Під час випробувань від позицій 1-4, 6 і 7 через вимірювальну систему на входи блоку опору поступають бінарні сигнали. Якщо на відповідній позиції електродвигун не витримує випробування, то виробляється “0” (низький потенціал), якщо витримує - сигнал “1”(високий потенціал).

При випробуваннях асинхронного двигуна по 5-ій позиції, тобто в режимах холостого ходу і короткого замикання, за допомогою вимірювальної системи вимірюються струми і втрати.

Блок сполучення системи здійснює обмін вимірювальною і управляючою інформацією між управляючим обчислювальним пристроєм і зовнішніми пристроями шляхом тимчасового розділення каналів.

Діагностика асинхронних двигунів здійснюються шляхом обробки результатів вимірювань параметрів холостого ходу і короткого замикання випробовуваних двигунів по алгоритму приведеному на рис.3.3.

Далі шляхом обробки результатів вимірювань параметрів холостого ходу і короткого замикання годних асинхронних двигунів здійснюють їх статичний аналіз.

Для кожного годного асинхронного двигуна оформляють протокол випробувань з вказівкою реквізитів двигуна.

Вдосконалення алгоритму функціонування в програмі ЕОМ направлене на забезпечення цифрового програмного управління роботою вимірювального комплексу і на використовування додаткових процедур контрольно-вимірювальної, випробувальної і діагностичної роботи для підвищення достовірності і глибини контролю параметрів і діагностики асинхронних двигунів.

4. Енергетична частина

4.1 Розрахунок витрат енергоносіїв на засоби автоматизації

По даних підприємства при використанні традиційних універсальних аспіраційних пневмотранспортних систем встановлена потужність аспіраційної системи складає:

Табл. 4.1

№ п/п	Найменування	Марка	Потужність кВт/год
1.	Вентилятор	ЦЗ-04 №4	10
2.		ЦЗ-04 №4	10
3.		КЦЗ-90 №3	15
4.	Разом		35

Враховуючи, що система аспірації працює 8 годин і 252 дні, одержимо:

35*8*252= 70560 кВт/год. (4.1)

Після проведення автоматизації аспіраційна система споживає менше електроенергії за рахунок зменшення часу роботи вентиляторів. Річна електроенергія, яку споживають вентилятори після автоматизації в середньому становить: 57480 кВт/год.

Враховуючи, що ми вводимо схему керування, контролю і сигналізації, яка споживає 0,105 кВт/год, а в рік:

0,105*8*252=211,68 кВт/год. (4.2)

А тому загальна річна потужність установки буде становити:

Табл. 4.2

№ п/п	Найменування	Потужність кВт/год.
1.	Вентилятори	57480
2.	Електрична схема	211,68
3.	Разом	57691,68

Економічний ефект утвориться в основному за рахунок зменшення споживання електроенергії приводом вентилятора ОСАПРВ, теплової енергії, що видаляється з цеху в холодний період часу у виді нагрітого повітря, теплової й електричної енергії в системі регульованого припливу повітря в цех.

5. Охорона праці

5.1 Аналіз умов праці, небезпечних і шкідливих виробничих чинників

Основна мета заходів щодо охорони праці - ліквідація травматизму і професійних захворювань. Проведення заходів щодо поліпшення умов праці дає відчутний економічний ефект - підвищується продуктивність праці, знижуються витрати на відновлення втраченої працездатності.

Заходи безпеки праці повинні передбачатися при проектуванні, будівництві, виготовленні і введенні в дію об'єктів і устаткування.

Всі заходи щодо охорони праці проводяться з метою захисту учасників трудового процесу від дії небезпечних і шкідливих чинників, що характеризують умови його проведення. В дипломному проекті розглядається розробка системи управління асинхронним двигуном. В даній системі присутні такі небезпечні чинники як частини двигуна, механізми і їх елементи, електричний струм, яким харчуються пристрої, що обертаються. До шкідливих чинників відноситься випромінювання монітора ЕОМ, яке в результаті тривалої дії може привести до стійкого порушення в стані здоров'я, шум, видаваний при роботі друкуючих і копіюючих пристроїв, що знаходяться в приміщенні, відсутність або недолік природного світла, недостатня освітленість робочої зони, статична електрика.

