Організація робіт на колісному транспорті

Рейкові пліті перевозять до місця їх укладання на спеціальному рухомому складі.

Шість монтерів колії (38-43) і два машиністи вивантажують зварені рейкові пліті і зрівнювальні рейки у середину колії .

Рейкові пліті вивантажують парами, одночасно для правої і лівої ниток. Для цього одні кінці пари вивантажувальних тросів спеціальними захватами прикріплюють для правої і лівої ниток колії , а інші кінці цих же тросів, що пропущені через похилі лотки і протикантувальні пристрої прикріплюють до правої і лівої рейкових плітей, які підлягають вивантаженню. На початку вивантаження кожної пари плітей повне зрушення рухомого складу з місця стоянки виконується за вказівкою керівника робіт і виконується зі швидкістю 3-5 км/год, поки кінцеві частини плітей, що вивантажуються, не пройдуть протикантувальні пристрої і похилі лотки і не опустяться на прокладки, що вивантажені у середину колії. У той же час можливо точне суміщення кінців плітей,, що вивантажуються, для з'єднання їх із кінцями раніше покладених у колію зрівнювальних рейок.

Основну частину довжини пари рейкових плітей вивантажують при прямуванні поїзда зі швидкістю 15-20 км/год. Перед закінченням вивантаження кожної пари плітей швидкість руху поїзда зменшують до 3км/год для того, щоб пропустити кінці плітей через протикантувальні пристрої і похилі лотки.

Потім 8 монтерів (50-57) зболчують пліті і зрівнювальні рейки. Слідом за ними 12 монтерів колії (26-37) закріплюють пліті костилями через 15 м і встановлюють захисні башмаки по торцях кожної пліті.

На цьому підготовчі роботи закінчуються і монтери колії переходять на ділянку основних робіт.

Основні роботи

Основні роботи на ділянці довжиною 1825 м виконуються до закриття перегону протягом 1 год. 30 хв., під час закриття перегону на 6 год 30 хв і закінчуються після обідньої перерви.

Роботи що виконуються до закриття перегону

До закриття перегону 48 монтерів колії (17-64) двома групами протягом 1 год. 30 хв. відкручують гайки клемних болтів на 1/3 різблення зі зняттям клем на кожній другій шпалі. Шістнадцять монтерів колії (1-16) виконують розшивку тимчасово закріплених на дерев'яних прокладках рейкових плітей з установкою на ролики, установку рейкових плітей по створах і розбирання тимчасового переїзного настилу.

Роботи, що виконуються у «вікно»

Після проходу останнього графікового поїзда, закриття перегону й огородження місця робіт сигналами зупинки і зняття напруги з контактної мережі 6 монтерів колії (26-31) знімають заземлювачі опор контактної мережі. Далі 20 монтерів колії (1-20) відкручують гайки клемних болтів на 1/3 різьблення, вилучають болти з гнізд підкладок, залишаючи вісім болтів із затягнутими гайками на кожних 25 м колії. Потім 5 монтерів колії (21-25) розгвинчують стики зі зніманням накладок.

Потім 12 могтерів колії (26-37) знімають захисні башмаки з початкових торців рейкових плітей, зболчують початкові стики і заряджають пристосування для насування плітей.

Після цього виконується знімання і навантаження інвентарних рейок, а також насування рейкових плітей на підкладки за допомогою колієукладального крана УК-25/9-18, який обслуговують 12 монтерів колії (26-37) і 5 машиністів.

Наприкінці ділянки бригадою укладального крана виконується розрядка пристосування для насування плітей, знімання захисних башмаків із кінцевих торців плітей і зболчування кінцевих стиків. Потім 6 монтерів колії (26-31) заготовлюють і укладають рейкові рубки.

Слідом за колієукладальним поїздом 8 монтерів колії (58-65) установлюють клемні болти в гнізда підкладок і згвинчують гайки електрогайковими ключами на кожній п'ятій шпалі.

За ними 20 монтерів колії (38-57) установлюють клемні болти в гнізда підкладок на інших шпалах. Слідом за цією бригадою закріплюють клемні болти за допомогою ПМГ, її обслуговують 3 машиністи.

Потім дві машини ВПР-1200 роблять суцільну виправку колії (кожна на одній половині ділянки), на кожній із них зайнято по 3 машиністи. За ними динамічний стабілізатор колії ущільнює баластну призму, його також обслуговують 3 машиністи.

Після обідньої перерви 3 монтери колії (26-28) установлюють заземлювачі опор контактної мережі.

Роботи, що виконуються після «вікна»

Після обідньої перерви 12 монтерів колії (1-12) укладають переїзний настил із залізобетонних плит. Десять монтерів колії (13-22) перевозять опорні прокладки на іншу ділянку.

На цьому роботи по заміні інвентарних рейок закінчуються.

Стан інвентарних рейок має забезпечувати можливість утримання колії по шаблону в межах встановлених норм та допусків.

Заміна інвентарних рейок на рейкові пліті повинна бути проведена найближчим часом після укладання рейко-шпальної решітки та споруджування баластної призми до пропуску по них не більше 1 млн.т брутто вантажу, оскільки тривала експлуатація інвентарних рейок спричиняє інтенсивне розташування підрейкової основи в зоні стиків інвентарних рейок на залізобетонних шпалах.

