Управлінська діяльність керівника з попередження синдрому "професійного вигорання" у суб’єктів навчально-виховного процесу

Учіться терпіти і прощати. Нетерпимість до інших призведе до фрустрації і гніву. Спробуйте зрозуміти, що почувають інші люди, це допоможе вам прийняти їх.

Уникайте нездорової конкуренції. У житті дуже багато ситуацій, коли ми не можемо уникнути конкуренції. Але занадто велике прагнення вигравати в багатьох галузях життя створює напруження і тривогу, робить людину агресивною.

Регулярно робіть фізичні вправи. Перевіртеся в лікаря до того, як займатися за якою-небудь системою. Краще виконувати ту програму, що приносить вам задоволення.

Розповідайте про свої неприємності. Знайдіть друга, священика чи консультанта-психолога, із якими ви можете бути відверті.

Учіться безмедикаментозного методу розслаблення. Медитація, йога, аутогенне тренування і прогресивна релаксація можуть бути вивчені за допомогою акредитованих компетентних учителів і професійних психологів.

Педагогічна свідомість багато в чому заповнена міфами, ілюзіями, стереотипами, що, з одного боку, дають змогу педагогові з мінімальними витратами оперативно вирішувати складні проблеми, що виникають у його діяльності, а з іншого боку - призводять до виникнення таких станів, як «емоційне згоряння», психоенергетичне виснаження.

Варто пам'ятати про стереотипи, що перешкоджають роботі педагога:

* про спокій (учитель завжди повинен бути спокійним, врівноваженим).

* про стриманість (учитель завжди повинен бути стриманий і тримати дистанцію).

* про любов до всіх учнів (учитель повинен виявляти однакове ставлення до всіх учнів у класі).

* про необхідність приховування почуттів, які можна усвідомити і контролювати.

* про педагогічну самопожертву, що виявляється в настанові вчителя на повну віддачу роботі, прагненні забути про всіх і жити тільки інтересами школи.

Така концентрація на професійній діяльності веде до повної розгубленості педагогів, що виходять на пенсію і відчувають «екзистенціальний вакуум».

Тому, щоб зберегти психічне здоров'я і в процесі роботи, і після її закінчення, педагог має зруйнувати міфи і бути людиною і на роботі.

«Працю вчителя, - як слушно підкреслював В.О. Сухомлинський, - ні з чим не можна порівняти, ні зіставити. Ткач уже через годину бачить плоди своєї роботи. Сталевар через кілька годин радіє з вогненного потоку металу. Хлібороб, сіяч через кілька місяців милуються колосками і жменею зерна, вирощеного в полі… А вчителеві треба працювати роки, щоб побачити предмет свого творіння, буває, минають десятиріччя і ледве-ледве починає позначатися те, що ти замислив. Нікого так часто не відвідує почуття незадоволення, як учителя, ні в якому ділі помилки і невдачі не ведуть до таких наслідків, як у вчительському. Учитель зобов'язаний - перед суспільством, перед батьками - працювати тільки правильно, тільки добре, вчителеві часто буває ніколи подумати про себе, бо він змушений думати про інших, і це для нього не самопожертва, не покірливе підкорення долі, а справжнє щастя особистого життя».

Але на сьогоднішній час з'явився і вже дуже поширився синдром «емоційного вигорання» - добре знайоме явище в школах. Постійна втома, емоційна спустошеність, відчуття відсутності соціальної підтримки, постійні докори учням і їхнім батькам, незадоволення професією - його прояви.

З метою профілактики «професійного вигорання», ми пропонуємо застосовувати тренінгові методи роботи, використовувати методи саморегуляції емоційного стану, вправи для релаксації.

Серед найважливіших способів саморегуляції ми виділили наступні: виховання доброзичливості та оптимізму; контроль своєї поведінки (регуляція м'язової напруги, темпу рухів, мови, дихання); розрядка в діяльності (трудотерапія, музикотерапія, біотерапія, хобі, гумор); самонавіювання.

Виховання доброзичливості та оптимізму пов'язане з володінням практикою позитивного мислення. Здавна відомо, що негативні емоції спричиняють хворобливий стан душі, позбавляють людину життєвої сили. Позитивний спосіб мислення сприяє енергії життєтворчості, добра і радості.

