Проектування виробництва нового безалкогольного напою "Ранковий", збагаченого квітковим пилком

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Аналітичний огляд літератури за темою

1.1 Функціональні харчові продукти для оздоровлення населення

1.2 Аналіз сучасних способів проведення технологічних процесів за обраною темою

1.2.1 Підготовка води технологічного призначення

1.2.2 Фільтрування води

1.2.3 Пом'якшення води

1.2.4 Знезараження води

1.2.5 Дехлорування

1.2.6 Деаерування

1.2.7 Приготування білого цукрового сиропу

1.2.8 Сатурація та розлив газованих напоїв

1.3 Переваги та недоліки класичних технологій отримання харчових продуктів

1.4 Структура корпорації «Оболонь»

1.5 Обгрунтування обраного виду харчової продукції та способів її виробництва

1.5.1 Аналіз сучасного асортименту продукції, способів виробництва та та технологічного устаткування на підприємстві

1.5.2 Нові напрями у виробництві конкретного виду продукції із зазначеного асортименту

1.6 Техніко - економічне обгрунтуваннязапропонованого способу отримання безалкогольного тонізуючого напою з квітковим пилком

2. Технологічна частина

2.1 Характеристика сировини для виробництва безалкогольного тонізуючого напою з квітковимпилком

2.2 Характеристика допоміжної сировини та матеріалів для виготовлення безалкогольного тонізуючого напою

2.3 Вибір та обґрунтування технологічного процесу та режимів виробництва безалкогольного тонізуючого напою «Ранковий»

2.4 Опис технологічного процесу виробництва тонізуючого напою «Ранковий» та розроблення апаратурно-технологічної схеми

2.5 Організація контролю якості продукції з переліком використаних методик контролю

2.5.1 Технохімічний та мікробіологічний контроль виробництва

2.5.2 Контроль технологічних параметрів

2.5.3 Контроль хімічних і мікробіологічних показників напоїв

3. Екологічна частин

3.1 Характеристика відходів,стічних вод і викидів підприємства

3.1.1 Водні ресурси

3.1.2 Атмосфера

3.1.3 Енергоресурси

3.1.4 Вплив на навколишнє середовище

3.2 Рекомендовані заходи щодо охорони навколишнього середовища

3.2.1 Інноваційні екологічні проекти

3.2.2 Переробка пивної дробини

3.2.3 Переробка і збір ПЕТ пляшки

3.2.4 Альтернативна енергетика: виробництво палива із відходів пластмаси

4. Охорона праці на підприємстві ПАТ «Оболонь»

4.1 Аналіз небезпечних чинників виробництва та техніка безпеки при експлуатації обладнання

4.1.1 Аналіз шкідливих і небезпечних чинників

4.1.2 Освітлення (ГОСТ 21.607-82)

4.1.3 Вібрація (ГОСТ Р ИСО 10816-3-99)

4.1.4 Виробничий шум (ГОСТ 27409-97)

4.1.5 Електробезпека (ГОСТ 12.1.038-82.)

4.1.6 Пожежна безпека(ГОСТ 12.1.004-91)

5. Науково-дослідна робота

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

безалкогольний напій виробництво

Значення напоїв у харчуванні людини загально відоме. Протягом багатьох віків люди залежно від виду місцевої сировини та природних умов створювали різноманітні напої - лікувальні, прохолоджуючі, тонізуючі, освіжаючі тощо. Велике значення мають також смакові якості напоїв, зручність у споживанні, незмінна симпатія дорослих і дітей.

З точки зору функціональної дії технологів з оздоровчого харчування приваблюють такі якості напоїв:

Профілактичні;

Адаптогенні;

Імуномоделюючі;

Радіопротекторні;

Антистресові;

Тонізуючі;

Загальнозміцнюючи.

Асортимент групи напоїв, які виробляє сучасна харчова промисловість, включають газовані безалкогольні напої (освіжаючі, тонізуючі, профілактичні, спеціального призначення); негазовані напої на концентрованих основах; сиропи і бальзами тощо.

В нашій роботі ми приділили увагу саме газованим безалкогольним напоям, що являють собою насичені двоокисом вуглецю водні розчини цукру з додаванням продуктів перероблення плодово-ягідної сировини, пряно-ароматичної, ароматичних сполук, різноманітних екстрактів, органічних кислот.

Тому метою даного проекту є створення нового безалкогольного напою тонізуючої дії на основі неосвітленого яблучного соку з додаванням квіткового пилку.

Цей напрям є надзвичайно актуальним з ряду причин. Відомо, що повноцінне харчування людина можливе лише при достатній кількості в її раціоні рослинної їжі, більшу частину якої складають ягоди і фрукти. Однак ці продукти є сезонними і тому для збереження усіх цінних сполук, які входять до їхнього складу, плодово-ягідну продукцію потрібно переробляти на напівфабрикати. А фрукти і ягоди якраз можна зберігати у вигляді соків та напоїв впродовж року без погіршення їхньої якості.

Актуальність роботи визначається також раціональним поєднанням яблучного соку з квітковим пилком. Якості цих компонентів добре вивчено, однак ми в літературі не знайшли опису напоїв, до складу яких входить квітковий пилок.

Разом з тим відомо, що саме продукти бджільництва значною мірою складають основу довголіття. І саме наявність у пилку життєво важливих компонентів викликає до нього інтерес учених і практиків. Головною функціональною властивістю пилку є його загальнотонізуючий ефект, що і буде використано в даній роботі.

Для того, щоб досягти поставленої в роботі мети, необхідно вирішити такі завдання:

Дати загальну характеристику функціональним продуктам та їх ролі у підтриманні здоров'я людини;

Проаналізувати сучасні способи отримання безалкогольних напоїв в Україні;

Визначити шляхи створення нових видів напоїв, яких сьогодні не вистачає в раціоні харчування;

Описати конкретне підприємство, на якому можна виробляти нові напої;

Провести аналіз асортименту продукціъ, що виробляється на даному підприємстві;

Дати техніко- економічне обґрунтування виробництва нового напою з пилком квітковим ;

Охарактеризувати сировину та допоміжні матеріали для виробництва безалкогольного напою;

Охарактеризувати яблучну сировину та пилок квітковий як функціональні інгредієнти нового напою;

Описати технологічний процес отримання безалкогольного напою з квітковим пилком.

Спосіб отримання нового напою розроблено на прикладі організації виробництва на підприємстві публічного акціонерного товариства «Оболонь».

