Стратегії логістичного управління підприємством

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЛОГІСТИЧНОГО УПРАВЛІННЯ В СИСТЕМІ МАРКЕТИНГОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Логістика як наука про управління матеріальними потоками

1.2 Роль логістичної діяльності в інтеграційних процесах

1.3 Концептуальні основи планування матеріального потоку в системі логістичного управління

2. СТАН ЛОГІСТИЧНОГО УПРАВЛІННЯ НА ПІДПРИЄМСТВІ

2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства

2.2 Аналіз маркетингової діяльності підприємства

2.3 Розвиток процесів логістики торгового підприємства

2.4 Формування стратегії логістичного управління підприємством

3. ОХОРОНА ПРАЦІ НА ТОВ «ГОРОБИНА»

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТК А

ВСТУП

логістичний управління матеріальний поток планування

Сучасні методи підвищення ефективності управління матеріальними потоками мають практичний інтерес для української економіки, їхнє використання дасть можливість підприємствам нашої країни ефективно діяти як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. Логістика виступає як певна виробнича інфраструктура економіки. Вона базується на чіткій взаємодії попиту, закупівель, виробництва, транспортування і розподілу продукції і процес управління виробництвом, рухом і збереженням матеріалів і товарів.

Зростання ділової активності, розвиток торгівлі, підвищення рівня купівельної спроможності населення - ці та інші тенденції свідчать про привабливість діяльності у сфері транспортування, розподілу, складування та дистрибуції товарів. Кількість компаній, що заявляють про свої наміри будувати бізнес у галузі логістики , постійно зростає.

Логістику визначають як концепцію (філософію) економічної діяльності, як інтегрований процес управління матеріальними потоками, який забезпечує максимально можливе задоволення потреб споживачів з мінімальними витратами. Цей процес охоплює всі етапи господарської діяльності - від розробки джерел сировини та матеріалів, до поставки готових продуктів та послуг. За останні десятиліття зміст логістики суттєво розширився і з допоміжного засобу забезпечення окремих господарських процесів вона перетворилась на могутній інструмент організації і господарської діяльності в цілому. Пріоритет формування конкурентних переваг передбачає використання таких принципів управління, які були б в змозі забезпечити взаємодію всіх закупівельно-виробничо-збутових процесів найбільш ефективним способом.

Проблемам формування стратегій логістичного управління присвячені роботи багатьох вчених-економістів. До найбільш відомих належать праці О. Бакаєва, А. Виноградова, В. Дибської, С. Димарчука, М. Дороніної, З. Заїра, Є. Крикавського, О. Кутах, Л.Ларіної, М. Окландера, Л. Пономаренко, Ю. Пономарьової, М. Постана, Л. Фролової та інших.

Актуальність даної теми полягає в постійному зростанні інтересу до логістики, що зумовлене потенційними можливостями підвищення ефективності функціонування матеріалопровідних систем, які відкриваються із використанням логістичних знань. Логістика є прикладом системного підходу до вирішення проблем бізнесу. Це комплекс дій, який охоплює і поєднує всі сфери бізнесу для доставки товарів таким чином, щоб задовольнити споживача і досягти мети діяльності підприємства. Логістика навчає збалансовувати кожну функціональну сферу і стежити, щоб жодна з них не перешкоджала іншим.

Метою даної роботи є вивчення логістичної діяльності підприємства та формування стратегії логістичного управління підприємством. Реалізація мети випускної роботи визначила необхідність вирішення наступних завдань:

- систематизувати теоретичні основи логістичного управління;

- проаналізувати стан логістичного управління на підприємстві;

- сформувати стратегії логістичного управління підприємством;

- обґрунтувати удосконалення логістичної діяльності підприємства.

Базою написання випускної роботи є Товариство з обмеженою відповідальністю «Горобина» м. Суми.

В роботі використано такі методи, як: аналітико-економічний метод - при аналізі теоретичних та методологічних основ дослідження проблеми; метод порівняльного аналізу - широко використовується при аналізі показників діяльності досліджуваного підприємства; розрахунково-конструктивний - для планування логістичної діяльності підприємства.

Інформаційною базою для написання роботи є: підручники, монографії, аналітичні матеріали, публікації з питань управління логістичною діяльністю на підприємстві, а також внутрішня звітність підприємства за 2009-2011 рр.

1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ логістичного управління в системі маркетингової діяльності підприємства

1.1 Логістика як наука про управління матеріальними потоками

Логістика є однією з ключових сфер підприємства в загальному економічному процесі створення споживчої вартості і може бути джерелом стратегічних переваг, коли логістичні операції слушно інтегровані, створюючи ключову сферу компетентності підприємства. Основна парадигма логістики наголошує, що інтеграція логістичної системи управління є більш ефективною у порівнянні з розрізненим управлінням окремими логістичними операціями. Розробка і застосування науково обґрунтованих логістичних стратегій управління підприємствами на різних рівнях управління є ключовими чинниками, що визначають участь України в інтеграційних процесах і адаптацію підприємств до умов глобальної економіки. Важливі дослідження основних положень парадигми стратегічного управління в маркетингу і логістиці, створення нової концепції формування стратегій маркетингової та логістичної діяльності виконали зарубіжні та вітчизняні вчені Р. Баллоу, Р. Шредер, Дж. Койл, Е. Барді, П. Друкер, Ф. Котлєр, І. Ансофф, В. Руделіус, К. Рутковський, О. Амоша, Є. Крикавсь-кий, І. Решетнікова, Л. Федулова, М. Постан, Л. Фролова, Р. Ла-ріна, І. Булєєв, Є. Качан, О. Тридід та ін.

