Телевізійний маркетинг

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ I. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ТЕЛЕВІЗІЙНОГО МАРКЕТИНГУ В УКРАЇНІ

1.1 Історія виникнення маркетингу

1.2 Поняття телевізійний маркетинг, його особливості

1.3 Телебачення України, його характеристика

РОЗДІЛ II. ТЕЛЕКАНАЛ ЯК БІЗНЕС

2.1 Мистецтво реклами, як особливий вид

2.2 Формування іміджу телекомпанії в системі телевізійного маркетингу

2.3 Телевізійний імідж ведучого на сучасному українському телебаченні

РОЗДІЛ III. ПРАКТИЧНЕ ЗАСТОСУВАННЯ МАРКЕТИНГУ НА ТЕЛЕБАЧЕННІ

3.1 Сучасні тенденції та стратегії телевізійного маркетингу

3.2 Переваги та недоліки телевізійного маркетингу

3.3 Особливості використання сучасних рекламних технологій в умовах становлення маркетингу в Україні

3.4 Рейтингові методики маркетингових досліджень телевізійної аудиторії України

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Маркетинг на сучасному етапі - це багатоаспектне поняття, багатопланове явище. Маркетинг розглядається як концепція, ринкова філософія бізнесу, самостійний вид підприємницької діяльності, одна з систем управління підприємством, стратегія і тактика мислення та дій суб'єктів ринкових відносин, одна з найдинамічніших сфер економічної діяльності, вид професійної діяльності, комплекс конкретних функцій, методологія ринкової діяльності, що визначає стратегію і тактику функціонування підприємства в умовах конкуренції, наука про ринок, ринкову діяльність, науково-прикладна дисциплина. Маркетинг базується на постійному та систематичному аналізі потреб ринку, який дозволяє підприємству розробити ефективні товарні та цінові стратегії, спрямовані на конкретні сегменти споживачів, що, в свою чергу, надає підприємству певних конкурентних переваг.

Еволюція розвитку виробництва та відносин виробника із споживачем дозволити виділити маркетинг в окрему науку. Оскільки, на сьогодні, недостатньо самого факту виробництва продукції, необхідно знати чи ця продукція підкріплена реальними потребам споживачів. Визнаний авторитет у маркетингу Філіп Котлер казав: “Маркетинг - вид людської діяльності, спрямований на задоволення потреб через обмін”, але для того, щоб забезпечити взаємозв'язок між виробниками і споживачами товарів у процесі цього обміну застосовують маркетингову політику комунікацій і зокрема прямий маркетинг.

На сьогоднішній день прямий маркетинг є досить актуальним, оскільки він набирає обертів в нашій країні. Вивченням цієї складової маркетингових комунікацій займалися такі вітчизняні вчені Лук'янець Т.І., Примак Т.О., Головкіна Н.В., а із зарубіжних вчених Бернет Дж., Моріарті С., Сміт П.Р.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана за тематичним планом кафедри професійної освіти ВДНЗ “Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди”.

Мета дослідження полягає у виявленні сучасних аспектів розвитку телевізійного маркетингу в Україні, особливостей телебачення.

З огляду на поставлену мету, у дослідженні було поставлено та вирішено такі наукові поняття:

визначити поняття телевізійного маркетингу та телебачення в Україні, їх характеристика;

розглянути особливості розвитку поняття “реклами”, формування іміджу телекомпаній в системі телевізійного маркетингу та імідж ведучих на сучасному телебаченні;

дослідити розвиток тенденцій та стратегій телевізійного маркетингу, особливості використання сучасних рекламних технологій та рейтингові методики маркетингових досліджень телевізійної аудиторії.

Об'єктом дослідження є телебачення України.

Предметом дослідження - особливості телевізійного маркетингу в Україні.

Методи дослідження. У цій роботі проалізовано інформаційні та аналітичні процеси. На різних етапах роботи застосовано описовий та порівняльний методи.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що це дослідження є однією із перших комплексних робіт, у якій із залученням великої кількості теоретичних джерел, комплексно проаналізовані особливо-

сті телевізійного маркетингу в Україні.

Практичне значення дослідження полягає в можливості використання основних положень та висновків дисертації можуть бути корисними при формуванні методичних програм і навчальних посібників, можуть бути введені до спецкурсів з основ маркетингу та тележурналістики. Результати проведеного дослідження також становлять інтерес для широкого кола спеціалістів, які вивчають масові телевізійні процеси в умовах інформаційного суспільства.

Апробація результатів дослідження здійснена на: засіданнях та семінарах кафедри професійної освіти ДВНЗ “Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди”.

Структура дослідження визначається метою дослідження та характером завдань, що вирішуються автором. Відповідно до них, робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (61 найменувань). Загальний обсяг становить 76 сторінок, з яких 5 сторінок займає список використаних джерел.

РОЗДІЛ I. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ТЕЛЕВІЗІЙНОГО МАРКЕТИНГУ В УКРАЇНІ

1.1 Історія виникнення маркетингу

Виникнення і розвиток маркетингу як теорії та підприємницької практики зумовлені розвитком економічних відносин між суб'єктами господарської діяльності і зростанням продуктивності праці, яке стало наслідком науково-технічного прогресу, широкого застосування машин та обладнання, спеціалізації розподілу праці. Все це спричинило різке зростання кількості товарів, перенасичення ринку, виникнення проблем із збутом продукції. Як наслідок цього - нераціональне використання ресурсів підприємств, погіршення фінансових показників діяльності фірм, зменшення грошових надходжень, а іноді й банкрутство підприємства, що призводить не лише до негативних економічних наслідків, а й до виникнення соціальних проблем, як, наприклад, безробіття.

У перекладі з англійської слово “market” означає ринок. Термін “mаrketing” можна перекласти як “діяльність у сфері ринку” [13 c. 15].

Один із засновників сучасної теорії маркетингу Філіп Котлер. Також він дає таке визначення, що маркетинг - це вид діяльності, спрямований на задоволення потреб через обмін [12 с. 56].

Маркетинг охоплює всі аспекти діяльності бізнесу - від створення продукту до його після продажного сервісного обслуговування. Це теорія і практика прийняття управлінських рішень відносно продуктово-ринкової стратегії організації на основі дослідження факторів зовнішнього маркетингового середовища з метою якомога повнішого задоволення потреб споживачів і реалізації інтересів виробника.

