Размещено на http://www.allbest.ru/

[Введите текст]

КАЛЕНДАРНО-ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН ПРОХОДЖЕННЯ ПЕРЕДДИПЛОМНОЇ ПРАКТИКИ слухача магістратури за спеціальністю «Адміністративний менеджмент» з «12» вересня 2016 р. по «11 листопада 2016 р

1. ХАРАКТЕРИСТИКА ЦІЛЕЙ ТА ЗАВДАНЬ ОРГАНІЗАЦІЇ, ЗАКРІПЛЕНИХ УСТАНОВЧИМИ ДОКУМЕНТАМИ

Свою переддипломну практику я проходив в селі Дворіччя, Теребовлянського району Тернопільської області. В цьому районі понад 75 сіл, але в половини з них немає господарства, тому населення намагається і за таких умов виживати, займаються своїми землями і господарством кожен самотужки. документ трудовий ресурс організація

ПОП «Тернопільське» являє собою унітарну приватну форму господарювання, створену на загально правових засадах з метою виробництва сільськогосподарської продукції на основі оренди майнових і земельних паїв.

Підприємство знаходиться на території де клімат помірно континентальний із не спекотним літом, м'якою зимою і достатньою кількістю опадів. Кліматичні умови господарства сприятливі для виробництва більшості сільськогосподарських культур.

ПОП «Тернопільське» розпочинало свою економічну діяльність у 2001 році як овочеве господарство, засноване відомим у нашому краї овочівником Фатулою Мірзоєвим. Тепер воно увійшло до складу компанії «Агропродсервіс» і стало багатогалузевим підприємством з добре розвинутим рослинництвом і тваринництвом. Але тема овочівництва тут і далі на особливому рахунку, що цілком природно з огляду на захоплення його керівника. Із зернових культур вирощують озиму пшеницю, жито, ячмінь, гречку, овес, кукурудзу, просо. Також займаються вирощуванням сої.

Важливо, що у ПОП «Тернопільське» мають добротну базу для зберігання овочів, обладнану холодильними установками, що гарантує високу якість овочів та їх збут на ринку. Хоча рентабельність овочівництва через низьку купівельну спроможність населення досить низька, дирекція підприємства не має наміру відмовлятися від цього напрямку господарської діяльності.

Для потреб мешканців обласного центру, крім овочів, посадили 100 га картоплі, серед якої ранній сорт «Рів'єра», середньостиглий - «Беллароза», а також пізні - «Лаура» і «Кураж». Уся технологія і строки дозрівання овочів чітко прив'язані до потреб споживчого ринку.

Основні завдання сільського господарства - забезпечити інтенсивний розвиток і підвищення ефективності всіх його галузей з метою збільшення виробництва і поліпшення якості продукції, більш повне задоволення потреб населення в продуктах харчування і промисловості в сировині. Вирішення цих завдань значною мірою залежить від рівня використання досягнень науково-технічного прогресу, поглиблення зв'язків сільського господарства з усіма галузями агропромислового комплексу, радикальних перетворень в економічних відносинах та прискорення соціальної перебудови села.

Базова стратегія підприємства на найближчі роки - це зростання обсягів виробництва та продажу зернових культур, зростання валового та чистого прибутків, оновлення основних засобів.

Шляхом встановлення жорсткого контролю за всіма витратами

підприємства, відмова від збиткових та неперспективних виробництв, впровадження нових високоврожайних сортів та гербіцидів.

Одним із основних завдань є оновлення техніки - закупка нових тракторів, зернозбиральних та кормозбиральних комбайнів, сівалок та ґрунтообробної техніки, вантажних автомобілів. Для цього будуть укладатися договори лізингу на сільськогосподарську продукцію та використовуватися банківські кредити.

Спеціалізація сільськогосподарського виробництва органічно поєднана з його розміщенням. Вони є формою суспільного поділу праці і перебувають в постійному взаємозв'язку та взаємозалежності. Розміщення характеризує кількісний бік суспільного поділу праці і вказує, які види продукції, в якому розмірі й на яких площах виробляються на тій чи іншій території (зоні, області, районі, мікрозоні, окремій виробничій одиниці). Спеціалізація відбиває якісний бік суспільного поділу праці і вказує, виробництво яких саме видів продукції є переважаючим на даній території. Це ефективна форма організації сільського господарства, яка дає можливість зосередити виробництво певних видів продукції на окремих територіях і підприємствах і одержати завдяки цьому кращих результатів господарської діяльності.

