51

Размещено на http://www.allbest.ru/

3

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА ЕКОНОМІКИ ПІДПРИЄМНИЦТВА

ДИПЛОМНА РОБОТА

“УПРАВЛІННЯ ОБСЯГОМ ТА АСОРТИМЕНТНОЮ СТРУКТУРОЮ ТОВАРООБОРОТУ ТОРГОВЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА” (за матеріалами ДП мережа маркет “Фуршет”, м.Київ)

Київ - 2013

Зміст

Вступ

1. Економічна сутність роздрібного товарообороту та необхідність управління ним на рівні торговельного підприємства

1.1 Економічна сутність товарообороту та його місце та соціального розвитку підприємства

1.2 Основні чинники, що визначають обсяг та структуру товарообороту підприємства

1.3 Принципи і послідовність розробки стратегії управління обсягом та структурою товарообороту

Дослідження стану управління обсягом та структурою ДП мережа маркет “Фуршет” товарообороту з використанням ПЕОМ

2.1 Комплекс задач по дослідженню стану управління обсягом та структурою товарообороту торгового підприємства з використанням ПЕОМ

2.2 Аналіз обсягу та структури товарообороту ДП мережі маркет “Фуршет”

2.3 Кількісна оцінка факторів, що впливають на обсяг та структуру товарообороту

2.4 Вплив обсягу та структури товарообороту на фінансовий результат діяльності підприемства

3. Обгрунтування загального обсягу та планової структури товарообороту ДП мережі маркет “Фуршет”

3.1 Розрахунок обсягу товарообороту, що забезпечує цільовий прибуток

3.2 Обгрунтування оптимальної структури товарообороту

3.3 Організаційно-економічні умови досягнення обсягу та структури товарообороту, що заплановані

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Перехід підприємств торгівлі на ринкову концепцію розвитку змінив оцінку їх цільової функції, що відобразилося на системі економічних показників, які характеризують господарський процес. В першу чергу це відноситься до показника роздрібного товарообороту.

Ринкові методи господарювання об'єктивно призвели до відмови від примата показника товарообороту і дозволили перейти до управління торговим процесом на основі економічних регуляторів (ціни, налогу). Головною метою торговельних підприємств в теперішній час являється отримання максимального прибутку. Товарооборот же виступає як важливіша і необхідна умова, без якої неможливо буде досягнути цієї цілі. Оскільки торговельне підприємство отримує визначену суму доходу з кожної гривні реалізуємого товару, то задача максимізації прибутку визиває необхідність збільшення об'єму товарообороту як основного фактору збільшення доходів і прибутку, відносного зниження витрат обігу і витрат на оплату праці.

В сучасній вітчизняній практиці управління господарською діяльністю спостерігається підвищення рівня вимог до якості управлінських рішень та зростання ролі саме управління обсягами та структурою товарообороту при визначенні планових параметрів діяльності організацій, як на довгострокову перспективу так і на поточний період. Знайти обсяги та структуру товарообороту, що найбільше відповідає і параметрам попиту на ринку збуту, і виробничому потенціалу підприємства - значить створити передумови для ефективного використання всіх видів ресурсів підприємства. Тому проблема управління обсягом та асортиментною структурою товарообороту не втратила своєї актуальності, а набула ще більш вагомого значення. Це обумовлено ще тім, що оптимізація параметрів товарообороту створює передумови для реалізації заходів із підвищення організаційно-технічного рівня підприємства, сприяє вибору найкращого з можливих варіантів його розвитку і розширення.

Усунення недоліків управління товарооборотом забезпечує припинення неефективного використання ресурсів і, відповідно, спрямування їх на вирішення найбільш відповідних вимогам ринкового середовища та наявному потенціалу підприємства завдань.

Все це обумовлює особливу важливість досліджування проблеми управління обсягом та асортиментною структурою товарообороту, як складової частини системи планування діяльності підприємств та джерела значних резервів підвищення ефективності його діяльності.

Метою проведення дослідження є систематизація, узагальнення, поглиблення теоретичних знань з питань управління обсягом та асортиментною структурою товарообороту, розробка рекомендацій по підвищенню ефективності системи управління товарооборотом підприємства, процесом формування оптимальної асортиментної структури товарообороту торговельного підприємства з урахуванням попиту покупців, умов товарного забезпечення та необхідності досягнення цільового розміру прибутку підприємства

Виходячи з мети роботи поставлені наступні завдання:

Розкриття економічної сутності роздрібного товарообороту та обгрунтування необхідності управління ним на рівні торговельного підприємства

Дослідження обсягу та структури товарообороту

Обгрунтування загального обсягу та планової структури товарообороту

Розробка пропозицій щодо удосконалення управління асортиментною структурою товарообороту торговельного підприємства

В роботі з'ясована економічна сутність товарообороту, асортиментної структури, обгрунтовані основні чинники, які визначають обсяг та структуру товарообороту підприємства, розкриті основні підходи до розробки стратегії управління обсягом та структурою товарообороту, запропоновані напрямки підвищення обсягу товарообороту та вдосконалення асортиментної структури.

Об'єктом дослідження обрано підприємство роздрібної торгівлі ДП МЕРЕЖА МАРКЕТ “ФУРШЕТ” . Загальна площа магазину складає 8270кв.метрів, в тому числі площа торговельного залу 1850 кв.метрів. Середньооблікова чисельність робітників в 2012році склала 175 чоловік Роздрібний товарооборот за 2012 рік склав 8710,8 тис.грн В 2012році витрати обігу склали 1341,011 тис.грн, або 15,4% до товарообороту. Прибуток підприємства за рік склав 1233,96 тис.грн. Рентабельність товарообороту склала 14,16 %.

Аналізуємим періодом дипломної роботи є 1 - 4 квартали 2012 року.

Предметом дослідження є система управління обсягом та асортиментною структурою товарообороту торговельного підприємства.

Інформаційною базою дослідження є нормативні документи, вітчизняна та зарубіжна література, дані бухгалтерської звітності щодо господарської діяльності досліджуваного підприємства, особисті спостереження автора.