1. Аналітичний огляд літератури за темою

1.1 Функціональні харчові продукти для оздоровлення населення

Проблему майбутнього України, української нації слід розглядати насамперед з позиції визначення основних пріоритетів. Майбутнє України має оцінюватись не лише за рівнем розвитку економіки країни, а передусім за станом здоров'я кожного громадянина й нації в цілому, оскільки здоров'я --- основна життєва цінність кожної людини, найважливіший емоційний, соціальний, економічний чинник, значення якого в нинішніх умовах науково- технічної революції й несприятливого в екологічному плані довкілля постійно збільшується.[20]

Питання збереження здоров'я українців постало не випадково. За останнє десятиліття стан здоров'я населення України настільки погіршився, що проблема, без перебільшення, виросла до загрози національній безпеці. Загальну демографічну та екологічну ситуації в Україні фахівці оцінюють як кризові. Варто зазначити, що смертність зараз майже на 8% перевищує народжуваність. І тому, за останньою інформацією Держкомітету статистики, чисельність населення України за 2007 рік скоротилася на 341,6 тис. чоловік» причому міського -- на 137,1 тис, а сільського -- на 204,5 тис. За станом на 1січня цього року, нас залишилося 46,28 млн.

Зростання темпів виробництва і життя, особливості харчування, екологічно несприятливе довкілля породили у XX ст. серйозну проблему, яку називають хворобами цивілізації". Стали хронічними нервово-емоційні перевантаження. Особливої шкоди здоров'ю завдало змінення структури харчування» Воно стало нераціональним, включає багато рафінованих і крохмалистих продуктів, штучних компонентів, тваринних жирів.

Для практичної реалізації першого шляху, для здійснення програми соціально-економічних перетворень в Україні треба забезпечити населення високоякісними, доступними для всіх груп населення харчовими продуктами, що не тільки відтворюють енергетичні витрати організму, а й позитивно впливають на нормалізацію його життєдіяльності. Саме таке харчування в сучасних умовах є запорукою відновлення й підтримання на належному рівні здоров'я кожної людини і гарантом збереження генофонду нації [30].

Біологічно активні речовини, що містяться у харчовій і лікарській сировині та отриманих із них продуктах, здатні протистояти руйнівній дії вільних радикалів, відновлювати порушені функції організму, запобігати онкологічним та серцево-судинним захворюванням, сповільнювати процес старіння і подовжувати активне довголіття

Результати реалізації функціональних (оздоровчих) продуктів і моніторингу стану здоров'я споживачів дали змогу обґрунтувати необхідність введення їх до щоденного раціону кожної людини. Більше того, основні соціальні й медичні аспекти цієї проблеми виявилися настільки важливими для охорони здоров'я суспільства, забезпечення активного творчого довголіття, що Комітети експертів різних країн і Всесвітньої організації охорони здоров'я висловилися за внесення важливих змін до раціону з метою запобігти багатьом хворобам, викликаним неправильним харчуванням.

Вживання оздоровчих продуктів гарантує усунення недостатності харчування, поповнення всіх клітин потрібними компонентами, а також ослаблення впливів токсичних елементів, які є в продукті або утворюються в самому організмі в процесі його життєдіяльності. [29]

На сьогодні пріоритетною проблемою для нашої держави та її харчової промисловості є створення принципово нових технологій глибокого комплексного перероблення сільськогосподарської сировини на продукти високої якості, що забезпечують профілактику аліментарно-залежних станів і захворювань, сприяють усуненню дефіциту вітамінів, мікро- і макроелементів, інших есенціальних речовин. Усім цим вимогам відповідають оздоровчі продукти -- функціональні харчові продукти й функціональні Становлення і розвиток індустрії оздоровчого харчування передбачає розроблення харчових продуктів принципово нового покоління. Щоб вирішити цю проблему, потрібно:

-по-перше, підготувати висококваліфіковані кадри, здатні об'єднати сучасні технолопчні процеси за фізіологією і фармакологією харчування для конструювання нових продуктов з високою функциональною активністю;

-по-друге, створнтн вітчизняну індустрію здорового харчування, докорінно реконструювавши підприємства харчової промисловості й оснастивши їх потрібною технікою;

-по-трете, розробити i впровадити економічно вигідні технології виробництва продуктов як масового споживання, так i спеціального призначення[20].

Уже найближчим часом на gsдприемствах харчової та переробної промисловості можна налагодити виробництво традицsqних харчових продуктів, збагачених есенwsальними мікронутрієнтами, що надають їм функщональних властивостей. Це хліб, xлiбoбyлoчнi, борошняні кондитерські вироби з добавками вітамінів групи В, А, Е, кальцпо, заліза, йоду, селену тощо; молоко й молочні продукти з полівітамінними комплексами, молочнокислими бактеріями, лактобактеріями; асортимент низькокалорійних олієжирових продуктів з функцінальними інгридієнтами; безалкогольні напої з екстрактами лікарських рослин

3 часом, коли на державному piвнi в Україні буде прийнято й реалізовано Концепщю державної політики в галузі здорового харчування i створено iндустрію здорового харчування, коли належного значення набуде культура харчування населения й кожний зрозуміе, що несе індивідуальну відповідальність за власне здоров'я, спектр виробництва та споживання оздоровчих продуюлв постійно розширюватиметься, досягаючи рівня передових країн світу.

Розвиток харчової індустрії та технології вніс свою частку у видалення з харчових продуютв найважливіших поживних та біологічно активних речовин (регуляторних).

Свідоме і масштабне рафінування сировини та напівпродуктів загрожує несприятливими для здоров'я населення наслідками, оскільки при цьому з готових продуктів видаляється або руйнується більшість цінних мікронутрієнтів. На помилковість такої позиції вказував ще в 60-70-х роках минулого століття академік А.М.Уголєв (1992).

У результаті денатуралізації продуктів (очищення, дистиляції, рафінування) із природного продукту вилучається багато корисних речовин. Класичним прикладом може служити наш звичайний рафінований цукор, що з найціннішого продукту харчування перетворився в "білого ворога людини". Його хімічний природний склад змінився, а отже, змінився і властивий йому фізіологічний вплив на організм. Відомо, що в неочищеному жовтому цукрі містяться поряд із сахарозою (кількість якої в цукровому буряку досягає 25%, а в цукровій тростині -- 18%) містяться інші вуглеводи -- арабіноза, рафіноза. Крім цукрів у буряку є вітаміни -- В і, В2, С, Р, РР, пантотенова і фолієва кислоти, пектинові речовини й антоціани, органічні кислоти (яблучна, лимонна, щавлева, гліколева, глутарова, адіпінова, оксикапрілова, гідрокавова) і, що особливо важливо, фітинова кислота, кальцієво-магнієві солі якої мають важливі профілактичні і лікувальні властивостями, а також амінокислоти -- лізин, валін, аргінін, гістидин й інші. У ньому виявлено стерини, пурини, сапоніни і значну кількість солей життєво важливих елементів -- заліза, марганцю, калію, кальцію, кобальту, хрому. Усі ці речовини, за винятком клітковини, містяться в неочищеному цукрі. При його рафінуванні більшість важливих біологічно активних речовин залишаються в патоці, чи мелясі.

Неочищений (жовтий або коричневий) цукор, що містить перераховані речовини, має позитивні для організму властивості: справляє загальнозміцнюючу, протидіабетичну, протиатеросклеротичну, сечогінну, протизапальну дії, знижує кров'яний тиск, регулює обмін вуглеводів і жирів, знижує можливість появи карієсу зубів. Експеримент на пацюках і мишах показав, що він збільшує витривалість при навантаженнях, поліпшує віднов- лювальну функцію і збільшує тривалість життя. І. Брехман вважає, що включення жовтого цукру до раціону людини принесло б велику користь: дало б значний оздоровлюючий ефект, підвищення працездатності, зменшення імовірності виникнення карієсу, діабету, атеросклерозу й інших захворювань.

У всіх людей є всього три можливості зробити повноцінним своє харчування. По-перше, використовувати фруктово-овочевий ринок. Для багатьох, щоправда, він занадто дорогий. До того ж сьогодні фахівці стверджують, що навіть порівняно заможна людина, що проживає в сучасному екологічно неблагополучному місті, усе одно не може обійтися самими лише овочами та фруктами -- їй довелося б споживати їх фактично цілодобово[8].

Забруднене середовище і нервові перевантаження істотно збільшують потребу у вітамінах.

Необхідно також ураховувати, що збагачення продуктів -- це фактичне повернення їм цінних елементів, що неминуче втрачаються при переробленні, транспортуванні, зберіганні

По-друге -- аптека з її нинішнім широким спектром різних вітамінно- мінеральних комплексів. Але для більшості людей вони не по кишені.

Залишається третій шлях -- збагачення харчових продуктів масового споживання (хлібобулочні, макаронні, кондитерські і молочні вироби, соки, напої, ковбаси). У десятках країн світу цей шлях уже зарекомендував себе як найбільш економічний, вигідний і реальний як для багатих, так і бідних країн[1].

XX століття принесло фантастичні зміни в індустрію харчових продуктів. З дрібних напівкустарних виробництв із традиційною технологією, що створювалася століттями емпіричним шляхом, вона перетворилася в могутню наукомістку галузь промисловості, що складається з найсучасніших промислових підприємств і наукових центрів. В основі виробництва харчових продуктів лежать науково обґрунтовані технології, найвища механізація, автоматизація і комп'ютеризація виробництва, створюється нове покоління харчових продуктів.

Змінюються вимоги до сировини й сама сировина. Безумовно, одним із найважливіших питань є з'ясування можливості використання в якості сировини трансгенних рослин і тварин. Тут існує цілий комплекс проблем: безпека технології перероблення, нові технологічні можливості та їхнє апаратурне вирішення, нові види продуктів. Особливу увагу в XXI ст. приділяють розробленню й застосуванню харчових та біологічно активних добавок до їжі.

Можливо,формули їжі XXI століття, запропоновані Інститутом харчування Російської академії медичних наук, у яких обов'язковим компонентом є біологічно активні добавки до їжі (БАД до їжі), стануть реальністю.

Особливу увагу слід приділити екології виробництва, створенню замкнутих циклів цілком безвідхідного виробництва.

Необхідність одержання нових продуктів, розроблення нових технологій викликають потребу у створенні нового покоління устаткування. Очевидно, це мають бути поточні, цілком автоматизовані і комп'ютеризовані лінії.

Важливим також є вирішення проблеми фасування, упаковування та транспортування харчової продукції. Наша їжа повинна зберегти свою привабливість, властивий їй смак, аромат, національні традиції. І цілком відповідати рекомендаціям медиків, тобто відповідати способу життя, виду діяльності, віку, звичок тощо.

Усі ці питання можуть бути вирішені тільки за наявності сучасної й ефективної системи підготовки фахівців різного рівня

Уже перша половина XX століття ознаменувалася такими фундаментальними здобутками науки про харчування, як відкриття вітамінів, виявлення важливості для тварин і людини ряду амінокислот та мінеральних речовин, встановлення факту застосування до людського організму законів термодинаміки (включаючи формулювання концепції харчових ланцюжків), дешифрування катаболізму білків, ліпідів і вуглеводів їжі до мономерних одиниць, із яких вони складаються, з подальшим синтезом в організмі :складніших сполук, притаманних його тканинам тощо.

На основі цих здобутків було розгорнуто широкий наступ на хвороби, спричинені харчовою недостатністю, що привело до ліквідації багатьох форм недостатності вітамінної, мінеральної й білково-калорійної. На базі фундаментальних відкриттів науки про харчування було визначено потребу людини в енергії й різних нутрієнтах і розроблено кількісні рекомендації з її оптимального задоволення.

У другій половині XX століття ситуація в науці харчування дещо змінилася: виявлення нових есенціальних чинників було в основному завершено; вивчення тонких механізмів обміну нутрієнтів, включаючи вітаміни й мінеральні субстрати, відійшло в галузь біохімії й молекулярної біології; значною мірою відокремилися від науки про харчування термодинамічні дослідження людини й тварин[20].

Змінилися й запити практики до науки про харчування: у промисловості розвинених країнах відійшло на другий план завдання боротьби з гострими проявами недостатності вітамінів і білку. Натомість виникла проблема профілактики захворювань, пов'язаних із надлишковим харчуванням, споживанням у великих кількостях цукру, жиру, солі.

Генетика з усією очевидністю показала неоднорідність людської популяції й існування спадкових захворювань, які вимагають особливого режиму харчування. Все більше назрівала необхідність застосування до вирішення практичних завдань, пов'язаних із харчуванням людини, системного підходу з урахуванням досягнень інших наук, які ще кілька десятиліть тому видавалися надто далекими від науки про харчування.

З'явилася можливість аналізу фактів, накопичених у різних розділах науки про харчування й у суміжних науках, у їхньому системному взаємозв'язку; назріла необхідність розгляду окремих положень із точки зору вияву в них загальних закономірностей процесів життєдіяльності організму. Теорія регулювання й біокібернетика відкрили можливість трактування процесів асиміляції нутрієнтів із точки зору загального принципу функціональної архітектоніки, що лежить в їхній основі. [27,28,29,30]

Біологічна цінність їжі визначається вмістом у ній необхідних організму незамінних харчових речовин -- білків, жирів, вуглеводів, вітамінів, мінеральних солей. Для нормальної життєдіяльності людини потрібно не тільки постачання її адекватною (відповідно до потреб організму) кількістю енергії і харчових речовин, але і дотримання певних співвідношень між численними чинниками харчування, кожному з яких належить специфічна роль в обміні речовин. Як відомо, харчування, що характеризується оптимальним співвідношенням харчових речовин, називається збалансованим.[29]

При виробництві нових харчових продуктів слід виходити з положення, що їхніми джерелами є продукти тваринного і рослинного походження, які умовно поділяють на кілька основних груп. Перша група включає молоко та молочні продукти (сир кисломолочний, сири тверді, кефір, йогурт, ацидофілія, вершки тощо); друга -- м'ясо, птицю, рибу, яйця і виготовлені з них продукти; третя -- хлібобулочні, макаронні і кондитерські вироби, крупи, цукор, картоплю; четверта -- жири; п'ята -- овочі, фрукти, ягоди, зелень; шоста -- прянощі, чай, кава і какао.

У природі немає ідеальних харчових продуктів, що містили б комплекс усіх харчових речовин, необхідних людині (виняток -- материнське молоко). При різноманітному харчуванні, тобто змішаною їжею, що складається з продуктів тваринного і рослинного походження, в організм людини зазвичай надходить цілком достатньо поживних речовин. Розмаїтість харчових продуктів у раціоні позитивно впливає на його харчову цінність, оскільки різні продукти доповнюють один одного певними компонентами. Крім того, різноманітне харчування сприяє кращому засвоєнню їжі.

Глобальне забруднення поверхневих вод і суходолу (в тому числі радіоактивне) призводить до забруднення харчових продуктів токсичними елементами, пестицидами, антибіотиками, радіонуклідами, що викликають ослаблення захисних сил організму й у першу чергу знижують антитоксичну функцію печінки, легень, нирок, шкіри тощо. [11,21]

У питаннях дотримання безпеки харчових продуктів необхідно враховувати також можливість небажаної взаємодії між інгредієнтами. Особливо це стосується продуктів нового покоління, модифікованих продуктів та продуктів біотехнології.

Відомо, що хімічний склад їжі справляє регулюючий вплив на системи живих організмів, що відповідають за всмоктування, транспорт, метаболізм та виведення лікарських сполук, що врешті решт виражається у здатності їжі модифікувати фармакокінетику та фармакологічну активність ліків і реалізацію їхньої біологічної дії. З іншого боку, лікарські препарати можуть порушувати всмоктування та засвоєння харчових речовин, що негативно впливає на загальний стан хворих, подовжує термін захворювання. Це зумовлює необхідність у сучасних умовах досліджувати проблеми біохімічних механізмів сумісності компонентів харчових продуктів та лікарських сполук, установлення оптимальних режимів та структури харчування для реалізації найсприятливіших харчових ефектів лікарських сполук в організмі людини. Тому сьогодні технологія харчових виробництв як наука і практика має розвиватись у постійній взаємодії із останніми досягненнями медичних знань.

Таким чином, у сучасному розумінні харчова індустрія має стати складним комплексом таких основних складових:

-взаємопов'язаних харчових виробництв основних напрямів, у тому числі білковмісних, жировміснцх, вуглеводовмісних, функціональних продуктів та виробництв біологічно активних добавок до їжі;

-міжгалузевих організацій (наукових організацій рослинництва, медицини)

-організацій з виробництва біологічно активних добавок до їжі.

-організацій з утилізацій відходів.[28,30]

1.Харчування населення -- один з найважливіших чинників, що визначають здоров'я нації, її потенціал і перспективи розвитку. Здорове харчування є запорукою активного довголіття, підвищення імунітету, забезпечення нормального росту та розвитку дітей, ключовою умовою прогресу й якості життя.

2.Розроблення і впровадження оздоровчих функціональних продуктів в умовах України нині потребує особливої інтенсифікації різноманітних процесів. Для того щоб оздоровчі харчові продукти стали доступними й потрібними для масового споживача, вони мають увійти до структури виробництва у широких масштабах і органічно доповнити склад традиційної української кухні.

3.Для забезпечення населення України здоровим харчуванням на сучасному рівні харчової індустрії до її комплексу має входити, поряд із виробниками сільськогосподарської сировини та готової продукції, також галузь, діяльність якої спрямовано на аналіз, об'єктивну оцінку та розроблення раціональної технології отримання харчових оздоровчих продуктів, а також визначення вимог до сільськогосподарської сировини, особливо при виробництві продуктів для дитячого харчування та оздоровчого призначення.

4.Необхідно,щоб держава, виробники та продавці продовольчих товарів надавали населенню постійну інформацію щодо безпеки харчових продуктів.

5.Основні положення фармаконутриціологіі є науковим підґрунтям розроблення, виробництва й застосування оздоровчих харчових продуктів високої біологічної та фізіологічної активності. Такі продукти забезпечують в організмі людини нормалізацію механізмів ферментативного каталізу та обміну речовин, підтримання гомеостазу та біохімічних функцій в умовах несприятливого екологічного довкілля.

6.Найпростіший шлях створення широкого спектру оздоровчих продуктів -- збагачення традиційних видів їжі біологічно-акт речовинами (вітамінами, мікроелементами, поліненасиченими жирними кислотами). Регулярне споживання розроблених продуктів відповідає принципам здоров'я населення та істотно знижуючи ризик виникнення хвороб.

7.Важливим напрямом у створенні індустрії здорового харчування є також конструювання та виробництво широкого спектру біологічно активних добавок до їжі на основі науково обґрунтованих і перевірених практикою медико-біологічних принципів.

8.Розв'язання проблеми створення та розвитку індустрії здорового харчування повинно розглядатись щонайменше з трьох позицій -- адекватності структури і масштабів споживання оздоровчих продуктів потребам людини; абсолютної безпеки таких продуктів для живого організму; технологічної та економічної доцільності їх виробництва та використання

9.Функціональні напої посідають особливе місце в структурі оздоровчого харчування. Безалкогольні напої використовують як для втамування спраги, так і для оздоровлення організму. Необхідно розширювати асортимент безалкогольних напоїв тонізуючої дії, як для масового споживання так і для спеціальних груп населення.

1.2 Аналіз сучасних способів проведення технологічних процесів за обраною темою

Безалкогольні напої характеризуються мінімальною концентрацією спирту і використовуються як для втамування спраги, так і для оздоровлення організму. Більшість безалкогольних напоїв мають тонізуючі властивості, приємний аромат і смак завдяки вмісту цукрів та інших екстрактивних речовин, які потрапляють до них із екстрактами[19].

Залежно від сировини, яка використовуеться для виробництва напоїв, останні поділяються на групи:

1. Соковмісні напої.

2. Напої на зерновій осеові.

3. Напої на пряно-ароматичній рослинній сировині.

4. Напої на ароматизаторах і ароматичних спиртах.

5. Мінеральні води.

За способом оброблення рідкі напої випускають не пастеризованими, пастеризованими, без консервантів, з консервантами, холодного і гарячого розливу.

Споживчі властивості значною мірою залежать від якості сировини, що використовується у виробництві.

Принципо технологічна схема виробництва безалкогольних напоїв є загальною , до якої залежно від групи напою додаються певні стадії.

1.2.1 Підготовка води технологічного призначення

Як правило, питна вода, що надходить на виробництво, потребує додаткової підготовки і, насамперед, зменшення жорсткості. При використанні іонообмінного способу воду пом'якшують у іонообмінному фільтрі і збирають в збірнику для пом'якшеної води .

Регенераційний розчин для іонообмінного фільтра готують у солерозчиннику. Пом'якшену воду охолоджують в теплообміннику, подають в деаераційну колонку і, далі, в сатураційну колонку сатураційної установки, куди надходить діоксид вуглецю з ресивера. Ресивер призначено для редукування тиску діоксиду вуглецю, що поступає з балонів черезколектор.

1.2.2 Фільтрування води

Наявність у воді механічних забруднень вимагає установки фільтра механічного очищення. Як завантаження такого фільтра використовують кварцовий пісок. На підприємствах застосовують фільтрування води через керамічні фільтруючі патрони з пористої кераміки з порами розміром не більш 1,57 мкм, фільтри тонкого фільтрування з порогом затримки часток від 0,2 до 100 мкм.

1.2.3 Пом'якшення води

Установка пом'якшення води слугує для видалення солей твердості (в основному кальцію і магнію). Сучасні установки пом'якшення гарантують зниження змісту солей фактично до 0,05 моль/м3. У вітчизняній практиці в якості ионообменных матеріалів застосовують сульфовугілля та іонообмінні смоли. Закордонні установки пом'якшення води обладнані механізмами автоматичної регенерації іонообмінної смоли

1.2.4 Знезараження води

Санітарно-технічні процеси ліквідації у воді мікроорганізмів (бактерій, вірусів), які перешкоджають її використанню для пиття, господарських потреб і промислових цілей або викиданню в природні водойми.

Розрізняють реаґентні (хімічні) і безреаґентні (фізичні) способи

1.2.5 Дехлорування

Відщеплення хлору від органічних сполук.Це відбувається на вугільній колонці.

1.2.6 Деаерування

Аерування (або, кажучи простіше, окислення киснем) застосовується лише у промислових масштабах. Для того, щоб окислити, відстояти і потім ще профільтрувати воду у такий спосіб, будуть потрібні дуже великі резервуари для води і чимало терпіння, щоб дочекатися закінчення процесу.

Приготування сиропу відбувається за допомогою цукрозчиної форми з мішалкою,прі температурі 85°С і задають розрахункову кількість цукру.Далі йде механічна очистка за допомогою трап фільтра.На виході отрімуємо чистий сироп ,пастеризація при температурі 85-95 °С, сухі речовини 56-64%.Охолодження. у додатковій ємкості розчиняють лимонну кислоту 1:2(консерванту 1:10), додають до сиропу.

1.2.7 Приготування білого цукрового сиропу

Білий цукровий сироп одержують шляхом розчинення цукру в воді, кип'ятіння водного розчину цукру, фільтрування й охолодження готового сиропу. Для запобігання бродіння цукру при зберіганні його концентрують до вмісту сухих речовин 60-65%. Цукровий сироп готують у сироповарильних апаратах. Тривалість варіння цукрового сиропу складає біля 2-х годин. Сироп готують таким чином. Спочатку в апарат заливають воду і підігрівають до 55...60 °С. Після цього вмикають перемішувач і завантажують розрахункову кількість цукру. Після повного розчинення цукру утворений розчин нагрівають до кипіння І видаляють утворену на його поверхні піну. В процесі варки сиропу двічі знімають піну (при виключеному підігріві). Тривалість варки складає не менше 30 хвилин, що обумовлено необхідністю знищення слизоутворюючих бактерій та інших термостійких мікроорганізмів. Тривале кип'ятіння небажане з причини можливого термічного розкладу сахарози та появи характерного жовтого або бурого кольору. Закінчення операції визначають за вмістом сухих речовин у сиропі.

При досягненні концентрації сиропу 60...65 % варку припиняють. Сироп у гарячому стані подають на фільтрацію, для чого використовують фільтри безперервної дії різних конструкцій. Для видалення механічних домішок використовують сітчастий фільтр. Такий фільтр являє собою сталевий циліндричний корпус, обладнаний кришкою, яка закривається герметично. В корпусі фільтру закріплені два циліндричних сита, вставлених одне в друге. В нижній частині корпус фільтру обладнано краном і штуцерами для введення і виведення сиропу. Для повного видалення домішок сироп фільтрують підтиском на рамних фільтр-пресах. Як фільтруючий матеріал використовують фільтр- картон, шинельне сукно, бельтинг та інші матеріали. Зняту при варці піну і зібрані з мішків залишки цукру розчиняють в воді у співвідношенні 1:3 і ретельно фільтрують. Фільтрат використовують при наступних варках сиропу.

Після фільтрування цукровий сироп охолоджують крижаною водою або розсолом в протитічних теплообмінниках до температури 10...20 °С і перекачують у збірники для зберігання. Сироп зберігають у збірниках з інертного матеріалу, обладнаних вимірювальними пристроями.

1.2.8 Сатурація та розлив газованих напоїв

Процес штучного насичення води діоксидом вуглецю називається сатурацією.

