Управлінська функція в організації

1455.0

70.80

92.25

Вироблено валової продукції на 1 люд.-год.,грн. всього

19,92

24,16

…

…

…

В тому числі: в рослинництві

58,16

93,44

…

…

…

В тваринництві

8,16

10,66

…

…

…

Трудомісткість валової продукції, люд.-год. всього

0,05

0,04

…

…

…

В тому числі: в рослинництві

0,02

0,01

…

…

…

За даними таблиці можна зробити висновок, що прямі затрати праці на виробництво продукції в господарстві скоротилися в 2014р. порівняно з 2015р. на 41,9%, а з 2016р. на 29,8%. Дана тенденція спостерігається по двом галузям.

Виробництво валової продукції на 1 робітника збільшилося на 62,2%, зокрема по рослинництву на 19,9%. Виробництво будь-якої продукції, в тому числі і сільськогосподарської, може зростати за рахунок збільшення маси праці, підвищення рівня її продуктивності, або завдяки одночасній дії цих двох факторів. Маса праці залежить від кількості працюючих, тривалості робочого дня і інтенсивності праці. Враховуючи, що кількість працюючих в сільському господарстві має стійку тенденцію до зменшення, а робочий день законодавчо регулюється і в історичному плані спостерігається скорочення його тривалості, то стає очевидним, що маса праці в цій галузі також має тенденцію до зменшення. Інтенсивність праці не можна розглядати як компенсуючий фактор, оскільки вона має раціональні межі, встановлені відповідно до фізичних і психічних можливостей людини. Тому стає зрозумілим, що збільшити виробництво сільськогосподарської продукції можна лише завдяки підвищенню продуктивності праці.

Під продуктивністю праці розуміють реалізовану здатність конкретної праці (праці конкретних працівників) в одиницю робочого часу виробляти певну кількість продукції або виконувати відповідний обсяг роботи. З наведеного визначення випливає, що підвищення продуктивності праці в кінцевому рахунку зводиться до економії робочого часу. Адже чим менше потрібно часу для виробництва якогось виду продукції, тим більше робочого часу може бути використано для збільшення виробництва цього самого або іншого виду продукції. Із скороченням робочого часу на виробництво одиниці продукції знижується (за інших однакових умов) її собівартість, отже, зростає доходність підприємств, підвищується їх конкурентоспроможність. Зі зростанням продуктивності праці посилюється процес вивільнення працівників, які можуть бути залучені підприємством для розвитку інших видів діяльності. Очевидно також, що скорочення робочого дня можливе лише за умови послідовного підвищення продуктивності праці.

Дані свідчать про те, що продуктивність праці та її оплати по різним видам продукції відрізняються. Так по зерновим культурам, соняшнику, індекс продуктивності та індекс оплати праці протягом останніх років зросли, зокрема по зерновим індекс продуктивності до 1,04, а індекс оплати праці до 1,79.

По таким виду продукції як приріст птиці дані показники зменшилися, індекс продуктивності скоротився до 0,38, а індекс оплати праці до 1,26.

Індекс продуктивності по молоку та приросту свиней протягом досліджуваного періоду зріс, в той же час індекс оплати праці по даним видам продукції зменшився.

Отже, необхідно звернути увагу на збільшення рівня продуктивності праці та її оплати в рослинництві.

4. ЗБІР ПРАКТИЧНИХ МАТЕРІАЛІВ ДЛЯ НАПИСАННЯ ДИПЛОМНОЇ РОБОТИ

Сільськогосподарське виробництво здійснюється за органічної єдності чотирьох (в умовах зрошення -- п'яти) факторів, серед яких важливе місце займають засоби виробництва -- знаряддя і предмети праці. Вони беруть безпосередню участь у створенні вартості продукції і, будучи складовим елементом продуктивних сил, визначають ступінь розвитку матеріально-технічної бази аграрних підприємств. Тому від рівня забезпеченості виробництва знаряддями і предметами праці, їхньої структури та ефективності використання значною мірою залежать кінцеві результати діяльності суб'єктів господарювання в сільському господарстві.

Тому аграрним підприємствам важливо знати, якою ціною виробляється валовий продукт, скільки авансованих засобів, у тому числі основних фондів, брало участь у його створенні. Відповідь можна дістати, визначивши такі економічні показники як фондовіддача, фондоозброєність, фондомісткість та фондозабезпеченість. Фондооснащеність розраховують як відношення вартості основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення до площі сільськогосподарських угіді., а фондоозброєність -- до середньорічної кількості працівників, зайнятих в сільськогосподарському виробництві.

В цілому по сільському господарству у 2014 р. досягнутий рівень забезпеченості виробничими основними фондами був ще недостатній. Між господарствами існують наявні істотні відмінності щодо фондооснащеності виробництва і фондоозброєності праці. З підвищенням цих показників до оптимального рівня зміцнюється економічний стан суб'єктів господарювання. Крім того, на ефективність сільськогосподарського виробництва істотний вплив справляє стан, рух і структура основних виробничих фондів, під якою розуміють процентне співвідношення окремих складових елементів цих фондів у їхній загальній вартості.

Ефективність використання основних виробничих фондів і їхній вплив на кінцеві результати виробництва значною мірою залежать від характеру руху цих фондів як авансованої вартості в умовах конкретного підприємства, а також від їхнього фізичного стану. Кількісно характер руху основних виробничих фондів визначається за допомогою ряду показників. Найважливішим серед них є коефіцієнт (швидкість) обороту, що визначається як. відношення річної суми амортизації основних виробничих фондів до їхньої середньорічної вартості або період обороту як зворотне співвідношення цих величин.