Розділ 1. Економічна сутність роздрібного товарообороту та необхідність управління ним на рівні торговельного підприємства

1.1 Економічна сутність товарообороту та його місце в системі показників комплексного плану економічного та соціального розвитку підприємства

Основу комерційної діяльності торговельного підприємства на споживчому ринку складає процес продажі товарів. Економічний зміст цього процесу складає товарооборот підприємства.

В загальному контексті під товарооборотом розуміють продаж товарів масового споживання та надання платних торговельних послуг населенню для задоволення особистих потреб в обмін на його грошові доходи, або іншим підприємствам - для подальшої переробки чи продажу. Економічні відносини, що пов'язані з обміном грошових коштів на товари, відображають економічну сутність товарообороту.

Економічна категорія виражає визначену групу економічних відносин, які визначають її сутність. Тому обмін грошових доходів на необхідні товари і послуги на ринку в порядку купівлі-продажу і економічні відношення, звязані з цим обміном, виражають сутність роздрібного товарообороту.

Під роздрібним товарооборотом торговельного підприємства розуміють продажу споживчих товарів населенню за готівковий розрахунок та безготівковий не залежно від каналів їх реалізації.

Розвитку товарообороту торговельних підприємств всіх форм власності і організаційно-правових форм діяльності надається велике значення в економічній і соціальній політиці країни. Тому значення товарообороту необхідно розглядати як на рівні держави, так і на рівні конкретного торговельного підприємства.[12 стр. 93 ]

На державному рівні значення показника “обсяг та структура товарообороту” полягає у наступному (рис.1.1).



Рис.1.1 Значення показника товарообороту на рівні держави та окремого торговельного підприємства

Роздрібний товарооборот є одним з важливих показників cоціально-економічного розвитку країни, який характеризує заключний етап руху товарів в сфері споживання. Саме через роздрібний товарооборот відбувається зміна форми вартості споживчих товарів, створеної в процесі виробництва. В результаті відшкодовуються виробничі витрати та створюються умови для подальшого розвитку виробництва

Роздрібний товарооборот характеризує обсяг залучення купівельних фондів споживачів у вигляді грошових доходів, що отримані як оплата праці і обмінюються в роздрібній торгівлі на товари відповідно до попиту населення.

Роздрібний товарооборот є одним з важливих показників рівня життя, матеріального та культурного благополуччя населення країни.

4. Роздрібний товарооборот певною мірою впливає на стан грошового обігу в державі, стійкість національної валюти, так як обіг готівкових коштів здебільшого пов'язаний з обслуговуванням роздрібного товарообороту.

Обсяг товарообороту є основним валовим показником діяльності торговельного підприємства, який характеризує результат його діяльності щодо залучення купівельних фондів споживачів. Саме реалізація певної маси товарів створює економічне підґрунтя для отримання певного обсягу доходів та прибутку, тобто формує передумови для реалізації стратегічних цілей діяльності підприємства.

Значення показника “обсяг товарообороту” на рівні окремого підприємства залежить від типу економічної системи. В умовах ринкової економіки обсяг товарообороту залишається одним з головних показників діяльності торговельного підприємства. Проте суттєво змінюється його роль та функції. Пішло в минуле тотальне планування обсягів товарообороту окремих торгових підприємств та об'єднань вищими керівними органами галузевого управління; використання обсягу товарообороту та ступеня виконання плану в якості основного показника преміювання трудових колективів галузей. Обсяг товарообороту втратив своє значення головного базового показника, який відіграє визначальну роль порівняно з іншими показниками діяльності підприємства.

В умовах ринкової економіки плановий обсяг визначається, виходячи з необхідного обсягу прибутку та ринкової позиції підприємства. Розроблений таким чином план товарообороту є основним регулюючим фактором формування ресурсного потенціалу підприємства. В ринкових умовах господарювання, економічне значення показника роздрібного товарообороту витікає із тих задач, для рішення яких він визначається.

Роздрібний товарооборот може виступати, як один з показників, визначаючих потужність торговельного підприємства, так як за його величиною можна судити за об'ємами діяльності підприємства.

Роздрібний товарооборот може бути використаний для характеристики ефективності використання ресурсів підприємства і загальної суми витрат на реалізацію товарів. Оскільки товарооборот являється показником, який відображає важливіший кінцевий результат господарської діяльності торговельного підприємства і його співставлення з величиною затрачених ресурсів (матеріальних, трудових, фінансових) дасть уяву про ефективність їх використання, так як в загальному виді показник ефективності є співставлення результату і витрат.

Роздрібний товарооборот може бути використаний для розрахунків трудомісткості, фондомісткості, витратомісткості, капіталомісткості ресурсів. За допомогою цих показників можливо визначити потребу підприємства в допоміжних ресурсах для забезпечення приросту товарообороту.

Розвиток роздрібного товарообороту повинен бути тісно пов'язаний з такими економічними показниками, як попит, надходження товарів, товарні запаси, прибуток, чисельність персоналу, витрати на оплату праці.

Основною ціллю управління товарооборотом являється забезпечення високих темпів розвитку торговельного підприємства і задоволення попиту обслуговуємих контингентів споживачів.

Відповідно до Інструкції “Про облік роздрібного товарообороту і товаропостачання” роздрібний товарооборот здійснюється в різних видах і формах(рис.1)[3,стор 143. ]



Рис.1 Характеристика основних видів і форм роздрібного товарообороту торговельного підприємства

В системі показників розвитку торговельного підприємства товарооборот грає неоднозначну роль. Так як товарооборот є основним оціночним показником об'єму діяльності торговельного підприємства, він служить також визначающим показником формування його ресурсного потенціалу (об'єму і складу трудових, матеріальних і фінансових ресурсів) і витрат ресурсів (суми і складу витрат обігу). В той же час в умовах ринкової економіки товарооборот має підпорядкований характер по відношенню до прибутку підприємства від торговельної діяльності. Так, економіст Савицька Г.В. розглядає вплив обсягу реалізації (для торговельного підприємства - товарообороту) на цільовий показник ефективності діяльності - розмір прибутку відмічає: обсяг реалізації може оказати позитивний чи негативний вплив на суму прибутку. Підвищення обсягів продаж рентабельної продукції призводить до пропорційного збільшення прибутків. У випадку коли продукція є збитковою , при збільшенні обсягів продаж відбувається зменшення суми прибутку [15, стор 513 ]

