Облік і контроль наявності, руху і технічного стану основних засобів у пасажирському вагонному депо

Таблиця 3.6 - Аналіз ефективності використання основних засобів

Показники	2010 рік	2011 рік	2012 рік	2013 рік
Фондорентабельність, грн./грн	0,043	0,048	0,055	0,001
Фондоозброєність, тис.грн./чол.	143,798	142,525	131,736	117,170
Фондовіддача, грн./грн.	0,613	0,692	0,822	0,999
Фондомісткість, грн./грн.	1,631	1,445	1,217	0,999

Результати діагностики ефективності використання основних засобів ЛВЧД-1 дозволяють зробити такі висновки:

? фондовіддача порівняно на протязі чотирьох років зросла з 0,613 тис. грн до 0,999 тис. грн., що є позитивним фактом. Відповідно значення показника фондомісткості має тенденцію до зниження в динаміці;

? фондорентабельність має тенденцію до зниження. Це свідчить про неефективне використання підприємством основних засобів;

? значення показника фондоозброєності протягом років зменшилось з 143,798 тис.грн. до 117,170 тис. грн. на одного робітника, тобто маємо зниження забезпеченості їх діяльності засобами праці.

Аналіз фондовіддачі проводиться в 2 напрямках: вивчення і вимірювання впливу окремих факторів на фондовіддачу; виявлення впливу фондовіддачі на об'єм виробництва.

На рівень фондовіддачі впливають різні фактори, пов'язані як з зміною об'єму продукції, так і з ефективністю використання основних засобів, особливо активної її частини[57].

Рівень фондовіддачі залежить перш за все від зміни структури фондів (питомої ваги), від об'єму продукції з гривні, вартості активної частини (рис.3.2).

Рисунок 3.2 - Схема факторної системи аналізу фондовіддачі

Підвищення долі активної частини основних засобів у загальній її вартості є стимулюючим фактором росту фондовіддачі

До активної частини основних засобів належить комплекс машин і механізмів, що беруть безпосередню участь у виробничому процесі (транспортні засоби, устаткування, виробничий інвентар та ін.).

До пасивної частини основних засобів належить решта видів фондів, що не беруть безпосередньої участі у виготовленні продукту, але необхідні для виробничого процесу (будинки, споруди та ін.). Вони забезпечують нормальне використання активної частини основних виробничих фондів.

До основних ремонтних робіт належать:

? модифікація;

? модернізація об'єкта основних засобів з метою подовження строку його корисної експлуатації або збільшення його виробничої потужності;

? заміна окремих частин устаткування для підвищення якості продукції (робіт, послуг);

? запровадження ефективнішого технологічного процесу, що дасть змогу зменшити первісно оцінені виробничі витрати;

? добудова (надбудова) будівлі, що збільшить кількість місць (площу) будівлі, обсяги або якість виконуваних робіт (послуг) чи умови їх виконання.

Головна причина зниження фондовіддачі - неефективне використання основних засобів (простої обладнання, недовикористання виробничих потужностей, низький коефіцієнт змінності, наявність невстановленого обладнання і тощо).

Для аналізу впливу факторів використовуємо табл. 3.7.

Таблиця 3.7 - Аналіз фондовіддачі ЛВЧД-1 за 2010-2013 р.р.

Показники	2010 р.	2011р.	2012р.	2013р.	Абсолютне відхилення 2013р. від 2010 р.
1. Виручка від реалізації продукції, тис. грн.	237472	258741	257661	254259	16787
2. Середньорічна вартість основних засобів, тис. грн.	387105	373986	313401	254260	-132845
3. Фондовіддача тис. грн.	0,613	0,692	0,822	0,999	0,386
4. Середньорічна вартість активної частини основних засобів, тис. грн.	368912	408936	293557	236793	-132120
5. Фондовіддача активної частини основних засобів тис. грн.	0,644	0,633	0,878	1,074	0,430
6. Питома вага активної частини основних засобів у загальній їх вартості, відсотків	95,3	109,3	93,7	93,1	-2,2

З таблиці 3.7 видно, що рівень фондовіддачі відносно 2010 р. в наступні періоди збільшився до 0,999 тис. грн., тобто на 0,386 тис. грн. більше. Чітка тенденція до збільшення спостерігається у фондовіддачі активної частини основних засобів з 0,644 тис. грн. до 1,074 тис.грн.

Розрахунок впливу факторів можна виконати за допомогою способу ланцюгових підстановок (табл. 3.8).

Таблиця 3.8 - Розрахунок впливу факторів на фондовіддачу ЛВЧД - 1 за 2010-2013 р.р.

Роки	Питома вага активної частини основних засобів	Зміна питомої вага активної частини основних засобів	Фондо-віддача активної частини ОЗ	Зміна фондовіддачі активної частини ОЗ	Фондо-віддача	Причини відхилення	Розрахунок
2010	95,3	-	0,644	-	0,613	-	-
2011	109,3	14	0,633	-0,011	0,692	Зміна питомої ваги активної частини ОЗ	0,692-0,613= 0,079
2012	93,7	-15,6	0,878	0,245	0,822		0,822-0,692= 0,13
2013	93,1	-0,6	1,074	0,196	0,999		0,999-0,822=0,177

У 2010 р. відбулося збільшення фондовіддачі на 0,079 тис. грн. В 2011 р. відбулося зростання фондовіддачі на 0,13 тис. грн. за рахунок збільшення фондовіддачі активної частини на 0,245 тис. грн. та зниження питомої ваги активної частини основних засобів на 15,6 %. В 2012 році відбулося збільшення фондовіддачі на 0,177 за рахунок зниження питомої ваги активної частини на 0,6% та збільшення фондовіддачі активної частини основних засобів на 0,196 тис. грн.

На приріст продукції впливає як збільшення обладнання та основних засобів у цілому, так і ефективність використання ОЗ (фондовіддача). Важливо окремо визначити вплив кожного з цих факторів. Для цього використовуємо метод абсолютних різниць. У свою чергу до методу різниць належать прийоми ланцюгових підстановок, абсолютних (арифметичних) різниць та відносних (процентних) різниць.

Розрахунки представлені у табл. 3.9.

Таблиця 3.9 - Розрахунок впливу змін на обсяг продукції ЛВЧД-1 за 2010-2013 р.р.