Глобалізація бізнесу вимагає ефективного управління матеріальними потоками та пов'язаними з ними інформаційними і фінансовими потоками, включаючи закупівлі сировини і матеріалів за кордоном і селективні продажі на міжнародних ринках, з широким використанням стратегічних альянсів і посередників, а також багато інших аспектів міжнародного виробництва і маркетингово - логістичних стратегій, включаючи аспекти розміщення виробництва на вітчизняних і зарубіжних ринках, управління запасами і зворотні матеріальні потоки. Використання підприємствами сучасних концепцій і стратегій управління дозволить істотно підвищити прибутковість і конкурентоспроможність бізнесу, поліпшити стан національної економіки і підвищити загальний рівень добробуту населення. Для підприємств важливою є проблема формування і вибору інноваційних логістичних стратегій управління, що вимагає теоретико-методологічного й методичного забезпечення, адекватного тенденціям розвитку соціально-економічних відносин, тому дослідження вказаної тематики є актуальним в теоретичному і в практичному аспектах.

У другій половині 20-го сторіччя відбулися кардинальні зміни у логістичній сфері, намітився перехід від фізичної дистрибуції товарів до інтегрованого логістичного управління (Додаток А). Так, у 70-тих рр. компанії виявили цікавість до системного підходу в економічно ефективному управлінні матеріалами підприємств. В кінці цього десятиліття з'явилася потреба в координації підсистем логістики постачання і логістики дистрибуції, що з'явилися на базі логістики постачання і логістики фізичної дистрибуції товарів, в рамках єдиної інтегрованої системи логістичного управління.

Головним завданням логістичних менеджерів стало планування, приведення в рух і постійний контроль такої логістичної системи, яка оптимально впливає на фінансову ситуацію і конкурентоспроможність фірми, на її баланс або співвідношення доходів і витрат. У 80-і рр. логістичні дії були визнані такими, що створюють цінність і що мають вирішальний вплив на задоволеність клієнта, а інтегроване логістичне управління визнане одним із основних елементів зміцнення конкурентної позиції і досягнення стратегічних цілей підприємства. За таких умов слід було також змінити підхід до умов оплати ухвалених управлінських рішень у сфері логістики.

Нова логістична орієнтація охопила комплексне управління всіма діями, пов'язаними з процесами переміщення і складування продуктів від ринків постачання до кінцевих споживачів і користувачів на ринках збуту (рис. 1.1).

Рис. 1.1. Інтегрована система логістичного управління (Інформаційне джерело: [24])

Завданням логістики і логістичних менеджерів є планування, реалізація і контроль процесів переміщення і складування продуктів в сферах постачання, виробництва і дистрибуції, при цьому логістика розглядає наступні основні завдання: координація потоків сировини і матеріалів, готових продуктів і супутніх ним послуг і пов'язаної з ними інформації; мінімізація витрат цього потоку; підпорядкування логістичній діяльності вимогам споживчого сервісу.

Логістика розглядається як система, що має власну планову орієнтацію в бізнесі. Ефективне управління в логістиці має в меншій мірі стосуватися самого управління потоками продуктів, втім, більше значення набуває постановка об'єктивних цілей і стратегій, в рамках яких повинні виконуватися управлінські дії як у сфері логістики постачання сировини та матеріалів до потреб виробництва, так і в сфері дистрибуції готових продуктів. Такий підхід до управління впливає на використання ресурсів фірми і стає значущою ланкою в процесі координації постачання, виробництва і дистрибуції, а також функціонування всієї фірми. У такій ситуації змінився підхід до оцінки ефективності логістичних дій і системи логістичного менеджменту в компанії. Оскільки логістичний менеджмент впливає майже на всі аспекти конкурентоспроможності фірми на ринку, на величину її доходів, витрат і залучених ресурсів, то слід відійти від оцінки логістичної системи за критерієм створюваних грошових коштів.

Логістична система має розглядатися з боку її впливу на витрати фірми. Логістичний менеджмент впливає на зниження витрат підприємства завдяки ефективному управлінню окремими логістичними функціями - транспортом, запасами, складами або реалізацією замовлень. Цей вплив також відноситься до управління всіма взаємозв'язаними між собою діями, що можна трактувати як комплекс логістики і розглядати на основі концепції загальних витрат підприємства. Суттєва переоцінка логістичних витрат у рамках тієї концепції, що для успіху фірми слід концентруватися на сферах діяльності, в яких вона має конкурентну перевагу чи ключову компетентність, і відмовитися від виробництва продуктів чи надання послуг, які можна купити дешевше від спеціалізованих зовнішніх фірм. Дійсно, характер сучасної конкуренції не дозволяє фірмі зв'язувати ресурси і спеціалізуватися у всіх функціональних областях, тому ті продукти чи послуги, що інші зовнішні фірми можуть зробити якісно і дешевше, ніж підприємство, мають бути рекомендовані до виконання зовнішніми фахівцями у рамках аутсорсингу. Втім, аутсорсинг має певні небезпеки для підприємства, що будуть розглянуті нижче більш детально.