Для з'ясування механізмів впливу динаміки товарообороту на абсолютний розмір і рівень прибутків слід розглянути залежність між товарооборотом і окремими складовими витрат обігу. За цією ознакою всі види витрат торговельного підприємства поділяються на умовно постійні та умовно змінні. Перші -витрати обігу, розмір яких не має безпосереднього зв'язку з обсягами товарообороту. Другі -витрати обігу, розмір яких безпосередньо залежить від обсягів товарообороту. Існування витрат, що належать до першої з наведених груп вже обумовлює позитивний вплив розмірів товарообороту на прибуток торговельного підприємства. Цей позитивний вплив , що проявляється через зменшення питомої ваги умовно постійних витрат обігу в їх загальній сумі називають ефектом масштабу [15, стор193].

Отже підводячи підсумки можна відмітити, що товарооборот тлумачиться, по-перше, як економічна категорія, що відбиває сукупність економічних відносин у забезпеченні потреб населення в споживчих товарах, підприємств-виробників в отриманні грошових ресурсів для забезпечення відтворення виробництва, а торговельних підприємств у отриманні компенсації за надання торговельної послуги. По-друге, як важливий показник результативності господарсько-економічної діяльності підприємства, в тому числі торговельного, що характеризує масштаби його діяльності та обсяги залучення грошових коштів населення в обмін на споживчі товари.

Як інтегральний, узагальнюючий показник господарської діяльності підприємства обсяг товарообороту взаємопов'язаний з багатьма іншими показниками діяльності підприємства. Пересічно, цей зв'язок опосередковується впливом третіх, якісних показників, характер яких визначає спрямованість впливу динаміки обсягів товарообороту на інші показники та інших показників на товарооборот. Так, наприклад, вплив товарообороту на прибуток опосередковується через показник рентабельності товарообороту, на обсяг комерційного доходу рівнем доходу в складі товарообороту, на обсяги витрат торговельного підприємства витратомісткістю товарообороту по окремим статтям витрат а рівнем сукупних витрат.

1.2 Основні чинники що визначають обсяг та структуру товарообороту підприємства

Обсяг товарообороту формується як результат складної взаємодії внутрішніх та зовнішніх чинників по відношенню до торговельного підприємства. Дія кожного чинника може проявлятися як безпосередньо через динаміку товарообороту, так і опосередковуватися дією інших чинників та умов формування товарообороту підприємства. Тому розуміння реальних причин та механізмів, які обумовлюють певну динаміку параметрів товарообороту підприємства є необхідною умовою збереження його конкурентоспроможності, підвищення організаційно-технічного рівня та здатності ефективно використовувати наявні ресурси для задоволення платоспроможних потреб споживачів.

Обсяг, структуру та перспективи розвитку товарообороту конкретного підприємства визначає певна сукупність чинників зовнішнього та внутрішнього середовища підприємства.[12 , стор. 106].

Серед факторів зовнішнього середовища найважливіше значення мають наступні фактори:

1. Обсяги та структура споживчого попиту.

Цей фактор визначає можливий загальний обсяг товарообороту та необхідну асортиментну структуру товарообороту. Досягнення відповідності між обсягом та структурою товарообороту і обсягом та структурою попиту є необхідною передумовою успішної реалізації товарів.

2. Обсяги та структура пропозиції споживчих товарів.

Цей фактор обумовлює можливості підприємства щодо закупівлі товарів, які пропонуються для реалізації, а отже, забезпеченість товарообороту товарними ресурсами.

Без наявності достатньої товарної пропозиції споживчих товарів вітчизняних та іноземних товаровиробників, забезпечення їх високої якості, оновлення та розширення асортименту відповідно до вимог попиту, досягнень науково-технічного прогресу неможливо забезпечити зростання обсягу роздрібного товарообороту.

3. Стан конкуренції на даному регіональному товарному ринку. Якщо купівельні фонди населення певного регіону умовно визначити як константу, то їх обсяг, що припадає на одне торговельне підприємство, залежить від кількості суб'єктів спеціалізованого споживчого ринку, тобто -- кількості підприємств, (суб'єктів господарювання), що діють на ньому та спеціалізуються на роздрібному продажу споживчих товарів.

Розподіл купівельних фондів між окремими торговельними підприємствами відбувається не централізовано та пропорційно, а відповідно до конкурентних переваг окремих підприємств. Останні визначаються місцезнаходженням підприємства, його товарною, ціновою, маркетинговою політикою, якістю торговельного та післяпродажного обслуговування та іншими факторами.

Таким чином, не тільки сучасний, а й перспективний обсяг товарообороту підприємства залежить від стану конкуренції та конкурентних переваг підприємства на певному регіональному ринку.

4. Державне регулювання торговельної діяльності.

Обсяги товарообороту підприємства значною мірою залежать від державної політики з наступних питань:

4.1. Регулювання доходів населення та рівня оплати праці як передумови формування купівельних фондів, що використовуються для оплати товарів.

4.2. Регулювання максимальної межі торговельної надбавки та максимальних цін соціальне значущих товарів.

4.3. Регулювання переліку та розмірів податків, що формують ціни закупівлі та реалізації, і відповідно, визначають рівень цін

5. Загальна макроекономічна ситуація в країні.

Основою реалізації споживчих товарів є наявність відповідності обсягу купівельних фондів платоспроможному попиту населення.

Обсяги купівельних фондів населення залежать не стільки від державного регулювання їх розміру, скільки від загальної ситуації в економіці країни - обсягів валового продукту, національного доходу та темпів їх зростання, рівня платіжної дисципліни суб'єктів господарювання, стадії макроекономічного циклу, в якому перебуває країна, рівня інфляційних очікувань, стадії ринкових реформ та розбудови економіки країни відповідно до законів ринкової саморегуляції, інвестиційного клімату, соціально-політичної стабільності тощо.