Не дозволяється залишати інвентарні рейки на зрівнювальних прольотах

Крім того, не дозволяється також збирати ланки рейко-шпальної решітки на виробничих базах колійних машинних станцій (КМС), особливо на залізобетонних шпалах, з інвентарними рейками, які мають боковий знос чи розширення головки більше 2 мм. При збиранні рейко-шпальної решітки шпали мають рівномірно розміщуватись у межах ланки без зменшення відстані між ними в стиках.

Остаточно відремонтована колія повинна відповідати вимогам "Технічних умов на прийняття робіт по капітальному ремонту колії"" з урахуванням таких додаткових вимог:

- рейкові пліті мають бути закріпленні в розрахунковому температурному інтервалі;

- гайки клемних, закладних і стикових болтів повинні бути суцільно підтягнуті до встановлених норм;

- після заміни інвентарних рейок рейковими плітями безстикова колія має бути виправлена в профілі та плані.

Виготовлення, навантаження, транспортування та вивантаження рейкових плітей. Зварювання рейкових плітей завдовжки 800 м і менше здійснюється на РЗП електроконтактним способом стаціонарними машинами.

При навантаженні зварних рейкових плітей на спеціальний рухомий склад після зварювання на РЗП для доставки до місця укладання необхідно оберігати пліті від значного згинання, скручування та ударів.

Транспортування рейкових плітей на спеціальному рухомому складі здійснюється згідно з "Інструкцією з експлуатації спеціального рухомого складу для транспортування рейкових плітей безстикової колії".

Для закріплення на спеціальному рухомому складі і стягування з нього рейкових плітей на обох їх кінцях повинні бути просвердлені отвори діаметром 30 мм на відстані 100 мм від торця пліті або типові отвори під стикові болти.

Закріплення всіх рейкових плітей на спеціальному рухомому складі після навантаження здійснюється в голові останнього для того, щоб утримати пліті від поздовжнього переміщення при гальмуванні, маневрах на станціях, зміні температури. Щоб пліті, які вільно лежать на рольгангах, не мали можливості піднятись із направляючих роликів, на кожному вагоні поверх плітей укладають по одній спеціальній обмежувальній планці.

Вивантажувати зварні рейкові пліті на місці укладання можна як в середину колії, так і на кінці шпал. На мостах з безбаластним мостовим полотном пліті вивантажують, як правило, в середину колії з тимчасовим зняттям настилу і човників контррейок (контркутників). Вивантаження плі і сії здійснюється способом витягування з-під них рухомого складу з дотриманням габаритних вимог, наведених в "Інструкції з забезпечення безпеки руху поїздів при виконанні колійних робіт" (ЦП-0067).

Для запобігання ударів кінців рейкових плітей по залізобетонним шпалам при їх вивантаженні із спецскладу на колію необхідно підкладати відрізки дерев'яних шпал. Скидати при вивантаженні рейкові пліті забороняється. При вивантаженні рейкові пліті можна відразу укладати па рейкові підкладки.

При вивантаженні рейкових плітей їх кінці слід розміщувати якомога точніше по відношенню до кінців раніше укладених зрівнювальних рейок, щоб уникнути зайвого поздовжнього переміщення рейкових плітей при їх укладанні на підкладки.

Для запобігання значному викривленню або викиду вивантажених рейкових плітей в тих випадках, коли до укладання в колію очікується підвищення температури на 15°С і більше, рейкові пліті необхідно прикріплювати при залізобетонних шпалах костилями до тимчасово укладених через кожні 25 м в шпальні ящики дерев'яних напівшпал.

Кінці вивантажених рейкових плітей слід захищати башмаками від можливого чіпляння частин рухомого складу, що звисають, при цьому башмакн не повинні заважати температурному поздовжньому переміщенню рейковий плітей.

При підготовці до улаштування довгих плітей (до довжини блок-ділянок або довжини перегону) зварюванням способом попереднього вигину рейкові пліті вивантажують разом з тимчасовими рейковими вставками.

Закріплення рейкових плітей при укладанні. Рейкові пліті безстикової колії повинні бути закріплені на підрейковій основі в розрахунковому температурному інтервалі.

Рейкові пліті при скріпленнях КБ закріплюють закручуванням гайок клемних болтів з крутячим моментом. Закріплення плітей здійснюється колійними моторними гайковертами в напрямі укладання. При закріпленні коротких плітей вручну, а також з без болтовим пружним скріпленням, роботи ведуться в напрямі від середини до кінців.

Температура закріплення пліті приймається як середня між виміряною на початку і в кінці робіт по її закріпленню. Різниця між температурою закріплення на постійний режим правої та лівої рейкових плітей не повинна перевищувати 5°С. В усіх випадках фактичні температури закріплення не повинні виходити за межі розрахункового інтервалу закріплення. Для розрахунків при виконанні колійних робіт, пов'язаних зі зміною стійкості всієї рейко-шпальної решітки, температурою закріплення безстикової колії в цілому слід вважати середню із температур закріплення правої та лівої плітей.

При визначенні можливості проведення робіт на ділянці безстикової колії, коли вони виконуються по одній рейковій нитці, беруть до уваги температуру рейкової нитки, на якій проводяться роботи.