Логістика відноситься до сфер, у яких виробничі і торгові компанії особливо охоче використовують аутсорсинг в результаті фірми у пошуках можливостей зниження витрат і поліпшення продуктивності активів часто повністю або частково переходять на обслуговування своїх логістичних дій зовнішніми оферентами, тобто на аутсорсинг. Логістичний менеджмент безпосередньо впливає на подальший елемент рентабельності фірм - доходи від продажу. У пакеті обслуговування клієнта все більш важливу роль грають елементи логістичного сервісу, доступність товарів, які потрібні клієнтові, у вигляді підтримування запасів, швидкий час їхньої доставки, комплектність і збереження доставки або можливість задоволення потреби в екстрених доставках. Дії, направлені на зниження логістичних витрат фірми і збільшення її доходів від продажу у результаті відбиваються в зростанні прибутків фірми. У традиційних підприємствах великі капітальні ресурси інвестують у будівлі, транспорт або споруди, що становлять постійні активи фірми. Фірми часто володіють багатьма адміністративними будівлями, мережами складів або терміналів, великою кількістю транспортних засобів і необхідним устаткуванням (наприклад, місця паркування, майстерні або гаражі), устаткування для обслуговування складської або транспортної діяльності і т.п. Це примушує фірму розглядати ефективність розміщення капіталу в цих активах та використання постійних логістичних активів. Ці питання актуальні, коли фірми виконують фундаментальну переоцінку своїх ключових компетентностей, відмовляються від самостійної логістичної діяльності і здійснюють радикальний чи поступовий перехід до аутсорсингу Слід підкреслити важливу роль логістичного менеджменту в управлінні запасами [124, 127].

Уміле управління призводить до зниження рівня підтримуваних запасів і зменшення оборотного капіталу. У результаті, сфера логістики останніми десятиріччями здобула великий потенціал поліпшення рентабельності фірми. Логістика допомагає збільшити продажі і доходи фірми, зменшити її витрати, зменшити капітал, задіяний в постійних і оборотних засобах, а, отже, покращити валовий дохід і показники рентабельності капіталу.

У 90-х рр. минулого сторіччя поширилася оптимізація процесів управління за допомогою інтегрованого ланцюга доставки з акцентом на зовнішні відносини підприємства з постачальниками, дистриб'юторами і клієнтами. Вказаний специфічний підхід складається з діяльності групи спільно працюючих підприємств, що ліквідували бар'єри для управління або координації матеріальних потоків, починаючи від потоків сировини і закінчуючи потоками готових продуктів, що набувають споживачі. Цей підхід означає планування, втілення в життя і управління матеріальним потоком впродовж всього ланцюжка, якби він був єдиним «розширеним» підприємством. У такому ланцюгу дії і витрачання стають «рушійними» елементами, які можна пересовувати до тих ланок ланцюжка, де їх розміщення є найбільш раціональним у масштабі всього ланцюга. Метою спільної роботи фірм у ланцюгу є підвищення ефективності як окремими підприємствами, так і всім ланцюгом, завдяки інтеграції, координації і оптимізації цінності, що додається кожною ланкою до продукту, очікуваного клієнтом. Ланцюг доставок орієнтований на інтеграцію процесів управління закупівлями, виробництвом і доставкою товарів і послуг клієнтам.

До системи цінності, що створюється таким ланцюжком, додається сума цінностей, доданих виробником, його постачальниками і партнерами в логістичному каналі, при цьому отримання прибутку стає більш ефективним при відмові від конфронтації і переході до стратегічних партнерських відносин між підприємствами. Вказані тенденції мали вирішальний вплив на розвиток інновацій в логістичних мережах обслуговування доставки (табл.1.1.).

Таблиця 1.1 Логістичні інновації у мережах обслуговування доставки

Успіх управління ланцюгом доставки залежить від інтеграції й ефективної координації матеріальних, інформаційних і відповідних фінансових потоків. Кожен з потенційних членів інтегрованого ланцюжка доставки повинен розглядатися його членами як спеціально призначений для надання специфічних послуг. Оскільки кожне з цих підприємств тривалий час отримуватиме прибутки або покриватиме витрати як результат діяльності всього ланцюга, суттю його створення повинна стати успішна спільна робота з іншими ланками ланцюжка.

1.2 Роль логістичної діяльності в інтеграційних процесах

До переваг централізації доставки слід віднести збільшення кількості, величини і якості дій посередників, що спеціалізуються в каналі дистрибуції; прогрес інформаційних технологій; зростання процентних ставок на нерухомість; збільшення вартості площ об'єктів та вдосконалення мереж дорожнього транспорту. Серед недоліків централізованої доставки домінують підвищена чутливість до проблем, пов'язаних з робочою силою, пожежами, невигідними погодними умовами, втрату доходів при переході на централізовану систему доставки, втрату доходів до 30%; проблеми з набором менеджерів вищого калібру. Більшість цих проблем можна звести до мінімуму при використанні послуг професійних логістичних операторів, що спеціалізуються на обслуговуванні дистрибуції. Наведений вище аналіз змін глобальної конкуренції та технічного прогресу свідчить, що лібералізація світової торгівлі та інвестиційних процесів надають нові можливості для країн щодо входу на глобальні ринки та зниженні рівня бідності.

З появою глобальних логістичних мереж доставки з'явилися нові вимоги щодо здатності перевезення товарів швидко, надійно та дешево. Спроможність приєднатися до сучасного процесу, відомого під терміном "фізичний Інтернет", стало ключовим чинником, що визначає конкурентоспроможність підприємства та держави в цілому. Для країн та підприємств, що здатні до такого приєднання, фізичний Інтернет надає доступ до входу на нові ринки; але для країн, чиї зв'язки з мережею глобальної логістики є слабкими, витрати внаслідок виключення з цієї мережі є великими та швидко зростаючими.

Поза межами чинників часу та витрат на доставку товарів, все більше зростає важливість факторів надійності та передбачуваності мереж доставки у світовому розподіленні виробництва "точно в строк". Значними також є витрати щодо страхування від невизначеності. У рівній мірі витрати та якість логістики визначаються не тільки інфраструктурою та ефективністю суспільних логістичних компаній, але також якістю та конкурентноздатністю приватного сектора економіки. Окрім цього, у країнах з економікою, що розвивається, несприятливі географічні умови комбінуються із слабким сектором сучасного сервісу через бідність організацій або надмірне регулювання.

