Основні шляхи удосконалення продовольчого забезпечення навчального закладу ВВ МВС України

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Перехід України до ринкової економіки, нова суспільна економічна ситуація в країні, здійснили глибокий вплив на військову організацію Держави, серйозно відбилися на діяльності її оборонних структур. В сучасних умовах гостро стоїть проблема ефективного використання військово-економічних ресурсів, пошук та знаходження шляхів економічного забезпечення військ, що вимагає безвідкладного вирішення цілого ряду практичних і теоретичних задач, удосконалення форм і методів матеріального забезпечення. Серед них однією з самих актуальних виявилась проблема переходу України з жорстко централізованої економіки до економіки ринкового типу. Для органів продовольчого забезпечення це означає переміщення акценту їх діяльності зі сфери розподілу продовольства, що отримане централізовано, до проблеми децентралізованих заготівель.

Відомо, що заготівля продовольства це важливий елемент продовольчого забезпечення, який має багато спільного з громадським ринком, але в той же час йому притаманно багато специфічних рис, які пов'язані з особливостями економічного механізму його функціонування. Дані особливості обумовлені характером і призначенням військової продукції, що включають в себе специфіку воєнно-економічних відносин, а також зв'язків в системі ринкових відносин.

Роль і значення продовольчого забезпечення військ України в сучасних умовах постійно росте, а задачі продовольчої служби ускладнюються. Заготівля продовольства для військ відбувається в умовах, що характеризуються значною невизначеністю середовища, що пов`язана зі збільшенням можливих варіантів постачання продовольства з яких необхідно вибрати найбільш доцільний, а це пов`язано з витратами часу. В основі невизначеності середовища лежать розбіжність інтересів суб'єктів процесу заготівлі - постачальника продовольства та заготівельних органів внутрішніх військ МВС України (ВВ МВС України). Різноманітність інтересів суб'єктів ринку призводить до ускладнення процесів заготівлі продовольства. Для вирішення цих проблем треба проводити дослідження, що направлені на підвищення ефективності діяльності продовольчих служб військ в сучасних умовах.

Особливостями продовольчого забезпечення навчального закладу ВВ МВС України є:

- безпосередня участь курсантів у продовольчому забезпеченні (практичне навчання);

- місце розташування навчального закладу.

Метою даної роботи є постановка та дослідження шляхів удосконалення організації продовольчого забезпечення навчального закладу внутрішніх військ МВС України з урахуванням воєнно-економічних та ринкових факторів.

Дослідження задачі будується на методах воєнно-економічного аналізу, узагальнених показників ефективності постачання продовольства в умовах ринкової економіки.

Об'єкт дослідження: система продовольчого забезпечення навчального закладу ВВ МВС України.

Предмет дослідження: шляхи удосконалення продовольчого забезпечення навчального закладу ВВ МВС України.

Задачами дослідження у роботі є:

1. Аналіз факторів, що впливають на вибір форми управління постачанням матеріальних ресурсів.

2. Розробка методичних основ порівняльного оцінювання варіантів постачання продовольства.

3. Розробка методики розрахунку складових ефекту від здійснення постачання продовольства.

4. Розробка методики розрахунку показника витрат на здійснення варіанту постачання продовольства.

5. Розробка комп'ютерної програми вибору форм управління постачанням продовольства до навального закладу ВВ МВС України.

В першому розділі роботи розглянуті теоретичні основи вибору форм управління постачанням продовольства, а саме: загальні засади забезпечення військ продовольством; сутність моделей централізованого та децентралізованого управління постачанням матеріальних ресурсів; методичні підходи до вибору форм управління постачанням матеріальних ресурсів.

Другий розділ присвячений аналізу сучасних підходів до забезпечення продовольством внутрішніх військ МВС України, в ньому розглянуті: загальна схема організації забезпечення продовольством внутрішніх військ МВС України; характеристика централізованої форми управління постачанням продовольства; характеристика децентралізованої форми управління постачанням продовольства.

Третій розділ даної роботи представляє собою розробку методики вибору форм управління постачанням продовольства до навчального закладу ВВ МВС України і складається з опису: методичних основ порівняльного оцінювання варіантів постачання продовольства; розрахунку складових ефекту від здійснення постачання продовольства; методики розрахунку вартісних показників за варіантами постачання продовольства; комп'ютерної програми вибору форм управління постачанням продовольства.

1. Аналіз організації продовольчого забезпечення навчального закладу внутрішніх військ МВС України

1.1 Аналіз організації продовольчого забезпечення навчального закладу внутрішніх військ МВС України

Під організацією продовольчого забезпечення навчального закладу МВС України розуміється визначена система органів управління продовольчою службою та підпорядкованих їм закладів із запасами продовольства, техніки та майна, а також встановлені законодавчими положеннями порядок та правила діяльності продовольчої служби.

Задачами продовольчого забезпечення є:

- організація повноцінного харчування військовослужбовців з урахуванням умов несення служби за діючими нормами довольства та хлібопечення, організація довольства штатних службових тварин;

- своєчасна та повна реалізація обсягів поставок на продовольство фураж та майно продовольчої служби за укладеними договорами;

- розробка організаційно-мобілізаційних заходів по продовольчій службі;

- обрахування потреби, витребування обсягів поставок, заготівля, зберігання продовольства, техніки та майна;

- планування та забезпечення МВС України продовольством, технікою та майном, а також організація виготовлення і ремонту техніки та майна;

- проведення сезонних заготівель картоплі, овочей та сіна;

- організація правильного зберігання продовольства та майна в складах підрозділів МВС та своєчасне поповнення запасів;

- знаходження та використання місцевих ресурсів (децентралізована заготівля) продовольства та майна;

- обладнання їдалень та продовольчих складів сучасним технологічним та холодильним обладнанням, застосування сучасних засобів механізації;

- організація підсобного господарства;

- організація та ведення обліку, складання та надання органу забезпечення та з'єднанню заявок, звітів, зведень та донесень;

- витребування грошових коштів за кодом 1133 “продукти харчування”;

- систематичний контроль за веденням обліку, зберігання, витрачанням продовольства, фуражу, продукції підсобного господарства та використанням майна;

- організація експлуатації, утримання, технічного обслуговування та ремонту техніки і майна продовольчої служби;

- організація економічної роботи в продовольчій службі;

- організація і проведення спеціальної підготовки посадових осіб продовольчої служби;

- проведення необхідних заходів, які забезпечують захист продовольства та майна продовольчої служби від впливу сучасних видів високоточної зброї;

- здійснення постійного ділового зв'язку з організаціями торгівлі по питаннях торгового обслуговування військовослужбовців підрозділів МВС та членів їх сімей, організація роботи солдатських чайних (кафе).