Для полегшення умов виконання колійних робіт на безстиковій колії влітку, під час яких можливе тимчасове зниження її стійкості, рекомендується закріплювати пліті на постійний температурний режим експлуатації за температур, які відповідають верхній половині розрахункового температурного інтервалу.

Якщо рейкові пліті були закріплені при температурі, що виходить за межі розрахункового інтервалу, то з настанням розрахункових температур мас бути проведена розрядка температурних напружень з закріпленням плітей на постійний режим експлуатації.

За наявності технічних засобів примусового регулювання довжини плітей (розтягування або стиснення) можливе введення їх в необхідний температурно-напружений режим незалежно від температури, при якій виконуються роботи по укладанню та закріпленню плітей. В цьому випадку за температуру закріплення беруть температуру, розраховану з врахуванням досягнутої зміни довжини пліті.

Забороняється укладати і закріплювати рейкові пліті при температурах нижчих за -15°С на прямих ділянках і в кривих радіусом більше 800 м, при температурі нижчій -10°С - у кривих радіусом 501-800 м і при температурі нижчій -5°С - в кривих радіусом 500 м і менше.

Температуру рейкових плітей вимірюють спеціальним термометром. Допускається вимірювання температури рейок ртутним або спиртовим термометром. У цьому випадку термометр кладуть на головку рейки таким чином, щоб його кулька торкалась поверхні головки. Потім термометр засипають сухим піском і залишають в такому стані на 10 хвилин. Одержані таким чином фактичні температури закріплення кожної рейкової пліті мають бути занесені в "Журнал обліку служби і температурного режиму рейкових плітей", а довгих плітей - в паспорт-карту. Температура закріплення відмічається також на шийці рейки і на кінцях плітей в місцях їх маркування.

Для оцінки зміни напруженого стану безстикової колії застосовують "маячні" шпали За "маячну" вибирається шпала, розташована навпроти пікетного стовпчика. її верх біля рейки зафарбовується світлою фарбою. Щоб "маячна" шпала не зміщувалась, вона повинна бути завжди добре підбита, закладні болти затягнуті, типові клеми замінені клемами з підрізаними лапками, а гумові прокладки замінені поліетиленовими або іншими з низькими фрикційними властивостями. При безболтовому пружному скріпленні клема відсутня.

3. Економічний розділ

Калькуляція - являється основним документом на ремонтно-олійні роботи , на основі якого здійснюється фінансування ремонту і розрахунки за виконані роботи.

Калькуляцію на ремонтно-колійні роботи розробляють як для окремої ділянки колії, так і загалом по дистанції, відділенні, дорозі.

Калькуляцію складають на основі об'ємних відомостей робіт по ремонту типових технічно-обгрунтованих норм виробітку на роботи по ремонту колії, норм витрат матеріалів і вартості їх вартостей машинно-змін, механізмів і машин.

Фонд оплати праці планується виходячи з ліміту чисельності персоналу і середньомісячної оплати праці. Відрахування на соціальні потреби плануються по встановленим законодавством нормам страхових внесків, у відсотках від фонду оплати праці. Витрати на матеріали для поточного утримання колії визначаються по затвердженим нормам і діючим цінам. Затрати на паливо і мастильні матеріали для машин і механізмів, які застосовуються на роботах по поточному утриманню колії, розраховуються по кількості механізмів, продовженню їх роботи в годинах, витрат розходу палива за одну годину і вартості однієї тони палива. В інші витрати входить оплата рахунків за роботу шляхового струга по очистці кюветів і за інші роботи, які виконуються сторонніми організаціями, а також рахунків за електроенергію.

Витрати по одиничній заміні матеріалів верхньої будови колії входять затрати на нові матеріали і відремонтовані елементи верхньої будови колії, які використовуються при одиночній заміні, а також, затрати на виконання і заміну баласту. Витрати по одиничній заміні матеріалів верхньої будови колії вираховуються по нормах, установлених на один км. розгорнутої довжини головного і станційного шляхів і діючим цінам. При визначенні потреби в матеріалах з розгорнутої довжини колії виключають ті ділянки , на яких в плануючому році передбачені роботи по капітальному, середньому ремонту, а також суцільна заміна рейок новими і старопридатними.

Вартість матеріалів вираховують в оптових цінах промисловості і додатково враховують витрати по їх транспортуванню. Витрати по заміні баласту визначають по ціні, яка встановлена для кожної дороги. По дистанціям ці ціни диференціюються виходячи з собівартості отриманого баласту і витрат по його транспортуванні. При одиночній заміні використовують, як правило , старопридатні рейки. Тому, затрати на матеріали розраховуються не по ціні рейок, а по вартості їх ремонту. Якщо частина рейок при одиночній заміні планується замінити новими, то для визначення цієї частини витрат використовується ціна нових рейок.

Заробітна плата по статті « Одиночна заміна матеріалів верхньої будови колії» не планується, так, як ці роботи виконуються працівниками, фонд заробітної плати яких передбачується по статті « Поточне утримання колії».

У витратах по охороні колії, переїздів і штучних споруд враховують витрати на матеріали для освітлення сигналів на перегоні, а також, ручних ліхтарів обходчиків і чергових по переїздах. Суму цих витрат визначають по фактичних затратах за минулий рік з урахуванням можливого їх скорочення. Витрати на матеріали для утримання штучних споруд вираховують по нормах, які встановлені на поточне утримання 100 м. штучних споруд в рік, протяжності споруд і цінам.

