Проблеми використання логістичних засад в управлінні підприємством та шляхи їх вирішення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реферат

Тема кваліфікаційної дипломної роботи: «Проблеми використання логістичних засад в управлінні підприємством та шляхи їх вирішення»

Структура та обсяг дипломної роботи. Дипломна робота складається iз вступу, трьох розділів, висновків і пропозицій, списку використаних джерел.

Актуальнiсть теми. Сьогодні термін «логістика» став активно уживатися в економічній діяльності. Він міцно укорінився в господарській діяльності на мікро- і макро рівнях.

Логiстика охоплює всю сферу і спектр діяльності підприємства, але на всіх стадіях розвитку виробництва вона за допомогою сукупності різних видів діяльності, способів і засобів прагне скоротити витрати і випустити продукцію заданої кількості і якості у встановлені терміни і у встановленому місці.

Завдяки дотриманню всіх цих умов, підприємства, що перейшли на систему організацiї виробництва за принципами логістики, стабільно забезпечують конкурентоспроможність фірми. Це своєчасне завоювання нових ринків сировини, матеріалів і товарів. Це зручна доставка продукції, її упаковка, якщо необхідно, це iнструкції по використанню продукції, надання гарантії. У зв?язку з швидкими змінами ринкових умов підприємства, що перейшли на логістичну організацію, мають переважну можливість адаптації системи до умов навколишнього середовища. Що в свою чергу забезпечує досягнення мети, поставленої перед підприємством, тобто скорочення витрат і досягнення максимального прибутку.

Тим більше, що матерiальний потік, рухаючись від первинного джерела сировини через ланцюг виробничих, транспортних і посередницьких ланок до кінцевого споживача, постійно збільшується у вартості. Проведені у Великобританії дослідження показали, що у вартості продукту, що потрапив до кінцевого споживача, бiльше 70% складають витрати, пов'язані зі зберіганням, транспортуванням, упаковкою та іншими операціями, що забезпечують просування матеріального потоку. Тому в час, коли підприємства ставлять за мету знизити вартість продукції ефективне застосування логістики грає ключову роль у вирішенні цього питання.

Питанням становлення логістики як науки приділяли увагу наступні вчені: А.У. Альбеков, А.М. Гаджинський, Є.В. Крикавський, Л.Б. Миротин, О.А. Митько, Ю.М. Неруш, В.І. Сергєєв, Громовік Б. П. інші. Аналіз літературних джерел, присвячених логiстиці, дозволяє виявити широкий спектр проблем, що постають перед впровадженням логістичних системи на підприємствах.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дипломної роботи тісно пов'язана з темою науково-дослідної роботи кафедри економічної теорії «Ефективне використання економічних ресурсів регіону в умовах євроінтеграції ».

Метою дипломної роботи є комплексне дослідження проблем використання логістичних засад в управління підприємством та розробка і обгрунтування шляхiв їх вирішення.

Відповідно для досягнення поставленої мети були сформульовані такі основні завдання:

- розкрити основні категорiї, які характеризують логістику, її підходи, концепції, та виокремити основні шляхи застосування логістики в діяльності вітчизняних підприємств;

- проаналiзувати стан господарської діяльності ПрАТ «Ужгородська швейна фабрика»;

- зробити аналіз систем постачання та збуту на даному підприємстві;

- розробити низку заходів щодо впровадження та удосконалення, вже існуючих логістичних засад в управлінні ПрАТ «Ужгородська швейна фабрика».

Об'єктом дослідження виступає ПрАТ «Ужгородська швейна фабрика».

Предмет дослiдження - логістичні засади в управлінні підприємством.

Теоретичною та інформаційною базою дослідження є сучасні теорії управління підприємством, науковi концепції, періодичні публікації вітчизняних та зарубіжних вчених, спеціальна економічна література, періодичні видання, дані про господарську діяльность ПрАТ «Ужгородська швейна фабрика» та нормативні акти України.

Методи дослідження. Для розв'язання поставлених завдань використано комплекс методів наукового дослiдження: узагальнення, систематизація наукових літературних джерел, факторний аналіз та інші.

Практичне значення отриманих результатів. В дипломній роботі розроблені та запропоновані заходи щодо вирішення проблем використання логістичних засад в управлінні ПрАТ «Ужгородська швейна фабрика» у м. Ужгород.

Ключові слова: логістика, системний підхід, структура підприємства, фінансові результати.

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні засади логістики як концепція управління

1.1 Логістика - сутність, принципи, інструменти

1.2 Логістична концепція управління підприємством

1.3 Основні шляхи застосування логістики в діяльності українським підприємством

Розділ 2. Аналіз діяльності ПрАТ «Ужгородська швейна фабрика» та можливостей застосування засад логістики

2.1 Загальна характеристика діяльності підприємства

2.2 Аналіз системи постачання та збуту на підприємстві

2.3 Аналіз системи управління підприємством

Розділ 3. Розробка заходів щодо впровадження логістичних засад в управлінні ПрАТ «Ужгородська швейна фабрика»

3.1 Створення логістичної системи підприємства

3.2 Удосконалення управління з використанням принципів логістики

Висновки та пропозиції

Список використаних джерел

Вступ

Швейна галузь, як і легка промисловість України в цілому, на сьогоднішній день перебуває у незадовільному стані, що характеризується цілою низкою серйозних проблем, зокрема це: відсутність на внутрішньому ринку товарів вітчизняного виробництва та його тотальне заповнення дешевими, низькоякісними виробами іноземного походження, значну частку серед яких, займають товари «секонд-хенд»; застосування вітчизняними підприємствами давальницьких схем виробництва; погано розвинута інфраструктура галузі; недостатня інвестиційна та інноваційна діяльність; неконкурентоспроможність вітчизняної продукції як за ціною, так і за якістю. Зазначені проблеми вкрай негативно впливають на діяльність підприємств швейної промисловості, а головне - гальмують подальший розвиток галузі.

