Оцінка ефективності зовнішньої торгівлі в прийнятті управлінських рішень

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

зовнішній торгівля експорт імпорт

Інтеграція підприємств у міжнародне господарське середовище є одним з найважливіших процесів входження України у ринковий простір. Ефективне здійснення зовнішньоекономічної діяльності українських підприємств можливе за умови оволодіння тією часткою світового ринку, яка відповідає можливостям природноекономічного та науково-технічного потенціалу держави.

Реформування та розвиток вітчизняної економіки значною мірою залежить від вирішення проблем зовнішньоекономічних зв'язків, які відіграють суттєву роль у національній економіці, істотно впливають на темпи економічного росту, створення конкурентного ринкового середовища та успіх трансформаційного процесу в Україні. У вирішенні цих проблем важливим є комплексний підхід до розвитку зовнішньої торгівлі як сфери діяльності, результати якої залежать від виваженої економічної політики держави, обраної моделі зовнішньоекономічних зв'язків та впливу інших численних внутрішніх і зовнішніх факторів.

Дослідження розвитку експортно-імпортних операцій суб'єктів господарювання свідчить про відсутність єдиного підходу до організаційно-методичного забезпечення оцінки їх ефективності, що призводить до серйозних порушень валютного, податкового та митного законодавства.

Ось чому, на нашу думку, в актуальності питань стосовно оцінки ефективності зовнішньоторговельних операцій не має жодних сумнівів. Саме дослідженню цих питань і присвячена дана робота.

Метою роботи є дослідження теоретико-методичних основ оцінки ефективності зовнішньої торгівлі та обґрунтування шляхів підвищення ефективності зовнішньоторговельних операцій на прикладі ВАТ «Квазар».

Досягнення поставленої мети визначає зміст досліджень, які зводяться до вирішення наступних взаємопов'язаних завдань теоретичного, методологічного, організаційного та практичного характеру:

– з'ясування економічної сутності ефективності зовнішньоторговельних операцій та характеристика її показників;

– визначення факторів впливу на ефективністю експорту та імпорту;

– обґрунтування методики оцінки ефективності експортно-імпортних операцій;

– характеристика фінансово-господарської діяльності ВАТ «Квазар»;

– дослідження зовнішньоекономічних операцій на прикладі ВАТ «Квазар»;

– оцінка ефективності зовнішньоекономічних операцій ВАТ «Квазар»;

– надання рекомендацій щодо підвищення ефективності зовнішньоторговельних операцій ВАТ «Квазар».

Об'єктом дослідження є зовнішньоторговельні операції на ВАТ «Квазар».

Предметом дослідження є методика оцінки ефективності експортно-імпортних операцій даного підприємства.

Теоретично-методологічною основою бакалаврської роботи є основні положення і висновки, сформульовані в наукових фундаментальних працях вітчизняних економістів, таких як Бутинець Ф.Ф., Козик В.В., Вічевич А.М., Покропивний С.Ф., Багрова І.В., Шваб Л.І., Кредісов А.І., Шегда А.В.

Структура роботи. Робота складається з двох розділів. Перший теоретико-методичний розділ складається з трьох підрозділів, другий аналітико-рекомендаційний розділ складається з чотирьох підрозділів. Основний зміст викладено на 80 сторінках. Були використані методичні матеріали 54 авторів та 6 Інтернет джерел. Для ґрунтовного подання матеріалу використовуються 8 рисунків та 13 таблиць. В роботі запропоновано до розгляду 61 формула.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ОЦІНКИ ЕФЕКТИВНОСТІ ЗОВНІШНЬОЇ ТОРГІВЛІ

1.1 ПОНЯТТЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ЗОВНІШНЬОЇ ТОРГІВЛІ ТА ХАРАКТЕРИСТИКА ЇЇ ПОКАЗНИКІВ

Основним показником господарської діяльності будь-якого підприємства є прибуток. Під прибутком розуміють ту частину виручки, що залишається після відшкодування всіх витрат на виробничу й комерційну діяльність фірми. Характеризуючи перевищення надходжень над витратами, прибуток виражає мету підприємницької діяльності і береться за головний показник її результативності (ефективності).

Водночас абсолютна сума прибутку не характеризує рівня ефективності господарської діяльності. Щоб зробити висновок про рівень ефективності господарювання, отриманий прибуток необхідно порівняти з понесеними витратами, які забезпечують підприємницьку діяльність. [1, с. 436]

Розрахунок економічної ефективності проводиться шляхом зіставлення досягнутого економічного результату (ефекту) з витратами ресурсів на отримання цього ефекту.

Термін «ефект» у перекладі з латинської означає «результат». Отже, категорія «ефективність» може інтерпретуватись як «результативність». Термін ефект має значення результату, наслідку зміни стану певного об'єкта, зумовленої дією зовнішнього або внутрішнього фактора. Якщо провести математичну аналогію, то ефект - це дельта, приріст деякої змінної або різниця її попереднього і наступного значень. Зрозуміло, що значення цієї дельти може бути як додатним, так і від'ємним або взагалі нульовим. Подібно до цього й ефект може бути як позитивним, коли зміни є корисними, так і негативним, коли зміни деструктивні, або нульовим, коли змін немає. Утім, останній випадок, а саме коли результат нульовий, можна в конкретних умовах вважати або позитивним, або негативним ефектом і окремо не розглядати. [15, с. 328]

Під результатами розуміють грошове, вартісне оцінювання отриманого прибутку для підприємства: грошові надходження за відправлену продукцію, виконані роботи та послуги, вартість отриманого товару, робіт, послуг та ін. Під витратами розуміють грошове вартісне оцінювання виробничих ресурсів, які залучилися у господарський обіг: вартість сировини, матеріалів, енергії, трудових ресурсів, послуг сторонніх організацій, обов'язкові відрахування в різноманітні державні фонди та інші витрати, без яких торгова угода не може бути здійснена.

Узагалі ж питання стосовно того, що вважати результатами зовнішньої торгівлі, а що витратами, які зумовили появу цих результатів, є дискусійним. Учені-економісти висунули чимало пропозицій стосовно вирішення цього питання.