Надають негативну дію такі психофізичні чинники як розумове перенапруження, перенапруження зорових і слухових аналізаторів, монотонність праці, емоційні перевантаження, що приводять до стомлення і зниження працездатності, що розвивається.

Як причини травматизму можна привести в приклад травми від робіт з друкуючими пристроями при знятому кожусі і поразку електричним струмом.

5.2 Вибір і обґрунтовування заходів для створення безпечних умов праці

Перша вимога правил пристрою електроустановок (ПУЕ) відносно занулення:

провідності фазних і нульових захисних провідників повинні бути такими, щоб при замиканні на корпус виконувалося відношення Iкз >= 3 Iн найближчої плавкої вставки;

вставка струму регульованого автоматичного вимикача повинна мати характеристику, назад залежну від струму характеристику.

Друга вимога ПУЕ полягає в тому, щоб виконувалася умова rн =< 2 rф.

Звичайно перша вимога виконується автоматично, і задача організації занулення зводиться до правильного вибору опору нульового провідника. Перетин мідного або алюмінієвого захисного провідника в цьому випадку повинен бути не менше 50% перетину фазного провідника. Для сталевих провідників слід використовувати таблиці, приведені в ПУЕ і питомі опори, що містять, для різних значень I_з.

Для зменшення опору ланцюга занулення, захисний нульовий провідник сполучають зі всіма заземленими металевими конструкціями. Установка в нульовий захисний провідник плавких вставок і вимикачів забороняється.

Електричні установки, до яких відноситься практично все устаткування ЕОМ, представляють для людини велику потенційну небезпеку, оскільки в процесі експлуатації або проведенні профілактичних робіт людина може торкнутися частин, що знаходяться під напругою. Специфічна небезпека електроустановок: струмоведучі провідники, корпуси стійок ЕОМ і іншого устаткування, що виявилося під напругою в результаті пошкодження (пробою) ізоляції, не подають яких-небудь сигналів, які попереджають людину про небезпеку. Реакція людини на електричний струм виникає лише при протіканні останнього через тіло людини. Виключно важливе значення для запобігання електротравматизму має правильна організація обслуговування електроустановок, проведення ремонтних, монтажних і профілактичних робіт. При цьому під правильною організацією розуміється строге виконання ряду організаційних і технічних заходів і засобів, встановлених діючими «Правилами технічної експлуатації електроустановок споживачів і правила техніки безпеки при експлуатації електроустановок споживачів» (ПТЕ і ПТБ споживачів) і «Правила установки електроустановок» (ПУЕ). Залежно від категорії приміщення необхідно вжити певних заходів, що забезпечують достатню електробезпеку при експлуатації і ремонті електроустаткуванні. Так, в приміщеннях з підвищеною небезпекою електроінструменти, переносні світильники повинні бути виконаний з подвійною ізоляцією або напруга живлення їх не повинна перевищувати 42 В.

В особливо небезпечних же приміщеннях напруга живлення переносних світильників не повинна перевищувати 12 В. Роботи без зняття напруги на струмоведучих частинах і поблизу них, роботи проводяться безпосередньо на цих частинах або при наближенні до них на відстань менш встановленого ПЕУ. До цих робіт можна віднести роботи по наладці окремих вузлів, блоків. При виконанні такого роду робіт в електроустановках до 1000 В необхідне застосування певних технічних і організаційних заходів, таких як:

· огорожі, розташовані поблизу робочого місця і інших струмоведучих частин, до яких можливо випадковий дотик;

· робота в діелектричних рукавичках або стоячи на діелектричному килимку;

· застосування інструменту з ізолюючими рукоятками, за відсутності такого інструменту слід користуватися діелектричними рукавичками.

Роботи цього вигляду повинні виконаються не менше ніж двома працівниками.