Для з'ясування ступеню впливу вищезазначених проблем галузі, здійснено дослідження фінансово-господарської діяльності підприємств швейної промисловості України. Розвиток глобальних кризових процесів досить негативно позначився на загальних обсягах швейної продукції в Україні. Аналізуючи обсяги реалізації швейної продукції протягом 2015-2017 рр. можна спостерігати не стабільну тенденцію. Так, обсяг реалізації продукції швейної промисловості за досліджуваний період зменшився на 3,3%, в той же час спостерігається позитивна динаміка в 2016 році у відношенні до 2017 року - 5,5%.

Для подальшого дослідження необхідним є аналіз динаміки обсягів виробництва швейної продукції за видами. Як свідчать результати проведеного нами, динаміка виробництва швейних виробів за останні три роки мала тенденцію до зниження обсягів. Так, окрім виробництва суконь та сарафанів, яке збільшилося на 31%, усі інші позиції зменшилися в середньому на 15%. Найбільше зменшився обсяг виробництва блуз та тунік (на 29,7%), костюмів жіночих та дівчачих (на 26,8%).

Дані свідчать про досить суттєві зміни динаміки виробництва окремих видів швейних виробів, що пояснюється тим, що переважна більшість швейних виробів на вітчизняних підприємствах виробляється за іноземними замовленнями, які, в свою чергу, залежать від кон'юнктури на західних ринках, тобто потреби у тому чи іншому виді швейних виробів. Так, скорочення продажів одягу починаючи з вересня 2008 року, спочатку у Європі та США, а потім і в інших країнах, змусило більшість провідних компаній світової модної індустрії переглянути свої плани, щодо обсягів випуску продукції та, як наслідок, стало основною причиною зменшення загальної кількості замовлень від іноземних фірм. Протягом 2015 р. вітчизняні швейні підприємства експортували продукції (у т.ч. виробів з давальницької сировини) на суму 397,6 млн. дол., що на 5,5% менше ніж у 2014 р. (420,2 млн. дол.) та на 17,5% ніж у 2017 р. (481,7 млн. дол.).

Слід зазначити, що, з одного боку, робота вітчизняних підприємств на основі давальницької сировини, як форма співробітництва на сучасному етапі розвитку легкої промисловості, є надзвичайно важливою, оскільки дає змогу наростити експортний потенціал, завантажити потужності і забезпечити людей роботою, набути досвіду виробництва продукції, що відповідає світовим стандартам якості. Але, з іншого боку, співпраця на цих умовах фактично призводить до повної залежності вітчизняного виробника від іноземного замовника. Сьогодні, раптовий розрив таких стосунків, неминуче призведе до виникнення кризових ситуацій на вітчизняних швейних підприємствах.

Отже, слід зробити висновок, що підприємства швейної промисловості потребують суттєвого перегляду цільових установ та стратегії розвитку на перспективу.

Логiстика, проникаючи у всi сфери діяльності підприємства, охоплює процес планування, реалізації, контролю витрат, переміщення і зберігання матеріалів, напівфабрикатів і готової продукції, а також пов?язаної з ними інформації про постачання товарів від місця виробництва до місця споживання.

Багато підприємств, якi перейшли на організацію виробництва за принципами логістики, стали рацiональніше організовувати весь виробничий цикл.

Завдяки цій концепції стали раціональніше використовувати кредити на покупку матеріальних ресурсів, раціональніше здійснювати закупівлю сировини і матеріалів, обирати постачальникiв, організовувати процес виробництва продукції, раціональніше стали здійснювати процес розподілу готової продукції, а також пов?язані з цим інформаційні процеси, супроводжуючі всі стадії організації виробництва.

Розділ 1. Теоретичні засади логістики як концепції управління підприємством

1.1 Теоретичні аспекти економічної категорії «Логістика» (сутність, принципи, інструменти)

Тривалий час під логiстикою розумiлась діяльність із управління переміщенням військ та організації їх тилового забезпечення, однак поступово логістика як специфічний вид діяльності перейшла із військової сфери до сфери господарської практики. І зараз все бiльш застосовується, та вдосконалюється як окрема категорія на вітчизняних підприємствах. [22, с.65]

На сьогодні у закордонній i вітчизняній літературі немає єдиного визначення логістики. Багатоманітність визначень поняття логістики пов'язана насамперед з тим, що еволюцiонувала сама концепція логiстики, тому як саме визначення, так і об'єкти дослідження логістики змінювалися й уточнювалися з розвитком ринкових відносин.

Так, вiдомі наступні визначення:

Логiстика - наука про планування, організацію, управління, контроль і регулювання переміщення матеріальних і інформаційних потоків у просторі і в часі від їхнього первинного джерела до кінцевого споживача.

Логiстика - наука про планування, контроль і управління транспортуванням, складуванням та iншими матеріальними і нематеріальними операціями, здійснюваними у процесі доведення сировини i матеріалів до виробничого підприємства, внутрішньозаводської переробки сировини, матеріалів і напівфабрикатів, доведення готової продукції до споживача з врахуванням iнтересів та вимог останнього, а також передачi й обробки відповідної інформації.

Логiстика - це гармонізація інтересів учасників процесу переміщення продукції, форма оптимізації ринкових зв'язків, тобто вдосконалення управління матеріальними i пов'язаними з ними інформаційними та фінансовими потоками на шляху від первинного джерела сировини до кінцевого споживача готової продукцiї на основі системного підходу й економічних компромісів для отримання синергичного ефекту.

Логiстика - це мистецтво управління потоком матеріалів і продуктів від зовнішнього джерела до споживача.

Логiстика - новий науковий напрямок, учення про планування, управління і спостереження (відстеження) під час переміщення матеріальних та інформаційних потоків у виробничих і енергетичних системах.

Логiстика - це наукове учення про планування, управління і контроль потоків матеріалів, енергії та інформації в окремих видах підприємства.

Логiстика - міждисциплінарний науковий напрямок, безпосередньо пов'язаний з пошуком нових можливостей підвищення ефективності матеріальних та інформаційних потокiв. [21, c.13]

Отже, з усього вище перерахованого можна сформулювати наступне визначення логістики. Логiстика - це наукова дисципліна (або вид практичної діяльності), що пов'язана з плануванням, організацією, управлінням, контролем та регулюванням матеріальних та інформаційних потоків у просторі і часі від їх першоджерела до кінцевого споживача, з метою пошуку шляхів підвищення їх ефективності.