Але з усієї їх множини найбільш обґрунтовані точки зору можна об'єднати в межах таких трьох підходів: [33, c. 428]

1) ресурсний, коли економічний результат зіставляється з економічною оцінкою виробничих ресурсів, які застосовуються під час зовнішньої торгівлі;

2) витратний, коли економічний результат порівнюється з поточними витратами, які безпосередньо пов'язані з його досягненням;

3) ресурсно-витратний, що, як це видно з самої назви, являє собою певний компроміс між двома попередніми. Тобто до уваги береться як певна оцінка наявних ресурсів, так і оцінка поточних витрат. Проте застосування цього підходу має бути дуже зваженим і обережним, адже виникає проблема подвійного рахунку, а також значного впливу галузевих особливостей виробництв (фондомісткості, капіталомісткості, трудомісткості тощо).

Кожен із цих підходів має свої переваги та недоліки, і доцільність застосування того чи іншого з них визначається конкретними обставинами й поставленими завданнями.

Що стосується чисельника формули ефективності, то тут також можна виділити три найзагальніші підходи: [17, с. 467]

1. За результат береться валова вартість створеного для торгівлі продукту (наприклад, виготовлена або реалізована продукція за оптовими цінами).

2. Як результат беруть прибуток. Це досить поширений підхід, і при його застосуванні утворюється ціла множина показників рентабельності, коли прибуток зіставляється з собівартістю виробництва або з вартістю основних фондів, або з величиною активів підприємства чи його капіталом тощо.

3. За результат береться сума прибутку та амортизації. Річ у тім, що з точки зору попереднього підходу підприємство, яке має від'ємну величину прибутку (що визначається за тією або іншою законодавче визначеною методологією), автоматично є нерентабельним, а отже, й неефективним. Але для перехідних економік, у яких відбуваються інтенсивні трансформаційні процеси, на думку окремих економістів, ефективною може вважатися діяльність і такого підприємства, яке не може забезпечити повного відтворення своїх ресурсів, передусім основних фондів. Ідеться про те, що втрати суспільства в разі ліквідації такого підприємства будуть все ж більшими, ніж тоді, коли воно продовжуватиме діяльність до повного спрацювання своїх основних фондів.

Економічні результати та витрати ресурсів мають кількісний вимір. А тому й економічна ефективність може вимірюватися кількістю, тобто мати критерій ефективності.

Критерій економічної ефективності неоднаковий для різних рівнів зовнішньоекономічної діяльності. Кожному рівню оцінювання відповідає свій вид економічних інтересів і свій критерій ефективності.

Так, на макроекономічному рівні під економічною ефективністю зовнішньої торгівлі розуміють ступінь економії національної праці, що досягається країною її участю в міжнародному поділі праці та зовнішньоторговельному обміні.

У цьому випадку критерієм економічної ефективності є економія національної праці як додаткове джерело зростання валового внутрішнього продукту та інших економічних і соціальних макропоказників.

На рівні підприємства під економічною ефективністю зовнішньоторговельних операцій розуміють ступінь збільшення доходу від цих операцій. Критерієм економічної ефективності є прибуток як основна міра ефективності.

При розрахунку ефективності експортно-імпортних операцій виникає прямий та непрямий ефект. Прямий ефект від зовнішньоторговельних операцій виникає в результаті економії внутрішніх витрат на виробництво експортної продукції. Непрямий ефект виявляється в позитивному впливі міжнародних зв'язків на економічний розвиток країни.

Доцільність експортно-імпортних операцій визначається порівнянням валютних надходжень від експорту з витратами валюти на імпорт. [8, с. 244]

Визначення ефективності зовнішньоторговельних операцій зумовлює ступінь зацікавленості підприємства у виході на світовий ринок, дає змогу обґрунтувати окремі пропозиції щодо закупівлі та продажу певних товарів. Одержані дані можуть бути використані при розробці планів експорту та імпорту підприємства, при оцінювання структури та напрямів зовнішньоторговельного обігу.

Розрахунок показників ефективності вимагає дотримання наступних принципових методологічних положень: [6, с. 429]

1) принципу всебічного обліку всіх складових елементів витрат та результатів, який припускає якісну класифікацію і відтворення відповідних показників у документах оперативного, статистичного і бухгалтерського обліку;

2) принципу зведення витрат і результатів для зіставлення, який показує, що показники, які порівнюються, повинні відтворюватися однаковими кількісними одиницями і носити антонімічний характер в економічному розумінні. При конструюванні показника ефективності чисельник і знаменник останнього мають виключати можливе дублювання складових елементів;

3) принципу зведення різнотермінових витрат і результатів до одного моменту часу за допомогою дисконтування;

4) принципу зіставлення з базовим варіантом, що відтворює сутність застосування показників ефективності для здійснення економічного аналізу, який проводять не тільки з метою опису поточного стану діяльності суб'єкта господарювання, а й з метою опрацювання пропозицій щодо поліпшення економічної ситуації, яка склалася в періоді, що аналізується.

Показники, які характеризують ступінь вигідності для підприємства зовнішньоекономічних операцій, доцільно розраховувати перед укладенням зовнішньоторговельних угод, при плануванні зовнішньоторговельної діяльності, а також з метою оцінювання ефективності експортних та імпортних операцій за попередній період.

Для загальної характеристики експортної діяльності підприємства використовують такі показники: ефективність експорту, рентабельність експорту, економічний ефект експорту.

Ефективність експорту конкретного підприємства розраховується за формулою: [2, с.351]

(1.1)

де ЧВ - чистий виторг в іноземній валюті за реалізований товар, переведений у гривні за офіційним курсом на день надходження валютної виручки;

ЧВ = (ВВЧК_р) - Д_в - МП,

де ВВ - валютний виторг за експортований товар;

К_р - діючий ринковий курс іноземної валюти до гривні;

Д_в - додаткові витрати всередині країни, пов'язані з експортом товару;

МП - митні платежі;

ОП - обсяг продажу за експортом, грн.

Показник ефективності експорту свідчить, наскільки ефективно підприємства проводить свою ЗЕД, а також частку виторгу в загальному обсязі експорту підприємства. Якщо цей показник більший за одиницю, тоді реалізація товарів на зовнішньому ринку буде вигідніша, ніж всередині країни.

Рентабельність експорту розраховується за формулою: [2, с.351]

(1.2)

де ПВ - повні витрати підприємства на експорт продукції, грн.