Релаксаційні техніки допомагають розслабитись, зняти нервове напруження, відновити душевну рівновагу, емоційну стійкість. Релаксація буває мимовільна (наприклад, перед сном) і довільна - з'являється після прийняття зручної пози в результаті мисленнєвих уявлень, які спричиняють стан спокою, розслаблення. У процесі релаксації людина знімає м'язове напруження, занурюється у приємні відчуття та спогади, наповнюється позитивними емоціями.

Наповнення позитивними емоціями відбувається також у діяльності, яка приносить задоволення, врівноважує внутрішній світ. Такою може бути діяльність будь-якого стрямування - трудова, прогулянки, читання, відвідування театральних вистав, участь у самодіяльних колективах, хобі, гумор. Важливе значення у наповненні людини позитивними емоціями і гармонійними враженнями відіграє мистецтво. Його унікальний світ дарує нові відчуття, дає насолоду, сприяє релаксації, звільненню від негативу.

Самонавіювання - це створення потрібних, бажаних станів шляхом багаторазового повторення словесної формули. Наприклад: «Я хочу бути спокійним - я можу бути спокійним - я буду спокійним - я спокійний. Самонавіювання передбачає занурення людини у необхідний стан, зосереджує увагу на ньому, підключає до співпраці підсвідомість. Таким чином, людина регулює свій внутрішній стан, запобігає негативним чи стресовим ситуаціям.

Ризик «вигорання» пом'якшують стабільна і приваблива робота, що представляє можливості для творчості, професійного та особистісного росту, задоволеність якістю життя в різних її аспектах, наявність різноманітних інтересів, перспективні життєві плани. Рідше «вигорають» оптимістичні і життєрадісні люди, які вміють долати життєві негаразди і вікові кризи, ті, хто займає активну життєву позицію, і звертаються до творчого пошуку при зіткненні з важкими обставинами, володіє засобами психічної саморегуляції, піклується про поповнення своїх психоенергетичних та соціально - психологічних ресурсів. Знижують ризик «вигорання» сильна соціальна, професійна підтримка, коло надійних друзів і підтримка з боку родини.



Загальні висновки

У процесі написання дипломної роботи було визначено та проаналізовано теоретичні підходи до особливостей психологічних чинників емоційного вигорання педагогічних працівників; підібрано комплекс методик, спрямованих на вивчення психологічних чинників у даної категорії працюючих; підібрано профілактичні заходи щодо подолання емоційного вигорання у педагогів.

Термін «емоційне вигорання» ввів американський психіатр Х. ДЖ. Фрейденбергер у 1974 р. для характеристики психологічного стану здорових людей, які перебувають в інтенсивному й тісному спілкуванні із людьми, в емоційно насиченій атмосфері при наданні професійної допомоги. Цікавість до дослідження цього явища підвищилась після того, як американські вчені К. Маслач та С. Джексон систематизували описові характеристики даного стану і розробили опитувальник для його кількісної оцінки.

До симптомів «вигорання» відносяться: зниження мотивації до праці, незадоволеність від роботи, конфлікти на робочому місці, хронічна втома, нудьга, виснаження, нервозність, постійне хвилювання, дратівливість, дистанціювання від учнів, колег. Вигорання включає ряд симптомів, однак всі вони ні в кого не проявляються одночасно, існують індивідуальні варіації, тому що «вигорання» - це реакція індивідуальна.

Вигорання являє собою комплекс психічних переживань і поведінки, які відображаються на працездатності, фізичному і психічному самопочутті, а також на інтерперсональних відносинах працівника.

Узагальнивши багато визначень «вигорання», виокремили три головних компоненти: емоційне та / або фізичне виснаження,

деперсоналізація й знижена робоча продуктивність.

У процесі досліджень було виявлено, що посилений контроль педагогічної діяльності фахівців, орієнтованих на творчу діяльність, є для них безперечним стресовим чинником. К. Кондо зазначає, що «креативні особистості» особливо чутливі до зовнішнього тиску, який може спричинити у них відмову від активної діяльності, пасивні форми протесту та психологічну пригніченість.