Виконання завдань, покладених на продовольчу службу, здійснюється органами управління, в розпорядженні яких знаходяться: продовольчі бази та склади із запасами продовольства, техніки та майна, їдальня навчального закладу, військові хлібопекарні, ремонтні підприємства, підсобні господарства, військові школи молодших спеціалістів.

Продовольче забезпечення-один з основних видів матеріального забезпечення підрозділів МВС України. Від повного та своєчасного продовольчого забезпечення підрозділів МВС в значному ступені залежить їх бойова готовність, а тому й успіх виконання службово-бойових задач.

Головною задачею та кінцевою метою продовольчого забезпечення є повноцінне та високоякісне харчування особового складу, що визначає підтримання фізичних сил, витривалості, здоров`я курсантів та військовослужбовців і в кінцевому рахунку - високу боєздатність підрозділів МВС України.

Виконання цих задач досягається:

- плануванням забезпечення на науковій основі;

- визначенням потреби в продовольстві та техніки продовольчої служби;

- правильним вимаганням;

- своєчасною заготівлею продовольства, продуктів сезонних заготівель та правильною організацією його зберігання;

- своєчасною та повною видачею належного продовольства за нормами продовольчих пайків військовослужбовцям курсантам;

- організацією правильної експлуатації техніки та майна продовольчої служби в підрозділах навчального закладу та проведенням інших заходів.

Важливо при цьому здійснювати режим економії, вести поточний облік та складати періодичну звітність, проводити контрольно - ревізійну роботу, приймати участь у вихованні у військовослужбовців та курсантів почуття особистої відповідальності.

В цілому, продовольче забезпечення націлене на виконання задач бойової служби, на підтримання високої бойової та мобілізаційної готовності підрозділів МВС як в мирний, так і у військовий час.

Головними принципами продовольчого забезпечення є:

- централізація забезпечення. Головним джерелом забезпечення продовольством, технікою та майном продовольчої служби є централізовані ресурси держави, економіка держави, а в ній такі галузі, підприємства, які виготовляють і постачають підрозділам МВС матеріальні засоби.

- суворе нормування забезпечення продовольством та майном продовольчої служби. Дозволяє організувати повноцінне харчування всіх контингентів військовослужбовців, економно витрачати матеріальні та грошові засоби, які виділяються на продовольче забезпечення підрозділів МВС України.

- отримання продовольства від місцевих баз постачальників. Дозволяє зберегти якість продуктів, знизити втрати та скоротити пробіг автотранспорту.

- раціональне використання державних коштів, які виділені на закупівлю продовольства. Дозволяє проводити тендерні (конкурсні) торги на закупівлю продовольства у декількох постачальників, тобто закупити продовольство, яке задовольняє нас за якістю та має найменшу ціну.

На сучасному етапі реформування систем тилового забезпечення всіх військових формувань, забезпечення підрозділів продовольством здійснюється шляхом проведення тендерних торгів.

Тендерні (конкурсні) торги - поширена форма пошуку потенційних постачальників на основі конкурсного відбору їх письмових пропозицій у відповідності з раніше сформульованими критеріями оцінки. Тендерні торги проводяться у випадку, якщо потрібно закупити продовольство для забезпечення навчального закладу ВВ МВС України або налагодити довгострокові зв'язки між постачальником та споживачем. Тендерні торги вигідні як постачальнику, так і споживачу. Закупівля може здійснюватись шляхом таких процедур:

- відкритих торгів (тендерів);

- торгів з обмеженою участю;

- двохступеневих торгів;

- запиту цінових пропозицій (котирувань);

- закупівлі у одного постачальника.

Основним способом здійснення закупівель є застосування процедури відкритих торгів. Звичайно відкриті торги проводяться при розміщенні замовлень на поширені товари відносно нескладного обладнання та послуг, котрі можуть запропонувати багато фірм.

Під час здійснення закупівлі, очікувана вартість якої не перевищує суми, еквівалентної 30000 євро (для робіт 100000 євро ) не є обов'язковим застосування процедури відкритих торгів, а також норм Положення про порядок підготовки і проведення торгів (тендерів), що до обов'язкової публікації оголошення про здійснення закупівлі у “Віснику державних закупівель”, та подання звіту про результати здійснення проведення відкритих торгів, тендерні пропозиції мають право подавати всі заінтересовані виконавці за винятком тих, які пройшли відбір за процедурою попередньої кваліфікації.

Під час проведення торгів з обмеженою участю, тендерні пропозиції мають право подавати лише ті виконавці, які запрошені замовником взяти участь у процедурі закупівлі.

Застосування процедури торгів з обмеженою участю для закупівлі товарів, робіт і послуг, очікувана вартість яких дорівнює або перевищує суму 100 тисяч євро, потребує погодження з уповноваженим органом у встановленому ним порядку, крім випадку, коли процедура торгів з обмеженою участю застосовується після проведення попередньої кваліфікації учасників.

Закриті торги звичайно проводяться на постачання дороговартісного сучасного обладнання з високими технічними характеристиками і на складні підрядні роботи, що вимагають високої кваліфікації. Такі торги проводяться на постачання технологічного обладнання, на проведення дослідницьких чи проектних робіт, а також на спорудження комплексних, промислових та інших об'єктів.