Власне теорія маркетингу, елементи практичної маркетингової діяльності, з'явилися в США наприкінці ХІХ ст. Економічні кризи того часу змусили американських учених заговорити про “хронічну проблему перевиробництва” і невідповідність існуючої тоді системи обігу товарів і послуг зростаючим запитам з організації збуту продукції. Загострення проблеми реалізації відбувалося на тлі корінних зрушень на ринку, пов'язаних зі стрімким розвитком монополій. У цих умовах багато чого змінилося в сфері обігу. Досягнуті масштаби виробництва дозволяли монополістам застосовувати різні методи обліку ємності ринку, здійснювати в певних межах його пряме і непряме регулювання [30 с. 422].

Маркетинг як теоретична концепція був покликаний осмислити всі ці радикальні зміни. Але, якщо великі фірми отримали можливість до певних меж впливати на ринок і споживача, регулювати економічні відносини, в які вони вступають, як постачальники товарів, встало цілком конкретне завдання - розробити інструментарій такого регулювання.

Маркетинг як ринкова теорія у своїх перших проявах бере початок в 1901-1902 рр., коли в університетах США започатковано курс лекцій з проблем раціональної організації товароруху. Хоча вони носили в основному описовий характер, все ж таки були виділені в самостійну навчальну дисципліну з загальної економічної теорії і практики. Курси містили характеристику і опис основних прийомів збутової діяльності підприємств, операцій оптових і роздрібних торговців. Особливу увагу було приділено питанням реклами, специфіку реалізації товарів різного спрямування.

Популярність курсу маркетингу зростала, і незабаром він став складовою частиною програми підготовки майбутніх бізнесменів. У 1908 р. була заснована перша комерційна дослідницька фірма з проблем маркетингу. У 1911 р. з'явилися перші спеціалізовані відділи маркетингу в управлінських апаратах крупних компаній. У 1920 р. в США створюється Національна асоціація викладачів маркетингу та реклами, яка потім увійшла до складу Американської асоціації маркетингу, сформованої в 1937 р. [22 с. 384].

У 1950-1970 рр. виникла концепція активного просування товару на ринок. Для того, щоб споживачі купували товари в достатньому обсязі, необхідно було вживати додаткових заходів, до числа яких входили реклама, персональні знижки з ціни, штучне стимулювання морального старіння раніше проданих товарів і т.п. Дана концепція вже не була достатньо чітко орієнтована на задоволення дійсних потреб покупців, це стало другорядним моментом.

Якісно новий виток у розвитку маркетингу, на думку фахівців, припадає на 1960-1980 рр. Це пов'язано з переходом економічно розвинених країн від індустріального до постіндустріального періоду. Останній характерний тим, що виробництво перестає бути масовим, крупносерійним, а все більше орієнтується на індивідуалізовані запити споживачів, ринки все більш диференціюються, можливості зниження витрат на підприємствах обмежуються, зростає число невеликих підприємств, істотно підвищується роль науково-технічної інформації і т.д.

У цих умовах стало ясно, що прибуток підприємства залежить вже не тільки і не стільки від зниження витрат власного виробництва, а значною мірою від того, яку увагу приділяють дослідженню ринку і конкурентів, якості товару та організації його успішного просування на ринок [16 с. 351].

У XX ст. маркетинг пройшов кілька етапів у своєму розвитку. Спочатку концепція маркетингу будувалася з упором на продукцію - продуктова концепція. Це означало, що вся увага концентрувалася лише на виробництві товарів високої якості, які продавалися за порівняно помірними цінами. Споживачі в цьому випадку самостійно здійснювали свій вибір серед численних товарів-аналогів.

Виробнича концепція, яка прийшла на зміну продуктової, ставила на чільне місце доступність товару для широкого кола споживачів. Вона базувалася на двох факторах: це ефективність виробництва товарів та ефективність розподільчої системи.

Отже, наступний етап розвитку маркетингової діяльності характеризується прийняттям концепції управління, тобто визначення інтересів споживачів і реальних оцінок або асортименту, якості та інших параметрів продукції, що випускається. Виробництво тепер більш тісно прив'язується до виявлених запитам покупців. Компанії постійно стежать за громадською думкою, яке оцінює їхню роботу по задоволенню запитів споживачів і робить на неї певний вплив.

На цьому етапі значення маркетингу важко переоцінити, оскільки посилилася тенденція швидкого оновлення асортименту виробленої продукції. Головною проблемою ринку, стала наявність величезної кількості товарів-замінників. Для того, щоб отримати певні переваги перед конкурентами, фірмі необхідно кожен раз доводити покупцю своє прагнення до постійної турботи про його інтереси або створювати видимість цього [21 с. 384].

Тільки імідж компанії, прямує в ногу з часом і використовує останні досягнення науки і техніки, що дозволяє отримувати високі прибутки. У результаті підприємці прагнуть випустити на ринок як можна більше товарів, які, як правило, відрізняються один від одного лише незначними конструктивними модифікаціями або мають оновлений дизайн. Природно, це посилює роль маркетингу, особливо його складової частини - реклами, так як необхідно переконати споживача в дійсних змінах продукту в кращу сторону і зробити все можливе для того, щоб він відмовився від використання придбаної раніше продукції як “застарілої”.

Поява на ринку нової продукції створює для ряду компаній, що вже захопили лідерство в даній області, певну незручність і викликає потребу захиститися від конкурентів. Розробка і впровадження нового, комерційно вигідного товару - справа досить - таки клопітка, довга і дуже капіталомістка, так що навіть найбільші корпорації не можуть виробляти і пропонувати споживачам абсолютно нову продукцію надто часто. Тут - то і може стати в нагоді маркетинг, який буде підкреслювати цінності традиційних товарів.

Іншими важливими обставинами, що підвищують роль маркетингу у господарському житті фірм, стали зміни характеру ринку, а також перенасичення його високоякісними і різноманітними товарами. Так, вже на початку 1970 рр. в багатьох галузях японської промисловості було досягнута верхня межа продуктивності праці. В даний час частка масового виробництва в загальному індустріальному виробництві становить лише 25-30%.