Ризик «вигорання» залежить також від того, наскільки функції, які виконують фахівці, відповідають їх статево рольовій орієнтації. Встановлено, що чоловіки більш чутливі до ситуацій, які вимагають від них демонстрації маскулінних якостей, таких як фізичні дані, відвага, емоційна стриманість, демонстрація власних успіхів у роботі. Жінки більш чутливі до чинників «вигорання» при виконанні тих обов'язків, які потребують від них співчуття, виховних умінь, підкорення. Жінки схильні займати позицію «матері», що особливо помітно у царині освітньої діяльності. Ураховуючи, що велику частину професійної роботи жінка - учитель, жінка - викладач виконує поза межами навчально-виховного закладу (підготовка до занять, самоосвіта, підготовка дидактичних матеріалів, наукових праць тощо), поєднуючи професійні обов'язки з додатковими у порівнянні з чоловіками домашніми та родинними функціями, то ризик «психологічного вигорання» жінок - освітянок значно вищий, ніж чоловіків - педагогів.

Результати проведеного емпіричного дослідження можливостей попередження та профілактики синдрому «професійного вигорання» у вчителів навчальних закладів засобами соціально-психологічного тренінгу дозволили зробити висновки про те, що педагоги навчальних закладів мають різноманітні прояви синдрому «професійного вигорання» і потребують подальшої серйозної та планомірної соціально - психологічної роботи з їх попередження та профілактики, що є необхідним для удосконалення їх професійної діяльності.

При проведенні методики емоційного «вигорання» В. Бойко були отримані наступні результати: у педагогічних працівників спостерігається повна або часткова сформованість фаз професійного вигорання. Найбільший відсоток (46%) припадає на фазу «резистенції», яка знаходиться в стадії формування, сформована фаза «резистенції» у 27% досліджуваних. Це говорить про те, що фактичний опір стресу починається з момету появи тривожного напруження.

Згідно з отриманими даними, найбільш сформованими є такі симптоми синдрому «професійного вигорання», як неадекватне емоційне реагування (27%), редукція професійних обов'язків (27%), переживання психотравмуючих обставин (13%), тривоги та депресії (13%).

На виникнення проявів синдрому професійного вигорання впливає тип темпераменту та розмір педагогічного стажу. Так у працівників молодшого віку (24-26 рр.) та які мають стаж до 6 років, симптоми емоційного «вигорання» не сформовані або не достатньо сформовані. Майже у всіх працівників має місце сформований симптом «редукція професійних обов'язків» - спроба полегшити або скоротити обов'язки, які вимагають емоційних втрат.

При проведенні опитувальника «Психологічне вигорання» (розроблений Н. Водоп яновою, О. Старченковою на основі моделі Х. Маслач та С. Джексон), було з'ясовано, що більшість педагогічних працівників Зеремлянської ЗОШ І-ІІІ ст. мають середній рівень емоційного виснаження (9 чол.), середній рівень деперсоналізації (10 чол.), середній рівень редукції особистих досягнень (7 чол.).

У групу з високим рівнем емоційного вигорання потрапили працівники, які мають професійний стаж 11 -15 років, у групу групу з середнім рівнем 15-20 років, у групу з низьким - 2-6 років стажу. Чоловікам більш притаманний високий рівень деперсоналізації, а жінки більш схильні до емоційного виснаження.

Результати методики «Визначення психічного «вигорання» О. Рукавішнікова показали наступні результати: високий рівень психічного «вигорання» мають 3 педагоги, середній - 8, низький - 3.

Щодо стажу роботи, найбільш «небезпечним» у діяльності педагога є період 11-16 років, коли симптоми «професійного вигорання» спостерігаються найчастіше.

Існування більшості проблем й труднощів педагогічної праці, як професії системи «людина-людина», підтвердились у результаті індивідуальних бесід з вчителями, у ході яких враховувалося, що якість отриманої інформації залежить від ступеня встановленого контакту.

Профілактика та корекція психічного вигорання повинна включати в себе прищеплення особистості навичок адекватного обставинам емоційного реагування. Важливими для профілактики виникнення синдрому «професійного вигорання» є навички володіння собою, уміння працювати з власними негативними емоціями, здатність до вільного, природного вияву почуттів та емоцій. Для тренінгу були обрані наступні методи: групова дискусія, рольові ігри, обговорення конкретних ситуацій, ділові ігри, вправи для відпрацювання умінь та навичок, моделювання проблем.

У ході дослідження підтверджено доцільність впровадження запропонованої програми соціально-психологічного тренінгу. Результати апробації запропонованої програми дали змогу виявити зміни в експериментальній групі.

Розроблена нами тренінгова програма може бути використана психологами навчальних закладів з профілактики проявів синдрому «професійного вигорання» у вчителів, які працюють в навчльних закладах.

