Планування маркетингової цінової політики підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

СХІДНОЄВРОПЕЙСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ЛЕСІ УКРАЇНКИ

Інститут економіки та менеджменту

Кафедра економіки і підприємництва та інноваційної діяльності

До захисту допущено Завідувач кафедри

ВИПУСКНА РОБОТА

на тему: «Планування маркетингової цінової політики підприємства»

Студент

Герасимов Д.В.

Керівник роботи:

Крикавський Є.В.

Луцьк 2013

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ЦІНОУТВОРЕННЯ НА РИНКУ ЕЛЕКТРОЕНЕРГІЇ

1.1 Зміст маркетингової цінової політики на енергоринку

1.2 Особливості маркетингової цінової політики на ринку електроенергії

1.3 Принципи формування сегментоспрямованої маркетингової цінової політики енергопостачальних компаній

1.4 Методичні підходи до ціноутворення на ринку електроенергії

РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДЖЕННЯ РИНКОВОГО СЕРЕДОВИЩА ТА ОБҐРУНТОВАНОСТІ МАРКЕТИНГОВОЇ ЦІНОВОЇ ПОЛІТИКИ ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНИХ КОМПАНІЙ

2.1 Аналіз макроринкового середовища енергопостачальних компаній

2.2 Дослідження факторів мікроринкового середовища енергопостачальних компаній

2.3 Оцінка обґрунтованості маркетингової цінової політики енергопостачальних компаній

РОЗДІЛ 3. ОХОРОНА ПРАЦІ ТА БЕЗПЕКА В НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

АНОТАЦІЯ

ВСТУП

Актуальність теми. Розвиток економіки країни значною мірою залежить від потенціалу її провідних галузей. Для України визначальним є промисловий сектор, прогрес якого стримується енергодефіцитністю та енергозалежністю народного господарства. Тому, стратегічно важливим для забезпечення економічної й енергетичної безпеки країни є суттєве підвищення ефективності енерговикористання, впровадження ресурсозберігаючих технологій. Cтратегії масового і товарно-диференційованого маркетингу, які домінують на енергоринку, є малоефективними, оскільки не дозволяють враховувати індивідуальні особливості споживачів при впровадженні маркетингових цінових рішень. За цих умов розробка дієвих цінових інструментів енергопостачальних компаній дозволить підвищити енергоефективність, сприятиме досягненню енергопостачальниками власних цілей та вирішенню завдань об'єднаної енергетичної системи (ОЕС) України.

Проблеми формування маркетингової цінової політики досліджуються в роботах А.В. Войчака, С.С. Гаркавенко, В.В. Герасименко, В.Г. Герасимчука, В.Л. Корінєва, Ф. Котлера, Ж.-Ж. Ламбена, Я.В. Литвиненка, І.В. Ліпсиця, М. Морріса, А.Ф. Павленка, Є.І. Пуніна, А.О. Старостіної, В.М.Тарасевич, А.Н. Цацуліна. Питанням ціноутворення в електроенергетиці присвячені роботи А.Я. Авруха, В.А. Волконського, Є.І. Денисова, В.Г.Дерзького, В.І. Едельмана, А.І. Замулка, А.І. Кузовкіна, В.В. Михайлова, В.Ф. Находова, І.В. Недіна, А.В.Праховника, Є.В. Яркіна. Разом з тим запропоновані авторами підходи потребують поглиблення та адаптації до умов функціонування вітчизняних енергопостачальних компаній.

Об'єктом дослідження є процеси становлення та розвитку ринкових відносин в економіці.

Предметом дослідження є теоретико-методичні проблемні питання формування та реалізації маркетингової цінової політики на роздрібному ринку електроенергії.

Метою дослідження є розробка теоретико-методичних засад формування та реалізації маркетингової цінової політики енергопостачальних компаній.

Для досягнення поставленої мети в роботі вирішено такі завдання:

- узагальнення теоретичних і практичних аспектів формування та реалізації цінової політики енергопостачальних компаній, методів ціноутворення на електроенергію та сегментування роздрібного ринку;

- дослідження факторів, що впливають на ефективність маркетингової цінової політики енергопостачальних компаній;

- обґрунтування системи критеріїв і розробка методики сегментування споживачів на роздрібному ринку електроенергії;

- розробка методу формування диференційованих в часі цін на електроенергію, індивідуальних для окремих споживачів і сегментів роздрібного ринку на маркетингових засадах;

- розробка концепції комплексної цінової пропозиції для споживачів;

- визначення ефективності диференційованої маркетингової цінової політики енергопостачальних компаній на роздрібному ринку.

