоксальних поглядів. Вони можуть створювати нові чинники успіху і йти на ризик лише заради відчуття новизни. Керівники із стратегічним мисленням ризикують більш обдумано, усвідомлюючи, що попереду можливі несподіванки. Спільним між творчим і стратегічним мисленням є їхня спрямованість на майбутнє, опора на нові, незвичні зміни, здатність продукувати альтернативні ідеї, ризикувати . Отже, на думку І. Ансоффа, керівники-стратеги повинні уміти правильно узагальнювати, бачити проблему "з висоти пташиного польоту", уміти піднятися в уяві над складністю завдань з багатьма змінними, які, зазвичай, ставить новизна ситуації, і побачити ті декілька змінних і залежностей, які визначають успішність реакції на цю новизну [5]. Е. Бейнхокер і С. Каплан вважають, що розвиток стратегічного мислення є однією із цілей формального процесу стратегічного планування.

Особи, які приймають стратегічні рішення, на їхню думку, повинні мати глибоке розуміння бізнесу внутрішнього і зовнішнього середовищ організації, а також зобов'язані швидко реагувати на виклики і можливості, які виникають у реальному часі [5]. За Р. Рамелтом, стратегічне мислення є відправною точкою для зайняття вигідної позиції. Стратегічне мислення також важливе для визначення зв'язку між теперішнім становищем організації та її майбутньою економічною вигодою.

Стратегічне мислення допомагає нам вибрати правильну позицію у заплутаному і невизначеному середовищі, оскільки стратегія розпочинається із визначення змін [6]. І. Вілсон відзначає, що інноваційні стратегії не з'являються із прискіпливого аналізу, а створюються за допомогою інтуїції. Для того, щоб інтуїція була стратегічно корисною, вона має спиратися на факти, що показують стан внутрішнього і зовнішнього середовищ. Потрібно робити правильні речі в потрібний час і, що найважливіше, з правильних причин. На думку П. Джонсона, це і є суть стратегічного мислення. Для того, щоб отримувати прибуток і мати конкурентну перевагу, все керівництво компанії повинно дотримуватися стратегічного мислення. Ця філософія стратегічного мислення проходить чотири фази:

1) фокус - чи існує орієнтація на вузький і чітко окреслений шлях в досягненні поставленої мети?

2) аналіз - чи є адекватна інформація, знання і розуміння, щоб ухвалювати точні рішення стосовно важливих проблем?

3) планування - чи підхід до планування є всебічним і ретельним, чи включені в нього усі важливі елементи, які можуть вплинути на загальний успіх?

4) напруга - чи виділені необхідні ресурси, спрямовані на визначені цілі так, щоб отримати вимірюваний результат? [7].

У практиці управління зустрічаються підходи, коли стратегічне мислення звужується до конкретної моделі, використовуваної в стратегічному плануванні, зокрема у стратегічному аналізі. Загалом пропоновані підходи до проблеми змісту стратегічного мислення керівників і менеджерів спираються на неоднозначні, нечіткі, неповні і суб'єктивно подані складові планування й ухвалення рішень. Жоден із вищезгаданих підходів не дає можливості визначити тип, характер, ефективність стратегічного мислення керівників і менеджерів, а лише відображає окремі аспекти цього складного процесу. Сьогодні не потрібні нова теорія, концепція чи система поглядів, потрібні люди, які уміють мислити стратегічно. Так вважає відомий фахівець японського стратегічного менеджменту Кенічі Омає.

Стратег повинен володіти гострим сприйняттям, винахідливістю і критичним розумом, який зможе ставити під сумнів існуюче становище. Йому потрібно бачити усе в перспективі. Він не може бути спеціалістом лише в одній вузькоспеціалізованій галузі. Він повинен бути інтегратором розв'язання задач, оскільки багато сучасних проблем виникають на стику різних функцій, географічних факторів, тобто там, де традиційний досвід непридатний [9, с. 166]. Успішні ділові стратегії є результатом неприскіпливого аналізу, а особливого стилю мислення. У мисленні стратега винахідливість і наступні настирливість і виконання задуманого рухають процес мислення, який є більш творчим та інтуїтивним, ніж раціональним [9, с. 17]. Як вважає Кенічі Омає, аналіз лежить в основі стратегічного мислення. Стратег повинен чітко розуміти характер кожного елемента і потім використовувати весь потенціал людського розуму, щоб найвигідніше об'єднати ці елементи. Якщо потрібно критично дослідити ситуацію і потім створити потрібну структуру, то покрокова методика, наприклад системний аналіз, не працює. У таких випадках потрібний нелінійний інструмент мислення - людський розум [9, с. 24].

Справжнє стратегічне мислення, на думку Кенічі Омає, відрізняється від традиційного механічного системного підходу, що ґрунтується на лінійному мисленні, але також відрізняється й від інтуїтивного підходу, коли висновки робляться без будь-якого раціонального аналізу. Найкраще можливе рішення передбачає поєднання раціонального аналізу і творчого синтезу наявних компонентів у нову структуру за допомогою нелінійного мислення.