Вказана ініціатива Світового Банку представляє можливість оцінити та визначити ефективність логістичної системи та певною мірою сприяє зменшенню бідності, зростанню рівня якості життя та економічного розвитку. Згідно дослідженню Світового Банку, рейтинг логістичного індексу LPI України становить 2,55 балів за п'ятибальною шкалою, що поставило її на 73-тє місце серед 150 країн світу за цим показником [13].

Перші три місця за показником ефективності логістики зайняли такі країни, як Сінгапур, Нідерланди та Німеччина (LPI=4,19, 4,18 та 4,10, відповідно). Із країн центральної та східної Європи за показником ефективності логістики попереду України розмістилися Угорщина, Чехія, Польща та Латвія (30-те, 38-ме, 40-ве та 42-ге місця, відповідно; Російська Федерація займає 99-те місце за показником логістичної ефективності (LPI=2,37). Очевидно, Україна повинна прагнути покращити власний рейтинг логістичної ефективності як одного із ключових чинників підвищення конкурентоспроможності та інтеграції країни у міжнародному розповсюдженні матеріальних потоків світової торгівлі.

Більш повний спектр ключових факторів, що визначають логістичну ефективність був здобутий у дослідженні шляхом опитування фахівців логістики стосовно інститутів та процесів з підтримки логістичних операцій у країнах, де вони базуються .

Показник логістичної ефективності LРІ та його індикатори вказують на наявність суттєвих відмінностей цих показників логістичної діяльності між країнами та регіонами. Показник логістичної ефективності відбиває не тільки очікувані диспропорції між розвинутими країнами і країнами, що розвиваються, особливо, країнами, найменше розвинутими, країнами. У табл. 1.2 наведені експертні оцінки Індексу логістичної ефективності та основних індикаторів рейтингу країн Центральної та Східної Європи.

Таблиця 1.2 Рейтинги індексу логістичної ефективності та індикатори країн

(Інформаційне джерело: www.worldbank.org\lpi)

Країни, що мають найвищий рейтинг показника LРІ та є ключовими гравцями у сфері логістики, тоді як країни з низьким рейтингом LРІ дуже обмежені процесами надмірного регулювання, логістичним сервісом поганої якості та недостатнім інвестуванням. Серед країн, що розвиваються, великого логістичного успіху досягли ті, що мали досвід економічного росту завдяки експорту виробництва. Ключове розуміння результатів опитування фахівців логістики є те, що незважаючи на дуже велике значення витрат та своєчасної доставки, першочергову увагу світові експерти та трейдери приділяють загальній надійності мережі доставки.

Досить низькі оцінки індексу логістичної ефективності та ключових логістичних індикаторів української логістичної компетентності вказують, що в ця сфера потребує удосконалення організаційного механізму логістики, як сфери з великим інвестиційним потенціалом. Створення сприятливого інвестиційного клімату для реалізації інноваційної стратегії в країні визначене рішенням уряду як одне з пріоритетних національних завдань.

Таблиця 1.3 Рейтинг ключових логістичних індикаторів країн

(Інформаційне джерело: www.worldbank.org\lpi)

Але інноваційний шлях розвитку потребує розробки ефективного інструментарію з впровадження заходів по здійсненню інноваційно-інвестиційного механізму організаційних перетворень щодо підвищення конкурентоспроможності промислових підприємств, і цю задачу можна вирішувати на основі удосконалення сектору логістики та інших сучасних механізмів інноваційного управління, що розглядатимуться далі у розділі.

В останні десятиріччя важливість і складність логістичного управління зростали, а в майбутньому його стратегічне значення посилюватиметься ще значніше. Логістика представляє значні можливості для задоволення потреби в поліпшенні показників роботи на основі інноваційних засобів реалізації стратегічних цілей підприємства. Слід обговорити ряд питань щодо організації логістики для розпізнавання й реалізації продуктивних стратегій, направлених на поліпшення роботи підприємства, оскільки предметом логістики є комплексне управління всіма матеріальними і нематеріальними потоками в системах.

Новизна концепції логістики до управління системами полягає у всебічному комплексному підході до питань руху матеріальних благ в процесі виробництва і споживання. Логістична система повинна охоплювати і погоджувати процеси виробництва, закупівель і розподілу продукції, а також бути основою при стратегічному плануванні і прогнозуванні. Сучасне бізнессередовище постійно змінюється, отже, логістична структура підприємства має бути гнучкою. Такі чинники, як тиск конкуренції, що зростає, глобалізація ринків і джерел сировини, синхронізація логістичних і виробничих систем, акцент на «витягаючі» логістичні системи указують на необхідність істотного поліпшення методів планування і управління логістичними процесами. При побудові сучасних логістичних систем велике значення має визначення місця логістичного менеджменту в загальній структурі управління підприємством і визначення сфер його взаємодії з іншими царинами менеджменту. Сучасна система управління підприємством є композицією організаційної структури управління з функціонально орієнтованими сферами діяльності, як фінанси, інвестиції, виробництво, маркетинг, інновації, управління персоналом, об'єднаними стратегічними і тактичними цілями.

Сучасний логістичний менеджмент є інструментом, що дозволяє зменшити загальні витрати підприємства, пов'язані з традиційними функціями закупівель матеріальних ресурсів, управління запасами, транспортування і обробки вантажів. Проте традиційне розділення функціональних обов'язків і відособлення рівнів управління і контролю в певних організаційних структурах підприємства неминуче приводить до виникнення конфліктних ситуацій, дозвіл яких представляє одну з основних завдання інтегрованої логістики.