Значення маркетингу в світовому господарстві пов'язане з сучасним етапом науково-технічної революції. Виробничий процес, а також кінцевий продукт ускладнюються до такої міри, що споживач не в змозі розрізняти зусилля фірми, спрямовані на підвищення якості товару. З цієї причини багато компаній перейшли з практики подальшого підвищення якості самого товару на підвищення якості обслуговування споживача, яке пов'язане з реалізацією того чи іншого продукту, що знайшло своє відображення в пріоритетах ринкової стратегії фірм.

Опитування керівників найбільших американських компаній показав, що головною ланкою досягнення успіху вони вважають підвищення якості обслуговування споживачів. Другою умовою досягнення успіху, але зі значним відставанням, було названо підвищення якості товару і продуктивності праці [32 с. 712].

За допомогою реклами товари отримують такий додатковий елемент споживчих властивостей продукту, як престижність, популярність. Компанії, які здійснювали дослідження по сегментації ринку, отримують переваги. Їх товари не зазнають значного конкурентного тиску і мають більш високі ціни в порівнянні з іншими.

По-перше, маркетинг створює новий образ мислення в управлінні підприємством. Він формується як система мислення, тобто комплекс розумових установок, спрямованих на оптимальне пристосування конкретних цілей до реальних можливостей їх досягнення, на активний пошук системного вирішення виникаючих проблем. Це спроба використати наявні ресурси і весь потенціал підприємства доцільна і з урахуванням вимог ринку. Зміни, що відбуваються у способі мислення, наочно ілюструє еволюція концепцій маркетингу на різних етапах його розвитку.

По-друге, маркетинг створює і новий образ дії підприємства на ринку. Формується цілісна методологія ринкової діяльності підприємства, розкриває її принципи, методи, засоби, функції та організацію. Складається і розвивається система просування товарів, в якій використовується багатий набір різних прийомів: вдосконалення функцій товару, вплив на споживача, гнучка цінова політика, реклама, ефективність каналів товароруху і т.д. [38 с. 107].

Маркетинг - це водночас і філософія бізнесу, і активний процес. Як філософія бізнесу, ця наука пропонує систему мислення та ідеологічну основу підприємницької діяльності. Як активний процес маркетинг вирішує низьку завдань, що виникають при функціонуванні підприємства в ринкових умовах і розглядаються, як основа для досягнення цілей підприємства.

Концепція маркетингу є запорукою досягнення мети організації, тобто, визначення потреб цільових ринків, мотивацій споживачів і забезпечення задоволення цих потреб більш ефективними методами, ніж у конкурентів. Основний об'єкт уваги маркетингу - потреби споживачів, кінцева мета - одержання прибутку за рахунок задоволення потреб споживачів, засоби досягнення мети - комплексні зусилля маркетингу [56 с. 272].

Таким чином, можна зробити висновок, що в рамках світового господарства значення маркетингу велике, оскільки жодна фірма не може налагодити ефективної роботи на ринку без його використання. Фірма має продавати не те, що вона може виробляти, а виробляти те, що буде продано.

1.2 Поняття телевізійний маркетинг, його особливості

телевізійний маркетинг імідж український

Прямий маркетинг - це інтерактивний засіб маркетингових комунікацій, що використовує один чи більше засобів розповсюдження реклами для безпосереднього спілкування зі споживачем та розрахований на отримання певної реакції з його боку.

Сутність прямого маркетингу тримається на п'яти ключових моментах. По-перше, прямий маркетинг - це інтерактивна система, тобто потенційний клієнт та продавець можуть вступити у двосторонній зв'язок. По-друге, як частина двосторонніх комунікацій, прямий маркетинг завжди надає споживачеві засіб зворотної реакції. По-третє, прямий маркетинг може використовуватися у будь-який час й у будь-якому місці. Зворотна реакція не потребує наявності магазину чи продавця. Замовлення може бути зроблене у будь-який зручний час дня чи ночі та доставлене до споживача так, що в нього навіть не буде необхідності виходити з дому. По-четверте, прямий маркетинг повинен мати відповідь, що піддається вимірюванню. Маркетологи, використовуючи прямий маркетинг, мають точно підрахувати витрати на використання цього інструменту маркетингових комунікацій та остаточний прибуток. Отриманий кількісний результат демонструє першочергову вигоду від прямого маркетингу. По-п'яте, прямий маркетинг вимагає наявності бази даних з інформацією про клієнта. За допомогою такої інформації маркетологи мають змогу створити комунікації, що націлені на потенціальних індивідуальних чи корпоративних клієнтів.

Прямим маркетингом називають будь-яку маркетингову діяльність, котра створює та використовує прямі особисті зв'язки між тими, хто продає товари та тими, хто купує ці товари [20 с. 5]. Сьогодні компанії, що продають товари безпосередньо споживачам без допомоги торгових агентів і точок роздрібної торгівлі, користуються прямим маркетингом. Прямий маркетинг є основою декількох методів дистрибуції, що дозволяють переміщати продукт від виробника до споживачів за значно коротшим ланцюгом дистрибуції. Індустрія прямого маркетингу має досить довгу історію, і вона продовжує розвиватися як сучасний засіб роздрібної торгівлі.

Звичне тлумачення терміна “прямий маркетинг” як торгівлі без посередників в останні роки зазнало суттєвих змін: розрізняють власне прямий маркетинг, тобто різноманітні способи прямого продажу, і маркетинг прямих відносин. Асоціація прямого маркетингу (Direct Marketing Association) об'єднує обидва ці поняття терміном “інтерактивний маркетинг”, визначаючи прямий маркетинг як інтерактивну систему маркетингу, в якій використовується одне або декілька засобів комунікації для отримання певного відгуку або для здійснення операції у будь-якому регіоні. Якщо прямий продаж закінчується здійсненням покупки, то маркетинг прямих відносин спрямований на встановлення прямих контактів з потенційними покупцями (замовниками), і головним ефектом маркетингових зусиль у цій сфері буде перетворення контактів у постійні відносини.

Прямий маркетинг - не тільки одне з найбільш стрімко зростаючих напрямів маркетингових комунікацій, але, мабуть, і всієї маркетингової діяльності в цілому.

Умовно можна виділити такі основні форми прямого маркетингу, це особистий (персональний) продаж, директ мейл маркетинг, каталог маркетинг, телефон маркетинг, телемаркетинг, інтернет маркетинг.

1. Особистий продаж - це усне представлення товару в ході бесіди з одним або декількома потенційними покупцями з метою здійснення продажу. Особистий продаж до цих пір залишається основним засобом прямого маркетингу.

