Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Сумський державний університет

Кафедра маркетингу

Курсова робота

з дисципліни «Маркетинг»

на тему:

«Аналіз комплексу маркетингу продукції Лохвицького спиртокомбінату»

Керівник роботи Біловодська О.А

Виконавець

студент 3 курсу

факультету економіки та

менеджменту гр. МК -31 Познанський А.М.

Суми - 2010

Зміст

Вступ

1. Маркетингова товарна політика підприємства „Лохвицький спиртокомбінат”

1.1 Суть маркетингової товарної політики підприємства „Лохвицький спиртокомбінат”

1.2 Концепція життєвого циклу продукції „Лохвицького спиртокомбінату”

2. Цінова політика підприємства

2.1 Цілі і фактори цінової політики підприємства

2.2 Цінові стратегії, що застосовуються підприємством

3. Маркетингова політика комунікацій

3.1 Складові комплексу маркетингових комунікацій

3.2 Комплекс маркетингового стимулювання підприємства

4. Збутова політика підприємства

4.1 Канали розподілу товару

4.2 Визначення заходів політики збуту на підприємстві

5. Практична частина

5.1 Аналіз факторів конкурентного середовища підприємства

5.2 Маркетингове дослідження ринку методом опитування

5.3 Позиціювання товару чи торгової марки на ринку

5.4 Оцінка рівня цінового ризику підприємства

5.5 Оцінка ефективності рекламної кампанії

5.6 Сегментація товарного ринку

5.7 Прогнозування обсягів збуту продукції

5.8 Розроблення рекламного повідомлення та бюджету рекламної діяльності

5.9 Формування та аналіз збутової політики підприємства

5.10 Аналіз організаційної структури маркетингової діяльності підприємства

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Метою даної роботи є дослідження комплексу маркетингу на конкретному підприємстві. Зокрема основним завданням дослідження є аналіз діяльності підприємства „Лохвицький спиртокомбінат”.

Трудова діяльність Лохвицького спиртокомбінату розпочалася 1 грудня 1934 року.

Основною метою використання спирту етилового було виробництво вітчизняного каучуку, потреба в якому не задовольнялася.

Ще в довоєнні роки на підприємстві було організовано унікальні, як на той час, виробництва, такі як :

- дріжджі хлібопекарські;

вуглекислота зріджена;

ціаністі сполуки;

мінеральні добрива;

інші.

Лохвицький спиртокомбінат був першим підприємством в Радянському Союзі, де була освоєна комплексна схема переробки меляси і налагоджено майже безвідходне виробництво.

На даний період часу, по різним причинам (в першу чергу це економічні та політичні чинники), збереглися найбільші в Україні потужності лише по виробництву спирту-ректифікату вищої очистки із меляси, хлібопекарських дріжджів, зрідженої вуглекислоти в ізотермічних ємностях та випареної барди.

За останні 8-10 років було освоєно виробництво лікеро-горілчаних виробів, а в даний час ведуться роботи по освоєнню виробництва медичного спирту, а також високооктанової добавки до бензину.

Також розглядаються проекти введення в дію технологічної лінії по виробництву спирту із зерно-картопляної сировини.

В 1997 році продукція підприємства була нагороджена медаллю "Міжнародна золота зірка".

В даний період часу колектив комбінату зберіг основні виробничі можливості: потужність, транспортно-енергетичний комплекс, а саме головне - кадровий потенціал і не втрачає надії на відновлення і розширення виробництва продукції.

Лохвицький спиртокомбінат виробляє спирт ректифікований вищої очистки. Максимальна добова потужність браго-ректифікаційної установки складає 11 тис. дал на добу.

Потужність цеху по виробництву дріжджів хлібопекарських становить 30 тонн на добу, цеху по виробництву зрідженої вуглекислоти близько 4 тонн на добу, цеху по виробництву лікеро-горілчаних виробів становить 1,2 тис. дал на добу.

Сировиною для виробництва спирту-ректифікату є меляса. В свою чергу меляса є побічним продуктом при виробництві цукру із цукрового буряка.

Транспортування меляси відбувається в основному за допомогою залізничного транспорту, але, як альтернативний вид транспорту може виступати автомобільний транспорт.

На Лохвицькому спиртокомбінаті застосовують прогресивні технології виробництва спирту-ректифікату вищої очистки, а також дріжджів хлібопекарних, які користуються великим попитом.

Комплекс маркетингу являє собою систему заходів, за допомогою яких підприємство впливає на споживачів з метою стимулювання попиту на свою продукцію і її просування на ринку. Ці заходи групують за такими чотирма напрямками: товар, ціна, методи поширення та просування товару на ринку.

У першому розділі розглянуто товарну політику підприємства та концепції життєвого циклу товару.

У другому розділі охарактеризовано цінову політику на підприємстві, чинники, що впливають на встановлення цін та розглянуті цінові стратегії, які може застосовувати аналізоване підприємство.

Третій розділ роботи характеризує маркетингову політику комунікацій підприємства, а також детально розглянуто складові комплексу маркетингових комунікацій та комплекс маркетингового стимулювання підприємства.

У четвертому розділі відображено збутову політику, канали розподілу товару та визначені заходи політики збуту на підприємстві.

Ефективний маркетинговий комплекс вдало пов'язує окремі компоненти, відповідає запитам споживачів і потенціалу підприємства, формує його конкурентні переваги.

1. Маркетингова товарна політика підприємства „Лохвицький спиртокомбінат”

1.1 Суть маркетингової товарної політики підприємства „Лохвицький спиртокомбінат”

Товар - все, що може задовольняти потребу і пропонується ринку з метою залучення уваги, придбання, використання або споживання (фізичні об'єкти, послуги, особи, місця, організації, ідеї).

Товар є серцевиною всього комплексу маркетингу. Якщо товар не спроможний задовольняти покупця і його потреби, то ніякі додаткові витрати і зусилля не в стані поліпшити позиції товару на ринку.

Відповідно до концепції маркетингу товарна політика підприємства має бути зорієнтована на виробництво і просування на ринку конкурентоспроможних товарів, які відповідають запитам споживачів. [2]

Її суть - формування ефективного з комерційної точки зору асортименту.

Необхідно відмітити, що основна суть товарної політики підприємства „Лохвицький спиртокомбінат” - формування такого асортименту продукції, який приносив би підприємству прибуток, задовольняв запити споживачів (якість). Підприємство піклується про товари, що мають перспективи на ринку.