Торговельне підприємство перебуває під впливом розглянутих факторів, але в більшості випадків не має змоги суттєво впливати на них. Проте значення дії факторів цієї групи є необхідною умовою розробки ефективної товарної стратегії підприємства.

До основних факторів внутрішнього середовища підприємства, що обумовлюють обсяги, структуру та перспективу зростання товарообороту відносяться:

1. Загальна стратегія діяльності підприємства на споживчому ринку, яка розробляється, виходячи із стадії життєвого циклу підприємства, стану зовнішнього середовища, конкурентних переваг підприємства на певному сегменті споживчого ринку.

Загальна стратегія діяльності підприємства визначає:

- при орієнтації на прибуток - норму або масу отримання прибутку;

- при орієнтації на обсяги, продаж та завоювання ринкової ніші - цільові темпи зростання продажу товарів або цільову питому вагу обороту підприємства на регіональному або товарному споживчому ринку;

- при орієнтації на рівень задоволення потреб споживачів - цільовий рівень задоволення потреб споживачів певного регіонального або товарного ринку.

В будь-якому разі очевидна наявність зв'язку між цільовими показниками діяльності підприємства та обсягом його товарообороту.

2. Спеціалізація (товарний профіль) підприємства.

Даний фактор насамперед обумовлює асортиментну структуру товарообороту підприємства, тобто обсяги реалізації окремих груп товарів та співвідношення між ними.

В той же час має місце і більш глибока залежність між спеціалізацією підприємства та обсягом його товарообороту. Розвиток споживчого попиту та культури споживання, загальна макроекономічна ситуація обумовлюють зміни пріоритетів споживачів, які є основним фактором мотивації при здійсненні купівлі того чи іншого товару. Це, відповідно, обумовлює попит на певні товари та на можливі обсяги їх реалізації.

3. Місцезнаходження підприємства.

Дія цього фактору обумовлює інтенсивність потоку потенційних покупців підприємства. Чим вища інтенсивність потоку покупців, тим більші обсяги товарообороту підприємства, і навпаки. Причина такого становища очевидна: необхідна наявність суб'єкта акту купівлі-продажу товарів, без наявності покупця реалізація товару неможлива.

При інших рівних умовах саме фактор місцезнаходження торговельного підприємства визначає різні обсяги реалізації товарів та послуг.

Помилкові рішення з питань вибору місцезнаходження підприємства або помилка в виборі спеціалізації підприємства, при його певному місцезнаходженні, дорого "коштують" підприємству. Обмежена кількість покупців може звести нанівець ефективну стратегію та тактику його діяльності в будь-яких інших питаннях.

4. Цінова та маркетингова політика підприємства

Успіхи підприємства в реалізації товарів та послуг значною мірою залежать від ефективності його цінової та маркетингової політики.

Цінова політика підприємства визначає рівень цін на товари та послуги, що реалізуються підприємством.

Рівень встановлених цін порівняно з середньоринковим та цінами конкурентів обумовлює економічну зацікавленість покупців у придбанні товарів певного підприємства.

Обсяг товарообороту є функцією від ціни реалізації товарів (Ц) та кількості придбаних товарів (К):

Т=f(Ц, К)=Ці*Кі (1)

де п - кількість різновидів товарів, що реалізуються.

Зростання обсягу товарообороту можливо при:

1. Зростанні ціни реалізації окремих видів товарів, хоча можливості використання цього резерву обмежені конкурентною ціною реалізації відповідних товарів.

2. Зниженні ціни реалізації окремих видів товарів при умові зростання кількості реалізованих товарів за рахунок залучення додаткових покупців або зростання обсягу придбання товарів одним покупцем.

Цінова політика підприємства є однією з складових маркетингової політики, реалізація якої дозволяє використовувати більш широкий арсенал інструментів та методів формування попиту на товари та послуги підприємства з метою збільшення обсягів їх реалізації.

Обсяг товарообороту підприємства значною мірою залежить від ефективності маркетингової політики з таких питань, як: вивчення кон'юнктури ринку, визначення товарного профілю підприємства, організація товароруху та взаємодії з постачальниками, організація рекламної кампанії, визначення стандарту торговельного та післяпродажного обслуговування покупців тощо.

Забезпеченість товарообороту товарними ресурсами.

Обсяг товарообороту підприємства залежить від наявності товарної пропозиції (надходження товарів), обсягів товарних запасів та їх зміни протягом певного періоду, обсягів іншого вибуття товарних ресурсів.

Вплив цих факторів на обсяг товарообороту відображає балансове рівняння, яке отримало назву "товарний баланс":

3n+Н=Р+В°+3к (2)

де 3n - запаси на початок періоду;

Н - надходження товарів;

Р - реалізація (товарооборот);

Зк - запаси на кінець періоду;

В° - інші вибуття.

Найбільш вагомим фактором є, безумовно, зміна обсягів надходження товарів.

Нормальний розвиток торгівлі може здійснюватися тільки при постійному збільшенні товарного потоку, що забезпечується регулярним надходженням товарів від підприємств-виробників, гуртових підприємств та об'єднань, інших постачальників товарів.

Скорочення обсягів надходження товарів в зв'язку з погіршенням стану товарної пропозиції або в зв'язку з фінансовими труднощами торговельного підприємства (дефіцит обігових коштів для фінансування закупівлі товарів) призводять до зниження обсягів товарообороту підприємства.

Якщо таке становище має короткостроковий характер, негативний вплив на обсяги товарообороту певною мірою компенсується за рахунок мобілізації товарних запасів.

Вимірюючи ступінь впливу товарних запасів, необхідно мати на увазі, що зменшення товарних запасів позитивно впливає на обсяг товарообороту підприємства лише в конкретному звітному періоді. Для наступних періодів воно набуває негативного значення. Водночас зростання товарних запасів може позитивно відобразитись на обсягові товарообороту в наступних періодах, хоча сам факт значного відхилення фактичних товарних запасів від нормативу - явище негативне.