Основне завдання логістики -- досягнення фiрмою найбільшого прибутку. На жаль, логістика розглядається крізь призму досягнення фірмою стратегічних цілей і оптимізації її основних оперативних процесів (наприклад, транспортування і зберігання вантажів). У зв'язку з цим розрізняють загальні та підпорядковані їм локальні завдання логiстики. Для виконання загального завдання необхiдно забезпечити з найменшими витратами максимальну пристосованість фірм до мінливої ринкової ситуації, збільшення їх частки товару на ринку та переваги перед конкурентами. Одним iз загальних завдань логістики є створення ефективної інтегрованої системи регулювання матеріальних та інформаційних потоків i контролю за ними, що забезпечувало б високу якiсть постачання продукції. З цим завданням тісно пов'язані такі проблеми, як забезпечення взаємної відповідності матеріальних та інформаційних потоків, контроль матеріального потоку та передача даних до єдиного центру, визначення стратегії і технології фізичного переміщення товарів, розробка способів управління операціями їх руху, встановлення форм стандартизації напівфабрикатів та пакування, визначення обсягу виробництва, транспортування і складування, розбіжностей між бажаними та можливими закупівлями і виробництвами.

Прикладом локального завдання логістики є оптимізація виробничих запасів та максимальне скорочення часу зберігання і транспортування вантажів. Недостатній зв'язок концепції логістики з активною ринковою стратегією часто призводить до того, що сама по собі закупiвля сировини, напівфабрикатів, комплектуючих стає мотивом для початку випуску тієї чи іншої продукції без належного попиту на неї. Однак у нинiшній ринковій ситуації такий підхід до випуску продукції може призвести до комерційного провалу. Орiєнтація на мінімізацію витрат, безперечно, необхідна, але за оптимального рівня поєднання витрат і рентабельності основного та оборотного капіталу, задіяного в межах ринкової стратегії. [4, с.45]

Цілями сучасної логiстики є.

1) надходження всіх матеріалів у відповідних кількостях, якості й асортименті до місця споживання;

2) змiни запасів матеріалів у відповідь на інформацію про можливості їх швидкого придбання;

3) зміна полiтики продажу вироблюваних товарів на політику виробництва товарів, що продаються;

4) зменшення оптимального розмiру партії постачання та обробки до одиниці;

5) якісне виконання усiх замовлень у мінімальні строки. Досягнення сукупності поставлених цілей - це ідеал, до якого слід прагнути. І чим вищий виробничий та інфраструктурний потенціал, тим легше досягти цього ідеалу. Успішній реалізації даної концепції логістики окремими фірмами сприяє створення ними системи оперативної доставки вантажів. [12, с.346]

Імплементація концепції логістики у систему управління підприємством створює певні труднощі в усіх її характеристиках. Однак найважливішими з перспективи впровадження концепції логістики необхідно вважати проблеми, що виникають із характеристики ''системного мислення", оскільки це проявляється на найпершій стадії - стадії формування цілей (згідно зі стандартною схемою стратегічного управління). Як і ціль підприємства, що трансформується залежно від ієрархічного рівня управління, так і цілі логістики як функціональні цілі підлягають модифікації залежно від рівнів ієрархії у структурі системи.

За умов ізольованого функціонування окремих елементів у разі впровадження нової концепції для кожного з них завжди можна сформувати одну або декілька найбільш “привабливих" цілей, тобто тих, що прийнято називати головною (головними). Часто ці цілі для окремих елементів є різноспрямовані, але безконфліктні. Однак за умов інтеграції окремих елементів у певну систему створюється середовище конфлікту цілей: конфлікт цілей виникає як між цілями складових частин (субсистем) системи, так і між ними та ціллю вищого рівня - головною ціллю системи. Названі конфлікти цілей за характером є конфліктами ієрархії. Окрім них логістика повинна акцентувати увагу і на функціональних конфліктах цілей, структуруючи підприємство на такі складові сфери: виробництво, логістика, фінанси, персонал тощо. В цьому розділі зупинимося на розгляді цілей на прикладі виробничого підприємства.

Вибір як базового об'єкта дослідження підприємства, що виробляє певну продукцію, на відміну від підприємств, які здійснюють торгівлю або надають послуги, зумовлений наявністю сфери безпосереднього виготовлення продукції. З огляду на це таке підприємство може вважатися типовим щодо впровадження мікрологістики.

Маючи на меті впровадження в менеджмент теорії прийняття логістичних рішень, формування логістичних рішень і проектів передбачає відповідну структуризацію логістичних цілей. Поряд із загальною ціллю логістичний менеджмент стикається з численними цілями часткового чи предметного характеру, які “підгримують” тим чи іншим чином загальну ціль, оскільки перебувають щодо неї у відповідній ієрархії.

Результат структуризації логістичних цілей формується насамперед під впливом характеру замовлень на продукцію. Замовлення може бути на готовий продукт, що перебуває у виробничій програмі, на модифікований продукт (той чи інший варіант), який також є у виробничій програмі, і на виріб, який потрібно створити (новий).

Залежно від характеру замовлення формуються різні контури планування (регулювання) в логістичному управлінні. Перший, звужений контур планування (регулювання), що стосується випуску освоєної продукції, не вимагає включення до процесу таких функціональних галузей, як розвиток продукту та технологічну підготовку, а стосується тільки постачання, виробництва, збуту тощо. Другий, розширений контур планування (регулювання), вимагає додаткового включення функціональних галузей розвитку продукту та технологічної підготовки, оскільки стосується випуску нової продукції. Схематично це зображено на рис. 1.1.

логістика управління постачання збут

Рис. 1.1. Схема контурів логістичного планування і регулювання

Водночас треба усвідомити, що в умовах домінування цілісних ланцюгів поставок значно зростає ймовірність появи цільових конфліктів з причини необхідності залучення до процесу прийняття стратегічних рішень паралельного виконання процесів проектування виробу, технологічного процесу, ланцюга поставок, що отримало назву ЗО-інженерії (рис. 1.2.), а також 40-інженерії, якщо до цього долучити проектування зворотного ланцюга поставок з метою рециклювання, утилізації тощо.