Цей показник демонструє суму інвалютного доходу від реалізації експортних товарів, що припадає на кожну витрачену фірмою гривню.

Наведені показники ефективності експорту необхідно порівняти з аналогічними показниками за минулий період, щоб установити, як змінилася ефективність реалізації товарів у звітному періоді порівняно з минулим.

Економічний ефект експорту розраховується за формулою: [2, с.352]

(1.3)

де В_оп - виторг у гривнях від обов'язкового продажу частики валюти держави.

Для визначення економічної ефективності експортної діяльності на рівні підприємства широко використовують методику, згідно з якою визначаються такі три показники економічної ефективності: [2, с.352]

а) (1.4)

б) (1.5)

де Q_е - обсяг експорту у внутрішніх середньорічних цінах;

С_е - виробнича собівартість експортних товарів.

в) (1.6)

де К_е - середньорічна вартість основних виробничих і оборотних фондів, що використовуються у виробництві експортної продукції.

Показник Е³_еф.е свідчить про ефективність використання виробничих фондів при експорті.

Показники Е¹_еф.е, Е²_еф.е, Е³_еф.е доцільно використовувати при укладенні угоди з метою вибору найбільш оптимального за критерієм максимуму економічного ефекту та за умови, що Е¹_еф.е>1, а Е¹_еф.е> Е²_еф.е. Якщо виконуються ці дві умови, то експорт відповідних товарів для підприємства є економічно вигідним. Звідси слід шукати шляхи збільшення експорту даних товарів. Показник Е³_еф.е вказує на рівень ефективності відповідних товарів, причому перша частина формули вказує, який саме відсоток від результатів експорту підприємства становить доход від експорту, а друга частина формули визначає, скільки разів за досліджуваний період зміг обернутися авансований на експорт капітал. Таким чином, чим більші обидві частини формули, а значить і Е³_еф.е, тим вигідніший експорт цих товарів.

Для характеристики імпортної діяльності підприємства використовуються показники: економічної (абсолютної) ефективності імпорту, економічний ефект імпорту, рентабельність імпорту.

Показник економічної (абсолютної) ефективності імпорту товарів розраховується за формулою: [2, с.353]

(1.7)

де Ц_і.в.р. - вартість імпортної продукції на внутрішньому ринку, грн.;

В_і - витрати на придбання імпортної продукції, грн.;

В_і= В_м + М + А + ПДВ + Мз + Д_і + ПДВ_д, (1.8)

де В_м - митна вартість товару, перерахована у гривні за офіційним курсом (К) на дату подання митної декларації, яка включає валютні витрати імпортера (ВВ_і) до місця ввезення товару на митну територію України, тобто:

В_м = ВВ_і + К;

М - імпортне мито;

А - сума акцизного збору з підакцизних товарів;

ПДВ - податок на додану вартість;

Мз - митні збори;

Д_і - додаткові витрати імпортера;

ПДВ_д - податки на додану вартість щодо додаткових витрат імпортера.

Чим більший цей показник за одиницю, тим ефективнішою буде імпортна діяльність для підприємства.

Економічний ефект імпорту розраховується за формулою: [2, с.354]

 (1.9)

де Ц_рі - ціна реалізації імпортних товарів на внутрішньому ринку, грн.

Цей показник характеризує прибуток, який підприємство отримує від реалізації імпортних товарів.

Рентабельність імпорту розраховується за формулою: [2, с.354]

(1.10)

Для визначення економічної ефективності імпорту можуть використовуватися різні методики залежно від мети здійснення імпорту:

1. Імпорт товару здійснюється для виробничого споживання імпортером з метою зниження витрат виробництва як альтернатива його закупівлі на внутрішньому ринку.

2. Імпорт товарів здійснюється для його реалізації на внутрішньому ринку з метою одержання прибутку (це імпорт товарів народного споживання).

Для товарів виробничого призначення економічна ефективність імпорту визначається за двома формулами: [2, с.354]

а) (1.11)

де Ц_к - купівельна ціна імпортного устаткування;

ЦП - повна ціна споживання імпортного устаткування;

ЦП= Ц_к + Е_в (1.12)

де Е_в - експлуатаційні витрати при використанні устаткування;

Е_в = В_с+В_е+В_р+В_з+ЗП, (1.13)

де В_с - вартість сировини, матеріалів, що споживаються, на одиницю виготовленої на даному устаткуванні продукції;

В_е - вартість палива та енергії на одиницю виготовленої на даному устаткуванні продукції;

В_р - вартість ремонту устаткування;

В_з - вартість запчастин для устаткування;

ЗП - заробітна плата робітників, які обслуговують устаткування.

Чим більше наближається до 1, тим ефективніший імпорт відповідних товарів. Використовуючи цей показник, підприємство може придбати устаткування не тільки виходячи із найнижчої ціни, але й майбутніх експлуатаційних витрат. [2, с. 355]

б) (1.14)

де Q_n - обсяг продукції, яка випускається на даному устаткуванні, у внутрішніх середньорічних цінах;

В_у - витрати на імпорт даного устаткування.

Показник показує кількість продукції, яка випускається на даному устаткуванні на 1 грн. витрат щодо його придбання для підприємства.

Економічний ефект імпорту товарів народного споживання визначається за формулою 1.9.

Показники ефективності зовнішньоторговельної операції доцільно розрахувати перед укладанням зовнішньоторговельних угод. [7, c. 73]

Отже, головною умовою проведення зовнішньоторгової операції є її ефективність. Розраховуючи економічну ефективність, проводиться зіставлення досягнутого економічного ефекту з витратами. Економічна ефективність може вимірюватися кількістю, тобто мати критерій ефективності. На рівні підприємства критерієм економічної ефективності є прибуток.

Якщо підприємство виходить на зовнішній ринок шляхом проведення експортно-імпортних операцій, то перед плануванням зовнішньоторгової діяльності, перед укладанням зовнішньоторгових угод, доцільно розрахувати показники, які показують ступінь вигідності для підприємства цих операцій.

Для загальної характеристики експортної діяльності розраховують: економічну ефективність експорту, рентабельність експорту, економічний ефект експорту. Для розрахунку економічної ефективності виділяють три різновиди формул, які необхідно використовувати з метою вибору найбільш оптимального за критерієм максимуму економічного ефекту.

