· «Bitburger» (Bitburger Premium Beer)

· «Magnat»

· «hike» (hike premium beer, hike premium light beeer)

· «BeerMix» (BeerMix Вишня, BeerMix Лимон, BeerMix Кола, BeerMix Малина, BeerMix Energy, BeerMix Грейпфрут)

· «Зіберт»

· «Десант»

· «Охтирське» (Охтирське світле, Охтирське козацьке).

Слабоалкогольні напої компанії

· «IceLife» (IceLife Грейпфрут, IceLife Лайм, IceLife Екстрім)

· «Бренді-кола»

· «Ром-кола»

· «Джин-тонік»

Серія «Коктейлі світу»:

* «Абсент Фіз»

* «Космополітен»

* «Махітос»

* «Текіза»

* «Ех на пляжі»

* «Дайкірі».

Безалкогольними брендами компанії є

«Живчик» (Живчик з соком яблука, Живчик зі смаком груші, Живчик зі смаком лимона,Живчик зі смаком вишні)

· «Оранж А. С. Е.»

· «Лимонад»

· «Ситро»

· «Лайм»

· «Кола Нова»

· «Квас Богатирський»

· «Джетт» (Джетт Гранат, Джетт вишня, Джетт тонік-лимон).

Мінеральні води

· «Оболонська» (Оболонська, Оболонська-2, Оболонська плюс лимон)

· «Прозора» (Прозора. Вершина якості газована, Прозора. Вершина якості негазована)

· «Охтирська»

· «Підгірна».

1.5.2 Нові напрями у виробництві конкретного виду продукції із зазначеного асортименту

Повноцінне харчування - це основний чинник, що визначає здоров'я населення. Відомо, що велика частина населення нашої країни відчуває дефіцит мікронутрієнтів в живленні, а саме: вітамінів, окремих макро, - і мікроелементів, харчових волокон, незамінних амінокислот і інших з'єднань. Значима роль в заповненні цих речовин належить функціональним продуктам харчування.

До функціональних продуктів відносяться харчові продукти, призначені для систематичного вживання у складі харчових раціонів, зберігаючі і поліпшуючі здоров'я і що знижують ризик розвитку захворювань, пов'язаних з живленням, завдяки наявності в їх складі функціональних інгредієнтів, що володіють здатністю надавати сприятливу дію на одну або декілька фізіологічних функцій і метаболічних реакцій організму людини

Одній з перспективних груп продуктів для збагачення функціональними інгредієнтами визнано рахувати безалкогольні напої.

Останніми роками обсяги виробництва і вжитку напоїв в країні зростають стійкими темпами. Розширення асортименту оздоровчих напоїв і їх вживання замість переважаючих в даний час на ринку напоїв, що не мають харчової цінності, сприятиме зміцненню здоров'я населення, підвищенню захисних функцій організму від дії несприятливих чинників зовнішнього середовища.

Проведені дослідження по розробці функціональних безалкогольних напоїв направленої дії на основі переважно місцевої рослинної сировини, що володіє загальнозміцнюючими і протизапальними властивостями.

Поєднання різної лікарсько-технічної сировини з широким спектром її фармацевтичної дії дозволяє створювати напої, що володіють тими ж властивостями, що і сировина, використовувана для їх приготування.

Нові технології забезпечують максимальне збереження споживчих властивостей напоїв; створюються зручні форми їх вжитку. Наприклад, випускають цю продукцію лікувально-профілактичного призначення в гранулах, що містять премікси вітамінів, а також екстракти плодів і лікарських рослин

В даний час в нашій країні важливими напрямами розвитку індустрії напоїв можна вважати підвищення якості напоїв; розширення їх асортименту; вдосконалення водопідготовки; оснащення підприємств сучасними технологіями; підвищення харчової цінності напоїв. Цього можна досягти наступними способами: стимулюванням наукових досліджень; посиленням підготовки і перепідготовки наукових кадрів, фахівців-технологів, механіків;созданием інноваційних технологій і їх впровадженням у виробництво; розвитком інвестиційної політики[21,22,23,24].

1.6 Техніко - економічне обгрунтуваннязапропонованого способу отримання безалкогольного тонізуючого напою з квітковим пилком

Спосіб отримання нового функціонального продукту не відрізняеться технологічно, він має нову рецептуру, тоді як технологічні параметри збережено. Щодо сировини, на основі якої буде створюватись продукт, то вона є звичною для Київщини і має прийнятну ціну, що є позитивним для фінансової сторони питання .

На согодні Україна має необхідні економічні умови для створення безалкогольних напоїв профілактичної та оздоровчої дії. Основні з них такі:

значні природні ресурси плодово-овочевої сировини, дикорослих рослин, що потенційно придатні для використання у виробництві напоїв, завдяки високому вмісту різноманітних біологічно активних речовин;

належний рівень розвитку бджільництва,що забезпечує, окрім меду, широкий спектр продуктів різноманітного функціонального спрямування;

структура харчових виробництв дає можливість організувати виробництво нових напоїв як на великих підприємствах («Оболонь», «Росинка»), так і на заводах невеликої потужності;

підвищений попит на оздоровчу продукцію споживачів різних верств населення у зв'язку із бажанням споживати корисну продукцію, яка позитивно впливає на всі функції організму людини;

досить широкі експортні можливості нових безалкогольних напоїв, які виготовляють виключно із натуральної сировини, які насичують організм усіма необхідними компонентами, і які доступні за ціною.

2. Технологічна частина

2.1 Характеристика сировини для виробництва безалкогольного тонізуючого напою з квітковим пилком

Вода.Вода є одним з основних компонентів,тому її склад істотно впливає на якість готового продукту.Вода, що використовує завод для виробництва беалкогольних напоїв , видобувається з артезіанської свердловини глибиною 290м. Вода повинна відповідати вимогомДЕСТ 2874-82 «Вода питна». Крім того існують додаткові вимоги до води технологічного призначення, встановлені «Технологічною інструкцією по водопідготовці для виробництва пива і безалкогольних напоїв»ТІ -10-5031536-73-90.

Цукор.Цукор, як і вода є одним із основних видів сировини при виробництві безалкогольних напоїв.Для приготування напоїв використовують буряковий та тростинний цукор.Він використовується у вигляді піску,пудри або рафінований.На смак солодкий, без присмаків та стороніх запахів.Колір має бути білим з блиском,на дотик має бути сухим і не липким. Повністю розчинний у воді, розчин при цьому повинен бути прозорим[4.9].

Соки плодово-ягідні.Це продукт, отриманий з подрібненої маси свіжих або швидкозаморожених плодів і ягід. Сік містить всі цінні розчинні у воді харчові речовини, властиві плодам і ягодам.