Відповідно до ПТЕ і ПТВ споживачам і обслуговуючому персоналу електроустановок пред'являються наступні вимоги:

особи, що не досягли 18-річного віку, не можуть бути допущений до робіт в електроустановках;

особи не повинні мати пошкоджень і хвороб, що заважають виробничій роботі;

особи повинні після відповідної теоретичної і практичної підготовки пройти перевірку знань і мати посвідчення на доступ до робіт в електроустановках.

Розрядні струми статичної електрики частіше за все виникають при дотику до будь-якого з елементів ЕОМ. Такі розряди особливої небезпеки для людини не представляють, але окрім неприємних відчуттів вони можуть привести до виходу з ладу ЕОМ. Для зниження величини виникаючих зарядів статичної електрики покриття технологічної полови слід виконувати з одношарового полівінілхлоридного антистатичного лінолеуму.

Іншим методом захисту є нейтралізація заряду статичної електрики іонізованим газом. В промисловості широко застосовуються радіоактивні нейтралізатори. До загальних заходів захисту від статичної електрики можна віднести загальне і місцеве зволоження повітря.

При експлуатації ЕОМ, як правило, застосовується бічне природне освітлення. В тих випадках, коли одного природного освітлення не вистачає, встановлюється суміщене освітлення. При цьому додаткове штучне освітлення застосовується не тільки в темне, але і в світлий час доби.

Штучне освітлення по характеру виконуваних задач ділиться на робоче, аварійне, евакуаційне. Раціональне колірне оформлення приміщення направлений на поліпшення санітарно-гігієнічних умов праці, підвищення його продуктивності і безпеки. Забарвлення приміщення, де працює користувач ЕОМ впливає на нервову систему людини, його настрій і кінець кінцем на продуктивність і доцільно офарблювати відповідно до кольору технічних засобів. Освітлення приміщення і устаткування повинне бути м'яким, без блиску.

Зниження шуму, створюваного на робочому місці внутрішніми джерелами, а також шуму проникаючого ззовні, є дуже важливою задачею. Зниження шуму в джерелі випромінювання можна забезпечити застосуванням пружних прокладок між підставою машини, приладу і опорною поверхнею. Як прокладки використовуються гума, повсть, пробка, різної конструкції амортизації. Під настільні апарати, які шумлять можна підкладати м'які килимки з синтетичних матеріалів, а під ніжки столів, на яких вони встановлені, - прокладки з м'якої гуми, повсті, завтовшки 6 - 8 мм Кріплення прокладок можливо шляхом того, що приклеїв їх до опорних частин.

Можливо також застосування звукоізолюючих кожухів. Не менше важливим для зниження шуму в процесі експлуатації є питання правильного і своєчасного регулювання, змазування і заміни механічних вузлів гучного устаткування. Зниження рівня шуму може бути також досягнутий збільшенням звукоізоляції захищаючих конструкцій, ущільненням по периметру притворів вікон, дверей.

Раціональне планування приміщення, розміщення устаткування є важливим чинником, що дозволяє понизити шум при існуючому устаткуванні ЕОМ.

Таким чином для зниження шуму створюваного на робочих місцях внутрішніми джерелами, а також шуму, проникаючого ззовні слідує:

послабити шум самих джерел (застосування екранів, звукоізолюючих кожухів);

понизити ефект сумарної дії відображених звукових хвиль (звукопоглинальні поверхні конструкцій );

застосовувати раціональне розташування устаткування;

використовувати архітектурно-планувальні і технологічні рішення ізоляцій джерел шуму.

5.3 Інструкція по охороні праці, при монтажі і експлуатації системи

Правила по техніці безпеки при монтажі і експлуатації повинні відповідати '' Правилам технічній експлуатації електроустановок споживачів і правилам техніки безпеки при експлуатації електроустановок користувачами '' в частині, що стосується електроустановок до 1000 В.