На розміщення і спеціалізацію сільськогосподарського виробництва впливає ряд факторів -- природнокліматичні, економічні, біологічні і соціальні. Одним з найважливіших є природнокліматичний фактор. Типи ґрунтів, температурний режим, кількість опадів найістотніше впливають на розміщення сільськогосподарських культур і спеціалізацію виробництва. Результатом такого впливу є формування на території окремих держав, в тому числі й в Україні, природних зон, які мають чітку спеціалізацію на виробництві певних видів продукції. Територіальна спеціалізація значною мірою зумовлює і спеціалізацію окремих підприємств на видах діяльності, які є визначальними для даної зони.

Особливість впливу цього фактора -- те, що лише невелика кількість специфічних видів продукції може вироблятися на обмежених територіях (наприклад, рис, цитрусові, чай тощо), більшість видів сільськогосподарської продукції мають досить великий ареал виробництва, тому при виборі виробничого напряму і поєднання галузей треба враховувати вплив ряду інших факторів.

Серед них в умовах ринку чільне місце займає фактор (принцип) економічних переваг. Підприємства, регіони і навіть країни зосереджують зусилля на виробництві тих видів продукції, які забезпечують максимальну економічну вигоду або мінімальні економічні втрати порівняно з іншими видами діяльності. При цьому мається на увазі, що підприємство (регіон, країна), виробляючи найбільш економічно ефективні види продукції, реалізує їх, одержує дохід, за рахунок якого придбає необхідні товари сільськогосподарського походження, які виробляти в себе економічно менш вигідно порівняно з витратами, що несе підприємство за їх купівлю.

Динаміку показників розміру господарства розглянемо в таблиці дані візьмемо з статистичної форми 50 - с. - г. „Основні економічні показники роботи сільськогосподарських підприємств” за 2014, 2015, 2016 звітні роки.

Розглянемо таблицю 1.1. , що дає нам інформацію про розміри господарства та основні види діяльності.

Таблиця.1.1 Показники розміру господарства

За даними таблиці видно, що виробництво валової продукції в господарстві зросло в 2014 році у порівнянні з 2016р. на 70,80 %, в тому числі по рослинництву на 73,58%,

Показник товарної продукції показує ту частину валової продукції, яка реалізується за межі господарства. Цей показник в ПОП «Тернопільське» в 2014р. коливається по відношенню до 2016р. на 152.5%, він знижується, то знов зростає.

Підприємство в 2014р. отримало 15635.5 тис. грн. балансового прибутку, що у 2 рази більше від прибутку отриманого в 2016р. та більше від прибутку отриманого в 2015р.

Середня кількість працівників по господарству протягом 3 досліджуваних років коливається в межах від 1 чол. в 2014р. до 83 чол. в 2016р..

Площа сільськогосподарських угідь ПОП «Тернопільське» в 2014 році склала 4733 га., що на 0,87 % більше порівняно з 2015р. та 2016, при цьому площа ріллі залишилась незмінною.

Спеціалізація сільського господарства - складний процес, що розвивається в різноманітних формах залежно від об'єкта спеціалізації розрізняють такі її 3 форми:

- територіальну;

- спеціалізація аграрних підприємств;

- внутрішньогосподарську спеціалізацію.

Під територіальною спеціалізацією розуміють переважаюче виробництво тих чи інших видів сільськогосподарської продукції на певній території. Розрізняють чотири види територіальної спеціалізації -- зональну, мікрозональну, обласну і району.

Спеціалізація аграрних підприємств -- це переважаюче виробництво в них відповідного виду (видів) продукції, для якого тут є відносно найкращі природно-економічні умови. Ця форма спеціалізації розвиває і поглиблює територіальну спеціалізацію.

Внутрішньогосподарська спеціалізація являє собою подальший розвиток спеціалізації підприємства відокремленням виробництва окремих видів продукції або його технологічних стадій на окремих внутрішньогосподарських підрозділах -- бригадах, фермах, загонах, ланках, кооперативах. Наприклад, у господарствах можуть створюватися молочно-товарні ферми, свиноферми, рільничі, тракторно-рільничі, садоогородні, овочівничі бригади, механізовані загони з вирощування цукрових буряків тощо. Значення внутрішньогосподарської спеціалізації полягає в тому, що вона дозволяє врахувати існуючі в межах багатьох підприємств відмінності в умовах господарювання, а також підвищити концентрацію виробництва навіть тоді, коли певна галузь не є тут провідною, переважаючою. Завдяки цьому підвищується ефективність виробництва.