Плодово-ягідні соки мають високу харчову цінність, містять цукор, розчинні білки, амінокислоти, органічні кислоти, вітаміни, мінеральні солі, пектинові, дубильні, фарбувальні, ароматичні речовини.

Соки за сировиною, з яких їх отримують, підрозділяють на плодові (яблучний, вишневий, полуничний), овочеві(морквяний, буряковий, з ревеню, капустяний) і деревинних (березовий, кленовий). За рецептурним складому вони можуть бути натуральні, зокрема марочні, і купажовані. Виділяють соки освітлені, неосвітлені, з м'якоттю, пастеризовані, спиртовані, асептичної консервації, газовані, концентровані, сублімаційнго сушіння . За призначенням соки можуть бути для загального споживання (круг споживачів не обмежується), соки для дитячого і дієтичного харчування, для промислового перероблення[3,6,10].

Пилок (лат. pollen, inis n) -- порошок, що складається з пилкових зерен. Пилкові зерна, це чоловічі гаметофіти рослини. Вони складаються з двох клітин з гаплоїдним набором хромосом -- вегетативної (з якої розвивається пилкова трубка) та генеративної (з якої розвиваються спермії). Кожне пилкове зерно вкрите подвійною оболонкою, зовнішньою та внутрішньою. Міцна оболонка захищає клітини протягом всього шляху від тичинки однієї квітки до маточки іншої[11].

Квітковий пилок - це один з основних харчових продуктів бджоли. Бджолина сім'я потребує від 15 до 55 кг пилку на рік. Прилетівши на квітку, бджілка треться об тичинки і збирає на себе пилок. Потім лапками зчищає його і відправляє до рота, де змочує слиною, при цьому вносить до нього свої ферменти та знешкоджує алергени, формує маленьку грудочку і вкладає цю грудочку до пилкового кошика на задніх лапках. Тому такий пилок називається бджолиним обніжжям. Пасічник робить перешкоду на вході до вулика і грудочка обніжжя потрапляє до пилкозбірників. У такому вигляді пилок можна побачити у продажу

Хімічний склад пилка різних рослин різний. Пилок багатьох рослин містить воду (5-- 35%), кремній, сірку, хлор, мідь, кобальт, натрій, залізо, алюміній, кальцій, магній, калій, марганець, фосфор, барій, срібло, цинк, хром, стронцій, молібден, миш'як, кадмій, платину, золото, олово, паладій, вольфрам та ін.

У складі пилка містяться різні білки (7-- 30%), у тому числі ферменти (каталаза, амілаза, інвертаза, аденозинтрифосфотаза),вуглеводи, лецетин, гормони, пігменти , коферменти, 21 амінокислота, усі відомі вітаміни (крім В12), дезоксирибоза і інші біологічно активні речовини вуглеводи. В пилку виявлено більш 50 різних біологічно активних речовин, що роблять різнобічну дію на організм людини.

Таким чином, пилок -- це природний концентрат усіх необхідних для нормального розвитку організму речовин.

Білкові речовини (протеїни) 24%

Цукор 18,5%

Жири і жироподібні речовини 3,8%

Молочна кислота 0,5%

Ферменти калаза, амілаза, інвертаза

Вітаміни всі крім В12

Мінеральні речовини(K,Na,Ca,Mg,) 2.5%

Всі незамінні аміно кислоти

Нуклеїнові кислоти ДНК, РНК та інші.

Пилок і перга ефективні при ряді захворювань шлунково-кишкового тракту (наприклад, при колітах), при ендемічному зобі, при неврозах, депресивних станах, безсонні, подагрі.

Але головна дія пилка і перги - загальнотонізуючий ефект. При прийомі пилка і перги підвищується м'язова сила, стимулюється розумова діяльність, поліпшується апетит, підвищується настрій, виснажені хворі швидше поправляються. А тому пилок і перга можуть застосовуватися не тільки як лікувальні засоби, але і як дієтичні продукти, багаті білковими речовинами, вуглеводами, вітамінами і мікроелементами.

Відзначено тонізуючу дію пилка при деяких видах статевої слабості чоловіків.

Дуже корисно пилок впливає на шкіру обличчя, має живильними і властивості, що регенерують, попереджає появу зморщок. В даний час пилок широко використовується в косметиці для виготовлення різних кремів[12,13,14,15,16,17].

2.2 Характеристика допоміжної сировини та матеріалів для виготовлення безалкогольного тонізуючого напою

Глюкозно-фруктозний сироп. Це продукт, отриманий шляхом ізомерації частини Д-глюкози крохмалю в Д-фруктозу[4].

Харчові кислоти. Карбонові кислоти, вживані в харчовій промисловості як консервуючі засоби і для надання продуктам і блюдам приємного кислуватого смаку. Наприклад, лимонну кислоту, молочну кислоту, винну кислоту, кислоту, яблучну кислоту, сорбінову кислоту використовують при виготовленні кондитерських виробів, безалкогольних напоїв, харчових концентратів (желе, киселі), варення, компотів.

Структура-сипуча і суха, на дотик не липка,без сторонніх домішок.Смак-кислий без присмаків[33].

Консерванти. Консерванти - це широка група речовин, що протидіють життєдіяльності бактерій. Додавання консервантів у харчові продукти дозволяє істотно збільшити строк придатності останніх. Шляхи впливу на бактерії сильно відрізняються; фактично, єдине, що їх поєднує - це функція продовження строку придатності. Так, наприклад, найдавнішими представниками консервантів є сіль, вино, мед, цукор, лимонна й оцтова кислоти, етиловий спирт. Сьогодні як консерванти застосовують, в основному, похідні кислот органічних сполук. Існує кілька класифікацій консервантів. Найбільш проста ділить їх на натуральні, тобто створені природою, і синтетичні, тобто синтезовані людиною. Велика кількість людей переконана, що натуральні - найбільш безпечні для здоров'я, а синтетичні - краще й довше зберігають продукти.

Почасти, таке судження вірно, але далеко не завжди подібна градація є вірною.

За методом впливу консерванти підрозділяються на ті, що безпосередньо впливають на бактерії, пригчуючи їхню життєдіяльність, і ті, що видозмінюють середовище (впливають на кислотність, регулюють концентрацію кисню й т.д.), завдяки чому також сприяють знищенню мікроорганізмів[34].

2.3 Вибір та обґрунтування технологічного процесу та режимів виробництва безалкогольного тонізуючого напою «Ранковий»

Опис технологічної схеми.