Корпус пристрою збору інформації при експлуатації повинен бути надійно заземлений через кріплення до стійки. При технічному обслуговуванні (ремонті) вузлів системи температура жала паяльника при лудінні і паянні мікросхем повинна бути не більш + 260' З, а час паяння не повинен перевищувати 5 сек. Жало паяльника необхідно заземлити. При паянні обов'язково застосування заходів захисту корпусів мікросхем і транзисторів від попадання флюсу і припою.

Напруга живлення електропаяльника не повинна перевищувати 36 В, а потужність не більше 40 Вт.

5.4 Розрахунок освітлення робочого місця оператора

Одним з основних питань охорони праці є організація раціонального освітлення виробничих приміщень і робочих місць.

Для освітлення приміщення, в якому працює оператор, використовується змішане освітлення, тобто поєднання природного і штучного освітлення. Природне освітлення - здійснюється через вікна в зовнішніх стінах будівлі.

Штучне освітлення - використовується при недостатньому природному освітленні і здійснюється за допомогою двох систем: загального і місцевого освітлення. Загальним називають освітлення, світильники якого освітлюють всю площу приміщення. Місцевим називають освітлення, призначене для певного робочого місця.

= 6.53.7 = 24 м²

Виберемо з таблиці коефіцієнт використовування світлового потоку за наступними даними:

коефіцієнт віддзеркалення побіленої стелі Rп = 70%;

коефіцієнт віддзеркалення від стін, забарвлених в світлу фарбу Rст = 50%;

= 0.7,

де hП - висота приміщення = 3.5 м. Тоді по таблиці знаходимо (для люмінесцентних ламп i=0.7) = 0.38.

Визначаємо загальний світловий потік:

лм

Найприйнятнішими для приміщення є люмінесцентні лампи ЛБ (білого світла) або ЛТБ (тепло-білого світла), потужністю 20, 40 або 80 Вт.

Світловий потік однієї лампи ЛТБ40 складає F1=3100 лм, отже, для отримання світлового потоку Fобщ=31263.2 лм необхідно N ламп, число яких можна визначити по формулі

Підставимо значення, одержані вище:

ламп.

Таким чином, необхідно встановити 10 ламп ЛТБ40.

Електрична потужність всієї освітлювальної системи обчислюється по формулі:

, Вт,

де P1 - потужність однієї лампи = 40 Вт, N - число ламп = 10.

Вт

Для виключення свічення екранів дисплеїв прямі світлові потоки світильники загального освітлення мають в своєму розпорядженні збоку від робочого місця, паралель лінії зору оператора і стіні з вікнами. Таке розміщення світильників дозволяє виробляти їх послідовне включення залежно від величини природної освітленості і виключає роздратування очей смугами світла і тіні, що чергуються, виникаюче при поперечному розташуванні світильників.

Розрахунок місцевого світлового потоку не виробляється, оскільки в даному випадку рекомендується система загального освітлення щоб уникнути відображеної блиску від поверхні столу і екрану монітора.

Коефіцієнт пульсації освітленості:

,

де Emax, Emin і Eср показники освітленості для газорозрядних ламп при живленні їх змінним струмом - відповідно максимальна, мінімальна і середня.

Візьмемо аналогічно люмінесцентну лампу приблизно тій же потужності. Включенням суміжних ламп в різні фази (групи) трифазної електричної мережі можливо добитися зменшення коефіцієнта пульсації К_П з 35 до 3 - тобто майже в 12 разів

5.5 Протипожежний захист

Пожежі представляють особливу небезпеку, оскільки зв'язані з великими матеріальними втратами. Як відомо пожежа може виникнути при взаємодії горючих речовин, окислення і джерел запалення. Горючими компонентами є: будівельні матеріали для акустичної і естетичної обробки приміщень, перегородки, дверей, поли, ізоляція кабелів і ін.

Протипожежний захист - це комплекс організаційних і технічних заходів, направлених на забезпечення безпеки людей, на запобігання пожежі, обмеження його розповсюдження, а також на створення умов для успішного гасіння пожежі.