Для характеристики імпортної діяльності підприємства використовуються показники: економічної ефективності імпорту, економічний ефект імпорту, рентабельність імпорту. Формули для розрахунку економічної ефективності імпорту обирають відповідно до мети здійснення імпорту: для виробничого споживання імпортної продукції чи для її реалізації на внутрішньому ринку.

1.2 ФАКТОРИ ВПЛИВУ НА ЕФЕКТИВНІСТЬ ЕКСПОРТУ ТА ІМПОРТУ

Метою підприємства при виході на зовнішній ринок і здійсненні експортно-імпортних операцій є одержання прибутку. Причому даний прибуток повинний бути більше можливого прибутку при реалізації чи закупівлі товару на внутрішньому ринку, інакше витрати на організацію зовнішньоторговельних операцій є недоцільними і неефективними.

Головними факторами оцінки ефективності зовнішньоторговельних операцій є максимізація прибутку підприємства від здійснення експортної чи імпортної угоди та мінімізація витрат, необхідних для проведення даної операції.

При експорті чи імпорті підприємство несе наступні витрати:

- собівартість експортованого товару;

- транспортні витрати;

- організаційні витрати.

Під собівартістю експортованого товару розуміються витрати на виробництво товару підприємством, а імпортованого - витрати на закупівлю товару за кордоном.

Транспортні витрати містять у собі витрати на транспортування товару, що несе підприємство.

Організаційні витрати - це витрати підприємства на укладання контракту, мито і збори під час перевезення товару через митний кордон і т.д.

Таким чином, зовнішньоторговельні витрати дорівнюють сумі собівартості товару, транспортних витрат і організаційних витрат.

Експортний доход підприємства від експорту товарів - це валютний виторг, що надходить на розрахунковий рахунок підприємства. У більшості випадків експортний доход повинний бути представлений у гривневому еквіваленті.

Імпортний доход підприємства - це виручка, яку підприємство має змогу отримати в результаті продажу товару на внутрішньому ринку.

Отже, головними факторами впливу на ефективність експорту є чистий виторг за реалізованих товар та повні витрати на експорт продукції. Про це свідчить і представлена в першому підрозділі формула 1.4.

Відповідно дана формула показує, скільки гривень чистого виторгу припадає на одну гривню витрат за експортом. Експорт певного товару буде економічно ефективним для підприємства, якщо даний показник ефективності буде більшим за одиницю. Тобто знижуючи витрати на експорт і піднімаючи ціни на експортний товар, підприємство збільшуватиме ефективність своєї експортної діяльності.

Формула 1.4 є найбільш узагальнюючим показником для розрахунку економічної ефективності експорту. Однак можуть застосовуватися і формули 1.5 та 1.6, які показують вплив на ефективність експортної операції величини собівартості експортної продукції, вартості основних та оборотних фондів, що використовуються у виробництві експортної продукції.

Формула 1.7 характеризує основні фактори впливу на ефективність імпортної діяльності. Ними виступають вартість імпортної продукції на внутрішньому ринку та повні витрати на придбання імпортної продукції. Відповідно формула показує, скільки гривень прибутку від продажу імпортної продукції на внутрішньому ринку припадає на одну гривню витрат по імпорту. І чим більший даний показник за одиницю, тим ефективнішою буде імпортна діяльність для підприємства.

Якщо розраховується ефективність імпорту для виробничого споживання, то вагомими факторами є купівельна ціна імпортного устаткування та експлуатаційні витрати при використанні даного устаткування. Для розрахунку даного показника використовується формула 1.11.

На ефективність експортно-імпортних операцій впливають також безліч інших факторів, до яких насамперед необхідно віднести: умови платежу, зміна валютних курсів, оборотність коштів у товарах та у розрахунках, форми і порядок розрахунків з іноземними контрагентами, зміни в структурі накладних витрат, умови і місце реалізації товарів та ін.

При експорті продукції зовнішньоторговельні операції здебільшого здійснюються на умовах кредиту.

Для врахування умов кредитування в розрахунках ефективності зовнішньоекономічних операцій використовується коефіцієнт кредитного впливу (К_кр), який є відношенням сумарного значення валютних надходжень, зведеного до року поставки товару, до номінальної зовнішньоторгової ціни цього товару.

Це відношення враховує вплив таких чинників, як середньорічний відсоток за кредит, термін погашення кредиту, частка суми контракту, яка оплачується в кредит та інше. Тому формули для розрахунку К_кр є складними і на практиці користуються спеціальними таблицями, в яких наведені числові значення цього коефіцієнта залежно від конкретних умов кредитування.

При наданні експортером кредиту К_кр < 1, якщо відсоткова ставка не перевищує норму дисконту. К_кр = 1 при оплаті готівкою, а також якщо значення відсоткової ставки і норми дисконту однакові, а погашення кредиту передбачено однаковими частинами, починаючи з наступного після поставки товару року.

Якщо зовнішньоекономічна операція передбачає кредитування, тоді формули розрахунку ефективності мають вигляд:

1. Ефект експорту: [4, с. 298]

(1.15)

де В_екс - вартість реалізованих товарів в експортних цінах;

К_ві - коефіцієнт, необхідний для переводу національної валюти в іноземну;

З_екс - повні затрати підприємства на експорт, грн.

2. Ефект імпорту: [4, с. 298]

(1.16)

де Z_імп - вартісна оцінка імпортної продукції;

К_ве - коефіцієнт, необхідний для переводу іноземної валюти в національну;

3. Економічна ефективність експорту: [4, с. 298]

(1.17)

4. Економічна ефективність імпорту: [4, с. 298]

(1.18)

Якщо експорт (імпорт) здійснюється за рахунок раніше наданого кредиту, то в цих формулах використовується величина, обернена до коефіцієнта кредитного впливу: [4, с. 298]

(1.19)

За час з моменту підписання контракту до оплати за контрактом може змінитися валютний курс залежно від стану торгівлі і платіжного балансу, рівня інфляції та інших чинників. Тобто існують так звані валютні ризики.