Аналіз причин виникнення синдрому «професійного вигорання», визначення методів запобігання його появі та шляхи подолання наслідків, інформування про результати дослідження шкільних психологів, консультантів, керівників навчальними закладами можуть стати вчасною та доречною допомогою у втіленні концепції загальної середньої освіти.

Перспективи подальших досліджень мають бути пов'язані з розробкою методичних рекомендацій щодо профілактичної та корекційної роботи з людьми різних типів темпераменту, різного досвіду (стажу) роботи; тренінгів, спрямованих на усвідомлення та подолання проявів емоційного й «професійного вигорання»; з розвитком окремими індивідами навичок самопізнання, прийняття себе і саморозвитку особистості.

Список використаних джерелі літератури

1. Абрумова А.Г. Аналіз станів психологічної кризи і їх динаміка. / Психологічний журнал. 1985. №6. - с. 107-115.

2. Агеева И.А. Успешный учитель: тренинговые и коррекционные программы / Агеева И.А. - СПб.: Речь, 2007. - 208 с.

3. Аландаренко Ю. Психологічна безпека - вчителю // Психолог. - №4 (244) 2007.

4. Антонова Л.Г. Педагогический дневник и личность учителя: Пособие для учителя. - М.: Флинта Наука, 1998. - 88 с.

5. Барабанова М.В. Вивчення психологічного змісту синдрому «емоційного вигорання» // Вісник МГУ. - сер. 14, Психологія. - 2010. - №1. - с. 54-58.

6. Бернацька О. Професійне вигорання психологів / О. Бернацька // Психолог. - 2010. - №38. - С. 22-25.

7. Бойко В.В. Синдром емоційного вигорання в професійному спілкуванні. - СПб., Добродійко, 1999.

8. Бойко В.В. Синдром «эмоционального выгорания» в профессиональном общении. - СПб., 1999. - 216 с.

9. Бойко В.В. Энергия эмоций в общении / Бойко В.В.; [2-е изд., доп. и перераб.]. - СПб.:Пресса, 2004. - 474 с.

10 Бондаренко А.Ф. Психологическая помощь: теория и практика. /

А.Ф. Бондаренко. - К.: Укртехпресс, 1997. - 216 с.

11. Борисова М. Психологические детерминанты феномена

эмоционального выгорания у педагогов / М. Борисова // Вопр. психологии. - 2005. - №2. - С. 97-104.

12. Булатевич Н.М. Синдром емоційного вигорання: роль

індивідуальних та організаційних чинників // Вісник Київського національного університету імені Т. Шеченка. Серія Соціологія. Психологія. Педагогіка. 2005. - Вип. 22-23. - С. 47-50. (ДИПл 9)

13. Виноградова Г.А. О деформации личности педагога профессией / Г.

А. Виноградова // Ананьевские чтения: тезисы научно-практической

конференции. - СПб., 2001. - С. 248-249.

14. Водопьянова Н.Е. Синдромпрофессионального выгорания в управленческой деятельности / Н.Е. Водопьянова, А.Б. Серебрякова, Е.С. Старченкава // Вестник СПбГУ. - Сер. 6. - Вып. 2. - №13. - 2008. - С. 83-91.

15. Водопьянова Н.Е. Синдром «выгорания» в профессиях системы «человек-человек» / Водопьянова Н.Е. // Практикум по психологии менеджмента и профессиональной деятельности [под ред. Г.С. Никифорова и др.]. - СПб.: Пресса, 2001. - 282 с.

16. Волкова Е.Н. Субъектность как интегративное свойство личности педагога: Дисс. канд. психол. наук. спец: 19.00.01. «Общая психология, психология личности, история психологии» РАН Институт психологии. / Е.Н. Волкова - М., 1992. - 46 с.

17. Гінгіна О.Д. Профілактика та подолання синдрому «професійного вигорання». Семінар-тренінг для педагогічних працівників - ЗОШ І-ІІІ ступеня с. Новий Двір, 2012 - 30 с.

18. Гокоболин Ф.Н. Книга об учителе. - М.: Просвещение, 1965. - 260 с. Гордин Л.Ю. Организация классного коллектива. - М.: Просвещение,

1984. - 175 с.

19. Горностай П.П. Васьковская С.В. Теория и практика психологического консультирования: Проблемный подход. - К., Наук. Думка, 1995. - 128 с.