Досить важливо для товарів проводити інтегральну оцінку конкурентоспроможності. Це проводиться за допомогою формули:

де Ві - коефіцієнт вагомості і-го показника;

n - кількість показників.

де Pij - і-й показник конкурентоспроможності товару;

Рmin, Pmax - мінімальне і максимальне значення показника з усіх товарів - аналогів.

Формула (1.2) застосовується, якщо більше значення показника краще;

(1.3) - менше значення показника краще.

Графічна інтерпретація порівняльної оцінки конкурентноздатності здійснюється за допомогою побудови циклограми. Вона зображується в полярній системі координат, при цьому довжини радіус - векторів відповідають відносним оцінкам відповідних параметрів, а кути - їх вагомостям. Більша площа циклограми свідчить про більш високий рівень якості.

Оцінимо конкурентноздатність фірмової горілки “Лохвицька”, гіркої настоянки “Зелена діброва” та бальзаму “Перо Жар-птиці”.

Таблиця 1.1 - Характеристика продукції.

Продукція	Показники
	Ціна (грн. за шт..)	Інформативність	Асортимент	Об'єм, л.	Дизайн
Фірмова горілка “Лохвицька”	7,25	3	16	0,5	3
гірка настоянка “Зелена діброва”	7,50	3	18	0,5	2
бальзам “Перо Жар-птиці”	11,70	2	12	0,5	2
Вагомість	0,33	0,33	0,22	0,11	0

Оцінка балів:

3 - кращий із конкурентів;

2 - середні позиції;

3 - найгірші позиції.

Розрахуємо інтегральні оцінки якості кожного з товарів:

К “Лохвицька” = 0,33 ? (1 - 11,70/7,25) + 0,33 ? (1 - 3/3) + 0,22 ? (1 - 16/18) + 0,11

? (1 - 0,5/0,5) = 0,1613;

К “Зелена діброва” = 0,33 ? (1 - 11,70/7,50) + 0,33 ? (1 - 3/3) + 0,22 ? (1 - 18/18) + 0,11 ? (1 - 0,5/0,5) = 0,1848;

К “Перо Жар-птиці” = 0,33 ? (1 - 11,70/11,70) + 0,33 ? (1 - 2/3) + 0,22 ? (1 - 12/18) + 0,11 ? (1 - 0,5/0,5) = 0,1870.

Отже, у порядку зниження рівня конкурентоспроможності товари розташувалися так: “Лохвицька” (0,1613), “Зелена діброва” (0,1848), “Перо Жар-птиці” (0,1870).

Побудуємо циклограму:

Рис. 1.1 - Циклограми конкурентоспроможності.

З циклограми видно, що більш високий рівень якості має фірмова горілка “Лохвицька”, середню якість - гірка настоянка “Зелена діброва”, найменшу - бальзам “Перо Жар-птиці”.

Обов'язковою умовою успіху товарної політики є точне позиціонування товару на ринку.

Позиціювання тісно пов'язане з сегментацією ринку, оскільки це дві сторони процесу вибору цільового ринку і ефективного на ньому функціонування.

Позиціювання - забезпечення товару бажаного місця на ринку і в свідомості потенційних покупців за допомогою використання маркетингу.

Розрізнюють дві стратегії позиціювання: наступальну і оборонну.

Наступальна або атакуюча стратегія пов'язана з управлінням товарним асортиментом. При розширенні асортименту збільшується частка ринку за рахунок частки ринку, що раніше займалася конкурентами, ускладнюється виведення на ринок товарів конкурентів, посилюються конкурентні позиції підприємства. Але розширення асортименту посилює конкуренцію між власними різновидами товарів, що супроводжується зростанням витрат як загалом, так і на маркетинг.

Оборонна стратегія позиціювання називається ще стратегією «фортеця на острові». Її сутність полягає в тому, що різновиди товару (або марки), що позиціонуються, як дорогі і високоякісні, захищаються від цінової конкуренції більш дешевими товарами, призначеними для покупців, чутливих до ціни. [1]

Позиціювання фірмової горілки “Лохвицька” представлено у пункті 5.3.

Ф.Котлер виділяє 3 групи атрибутів.

1. Товар за задумом: основна вигода, набір функціональних характеристик товару.

2. Товар в реальному виконанні: рівень якості, набір властивостей, зовнішній вигляд, матеріал виготовлення, марка, упаковка, ергономіка, естетика, що визначає вигоду для споживача.

3. Товар з розширенням: гарантії, сервіс, доставка і інші додаткові послуги і переваги для споживача.

Існують різні критерії класифікації товарів. Узагальнена класифікація товарів представлена в табл.1.2.

Таблиця 1.2 - Узагальнена класифікація товарів

Класифікаційні ознаки	Групи товарів
1. Призначення	- Виробничого призначення - Споживчого призначення
2. Час користування	- Товари короткострокового користування - Товари тривалого користування
3. Характер купівельної поведінки	- Товари повсякденного попиту - Товари попереднього вибору - Товари особливого попиту - Товари пасивного попиту

Товари виробничого призначення класифікуються в практиці маркетингу на наступні категорії:

матеріали і деталі (сировина, напівфабрикати і деталі);

капітальне майно (стаціонарні споруди, допоміжне обладнання);

допоміжні матеріали і послуги (допоміжні матеріали і ділові послуги).

Такий розподіл заснований на різному відношенні покупця до цих товарів, а також специфіці вимог, що пред'являються до засобів продажу, обслуговування, постачання запасними частинами, характеристики складів і інших аспектів торгівлі подібними товарами. Внаслідок цього різною повинна бути і реклама - найважливіший елемент комплексу маркетингу.

Дуже важливо мати на увазі, що попит на товари виробничого призначення формується опосередковано, зрештою як наслідок зв'язку з попитом на вироби особистого користування, тому потрібно рекламувати готові вироби, що проводяться за допомогою обладнання, що випускається ними, така реклама буде підтримувати високий попит на дане обладнання. Крім того, потреба в товарах виробничого призначення - це відображення інших потреб, пов'язаних з конкурентною боротьбою, відповідно різного роду стандартами, нормами і т.д. Так, потреба в більш економічному обладнанні звичайно слідство потреби в зниженні собівартості, а потреба в системах оборотного водопостачання і пилеулавлювання результат введення нових законів по захисту біосфери.