Для того, щоб генерувати нові ідеї, створювати нові види бізнесу і нові продукти, стратег повинен мати в своєму розпорядженні три основні методи:

1) усунення "вузьких" місць;

2) створення нових комбінацій;

3) максимальне використання стратегічних ступенів свободи [9, с. 166].

За Генрі Мінцбергом, багато практиків і теоретиків неправильно вважають, що стратегічне планування, стратегічне мислення і власне створення стратегії - синонімічні поняття. Це не зовсім правильно. Стратегічне мислення - це особлива риса менеджера, націлена на відкриття нових стратегій, які здатні переписати правила конкурентної гри і передбачити можливе майбутнє, кардинально відмінне від сьогодення.

1.2 Необхідність формування стратегічного мислення менеджерів

Навіть якщо ви покищо не керуєте власною компанією, стратегічне мислення важливо розвивати, інакше ви так і не зможете реалізувати ваш талант. В найбыльш загальному розумінні стратегічне мислення можна пояснити як "далекоглядність", "здатність бачити чіткі цілі". Здатність чітко виконувати поставлені тактичні завдання не менш важлива, але якщо ви хочете зробити крок далі - пора вчитися не тільки "працювати руками", а й мислити головою. Як і в будь-якій праці, розвинути в собі необхідні якості допоможуть наполегливі тренування. Отже, існує декілька досить простих кроків на шляху до розвитку повноцінного стратегічного мислення.

Багато керівників і дослідників стратегічного планування вважають, що стратегічне мислення є однією з головних складових успіху компанії. На думку Г. Мінцберга, найкраще стратегічне мислення породжує найкращі стратегії, однак не завжди стратегічне планування забезпечує найефективніше стратегічне мислення. Роль плановика повинна передусім фокусуватися на стратегічному мисленні в поєднанні зі стратегічними діями, а не на стратегічному плануванні. Інколи таке мислення може бути довільним: чи то йдеться про візіонерське бачення, чи то просто про щось упорядкованіше. Проте в інших випадках стратегічне мислення повинно бути спонтанним, і тоді планувальник як каталізатор повинен діяти в спосіб, відмінний від того, як це розуміє традиційне планування [3, с. 131]. На противагу Кенічі Омає і Г. Мінцбергу Дж.М. Лідка не зосереджується лише на синтезуючому творчому підході до стратегічного мислення. Він вважає оптимальним поєднання творчого і раціонального аналітичного підходу для вирішення стратегічних проблем. Дж.М. Лідка запропонував модель стратегічного мислення, що включає такі основні елементи:

1) системну перспективу або побудову ментальних моделей;

2) інтенсивне фокусування на досягненні цілей;

3) мислення з урахуванням часу розгортання стратегії;

4) висунення гіпотез;

5) інтелектуальний опортунізм.

Стратегічне мислення не є простою навичкою, хоча йому можна навчатися і розвивати його. Ця навичка є необхідною, насамперед, для менеджерів вищого рівня, основним призначенням яких є розробка стратегічної орієнтації організації. Стратегічні рішення вимагають великої сміливості, тому що часто пов'язані з вибором нетрадиційних шляхів і прийняттям великої відповідальності за майбутнє організації.

Пітер Скат-Рордам стверджує, що сьогодні експерти зі стратегії не розглядають стратегію як планування, а швидше як мислення. Він виділяє такі основні чотири принципи стратегічного мислення:

1) спостерігати за ознаками змін;

2) використовувати інтуїцію та емпіричні дані;

3) розпізнавати цінність синергії;

4) жити життям споживачів;

5) балансувати між коротко- і довготерміновими періодами [10].

Стратегічний успіх лежить на перетині стратегічного навчання, стратегічного мислення і стратегічних дій. Поєднання переліченого може дати синергічний ефект. Стратегічне навчання полягає у:

* використанні стратегічного контролю;

* експериментуванні;

* постійному удосконаленні стратегії;

* навчанні на помилках [10].

Солоненко Є.А. стратегічне мислення описує такими характеристиками:

* аналітичністю і творчістю;

* актуальністю і прогностичністю;

* детальністю і цілісністю [11].

Стратег має мислити одночасно як аналітично, так і творчо. Перше необхідне під час аналізу поточного становища, друге - під час розроблення варіантів майбутніх дій, за узгодження бачення і постановки довготривалих цілей. Одночасно фокус уваги стратега повинен бути, залежно від ситуації, направлений на актуальні поточні проблеми і завдання, або на майбутнє. Звідси випливає необхідність мислити одночасно категоріями як актуальних подій, явищ і чинників, так і категоріями майбутніх ситуацій. Третім вимірюванням простору стратегічного мислення є здатність стратега бачити як проблему загалом, так і детально розбиратися в її причинах і наслідках. Загалом стратегічне мислення може формуватися на основі двох основних категорій:

1) знанні моделей стратегічного аналізу і умінні їх застосовувати в своїх міркуваннях;

2) гнучкості мислення.

Причому знання моделей і уміння їх застосовувати лише в сукупності з гнучкістю мислення утворюють те саме стратегічне мислення, яке дає змогу проводити доволі глибокий стратегічний аналіз, здійснювати зважений стратегічний вибір і, зрештою, реалізовувати стратегію [11].