Рис. 1.2. Систематичний та інтегрований підхід "3D-CE”

Враховуючи викладене, доцільно розглянути ієрархію підприємницьких цілей, структуризовану за рівнями з позиції логістики. Ґрунтуючись на теорії систем, ієрархія цілей має вигляд піраміди (рис. 1.3).

Рис. 1.3. Піраміда цілей підприємства та її зміст

Головна ціль підприємства-виробника може бути сформульована у такий спосіб: прискорення матеріального та нематеріального потоків і мінімізація витрат, починаючи від прийняття замовлення до постачання споживачу включно. Зрозуміло, що головна ціль ініціюватиме певні реакції щодо скорочення інноваційних циклів, технологій, виробничих та транспортних процесів.

Цілі логістичних функціональних галузей загалом полягають у повному виконанні програмних завдань із мінімальними витратами. Треба зазначити, що специфіка змісту часткових логістичних цілей щодо головної цілі не вимагає локальної часової оптимізації, оскільки це передбачено в головній цілі.

На підставі принципу емерджентності нереальним є сумістити локальну та глобальну часову оптимізацію за умови одночасної локальної мінімізації витрат. Відома дилема “виграємо в часі, програємо в грошах” - існує і в постачанні, і в транспортуванні, і у виробництві та збуті.

Беручи за основу структуру системи виробничого підприємства, можуть бути сформульовані часткові та окремі цілі логістики постачання, збуту, перероблення відходів, виробничої логістики. При цьому можуть відбуватися окремі цільові конфлікти як наслідок реалізації логістичних рішень. Цільові конфлікти першого виду виникають як протиріччя між виконанням цілей окремих функціональних галузей і реалізацією головної цілі підприємництва. Так, забезпечення гарантії безперервного матеріального виробництва вимагає від сфери постачання збільшених запасів матеріалів, складових частин виробів, а це веде до зростання витрат загалом для підприємства. Аналогічно вимога прискорення реакції на замовлення клієнтів вимагає від сфери збуту утримання більших запасів готової продукції, і це також спричиняє зростання загальних витрат підприємства. Тому ці протиріччя можна усунути тільки логістичним плануванням та керуванням. Слід зауважити, що підприємницька логістика уможливлює раціональність зростання загальних витрат підприємства, якщо це супроводжується очікуваним збільшенням прибутку.

Окремі цілі логістики розвитку виробу можуть охоплювати створення блочних виробів для прискореного реагування на варіації (модифікації), уніфікацію технологій, стандартизацію складових частин, ремонтопридатність виробу, уніфікацію складування, пакування та транспортування тощо.

Окремі цілі логістики технологічної підготовки передбачають встановлення оптимальної глибини власного виробництва, впровадження ресурсоощадних технологій, спрощення виробничих процесів, забезпечення пропорційності виробничого процесу.

У Нiмеччині, наприклад, замовлення на матеріали та вироби відповідного асортименту виконують протягом 24 год. Замовлення, в яких враховуються індивідуальні потреби замовника, виконуються за 14 днів. [23, с.6]

Принципи логiстики є початковими положеннями, на основі яких здійснюється побудова і функціонування логістичних систем.

1. Принцип системностi припускає формування інтегрованої системи управління матеріальними потоками у рамках виробничо-збутової системи. Цей принцип знаходить своє віддзеркалення в розробцi і здійсненні на практиці єдиного технологічного процесу виконання виробничих замовлень на стадіях закупівлі, виробництва і збуту продукції.

2. Принцип зворотного зв'язку передбачає, що цiлі і завдання логістичної системи визначаються вимогами ринку продуктів і послуг. Виходячи з очікуваних замовлень, необхiдної якості і термінів постачань встановлюються масштаби і асортимент вироблюваної продукції, формуються замовлення на матеріали. У свою чергу, відповідно до прийнятої стратегії закупівель визначається величина поточного і необхідного запасу і так далі. Реалiзація принципу зворотного зв'язку вимагає виділення у складі логістичної системи відповідного блоку, який би здійснював збір і обробку інформації про ефективність дій системи, що управляє, і вимоги товарного ринку.

3. Принцип оптимальності полягає в досягненні такої узгодженості стадій процесу руху товару і дій учасників, при якій забезпечується найбільша ефективність функціонування пiдприємства як виробничо-збутової системи.

4. Принцип гнучкостi припускає високу мiру приспосабливаемости логістичної системи до умов її функціонування і специфічних запитів споживачів. Реалізація принципу гнучкості вимагає проведення робіт по прогнозуванню тенденцій зміни стану зовнішнього економічного середовища і вироблення адекватних ним дiй.

5. Надійність постачань як принцип логiстики припускає створення таких органiзаційно-економічних умов, якi забезпечували б безперебiйне постачання підприємства необхідними матеріальними ресурсами і безумовне виконання графіку постачань готової продукції. Принцип надійності постачань припускає необхідність синхронізації усіх стадій руху товару, координації дій з управління постачаннями і перевезеннями, створення виробничих і резервних запасів.

6. Принцип комп'ютеризації полягає в тому, що усi логістичні функції і процес руху товару в цілому повинні виконуватися з максимальною мірою автоматизації. Автоматична система покликана здiйснювати контроль за пересуванням матеріалів і накопичувати інформацію про наявність напівфабрикатів, випуск готової продукції, стан виробничих запасів, об'єм постачань, мiри виконання замовлень та ін. Найбiльший ефект "ущільнення часу" і гарантію високоякісного обслуговування споживачів дають інформаційно-управлінські системи, що здійснюють контроль і регулювання руху товару з моменту закупівлі матеріалу до вступу готового продукту замовниковi. [18, с.115]

Основними інструментами управління логістикою є:

1) її бюджет як складова частина загального бюджету фірми при плануванні її господарської діяльності;

2) показники логістики;

3) планування номенклатури товарів методом АВІ;

4) методи дослідження операцій. [7, с.234]

У розвинутих країнах до основн их логiстичних показників належать:

- частота оборотності усіх запасів, яку визначають як відношення розміру товарообороту до обсягу складських запасiв;

- загальнi витрати на матеріально-технічне постачання з розрахунку на одиницю товарообороту;