Присутність у безалкогольних напоях діоксиду вуглецю надає їм ігристості, гостроти смаку, підвищує біологічну стійкість. Ступінь сатурації води повинен забезпечити нормативний вміст діоксиду вуглецю в готовому напої. Оскільки розчинене в воді повітря утруднює процес розчинення діоксиду вуглецю, насиченню води діоксидом вуглецю передує деаерація.

Процес сатурації проводять у спеціальних сатураторах різної конструкції. Розлив газованих напоїв у пляшки передбачає приготування безпосередньо напою, наповнення пляшок напоєм, закупорювання, бракування, наклеювання етикеток та укладання пляшок у ящики.

Сучасним способом приготування напоїв є синхронно-змішувальний. Синхронно-змішувальна установка використовується замість існуючих раніше трьох машин із дозатора купажного сиропу, перемішуючого автомату і сатуратора. В одних синхронно-змішувальних установках насичують діоксидом вуглецю воду, після чого її змішують з сиропом у певному відношенні, в інших - сатурують суміш деаерованої води і купажнош сиропу.

Для приготування безалкогольних напоїв синхронно-змішувальним способом використовують установки різних конструкцій. Установка передбачає деаерування води, дозування деаерованої води і купажного сиропу, їх змішування, насичення напою діоксидом вуглецю та розлив.

Установка працює таким чином. Воду охолоджують в апараті до температури 4 °С і подають в де аераційний апарат, де за допомогою вакуум-насоса створюють розрідження для видалення повітря. Ступінь розрідження контролюють вакуумметром. Деаеровану воду направляють насосом у збірник. Одночасно в збірник подають купажний сироп. Дозування здійснюють за допомогою дозувального пристрою, а змішування - у змішувачі. Водно-купажна суміш поступає в сатуратор, де відбувається її остаточне перемішування насосами та насичення діоксидом вуглецю. Готовий напій насосом подають у витратний збірник і далі на розлив.

Продуктивність установки Б2-ВРР/6 становить 12000 дм3/год., режим роботи автоматичний[19].

До нових технологій напоїв слід відносити також розробку учених Кемеровського технологічного інституту харчової промисловості. В цих напоях передбачено використання природних джерел вуглеводів, менш енергогасичених, ніж цукор. Так, у виробництві безалкогольних напоїв , фруктових нектарів частину цукру замінено на милясу цукрового виробництва. Встановлено, що така заміна знижує енергетичну цінність напоїв [25].

В Росії запатентовано безалкогольний профілактичний напій який містить за масою в кг на 100 дал такі компоненти : 436-484 кг пектинового екстракту з виноградних вичавок із вмістом пектинових речовин 2,5%; 200-2400 кг яблучного соку ; 80-100 кг виноградного соку; 100-120 кг біологічної добавки у вигляді водно - спиртового розчину екстракту із плодів барбарису; 4-6 кг аскорбінової кислоти і решта вода.

Таким чином отримано напій, що має гармонійний смак і аромат з легкою нотою лісової ожини. При такому співвідношенні компонентів людина отримує в одній склянці 30% добової потреби вітаміну С і пектину, що підвищує її працездатність, нормалізує роботу серцево - судинної та нервової систем,сприяє зміцненню імунної системи [32].

Цікавою є також розробка французьких вченних [31]

Це натуральний дієтичний напій, що тамує спрагу, поліпшує травлення у дітей та дорослих. До складу напою входять такі інгредієнти : свіжі або сухі листя лара (Laurus nobilis ), що справляють заспокійливу, антисептичну, противірусну і бактерицидну дії; шкірка лимона , що справляє тонізуючу даю при слабкості і втомі , поліпшує стан організму при атеросклерозі, грипові, підвищеному холестерині; цукор і вода . Для приготування напою беруть 500 мл води , 7-13 листків лавру , шкірку лимона і 5 шматочків цукру. Інгридіенти вносять в ємкість з водою і кип'ятять суміш протягом 15 хвилин.

Із наведеного огляду видно, що ринок безалкогольних напоїв динамічно розвивається. Новим його напрямку є створення напоїв із соціально значущими властивостями . Вони сприяють досягнення важливого та пріоритетного завдання - поліпшення стану здоров'я споживачів.

Концепція створення таких напоїв ґрунтується на трьох взаємодоповнюючих принципах:

- збагачення напоїв такими компонентами , котрі забезпечують профілактику захворювань(біологічно активні речовини та біологічно активні добавки);

- виключення із складу напоїв інгридіентів, котрі не відповідають принципам здорового харчування (етилового спирту, легко засвоюваних вуглеводів, консервантів та інших добавок);

- біологічна розмаїтість сировинного складу напоїв.

В наш час Україна має всі необхідні передумови для розроблення та впровадження нових профілактичних та оздоровчих напоїв:

- напої на молочній основі з плодово - ягідними та овочевими наповнювачами;

- фіточаїв та бальзамів на основі дикорослих рослин;

- впровадження водостей у виготовлення лікувально - профілактичні напої;

- створення безалкогольної продукції , збагаченої йодом та іншими мікроелементами;

- збагачення соків пектином та вітамінами;

- збагачення напоїв сироватковими білками,зокрема, глутатіоном;

- Використання лікувальних рослин для виготовлення безалкогольних бальзамів.

Український ринок функціональних напоїв поки що представлений вузьким асортиментом, однак можливості його розвитку надзвичайно перспективні, а отримана продукція буде повністю відповідати міжнародним стандартам.

1.3 Переваги та недоліки класичних технологій отримання харчових продуктів

Основні дефекти безалкогольних напоїв пов'язані з виникненням у них осадів. Порушення стійкості викликається причинами біологічного і небіологічного характеру. Біологічні помутніння з'являються в результаті розвитку різних видів мікроорганізмів, що у напоях можуть споживати цукор, органічні кислоти, інші розчинні речовини.

Безалкогольні напої являють собою добре живильне середовище для дріжджів, бактерій, цвілевих грибів, у них присутні у невеликих концентраціях азотисті речовини, вітаміни; рН напоїв - 2,5-5.

Ознаками мікробіолочного псування напоїв є:

зовнішні зміни: поява муті, слизу осаду, зміна фарбування, поява на поверхні кілець плівок;

підвищення тиску в пляшці через нагромадження вуглекислого газу. При відкриванні утворюється велика кількість піни, спостерігається викид напою, маслянистий присмак (ознака розвитку лейконостоку), смак цвілі та ін.