Розглянемо ці показники в наступних двох таблицях 4.1 - 4.2.

Таблиця4.1 Розмір та структура основних засобів підприємства

Показники	Вартість на кінець року. тис. грн.		Структура,%		2016 р. у % до 2014р.
	2014	2015	2016	2014	2015	2016
1	2	3	4	5	6	7	8
Земельні ділянки	-	-	-	-	-	-	-
Капітальні витрати на поліпшення земель	-	-	-	-	-	-	-
Будинки,споруди та передавальні пристрої	2983	2986	2986	40,12	39,32	37,43	-
Машини та обладнання	2585	2299	2494	52.30	45.51	47.00	96.4
Транспортні засоби	100	99	147	2.02	1.96	2.77	147
Інструменти,прилади,інвентар	4	2	2	0.08	0.03	0.03	50
Робоча і продуктивна худоба	-	-	-	-	-	-	-
Багаторічні насадження	-	-	-	-	-		-
Інші основні засоби	356	749	761	5.18	12.85	12.45	258.2
Бібліотечні фонди	-	-	-	-	-		-
Малоцінні необоротні матеріальні активи	15	16	16	0.30	0.31	0.30	106.6
Тимчасові споруди	-	-	-	-	-	-	-
Природні ресурси	-	-	-	-	-	-	-
Інвентарна тара	-	-	-	-	-	-	-
Предмети прокату	-	-	-	-	-	-	-
Інші необоротні матеріальні активи	-	-	-	-	-	-	-
Разом	5943	6051	7306	100.0	100.0	100.0	107.3

Аналізуючи дані таблиці можна сказати, що середньорічна вартість основних засобів в ПОП «Тернопільське» в 2016р. збільшилась на 0.49% порівняно з 2015р. та на 0.47% порівняно з 2014р. на 0.46%.

Коефіцієнт швидкості обороту основних засобів протягом останніх років не змінився.

Коефіцієнт зростання основних засобів зріс з 0,98 в 2014р. до 1,02 в 2016р..

Коефіцієнт вибуття основних засобів спав з 0,09 в 2014р. до 0,04 2016р..

Коефіцієнт оновлення основних засобів в звітному році склав 0,07, тобто основні засоби в господарстві оновлюються повільно.

Фондооснащеність господарства зросла у порівнянні з 2014р. Показник фондоозброєність праці збільшилися з 4210 тис. грн. до 4486 тис. грн.

Таблиця 4.2 Ефективність використання основних фондів ПОП «Тернопільське»

Показники	2014 р.	2015 р.	2016 р.	2016 р. в % до
				2014р.	2015 р.
Фондовіддача, грн.	6.42	3.83	2.92	0.45	0.76
Фондомісткість, грн.	0.15	0.26	0.34	2.27	1.30
Умовний строк окупності	2743,1	4557,6	225,9	7,2	4,9
Валова продукція в порівняльних цінах, тис. грн.	42775	41259	34117	73.58	77.15

Показник фондовіддачі в 2016р. порівняно з 2014р. збільшився на 0.45%. Це свідчить про зменшення виробництва валової продукції на 0.45 грн. основних виробничих фондів.

Фондомісткість в даному році збільшується з кожним роком на 1.30%, що показує збільшення витрат основних фондів на виробництво валової продукції.

Тобто протягом проаналізованого періоду ефективність використання основних фондів в господарстві спала.

У процесі сільськогосподарського виробництва незамінну роль відіграє оборотний капітал як один з найважливіших факторів, що справляє значний вплив на формування собівартості продукції. Оборотний капітал підприємств представлений такими активами, що призначені для виробничого споживання чи реалізації протягом операційного циклу або протягом 12 міс. з дати балансу, а також грошовими коштами та їх еквівалентами. При цьому під операційним циклом розуміють проміжок часу з моменту придбання запасів для здійснення господарської діяльності до часу отриманих коштів від реалізації виробленої за їх участю продукції. За своїм економічним змістом категорія оборотного капіталу може бути визначена як сукупність оборотних фондів і фондів обігу .

Оборотні фонди -- це грошовий вираз предметів праці, що знаходяться на стадії виробничих запасів і незавершеного виробництва, які беруть участь лише в одному циклі виробництва і повністю переносять свою вартість на створюваний продукт.

В таблиці 4.3 розглянемо структуру оборотного капіталу підприємства.

Таблиця.4.3 Структура оборотного капіталу ПОП «Тернопільське»

Структурні елементи	2014р.	2015 р.	2016 р.
	тис. Грн	%	тис. грн	%	тис. грн	%
Виробничі запаси	572	4.49	910	23,9	1089	25,3
Тварини на вирощуванні і відгодівлі	-	-	-	46,1	-	24,0
Незавершене виробництво	3879	31.04	4688	15,5	5541	29,1
1.Всього оборотних фондів	8052		8396	85,5	11091	78,4
Готова продукція	4364	39.06	3723	11,8	6609	16,9
Товари	12	0.19	8	0,04	8	0,2
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги	36	0.59	36	0,4	-	0,9
Дебіторська заборгованість за розрахунками	195	3.22	5	2,2	-	3,2
Грошові кошти та їх еквіваленти:			422		999	0,0
В національній валюті	1061	17.73	-	0,04	9,6	0,4
2.Всьго фонди обігу			316,20	14,5	513,6	21,6
Оборотній капітал (1+2)		100,0	3174,40	100,0	3382,2	100,0

Нормальне функціонування підприємства забезпечується як основними фондами, так і оборотними засобами, які включають виробничі фонди і фонди обігу. Обсяг оборотних засобів господарства залежить від розмірів виробництва сільськогосподарської продукції і строків її реалізації. Так, оборотний капітал ПО «Тернопільське» протягом останніх років зріс до 3382,20 тис. грн., з них оборотних фондів 2868,60 тис. грн. і 426,20 тис. грн. фондів обігу.