Мета фізичного розповсюдження або дистрибуції товару визначається як доставка потрібних товарів у потрібне місце, у потрібний час з мінімальними витратами. Проте це визначення не є достатнім для розробки ефективної логістичної стратегії управління на підприємстві, система фізичного розповсюдження не може водночас надавати максимально можливий споживчий сервіс і мінімізувати витрати дистрибуції. Максимальний споживчий сервіс означає підтримку великої кількості товарних запасів, дорогі способи транспортування, наявність велика числа складів, що збільшують витрати дистрибуції. Разом з тим, мінімальні витрати на розповсюдження означають дешеві види транспортування, низький рівень товарних запасів і невелику кількість складів. Для операцій з пересування і зберігання використовується товарів термін «логістика», що означає, але не обмежується, операціями фізичного пересування і зберігання запасних частин, сировини і кінцевих продуктів з мінімізацією загальних витрат при заданому рівні сервісу. Для підприємств, які не займаються операціями транспортування або зберігання великої кількості видів товару, ці витрати будуть незначними. Проте, при аналізі логістичних проблем для підприємства, що виробляє широкий асортимент товарів, переробляє велику кількість сировини, конкуруючи на національному або міжнародному ринках, ці проблеми стають ключовими.

У деяких визначеннях логістики указується, що логістика включає ефективне управління запасами, що знаходяться як в дорозі, так і в стані спокою, яке задовольняє вимогам споживача або цілям організації. Важливим аспектом визначення є те, що транспортні послуги розглядаються як запаси в стані руху, таким чином, фактичні витрати перевищують ціну, запитану транспортною компанією. В іншому визначенні, що іноді називається «правилом 7Н», логістика згадується як «гарантія наявності потрібного продукту, в потрібній кількості, в потрібному стані, в потрібному місці, в потрібний час, у потрібного клієнта при необхідних витратах». Визначення «7Н» указує на головні логістичні дії, підкреслюючи просторові і часові аспекти (місце і час, або рух і зберігання), надаючи основне розуміння логістичної сфери діяльності, також підкреслюються чинники витрат і сервісу, що розглядаються в монографії. Розглядаючи необхідність внесення змін в логістичну систему підприємств, менеджери повинні постійно оцінювати загальні логістичні витрати і витрати щодо споживчого сервісу. Одне з визначень логістики, згідно концепції Ради Логістичного Менеджменту США, формулюється як: «Логістика - це термін, що описує процес планування, реалізації і контролю економічно ефективного потоку сировини і матеріалів для виробництва, готових виробів і відповідної інформації від пункту походження до пункту споживання з метою задоволення вимог клієнта» [81].

Логістичні дії звичайно включають такі операції, як споживчий сервіс, прогнозування попиту, інформаційні потоки, управління запасами, обробку запасів, реалізацію замовлень, постачання, розміщення виробничих підприємств і складів, процеси постачання, упаковку, обслуговування повернень, економіку відходів, транспортування і складування [42].

Аналіз визначення дозволяє виокремити в ньому три основні завдання логістики:

- координація переміщення потоку сировини, матеріалів і готових виробів до споживачів;

- мінімізація витрат цього потоку;

- підлеглість логістики вимогам споживчого сервісу.

Це визначення вказує, що під логістичним процесом розуміється системна структура для ухвалення рішень, що об'єднує транспортування, запаси, складський простір, системи обробки матеріалів, упаковку і інші пов'язані види діяльності, які спільно забезпечують необхідні компроміси між логістичними витратами і сервісом, що надається споживачеві в ланцюзі постачання. Еволюція логістичної концепції тісно пов'язана з парадигмами в логістиці. Історично склалися три фундаментальні парадигми логістики: аналітична; технологічна (інформаційна) і концептуальна (маркетингова) [171-174].

Аналітична парадигма представляє первинний класичний підхід до логістики як до теоретичної науки, що займається проблемами управління матеріальними потоками у виробництві. Аналітична парадигма логістики заснована на теоретичній базі, що використовує при дослідженнях методи і моделі теорії управління запасами, дослідження операцій, економічної кібернетики, методи математичної статистики та ін. Характерною особливістю аналітичної парадигми є використання складних економіко-математичних моделей, що відображають специфіку досліджуваної логістичної проблеми. Реалізація подібних моделей вимагає значної кількості початкової інформації і розробки складних алгоритмів ухвалення рішень в логістичному управлінні, що обумовлює зведення області застосування логістичних моделей і завдань, заснованих на аналітичній парадигмі, до внутрішньовиробничих логістичних систем. Для більшості фірм, зацікавлених в інтегральному підході до логістичних операцій, аналітична парадигма не є задовільною [175].

Прикладом практичного використання маркетингової парадигми за кордоном є системи LРІ для контролю вхідних, внутрішніх і вихідних матеріальних потоків на рівні фірми, територіально-виробничих об'єднань і макрологістичних структур. У практичних завданнях побудови логістичних систем вказані три фундаментальні парадигми, що, як правило, комбінуються. Втім, наразі на Заході активно розповсюджується нова логістична парадигма - інтегральна парадигма, що розвиває маркетингову концепцію та враховує при цьому нові передумови бізнесу на сучасному етапі. Основними передумовами інтегральної парадигми логістики є інноваційний підхід до використання механізмів ринку і логістики як стратегічного елементу в конкурентній позиції підприємства, інтеграція логістичних партнерів, нових структурно організаційних взаємин, зокрема, у формі стратегічних альянсів, технологічні можливості у сфері гнучких виробництв та інформаційно-комп'ютерних технологій, контроль і управління у сфері виробництва і звернення продукції [34, 51].