До інших затрат по колійному господарству відносять оплату рахунків за електроенергію, яка використовується шляховими машинами і механізмами, а також, яка використовується для освітлення, і оплату рахунків суднохідного нагляду за обслуговування знаків під мостами. Суму цих витрат встановлюють на рівні фактичних затрат за минулий період.

Витрати по сніго-водо і піскоборотьбі в планах дистанції колії не передбачаються, а плануються в складі витрат залізних доріг. По інших роботах колійного господарства плануються витрати на утримання в чистоті пішохідних мостів на перегонах, пристроїв штучного захисту від снігу і піску, поточний ремонт сніго очищувачів, очистку колії від шлаку і сміття. Суму цих витрат визначають по рівню фактичних затрат за минулий період.

В плані витрат дистанція колії відображає амортизаційні відрахування на повне відновлення земельного полотна, штучних споруд, верхньої будови колії, станційних і під'їзних колій. Суму амортизаційних відрахувань визначають по балансовій вартості цих основних фондів і норм амортизації.

Основні витрати загальні для всіх галузей господарства залізної дороги, і загальногосподарські витрати на дистанції колії плануються так сама, як і в інших лінійних підприємствах.

На величину експлуатаційних витрат впливає обсяг перевезень, технічна оснащеність транспорту, втілення прогресивних технологій, інтенсивність використання і оновлення технічних засобів, підвищення якості і мотивації праці, нормування ресурсів і витрат і інші фактори.

Витрати за окремими видами праці, виробничим операціям чи по деяким однорідним операціям об'єднують у відповідні статті витрат. Кожній статті наданий відповідний номер і встановлений вимірник, у відповідності з яким визначається величина витрат даної статті. Експлуатаційні витрати діляться на дві групи: прямі, безпосередньо пов'язані з виконанням виробничого процесу і загальновиробничі, по обслуговуванню виробництва.

Для планування витрат важливе значення має їх облік по окремим видам робіт. Тому витрати діляться на прямі і непрямі.

Прямі витрати це стягнення, які безпосередньо враховуються і відносяться на конкретний вид роботи.

Непрямі витрати пов'язані з виконанням декілька видів робіт і повинні розподілятися між ними непрямим розрахунковим шляхом, відповідно прийнятій в галузі методиці: пропорційно виконаному обсягу роботи , витратами визначених вимірників чи фонду оплати праці. Тому при формуванні достовірної інформації, яка використовується для розрахунку, аналізу витрат і виявлення резервів їх зниження , велике значення має вдосконалення звітності по обліку витрат, які включаються в склад собівартості окремих видів робіт і послуг, а також розширення переліку прямих витрат.

За калькуляційними статтями витрати групуються по ії ролі в виробництві продукції: не виконання технологічного процесу по виготовленні продукції і на управління і обслуговування виробництва. В залежності від об'єму витрат, враховуючих в собівартості, планують цехову собівартість, включаючи витрати на виготовлення продукції окремих цехів; виробничу собівартість, яка складається із цехової собівартості і загальних витрат. Витрати, які входять в виробничу собівартість, і в не виробничі витрати складають повну собівартість. В залежності від методів віднесення затрат на собівартість продукції розрізняють витрати прямі і не прямі. До прямих витрат відноситься витрати зв'язані з виготовленням конкретного виду продукції, їх можна визначити по встановлених нормах. Не прямі витрати безпосередньо не відносяться на собівартість конкретного виду продукції, це витрати на утримання і експлуатацію обладнання , цехові і загальнозаводські витрати. Вони включаються в собівартість після розприділення по видах продукції за допомогою спеціальних розрахунків. Так витрати на утримання і експлуатацію обладнання розприділяють пропорційно. По характеру залежності від об'єму виробництва витрати діляться на умовно-змінні і умовно-постійні. Умовно-змінні витрати міняються у відповідності із зміною об'єму виробництва (сировина, матеріали, паливо, енергія, основна заробітна плата та інші) До умовно-постійних відносяться витрати , які не залежать від зміна об'єму виробництва. По степені участі в виробничому процесі витрати діляться на основні, зв'язані з виконанням виробничого процесу, і накладні , зв'язані з управлінням і обслуговуванням виробництва.

Планування зниження собівартості.

Виробничі затрати і рівень собівартості продукції залежить від зміни об'єму і структури продукції , яка випускається, техніки, технології, організації виробництва , праці. Всі фактори , які впливають на зниження собівартості, можна об'єднати в наступні групи: підвищення технічного рівня виробництва, поліпшення якості продукції, зміна об'єму і структури продукції, яка виробляється, підвищення рівня організації виробництва і праці. Ці фактори можуть бути доповненими у відповідності з техніко-економічними особливостями виробництва.

Розрахунок впливів факторів на собівартість продукції в плановому році виконують в наступному порядку. Визначають собівартість товарної продукції в плановому році про збереженні умов виробництва і ціни, а також рівня затрат попереднього року

Калькуляція - це спосіб групування витрат для обчислення собівартості одиниці придбаних запасів, виробленої і реалізованої продукції, виконаних робіт і наданих послуг

В залежності від часу складання і призначення калькуляції бувають планові і звітні.

Планові (нормативні) складають на основі прогресивних норм витрачання засобів виробництва і робочого часу і використовують як вихідні дані при встановленні цін.