20. Дзюба К. Профілактика професійного вигорання / К. Дзюба // Психолог. - 2013. - №8. - С. 24-25.

21. Дослідження синдрому «професійного вигорання» у вчителів. / Л.М. Карамушка, Т.В. Зайчикові, О.С. Ковальчук, Г.Л. Федосова, О.Ф. Філатова, О.А Філь - К.: Міленіум. - 2004. - 24 с.

22. Думанська Г. Синдром емоційного вигорання у педагогів / Г. Думанська // Психолог. - 2010. - №45. - С. 3-5.

23. Елканов С.В. Профессиональное самовоспитание учителя: Кн. Для учителя. - М.: Просвещение, 1986. - 144 с.

24. Емельянов Ю.Н. Активное социально-психологическое обучение / Емельянов Ю.Н. - Л.: Сапфір, 1985. - 262 с.

25. Емоційне вигорання. - Упоряд.: В. Дудяк - К.: Главник, 2007. - С. 128. (Серія «Психол. інструментарій»).

26. Єгорова Є. Феномен емоційного вигорання та його прояви в професійній діяльності педагогічних працівників закладів профтехосвіти / Є. Єгорова // Педагогіка і психологія. Вісник АПН. - 2010. - №4. - С. 66-73.

27. Жуков Ю.М. Методы практической социальной психологии: Диагностика. Консультирование. Тренинг. / Ю.М. Жуков. - М., 2004. - 128 с.

28. Загвязинский В.Л. Педагогическое творчество учителя. - М.: Просвещение, 1987. - 159 с.

29. Зайчикова Т.В. Вплив синдрому «емоційного вигорання» на професійне становлення педагога / Т.В. Зайчикова // Теоретико - методологічні проблеми генетичної психології: матер. міжнар. наук. конф., присвяченої 35-річчю наукової та педагогічної діяльності академіка С.Д. Максименка (17-18 грудня 2001 р., м. Київ). - Т. 4. - К.: Міленіум, 2002. - С. 131-135.

30. Калошин В.Ф. Як долати стрес у педагогічній діяльності /

B. Ф. Калошин // Практична психологія та соціальна робота. - 2004, - №9. -

C. 60-66.

31. Карпенко О.Г. Професійне становлення соціального працівника: [навчально-методичний посібник] / О.Г. Карпенко - К.: ДЦССМ, 2004. - 164 с.

32. Карчевська О. Вплив емоцій на фізичний стан здоровя / О. Карчевська // Психолог. - 2013. - №6. - С. 12-13.

33. Качюнас Р. Психологическое консультирование и групповая психотерапия. / Р. Качюнас. - М.: Академический проект; Трикста, 2004. - 128 с.

34. Качур О. Профілактика професійного вигорання в закладах освіти / О. Качур // Психолог. - 2010. - №40. - С. 3-7

35. Ковалев «Стрессменеджмент» - ефективная антистессовая программа для всех: валлеологический практикум / В.Н. Ковалев // Практична психологія та соціальна робота. - 2005, №1. - С. 60-66; №2. - С. 28-41.

36. Кондратенков А.В. Труды и талант учителя. Встречи. Факты. Мысли.

- М.: Просвещение, 1989. - 206 с.

37. Копьев А.Ф. Психологическое консультирование. Опыт диалогической интерпретации / А.Ф. Копьев // Вопросы психологии - 1990.

- №3. - С. 17-25.

38. Кузьміна Т. Як допомогти вчителю зберегти своє здоров'я та подолати стрес // Психолог. - №29-30 (365-366) 2009.

39. Лаврова К М., Левин А.М. Синдром выгорания: профилактика и управление. Пособие для сотрудников, работающих в программах снижения вреда. - Сеть снижения вреда Центральной и Восточной Европы (ССВЦВЕ), 2006. - 69 с.

40. Ласовская Т.Ю. Профессиональное выгорание: учебно -

методическое пособие. / [Т.Ю. Ласовская., Ильина С.А.] - Новосибирск: Сибмедиздат, 2004. - 54 с.

41. Леонова А.Б. Основные подходы к изучению профессионального стресса / А.Б. Леонова // Вест. Москов. ун-та. Серия: Психология. №3. - М.: МГУ, 2000. - Вып. 11. - С. 5-12.