2. Пряма поштова розсилка передбачає відправку різних пропозицій, оголошень, нагадувань або іншої інформації конкретному адресату. Використовуючи спеціальні списки розсилки, в яких споживачі відібрані за певною ознакою, компанії щорічно розсилають мільйони листів, брошур, буклетів.

Коли необхідно вибрати - чи надіслати тільки рекламну брошуру, чи тільки лист з пропозицією, то ліпше надіслати лист. Лист завжди встановлює особистий контакт з адресатом, а це, як довели дослідження, є значно ефективнішим, ніж безособова брошура. Ясна річ, повний комплект впливатиме на адресатів ще більше [37 с. 12].

3. Телефон маркетинг - це діяльність телефонних операторів, що спрямована на залучення нових покупців і здійснення контактів з клієнтами для визначення рівня їх задоволення або прийому замовлень. Телефонні центри обробки замовлень використовуються компаніями, як для вхідного телефон маркетингу (прийому дзвінків від клієнтів), так і вихідного (оператори компанії дзвонять потенційним та існуючим клієнтам).

Особливістю використання та ознакою належності до прямого маркетингу є наявність списку осіб, яким телефонують персонально і пропонують товари та послуги. До переваг телефонного зв'язку належать не тільки технічна доступність, а й найширше охоплення фактичних і потенційних покупців. Телефонний зв'язок уможливлює значне збільшення товарообороту за рахунок тих покупців, які хотіли б придбати товар, але не можуть особисто прийти до магазину з певних причин (віддаленість крамниці і незручність транспортних зв'язків, хвороба, похилий вік і т. п.). Вони з великим задоволенням зроблять телефонічне замовлення за умов якісного обслуговування. Саме тому найактивніші торгові підприємства розглядають цей метод торгівлі, як невід'ємну частину торгового процесу, що дає відчутний додатковий зиск.

4. Телемаркетинг прямого відгуку іноді називають ще “магазином на дивані”. У найпростішому варіанті по одному з каналів телебачення демонструються так звані ролики, тобто, як правило, 30-хвилинні програми, що присвячені конкретному товару. Відразу ж вказуються телефон і вартість товару. Покупець заявляє про свій намір придбати представлений товар, зателефонувавши за вказаними телефонами. Технології новітніх телевізійних кабельних мереж дозволяють зробити покупку, навіть не вдаючись до послуг телефонного зв'язку, - одним натисненням кнопки. Таким чином, покупка може здійснюватися буквально лежачи на дивані.

Телевізійний маркетинг прямої дії - це варіант масового маркетингу товарів та послуг, але з елементом зворотного зв'язку. Обов'язковою умовою такої форми продажу є наявність в рекламних зверненнях номера телефону, що забезпечує потенційному споживачеві певну незалежність, право самостійно приймати рішення - телефонувати чи ні, замовити чи ні товари та послуги, що рекламуються на телебаченні [20 с. 5].

5. Каталог-маркетинг - метод прямого маркетингу з використанням каталогів товарів, що розсилаються покупцю поштою або продаються (безкоштовно роздають) у магазині.

6. Інтернет-маркетинг - продаж товарів через мережу інтернет. Він є однією з форм прямого маркетингу, що найбільш динамічно розвивається у світі.

Інтерактивний маркетинг - це використання каналів зв'язку в режимі реального часу з допомогою засобів електронної торгівлі. Існують два типи інтерактивних маркетингових каналів, це комерційні інтерактивні служби та інтернет. Практично всі комерційні служби підприємств більшість послуг виконують в інтернеті. Кожний, хто має комп'ютер, модем, необхідне програмне забезпечення, а також звичайний телефон та, зрозуміло, кошти для оплати послуг, може отримати будь-яку інформацію, зосереджену в каналах цієї дивовижної мережі.

Як для покупців, так і для продавців є переваги в прямому маркетингу.

Для покупців споживчих товарів здійснення покупок вдома - це приємне, зручне та спокійне заняття, яке заощаджує час і дає можливість ознайомитися з величезним асортиментом товарів. Покупці ділових товарів отримують докладні характеристики пропонованої продукції і послуг, не витрачаючи часу на зустрічі з торговими представниками.

Значні вигоди надає прямий маркетинг і продавцям. Фахівці з маркетингу можуть придбати списки адресатів для прямої поштової розсилки, що містять імена споживачів, що утворюють різні групи (лівші; люди, що мають зайву вагу; мільйонери тощо), і відповідно до їх особливостей індивідуалізувати свої торгові пропозиції для формування довгострокових відносин з кожним покупцем. Прямий маркетинг надає можливість вибору найбільш підходящого часу для взаємодії з потенційними покупцями. Нарешті, при його застосуванні з'являється можливість оцінки реакцій споживачів на різні компанії щодо просуванню товарів і виявлення найбільш дієвих.

Отже, персональний продаж широко використовувався (використовується і розвивається) компаніями. Метод дозволяє збільшити прибуток на 40-50%, тільки за рахунок зниження бази оподаткування, за рахунок приховування доходів і несплати податків. Метод дозволяє зменшити питому вагу видаткових статей у загальній націнці, тобто збільшити прибуток більш, ніж на 25%.

Досвід застосування каталог маркетингу невеликий. Цей метод в Україні не є розвинутим внаслідок низької культури продавців, поширені обмани - відсутність товару після передоплати, відсутність гарантійного та післягарантійного обслуговування, присутній страх бути ошуканими з боку покупців. Перспективи розвитку досить туманні: зростання культури продавців і покупців, поява маси платоспроможних споживачів, здатних оплатити доставку. Зараз можна говорити про застосування методу лише відносно “дуже ексклюзивних” товарів, які неможливо придбати в окремих регіонах, але навіть і в цьому випадку коло потенційних покупців досить вузьке.

Отже, телевізійний маркетинг добре себе зарекомендував, його використання в даний час активно розвивається. Він дозволяє не тільки “розкрутити мертвий товар”, але й підвищити рентабельність продажів на 25-30%. Перспективи: активний подальший розвиток.

Досвід застосування директ мейл маркетингу показав слабкі перспективи подальшого розвитку. Причини цього - складні бази даних, що вимагають постійного оновлення, а також слабка активність споживачів.