- ступінь готовності постачальника (%), який визначають як частку вiд ділення обсягу потреб, що задовольняються в зазначений термін, на загальний обсяг потреб;

- витрати на логiстику (% від загальних витрат);

- швидкiсть обертання матеріальних ресурсів по окремих складах;

- витрати на вiдправлення одиниці продукції;

- витрати на тонно-кілометр вантажів, що перевозяться;

- завантаження складу та парку транспортних засобів;

- ступінь ризику, пов'язаного зі складуванням запасів. [2, с.156]

Дійсно, логiстика сприяє підвищенню ефективності роботи підприємства, але за умови дотримання наступних вимог :

- підтримка зв'язку логістики з корпоративною стратегією;

- вдосконалення організації руху матерiальних потоків;

- доступ i використання необхідної інформації і сучасної технології її обробки;

- ефективне управління трудовими ресурсами;

- облік прибутку від логістики в системі фінансових показників;

- визначення оптимальних рівнів якості логістичного обслуговування з метою підвищення рентабельності;

- ретельна розробка логiстичних операцій. [24, с.246]

1.2 Логiстична концепція управління підприємством

Вивчення логiстики повинне спиратися на розуміння основної концептуальної ідеї логістичного підходу - посилення значущості діяльності з управління матеріальними потоками.

Концепцiя логістики - це система поглядів на раціоналізацію господарської діяльності шляхом оптимізації потокових процесів. [15, с.198]

Причинами переходу до концепції логістики стали:

- енергетична криза 70-х років XX сторіччя, яка спонукала до пошуку нетрадицiйних шляхів зниження витрат, і, зокрема, логiстичних витрат (витрат на зберiгання запасів, збут, постачання, транспортування і т. ін.);

- перехiд від ринку продавця до ринку споживача (від "концепції виробництва" до "концепції маркетингу"), що призвело до рiзкого підвищення конкуренції та спонукало шукати нові шляхи забезпечення конкурентних переваг за рахунок зниження собівартості шляхом раціоналізації логістичних операцій та поліпшення якості постачання (логістичний сервіс);

- здобутки науково-технічного прогресу, і, зокрема, комп'ютеризація управління, яка дозволила ефективно контролювати всі основні та допоміжні процеси сфери виробництва і розподілу. [19, с.145]

Основні положення концепції логiстики (за Гаджинським О.М.):

1 Використання в логiстиці системного підходу. Максимальний ефект можна одержати, оптимізуючи або сукупний матеріальний потiк на всій його відстані, або окремі значнi його відрізки. При цьому всi ланки матеріального ланцюжка повиннi розглядатися як частини відповідних макрологістичних або мікрологістичних систем.

2 Відмова від використання унiверсального технологiчного і піднімально-транспортувального устаткування та використання для проведення логістичних операцій спеціального обладнання. Для використання логістичного підходу потрібно мати високий рівень науково-технiчного розвитку.

3 Гуманізація технологічних процесів у логiстиці, створення сучасних умов праці, використання спеціально підготовленого персоналу.

4 Урахування логістичних витрат на всій відстані логістичного ланцюжка.

5 Розвиток послуг логістичного сервісу на сучасному рівні.

6 Забезпечення спроможності логiстичних систем до адаптації в умовах невизначеності оточуючого ринкового середовища. [6, с.128]

Головною метою логістики є найбільш повне, з мінімальними витратами пристосування фірми до ринкової ситуацiї, збільшення власної присутності на ринку та одержання конкурентних переваг шляхом створення інтегрованої ефективної системи регулювання та контролю матеріальних та інформаційних потоків. [5, с.312]

До окремих цілей логістики можуть бути вiднесені такі:

- своєчасне постачання відповідної кількості, якості, асортименту вантажів до місця їх споживання;

- управління запасами ресурсів;

- узгодження полiтики розподілу з політикою виробництва продукції;

- формування оптимальних розмірів партій поставок та переробки;

- якісне виконання всiх замовлень у встановлені строки тощо. [3, с.412]

Уся ця сукупність цілей може бути визначена за допомогою "шести правил логістики":

1. Вантаж - необхідний товар

2. Якiсть - необхідної якості

3. Кількiсть - в необхідній кількості

4. Час - в необхідний час

5. Мiсце - в потрібному місці

6. Витрати - з мінiмальними витратами. [14, с.123]

У процесі управління матерiальними потоками в економіці вирішується багато різноманітних завдань. А саме: завдання щодо прогнозування попиту та виробництва, завдання стосовно визначення оптимальних обсягів та напрямів руху матеріальних потоків, завдання щодо організації складування, пакування, транспортування й т. ін. Усi вони вирішуються підприємствами-виробниками, транспортними підприємствами, підприємствами та організаціями гуртової та роздрібної торгiвлі, комерційно-посередницькими організаціями, які у сукупності формують логістичні ланцюжки.

Логістичний ланцюжок - група партнерів, котрі разом переробляють вхідні матеріальні ресурси й інформацію у вихідні продукти у вигляді товарів та послуг.

Кожне з цих пiдприємств (організацій) спеціалізується на виконанні якоїсь логістичної функції: інтеграційної, координуючої, регулювальної, контролюючої, плануючої, обслуговуючої.

Логiстична функція - укрупнена група логістичних операцій, спрямованих на реалізацію цілей логістичної системи.

Логiстична операція - сукупність дій, спрямованих на перетворення матеріальних та інформаційних потоків. [17, с.243]

До основних логістичних функцій можуть бути віднесені наступні:

- формування комерційних зв'язків з постачання товарів або надання послуг;

- визначення обсягів та напрямів руху матеріальних потоків;

- прогнозні оцінки потреби в перевезенні;

- розвиток, розміщення та організація складського господарства;

- управлiння запасами;

- здійснення перевезень;

- управлiння складськими операціями;

- оперативне планування виробництва. [12, 494]

Сучасне підприємство та його основна організаційна структура -- виробництво належать до категорiї складних систем. Ця обставина повинна бути врахована в аналізі особливостей функціонування підприємства, оцінці його економічної ефективності й економічного управління. Поняття "система" передбачає цілісність об'єкта, що складається з багатьох взаємопов'язаних та взаємодіючих елементів. Функцiонування цього об'єкта визначається сформульованими місією та цілями.