42. Ложкин Г.В. Психическое «выгорание» лидера / Г.В. Ложкин, А. Выдай // Персонал: Науковий журнал. - Київ: МАУП, 1999. - С. 44-50.

43. Лушин П.В. Психологическая защита психоиммунологический и экофаситалитивный контексты анализа / П.В. Лушин // Простір арт-терапії: образи, проблеми, ресурси. - Матеріали IV Міждисциплінарної науково - практичної конференції з міжнародною участю. Київ, 2007. - С. 36-40.

44. Мазур П.І. Роздуми про сучасного вчителя. - К., 1991. - 131 с.

45. Малько Т. Навчимося не «горіти» / Т. Малько // Психолог. - 2013. - №8. - С. 29-31.

46. Маслач К. Практикум по социальной психологии / Маслач К. - СПб.: Питер, 2000. - 522 с.

47. Маслач К. Профессиональное выгорание: как люди справляються / К. Маслач - Режим доступу: http://resources¦com¦ua/news48034¦html¦

48. Матвієнко О. Культура здоров'я та синдром психоемоційного «вигорання»: стратегія і тактика подолання / Матвієнко О., Пересадін М., Андросов Є. - [Електронний ресурс] - http://www.personal.in.ua/

49. Мешко Г., Мешко О. Професійне здоров'я педагога як об'єкт діяльності шкільної психологічної служби // Психолог. - №36 (276) 2007.

50. Мірошниченко О. Профілактика «синдрому» професійного вигорання у працюючих в екстремальних умовах: начально - методичний посібник / О. Мірошниченко - Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2013. 155 с. (У Мірошниченко ст. 9 посилання на свою літ №7)

51. Модель професійної компетентності педагога (Рівн. ін-т. підвищ. кваліфікац. пед. кадрів): Уклад.: Н.Ю. Новоселецький. - Рівне, 1996. - 356 с.

52. Назмутдинов А.Р. Влияние синдрома «эмоционального сгорания» у представителей профессий «высшего типа» на формирование аддиктивного поведения. / А.Р. Назмутдинов. // Актуальные вопросы психотерапии и психофармакологии. Челябинск.: - 1999. - С. 38 - 41.

53. Никифоров Г.С. Психология здоровья: Учеюное пособие. - С. Пб. Речь, 2002. - 256 с.

54. Орел В.Е. Синдром психического выгорания личности / В.Е. Орел. - М.:Издательства Ин-та психологи РАН, 2005. - 329 с. ДИП 49

55. Осухова Н.Г. Возвращение к жизни: методические материалы для ведущих тренингов и семинаров по профилактике профессионального выгорания / [Осухова Н.Г., Кожевникова В.В.] // Помощь помощнику: социально-психологическое сопровождение социальных работников - М.:

Изд-во «Амиго-пресс», 2006. - 72 с. Осійчук О. Людина починається з душі // Сільська школа України. - №8-9 (44-45) 03.2003.

56. Парфьонова Т., Миронюк О. Профілактика емоційного вигорання / Т. Парфьонова // Психолог. - 2013. - №3. - С. 37-39.

57. Перегончук Н. В До проблеми вивчення «професійних деформацій» вчителя / Н.В. Перегончук / Вісник післядипломної освіти: зб. наук. праць / Ун-т менедж. Освіти АПН України; голов. ред. В.В. Олійника. - К.: Геопринт, 2009. - Вип. 13, ч. 2. - С. 247-255.

58. Перегончук Н. В Проблема емоційної стійкості в професійній діяльності педагога // Проблеми загальної та педагогічної психології: зб. наук. пр. Ін-ту психології імені Г.С. Костюка АПН України / За ред. С.Д. Максименка. - Т. ХІІ, ч. 4. К., 2010. - С. 322 - 331.

59. Підгурська В.П. Управлінська діяльність керівника з попередження синдрому «професійного вигорання» у суб'єктів навчально-виховного процесу» / В.П. Підгурська // Зб. наук. праць за матеріалами міжрегіональної наук.-практ. конференції «Ресурсний підхід в управлінні навчальними закладами» (10 квітня 2014 р.) Житомир: ЖДУ ім. І. Франка, 2014.

60. Піговська С. Профілактика синдрому професійного вигорання / С. Піговська // Психолог. - 2011. - №14-15. - С. 49-54.