Звітні калькуляції, складені за даними бухгалтерського обліку, відображають фактичні витрати.

Калькулювання собівартості продукції - це процес обчислення вартості об'єкта обліку, який здійснюється різними методами в залежності від виду, типу і характеру організації виробництва.

Калькулювання здійснюється у всіх господарських процесах. Так, у процесі постачання визначається собівартість одиниці придбаних виробничих запасів.

У процесі виробництва калькулюванню підлягає виробнича собівартість одиниці окремих видів продукції (робіт, послуг). Остання використовується для оцінки реалізованої продукції (робіт, послуг) в процесі реалізації. Звідси з'являється такий термін, як "собівартість реалізації", який є ключовим для обчислення бази оподаткування податком на прибуток відповідно до нового Податкового кодексу України, чинного з 01.04.2011 року.

Складовою процесу калькулювання є калькуляційний облік - система аналітичного обліку витрат на виробництво в інтересах достовірного і точного калькулювання, основною задачею якого є повне відокремлення прямих та непрямих витрат за об'єктами калькулювання.

Поєднання системи калькуляційного обліку та калькуляції здійснюється при застосуванні того чи іншого методу калькулювання. Метод калькулювання - це сукупність способів аналітичного обліку витрат на виробництво та прийомів обчислення собівартості калькуляційних об'єктів.

Методи калькулювання відрізняються методикою калькуляційного обліку та способами калькуляції. У вітчизняній літературі найчастіше зустрічаються простий, позамовний, попередільний, нормативний методи.

Простий метод використовується на моновиробництвах (виробництво електроенергії, видобування нафти, вугілля та ін.), де всі витрати безпосередньо відносяться на виготовлений продукт.

Собівартість одиниці продукції калькулюється шляхом розподілу витрат на кількість виготовленої продукції.

Попередільний (попроцесний) метод використовується у послідовних виробництвах (коли один технологічний процес настає за іншим), де він розділяється на окремі частини - переділи (процеси) і за кожним із них окремо обчислюються витрати. При цьому витрати обліковуються за кожним переділом (цехом), передаються із переділу в переділ (із цеху в цех), і на останньому калькулюють собівартість виготовленої продукції.

Позамовний метод використовується у складних паралельних виробництвах, коли в ряді основних цехів паралельно виготовляють окремі частини, вузли, а потім збирають у загальному цеху. Собівартість одиниці виробу визначається шляхом розподілу всіх витрат на кількість виготовлених на замовлення виробів.

Нормативний метод полягає у визначенні фактичної собівартості виробленого продукту як алгебраїчна сума витрат за нормами, відхилень від норм, а також змін норм.

При нормативному методі собівартість продукції визначається шляхом додавання нормативних витрат та виявлених відхилень від норм при обчисленні фактичної собівартості.

Собівартість продукції залежно від обсягу витрат, що включаються в неї, поділяється на: технологічну, виробничу, повну собівартість готової і реалізованої продукції.

Технологічна собівартість - прямі витрати на сировину, матеріали, енергію, оплату праці з нарахуваннями.

Виробнича собівартість технологічна собівартість плюс загальновиробничі витрати.

Підприємство з метою аналізу впливу адміністративних витрат на фінансовий результат може визначати повну собівартість готової продукції, яка включає виробничу плюс адміністративні витрати. Повна собівартість реалізованої продукції є повною собівартістю готової продукції плюс витрати на її збут.

Планування собівартості товарної продукції підприємства розробляють на основі калькуляції окремих виробів. Калькуляція собівартості окремих видів продукції - це розрахунок затрат на виробництво конкретного виду продукції і послуг в плановому періоді по калькуляційним статтям. Для складання планових калькуляцій необхідно мати нормативи прямих затрат на одиницю продукції ( сировина, матеріали, паливо, електроенергія, основної заробітної плати виробничих працівників .) і розрахунок нормативів не прямих затрат на одиницю продукції ( витрати на утримання і експлуатацію обладнання, загальні заводські і невиробничі затрати.). Витрати на утримання і експлуатацію обладнання включають в себе амортизацію обладнання і транспортних засобів, витрати на їх експлуатацію і текучий ремонт, і зношення малоцінних швидкозношуваних інструментів і пристосувань. Для визначення даних витрат складають кошторис витрат на утримання і експлуатацію обладнання. Витрати на утримання і експлуатацію обладнання відносять на собівартість окремих виробів, виходячи з величини цих витрат, які приходяться на одну год. роботи обладнання і часу роботи обладнання для виробництва одиниці продукції. Загальні витрати включають в себе витрати на управління підприємством ,підготовка кадрів, втрати на утримання пожежної і сторожової охорони. Загальні витрати розприділяються між різними видами продукції пропорційно сумі основної заробітної плати виробничих працівників. В інші виробничі витрати входять відрахування на науково-дослідницькі роботи, витрати на гарантійний ремонт продукції, очистку промислових вод і викидів в атмосферу. До невиробничих витрат відносяться витрати на транспортування продукції , і витрати зв'язаних із збутом продукції.

При калькулюванні прямі витрати обчислюються безпосередньо на калькуляційну одиницю згідно з діючими нормами та цінами. На непрямі витрати спочатку складається кошторис на певний період, після чого витрати розподіляються між різними виробами за встановленою методикою.