Збільшення початкових запасів та надходження товарів позитивно впливає на обсяги реалізації товарів; їх зменшення, навпаки, сприяє скороченню розмірів реалізації. Зменшення іншого вибуття товарів, скорочення кінцевих запасів позитивно впливає на суму реалізації, а їх збільшення відбивається на розмірі реалізації даного періоду негативно.

Необхідні розрахунки проводяться за окремими товарними групами або видами товарів методом ланцюгової підстановки або шляхом балансової ув'язки, тобто визначення різниці між відповідними показниками звітного та минулого періоду.

Оцінюючи характер впливу ("+" - позитивно, "-" - негативно), необхідно враховувати структурну відповідність, інакше кажучи, асортиментна структура запасів та надходження товарів мають відповідати асортиментній структурі товарообороту.

При порушенні цих умов фактор, що здійснює позитивний вплив (наприклад, збільшення завозу товарів), може стати негативним. Дійсно, не можна вважати позитивними факторами збільшення завозу товарів, які не користуються споживчим попитом, або зростання початкових запасів, якщо це відбувається за рахунок неходових товарів.

6. Забезпеченість товарообороту трудовими ресурсами.

Одним з вагомих факторів, які обумовлюють обсяги товарообороту, є наявність персоналу відповідного складу та кваліфікації для реалізації певної маси товарів; створення умов для забезпечення необхідного рівня продуктивності праці.

Залежність між обсягом товарообороту, чисельністю та складом персоналу підприємства, рівнем продуктивності їх праці відображає наступна модель:

Т=Чтоп В/ПВтоп*100 (3)

Де: Чтоп - середньоспискова чисельність торгово-оперативного персоналу підприємства;

ПВтоп - питома вага торгово-оперативного персоналу в загальній чисельності персоналу, %;

В - середній виробіток одного працівника підприємства.

Зміна чисельності, складу та продуктивності праці персоналу підприємства обумовлює відповідні зміни обсягу товарообороту підприємства.

Забезпеченість трудовими ресурсами відноситься до лімітуючих факторів, тобто факторів, які мають відповідно змінюватися для створення умов зростання обсягів товарообороту підприємства.

Зростання обсягів товарообороту підприємства може бути забезпечене за рахунок:

- збільшення чисельності торгово-оперативного персоналу підприємства;

- скорочення питомої ваги в складі персоналу апарату управління, допоміжного та обслуговуючого персоналу;

- зростання продуктивності праці персоналу підприємства, тобто середнього обсягу реалізації товарів та послуг одним працівником підприємства, при умові збереження якості обслуговування покупців.

Методом ланцюгової підстановки або інтегральним методом можна підрахувати, якою мірою вплинули на обсяг роздрібного товарообороту зміна чисельності робітників, їх складу і продуктивності праці.

7. Забезпеченість товарообороту основними фондами (матеріально-технічною базою).

Цей фактор також відноситься до групи лімітуючих.

Крім інших передумов збільшення обсягу роздрібного товарообороту потребує відповідного приросту обсягів торговельної площі, гуртового товарообороту - об'єму та площі складських приміщень або ви значення шляхів та засобів більш раціонального використання наявної матеріально-технічної бази.

Взаємозв'язок між обсягом роздрібного товарообороту, наявністю та ступенем використання матеріально-технічної бази може бути пре дставлено різноманітними моделями, наприклад:

Т=РМ*Др*Тд*Вгод\рм, (4)

де РМ - кількість робочих місць;

Др - кількість робочих днів;

Тд - тривалість робочого дня, год.;

Вгод\рм - середньогодинний виробіток на одне робоче місце;

Т=ТП*Др*Тд*Тп/ПВтп

де Тп-торгова площа

ПВтп - питома вага торговельної площі в загальній площі, що експлуатується;

Т„ - середньогодинний обсяг товарообороту підприємства на одиницю площі.

Можлива побудова й інших моделей залежно від мети дослідження.

Використання цих моделей дозволяє кількісно оцінити вплив на обсяг товарообороту екстенсивних та інтенсивних факторів зростання матеріально-технічної бази підприємства. Аналізуючи вплив на товарооборот підприємства того чи іншого фактора, включеного в модель, необхідно не тільки вивчати наслідок його впливу, а й природу та механізм впливу, можливості подальшого управління цим фактором.

Так, усі екстенсивні фактори зростання матеріально-технічної бази підприємства є, по-перше, витратними, потребують певних поточних чи капітальних витрат, по-друге, обмежені в дії, тобто їх залучення пов'язане з певними обмеженнями, які існують поза залежністю від підприємства.

Більший інтерес для підприємства має активізація інтенсивних факторів зростання матеріально-технічної бази. Можливості використання наявної матеріально-технічної бази дуже різноманітні. Це і впровадження нових форм та методів продажу товарів, раціоналізація товарної викладки та потоків покупців, розширення продажу попередньо упакованих товарів, раціональне використання торговельного облад нання (вагового, касового, транспортного), застосування тари-обладнання тощо.

Запропонована вище класифікація та перелік факторів, які обумовлюють обсяги та структуру товарообороту підприємства, не є єдино можливими та доцільними.

Завдання управління обсягом та структурою товарообороту в умовах ринкової економіки визначають доцільність вивчення можливостей підприємства з активного впливу на окремі фактори - важелі, з метою доведення обсягів реалізації товарів до цільового рівня. Такий підхід до вивчення факторів та їх включення в систему управління товарооборотом підприємства детально розглянуто в таблиці 1,2 .

З метою дослідження можливостей використання факторів для регулювання обсягу товарообороту необхідно здійснити систематизацію факторів на регульовані товарним підприємством та нерегульовані, що створюють відповідні підсистеми.

В складі факторів, що регулюються торговельним підприємством, виділені наступні чотири групи:

- фактори ресурсного забезпечення;

- фактори, пов'язані з організацією торгівлі;

- фактори, що визначають умови торговельного процесу;

-фактори, що відображають стан комерційної роботи.

Перелік факторів, віднесених до відповідної групи, наведено у таблиці 1.1.[ 15,стор 115].