61. Практикум по психологии менеджемента и профессиональной деятєльности / Под ред. Г.С. Никифорова, М.А. Дмитриевой, В.М. Снеткова. - СПб.; Речь, 2001. - С. 276-282

62. Профессия учитель. /Под ред. Онуленкина и др. АНН. - М.: Педагог., 1990. - 191 с.

63. Профілактика професійного вигорання працівників соціальної сфери: метод. рек. / за заг. ред. М. Авраменка. - Лютіж: Всеукр. центр профес. реабілітації інвалідів, 2008. - 53 с.

64. Психология развивающейся личности / Под ред. А.В. Петровского, М.: Просвещение, 1987. - 240 с.

65. Психологічні особливості синдрому «професійного вигорання» у працівників освітніх оранізацій. Синдром «професійного вигорання» як результат хронічногопрофесійного стресу в педагогічних працівників - Режим доступу: http://ua.convdocs.org/docs/index-13078.html

66. Райгородский Д.Я. (редактор-составитель). Практическая психодиапюстика. Методики и тестьі. Учсбное пособие. - Самара: Издательский Дом «БАХРАХ», 1998. - С. 161-169.

67. Саламатіна Є. Профілактика професійного вигорання / Є. Саламатіна // Психолог. - 2013. - №8. - С. 26-28.

68. Самоукина Н.А. Практический психолог в школе: лекции,

консультации, тренинги. / Самоукина Н.А. - М.:ИТОН, 1997. - 242 с.

69. Сапун І. Психологічне здоровя в умовах школи: психопрофілактика емоційного «вигорання» заняття з елементами тренінгу / І. Сапун // Психолог. - 2013. - №6. - С. 6-11.

70. Семенова Е.М. Тренинг эмоциональной устойчивости педагога: учебное пособие / Семенова Е.М. - М.: Изд-во Института психотерапии, 2005. 262 с.

71. Синдром «професійного вигорання» та професійна кар'єра

працівників освітніх організацій: гендерні аспекти. / За ред. С.Д.

Максименка, Л.М. Карамушки, Т.В. Зайчикової - К., 2006. - 365 с.

72. Стапанишин Б.І. Професійне спрямування навчально - виховного процесу педагогічного вузу. - Рівне, 1999. - 112 с.

73. Токар М. Збереження психологічного здоров'я педагогів // Психолог. - №47 (287) 2007.

74. Трунов Д.Г. «Синдром сгорания»: позитивный подход к проблеме / Д.Г. Трунов // Журнал практического психолога. - 1998. - №5. - С. 84-89.75.

75. Фетискин Н.П., Козлов В.В., Мануилов Г.М. Социально - психологическая диагностика развития личпости и малих групп. - М.: Изд-во Института психотерании, 2002. - С. 357-360.

76. Фопель И.К. Энергия паузы. Психологические игры и упражнения: практическое пособие. / И.К. Фопель. М.:, 2002. - 30 с.

77. Форманюк Т.В. Синдром «эмоционального сгорания» как показатель профессиональной дезадаптации учителя / Т.В. Форманюк // Вопросы психологии. - 1994. - №6. - С. 57-64.

78. Цимбалюк І. М. Психологічне консультування та корекція. Модульно - рейтинговий курс: Навчальний посібник. / І. М. Цимбалюк. - К.: ВД «Професіонал», 2005. - 656 с Шеремет О. Вийдемо зі стресу разом. Соціально-психологічний тренінг // Психолог. - №23-24 (263-264) 2007.

79. Чорнокозова В.М., Чорнокозов І.І. Етика вчителя. - К.: 1996. - 76 с.

80. Шихи Г. Возрастные кризисы. Ступени личностного роста. / Г. Шихи. - СПб.: Ювента, 1999. - 436 с.

81. Юрків Я. Професійна підготовка соціального педагога / Я. Юрків // Соціальна педагогіка: теорія та практика. - 2010. - №2. - С. 76-82.

82. Яковлева Е.Л. Эмоциональные механизмы личностного и творческого развития / Е.Л. Яковлева // Вопросы психологии. - 1997. - №4 - С. 20-27.

83. Яценко Т.С. Психологічні основи групової психокорекції: навч. посібник. / Т.С. Яценко. - К.: Либідь, 1996. - 264 с.

84. Яценко Т.С. Активная социально - психологическая подготовка учителя к общению с учащимися: Книга для учителя./ Т.С. Яценко - К.: Освіта, 1993. - 207 с.

Размещено на Allbest.ru

...