Методи дослідження. В роботі використані такі методи дослідження: кореляційний аналіз (при визначенні тісноти та надійності зв'язку між реальним валовим внутрішнім продуктом та енергоспоживанням); індексний аналіз (при дослідженні динаміки цін на електроенергію, споживчі та промислові товари); екстраполяція трендів, експертна оцінка, теорія імовірності та похибок (при прогнозуванні попиту на електроенергію); економіко-математичне моделювання (при розрахунках граничних цін на електроенергію та їх диференціюванні в часі).

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ЦІНОУТВОРЕННЯ НА РИНКУ ЕЛЕКТРОЕНЕРГІЇ

1.1 Зміст маркетингової цінової політики на енергоринку

Формування і реалізація ефективної маркетингової цінової політики (МЦП) на ринку електроенергії є складною комплексною задачею. Причина цього полягає в різноманітті діючих на даному ринку зовнішніх і внутрішніх факторів, наведених в [1, 4, 8, 11, 37, 72, 84, 140, 157], що значною мірою визначають зміст МЦП енергопостачальних підприємств. Істотний вплив на ціноутворення: його задачі, принципи і методи чинять особливості самого товару, специфіка процесу споживання електроенергії і ринку в цілому.

Перш за все необхідно визначити і систематизувати специфічні товарні характеристики електроенергії та їх вплив на МЦП енергопостачальних компаній (ЕК).

Класифікуємо найбільш важливі товарні особливості електроенергії та процесу її споживання за такими характеристиками.

I. Соціально-економічні особливості:

· Електроенергія є товаром першої необхідності для усіх видів споживачів і має першорядне значення для забезпечення нормального функціонування і розвитку національних економік. Динаміка і рівень попиту на електроенергію відбивають темпи економічного росту, науково-технічного прогресу країни і опосередковано характеризують якість життя населення.

· Нерівномірність попиту на електричну енергію, що явно виявляється протягом доби, між робочими і вихідними днями тижня, сезонами року (рис. 1.1). Дана особливість споживання електроенергії створює серйозні проблеми для більшості енергосистем і тому, у значній мірі визначає задачі і принципи цінової політики на роздрібному ринку, основними з яких є вирівнювання і стабілізація попиту в часі.

· Попит на електроенергію більшості споживачів, особливо крупних промислових об'єктів, є нееластичним, принаймні, у короткостроковому періоді. Причому, це характерно як для показників еластичності за ціною й доходом, так і для перехресної еластичності щодо цін енергоресурсів-замінників.

* - побудовано за даними державного підприємства "Енергоринок".

· Існує значна різниця в собівартості електроенергії, виробленої на різних типах електростанцій, що приблизно на 80% визначається вартістю первинного енергоносія й основних генеруючих фондів [1, с. 61]. Ціна електроенергії, виробленої на гідроелектростанціях (ГЕС) у 5 - 7 разів нижча, ніж на теплових (ТЕС). Така ситуація змушує енергосистеми різних країн шукати оптимальні моделі ринків, форми продажу електроенергії, методи ціноутворення, які забезпечать нормальну конкуренцію між виробниками, їхню фінансову стабільність і розвиток.

· Електроенергія є відносно взаємозамінним товаром, оскільки існують техніко-технологічні можливості її заміни альтернативними джерелами енергії (тепловою енергією, газом, вугіллям, мазутом тощо). Проте ступінь замінності електроенергії прямим використанням інших енергоресурсів є дуже обмежена, що пояснюється технологічними перевагами та більшою економічністю використання електричної енергії порівняно з товарами-замінниками.

· Електрична енергія класифікується як товар короткочасного використання (утилізація відбувається протягом одного циклу). Електроенергія відноситься до товарів повсякденного попиту, отже у споживачів практично відсутня необхідність здійснення попереднього вибору. Вибір енергоносія може здійснюватись на початковій стадії, коли споживач ще не прийняв рішення щодо того, який вид енергоресурсу буде використовуватись та у випадку виникнення суттєвих змін в умовах енергопостачання (цінових та якісних показників, надійності).