За часом користування товари звичайно ділять на 2 групи:

вироби тривалого користування (автомобілі, меблі, одяг і т.д.);

вироби короткострокового (короткочасного) користування (продукти харчування, косметика, миючі кошти, послуги і т.д.);

Послуги - дії, результатом яких є який-небудь виріб, або той або інший корисний ефект (вироби на індивідуальне замовлення, перевезення пасажира на таксі та інше).

Вироби короткострокового користування і послуги, внаслідок досить частих контактів покупця і продавця, дозволяють, одного разу задовольнивши покупця якістю товару, зробити його постійним клієнтом свого підприємства (вважається, що 15-20% всіх покупців, тобто контингент постійної клієнтури, придбають від 1/2 до 2/3 товару, що пропонується). Якщо придбання виробів короткострокового користування і послуг добре організоване і не вимагає від покупця великих зусиль, то феномен прихильності до товарів одного і того ж підприємства виникає швидко і вимагає порівняно незначних зусиль для його підтримки.

Вироби тривалого користування, а тим більше товари виробничого призначення, вимагають великих зусиль, як в організації продажу, так і для того, щоб сформувати у покупця прихильність до торговельної марки.

По відношенню до товарів виробничого призначення покупець особливо цінить надійність постачальника, тобто упевненість у тому, що товар належної якості буде поставлений точно в термін з всією необхідною документацією, що рекламі і усним заявам представників постачальника можна довіряти і т.д.

Довершеним може вважатися тільки такий товар, який містить споживчі характеристики, відповідні потребам і попиту покупців.

Таким чином, в маркетингу товар розглядається насамперед як "засіб", за допомогою якого можна задовольняти певну потребу, а потім вже як продукт труда, вироблений для продажу.

Результати дослідження ринку повинні бути основою формування товарної політики.

Товарна політика в системі маркетингу охоплює:

- формування товарного асортименту відповідно до запиту споживачів;

- забезпечення конкурентоспроможності товарів;

- визначення товарних стратегій у відповідності зі стадією життєвого циклу товарів;

- політику нововведень;

- визначення товарної марки, упаковки і сервісу;

- позиціонування товарів.

Товарний асортимент - це сукупність товарів підприємства, пов'язаних між собою функціональним призначенням.

Товарний асортимент характеризується:

шириною (кількість асортиментних груп). Широкий асортимент дозволяє орієнтуватися на різні вимоги споживачів і стимулювати здійснення купівель в одному місці;

глибиною (кількість позицій в кожній асортиментній групі). Глибокий асортимент краще задовольняє потреби різних груп споживачів по одному товару, перешкоджає появі конкурентів, поліпшує організацію продажу;

зіставимістю (з точки зору потреб, каналів збуту, цін і інші). Порівнянний асортимент дозволяє підприємству спеціалізуватися на виробництві і збуті продукції, забезпечувати їх стабільність, їм краще управляти.

З течією часу асортимент товарів звичайно розширюється. Розширити асортимент товарів підприємство може двома шляхами:

1) нарощуючи асортимент;

2) насичуючи асортимент товарів.

Нарощування асортименту. Товарний асортимент підприємства є частиною загального галузевого асортименту. Нарощування відбувається тоді, коли підприємство виходить за межі того, що виробляє у цей час.

Насичення товарного асортименту - це розширення асортименту за рахунок нових виробів. Потрібно визначити, що перенасичення асортименту веде до зменшення загальних прибутків, так як товари починають підривати збут один одного.

В процесі планування асортименту товарів виходять, по-перше, з можливостей самого підприємства. Тут враховуються виробничі ресурси, фінансові можливості, система збуту продукції, кваліфікація кадрів і т.д. По-друге, беруться до уваги вимоги ринку. Мова йде про потреби в товарі, споживчі властивості продукції, вимоги потенційних споживачів, мотивацію вибору товару і т.д. Внаслідок зіставлення інформації про можливості виробництва і ринкових вимог проводиться пристосування асортименту до окремих сегментів ринку, розробка нових товарів, модифікація виробів, визначення рентабельності і собівартості продукції.

В умовах ринкової економіки визначальним чинником для завоювання бажаної позиції підприємства на ринку стає конкурентоспроможність товару.

Конкурентоспроможність - це характеристика товару, що відображає його відмінність від товару-конкурента як по мірі відповідності конкретної потреби, так і по витратах на її задоволення. З цього витікає, що конкурентоспроможність формується сукупністю тих якісних і вартісних особливостей товару, які враховуються покупцями згідно з їх безпосередньою значущістю для задоволення потреб, а також витрат по придбанню і споживанню цього товару. При цьому серед товарів аналогічного призначення більшою конкурентоспроможністю володіє той, який характеризується властивостями, що забезпечують найвищий корисний ефект по відношенню до сумарних витрат споживання.

Вивчення конкурентоспроможності товару, що реалізується на ринку повинно вестися безперервно і систематично. Це дасть можливість уловити момент, коли даний показник почне знижуватися і можна вчасно ухвалити відповідне рішення: про модернізацію товару, ринку, маркетингових коштів або припинення виробництва товару. [1]

1.2 Концепція життєвого циклу фірмової горілки “Лохвицька”

Життєвий цикл товару (ЖЦТ), характеризується коливаннями об'єму продажу і прибутковості від його реалізації. Концепції життєвого циклу товару - це спроба пояснити наявність стадій в рамках періоду існування товару. На кожній стадії перед підприємством стоять певні проблеми і є можливості, пов'язані з маркетинговою стратегією.

Концепція життєвого циклу товару полягає в тому, що кожний товар перебуває на ринку і в сфері споживання обмежений час; а потім витісняється іншим більш довершеним товаром. Одні товари мають довгий життєвий цикл, інші - короткий. Прибуток, що отримується від його реалізації, настільки меншає через падіння попиту, що подальша торгівля ним стає економічно невигідною. Якщо продаж товару розглянути в динаміці, то в результаті можна отримати певну криву, що характеризує ЖЦТ.

Таким чином, кожний товар, запропонований на ринку, має певний цикл життя. [1]

Життєвий цикл товару - це період часу від виведення товару на ринок до його виходу з ринку, як правило, внаслідок появи нових товарів, які задовольняють потреби споживачів більш ефективно.

У цей період можна виразно виділити різні стадії ЖЦТ, а по вигляду кривої описати тип життєвого циклу товару. Стадії ЖЦТ зумовлюють різну стратегію і тактику підприємств, що займаються виробництвом і розподілом, а також різні можливості отримання прибутку. Визначивши стадію життєвого циклу товару, можна прогнозувати і планувати поведінку підприємства по відношенню до товару і його продаж.