Оборотні фонди господарства включають виробничі запаси, тварин на вирощуванні і відгодівлі, незавершене виробництво. Найбільшу питому вагу займають тварини на вирощуванні і відгодівлі (24,0%), найменшу - незавершене виробництво (29,1%).

Фонди обігу складаються з готової продукції (457,00 тис. грн.), товарів (0,9 тис. грн.), дебіторської заборгованості за розрахунками (58,1 тис. грн.), грошових коштів та їх еквівалентів (0,8 тис. грн.). Найбільшу питому вагу займає готова продукція, найменшу - грошові кошти та їх еквіваленти.

Для оцінки ефективності використання оборотного капіталу , визначення потреби в ньому і обґрунтованого управління процесом прискорення обороту застосовують ряд економічних показників. Серед таких показників одним з найважливіших є коефіцієнт обороту оборотного капіталу. В економічній аграрній літературі багато авторів пропонують розраховувати цей показник відношенням товарної продукції (інколи валової продукції), збільшеної на вартість тварин, що переведені в основне стадо, і зменшеної на грошову виручку від реалізації вибракуваних з основного стада тварин, до середньорічної вартості оборотного капіталу.

Одержаний таким способом економічний показник більшою мірою характеризує віддачу оборотних засобів, а не швидкість їх обороту. У вартість товарної (валової) продукції включена амортизація і прибуток, які не варто було б брати до уваги при визначенні швидкості руху предметів праці -- оборотних фондів. Адже амортизація є наслідком руху основних засобів, а прибуток безпосередньо залежить від продуктивності живої праці, каналів реалізації продукції, її якості, строків продажу тощо. Тому збільшення чи зменшення цих частин вартості продукції не повинно позначатися на показнику швидкості обороту оборотного капіталу. Проаналізуємо ефективність використання оборотного капіталу ПОП «Тернопільське» в наступній таблиці.

Таблиця.4.4 Ефективність використання оборотного капіталу

Показники	2014 р.	2015 р.	2016 р.	2016 р. в % до
				2014р.	2009р.
Оборотний капітал на 100 га. с.-г. угідь, тис.грн.	73,00	71,50	78,37	107,4	109,6
Співвідношення оборотних і основних фондів	0,49	0,50	0,27	55,1	54,0
Коефіцієнт обороту	0,75	1,02	1,66	221,3	162,7
Коефіцієнт завантаженості	1,33	0,98	0,60	45,1	61,2
Тривалість одного обороту	687	558	420	45,2	61,5
Матеріаловіддача	1,04	0,94	0,88	84,6	93,6
Матеріаломісткість	0,96	1,06	1,13	117,7	106,6

Основним показником, що характеризує економічну ефективність використання оборотного капіталу, є коефіцієнт обороту, який показує кількість оборотів за рік. В господарстві він склав 1,02, тобто за рік оборотний капітал зробив 1 оборот.

Тривалість одного обороту показує тривалість одного обороту в днях, так, в 2013р. його тривалість склала 358 днів, що на 120 днів менше за попередній рік, тобто оборотний капітал став обертатися швидше.

Матеріаловіддача зменшилась з 1,04 до 0,88, що свідчить про зменшення виробництва валової продукції на 1 матеріальних витрат. Це в свою чергу призвело до збільшення матеріаломісткості, тобто на виробництво 1 грн. валової продукції стали більше витрачати матеріалів.

Господарству необхідно контролювати витрати матеріалів і по можливості покращити економічну ефективність їх використання.

Таблиця 4.5 Розрахунок показників енергозабезпеченості підприємства

Показники	Одиниці виміру	Роки	2016р. у % до 2014 р.
		2014 р.	2015 р.	2016 р.
1	2	3	4	5	6
Вихідні дані:
Тракторні двигуни	к. с.	940	940	790	76.56
Двигуни комбайнів	к.с.	930	550	492	30.47
Двигуни автомобілів	к.с	13.80	3380	3057	76.59
Електродвигуни і електроустаткування	к.с.	347	347	255	73.48
Інші механічні двигуни		1	1	1	1
Усього механічних двигунів	К.с	40	40	31	77.5
Робоча худоба (у перерахунку на к.с.)	К.с.	-	-	-	-
Усього енергетичних потужностей	К.с	6037	5657	5025	66.67
Площа с-г угідь	га	5733	5820	2820	103
Середньорічна чисельність робітників	Чол..	51	53	53	103
Витрати електроенергії на основне виробництво	кВт.-год	1276.81	119532	119532	91.65
енергопотужнозабезпеченість	К.с. га	411	0.94	0.71	0.06
енергопотужноозброєність	К.с.люд.	59.5	50.13	38.20	0.64
Енергоозброєність	К

Підприємство має доволі слабу потужність,яка з кожним роком зменшується. про що свідчать нам дані у порівнянні 2016 з 2014 роком на 66.67%.