До статті «Сировина та матеріали» включають вартість сировини, основних та допоміжних матеріалів, які входять до складу виготовленої продукції, використовуються у процесі виробництва продукції (робіт, послуг) для забезпечення нормального технологічного процесу й упакування продукції.

До статті «Куповані комплектуючі вироби, напівфабрикати, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств і організацій» включають вартість купованих комплектуючих виробів і напівфабрикатів, що потребують монтажу або додаткового оброблення на даному підприємстві, послуг і робіт виробничого характеру, які виконують сторонні підприємства або підрозділи, що не належать до основного виду діяльності.

До статті «Паливо та енергія на технологічні потреби» на-лежать витрати на енергію (паливо, електроенергію, пару, газ та ін.), яка безпосередньо використовується у технологічному процесі для зміни стану або форми предметів праці (плавлення, нагрівання, зварювання, сушіння та ін.). Обчислюється за нормами витрат і тарифами на енергію.

У статті «Зворотні відходи» відображається вартість повернутих відходів, що вираховуються з загальної суми витрат, віднесеної на собівартість продукції.

У статті «Основна заробітна плата робітників» містяться витрати на оплату праці робітників, безпосередньо зайнятих виготовленням основної продукції. Обчислюється згідно з нормами витрат часу на виконання технологічних операцій і тарифними ставками або відрядними розцінками на операції, деталі, вузли.

Стаття калькуляції «Додаткова заробітна плата» містить нараховану виробничому персоналу додаткову заробітну плату за виконання понад визначеної норми виробничого завдання, за трудові успіхи та винахідництво, за особливі умови праці, а також доплати, надбавки, премії. Обчислюється у відсотках від основної заробітної плати.

До статті калькуляції «Відрахування на соціальні заходи» входять відрахування на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття; відрахування на обов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду; обов'язкове соціальне страхування.

Стаття калькуляції «Витрати на освоєння та підготовку виробництва продукції» містить витрати на виробництво нових видів продукції в період їх освоєння, а також витрати, пов'язані з підготовкою та освоєнням випуску продукції, не призначеної для серійного і масового випуску. До цієї статті також належать витрати щодо освоєння нового виробництва, цехів і агрегатів; витрати на винахідництво і раціоналізацію.

Витрати, пов'язані з освоєнням нових видів продукції, належать до витрат майбутніх періодів і включаються до собівартості виробів частинами протягом установленого терміну з моменту їх серійного або масового випуску, виходячи з кошторису цих витрат і кількості продукції, що виготовляється за цей період.

До статті калькуляції «Відшкодування зносу спеціальних інструментів і пристосувань цільового призначення та інші спеціальні витрати» належать витрати на відшкодування вартості спеціальних інструментів і пристосування цільового призначення незалежно від їх вартості; проектування та виготовлення (придбання) спеціального інструменту і пристосування цільового призначення; ремонт і утримання в робочому стані спеціального інструменту і пристосувань цільового призначення; утримання спеціальних служб підприємства, що обслуговують поточне виробництво визначених видів виробів (спеціальних конструкторських бюро); проведення періодичних дослідів, оплату експертиз, консультацій, пов'язаних з використанням спеціальних інструментів і пристосувань цільового призначення, вартість технічної документації.

Стаття калькуляції «Витрати на утримання та експлуатацію машин і обладнання» є комплексною і охоплює такі витрати як амортизаційні відрахування по машинах і устаткуванню, що належать до основних фондів; витрати на електроенергію, пальне для приведення їх у дію, стиснуте повітря, технологічний інструмент, ремонт, оплату праці наладчиків, ремонтників, слюсарів та інших допоміжних робітників, які обслуговують машини, з відповідальними відрахуваннями на соціальні потреби. На ці витрати складається кошторис по кожному цеху (виробництву) на рік (квартал).

Середню одиничну вартість ремонту колії визначають по калькуляції.

Калькуляція являється основним документом на ремонтно-колійні роботи, на основі якої виконується фінансування ремонту і розрахунки за виконання роботи.

Калькуляції на ремонтно-колійні роботи розробляють як для визначеної ділянки колії, так і середні по дистанції, відділенню чи дорозі.

Калькуляцію складають на основі об'ємних відомостей робіт по ремонту, типових технічно обґрунтованих норм виробітки на роботи по ремонту колії, норм розтрат матеріалів і вартості їх, вартості машинно-змін механізмів і машин.

В об'ємній відомості по кожному кілометру колії вказують об'єми по видах робіт: виправка повздовжнього профілю колії, вирізка забрудненого баласту, зрізка обочин, заміна шпал новими, ремонт старопридатних шпал, очистка кюветів і т.д. Об'єми робіт по кожному кілометру капітального ремонту колії встановлюють у відповідності до натурного огляду.

Калькуляція і розрахунок прямих затрат включають визначені витрати по заробітній платі, числа машинно-змін машин і механізмів, вартість матеріалів.

Затрати праці і заробітну плату для кожного виду робіт розраховують по відповідним нормам з врахуванням коефіцієнтів на пропуск поїздів і на підвищення тарифних ставок для всіх робочих, які зайняті ремонтом верхньої будови колії у "вікно".