Як правило, питна вода, що надходить на виробництво, потребує додаткової підготовки і, насамперед, зменшення жорсткості. При використанні іонообмінного способу воду пом'якшують у іонообмінному фільтрі і збирають в збірнику для пом'якшеної води . Регенераційний розчин для іонообмінного фільтра готують у солерозчиннику. Пом'якшену воду охолоджують в теплообміннику, подають в деаераційну колонку і, далі, в сатураційну колонку сатураційної установки, куди поступає діоксид вуглецю з ресивера. Ресивер призначено для редукування тиску діоксиду вуглецю, що поступає з балонів черезколектор.

Фільтрування води. Наявність у воді механічних забруднень вимагає установки фільтра механічного очищення. Як завантаження такого фільтра використовують кварцовий пісок. На підприємствах застосовують фільтрування води через керамічні фільтруючі патрони з пористої кераміки з порами розміром не більш 1,57 мкм, фільтри тонкого фільтрування з порогом затримки часток від 0,2 до 100 мкм.

Пом'якшення води.

Установка пом'якшення води слугує для видалення солей твердості (в основному кальцію і магнію). Сучасні установки пом'якшення гарантують зниження змісту солей фактично до 0,05 моль/м3. У вітчизняній практиці в якості іонообмінних матеріалів застосовують сульфовугілля та іонообмінні смоли.

Закордонні установки пом'якшення води обладнані механізмами автоматичної регенерації іонообмінної смоли

Знезараження води

Санітарно-технічні процеси ліквідації у воді мікроорганізмів (бактерій, вірусів), які перешкоджають її використанню для пиття, господарських потреб і промислових цілей або викиданню в природні водойми.

Розрізняють реаґентні (хімічні) і безреаґентні (фізичні) способи

Дехлорування

Відщеплення хлору від органічних сполук.Це відбувається на вугільній колонці.

Деаерування .Аерування (або, кажучи простіше, окислення киснем) застосовується лише у промислових масштабах. Для того, щоб окислити, відстояти і потім ще профільтрувати воду у такий спосіб, будуть потрібні дуже великі резервуари для води і чимало терпіння, щоб дочекатися закінчення процесу.

Приготування сиропу відбуваеться за допомогою цукрозчиної форми з мішалкою,прі температурі 85 градусіц цельсія і задають розрахункову кількість цукру.Далі йде механічна очистка за допомогою трап фільтра.На виході отрімуємо чистий сироп ,пастеризація при температурі 85-95 градусів, сухі речовини 56-64%.Охолодження. у додатковій ємкості розчиняють лимонну кислоту 1:2(консерванту 1:10), додають до сиропу.

Приготування білого цукрового сиропу

Білий цукровий сироп одержують шляхом розчинення цукру в воді, кип'ятіння водного розчину цукру, фільтрування й охолодження готового сиропу. Для запобігання бродіння цукру при зберіганні його концентрують до вмісту сухих речовин 60-65%. Цукровий сироп готують у сироповарильних апаратах. Тривалість варіння цукрового сиропу складає біля 2-х годин. Сироп готують таким чином. Спочатку в апарат заливають воду і підігрівають до 55...60 °С. Після цього вмикають перемішувач і завантажують розрахункову кількість цукру. Після повного розчинення цукру утворений розчин нагрівають до кипіння і видаляють утворену на його поверхні піну. В процесі варки сиропу двічі знімають піну (при виключеному підігріві). Тривалість варки складає не менше 30 хвилин, що обумовлено необхідністю знищення слизоутворюючих бактерій та інших термостійких мікроорганізмів. Тривале кип'ятіння небажане з причини можливого термічного розкладу сахарози та появи характерного жовтого або бурого кольору. Закінчення операції визначають за вмістом сухих речовин у сиропі.

При досягненні концентрації сиропу 60...65 % варку припиняють. Сироп у гарячому стані подають на фільтрацію, для чого використовують фільтри безперервної дії різних конструкцій. Для видалення механічних домішок використовують сітчастий фільтр. Такий фільтр являє собою сталевий циліндричний корпус, обладнаний кришкою, яка закривається герметично. В корпусі фільтру закріплені два циліндричних сита, вставлених одне в друге. В нижній частині корпус фільтру обладнано краном і штуцерами для введення і виведення сиропу. Для повного видалення домішок сироп фільтрують підтиском на рамних фільтр-пресах. Як фільтруючий матеріал використовують фільтр- картон, шинельне сукно, бельтинг та інші матеріали. Зняту при варці піну і зібрані з мішків залишки цукру розчиняють в воді у співвідношенні 1:3 і ретельно фільтрують. Фільтрат використовують при наступних варках сиропу.

Після фільтрування цукровий сироп охолоджують крижаною водою або розсолом в протитічних теплообмінниках до температури 10...20 °С і перекачують у збірники для зберігання. Сироп зберігають у збірниках з інертного матеріалу, обладнаних вимірювальними пристроями.

Сатурація та розлив газованих напоїв

Процес штучного насичення води діоксидом вуглецю називається сатурацією.

Присутність у безалкогольних напоях діоксиду вуглецю надає їм ігристості, гостроти смаку, підвищує біологічну стійкість. Ступінь сатурації води повинен забезпечити нормативний вміст діоксиду вуглецю в готовому напої.

Оскільки розчинене в воді повітря утруднює процес розчинення діоксиду вуглецю, насиченню води діоксидом вуглецю передує деаерація.

Процес сатурації проводять у спеціальних сатураторах різної конструкції. Розлив газованих напоїв у пляшки передбачає приготування безпосередньо напою, наповнення пляшок напоєм, закупорювання, бракування, наклеювання етикеток та укладання пляшок у ящики.

Сучасним способом приготування напоїв є синхронно-змішувальний. Синхронно-змішувальна установка використовується замість існуючих раніше трьох машин із дозатора купажного сиропу, перемішуючого автомату і сатуратора. В одних синхронно-змішувальних установках насичують діоксидом вуглецю воду, після чого її змішують з сиропом у певному відношенні, в інших - сатурують суміш деаерованої води і купажнош сиропу.

Для приготування безалкогольних напоїв синхронно-змішувальним способом використовують установки різних конструкцій. Установка передбачає деаерування води, дозування деаерованої води і купажного сиропу, їх змішування, насичення напою діоксидом вуглецю та розлив.

Установка працює таким чином. Воду охолоджують в апараті до температури 4 °С і подають в де аераційний апарат, де за допомогою вакуум-насоса створюють розрідження для видалення повітря.

Ступінь розрідження контролюють вакуумметром. Деаеровану воду направляють насосом у збірник. Одночасно в збірник подають купажний сироп. Дозування здійснюють за допомогою дозувального пристрою, а змішування - у змішувачі. Водно-купажна суміш поступає в сатуратор, де відбувається її остаточне перемішування насосами та насичення діоксидом вуглецю. Готовий напій насосом подають у витратний збірник і далі на розлив[19].