На рівні конкретного виробництва, як правило, встановлюються норми витрат паливно-енергетичних ресурсів окремо щодо продукції кожного виду ,на рівні підприємств у цілому визначається додатково укрупнені норми на одиницю зведеної продукції, а на рівні галузей та структур державного управління використовується також узагальнені показники питомих витрат поливно-енергетичних ресурсів.

На сьогодні паливно-енергетичний комплекс України характеризується технологічною відсталістю, зношеністю промислово-виробничих фондів (на 65--75 %), браком коштів на їх оновлення, недостатніми обсягами геологорозвідувальних робіт стосовно нафти й газу та введення в експлуатацію перспективних родовищ, неактивною політикою диверсифікації джерел нафто- і газопостачання тощо.

З метою розв'язання енергетичних проблем і реформування паливної та енергетичної галузей у 1994 р. була розроблена Концепція розвитку паливно-енергетичного комплексу України на період до 201 р. У контексті сталого розвитку та вдосконалення структур виробництва і споживання визначено такі пріоритети енергетичної політики України:

-- активне ресурсо- енергозбереження;

-- розширення використання безпечних беземісійних (або з низьким ступенем емісії С02) джерел енергопостачання;

-- зменшення шкідливого тиску джерел енергопостачання з високим вмістом вуглеводнів на навколишнє середовище;

-- створення систем моніторингу та використання індикаторів з метою спостереження за процесом інтеграції екологічних аспектів у паливно-енергетичному секторі. Рілля в структурі сільськогосподарських угідь займай найбільшу питому вагу і це не дивно, бо без неї не можна виростити ніякої культури. Тому в слідкуючій таблиці ми проаналізуємо структуру посівної площі ПОП «Тернопільське».

Необхідним засобом виробництва в рослинництві є земля, без якої неможливий сам процес виробництва.

Таблиця.4.6 Структура посівної площі підприємства

Культури	2014р.	2015 р.	2016р.
	зібрана площа, га	у % до підсумку	зібрана площа, га	у % до підсумку	зібрана площа, га	у % до підсумку
Зернові i бобові без кукурудзи	742	50,2	996,0	54,0	977,0	46,6
Кукурудза на зерно	709	5,2	70,0	2,7	60,0	2,4
Соняшник	880	9,6	370,0	9,2	456,0	12,2
Багаторічні трави	422,0	11,5	370,0	9,2	420,0	10,5
Oдноpiчні трави	56,0	1,9	-	-	6,0	0,3
Кукурудза на силос i зелений корм	416,0	11,2	400,0	16,3	72,0	17,3
Інші культури	401,0	10,4	358,0	8,6	575,0	13,1
Загальна посівна площа	3768	100,0	2844,0	100,0	2596	100,0

Важливим показником роботи галузі рослинництва є урожайність сільськогосподарських культур. ПОП «Тернопільське» урожайність сільськогосподарських культур по рокам відрізняється. Так, урожайність зернових i бобових, кукурудзи на силос і зелений корм.

Урожайність кукурудзи на зерно, соняшнику на зерно, в межах 25.5 - 338 раза.

Все це ми бачимо із таблиці 4.7.

Таблиця 4.7 Урожайність сільськогосподарських культур ПОП «Тернопільське»

Культури	2014р.	2015 р.	2016 р.	2016 р. в % до
				2014р.	2015 р.
Зернові i бобові без кукурудзи	126.0	149.7	142,4	62.2	75.4
В тому числі: озимі	162.8	155.07	149.5	68.9	84.1
ярі	154.4	143.5	137.2	0.5	73.1
Кукурудза на зерно	148.5	153.8	145.5	74.1	75.4
Соняшник	139.2	138.7	138.4	95.8	98.3
соя	41.7	19.87	41.1	94.8	14.1

З даних таблиці 2.10 видно, що в 2016 році порівняно з 2014 роком спостерігається різке зменшення сільськогосподарських культур. Це явище являється досить негативним для підприємства, бо призводить до великих втрат.

Ступінь задоволення потреб населення в продуктах харчування і товарах широкого вжитку із сільськогосподарської сировини залежить від кінцевих результатів виробничої діяльності аграрних підприємств. Залежно від економічного змісту і цільового призначення цих результатів розрізняють такі їх види: валова продукція, товарна продукція, кінцева продукція, чиста продукція і прибуток.

Валова продукція сільського господарства - це первісний результат взаємодії факторів виробництва, матеріальна і вартісна основа інших кінцевих результатів, що в натуральній формі представлений усіма виробленими протягом року первинними продуктами рослинництва і тваринництва , а у вартісній - оцінений за порівнянними цінами відповідного року.

Кожне аграрне підприємство, виходячи із власних потреб, виробленої стратегії і взятих на себе зобов'язань (укладених угод) розподіляє вироблену продукцію. В певних пропорціях воно спрямовує її на виробничі потреби для наступного циклу розширеного відтворення (корми, насіння, посадковий матеріал, відтворення стада тощо), на громадське харчування і забезпечення продуктами дитячих ясел і садків, на оплату праці натурою і, нарешті, на продаж. Продукція, що продана підприємством заготівельним організаціям, переробним підприємствам, на біржах, на експорт, на сільських ринках, безпосередньо своїм працівникам та іншим громадянам, а також використана на обмін за бартерними угодами, називається товарною продукцією.