Наслідком цих тенденцій є збільшення потенційної нестійкості логістичних систем. Для підвищення їх стійкості і надійності, досягнення власних стратегічних цілей бізнесу необхідна подальша інтеграція як в самому логістичному ланцюзі, так і з динамічним зовнішнім середовищем. Суть інтегральної парадигми полягає в розгляді логістики як синтетичного інструменту, інтегрованого матеріальним потоком для досягнення мети бізнесу. Сенс інтегральної парадигми відображає традиційний логістичний підхід, заснований на специфічних функціях бізнесу із закупівлі, виробництва, продажу і відповідному теоретичному апараті - реінжинірингу, мікроекономіці, організації виробництва, операційному менеджменті, фізичному розподілі. У цьому сенсі концептуальна позиція логістики містить інтегруючий потенціал, орієнтований на матеріальний потік, проте розглядається в основному як координуюча гіперфункція і компенсація для обмеженої інтеграції з партнерами по бізнесу [13].

Нові перспективи логістики, засновані на інтегральній парадигмі, засновані на представленні матеріального потоку як об'єднуючої ланки, причому інтегруюча функція може включати декілька фірм, організацій, логістичних посередників, узагальнюючих функцій, комп'ютерних інформаційних систем і фінансових інститутів. Необхідною умовою є наявність взаємодії вказаних об'єктів, елементів інтегрованої логістичної системи або з керованим матеріальним потоком безпосередньо, або опосередковано - через інформаційні або фінансові потоки. Інтегральна парадигма відображає нове розуміння бізнесу, де окремі фірми, організації, системи розглядаються як певні центри логістичної активності, прямо або побічно зв'язані в єдиному інтегральному процесі управління матеріальним потоком для якнайповнішого і якіснішого задоволення покупців відповідно до їх специфічних потреб і цілей бізнесу [34].

Найважливіше значення при цьому має узгодження локальних критеріїв оптимізації функціонування елементів (центрів активності) логістичної системи, наприклад, максимізація прибутку або мінімізація логістичних витрат, досягнення глобальної мети бізнес-структури, інтегрованої єдиним матеріальним потоком. Логістична система підприємства дуже складна, і для її аналізу необхідно виділити її основні елементи. Концепція розділення комплексної логістичної системи підприємства на функціональні логістичні підсистеми і основні логістичні дії представлена в додатку В.

До головних логістичних підсистем підприємства, відносяться: логістика постачання, логістика виробництва і логістика дистрибуції. Задоволеність клієнта включає також максимізацію корисності місця і часу.

Корисність місця можна визначити як створену цінність або додану до продукту цінність, через створення можливості купівлі або споживання у відповідному місці. Логістика є ключовим чинником у додаванні корисності місця для продуктів та ефективному переміщенні сировини, матеріалів для виробництва і готових виробів від місць їхнього походження до місць споживання. Корисність часу розуміється як цінність, сформована через доступність продукту в потрібний час. Слід відзначити, що логістична діяльність призначена для сумісного додавання корисності місця і часу для продуктів. Загальна ефективність застосування системного логістичного підходу на підприємстві підвищується при використанні сучасних інформаційних технологій у сфері реалізації замовлень [26].

Таким чином, заміна застарілих логістичних систем реалізації замовлень і систем управління інформацією допомагає підприємству поліпшити рівень споживчого сервісу; зменшити запаси; прискорити інкасацію готівки; зменшити витрати на транспортування завдяки консолідації вантажів, зменшити складські витрати, підвищити точність прогнозування і планування виробництва; поліпшення потоки готівки і показники рентабельності.

1.3 Концептуальні основи планування матеріального потоку в системі логістичного управління

Форма існування матеріального потоку обумовлена самим визначенням і проявляється в матеріально-речовинних утвореннях, які можуть змінюватися залежно від етапу просування. Щодо підприємства матеріальний потік на етапі забезпечення виробничих процесів матеріальними ресурсами постає у вигляді потоку сировини, комплектуючих, допоміжних матеріалів. На етапі виробництва - у вигляді напівфабрикатів; на етапі розподілу - у вигляді готової продукції, запасних частин для продукції, яку використовують споживачі і т. д.

На думку науковця Крикавського Є. В. [19, с.134] раціональна організація і управління матеріальними потоками нині передбачають обов'язкове виконання таких основних логістичних принципів, як: односпрямованість, гнучкість, синхронізація, оптимізація, інтеграція потоків і процесів.

Організації та оперативному управлінню матеріальними потоками належить провідна роль в оперативному управлінні підприємством, у сучасній поставці продукції та особливо, в підвищенні ефективності виробництва, оскільки в їх межах вирішують усі питання, пов'язані з використанням виробничих ресурсів у часі та просторі.

Сучасна організація і оперативне управління виробництвом (матеріальні потоки) мають відповідати ряду вимог. Забезпечення ритмічної узгодженої роботи всіх ланок виробництва за єдиним графіком і рівномірного випуску продукції. Ритмічна робота - це насамперед гармонізація усіх процесів виробництва (основних, допоміжних, обслуговуючих і управлінських) та ефективне використання наявних ресурсів, тобто робота відповідно до принципів і методів логістики. Забезпечення максимальної безперервності процесів виробництва. Безперервність виробничого процесу має два суперечливих аспекти безперервність руху предметів праці та безперервність завантаження робочих місць. Проблема у тому, якому з цих процесів віддати перевагу в тих чи інших умовах. Забезпечення в достатній гнучкості та маневреності в реалізації мети при виникненні різних відхилень від плану.

Інформаційна система містить цілу структуру господарського об'єкта. Найважливішим чинником, що обумовлює виділення елементів, які належать інформаційній системі, є функціональна спеціалізація. До складу інформаційно-спеціалізованих підрозділів відносяться: секретаріат підприємства, організаційно-юридичний відділ, відділ інформації (економічної, технічної, патентної), відділ бухгалтерського обліку і т.п.

Рис. 1.1. Зв'язки системи управління, інформаційної та системи виробництва

Співвідношення, що існують в господарському об'єкті між системою його управління, інформаційною системою і системою виробництва зображені на рис. 1.1.

