Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

облік пасажирський депо вагонний

В умовах ринкових відносин залізничний транспорт залишається важливою для економіки країни галуззю. Масивність перевезень, їх відносно низька собівартість, мала енергоємність, висока регулярність і швидкість доставки вантажів та пасажирів, забезпечення своєчасного зв'язку між регіонами і СНД та інші фактори, вимагають пристальної уваги до роботи транспорту особливо в сучасних умовах господарювання. Треба створити умови для підвищення якості й надійності роботи залізничних доріг в інтересах вантажовідправників, вантажоодержувачів та населення.

Основна мета діяльності ЛВЧД - 1 це забезпечення перевезень пасажирів і багажу у внутрішньому, міжнародному та міждержавному сполученнях, організації ремонту і утримання у належному стані рухомого складу, виконання технологічних процесів, екіпірування пасажирських поїздів всім необхідним інвентарем і постільною білизною, проведення єдиної технічної ревізії, поточного, деповського, капітального та капітально-відновлювального ремонту пасажирських вагонів, безпеки руху, здійснення підсобно-допоміжної діяльності, охорони праці в пасажирському господарстві, підвищення культури обслуговування в поїздах.

Для рішення цих задач необхідно активне використання бухгалтерського, поаткового та фінансового обліку, контролю та аудиту.

Пасажирське господарство залізниці являє собою одну з ведучих галузей залізничного транспорту, зосереджує в собі найбільш активну частину основних засобів залізниці. Вагонний парк - це перевізні ресурси залізничного транспорту, від того, в якому стані вони знаходяться, залежить об'єм та якість перевезень, доходи та прибуток транспорту.

Економічні перетворення, які здійснюються в Україні протягом останніх років, спрямовані на реформування господарського механізму адекватного ринковій економіці. Особливе місце в цьому займає організація обліку та контролю наявності, руху і технічного стану основних засобів. Крім того, окремі аспекти їх обліку і контролю за національними стандартами безпосередньо на підприємствах галузі недостатньо висвітлені в економічній літературі.

Основні засоби є одним з головних технічних ресурсів господарської діяльності підприємства. Використання їх вимагає організації нагляду та контролю за їх наявністю й збереженням з моменту придбання до вибуття. В цей період необхідно щомісячно вимірювати розмір вартості втраченої основними засобами, які повинні включатися в витрати на виробництво. Для ліквідування зношених, основні засоби періодично ремонтують. Ефективне використання основних засобів є важливим фактором збільшення випуску продукції з кожної одиниці виробничих фондів.

Своєчасна і якісна підготовка поїздів і окремих вагонів, культурне обслуговування пасажирів в поїздах та вагонах, надання послуг пасажирам під час рейсу, в тому числі забезпечення пасажирів постільними речами, чайною продукцією, кондитерськими виробами, швидкими сніданками - є основною задачею пасажирського господарства.

Значний внесок у розробку теоретичних основ обліку основних засобів внесли роботи М. Т. Білухи, А. М. Герасимовича, Б. І. Валуєва, С. Ф. Голова, М. М. Коцупатрого, В. Г. Лінника, В. О. Озерана, Ю. І. Осадчого, В. М. Пархоменка, М. С. Пушкаря, Роберт Н. Ентоні, В. В. Сопка, С. О. Стукова, Н. М. Ткаченко та інших вітчизняних і зарубіжних вчених-економістів.

Значення основних засобів на залізничному транспорті визначається тим, яке місце займають знаряддя праці в розвитку продуктивних сил і виробничих відносин.

В умовах економічної реформи підвищується роль обліку і контролю за раціональним використанням усіх ресурсів, у тому числі й основних засобів.

Ціль написання роботи - розгляд питань обліку основних засобів. У ній дається детальна класифікація і структура основних засобів, представлена оцінка основних засобів, розглянуті особливості організації аналітичного і синтетичного обліку об'єктів основних засобів. Питання придбання, зносу і вибуття основних засобів розглянуті в тісному зв'язку з чинним законодавством.

У роботі приведений ряд цифрових прикладів по найбільш складних питаннях обліку, а також бухгалтерські проводки, що відображають основний набір господарських операцій. У додатку представлені форми первинних документів, необхідних для ведення обліку і звітності основних засобів. У зв'язку із зміною методики обліку основних засобів розглянутий облік їх відповідно до нового законодавства.

Отже, дослідження обліку і контролю наявності, руху і технічного стану основних засобів у пасажирському вагонному депо є актуальним.

Метою даної дипломної роботи є дослідження сутності і класифікації, розгляд організації і контролю руху основних засобів на аналізованому підприємстві.

У відповідності до поставленої мети необхідно також розглянути такі завдання:

- Розглянути сучасний стан предмету дослідження.

- Охарактеризувати діяльность Дніпропетровського пасажирського вагонного депо.

- Запропонувати шляхи удосконалення стану і використання основних засобів у пасажирському вагонному депо.

- Розглянути охорону праці та безпеку у надзвичайних ситуаціях.

Об'єктом дослідження є основні засоби структурного підрозділу.

Предмет дослідження - система обліку, контролю господарських операцій, пов'язаних з утриманням ОЗ.

При написанні магістерської роботи використовувались такі методи дослідження як системний аналіз - для деталізації і розчленування об'єкта дослідження на окремі важливі складові елементи; синтез - для узагальнення різних аспектів обліку і контролю основних засобів; інформаційне моделювання - для забезпечення дослідження нормативно-довідковими матеріалами; абстрагування - для формування узагальнених висновків на основі системного аналізу і синтезу теорій і практики організації системи забезпечення обліку основних засобів; конкретизація - для обгрунтування змісту форм облікового забезпечення дослідження документів та реєстрів обліку за формою і змістом - для виявлення їхньої відповідності щодо інформаційної ємності адекватного вимогам стандартів; опитування, фактична перевірка, порівняння, перерахунок, документальна перевірка, вибіркове дослідження - при проведення контролю основних засобів; статистичні і аналітичні розрахунки; порівняння - для зіставлення даних у динаміці; конструктивний - для групування пропозицій щодо обліку основних засобів; графічний - для наочного зображення результатів дослідження.