Отже, товарна продукція це та частина валової продукції, яка реалізована за межі підприємства різним споживачам. Вона визначається в натуральній і вартісній (грошовій) формах. Па кожному підприємстві вартість товарної продукції розраховується за поточними цінами реалізації, рівень яких залежить від каналу і строків реалізації продукції, її якості, кон'юнктури ринку та інших факторів. Грошові надходження від продажу товарної продукції називають грошовим доходом або грошовою виручкою підприємства. Це важливий показник господарської діяльності, на основі якого визначають при6уток по кожній галузі і підприємству в цілому. За інших однакових умов воно матиме тим більший прибуток, чим більший грошовий дохід одержано від реалізації продукції, і навпаки.

Продукція сільського господарства створюється і реалізується як товар. Існує декілька шляхів реалізації сільськогосподарської продукції, зокрема: на ринку, переробним підприємствам, через біржі та ін. Але всі аграрні підприємства виробляють аналогічну продукцію, тому конкуренція дуже велика, а тому на продукцію дуже низькі і тому керівники підприємств шукають найбільш вигідні шляхи реалізації продукції.

Можна зробити висновок , що ПОП «Тернопільське» реалізує продукцію сільськогосподарського виробництва за різними каналами, головними з них є реалізація на ринку, в рахунок оплати праці, переробним підприємствам, приватним підприємцям. Зерно, соняшник, мед, інші види худоби найчастіше реалізуються по іншим каналам, зокрема приватним підприємцям.

Собівартість як економічна категорія являє собою відокремлену частину вартості. Основу цієї категорії становлять вартість спожитих засобів виробництва і вартість необхідного продукту. В конкретно економічному розумінні собівартість -- це грошовий вираз витрат підприємства на виробництво і реалізацію продукції (робіт, послуг).

Собівартість є одним з найважливіших показників господарської діяльності аграрних підприємств, оскільки показує, у що саме обходиться господарству виробництво відповідного виду продукції і наскільки економічно вигідним воно є в конкретних природноекономічних умовах господарювання.

Показник собівартості дає можливість глибоко аналізувати економічний стан підприємства і виявляти резерви підвищення ефективності виробництва. За інших однакових умов підприємство тим більше одержуватиме прибутку на одиницю продукції, чим нижча її собівартість, і навпаки. Із зниженням собівартості зростає цінова конкурентоспроможність продукції, а отже, і зміцнюються позиції підприємства на товарному ринку.

Важливо зазначити й те, що прибутковість підприємства є в оберненій залежності від собівартості. З її зниженням зростає окупність витрат прибутком і створюються сприятливі умови для прискорення темпів розширеного відтворення і підвищення матеріальної зацікавленості працівників. Показник собівартості є важливим інструментом для розробки рекомендацій з удосконалення розміщення сільськогосподарського виробництва по природних зонах і мікрозонах України, а також для визначення перспектив розвитку підприємств щодо вибору ними найбільш ефективних видів продукції.

Таблиця 4.8 Економічна ефективність виробництва основних продовольчих та технічних культур

Показники	Зернові	Соняшник
	2014р.	2015р.	2016р.	2014	2015	2016
Площа посіву,га	4099	4988	3382	824	880	1112
Урожайність,ц. га	56.00	49.74	42.48	39.23	38.49	38.74
Ціна реалізації 1 ц.,грн..	9.19	9.99	316	7	8.1	501
Прибуток. грн. га	4.30	5.00	26.6	2.41	6.7	79.7
Прибуток грн..ц.	0.06	0.10	0.74	0.02	4.11	3.22
Рентабельність,%	114.9	98.1	8.77	46.3	187	205

Рентабельність - поняття, що характеризує економічну ефективність виробництва, за якої підприємство за рахунок грошової виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) повністю відшкодовує витрати на її виробництво і одержує прибуток як головне джерело розширеного відтворення.

Рентабельність аграрних підприємств безпосередньо залежить від досягнутого рівня ефективності окремих видів виробництв. Щоб знати, які саме галузі в підприємстві найбільш рентабельні, а які низько ефективні й на основі одержаної інформації розробити заходи щодо дальшого вдосконалення галузевої структури і підвищення прибутковості виробництва, визначають показники рентабельності в цілому по рослинництву і тваринництву, а також по тих галузях, продукція яких набула товарну форму.

При аналізі рівня рентабельності потрібно брати до уваги наступні закономірності зміни цього показника. під впливом розглянутих факторів.

1. За умови, що собівартість 1 ц продукції нижча від ціни її реалізації, то за будь-якої величини собівартості кожний процент росту ціни призводить до підвищення рівня рентабельності більш, ніж на один процентний пункт.

2. За одного і того ж рівня собівартості продукції кожний процент росту ціни зумовлює підвищення рівня рентабельності на одну і ту ж величину (процентних пунктів).

3. З підвищенням рівня рентабельності, досягнутого завдяки зниженню собівартості продукції, кожний процент росту ціни забезпечує все більший приріст рівня рентабельності (процентних пунктів) порівнянна з таким приростом за нижчого рівня рентабельності.

4. За однієї і тієї ж ціни кожний процент зниження собівартості продукції призводить до прогресуючого зростання рівня рентабельності (процентних пунктів).