Джерелами спалаху можуть бути електронні схеми від ЕОМ, прилади, вживані для технічного обслуговування, пристрої електроживлення, кондиціонування повітря, де в результаті різних порушень утворюються перегріті елементи, електричні іскри і дуги, здатні викликати загоряння горючих матеріалів.

В сучасних ЕОМ дуже висока густина розміщення елементів електронних схем. В безпосередній близькості один від одного розташовуються сполучні дроти, кабелі. При протіканні по них електричного струму виділяється значна кількість теплоти. При цьому можливо оплавлення ізоляції. Для відведення надмірної теплоти від ЕОМ служать системи вентиляції і кондиціонування повітря. При постійній дії ці системи є додатковою пожежною небезпекою.

Енергопостачання приміщення здійснюється від трансформаторної станції. На трансформаторних підстанціях особливу небезпеку представляють трансформатори з масляним охолоджуванням. У зв'язку з цим перевага слідує віддавати сухим трансформаторам.

Для більшості приміщень, де розміщені ЕОМ, встановлена категорія пожежної небезпеки В.

До засобів гасіння пожежі, призначених для локалізації невеликих спалахів, відносяться пожежні стовбури, внутрішні пожежні водопроводи, вогнегасники, сухий пісок, азбестові ковдри і т.п.

Для гасіння пожеж на початкових стадіях широко застосовуються вогнегасники. По виду вогнегасної речовини, що використовується, вогнегасники підрозділяються на наступні основні групи.

Пінні вогнегасники, застосовуються для гасіння рідин, різних матеріалів, конструктивних елементів і устаткування, що горять, окрім електроустаткуванні, що знаходиться під напругою.

Газові вогнегасники застосовуються для гасіння рідких і твердих речовин, а також електроустановок, що знаходяться під напругою. В приміщеннях, де присутні ЕОМ застосовуються головним чином вуглекислі вогнегасники, гідністю яких є висока ефективність гасіння пожежі, збереження електронного устаткування, діелектричні властивості вуглекислого газу, що дозволяє використовувати ці вогнегасники навіть у тому випадку, коли не вдається знеструмити електроустановку відразу.

Для виявлення початкової стадії загоряння і сповіщення службу пожежної охорони використовують системи автоматичної пожежної сигналізації (АПС). Крім того, вони можуть самостійно приводити в дію установки пожежогасінні, коли пожежа ще не досягла великих розмірів. Системи АПС складаються з пожежних сигналізацій, ліній зв'язку і приймальних пультів (станцій).

Відповідно до «Типових правил пожежної безпеки для промислових підприємств» зали ЕОМ, приміщення для зовнішніх пристроїв, що запам'ятовують, підготовки даних, сервісної апаратури, архівів, копіювально-розмножувального устаткування і т.п. необхідно обладнати димовими пожежними сигналізаціями. В цих приміщеннях на початку пожежі при горінні різних пластмасових, ізоляційних матеріалів і паперових виробів виділяється значна кількість диму і мало теплоти.

6. Економічна частина

6.1 Техніко-економічне обґрунтування впровадження системи управління розстойною шафою

Необхідність впровадження системи управління разстойною шафою обумовлюється розвитком технічного прогресу у області хлібопечення, вдосконаленням напівпровідникових і інших пристроїв і матеріалів, використовуваних в конструкції приладів; вимогами забезпечення поліпшення якості виробів, що випікаються, зменшення відсотка браку, зниження трудомісткості і складності операції розстойки тістових заготовок.

6.2 Визначення потреб народного господарства в даній техніці

Система управління, що розробляється, призначена для розстойної шафи, що входить до складу мініпекарні. Потреба народного господарства в даній техніці велика, оскільки розстойна шафа використовується в хлібопекарській промисловості, а хліб основний продукт живлення в нашій країні і в багатьох інших країнах світу.

Потреба населення в хлібобулочних виробах не зменшується. Зростає попит на різні види хлібобулочних виробів. Асортимент продукції, що випускається мініпекарнями, дуже широкий. Багато пекарень випускають продукцію по своїх власних рецептах, якими не користуються в інших пекарнях. Жоден хлібозавод або пекарня не може випускати весь спектр виробів. Тому організовуються нові пекарні, до складу яких обов'язково входять розстойні шафи.