Роки	Абсолютне відхилення по середньорічній вартості ОЗ	Фондовіддача базисного періоду	Зміна середньої вартості ОЗ (2*3)	Абсолютне відхилення фондовіддачі	Середньорічна вартість ОЗ	Зміна фондовіддачі (5*6)
2010	-	0,613	-	-	387105	-
2011	-132845	0,692	-91929	0,079	373986	29544,894
2012	-119726	0,822	-98415	0,130	313401	40742,130
2013	-59141	0,999	-59082	0,177	254260	45004,020

Таблиця 3.10 - Розрахунок амортизаційної віддачі за 2010 - 2013 р.р.

Показники	2010 р.	2011р.	2012р.	2013р.	Абсолютне відхилення
					2013р. від 2010р.
1. Виручка від реалізації продукції, тис. грн.	237472	258741	257661	254259	16787
2. Амортизація, тис. грн.	50875	55068	51269	41585	-9290
3. Коефіцієнт амортизаційної віддачі (1:2)	4,6	4,7	5	6,1	1,5

В результаті проведених розрахунків ми бачимо, що коефіцієнт амортизаційної віддачі має тенденцію до збільшення з 4,6 тис. грн до 6,1 тис. грн. Це свідчить про збільшення рівня використання основних засобів, що є позитивним явищем в діяльності пасажирського вагонного депо.

Показники оцінки ефективності використання основних засобів поділяють на три групи: узагальнюючі, часткові, техніко-експлуатаційні [32].

До узагальнюючих показників ефективності використання основних засобів відносять фондовіддачу і рентабельності основних засобів, які дозволяють оцінити дві сторони економічної ефективності їх використання - кількісну і якісну. Однак кожен з них може підвищуватися або знижуватися на підприємстві за один і той же проміжок часу. Тому в процесі порівняльної оцінки ефективності використання основних засобів двох і більше підприємств або періодів виникають труднощі, адже окремі підприємства при достатньо високих показниках фондовіддачі мають низькі показники рентабельності і навпаки. Усунути цей недолік дає можливість розрахунок інтегральних показників.

Перший комплексний (інтегральний) показник ефективності використання основних засобів (ФЕЧ) відображає умовний середній економічний ефект у вигляді виручки від реалізації та прибутку, який припадає на кожну гривню витрат, які вкладені в основні засоби. Його визначають шляхом витягнення кореня квадратного з добутку показників фондовіддачі (ФВ) і рентабельності (ФР) за формулою :

(3.2)

Для розрахунку другого інтегрального показника ефективності використання основних засобів (ФЕЧЧ) використовують формулу :

(3.3)

де ФЕ - інтегральний показник ефективності використання основних засобів;

ФТ - рівень ефективності використання основних засобів для здійснення трудової діяльності, який розраховується як відношення продуктивності праці до середньорічної вартості основних засобів.

Дані для аналізу наведені в табл. 3.11.

Таблиця 3.11 - Розрахунок узагальнюючих показників ефективності використання основних засобів за 2010-2013 р.р.

Показник	2010р.	2011 р.	2012р.	2013р.	Абсолютне відхилення	Відносне відхилення
					2013р. від 2010р.	2013р. від 2010р.
1	2	3	4	5	6	7
1. Виручка від реалізації продукції, тис. грн.	237472	258741	257661	254259	16787	7
2. Прибуток (збиток), тис. грн.	16767	17993	17294	13782	-2985	18
3. Середньорічна вартість ОЗ, тис. грн.	387105	373986	313401	254260	-132845	34
4. Середньооблікова чисельність робітників, чол.	2692	2624	2379	2170	-522	19
5. Фондовіддача, тис. грн.	0,613	0,692	0,822	0,999	0,386	63
6. Рентабельність (збитковість) ОЗ, %	4,331	4,811	5,518	5,420	1,089	25
7. Продуктивність праці,тис. грн./чол.	8821	9861	10831	11717	2896	33
8. Рівень ефективності використання ОЗ, %	2,279	2,637	3,456	4,608	2,329	102
9. Перший інтегральний показник ефективності використання основних засобів, тис. грн.	0,034	0,040	0,050	0,054	0,02	59
10. Другий інтегральний показник ефективності використання основних засобів, тис. грн.	0,0778	0,106	0,173	0,249	0,172	123

За аналізований період фондовіддача основних засобів збільшилась до значення 0,999 тис. грн. або 63%. Рентабельність основних засобів в кожному наступному періоді збільшується, а саме з 2010 по 2013 рік вона збільшилась на 1,089 до 25%.

Значення інтегрального показника дозволяє зробити оцінку економічної ефективності використання основних засобів. З трьох періодів відносно кращі показники використання основних засобів були у 2013 році, де другий інтегральний показник вищий і складає 0,249 тис. грн.

Часткові показники характеризують економічну ефективність використання окремих груп і елементів основних засобів. До них належать:

? виручка від реалізації продукції на 1 грн. активної частини основних засобів;

? рентабельність на 1 грн. активної частини основних засобів;

? інтегральний показник ефективності використання активної частини основних засобів.

Індекс інтегрального показника характеризує збільшення або зменшення інтегральної ефективності використання активної частини основних засобів за звітний рік у порівнянні з попереднім (базовим) періодом. Зіставлення індексів фондовіддачі, рентабельності і інтегральної ефективності використання основних засобів, розрахованих до вартості активної частини основних засобів, з індексом узагальнюючих показників дозволить виявити резерви росту фондовіддачі і рентабельності за рахунок кращого використання їх активної частини (табл. 3.12).

Таблиця 3.12 - Розрахунок інтегрального показника оцінки використання активної частини основних засобів за 2010-2013 р.р.

Показник	2010 р.	2011 р.	2012р.	2013р.	Абсолютне відхилення	Відносне відхилення
					2013р. від 2010р.	2013р. від 2010р
1	2	3	4	5	6	7
1. Виручка від реалізації продукції, тис. грн.	237472	258741	257661	254259	16787	7,069
2. Прибуток (збиток), тис. грн.	16767	17993	17294	13782	-2985	-17,803
3. Середньорічна вартість активної частини ОЗ, тис. грн.	368912	408936	293557	236793	-132119	-36
4. Фондовіддача активної частини ОЗ, тис. грн.	0,644	0,633	0,878	1,074	0,43	67
5. Рентабельність активної частини ОЗ, %	4,545	4,399	5,891	5,820	1,275	28
6. Перший інтегральний показник ефективності використання активної частини ОЗ, тис. грн.	0,036	0,035	0,055	0,060	0,024	67

Розрахунки свідчать, що використання активної частини основних засобів на ЛВЧД-1 за 2010-2013 р.р. покращилось. На це вказує зростання інтегрального показника, який у 2013 р. збільшився до 0,060 тис. грн.