Телефон маркетинг активно використовується оптовими фірмами для реалізації товару роздрібним і дрібнооптовими торговцями. Реакція ж кінцевих споживачів на телефонні дзвінки такого роду в більшості випадків негативна, особливо, коли дзвонять по домашньому телефону. Перспективи: використання методу залишиться на колишньому рівні.

Інтернет маркетинг у чистому вигляді нерозвинений, але перспективний. Головні причини, що гальмують його розвиток - відсутність в основної маси потенційних покупців власного рахунку в банку, з якого здійснюється оплата, і низький, порівняно з розвиненими країнами, розвиток інфраструктури Internet. Сьогодні в Україні прямим маркетингом користуються переважно іноземні виробники і продавці. Проте вітчизняні фахівці вважають, що в майбутньому ці способи продажу займуть значне місце на ринку. Вже зараз українські компанії говорять про те, що вони готові віддавати перевагу витрат не на рекламу, а на прямий маркетинг.

1.3 Телебачення України, його характеристика

Історія телебачення України розпочалася у 1925 р., коли талановитому фізикові-експериментатору Борисові Грабовському, синові видатного українського поета Павла Грабовського, вдалося зробити першу в колишньому СРСР і в цілому світі телевізійну передачу. Тоді винахід нашого земляка, на жаль, не зміг відіграти вирішальної ролі. Однак і замовчати його не вдалося. Один з істориків і теоретиків телебачення колишнього СРСР О. Юровський, ніби виправдовуючи негативне ставлення до відкриття українського винахідника писав, що це був труд одинака, а в такій країні, як СРСР, мовляв, мають значення тільки колективні досліди. Насправді ж, крім політичних міркувань, пояснення тут таке: “гелефот” Грабовського був розрахований на електронний спосіб передавання зображення на відстань, а тогочасна нерозвиненість електронної промисловості не давала змоги швидко реалізувати відкриття [52 с. 7].

В 1873 р. була практично освоєно електронну систему телебачення, відкрито явище внутрішнього фотоефекту.

Публічне телебачення у Західній Європі найперше з'явилося в Англії у 1936 р., а 30 квітня 1939 р. у СІЛА відкрито телемовлення у Нью-Йорку. З 1 жовтня 1939 р. Московський радіотехнічний вузол почав регулярні телепередачі, які приймали аматори на саморобних приймачах у Ленінграді, Києві, Одесі, Смоленську, Томську та інших містах. Лише після Другої світової війни, в Європі й Америці з'явилося масове телебачення. Розквіт телебачення СРСР випав на 1950 р. У цей час транслюють прямі репортажі за допомогою ПТС (пересувних технічних станцій), готують і передають студійні передачі; транслюють вистави та фільми.

Загалом же у 1930 р. XX ст. в колишньому СРСР, до якого належала Україна, услід за СІЛА, Англією, Францією, почало розвиватися так зване механічне телебачення. Зокрема, дослідні передачі механічного телебачення проводили в Одесі.

У 1939 р. першу телепередачу здійснено в Києві. Проте відомий дослідник телебачення України Іван Мащенко у книзі “Телебачення України” назвав й іншу дату, посилаючись на енциклопедичний словник “Українська Радянська Соціалістична Республіка” (Головна редакція Української енциклопедії. К., 1987), де у статті “Телебачення і радіомовлення” повідомлено, що телевізійний передавач у Києві почав працювати 1938 році. Першими передачами Київського телецентру були концерти майстрів мистецтв, у яких брали участь незабутні М. І. Литвиненко-Вольгемут, І. С. Паторжинський, О. А. Петрусенко та інші відомі артисти. Телебачення сприймалося тоді лише, як засіб “транспортування” і “тиражування” творів інших мистецтв. Аудиторія перших трансляцій складалася з кількох десятків власників телеприймачів у Києві. Перервала освоєння можливостей телебачення війна. Київський телецентр був зруйнований.

У 1949 р. на Хрещатику розпочалося будівництво нового телецентру. Через два роки було завершено Київський телецентр - передавальну станцію з вежею, висота якої сягала понад 190 м. Тривало будівництво апаратно-студійного комплексу. Ще не було павільйонів, тому першими передачами стали два художні кінофільми. А після того, як став до ладу “малий павільйон”, з нього 1 травня 1952 р. передано в ефір великий святковий концерт за участю оперних співаків столичного театру ім. Т. Г. Шевченка.

Згодом уведено в дію “великий павільйон” № 1 площею 270 м. У 1951-1952 рр. Київ увійшов у першу десятку європейських столиць, де постало електронне телебачення. Над руїнами Хрещатика виріс Київський телецентр, збудований у дуже стислі терміни. Однак телевізори були рідкістю. Спочатку в Києві їх налічувалось 200-220, у 1952 р. - понад півтори тисячі. А 1953 р. Київську телестанцію приймали уже 7 тис. телевізорів - спочатку одноканальних, а згодом - триканальних. Подивитися передачі ходили до сусідів, родичів, друзів [52 с. 10].

Отже, більш менш регулярне мовлення Київської телестудії почалося у 1952 р. Першими дикторами були Новела Серапіонова та Ольга Даниленко. До речі, один із перших дослідників телебачення у колишньому СРСР В. Саппак, так писав про побачену на телеекрані О. Даниленко: “Красуня українка, ніби зійшла зі святкового плаката”. У лютому 1956 р. кияни побачили перший випуск “Останніх вістей”, точніше, почули - диктор читав з екрана усні повідомлення. Лише через три роки, у 1959 р., в інформаційних випусках з'явився зоровий ряд. Передача новин мала назву “Телевізійний кіножурнал”.

Поява першої на українському телеекрані аналітичної передачі пов'язана з приходом у студію журналістів - учорашніх газетярів, працівників радіо. Ставало зрозуміло, що телебачення, передусім, є засобом масової інформації, тобто полем діяльності нового розділу журналістики. Подібно до відповідних відділів газет і редакцій радіо, на телебаченні створили галузеві редакції.