Якщо порівняти відкриті та закриті торги, то відкриті дають можливість боротися за одержання замовлень набагато більшому числу фірм і консорціумів. Звичайно у відкритих торгах і перед кваліфікаційних торгах беруть участь до декількох десятків фірм, у закритих торгах число учасників скорочується до 5 - 7 фірм.

У разі коли на території свого регіону є достатня кількість кваліфікованих вітчизняних виробників товарів, виконавців робіт та послуг, що є предметом закупівлі, включено до переліку товарів, які в достатній кількості виробляються на території України, замовник може обмежитися участю у процедурі закупівлі виключно вітчизняних виробників.

Заходами захисту вітчизняного ринку є застосування 10-відсоткової преференційної поправки до ціни тендерної пропозиції вітчизняного виробника.

При проведенні торгів з обмеженою участю на закупівлю товарів та послуг, тендерна документація надсилається одночасно із запрошенням для участі у торгах.

За наданням тендерної документації закупівельний орган має право вимагати плату, яка не повинна перевищувати суми, необхідної для покриття витрат на підготовку такої документації та її розсилання. Претендент торгів має право звернутися до замовника за роз'ясненням щодо тендерної документації. закупівельний орган не пізніше ніж за три дні до закінчення строку подання тендерних пропозицій повинен дати відповідь на запит претендента.

Під час подання тендерної пропозиції претендент одночасно вносить тендерне забезпечення, розмір якого не повинен перевищувати одного відсотка очікуваної вартості продукції у разі проведення торгів на закупівлю робіт, та п'яти відсотків - у разі проведення торгів на закупівлю товарів чи послуг на умовах визначених тендерною документацією.

Закупівельний орган не повинен починати будь які переговори з виконавцем стосовно внесення зміни до змісту поданої тендерної пропозиції, включаючи зміни її ціни та коригувань тендерної пропозиції, але має право звернутися до претендентів за роз'ясненнями змісту їхніх тендерних пропозицій з метою полегшення їх розгляду, оцінки та порівняння.

У разі коли для визначення найкращої тендерної пропозиції використовуються критерії інші, ніж ціна, у тендерній документації має бути визначений (за можливістю) їх вартісний еквівалент або питома вага цих критеріїв у загальної оцінці тендерних пропозицій.

Процедура двоступеневих торгів застосовується у таких випадках:

- замовник не може скласти конкретний перелік товарів (робіт) або визначити вид послуг, а також якщо для прийняття оптимального рішення про закупівлю необхідно провести попередні переговори з виконавцями;

- всі тендерні пропозиції, подані виконавцями на відкриті торги, замовник відхилив через змову виконавців щодо ціни відповідного товару, робіт чи послуг, а також коли виконавці, які подали тендерні пропозиції, не відповідали вимогам, викладеним у тендерній документації;

- предметом закупівлі є здійснення наукових досліджень, експериментів або розроблень, надання консультаційних та інших спеціальних послуг.

Процедура двоступеневих торгів здійснюється у два етапи: на першому етапі всім виконавцям пропонується подавати попередні тендерні пропозиції, без зазначення ціни. Тендерна документація при цьому повинна лише передбачати пропозиції щодо технічних, якісних та інших характеристик предмета закупівлі, умови поставки, підтвердження професійної та технічної компетентності виконавців та їх відповідності кваліфікаційним вимогам.

Замовник проводить переговори з будь-ким із виконавців. Після отримання попередніх пропозицій замовник має право внести зміни до тендерної документації щодо технічних вимог та вимог до якості предмета закупівлі чи запропонувати нові характеристики та критерії оцінки пропозицій. Про зміну умов тендерної документації замовник інформує всіх виконавців під час надання їм запрошень до участі у другому етапі торгів.

В другому етапі замовник пропонує виконавцям, попередні тендерні пропозиції яких не було відхилено на першому етапі, надати остаточні тендерні пропозиції із зазначенням ціни.

Закупівля шляхом застосування процедури запиту цінових пропозицій (котирувань) для закупівель вже готових для вжитку товарів чи послуг, які не виробляються спеціально або за окремими специфікаціями замовника і для яких є постійно діючий ринок, та за умов, що вартість закупівлі не перевищує суму, еквівалентну 30 тисячам євро (для робіт - 40 тисячам євро).

Закупівля у одного постачальника - це процедура, відповідно до якої замовник укладає договір про закупівлю з виконавцем після проведення з ним переговорів.

Процедура закупівлі у одного постачальника застосовується замовником після погодження в установленому порядку з уповноваженим органом у разі:

- закупівлі творів мистецтва або закупівлі, пов'язані із захистом авторських прав;

- відсутності конкуренції (з технічних причин) на товари, роботи чи послуги, які можуть бути поставлені (виконані) тільки певним виконавцем, і при цьому немає альтернативи;

- потреби у здійсненні додаткових поставок первинним виконавцем, призначених для часткової заміни або розширення поставок, коли зміна виконавця може призвести до закупівлі обладнання або послуг, які не відповідають вимогам взаємозаміни з наявним обладнанням або послугами;

- необхідності проведення додаткових будівельних робіт, не включених у початковий проект, але які стали через не передбачувані обставини необхідними для виконання проекту за умови, що договір буде укладено з виконавцем цих робіт, якщо такі роботи технічно чи економічно пов'язані з головним договором. При цьому загальна вартість договору на додаткові роботи не повинна перевищувати 50 відсотків вартості головного договору;

- закупівлі товарів, робіт чи послуг, які у зв'язку з їх спеціальним призначенням становлять державну таємницю;

- укладення договору про закупівлю з переможцем архітектурного конкурсу;

- закупівель, які здійснюються за значно нижчими від ринкових цінами, що діють протягом дуже короткого строку;

- закупівлі послуг щодо виконання наукових досліджень та розробок, медичних та побутових послуг;

- виникнення нагальної потреби у здійсненні закупівлі у зв'язку з особливими економічними чи соціальними обставинами, яких замовник не міг передбачити.