Обсяг товарної продукції є важливим показником діяльності будь-якого підприємства. Проаналізуємо обсяг і структуру товарної продукції ПОП «Тернопільське» в таблиці 1.2, дані для розрахунків якої візьмемо з статистичної форми 50-с.г. Для більшої наочності і повнішого аналізу дані візьмемо за останні три роки, а саме за 2014, 2015, 2016 роки.

Таблиця.1.2 Структура товарної продукції підприємства

Дані таблиці показують, що значну питому вагу в структурі товарної продукції посідає продукція галузі рослинництва, а саме: 99.52 % в 2014р., 98.47 % в 2015р., 90.28 % в 2016р.

Значну виручку ПОП «Тернопільське» отримує від продажу зернових і зернобобових культур, вона коливається в межах 39517.0 - 38599.0 тис. грн.. Значну питому вагу в товарній продукції цієї галузі посідає насіння соняшнику, пшениці, ячменю та інша продукція рослинництва.

Отже, ПОП «Тернопільське» спеціалізується на виробництві і реалізації зернових культур (озимої пшениці, ячменю та ін.).

Коефіцієнт зосередження товарного виробництва визначають за формулою:

де Р - питома вага в структурі товарної продукції;

і - порядковий номер галузі в ранжованому ряду, побудованому за спадаючою ознакою.

Таблиця 1.3 Визначення коефіцієнта зосередження товарного виробництва у 2016 році

2. АНАЛІЗ РЕАЛІЗАЦІЇ СПЕЦІАЛІСТАМИ ОРГАНІЗАЦІЇ ОСНОВНИХ ЗАВДАНЬ АДМІНІСТПАТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

ПОП «Тернопільське» - самостійне господарське формування, яке здійснює виробничу і комерційну діяльність на базі як власних, так орендованих майно і землі з метою одержання прибутку.

Господарство має самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням.

Застосування такої організаційної форми господарювання, як приватно орендне підприємство, дозволяє:

- організовувати ведення сільськогосподарського виробництва на основі приватної власності на землю і майно;

- забезпечити права членів колишнього КСП на земельні та майнові паї;

- зберегти цілісність підприємства як єдиного виробничого комплексу;

- надати власникові підприємства як організатору виробництва статуту ефективного власника, здатного самостійно приймати рішення, нести повну економічну і юридичну відповідальність за наслідки своєї діяльності.

Організаційна структура являє собою сукупність підрозділів господарства, зайнятих основною діяльністю, а також обслуговуючих і допоміжних виробництв, які здійснюють свою діяльність на основі кооперації і поділу праці в середині ПОП «Тернопільське» . Організаційна структура підприємства базується на бригадному принципі. Бригади в господарстві діють як первинні трудові колективи, в середині яких працівники пов'язані між собою єдиним виробничим процесом, виконують на основі кооперації і госпрозрахунку, як правило, весь цикл робіт і відповідають за кінцеві результати. Ланки є внутрібригадною формою організації праці.

Функціональні служби підприємства здійснюють кваліфіковане керівництво окремими галузями відповідно до діючих в підприємстві положень про ці служби.

Обслуговуюче і підсобне виробництво в господарстві представляють: машино-тракторний парк, ремонтна майстерня, складське господарство, будівельна бригада та ін.

Протягом останніх трьох років організаційна структура ПОП «Тернопільське» залишилась без змін.

Структура управління є центральним елементом організаційного механізму, за допомогою якого відбувається поєднання різних сторін діяльності підприємства (виробничої, технічної, соціальної та економічної), регламентування внутрішньовиробничих зв'язків і досягається стійкість системи службових взаємовідносин між працівниками апарату управління й структурними підрозділами. Науково обґрунтована структура управління є ефективним засобом саморегулювання і координації діяльності працівників підприємства.

Структура управління ПОП «Тернопільське» являє собою упорядковану сукупність взаємопов'язаних елементів системи, що визначає поділ праці і службових зв'язків між структурними підрозділами апарату управління з підготовки, прийняття та реалізації управлінських рішень. Вона організаційно закріплює функції за структурними підрозділами й працівниками, а також регламентує потоки інформації у системі управління.