Більшість підприємств належить до багаторівневих ієрархічних структур з такими характерними рисами:

1. автономнiсть окремих підсистем (елементів);

2. пріоритет вищих за рівнем підсистем порівняно з нижчими;

3. керованість нижчих за рівнем підсистем з боку вищих.

З умови пов'язаності підсистем підприємства між собою, а також із системою-резидентом можна визначити певні вимоги до відносин між підсистемами, що суттєво впливають на ефективність управління підприємством:

1. необхіднiсть чіткого узгодження цілей між рівнями підсистем та системою загалом;

2. забезпечення iнформаційної сумісності підсистем, можливості оперативної обробки та передання даних у наступні ланки системи;

3. застосування єдиної формалізації структури інформації у вигляді типових документів, форм обліку, показників контролю функціонування підсистем і підприємства загалом;

4. обробка інформації, що надходить у режимі реального часу. Організація управління підприємством залежить від складності його структури, масштабу й виду діяльності, наявності зв'язків з іншими суб'єктами господарської діяльності. Для бiльшості підприємств характерні три основні види управління їх діяльністю: виробниче, організаційне й економічне. У складних умовах України відбувається процес становлення нового для неї корпоративного управління, для якого характерною є корпоративна організація власності. Це -- об'єднання фiнансових і промислових підприємств, промислових і торговельних підприємств, створення банками лізингових фірм, венчурних компаній, спільна участь кількох підприємств у створенні акціонерного капіталу одного підприємства. Права учасників таких об'єднань залежать від відсотка акцій, що їм належать. [16, с.176]

До логістичних методів управління відносять переважну більшість загальновідомих способів впливу на об'єкт управління, яким є логістичний потік.

Разом з тим до визначальних ознак приналежності методів управління до логістичних відносять і такі [33, с. 220-222]:

- кінцева мета застосування методів управління. Такою метою виступає оптимізація функціонування будь-яких бізнес-систем, що досягається шляхом мінімізації всієї сукупності трансакцій них витрат;

- поєднаність у систему способів і операцій, які підпорядковані рішенню конкретних логістичних задач;

- організаційна форма, пов'язана з впливом на конкретну логістичну систему (ланку) (вплив може бути прямим або опосередкованим);

- специфічність способів впливу, що проявляється в комплексності, спрямованій на спільний кінцевий результат логістичної діяльності.

Специфіка кожного методу логістичного управління проявляється в меті його застосування, змісті, направленості та організаційній формі.

В єдиній системі управління бізнес-об'єктами логістичні методи пов'язані як з загальними законами управління, так і специфічними принципами логістики, логістичними функціями і процесами, а також зі змістом і організаційною структурою логістичних потоків (рис. 1.4). [33,с. 223].

Методи управління, засновані на логістичних законах і принципах, виступають способами логістизації економіки всіх ієрархічних рівнів, тобто застосування до неї логістичного управління.



Рис. 1.4. Система формування методів логістичного управління бізнес-суб'єктами

Окрім того, методи логістичного управління можна класифікувати не тільки за змістом, а й за іншими ознаками. Зокрема, в залежності від частоти логістичного впливу можна виділити разові та періодичні методи. Періодичність впливу визначає особливість логістичних процесів, що відбуваються на підприємствах. Найчастіше така періодичність є загальноприйнятою, а саме, може бути квартальною, місячною, подекадною або щоденною. "В залежності від організаційних форм серед методів логістичного управління можна виділити такі:

- стратегічні, які грунтуються на даних моніторингу внутрішнього і зовнішньої логістичного середовища (моніторингу підлягають: законодавчо-нормативні акти і документи, макроекономічні показники та індикатори, діяльність логістичних посередників, показники діяльності конкурентів, планова і нормативна внутрішньогосподарська документація, дані статистичного обліку і звітності, технічна і технологічна документація тощо), що дозволяють виявити тенденції та перспективи його змін узгодити логістичні, маркетингові і виробничі стратегії підприємства, оцінити відповідність поточних логістичних планів стратегії розвитку логістичної діяльності;

- тактичні, мета застосування яких визначають базисні логістичні показники, рівень виконання плану логістичної діяльності, динаміка запасів сировини, матеріалів, готової продукції, а також рівень техніко-економічного розвитку підприємства,

- оперативні, що передбачають оцінку прибутковості підприємства з урахуванням дотримання логістичних вимог, зокрема, виконання замовлень з урахуванням своєчасного постачання замовленої кількості, асортименту та якості товарів і послуг, реагування на скарги та рейтинг рівня задоволення логістичним сервісом споживачів та іншого.

Оперативні методи пов'язані також зі швидкістю обертання капіталу, авансованого в логістичну діяльність, поточними логістичними витратами за видами діяльності, регулюванням витрато місткості і рентабельності логістичних операцій і потоків, а також всього капіталу підприємства.

За способом впливу всі методи логістичного управління можна розділити на:

- методи прямого впливу, засновані на наказах або інструкціях, в яких інтегральний логістик визначає не тільки логістичну мету, якої необхідно досягти в процесі логістичного управління, а й вказує шляхи, способи і час її досягнення, призначає безпосередніх виконавців управлінських наказів і вказівок;

- методи непрямого впливу, застосовувані шляхом постановки логістичних задач щодо визначення логістичних цілей і створення стимулюючих умов для їхнього досягнення.

Стимулюючі заходи та умови найдоцільніше обґрунтовувати при розробці логістичної стратегії і застосовувати при узгодженні інтересів постачальників і підприємства з метою взаємовигідного співробітництва. В залежності від принципів вироблення й прийняття рішень методи логістичного управління можна розділити на три види:

- перший це метод, заснований на принципі єдиноначальності, за яким управління здійснюється одноосібно, тобто призначеною управлінською особою, оперативно швидко;

- другим е метод колективних рішень, суть якого полягає в узгодженості в колективі управлінських рішень, і прийнятті їх до виконання через голосування, тобто на основі колективних компромісів, які досягаються більшістю голосів. Це говорить про складність і довготривалість прийняття таких рішень;

- третій метод характеризує колегіальність, при якій управління здійснює група уповноважених фахівців (колегією), що несе відповідальність за певну сферу діяльності. Колегіальні рішення вважають найбільш кваліфікованими і найефективнішими.