Курс євро фіксується на день відправлення для публікації оголошення про проведення торгів але на день відправлення запрошень до участі в торгах (запрошення - у разі застосування процедури закупівлі у одного постачальника).

Замовник не має права ділити закупівлю товару, роботи, послуги на частини з метою уникнення проведення торгів.

Проведення тендеру включає наступні етапи:

- реклама;

- розробка тендерної документації;

- публікація тендерної документації;

- прийом та вскриття тендерних пропозицій;

- оцінка тендерних пропозицій;

- підтвердження кваліфікації тендерних торгів;

- пропозиція та присудження контракту.

Організація тендерних торгів - складна та багатопланова робота. Важливе значення тут має правильне оформлення тендерної документації.

Тендерна документація, як правило, має досить великий обсяг та виконує ряд важливих функцій, а саме:

- інструктує учасників торгів про процедуру торгів;

- дає опис товарів та послуг, які закупаються;

- встановлює критерії для оцінки пропозицій;

- визначає умови майбутнього контракту.

Оцінка тендерних пропозицій ведеться в суворій відповідності з критеріями, які приведені в тендерній документації. Основні правила процедури оцінки є такими:

- попереднє призначення членів тендерного комітету, які проводять оцінку пропозицій;

- розглядання тільки тих пропозицій, які відповідають вимогам, викладеним в тендерній документації;

- безумовне слідування оголошеним в тендерній документації процедурам оцінки;

- відсутність будь-яких переговорів з учасниками торгів.

Тендерний комітет складає звіт про оцінку тендерних пропозицій, в якому повинно бути показано, як оцінювались тендерні пропозиції, обґрунтовані причини пропозицій та надані рекомендації по присудженню контракту. Найчастіше головним критерієм для відбору пропозицій є найвища якість в поєднанні з мінімальною ціною.

Переможцем тендерних торгів визнається учасник, який надав найбільш вигідну, таку що відповідає кваліфікаційним вимогам тендерну пропозицію.

Оцінка пропозицій, які поступили до потенційного споживача, може вестись різними способами. Це може бути строго регламентований процес як при тендерних торгах або більш вільна процедура. Частіше всього основними критеріями для відбору пропозицій є найвища якість в поєднанні з мінімальною ціною, гарантії своєчасного та в повному обсязі забезпечення споживачів матеріальними ресурсами.

1.2 Аналіз вимог до продовольчого забезпечення навчального закладу внутрішніх військ

В країнах з ринковою економікою в основному застосовуються дві форми організації постачання матеріальних ресурсів, які функціонують на принципах логістики, - централізована та децентралізована. Кожній із вказаних форм може бути притаманна згрупована або розгалужена служба постачання та збуту. При згрупованій службі всі її підрозділи, які виконують окремі функції (постачання, збут, збереження запасів, перевезення і т.і.), знаходяться у веденні одного відділу. Для розгалуженої служби характерним є розгалуження лінійних підрозділів по двох або більше відділах.

Централізація є доцільною, якщо тільки вона не зковує ініціативу організацій, які входять в ту чи іншу фірму та які спеціалізуються на випуску окремих видів продукції. Головні переваги централізації управління службами матеріально - технічного забезпечення складаються із зниження витрат та створення умов для розробки єдиної заготівельної, збутової та транспортної політики фірм. Імпульсом до більш широкого застосування на фірмах західних країн централізованої форми організації управління матеріально - технічним забезпеченням стала переорієнтація виробництва на випуск товарів, які потрібні окремим категорія споживачів. Це призвело до зростання витрат, які пов`язані з реалізацією готової продукції.

Звичайно централізована форма управління постачанням матеріальних ресурсів застосовується на фірмах, які випускають однорідну продукцію та які мають невелику кількість підприємств, що розташовані в одному регіоні. Перевага децентралізованої форми управління надається на фірмах зорганізаціями, що розташовані в різних районах та які спеціалізуються на випуску одного або декількох видів продукції. Іноді використовується змішана форма управління. Вона зустрічається на фірмах з організаціями, які використовують різну сировину та матеріали і разом з тим великий обсяг поставок деяких з них.

Зменшення витрат обернення при централізації постачання матеріальних ресурсів досягається за рахунок того, що вона, сприяючи збільшенню партій товарів, що закуповують у постачальника, робить можливим більш широкий вибір останніх та створює умови для вигідного контрактування транспорту та отримання знижок на ціну товарів. При децентралізованій формі організації служб постачання та збуту виробничі відділення та організації фірми змушені робити закупівлі порівняно невеликого обсягу та нести через це істотні транспортні витрати.

Централізація постачання матеріальних ресурсів скорочує витрати обігу ще й за рахунок зменшення матеріальних запасів в кожному виробничому відділенні та підприємстві фірми, зменшення витрат на проектування та експлуатацію меншої кількості інформаційних контролюємих систем. В той же час підвищується координація робіт з іншими службами фірми, створюється підґрунтя для більш успішного вирішення конфліктів, які виникають між ними та встановлення більш дійового контролю за розподіленням та споживанням.

Разом з тим централізація управління постачанням матеріальними ресурсами викликає деякі складності. Це відноситься до тих фірм, в яких окремі організації та підрозділи несуть повну відповідальність за отримання прибутку. Володіючи автономією та піддаючись відносно менш жорсткому контролю з боку керівництва фірми, вони опасаються, що централізація в області постачання матеріальних ресурсів може привести до обмеження свободи їх вибору.

Типова схема централізованого управління матеріально-технічним забезпеченням без групування його служб застосовується, коли ті або інші підрозділи служб мають найбільше значення для діяльності компанії в цілому. Звичайно така схема притаманна фірмам з централізацією управління виробництвом всієї гами продукції, її контролю та збуту. Недолік цієї форми управління в тому, що в її межах достатньо тяжко досягнути повного взаємозв'язку при виконанні всіх задач, які стоять перед матеріально-технічним забезпеченням.