Вищим органом управління на підприємстві є загальні збори пайовиків. Директор здійснює повсякденне керівництво діяльністю господарства, спрямовує діяльність керівників первинних підрозділів.

В своїй діяльності директор спирається на функціональні служби, які очолюються головними спеціалістами галузей.

Головний агроном очолює агрономічну службу в господарстві. Обов'язки його такі: розробка ефективної системи управління природокористуванням, впровадження індустріальної технології виробництва продукції землеробства і постійне її вдосконалення, турбота про правильну організацію використання землі, впровадження раціональних сівозмін, проведення протиерозійних заходів, розробка і впровадження науково обґрунтованої системи добрив, насінництва, захисту рослин від шкідників і хвороб, постійний контроль за своєчасним і якісним веденням агрономічної роботи у господарстві.

Головний інженер є керівником і організатором роботи з механізації, електрифікації, автоматизації виробництва, своєчасного ремонту і технічного обслуговування тракторів, сільськогосподарських машин, електрообладнання, силового та іншого обладнання.

Головний зоотехнік керує і організовує всю зоотехнічну роботу у тваринництві. В його обов'язки входить: обробка системи ведення тваринництва, участь у складанні виробничо-фінансового плану господарства і госпрозрахункових завдань тваринницьким фермам, проведення племінної роботи, бонітування тварин і організація правильного ведення зоотехнічного обліку та звітності, розробка кормових раціонів, організація правильної годівлі та інше.

Головний ветеринарний лікар організує і здійснює ветеринарно-профілактичні і оздоровчі заходи на тваринницьких фермах господарства.

Головний економіст є керівником і організатором економічної і планової роботи у господарстві. Разом з галузевими спеціалістами він розробляє перспективні, поточні і робочі плани, технологічні карти та госпрозрахункові завдання (виробничі програми) бригадам, фермам, іншим виробничим одинцям; організує розробку питань інтенсифікації, концентрації і спеціалізації виробництва. Він аналізує стан і розвиток господарства й його підрозділів, працює над вдосконаленням форм оплати праці, розвитком поглиблення госпрозрахункових відносин, поліпшенням організації і мотивації праці.

Головний бухгалтер здійснює керівництво і контроль за станом бухгалтерського обліку і звітності у всіх галузях виробництва обов'язки його такі: складання фінансового плану і контроль за його виконанням, суворим додержанням фінансової дисципліни, здійснення режиму економії на всіх ділянках виробництва, за правильністю реалізації і використання продукції, насіння, кормів, нафтопродуктів та інших матеріальних цінностей, за виконанням договорів і завдань господарства.

Керівники первинних виробничих підрозділів (бригади, завідуючі фермами) безпосередньо підпорядковується директору ПОП «Тернопільське». Таким чином сформована двоступінчата бригадна структура управління, яка відповідає діючій організаційній будові підприємства. Процес управління тут ґрунтується на лінійному підпорядкуванні, а керівництво технологічною діяльністю виробничих підрозділів здійснюється за функціональною ознакою.

Для сучасного процесу управління характерні такі риси:

- стабільне прагнення до підвищення ефективності виробництва і бізнесу в цілому;

- широка господарська самостійність, забезпечення свободи прийняття рішень тим, хто несе відповідальність за кінцеві результати діяльності підприємства;

- постійне коригування цілей і програм підприємства залежно від стану ринку;

- орієнтація на отримання запланованого кінцевого результату діяльності підприємства;

- використання сучасної інформаційної бази для багатоваріантних розрахунків;

- оцінка управлінської діяльності тільки на основі реально досягнути результатів;

- проведення глибоко економічного аналізу кожного управлінського рішення на основі передбачених змін;

- урахування ризиків при реалізації цілей і завдань підприємства;

- підвищення ролі маркетингу.

Господарська діяльність підприємства визначається, з одного боку, характером відносин з іншими суб'єктами ринкового середовища, а з другого - наскільки раціонально воно реалізує свої функції як суб'єкта управління стосовно до власного виробництва.

Для виконання загальних та специфічних функцій управління виробництвом в ПОП «Тернопільське» створено апарат управління. Він складається з лінійного, функціонального та технічного персоналу.

Серед функціонального апарату найбільшу увагу привертає планово-облікова та фінансово-розрахункова служба. Робота її ускладнена відсутністю сучасної обчислювальної техніки. При централізований системі ведення документів і журнальній формі реєстрації господарських операцій за кожним бухгалтером господарства закріплено група рахунків.