Ми прагнемо стратегічно мислити для того, щоб майбутнє, перетворюючись у сьогодення, нас тішило, а не прикро вражало, щоб задуми втілювались, щоб реальність відповідала нашим очікуванням. І першою з ознак стратегічного мислення є його проактивність.

Свого часу, Стівен Кові проводив дослідження, які дозволили розкласти проактивність на дві складові ознаки - наявність бачення та наявність дій. За поєднанням цих ознак отримуємо 4 типи поведінки - реактивний (висока активність за відсутності бачення), пасивний (відсутність як бачення, так і дій), мрійливий (відсутність активності за наявності бачення), проактивний (висока активність за наявності бачення).

Яким же чином забезпечити наявність бачення? Чи достатньо мати великі амбітні цілі (знати, чого хочеш від свого життя), чи є ще якісь чинники, що визначають наявність/відсутність бачення? Хіба реактивний стиль поведінки притаманний людям без амбіцій? Навряд чи, бо саме амбіції спонукають до дій, роблять нас активними, а не бездієвими. Реактивні люди так само активні, як і проативні - просто послуговуються у своїх діях стереотипами та вказівками, навіюванням з чийогось боку, а не власним баченням.

Що ж тоді в собі дослідити та розвинути, щоб посилити власну здатність моделювати розвиток подій і обирати бажаний (який допоможе зреалізувати великі амбітні цілі). Оскільки за результатами дослідження, проведеного через 3 тижні після відповідного тренінгу 50% групи (на фоні статистики про 10% проактивних людей) активно працювали над своїми резервами та вказували ключовими інсайтами висновки про персональні стратегії керівників та типи мислення (позитивне/ негативне/ нейтральне, тобто байдуже), а також механізм трансформування проблеми в задачу, то, мабуть, саме на такому напрямку розвитку своїх колег треба зосередитись, коли йдеться про стратегічне мислення як корпоративну стратегію.

Так, усвідомлення свого типу мислення дозволяє керувати перспективністю свого мислення, а саме вона відмежовує між собою тактичне та стратегічне мислення.

Тактичне мислення, що призводить до виграшу "бою", також засновано на чіткому уявленні про майбутнє. Межу між тактичним і стратегічним мисленням проводить перспектива, в якій триває виграш. Коли ми виграємо "війну", а не лише "бій", це є ознакою стратегічного мислення.

Отже, щоб мислити стратегічно, необхідно мислити перспективно. Здатність мислити дещо більш віддаленою перспективою залежить від ступеня амбітності цілей та від логічних рівнів (див.мал.1), на яких розглядаємо ситуацію та приймаємо рішення. Перспективне мислення характерне здатністю конструювати будь-який відрізок майбутнього, з різним віддаленням від сьогодення. Найменше віддалення, яке перетворює перспективу на стратегічну, становить 5 років. Якщо нашому мисленню до снаги охопити перспективу у 5 років і ми легко бачимо це майбутнє та шлях, який веде до нього, то можемо вважати перспективність нашого мислення сприятливим для стратегічності нашого мислення. Саме такою є природа розповсюдженого колись запитання при відборі кандидатів та менеджерські посади про те, ким він/вона бачить себе

Джерела формування стратегічного мислення варто розглядати з позиції знань. Знання можна розділити на професійні, що стосуються фахових знань у певній галузі, та індивідуальні особливості, що формуються на основі здобутого життєвого досвіду. Для того, щоб досягнути найвищого ступеня пізнання у певному бізнесі, потрібен високий рівень обох складових знань. Підсумовуючи, окреслимо головні, на нашу думку, особливості сучасного стратегічного мислення: творчість, критичність, системність, інноваційність, винахідливість, об'єктивність. Критичність означає, що потрібно дивитися на оточуючий світ із недовірою до існуючого стану, з можливим виявленням недоліків. Розум стратега завжди має бути в пошуках недосяжного ідеалу, а для цього насамперед потрібно усвідомити, чому теперішній стан не є найкращим. Розуміння проблем, недоліків є першим кроком до поступу організації вперед.

Творчість - найважливіша після глибокого критичного аналізу креативно підійти до формування правильних стратегічних кроків, з максимальною ефективністю використати наявні ресурси і скористатися можливостями, що ідентифіковані на етапі критичного аналізу. Системність - потрібно усвідомлювати місце кожного підрозділу у системі організації, місце організації у системі ринку, ринку - у глобалізованій економіці. Неприпустиме "вузьке" мислення. Об'єктивність - оцінка власних можливостей має бути адекватно тверезою з можливим врахуванням різноманітних сценаріїв подальшого розвитку. Прораховувати наслідки як песимістичних, так і оптимістичних прогнозів.

Інноваційність - без продукування нових унікальних ідей складно досягти переваги. Інновації мають стосуватися кожного функціонального напряму організації. Потрібно бути відкритими до залучення найновіших досягнень науки і техніки. Теорії і концепції можуть старіти; розум і мислення - ні. У сьогоднішньому висококонкурентному світі розум стратега стає активом, ціна якого завжди зростає [6, с. 169].