ЖЦТ не слід плутати з терміном служби товару, він може бути як меншим за період його життєвого циклу (паперові серветки, одноразовий посуд тощо), так і більшим (модний одяг, який ще можна носити, хоча він вийшов з моди, і вже не є товаром, оскільки як модний товар його ніхто не купить).[2]

Рисунок 1.2 - Життєвий цикл товару

Розглянувши та детально ознайомившись із життєвим циклом крему для рук, можна відмітити, що цей товар пройшов нульовий етап - інноваційний цикл, перший етап - виведення товару на ринок, другий етап - збільшення продажу і на даний момент знаходиться на третьому етапі - етапі зрілості. Підприємство „Лохвицький спиртокомбінат”, що займається випуском виробів з меляси, займає міцні позиції на ринку, обсяги збуту продукції досить значні і підприємство отримує максимальний рівень прибутку.

2. Цінова політика підприємства

2.1 Цілі і фактори цінової політики підприємства

Маркетингова цінова політика - комплекс заходів щодо вибору загальних підходів до ціноутворення, визначення цін на нові товари і ті, що вже знаходяться на ринку, з метою:

збільшення обсягів реалізації (орієнтація на збут);

підвищення рентабельності виробництва і збільшення прибутку (орієнтація на прибуток);

укріплення ринкових позицій підприємства (орієнтація на збереження існуючого задовільного стану справ на ринку). [2]

Необхідно зазначити, що підприємство “Лохвицький спиртокомбінат” здійснює маркетингову цінову політику з метою збільшення обсягів реалізації - орієнтація на збут продукції. Ціна встановлюється на невисокому рівні, бо це зумовлює збільшення обсягів реалізації.

Цінова політика дозволяє вирішувати оперативні задачі і забезпечує рішення наступних стратегічних задач:

ь вихід на ринок;

ь впровадження нового товару на ринок;

ь захист позиції на ринку;

ь послідовний рух по сегментах ринку;

ь відшкодування витрат;

ь стимулювання комплексного продажу.

Ціна товару - величина принципово нестійка. На неї впливають: цикл, в якому знаходиться економіка; кон'юнктура ринку; конкуренти; посередники і покупці; змінні курси обміну валют та інше. Для успіху на ринку необхідно розробляти цінову політику і постійно перевіряти її ефективність, змінюючи її за мірою необхідності.

Встановлення ціни на товар, вибір цінової стратегії входять в процес формування цінової політики. Сутність цінової політики полягає у створенні і підтримці в динаміці оптимальної структури цін по товарах і ринках.

Загалом сутність розробки цінової політики полягає:

у встановленні початкової ціни на товар;

у своєчасній зміні цін з метою приведення їх у відповідність з ринковими умовами, що змінюються, можливостями підприємства, його стратегічними цілями і задачами.

Ціни на ринку не є незмінними. Їх рівень може змінюватися і коливатися. Залежно від характеру змін і факторів, що їх зумовлюють, розрізняють:

ь довготривалі тенденції зміни рівня цін під впливом НТП, природних факторів, політики держав і монополій і т. ін.;

ь середньострокові тенденції зміни рівня цін під впливом змін у різних фазах економічного циклу (пожвавлення, підйом, криза, депресія), співвідношення між попитом і пропозицією;

ь короткострокові тенденції зміни рівня цін під впливом сезонних і випадкових факторів.

Розрізнюють 2 групи чинників, що впливають на ціну (рис 2.1).

Рис. 2.1 - Основні чинники, що впливають на ціну

Ціна на відміну від інших засобів маркетингу (продукт, реклама та інше) в меншій мірі є предметом безпосереднього контролю товаровиробника. На її формування впливає багато різних чинників зовнішнього характеру. Передусім сюди належать споживачі. Їх поведінка на ринку, купівлі, що здійснюються, тісно пов'язані з рівнем цін на товари. Як правило, чим нижче ціна, тим більше попит. Зміна ціни робить попит еластичним. Можна розрахувати наскільки змінюється обсяг попиту при зміні ціни. Однак не всі споживачі реагують на ціни однаково. Це і виступає одним з критеріїв сегментації ринку.

Таким чином, маркетолог повинен розуміти взаємозв'язок між ціною і купівлями споживачів. Цей взаємозв'язок пояснюється двома економічними причинами: законом попиту і ціновою еластичністю попиту і сегментацією ринку.

Закон попиту свідчить, що споживачі, як правило, купують більше товарів за низькою ціною, ніж за високою.

Цінова еластичність попиту визначає чутливість покупців до змін в цінах.

Цінову еластичність можна визначити як відношення зміни величини попиту (у відсотках) до зміни цін (у відсотках):

(2.1)

де: - зміна;

р - ціна;

q - попит.

Коефіцієнт еластичності показує зміну величини попиту у відсотках на кожний відсоток зміни ціни. Внаслідок того, що попит меншає за мірою зростання цін, еластичність вимірюється негативними величинами. Однак для спрощення розрахунків еластичність виражається в позитивних величинах. По величині коефіцієнту цінової еластичності попиту роблять висновок про еластичність попиту.

Еластичний попит має місце в тих випадках, коли цінова еластичність більше 1 (невеликі зміни в цінах призводять до великих змін в розмірах попиту, при цьому загальний прибуток зростає, коли ціни знижуються, і меншає, коли ціни ростуть).

Нееластичний попит має місце в тих випадках, коли цінова еластичність менше 1 (цінові зміни незначно впливають на обсяг попиту, загальний прибуток зростає, коли ціни підвищуються, і падає, коли ціни знижуються).

Унітарний попит існує в тих випадках, коли зміни в цінах компенсуються змінами в розмірі попиту, таким чином, що загальний обсяг реалізації залишається постійним, цінова еластичність дорівнює 1.

Індиферентний попит - коли коефіцієнт цінової еластичності наближається до 0.

Важливість цін для різних сегментів ринку різна, оскільки не всі споживачі однаково реагують на них. Згідно з класичним дослідженням, споживачів можна поділити на 4 категорії або сегменти, у залежності від орієнтації їх купівель на ціни:

1. економні покупці: основний інтерес при купівлях торкається їх цінності, висока чутливість до цін, якості і асортименту товарів;

2. персоніфіковані покупці: увага на образ продукції, сервіс і відношення підприємства, менша увага до цін;

3. етичні покупці: готові пожертвувати низькими цінами і широтою асортименту для-підтримки невеликих підприємств;

4. апатичні покупці: основну увагу приділяють зручності незалежно від цін.