У 1956 р. почала діяти друга після Київської - Харківська студія телебачення. Через рік засвітилися голубі екрани в Донецьку й Одесі. У 1957 р. стала до ладу і Львівська телестудія. На 700-му р. існування міста Львів тут, на верхів'ї гори Високого Замку, побудовано телевізійну вежу, а трохи нижче - апаратно-студійний комплекс Львівського телебачення. У квартирах кількох десятків львівських сімей 24 грудня 1957 р. уперше засвітився екран телевізора. Цього зимового вечора з ложі місцевого оперного театру звернулася з привітанням до нечисленних глядачів чарівна жінка - перший диктор Львівського телебачення Стефанія Харчук. З 1958 р. почали працювати телестудії у Дніпропетровську і Луганську, а з 1959 р. - у Сімферополі, Херсоні, Запоріжжі та Миколаєві. У 1965 р. вперше вийшла в ефір загальноукраїнська телепрограма, яку підготувала для УТ Харківська телестудія. Цим започатковано “виходи” місцевих телестудій на Українське телебачення, хоча провідну роль у ньому й надалі відігравала Київська телестудія.

У 1969 р. в Україні з'явилось кольорове телебачення. Новий телецентр у столиці разом із телевежею будували від 1967 до 1973 року. Сконструював вежу інститут електрозварювання - на чолі з Борисом Патоном. Унікальність конструкції полягала в тому, що вона - перша у світі цільнозварна і не має аналогів. І хоч вежа, як і весь комплекс, розрахована на п'ять програм, завдяки закладеному резерву нині має 20 телепередавачів.

Наприкінці 1980 р. телебачення охоплювало територію України, де проживало 97% населення, серед нього - практично все сільське населення. Це були найвищі технічні показники в колишньому СРСР. З ухваленням Верховною Радою “Закону про телебачення і радіомовлення”, утворенням Державного комітету телебачення і радіомовлення України (Держтелерадіо) і Національної телекомпанії України (НТКУ), яку створено як юридичну особу на місці безправних дирекцій телепрограм, Українське телебачення перестало бути додатком до “центрального”, а стало цілком самостійною телесистемою [53 с. 118].

Слово “телебачення” (грецькою tеlе - далеко) означає, далекобачення. Воно - багатозначне. У широкому значенні, це бачення на віддалі рухомих зображень. Готують програми телебачення і передають їх телевізійні станції, що поділяють на програмні (їх ще називають телецентрами) і передавальні (ретрансляційні). Телевізійний центр має таку структуру, це апаратно-студійний комплекс, технічні апарати (відеозапису тощо), електросиловий і допоміжний цехи. По-друге, телебачення - це передачі, які ми бачимо на екранах телевізорів, що створюють у телестудіях. Передача програм здійснюється через певний телевізійний канал - смугу радіочастот в діапазоні метрових чи дециметрових хвиль для передачі радіосигналів зображення і звуку. По-третє, телебачення - це технічний засіб зв'язку, що дає можливість побачити те і там, куди людина не може потрапити (наприклад, якусь фізичну, хімічну реакцію; космос).

Національна телекомпанія - державна телеорганізація, що веде мовлення на загальнонаціональному каналі мовлення, підзвітна Верховній Раді України, Президентові України і використовує один канал - УТ-1. Цей канал за Законом України “Про телебачення і радіомовлення” повинен здійснювати оперативне інформування про суспільно-політичні та інші події в Україні та за кордоном, про надзвичайні події та ситуації, що становлять загрозу життю та здоров'ю населення, розповсюдження офіційних повідомлень, роз'яснення рішень органів законодавчої, виконавчої та судової влади. На УТ-1 можна подивитися також економічні, публіцистичні, культурно-освітні, медикогігієнічні, художні, навчальні, розважальні, спортивні програми, а також програми для дітей та юнацтва. Цей канал повинен сприяти зміцненню міжнародних зв'язків України, зростанню її авторитету в світі.

Телебачення, як і кожний наступний за виникненням засіб масової комунікації, успадкувало від своїх попередників їхні виражальні засоби, що можна поділити на: текстові, звукові, зображувальні, екранні, комп'ютерні. Від преси телебачення запозичило: розмір шрифту тексту, колір букв і фону, подачу тексту сторінками, поєднання тексту із зображувальними засобами. На телеекрані вербальна письмова мова присутня і як елементи повідомлень (заставки, титри), і як самостійні тексти (телегазета, телетекст), що з'являються на екрані телевізора і їх при потребі можна вивести на папір принтером, якщо матеріал є на сайті.

Телебачення використовує, як засіб впливу, магію зображення. Зображення, як певна знакова система частково відтворює якісь риси оригіналу, несе інформацію про нього, впливає на підсвідомість аудиторії. Перевагою телезображення є те, що глядач може не володіти спеціальним кодом дешифрування інформації, воно передбачає звичне, загальнолюдське сприйняття [54 с. 253].

Українське телебачення сьогодні - це загальнонаціональні та низка регіональних і місцевих телекомпаній, провідні з яких ведуть мовлення на базі каналів УТ-1, УТ-2 та УТ-3. При цьому під час отримання телекомпаніями ліцензій питання про стратегію розвитку інформаційного простору, а тим більше про інформаційну безпеку не стояло на порядку денному. В результаті Україна сьогодні фактично не має власних освітнього, культурного каналів. Необхідно враховувати, що велику частку ефіру займає трансляція реклами - до 25%, яка є класично маніпулятивним матеріалом. Крім цього, найбільш рейтинговими в Україні є комерційні канали. Державне телебачення (УТ-1, “Рада”) значно програє комерційному за бюджетними, рекламними та іншими показниками.

За короткий час історії телебачення пройшло шлях від чорно-білого до кольорового, від антенного до супутникового. Супутникове телебачення - це світове телебачення, що згодом витіснить антенне. Адже воно збільшує кількість телевізійних каналів і приблизно наполовину здешевлює телебачення, відкриває доступ до своїх передач всім, хто має приймальну супутникову антенну [35 с. 200].

Бурхливий розвиток інформаційних технологій, без сумніву, супроводжується зміною медійного простору, в якому існує людина. Поява телебачення істотно знизила популярність друкованих видань та книг. Нині ми є свідками іншого прикладу зміни медіа простору. Неможливо заперечувати той факт, що розвиток нових технологій, зокрема всесвітньої мережі інтернет, сприяє перерозподілу медійного споживання людини. У ході зіставлення цих процесів із збільшенням частки населення, що користується комп'ютером та мережою інтернет, народжується гіпотеза про те, що інтернет і комп'ютер замінюють в житті суспільства газети, радіо і телебачення, як джерела інформації і способи організації дозвілля.