Агрономічна, зоотехнічна служби кожна представлено головним спеціалістом галузі.

Директор ПОП «Тернопільське» та всі його головні спеціалісти мають вищу освіту.

Суттєвим недоліком функціонування системи управління на підприємстві є відсутність затвердженої стратегії розвитку. Тут не практикується складання стратегічних планів, тому можливі неадекватні зовнішньому середовищу відхилення у виробничій, організаційній та управлінській структурах підприємства; важко визначити його перспективи.

Апарат управління ПОП «Тернопільське» здійснює 5 основних функцій: 1) планування; 2) організація; 3) координація; 4) мотивація; 5) контроль. Крім згаданих, виконуються і специфічні функції: 1) загальне лінійне керівництво; 2) управління технологічною підготовкою виробництва; 3) техніко-економічне; 4) управління технічною підготовкою виробництва; 5) оперативне управління виробництвам; 6) організація і оплата праці; 7) управління трудовими ресурсами; 8) управління матеріально-технічним забезпеченням і збутом; 9) управління капітальним будівництвом і реконструкцією; 10) бухгалтерський облік і фінансова діяльність; 11) контроль за якістю праці і продукції; 12) управління господарським обслуговуванням справочинством; 13) охорона праці і технік безпеки; 14) управління природокористуванням.

Процес управління в господарстві ґрунтується на системі методів - економічних, адміністративних і соціально-психологічних.

Екологічні методи управління здійснюються шляхом створення економічних умов, які змушують працівників діяти в потрібному напрямі і домагатися розв'язання поставлених перед ними завдань відповідно до особистих, колективних і державних інтересів. Серед них - система матеріального стимулювання і оплати праці, система планування, економічний аналіз, ціноутворення та інше.

Так, зокрема організаційним центром управління економічним аналізом на підприємстві є бюро економічного аналізу, роботу якого спрямовує планово-економічна служба на чолі з головним економістом. Саме головний економіст несе відповідальність за організацію та проведення економічного аналізу, за використання його результатів в практичній діяльності.

Адміністративні методи управління становлять систему прямого адміністративного впливу на підлеглих, що здійснюються управлінським органом чи окремим працівником в межах своїх повноважень для досягнення проставлених цілей. Вони поділяються не методи організаційного і методи оперативно-розпорядного впливу. Соціально-психологічні методи управління ґрунтуються на використання соціально-психологічних факторів і спрямовані на управління соціально-психологічними процесами в трудовому колективі і інтересах досягнення поставлених перед ними цілей.

Сьогодні в ПОП «Тернопільське» переважають адміністративні методи управління, соціально-психологічні - ігноруються, а для економічних - недосконала система управління.

В своїй роботі керівник господарства віддає перевагу автократичному стилю управління, який характеризується високою концентрацією влади в його руках для одноособового розв'язання всіх питань управління виробництвом. Саме тому значна частина управління виробництвом. Саме тому значна частина управлінських звуків замикається не ньому, що дає можливість на перехідному етапі приймати рішення на рівні першої особи підприємства.

Зміст процесу удосконалення структури управління виражається в раціоналізації і організаційному оформленні системи поділу управлінської праці. Основним напрямком удосконалення структури управління сільськогосподарського підприємства є перехід переважно до галузевого принципу розподілу посадових обов'язків, повноважень, відповідальності. За такої структури на підприємстві підвищиться рівень організаційного розпорядництва і технологічного керівництва, оскільки в одній особі буде виступати керівник галузі і головний спеціаліст; зміцниться принцип єдиноначальності при здійсненні оперативно-розпорядчого впливу на всіх ділянках роботи; будуть створені об'єктивні умови для додержання оптимальних норм управління та обслуговування для керівників і спеціалістів господарства; підвищиться оперативність управління; скорочення витрат на утримання апарату управління передбачається до 10 %.

Загальна земельна територія України становить 60,36 млн. га. Серед усіх земельних угідь найбільшу господарську цінність мають сільськотосподлрські угіддя, площа яких на початок 2001 р. становила 41,83 млн. га або 69,4 % усієї території країни. Сюди включено ріллю, однорічні культурні насадження, залежи і перелоги, сінокоси і пасовища.