2.4 Опис технологічного процусу виробництва тонізуючого напою «Ранковий» та розроблення апаратурно- технологічної схеми

Технологічний процес складаеться зтаких етапів:

підготовка води (включае в себе знезараження, фільтрацію , деаерацію; вода поступає у іонно обмінний фільтр через соле розчинник а потім у сатуратор після чого через рецесивер у купажний бак для розчинення цукру);

розчинення цукру (коротка не складна стадія на якій проходить розчинення цукру у підготовленій воді);

приготування купаного сиропу (у приготовлений цукровий сироп додаються инші компоненти такі як лимонна кислота, яблучний сік, пилок, вони подаються із збірників прямо у купажний бак, далі фільтруеться іпоступае на змішування з підготовленою водою);

стадія підготовки тари(миття та інспекція пляшок);

стадія розливу та закупорювання( остання стадія на якій напій розливаеться в тару після чого проходить закупорювальний, етикетувальний автомать,пляшки розкладаються в тару);

2.5 Організація контролю якості продукції з переліком використаних методик контролю

Контроль за якість сировини і матеріалі здійснюється, як у відділі матеріально - технічного забезпечення (МТЗ) так і лабораторією заводу:

- відділ МТЗ - в угодах чітко фіксуються вимоги до сировини і матеріалів, наявність сертифікату відповідності та посвідчення якості;

- лабораторія ЗАТ «Оболонь» - вся сировина та матеріали, які надходять на підприємство контролюються лабораторією. При наявності сертифікату відповідності або посвідчення якості лабораторія проводить аналіз поставленої сировини і матеріалів, дає дозвіл на розгрузку та прийом на склад[18].

2.5.1 Технохімічний та мікробіологічний контроль виробництва

При виробництві безалкогольних напоїв, товарних сиропів, штучно мінералізованих вод, концентратів для дотримання вимагаємих технологічних параметрів, умов зберігання сировини, підготовки технологічних ємкостей і т.д. використовують загальноприйняті засоби вимірювання[18].

2.5.2 Контроль технологічних параметрів

Температуру в складських приміщеннях для зберігання сировини - цукру, соків, настоїв та ін. - вимірюють термометром типу ТС-7 з діапазоном віт -10 до +60 °С з ціною поділки шкали 1°С (ГОСТ 28498-90).

Вологість повітря в складських приміщеннях контролюють психометром типу ПБ-1А (ГОСТ 2898-90).

Температуру при варці цукрового сиропу, при виготовленні купажних та товарних сиропів вимірюють термометром ТС-4 з діапазоном від 0 до 150°С з ціною поділки шкали 1 °С чи скляним термометром з толуоловим заповненням, маючим діапазон від 0 до 100°Т (ГОСТ 28498-90). Використовують як прямі (П), так і углові (У) термометри в прямій чи вигнутій оправі (ГОСТ 251281-87).

Температуру при варці колера контролюють термометром типа СП-2А діапазоном вимірювання від 0 до 200°С і ціною поділки 2 °С (ГОСТ 9871-75).

Температуру води, яка використовується для мийки технологічного обладнання, і температуру води в пляшкомийній машині відкритого типу вимірюють термометром типу ТС-4 з діапазоном від0 до 100 °С (ГОСТ 28498-90).

Температуру та вологість повітря у всіх виробничих приміщеннях контролюють психометром типу ПБ-1А з діапазоном температур від 0 до

45 °С (ГОСТ 28498-90).

Тиск при фільтруванні купажних сиропів на фільтр-пресах вимірюють манометрами типу МТМ-1 чи МПЗ-С (діаметр 60 і 100 мм) з діапазоном 0-0,25 МПа (ГОСТ 240588).

Тиск в сатураторах, синхронно-змішувальних установках і при розливі безалкогольних напоїв на автоматичних лініях контролюється манометрами, постачаємих з відповідним обладнанням.

Усі інші технологічні показники сировини, полу продуктів, готових напоїв тв допоміжних матеріалів контролюють згідно табелю у відповідності з методами фізико-хімічного контролю, викладеними у відповідних стандартах і технічні умовами на сирвину, матеріали, готову продукцію, а також рекомендованими у книгах Н.І.Булкакова і А.П.Зубенко «Технохімічний контроль виробництва безалкогольних і слабоалкогольних напоїв»,М., 1956р.; і «Інструкції по технохімічному контролю безалкогольного виробництва», М., 1997р.; ТИ 10-5031536-143-91

2.5.3 Контроль хімічних і мікробіологічних показників напоїв

Мікробіологічні показники контролюють у відповідності з методами, викладеними в «Інструкції санітарно-мікробіологічного контролю пивоваріння і безалкогольного виробництва» ИК 10-04-06-140-87 і «Інструкції по мікробіологічному контролю виробництва високостійких безалкогольних напоїв» ИК 10-5031536-105-91 . органолептичні показники напоїв встановлюються дегустаційною комісією у відповідності з діючим Положенням, затвердженому в установленому порядку.

Правила приймання і методи відбору проб рідких безалкогольних напоїв викладені в ГОСТ 6687.0-80; концентратів напоїв - ГОСТ 15113.0-77; вод штучно мінералізованих - ГОСТ 23268.0-91.

Мікробіологічні дослідження виконують по Санин 2.3.2.560-96 «Гігієнічні вимоги до якості і безпеки продовольчої сировини і харчових продуктів».

Вміст токсичних елементів і радіонуклідів контролюють з періодичністю, встановленою підприємством-виробником по узгодженню з територіальними органами Державної санітарної служби України.

Відбір проб рідких напоїв виконують по ГОСТ 6687.0-86; концентратів напоїв - по ГОСТ 15113.0-77; вод штучно мінералізованих напоїв по ГОСТ 18903-73, ГОСТ 23286.0-91 і «Санітарним правилам для підприємств по обробці і розливу мінеральної води», підготовку проб для визначення токсичних елементів проводять по ГОСТ 26929-99.

Методи аналізу виконують по ГОСТ 6687.2-90, ГОСТ 6687.8-87, ГОСТ 12258-79, ГОСТ 13192-73, ГОСТ 14252-73, ГОСТ 15113.1-77. ГОСТ 15113.4-77, ГОСТ 23943-80, ГОСТ 24556-89, ГОСТ 30059-93, ГОСТ 23268.1-91, ГОСТ 23268.5-78, ГОСТ 23268.17-78, ГОСТ Р 50474-93, ГОСТ Р 50480-93, ГОСТ 10449.12-88, ГОСТ 10444.15-94, ГОСТ 18963-73, ИК 10-05031531-105-91 (II), ИК 10-05031531-856-94 (III), ИК 10-05031531-856-94 (V).

Визначення токсичних елементів проводять по ГОСТ 26927-80, ГОСТ 26930-86, ГОСТ 26932-86, радіонуклідів по методикам, затвердженим Мінохорони України.