Вимоги до продукції, що випускається, дуже високі. Проектована система управління розстойною шафою дозволяє підтримувати оптимальні для розстойки тістових заготовок умови в камері розстойної шафи. Отже, покращується якість виробів, що випікаються, зменшується відсоток браку, знижується трудомісткість і складність розстойки тістових заготовок.

Тому існують величезні перспективи розвитку потреб в розстойних шафах, а отже і в системах управління розстойними шафами.

6.3 Визначення економічної ефективності проектованої СУ розстойною шафою

Економічна ефективність окремих видів нової техніки визначається на основі загальних єдиних принципів, які включає Типова методика; основний з них - принцип порівняння ефекту і витрат.

Розрізняють загальну (абсолютну) і порівняльну економічну ефективність проектованого приладу. Порівняльна економічна ефективність розраховується для вибору варіанту рішення технічних задач; вона показує, наскільки один варіант приладу економічніший за інше.

Абсолютна економічна ефективність обчислюється для визначення фактичної ефективності капітальних вкладень в проектований прилад в народному господарстві.

Критерієм порівняльної економічної ефективності є мінімум приведених витрат (З). Приведені витрати по кожному варіанту є сумою поточних витрат (собівартості) і капітальних вкладень, приведених до однакової розмірності відповідно до нормативу ефективності. Найбільш економічний варіант нової техніки, якому відповідають якнайменші приведені витрати при однаковому об'ємі виконуваної корисної роботи

З = С + Ен До min,

С - собівартість приладу;

C1 = 500 грн. - собівартість базової СУ

C2 = 750 грн. - собівартість проектованої СУ

К - питомі капітальні вкладення до виробничих фондів (визначаються як нормована величина),

К = 0,9 С,

К1= 450 грн.;

К2= 675 грн.;

Eн - нормативний коефіцієнт ефективності капітальних вкладень,

Ен = 0,17.

Маємо:

З1 = 500 + 0,17 450 = 578,50 грн.,

З2 = 750 + 0,17 675 = 864,75 грн.

Мінімальна оптова ціна базового і проектованого СУ:

Цм = Снт (1 + Рс ),

де Рс - коефіцієнт рентабельності виробу, що відображає відношення прибули до собівартості продукції (Рс = 0,130,2 ),

Тоді:

Цм1 = 500 (1 + 0,15 ) = 575 грн.;

Цм2 = 750 (1 + 0,15 ) = 862,50 грн.

Розрахунок порівняльної економічної ефективності проведемо по формулі:



де З1,З2 - приведені витрати на виготовлення базового і проектованого приладу;

В1, В2 - продуктивність (потужність) базового і проектованого приладу;

У зв'язку із зменшенням кількості, браку викликаним застосуванням проектованої СУ, продуктивності базового і проектованого СУ співвідносяться як:

В2 / В1 = 1,2

Р1, Р2 - частка амортизаційних відрахувань на реновацію (повне відновлення) базового і нового приладу;

де Тс - термін служби приладу;

Р1 = 1/2 = 0,5;

P2 = 1/10 = 0,1

Ер^б, Ер^н - експлуатаційні витрати по базовому пристрою на зіставний об'єм роботи (зіставну потужність) і новому приладу;

де Ер^б - річні експлуатаційні витрати по базовому приладу;

При розрахунку річних експлуатаційних витрат враховуються тільки ті витрати по експлуатації, які зазнають зміни при зіставленні з порівнюваним пристроєм:

Ер = А + Рт + Ен,

де А - амортизація техніки, обчислювана виходячи з її терміну служби (Тс):

А = Цм / Тс;

А1 = 575 / 2 = 287,50 грн.

А2 = 862,50 / 10 = 86,25 грн.