Загалом зміна валютних курсів має такі наслідки:

- зниження курсу національної валюти дає змогу експортерам отримувати додатковий прибуток;

- підвищення курсу національної валюти веде до збитків експортера.

Для імпортера простежується обернена картина:

- зниження курсу національної валюти веде до збитків імпортера;

- підвищення курсу національної валюти забезпечує імпортеру додатковий прибуток.

Додаткові валютні ризики можуть виникнути, коли в зовнішньоекономічних контрактах передбачені різні валюти для визначення ціни експортного (імпортного) товару і для платежу. [9, с.236]

Значний вплив на ефективність зовнішньоторгових операцій має ступінь раціональності використання коштів, тобто їх оборотність. Ефективність операції та оборотність коштів мають таку залежність: прискорення оборотності веде до підвищення ефективності операції і навпаки. А тому для більш ефективного проведення операції необхідно шукати шляхи зменшення тривалості оберту коштів.

Доцільність аналізу використання оборотних коштів пояснюється тим, що в результаті можна встановити, яку суму коштів вкладає підприємство в експортні операції протягом одного обороту та яка їх прибутковість, яку суму коштів підприємство має змогу вилучити з зовнішньоторговельного обороту для розширеного відтворення або ж яку суму коштів необхідно додатково залучити до обороту з метою підвищення ефективності проведення експортних операцій.

Оборот коштів поділяється на дві стадії: оборот коштів, вкладених у товари та оборот коштів у розрахунках.

При аналізі впливу факторів на раціональність використання оборотних коштів в зовнішньоторговельних операціях необхідно врахувати те, що тривалість оберту коштів у товарах залежить від умов і місця реалізації, близькості постачальника-відправника до вихідного пункту товару з України, способу організації перевезень товарів, організації обороту документів, структури товарних запасів. Слід розглядати вказані фактори з точки зору їх впливу на оборотність і на розмір коштів у експортних товарах.

Очевидно, що реалізація товарів із складів за кордоном відволікає кошти підприємства на більш тривалий термін, оскільки потрібен час на перевезення товару до складу за кордоном та його зберігання на складі до продажу. Нагромадження товарів у межах України (у портах та на складах) до їх продажу іноземним покупцям також подовжить середній термін зберігання товарів і тим самим негативно позначиться на оборотності коштів. Зміна товарної структури також впливає на швидкість обороту. Так, підвищення питомої ваги товарів з більшими термінами зберігання на складі гальмує оборотність всієї групи товарів загалом, і навпаки. Всі ці фактори негативно позначаються на ефективності проведення експортної операції. З метою покращення цього показника доцільно при можливості вибору відправляти товар на експорт з місць, які розташовані ближче до кордонів.

Великий вплив на тривалість обороту можуть здійснити спосіб і організація перевезення товарів. Так, відправлення товарів безпосередньо покупцям міжнародним залізничним вантажним сполученням по одному транспортному документу значно пришвидшує оборотність коштів, порівняно із тими випадками, коли товари слідують до кордону України з наступним переоформленням транспортних документів у прикордонному пункті. Під час морських перевезень найбільш раціонально перевантажувати товари з вагонів безпосередньо на пароплавах, обминаючи склад порту. Якщо товари вивантажуються у портах для нагромадження з метою подальшого завантаження пароплава або для комплектації, то необхідно скорочувати термін їх зберігання. [3, с. 68]

При оцінці ефективності зовнішньоторговельної операції має значення і врахування такого фактору як транспортні витрати, тобто те включаються вони в базис ціни чи ні. Слід пам'ятати, що як для експортера, так і для імпортера не існує єдиної ідеальної умови поставки товару відповідно до правил «ІНКОТЕРМС». При проведенні конкретної операції менеджеру необхідно кожного разу перераховувати витрати на організацію перевезень. І відповідно обирати той варіант, який забезпечить максимальну ефективність проведення зовнішньоторговельної операції.

На тривалість оборотності коштів у розрахунках впливають форми і порядок розрахунків і платежів з іноземними покупцями. Законодавство України, що регулює зовнішньоекономічну діяльність суб'єктів таких відносин, зокрема й валютне законодавство, надає право самим учасникам міжнародних зв'язків обирати будь-яку форму розрахунків у сфері експорту та імпорту товарів і послуг.

Однією з форм розрахунків є банківський переказ. Банківський переказ - це доручення банку імпортера (тобто банку, де відкрито валютний рахунок імпортера) банкові експортера сплатити одержувачу коштів певну суму. Це доручення на переказ валюти банк імпортера одержує від свого клієнта. У контракті між експортером та імпортером в обов'язковому порядку обумовлюється, коли імпортер дає банку доручення здійснити переказ: до відвантаження товару (в такому разі мова йде про попередню оплату, авансовий платіж) чи після відвантаження товару. Відповідно, для запобігання ризику і з метою підвищення ефективності проведення конкретної зовнішньоторговельної операції імпортери можуть наполягати на другому варіанті, а експортери зазвичай домагаються попередньої оплати вартості контрактів.

Інкасо - банківська розрахункова операція, за допомогою якої банк за дорученням свого клієнта-експортера одержує на підставі розрахункових документів гроші на його користь від платника-імпортера за відвантажені товари, надані послуги і зараховує ці кошти на рахунок клієнта в банку.

Регулюються інкасові операції у міжнародних розрахунках «Уніфікованими правилами по інкасо», розробленими Міжнародною торговельною палатою в 1978 р. Згідно з ними є дві форми інкасо: чисте інкасо та документарне інкасо.

Чисте інкасо - це інкасо фінансових документів (наприклад вексель, чек), тобто боргових зобов'язань, які слугують засобом одержання платежів за товарними операціями, що вже відбулися раніше. При цьому розрахункова операція відбувається без участі будь-яких комерційних документів (розрахунки-фактури, специфікації, акти прийому-здачі, страхові документи, транспортні накладні та ін.).

Документарне інкасо - це інкасо з участю комерційних документів, коли банк здійснює платіж експортеру за умови передання цих документів імпортеру.

Недоліками документарного інкасо є, по-перше, значний розрив у часі між відвантаженням, передачею документів, їх пересиланням і платежем; по-друге, відсутність гарантії платежу, тобто ризик неодержання коштів за відвантажений товар. Ці недоліки основним чином відбиваються на ефективності проведення операції, так як відволікають кошти з обороту, або й взагалі призводять до виникнення дебіторської заборгованості.

Ці недоліки можуть бути подолані шляхом застосування телеграфного інкасо, а також за рахунок застосування інкасо з попередньо наданою банком імпортера банківською гарантією платежу.

З інших форм розрахунків надають перевагу акредитивній формі. Дана форма є найвигіднішою для експортера. В результаті її використання він отримує стовідсоткову гарантію платежу. Відповідно може розраховувати і на досягнення запланованої ефективності експортної операції.

За акредитивної форми розрахунків банки партнерів забезпечують на вимогу імпортера та відповідно до його вказівок розрахунок з експортером після подання останнім необхідних комерційних документів.

Зовсім іншу ситуацію має імпортер. Особливо якщо акредитив відкривається імпортером шляхом вилучення власних коштів з обороту і розміщенням їх на банківському рахунку, то це звичайно призводить до збільшення тривалості обороту коштів, а також і до зниження рівня ефективності операції.

Довше за все оборотність коштів для продажу товарів за готівку затримується при розрахунках за відкритим рахунком, які частіше за все призводять до виникнення простроченої заборгованості.

При дослідженні ефективності проведення експортних та імпортних операцій необхідно провести аналіз накладних витрат.

Накладні витрати при експорті та імпорті товарів поділяються на дві основні групи: затрати в національній валюті та іноземній валюті. Затрати в національній валюті, в свою чергу, поділяються на прямі накладні витрати та непрямі (загальноторгові) витрати. Прямі витрати включаються до собівартості конкретних товарів, непрямі витрати не включаються до собівартості. Вказані затрати збільшують собівартість товарів і у зв'язку з цим зменшують чистий дохід від їх реалізації.

Зниження накладних витрат веде до підвищення рівня ефективності експорту.

Для визначення відносного рівня накладних витрат (ВРНВ) абсолютна сума затрат, які належать до реалізованих товарів, ділиться на вартість таких реалізованих товарів. При цьому накладні витрати у національній валюті порівнюються з сумою реалізованих товарів за внутрішніми цінами, а накладні витрати в іноземній валюті - з сумою реалізованих товарів за контрактними цінами. Так наприклад: [3, с. 72]

(1.20)

де НВ_{нац.вал.} - накладні витрати в національній валюті;

С_реал. -собівартість виробництва товарів.

(1.21)

де НВ_ін.вал. - накладні витрати в іноземній валюті;

Q_реал. - сума реалізованих товарів в іноземній валюті (виручка-брутто).

При зовнішній подібності розрахунку ці показники відрізняються за своєю суттю. Перший показник вказує, яку частину у національній валюті накладні витрати становлять у внутрішній собівартості товарів. Додавання цих витрат до внутрішньої собівартості дасть собівартість реалізованого товару в національній валюті.

За другим показником видно, яку частину суми, вирученої за товари, підприємство витратило на оплату накладних витрат в іноземній валюті. Віднімання цих витрат з виручки-брутто визначить виручку-нетто.

На показник ефективності впливають також виручка-брутто, рівень накладних витрат в інвалюті у відсотках, виробнича собівартість одиниці товару, рівень накладних витрат у гривнях. Вплив перелічених факторів можна визначити методом «ланцюгових підстановок», якщо подати формулу у такому вигляді: [3, c. 96]

(1.22)

де Ц_брутто - ціна-брутто, вал. од/од;

С_од - виробнича собівартість одиниці товару, грн.

Отже, ефективність проведення зовнішньоторгової операції залежить від багатьох факторів.

Для врахування умов кредитування використовується коефіцієнт кредитного впливу, який вводиться у формули для розрахунків ефекту експорту та імпорту, економічної ефективності експорту та імпорту.

Зміна валютних курсів є причиною виникнення валютних ризиків. Для їх уникнення у зовнішньоторговельні контракти необхідно вносити спеціальні умови (захисні, або валютні застереження).

На зниження ефективності експортно-імпортних операцій впливає збільшення тривалості обороту коштів у товарах та у розрахунках. Оборотність коштів, у свою чергу, залежить від умов і місця реалізації товарів, способу організації перевезень, форм і порядку розрахунків з іноземними контрагентами.

Ефективність зовнішньоторговельних операцій також залежить від рівня накладних витрат. Для встановлення конкретних причин і визначення їх впливу необхідно проаналізувати зміни за окремими видами накладних витрат.

1.3 МЕТОДИКА ОЦІНКИ ЕФЕКТИВНОСТІ ЕКСПОРТНО-ІМПОРТНИХ ОПЕРАЦІЙ В ПРОЦЕСІ ПРИЙНЯТТЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ

Слід зазначити, що в даний час відсутня яка-небудь загальноприйнята методика визначення ефективності зовнішньоторговельних операцій в Україні. Ефективність оцінюється на рівні окремих юридичних і фізичних осіб шляхом зіставлення витрат і результатів. Що ж до макрорівня, то розрахунки ефективності зовнішньої торгівлі базуються на міркуваннях про перевагу експорту готової продукції в порівнянні із сировинною.

Нині економічна ситуація в країні багато в чому відрізняється від тієї, на яку були орієнтовані колишні методики визначення ефективності зовнішньоекономічних зв'язків. Що стосується внутрішніх цін, то вони нині значно наблизилися до суспільної вартості. Ускладнилося питання про те, що варто в макроекономічному значенні конкретно включати в поняття результату зовнішньоекономічної діяльності. Кожне підприємство самостійно обирає ту чи іншу методику оцінки ефективності своєї зовнішньоекономічної діяльності.

Загальна методологія визначення ефективності може бути формалізована таким співвідношенням: [16, с. 488]

(1.23)

де F - ефективність;

Е - ефект (результати);

Р - витрати (ресурси).

Для визначення ефективності експортно-імпортних операцій потрібно на підприємствах організувати облік, так щоб забезпечити отримання достовірної інформації про продаж товарів (закупівлю) в абсолютному та натуральному вираженні, а також про витрати та доходи, пов'язані із реалізацією (закупкою) товарів на зовнішньому ринку в розрізі окремих держав.

Визначення економічної ефективності будемо проводити за методикою професора Бутинця Ф.Ф., в такій послідовності: [5, с. 458]

- розрахунок беззбиткової зовнішньоторговельної ціни експортного товару (при відомих повних витратах відповідно до базисних умов постачання);

- розрахунок максимально прийнятних повних витрат на експорт товару відповідно до базисних умов постачання (при відомій зовнішньоторговельній ціні);

- розрахунок економічного ефекту товару;

- розрахунок економічної ефективності товару.

При розрахунку показників ефективності експорту необхідно враховувати наступні фактори:

- ціну за експортну продукцію зовнішньоторговельних операторів зафіксовану в українській валюті;

- ціну за експортну продукцію зовнішньоторговельних операторів зафіксовану у валюті імпортера або третіх країн;

- спосіб оплати за товар - комерційний кредит.

1. Розрахунок беззбиткової зовнішньоторговельної ціни експортного товару (при відомих повних витратах) з врахуванням наведених умов виглядає наступним чином: [5, с. 458]

(1.24)

де В_ек.б.ц. - беззбиткова експортна ціна товару, грн.;

В_ек.в. - повні витрати на експорт товару (витрати, пов'язані із виробництвом товару та його реалізацією на зовнішньому ринку), грн.

(1.25)

де k_в.е - курс валюти за даними Національного банку України на розрахункову дату, грн. / вал. од.

(1.26)

де k_кр - коефіцієнт кредитного впливу.

Використання комерційного кредиту (авансу) у здійсненні експортно-імпортних операцій, які забезпечують обмін продукцією у матеріально-речовій формі, обумовлює коригування показників економічної ефективності та ефекту за допомогою коефіцієнту впливу та розраховується за формулою: [5, с. 459]

(1.27)

де В_ек.т - експортна ціна товару, грн.;

Р - розмір комерційного кредиту (авансу), %;

t - термін надання комерційного кредиту (авансу), рік;

Р_н - розмір додаткового прибутку.

2. Розрахунок максимально прийнятних повних витрат на експорт товару відповідно до базисних умов постачання (при відомій зовнішньоторговельній ціні) необхідно здійснювати з врахуванням наведених умов за наступними формулами: [5, с. 459]

(1.28)

де В_max.ек - максимально допустимі витрати підприємства на експорт товару, грн.

(1.29)

(1.30)

Якщо В_max.ек (В_max.ек1, В_max.ек2) > В_ек.т, то експорт обраного в даному випадку товару для підприємства є економічно недоцільним.

3. Розрахунок економічного ефекту експорту товару необхідно проводити за формулами 1.3, 1.15. Якщо економічний ефект експорту товару є додатною величиною, то експорт вибраної продукції економічно вигідний, а тому слід шукати можливості для його збільшення з врахуванням досягнутого рівня виробництва.

4. Розрахунок економічної ефективності експорту товару необхідно проводити за формулами 1.1, 1.4. 1.5. 1.6.

Показники ефективності експортних угод доцільно розраховувати при аналізі експортної діяльності підприємства за минулий період, обґрунтуванні окремих пропозицій про реалізацію товару, планування експортної діяльності на майбутній період.

При визначенні економічної ефективності імпортної діяльності підприємства доцільно виділити дві групи показників:

- показники ефективності імпорту товарів виробничого призначення;

- показники ефективності імпорту товарів народного споживання.

Визначення економічної ефективності та ефекту імпортної діяльності підприємства можна проводити у наступній послідовності: [5, с. 465]

- розрахунок беззбиткової зовнішньоторговельної ціни імпортного товару народного споживання відповідно до базисних умов постачання (при відомій його внутрішній вартості);

- розрахунок мінімально допустимої вартісної оцінки імпортного товару народного споживання (при відомій зовнішньоторговельній ціні);

- розрахунок економічного ефекту імпорту товару народного споживання;

- розрахунок економічної ефективності імпорту товару народного споживання;

- розрахунок економічної ефективності імпорту товарів виробничого призначення.

При розрахунку показників ефективності імпорту товарів народного споживання необхідно враховувати наступні фактори:

- ціну на імпортну продукцію зовнішньоторговельних операторів зафіксовану в українській валюті;

- ціну за імпортну продукцію зовнішньоторговельних операторів зафіксовану у валюті експортера або третіх країн;

- ціну за імпортну продукцію зовнішньоторговельних операторів зафіксовану у валюті експортера або третіх країн, оплата якої здійснюється шляхом комерційного кредиту.

1. Розрахунок беззбиткової зовнішньоторговельної ціни імпортного товару народного споживання відповідно до базисних умов постачання (при відомій його внутрішній вартості) необхідно проводити за наступними формулами: [5, с. 465]

(1.31)

де В_ім.б.ц - беззбиткова імпортна ціна товару, грн.;

С_ім.т - вартісна оцінка одиниці імпортного товару на внутрішньому ринку, грн.

В якості вартісної оцінки може виступати ціна аналогічної продукції на внутрішньому ринку або ціна, за якою можна реалізувати імпортні товари народного споживання на внутрішньому ринку: [5, с. 466]

(1.32)

(1.33)

2. Розрахунок мінімально допустимої вартісної оцінки імпортного товару народного споживання (при відомій зовнішньоторговельній ціні) з врахуванням наведених вище умов проводиться за формулою: [5, с. 466]

(1.34)

де С_ім.т - мінімально допустима вартісна оцінка імпортного товару, грн.;

В_ім.т - повні валютні витрати на імпорт товару (ціна товару та витрати, пов'язані з їх закупівлею на зовнішньому ринку), грн.

(1.35)

(1.36)

Якщо С_ім.т (С_ім.т1, С_ім.т2) < В_ім.б.ц, то імпорт даного товару для підприємства неефективний.

3. Розрахунок економічного ефекту імпорту товару народного споживання необхідно проводити за формулами 1.9, 1.16. Якщо показники економічного ефекту є додатними, то імпорт такої продукції економічно вигідний, і слід шукати можливості для його збільшення з врахуванням досягнутого попиту на внутрішньому ринку.

Величина економічного ефекту імпорту характеризує прибуток від реалізації імпортних товарів на національному ринку.

4. Розрахунок економічної ефективності імпорту товару народного споживання з врахуванням умов наступний: [5, с. 467]

(1.37)

(1.38)

(1.39)

Якщо ЕЕ_ім.п. (ЕЕ_ім.п.1, ЕЕ_ім.п.2) > 1, то імпорт економічно вигідний.

5. Розрахунок економічної ефективності імпорту товарів виробничого призначення проводиться за формулами 1.11, 1.12, 1.13, 1.14.

Чим більше показник економічної ефективності імпорту наближується до 1, тим імпорт відповідного товару ефективніший. На основі цього показника підприємство може обрати найбільш прийнятний товар з врахуванням не тільки його ціни, але і майбутніх експлуатаційних витрат.

Показники ефективності окремих імпортних угод доцільно використовувати: при закупівлі товарів на зовнішньому ринку; аналізі імпортної діяльності за попередні роки; плануванні імпортної діяльності; визначенні імпортної політики підприємства - технічної або соціальної.

Визначення ефективності зовнішньоекономічних операцій проводиться для обґрунтування не лише окремих пропозицій щодо закупівлі та продажу певних товарів. Ці дані можуть бути використані при розробці планів експорту й імпорту в масштабах країни, при оцінці структури та напрямків зовнішньоторговельного обігу. Подібні розрахунки виконуються як у національній, так і в іноземній валюті.

При визначенні ефективності зовнішньоекономічної діяльності підприємств застосовується системний підхід, який надає можливість здійснити комплексний аналіз будь-якого виду зовнішньоекономічної операції. Для здійснення економічного аналізу потрібно обрати критерій ефективності. Критерій - це головна ознака, що відрізняє його від інших класифікаційних одиниць. На основі такої ознаки здійснюється кількісна оцінка ефективності виробництва. Згідно з цим визначенням обраний критерій має відповідати принципам побудови показників ефективності, а також всебічно відтворювати її економічну сутність.

Методику аналізу на конкретному підприємстві обирають відповідно до:

- мети аналізу;

- наявності інформації;

- часу проведення аналізу.

Складність і різноманітність методик залежить від рівня управління: чим нижчий за ієрархією рівень управління, тим більш спрощені проблеми та методика аналізу, і навпаки, чим вищий рівень управління, тим складніші виникають проблеми, які, відповідно, потребують застосування найбільш досконалої методики аналізу. Вирішення останнього протиріччя знаходять у розробці факторної моделі, яка являє собою органічно узгоджену систему узагальнених, проміжних та похідних показників, що характеризують функціональну сферу аналізу і взаємозв'язок між ними.

Факторний аналіз - це методика комплексного системного вивчення і вимірювання впливу факторів на величину результативних показників. Одним із прийомів проведення факторного аналізу є прийоми елімінування. Елімінувати - це значить усунути, виключити вплив всіх факторів на величину результативного показника, крім одного.

Розробка факторної моделі здійснюється послідовно від узагальненого показника через проміжні до похідних, які відтворюють особливості технології та організації виробництва, конструкції виробів, умов матеріально-технічного постачання тощо. Розробка факторної моделі починається із встановлення узагальненого показника (вибору критерію ефективності певного виду діяльності). Після встановлення узагальненого показника дослідник-аналітик розглядає складові 1-го рівня розчленування. До складових узагальненого показника відносять проміжні показники, що увійшли до формули його розрахунку. Мета проведення аналізу визначає склад проміжних показників. Потім за кожним складовим показником 1-го рівня розчленування розглядають формулу розрахунку залежно від мети аналізу і встановлюють проміжні показники 2-го рівня розчленування. Після таких дій вони оцінюються з точки зору своєї належності до показників, що відтворюють техніко-технологічний рівень і можливості їх подальшого розчленування. Повторивши процедуру розчленування узагальненого показника за складовими показників 2-го рівня, дослідник-аналітик досягає 3-го рівня, а далі, згідно із формулами розрахунку, - похідних показників.

Основою започаткування факторної моделі можна вважати розробку формул розрахунку впливу факторів на узагальнений показник. Інструментарієм такого процесу є метод «ланцюгових підстановок», сутність якого полягає в тому, що вплив різних факторів на узагальнений показник визначається шляхом послідовної заміни базових значень проміжних показників на ті, що аналізуються. За таких умов у першу чергу заміна здійснюється за кількісними показниками, а потім - за якісними. Якщо ж у формулі декілька кількісних і якісних показників, то послідовність підстановок визначається економічною логікою процесу.

Слід зауважити, що складення формул факторного впливу на обраний критерій ефективності зовнішньоекономічної діяльності повинно здійснюватися з підвищеною відповідальністю, оскільки неналежне урахування будь-якого фактора може призвести до хибних результатів і, як наслідок, до невірних управлінських рішень. [6, с. 429]

Отже, для оцінки ефективності експортно-імпортних операцій на конкретному підприємстві необхідно правильно організувати облік для отримання достовірних показників результатів діяльності, на основі яких буде проводитися аналіз зовнішньоторговельних операцій.

В даній роботі запропонована методика оцінки експортних та імпортних операцій професора Бутинця Ф.Ф., яка здійснюється у певній послідовності.

При аналізі показників експортних операцій необхідно враховувати значення ціни продукції як в іноземній, так і в національній валюті, а також спосіб оплати за поставку.

При визначенні економічної ефективності імпортної діяльності підприємства необхідно виділити дві групи показників: показники ефективності імпорту товарів виробничого призначення; показники ефективності імпорту товарів народного споживання.

Методику аналізу ефективності зовнішньоторговельних операцій на конкретному підприємстві обирають відповідно до мети аналізу, наявності інформації та часу проведення аналізу.

До проведення даного аналізу необхідно підійти досить відповідально, оскільки некоректне його виконання може призвести до прийняття хибних управлінських рішень.

РОЗДІЛ 2. ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ЗОВНІШНЬОЇ ТОРГІВЛІ В ПРИЙНЯТТІ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ НА ВАТ «КВАЗАР»

2.1 ОРГАНІЗАЦІЙНО-УПРАВЛІНСЬКА СТРУКТУРА ТА ХАРАКТЕРИСТИКА ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВАТ «КВАЗАР»

Відкрите акціонерне товариство «Квазар» - найбільше в Україні, лідер з виробництва фотоелектричних селів, сонячних модулів і сонячних систем.

...