Процентне відношення окремих видів сільськогосподарських угідь до їхньої загальної площі визначає структуру сільськогосподарських угідь. Найбільш інтенсивно використовуються рілля і багаторічні культурні насадження. Тут виробляють найбільший обсяг валової і товарної продукції сільського господарства. Незважаючи на те, підвищувати їхню питому вагу можна лише до раціональної межі, перехід за яку може призвести до вітрової і водної ерозії, руйнування родючості ґрунту і, як наслідок, до істотного зниження врожайності. На початок 2008 р. частка ріллі і багаторічних насаджень у структурі сільськогосподарських угідь становила 77,9%. Це занадто високий показник, що значно перевищує оптимальний рівень.

Площа всіх земель, взятих на облік, становить єдиний земельний фонд України. Відповідно до Земельного кодексу за основним призначенням він поділяється на:

1) землі сільськогосподарського призначення, які надаються громадянам для ведення особистого підсобного господарства, індивідуального садівництва і городництва; кооперативам громадян - для колективного садівництва та городництва; громадянам, колективним і державним господарствам, іншим сільськогосподарським державним, кооперативним, громадським підприємствам і організаціям - для ведення товарного сільського господарства: сільськогосподарським науково-дослідним установам, навчальним та іншим закладам, сільським виробничо-технічним училищам і загальноосвітнім школам - для дослідних, навчальних цілей, пропаганди передового досвіду та ведення сільського господарства; несільськогосподарським підприємствам, установам і організаціям, релігійним організаціям - для ведення підсобного сільського господарства;

2) землі населених пунктів, які використовуються відповідно до проектів планування та забудови міст, селищ міського типу і сільських населених пунктів;

3) землі промисловості, транспорту, зв'язку, оборони та іншого призначення. Розміри земельних ділянок, що надаються для таких цілей, визначаються відповідно до затверджених у встановленому порядку норм та проектно-технічної документації, а відведення ділянок здійснюється з урахуванням черговості їх освоєння;

4) землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення. До земель природоохоронного призначення належать землі заповідників, національних, зоологічних і дендрологічних парків, ботанічних садів, пам'яток природи: оздоровчого призначення - земельні ділянки із природними лікувальними факторами, сприятливими для організації профілактики та лікування;

рекреаційного призначення - землі, призначені для організації масового відпочинку і туризму населення;

5) землі лісового фонду, вкриті лісом, а також не вкриті лісом, але надані для потреб лісового господарства;

6) землі водного фонду, зайняті водоймами, болотами, гідротехнічними та іншими водогосподарськими спорудами, а також землі, виділені для смуги відчуження по берегах водойм:

7) землі запасу -- усі землі, не надані у володіння або постійне користування. Вони перебувають у віданні сільських, селищних, районних, міських (в адміністративному підпорядкуванні яких є райони) Рад народних депутатів і призначені для надання у володіння, користування і оренду переважно для сільськогосподарських цілей.

Склад і структура земельних угідь ПОП «Тернопільське» розглянемо в таблиці 2.1, інтенсивність таблиця 2.2 а ефективність її використання в таблиці 2.3

Таблиця.2.1 Склад і структура земельних угідь

ПОП «Тернопільське» в 2014р. замає загальну площу 5246 га, що на 0,3% більше ніж в 2016р. та на 4,5% менше ніж в 2015р.

Найбільшу питому вагу в структурі земель господарства посідають сільськогосподарські угіддя (89,3%). В площі сільськогосподарських угідь щільне місце посідає рілля (4733 га), площа якої в 2015р. порівняно з 2016р. не змінилася.

Таблиця 2.2 Рівень інтенсивності використання земельних ресурсів

З даних таблиці 2.2 можна сказати,що інтенсивність використання з кожним роком зростає.

Таблиця 2.3 Ефективність використання землі ПОП «Тернопільське»

З даних таблиці можна зробити висновок, що на 100 га сільськогосподарських угідь у 2014р. виробництво валової продукції, кількість товарної збільшилося на 35,9%, 35,4% і чистої продукції зменшилося на 97,9% відповідно, кількість прибутку зменшилася у 37 раз. Що ж до натуральних показників, то виробництво зерна на 100 га ріллі зменшилось на 135,50 ц., виробництво соняшнику знизилося.