Наявність бактерій групи роду сальмонел контролюють по ГОСТ Р 50480-93.

Кількість бактерій групи кишкової палички (коліформних бактерій) визначають по ГОСТ Р 50474-93[18].

2.6 Технологічні розрахунки, матеріальні розрахунки витрат сировини,допомідних матеріалів

Розрахунок компонентів цукрового сиропу.

Витрати води та цукру на приготування 100 кг цукрового сиропу, що містить 65 г цукру у 100г , тобто при відносній густині 1,3163 складає:

Цукру 131,63*65/100=85,56кг

Води 131,63*35/100=46,07кг

131,63-маса 100 л цукрового сиропу.

Якщо волога цукро 0,14мас % то цукру треба внести більше 85,56+85,56*0,14/100=85,74кг

Витрати води на випаровування в середнему 10% тому: 46,07+46,07*10/100=50,68кг

Розрахунок компонентів купажного сиропу.

На 100 дал напою слід внести 300л соку. У 100мл такого соку міститься 17,3г СР. Отже у внесеному соці їх буде: 17,3*300000/100=51,9г

З екстрактивністю соку в 100 мл 15,6г то фактична його витрати складае 100*51,9/15,6=332,7 л.

Лимонна кислота.

При заданій кислотності в 100мл її повинно міститися 2*0,64=0,128г лимонної кислоти (0,64-кількість лим кислоти грамах еквівалентне 1 мл 1 н розчину лугу). В перерахунку на 100 дал напою це буде 1280г.

Для цего потрібно товарної лимонної кислоти з вмістом 98%СР : 100*1280/98=1306г

Кількість кислоти що вноноситься із соком (300л на 100дал напою), при кислотності 2%

0,8*300000/100=880г

На нейтралізацію 100 дал води при жорсткості 3,5663мг-екв/л,потрібно 228г лимонної кислоти. Кількість води, міститься в 100 дол напою,

1000-(300+64)=636л, або 63,6 дал

Кількість кислоти

63,6*228/100=145,008г

Загальна витрата лимонної кислоти

1306-880+145,008=571,008г

3. Екологічна частина

3.1 Характеристика відходів,стічних вод і викидів підприємства

3.1.1 Водні ресурси

Вода є основою не лише життя, а і виробництва нашої корпорації, саме тому наше ставлення до кожної краплі води особливе, ощадливе. Це проявляється у забезпеченні повторного та зворотного водокористування для досягнення максимальної економії водних ресурсів, у постійній технологічній модернізації.

Результати говорять самі за себе: частка повторно використаної води на ПАТ «Оболонь» зросла на 89% за два роки. Таким чином, 67% води на підприємстві використовується повторно.

Середні витрати води АТ «Оболонь» на виготовлення 1 літра продукції становлять близько 2,7 літра. В середньому в галузі у світі витрачається 5 літрів води на 1 літр готової продукції. У процесі саме пивоваріння, який є більш затратним, на ПАТ «Оболонь» витрачається в середньому 3,5 літра води на виготовлення літра готової продукції[18]

3.1.2 Атмосфера

Питання викидів в атмосферу також є актуальним, адже основне виробництво корпорації розташоване у густонаселеному Києві. І в цьому питанні корпорація проявляє свою відповідальність. Основні забруднювачі атмосфери у нас - це теплова станція, елеватор і автотранспорт.

Теплова станція, яка виробляє пару для варіння пива, є надсучасною і працює на газу. Відтак викиди, які спричиняє дія теплової станції, настільки мінімізовані, що є значно меншими за нормативи. І хоч теплова станція вже запущена, процес її будівництва ще не завершений, адже на черзі - розширення потужностей. Інженери постійно впроваджують новації для уловлення теплової енергії і повторного її використання.

На елеваторі встановлені найефективніші системи очистки від пилу, що дозволило зменшити викиди зернового пилу на 40%.

Автотранспортний парк також зменшує викиди в атмосферу як за рахунок логістики, так і за рахунок переобладнання. Наприклад, поступово переводиться парк вантажних карів із газу і палива на електрику.

3.1.3 Енергоресурси

Управління витратами енергоресурсів постало особливо гостро в останні два роки зі здорожчанням енергоносіїв та економічною кризою. Корпорація “Оболонь” постійно вдосконалює виробничі процеси для економії ресурсів, що окрім економічного дає і чималий позитивний екологічний ефект.

Наприклад, на київській пивоварні встановлені нові потужні й економні варильні порядки, які повторно використовують тепло і економлять 633 тис.м3 природного газу на рік, або 1,7 млн грн.

Також сусловарильні апарати обладнані установками, які уловлюють тепло, що утворюється під час закипання сусла. Отримане тепло направляється на підтримку температури, необхідної для процесу кипіння сусла. Це мінімізує вплив на довкілля і дозволяє зменшити теплоспоживання.

Окрім наведених прикладів впровадження енергозберігаючого обладнання, на АТ “Оболонь” продовжується пошук зменшення витрат енергетичних ресурсів. Наприклад, на черзі проект реконструкції системи гарячого водопостачання підприємства з використанням тепла вторинної пари[18].

3.1.4 Вплив на навколишнє середовище

Результат, яким ми пишаємось полягає в тому, що «Оболонь» реалізує, переробляє і повторно використовує понад 84% відходів власного виробництва, тим самим демонструючи відповідальне ставлення до проблем екології в Україні.

Одним із вагомих індикаторів ефективності дій корпорації у екологічній сфері є показник питомого утворення відходів. Цей показник постійно знижується, що доводить успіхи екологічної політики корпорації “Оболонь”.

Загалом у 2010 році компанія «Оболонь» досягла значних успіхів у зменшенні впливу на довкілля:

- на 33% зменшено викиди зернового пилу від роботи елеватора;

- на 43% зменшено утворення відходів вологої дробини;

- на 21% зменшено загальне утворення відходів.

3.2 Рекомендовані заходи щодо охорони навколишнього середовища

3.2.1 Інноваційні екологічні проекти

Корпорація «Оболонь» спрямовує значні інвестиції в екологічні проекти, що не лише покращують стан навколишнього середовища, але і є корисними для основної діяльності компанії. Ми усвідомлюємо екологічні проблеми України, і саме тому «Оболонь» відповідально ставиться не лише до виробничої культури, але і до свого продукту на всіх етапах його життєвого циклу. Ми усвідомлюємо, що екологічні проблеми України полягають не лише у забрудненні атмосфери, а й, звісно, в утворення побутових відходів. Так, ми вибудовуємо систему збору і переробки упаковки, в якій виробляється наша продукція, мінімізуючи цим самим вплив на довкілля.