Вартість нових матеріалів верхньої будови колії розраховують по діючих прейскурантам оптових цін на матеріали з врахуванням тарифу на їх перевезення, а також транзитних націнок і заготівельно-складських розтрат.

Таблиця 3.1 Типова калькуляція на виконання робіт по капітальному ремонту безстикової колії з пониженням відмітки головки рейки на щебеневому баласті з вкладанням рейок Р-65 і скріплень типу КБ-65. Протяжністю 1000 пог. м., прямих ділянок 60% кривих ділянок 40%

4. Забезпечення безпеки руху. Техніка безпеки

При роботі на електрифікованих ділянках постійного або перемінного струму напруга з контактної мережі повинна бути знята на весь період роботи машин, а контактна мережа на місці роботи заземлена.

Відповідальність за дотримання правил з техніки безпеки при роботі колійної машини несе її начальник.

Під час приведення несучої рами машини з транспортного в робоче положення (при зарядці) і з робочого в транспортне (при розрядці) пропускання поїздів по сусідній колії не допускається. На період пропускання поїздів по сусідній колії робота машин повинна бути припинена.

При роботі із застосуванням укладальних кранів слід дотримуватися таких правил техніки безпеки. Пакети ланок, що покладені на платформу, повинні бути надійно закріплені від поздовжнього і поперечного зсувів. Всі роботи з пересуванням крана, підйомку ланок, перетягування пакетів ланок виконують за командою начальника укладального (розбирального) поїзда з попередньою подачею звукового сигналу. Забороняється: виконувати роботи перед розбиральним поїздом і позаду укладального поїзда на відстані ближче 25 м, знаходитися на піднятій ланці, переходити і знаходитись під піднятою ланкою, а також на відстані більше 2м від землі не можна перебувати на відстані ближче 4 м збоку від ланки під час підняття її для перевертання, а також знаходитись перед пакетами рейкових ланок при їх транспортуванні і роботі крана.

Усі робітники, що обслуговують колієукладальні поїзди, при перетягуванні пакетів ланок повинні відійти від натягнутих канатів не менше ніж на 10м. для запобігання сходів кранів з рейок необхідно ставити гальмові башмаки на третій шпалі від кінця ланки, що покладена у колію. При виявленні несправностей у гальмах лебідок, у екіпажній частині, кінцевих вимикачах вантажозахватних пристроїв, сигналах колієукладальні машини до роботи не допускаються. Супроводження колієукладачів у складі господарчих поїздів від бази до місця робіт дозволяється тільки машиністу крана.

При роботі із застосуванням щебенеочищувальної машини необхідно дотримуватися таких правил техніки безпеки. Перед виконанням зарядки - розрядки щебенеочищувальної машини, а також перед пуском робочих органів машиніст повинен попереджати про це керівника робіт і робітників, що знаходяться поблизу, звуковим сигналом.

При підйомі або опусканні ножа поворотним краном забороняється наближатися до нього на відстань менше 2 м.

При приведенні робочих органів машини з транспортного положення у робоче і навпаки не можна знаходитися біля стійок несучої рами і роторного пристрою.

Під час роботи машини не можна стояти або ходити по узбіччю і міжколійю поблизу щебенеочищувального пристрою, а також наближатися до нього попереду або позаду на відстань до 5м . Під час зарядки або розрядки щебенеочищувального пристрою рейки піднятої колійної решітки необхідно підтримувати захисними захоплювачами.

Виконання колійних робіт попереду і позаду машини ВПО-3000 дозволяється на відстані не ближче 50м. Перед початком роботи, бригада що обслуговує машину ВПО-3000, повинна дізнатися у керівника робіт про найбільший дозволений виліт крил дозатора і планувальника.

Не допускається робота колійних машин у темний час доби при відсутності необхідного освітлення, під час сильного туману або грози. Машиністу, помічнику, операторам, дорожнім майстрам і іншим працівникам заборонено знаходитися в міжколійї поруч з машиною.

При експлуатації машин забороняється користуватись відкритим вогнем на машині і поруч з нею; сходити і сідати на ходу машини, усувати несправності пневматичних і гідравлічних пристроїв, що знаходяться під тиском; підніматися на дах машин на електрифікованій ділянці; ремонтувати й усувати несправності робочих органів, що знаходяться в піднятому і незастопореному стані.

При ремонті колії, споруд і пристроїв повинна забезпечуватися безпека руху і, як правило, не повинен порушуватися графік руху поїздів. Роботи, що виконуються розвернутим фронтом необхідно планувати ретельно. Якщо по умовах видимості в обидва боки (більше 500 метрів і 800 метрів на швидкісних ділянках) ставити сигналістів не потрібно. Найбільший фронт робіт виконуємих під керівництвом одного лиця, не повинен перевищувати 200 м.

Для перевірки пристроїв, що служать для заземлення, необхідно вимірювати в них опір не рідше чотирьох разів на рік. Ізоляцію електроустаткування рекомендується оглядати не рідше одного разу на тиждень і перевіряти мегомметром не рідше одного разу на місяць. Забороняється приступати до роботи при наявності несправностей у машин.

При роботах у «вікно» огородження робіт сигналами зупинки, сходити з колії не потрібно, а достатньо закінчити роботи в міжколійю і зійти в неї. Всі колійні роботи повинні виконуватися групою людей, яка має складати не менше 2х чоловік. Всі роботи повинні виконуватися тільки справним колійним інструментом. При загвинчувані гайок ключем робітник повинен тягнути його тільки на себе.