3. ВИКОНАННЯ УПРАВЛІНСЬКИХ ФУНКЦІЙ, ДОРУЧУНЬ КЕРІВНИКА ПРАКТИКИ ВІД ОРГАНІЗАЦІЇ , ПОВ'ЯЗАНИХ З РЕАЛІЗАЦІЄЮ ЗАВДАНЬ І ФУНКЦІЙ, НАЛАНОДЖЕННЯ КОМУНІКАТИВНИХ ЗВ'ЯЗКІВ ВІДПОВІДНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ

Під час проходження практики на підприємстві я виконував роботу дублера бухгалтер-економіста. Усьому, що стосується оборотних і необоротних активів, кошторисів, розрахунків, доходів і витрат, власного капіталу та іншого, завідує бухгалтер-економіст.

Обов'язки цього фахівця полягають в повному і достовірному відображенні інформації з бухгалтерського обліку. При узгодженні з директором підприємства бухгалтер-економіст веде документи за перерахунком коштів за платежами, за розрахунками з кредиторами, передає відповідні папери в банківські установи. Спеціаліст цього рівня бере участь в інвентаризації активів, оформленні документів по відшкодуванню втрат, крадіжок або псування активів підприємства. При цьому в обов'язки економіста входить підготовка документів для фінансової звітності, реєстрів та інших документів, які базуються на даних бухгалтерського обліку.

Для успішної роботи в сфері бухгалтерського обліку економісту необхідно добре орієнтуватися в методичних і нормативних матеріалах з організації, в правилах ведення і складання фінансової звітності, в системі регістрів бухгалтерського обліку. Крім цього, фахівець повинен знати і вміти застосовувати на практиці правила документообігу, обробки облікової інформації в організації або на підприємстві. Також йому потрібні знання по складанню планів розрахунків бухгалтерського обліку активів, господарських операцій, обов'язків і капіталу.

Повинен знати: законодавчі та нормативні правові акти, інші керівні, методичні та нормативні матеріали з організації бухгалтерського обліку та аналізу господарської діяльності; форми і методи бухгалтерського обліку; порядок документального оформлення і відображення на рахунках бухгалтерського обліку операцій, пов'язаних з рухом основних засобів, товарно-матеріальних цінностей та коштів; порядок обліку відвантаження та реалізації готової продукції, витрат виробництва (обігу), калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг); методи економічного аналізу господарсько-фінансової діяльності підприємства та його підрозділів; порядок здійснення контролю за використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів; податкове законодавство; економіку, організацію виробництва (обігу), праці та управління; ринкові методи господарювання; можливості застосування обчислювальної техніки для здійснення бухгалтерського обліку та аналізу господарської діяльності, правила її експлуатації; основи трудового законодавства.

Бухгалтер-економіст несе відповідальність:

1. За неналежне виконання або невиконання своїх посадових обов'язків, що передбачені цією посадовою інструкцією, - в межах, визначених чинним законодавством України про працю.

2. За правопорушення, скоєні в процесі здійснення своєї діяльності, - в межах, визначених чинним адміністративним, кримінальним та цивільним законодавством України.

3. За завдання матеріальної шкоди - в межах, визначених чинним цивільним законодавством та законодавством про працю України.

За дорученням керівника практики від організації я дослідив забезпеченість та ефективність використання трудових ресурсів.

Праця в сільському господарстві, як і в інших галузях економіки, - це цілеспрямована діяльність людини. що спрямована на відозміну і пристосування предметів природи для задоволення своїх потреб. Люди, їх майстерність, освіта є найбільш важливим складовим елементом продуктивних сил, що визначально впливає на стан економічного розвитку підприємств та конкурентоспроможність їхньої продукції.

Кожне аграрне підприємство функціонує за певної чисельності персоналу - сукупності працівників, які мають необхідний фізичний розвиток, знання, практичні навички для управління виробництвом, якісного і своєчасного виконання передбачених технологією робіт у сфері агропромислового виробництва.

Кожне аграрне підприємство може ефективно працювати за умови, коли воно має необхідний професійний і кваліфікаційний склад працівників, доцільну кадрову структуру.

Трудовий потенціал кожного аграрного підприємства характеризується абсолютним показником -- середньообліковою кількістю працівників і питомим показником -- працезабезпеченістю виробництва, що визначається як частка від ділення середньооблікової кількості працівників на площу сільськогосподарських угідь відповідного підприємства. Дані показники суттєво різняться по окремих підприємствах, особливо по виробничих сільськогосподарських кооперативах, засновниками і членами яких в більшості випадків стали всі працездатні працівники бувших КСП. За сучасного недостатнього рівня механізації і автоматизації виробництва, високого ступеня зношеності машинно-тракторного парку в багатьох підприємствах, гостра нестача окремих видів техніки для своєчасного і якісного виконання технологічних операцій зумовлює істотну залежність результатів господарської діяльності підприємств від рівня працезабезпеченості виробництва.