Для досягнення поставленої мети були використані нормативні і законодавчі документи, наукові праці спеціалістів та науковців, статистичні дані, дослідницькі статті в періодичній літературі. Робота виконана на базі бухгалтерської та статистичної звітності ЛВЧД - 1 за 2010, 2011, 2012, 2013 роки.

Апробація результатів дослідження. Основні положення даної дипломної магістерської роботи опубліковані у статті «Особливості обліку основних засобів з податкової точки зору при перехідних положеннях на залізничному транспорті»: Збірник наукових праць Дніпропетровського національного університету залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна «Проблеми економіки транспорту», 2013, вип. 6, доповідався на 74-ї науково-економічної студентської конференції 2014р.,на якій була отримана позитивна оцінка,також була опублікована теза за темою «Особливості обліку основних засобів з податкової точки зору при перехідних положеннях на залізничному транспорті» у матеріалах за XII Міжнародною науковою конференцією «Проблеми економіки транспорту» (24.04-25.04.2014)

1. Огляд сучасного стану предмету дослідження

1.1 Огляд нормативно-правової бази та літературних джерел з питань, пов'язаних з основними засобами

Основні засоби є важливою умовою і фактором забезпечення ефективної діяльності підприємств. В бухгалтерському обліку основні засоби виділено в окремий об'єкт.

Бухгалтерський облік основних засобів ведеться відповідно до Положень стандартів бухгалтерського обліку № 7[48], а податковий затвердженим Наказом від 2 грудня 2010 р. № 2755-VI та регулюється Податковим кодексом України [45].

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» дає таке тлумачення даної категорії: основні засоби - це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання в процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких становить більше одного року (або операційного циклу, якщо він триваліший за рік).

До основних засобів належать земля, будівлі, споруди, передавальне устаткування, машини та обладнання, транспортні засоби, інструмент, виробничий і господарський інвентар, доросла робоча і продуктивна худоба (крім дрібних тварин), багаторічні насадження тощо. До основних засобів включають також капітальні вкладення на поліпшення земель (меліоративні, осушувальні, іригаційні та інші роботи) і в орендовані будівлі, споруди, обладнання та інші об'єкти.

У Податковому кодексі України наводиться таке визначення: «Основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 2500 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2500 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік)».

Залежно від характеру, стану основних засобів, часу оцінки розрізняють такі види вартості (за Національним стандартом бухгалтерського обліку №7 «Основні засоби»):

1. Первісна вартість.

2. переоцінена вартість.

3. Залишкова вартість.

4. Вартість, яка амортизується.

5. Ліквідаційна вартість.

Первісна вартість - історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів.

Переоцінена вартість - вартість необоротних активів після їх переоцінки.

Залишкова вартість - різниця між первісною (переоціненою) вартістю та сумою зносу основних засобів.

Справедлива вартість - ринкова вартість, визначена шляхом експертної оцінки, яку, як правило, визначають професійні оцінювачі.

Вартість, яка амортизується - первісна або переоцінена вартість необоротних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості.

Ліквідаційна вартість - сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов'язаних з продажем (ліквідацією).

П(С)БО 7 «Основні засоби» визначає, що придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю, якою є історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів.

Одиницею обліку основних засобів є об'єкт основних засобів.

Об'єкт основних засобів - це закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям для виконання певних самостійних функцій, чи відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів однакового або різного призначень, що мають для обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, внаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, певну роботу тільки у складі комплексу.

Первісна вартість об'єкта основних засобів складається з таких витрат:

– суми, що сплачують постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);

– реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються в зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів;

– суми ввізного мита;

– суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству);

– витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів;

– витрати на транспортування, установку, монтаж, налагодження основних засобів;

– інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Бухгалтерський та фінансовий облік основних засобів повинен забезпечити:

– контроль за зберіганням основних засобів;

– своєчасне, правильне документальне оформлення відображення в бліку надходження основних засобів, їх внутрішнього переміщення, ефективного використання, вибуття (ліквідація, реалізація, безкоштовна передача);

– своєчасне відображення в обліку (амортизації) основних засобів;

– визначення результатів від ліквідації, а також збитків від списування не повністю амортизованих об'єктів основних засобів;

– виявлення зайвих та морально застарілих основних засобів.

Крім цього, бухгалтерський облік основних засобів забезпечує контроль за ефективним використанням виробничих майданчиків, обладнання, машин, транспортних заосбів та інших засобів праці.

Для чіткого обліку основних засобів необхідно насамперед їх правильно класифікувати.

Основні засоби в Україні можна згрупувати за їх функціональним призначенням, за галузевою ознакою, за використанням, за ознакою належності, за натурально-матеріальним складом.

За функціональним призначенням основні засоби поділяють на виробничі і невиробничі.

Виробничі - основні засоби, що безпосередньо беруть участь у виробничому процесі або сприяють його здійсненню (будови, споруди, силові машини та обладнання, робочі машини та обладнання), що діють у сфері матеріального виробництва.

Невиробничі основні засоби, не беруть безпосередньої або побічної участі у процесі виробництва та призначені в основному для обслуговування комунальних і культурно-побутових потреб працівників;

За галузевою ознакою основні засоби поділяються на: промислові, будівельні, сільськогосподарські, транспортні, зв'язку.

За використанням основні засоби поділяють на діючі (усі основні засоби, що використовуються у господарстві), недіючі (ті, що не використовуються у даний період часу у зв'язку з тимчасовою консервацією підприємств або окремих цехів), запасні (різне устаткування, що знаходиться в резрві й призначенп для зміни об'єктів основних засобів, що вибули або ремонтуються).

Істотне значення в обліку основних засобів має розподіл їх за ознакою належності на власні й орендовані. Власні засоби можуть складатися із статутного (пайового, акціонерного) капіталу, додаткового капіталу з відповідних джерел на розширення роботи підприємства, власних прибутків, цільового фінансування і цільових надходжень.

Організація бухгалтерського обліку на підприємствах регламентується рядом законодавчих актів.

Важливим актом є Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» [24]. Цей закон визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. Згідно даного документу бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємствами, так як фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві, відповідальність за правильність його ведення несе власник або уповноважений орган, який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

В зв'язку з реформуванням системи бухгалтерського обліку Міністерством фінансів України було затверджено План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операції підприємств і організацій[44]. Для обліку основних засобів у Плані рахунків передбачено рахунок 10 «Основні засоби» і ряд субрахунків. Крім цього затверджено інструкцію про застосування плану рахунків. Вона спрямована на забезпечення єдності відображення однорідних за змістом господарських операцій на відповідних синтетичних рахунках і субрахунках. В інструкції наведено коротку характеристику і призначення синтетичних рахунків і субрахунків, типову схему реєстрації та групування інформації про господарські операції.

Новим у П(С)БО 7 є те, що первинна вартість об'єктів основних засобів, зобов'язання за якими виражені загальною сумою, визначається розподілом цієї суми пропорційно до справедливої вартості окремого об'єкта основних засобів.

Крім цього П(С)БО 7 пропонує п'ять методів амортизації. Це є прямолінійний метод, зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості, кумулятивний або виробничий.

Наказом Міністерства фінансів України від 29 грудня 2000 р. № 356 затверджені Методичні рекомендації по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку [38].

Прийняті Методичні рекомендації є важливим кроком виконання заходів з реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів фінансової звітності.

Методичними рекомендаціями передбачено складання журналів, відомостей, Головної книги, таблиці аналітичних даних, аркушів-розшифровок.

Основним засобам на підприємстві відводиться важлива роль, а тому необхідно контролювати їх надходження і вибуття. Основним документом, яким визначено завдання економічного контролю, його органи, права і обов'язки посадових осіб, які здійснюють функції економічного контролю ревізійних комісій є «Положення про Державну фінансову інспекцію України» [46].

Незалежний контроль (аудит) регулюється Законом України «Про аудиторську діяльність» від 22.04.1993 р., який визначає правові засади здійснення такої діяльності в Україні і спрямований на створення незалежного фінансового контролю з метою захисту інтересів власника .

Існують певні узгодження стосовно норм ПСБО та ПКУ, які представлені в табл. 1.1.

Таблиця 1.1 - Узгодження норм ПСБО та ПКУ

Узгодження норм ПСБО та ПКУ
1	2	3
Складові облікової політики	згідно з нормами П(С)БО	згідно з нормами ПКУ
Поріг суттєвості	П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» не визначено. Підприємство встановлює самостійно. Порядок визначення рекомендовано Мінфіном у листі від 29.07.2003 № 04230-04108	Використання не передбачено
Термін корисного використання об'єкта основних засобів, нематеріальн. активів	П(С)БО 7 «Основні засоби», П(С)БО 8 «Нематеріальні активи» не визначено. Самостійно встановлюється підприємством. При цьому жодних обмежень щодо строків не передбачено	Встановлюється самостійно, але не менше мінімально допустимих строків корисного використання (п. 145.1, пп. 145.1.1, п. 146.2 ПК)
Методи нарахування амортизації основних засобів, нематеріаль-них активів	У податковому обліку використовуються бухгалтерські методи нарахування амортизації (п. 26 П(С)БО 7, п. 27 П(С)БО 8) з урахуванням особливостей, встановлених пп. 145.1.1, пп. 145.1.5 ПК
	Прямолінійний
	Прискореного зменшення залишкової вартості	Прискореного зменшення залишкової вартості. Застосовується до об'єктів основних засобів групи 4 (машини та обладнання) та групи 5 (транспортні засоби)
	Кумулятивний
	Виробничий
Ліквідаційна вартість	Самостійно визначається підприємством згідно з нормами П(С)БО 7 «Основні засоби»	Використовується термін, визначений у бухобліку П(С)БО (п. 14.1.84 ПК)
Установлення вартісних ознак предметів, що входять до складу малоцінних необоротних матеріальних активів	Самостійно встановлюється підприємством згідно з п. 5.3 П(С)БО 7 «Основні засоби»	Встановлено вартісний норматив для основних засобів у сумі: 1000 грн. у 2011 році (п. 14 підрозділу 4 Перехідних положень ПК); 2500 грн. -- після 2011 року (пп. 14.1.138 ПК)
Методи амортизації інших необоротних матеріальних активів	Прямолінійний; виробничий; нарахування 50% вартості, яка амортизується, в першому місяці використання об'єкта і решта 50% вартості, яка амортизується, у місяці їх списання з балансу;
	нарахування 100% вартості в першому місяці використання об'єкта
	п. 27 П(С)БО 7 «Основні засоби»	(п. 145.1.6 ПК)
Одиниця обліку запасів	Найменування; однорідна группа; вид (п. 7 П(С)БО 9 «Запаси»)	Застосовуються терміни, визначені П(С)БО(п. 14.1.84 ПК)
Методи оцінки вибуття запасів	Ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів; середньозваженої собівартості; собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО); нормативних затрат; ціни продажу (п. 1бП(С)Б0 9)	Оцінка вибуття запасів проводиться за методами, встановленими відповідним П(С)БО (п. 140.4 ПК)
Методи визначення величини резерву сумнівних боргів	Застосування абсолютної суми сумнівної заборгованості; застосування коефіцієнта сумнівності (п. 8 П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість»)	Витрати на створення резерву сумнівної заборгованості визнаються витратами в сумі безнадійної дебіторської заборгованості (пп.«г»п. 138.10.6)
Створення (або нестворення)забезпечень для відшкодування наступних операційних витрат	Виплата відпусток працівникам; додаткове пенсійне забезпечення; виконання гарантійних зобов'язань; реструктуризація; виконання зобов'язань щодо обтяжливих контрактів тощо (п. 13 П(С)БО 11 «Зобов'язання»)	Створення забезпечень не передбачено
Методи оцінки ступеня завершеності операції з надання послуг	Вивчення виконаної роботи; визначення питомої ваги обсягу послуг, наданих на певну дату, у загальному обсязі послуг, які мають бути надані; визначення питомої ваги витрат, яких зазнає підприємство у зв'язку із наданням послуг, у загальній очікуваній сумі витрат (п. 11 П(С)БО 15 «Дохід»)	Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг (п. 137.1 ПК)
Методи відображення фінансових інвестицій на дату балансу	За справедливою вартістю; участі в капіталі (п. 8, п. 11 П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції»)	За даними бухгалтерського обліку
Методи калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг); перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг); перелік і склад змінних і постійних загальновиробничих витрат та їх розподіл	Самостійно обираються підприємством (п. 11 - п. 16 П(С)БО 16 «Витрати»)	Собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг -- це витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів (робіт, послуг), які визначаються відповідно до П(С)БО(пп. 14.1.228 ПК)
Методи визначення ступеня завершеності робіт за будівельним контрактом	Вимірювання та оцінка виконаної роботи; співвідношення обсягу завершеної частини робіт та їх загального обсягу за будівельним контрактом у натуральному вимірі; співвідношення фактичних витрат з початку виконання будівельного контракту до дати балансу та очікуваної (кошторисної) суми загальних витрат за контрактом (п. 4 П(С)БО 18 «Будівельні контракти»)	Не передбачено
Методи оцінки активів або зобов'язань в операціях пов'язаних сторін	Порівнюваної неконтрольованої ціни; ціни перепродажу; «витрати плюс»; балансової вартості (п. 6 П(С)БО 23 «Розкриття інформації щодо пов'язаних сторін»)	Не передбачено

У результаті дослідження було встановлено, що деякі норми ПКУ дають підстави сприймати їх, як певні кроки до поєднання методологічниз засад податкового та бухгалтерського обліку тому з прийняттям ПКУ України, підприємствам необхідно узгодити складові облікової політики і норми податкового кодексу.

1.2 Основні етапи розвитку наукової думки стосовно питань, пов'язаних з основними засобами

У бухгалтерському обліку автори трактують поняття «основні засоби» таким чином (табл. 1.2).

Таблиця 1.2 - Поняття «Основні засоби»

Джерело	Визначення
1	2
Бойко В.М., Вашків П.Г.	Основні засоби - сукупність засобів праці, які функціонують у сфері матеріального виробництва в незмінній натуральній формі протягом тривалого часу та переносять свою вартість на заново створений продукт частинами в міру їх зношення
Борисов А.Б.	Основні засоби - засоби праці виробничого та невиробничого призначення. Характерною особливістю ОЗ, є участь в процесі виробництва тривалий час, в перебігу багатьох циклів, при збереженні основних властивостей і первинної форми, при цьому поступове зношування і їх вартість переносяться на продукцію, що виготовляється
Бланк И.А.	Основні фонди - сукупність матеріальних активів в формі засобів праці, які багаторазово приймають участь в процесі виробничо-комерційної діяльності і переносять на продукцію свою вартість частинами
Бутинець Ф.Ф.	Основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних функцій.
Загородній А.Г., Вознюк Г.Л., Партин Г.О.	Основні засоби - термін бухгалтерського обліку, синонім економічного поняття «основні фонди»; матеріальні активи, утримувані підприємством з метою їх використання у процесі виробництва та реалізації товарів, виконання робіт чи надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний термін корисного використання (експлуатації) яких перевищує один рік чи операційний цикл (якщо він довший за рік)
Загородній А., Партин Г., Пилипенко Л.	Основні засоби - це сукупність матеріальних активів, які тривалий час у незмінній натурально-речовій формі використовуються у виробничому процесі
Кузнєцов В., Михайленко О.	Основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх в процесі виробництва чи поставки товарів, надання послуг, здачі в оренду іншим особам чи для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (чи операційного циклу, якщо він перевищує рік)
Фаминского И.П.	Основний капітал, основні засоби, основні фонди - сума капіталу, вкладеного в сукупність матеріально-речових об'єктів і цінностей, що використовуються в процесі виробництва для впливу на предмети праці і їх перетворення в придатні до споживання продукти. Основний капітал приймають участь в багатьох циклах виробництва, служить протягом довгого часу й переносить свою вартість на вартість вироблених з його допомогою товарів поступово, по мірі зносу шляхом нарахування амортизації
Сердюк В.Н.	Основні засоби - засоби праці, ціна яких перевищує встановлений підприємством вартісний ценз, і термін експлуатації яких перевищує один рік (чи операційний цикл, якщо він більший за рік) в первісній натуральній формі як засоби праці (машини, обладнання, прибори та інструменти) чи як матеріальні умови праці (будівлі, споруди, інвентар)

На основі проведеного аналізу наукової літератури, можна зробити висновок, що більшість авторів під «основними засобами» розуміють матеріальні активи підприємства. Деякі автори ототожнюють поняття «основні засоби» та «основні фонди» зазначаючи, що вони є засобами праці які використовуються у виробництві протягом тривалого часу. Інші автори вважають, що основні засоби - це матеріальні активи, що використовуються лише у виробничому процесі, тобто більш ні на що вони впливу не мають, а це є невірним тлумаченням, адже основні засоби використовуються підприємством у всій його господарській діяльності.

Всі джерела вказують на те, що основні засоби повинні використовуватися тривалий час (а саме більше одного року чи одного операційного циклу). В податковому законодавстві основні засоби мають вартісну межу, що становить 2500 грн., а в бухгалтерському обліку вартісну межу підприємство встановлює власноруч і зазначає її в обліковій політиці підприємства. Щодо поняття «вибуття основних засобів», то більшість авторів дане поняття трактують як списання основних засобів внаслідок продажу, ліквідації, надзвичайних ситуацій та інших причин (табл. 1.3).

Таблиця 1.3 - Поняття «Вибуття основних засобів»

Автор	Визначення
Загородній А.Г., Вознюк В.Л.	Вибуття основних засобів - списання основних засобів за їх балансовою вартістю у разі їх повної зношеності, знищення внаслідок стихійного лиха чи аварії, безоплатної передачі іншим підприємствам, реалізації на сторону, недостачі під час проведення інвентаризації тощо
Редько А.Ю.	Вибуття основних засобів - ліквідація, реалізація, передача іншим підприємствам і загибель від стихійних лих об'єктів, що значаться у складі основних засобів

Як видно з таблиці, науковці описують вибуття основних засобів переважно як списання основних засобів у зв'язку з певними причинами. В навчальній літературі більшість трактувань даного терміну також стосується списання основних засобів.

Проте деякі автори розглядають вибуття основних засобів з юридичної точки зору, а саме описують як втрату або передачу права власності на основний засіб іншим підприємствам.

Значний внесок у розробку теоретичних основ обліку основних засобів внесли роботи М. Т. Білухи, А. М. Герасимовича, Б. І. Валуєва, С. Ф. Голова, М. М. Коцупатрого, В. Г. Лінника, В. О. Озерана, Ю. І. Осадчого, В. М. Пархоменка, М. С. Пушкаря, Роберт Н. Ентоні, В. В. Сопка, С. О. Стукова, Н. М. Ткаченко та інших вітчизняних і зарубіжних вчених-економістів. Проведені ними дослідження проблем теоретичного та практичного характеру вплинули на розвиток теорії обліку. Так, велика увага приділялася розкриттю сутності основних засобів, порядку документального оформлення операцій з ними, проблемам амортизації, ремонту та поліпшення основних засобів. Отримані, протягом багатьох років результати, шановних вченних, а також теоретичні та практичні розробки із проблем удосконалення обліку основних засобів мають велике значення для розвитку вітчизняної теорії обліку.

1.3 Обґрунтування необхідності дослідження з питань удосконалення стану основних засобів в сучасних умовах

Україна знаходиться на етапі удосконалення ринкових умов господарювання, тому вимагає докорінних змін у функціонуванні господарського механізму та гармонізації інтересів зацікавлених сторін. Від того, наскільки ефективно використовуються наявні засоби праці, від їх відповідності сучасному етапу розвитку науково-технічного прогресу, залежать і загальні результати роботи підприємства, створення принципово нових підходів до управління підприємством в цілому та основними засобами зокрема.

Ринкова економіка стимулює підприємства до впровадження нової техніки та технологій, розширює можливості щодо використання нових фінансових інструментів та механізмів, тому на практиці виникає проблема щодо реальності їх застосування. Це обумовлено повною відсутністю або нестачею власних обігових коштів, низькою ліквідністю активів, застарілою матеріально-технічною базою, недосконалою законодавчою базою, що в тій чи іншій мірі регламентує діяльність підприємств.

Такий ряд проблем негативно впливає на процес управління виробництвом, знижуючи ефективність використання основних засобів, а саме: різні підходи до термінології та визначення сутності основних засобів у фінансовому обліку й системі оподаткування, принципів їх оцінки; проблеми вдосконалення системи амортизації; проблеми підвищення інформативності первинних документів з обліку основних засобів; проблема інформаційного забезпечення управління матеріально-технічною базою, що представлено на підприємстві системою обліку, аналізу, аудиторського контролю; велика трудомісткість трансформаційних процесів, велика низка стандартів, законів в Україні написані важкодоступною мовою і є не досить зрозумілими; проблеми аналізу ефективності використання основних засобів і можливості її прогнозування тощо.

Окремою групою є проблеми складності оцінки основних засобів, які полягають у виборі вартості, за якою слід їх вимірювати. Основними проблемами, що виникають в процесі оцінки за справедливою вартістю основних засобів є те, що на сьогодні відсутні методичні основи обґрунтованого визначення вихідної оцінки основних засобів; використання поняття «справедлива вартість» в П(с)БО, оскільки ринкові ціни не можна назвати справедливими, бо вони не можуть бути одночасно справедливими для двох учасників ринку - продавця і покупця; при виборі об'єктивного методу оцінки основних засобів необхідно мати на увазі, що не існує такої оцінки, яка б задовольняла вимоги всіх без винятку користувачів фінансової звітності.

Треба звернути увагу на зміни у підвищення оперативності та ефективності аналізу основних засобів підприємств, що вимагає вирішення таких завдань: дослідження сутності основних засобів, їх складу, класифікації в різних галузях економічної науки; узагальнення та систематизації класифікації основних засобів; дослідження діючої методики нарахування амортизації й обліку зносу основних засобів; аналіз діючої організації та методики обліку основних засобів, впливу на них змін податкової політики та виявлення шляхів її вдосконалення; удосконалення методики аналізу матеріально-технічної бази підприємства. Для вирішення цих завдань слід:

– удосконалити методику обліку надходження основних засобів у системі аналітичних рахунків, що спрощує систему бухгалтерських записів;

– розробити бухгалтерську модель економічного механізму амортизації, що сприятиме вирішенню проблем фінансового, внутрішньогосподарського обліку амортизаційних процесів та їх податкового аспекту, з метою полегшення можна запропонувати алгоритм вибору амортизації залежно від типу основного засобу, в основу якого покладено умовний поділ основних засобів на два типи: безпосередньо зайняті у виробництві, допоміжні та обслуговуючі (рахунки обліку 104, 105, 106) та інші основні засоби, які переважно становлять інфраструктуру підприємства (рахунки обліку 102, 103, 107, 108, 109);

– удосконалити методику обліку витрат на ремонти основних засобів, що підвищить ефективність управління витратами;

– розробити моделі залежності експлуатаційних витрат від віку устаткування, яка дозволить визначити доцільність проведення ремонту основних засобів.

Первинна облікова інформація про наявність, рух, капітальний ремонт та інші операції щодо основних засобів відображається в численних спеціалізованих регістрах, постійні реквізити яких тотожні. Це не сприяє якісному веденню обліку, збільшує трудомісткість опрацювання, відображення інформації. Здійснивши ряд модифікацій, можна одержати компактну конструкцію практично універсальної форми типу «Інвентарна картка - акт обліку руху основних засобів», що сприяє не тільки зниженню трудомісткості облікових робіт і скороченню документообігу, а й посиленню контролю завдяки підвищенню рівня інформативності й наочності документів, що дасть змогу вести облік стану об'єктів і документувати їх рух, починаючи з включення до складу основних засобів і завершуючи списанням їх з балансу підприємства. Реалізація вищенаведених дій дасть змогу удосконалити організацію та методику обліку та аналізу основних засобів, підвищити їх інформативність і прогнозувати ефективність їх використання на підприємстві.

Висновки до розділу 1

Основні засоби є одним з головних технічних ресурсів господарської діяльності підприємства. Використання їх вимагає організації нагляду та контролю за їх наявністю й збереженням з моменту придбання до вибуття.

В залежності від функціонального призначення (характеру участі в процесі виробництва) основні засоби поділяються на виробничі і невиробничі. В залежності від приналежності розрізняють основні засоби власні, тобто належні даному підприємству, і орендовані, що знаходяться в тимчасовому його користуванні. Власні основні засоби враховуються на балансі підприємства (на рахунку «Основні засоби»), а орендовані відображаються на забалансовому рахунку «Орендовані необоротні активи». Такою побудовою обліку усувається можливість перебільшеного (подвоєного) обліку основних засобів у зведених балансах.

Виходячи з концепції науки, облік та контроль є динамічною системою знань, що базуються на нормативній базі, спрямованих на виявлення й усунення негативних явищ з метою своєчасного регулювання відносин стосовно основних засобів індивідуально для кожного підприємства.

2. Загальна характеристика діяльності дніпропетровського пасажирського вагонного депо

2.1 Основні завдання і напрямки діяльності Дніпропетровського пасажирського вагонного депо

Згідно з «Положенням про Дніпропетровське пасажирське вагонне депо», що затверджено наказом № 234\Н від 18.05.2001р., пасажирське вагонне депо є відокремленим структурним підрозділом державного підприємства «Придніпровська залізниця», створене у відповідності до чинного законодавства України, Закону України «Про залізничний транспорт», Статутом залізниць України, Статутом Придніпровської залізниці і є правонаступником Дніпропетровської технічної дирекції по обслуговуванню пасажирського державного підприємства «Придніпровська залізниця».

Дніпропетровське пасажирське вагонне депо створене з метою забезпечення перевезень пасажирів і багажу у внутрішньому, міжнародному та міждержавному сполученнях, організації ремонту і утримання у належному стані рухомого складу, виконання технологічних процесів, екіпірування пасажирських поїздів всім необхідним інвентарем і постільною білизною, проведення єдиної технічної ревізії, поточного, Деповського, капітального та капітально-відновлювального ремонту пасажирських вагонів, безпеки руху, здійснення підсобно-допоміжної діяльності, охорони праці в пасажирському господарстві, підвищення культури обслуговування в поїздах.

Депо бере участь у єдиному перевізному процесі, виконує свою діяльність з метою досягнення кінцевого результату.

Основними напрямками діяльності Депо є:

- забезпечення перевезень пасажирів, вантажу, багажу,вантажобагажу та пошти у внутрішньому, міжнародному та міждержавному сполученнях;

- розробка та здійснення заходів по підвищенню надходжень від послуг пасажирам у поїздах, надання послуг пасажирам у поїздах реалізація продовольчих та промислових товарів, згідно з асортиментним переліком;

- надання платних послуг населенню, виготовлення продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного попиту;

- розгляд скарг, заяв, листів та претензій пасажирів;

- складання і виконання технологічних процесів, ефективне використання рухомого складу, трудових, матеріальних і енергетичних ресурсів;

- своєчасна та якісна підготовка составів та окремих вагонів у рейс;

- забезпечення виконання поїзними бригадами своїх службових обов'язків. Комплектування поїзних бригад, організація роботи та відпочинку поїзних бригад;

- забезпечення безпеки руху поїздів та пожежної безпеки;

- проведення планових видів ремонту та модернізації пасажирських вагонів у відповідності з діючими правилами і положеннями;

- розробка планів ремонту основних фондів, планів по праці, фінансових планів, податкових планів, податкових планів, складання статистичних звітів. Забезпечення виконання виробничо-фінансового плану. Контроль за зниженням собівартості робіт, підвищення продуктивності праці, рентабельності виробництва;

- виконання планів капітального будівництва і ремонту споруд та об'єктів підприємств пасажирського господарства;

- розробка та реалізація заходів по розвитку та зміцненню матеріально-технічної бази, впровадженню прогресивних технологій, нової техніки, АСУ ремонтом рухомого складу і матеріально-технічним забезпеченням;

- дотримання встановлених норм витрат та раціональне використання енергетичних ресурсів, виконання заходів по охороні навколишнього середовища;

- створення безпечних умов праці, попередження виробничого травматизму, професійних захворювань;

- забезпечення виконання трудового законодавства та колективного договору, здійснення заходів організації та нормування праці, забезпечення колективного навчання, підвищення кваліфікації працівників;

- здійснення інших видів діяльності, не заборонених діючим законодавством України, а також видів діяльності, що у відповідності з діючим законодавством України потребують спеціального дозволу(ліцензії);

- проведення робіт по мобілізаційній підготовці та цивільній обороні Депо та заходів по захисту державних таємниць України.

Депо є відособленим структурним підрозділом Державного підприємства «Придніпровська залізниця», підпорядковане пасажирській службі, веде самостійний баланс, має поточний рахунок в установах банку, печатку, штампи, бланки зі своїм найменуванням, і не є юридичною особою.

Приймає по розподільчому балансу майнові права і обов'язки Дніпропетровської технічної дирекції по обслуговуванню пасажирів Придніпровської залізниці.

Здійснює свою діяльність за кошторисом витрат, затвердженим службою пасажирського господарства.

У своїй діяльності керується чинним законодавством України, наказами та іншими нормативними актами Міністерства транспорту України, Укрзалізниці, державного підприємства «Придніпровська залізниця», пасажирської служби та цим Положенням.

Майно Депо складається з основних та оборотних засобів, а також цінностей, виділених залізницею, вартість яких відображається в самостійному балансі підрозділу.

Джерелами формування майна пасажирського вагонного Депо є:

- майно, передане державним підприємством «Придніпровська залізниця» та пасажирською службою;

- фінансування в межах затвердженого кошторису витрат;

- доходи, отримані від надання послуг, реалізації продукції, а також інших видів фінансової та господарської діяльності;

- кредити банків;

- безоплатні благодійні внески, пожертвування організацій, підприємств і громадян;

- придбання майна, що набуте на підставах, не заборонених чинним законодавством.

Фінансування Депо здійснюється в межах затвердженого кошторису витрат, який складається з надходжень на його поточний рахунок:

- фінансування залізниці і пасажирської служби в межах затвердженого кошторису витрат;

- від надання послуг пасажирам у поїздах;

- від підсобно-допоміжної діяльності;

- інших надходжень, які не заборонені законодавчими актами України.

Ревізія і звітність господарсько-фінансової діяльності Депо здійснюються в установленому порядку.

2.2 Техніко-економічна характеристика діяльності пасажирського вагонного депо

Управління підприємством як узагальнююча функція підприємницької діяльності спрямоване на забезпечення ефективного господарювання, а відтак отримання належних результатів його фінансово-господарської діяльності[8].

Аналіз діяльності підприємства поширюється на досить широке коло показників, які розкривають суть економічних явищ з кількісного чи якісного боку в абсолютних або відносних величинах. Рушійні сили, умови та причини, які визначають той чи інший показник, називаються факторами. Кожен, без винятку, показник фінансово-господарської діяльності підприємства є результатом взаємодії дуже великої кількості факторів.

Техніко-економічні показники - система вимірів, що характеризує матеріально-виробничу базу підприємства і комплексне використання ресурсів. Техніко-економічні показники застосовуються для планування й аналізу організації виробництва і праці,рівня техніки, якості продукції, використання основних і оборотних фондів, трудових ресурсів.

Аналіз основних техніко-економічних показників у Дніпропетровському пасажирському вагонному депо наведено в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 - Аналіз основних техніко-економічних показників в Дніпропетровському пасажирському вагонному депо за 2010-2013 роки

Показник	Звіт 2010 року	Звіт 2011 року	Звіт 2012 року	Звіт 2013 року	Відхилення 2013 р. до 2010 р.
					абсолютне	відносне
Обсяг виконаних робіт, млн. т-км. брутто	7303	6850	6329	6056	-1247	-17
Контингент	2692	2624	2379	2170	-522	-19
Продуктивність праці, тис. т-км брутто / чол.	2713	2611	2660	2791	78	3
Фонд оплати праці, тис.грн.	87988	94836	99144	100559	12571	14
Середньомісячна заробітна плата, грн.	2724	3012	3473	3862	1138	42

Аналізуючи табл. 2.1 слід відмітити, що продуктивність праці на протязі останніх трьох років мають значні коливання. На відміну від 2010, 2011 та 2012 років, у 2013 році продуктивність праці була більшою.

Фонд оплати праці в 2013 році складає 100559 тис. грн., що на 12571 грн. (14%) більше ніж за 2010 рік, причини збільшення витрат виникли у зв'язку із тим, що заробітна плата збільшилась на 1138грн (42%). У порівняні з 2010 роком у 2013 середньооблікова чисельність робітників зменшена на 522 чол (19%).

2.3 Аналіз показників фінансового стану та результатів діяльності пасажирського вагонного депо

Стійкий фінансовий стан підприємства формується в процесі всієї його виробничо-господарської діяльності. Тому оцінку фінансового стану можна об'єктивно здійснити не через один, навіть найважливіший, показник, а тільки за допомогою комплексу, системи показників, що детально й усебічно характеризують господарське становище підприємства[5].

Показники оцінки фінансового стану підприємства мають бути такими, щоб усі ті, хто пов'язаний із підприємством економічними відносинами, могли одержати відповідь на запитання, наскільки надійне підприємство як партнер у фінансовому відношенні, а отже, прийняти рішення про економічну доцільність продовження або встановлення таких відносин з підприємством. У кожного з партнерів підприємства - акціонерів, банків, податкових адміністрацій - свій критерій економічної доцільності. Тому й показники оцінки фінансового стану мають бути такими, щоб кожний партнер зміг зробити вибір, виходячи з власних інтересів.

Головна мета аналізу фінансового стану ? своєчасно виявляти і попереджувати недоліки у фінансовій діяльності і знаходити резерви покращення фінансового стану підприємства і його платоспроможності.

Для аналізу фінансового стану використовується система взаємозалежних показників, які базуються на даних бухгалтерської й статистичної звітності підприємства. Такий аналіз іноді називають зовнішнім, оскільки він орієнтується тільки на публічну звітність підприємства.

Джерелом інформації для проведення аналізу фінансового стану підприємства є «Баланс» підприємства (форма № 1).

Забезпечення ефективного функціонування підприємств потребує економічно грамотного управління їх діяльністю, яке багато в чому визначається умінням її аналізувати. За допомогою аналізу вивчають тенденції розвитку, глибоко і системно досліджують фактори зміни результатів діяльності, обґрунтовують плани та управлінські рішення, здійснюють контроль за їх використанням, виявляють резерви підвищення ефективності виробництва, оцінюють результати діяльності підприємства, виробляють економічну стратегію його розвитку.

Отже, фінансово-економічний аналіз грає дуже велику роль в управлінні підприємством.

У табл. 2.2. наведені основні показники ліквідності Дніпропетровського пасажирського вагонного депо за 2010-2013 роки

Таблиця 2.2 - Аналіз показників ліквідності Дніпропетровського пасажирського вагонного депо за 2010-2013 роки

Показник	Звіт 2010 року	Звіт 2011 року	Звіт 2012 року	Звіт 2013 року	Нормативна величина
1. Коефіцієнт поточної ліквідності	10,855	8,242	8,547	7,45	> 1
2. Коефіцієнт швидкої ліквідності	10,513	8,284	8,039	7,17	0,6 - 0,8
3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,017	0,019	0,016	0,019	0,2 - 0,25
4. Чистий оборотний капітал (тис. грн.)	216538	215680	210519	209197	> 0

На основі даних табл. 2.2 можна детально охарактеризувати кожен з вище наведених показників.

Коефіцієнт покриття (поточної ліквідності) показує, яку частину поточних зобов'язань підприємство спроможне погасити, якщо воно реалізує усі свої оборотні активи, в тому числі і матеріальні запаси. Цей коефіцієнт показує також, скільки гривень оборотних коштів приходиться на кожну гривню поточних зобов'язань[17].

В Україні використовують наступні методики аналізу фінансового стану підприємства: Методика № 81, Методика № 22, Положення № 323. Згідно з Методикою № 81 і Методикою № 23: значення коефіцієнта покриття в межах 1 - 1,5 свідчить про те, що підприємство своєчасно погашає борги; критичне значення коефіцієнта покриття дорівнює 1; при значенні коефіцієнта покриття менше 1 підприємство має неліквідний баланс.

Так як впродовж чотирьох проаналізованих років коефіцієнт поточної ліквідності Дніпропетровського пасажирського вагонного депо вище нормативної величини, тобто 1, що є свідченням відсутності фінансового ризику, це означає, що підприємство в змозі оплатити свої рахунки.

Коефіцієнт швидкої ліквідності показує, яку частину поточних зобов'язань підприємство спроможне погасити за рахунок найбільш ліквідних оборотних коштів - грошових коштів та їх еквівалентів, фінансових інвестицій та кредиторської заборгованості (запаси не враховуються). Цей показник показує платіжні можливості підприємства щодо погашення поточних зобов'язань за умови своєчасного здійснення розрахунків з дебіторами.

Оскільки коефіцієнт швидкої ліквідності з 2010 року по 2013 рік набагато вище нормативу, то це вказує на платіжну спроможність підприємства щодо погашення поточних зобов'язань за умови своєчасного здійснення розрахунків з дебіторами.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності дозволяє визначити частку короткострокових зобов'язань, яку підприємство може погасити своїми коштами найближчим часом, не чекаючи оплати дебіторської заборгованості й реалізації інших активів.

Показники абсолютної ліквідності ЛВЧД - 1 впродовж чотирьох років досить низькі (менше 0,2), але це ще не дає підстави робити висновки про неможливість підприємства негайно погасити свої борги, бо малоймовірно, щоб усі кредитори підприємства одночасно пред'явили йому свої боргові вимоги.

Робочий капітал необхідний для підтримки фінансової стійкості підприємства, оскільки перевищення оборотних коштів над короткостроковими зобов'язаннями означає, що підприємство не тільки може погасити свої короткострокові зобов'язання, але і має резерви для розширення діяльності. Оптимальна сума чистого оборотного капіталу залежить від особливостей діяльності підприємства, зокрема від його масштабів, обсягів реалізації, швидкості оборотності матеріальних запасів і дебіторської заборгованості.

Показник робочого капіталу Депо має позитивне значення, що свідчить про здатність підприємства вчасно погасити короткострокові зобов'язання.

В умовах ринку, коли діяльність і розвиток підприємства здійснюється за рахунок самофінансування, а при недоліку власних фінансових ресурсів - за рахунок позикових коштів, досить важливу аналітичну характеристику набуває фінансова стійкість.

Під фінансовою стійкістю підприємства розуміють забезпечення запасів і витрат джерелами коштів для їх формування[36].

Фінансова стійкість - це такий стан підприємства, коли обсяг його майна (активів) достатній для погашення зобов'язань, тобто підприємство платоспроможне. Іншими словами, фінансова стійкість підприємства - це таке його становище, коли вкладені в підприємницьку діяльність ресурси окупаються за рахунок грошових надходжень від господарювання, а отриманий прибуток забезпечує самофінансування та незалежність підприємства від зовнішніх залучених джерел формування активів.

...