Таким чином, не всі споживачі розглядають ціну як вирішальний чинник при здійсненні купівель.

Потрібно зазначити, що еластичність попиту змінюється у залежності від діапазону зміни цін для одного і того ж товару або послуги. При дуже високих цінах збут товарів падає. При дуже низьких цінах попит неможливо далі стимулювати, оскільки ринок насичується і споживачі починають розглядати рівень якості як низький. [1].

2.2 Цінові стратегії, що застосовуються підприємством

Розглянемо стратегії ціноутворення, які надають можливість досягти поставлених цілей.

Для просування на ринок нових товарів застосовують такі маркетингові цінові стратегії.

Стратегія низьких цін (проникнення на ринок) передбачає продаж товарів за низькими цінами, які значно нижче цін аналогів (якщо такі є на ринку). Мета - стимулювати попит для завоювання значної частки ринку.

Стратегія встановлення ціни на рівні лідера на ринку. Ціна встановлюється відповідно до ціни товаровиробника, який займає провідні позиції на ринку. При цьому робиться поправка на якість, розрекламованість товару, рівень сервісного обслуговування тощо.

Стратегії встановлення цін на рівні компенсації витрат виробництва і збуту, тобто встановлення ціни, що прикриває витрати на виробництво і збут товару і забезпечує прийнятний рівень прибутку. В умовах ринку такий підхід знаходить обмежене застосування: наприклад, якщо в конкретного товаровиробника собівартість вища, ніж ринкова ціна товару, то такий товар він продати не зможе (це можливо тільки у випадку зменшення собівартості, у противному разі слід переходити до випуску іншого товару чи іншого виду діяльності).

Стратегія ціноутворення на товари, що вже продаються на ринку, представлені такими видами.

Стратегія ковзних падаючих цін. Передбачає поступове зниження ціни з метою стимулювання попиту в міру насичення ринку. Часто є логічним продовженням стратегії високих цін.

Стратегія встановлення цін, які не змінюються протягом тривалого періоду часу. Демонструє солідність, сталість товару і його виробника. Для підтримання інтересу зміни вносяться в сам товар, за ту ж ціну пропонується більша кількість товару чи більш функціональний та більш якісний товар (жувальна гумка, яка жується довше; пральний порошок, кількість якого в упаковці збільшено, і т.д.).

Стратегія переважних цін, за якою лідер на ринку понижує ціну на свою продукцію з метою витіснення конкурентів. Для конкурентів, які займають невеликі ділянки ринку і мають незначні обсяги продажу товарів, це може привести до того, що вони зазнаватимуть збитків і змушені будуть піти з ринку, тоді як лідер, який контролює значну частку ринку, працюватиме з прибутком.

Стратегія договірних цін передбачає надання певних знижок чи пільг при дотриманні певних умов купівлі товару: зниження цін при закупці певної кількості товару чи в певні терміни, надання певної кількості товару безплатно, наприклад четвертої відеокасети, якщо купити відразу три, і т.д. [2]

Необхідно відмітити, що компанія “Лохвицький спиртокомбінат” - виробник товарів з меляси - при виведенні на ринок свого товару застосовувала стратегію низьких цін (проникнення на ринок). Фірмова горілка „Лохвицька” мала (і має) якість, якою не поступалися іншим більш дорогим горілкам.

Ціна на продукцію підприємства ( дріжджі хлібопекарні, зріджений диоксид вуглецю, спирт-етиловий ректифікований вищоїї очистки, лікеро-горілчані вироби, високооктанову добавку до бензину та ін.) є одними з найменших у галузі. Це дає Лохвицькому спиртокомбінату можливість виходити на ринок із продукцією, що має високу конкурентоспроможність по ціні. Даний момент означає, що у підприємства є потенціал для ведення цінової війни з конкурентами, що є перевагою.[6]

3. Маркетингова політика комунікацій

3.1 Складові комплексу маркетингових комунікацій

Маркетингова комунікаційна політика - система заходів, спрямованих на поінформованість споживачів, торгових і збутових посередників, контактні аудиторії, а також широкий загал про продукцію і її товаровиробника (продавця), стимулювання (формування спонукальних мотивів) попиту на продукцію з метою її просування на ринку. [2]

Просування - формування і використання стратегічних і тактичних засобів, спрямованих на інформування, переконання, стимулювання покупців і громадськості з метою активізації продажу, підвищення іміджу підприємства і його товарів. [1]

Основні функції просування товару і послуг наведені на рис.3.1

Рис 3.1 - Функції просування товару

Комплекс просування (комплекс маркетингових комунікацій) являє собою оптимальне поєднання його основних елементів: реклами, паблісіті, стимулювання збуту, особистого продажу і прямого маркетингу.

Розробка системи просування здійснюється за наступними етапами:

ь визначення потенційного сегмента споживачів (цільової аудиторії) та стану готовності покупців (ієрархії впливу);

ь встановлення цілей просування;

ь розробка повідомлення (звертання);

ь визначення складу, засобів розповсюдження інформації (каналів комунікації);

ь визначення загального бюджету на просування товарів та послуг підприємства;

ь визначення комплексу просування-мікс;

ь оцінка комплексу просування, збір та оцінка інформації від каналів зворотного зв'язку.

В останні роки отримали розвиток нові форми комунікації: спонсорінг, продукт-плейсмент, брендінг.

Спонсорінг - це спонсорська діяльність фірми, яка заснована на взаємній зі спонсорською стороною вигоді, і являє собою інтерактивну форму відносин, за допомогою використання реклами, стимулювання збуту, паблік рилейшнз, особистого продажу.

Продукт-плейсмент - форма просування товару за допомогою ефективної інтеграції реклами з товаром в кіно-, відео- і телепередачах з метою поліпшення позиції товару на ринку і забезпечення його комерційного успіху.

Брендінг - це діяльність з розробки, реалізації і управління брендом. [1]

3.2 Комплекс маркетингового стимулювання підприємства

Комплекс маркетингових комунікацій (маркетингового стимулювання) містить такі складові: рекламу, пропаганду та паблік рилейшнз, стимулювання збуту, прямий маркетинг.

До реклами відносять всі платні форми неособистого представлення просування товарів на ринку від імені конкретного підприємства чи організації. Залежно від стадій життєвого циклу товару (див. рис. 1.2) виділяють такі завдання реклами:

- на етапі виведення товару на ринок - поінформувати споживачів про товар і створити початковий попит;

- на етапі зростання обсягів збуту - стимулювати вибірковий попит на певні товари;

- на етапі зрілості - нагадувати споживачам про товар і місця його реалізації.