Фактори, які не регулюються торговельним підприємством, рекомендовано поділяти на наступні групи:

- фактори, які характеризують розвиток торгівлі в районі, що обслуговується;

- фактори, що обумовлюють споживчий попит;

- фактори демографічного характеру;

соціально-психологічні фактори. Перелік найбільш важливих факторів кожної групи наведено в таблиці 1.2 [ 15, стор. 116]

Регульовані - це такі фактори, що "піддаються" управлінню з боку торговельного підприємства та відповідних служб. За своєю природою, способом формування, вони є факторами внутрішнього функціонування торговельного підприємства. З їх допомогою можна досягти певних успіхів в реалізації поставленої мети. Якщо, наприклад, для забезпечення необхідної маси прибутку необхідно отримати певний обсяг товарообороту, але з'являються причини, через які виникає небезпека зриву, то слід визначити набір факторів, спроможних нормалізувати становище, що склалося. Це досягається шляхом оцінки реального потенціалу кожного з задіяних факторів та розробки оптимальної стратегії управління ними. Так, для збільшення розміру товарообороту визначають, які заходи найбільш прийнятні з точки зору реальності їх здійснення, отримання бажаного результату при найменших витратах. Це може бути збільшення торгової площі за рахунок нового будівництва, оренди, впровадження прогресивних форм обслуговування, додаткової закупівлі товарів та інше. Таким чином, регульовані фактори спроможні керувати певними процесами торговельного підприємства та можуть виступати в якості інструмента маркетингу.

Нерегульовані фактори впливають на діяльність торговельного підприємства, але не можуть керуватися підприємством та його службами. Фактори цієї групи відображають вплив неконтрольованого навколишнього середовища, яке визначає ступінь успіху або невдачі рішень, які приймаються.

Необхідно враховувати, що будь-який, навіть найкращий план може провалитися при негативному впливі нерегульованих факторів. Це визначає доцільність постійного моніторингу за характером нерегульованих факторів, їх впливу, ймовірних змін в процесі управління товарооборотом підприємства.

Щоб пристосуватися до неконтрольованого турбулентного навколишнього середовища, потрібна адаптація, коригування стратегії та тактики діяльності. Важливою частиною управлінського процесу мають бути також процедури, які розробляються на випадок виникнення непередбачених (форс-мажорних) обставин.

Таблиця 1.1

Склад регульованих факторів, що обумовлюють обсяг та структуру товарообороту підприємства

Група факторів	Перелік факторів
Фактори ресурсного забезпечення	Фактори товарного забезпечення - запаси на початок періоду, надходження, документовані витрати та інше вибуття, запаси на кінець періоду; - фактори використання трудових ресурсів - чисельність робітників, продуктивність праці, частка торгово-оперативних робітників, форми організації праці (оренда, підряд); - фактори використання основних фондів - розмір торгової площі магазину (потужність), структура основних фондів, термін служби, склад засобів механізації, склад обладнання, що використовується
фактори, пов'язані з організацією торгівлі	Товарна спеціалізація, тип структурної одиниці, форма обслуговування, місце знаходження на плані міста, тривалість роботи підприємства
Фактори,що визначають умови торговельного процесу	Пропускна спроможність підприємства, інтенсивність потоку покупців, середня ціна купівлі, рівень завершеності купівлі, рівень культури товарного обслуговування (сталість асортименту товарів, рівень обслуговування покупців, витрати часу на очікування обслуговування, культура обслуговування на думку покупців)
Фактори що відображають стан комерційної роботи	Організація руху товарів, умови постачання, цінова стратегія, організація реклами, стимулювання споживача

Таблиця 1.2

Склад нерегульованих факторів, що визначають обсяг та структуру товарообороту торговельного підприємства

Група факторів	Перелік факторів
Фактори, що характеризують розвиток торгівлі в районі, що обслуговується	Кількість мешканців на одну роздрібну торговельну одиницю, кількість робітників на 1000 мешканців, середньодушовий товарооборот міста, доля громадського харчування в роздрібному товарообороті зони обслуговування, рівень розвитку позамагазиниих форм, ступінь насиченості товарами торговельної мережі в районі діяльності підприємства.
фактори, що обумовлюють споживчий попит	Грошовий доход на одного мешканця району, що обслуговується, структура використання власних доходів, співвідношення цін на різні товари, рівень попиту на товар, середня кількість відвідувань підприємства одним мешканцем на рік.
Фактори демографічного характеру	Кількість населення в радіусі обслуговування, частка працеспроможного населення (від 16 до 60 років) та дітей до 15 років в загальній чисельності населення
Соціально-психологічні фактори	Структура неробочого часу, рівень споживання, погляди, переконання, думки, звички, настрої, традиції людей, що склалися

В разі, якщо торговельне підприємство не бажає розглядати регульовані та нерегульовані фактори з позиції системного підходу, збільшується ймовірність того, що воно втратить почуття перспективи та не досягне певних результатів. Зарубіжна практика доводить, що фірма, яка не стежить регулярно за навколишнім середовищем, може погано адаптуватися до ситуації на ринках та втратити перевагу в конкурентній боротьбі.

Використання результатів вивчення факторів в процесі управління товарооборотом передбачає:

- найбільш детальну систематизацію факторів;

- встановлення кількісного або логічного зв'язку між факторами та обсягом товарообороту;

- визначення граничних оцінок дії кожного фактора;

- діагностику ситуацій, при яких фактори сприяють зростанню товарообороту та не сприяють йому;

- визначення області стійкості (незалежності) обсягів товарообороту при змінах характеру окремих факторів, а також часовий лаг запізнення, що має вплив на змінювання факторів;

- виконання варіантних розрахунків плану товарообороту, розробку сценаріїв розвитку товарообороту, враховуючи ймовірну зміну факторів.