3.2.2 Переробка пивної дробини

Компанія «Оболонь» першою в Україні розпочала переробку пивної дробини (відходів пивоваріння).

Це інноваційна технологія, що дозволяє перетворювати відходи виробництва на екологічно чистий продукт, який використовується сільськими господарствами в якості поживного корму для худоби. Установка з виробництва сухих гранул працює на київському підприємстві з квітня 2008 року. Установка здатна переробляти до 700 тонн сирої дробини на добу без шкідливого впливу на довкілля. Як результат - значне зменшення утворення відходів вологої дробини - на 71% за три роки; покращення санітарного стану території; зменшення викидів в атмосферу відпрацьованих газів автотранспорту у результаті зниження кількості перевезень вологої дробини[18].

3.2.3 Переробка і збір ПЕТ пляшки

Компанія “Оболонь”, усвідомлюючи свою відповідальність перед суспільством, власноруч займається переробкою ПЕТ пляшки з 2002 року, що є унікальним явищем для українського ринку. В 2003 році підприємство в Олександрії встановило обладнання, яке переробляло використані ПЕТ-пляшки. Спочатку це було просто подрібнення пляшок та продаж так званого флексу на експорт, де його піддавали вторинній обробці. Проте 2008 року компанія вирішила самостійно виробляти з флексу кінцевий продукт. Для цього було придбане сучасне німецьке обладнання потужністю 125 кг на годину, яке виготовляє з 100% вторинного флексу бандажну стрічку. Це є першим виробництвом бандажної стрічки в Україні. За рік на цьому підприємстві піддається вторинній переробці на сировину понад 800 тонн ПЕТ тари.

Також протягом останніх років АТ «Оболонь» впроваджує екологічний проект зі збору ПЕТ пляшки у м. Києві, що полягає у встановленні спеціальних контейнерів[18].

3.2.4 Альтернативна енергетика: виробництво палива із відходів пластмаси

Для розвитку цього напряму корпорація заснувала енергетичну компанію “Оболонь-Ойл”, що виготовила у м. Городок Хмельницької обл. дослідно-промислову установку отримання пального із полімерних відходів. Ця установка здатна переробляти та утилізувати як промислові, так і побутові вторинні полімерні відходи.

У майбутньому ми плануємо інвестувати у збільшення виробництва альтернативних джерел енергії вже у промислових масштабах для забезпечення власних потреб у паливі та утилізації шкідливих відходів. З цією метою ведеться пошук постачальників такого виду сировини.[18]

4. Охорона праці на підприємстві ПАТ «Оболонь»

4.1 Аналіз небезпечних чинників виробництва та техніка безпеки при експлуатації обладнання

Акціонерне товариство «Оболонь» спеціалізується на виробництві пива, солоду, слабоалкогольних, безалкогольних напоїв та поліетиленових ящиків. Охорона праці на підприємстві - це система взаємопогоджених соціально - економічних, науково - технічних, організаційно - правових заходів, методів та засобів, спрямованих на збереження життя (стаття 3 Конституції України), здоров'я і працездатності працюючих в процесі їх виробничої діяльності. Особливості виробництва виражені:

- підвищеною запиленістю повітря робочої зони в приймальному відділенні і обробки зерна, очищення зерна та солоду, подрібнення поліетиленової сировини;

- підвищеною загазованістю повітря діоксидом вуглецю(CO2) в цехах де розміщені циліндрично- конічні танки(ЦКТ), дріжджовому відділенні, станції утилізації вуглекислоти; аміаком в холодильно- компресорному цеху;

- підвищеною вологістю у відділенні виробництва солоду, ЦКТ, цехах розливу;

- підвищеним рівнем шуму на робочих місцях цехів розливу, компресорних та відділення оброблення зерна, подрібнення ячмінного солоду, дільниці подрібнення поліетиленової сировини;

- зміною температури в ферментаційному цеху та цехах готової продукції.

На підприємстві присутні об'єкти та виробничі процеси з підвищеною небезпекою:

- вибухонебезпечний зеновий пил на елеваторі, солодовому виробництві;

- аміак в холодильно- компресорному цеху;

- вибухонебезпека стисненого повітря на компресорних та вуглекислотних станціях;

- природний газ, що спалюється в котельні;

- скраплений газ в балонах, що використовується для газо різання та живлення двигунів автонавантажувачів;

- хімічні речовини(кислоти, луги), що застосовуються у виробництві для профілактичних цілей санітарії ;

- склади паливно- мастильних матеріалів;

- склад зберігання етилового спирту.

На території підприємства рух автотранспорту здійснюється згідно установлених маршрутів. Для забезпечення безпечного руху автотранспорту та пішоходів на території встановлені дорожні знаки . Прохід працюючих на територію підприємства здійснюється тільки через прохідну. Прохід людей через ворота, що передбачені для проїзду автотранспорту забороняється. Курити на території підприємства та робочих місцях не дозволяється. Для цих цілей передбачаються спеціальні місця, які обладнані урнами з водою та помічаються знаком безпеки. Рух та зберігання особистого транспорту(автомобілів, мотоциклів, мопедів) на території підприємства - заборонено[44].

Прохід працюючих до своїх робочих місць здійснюється по галереї корпусу, або пішохідними переходами, що позначені на твердому дорожньому покритті. Режим роботи підприємства 3-змінний.

I зміна з 7-30 до 15-00 год. II зміна з 15-00 до 23-00 год. III зміна з 23-00 до 7-30 год. На території підприємства розташовані:

- 2-поверховий головний виробничий корпус, де розміщені цехи розливу пива та безалкогольних напоїв в пляшки, банки, кеги; варильний та ферментаційні цехи, склади сировини та готової продукції, ремонтно-механічний цех та цех навантажувальної техніки;

- в західній частині території розміщені елеватор, холодильно- компресорний цех, цех розливу в поліетиленові пляшки, цех готової продукції, котельня, буферні ємкості для зберігання спирту;

- зі східної сторони головного корпусу розміщені адміністративний корпус, цех розливу з фарфасним відділенням.

Закон України «Про охорону праці» введено в дію 18 грудня 2002 року спрямований на реалізацію положень конституції України щодо прав людини та належних безпечних і здорових умов праці, регулює взаємовідносини між роботодавцем та працівником, встановлює єдиний порядок організації охорони праці. На підприємстві діє контрактна форма укладання трудового договору при прийнятті на роботу. Термін дії контракту, права, обов'язки і відповідальність сторін(в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організація праці працівника, умови розірвання договору встановлюється угодою сторін(роботодавець - працівник). Звичайний робочий тиждень не перевищує 40 годин. Доплата за шкідливі умови праці виплачується персоналу підприємства у разі знаходження його в цих умовах праці більше 80% робочого часу, з фонду оплати праці, в розмірах від 4 до 12% погодженої тарифної ставки.