Тому основою збільшення виробництва сільськогосподарської продукції і підвищення матеріального добробуту населення є раціональне використання трудових ресурсів галузі. Вони є головною складовою частиною продуктивних сил сільського господарства, а їх праця - вирішальним фактором сільськогосподарського виробництва.

Рівень забезпеченості й інтенсивності використання трудових ресурсів ПОП «Тернопільське» проаналізуємо в таблиці 3.1.

Таблиця 3.1 Рівень забезпеченості й інтенсивності використання трудових ресурсів

Середня кількість працівників по господарству протягом 3 досліджуваних років коливається в межах від 81 чол. в 2014р. до 83 чол. в 2015р.. Спостерігається поступове збільшення чисельності працюючих в галузі рослинництва .

Отже, можна сказати, що в ПОП «Тернопільське» трудові ресурси використовуються повністю. За рахунок збільшення інтенсивності їх використання господарство збільшує виробництво продукції і покращує своє фінансове становище.

Таблиця 3.2 Склад засновників із визначення їх частки у статутному фонді

Визначення індивідуальних майнових паїв суб'єктів майнових відносин

Для такого визначення спочатку розраховується пайова ставка діленням пайового фонду майна на загальний трудовий внесок працівників підприємства. Якщо, наприклад, пайовий фонд майна становить 4,1 млн грн, а загальний трудовий внесок -- 27,15 млн грошових одиниць, то звідси пайова ставка складатиме 4,1 : 27,15 = 0,151.

Індивідуальні майнові паї визначають як добуток пайової ставки на сукупний трудовий внесок відповідного працівника за всі роки його роботи на даному підприємстві. За умови, що такий внесок працівника становить, скажімо, 22 600 грошових одиниць, його індивідуальний майновий пай дорівнюватиме 3413 грошових одиниць (22600 · 0,151 = 3413).

Крім майнових паїв, працівники КСП, а також пенсіонери, які, будучи членами цих підприємств, вийшли за віком або станом здоров'я на пенсію, отримали і земельні паї, а також одержали право вільного виходу з цих підприємств із своїми паями та створювати на їх основі приватні підприємства з різним юридичним статусом. Детальніше про них мова йтиме в наступному розділі теми.

Врегулювання майнових відносин

В процесі реструктуризації КСП і виникнення на їх базі приватних підприємств найбільш неврегульованими залишалися майнові відносини. Це викликано застосуванням у низці КСП недосконалих методик паювання майна, формальним уточненням вартості майна, прорахунками у визначенні кола суб'єктів пайових відносин, і що дуже важливо, в більшості випадків не здійснювалася персоніфікація майна, тобто не було визначено, яке майно виділяється до пайового фонду майна. Через це хоч між приватними підприємствами і власниками майнових паїв укладалися (але далеко не завжди) договори оренди, проте вони, по суті, не мають юридичної сили, бо орендувати можна не абстрактний майновий пай, а конкретний основний засіб виробництва. А це можливо за умови, коли майно власників майнових паїв було б виділено в натурі. Тоді вони могли б укласти між собою договір про спільне володіння, користування і розпорядження майном, що знаходиться в спільній частковій власності. В цьому договорі мають бути наведені перелік майна пайовиків, а також частка кожного з них у спільній власності. Вони доручають свої повноваження уповноваженому, який і представляє їх інтереси при отриманні майна колишніх КСП і укладанні договору оренди. За наявності такого договору орендар відповідає за кожний майновий об'єкт, взятий в оренду. Коли ж орендуються просто майнові паї без визначення майна, то орендар відповідальності за конкретне майно, по суті, не несе.

При укладанні договору оренди майнових паїв станом на 2014--2015 рр. не врахована в багатьох випадках їх органічна структура. Адже в кожному майновому паї є частка основних засобів, оборотних фондів і фондів обігу. Договір оренди можна укласти лише на основні засоби, тоді як на оборотні засоби потрібно укладати договір купувлі - продажу або міни, а на грошові ко...