Стратегічне мислення і прийняття стратегічних рішень - це глибоко творчий процес, який має справу із складними багатофакторними проблемами, що погано структуруються і нелегко формалізуються. Тому стиль цього процесу є унікальним для кожної організації і для різних ситуацій.

У таблиці 1.1 проведено порівняння традиційного і стратегічного мислення.

Таблиця 1.1

Порівняння традиційного і стратегічного мислення

Критерії	Традиційне мислення	Стратегічне мислення
Місія організації	Виробництво товарів та послуг з метою отримання доходу від їх реалізації	Довготривале виживання на ринку шляхом досягнення динамічного балансу з оточенням
Концентрація уваги	Погляд у середину організації, пошук шляхів найбільш ефективного використання ресурсів	Переважна увага моніторингу зовнішнього середовища, акцент на пошук нових можливостей
Критерії ефективності	Раціональність використання виробничого потенціалу, упор на проблеми кількості	Здібність своєчасно реагувати на нові замовлення ринку і адаптуватись до зовнішнього середовища, упор на проблеми якості і конкурентоспроможності
Ставлення до персоналу	Працівники - лише один з ресурсів організації, виконавці робіт та функцій	Люди - ключовий ресурс організації, її основна цінність і джерело
Часовий горизонт	Орієнтація переважно на короткострокову перспективу	Орієнтація переважно на довгострокову перспективу
Підстави для побудови системи управління	Організаційна і виробнича структура, функції виконавців, управлінські процедури	Реакція на ринок, наявність лідерів на ключових позиціях, кваліфікація персоналу, інформаційні системи

Головним завданням стратегічного мислення є зміцнення здатності організації до змін.

Ознаки відсутності стратегічного мислення:

· вважати, що оточення практично не змінюється

· розпочинати розробку програми дій з аналізу внутрішніх можливостей;

· бажання розписати все наперед у планах, будувати "на століття".

У прикладному контексті у стратегічному мисленні управлінця можна виокремити два аспекти:

· ментальний - пов'язаний із формуванням концептуального погляду на явища, ситуації та результати управління);

· інструментально-технологічний - пов'язаний із формуванням системного алгоритму дій.

Основні положення стратегічної ментальності у суспільному управлінні

По-перше, розуміння сучасної парадигми суспільного управління, основною ідеєю якої є орієнтація на клієнта-споживача. Провідним джерелом формування соціально-визначеного результату є комплекс потреб громадян, задоволення яких складає суть місії управління і є базою побудови результат-орієнтованої структури управління.

На відміну від організацій приватного сектора, де продукт праці продається для отримання прибутку, орган суспільного управління має "обмінювати" продукт своєї діяльності на визнання й довіру громадян - місцевих виборців. Тобто очевидно, що вихідним положенням, яке визначає зміст місії суспільного управління, є якісне задоволення потреб громадян, що формуються у зовнішньому оточенні органу управління. Саме на такому розумінні місії управління будується перехід від механістичної до діалектичної (органічної) системи управління, де клієнт організації розглядається як рівноправний партнер діяльності і носій проблем, які слід вирішувати для забезпечення успіху організації.



1.3 Методи визначення та оцінки стратегічного мислення менеджерів у сучасних умовах

Стратегічне мислення управлінського персоналу будь-якого підприємства відбито в понятті "стратегічний рівень підприємства".

Стратегічний рівень -- це система знань про можливості та обмеження в розвитку підприємства, що реалізується у відповідних стратегічних рішеннях і діях.

Стратегічний рівень підприємства можна визначити, отримавши відповіді на такі запитання.

1. Якими є рівень знань і наявний обсяг інформації про ситуацію: в економіці, на ринку, в галузі, у конкурентів, у партнерів, у розробників нових продуктів та технологій?

2. Відповідає чи ні наявний стан підприємства вимогам розвитку в середовищі, що склалося?

3. Чи є на підприємстві обґрунтована система цілей розвитку в коротко-та довгостроковому періоді?

4. Як розробляється стратегія підприємства, за допомогою яких методів?

5. Чи сформульовано загальну, цілісну стратегію підприємства?

6. Як структуровано цілі/стратегії за окремими підсистемами підприємства (виробничими, функціональними, ресурсними), а також за окремими ринками, споживачами та ін., тобто чи є обґрунтований "стратегічний набір"?

7. Чи враховано в "стратегічному наборі" обмеження за ресурсами (насамперед фінансовими), а також взаємозалежність окремих складових?

8. Який рівень стратегічного планування на підприємстві (за змістом планів, їхнім переліком і формою)?

9. Чи встановлено в стратегічних планах відповідальність за проведення стратегічних дій, а також послідовність і терміни виконання окремих планових завдань?

10. Як відбиваються стратегічні заходи в поточних планах і бюджетах?

11. Відповідає чи ні система організації управління, прийняття рішень, обліку та контролю вимогам стратегії та як вони будуть розвиватися?

12. Чи готові до стратегічних перетворень працівники підприємства?

13. Як роз'яснюватимуться стратегічні дії підприємства клієнтам, партнерам, суспільним організаціям, власним виробникам?