То ж проаналізуємо рентабельність виробництва продукції в ПОП «Тернопільське».

Дані таблиці показують, що виробництво продукції галузі рослинництва є рентабельним, зовсім інша ситуація з виробництвом продукції галузі тваринництва та промислової продукції.

Загальний рівень рентабельності галузі рослинництва 17,1%. Найбільша рентабельність виробництва насіння соняшнику та зерна , 33,5% та 7,6% відповідно. Ревінь рентабельності значно підвищився порівняно з 2014р. Це пояснюється тим, що витрати на виробництво даних культур в 2015р. значно менші за аналогічні витрати в 2014р.

Основним завданням господарства є зменшення витрат на виробництво, що в свою чергу приведе до збільшення фінансових результатів діяльності.

Ціна в ринковій економіці є важливим регулятором її розвитку. Для виробників і споживачів вона -- це той орієнтир, який дає змогу їм приймати правильні рішення: що саме виробляти, коли виробляти і скільки, що і скільки купувати. Скажімо, зростання ціни стимулює виробника збільшувати виробництво товару, задовольняючи тим самим зростаючий попит споживачів. Якщо кількість споживачів, які хочуть і можуть купити цей товар за зрослою ціною, стабілізується, настає рівновага на ринку між попитом і пропозицією. Ціна в даному випадку виконала стимулюючу і синхронізуючу функції. Водночас, в процесі своїх динамічних змін ціна виконує і сигнальну функцію, оскільки орієнтує товаровиробників на ефективний перерозподіл ресурсів між видами виробництв. Якщо, наприклад, спостерігається тенденція до зниження ціни на свинину і підвищення на яловичину, це є сигналом того, що частину ресурсів з свинарства економічно виправдано направити на прискорений розвиток скотарства і тим самим досягти більшої економічної вигоди.

Таким чином, в умовах ринку виробники проявляють виправданий раціоналізм, намагаючись виробляти такі товари, які можуть принести їм у даних умовах максимальну економічну вигоду. Господарство реалізує продукцію за різними каналами, ціни по кожному шляху реалізації є різними. Так, ціна реалізації зерна протягом останніх років підвищилася, найбільша вона при реалізації по іншим каналам (72,26 грн. за ц.), зокрема приватним підприємцям. Зросла і ціна на реалізацію соняшнику з 78,68 грн. за ц. в 2015р. до 107,34 грн. за ц. в 2014р. Він реалізується тільки по іншим каналам..

Отже, ПОП «Тернопільське» необхідно контролювати за якими цінами і по яким каналам реалізується продукція.

Щодо дослідження фінансового стану підприємства нам допоможе таблиця 4.9

Таблиця 4.9 Структура виробничих витрат

Елементи витрат	Основне виробництво
	тис. грн.	%
Витрати на оплату праці	597.0	4.5
Відрахування на соціальні заходи	344.0	1.6
Матеріальні витрати	8536.0	75.7
У т.ч.:насіння і посадковий матеріал	3297.0	15.0
корми	-	-
Інша продукція сільського господарства	-	-
Мінеральні добрива	1616.0	16.4
нафтопродукти	1189.0	11.4
електроенергія	77.0	0.67
паливо	72.0	0.60
Запасні частини	572.0	4.30
Оплата послуг і робіт	2653.0	27.2
Амортизація основних засобів	756.0	6.44
Всього затрат	8832.0	100

5. ЗДІЙСНЕННЯ ОЦІНКИ СТУПЕННЯ ЗАВАНТАЖЕНЛСТІ ПРАЦІВНИКІВ ОРГАНІЗАЦІЇ З ТОЧКИ ЗОРУ ОБОВЯЗКІВ ТА ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІНСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Під час проходження практики було проведено анкетування в результаті якого було проаналізовано наступне: ставлення до роботи та зацікавленість нею; ставлення до організації робочого процесу на підприємстві та задоволення своєю роботою; відношення між співробітниками.

Завжди планують свою роботу задля досягнення поставленої мети 71,7% опитаних, 26,7% роблять це час від часу і тільки 1,6% не роблять цього ніколи. У 51,7 % опитаних досить чітко окреслені службові обов'язки, у 36,7% - не досить чітко, у 11,7% службові обов'язки визначені взагалі нечітко. При чому на запитання «Як часто Ви виконуєте роботу, яка не входить до Ваших обов'язків?», відповіді опитаних розподілилися так: регулярно (8,3%), практично завжди (30%), доволі часто (45%), будь-коли (15%), ніколи (1,7). Недостатньо чітко окреслені робочі обов'язки тягнуть за собою виконання роботи, яка потребує зайвих часових витрат, та призводить до незадоволеності робітника як самим собою, так і деректором підприємства. Щодо організації власного робочого часу, то на питання «Скільки годин Ви проводите на робочому місці після закінчення роботи?», відповіді респондентів розподілилися наступним чином: затримуюсь до 1 години (51,7%), затримуюсь на 1-2 години (20%), затримуюсь більше 2 годин (15%) ніколи не затримуюсь (13,3). Недостатня визначеність з посадовими інструкціями, брак часу на виконання роботи може викликати роздратованість та, в цілому, є фактором негативного впливу роботи на особистість робітників. Незважаючи на таку недостатню організованість робочого процесу, тільки 26,7% респондентів відчувають певні труднощі при виконанні роботи, 73,3% таких труднощів не мають та впевнені, що впорюються зі своєю роботою. Але виконання такої роботи може потребувати від співробітників додаткових зусиль, що провокує емоційне напруження та може бути розглянуте як фактори, що мають негативний вплив на робітника.