Основні види реклами:

1. Зовнішня (будь-яка реклама, розміщена на окремих спеціальних конструкціях, щитах, екранах, розташованих під відкритим небом)

Внутрішня (будь-яка реклама, розміщена усередині будинків, приміщень, споруд)

Реклама на транспорті

Реклама на радіо і телебаченні

Реклама в друкованих засобах масової інформації.

Найбільш поширеними є такі носії реклами (медіаканали):

ь преса - газети, журнали, довідники, навчальні видання тощо;

ь друковані (поліграфічні) видання: листівки, буклети, плакати, проспекти, каталоги, фірмові вітальні листівки, фірмові рекламні листівки, календарі, етикетки, бланки ресторанних меню і т. ін.;

ь екранні форми: відеоролики, кіноролики, слайди, студійні ролики (пряма передача в ефір із телестудії), анімаційні ролики (мультиплікація) тощо;

ь радіо;

ь зовнішні носії рекламної інформації, до яких належать: плакати, щити, світлові табло (короби на опорі), вивіски на транспортних зупинках, електронно-механічні щити, зображення яких постійно чи періодично змінюється, стаціонарні панно на будівлі, об'ємні конструкції тощо;

ь комп'ютерні мережі (Internet): банери (невеликі графічні зображення), Web-cторінки, електронна пошта (Е-mail), списки адресної розсилки та ін.;

ь інші: реклама на транспорті (внутрішньо транспортні рекламні плакати, зовнішня - надписи та рисунки на транспортних засобах, стаціонарна, наприклад на зупинках метро), сувенірна реклама (календарі, вироби з надписами, ділові подарунки) і т. ін.

Реклама - це неособиста форма комунікації з потенційним покупцем за допомогою платних засобів масової інформації (ЗМІ) з метою формування знання, переваги і переконання в необхідності купівлі товарів, що має чітке джерело фінансування.

Паблік рилейшнз (пропаганда) - це неособиста і неоплачувана конкретним спонсором форма комунікації з потенційним покупцем за допомогою розміщення новин або сприятливих відгуків про підприємство і його товари на радіо, телебаченні або в інших засобах масової інформації з метою спонукання до купівлі. [1]

Стимулювання збуту - короткотермінові заходи, спрямовані на стимулювання купівлі чи продажу (тобто просування на ринку) товару. Залежно від об'єкту впливу це може бути: стимулювання споживачів (надання знижок чи певних пільг, кредитування, лізинг дорогих виробів, надання безоплатних зразків виробів, купони, що надають право на придбання товару зі знижкою, набори-комплекти товарів за пільговими цінами, лотереї, конкурси, можливість повернення грошей, якщо товар не сподобається, i т. ін.), стимулювання працівників служби збуту підприємства (преміальні виплати, цінні подарунки, комісійні, участь у прибутку i т.д.), стимулювання посередників (знижки з ціни залежно від обсягу закупок, премії за прискорений збут, комісійні, преміальні виплати, конкурси, подарунки тощо).

Прямий маркетинг -- стимулювання попиту на товар при безпосередньому зверненні товаровиробника (продавця) до споживача (покупця). До нього відносять: особистий (персональний) продаж (наприклад, за допомогою торгових агентів чи шляхом презентацій), директ-мейл (звернення до споживачів через поштy), каталог-маркетинг, телефон-маркетинг, телемаркетинг, Internet-маркетинг. [2]

Діяльність підприємства з питань комплексу маркетингового стимулювання наведено в пунктах 5.5 та 5.8 даної роботи.

Таким чином, кожному з елементів комплексу просування властиві свої специфічні характеристики. Для досягнення найбільшого синергічного ефекту підприємству необхідно розробити обґрунтований комплекс просування.

4. Збутова політика підприємства

4.1 Канали розподілу товару

Маркетингова політика розподілу - це комплекс заходів, спрямованих на ефективну реалізацію продукції: вибір методів і каналів збуту та формування системи збуту й системи товароруху.

Існують такі методи збуту товарів:

1. Прямий збут продукції товаровиробником споживачеві.

2. Збут через посередників, у тому числі:

Екстенсивний (реалізація через максимальну кількість посередників).

Інтенсивний (реалізація через обмежену кількість спеціально відібраних посередників). Він передбачає:

ь виключний розподіл (реалізація через одного посередника на ринку);

ь вибірковий розподіл (реалізація через кількох посередників на ринку).

Товари тільки тоді можуть задовольнити потреби споживачів, якщо їх доставлено з певними якостями, у певній кількості, у певне місце, з мінімальними витратами. Саме це призвана забезпечити система розподілу.

Канал розподілу - це сукупність юридичних або фізичних осіб, які приймають на себе або беруть участь в передачі іншим права власності на товар або послугу на їх шляху від виробника до споживача. [2]

Цілі каналу повинні бути виражені необхідним рівнем обслуговування цільового ринку. Підприємство може виділити декілька сегментів ринку, яким необхідні різні рівні їх обслуговування каналом. Обслуговуючи будь-який сегмент ринку, підприємство повинно прагнути мінімізувати витрати на забезпечення каналом необхідного рівня обслуговування.

Учасниками каналу розподілу є:

промислові підприємства;

оптові підприємства;

роздрібні підприємства;

транспортні підприємства.

Узгодження їх діяльності - необхідна умова підвищення ефективності всього каналу розподілу. [1]

Канал збуту виконує такі функції:

ь просування продукції від товаровиробника до споживача;

ь збирання інформації, необхідної для планування збуту;

ь стимулювання збуту;

ь налагодження та підтримка контактів з фактичними і потенційними споживачами;

ь комплектація і просування товару до вимог споживачів;

ь організація товароруху, у т. ч. Складування і транспортування;

ь фінансування діяльність каналу збуту;

ь приймання ризику, наприклад відповідальність за збереження товару при транспортуванні. [2]

В якості стратегій розподілу використовуються: стратегія проштовхування і стратегія витягнення.

Стратегія проштовхування використовується з метою спонукати оптових і роздрібних торговців мати в запасі товари підприємства, тим самим "проштовхуючи" товар через канал до кінцевого споживача. Вони можуть пропонувати посередникам підвищені знижки на окремі товари, відшкодовувати їм рекламні витрати, збільшувати знижки при закупівлі великої партії, організовувати конкурси, преміювати за розширення продажу, а також провести рекламні заходи і виставки в магазинах, щоб допомогти роздрібному торговцеві продати товар.