Найчастіше у напоях розвиваються дріжджі. Вони розмножуються за наявності хоча б невеликої кількості кисню. Викликають шумування в основному напої на фруктових соках. Осмофільні, стійкі до високих концентрацій цукру дріжджі викликають псування сиропів, концентратів. Інфікують напої також молочнокислі та оцтовокислі бактерії. Оцтовокислі бактерії потребують присутності кисню, віддають перевагу рН не нижче 4, частіше розмножуються у негазованих напоях і квасі, зброджуваному у відкритих ємностях, з утворенням плівок на поверхні.

Молочнокислі бактерії утворюють стійку муть і призводять до збільшення кислотності у продукті. До них відносять і слизоутворюючі бактерії - лейконосток, що перетворюють сахарозу в слизуватий продукт - декстран. Вони потрапляють у напій в основному з цукром[19].

Особливе місце серед бактерій-шкідників виробництва займає кишкова паличка, її присутність звичайно безпосередньо не впливає негативно на продукт, але підвищені концентрації цих бактерій свідчать про забруднення напоїв, недотримання санітарно-гігієнічного режиму на підприємстві.

Запобігти мікробіологічному псуванню напоїв можна шляхом забезпечення належного санітарно-гігієнічного стану підприємства, устаткування, трубопроводів, якісної водо підготовки для виробництва напоїв, якісного миття та дезінфекції устатковання, а також застосування термічної обробки цукрових, купажних сиропів, створення необхідної кислотності та ступеня насичення диоксидом вуглецю готового продукту.

Зі спеціальних методів підвищення біологічної стійкості використовують пастеризацію напоїв на зерновій сировині та застосування консервантів, в основному бензойної та сорбінової кислот, а також їхніх солей.

Крім біологічних помутнінь, у напоях можуть утворюватися осади колоїдної природи. Вони пов'язані з порушенням стабільності колоїдної системи напоїв: дубильних, пектинових речовин та Ін., а також з хімічними реакціями між складовими частинами продукту. При взаємодії карбонату кальцію, що міститься у воді, з лимонною кислотою утворюється осад лимоннокислого кальцію або з'являється опалесценція напою.

Помутніння та осади можуть також утворюватися при взаємодії солей заліза з дубильними речовинами соків і вин, з колером. У присутності міді й кисню активізуються окисні процеси, у результаті яких осмолюються ефірні олії цитрусових настоянок. Пектинові, білкові, дубильні І фарбові речовини, що містяться у напоях у вигляді колоїдних розчинів, під впливом різних факторів (зміна кислотності середовища, вплив тепла тощо) можуть коагулювати з утворенням суспензії.

Запобігання колоїдним помутнінням зводиться до усунення причин їх появи, за допомогою технологічних прийомів: пом'якшення води, фільтрування компонентів чи купажу купажного сиропу, добре насичення напою диоксидом вуглецю, що зменшує окисні процеси.

Огляд застосовуваних видів сировини дозволяє побачити, що виробництво безалкогольних напоїв використовує як натуральну, такі синтетичну сировину, причому в теперішній час спостерігається тенденція до поступового скорочення натуральних компонентів, заміна їх синтетичними. Незважаючи на те, що основною вимогою до сировини, використовуваній у виробництві безалкогольних напоїв, є її безпека, таку тенденцію не можна назвати благополучною. І це пов'язано, насамперед, з віковою структурою споживачів напоїв. Відомо, що найбільш популярними безалкогольні напої є у дітей, анатомо-фізіологічні особливості яких сприяють підвищеному споживанню рідини. Особливості організму, що розвивається, обумовлюють обережність при оцінці доцільності використання харчових добавок під час виготовлення харчових продуктів для дітей (у тому числі й напоїв)[23].

Проблема збалансованого раціонального харчування передбачає розвиток виробництва низь калорійних, дієтичних продуктів, у тому числі безалкогольних напоїв, у яких цукор, як головний носій калорійності, частково або цілком замінений на низькокалорійні чи некалорійні речовини V даний час частка таких напоїв у світовому виробництві складає понад 60%.

Дані Комітету експертів ВООЗ по харчових добавках підтверджують, що найчастіше використовувані заразу виробництві безалкогольних напоїв підсолоджувані (аспартам, сахарин, ацесульфам.) у рекомендованих припустимих концентраціях є безпечними для споживача. Крім того, застосування у виробництві суміші цих речовин дозволяє досягти синергічного ефекту з одночасним зниженням рівня споживання окремих Інгредієнтів. Однак, дане положення в основному стосується сумішей, зроблених фабрично, що представляють собою гомогенізоване середовище.

З огляду на розходження у зовнішньому вигляді та фізико-хімічних властивостях різних підсолоджувачів однорідну суміш у кустарних умовах зробити дуже важко. Як вважають фахівці, такі спроби призведуть до кінцевого поділу компонентів і зміни смакових якостей напоїв.

На жаль, не вирішеним залишається питання лабораторного контролю за вкладенням сировини у безалкогольні напої. Визначення масової частки ароматизаторів, фарбників, багатоком понентних сумішей підсолоджувачів надзвичайно ускладнено, оскільки вимагає наявності сучасної високоточної і дорогої апаратури, розробки методик з визначення[30].

1.4 Структура корпорації «Оболонь»

Структура корпорації «Оболонь» формувалася довгі роки під впливом стратегії розвитку, що направлена на диверсифікацію виробництва, перехід на сировину власного виробництва, інноваційний підхід, абсолютну екологічну безпеку та повну соціальну відповідальність.

Корпорація «Оболонь» об'єднує головний завод, два відокремлені цехи, два дочірніх підприємства та чотири підприємства з корпоративними правами. Загалом у корпорації працює близько 7,5 тис. людей.

Основні структурні одиниці корпорації «Оболонь»

Головний завод у місті Київ:

ПАТ «Оболонь» (виробництво пива, безалкогольної продукції, мінеральної води, пивної дробини та ін.).

Дочірні підприємства:

ДП ПАТ «Оболонь» «Пивоварня Зіберта», м. Фастів, Київська обл. (виробництво пива).

ДП ПАТ «Оболонь» «Красилівське», м. Красилів, Хмельницька обл. (виробництво мінеральної води, слабоалкогольних та безалкогольних напоїв).

Підприємства з корпоративними правами:

ПАТ «Охтирський пивоварний завод», м. Охтирка, Сумська обл. (виробництво пива, безалкогольних напоїв, солоду).

ПАТ «Севастопольський пивобезалкогольний завод», АРК Крим (виробництво безалкогольних напоїв).