При невизначеності службових обов'язків можливі помилки в роботі. Але при наданні відповідей на запитання «Що треба зробити для мінімізації помилкових рішень?», більшість респондентів віддають перевагу особистісним якостям працівника та його відповідальності у поєднанні з матеріальною складовою: «бути більш зібраним та відповідальним» (25%), «збільшити зарплатню» (24,3%), «частіше заохочувати за бездоганну роботу» (20,7%), «зменшити навантаження» (13%), «чіткіше окреслити службові обов'язки» (12%), «строгіше контролювати виконання роботи» (5%). Дуже важливимою для респондентів є характеристика вимог до робітників підприємства. На питання «Чи згодні ви з тим, що вимоги до робітників в питаннях виконання своїх функціональних обов'язків, дотримання розкладу робочого дня та особистої відповідальності за кінцевий результат, мають бути однаковими для всіх співробітників?», опитувані обирали декілька варіантів відповідей. За визначенням опитаних, в варіантах відповідей найчастіше зустрічається універсальний підхід (до всіх однаково) або з урахуванням деяких неозначених виключень. Показовими для з'ясування питань організації праці на підприємствах є питання «Чи дозволяють умови Вашої роботи працювати з повною віддачею?». Майже половина респондентів погодилася з цим висловлюванням (48,3%), не зовсім згодна досить велика частка (46,7%), категорично не згодні лише 5%. Тобто організація праці та умови роботи недостатні для успішного виконання працівниками своїх обов'язків. Тому почуття, які відчувають робітники, коли думають про наступний робочій, амбівалентні: це є комбінація інтересу (35%), впевненості (31,7%), байдужості (21,7%), неспокою і тривоги (13,6%).

Отже, ставлення до роботи працівників підприємства визначається матеріальною складовою, інтересом до своєї роботи, відчуттям особистісної значущості. Негативно впливають на робітників фактори, пов'язані з організацією праці, умовами роботи, нераціональним витрачанням робочого часу. Рівень впливу негативних робочих факторів в дослідженні можна кваліфікувати, як середній. Майже третина з опитаних здійснювала дії, спрямовані на заподіяння шкоди підприємству або значущим для її діяльності особам (крадіжки, утаємничнення прибутків, розрахунок процентів скидок на свою користь тощо). Працівники, які відчувають на собі найбільший негативний вплив роботи, в більшій мірі здатні на професійне саботування. Вектор професійного саботування спрямований в бік організації. Змістовно це свідчить про незадоволеність працівників умовами праці, внутрішнім розкладом роботи та політикою підприємства. Взаємини в робочому колективі та відносини серед співробітників значно менше впливають на наявність професійного саботування. Зростання професійного саботування пов'язане зі збільшенням негативного впливу роботи і професійної стресованості.

6. ЗДІЙСНЕННЯ АНАЛІЗУ ВХІДНОЇ (ЗОВНІШНЬОЇ ТА ВНУТУТРІШНЬОЇ) ТА ВИХІДНОЇ СЛУЖБОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ, ВИВЧЕННЯ ЇЇ ВИДІВ

Підприємство можна розглядати як інформаційний вузол, в якому сходяться зовнішні вхідні потоки інформації і циркулюють внутрішні потоки. Підприємства мають і формують свою власну внутрішню інформаційну середовище, в якому циркулюють потоки інформації. Застосування сучасних засобів обробки інформації (комп'ютерів і програмного забезпечення) дозволяє значно підвищити швидкість обробки постійно зростаючих потоків інформації. Проте слід зазначити, що головний економічний ефект застосування цих засобів полягає в підвищенні якості управління та якості основних виробничих процесів, а не прямий економії від прискорення обробки даних.

Управлінська діяльність в будь-якій організації заснована на переробці даних та підготовці вихідної інформації, що передбачає наявність технологій перетворення вихідних даних у результативну інформацію. Поява комп'ютерних технологій не просто змінило характер роботи дуже багатьох людей, якісно іншими стали виробничі відносини, підвищилися кваліфікаційні вимоги, розширилося коло вирішуваних завдань і виконуваних обов'язків. Але суть управління залишилася колишньою: керувати - значить приводити до успіху інших. Наводити до успіху з використанням нових, прогресивних технологій.

На даний момент у ПОП «Тернопільське» діє автоматизована система реєстрації документів.

Безумовно, можна працювати без розвинутої системи управління електронними документами (Суед). Такий варіант відсутній на ПОП «Тернопільське». В якості середовища поширення документів в даному випадку використовується програма Microsoft Outlook. З її допомогою пересилаються файли з документами, ця ж сама програма використовується і для пересилання необхідних зразків документів, одержуваних шляхом сканування, копіювання первинних паперових оригіналів.

« Робота в такій структурі не призводить до появи ряду проблем, пов'язаних з організацією документообігу.

1. Відсутність автоматизованих довідників. Огляду на те, що Microsoft Outlook застосовується тільки для пересилання електронних версій документів, відсутня можливість підключення будь-яких спеціалізованих довідників, що діють в єдиному полі організації.

2. Реєстрація документів проводитися вручну. Всі необхідні відомості про документи заносяться в будь-які таблиці або списки, оброблювані автоматизованими системами.