Здійснюючи оцінку регульованих факторів, слід враховувати, що через їхню неоднорідність, вони по-різному впливають на обсяг товарообороту торговельного підприємства. Для того, щоб в практичній діяльності більш чітко уявляти особливості впливу кожного фактора, необхідно дати їм всебічну характеристику (таблиця1.3) [ 15,стор.119]. Визначення характеру дії регульованих факторів значно полегшить роботу підрозділів торговельних підприємств та служб, які здійснюють розробку стратегії регулювання роздрібного товарообороту та проведення контролю за її впровадженням в життя.

Підводячи підсумки другого підрозділу першої глави, можна відмітити, що обсяг та структура товарообороту залежать від дії великої кількості внутрішніх та зовнішніх, контрольованих та неконтрольованих по відношенню до торговельного підприємства чинників. Кожен з наведених видів чинників також містить внутрішні групи чинників товарообороту, згруповані за ознакою інтенсивного чи екстенсивного характеру, індивідуальної чи матеріально-технічної природи, єдності сфери, механізмів та спрямованості прояву впливу. Всі класифікації чинників товарообороту побудовані таким чином, щоб сприяти визначенню джерел резервів оптимізації товарообороту підприємства, забезпечувати відповідний вимогам зовнішнього та внутрішнього середовища управлінський вплив на параметри функціонування підприємства та спрямування його ресурсів в тих напрямах, що забезпечать найбільш швидку та позитивну динаміку товарообороту на кожну одинцю витрачених для його оптимізації коштів підприємства.

Для визначення та оцінки частки динаміки товарообороту обумовленої впливом певного чинника використовуються прийоми індексного аналізу, метод ланцюгових підстановок, абсолютних різниць, кореляційний та регресивний аналіз, інші формально-математичні методи. Проте, враховуючи системний та взаємообумовлений характер впливу всіх чинників, будь який засіб виокремлення впливу одного чинника є умовним, а отримана оцінка динаміки товарообороту, обумовленої чинником відповідає дійсності при виконанні умови "за інших рівних", тобто при умові, що всі інші чинники товарообороту вважаються незмінними, а їх вплив відповідно нульовим.

Таблиця 1.3

Характеристика факторів, які регулюються торговельним підприємством

Ознака	Група факторів
1. За формою впливу на товарооборот	безпосереднього впливу; опосередкованого впливу.
2. За характером виникнення	інтенсивні; - екстенсивні.
3. За тривалістю дії	постійні; тимчасові; періодичні; - випадкові.
4. За швидкістю впливу	безпосереднього впливу; - перспективного впливу.
5. За спроможністю вимірювання	кількісно вимірювані; - кількісно невимірювані.
6.За спрямованістю взаємозв'язку з товарооборотом	пряма залежність - зворотна залежність.

1.3 Принципи та послідовність розробки стратегії управління обсягом та структурою товарообороту

Стратегія управління товарооборотом - це управлінський процес , включаючий в себе розробку перспективних і поточних планів в співвідношенні з поставленими цілями і задачами торговельного підприємства з використанням маркетингу і забезпеченням контролю за їх виконанням.

Маркетинговий підхід до проблеми розробки і регулювання роздрібного товарообороту дозволяє розробити конкретну стратегію, яка базується на оцінці реальної ситуації на ринку, та можливостей торговельного підприємства в розробці необхідних задач по реалізації комплексу цілей з використанням найбільш приємлемих економічних заходів. На основі розробленої стратегії вносяться корективи в річні плани підприємства , а потім - перспективні. Процес управління, в тому числі управління товарооборотом торговельного підприємства завжди складається з безперервного і циклічного повторювання основних управлінських функцій, системне поєднання яких утворює цикл управлінської діяльності. Незважаючи на відмінності поглядів різних авторів на склад функцій управління, практично до всіх відомих переліків входять такі основні управлінські функції як планування, аналіз та контроль. Віднесення певного елементу управлінської діяльності до складу тієї чи іншої функції має умовний характер, а всі управлінські функції щільно пов'язані одна з одною і виконання кожної функції створює передумови для виконання наступної. Поєднання всіх функцій в єдину систему забезпечується їх підпорядкованістю виконанню єдиних завдань управління товарооборотом підприємства.

Основною ціллю управління товарооборотом являється забезпеченість високих темпів розвитку торговельного підприємства і забезпечення попиту споживачів.

В зв'язку з цією ціллю перед управлінням товарообороту стоять наступні важливі задачі : [ 4, стор 148]

Взаємоузгодженість темпів розвитку товарообороту з розвитком регіонального споживчого ринку і змінами його кон'юктури.

Планування об'єму реалізації товарів , забезпечуючого отриманням підприємством необхідної суми прибутку.

Забезпечення в процесі планування товарообороту ефективного використання ресурсного потенціалу.

Забезпечення плануємої структури товарообороту, в найбільшій ступені відповідаючій структурі попиту обслуговуємих контингентів покупців.

Планування об'єму і структури надходження товарів і суми товарних запасів, забезпечуючих ритмічну роботу торговельного підприємства і устойчивість асортименту товарів в його пунктах продажі.

Процес управління товарооборотом базується на наступних

принципах:[12, стор.119].

1. Програмно-цільовий принцип, відповідно до якого розвиток товарообороту має бути підкорений виконанню чітко визначеної мети та розробленої на її основі програми реалізації.

2. Принцип комплексності, який передбачає узгодженість управління товарооборотом з іншими показниками діяльності і, головне, з основним результативним показником, який характеризує ефективність господарювання, - прибутком торговельного підприємства.

економіко-математичного моделювання, побудови імітаційних та оптимізаційних моделей, урахування впливу негативних збурень у внутрішньому та зовнішньому середовищі підприємства.

4. Принцип неперервності, дотримання якого передбачає узгодженість рішення поточних та перспективних завдань управління товарооборотом в єдиний управлінський процес.

З урахуванням головної мети, завдань та принципів управління будується система управління товарооборотом на торговельному підприємстві, визначається конкретний зміст цього управління та послідовність його здійснення. Структурно-логічна модель управління товарооборотом підприємства наведена на рис.1.3.[12, стор. 121].

Перший етап управління товарооборотом передбачає формування інформаційної бази, тобто сукупності відомостей, необхідних для прийняття управлінських рішень щодо обсягу та структури роздрібного товарообороту. Інформаційна база управління товарооборотом охоплює наступні відомості:

1). Про стан та перспективи розвитку внутрішнього середовища торговельного підприємства: обсяги, склад та структуру товарообороту підприємства, закономірності та тенденції його розвитку, фактори, що впливають на обсяг та склад цього показника, стан ресурсного потенціалу підприємства та ступінь забезпеченості товарообороту окремими видами ресурсів.

Джерелом отримання необхідної інформації є бухгалтерські та статистичні звіти, а саме: форма №1 - " Баланс" і додатки до нього, форма №3 - торгівля "Звіт про реалізацію та залишки товарів", а також форма №5 - торгівля "Звіт з праці", матеріали управлінського обліку відносно обсягів продажу структурним підрозділам підприємства, торгово-фінансовий план діяльності підприємства на звітний період.

2). Про стан та перспективи розвитку зовнішнього середовища:

- загальну кон'юнктуру споживчого ринку, стадію кон'юнктурного циклу на товари, які реалізує підприємство;

-район діяльності даного торговельного підприємства та зміни , які в ньому відбулися, чисельність та склад населення, що обслуговуються даним підприємством, про обсяг незадоволеного попиту та того , що формується, смаки та переваги споживачів;

конкурентне оточення підприємства , стратегію і тактику його діяльності, цінову, асортиментну, маркетингову політику;

стан товарної пропозиції та тенденції розвитку;

соціально-економічний розвиток країни та регіону, його вплив на обсяги купівельних фондів споживачів;

інструменти державного регулювання кон'юктури споживчого ринку та діяльності торговельних підприємств тощо.

1етап

2етап

3етап

4етап

5етап

6етап

Рис.1.3 Структурно-логічна модель управління товарооборотом

Необхідна інформація може бути отримана в результаті опитування та анкетування споживачів, проведення спеціальних досліджень,шляхом використанням кон'юктурних оглядів споживчого ринку в цілому та його окремих товарних та регіональних сегментів, які виконані на замовлення підприємства або оприлюднені в спеціальній пресі, а також на базі систематизації та вивчення нормативної бази виступів керівників країни та відомств, публікації загального та спеціального характеру.

На другому етапі управління товарооборотом здійснюється аналіз стану реалізації товарів даним підприємством та оцінюються можливості подальшого зростання обсягу товарообороту.

В ході проведення цієї роботи аналізують обсяг, склад та структуру реалізації товарів в минулих періодах, визначають тенденції розвитку та фактори, що впливають на даний показник, досліджують ритмічність та сезонність реалізації окремих груп товарів , оцінюють ступінь та причини невиконання раніш розроблених планів розвитку товарообороту, аналізують характер впливу факторів зовнішнього середовища в теперішній час та на перспективу.

Результатом проведеної роботи аналітичної роботи є вивчення можливостей підприємства щодо подальшого зростання товарообороту та визначення основних протидіючих факторів.

Третій етап розробки стратегії управління товарооборотом підприємства пов'язаний з визначенням цілей подальшого розвитку товарообороту підприємства.

Розробка плану та формування асортиментної структури товарообороту базується на наступній системі стратегічних цілей:

Досягнення обсягу та формування структури товарообороту з урахуванням можливостей даного сегмента споживчого ринку та очікуваних змін його кон'юктури(“орієнтація на попит”)

Досягнення обсягу та формування структури товарообороту , яка б забезпечувала максимальну ефективність використання наявного ресурсного потенціалу (“орієнтація на ресурсозабезпеченість”)

Досягнення обсягів товарообороту та формування його структури, виходячи з необхідності отримання цільової суми прибутку

Особливості ринку діяльності підприємства, стадія життєвого циклу підприємства та товарів, що реалізуються ним, можуть обумовити пріоритетність реалізації окремих цілей управління товарооборотом(таблиця 1 .4 ) [ 12,стор.123]

На четвертому етапі управління товарооборотом здійснюється обґрунтування обсягу та структури товарообороту на плановий період.

Планування обсягу та структури реалізації товарів є одним з відповідальних етапів в системі економічного управління товарооборотом. Це пояснюється важливим значенням цих показників в системі планів економічного та фінансового розвитку підприємства При плануванні товарообороту, визначають з одного боку, його необхідний обсяг, виходячи з цільової суми прибутку, а з іншого- можливий обсяг та структуру товарообороту в умовах наявного ресурсного потенціалу підприємства.

Таблиця 1. 4

Характеристика передумов та місця окремих стратегічних підходів до управління товарооборотом

Назва стратегічного підходу	Місце в процесі управління товарооборотом	Передумови пріоритетності реалізації
Орієнтація на попит	Визначення максимального обсягу реалізації товарів на даному сегменті споживчого ринку	Діяльність підприємства на сегменті ринку із значним обсягом незадоволеного попиту та попиту, що формується, низьким ступенем конкурентної боротьби
Орієнтація на ресурсну забезпеченість	Визначення обсягу товарообороту, який може бути досягнутий при наявності ресурсному потенціалі на ступені ефективності його використання	Діяльність підприємства на перспективному сегменті споживчого ринку, або в умовах погіршення кон'юктури ринку та зниження обсягів реалізації товарів
Орієнтація на прибуток	Визначення мінімальних обсягів товарообороту, виходячи з умов самоокупності та самофінансування діяльності підприємства	Жорсткі фінансові обмеження, великий обсяг умовно-постійних поточних витрат та позитивного капіталу, гарантованість дивідентних виплат, великі інвестиційні та соціальні потреби

Після проведення розрахунків стосовно необхідного та можливого обсягу товарообороту підприємства, на плановий період необхідно досягти збалансованості між цими показниками. Це і є головним завданням п'ятого етапу стратегії управління товарооборотом підприємства.

Якщо необхідний обсяг товарообороту більший за його можливий обсяг, необхідно провести роботу щодо пошуку та мобілізації резервів збільшення обсягів реалізації товарів за рахунок розробки або внесення відповідних змін в цінову, асортиментну та ресурсну політику підприємства.

...