Рт - витрати на поточний ремонт техніки, обчислювані по нормативу у відсотку до її вартості:

Рт = Цм Нр / 100,

де Нр - норматив витрати засобів на ремонт у відсотку до оптової ціни (37%);

Рт1 = 575 5 / 100 = 28,75 грн.

Рт2 = 862,50 5 / 100 = 43,13 грн.

Ен - витрати на електроенергію:

Ен = Мт Тч Се,

де Мт - споживана потужність, кВт;

Тч - час роботи техніки за рік, ч;

Се - вартість одного кВт-ч енергії;

Се = 0,1 грн.

Тоді:

Ен1 = 7500 3,0 0,1 = 2250 грн.

Ен2 = 7500 2,5 0,1 = 1875 грн.

Звідки:

Ер^н = Ер2 = 86,25 + 43,13 + 1875 = 2004,38 грн.

Ер^б = Ер1 = 287,50 + 28,75 + 2250 = 2566,25 грн.

отже:

Ер^б' = 2566,25 1,2 = 3079,5 грн.

К1', К2' - супутні капітальні вкладення для експлуатації базового приладу на зіставний об'єм роботи (зіставну потужність) нового приладу

Величини К1, К2 можуть прийматися укрупнено

К1,2= 0,05 С1,2;

Маємо:

К1 = 0,05 500 = 25 грн.;

К2 = 0,05 750 = 37,5 грн.;

Тоді: К'1 = 25 1,2 = 30 грн.

- середньорічний випуск нового приладу,

де N - потреба народного господарства в проектованому приладі;

N = 20000 шт.

Тп - період виробництва.

Тп = 10 років,

Звідки порівняльна економічна ефективність проектованої СУ складає:

Розрахунок абсолютної економічної ефективності приладу виробляється з урахуванням показника його економічної і техніко-економічної прогресивності.

Економічна прогресивність техніки - економічність її експлуатації - визначається по формулі

де Ерб, Ерн - річні експлуатаційні витрати по замінюваному базовому і проектованому новому пристрою,

Ету- технічна прогресивність проектованого приладу.

Технічна прогресивність техніки є передумовою її економічної прогресивності і визначається сукупністю параметрів, що відображають в цілому рівень її якості, перевершуючий рівень якості кращих зразків вітчизняної і зарубіжної техніки.

Рівень економічної ефективності проектованого приладу визначається з урахуванням його технічної прогресивності в порівнянні з існуючими приладами, параметри яких відомі.

Для визначення Ету виробляється вибір його аналога (прототипу). Як прототип вибирається техніка, схожа за цільовим призначенням і відмінна від проектованої конструктивними або схемними рішеннями.

При оцінці рівня технічної прогресивності розробляється СУ її параметри зіставляються з конструкціями аналогічних СУ, відповідними проектованому об'єкту за призначенням і області застосування.

Поліпшення параметрів проектованої системи управління по порівняння з аналогом і їх питома значущість занесені в таблицю:

Таблиця 6.1

Порівняння проектованої СУ з аналогом

№ п/п	Найменування параметрів	Поліпшення параметрів в порівнянні з аналогом А, раз	Значущість j
1	Точність підтримки температури	3	0.3
2	Точність підтримки вогкості	1.5	0.4
3	Ресурс	5	0.1
4	Безпека роботи	2	0.2

Показник технічної прогресивності проектованого приладу:

,

де Aj - покращення значення j-го параметра проектованого приладу;

_j- значення значущості j-го параметра;

n - кількість даних параметрів.

З урахуванням табличних значень показник технічної прогресивності

Ету = 30.3 +1,50,4 + 50,1 +20,2 = 2,4

У зв'язку з цим, для проектованої СУ:

Рівень техніко-економічної прогресивності пристрою (Еп) оцінюється по формулі

Еп = Ету Еее,

Для проектованої СУ маємо:

Еп = 2,4 1,784 = 4,282

Показники техніко-економічної прогресивності проектованої СУ використовуємо для визначення її ціни і ефективності в народному господарстві.