14. Як збудовано систему мотивації стратегічної діяльності?

Позитивна або негативна відповідь на ці запитання, що потребує глибоких різнобічних досліджень, дає змогу оцінити рівень стратегічної спрямованості (орієнтації) підприємства. На рис.1.1 наведено основний перелік факторів, що формують стратегічний рівень підприємства, а в табл.1.2 -- анкету для попереднього визначення спрямованості підприємства.

Рис.1.1. Фактори, що формують стратегічний рівень підприємства

Стратегічно орієнтоване підприємство -- це підприємство, де стратегічне мислення є основною, принциповою настановою в діяльності персоналу підприємства і насамперед вищого керівництва, де існує (формується) система стратегічного управління; застосовується раціональний процес стратегічного планування, який дає змогу розробляти та використовувати інтегровану систему стратегічних планів, і поточна, повсякденна діяльність підпорядкована досягненню стратегічних орієнтирів. Таке підприємство має досить суттєві переваги порівняно з "нестратегічними організаціями".

Ці переваги виявляються в таких характеристиках:

· Підприємство може зменшити до мінімуму негативні наслідки змін, що відбуваються, а також фактора "невизначеності майбутнього".

· Підприємство має змогу враховувати об'єктивні (зовнішні та внутрішні) фактори, що формують зміни, зосередитись на вивченні цих факторів; сформувати відповідні інформаційні банки.

· Підприємство має змогу отримати необхідну базу для прийняття стратегічних і тактичних рішень.

· Підприємство полегшує собі роботу для забезпечення довго- та короткострокової ефективності та прибутковості.

· Підприємство стає більш керованим, оскільки за наявності системи стратегічних планів є змога порівнювати досягнуті результати з поставленими цілями, конкретизованими у вигляді планових завдань.

· Підприємство полегшує собі можливості встановлення системи стимулювання стосовно розвитку гнучкості та пристосованості підприємства та окремих його підсистем до змін.

Виходячи з цього можна сформулювати загальні принципи стратегічної діяльності підприємства:

1). Кожне підприємство являє собою відкриту соціально-економічну систему, що змінюється, розвивається та переструктуровується в динамічному, часто ворожому середовищі.

2). Новостворені підприємства мають високий рівень гнучкості та реактивності, що дає змогу деяким з них забезпечити виживання. Далі вони стають більш стабільними: це означає, що для змін та розвитку треба розроблювати спеціальні заходи, які набирають вигляду більш чи менш обґрунтованих стратегій, що враховують як зовнішні (ринкові), так і внутрішні (виробничі) фактори.

3). Послідовний розвиток підприємства чи організації пов'язаний з формулюванням ясних, простих і досяжних цілей, які знаходять вираз у системі техніко-економічних, кількісних та якісних показників (наприклад, прибуток, обсяг товарообігу, рівень якості продукції, бюджетні характеристики тощо), а також у системі стратегій їхнього досягнення, що інтерпретується в "стратегічному наборі"

4) . Навіть у разі застосування системи стратегічного управління з орієнтацією на "стратегічний набір" настає час, коли вони застарівають та починають стримувати розвиток підприємства. Щоб уникнути цього негативного стану, стратегії потрібно постійно переглядати та оновлювати.

5) . Механізм функціонування підприємства має містити стратегічну підсистему, спрямовану на складання, аналіз і перегляд балансу зовнішніх та внутрішніх факторів, формування цілей і стратегій розвитку, які передбачають розробку та коригування заходів щодо формування середовища (у можливих межах) та пристосування до нього підприємства. Досвід показує, що більшість підприємств, які орієнтовані лише на внутрішні проблеми, зазнають краху.

6) . Підтримка змін, нововведень різних типів має запезпечуватися ефективною системою мотивації, соціально-психологічної підтримки, що сприяє проведенню стратегічних дій.

7) . Забезпечення динамічності змін через прискорення практичних дій щодо реалізації стратегічних планів на основі відповідної системи регулювання, контролю та аналізу.

8) . Створення виробничого потенціалу та системи зовнішніх зв'язків, що є сприйнятливими до змін і дають змогу досягти майбутніх цілей.

Реалізація зазначених принципів стратегічної діяльності на підприємстві дає змогу побудувати обгрунтовану послідовність дій щодо реалізації концепції та формування системи стратегічного управління (рис.1.2).

Рис.1.2. Концептуальна схема стратегічного управління підприємством

Результатом стратегічного мислення має бути прийняття правильного адекватного стратегічного рішення. Можна створювати різноманітне програмне забезпечення, яке при зазначенні на вході відповідних даних давало б на виході готове рішення. Але штучний інтелект діє за чітким алгоритмом, який створює людина. В такий спосіб формуються стереотипні підходи під час розроблення стратегії. Так, можна стверджувати, що штучний інтелект може прораховувати набагато більше варіантів, ніж людина, він не допустить помилок у розрахунках, але не забуваймо, що він діє у вузьких рамках, які унеможливлюють критичний і системний підхід до вивчення корінної проблеми - основної потреби споживачів, яка задовольняється цим товаром чи послугою. Програмне забезпечення потрібне лише як допомога стратегу прийняти правильне рішення. Вважаємо, що варто удосконалювати програмне забезпечення для аналізу зовнішнього і внутрішнього середовищ. Автоматизована система "відкриє" очі стратегу на оточуючий світ, дасть змогу виявити тенденції, прослідкувати закономірності, але ніколи не створить і тим більше не реалізує стратегію.