Так, в ній в якості окремої ланки виділена функція закупівель та організація транспортного забезпечення фірми, в задачу яких входить виконання кінцевих транспортних операцій з розвантаження товарів, що були закуплені та передаванню їх у складське господарство фірми. Особливістю даної системи є поєднання в межах виробничого відділу функцій по виробництву товарів, що випускає фірма та управління запасами. Необхідно відмітити, що рівень централізації, системи що розглядається дещо нижче в порівнянні з попередньою. Однак всі переваги єдиної системи організації виробничого процесу фірми та пов'язаного з ним управління запасами зберігаються і для даної системи.

При варіанті децентралізованого управління зі згрупованими службами матеріально-технічного забезпечення типова схема її організації зумовлює окрему відповідальність за забезпечення постачання та збут на кожному підприємстві фірми, яке спеціалізується на випуску окремих видів продукції. Ця схема зумовлює концентрацію функцій матеріального постачання в межах однієї служби кожної організації постачання, яке відповідає за той чи інший вид продукції. При умовах коли в концентрації таких функцій немає необхідності, застосовується децентралізована форма управління з розгалуженою службою матеріально-технічного забезпечення.

Наведений один з варіантів структурної схеми децентралізованого управління виробництвом та постачання матеріальних ресурсів. Система складається з трьох рівней. В безпосередньому підпорядкуванні вищого керівництва фірми знаходяться чотири підрозділи: які ведуть фінансові активи фірми та цінні папери, юридичну службу, кадрові питання та зв'язок з громадськістю. Ці підрозділи відображають функції, які покладені на апарат керівництва. Другий рівень управління складають функціональні підрозділи, які безпосередньо організують питання фінансування виробництва, дослідницькі та дослідно-конструкторські розробки, а також весь комплекс питань, пов'язаних з випуском окремих видів продукції. Третя ланка управління знаходиться в безпосередньому підпорядкуванні цих підрозділів та відповідає за дослідження ринку та збутову політику; вона пов'язана з підрозділом, який займається контролем фінансової діяльності та статистичним обліком. До функцій підрозділу матеріально-технічного забезпечення входить увесь технологічний ланцюг, включаючи транспортування та складування матеріалів, а також обслуговування покупців готової продукції. Лінійна служба підрозділу, яка проводить контроль за запасами, здійснює функції планування виробництва разом зі службами виробничого підрозділу. При цьому вона виходить з наявності та номенклатури запасів на складі фірми. Окремі функції постачання матеріальних ресурсів покладаються на відділ закупівель та транспортну службу. Функція управління запасами покладена на виробничий відділ. До функцій служби маркетингу входить також складування та управління запасами готової продукції. Координація функцій управління постачанням матеріальних ресурсів проводиться на другому рівні структури, що робить ці відділи більш автономними, а з іншого боку, ускладнює прийняття управлінських рішень на цьому рівні.

Як при централізованій, так і при децентралізованій схемі управління функції служби матеріально-технічного забезпечення можуть бути об'єднані з виробничими функціями в межах одного відділу. Можливий і інший варіант об'єднання функцій, при якій службі постачання та збуту товарів передається частина виробничих функцій. Це робиться для досягнення найкращої координації між окремими службами фірми та свідчить про визначену ступінь гнучкості застосовуємих організаційних структур.

Вибір конкретної форми організації управління постачанням на рівні фірм в різних галузях економіки в західних країнах, окрім вже відмічених вище загальних причин, залежить також від цілого ряду факторів. В багатьох випадках структура організації та управління постачанням матеріальних ресурсів пов'язані з напрямком потоків продукції, її різноманітністю, особливістю постачальників та споживачів, а також стратегічними цілями фірми.

Таким чином, кожна з форм управління постачанням матеріальних ресурсів до організації має як свої переваги, так і недоліки. Тому не можна казати, що одна є кращою, а друга гіршою. Для визначення найбільш доцільної форми управління постачанням матеріальних ресурсів (продовольства) до конкретної організації, а саме до навчального закладу внутрішніх військ, необхідно враховувати всі ринкові умови в яких існує дане підприємство і вибирати таку форму управління, яка найбільш повно відповідає цим умовам.

1.3 Аналіз впливу різних факторів на зміст та структуру продовольчого забезпечення навчального закладу

Підходи до вибору форм постачання матеріальних ресурсів здійснються у відповідності з принципами закупівельної логістики.

Закупівельна логістика - це управління матеріальними потоками в процесі забезпечення підприємства матеріальними ресурсами, товарами та послугами.

Головні задачі закупівельної логістики складаються з того, щоб:

- визначити необхідний обсяг, асортимент та раціональний режим надходження матеріальних ресурсів на підприємство, а також гранично допустимі ціни при закупівлі та доставлені продукції;

- вибрати виходячи з цього найбільш доцільних постачальників, согласувати з ними всі умови та заключити договір, який фіксує досягнуту угоду;

- витримувати обґрунтовані строки закупівлі сировини та комплектуючих виробів;

- забезпечувати точну відповідність між кількістю поставок та потребою в них;

- дотримуватись вимог виробництва з якості сировини та комплектуючих виробів;

- організовувати ефективне постачання ресурсами робочих місць;

- контролювати економічні параметри процесу постачання та знаходити нові можливості по зменшенню витрат, пов'язаних з рухом вхідних матеріальних потоків та використанням матеріальних ресурсів (табл. 1.1).

По відношенню з постачальниками рекомендується дотримуватися наступних принципів партнерства:

- поводитися з постачальниками також, як і з клієнтами фірми;

- не забувати демонструвати спільність інтересів;

- знайомити постачальника зі своїми задачами та знати про його ділові операції;

- проявляти готовність допомогти у випадку виникнення проблем у постачальника;

- дотримуватись прийняті на себе обов'язки;

- враховувати в діловій практиці інтереси постачальника;

- підтримувати по можливості стабільні контракти в діловій сфері;

- чітко контролювати постачальника по виконанню ним своїх обов'язків;

- своєчасно інформувати постачальника про відхилення, які виникають та їх економічних наслідках.