3. Маршрутизація документів автоматизована. Кожен документ направляється за маршрутом, вибирали чергову виконавцем.

Утруднено проведення контролю зав виконанням. Навряд чи доступною операцією ставати автоматизований контроль над своєчасним виконанням документа, якщо мова йде про пересилання документа за довільним маршрутом. Нагадати про документ у даній схемі можна тільки додатковим листом, відправленим також вручну.

На ПОП «Тернопільське» документи створюються за допомогою наступних програмних продуктів:

· Office Microsoft;

· 1С: Підприємство 7.7. Бухгалтерський облік;

· Бізнес Пак;

· Звіт 2002.

На підприємстві використовується операційна система Microsoft Windows 98, в даний час ця система застаріла, і не сумісна з новими програмними продуктами.

Передача документів здійснюється за допомогою наступних програмних засобів:

· Internet Explorer;

· Microsoft Outlook.

Архівація документів проводитися за допомогою таких програм як:

· Win Zip;

· Win Rar.

Доступ до системи мають наступні співробітники: генеральний директор, менеджер. Система не дозволяє налаштовувати маршрути проходження документів, можлива лише реєстрація. документи створюються за допомогою наступних програмних продуктів:

· Office Microsoft 2010;

· 1С: Підприємство 7.7. Бухгалтерський облік;

· Бізнес Пак;

На підприємстві використовується операційна система Microsoft Windows 7. Передача документів здійснюється за допомогою наступних програмних засобів:

· Internet Explorer;

· Microsoft Outlook.

Архівація документів проводитися за допомогою таких програм як:

· Win Zip;

· Win Rar.

Доступ до системи мають наступні співробітники: директор, бухгалтера, агроном, юрист. Система дозволяє налаштовувати маршрути проходження документів, та можлива реєстрація.

Директор:

· Бере участь в процесі узгодження вихідних і розпорядчих документів;

· Бере участь у процесі затвердження вихідних і розпорядчих документів.

Документи надходять на підприємство наступними шляхами:

· Факс;

· Електронна пошта;

· Кур'єри;

· Пошта (прості та рекомендовані листи);

· На електронних носіях (дискета, флеш карта).

Термін «факс» (лат. fax simile - зроби подібне) означає точне відтворення графічного оригіналу (документа, рукописи, підписи). Факсимільний апарат за допомогою факсимільного зв'язку передає або бере документальні факсимільні повідомлення.

Отримані паперові документи потім можуть піддаватися в офісі різній обробці, наприклад скануванню і копіюванню.

Копіювання здійснюється в офісах за допомогою так званих ксероксів (від лат. Xerox - сухий, антипод мокрих процесів копіювання фотографій) набуло масового характеру.

Електронна пошта використовує електронні методи підготовки, передачі та обробки отриманої кореспонденції за допомогою комп'ютерів.

Таким чином, електронна пошта є службою безпаперових поштових відносин і фактично є системою підготовки, збору, обробки, передачі документальних повідомлень по телефонних мереж та мереж передачі даних, до яких включено комп'ютери.

Прийом документів від кур'єрів і по звичайній пошті здійснюється менеджером, який передає їх генеральному директору для ознайомлення.

Потім відбувається поділ пошти на такі групи:

· Документи реєструються менеджером;

· Документи вимагають негайної відповіді;

· Відповіді на запити замовників, постачальників, звіти.

В якості зовнішніх джерел інформації підприємства виступають держава, інформаційні центри та мережі, науково-дослідні організації, постачальники матеріалів, конкуренти, інфраструктура ринку тощо

Зовнішня ділове середовище-це сукупність економічних, політичних, інших суб'єктів, що діють за межами підприємства, і відносин між ними і підприємством.

Зовнішній потік інформації визначається взаємодією підприємства з економічними і політичними суб'єктами, які діють поза ним. Сюди відноситься взаємодія підприємства з клієнтами і конкурентами, як реальними, так і потенційними.

Внутрішній потік включає в себе інформацію, що описує відносини в колективі співробітників, а також знання, породжувані у виробництві.

Надходить з макрооточення підприємства інформація також утворює вхідні інформаційні потоки, але періодичність їх надходження, як правило пов'язана з якими-небудь змінами в зовнішній діловому середовищі (наприклад, зміни в чинному законодавстві або змінами умов постачання асортименту товарів, пропонованих постачальниками).

Вихідний інформаційний потік спрямовується підприємством в зовнішнє середовище і містить інформацію про свої виробничі можливості, виробленому товарі (реклама), матеріальних, енергетичних, кадрових і інформаційних потребах і т.д.

Інформаційна система підприємства фільтрує інформаційний потік і виділяє інформацію, необхідну (релевантну) для життєдіяльності підприємства, перетворюючи її в зручну для прийняття рішень форму.

Основними завданнями підприємства з формування інформаційних потоків є:

· Формування адекватних інформаційних ресурсів для системи управління підприємством;

· Оптимізація інформаційних потоків шляхом виключення дублювання інформації;

· Ліквідація розриву між впровадженням інформаційних технологій і техніки та станом інформаційних ресурсів (їх формування і використання).

Розвиток інформаційних технологій та їх апаратно-програмного забезпечення створило умови еволюційного інформаційного насичення робочих місць в офісі. Ускладнення і посилення динаміки функціонування госпо...