Стратегія витягнення покликана переконати споживача прийти в магазин і витягнути товар з каналу збуту. Щоб інформувати споживачів про марку і спонукати здійснити пробну купівлю, використовують рекламу, надання безкоштовних купонів і знижок, тощо. [1]

Важливим питанням є: на проведення якої стратегії потрібно виділити більше ресурсів - для впливу їх на торговців (проштовхування) або на споживачів (витягнення).

При цьому необхідно забезпечити інтеграцію стратегії розподілу в комплексі маркетингу, для чого їх потрібно пов'язати зі стратегіями продажу, реклами і просування.

Існують прямі і опосередковані канали розподілу. Вибір каналу визначається стратегією діяльності підприємства, специфікою товару, станом конкуренції та навколишнього середовища.

Між учасниками каналів розподілу може встановитися різний ступень співробітництва, якій може супроводжуватися непорозумінням, конфліктністю, конкуренцією, що слід враховувати при складанні планів товароруху.

В системі розподілу доцільно приймати маркетингові рішення про стратегію; про тип каналу, що використовується; про його керівництво; про його довжину; про його ширину; про інтенсивність.

В залежності від кількості посередників, які залучаються на кожному рівні каналів розподілу виділяють інтенсивний розподіл, ексклюзивний розподіл, селективний розподіл.

При ексклюзивному розподілі число посередників, працюючих безпосередньо з товарами або послугами виробника, жорстко обмежене. Такий тип розподілу застосовується тоді, коли виробнику необхідно встановити контроль над діяльністю продавців і рівнем сервісу, який вони надають. Часто при цьому укладаються ексклюзивні дилерські угоди, згідно яких підприємства - продавці зобов'язуються не торгувати товарами конкуруючих марок.

Надавши право ексклюзивного розподілу, виробник розраховує на агресивний і умілий збут. Крім того, в свідомості споживачів імідж товару в цьому випадку звичайно підвищується, що дозволяє встановлювати на нього більш високі націнки. Між підприємствами складаються тісні партнерські взаємовідносини. Ексклюзивний розподіл застосовується в торгівлі новими легковими автомобілями, деякими великими електропобутовими приладами, окремими моделями жіночого одягу.

Таким чином, ексклюзивний розподіл доцільний для товарів споживчого призначення, що вимагають сервісу або що підкреслюють імідж якості.

Селективний розподіл. При селективному (вибірковому) розподілі використовується більше посередників, ніж в ексклюзивному, але все ж не максимальна їх кількість. Даний метод застосовують як в підприємствах, що вже устоялися, так і в нових. Підприємство може встановити хороші ділові відносини з деякими посередниками і чекати від них зусиль щодо збуту вище середнього. Селективний розподіл дає виробнику можливість досягти необхідного обхвату ринку при більш жорсткому контролі і з меншими витратами, ніж при інтенсивному розподілі. [1]

Таким чином, селективний (вибірковий) розподіл доцільно використовувати для споживчих товарів тривалого користування, що реалізовуються на не ексклюзивній основі.

Інтенсивний розподіл передбачає, що виробник прагне забезпечити наявність своїх товарів в максимально великому числі торговельних точок. Це доцільне, коли споживачі приділяють особливу увагу зручності розташування. Така стратегія доцільна при поширенні товарів повсякденного попиту, тютюнових виробів, мила, продуктів харчування, жувальної гумки.

Підвищенню ефективності розподілу сприятиме вдосконалення управління розподілом, коли створюється маркетингова система - інтегрована система, що функціонує як єдине ціле. Маркетингові системи бувають трьох типів: вертикальні маркетингові системи, горизонтальні маркетингові системи, багатоканальні маркетингові системи. Традиційні структури системи збуту, яку складають один чи декілька каналів збуту, учасники яких є відносно незалежними один від одного; горизонтальні - об'єднують декілька учасників одного рівня; вертикальні - один з учасників контролює діяльність інших або є їх власником (співвласником), частіше за все це виробник або оптовий торговець.

Тип каналу, що використовується.

У світовій практиці існують 3 основних типу каналів: а) прямі; б) непрямі; в) змішані.

Прямі канали - це переміщення товарів і послуг від виробника до споживача без посередників.

Непрямі - переміщення їх до незалежного учасника (посереднику), а потім до споживача.

У прямому каналі використовується система контрактів між виробником і магазином. У непрямому в залежності від співвідношення сил лідером може бути або виробник, або оптовик, або магазин.

Довжина каналу розподілу означає число незалежних учасників загалом. Якщо підприємство скорочує довжину каналу (наприклад, виробник бере на себе оптові функції), то має місце вертикальна інтеграція.

Розрізнюють 4 рівні каналів товароруху:

нульовий: виробник - споживач;

однорівневий: виробник - роздрібний торговець - споживач;

- дворівневий: виробник - оптовий торговець - роздрібний торговець - споживач;

- трьохрівневий: виробник - оптовий торговець - дрібнооптовий торговець - роздрібний торговець - споживач.

Таким чином, канал «нульового рівня» не має проміжних рівнів. Він складається тільки з виробника і кінцевого споживача. Його називають каналом прямого маркетингу.

Багато які підприємства, що випускають споживчі товари, використовують систему прямих каналів маркетингу, тобто продають товари безпосередньо споживачам, уникаючи послуг посередників. При цьому застосовують 4 методи: продаж на дому, через магазини, що належать виробнику, по телефону і каталогам.

Інші канали є каналами опосередкованого маркетингу. Однорівневий канал містить один проміжний рівень. На ринку споживчих товарів цей рівень звичайно представлений роздрібними торговцями.

Дворівневий канал включає два проміжних рівні: рівень оптовиків і рівень роздрібних торговців. Такі канали розподілу звичайно використовуються виробниками продуктів живлення, лікарських препаратів та інших продуктів.

Трьохрівневий канал складається з трьох проміжних рівнів. Крім рівня оптовиків і рівня роздрібних торговців тут виникає проміжний між ними рівень - рівень дрібного оптовика.

Існують також канали розподілу з великим числом рівнів, але вони зустрічаються досить рідко. З точки зору виробника товарів, велике число рівнів означає втрату контролю над процесом продажу і складну схему каналів розподілу.

Кожний канал розподілу має свої переваги та недоліки.