При вирішенні задач логістики закупівель головна увага повинна приділятися зменшенню загальних витрат пов'язаних з придбанням матеріальних ресурсів. Найбільшу питому вагу в витратах, пов'язаних із закупівлями, займають: ціна матеріальних ресурсів, витрати на транспортування та витрати на управління запасами матеріальних ресурсів.

Загальна стратегія управління закупівлями матеріальних ресурсів складається з основних критеріїв (показників), які визначають політику фірми. До них відносяться:

- мінімальні витрати на закупівлю матеріальних ресурсів;

- повне задоволення планових замовлень в номенклатурі та обсягах поставок матеріальних ресурсів;

- синхронізація строків доставлення матеріальних ресурсів з виробничим розкладом;

Таблиця 1.1. Характеристика основних методів закупівель

Методи закупівель	Переваги	Недоліки
Закупівля товарів однією партією	Простота оформлення документів; гарантія поставки всієї партії; підвищені торгові знижки	Велика потреба в запасах та складських приміщеннях; призупинення оберненості капіталу
Регулярні закупівлі малими партіями	Прискорюється обертаємість капіталу, тому що товари оплачуються по мірі надходження окремих партій; досягається економія складських приміщень; зменшуються витрати на документування поставки, тому що оформлюється тільки замовлення на всю поставку	Збільшуються витрати на транспортування; подріблення замовлень; підвищується можливість несвоєчасного постачання товарів
Щоденні (щомісячні) поставки за котирувальними відомостями	Прискорена обертаємість капіталу; зниження витрат на складування та зберігання; своєчасність поставок	Збільшення витрат на оформлення документів; подріблення замовлень; множина постачальників
Отримання товарів за ступенем необхідності	Відсутність твердих зобов'язань по закупівлі визначеної кількості товарів; прискорення обертає мості капіталу; мінімум роботи по оформленню документів	Подріблення замовлень; множина постачальників
Закупівля товару з негайною здачею	Прискорюється обертаємість капіталу; зменшення транспортних витрат	Збільшення витрат, які пов'язані з необхідністю детального оформлення документації при кожному замовленні; подріблення замовлень; множина постачальників

- якість вихідних матеріальних ресурсів;

- відсутність зривів у поставках;

- мінімізація загальних витрат управління закупівлями та запасами матеріальних ресурсів;

- постачання матеріальних ресурсів “точно в строк”;

- зменшення логістичних ризиків (від недотримання параметрів поставок);

- оптимальний вибір постачальника.

Стратегія закупівель матеріальних ресурсів, яка реалізується логістикою закупівель, базується на критеріях, що розглянуті, аналізі ринку постачальників встановлених часових пріоритетах. До числа найважливіших пріоритетів відносяться: конкурентоспроможність постачальників на ринку конкретних матеріальних ресурсів, можливість надання ними цінових знижок при довготривалих взаємовідносинах, відповідність поставок логістичній стратегії фірми, максимальне зниження витрат на доставлення та зберігання матеріальних ресурсів від постачальників, можливість довготривалого партнерства в бізнесі.

Здійснення закупівель включає в себе вибір методу закупівель, розробку умов поставок та оплати, а також транспортування матеріальних ресурсів. При цьому складаються графіки поставок, здійснюється експедирування. Завершуються закупівлі організацією приймального контролю.

Суттєвою частиною закупівельної діяльності є економічні розрахунки, тому що необхідно точно знати, скільки будуть коштувати ті чи інші роботи та рішення. При цьому визначають наступні види витрат:

- витрати на виконання заказу з основних видів матеріальних ресурсурсів;

- витрати на транспортування, експедитування та страхування;

- витрати на вантажопереробку;

- витрати на контроль за виконанням умов договору про постачання;

- витрати на приймання та перевірку матеріальних ресурсів;

- витрати на пошук інформації про потенційних постачальників.

В межах проведення економічних розрахунків до задач закупівельної логістики треба віднести розрахунок витрат через дефіцит матеріальних ресурсів.

Вибір методу закупівель залежить від складності кінцевого продукту, складу комплектуючих виробів та матеріалів; від періодичності, партій їх споживання, обсягів закупівель, рівня постійних витрат служби постачання та витрат на формування та утримання запасів.

Основними методами закупівель є:

- оптові закупівлі;

- регулярні закупівлі малими партіями;

- закупівлі по мірі необхідності та різні комбінації методів, що перераховані.

У кожного методу є свої переваги та недоліки, які необхідно враховувати, щоб зберегти час та зменшити витрати (табл. 1.1).

Розглянемо методи, які використовуються найбільш часто.

Закупівля товарів однією партією. Метод зумовлює поставку товарів великою партією за один раз (оптові поставки).

Регулярні закупівлі малими партіями. В цьому випадку покупець заказує необхідну кількість товарів, яку постачають йому партіями на протязі визначеного періоду.

Щоденні (щомісячні) закупівлі за котирувальними відомостями. Такий метод закупівель широко застосовується, де купуються дешеві та товари, які швидко використовуються. Котирувальні відомості складають щоденно (щомісячно) та включають наступні дані:

- повний перелік товарів;

- кількість товару, яка знаходиться на складі;

- потрібна кількість товарів.

Отримання товарів за ступенем необхідності. Цей метод схожий на регулярну поставку товарів, але характеризується наступними особливостями:

- кількість товару точно не встановлюється, а визначається приблизно;

- покупці по кожному замовленню зв'язуються із постачальником;

- оплачується тільки поставлена кількість товару;

- по закінченню строку контракту замовник не зобов'язаний приймати та оплачувати товари, які ще тільки повинні бути поставлені.

Закупівля товару з негайною здачею. Сфера застосування цього методу - придбання товарів, які використовуються досить рідко, коли неможливо отримувати їх за ступенем необхідності.

Існує два основних показника вибору постачальника: вартість придбання продукції чи послуг та якість обслуговування.