Зазначимо, що у 2013 році порівняно з 2010 роком виручка від реалізації продукції на підприємстві зросла на 16787 тис. грн. В розрахунках є певні відхилення, що пов'язано із заокругленням під час розрахунків.

3.3 Резерви підвищення ефективності використання основних засобів

Ефективність відображає кінцевий результат діяльності підприємства.

Ефективність - це не тільки співвідношення витрат і результатів, а й міра раціонального використання ресурсів (трудових, матеріальних, фінансових тощо).

Оскільки поняття «ефективність» містить такі складові економічні категорії, як ефект, результат, ресурси, витрати, то треба говорити про економічну ефективність як взагалі, так і економічну ефективність транспортного виробництва зокрема [51].

Слід визначити, що пасажирські перевезення на залізницях України є збитковими, як і в більшості країн світу.

Сьогодні залізничний транспорт, а саме вагонне господарство перебуває в процесі корпоратизації, внаслідок невідповідності стану технічного оснащення та якості транспортних послуг за європейськими стандартами.

Основні проблемні завдання вагонного господарства:

? вантажні та пасажирські перевезення мають різний фінансово-економічний результат;

? існує гостра потреба в сучасному вантажному вагонному складі та досконалій ремонтній базі;

? надійність та якість залізничної інфраструктури знизились через застарілі технології оновлення та ремонту практично всіх її компонентів;

? у більшості випадків відсутній успішний менеджмент.

Такий стан речей на залізничному транспорті створює проблему ефективного функціонування залізниць, знижує їх конкурентоспроможність на ринку транспортних послуг.

До основних причин зниження ефективності роботи системи залізничного транспорту України є: прогресуюче старіння основних засобів; недостатність власних джерел фінансування для оновлення основних засобів; відсутність підтримки інноваційно-інвестиційного розвитку залізничної галузі з боку держави; обмеження можливості техніко-технологічної модернізації залізничного транспорту; застарілі форми управління залізничною галуззю; недостатні кількість базових наукових досліджень щодо перетворення адміністративних організаційних структур залізничного транспорту України в організаційні структури ринкової економіки.

Для рішення питання підвищення ефективності пасажирських перевезень необхідно: підвищити попит і рівень доходів за рахунок маркетингових заходів; вироблення обґрунтованої системи мінливих тарифів; оптимізація плану формування пасажирських поїздів; удосконалювання оперативного управління перевезеннями; поліпшення стану вагонного парку.

Слід зазначити, що додаткове залучення пасажирів реалізується за рахунок підвищення якості їх обслуговування, підвищення швидкості руху поїздів і рівня комфортності при гнучкій тарифній політиці, що враховує інтереси різних груп населення.

При інвестиціях у переозброєння залізничного транспорту з метою підвищення якості пасажирських перевезень і обслуговування пасажирів ефекти досягаються в основному за рахунок збільшення обсягу перевезень пасажирів, зниження частки експлуатаційних витрат й підвищення суспільних ефектів, пов'язаних з підвищенням рівня якості пасажирських перевезень і обслуговування пасажирів.

З метою підвищення ефективності пасажирських перевезень на залізничному транспорті в умовах ринкової економіки слід удосконалювати організацію роботи, провести маркетингові дослідження й залучити капіталовкладення на транспорт.

Рішення проблеми дефіциту інвестиційних ресурсів вимагає розробки більш ефективних форм управління пасажирським комплексом залізничного транспорту, у тому числі підвищення якості перевезень пасажирів.

Стосовно системи обліку основних засобів, яка склалася, не задовольняє вимоги ринку, умови функціонування значно розширюють коло операцій, що проводяться з основними засобами: купівля-продаж, нарахування амортизації, страхування, приватизація, реалізація інвестиційних проектів [20].

Одним з важливих напрямів підвищення економічної ефективності використання основних засобів є визначення оптимальних термінів їх експлуатації. Скорочення термінів експлуатації дозволяє забезпечити прискорене оновлення основних засобів, зменшує рівень техніко-економічного старіння, підвищує технічний рівень підприємства та зниження ремонтно-експлуатаційних витрат.

Підвищення ефективності використання основних засобів на стадії їх експлуатації досягається за рахунок: здійснення раціонального розміщення основних засобів, тривалості корисного використання роботи обладнання; покращення контролю за дотриманням правил експлуатації та їх технічне обслуговування обладнання; удосконалення добору та підготовки кадрів, що здійснюють експлуатацію та технічне обслуговування обладнання; впровадження систем матеріального стимулюваня робітників.

Іншим ключовим моментом є доцільність у використанні методу зменшення залишкової вартості замість прямолінійного. Тая як прямолінійний метод не враховує моральне зношення основного капіталу та різну виробничу потужність активів в різні періоди їх використання та необхідність проведення ремонтних робіт в останні роки використання. Головний недолік - у певних випадках складно визначити продуктивність деяких об'єктів основних засобів. Метод зменшення залишкової вартості, як і всі прискорені методи нарахування амортизації, економічно більш вигідний для прибуткового підприємства впродовж перших років експлуатації об'єкта, ніж пропорційні. Це пов'язано з тим що прискорені методи дозволяють нараховувати більшу суму амортизації порівняно з пропорційними методами і тим самим позитивно впливають на процес заміни і оновлення основних засобів. Ці методи найкращим чином враховують моральний і фізичний знос. Стосовно ліквідаційної вартості, доцільно розраховувати лише для об'єктів, що знаходяться на рахунках 103, 104, 105 та мають у своїй структурі суттєву однорідну складову (метал, будівельні конструкції і т.д.). Для всіх інших пропонуємо встановлювати ліквідаційну вартість у мінімальному розмірі 1 грн. (це пояснюється тим, що для розрахунку амортизації методом зменшення залишкової вартості обов'язково потрібна ліквідаційна вартість, більша за нуль).

Нарахування амортизації (зносу) основних засобів у податковому обліку залишається без змін, а в бухгалтерському обліку зміни є суттєвими.

Значною мірою це пояснюється визначеннями поняття «амортизація» в податковому законодавстві і в бухгалтерському обліку.

За П(С)БО 7, амортизація - систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Відповідно до ПКУ, амортизація основних засобів і нематеріальних активів - це поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податків.

Основні проблеми, які потребують вирішення, були систематизовані і наведені на рисунку 3.3

Подальший розвиток бухгалтерського обліку пов'язаний зі створенням єдиної інформаційної системи, яка буде складатися з підсистем обліку на кожному окремому підприємстві на основі новітніх комп'ютерно-інформаційних технологій. Цьому повинно передувати дослідження відносно визначення потреб власників, держави, а вже на основі отриманих результатів - розробка основних шляхів удосконалення облікового процесу на підприємстві.



Рисунок 3.3 - Проблеми організації обліку основних засобів

Необхідність упровадження міжнародних стандартів фінансової звітності в практику бухгалтерського обліку підприємств обумовлена переорієнтацією економіки України на ринковий механізм господарювання, і є дуже важливим етапом в удосконаленні системи обліку, як основних засобів, так й інших елементів.

Стратегія застосування міжнародних стандартів передбачає реформування системи бухгалтерського обліку та впровадження методології поширення інформації з економічних питань згідно з міжнародними стандартами для забезпечення відкритості, прозорості та зіставлення показників фінансової звітності суб'єктів господарювання.

Тому досить важливим етапом удосконалення обліку основних засобів є гармонізація П(С)БО № 7 з МСБО № 16 «Основні засоби», зокрема у частині:

? у П(С)БО 7 потрібно визначити необхідність проводити переоцінку основних засобів лише в тому разі, якщо їх справедливу вартість можна достовірно визначити;

? варто запровадити способи можливого визначення справедливої вартості об'єкта основних засобів, яка повинна бути документально засвідчена;

? при операціях обміну варто оцінювати об'єкт основних засобів за справедливою вартістю, а не виходити з їх поділу на подібні чи неподібні об'єкти, що є досить абстрактним положенням;

? у П(С)БО 7 доцільно дати посилання на П(С)БО 28 «Зменшення корисності активів» щодо встановлення порядку зменшення корисності активів.

З метою покращення бухгалтерського обліку основних засобів зазначається доцільним ввести до Плану рахунків окремий рахунок для відображення витрат на ремонт основних засобів із субрахунками поточного та капітального ремонтів. Цей рахунок повинен бути активним і калькуляційним, де по дебету слід відображати всі витрати на ремонт основних засобів. З кредиту цього рахунку слід списувати витрати закінчених ремонтів на витрати звітного періоду. Залишком на рахунку будуть суми по незавершеним поточним та капітальним ремонтом.

Наступна проблема, яка розглянута в прцесі дослідження, є недосконалість первинної документації з обліку основних засобів. Так, діючі форми первинної документації з обліку основних засобів та інвентаризаційні описи дублюють один одного. Майже зовсім не відрізняються за змістом інвентарні картки форм ОЗ-6, ОЗ-7, ОЗ-8. Водночас у наявних формах обліку не передбачено відображення устаткування, придбаного підприємством для резерву, до запровадження в експлуатацію, що на практиці створює певні труднощі при розрахунку амортизаційних відрахувань.

Не знайшла відображення у формах обліку й інформація про зміни первинної вартості інвентарного об'єкта після переоцінки та індексації. Порівняння інвентарних карток форм ОЗ-6, ОЗ-7, ОЗ-8 з формою ОЗ-1 «Акт приймання-передачі основних засобів» засвідчує, що в них відсутня лише інформація про висновок приймальної комісії й підписи її членів. Проте сам факт складання акта і відкриття інвентарних карток свідчить про позитивний висновок комісії, адже при невідповідності технічним умовам об'єкт прийманню не підлягає й інвентарна картка не виписується. Таким чином, доповнивши інвентарну картку підписами членів комісії, можна скоротити форму ОЗ-1. А якщо ввести в неї ще й підписи здавача та одержувача, то при внутрішньому переміщенні об'єктів можна скоротити форму ОЗ-2. Доповнення інвентарної картки підписами комісії з упровадження основних засобів після ремонту, реконструкції, модернізації, а також графою для відображення змін після таких операцій дає змогу скоротити форму ОЗ-3. Можна також не використовувати форму ОЗ-4, якщо доповнити її підписами ліквідаційної комісії й відобразити окремим рядком результати ліквідації об'єкта .

Також первинна облікова інформація про наявність, рух, капітальний ремонт та інші операції щодо основних засобів відображається в численних спеціалізованих регістрах, постійні реквізити яких тотожні. Це не сприяє якісному веденню обліку, збільшує трудомісткість опрацювання та відображення інформації, створює певні труднощі у формування документообігу й забезпеченні необхідними видами бланків.

Здійснивши ряд модифікацій, можна одержати компактну конструкцію практично універсальної форми типу «Інвентарна картка - акт обліку руху основних засобів», що сприятиме не тільки зниженню трудомісткості облікових робіт і скороченню документообігу, а й посиленню контролю завдяки підвищенню рівня інформативності й наочності документів.

Випливає, що процедура обліку основних засобів складна та суперечлива. Недоліки національного законодавства у сфері бухгалтерського обліку створюють перешкоди для стандартизації та оптимізації обліку.

Висновок до розділу 3

Показники, які одержані при розрахунку впливу факторів на зміну показників ефективності використання основних засобів є умовні. Адже будь-яке зростання основних засобів розглядається як фактор, який знижує фондовіддачу, проте в умовах технічного прогресу ріст основних засобів, особливо їх активної частини є закономірним явищем, тому керівництво повинно прагнути до ефективного його використання.

При оцінці ефективності використання основних засобів необхідно враховувати особливості господарської діяльності, форму власності та стратегічну мету підприємства.

У процесі експлуатації основні засоби поступово зношуються. Економічний зміст зносу полягає у втраті основними засобами своєї корисної вартості в сумі, що перевищує залишкову вартість активу над сумою очікуваного відшкодування.

Результати дослідження показують зношеність основних засобів. Так за досліджуваний період коефіцієнт зносу зріс з 0,995 до 0,997 тис. грн. це означає, що основні засоби є застарілими і потребують оновлення та модернізації. В результаті цього придатними до використання є на кінець 2013 р. 0,003 тис. грн. вартості всіх основних засобів.

З метою підвищення ефективності роботи пасажирського вагонного депо необхідно в першу чергу поліпшити стан вагонного парку. За рахунок використання методу зменшення залишкової вартості при нарахуванні амортизації, створити резерв на ремонт основних засобів, налагодити гармонізацію П(С)БО № 7 з МСБО № 16 «Основні засоби», а також поліпшити первиний облік основних засобів.

4. Охорона праці та безпека у надзвичайних ситуаціях

4.1 Вимоги безпеки при виконанні робіт у пасажирському вагонному депо

Перед початком виконання робіт у пасажирському вагонному депо, працівники зобов'язані проходити обов'язковий інструктаж з охорони праці.

Мета інструктажу - ознайомити з умовами праці та правилами внутрішнього розпорядку на підприємстві, загальними положеннями з охорони праці, правила поведінки працюючих на залізниці, та в вагонному депо.

Інструктаж проводиться з усіма працівниками депо, в кожній виробничій дільниці, посилаючись на типове «Положення про навчання, інструктаж та перевірку знань працівників з питань охорони праці» ДНАОП 0.00-4.12-99, наказ № 233/Н від 29.03.2006р. і розроблене відповідно з ст. 6 закону України про охорону праці з урахуванням специфіки професій осіб, працюючих в умовах підвищенної небезпеки при огляді, обслуговуванні і ремонті рухомого складу.

Також використовуються Закон України «Про охорону праці», Кодекс законів про працю і нормативних актів про охорону праці.

Робочі місця та робочі зони визначаються технологічними процесами відповідно до вимог ДСТУ 2293-99 «Охорона праці. Терміни та визначення основних понять».

Положення про безпечну та надійну експлуатацію виробничих будівель і споруд затвердженого наказом Державного комітету будівництва архітектури та житлової політики України і Держнаглядохоронпраці України від 27.11.97 N 32/288 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.07.98 за N 424/2864 НПАОП 45.2-4.01-98.

У цехах вагонного депо треба бути обережним, особливо в зоні роботи мостових кранів, підйомних домкратів, станків та інших механізмів, швидко реагувати на світлові та звукові сигнали в негабаритних місцях, користуватись переносними драбинами, шліфувальними інструментами, пневмо та електроустаткуванням, засобами внутрішнього деповського транспорту, треба тільки після спеціального дозволу. Інструмент у вашому користуванні повинен бути справним, спецодяг та засоби індивідуального захисту підібрані згідно з технологією робіт.

Також у пасажирському вагонному депо існує така виробнича ділянка, як екіпірувальний парк.

Екіпірувальний парк пасажирських вагонів складається із дев'яти тупикових колій. Вісім із них обладнані системою централізованого огородження. Дев'ята тупикова колія не входить в систему централізованого огородження рухомого складу, тому ремонтні роботи на дев'ятій колії не проводяться, а при необхідності виконуються при ручному огородженні.

В парку екіпірування переходити залізничні колії треба тільки по технологічному переїзду. При виході на колії із-за рухомого складу, вагону або будинку - треба насамперед переконатися у відсутності рухаючого рухомого складу.

Якщо треба перейти колії в іншому місці, то переходити слід під прямим кутом до вісі колії, не наступаючи на голівки рейок та деталі стрілкових переводів. Іти треба тільки посередині міжколійного простору, обходячи перепони (осколки битого скла, масляні плями та інші гострі та слизькі предмети щоб не впасти).

При русі поїздів та маневрового локомотива слід завчасно відходити в безпечне місце на відстань не менш 2 метрів від крайньої рейки.

В екіпірувальному парку забороняється:

перебігати колії перед рухомим складом;

підлазити під вагонами;

сідати на колії;

проводити ремонт вагонів, що знаходяться на неогородженій колії;

сідати та вставати з рухомого складу на ходу;

Кожний працівник залізничного транспорту зобов'язаний: суворо дотримуватися вимог охорони праці, виробничої санітарії, протипожежної охорони, які передбачені відповідними правилами і інструкціями, користуватися спецодягом і запобіжними пристроями і пристосуваннями, утримувати в чистоті й порядку своє робоче місце обладнання, інструмент і пристрої в справному стані.

Виконання положень і інструкцій з охорони праці, виробничої санітарії, забезпечує безпеку проведення робіт і попереджає виникнення виробничого травматизму та професійних захворювань.

Всі працівники дільниці зобов'язані знати правила та інструкції з охорони праці, посадові інструкції і положення, використовувати їх в своїй роботі та забезпечувати суворе виконання їх в процесі виробництва.

Працівники, які порушили правила охорони праці притягуються до відповідальності відповідно до діючого законодавства.

4.2 Дії працівників пасажирського вагонного депо у аварійних ситуаціях

При виникненні аварійної екстремальної ситуації або травмування на виробництві працівник депо зобов'язаний не залишати свого робочого місця до приходу нової зміни та керівництва депо, зафіксувати час і місце події прийняти активну участь у наданні першої медичної допомоги потерпілому і розслідуванні обставин, що стали або могли стати причиною екстремальної ситуації.

В вихідні або святкові дні при виникненні аварійної ситуації необхідно негайно повідомити чергового (оператора) вагонного депо по телефону 3 - 24 - 68, 3 -29 - 50 для повідомлення керівників депо та прийняття відповідних заходів.

В екстремальній ситуації, при стихійному лихові, небезпеці масового зараження людей, існує додатковий сигнал громадянської оборони «УВАГА ВСІМ».

Сигнал подається сиренами, гудками всіх транспортних засобів.

Почувши сигнал необхідно вимкнути всі споживачі електроживлення, ввімкнути засоби радіомовлення. Діяти треба чітко, суворо дотримуючись рекомендацій, наданих в засобах масової інформації.

При виникненні аварійної ситуації: травмування внаслідок падіння, електротравми, пожежі, необхідно в першу чергу надати першу долікарську допомогу потерпілому, а потім приступити до ліквідації аварії, повідомивши перед цим свого керівника.

Надання першої медичної допомоги при ураженні електричним струмом.

У разі ураження електричним струмом необхідно негайно звільнити потерпілого від дії електричного струму, відключивши електроустановку від джерела живлення, а при неможливості відключення - відтягнути його від струмоведучих частин за одяг або застосувавши підручний ізоляційний матеріал.

У разі відсутності у потерпілого дихання і пульсу необхідно зробити йому штучне дихання і непрямий (зовнішній) масаж серця, звернувши увагу на зіниці. Розширені зіниці свідчать про різке погіршення кровообігу мозку. При такому стані необхідно негайно приступити до оживлення потерпілого і викликати швидку медичну допомогу.

Для надання першої допомоги при пораненні необхідно розкрити індивідуальний пакет, накласти стерильний перев'язочний матеріал, що міститься у ньому, на рану і зав'язати її бинтом.

Якщо індивідуального пакет не буде, то для перев'язки необхідно використати чисту носову хустинку, чисту полотняну ганчірку. На те місце ганчірки, що приходиться безпосередньо на рану, бажано накапати декілька крапель настойки йоду, щоб одержати пляму розміром більше рани, а після нього накласти ганчірку на рану. Особливо важливо застосовувати настойку йоду зазначеним чином при забруднених ранах.

При переломах і вивихах кінцівок необхідно пошкоджену кінцівку укріпити шиною, фанерною пластикою, палицею, картоном або іншим подібним предметом.

Пошкоджену руку можна також підвісити за допомогою перев'язки або хустки до шиї і прибинтувати до тулуба.

При переломі черепа (несвідомий стан після удару голови, кровотеча з вух або роту) необхідно прикласти до голови холодний предмет (грілку з льодом, снігом чи холодною водою) або зробити холодну примочку.

При підозрінні перелому хребта необхідно потерпілого покласти на дошку, не підіймаючи його, чи повернути потерпілого на живіт обличчям униз, наглядаючи при цьому, щоб тулуб не перегинався, з метою уникнення ушкодження спинного мозку.

При переломі ребер, ознакою якого є біль при диханні, кашлю, чханні, рухах, необхідно туго забинтувати груди чи стягнути їх рушником під час видиху.

При попаданні кислоти або лугу на шкіру ушкоджені ділянки необхідно ретельно промити цівкою води на протязі 15-20 хвилин, після цього пошкоджену кислотою поверхню обмити 5%-ним розчином питної соди, а обпечену лугом - 3%-ним розчином борної кислоти або розчином оцтової кислоти.

При попаданні на слизову оболонку очей кислоти або лугу необхідно очі ретельно промити цівковою води протягом 15-20 хвилин, після цього промити 2%-ним розчином питної соди, а при ураженні очей лугом - 2%-ним розчином борної кислоти.

При опіках порожнини рота лугом необхідно полоскати 3%-ним розчином оптової кислоти або 3%-ним розчином борної кислоти, при опіках кислотою - 5%-ним розчином питної соди.

При попаданні кислоти в дихальні шляхи необхідно дихати розпиленим за допомогою пульверизатора 10%-ним розчином питної соди, при попаданні лугу - розпиленим 3%-ним розчином оцтової кислоти.

При опіках вогнем, парою, гарячими предметами ні в якому разі не можна відкривати пухирі, які утворюються, та обв'язувати опіки бинтом.

При опіках першого ступеня (почервоніння) обпечене місце обробляють ватою, змоченою етиловим спиртом.

При опіках другого ступеня (пухирі) обпечене місце обробляють спиртом, 3%-ним марганцевим розчином або 5%-ним розчином таніну.

При опіках третього ступеня (зруйнування шкіряної тканини) накривають рану стерильною пов'язкою та викликають лікаря.

При виникненні пожежі приступати до гасіння засобами пожежегасіння (вогнегасниками), викликати пожежну частину за телефоном 0-101, 93-106-24-34, 93-106-27-45 вказавши при цьому місце виникнення пожежі.

Відповідно до ГОСТ 12.1.004-91 пожежна безпека об'єкта повинна забезпечуватися системою запобігання пожежі, системою протипожежного захисту і системою організаційно-технічних заходів.

Системи пожежної безпеки мають запобігти виникненню пожежі і впливу на людей небезпечних факторів пожежі на необхідному рівні. Потрібний рівень пожежної безпеки людей за допомогою зазначених систем, згідно з ГОСТ 12.1.004-91 «Пожежна безпека.Загальні вимоги.», не повинен бути меншим за 0,999999 відвернення впливу на кожну людину, а допустимий рівень пожежної небезпеки для людей не може перевищувати 10» впливу небезпечних факторів пожежі, що перевищують гранично допустимі значення на рік у розрахунку на кожну людину.

4.3 Шкідливі виробничі фактори на дільниці очищення і обмивання, ремонтна складальна дільниця, малярство

Забезпечення чистоти і декоративного виду пасажирських вагонів є одним з основних умов культури обслуговування пасажирів. З цією метою вагони необхідно регулярно обмивати зовні і всередині від накопичених при експлуатації забруднень.

Забруднення зовнішньої поверхні пасажирських вагонів утворюється з атмосферного та дорожнього пилу, кіптяви, маслянистих речовин і металевих частинок від стирання деталей ходових частин, рейок, проводів контактної мережі та струмоприймачів локомотивів. Ці речовини при русі поїзда осідають на стінки та дах вагонів, під дією вологи, кисню, повітря і сонячного опромінення.

Такі відкладення не тільки погіршують вид вагонів, але також скорочують термін служби їх лакофарбового покриття.

Зовнішнє обмивання пасажирських вагонів виконується на вагономийній машині, згідно оберту рухомого складу по ст. Дніпропетровськ. Рухомий склад подається з колій екіпірувального парку.

Зовнішнє обмивання вагонів підрозділяється на сезонну або періодичну, а також оздоровчу. Оздоровча проводиться у разі підготовки до роботи літом та узимку. Періодичне обмивання повинно виконуватися 2 - 3 рази на тиждень.

Особи, які обслуговують електрообладнання машини, зобов'язані знати загальні правила виконання безпечних методів праці для електромонтерів низьковольтних електричних пристроїв, а також виконувати НПАОП 63.21-1.24-03 «Правила по виконанню безпечних методів праці при ремонті та огляді вагонів у пункті технічного огляду».

Існують певні вимоги безпеки під час виконання роботи. Перед подачею рухомого складу на мийну машину оператор повинен отримати довідку про кількість вагонів у складі поїзда. Перед початком роботи машини повинен подаватись звуковий сигнал.

При огляді механізмів машини забороняється користуватися переносною лампою з напругою вище 36 В або відкритим вогнем. Механізована зовнішня обмивка кузова вагонів повинна виконуватись при температурі не нижче -0є С. Швидкість пересування рухомого складу через мийну машину повинна складати 0,8-1,0 км/г.

Після проведення мийної машини в дію забороняється:

знаходитись в безпосередньому наближенні від мийних щіток та мийних пристроїв;

? сідати або ставити на робочі частини машини;

? виконувати будь-які ремонтні та інші роботи.

Приготування розчину для мийної машини необхідно виконувати в гумових рукавицях, запобіжних окулярах, гумових чоботах та фартухах. При роботі на електричних приладах необхідно користуватись перевіреними діелектричними рукавицями, калошами та діелектричними килимами.

Після закінчення роботи машину слід вимкнути, переконатися у повній її зупинці. Повідомити майстра про усі зауваження, що виявлені під час роботи.

Відпрацьовані води під час миття вагонів, візків, колісних пар, підшипників, роликів і інших вузлів і деталей не дозволяється зливати в загальну каналізацію. Вони повинні направлятись на очисні споруди підприємства, де проводиться їх знешкодження з додержанням вимог безпеки згідно з Правилами охорони праці під час експлуатації водопровідно-каналізаційних споруд на залізничному транспорті (НПАОП 60.1-1.01-04), затвердженими наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 14.10.2004 №226 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 02.11.2004 за №1404/10003.

Ремонтно-складальна дільниця виконує роботи по розбиранню, а також ремонтні і складальні роботи на кузовах вагонів.

Роботи виконують за способом заміни несправних деталей та вузлів завчасно відремонтованими.

Ремонтно-складальну дільницю обладнано конвеєрами пульсуючого типу з лебідками тягового і оберненого ходу, які мають автоматичне керування. Позиція, що призначена для підйому кузова вагону, обладнана стаціонарними електродомкратами вантажопідйомністю 30 т.

Перед підійманням вагона колісні пари повинні бути підклинені гальмовими башмаками або дерев'яними клинами.

Підіймання та опускання вагону проводиться синхронно під керівництвом майстра або бригадира цеху. Знаходження робітників у вагоні чи під вагоном не дозволяється.

Усі зняті з вагону деталі та вузли перед ремонтом повинні бути очищені та промиті.

Підлога на робочих місцях і технологічних проходах повинна утримуватись в справному стані, регулярно прибиратись від бруду та відходів виробництва.

Спецодяг зварювальника повинні бути виготовлені з брезентової або іншої тканини з вогнезахисним складом.

Для захисту очей та шкіри обличчя від опіків та випромінювання слід використовувати щитки та шоломи з захисним склом як для газоелектрозварник так і для підсобних робітників, які беруть участь в процесі зварювання. Для захисту від шкідливої дії променів місце проведення зварювальних робіт огороджуються переносними щитами.

Перед початком роботи робітник повинен особисто перевірити стан інструменту, що знаходиться в користуванні і той, що він одержує з інструментальної комори. Робота несправним інструментом - не дозволяється.

У пасажирському вагонному депо, також знаходиться візкова дільниця, яка має бути обладнана устаткуванням централізованого опалення та вентиляції для забезпечення метеорологічних умов відповідно до санітарних норм проектування промислових підприємств. Ворота цеху для ремонту візків під час проведення маневрових робіт в нічний час та для проїзду між деповського транспорту повинні бути обладнані тепловими завісами.

Заточний верстат та місце проведення робіт по очистці та обмивці візків необхідно обладнати місцевою витяжною вентиляцією з метою обмеження шкідливого впливу небезпечних викидів.

Для захисту працівників візкового цеху від дії шкідливих речовин передбачено обов'язкове використання спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту всім професіям у відповідності до діючих норм, затверджених колективним договором.

На території депо ведуться малярні роботи. Малярні і фарбозаготівельні відділення повинні бути обладнані механічною припливно-витяжною вентиляцією відповідно до ГОСТ 12.3.005-88.

Системи витяжної вентиляції приміщень для проведення фарбувальних робіт не дозволяється об'єднувати з системами витяжної вентиляції приміщень для зарядки акумуляторних батарей або з системами витяжної вентиляції інших приміщень.

Усі малярні приміщення повинні мати пристрої для природного провітрювання незалежно від наявності штучної вентиляції.

Малярні роботи належать до робіт з підвищеною небезпекою: дія шкідливих хімічних речовин, роботи на висоті, використання шліфувальних машинок, краскопультів та інших пристосувань.

Маляр повинен: виконувати правила внутрішнього трудового розпорядку; бути уважним до сигналів рухомого транспорту; користуватись тільки встановленими проходами і переїздами; не торкатись електрообладнання, клем та електроду, арматури; не вмикати і не зупиняти (крім аварійних випадків) машин, верстати та механізми, робота на яких не передбачена адміністрацією; виконувати тільки ту роботу, яка доручена керівником та по якій проінструктований; не допускати сторонніх осіб на своє робоче місце; не виконувати вказівки, які суперечать правилам охорони праці; вміти подавати першу медичну допомогу потерпілим від нещасних випадків; вміти користуватись первинними засобами пожежогасіння; пам'ятати про особисту відповідальність за виконання охорони праці та про безпеку товаришів по роботі.

Під час виконання малярних робот існують певні шкідливі виробничі фактори, це шкідливі хімічні речовини, пил, роботи на висоті, мікроклімат, напруженість праці (нахили тулуба).

Роботи з приготування розчинів і сумішей фарб та лаків необхідно виконувати в окремому , добре вентильованому приміщенні, при цьому суворо дотримуватись вимог технологічного процесу. Розлив лакофарбових матеріалів в мілку тару проводити тільки в спеціальних шафах, обладнаних вентиляцією. Для переміщення великих ємностей з фарбою користуватися кран-балкою.

Зберігання, перемішування, приготування лакофарбових матеріалів необхідно проводити тільки в металевому посуді.

Підготовку поверхні під фарбування з використанням ручного механізованого інструменту проводити тільки в місцях , обладнаних витяжною вентиляцією.

Приступати до роботи з шліфувальною машинкою можна тільки переконавшись в справності інструменту та за наявності захисного кожуха.

При проведенні чистки підготовленої поверхні від іржі та старої

фарби працювати треба в захисних окулярах та респіраторах типу Тополь - 02А , або ШБ - 1 ( Пелюсток), У - 2К.

Майстер, надаючи завдання на виконання малярних робіт, у кожному конкретному випадку визначає заходи безпеки та оформляє наряд-допуск на їх виконання (Інструкція з охорони праці № 13 при виконанні робіт на висоті).

Фарбування кузовів вагонів , візків, колісних пар та інших деталей та вузлів виконується в малярному цеху або в спеціально відведених робочих місцях, обладнаних місцевою витяжною чи загально - причинною вентиляцією.

Приступаючи до роботи по фарбуванню даху вагона в малярній дільниці обов'язково застосовується страхувальний монтерський пояс, який пройшов випробування. Карабін поясу закріплюється за спеціальний трос, розташований над вагонами на висоті 5м.від головки рейок.

Висновок до розділу 4

Охорона праці ? це багатогранне поняття, під ним слід розуміти не тільки забезпечення безпеки працівників під час виконання ними службових обов'язків, насправді воно охоплює різні заходи. Наприклад, профілактика професійних захворювань, організація повноцінного відпочинку й харчування працівників під час робочих перерв, забезпечення їх необхідним спецодягом і гігієнічними засобами й навіть виконання соціальних пільг і гарантій

Вивчення й вирішення проблем, пов'язаних із забезпеченням здорових і безпечних умов, у яких відбувається праця людини ? одне з найбільш важливих завдань у розробці нових технологій і систем виробництва. Дослідження й виявлення можливих причин виробничих нещасних випадків, професійних захворювань, аварій, вибухів, пожеж, і розробка заходів і вимог, спрямованих на усунення цих причин дозволяють створити безпечні й сприятливі умови для праці людини. Комфортні й безпечні умови праці ? один з основних факторів, який впливає на продуктивність і безпеку праці, здоров'я працівників.

У депо робота з питань охорони праці планується і організовується згідно з річним комплексним планом робіт з охорони праці для всіх служб і підрозділів підприємства з сітьовим графіком їх виконання, крім організаційних заходів (профілактична робота).

Висновки

В даній дипломній роботі було розкрито тему «Удосконалення обліку та контролю руху основних засобів (на прикладі пасажирського вагонного депо)».

Основні засоби є важливою умовою і фактором забезпечення ефективної діяльності підприємств.

Існує певний ряд проблем, який негативно впливає на процес управління виробництвом, знижуючи ефективність використання основних засобів, а саме: різні підходи до термінології та визначення сутності основних засобів у фінансовому обліку й системі оподаткування, принципів їх оцінки; проблеми вдосконалення системи амортизації; проблеми підвищення інформативності первинних документів з обліку основних засобів; проблема інформаційного забезпечення управління матеріально-технічною базою, що представлено на підприємстві системою обліку, аналізу, аудиторського контролю; велика трудомісткість трансформаційних процесів, велика низка стандартів, законів в Україні написані важкодоступною мовою і є не досить зрозумілими; проблеми аналізу ефективності використання основних засобів і можливості її прогнозування тощо.

У відповідності до поставленої мети у роботі вирішені наступні завдання:

- досліджено нормативно-правову базу, що регулює питання обліку та контролю руху основних засобів депо. Нормативне регулювання поділяється на чотири рівні: перший представлений кодексами та Законами України, які мають найвищу юридичну силу, другий - Стандартами бухгалтерського обліку; третій - інструкціями, методичними вказівками та рекомендаціями міністерств України, четвертий - внутрішніми документами підприємства;

- проаналізовано літературні джерела за темою дослідження шановних вчених, які зробили дуже великий внесок у розробку теоретичних основ обліку основних засобів, це зокрема М. Т. Білухи, А. М. Герасимовича, Б. І. Валуєва, С. Ф. Голова, М. М. Коцупатрого, В. Г. Лінника, В. О. Озерана, Ю. І. Осадчого, В. М. Пархоменка, М. С. Пушкаря, Роберт Н. Ентоні, В. В. Сопка, С. О. Стукова, Н. М. Ткаченко та інших вітчизняних і зарубіжних вчених-економістів.

- обґрунтовано необхідність дослідження обраної теми дипломної роботи. Адже ефективний прогноз, контроль, що полягає у порівнянні фактичних показників, та аналіз виявлених відхилень дозволять своєчасно знаходити проблемні сфери й пропонувати обґрунтовані дії щодо ліквідації слабких місць. Це також надасть змогу підприємствам отримувати додаткові конкурентні переваги і забезпечувати вищу ефективність використання фінансових ресурсів.

- у другому розділі дипломної роботи розглянуто особливості роботи служби пасажирського вагонного депо в умовах сучасної ринкової економіки, аналіз основних техніко-економічних та фінансових показників.

- у третьому розділі розглянуті питання аналізу стану та удосклналення ефективності використання основних засобів на залізниці. Були проаналізовані резерви підвищення ефективності використання досліджуваного об'єкту. В результаті запропоновані шляхи, які б досить швидко та з мінімальними затратами коштів і часу призвели до оновлення основних засобів вагонного депо, для підвищення ефективності їх використання та конкурентоспроможності залізниці у сфері надання транспортних послуг.

Аналіз сучасного стану основних засобів пасажирського вагонного депо показує, що рівень зносу рухомого складу досяг критичного рівня у 99,7 %.

В даній дипломній роботі було розглянуто та вирішено наступні завдання:

- проведено огляд літературних джерел за темою дослідження;

- досліджено нормативно-правові документи з обліку основних засобів;

- обґрунтовано актуальність вибраної теми дослідження;

- розглянуто питання бухгалтерського обліку основних засобів;

- досліджено методології та організації обліку основних засобів на підприємствах залізничного транспорту;

- розроблено основні напрями удосконалення обліку та контролю руху основних засобів;

- виявлено резерви підвищення ефективності використання основних засобів.

Інформаційною базою для написання дипломної роботи були закони України, нормативно-правові акти державних органів України з питань обліку основних засобів, роботи вітчизняних вчених, навчальні видання по обліку й аналізу, періодичні видання.

Таким чином, поставлені у дипломній роботі завдання вирішені, мета роботи ? дослідження сутності і класифікації, розгляд організації і контролю руху основних засобів на аналізованому підприємстві ? досягнута.

Размещено на Allbest.ru

...