4.1.1 Аналіз шкідливих і небезпечних чинників

До фізичних шкідливих виробничих чинників відносяться частини машин; гострі крайки; аномальне значення мікроклімату; підвищена запиленність і загазованість; підвищений рівень вібрації, шуму;випромінювання і т.д.

4.1.2 Освітлення (ГОСТ 21.607-82)

90% інформації людина одержує через органи зору.

Світло робить позитивний вплив на обмін речовин, серцево-судинну систему, нервово - психічну сферу. Раціональне освітлення сприяє підвищенню продуктивності праці, його безпеки. При недостатньому освітленні і поганій його якості відбувається швидке стомлення зорових аналізаторів, підвищується травматичность.

Занадто висока яскравість викликає явище осліплення, порушення функції ока. Головні вимоги до виробничого освітлення.

Освітленість на робочому місці повинна відповідати характеру зорової роботи; рівномірний розподіл яскравості на робочій поверхні і відсутність різких тіней; розмір освітлення, постійність в часу (відсутність пульсації світлового потоку); оптимальна спрямованість світлового потоку й оптимальний спектральний склад; всі елементи освітлювальних установлень повинні бути довговічні, вибухо-пожежо-электробезпечні.

4.1.3 Вібрація (ГОСТ Р ИСО 10816-3-99)

Вібрація - загальнобіологічний шкідливий чинник, що призводить до фахових захворювань - віброзахворюваннь, лікування котрих можливо тільки на ранніх стадіях Причиною порушення вібрації є виникаючі при роботі машин неурівноважені силові впливи:

Ш ударні навантаження;

Ш зворотно-поступальні переміщення;

Ш дисбаланс.

Причиною дисбалансу є:

· неоднорідність матеріалу;

· розбіжність центрів мас і осей обертання;

· деформація.

Біологічний вплив вібрації.

Хвороба супроводжується стійкими порушеннями в організмі людини (опорно-руховий апарат, необоротні зміни в кістках і суглобах, зсуви в черевній порожнині, нервово-психічній сфері). Людина частково або цілком утрачає працездатність.

По способі передачі на людину вібрація підрозділяється на загальну і локальну.

Загальна - діє через опорні поверхні ніг на весь організм у цілому.

Локальна - на окремі ділянки тіла.

Способи захисту від вібрації.

У автоматичних виробництвах захистом є дистанційне керування (виключає контакт).

У неавтоматических виробництвах:

· Зниження вібрації в джерелах їхніх виникнень: підвищення точності опрацювання деталей; оптимізація технологічного процесу; поліпшення балансування.

· Відстройка від режимів резонансу (збільшення жорсткості системи); вібродемпфірування (пружинні віброізолятори).

Поліпшення організації праці вібронебезпечних процесів:

ь загальна кількість часу в контакті з віброобладнанням не повинно перевищувати зміни;

ь одноразову дію не повинно перевищувати для локальної - 20 хвилин, для загальної - 40 хвилин.

4.1.4 Виробничий шум (ГОСТ 27409-97)

Любий небажаний для людини звук, робить негативний вплив на здоров'я і працездатність. Як фізичне явищ звук - механічні коливання упругого середовища, яке сприймається людським вухом в інтервалі частот 16 - 20 000 Гц.

До 16 Гц - инфразвукові коливання; понад 20 000 Гц - ультразвук.

Захист від шуму досягається розробкою шумобезпечної техніки, застосуванням засобів і методів індивідуального і колективного захисту, будівельно-акустичними методами.

Засоби колективного захисту діляться стосовно джерела шуму:

Ш понижуючі шум у джерелі виникнення (найбільше ефективно);

Ш понижуючі шум на шляхах його поширення.

4.1.5 Електробезпека (ГОСТ 12.1.038-82.)

Електрообладнання, яким доводиться користуватися працівникам на підприємстві, являє собою потенційну небезпеку.

Багато нещасних випадків відбувається при обслуговуванні найбільш поширеного електрообладнання, розрахованого на напругу 127-380 В. С

Система організаційно технічних заходів і засобів, що забезпечують захист людей від шкідливих впливів ел. струму, эл. дуги, ЭМ поля і статичної електрики. Порушення вимог ел. безпеки призводить до ел. травм.

Електрична травма - травма, викликана впливом эл. струму і дуги.

Сукупність таких травм - электротравматизм.

Електрична установка - сукупність машин, апаратів, ліній і допоміжного устаткування, призначених для пр-ва, перетворення, трансформації, передачі і розподілу эл. енергії.

Причини електротравматизму:

Ш однофазне (однополюсне) дотик людини до неізольованих струмоведучих частин.

Ш одночасний доторк людини до 2 струмоведучих неізольованих частин під напругою.

Ш наближення на небезпечну відстань людини, до неізольованого від землі або до неізольованих струмоведучих частин під напругою.

Ш дотик людини до металевих корпусів під напругою.

Дія струму може бути:

Ш прямим (по тканинах)

Ш рефлекторним (по нервових волокнах)

Ці дії струму приводять до різноманітних ел. травм - місцевим і загальним.

До місцевого відносяться електроопіки, електрознаки (мітки), металізація шкіри (електротатуювання), механічні пошкодження; електроофтальмія (запалення переднього відділу ока).

Опіки бувають: токові, контактні, дугові (супров. Обвуглюванням тканин).

Механічні ушкодження відбуваються через судорожне скорочення м'язів.

До загального відносять: ел удари - поражається або створюється загроза поразки всього організму через порушення нормальної діяльності життєважливих органів (серця, мозку, легенів).

Ступінь небезпечної дії:

Ш Від роду струму (небезпечніше для людини - змінний струм);

Ш Розмір струму;

Ш Розмір напруги;

Ш Шлях струму (через життєво важливі органи);

Опір тіла людини (складається з опору верхнього прошарку шкіри й опору внутрішніх органів) від 1000 до 10 000 Ком;

Правила поведінки на підприємстві при користуванні електроприладами.

1. Користуватися електроспоживачами, шнури живлення яких мають триполюсну вилку з попереджуючим включенням заземляючого (зануляючого) проводу.

2. Не вмикати в електромережу електроспоживачі, які мають пошкодження або ненадійно з'єднані з електрошнуром живлення, вилками, розетками та подовжувачами.

3. Не вмикати електроспоживачі в розетки, які не мають захисних, направляючих.

4. Не користуватися пошкодженими розетками, відгалужувальними та з'єднувальними коробками, вимикачами та іншою електроарматурою.

5. Не застосовувати для опалення приміщень нестандартного (саморобного) електронагрівального обладнання або ламп розжарювання.