Ширина каналу визначає кількість незалежних учасників на певному етапі товароруху.

При вузькому каналі виробник продає підприємству через декілька агентів або агентських служб, при широкому - через багатьох.

Якщо підприємство хоче посилити вплив на своєму етапі каналу, то має місце горизонтальна інтеграція (підприємство придбає компанії аналогічної спеціалізації). [1]

4.2 Визначення заходів політики збуту на підприємстві

Розробка заходів політики збуту (розподілу) виконується в такій послідовності.

Визначення цілей збутової політики: проникнення на новий ринок, збільшення обсягів збуту, розширення ринку тощо. Вони повинні відповідати цілям маркетингової стратегії.

Визначення стратегії збуту, у тому числі ринку та його меж, кінцевих споживачів, методів збуту і їх різновидів. Існують рекомендації і відносно доцільності застосування прямого збуту: кількість товару досить велика і виправдовує витрати; концентрований ринок споживачів; товар потребує високо спеціалізованого сервісу; обсяги партії поставки достатні для заповнення транспортного засобу; існує достатня мережа складів на ринку; товар вузькоспеціалізований чи виготовляється за технічними умовами (ТУ) замовника; ринок вертикальний; ціна нестійка; ціна реалізації набагато перевищує собівартість; при встановленні товару на місці використання доводиться часто вносити зміни в конструкцію, а також правила експлуатації. Неважко зрозуміти, що в основному цим вимогам відповідають товари промислового використання (машини, агрегати і т. ін.).

Вибір структури системи збуту: одноканальна чи багатоканальна; традиційна, горизонтальна чи вертикальна. Визначення типів каналів збуту і кількості їх рівнів, тобто які типи посередників слід застосовувати і якою повинна бути схема їх взаємодії, виходячи з умов забезпечення цілей політики збуту. Розподіл функцій між учасниками каналів збуту.

Визначення ширини каналів - кількості учасників на кожному рівні каналу збуту. Його можна визначити шляхом ділення річного обсягу реалізації продукції через канал збуту на кількість продукції, яку може реалізувати за цей період один учасник каналу.

Вибір конкретних учасників каналів розподілу, тобто визначення того, які фірми оптової торгівлі, магазини та ін. будуть задіяні у збуті товару через кожен із каналів з огляду на їх можливості, репутацію, фінансовий стан тощо. Прийняття рішення про доцільність надання їм виняткового чи переважного права продажу. Переконання кандидатів стати учасниками системи збуту. Мотивація учасників.

Визначення методів управління каналами збуту. Існує два варіанти формування системи збуту: базовий - через ланцюг посередників; новий - через мережу торгових агентів.[2]

На даному етапі Лохвицький спиртокомбінат проводить будівництво своєї збутової мережі у різних географічних районах Полтавської області. Це надасть змогу реалізовувати власні лікеро-горілчані без комісійної надбавки, а отже підприємство матиме перевагу по ціні.

Введення в дію власної збутової мережі означає, що Лохвицький спиртокомбінат виходить н ринок лікеро-горілчаної продукції на тривалий час і з серйозними намірами.

Прогнозування обсягів збуту продукції і формування та аналіз збутової політики підприємства «Лохвицький спиртокомбінат» наведено в пункті 5.7 та 5.9.

5. Практична частина

5.1 Аналіз факторів конкурентного середовища підприємства

Завдання. Проаналізувати вплив факторів зовнішнього маркетингового середовища на діяльність підприємства, що працює на конкретному товарному ринку.

Кожне підприємство здійснює свою діяльність на певній території (певному ринку), а отже повинне дотримуватися і призвичаюватися до існуючих умов, що вже продиктовані навколишнім середовищем.

Розглянемо підприємство «Лохвицький спиртокомбінат», яке займається виробництвом і реалізацією продуктів з меляси. Воно розташоване в м. Лохвиця (Полтавська обл.).

Визначимо складові мікросередовища, що мають безпосереднє відношення до самої підприємства і його можливостей, та фактори макросередовища, які чинять опосередкований вплив на діяльність підприємства із задоволення потреб споживачів найбільш ефективним способом.

Мікросередовище -- підприємства, установи чи (та) групи людей, що проявляють реальний або потенційний інтерес до організації або відношення до самого підприємства і його можливостей, серед яких найбільш впливовими є:

постачальники;

посередники;

клієнтура;

конкуренти;

контактні аудиторії.

Вплив кожного з них потрібно розглянути докладно.

Постачальники - фірми, підприємства, установи, що здійснюють поставки сировини, матеріалів, комплектуючих для подальшого їх використання у виробництві.

Одним із найважливіших факторів для безперервної роботи підприємства є наявність надійних постачальників.

В даній ситуації, постачальником сировини для основної сировини для виробництва горілок, якою є спирт-ректифікат вищої очистки, являється Лохвицький цукровий завод. Отже, для безперебійного постачання сировини необхідно, щоб робота спиртокомбінату була безперебійною. Тому роботу постачальників розглянемо на рівні комбінату.

Комбінат переробляє мелясу, яку отримують у результаті переробки цукрового буряка на цукор на цукрових заводах.

Основними постачальниками цукрової меляси на комбінат є:

Лохвицький цукровий комбінат;

Оржицький цукровий комбінат;

Артемівський цукровий комбінат;

Рокитнянський цукровий комбінат.

Вище наведені підприємства є основними постачальниками з якими Лохвицький спиртовий комбінат зв`язує багаторічна співпраця. Але постачальники не обмежуються лише наведеним переліком. Із-за важкого становища цукрових заводів, Лохвицький спиртокомбінат змушений шукати інші джерела сировини.

Найбільш якісною є меляса Лохвицького спиртокомбінату, цукристість якої складає 48 - 52 % мас.

Постачальником тари є АТ “ Керамсервіс” із яким було укладено договір про розробку тари для сувенірної лінії продукції СГП. Сувенірні вироби відрізняються оригінальністю і при правильному просуванні і відповідній маркетинговій підтримці мають світлі перспективи.

Іншим важливим фактором є посередники.

Посередники - фірми, підприємства, організації, що здійснюють посередницькі операції з поставок для виробництва (виробничі посередники) або реалізації продукції (маркетингові, фінансові посередники) і послугами яких користуються з метою економії часу і мінімізації витрат. Маркетингові посередники можуть бути представлені:

а) торговельними посередниками -- діловими фірмами, що допомагають підприємству в пошуку клієнтів або продажу товарів;

...