Процес прийняття логістичних управлінських рішень спирається на сукупність методів і засобів, що використовують в різноманітних управлінських системах. Серед методів прийняття логістичних рішень слід виділити:

- компромісні, побудовані на узгодженні цілей управління шляхом взаємних поступок учасників формування логістичних потоків, систем і ланцюгів;

- цільові, багатоцільові і багатомірні, за допомогою яких аналізують і проводять багатоваріантні обґрунтування управлінських рішень, аби вибрати найкращий для реальних умов функціонування логістичних систем;

- оптимізаційні, тобто ті, що втілюють загальну концепцію логістичної системи для досягнення локальних оптимумів підсистем або ланок логістичного ланцюга;

- оцінні, за допомогою яких версії й інформація поєднуються в загальне або часткове рішення щодо організації логістичних систем;

- пізнавальні, які описують способи перевірок істинності прийнятих і виконуваних рішень логістичного управління;

- діагностичні, що попереджують можливість порушень нормальної роботи логістичної системи." [33, с. 230-231].

Спрямованість методів логістичного управління на досягнення стратегічних, тактичних і оперативних цілей бізнес-структур визначає їхню сутність і види за конкретністю цілей.

Ефективне досягнення поставлених цілей можливе тільки при верховенстві стратегічних цілей і налаштуванні усіх механізмів управління на їх досягнення. Сукупність цільових установок в діяльності підприємства визначає мотиваційну направленість логістичних методів управління.

Методи логістичного управління економікою підприємства тісно пов'язані зі специфікою його діяльності, а саме з логістичними функціями.

Логістичні функції в загальній системі діяльності підприємства вимагають відповідних методів управління, спрямованих на досягнення конкретних цілей, що стоять перед цими функціями. Відтак, виконання будь-якої логістичної функції потребує розробки і застосування ефективних методів управління нею.

Ефективність методів управління логістичною системою визначає оптимальне поєднання методів логістичного управління в кожній конкретній ситуації, оскільки неможливо досягти бажаних результатів, застосовуючи тільки один метод. Тому використовують взаємоузгоджену сукупність способів, в якій один метод доповнюють іншим з метою посилення впливу за рахунок раціональної інтеграції.

Умовно можна виділити групи методів логістичного управління за такими узагальнюючими ознаками:зміст,характер впливу на об'єкт управління, масштаб використання, рівень, тип. частота та організаційні форми управлінського впливу.

Складність побудови упорядкованої сукупності методів управління полягає не тільки в трудностях охоплення їхньої різноманітності, а й у безлічі ознак, які потребують урахування при розподілі на групи.

При класифікації цих методів не можна уникнути їх переплетення в середині груп, сформованих за різними ознаками. Та все ж типологія методів логістичного управління підприємством дозволяє їх об'єднати за змістом в чотири великі групи:економічні, нормативно-правові, організаційно-розпорядницькі та соціально-психологічні.

Так як, сучасний ринок - це ринок покупці, то він висуває високі вимоги до гнучкості виробництва та часу задоволення ринкових потреб. Ці вимоги узгоджуються з логістичною концепцією. Отже, основним завданням логістики є оптимізація матеріальних, а також пов'язаних з ними інформаційних та фінансових потоків, оптимізація бiзнес-процесів з метою мінімізації загальних витрат ресурсів.

Пiдприємство, яке хоче в умовах постійно зростаючої конкуренції утриматися зі своєю продукцією на ринку, повинно, крiм постійної турботи про якісні параметри виробів, упроваджувати такі внутрішні організаційні механізми свого функціонування, що були б постійно спрямовані на максимальну координацію матеріальних, фінансових та інформаційних потоків. Інформаційні потоки акумулюють данi про поведінку клієнта на ринку та визначають поточний стан підприємства. Саме методи логістичного управління підпорядковуються стратегічним цілям підприємства, дають змогу своєчасно та адекватно реагувати на рiзноманітні фактори зовнішнього середовища, такі, як економічні, політичні, правові, соціальні, екологiчні.

На рівні підприємства логiстична система поділяється на ряд структур, які можна представити у вигляді горизонтальних підсистем у ділянці постачання, виробництва і збуту. Водночас, в рамках кожної із підсистем знаходяться структури функціонального характеру - складське господарство, транспорт, послуги, забезпечення й обробка інформації. Кожний з цих елементів є присутнім на будь-якому виробництві, а логістична концепція об'єднує їх у систему із загальними цілями і завданнями, що лежать у сфері мінімізації витрат усього виробництва загалом, а не окремих його елементів. Інструментом такого об'єднання є інформаційне забезпечення процесів виробництва, починаючи з постачання i закінчуючи збутом продукції. Дедалі відчутнішою стає необхідність у розвитку і впровадженні в практику логістичних інформаційних систем, що дозволили б органічно об'єднати в єдине ціле всі логістичні підсистеми. Це зумовлено тим, що iнформація на сучасному рівні розвитку - це самостійний виробничий чинник, потенційні можливості якого відкривають широкі перспективи для зміцнення конкурентоспроможності підприємства. При цьому інформаційна логiстична система припускає створення комп'ютерної мережі, баз даних, комунікацій, комплексу заходів щодо прийняття оперативних рiшень. В умовах невизначеності і нестійкості ринкового середовища підвищується важливість логістичного підходу до управління бізнесом. Це пояснюється рядом факторiв, серед яких розширення асортименту та рiст номенклатури продукції, зростаючий об'єм фізичних операцій у системах постачання та розподілу, підвищення вимог споживачів до рівня обслуговування.