Вартість придбання включає в себе ціну продукції чи послуг та корисність, яка не має грошового виразу, до якої можна віднести, наприклад, зміну іміджу організації, соціальну значимість сфери діяльності фірми, перспективи зростання та розвитку виробництва.

Якість обслуговування включає в себе якість продукції чи послуги та надійність обслуговування. Під надійністю обслуговування розуміють гарантованість обслуговування споживача потрібними йому ресурсами на протязі заданого проміжку часу і поза залежністю від негативних непередбачених обставин, які можуть виникнути (недопостачань, порушення строків доставлення і т.і). Надійність можна оцінити через вірогідність відсутності відмови в задоволенні замовлення споживача. Окрім головних показників вибору постачальника, існують і інші критерії, кількість яких може бути достатньо великою.

Кожній організації притаманна своя особиста форма організації служби матеріально-технічного забезпечення. Це викликано особливостями сфери діяльності організації і служба матеріально-технічного забезпечення повинна мати таку форму, яка б задовольняла умовам, що висуваються до неї. Тобто забезпечувала організацію всіма необхідними матеріальними ресурсами в повному обсязі та точно в строк. Причому витрати при здійсненні постачання матеріальних ресурсів для потреб організації повинні бути якомога меншими.

Для раціонального здійснення постачання матеріальних ресурсів, службі матеріально-технічного забезпечення необхідно приймати рішення про вибір оптимального методу закупівель, який би повністю задовольнив умовам, щодо забезпечення організації матеріальними ресурсами . При цьому на вибір методу закупівель матеріальних ресурсів будуть здійснювати вплив такі фактори як:

- задачі закупівельної логістики;

- основні показники вибору постачальників;

- головні принципи партнерства;

- основні критерії та показники управління закупівлями матеріальних ресурсів;

- особливості організації.

Враховуючи вищеперераховане, треба сказати, що вибір форми управління постачанням матеріальних ресурсів (продовольства) до організації - навчального закладу ВВ МВС України залежить від зовнішніх та внутрішніх факторів. Тобто місцерозташування та система фінансування закупівель продовольства (загальний фонд або спеціальний фонд) повинні бути визначальними при виборі найдоцільнішого методу постачання матеріальних ресурсів (продовольства) до навчального закладу ВВ МВС України.

1. Продовольче забезпечення - один з основних видів матеріального забезпечення підрозділів ВВ МВС України. Від повного та своєчасного продовольчого забезпечення підрозділів в значному ступені залежить їх бойова готовність, а тому й успіх виконання службово-бойових задач.

Головною задачею та кінцевою метою продовольчого забезпечення є повноцінне та високоякісне харчування особового складу, що визначає підтримання фізичних сил, витривалості, здоров`я військовослужбовців та в кінцевому рахунку - високу боєздатність підрозділів внутрішніх військ.

2. В даний момент проблеми забезпечення військ продовольством пов'язані з переходом економіки держави на ринкові відносини. Це обумовлює різноманітність інтересів суб'єктів процесу заготівлі - постачальника продовольства та заготівельних органів ВВ МВС України, ускладнює процес заготівлі продовольства. Для вирішення цих проблем необхідно вирішувати задачі постачання продовольства у відповідності з вимогами воєнно-економічного аналізу та принципами закупівельної логістики.

3. Важливим моментом при здійсненні забезпечення організації продуктами харчування є вибір форми постачанням продовольства, яка б забезпечувала ефективне використання коштів, що виділяються на проведення такого постачання. У роботі розглянуті теоретичні основи організації централізованого та децентралізованого постачання матеріальних ресурсів. Наведено, що кожна з форм має свої переваги та недоліки, які можуть суттєво впливати на загальні фінансові показники процесу постачання.

4. Розглянуті основні фактори, що здійснюють істотний вплив на вибір доцільних форм управління постачанням матеріальних ресурсів (продовольства). До цих факторів віднесено: задачі закупівельної логістики; основні показники вибору постачальників; головні принципи партнерства; основні критерії та показники управління закупівлями матеріальних ресурсів; особливості навчального закладу. Врахування цих факторів може дозволити навчальному закладу ВВ МВС України вибрати форму управління постачанням матеріальних ресурсів, яка буде найбільш доцільною в умовах його сучасного існування.

5. Проаналізувавши вимоги та особливості забезпечення продовольством військового навчального закладу, де ведеться підготовка начальників продовольчих служб можна зробити висновок, що до цих особливостей відносяться:

- необхідність врахування дислокації навчального закладу;

- необхідність застосування практики забезпечення продовольством у навчальному процесі.

2. Аналіз можливих підходів до оптимізації продовольчого забезпечення навчального закладу у сучасних умовах

2.1 Вибір та обґрунтування критерію оптимізації продовольчого забезпечення навчального закладу

Основу організаційної структури продовольчих служб різних рівнів управління в загальній системі продовольчого забезпечення складають чітко та обґрунтовано розмежовані функції управління продовольчим забезпеченням в конкретних умовах навчального закладу.

Функції управління продовольчим забезпеченням в продовольчих службах різних рівнів ієрархії включають:

- планування продовольчого забезпечення на основі потреби в продовольстві та покритті її ресурсами із реальних джерел;

- встановлення раціональних господарських зв'язків по поставках продовольства до навчального закладу;

- організація та планування продовольчого забезпечення навчального закладу продовольством, яке відповідає державним стандартам з якості;

- оперативне регулювання руху продовольства на основі суворого обліку та контролю;

- контроль за використанням продовольства у навчальному закладі;

- вдосконалення організації продовольчого забезпечення навчального закладу на основі прогресивних досягнень науки та практики.

В залежності від господарської самостійності та територіальної розгалуженості навчального закладу, складаються різні умови, які потребують відповідного розмежування функцій управління, вибору типу структури органів постачання та вибору форми управління постачанням продовольства.

Загальне забезпечення внутрішніх військ продовольством здійснюється на основі належності та потреби в продовольстві.