Економічний ефект від використовування проектованого приладу залежно від його характеру і цільового призначення обчислюється у вигляді економії від зниження експлуатаційних витрат по використовуванню приладу Ефе, обчислюється по формулі:

Ефе = Ер^б Ету - Ер^н,

І, для проектованої СУ:

Ефе = 2566,25 2,4 - 2004,38 = 4154,64 грн.

Рівень госпрозрахункової ефективності пристрою:

де Цв - можлива ціна проектованої СУ;

Ен - нормативний коефіцієнт ефективності капітальних вкладень, рівний 0,15;

Цв = Цм + Ец.

Частка ефекту у споживача, що включається в ціну проектованого пристрою, може бути розрахована по формулі:

Звідки для проектованої СУ:



Цв = 862,5 + 1932,4 = 2794,9 грн.

І рівень госпрозрахункової ефективності проектованої СУ:

Оскільки при встановленні оптових цін необхідно передбачати зниження їх рівня на одиницю корисного ефекту, то перевіримо цю умову.

Для цього розрахуємо коефіцієнт відносної ціни проектованого пристрою на одиницю корисного ефекту:

де Рс - коефіцієнт рентабельності виробу, що відображає відношення прибули до собівартості продукції:

Рс = 0,13 0,20.

При дотриманні вказаної умови Ецо < 1.

Для нашої СУ:



Тобто ціна проектованої СУ на одиницю корисного ефекту менше, ніж у аналога.

Рівень народногосподарської ефективності проектованого приладу визначають по формулі

де Узр - витрати на розробку пристрою з розрахунку на одиницю його серійного виробництва:

Узр = Зр / N,

Для проектованої СУ:

Узр = 152677 / 20000 = 7,63;

Це значно більше, ніж нормативний коефіцієнт капітальних вкладень, рівний 0,17. З цього робимо висновок, що розробка СУ разстойної шафи була економічно доцільна.

Точна математична модель процесів у шафі відстоювання тіста

Модель підтримки заданої температури

Рівняння теплового балансу шафи відстоювання:

Q_пов = Q_тен + Q_пара - Q_тіста - Q_віз - Q_ст,

де Q_пов - теплота витрачається на прогрівання повітря;

Q_тен - тепловий потік з поверхні ТЕНов;

Q_пара - кількість теплоти, що вноситься в камеру розтойної шафи разом з парою, необхідною для підтримки в камері шафи заданого рівня відносної вологості повітря;

Q_тіста - кількість теплоти, що йде на прогрівання тіста;

Q_віз - кількість теплоти, що йде на прогрівання візків;

Q_ст - втрата тепла через стінки.

Модель підтримки заданої вологості повітря

Відносна вологість повітря в розстойній шафі знаходиться по рівнянню:

_пов = _п / _max,

де _max - максимально можлива абсолютна вологістю повітря при даній температурі;

_п - дійсна абсолютна вологість ненасиченого повітря, швидкість зміни якої (dп/dt)може бути виражена як:

,

де V_пов - об'єм циркулюючог вологого повітря;

G_витрат - витрата пари на конденсацію на стінках камери розстойної шафи і на поверхні тістових заготовок;

G_пар - витрата пари на зволоження повітря в камері розстойної шафи:

G_пар = Р_{тен вл} / r,

де r - теплота паротворення води;

Р_{тен вл} - потужність ТЕНів, використовуваних для підігріву і випаровування води, з метою зволоження повітря в розстойній шафі.

Спрощена математична модель процесів у шафі відстоювання тіста

Рівняння теплового балансу розстойної шафи

Рівняння теплового балансу розстойної шафи:

Q_пов = Q_тен - Q_тіста - Q_віз - Q_ст,

де Q_пов - теплота витрачається на прогрівання повітря;

Q_тен - тепловий потік з поверхні ТЕНів;

Q_тіста - кількість теплоти, що йде на прогрівання тіста;

Q_віз - кількість теплоти, що йде на прогрівання візків;

Q_ст - втрата тепла через стінки.

Размещено на Allbest.ru

...