Рейкорізні, рейкосвердлильні станки повинні бути заземлені металевим штирем довжиною не менше 1 м, який повинен бути вбитий у землю.

Заправка працюючої електростанції категорично заборонена, в тому числі паління біля неї.

Магістральний кабель повинен вкладатися тільки у місцях сухих від води. Розподільні коробки повинні знаходитись не легких возиках. Камінь шліфувального апарату повинен бути закритий кожухом. Електрошпалопідбійки повинні перевірятися на холостому ходу 1-2 хвилини, а потім включатися в роботу.

Перед роботою керівник інструктує робітників про безпечні прийоми її виконання, про порядок сходу з колії у випадку наближення поїзда, про увагу до поїздів, що наближається, окремих локомотивів і вагонів. В процесі роботи керівник слідкує за виконанням робітниками правил з техніки безпеки. На колії можна знаходитись тільки при її огляді і виконанні робіт, а після закінчення або при перервах необхідно сходити з колії за межі габариту.

Перед початком робіт в нічний час доби, під час туману, завірюх і т. ін., коли видимість менше 800 м, приймають необхідні заходи із забезпеченням безпеки працюючих.

Перед початком робіт в усіх важкодоступних місцях керівник виділяє сигналіста для спостереження за наближенням поїзда до місця робіт і для своєчасного оповіщення працюючих.

Завантаження і розвантаження матеріалів верхньої будови колії виконується механізованим способом, а якщо в темний час доби за

нормального освітлення.

При завантаженні і розвантаженні матеріалів, (верхньої будови) особливо увагу слід приділяти на надійність стропувальних улаштувань. Рейки при розвантаженні в пакети (штабелі) на прокладках, шпали вкладають в штабелі з польової сторони із розривами згідно проекту бази.

Колієукладальні роботи виконуються згідно з вимогами БН і П ІІІ-4-80 техніки безпеки в будівництві, технічних вказівок з устрою і вкладання верхньої будови колії. Правил з техніки безпеки і виробничої санітарії при будівництві і вкладанні верхньої будови колії, інструкцій із забезпечення безпеки руху поїздів при, виконанні колійних робіт, правил технічної експлуатації залізниць України. До керівництва колійними роботами і до робіт на колієукладальних машинах допускаються особи, що склали іспити з ПТЕ (Правил технічної експлуатації) інструкціям з сигналізацій і забезпечення безпеки руху поїздів при виконанні колійних робіт і що пройшли медогляд і спеціальне навчання.

Забороняється виконувати ремонт або огляд механізмів улаштувань ланко-збиральних ліній під час роботи, відчиняти електричні шафи керування і розподільчі коробки електрообладнання, що знаходяться під напругою.

Монтерам колії під час роботи на колії не слід закривати вуха.

Керівник робіт зобов'язаний:переходити колії тільки під прямим кутом, попередньо впевнившись, що на тих коліях, що вони пересікають, на підходах не має рухомого складу (локомотивів, вагонів, автодрезин); у випадках, коли колія зайнята рухомим складом, переходити її, користуючись перехідними (гальмівними) площадками; слідкувати, щоб при переході колій і стрілочних переводів монтери колії не наступати на рейки, не ставили ноги між рамними рейками і гостряками, не ставили ногу в жолоби стрілочного переводу; не допускати випадків перебігання через колії перед маневровим складом або локомотивом, що наближається; при обході вагонів, що стоять на колії, не допускати переходу через колію ближче ніж за 5 м від крайнього вагону; прохід між вагонами дозволяється тільки при відстані між ними не менше 10 м; попереджувати працівників про те, щоб при переході через колію перед составом пам'ятали про можливість раптового приведення рухомого складу в рух та про рух поїздів по сусідній колії; правильно розставити робочих по фронту робіт і вказати місце, куди вони повинні відходити під час проходу рухомого складу; слідкувати, щоб в зоні виконання робіт не знаходились сторонні люди.

Під час виконання робіт в умовах незадовільної видимості, туману, заметілі тощо (коли видимість менше 800 м) керівник робіт зобов'язаний уважно слідкувати за наближенням поїздів, дрезин, мотовозів та іншого рухомого складу, за сигналами сигналістів, за необхідності, впроваджувати відповідні заходи.

Під час виконання робіт керівникові робіт і монтерам колії необхідно постійно стежити за тим, щоб інструмент не заважав пересуванню та не знаходився під ногами, а матеріали (рейки, шпали, скріплення тощо) були акуратно складені поза габаритом рухомого складу і не заважали сходити з колії при наближенні поїздів.

Колійний інструмент повинен бути завжди справним: ручки його виготовлені з міцного дерева (ясень, граб), чисто обстругані, поверхня відшліфована, без задирок; на ударних частинах інструменту (молотки, кувалди, зубила) поверхня повинна бути без напливу металу, не мати зазубнів, ручки надійно закріплені на інструменті.

Під час заміни рейок знімати накладки необхідно після розкручування стикових болтів, а рознімати накладки й утримувати кінець іншої рейки при постановці накладок у стику слід за допомогою лома. Не слід виконувати ці роботи руками. Кантувати рейку довжиною 12,5 м за допомогою лома, вставляючи його в кра...