Якщо проаналізувати останні дослідження та публікації, то феномен телебачення, як предмет наукового пошуку цікавить науковців, лінгвістів, філософів, психологів, соціологів, культурологів, політологів тощо. Зокрема розгляду та аналізу різноманітних якостей і властивостей телебачення присвячені праці А. Яковця, В. Цвіка, Н. Звєрєвої, Г. Кузнєцова, Ю. Шаповалова, О. Івашкіної та ін.

Український телевізійний ринок має свої виразні особливості. По-перше, це мікс запозичень із західних трендів і російських традицій в індустрії. По-друге, це велика, порівняно з іншими країнами Європи, кількість загальнонаціональних каналів, які постійно дихають один одному в потилицю, групуються і перегрупуються в ешелони, за короткі проміжки часу стрімко то підвищуючи, то знижиючи свої рейтинги. Особливості кількох останніх років - перенасиченість у виробництві, посилена конкуренція між продакшнами та розвиток внутрішніх виробничих структур на каналах, активізація поняття телевізійного бренду та інтеграція з iнтернетом [27 с. 17].

Підбиваючи підсумки аналізу ролі телебачення в сучасному медіа просторі та медіа споживанні, можна виокремити ряд тенденцій, що обумовлюють зміну характеру взаємовідносин аудиторії та телебачення. Телебачення, як медіа, відчуває все більш жорстку конкуренцію з боку мережі інтернет і трохи поступається своїй позиції у насиченому медіа просторі. Тим не менше, телебачення залишається лідером серед інших медіа щодо обсягів споживання і чисельності аудиторії [18 с. 37].

РОЗДІЛ II. ТЕЛЕКАНАЛ ЯК БІЗНЕС СТРУКТУРА

2.1 Мистецтво реклами як особливий вид

Реклама пережила різні етапи еволюції разом з еволюцією людини, її потреб і культурного розвитку. Слово “реклама” походить від латинського “reclamare” - викрикувати. Реклама - це важливе знаряддя. Це не засіб розваги. Її мета - не просто привернути увагу, а переконати і забезпечити збут [11 с. 456].

Реклама - один з методів впливу на свідомість, розум, поведінку людини. Формами цього впливу можуть бути усна та письмова мова, графічні засоби, статичні та динамічні образи, музика, кольорова палітра. Взаємодія цих компонентів породжує особливий лігвовізуальний феномен, певне візуальне, структурне, смислове та функціональне ціле, що забезпечує комплексний прагматичний вплив на адресата.

Реклама має багато видів і різновидів. Класифікувати рекламу можна за багатьма ознаками. І по цільовій аудиторії, і по території, що охоплюється, і по засобах передачі повідомлення тощо. Численні спеціалісти в галузі рекламного бізнесу створили цілісну систему класифікації реклами і як процесу, і як продукту [39 с. 414].

Реклама - один з найефективніших інструментів маніпуляції у віртуальному просторі. Вона покликана стимулювати нашу економічну активність, тобто примітизувати людське існування до однотипної функції “поглинання та витрачання грошей”.

За досить малий проміжок часу, приблизно останні 10-15 років, реклама міцно увійшла в життя суспільства, нею зацікавилися, про неї заговорили. Але про рекламу окрім доброго так само кажуть інколи речі і не дуже втішні. Це відбувається з тієї причини, що багато чого в нашому житті зазнає критики і перегляду: бізнес, політика, закони і т.д. Разом з тим і реклама відкрита для критики. [26 с. 630].

Реклама - давній засіб впливу на споживача. На сьогодні він залишається найпоширенішим, найпопулярнішим маркетинговим комунікаційним інструментом.

Реклама має на меті не тільки зародити думку про потребу споживача в якомусь товарі, a й викликати палке бажання купувати, вдаватися в разі необхідності до послуг банків для отримання кредитів, шукати заробітків [40 с. 176].

Якою б реклама, не була не можна забувати, що вона не існує сама по собі. Реклама всього лише інструмент ринку, чим торгуємо, то і знаходить відображення в рекламі. Замислимося, про загальний принцип, за яким живе і діє реклама. По суті, вона надає можливість продавати потенційному споживачеві повідомлення про виріб або послугу. В основі реклами -інформація і переконання. Вона робить це шляхом закупівлі площ і часу в засобах масової інформації й “всесвітній павутині”, шляхом винагородження праці людей, що створюють і просувають рекламу. Реклама сприяє розвитку масового ринку збуту товарів і послуг, і, в кінцевому рахунку, вкладення підприємців у виробництво стають виправданими. Цінність реклами полягає ще й у тому, що вона привертає до себе багатьох талановитих людей - художників, письменників, режисерів, акторів, співаків і т.д. Саме вони перетворюють рекламу в мистецтво.

Мистецтво реклами чимось схоже на мистецтво оратора, який виступає перед величезної аудиторією та з уміннями знайти такі переконливі слова факти, які пробираються у свідомість одночасно всіх присутніх і кожної окремої людини. Тому успіх реклами, як і оратора, залежить від того, справила вона потрібне враження, пішли чи люди її закликам.

Сучасна реклама - явище непросте, особливо тих, хто прагне зрозуміти закономірності її створення, збагнути глибинні моменти його впливу на свідомість людини. Вона може говорити прямо, відкрито пропонуючи і закликаючи купити товар або скористатися послугою, і може діяти опосередковано. Але за будь-якого разу, проникаючи до тями, реклама має на меті викликати в людині передбачену їй реакцію, сформувати її думку, доручити виконання певних вчинків.

Завдання престижної реклами - формування позитивного образу рекламодавця у свідомості споживачів. Формуючи позитивні емоції стосовно компанії, престижна реклама зазвичай стосується історії компанії, динаміки розвитку, продажу, географії ринків збуту, посередницької мережі, престижних покупців, наукових досягнень компанії, участі у благодійних, спонсорських чи інших таких заходах [41 с. 176].

Слід твердо пам'ятати, що створення ефективної рекламної компанії - справа дуже тонка й тривала. Для реклами істотні три мірила: доносить вона до споживача закладений у ній пропозицію; унікальна чи ця пропозиція; чи здатна спонукати до здійснення купівлі. І якщо краще рекламне звернення відповідає цим критеріям, то кажучи суворо теоретично, вона може висловити і донести пропозицію взагалі вдаючись до слів. Одна фірма дала прекрасну рекламу, де було зображено куряче яйце, висяче на смужці лейкопластиру всередині скляної судини із киплячою водою. Якщо твердження, що пластир не втрачає своїх клеючих властивостей, навіть у окропі достовірно, рекламне звернення донесе цю пропозицію споживачеві без слів.

Величезну роль у збереженні і зміцненні позицій фірми на ринку грає реклама. Реклама продукції і діяльності підприємства - це найважливіша складова частина комплексу маркетингових заходів, своєрідний інформаційний вихід на споживача.

Реклама - це інструмент торгівлі, і будувати висновки про неї треба з погляду того, наскільки добре виконує вона покладені на неї функції. Реклама ж, задумана як твір мистецтва безвідносно до її комерційної функції.

Прагнення до розвитку, конкуренція в підприємництві будуть в'янути. Ось чому в країнах з високим рівнем життя, масовим виробництвом витрачаються величезні гроші на рекламу [43 с. 537].

Вислів “Реклама - рушій торгівлі” досить повно розкриває основну функцію реклами: передачу інформації про товар, знайомство з ним потенційних покупців, переконання їх в необхідності придбання товару. Але від звичайного інформаційного повідомлення реклама відрізняється зацікавленістю в кінцевому результаті. Це не просте вивчення інформації, а вивчення з певною, цілком конкретною метою - найбільшої зацікавленості в товарі.

Реклама є довільною формою персональної презентації та просування товару. Рекламне звернення - це змістова складова реклами, якій надана певна форма. Ефективність впливу рекламного звернення на споживача залежить від рівня переконливості та кількості доводів, які містяться в рекламному зверненні; використання порівняльних характеристик; оформлення рекламного звернення; індивідуальних особливостей споживача.

Реклама сприяє реалізації товарів, процесу перетворення товару в гроші, породжує попит і ринок, управляє ринковим продажем. Головними елементами структури реклами є тема реклами і девіз рекламної компанії. Тема реклами розробляється, виходячи з ідеї, концепції і цілей рекламної діяльності.

Реклама може передавати суспільні, політичні та благодійні ідеї й тим самим ставати частиною громадського життя. Підводячи підсумок вищесказаному, можна виділити такі функції реклами: економічна; просвітницька; виховна; політична; соціальна; естетична.

Головні функції реклами найповніше розкрив Є. Голубков: інформування, переконання, підтримання лояльності. Рекламна діяльність має бути скоординованою. Загальна мета просування (промоції) має підпорядковуватися цілям комунікацій та продажу - і навпаки. Це - єдиний процес керування. Деякі з цих видів діяльності виходять, здавалося б, за межі планування та керування рекламою [47 с. 364].

Отже, рекламування - це повідомлення, за нього платить певний спонсор і воно передається певним ЗМІ. Реклама не є нейтральною, не є неупередженою; вона ніби говорить: “Я намагаюся продати вам продукцію чи ідею”. Це - один із прямих і відвертих типів пропаганди. Незалежно від своєї специфічної мети, вона складається з двох компонентів: ринкової основи та переконливості під час спілкування. Рекламу треба сприймати не як самодостатню систему, а як частину комунікативної підсистеми в загальній структурі маркетингу. Різні складові цієї системи, об'єкти й види діяльності взаємопов'язані, що дозволяє їм працювати синхронно. Взаємодія реклами з іншими видами маркетингової комунікації - доволі важливий фактор для досягнення основної цілі маркетингу - постійного отримання максимального прибутку, враховуючи при цьому задоволення інтересів споживачів.

2.2 Формування іміджу телекомпанії в системі телевізійного маркетингу

Імідж організації - це цілісне сприйняття (розуміння та оцінювання) організації різними групами громадськості, що формується на основі інформації, яка зберігається в їх пам'яті про різні аспекти діяльності даної організації [2 с. 8].

Структуру іміджу організації формують такі елементи:

1. Імідж товару. Уява людей про відносно унікальні характеристики, які, на їх думку, характерні для даного товару. Створення позитивного іміджу потребує значних витрат на рекламу. Імідж товару формують:

· функціональні цінності товару - основна користь або послуга, яку забезпечує товар;

· додаткові атрибути - те, що забезпечує унікальність товару, його індивідуальність (назва, дизайн, упаковка, якість тощо).

Отже, імідж товарів відіграє значну роль для покупців, він впливає на попит та ціну товарів. Можна навіть зробити висновок про те, що імідж - це частково враження від товару, що створюється рекламою.

2. Імідж споживача товару. Щодо товарів широкого вжитку формується на основі стилю життя, суспільного статусу та характеру споживачів. Стиль життя характеризує індивідуальні, соціально-психологічні особливості поведінки та спілкування людей. Спеціалісти з соціальної психології виділяють три основні детермінанти стилю життя: індивідуальні особові цінності, або ціннісні орієнтації, інтереси та погляди особи, що демонструють її систему цінностей та активність особи.

3. Внутрішній імідж організації. Це уява співробітників про свою організацію. Працівники розглядаються не лише, як фактор конкурентоспроможності організації, а й як одна з ключових груп суспільства, важливе джерело інформації про організацію для зовнішніх аудиторій. Основними детермінантами внутрішнього іміджу є культура організації та соціально економічний клімат.

4. Імідж засновника або основних керівників організації. Включає в себе уяву про наміри, мотиви, ціннісні орієнтації та психологічні характеристики засновників на основі сприйняття таких характеристик як: зовнішність, соціально-демографічна приналежність, особливості поведінки, вчинки та параметри неосновної діяльності.

5. Імідж персоналу. Це узагальнений образ персоналу, що розкриває найхарактерніші для нього риси. Професійність, компетентність - ступінь підготовки людини до різних видів діяльності або знання та володіння широким колом навичок, досвід та вміння спілкуватися, мобільність (швидкість та якість обслуговування), акуратність у виконанні обов'язків, точність виконання роботи, інформованість. Культура - доброзичливість, акуратність, ввічливість, терпимість, уважність, ерудиція, відповідальність, вільне володіння мовами тощо. Соціально-демографічні та фізичні данні -вік, стать, рівень освіти, співвідношення чоловіків та жінок тощо. Візуальний імідж - діловий стиль в одязі, акуратна зачіска, обмеження у використанні прикрас та косметики.

...