Інформаційні потоки ресурсів можуть мати характер зовнішніх потоків (коли господарський об'єкт розглядається в зв'язку з навколишнім середовищем) і внутрішніх потоків (у межах господарського об'єкта). Інформаційні потоки ініціюються інформаційними і ресурсними входами і виходами. Зовнішня інформація (із навколишнього середовища) спрямовується в інформаційну систему з входу. Частіше за все вона має характер: обов'язкових загальних і галузевих законів (загальне законодавство, торгове, митне, санітарне, екологічне законодавство, норми і стандарти тощо); параметрів, лімітів, постанов, указівок, рекомендацій тощо; договорів, кооперативних і торгових угод, пропозицій, ліцензій, патентів тощо; аналізів, експертиз, оцінок, дослідницьких робіт, проектів і тощо.

Дана інформація безпосередньо (після часткової або повної переробки) спрямовується у систему управління. Тут вона підлягає процесу повторної трансформації, і через інформаційну систему пересилається у систему виробництва у вигляді: конструкторської, технологічної, виробничої, організаційної, економічної й адміністративної документації, встановлених виробничих завдань (в основній діяльності), допоміжних завдань і завдань із обслуговування клієнтів, наказів, визначень методів контролю виконання завдань тощо.

Економіст Мерфі П. [12, с.136] констатує, що тільки частина інформації, що надійшла до об'єкта, використовується і накопичується саме в системі управління, а також в інформаційній системі у вигляді так званих власних знань. Виробнича система генерує повторну інформацію, що описує стан після трансформації вхідних постачальницьких надходжень, а також стан виробничої системи (із можливістю розрахунку відхилень). Ці відомості надходять в інформаційну систему з виробничої системи у вигляді інформації про: використання основних виробничих чинників (робочої сили, матеріалів,
роботи машин і пристроїв, енергії, сировини тощо), постачання, кількість продукції, продаж виробів, напівфабрикатів, послуг тощо, зміни і порушення (відхилення), що враховуються в процесі реалізації завдань тощо.

Частина цієї інформації залишається також у системі виробництва у вигляді власних знань. Неопрацьовані відомості, що надходять із системи виробництва, після попереднього або повного опрацювання в інформаційній системі пересилаються у систему управління, а частково передаються у навколишнє середовище. Звичайно вони мають такі форми: звітів розрахунків з постачальниками й одержувачами, прибуткових,податкових розрахунків, замовлень на засоби виробництва, пропозицій продажу виробів і послуг, кредитних пропозицій тощо.

Інформаційні потоки, про які зазначалося, мають подібний характер і структуру для всіх господарських об'єктів. У той же час необхідно пам'ятати, що межі поділу господарського об'єкта на систему управління, інформаційну систему і систему виробництва приблизні.

Крикавський Є. В. [19, с.158] зазначає, що потоки ресурсів представлені як «потік» поповнення постачання з боку навколишнього середовища спрямовується із входу в систему виробництва (Рис.1.2.).

Поповнення - це запаси засобів виробництва (робочої сили, сировини і матеріалів, палива й енергії, машин і пристроїв, засобів транспорту, фінансових засобів тощо) у речовому і фінансовому вираженні. Цим потокам притаманні процеси трансформації (виробничі процеси, технологічні, у тому числі: фізичні, хімічні, біологічні), а потім їх розподіляють на дві групи: одні з них будуть повторно використані в системі виробництва (або в цілому господарському об'єкті), створюючи у такий спосіб джерело повторних поповнень постачання, а інші будуть скеровані в навколишнє середовище у вигляді виробів, напівфабрикатів, послуг, фінансових засобів і т.п.

Вищерозглянуті потоки інформації і постачання ресурсами реалізуються в господарському об'єкті в рамках послідовних «відкритих» (без початку і без кінця) циклів. Функціонування господарського об'єкта, незважаючи на момент його створення або ліквідації, має структурно постійний характер. Спрощений цикл функціонування господарського об'єкта поданий на рис.1.2.

Найбільшу роль у функціонуванні господарського об'єкта відводиться гармонійному функціонуванню систем його управління і виробництва, а також, що іноді є найважливішим, інформаційної системи. Суть цього функціонування зводиться до ефективної дії таких підсистем, як: інформаційних входів, трансформування інформації, інформаційних виходів, входів поповнень постачання, трансформування поповнень постачання, виходів підсистеми постачання.

Рис. 1.2. Схема циклу функціонування господарського об'єкта

Порушення або зменшення можливостей якоїсь із перерахованих підсистем, з одночасним збереженням ефективності дії системи управління, викликають розлад або призупинення функціонування господарського об'єкта загалом. В остаточному підсумку ритмічне функціонування господарського об'єкта залежить від належної реалізації процесів управління, інформаційних процесів і процесів виробництва.

Варто завжди пам'ятати про те, що легше за все оцінити рівень реалізації цих процесів і стан, у якому знаходиться в даний момент наш господарський об'єкт, поки вдаючись на результати виміру вхідних і вихідних параметрів господарського об'єкта загалом і, крім того, вхідних і вихідних параметрів його складових.

Раніше, розглядаючи приклад промислового підприємства, ми подали загальну структурну схему функціонування господарського об'єкта. Тепер покажемо специфіку структури і функціонування деяких інших типів господарських об'єктів і організацій.

На виробничому підприємстві замість основного компонента всієї структури, яким була система виробництва, треба враховувати систему розподілу. До неї належать: роздрібні, оптові склади, торгова мережа, і транспортні засоби. Системи інформації і управління орієнтовані на підтримку основних функцій товарного обороту. Як правило, на підприємствах у циклі функціонування не існує фази виробництва. Основні завдання викопують з використанням фази постачання і розподілення. На підприємстві із надання послуг основною системою "виробництва" вважається система діяльності, що і відбито в його назві, за різноманітним типом обслуговування клієнтів-споживачів. Залежно від типу і масштабу діяльності ці підприємства мають різноманітні структури і форми функціонування.