6. При користуванні електроспоживачами, які мають окремий, самостійний провід заземлення, перед включенням його в електромережу перевірити наявність та надійність приєднаного проводу до відповідних клем.

7. По можливості, уникати доторкання руками до металевих частин електроспоживачів, ввімкнених в електромережу.

8. Не торкатися руками до обірваних та оголених проводів електромережі.

9. Самостійно не замінювати зіпсовані електрозапобіжники, електролампи, не проводити ремонт електроспоживачів та електромережі.

10. При прибиранні пилу з електроспоживачів, обов'язково вимикати їх від електромережі.

11. Не залишати без догляду працюючі електроспоживачі.

12. По закінченні робочого дня вимкнути вимикач на електроспоживачі та відєднати провід живлення від розетки електромережі.

При цьому слід пам'ятати, що від'єднуючи вилку електроспоживача від розетки, її слід тримати за корпус, а не смикати за провід живлення, бо можна висмикнути один з проводів і потрапити під дію електричного струму.

Дії працюючих при ураженні електричним струмом. При ураженні електричним струмом слід негайно звільнити потерпілого від його дії шляхом вимкнення електричного струму або відриванням його від джерела струму тримаючись за одяг потерпілого, якщо він сухий, чи ставши на гумову ковдру, суху дошку, картон, фанеру, брезент.

Якщо потерпілий опинився у стані непритомності, слід забезпечити йому приплив свіжого повітря, розстібнути тісний одяг, дати нюхати нашатирний спирт, обризкати водою, розтирати і розігрівати тіло.

Негайно викликати швидку медичну допомогу по телефону 03.

При рідкому та судорожному диханні потерпілого, слід робити йому штучне дихання. Штучне дихання - це лікарський засіб, метою якого є відновлення природнього дихання потерпілого. Засіб штучного дихання являє собою механічний, ритмічний вплив на грудну клітину та дихальні м'язи потерпілого. При цьому створюється газообмін у легенях і поступово може відновитися природне дихання.

Допомогу потерпілому повинні надавати дві особи: одна з них накладає долоню на нижню третину грудей і створює поштовхи на груди з частотою приблизно 50-ти поштовхів на хвилину.

Надання допомоги потерпілому продовжувати до прибуття кваліфікованої медичної допомоги.

При отриманні потерпілим опіків, потрібно, не торкаючись руками обпечених місць, обережно накласти на пошкоджені місця стерильну пов'язку і відвести потерпілого до медичного закладу.

4.1.6 Пожежна безпека(ГОСТ 12.1.004-91.

Організація пожежної охорони

Пожежа - неконтрольоване горіння поза спеціальним вогнищем, яке призводить до матеріальної шкоди.

Пожежна безпека - стан об'єкта, при якому з регламентованою ймовірністю виключається можливість виникнення та розвиток пожежі і впливу на людей її небезпечних факторів, а також забезпечується захист матеріальних цінностей.

На підприємствах існує два види пожежної охорони: професійна і воєнізована.

Воєнізована охорона створюється на об'єктах з підвищеною небезпекою. Крім того на підприємствах для посилення пожежної охорони організовуються добровільні пожежні дружини і команди, добровільні пожежні товариства і пожежно-технічні комісії з числа робітників та службовців.

При Міністерстві внутрішніх справ існує управління пожежної охорони (УПО) і його органи на місцях.

До складу УПО входить Державний пожежний нагляд який здійснює:

Ш Контроль за станом пожежної бепеки.

Ш Розробляє і погоджує протипожежні норми і праила та контролює їх виконання в проектах і безпосередньо на об'єктах народного господарства.

Ш Проводить розслідування і облік пожеж.

Ш Організовує протипожежну профілактику.

Протипожежна профілактика - це комплекс організаційних і технічних заходів, які спрямовані на здійснення безпеки людей, на попередження пожеж, локалізацію їх поширення, а також створення умов для успішного гасіння пожежі.

Пожежо- і вибухо - небезпечний пил.

Залежно від поширення полум'я пил поділяють на вибухо- і пожежонебезпечний. Пил, який складається з найменших частинок спалимих речовин, що перебувають у зваженому стані (аерозоль) в межах від нижньої до верхньої концентраційної межі поширення полум'я євибухонебезпечним.

Пожежна профілактика електрообладнання

Електрична енергія певних умовах легко переходить у теплову і це може викликати пожежі і вибухи. Пожежна небезпека електрообладнання, електронних приладів, радіоелектронної апаратури, апаратури управління, електроприймачів пов'язана з використанням спалимих матеріалів: гуми, пластмас, лаків, олій.

Джерелами займання можуть бути електричні іскри, дуги, коротке замикання, струмові перевантаження, перегріті опірні поверхні, несправність обладнання. Окислювачем звичайно служить кисень. Але потужність і тривалість дії цих джерел займання порівняно малі, тому горіння, якправило, не розвивається.

Коротке замикання (КЗ).

КЗ виникають в результаті порушення ізоляції частин обладнання, що проводять струм і зовнішніх механічних пошкоджень в електричних дротах, монтажних дротах, обмотках двигунів і апаратів. Ізоляція елементів, що проводять струм може пошкоджуватися при дії на неї високої температури або полум'я, інфрачервоного випромінювання, переходу напруги з первинної обмотки силового трансформатора на вторинну, при підвищених режимахнавантаження (нагрів до високих температур, і як наслідок при охолодженні конденсується вода) та інш.

Профілактика КЗ передбачає наступні заходи:

Ш правильний вибір, монтаж і експлуатація електричних мереж, електрообладнання правильний вибір конструкціїї електрообладнання, способу встановлення і класу ізоляції (опір ізоляції згідно з ПУЕ 500кОм)

Ш електричний захист електричних мереж, електрообладнання (швидкодіючі реле, автоматичні вимикачі, запобіжники).

Існують два способи гасіння пожеж: фізичний та хімічний.

До фізичних способів припинення горіння відносяться. охолодження зони горіння або горючих речовин. розбавлення реагуючих речовин в зоні горіння негорючими речовинами. ізоляція реагуючих речовин від зони горіння.

Хімічний спосіб припинення пожежі - це хімічне гальмування реакції горіння. До основних засобів гасіння пожежі (з допомогою яких здійснюється той чи інший спосіб припинення горіння) відносяться: вода (у вигляді струменя або у розпиленому стані). інертні гази (вуглекислий газ, азот). піни хімічні та повітряномеханічні. порошкові суміші. покривала з брезенту та азбесту.

Вода - найбільш дешева та поширена вогнегасна речовина. Це пояснюється: великою теплоємністю, високою термічною стійкістю (розкладається при температурі вище 1700 (С). значним збільшенням об'єму при пароутворенні (1 л води при випаровуванні утворює більше 1700 л пари). охолоджує зону горіння.

...