Покращення роботи у сферi розподілу може забезпечити високу конкурентоспроможність за рахунок зниження загальних витрат і одночасного підвищення надійності та якості поставок. За кордоном логістика давно стала практичним інструментом бізнесу, а інтегрований логістичний підхід застосовується найвідомішими фiрмами і корпораціями, такими як Coca-Cola, General Motors, Volvo, Nokia та багатьма іншими. [25, с.137]

В основі логістичного менеджменту лежить iдея неперервного моніторингу всього ланцюга поставок, починаючи з постачання сировини та закінчуючи доставкою готової продукції споживачам. Керівництво підприємства отримує можливість оцінити ступiнь використання ресурсів, виявити джерела та причини втрат, скоординувати діяльність працівників з метою покращення результатів. Вiдомо, що впровадження логістичних принципів в управління матеріальними потоками дає змогу знизити рівень запасів на 30-50 % та скоротити час руху продукції на 25-45 %. Істотне зростання швидкості матеріальних та фінансових потоків приводить до більш динамічної взаємодії об'єктів ринкових вiдносин. Крім того, впровадження логістичного менеджменту дасть змогу прискорити обертання інвестованого капіталу, зменшити собівартість продукції, пiдвищити якість обслуговування споживачів і тим самим зміцнить стiйкість підприємства на ринку. Для систематизації логiстичних процесів, а також впровадження логістичного управління у повсякденну діяльність, необхідно створити самостійний підрозділ в організаційній структурі підприємства - службу логістики. Служба логістики повинна тісно взаємодіяти з основними функціональними підрозділами підприємства, забезпечуючи оптимізацію їх діяльності та системну стійкість підприємства. Вiдомо, що інвестори та закордонні партнери віддають перевагу підприємствам, які мають у своїй структурi таку логістичну службу. Створення служби логістики дасть змогу поєднати в єдину систему задачі логістичного управління внутрішніми бiзнес-процесами підприємства з бізнес-процесами партнерів та споживачів. Ефективна взаємодія функціональних підрозділів та служби логістики дасть змогу реалізувати стратегічну мету підприємства. Провiдні захiдні спеціалісти в області логістичного менеджменту Д. Бауерсокс і Д. Клосс вважають, що ріст світової економіки, експансія новітніх технологій, розвиток та iнтеграція макрорегіональних господарських структур ведуть до глобалізації логістики. Створена велика кількість транснацiональних компаній, які використовують у бізнесі глобальні логістичні канали. Перспективи їхнього розвитку пов'язані насамперед з можливим збільшенням вiддачі на вкладений капітал, більш низькими тарифами логістичних посередникiв у інших країнах, кращими фінансовими умовами. Створенню логістичних каналів сприяють великі міжнародні транспортно-експедиторськi фірми, страхові компанії, які використовують глобальні телекомунікаційні мережі. [8, с.89]

1.3 Основні шляхи застосування логiстики в діяльності українських підприємств

Застосуваня логістики на пiдприємстві має здійснюватись системно. Отже, повинна створюватись логiстична система.

Стадії розвитку логiстичних систем.

Сьогодні виділяють чотири послідовні стадії розвитку логістичних систем.

Перша стадія розвитку логістики має такі характерні риси. Підприємства працюють на основі виконання смiнно-добових планових завдань, форма управління логістикою найменш удосконалена. Сфера дій логістичної системи пов'язана тільки з організацiєю збереження готової продукції та її транспортуванням.

Система діє за принципом безпосереднього реагування на щоденні коливання попиту та проблеми в процесi розподілення продукції. Робота системи логістики на цiй стадії її розвитку на підприємстві оцінюється величиною частки витрат на транспортування і iнші операції по розподіленню продукції в загальній сумі прибутку вiд продажу.

Для другої стадії розвитку логiстики характерним є управління потоком виробляємих підприємством товарів вiд останнього пункту виробничої лінії до кінцевого споживача. Контроль системи логiстики розповсюджується на такі функції: обслуговування замовника, обробка замовлень, збереження готової продукції на підприємстві, управлiння запасами готової продукції, перспективне планування роботи системи логiстики. Для виконання цих завдань використовуються комп'ютери, однак відповідні інформаційні системи не відрізняються, як правило, високою складнiстю.

Робота логiстичної системи оцінюється виходячи із порівняння кошторису витрат та реальних витрат.

Системи логiстики третього рівня контролюють логiстичні операції від закупівлі сировини до обслуговування кінцевого споживача продукції. Додатковими функціями таких систем є:

1) -доставка сировини на підприємство;

2) прогнозування збуту;

3) виробниче планування;

4) добування або закупiвля сировини;

5) управлiння запасами сировини або незавершеного виробництва;

6) проектування систем логiстики.

Єдина сфера, яка на цiй стадії не контролюється логiст-менеджером, - це повсякденне управління підприємством. Робота системи оцiнюється шляхом порівняння зі стандартом якості обслуговування. При цьому підприємства намагаються підвищити продуктивність системи, а не знизити витрати, що характерно для другої стадії розвитку логiстики. Управління здійснюється не за принципом безпосереднього реагування, а засновано на плануванні випереджуючого впливу.

Сфера дій в логiстичних системах четвертої стадії подібна третій за винятком того, що тут iнтегруються процеси планування та контролю операцій логістики з операціями маркетинга, збуту, виробництва i фінансів. Така iнтеграція сприяє тому, що пов'язуються часом протилежні цiлі різних підрозділів підприємства. Управління системою здійснюється на основі тривалого планування. Робота системи при цьому оцінюється з урахуванням вимог міжнародних стандартiв. Підприємства здійснюють свою діяльність, як правило, не тальки на національному або регіональному рівні, але й на глобальному. Вони виробляють продукцію для свiтового ринку і управляють часткою світових систем виробництва та розподiлення, враховуючи оптимізацію витрат та задоволення потреб замовників. [24, с.236]

Практичний досвід роботи підприємств рiзних країн доводить, що перехід від першої стадії розвитку систем логістики до більш високих може проходити як поступово, так і скачками (при вiдповідних умовах: об'єднання підприємств, новий режим управління, політичні інiціативи). Перехід на більш високий рівень може проходити різними темпами: статистичнi дані доводять, що послідовний перехід від однієї стадії до іншої може бути протягом від шести місяців до двох років; перехід вiд першої стадії до четвертої займає десь 20 років. Але сьогодні надається оптимістичний прогноз, який очікує скорочення терміну переходу до 10 років у зв'язку з мiжнародною конкуренцією і можливістю використання досвіду тих підприємств, якi вже пройшли цей шлях.

...