Чи можна навчитися стратегічно мислити? З одного боку, здатність творчо й активно мислити, створювати динамічні ідеї та цілі - це талант. З іншого, - існують способи, за допомогою яких стратегічне мислення може бути відтворене, скопійоване людьми, яким не вистачає природного таланту у цій галузі. К. Омає вважає, що немає "секретної формули", за допомогою якої можна сформувати ефективні цілі та побудувати успішні стратегії.

Хоча творчості не можна навчити, їй все-таки можна навчитися. Майбутнім успішним стратегам потрібно виділити і розвивати такі мисленнєві навики, які сприяють розвитку творчості й одночасно розуміти обмежувальні умови і фактори, які визначають імовірність успіху. На практиці для формування стратегії організації можуть використовуватися різні психологічні прийоми і креативні техніки, які уможливлюють задіювати потенціал мислення стратега. При складанні власного плану дій з вироблення ідей варто використовувати методики ефективного творчого мислення. Серед них виділяють методи психологічної активізації мислення, які спрямовані на усунення психологічної інерції мислення, що перешкоджає знаходженню нових ідей, заважає всебічному розгляду проблеми. Ці методи дають змогу значно збільшити кількість ідей, що висуваються, і підвищують продуктивність процесу. Проте для вирішення нестандартних задач, в основі яких закладені суперечності, ці методи можуть бути менш ефективними.

До найпоширеніших методів психологічної активізації належать: "мозковий штурм", зворотна "мозкова атака"; тіньова "мозкова атака"; корабельна рада, метод фокальних об'єктів, аналогії, синектика, оператор РВС, конференція ідей, метод "гірлянд асоціацій і метафор"; методи систематизованого пошуку [12]. Розглянемо детальніше деякі найчастіше використовувані методи. "Мозковий штурм" (брейнстормінг): запропонований Олексієм Осборном (США) в 40-х рр. XX ст. Основні ідеї: колективний пошук ідей, розділення процесів генерації і критики в часі учасників відповідно на генераторів і критиків. В процесі генерації виказувані ідеї розвиваються і модифікуються далекими асоціаціями і аналогіями. Оптимальними вважаються групи в 5-10 чоловік. Основна мета - вироблення максимальної кількості різноманітних ідей. Не слід боятися фантастичних ідей: їх легше "приручити", ніж придумати. Чим більше ідей, тим більша вірогідність успіху. Обов'язковими умовами проведення "мозкового штурму" є створення сприятливих умов для подолання психологічної інерції і боязні виказувати безглузді ідеї через їх критику, залучення в групу фахівців різного профілю, схильність їх до творчої роботи. Керівником групи (модератором) може бути керівник організації. Недоліки цього методу і його різновидів: величезна кількість ідей ще не гарантує появи "геніальної ідеї"; зважаючи на відсутність аналітичного етапу "мозковий штурм" виробляє яскраві, оригінальні ідеї, які не завжди раціональні й придатні до реалізації [12].

Синектика - це творчий процес, що змушує учасників використовувати для вирішення поставленої проблеми аналогії. Можливі різні характер і види аналогій між об'єктами (явищами, процесами): матеріальна; символічна (графічна); словесна; пряма або віддалена; аналогія за формою, структурою, функцією об'єкта тощо. Метод контрольних питань - створення навідних питань, які можуть підвести до вирішення проблеми. Розроблено безліч різних списків питань, але всі вони, не зважаючи на їх відмінності, переслідують одну мету, - за допомогою відповідей на питання направити хід думки до найкращих рішень. Спеціально підібрані питання вимагають таких відповідей, які дають змогу краще з'ясувати проблему і умови її вирішення, допомагають долати стереотипне мислення. Зрозуміло, що будь-які методики, прийоми не мають визначального впливу на розвиток стратегічного мислення, але під час їх застосування формується сприятливе середовище для генерування нових ідей.

За формального процесу стратегічного планування потрібно обов'язково звертатися до цих методик, а не заспокоюватися на досягнутих результатах. Можна визначити такі етапи стратегічного мислення. Стратегічне мислення починається із визначення цілі; продовжується, коли створюється план досягнення цілі; розвивається з розробленням маневрів, що ведуть до цілі.

Стратегічне мислення треба так "налаштовувати", щоб передбачати і готуватись до можливих перешкод. Хто може володіти цим вмінням - мислити стратегічно? З одного боку, це найважливіше для осіб, які займаються стратегічним плануванням, які розробляють стратегії. З іншого, - виконавці стратегії також мають уміти мислити стратегічно. У сучасному світі кожен в організації зобов'язаний знати, куди рухається компанія, і намагатися зробити свій внесок в її успішність. Знати стратегічний напрям розвитку мають усі, але це не означає володіти стратегічним мисленням.