Завдання системи управління внутрішньо (у межа об'єкта) обмежені, а більшість завдань безпосередньо реалізується з використанням контактів із навколишнім середовищем. Господарський об'єкт як логістичну систему можна розглядати, виділяючи в ній три зрізи (рівні, структури): просторовий (виділений у визначенні логістичної системи через з'єднання між собою елементів системи і потоку товарів); організаційний (у визначенні логістичної системи згадано про організовані елементи системи); інформаційний (у визначенні логістичної системи господарський об'єкт фігурує у вигляді потоку фінансових засобів і інформації).

Дослідник Линдерс М. Р. [25, с.76] зазначає, що на кожному зі згаданих рівнів існують потоки, а також відносини між елементами відповідних структур. Ці міцно пов'язані між собою елементи разом утворюють єдиний конгломерат, що відбиває багатомірний характер логістичної системи. Це однаковою мірою стосується і макросистем, і логістичних мікросистем.

Просторова структуризація окремого регіону є детермінантою локалізованості ланок логістичної системи, а сама локалізація визначає форму дистрибуційних каналів. Залежно від типології каналів потоків благ виділяють: одноступінчасті структури, які базуються на безпосередньому потоці благ, більш складні - багатоступінчасті структури з проміжними точками, і нарешті, - комбіновані структури. Всі структури мають характер тільки елементарний стосовно всього логістичного ланцюга.

Як вважає Чухрай Н. І. [35, с.76], організаційний рівень охоплює методи організації і управління ланцюгами поставок. І лише на цьому рівні починає діяти логістика. Цей процес відбувається за рахунок управління транспортуванням, запасами і самим виробництвом, організації процесу замовлень, обслуговування запасів, організації процесів комплектування й упаковування, накопичення інформації, тобто через ключову і допоміжну логістичні форми діяльності. Це одночасно і відправна точка логістики, що розуміється як управління ланцюгом поставок. Ціль такого засобу управління: взаємна координація функцій окремих елементів логістичної системи в рамках трьох функцій управління: операційної, фінансової і маркетингової. Це відбувається шляхом пристосування методів і структур управління до інтерорганізаційних умов. Ланками ланцюга поставок можна управляти централізовано, децентралізовано або в рамках надорганізації, але за умови забезпечення їх повної взаємної відкритості.

На думку економіста Клосса Д.Д. [21, с.139] за рахунок поповнення організаційного рівня інформацією він виконує дуже важливу допоміжну роль для процесів управління в логістичних системах. Логістичне управління - це дуже складний процес, пов'язаний із виконанням множини функцій, із використанням у процесі прийняття рішень величезної кількості докладних даних. Труднощі, які виникають при цьому, долають саме на інформаційному рівні. І от саме цей рівень повинен паралельно надавати просторовому рівню велику підтримку через реалізацію завдань, пов'язаних із управлінням фізичними потоками благ, що переробляються уздовж каналів розподілу (дистрибуції). Потім він повинен суворо підпорядковувати всі елементи логістичній системі. Своєю поведінкою він має виправдати рівноцінне існування організаційного рівня. Цього можна досягти пристосуванням структур інформаційної системи до функціональних аспектів дії систем управління, а також шляхом залучення (тобто локалізації) в них систем сприяння прийняттю рішень. Отож на інформаційному рівні структура інформаційних систем повинна забезпечити доступ до необхідних даних, що накопичуються в кожному з ключових (вирішальних) осередків, які існують на організаційному рівні. Інформаційний рівень відображає організаційний і просторовий рівні і все це існує у вигляді відповідної конфігурації у рамках інформаційної системи. Це стане можливим завдяки такій властивості інформаційних систем, як відкритість, незважаючи навіть на те, що просторовий і організаційний рівні не можна вважати взаємно відображуваними. Організаційний рівень відображається у суто функціональному змісті, тоді як просторовий рівень у типологічному. Можна підтвердити, що еластичність в області інформаційних систем цілком збігається з еластичністю в області систем управління. Отже, інформаційний рівень є дуже важливою сполучною ланкою між організаційним і просторовим рівнями, що і дає можливість скористатися методами управління незалежно від фізичної структури потоків і просторових обмежень ланцюга поставок .

Фахівець Чухрай Н. [35, с.267] відзначає, що в організації матеріальних потоків на підприємстві велику роль відіграє навколишнє середовище. До складу навколишнього середовища господарського об'єкта входять певні зовнішні елементи: елементи, вищі рангом (підрозділ - підприємство, підприємство-об'єднання, підприємство-концерн тощо); елементи, що кооперуються у сфері виробництва (це в основному постачальники сировини, матеріалів, машин і приладів, споживачі готових виробів); елементи, що підтримують сферу обороту (торгові контори, біржа, експедиторські фірми, кредитні установи, страхові установи, банки і т.п.); елементи, що співпрацюють в інформаційній сфері (консалтингові, маркетингові, наукові центри, проектно-дослідницькі організації, навчальні центри та ін.); одиниці регіональної і державної адміністрації, громадські установи, організації і т.п.

Сфера логістики матеріального потоку охоплює всі можливі фази його трансформації у визначених межах логістичної системи. Найповніше фази трансформації матеріального потоку ідентифікуються в логістиці промислового (виробничого) підприємства, тобто підприємства чи організації, що виробляє готовий виріб, напівфабрикат, складові частини тощо. Власне на таких підприємствах присутня стадія виробництва. Отже, матеріальний потік в межах підприємства проходить такі фази трансформації: