Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЗАПОРІЗЬКА ДЕРЖАВНА ІНЖЕНЕРНА АКАДЕМІЯ

ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ПІДПРИЄМСТВА .

КАФЕДРА ЕКОНОМІЧНОЇ КІБЕРНЕТИКИ .

КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА МАГІСТРА

на тему: Моделювання процесу закупівель на виробничому підприємстві

Спеціальність 8.050102 “Економічна кібернетика” .

Виконавець _______________ Кучерова Г.Ю. .

Керівник роботи Головань О.О., доцент .

Розглянуто на засіданні кафедри

економічної кібернетики .

Рекомендовано до захисту в ДЕК

Протокол № від 200 р. .

Завідувач кафедрою

Запоріжжя

2006 р

Запорізька державна інженерна академія

Факультет економіки підприємства Кафедра економічної кібернетики .

Спеціальність - Економічна кібернетика

Затверджую:

Зав. кафедрою_______________

”_____” _______________200_р.

ЗАВДАННЯ

на кваліфікаційну роботу магістра

Кучерова Ганна Юріївна .

1. Тема проекту (роботи) Моделювання процесу закупівель на виробничому підприємстві __________ .

затверджена наказом по академії від ” ” 2006 р. №

2. Термін здачі студентом закінченого проекту (роботи) 1.06.2006 .

З. Вихідні дані до проекту (роботи) Фінансово-економічні показники діяльності підприємства за 2003-2005 рр._____________

4. Зміст розрахунково-пояснювальної записки (перелік питань, що належить розробити) 1.Визначення концептуальні положення використання методів штучного інтелекту; 2. Побудувати концептуальну схему використання нейронної мережі в діяльності державного підприємства; 3. Удосконалити структуру нейронної мережі для оцінки та прогнозування показників діяльності підприємства; 4. Адаптовати алгоритми навчання нейронної мережі на основі статистичний данних по підприємству; 5. Використати різні методи навчання для прогнозування основних показників та для аналізу діяльності підприємства.

5. Перелік графічного матеріалу ( з точним зазначенням обов'язкових креслень) 1. Концептуальна модель використання нейронної мережі. 2. __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

6. Консультанти з проекту (роботи) із зазначенням розділів проекту, що їх стосуються:

Розділ	Консультант
1 розділ	Доц. О.О. Головань
2 розділ	Доц. О.О. Головань
3 розділ	Доц. О.О. Головань
Нормоконтроль	Доц. О.В.Правдіна

7. Дата видачі завдання .

8. Термін роботи ДЕК .

Керівник _________________

(підпис)

Завдання прийняв до виконання _________________

(підпис)

РЕФЕРАТ

Пояснювальна записка: с., рисунків, таблиці, джерел.

Об'єкт дослідження: моделі логістики підсистеми закупівель.

Предмет дослідження: сфера закупівельної діяльності виробничого підприємств.

Методи дослідження: описовий, аналітичний, методи економіко-математичного моделювання. Реалізація системи економіко-математичних моделей проведена засобами Microsoft Excel for Windows.

Метою магістерської роботи є теоретичне обґрунтування та розробка концепції моделювання логістики постачання виробничого підприємства та на цій основі підвищення ефективності, організаційно-економічної стійкості та конкурентоспроможності підприємства за рахунок мінімізації витрат. Для досягнення цієї мети в роботі поставлено наступні задачі:

- розробити структурно-функціональну схему моделювання процесу закупівлі на виробничому підприємстві;

- визначити концептуальні положення моделей управління запасів та закупівель та адаптація їх на виробничому підприємстві;

- розробити алгоритм ефективного управління процесом закупівель виробничого підприємства на базі системи моделей логістики та їх взаємозв'язків;

- реалізувати сформовані концептуальні засади щодо управління закупівельною діяльністю та виходячи з цього розробити практичні рекомендації щодо прийняття ефективних тактичних управлінських рішень на виробничому підприємстві.

ПОСТАЧАННЯ, ЗАПАСИ, ЛОГІСТИКА, ОПТИМАЛЬНИЙ РОЗМІР ЗАМОВЛЕННЯ, АВС - АНАЛІЗ, ПОСТАЧАЛЬНИКИ, Q - МОДЕЛЬ, Р - МОДЕЛЬ, МОДЕЛЬ «МІНІМУМ-МАКСИМУМ».

ВСТУП

Актуальність теми. Стан вітчизняного виробництва вимагає розвитку нових підходів до організації виробничої діяльності, розробки концепцій, принципів та методологій інтегрованого управління підприємством, котрі забезпечать в умовах ринку оптимальні рішення проблем підприємства в сфері закупівель, складування, тобто проблем оптимізації матеріальних та супроводжувальних йому потокових процесів.

Ефективним напрямком до управління підприємствами є логістика, яка здійснює інтеграцію в єдину систему процесів управління виробництвом, транспортно-складським господарством, запасами, фінансовими ресурсами, персоналом та інформаційними потоками. Управління закупівлями посідає центральне місце в структурі логістичної системи, так як є першою фазою виробництва. Концепція управління закупівлями на основі логістичного підходу забезпечує організаційну, економічну, технологічну й інформаційну єдність потокових процесів та дозволяє значно знизити витрати.

Серед вчених, роботи яких присвячені дослідженню концепцій і методів логістики, необхідно відмітити російських - Б.О. Анікіна, О.М. Гаджинського, Л.Б. Міротіна, Ю.М. Неруша, українських - А.Г. Кальченко, Є.В. Крикавського. Основні положення логістики відображені в роботах таких зарубіжних вчених, як М. Мескон, М. Едоус, Д. Бауерсокс та інші.

Більш поглиблених досліджень вимагають питання уточнення сутності логістичного управління запасами в підсистемі закупівель, ефективності використання логістичних концепцій і методів в управлінні підприємством, інтеграція стратегічного маркетингу та логістики, облік логістичних витрат, гармонізація матеріального потоку в підсистемі закупівель.

Необхідність рішення цих питань обумовила вибір теми дослідження, мету, структуру і задачі магістерської роботи.

Ціль та завдання дослідження. Метою магістерської роботи є теоретичне обґрунтування та розробка концепції моделювання логістики постачання виробничого підприємства та на цій основі підвищення ефективності, організаційно-економічної стійкості та конкурентоспроможності підприємства за рахунок мінімізації витрат. Для досягнення цієї мети в роботі поставлено та розв'язано наступні задачі:

- розробити структурно-функціональну схему моделювання процесу закупівлі на виробничому підприємстві;

- визначити концептуальні положення моделей управління закупівлями та адаптація їх на виробничому підприємстві;

- розробити алгоритм ефективного управління процесом закупівель виробничого підприємства на базі системи моделей логістики та їх взаємозв'язків;

- реалізувати сформовані концептуальні засади щодо управління закупівельною діяльністю та виходячи з цього розробити практичні рекомендації щодо прийняття ефективних тактичних управлінських рішень на виробничому підприємстві.

Наукова новизна магістерської роботи. Здійснена постановка та вирішення актуальної задачі використання моделей логістики для управління закупівельної сферою. При цьому отримані результати мають істотну наукову новизну.

Вперше побудовано алгоритм ефективного управління процесом закупівель та адаптовано до умов його застосування на виробничому підприємстві. Створена концептуальна модель структури логістичної системи закупівель, що розкрило взаємозв'язки між ланками логістичного ланцюга та сутністю логістичного управління на підприємстві.

Дістало подальшого розвитку концептуальні підходи щодо визначення оптимальної політики закупівель на виробничому підприємстві, що засновані на методах і моделях логістики, що в цілому дозволить підвищити ефективність виробничого процесу та скоротити сумарні.

Удосконалено процес управління запасами в системах закупок на основі використання методу АВС - аналізу.

Практичне та теоретичне значення дослідження полягає в тому, що

Практична значимість роботи полягає в тому, що

Апробація результатів магістерської роботи. Основні положення і результати магістерської роботи доповідалися й обговорювалися на ____Науково - практичній конференції у Запорізькій державній інженерній академії, 2006р.

Об'єкт дослідження: моделі логістики підсистеми закупівель.

Предмет дослідження: сфера закупівельної діяльності виробничого підприємств.

Структура роботи обумовлена її цілями та задачами і складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел.

У вступі обґрунтована актуальність дослідження, визначені його мета та задачі, об'єкт і предмет дослідження.

У першому розділі - “Логістичне управління процесом закупівель на виробничому підприємстві” - сформульовані основні принципи, цілі та задачі логістичного управління на підприємстві, визначено місце логістики постачання на виробничому підприємстві та описані основні інструменти прийняття рішень логістики.

У другому розділі - “Концептуальні засади управління процесом закупівель на виробничому підприємстві” - розроблена концептуальна модель оптимальної політики закупівель на виробничому підприємстві, описані основні моделі управління запасами в системі закупок.

У третьому розділі - “Алгоритм ефективного управління процесом закупівель на виробничому підприємстві” - розроблено алгоритм управління процесом закупівель для визначення оптимальної політики закупівель щодо кожного закупівельного матеріалу та адаптовано до умов його застосування на виробничому підприємстві.

1. Логістичне управління процесом закупівель на підприємстві

1.1 Причини та розвиток логістики

Загострення конкуренції на світових ринках змушує впроваджувати логістику в практичну діяльність підприємств для підвищення конкурентоспроможності організацій. Основний в недалекому минулому фактор масштабності виробництва себе вичерпує, як показує японський досвід, коли дрібносерійне виробництво також може бути досить ефективним. Настав час, коли стратегія розвитку багатьох провідних фірм будується не на високих, а на „помірних” темпах економічного зростання, оскільки стало очевидним, що неоптимальні витрати компенсувати темпами росту не вдасться. Актуальність впровадження логістики підтверджується зростанням її ролі у формуванні валового внутрішнього продукту в розвинутих країнах; у формуванні часу перебування матеріалів на підприємстві та в дистрибуції; у відношенні, що один відсоток скорочення витрат на виконання логістичних функцій еквівалентний 10% приросту обсягу збуту.

У промислово розвинутих країнах формується відповідний інструментарій, уніфіковані логістичні рішення, оскільки повсюдно в сучасних умовах підтверджується теза, що виробничий процес досить істотно реагує на помилки логістики. Адже, коли необхідні матеріали та інформація не будуть вчасно і повністю отримані, то найкращі виробничі системи не зможуть функціонувати. XXI століття актуалізує значення логістики не тільки як концепції управління, але і як філософії управління. Водночас у більшості країн, серед яких і Україна, логістика все ще знаходиться у фрагментарній фазі, тобто поширені лише логістичні рішення, що стосуються прогнозування попиту, закупівлі, планування матеріальних потреб, планування виробництва, створення запасів, складування, планування дистрибуції, транспортування, опрацювання замовлень, системи пакування, обслуговування клієнта. Значно рідше використовується логістична концепція для управління матеріальними потоками в цілісному вигляді в окремих функціональних сферах (транспортування, складування тощо) чи фазах трансформації ресурсів (постачання, виробництво, збут, перероблення відходів тощо), не кажучи вже про концепцію логістики в межах всього підприємства. Піонерами логістики в економіці України на сучасному етапі переважно є підприємства з іноземними інвестиціями. У разі участі іноземного партнера як стратегічного інвестора такі підприємства функціонують, здебільше, на засадах логістичної системи. Це створює реальні передумови поетапної логістичної інтеграції учасників логістичного ланцюга постачання та учасників мережі дистрибуції в міжорганізаційній логістичній системі і на їх основі повної логістичної інтеграції учасників ланцюга поставок (від первинного джерела ресурсів до кінцевого споживача). Власне так найбільшою мірою можна створити ефект синергії -- ефект „взаємного підсилення елементів системи”.

Логістика - це наука про оптимальне управління матеріальними, інформаційними та фінансовими потоками в економічних адаптивних системах із синергічними зв'язками.

Серед вчених, роботи яких присвячені дослідженню концепцій і методів логістики, необхідно відмітити російських - Б.О. Анікіна, О.М. Гаджинського, Л.Б. Міротіна, Ю.М. Неруша, українських - А.Г. Кальченко, Є.В. Крикавського. Основні положення логістики відображені в роботах таких зарубіжних вчених, як М. Мескон, М. Едоус, Д. Бауерсокс та інші.

Головною причиною інтенсивного розвитку логістики на сучасному етапі є її потенціал щодо істотного зниження сукупних витрат, прискорення просування матеріального потоку, підвищення рівня обслуговування клієнтів, акумульований у так званому синергічному ефекті.

Головним загальним завдання логістики є досягнення з найменшими витратами максимальної пристосованості підприємства до ринкової економіки, підвищення на ринку власної частки та одержання переваг перед конкурентами; а саме: оптимізація фізичних потоків майна; вдосконалення інформаційних процесів і процесів прийняття рішень; утримання оптимальних майнових запасів; синхронізація інфраструктури логістичних процесів; оптимізація витрат логістичних процесів.

Етапи розвитку логістичного управління у взаємозв'язку із цілями та масштабами об'єкта управління наведені у таблиці 1.1.

Таблиця 1.1.

Етапи розвитку логістичного управління

Сутність етапу	Цілі	Дії / системи
1. Фрагментарне, в межах підприємства	1.1. Мінімізація запасів в постачанні, у збуті. 1.2. Елімінація запасів в постачанні, у збуті.	DRP, MRP JIT
2. Інтегроване на рівні підприємства	2.1. Оптимізація запасів на підприємстві	JIT+DRP II Інтегроване управління запасами підприємства
3. Інтегроване на рівні ланцюга поставок	3.1. Мінімізація рівня запасів. 3.2. Максимізація рівня обслуговування споживача.	Управління запасами в ланцюгу поставок. Управління часом виконання замовлення QR, ECR
4. Логістично зорієнтоване управління підприємством	4.1. Формування конкурентних переваг. 4.2. Підвищення прибутковості капіталу. 4.3. Формування економічного потенціалу.	Стратегічне логістичне управління. Операційне логістичне управління.

1.2 Інтеграція стратегічного маркетингу і логістики

На сучасному етапі розвитку стратегічний маркетинг і логістика активно інтегруються у формі єдиної концепції маркетингово-логістичного управління. Результатом такої інтеграції можна вважати, по-перше, мінімізацію загальних витрат при заданому рівні обслуговування клієнта, по-друге, максимізацію корисності маркетингу і логістики (формальної корисності, корисності володіння, корисності місця і часу), по-третє, прискорення матеріального потоку, а відтак підвищення реакційної здатності економічних систем, побудованих на логістичних засадах, активізуючи таким чином базові чинники конкурентних переваг.

Така інтеграція має відбуватися на всіх ієрархічних рівнях у стратегічному та операційному аспектах і це гарантуватиме повноцінне розширення маркетингової концепції задоволення потреб клієнта відповідною логістичною концепцією у вигляді формули „7R” (відповідний продукт, відповідна кількість, відповідна якість, відповідний час, відповідне місце, відповідна інформація, відповідна вартість реалізації замовлення).

Успіх інтеграції стратегій маркетингу і логістики залежить від конкретних умов здійснення вибраної стратегії конкуренції стосовно зовнішнього та внутрішнього середовища підприємства (формування логістичних кооперацій, логістична побудова постачання та дистрибуції, гармонізація інформаційного забезпечення, гармонізація транспортно-складської, пакувальної, маніпуляційної, комісійної інфраструктури тощо).

Синергічний ефект інтеграції маркетингу і логістики в управлінні підприємств, кооперації підприємств (логістичних систем, логістичних ланцюгів) може бути відстежений в причинно-наслідковому зв'язку: стратегія конкуренції > маркетинг-mіх > логістика-mіх > корисність-mіх. Кожна ланка поданого ланцюга виконує свою особливу функцію у формуванні мінімальних сукупних витрат, оптимального рівня логістичного сервісу, максимальної корисності товару чи послуги для споживача і це узгоджується із стратегічними цілями підприємства. Ланка реалізує функції за допомогою певних інструментів. Для маркетингу-mіх такими інструментами є товар, ціна, просування, збут, обслуговування; для логістики-mіх -- це замовлення, транспортування, складування, пакування, формування запасів, логістичне обслуговування; для корисності - mіх - це формальна корисність, корисність володіння, корисність часу, корисність місця, корисність інформації, корисність додаткового сервісу.

Варіантом реалізації інтегрованого маркетингово-логістичного управління є втілення його інтегрованих принципів в певній ієрархічній економічній системі, що функціонує як логістична система. Функціональними сферами логістичного управління підприємством є: оптимізація фізичного переміщення матеріалів (формування стратегії, комп'ютерне моделювання та імітація, інтеграція логістичних процесів з допомогою організаційних змін, операційні дослідження логістичних ланцюгів, багатокритеріальна оптимізація); покращення інформаційних процесів (впровадження сучасних інформаційних технологій, автоматична ідентифікація, сучасна технологія обробки замовлень, електронний обмін інформацією); утримання оптимальних матеріальних запасів (синхронізація переміщення з управлінням запасами, впровадження сучасних концепцій управління запасами, підвищення логістичного сервісу (надійність, якість, еластичність поставок)); синхронізація інфраструктури логістичних процесів (координація замовлень споживачів із транспортно-складськими та пакувальними процесами, синхронізація роботи внутрішнього та зовнішнього транспорту, пристосування систем автоматичної ідентифікації, інформаційних процесів до потреб логістичного ланцюга); управління загальними логістичними витратами (мінімізація сукупних витрат, впровадження методів контролінгу, ефективне використання просторовочасового потенціалу).

Об'єктивною підставою створення логістичних систем є реалізація синергічного ефекту, який може проявлятися, по-перше, у загальному прискоренні матеріального потоку, що є адекватним прискоренням реакції на бажання клієнта, по-друге, в зменшенні сукупних витрат за рахунок усунення конфліктів часткових витрат, по-третє, в підвищенні рівня логістичного сервісу (рівня та якості обслуговування), що адекватно збільшенню додаткової вартості (корисності) для клієнта, а відтак формуванню додаткових конкурентних переваг. Названі три складові синергічного ефекту реалізуються відповідно в процесі трансформації матеріального потоку, параметрами якої є зміна часу, зміна простору, зміна кількості, зміна якості, зміна транспортно-складських та маніпуляцій них властивостей, зміна інформації.

1.3 Організація процесу закупівель матеріальних ресурсів на підприємстві

стратегічний маркетинг логістика матеріальний

Логістика розподіляється на функціональні сфери: закупівельна, виробнича, збутова, складська, а також транспортна, що є їх складовою. Розглянемо логістику постачання, яка є першою фазою виробничого підприємства (рис. 1.1).

Логістика постачання, охоплює сферу матеріально-технічного постачання підприємства і включає зовнішнє транспортування матеріалів, сировини, складових частин, їх складування на підприємстві та відповідне переміщення до першого місця виробничого складування в процесі виготовлення.

Ґрунтуючись на загальному визначенні логістики підприємства, під логістикою постачання розуміють комплексне планування, управління та фізичне опрацювання потоку матеріалів, сировини, покупних частин та відповідного інформаційного потоку в процесі їх переміщення від постачальників у сферу початкового виробничого складування з метою оптимізації витратних та часових характеристик процесів.

Основна ціль логістики постачання полягає в забезпеченні заготівлі матеріалів та покупних частин відповідно до програми виробництва (терміну, кількості, якості, асортименту) з мінімальними витратами. Цьому сприятиме реалізація окремих функціональних цілей, а саме:

- попередні замовлення для своєчасного поставляння матеріалів та частин;

- комісійне складування матеріалів та частин для виробництва за системою “точно, своєчасно” на складі постачальника за найнижчими загальними витратами;

- постійне використання єдиних контейнерів протягом тривалого виробництва;

- мінімізація зовнішньовиробничих та внутрішньовиробничих витрат у сфері постачання;

- мінімізація запасів матеріалів та частин;

- досягнення постачання “за вимогою” для скорочення часу реакції на бажання клієнта;

- гарантія бездефектного складування частин та мінімізація витрат на вхідному контролі;

- зниження кількості частин, що закуповуються;

- мінімізація складських витрат на матеріальному складі.

Для реалізації окремих цілей постачання передбачається здійснення відповідної системи фазових логістичних функцій. У сфері постачання такими логістичними функціями є:

- визначення потреби в матеріально-технічному постачанні;

- розміщення замовлень матеріалів, частин у постачальників;

- закупівля та надходження матеріалів;

- утримання та поповнення запасів у постачанні;

- складування матеріалів, частин;

- транспортування зовні і всередині підприємства;

- заготівля через виготовлення матеріалів, частин;

- маркетинг постачання;

- комісування матеріалів, частин.

Рис. 1.1. Загальна схема виробничої логістики в структурі підприємства

Система логістичних функцій формується в процесі аналізу причинно-наслідкового зв'язку в ланцюзі: мета логістики підприємства - мета логістики постачання - основні та окремі цілі логістики постачання - складові логістичного процесу в постачанні - логістичні функції в постачанні. Так, мінімізація загальних витрат в постачанні, в тому числі за рахунок мінімізації транспортних витрат. Останнє вимагає оптимальних рішень щодо вибору транспортних засобів та транспортних технологій, а це становить зміст однієї з логістичних функцій у постачанні.

При виборі стратегії постачання підприємства спираються на висновки фінансового аналізу і оцінки логістичних ризиків. (рис. 1.2.)

Рис.1.2.Стратегія постачання матеріальними ресурсами

При формуванні політики в області матеріально-технічного забезпечення підприємства найчастіше виходять із наступних пріоритетів: конкурентоспроможність постачальників і цінових знижок при багаторазових замовлень одному продавцеві; пріоритету оборотності по відношенню до витрат шляхом скорочення часу доставки або розміщення запасів.

Традиційне вирішення проблеми вибору постачальника полягає у виборі джерела постачання, яким зазвичай може бути виробник або посередник, що функціонує в дистріиуційній мережі з обслуговування виробника (власний чи контрактний). Загальна оцінка таких джерел постачання, їх переваги та недоліки подані у табл. 1.2.

Комплексне оцінювання джерел постачання зорієнтовує на використання як постачальника безпосереднього виробника за досить великих стабільних потреб матеріалів і гуртову базу за відносно невеликих потреб стандартних матеріалів. Однак точніша процедура вибору джерела постачання вимагає використання методу багатокрітеріального оцінювання. Такий метод багатокрітеріального оцінювання постачальників може бути реалізований за кількома сценаріями. Загалом обєктивізація узагальнувального оцінювання постачальника може здійснюватись двома шляхами або їх комбінацією:

- введенням вагових коефіцієнтів щодо оцінок за окремими критеріями;

- деталізацією окремих критеріїв частковими показниками оцінки;

Типова структура критеріїв повинна надати можливість комплексного оцінювання кожного джерела щодо: ціни; якості; характерних параметрів доставки (терміну, надійності, гнучкості тощо); додаткових (сервісних) послуг.

Деталізація дає змогу уникнути необхідності встановлення “ваги” кожного критерію, оскільки цю функцію виконують показники структурованого критерію, які входять до загальної оцінки безпосередньо оцінювання за 5-бальною шкалою.

Таблиця 1.2.

Загальна оцінка джерел постачання

Критерії	Оцінювання джерела
	Виробник	Гуртова база
	Абсолютна	Відносна	Абсолютна	Відносна
Ціна поставки	Збутова ціна виробника		Гуртова ціна
Транспортні витрати	Витрати постачальника		Витрати отримувача
Якість матеріалу	Спеціальні вимоги		Типові вимоги
Імідж постачальника	Оцінка замовника	?	Оцінка замовника	?
Гнучкість поставки	Мала, обмежена виробничими можливостями		Значна, обмежена наявними запасами
Умови оплати	Можливість пільгового режиму		Неможливість пільгової оплати

Вибір перспективного постачальника з огляду на динаміку товарних ринків є основним завданням, при цьому треба керуватися вимогами змін у стратегії постачання в напрямку “концентрованого джерела”. Це означає, що придатність постачальника визначатиметься не тільки ціновими факторами, але й довготерміновістю постачання, перспективністю щодо гарантії кількісного і якісного розвитку частин і вузлів, їх наступного перероблення. Подібні вимоги існують і для постачальників сировини.

За цих умов для оцінки постачальників та їх подальшого вибору придатним може бути не типовий, а обгрунтований багатокритеріальний підхід. Його використання вимагає реалізації такого алгоритму:

- формування систем можливих суттєвих критеріїв (етап 1);

- формування безконфліктної системи критеріїв (етап 2);

- оцінювання важливості (“ваги”) кожного критерію (етап 3);

- оцінювання кожного постачальника за вибраними критеріями (етап 4);

- розрахунок інтегрального критерію та вибір постачальника (етап 5).

Зауважимо, що прийняття за основу лише типових критеріїв спрощує алгоритм вибору постачальника, охоплюючи лише етапи 3, 4 і 5.

Оцінку кожного постачальника за обраними критеріями здійснимо експертним методом. Експертні оцінки даються за десятибальною шкалою так, що, наприклад, низька ціна оцінюється великою кількістю балів, а велика відстань до постачальника - малою кількістю балів. Експерти можуть оцінювати за трьома варіантами:

- однозначна (очікувана) оцінка;

- максимальна (оптимістична) Кмах та мінімальна (песимістична) Кмін оцінки та її очікуване Коч значення, розраховане за формулою:

Коч = 3Кмін + ;

- максимальна (оптимістична) Кмах, найбільш вірогідна Кn.b. та мінімальна (песимістична) Кмін оцінки та їх очікуване значення, розраховане за формулою:

Коч = Кмін + 4К n.b. + .

У ДОДАТКУ 1 наведені ідентифікаційні оцінки критеріїв постачальника.

На підставі проведеного аналізу постачальників, необхідно прийняти рішення про вибір стратегії постачання: тобто використовуються послуги одного або декількох постачальників.

Просте практичне правило говорить, що постачальник не повинен здійснювати більше 20-30 % усього бізнесу з одним клієнтом.

Рішення про розділ замовлення серед декількох постачальників ґрунтується на двох основних методах: рівномірний поділ замовлення; розміщення більшої частини замовлення в кращого постачальника, а іншу частину - в одного або більше джерел постачання.

На вибір постачальника суттєвий вплив здійснюють результати роботи згідно з вже укладеними договорами. Оцінку постачальників потрібно проводити не тільки на стадії пошуку, але й у процесі роботи з вже відібраними постачальниками.

Тому деякі підприємства проводять моніторинг діяльності своїх постачальників, щоб переконатися в тому, що ті продовжують надавати задовільні послуги. Переважно це виконується неформально, як суб'єктивний аналіз, але підприємство може також прибігати і до більш складних показників, кількісно вимірюючи кожен аспект діяльності постачальників.

Для оцінки вже відомих постачальників часто використовують методику ранжирування. За допомогою якої розробляється спеціальна шкала оцінок, що дозволяє розрахувати рейтинг постачальника.

Оскільки під час вибору постачальника вирішується багатокрітеріальна задача оптимізації розв'язку з нерівноцінними критеріями, то необхідно оцінити і розставити їх за ступенем важливості для підприємства.

Для визначення пріоритетності окремих критеріїв, за якими передбачається вибирати постачальників, застосовують методи експертних оцінок.

У формалізованому виді рейтинг R постачальника визначається вираженням:

R = ,

де n - кількість показників оцінки рейтингу постачальника;

ki - значущість показника;

ci - бальна оцінка величини показника, забезпечувана даним постачальником.

Необхідно визначити, що навіть при повній довірі до адекватності отриманих оцінок ранжирування постачальників відповідно до їх рейтингів є лише підсобною інформацією для особи або осіб, що приймають рішення про вибір постачальників.

1.4 Інструменти прийняття рішень в логістичних системах

До інструментарію логістики слід віднести прийоми та спеціальні методи прийняття оптимальних логістичних рішень стосовно об'єктів визначеної логістичної системи. Загальним для всіх використаних методів і прийомів є те, що вони не повинні суперечити базовій характеристиці концепції логістики -- методу системного підходу. Умовами, що визначають існування оптимального логістичного рішення в межах певної системи, є такі (наявність хоч би однієї з названих):

- складова логістичних витрат (принаймні одна), яка належить до категорії постійних, тобто незалежних від чинника, прийнятого за інструмент зміни параметрів логістичного рішення (чинника-регулятора);

- конфлікт цілей (тобто складових витрат) в реалізації загальної цілі під час прийняття оптимального логістичного рішення;

- нерівномірність змісту і структури функціонування об'єкта логістичних рішень, тобто наявність нелінійної залежності між чинником-регулятором і результуючим параметром;

- неоднозначність (неоднакова точність, правдоподібність) прогнозу очікуваного стану реалізації логістичного рішення.

Фактори, які впливають на основні логістичні рішення в системі постачання, представлені на рис.1.3.



Рис.1.3.Фактори, які впливають на основні логістичні рішення

До інструментарію логістики відносять:

- метод встановлення економічної величини замовлення, відомий як "формула Вільсона". Аналогічний підхід може бути застосований до визначення оптимальної партії виробництва, оптимальної партії поставки, оптимальної величини готівки тощо;

- метод дослідження кількісно-вартісних зв'язків (АВС - аналіз), що грунтується на "правилі Парето", відомий як інтегральна крива концентрації Лоренса. АВС - аналіз використовується у разі оптимізації систем управління запасами, формуванні товарної політики тощо. Метод АВС - засіб формування і контролю за станом запасів, який заключається у тому, що уся номенклатура запасів поділяється на три нерівнозначних групи на підставі деякого формального алгоритму. В основу методу АВС покладено так зване правило Парето. Відповідно до методу Парето безліч керованих об'єктів поділяється на дві неоднакові частини (80 / 20). Широко розповсюджений у логістиці метод АВС пропонує глибший поділ - на три частини. За цим методом уся номенклатура матеріальних ресурсів розташовується в порядку убування сумарної вартості усіх позицій на складі. При цьому ціну одиниці продукції помножують на загальну кількість та складають список в порядку убування добутку. Далі підрозділяють усі позиції номенклатури на три групи - А, В та С. Група А (10 відсотків номенклатурних позицій) нечисленна, поєднує найбільш активні у вартісному вираженні види запасів. Позиції групи А складають до 70 відсотків вартості використання і повинні контролюватися за допомогою поточного моніторингу. До групи В відносять позиції номенклатури, що займають середнє положення у формуванні запасів складу, тобто це запаси середньої активності. Вибіркові позиції контролюються в поточному порядку наступні 20 відсотків номенклатури. Група С (70 / 10 %) включає позиції номенклатури, які складають більшу частину запасів; на них необхідна незначна частина фінансових коштів, вкладених в запаси. По позиціям групи С не ведеться поточний облік, а перевірка наявності здійснюється періодично; розрахунки оптимального розміру замовлення і періоду замовлення не виконуються.

Віднесення до груп А, В,С здійснюються за розрахунковим показником:

, ( )

де індекси “j” i “j-1” означають відповідно граничні значення цих показників двох суміжних груп ( А і В, В і С). Для групи А значення показників з індексом “j-1” дорівнюють “0”.

Для номенклатурних позицій класу A рекомендуються наступні правила.

1. Часта оцінка прогнозу і методу прогнозування. Любою побудований прогноз несе деяку помилку. Чим дорожче і дефіцитнєє номенклатурна позиція, тим дорожче обходяться ці помилки. Як наслідок, даний правило означає уважне ставлення до методів побудови прогнозів потреби в номенклатурних позиціях, моніторинг точності реалізації вже побудованих прогнозів.

2. Частий, наприклад щомісячний, циклічний підрахунок запасів із жорсткими допусками. Неприпустимо скільки-небудь істотне відхилення даних про запаси, зафіксованих в інформаційній системі, від даних відповідно до проведеного підрахунку (який можна назвати ще поточною інвентаризацією). Кожне відхилення, що перевищує установлений жорсткий допуск, повинне розслідуватися на предмет з'ясування його причин. При цьому необхідно відзначити, що має сенс проводити і традиційну повну інвентаризацію раз у рік чи раз у півроку.

3. Щоденне відновлення даних у базі даних. Тобто для таких номенклатурних позицій необхідне використання системи з безупинним відновленням даних про запаси.

4. Частий розгляд вимог попиту, розмірів партій, страхового запасу, що звичайно має результатом відносно невеликі розміри замовлень (партій). Необхідно ретельне відстеження всіх параметрів планування, виявлення реальних потреб у номенклатурних позиціях. Прагнення до невеликих розмірів партій може бути продиктовано можливістю зниження як прямих, так і схованих витрат, зв'язаних зі збереженням виробів у запасах.

5. Ретельне відстеження і скорочення тривалості циклу. Чим коротше тривалість циклу, тим нижче потреба в оборотних коштах. І тому що основну частку потреби формують запаси номенклатурних позицій класу A (принаймні в частині оборотних коштів у запасах сировини, незавершеного виробництва і готової продукції), те управління тривалістю циклу для них окупається сторицею.

Для номенклатурних позицій класу B застосовуються ті ж міри, що і для номенклатурних позицій класу A, але рідше і з великими прийнятними допусками.

Для номенклатурних позицій класу C сформульовані наступні правила.

1. Основне правило: вироби повинні бути в наявності. Буде недобре одержати зрив виконання плану чи збуту виробничого плану (тому що дефіцит позицій класу C може зірвати плани збуту і по позиціях класу A, у які ці вироби класу А входять як компонент) через недостачу дешевих номенклатурних позицій, збереження запасів яких, що нехай навіть перевищують обсяг звичайних потреб підприємства, не спричиняє скільки-небудь істотний ріст витрат збереження і потреби в оборотних коштах. Можна ще висловитися так: запасів виробів класу C може бути більше, ніж потрібно, але не повинно бути менше, ніж необхідно.

2. Проста фіксація даних чи узагалі відсутність фіксації даних у базі даних; можливе використання для контролю обсягу запасів процедури періодичного огляду. Може застосовуватися система з періодичним відновленням даних у системі, або дані номенклатурні позиції виводяться за границі MRP-системи взагалі.

3. Великі розміри партій (замовлень) і великий страховий запас. Великі партії не спричиняють істотних витрат, зв'язаних із збереженням запасів номенклатурних позицій класу C, тому має сенс заощаджувати переважно на підготовчих витратах, замовляючи багато.

4. Збереження на територіях, негайно доступних для персоналу, що використовує ці номенклатурні позиції у виробничому процесі. Це спрощує процедуру відпустки запасів у виробництво й усуває зайву бюрократичну паперову роботу, що також тягне за собою значні витрати.

5. Нечастий підрахунок запасів (раз у рік чи у півроку) із великими прийнятними допусками ( наприклад, зважування замість підрахунку).

Таким чином, диференціація матеріалів, що закуповуються, на АВС - групи та оптимізація обсягу партії закупівлі в сполученні з оптимізацією контролю над кожною групою покликані підвищити ефективність керування запасами на підприємстві.

Використання АВС - методу до аналізу запасів, може бути доповненим ХYZ - аналізом, що дозволяє класифікувати запаси за 9-ма групами (3 х 3), а не за трьома, як це окремо в методах АВС чи ХУZ. Така поглиблена класифікація дозволяє відповідно структурувати логістичні стратегії стосовно кожної з груп (запасів), предметно "заземлюючи" співвідношення складових витрат запасів: витрат створення запасів, витрат утримання запасів та витрат вичерпання запасів. Група Х - майже стабільне (детерміноване) споживання, несталість випадкова (менше 20 відсотків щомісячно), тижнева передбачувальність (точність прогнозування) споживання частин, вузлів становить понад 95 відсотків; група У - споживання частин, вузлів характеризується несталістю, несталість споживання коливається у межах 20-50 відсотків щомісячно, тижнева передбачуваність споживання частин не менше 70 відсотків; група Z - стохастичне споживання, несталість споживання сягає більше як 50 відсотків щомісячно, тижнева передбачуваність споживання частин менша від 70 відсотків. Використовуючи ХУZ - аналіз у викладеному розумінні, виникає проблема кількісного оцінювання сталості (несталості), тобто мірила точності оцінок. За методом експертних оцінок користуються такими інтервалами оцінок (за десятибальною шкалою):

- група Х - стабільне споживання, висока точність прогнозу, оцінка 9-10 балів;

- група У - нестале споживання, середня точність прогнозу, оцінка 4-8 балів;

- група Z - стохастичне споживання, низька точність прогнозу, оцінка 1-3 бали.

Ознакою, на основі якої конкурентну позицію асортименту зараховують до групи Х, У або Z, є коефіцієнт варіації попиту 7 за цією позицією:

7 = *100 ( )

де хі - і-те значення попиту за оцінюваною позицією;

- середнє значення попиту за оцінюваною позицією за період n;

n - величина періоду, за який зроблено оцінку.

Стосовно кожної групи АВС - ХУZ - аналізу вимагається детальне обгрунтування політики запасів з тим, щоб оптимізувати системний результат. З цією метою дослідженню підлягають співвідношення складових загальних витрат.

Поєднання даних про співвідношення кількості та вартості АВС - аналізу з даними про співвідношення кількості та структури споживання ХУZ аналізу дозволяють отримати цінні інструменти планування, контролю та управління для системи постачання в цілому, і управління запасами зокрема;

- метод дослідження кількісно - імовірнісних зв'язків, відомий як ХУZ -аналіз, та його модифікація у поєднанні з АВС - аналізом, що використовується під час оптимізації спеціалізації виробництва, в управлінні запасами;

- метод кластерного аналізу, побудований на засадах багатофакторного аналізу, який використовується для вибору постачальників, перевізників, інших учасників логістичних процесів;

- методи оптимізації фізичного походження: метод центра ваги, метод гравітації, методи промислової динаміки тощо. Використовуються для: оптимізації дистрибуційної мережі (гравітаційне правило Рейлі), розміщення складів, виробництв, кількості рівнів складування ("правило квадратного кореня"), співвідношення між рівнями складування (принципи Форрестера);

- метод повних витрат (повної вартості), що використовується в модифікаціях при виборі виробничих, транспортних, складських, інформаційних, маніпуляційних, пакувальних технологій;

- метод формування зразків (еталонів) та похідні від нього. Відомий передусім як бенчмаркінг, використовується для розроблення стандартів логістичного обслуговування.

Розглянуті інструменти прийняття рішень в управлінні логістичними процесами є певною мірою методологічно типовими (універсальними) і це дозволяє їх адаптувати до різних сфер логістичної діяльності. Так, визначення оптимальної величини замовлення (модель, відома як формула Вільсона), визначення оптимальної партії виробництва, визначення оптимального рівня готівки на підприємстві (модель, відома як формула Баумоля) є результатом інтегрованої оптимізації такого зв'язку “Trade off”, коли одна складова витрат має тенденцію до пропорційного зростання, а інші складові -- тенденцію до гіперболічного спадання при збільшенні величини оптимізованого параметра.

Розглянемо деякі універсальні інструменти прийняття рішень в процесі управління закупівлями та запасами на підприємстві.

Матеріальне забезпечення - основа діяльності підприємства. В свою чергу ефективність постачання матеріальними ресурсами залежить від точки оцінки рівня необхідності підприємства в матеріалах. Цій рівень визначається не стільки прогнозом продаж закінчених виробів, скільки виробничою необхідністю, на яку постачання реагує поставками, необхідними як для виконання виробничих задач, так і для підтримки необхідного рівня матеріальних запасів.

Розміри поставок для задоволення виробничих потреб підприємства залежить від: плану випуску продукції за встановлений період часу, в якому вказано, що, коли і в якій кількості необхідно виготовити, щоб забезпечити необхідний об'єм реалізації своїх товарів; цій план визначає внутрішні потреби підприємства; специфікацій планових виробів; інформація про наявність матеріальних ресурсів в запасах і про відсутність комплектуючих, необхідних на початок планових строків.

На практиці підприємства найчастіше комбінують пряме постачання виробництва матеріальними ресурсами та їх поставки для підтримки запасів. Запаси грають роль буфера між пропозицією та попитом або між постачанням і потребами виробництва, забезпечивши цим не тільки безперервність роботи, але і зниження транспортних витрат.

Розглянемо мотиви утримання запасів:

Мотив 1: Здійснюючи закупівлю збільшеними партіями, виробник може отримати економію на закупівлі, користуючись гуртовими знижками. Водночас при цьому зростуть витрати утримання запасів, тому мотивом нагромадження запасів існує до моменту, коли отримана економія на закупівлі повністю компенсує зростання витрат утримання запасів.

Мотив 2: Здійснюючи закупівлю збільшеними партіями, виробник може досягти економії транспортних витрат за рахунок використання нижчих транспортних ставок при транспортуванні. Водночас при цьому зростатимуть витрати утримання запасів, тому мотивація збільшення партії закупівлі має місце, допоки економія транспортних витрат перевищує витрати утримання запасів, які зростають.

В цілому можна обґрунтовувати аналогічно до попереднього мотиву процес формування загального позитивного ефекту від збільшення партії закупівлі. Це, водночас, обумовлено і тим, що транспортні витрати -- одна з істотних складових кінцевої ціни на матеріали, півфабрикати, готові вироби. Тому економія під час транспортування може генеруватися і в постачанні матеріалів, і в процесі виробництва, і в дистрибуції кінцевих виробів.

Зауважимо, що в постачанні матеріалів часто складські витрати є малоістотні (відкриті склади), тому економія транспортних витрат може мати вирішальне значення при збільшенні партії закупівлі. Водночас економія транспортних витрат в дистрибуції при постачанні повністю завантаженими вагонами чи автомобілями істотно збільшується за рахунок скороченням часу поставки, а отже, і скороченням витрат утримання запасів "в дорозі", зниження витрат вичерпання запасів. Остання складова логістичних витрат є актуальною під час реалізації третього мотиву.

Мотив 3: У постачанні, виробництві чи збуті завжди існує небезпека відхилення (запізнення) реальних часових параметрів матеріального потоку від розрахункових (планових). В постачанні це небезпека пізньої поставки чи взагалі неможливості реалізації замовлення на матеріали і сировину, що може викликати істотні збитки у виробництві (зупинка виробництва) та в сфері дистрибуції як витрати вичерпання запасів. Відхилення (запізнення) розрахованого матеріального потоку в сфері виробництва та дистрибуції ставлять під загрозу виконання договірних зобов'язань, що трактується як витрати вичерпання запасів. Окрім того, сфера дистрибуції шляхом створення додаткових запасів (гарантійний або страховий запас) підвищує рівень обслуговування клієнта порівняно з конкурентами, досягаючи більшої просторово-часової доступності свого товару, а значить, зменшує витрати втраченого продажу (різновид витрат вичерпання запасів). Аналогічні залежності виникають при формуванні додаткових запасів в очікуванні зростання попиту на товар. В усіх названих випадках основою є залежність "Trade off" між витратами утримання запасів та витратами вичерпання запасів.

Мотив 4: Очікуючи некорисні відхилення зовнішніх чинників від прийнятих в розрахунках, таких як нестабільна політична ситуація (страйки, зміна правових норм), неефективна економічна ситуація (коливання валютних курсів, процентних ставок, інфляція), організації здійснюють додаткові закупівлі, створюючи додатковий -- спекулятивний запас. В результаті зростають витрати утримання запасів при ймовірному зменшенні економічних збитків від зменшення пропозиції матеріалів і сировини, зростання ціни на неї тощо (нестаціонарних витрат закупівлі), тобто при майбутньому зменшенні витрат закупівлі.

Мотив 5: Існування сезонності пропозиції та попиту вимагає відповідної сезонної реакції рівня запасів в постачанні та дистрибуції, що генерує в періоди активного зростання пропозиції/попиту зростання витрат утримання запасів, очікуючи в постачанні зниження витрат закупівлі та у виробництві зниження виробничих витрат. Отже, сезонність пропозиції мотивує збільшення закупівлі в сезон за низькими цінами та/або з низькими перевізними ставками, наприклад, влітку, коли доступний дешевший водний транспорт. Натомість сезонність попиту мотивує рівномірне помірне виробництво протягом всього періоду, щоб нагромадити запаси до сезону попиту, що означає низькі витрати виробництва та збільшені витрати утримання запасів.

Серед основних логістичних характеристик запасів необхідно відмітити наступне: замовлення в кількості, рівній мінімуму або приблизно до мінімуму в цілях скорочення витрат на збереження; відповідність ціни, по якій запаси включаються до готових виробів, ціні придбання; збереження з відносно малою вартістю; формування запасів одночасно з іншими матеріальними ресурсами в цілях економії коштів; використання запасів в декількох видах продукції; придбання великих партій вантажу в цілях зниження витрат на їх обробку і транспортування; високу ступінь невизначеності в дотримуванні умов поставок.

Якщо кількість моделей продукції невелика, а використовувані ресурси дорогі, доцільно здійснювати безпосереднє постачання виробництва невеликими партіями ресурсів, виключаючи запаси, однак це потребує значних зусиль по організації поставок.

Запаси сировини, матеріалів, що комплектують, і готової продукції представляють собою матеріальні цінності, що очікують виробничого чи особистого споживання.

Критеріями класифікації запасів можуть бути час і функція запасу.

Класифікація запасів по функції , що виконується, дозволяє розподілити виробничі і товарні запаси на декілька груп: поточні, підготовчі, страхові, сезонні і перехідні.

Поточні запаси забезпечують безперервність постачання виробничого процесу між двома постачаннями, а також організацій торгівлі і споживачів. Поточні запаси складають основну частину виробничих і товарних запасів. Їх величина постійно змінюється.

Підготовчі запаси (чи буферні запаси) виділяються з виробничих запасів при необхідності додаткової їхньої підготовки перед використанням у виробництві . Підготовчі запаси товарних засобів виробництва формуються в разі потреби підготувати матеріальні ресурси до відправлення споживачам.

Гарантійні запаси (чи страхові запаси) призначені для безупинного постачання споживача у випадку непередбачених обставин: відхилення в періодичності та у величині партій постачань від запланованих, зміни інтенсивності споживання, затримки постачань у дорозі. На відміну від поточних запасів розмір гарантійних запасів -- величина постійна. При нормальних умовах роботи ці запаси недоторканні.

Сезонні запаси утворюються при сезонному характері виробництва продуктів, їхнього споживання чи транспортування. Сезонні запаси повинні забезпечити нормальну роботу організації під час сезонної перерви у виробництві, споживанні чи в транспортуванні продукції.

Перехідні і технологічні запаси -- це залишки матеріальних ресурсів на кінець звітного періоду. Вони призначаються для забезпечення безперервності виробництва і споживання в звітному і наступному за звітним періоді до чергового постачання.

Класифікація за часом дозволяє виділити різні кількісні рівні запасів.

Максимально бажаний запас визначає рівень запасу, який економічно доцільний у даній системі управління запасами. Цей рівень може перевищуватися. У різних системах управління максимальний бажаний запас використовується як орієнтир при розрахунку обсягу замовлення.

Граничний рівень запасу використовується для визначення моменту часу видачі чергового замовлення.

Поточний запас відповідає рівню запасу в будь-який момент обліку. Він може співпасти з максимально бажаним рівнем, граничним рівнем чи гарантійним запасом.

Гарантійний запас (або страховий запас) аналогічний гарантійному запасу в класифікації по функції, що виконується запасом, і призначений для безупинного постачання споживача у випадку непередбачених обставин.

Таким чином, в більшості підприємницьких систем через причини, що були розглянуті вище, товари замовляються в кількостях, надлишкових стосовно необхідного на даний момент обсягу.

При цьому існують певні обмеження на розмір товарно-матеріальних запасів. Обмежником виступають витрати їх збереження. Тому виникає необхідність досягнення балансу між перевагами і недоліками, з одного боку, замовлення, а з іншого боку -- збереження товарів.

Цей баланс досягається вибором оптимального обсягу партій замовлених товарів, чи визначенням економічного (оптимального) розміру замовлення -- «economic order quantity» (EOQ), а також визначенням часу замовлення.

Метод встановлення оптимальної партії замовлення матеріалів, частин посідає в теорії логістики особливе місце як класичний приклад вирішення конфлікту цілей, що виражається у формі конфлікту взаємопов”язаних груп витрат (залежності типу “trade off”), знаходженням оптимального значення загальних витрат - мінімального рівня витрат. Величина оптимальної партії замовлення трактована в англійській літературі як економічна величина замовлення. Економічна величина замовлення (EOQ - Economic Order Quantity) за формулою Вільсона розраховується за таких умов:

...