Для розвитку стратегічного мислення у компанії потрібно вибудовувати систему навчання, впроваджувати менеджмент знань. Потрібно створювати умови, що надихають інших на творчий підхід, зважаючи на той факт, що креативні рішення можуть і повинні виникати в усіх підрозділах компанії, а не тільки у декількох співробітників. Завдання полягає у тому, щоб застосувати новаторські підходи. Політика управління знаннями має бути основою для гнучкості й прогресивності організації. Важливо не лише генерувати ідеї, але і знайти способи їх практичної реалізації. Потрібно уміти визначити можливості, які варто розробляти, добре розуміти і формулювати проблеми, долати бар'єри і об'єднувати потрібних людей в процесі відтворення ідей і тестування, щоб знаходити ефективні рішення і домагатися необхідних результатів.



Висновки до розділу 1

Розглянувши головні властивості стратегічного мислення, можемо стверджувати, що кожний менеджер, підрозділ, організація в цілому мають цілеспрямовано опановувати стратегічне мислення, яке є передумовою формування стратегічної поведінки . Синтез основних характеристик у цілісне бачення головних напрямків розвитку дозволяє забезпечити існування організації в довгостроковій перспективі.

Стратегічне мислення розглядається як процес, в основу якого покладено творчість і раціональність, аналіз і синтез, актуальність і прогнозування. Основними особливостями сучасного стратегічного мислення є: креативність, критичність, системність, інноваційність, винахідливість, об'єктивність. Стратегічне мислення є однією з головних складових успіху компанії, тому в подальшому потрібно продовжувати вивчати це поняття для того, щоб за будь-яких умов бути спроможним генерувати ідеї, розробляти і впроваджувати стратегії.

Зміст стратегічного мислення, на думку Шершньової З.Є., полягає в усвідомленні мети розвитку підприємства та способів її досягнення, в ствердженні необхідності спостереження за зовнішнім і внутрішнім середовищами (для визначення мети та способів досягнення), формування стратегій та рішень, що з них випливають, а також налагодження діяльності з метою їх здійснення. Стратегічне мислення передбачає: усвідомлення управлінської ієрархії та послідовності встановлення пріоритетів; орієнтацію на розпізнавання та адекватне реагування на зміни в середовищі - нові можливості та потенційні загрози; усвідомлення можливостей та масштабів впливу на формування середовища, а не лише реагування на зміни [8].



Розділ 2. Аналіз фінансово-економічного стану підприємства на прикладі ПРАТ "АВК"

2.1 Загальна характеристика підприємства

Компанія "АВК" - найбільший виробник шоколадних виробів в Україні, була заснована 1991 року. До складу компанії входять 5 кондитерських фабрик, розташованих у Дніпропетровську, Донецьку, Луганську й Мукачевому. Пріоритетним напрямом для "АВК" є шоколадні вироби. Компанія - лідер українського ринку в сегментах вагових шоколадних цукерок і желейно-жувальних солодощів, займає біля третини на кожному з них.

Портфель продуктів компанії включає в себе вироби для різних ситуацій - у якості подарунку, до сімейного столу чи для індивідуального споживання. Продукція компанії "АВК" відрізняється високою якістю та неперевершеними смаковими характеристиками, має оригінальний дизайн, нестандартну упаковку, власний стиль, який вирізняє на фоні продуктів-конкурентів. Візитівками компанії "АВК" у категорії шоколадних виробів є такі торгові марки, як "Креамо", "Королівський Шарм", "Пралінетка", "Шоколадна Ніч", "Королівський Шедевр", "Доміор", "Гулівер" тощо.

"АВК" гарантує високу якість своєї продукції. Система управління виробничими процесами компанії сертифікована на відповідність вимогам міжнародного стандарту ISO 9001:2000 та 22000:2005. Відповідність даним стандартам - це контроль і управління якістю та ризиками на всіх етапах виробництва: від виробництва сировини до реалізації готового продукту. Висока якість продукції, оригінальні рецептури та ефектна упаковка кондитерських виробів дозволяють "АВК" експортувати свою продукцію у понад 20 країн світу.



2.2 Аналіз оборотних активів підприємства

У цьому пункті курсової роботи проаналізуємо використання оборотних активів ПрАТ "АВК".

ЗАПАСИ Облiк запасiв товариства ведеться вiдповiдно до П(С)БО 9 "Запаси", затвердженого наказом Мiнiстерства фiнансiв України № 246 вiд 20.10.1999р. Облiк товарно - матерiальних цiнностей здiйснювався на вiдповiдних рахунках бухгалтерського облiку. На 31.12.2013 р. на балансi Товариства значаться запаси на загальну вартiсть 137401 тис.грн., у тому числi: - виробничi запаси - 99375 тис.грн., а саме: " сировина i матерiали - 72867 тис. грн.; " паливо - 72 тис. грн.; " тара i тарнi матерiали - 21974 тис. грн.; " будiвельнi матерiали - 215 тис.грн.; " запаснi частини - 458 тис. грн.; " малоцiннi та швидкозношуванi предмети - 3789 тис. грн. - незавершене виробництво - 2944 тис.грн.; - готова продукцiя - 33389 тис.грн.; - товари - 1693 тис.грн.

ДЕБIТОРСЬКА ЗАБОРГОВАНIСТЬ Аналiтичний та синтетичний облiк дебiторської заборгованостi здiйснюється вiдповiдно до П(С)БО 10 <Дебiторська заборгованiсть>, затвердженого наказом Мiнiстерства фiнансiв України вiд 8 жовтня 1999р. N 237. За станом на 31.12.2013р. на балансi товариства значиться довгострокова дебiторська заборгованiсть на загальну суму 10755 тис. грн. - розрахунки по споживчому кредиту. Поточна дебiторська заборгованiсть за продукцiю, товари, роботи, послуги визнається активом одночасно з визнанням доходу вiд реалiзацiї продукцiї, товарiв, робiт i послуг та оцiнюється за первiсною вартiстю. Дебiторська заборгованiсть за роботи й послуги по первiснiй вартостi на 31.12.2013 р. складає 418790 тис. грн. Дебiторська заборгованiсть за товари, роботи, послуги за термiнами непогашення: " до 12 мiсяцiв - 418748 тис. грн.; " вiд 12 до 18 мiсяцiв - 39 тис. грн.; " вiд 18 до 36 мiсяцiв - 1 тис. грн.. Згiдно до наказу про облiкову полiтику пiдприємства величина резерву сумнiвних боргiв ви-значається на основi класифiкацiї по строкам виникнення дебiторської заборгованостi. Станом на 31.12.2013р. резерв сумнiвних боргiв не нарахований, так як вся заборгованiсть не вважається сумнiв-ною та безнадiйною. Основними дебiторами за товари, роботи та послуги є: " ТОВ "Дiад" - 3685 тис. грн.; " ТОВ "Фудсервiс" - 2186 тис. грн.; " ТОВ "Солодке життя" - 6985 тис. грн.; " ТОВ Фiрма "Престиж" - 1416 тис. грн; " ТОВ "Луганськшарм" (м. Луганськ) - 3599 тис. грн.; " ТОВ "ВФI" - 1528 тис. грн.; " ТОВ "Фараон" - 4645 тис. грн.; " ТОВ "АТБ-маркет" - 6933 тис. грн.; " ТОВ Торговий дiм "Альфа Маркет" - 2190 тис. грн.; " ТОВ "АВК" м. Київ" - 45424 тис. грн.; " ТОВ "САВ сервiс - Мова" - 8546 тис. грн.; " СПД Бережной Є.В. - 17397 тис. грн.; " ТОВ "Скарлет - Кiровоград - плюс" - 2016 тис. грн.; " ТОВ "АТ-Крим" (м. Севастополь) - 3225 тис. грн.; " ДП ТД "Пальмiра" - 1531 тис. грн.; " ТОВ Компанiя "Крок" - 1483 тис. грн.; " ТОВ "Славiя" - 1000 тис. грн.; " ТОВ "Ходак" (м. Черкаси) - 2323 тис. грн.; " ТОВ "Вейсалогли" (Азербайджан) - 7669 тис. грн.; " ТОО "Свiт XXI" (м. Актобе, Казахстан) - 1873 тис. грн.; " ТОО "Свiт" (м. Уральськ) - 4833 тис.грн.; " ТОО "Арт - Агенцiя "Джингл" (м. Алмати) - 1155 тис.грн.; " ТОО Кommon Market (м. Караганда, Казахстан) - 2868 тис. грн.; " ТОВ "ДОС ЛТД" (м. Бiшкек) - 2208 тис.грн.; " ТОВ "Ритм столiття" - 1338 тис.грн.; " iншi - 9042 тис. грн. Дебiторська заборгованiсть за розрахунками з бюджетом у розмiрi 134305 тис.грн., у тому числi: " по ПДВ - 122959 тис.грн.; " по податку на прибуток - 11340 тис.грн.; " по податку з власникiв транспортних засобiв - 3 тис.грн.; " по комунальному податку - 2 тис.грн.; " по iншим мiсцевим податкам - 1 тис.грн. Iнша поточна дебiторська заборгованiсть за станом на 31.12.2013р. складає 108953 тис. грн., а саме: " розрахунки з постачальниками та пiдрядчиками - 17607 тис. грн.; " розрахунки по займам - 4188 тис. грн.; " розрахунки по вiдшкодуванню нанесених збиткiв - 25 тис.грн.; " розрахунки по оплатi працi - 269 тис.грн.; " розрахунки з iншими кредиторами - 86864 тис.грн.

ГРОШОВI КОШТИ Облiк касових операцiй, операцiй по розрахунковому рахунку ведеться вiдповiдно до Положення про ведення касових операцiй у нацiональнiй валютi в Українi, затвердженим постановою Правлiння Нацiонального банку України № 637 вiд 15.12.2004 р. За станом на 31.12.2013 р. на балансi Товариства значиться залишок коштiв у розмiрi 35204 тис.грн., а саме в нацiональнiй валютi (15529 тис.грн.) та в iноземнiй валютi (19675 тис.грн.) на поточних та iнших рахунках у банках.

...