Навчальний заклад надсилає до вищестоячих органів постачання звітність (замовлення ) по забезпеченню продовольством. Органи постачання продовольством аналізують отримані дані та визначають обсяги продовольства для забезпечення навчального закладу. При цьому визначається кількість продовольства, яке буде поставлено централізовано та визначається обсяг децентралізованих заготівель. До навчального закладу необхідно щорічно доводити обсяги продовольства централізованого забезпечення та кількість продовольства, яку навчальний заклад повинен заготовлювати децентралізовано. Закупівля продовольства на всіх рівнях забезпечення проводиться згідно Закону України “Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти”. Всі закупівлі продовольства здійснюються проведенням тендерних торгів, які допомагають знайти постачальників продовольства, що відповідають критеріям, які висувають до них організатори тендерних торгів.

Забезпечення внутрішніх військ продовольством здійснюється у відповідності з вимогами керівних документів. Так відповідно до вимог Закону України “Про державне оборонне замовлення”, Закону України “Про закупівлю товарів робіт і послуг за державні кошти”, постанови Кабінету Міністрів України “Про питання державного оборонного замовлення”, постанови Кабінету Міністрів України “Про організаційні заходи щодо функціонування системи державних закупівель” - процедура закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти проводиться централізовано - Головним управлінням внутрішніх військ (ГУВВ) МВС України, Департаментом ресурсного забезпечення (ДРЗ) МВС України та децентралізовано Управліннями територіальних командувань ВВ МВС України, відносно ГУВВ МВС України, з'єднаннями та військовими частинами ВВ МВС України, а також навчальними закладами. У відповідності з проведенням закупівель, здійснюється і забезпечення продовольством внутрішніх військ МВС України.

Головним органом забезпечення внутрішніх військ продовольством виступає Головне управління Внутрішніх військ МВС України в особі продовольчої служби ГУВВ МВС України. Відповідно до вимог наказу МВС України від 11.11. 2003 року № 1337 “Про вдосконалення централізованого матеріально-технічного забезпечення органів та підрозділів внутрішніх справ України” забезпечення продовольством Внутрішніх військ у 2006 році здійснюється:

1) Централізовано:

- (борошном, макаронними виробами, маслом вершковим, цукром, сиром твердим, олією, рибою мороженою, м'ясом, крупами, картоплею та цибулею) за рахунок складених угод ГУВВ МВС України із вітчизняними підприємствами-постачальниками через військові частини 3001 (м. Київ), 4111 (м. Донецьк), 2209 (м. Сімферополь), 3054 (м. Дніпропетровськ), 3003 (м. Одеса), 4114 (м. Львів), 3007 (м. Золочів), Академію ВВ МВС України (м. Харків);

- через Департамент ресурсного забезпечення МВС України в адресу об'єднаного складу (військова частина 3078), або з письмового дозволу Начальника ДРЗ МВС України на військові частини (консерви мя'сні та рибні, чай, полівітамінний препарат “Гексавіт”, комплекти військового сухого пайку);

2) Децентралізовано:

- (хлібом, борошном 2-го ґатунку, спеціями, жиром тваринним, сухофруктами, яйцями курячими, дріжджами пекарськими) - на місцях за рахунок бюджетних коштів, на підставі результатів проведених тендерних процедур;

- овочами врожаю 2006 року (капуста, буряк, морква, соління) - виключно за рахунок угод господарської діяльності зєднань та військових частин.

Сучасне забезпечення ВВ МВС України продовольством здійснюється за централізованою та децентралізованою формою управління постачанням продовольства. Централізоване постачання продовольства у військові частини та навчальний заклад ВВ МВС України здійснює ГУВВ МВС України, ДРЗ МВС України та Управління ТРК ВВ МВС України. Обсяги та номенклатура продовольства децентралізованих заготівель встановлюється після визначення обсягів та номенклатури продовольства централізованого постачання.

Кількість продовольства, яким військові частини забезпечуються централізовано та децентралізовано обов'язково повинна задовольнити загальну потребу ВВ МВС України в продовольстві за звітний період.

Складність при забезпеченні внутрішніх військ продовольством викликана недостатнім фінансуванням закупівель продовольства. Через що і існують розбіжності в запланованій кількості продовольства для потреб військ та його фактичному надходженні до військових частин. Так само заплановане фінансування децентралізованих заготівель не співпадає з фактичними фінансовими надходженнями до військових частин для здійснення децентралізованих заготівель продовольства.

При недостатньому фінансуванні продовольчого забезпечення, військові частини змушені велику кількість грошових засобів, що отримані від господарської діяльності використовувати на децентралізовану закупівлю недоотриманого продовольства, яке необхідне для повного задоволення потреби в ньому. Така ситуація може породити зниження оперативності постачання продовольства, через невизначеність та призвести до зниження бойової готовності військових частин.

Таким чином, першочерговою задачею, яку необхідно негайно вирішувати постає задача визначення оптимального використання централізованої та децентралізованої форм управління постачанням продовольства у ВВ МВС України.

Наведена схема забезпечення військової частини ВВ МВС України продовольством, що існує в даний момент. Виходячи з цієї схеми, забезпечення навчального закладу продовольством здійснюється за чотирма варіантами, які фактично пов'язані з рівнями ієрархії системи продовольчого забезпечення ВВ МВС України.

Варіант 1 - у відповідності з наказом МВС України №1337 від 11.11.2003 р., обмежена номенклатура продовольства (консерви м'ясні та рибні, чай та полівітамінний препарат “Гексавіт”, комплекти військового сухого пайку) повинна поставлятися у війська централізовано через Департамент ресурсного забезпечення МВС України (ДРЗ). Фінансові розрахунки з постачальниками здійснює Головне управління внутрішніх військ МВС України (ГУВВ). Для зберігання продовольства використовуються центральна база МВС (м. Київ) та дві її філії (м. Харків, м. Миколаїв). Решта найменувань продовольства може постачатися за варіантами 2 - 4.

...