ПрАТ «Бершадський комбінат», м. Бершадь, Вінницька обл. (виробництво слабоалкогольних напоїв, солоду).

ПрАТ «Дятьківці», м. Коломия, Івано-Франківська обл. (виробництво солоду).

ТОВ «Оболонь Агро», смт. Чемерівці, Хмельницька обл. (сільськогосподарське виробництво, вирощування ячменю, великої рогатої худоби та свиней).

ПрАТ «Рокитнівський скляний завод», смт. Рокитне, Рівненська обл. (виробництво склотари).

Відокремлені цехи:

Завод у м. Олександрія, Кіровоградська обл. (виробництво безалкогольних та слабоалкогольних напоїв, переробка ПЕТ пляшки, виробництво бандажної стрічки).

Солодовий завод у смт. Чемерівці, Хмельницька обл. (виробництво солоду).

Що до реконструкції технологічної лінії то у технічному плані змін не буде. Новий напій буде виготовлятись за тих же умов , зміни будуть на етапі закладання сировини[18].

1.5 Обгрунтування обраного виду харчової продукції та способів її виробництва

У світовій практиці досі не утворилося єдиного розуміння того, що саме слід відносити до безалкогольних напоїв. Кожна країна вирішує цю задачу по-своєму. Приміром, у Великобританії до безалкогольних напоїв відносять солодкі газовані і негазовані напої, бутильована вода, соки, а також розчинні напої.

В Україні ж справа трохи інша. Згідно з Державним класифікатором продукції та послуг Держстандарту України, до безалкогольних напоїв (напоїв із концентрацією спирту не більше 0,5%) відносяться:

? води мінеральні підсолоджені або ароматизовані;

? напої прохолоджувальні безалкогольні типу лимонаду, оранжаду, коли і т.п., виготовлені з використанням питної води, підсолодженої або не підсолодженої, ароматизовані фруктовим соком або есенцією, до яких додані барвники;

? напої безалкогольні спеціального призначення (дієтичні, діабетичні, тонізуючі, для спортсменів тощо);

? квас;

? напої, приготовані на основі молока і какао, чаю та інші напої готові до вживання.

Безалкогольні напої за зовнішнім виглядом поділяють на види: рідкі напої - прозорі й замутнені; концентрати напоїв у споживчій тарі[19].

Залежно від використовуваної сировини, технології виробництва і призначення напої поділяють на групи: соковмісні; напої на зерновій сировині;

напої на пряно-ароматичній рослинній сировині; напої на ароматизаторах (есенціях і ароматних спиртах); напої бродіння; напої спеціального призначення; штучно-мінералізовані води.

Рідкі напої за ступенем насичення двоокису вуглецю підрозділяють на типи: сильногазовані; середньогазовані; слабогазовані; негазовані.

Рідкі напої за способом обробки поділяють на непастеризовані; пастеризовані; напої із застосуванням консервантів; напої без застосування консервантів; напої холодного розливу; напої гарячого розливу.

В даний час вітчизняними заводами та цехами з виробництва безалкогольних напоїв випускаються:

? напої безалкогольні газовані з низькою калорійністю, а також для хворих на цукровий діабет з застосуванням аспартама, ксиліту, сорбіту та інших цукрозамінників. Їх відносять до напоїв спеціального призначення;

? напої газовані, що представляють собою насичені двоокисом вуглецю водні розчини цукру з додаванням продуктів переробки плодово-ягідної сировини (соків, екстрактів тощо), пряно-ароматичної, в тому числі рослинної (настоїв трав, коріння, цедри цитрусових і т. п.) сировини, ароматичних речовин (есенцій, ефірних олій), барвників, органічних кислот;

? напої на зерновій сировині, що представляють собою насичені діоксидом вуглецю розчини концентрату квасного сусла, сахарози, харчових кислот та інших ароматичних і смакових речовин;

? напої бродіння, до яких відносять хлібний квас, плодово-ягідні кваси;

? води штучно мінералізовані, виготовлені із сумішей солей і насичені діоксидом вуглецю;

? напої негазовані, в тому числі сухі напої, шипучі і не шипучі, виготовлені з цукру, виннокам'яної кислоти, соди, есенцій, екстрактів і барвників.

Безалкогольні напої є одним з широко розповсюджених і популярних видів харчових продуктів.

Асортимент безалкогольної продукції як на світовому ринку, так і в Україні постійно розширюється в основному за рахунок використання нових, нетрадиційних видів сировини, а також різних харчових добавок, що додають напоям бажаного смаку, кольору, зовнішнього вигляду та підвищують їхню стійкість.

Безалкогольні напої за зовнішнім виглядом підрозділяються на: рідкі напої - прозорі та замутнені; концентрати напоїв у споживчій тарі.

Рідкі напої за ступенем насичення двоокисом вуглецю підрозділяються на такі типи: сильногазовані, середньогазовані, слабогазовані, негазовані.

За способом обробки рідкі напої можуть бути непастеризованими і пастеризованими; напої Із застосуванням консервантів, напої без застосування консервантів; напої холодного розливу; напої гарячого розливу.

Залежно від використовуваної сировини, технології виробництва і призначення напої підрозділяються на групи: соковмісні; напої на зерновій сировині; напої на пряно-ароматичній сировині; напої на ароматизаторах (есенціях та ароматних спиртах); напої шумування; напої спеціального призначення; штучно мінералізовані води.

Різноманітний асортимент безалкогольних напоїв визначається великою кількістю різних видів сировини, що входять до складу напоїв.

Сировина, використовувана для виробництва безалкогольних напоїв, вода, цукор, сорбіт, ксиліт тощо повинні відповідати вимогам нормативно-технічної документації[21].

Останнім часом велику популярність здобувають низькокалорійні напої, у яких цукор, що визначає енергетичну цінність, замінено на низькокалорійні сполучення, що мають солодкий смак, який за Інтенсивністю у багато разів перевищує солодкість сахарози, прийняту за умовну одиницю.

Хоча асортимент безалкогольних напоїв великий постійно на українському ринку з'являються нові види. В основному це напої функціонального призначення, напої які призначені для масового вжитку при цьому несуть в собі певну кількість того чи іншого інгридієнту , направлено на оздоровлення організму, при умові постійного вживання.

1.5.1 Аналіз сучасного асортименту продукції, способів виробництва та та технологічного устаткування на підприємстві

На разі портфель компанії формують вісім пивних торгових марок «Оболонь»

...