· Обмеженість традиційних енергоресурсів вимагає від споживачів постійного підвищення ефективності енерговикористання і впровадження комплексного енергозбереження.

· Енергокомпанії, що виконують функцію транспортування електроенергії, на відміну від тих, що виконують функції виробництва й продажу, є природними монополістами на ринку і можуть бути обмежені лише частково, шляхом надання споживачам дозволу на створення невеликих індивідуальних систем енергопостачання. Об'єктивно такого роду монополія приводить до необхідності державного регулювання тарифів на транспортування електроенергії, для чого в кожній країні створені незалежні енергетичні комісії, що виконують цю й інші регулюючі функції.

II. Техніко-технологічні особливості:

· Одномоментність процесів виробництва й споживання електроенергії вимагає, щоб у кожний момент часу було вироблено рівно стільки енергії, скільки необхідно споживачам. Недотримання цього балансу приводить до моментального погіршення якості електропостачання, створення аварійної ситуації в енергосистемі, більш швидкого зносу й поломок електроустаткування, змушених відключень споживачів, неможливості паралельної роботи з більш великою енергосистемою (наприклад, України з Росією, окремими регіонами, Європою) тощо.

· Вільний доступ до товару дає можливість практично в необмеженій кількості споживати його, забезпечуючи власні потреби. При цьому переважна більшість покупців використовують електроенергію без передплати, тим самим створюючи розриви в часі між споживанням товару і надходженням коштів за нього на рахунок постачальника. Фактично, таке безпроцентне кредитування вигідне споживачу, однак створює фінансові труднощі для ЕК.

· Електроенергія - товар невидимий, отже, для оцінки його споживання вимагаються спеціальні технічні системи контролю й обліку. Серйозною проблемою економічного характеру є широкомасштабне впровадження систем комплексного обліку енергоспоживання, які надають інформацію не тільки про сумарні показники споживання, але й про їх розподіл у часі (по сезонах року, робочим і вихідним дням, годинах доби), а також фіксують якісні показники електропостачання (частоту та рівень напруги в мережі).

· Якісні параметри електроенергії є єдиними і стандартизованими в рамках енергосистеми [38, 57], тому їх дотримання є істотною умовою діяльності ЕК. Фактично при їх досягненні, відсутня можливість подальшого поліпшення якості. Таким чином, конкурентна боротьба між енергопостачальними компаніями на роздрібному ринку може здійснюватися, в основному, за рахунок більш ефективної маркетингової цінової політики.

· На відміну від більшості товарів електроенергію практично неможливо накопичувати і зберігати для забезпечення майбутніх потреб, тому нереалізована на ринку електроенергія фактично втрачається як товар без можливості подальшої реалізації. Необхідно сказати, що нерозвиненість в Україні біржової форми торгівлі електроенергією, що припускає можливість укладання форвардних, опціонних контрактів, створює для споживачів ризик зростання витрат на електроенергію, оскільки неможливо завчасно купити її у випадку прогнозованого росту цін.

· Електроенергія миттєво (із швидкістю світла х = 300 тис. км/с) транспортується від виробника до кінцевого споживача.

Вищенаведені особливості значною мірою визначають вибір моделі взаємовідносин між учасниками енергоринку, форми продажу електроенергії, принципи маркетингової цінової політики енергопостачальних компаній.

Враховуючи існування серед науковців різних підходів до розуміння МЦП, важливо визначити зміст та особливості маркетингової цінової політики ЕК.

Більшість авторів визначають маркетингову цінову політику як цілеспрямований процес управління ціною. Зокрема, В.Г. Герасимчук визначає цінову політику підприємства як мистецтво управляти цінами та ціноутворенням, установлювати на товари такі ціни і так ними регулювати залежно від рівня конкурентоспроможності товару та підприємства на ринку, щоб досягти намічених тактичних та стратегічних цілей [41, с. 126].

На думку С.С. Гаркавенко, цінова політика - це комплекс заходів щодо визначення ціни, цінової стратегії і тактики, умов оплати, варіювання цінами залежно від позиції на ринку, стратегічних і тактичних цілей фірми [13, с. 277].

А.І. Ковальов, В.В. Войленко вважають, що цінова політика в маркетингу - це встановлення цін на продукцію і керування ними в залежності від ситуації на ринку, щоб забезпечити досягнення короткострокових та довгострокових цілей (оволодіння певною часткою ринку, отримання наміченого обсягу прибутку тощо) та вирішення оперативних завдань, пов'язаних з реалізацією товару в певній фазі його життєвого циклу, діяльністю конкурентів тощо [54, с. 107].

Е.А. Уткін використовує поняття "ціновий маркетинг" і дає йому наступне визначення: одна з форм реалізації загальної стратегії маркетингу, управління ціною з метою забезпечення збуту продукції. При цьому враховується дія на ціну ряду факторів (витрати виробництва, рівень корисності та необхідності товару, реакція конкурентів на зміни цін, усвідомленість зміни ціни споживачем, цілі зміни ціни тощо) [128, с. 220].

На думку Я.В. Литвиненка політика ціноутворення передбачає розробку та вибір загального напряму в ціноутворенні, підходів до визначення ціни з метою отримання найбільшого прибутку з урахуванням попиту на товари, його властивостей і життєвого циклу, а також напряму зміни ціни залежно від дії різних чинників [65, с. 17].

На думку В.М. Тарасевич сутність політики цін підприємства полягає у створенні і підтриманні оптимального рівня та структури цін, в зміні їх в часі по товарам і ринкам з метою досягнення максимально можливого успіху в тій чи іншій ринковій ситуації [124, с. 15].

І.Л. Єрухимович характеризує цінову політику підприємства як сукупність економічних та організаційних заходів, спрямованих на досягнення за допомогою цін кращих результатів господарської діяльності, забезпечення сталого збуту, отримання достатнього прибутку [45, с. 67].

А.В. Войчак визначає поняття маркетингової цінової політики як комплекс заходів, до якого належить визначення ціни, знижок, умов оплати за товари чи послуги з метою задоволення потреб споживачів і забезпечення прибутку фірми [10, с. 147].

А.Н. Цацулін вважає, що принциповою відмінністю маркетингового підходу до визначення ціни продажу від класичної теорії цін полягає в тому, що встановлена ціна не є безпосереднім продуктом раціональної калькуляції (витрат та прибутку), а заснована на пошуку певної "оптимальної" рівноважної ринкової характеристики. На думку автора маркетинговий підхід до ціноутворення передбачає віднайдення продавцем такої інтегральної оцінки товару і комплексу пов'язаних з ним послуг, яка б дозволила виявити ціну, що влаштує і покупця, і продавця [132, с. 167].

Т.О. Примак ототожнює поняття цінової політики та цінової стратегії і дає їм наступне визначення: цінова політика (стратегія) фірми - це вибір ціни реалізації в межах між ціною виробництва та ринковою ціною залежно від стану ринку збуту і цілей фірми на ньому [88, с. 104]. Ціноутворення автор визначає як процес формування ціни на товари, послуги і системи цін загалом.

В своїх визначеннях переважна більшість авторів акцентують увагу на цілеспрямованості МЦП, комплексі ринкових факторів, що її визначають.

Процес ціноутворення на підприємстві - явище досить складне. Автори в [17, 64] відзначають, що розглядати цінову політику, методи та правила ціноутворення слід лише у взаємозв'язку з тими загальними цілями та завданнями, що ставить перед собою підприємство. Адже принцип системності та комплексності в управлінні вимагає щоб кожен елемент системи управління був спрямований на досягнення загальної мети всієї системи. Оскільки МЦП є елементом системи маркетингового управління підприємством, то вона стає конкретним інструментом в досягненні цілей підприємства на ринку.

Не заперечуючи в цілому проти викладених підходів до визначення МЦП, спробуємо узагальнити їх та адаптувати до специфічних умов ринку електроенергії. На нашу думку, маркетингова цінова політика енергопостачальної компанії - це динамічна система цінових цілей; принципів управління цінами на основі дослідження комплексу факторів, що впливають на ефективність МЦП та індивідуального підходу до споживачів.

При цьому поняття "маркетингової цінової політики" слід розглядати у взаємозв'язку з поняттями "маркетингової цінової стратегії" та "маркетингової цінової тактики". На наш погляд політика знаходиться на вищому рівні відносно стратегії, тобто є більш загальною категорією. Маркетингова цінова стратегія деталізує, формалізує МЦП і є першим щаблем її реалізації на ринку. Надалі під маркетинговою ціновою стратегією будемо розуміти укрупнений план (програму) управління цінами ЕК в довгостроковому (більше 1 року) періоді. Маркетингова цінова тактика, в свою чергу, є логічним продовженням цінової стратегії і являє собою короткостроковий план (програму) по управлінню цінами ЕК. Вона застосовується з метою адаптації цінової стратегії до імовірних змін факторів, що впливають на ефективність МЦП.

Виходячи з вищенаведеного визначення поняття МЦП енергопостачальних підприємств потрібно розкрити її складові елементи:

- цінові цілі ЕК;

- принципи управління цінами;

- процес управління цінами;

- систему зовнішніх (ринкових) та внутрішніх факторів, що впливають на маркетингову цінову політику.

М. Морріс в роботі [154, с. 21] пропонує більш деталізовану сукупність цілей ціноутворення для підприємства, що відповідно розширює його можливості в управлінні цінами: 1) отримання цільової віддачі на інвестиції;
2) завоювання цільової частки ринку; 3) максимізація довгострокового прибутку; 4) максимізація короткострокового прибутку; 5) стабілізування ринку; 6) зменшення чутливості клієнтів до ціни; 7) отримання цінового лідерства; 8) перешкоджання входженню на ринок нових конкурентів;
9) уникнення розслідувань та контролю з боку державних органів;
10) перешкоджання зниженню цін конкурентами; 11) стимулювання швидкої оплати рахунків клієнтами; 12) підвищення обсягів збуту для отримання ефекту масштабу.

На думку В.Ф. Находова, А.І. Замулка, Л.Н. Федоренка першочерговими задачами цін на електроенергію слід вважати наступні [75, с. 46]:

- відшкодування реальних витрат на виробництво, передачу і розподіл електроенергії, а також одержання справедливого прибутку для енергопостачальної компанії;

- стимулювання споживачів до поліпшення режимів роботи енергосистеми;

- забезпечення охорони навколишнього середовища і створення умов для поліпшення екологічної обстановки;

- стимулювання споживачів до участі в зниженні дефіциту потужності в енергосистемі;

- стимулювання енергозбереження в споживачів.

В.В. Михайлов наводить ряд наступних вимог до цін на електроенергію:

- ціни мають відображати всі види витрат, пов'язані з виробництвом, передачею та розподіленням енергії, а також включати в себе заплановані відрахування та накопичення для подальшого розвитку енергетики;

- ціни повинні сприяти скороченню народногосподарських витрат, пов'язаних з виробництвом та використанням енергії;

- ціни повинні бути диференційовані за зонами доби, днями тижня, сезонами року;

- має бути розглянута доцільність встановлення цін, диференційованих за регіонами країни;

- ціни повинні стимулювати споживачів до зниження навантаження в пікові години і збільшення його в години нічних провалів;

- ціни мають бути ясними за своєю ціллю;

- ціни, по можливості, мають забезпечувати простоту вимірювань енергії та розрахунків із споживачами.

При вирішенні завдань побудови раціональної системи цін на електроенергію необхідно враховувати наступні критерії, встановлюючи кожного разу пріоритети: найбільш ефективне використання ресурсів; справедливість і рівність по відношенню до покупців; стабільність; прибутковість; доступність покупцям; врахування соціального аспекту.

Специфікою маркетингової цінової політики енергопостачальників є їх соціально-етична спрямованість. Тобто, на відміну від традиційної концепції маркетингу, передбачає визначення потреб, реальної купівельної спроможності покупців, адаптацію до них виробництва ефективніше, ніж конкуренти, концепція соціально-етичного маркетингу передбачає усі вищезгадані елементи, але з урахуванням інтересів зростання добробуту суспільства.

До основних маркетингових принципів управління цінами та ціноутворенням енергопостачальних підприємств на нашу думку належать такі: 1) досягнення заданого рівня прибутку на одиницю вкладеного капіталу або інших важливих для фірми показників прибутковості; 2) забезпечення управління споживчим попитом; 3) забезпечення стабільного положення ЕК на ринку; 4) провадження диференціації цін для різних сегментів ринку та окремих енергоспоживачів; 5) гнучкість процесу ціноутворення; 6) дотримання вимог державної політики цін; 7) забезпечення довгострокового розвитку енергопостачального підприємства.

Процес управління цінами складається з таких основних етапів:

1) аналіз ситуації на енергоринку (кон'юнктури, її динаміки, комплексу ринкових факторів), оцінка внутрішнього ресурсного потенціалу ЕК та його ринкових можливостей;

2) прогнозування тенденцій та можливих сценаріїв розвитку ринку і системи ринкових факторів;

3) постановка системи цілей та завдань; формування цінової стратегії ЕК;

4) вибір методу визначення початкової ціни, її диференціації для окремих споживачів та сегментів ринку за суттєвими критеріями, визначеними ЕК;

5) контроль ефективності цін.

При формуванні цінової стратегії необхідно оцінювати її ресурсозабезпеченість, ефективність, а також ризик здійснення. Для розробки обґрунтованої маркетингової цінової політики та стратегії, обов'язковим є визначення системи факторів, що впливають на ефективність цінової політики енергопостачальників. Вони мають періодично аналізуватись ЕК, для забезпечення оперативного корегування цін та їх ефективності.

Таким чином основними факторами, які визначають цінову політику підприємства є: 1) місце і роль ціни в загальній стратегії фірми; 2) вибір методу розрахунку ціни; 3) місце фірми в “ціновій війні”; 4) цінова політика щодо нових товарів; 5) життєвий цикл товарів; 6) рівень попиту; 7) витрати виробництва; 8) транспортні витрати; 9) вимоги реклами; 10) рівень базисної ціни; 11) обмеження з боку держави; 12) вплив посередницьких фірм.

Результатом застосування енергопостачальними підприємствами комплексного підходу до ціноутворення має стати формалізація МЦП на роздрібному ринку електроенергії, що полягатиме у визначенні чітких цілей цінової політики, принципів та методів управління цінами.

1.2 Особливості маркетингової цінової політики на ринку електроенергії

Результативність діяльності підприємства залежить від впливу зовнішніх і внутрішніх факторів, але особливе місце в ній відводиться ціновій політиці. Особливістю маркетингової діяльності енергопостачальників є те, що вона реалізується головним чином через МЦП, що пояснюється такими моментами:

- електроенергія є уніфікованим товаром із стандартизованими показниками якості (рівень напруги U = 220 B ± 5%, частота струму в мережі f=50 Гц ± 0,4%, степінь несинусоїдальності струму тощо) [38; 57, с. 259];

- дистрибуція (транспортування) електроенергії здійснюється безальтернативно - через розгалужену мережу ЛЕП різних класів напруги безпосередньо до кінцевого споживача;

- продаж електроенергії потребує мінімальних маркетингових зусиль в просуванні товару та ЕК на ринку.

Отже, такі загальноприйняті складові маркетингової політики підприємств, як товарна політика, політики розподілу та просування характеризуються досить обмеженими можливостями для отримання конкурентних переваг на роздрібному енергоринку, підвищення ефективності комерційної діяльності ЕК та забезпечення її сталого розвитку. За цих умов єдиним дійовим інструментом досягнення цілей ЕК на ринку електроенергії стає МЦП. Такий потенціал МЦП пояснюється можливістю використання диференційованого підходу до енергоспоживачів, який дозволяє враховувати індивідуальні особливості, специфічні параметри їх діяльності.

Як зазначається в Законі України "Про ціни і ціноутворення", в економіці країни застосовуються три види цін: вільні, державні фіксовані та регульовані ціни. Електроенергія згідно з переліком Кабінету Міністрів України (КМУ) є продукцією, роздрібні ціни на яку затверджуються відповідним державним органом управління - Національною комісією з регулювання електроенергетики (НКРЕ). Проте таке регулювання цін на роздрібному енергоринку є частковим, оскільки ціни на електроенергію для всього населення на всій території України є фіксованими за виключенням певних пільгових категорій, але ціни для інших енергоспоживачів різняться між 25-ма обласними ринками та ринками м. Києва і м. Севастополя.

Згідно даного ЗУ, державні регульовані ціни встановлюються:

а) на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін;

б) на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення;

в) на товари і послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне становище на ринку [48].

Електроенергію можна цілком правомірно віднести до перших двох характеристик товарів ("а" та "б"), оскільки по-перше, вона чинить суттєвий вплив на динаміку цін в економіці України, особливо на продукцію енергоємних галузей, а, по-друге, є товаром першої необхідності для населення та всіх галузей національної економіки. Монопольне становище енергопостачальних підприємств характерне тільки щодо діяльності з транспортування електроенергії по ЛЕП, яке є природною монополією.

Ціни на електроенергію з урахуванням умов доставки (згідно Міжнародних правил по тлумаченню термінів "Інкотермс" 1990 р.) до енергоспоживача формуються за принципом "франко-споживач", тобто повністю враховуються всі витрати, пов'язані з доставкою електроенергії від місця її виробництва до місця кінцевого використання споживачем (точка підключення споживача до електричної мережі).

Особливості ціноутворення на ринку електроенергії визначаються специфікою типу роздрібного енергоринку. Наведемо характеристики різних типів ринків та їх вплив на ціноутворення та МЦП енергопостачальників в табл. 1.1 [135, с. 30].

Таблиця 1.1 Особливості ціноутворення на різних типах ринків електроенергії

Параметри конкуренції	Типи ринків електроенергії
	Чиста конкуренція	Монополістична конкуренція	Олігополія	Чиста монополія
1. Характер ціноутворення	Вільне, конкурентне	Конкурентне ціноутворення з пріоритетом монополізму в межах диференційованого товару фірми	Монополізоване, але обумовлене взаємною залежністю кількох конкурентів	Монополізоване ціноутворення
2. Особливості продукту	Однорідний, стандартизований	Однорідний, стандартизований	Однорідний, стандартизований	Однорідний, стандартизований
3. Кількість підприємств на ринку	Дуже велика	Багато	Небагато	Одне
4. Контроль ринкової ціни підприємством	Не контролюється, погоджується з ринковою ціною	Контролюється обмежено	Контролюється, але з урахуванням реакції конкурентів	Контролюється монополістом та державою
5. Нецінова конкуренція	Відсутня	Грає суттєву роль	Є типовою	Є головною, має різні форми
6. Умови входження на ринок та виходу	Бар'єри відсутні	Відносно легкі	Ускладнені або складні	Блоковані

Проаналізуємо місце та роль енергопостачальних підприємств, їх зв'язки з іншими учасниками ринку за допомогою схеми взаємозв'язків між елементами загальноринкової системи (рис. 1.2).

З рис. 1.2 видно, що ЕК прямо взаємодіє з чотирма елементами енергоринку:

- споживачами електроенергії на роздрібному ринку електроенергії;

- оптовим ринком, що виступає постачальником електроенергії;

- НКРЕ, яка здійснює регулюючий вплив на діяльність ЕК;

- конкурентами.

Вплив цих чотирьох елементів ринку має враховуватись енергопостачальниками в процесі формування та реалізації МЦП.

Відмітимо, що на РРЕ України паралельно діють три різні типи ЕК:

1) обласні енергопостачальні компанії (обленерго), які здійснюють продаж електроенергії за регульованою ціною;

2) інші енергопостачальні компанії, які діють за регульованою ціною;

3) незалежні енергопостачальники, які діють за нерегульованою ціною.

Енергопостачальні підприємства перших двох типів розраховують роздрібні ціни самостійно за методикою встановленою НКРЕ і подають їх на затвердження в НКРЕ [91]. Незалежні енергопостачальники визначають ціни по принципу вільного ціноутворення, спираючись на власні цілі, можливості та ринкову кон'юнктуру. Слід зазначити, що ЕК всіх трьох типів мають можливості для формування та реалізації власної цінової політики на засадах маркетингу. Отже, в подальшому під поняттям енергопостачальної компанії будемо розуміти всі три типи ЕК.

Необхідно зважати, що МЦП підприємства не може бути однаковою для різних товарів, оскільки специфіка товару (див. §1.1) визначає в певній мірі ринкові та правові умови діяльності фірми. Для створення обґрунтованої та виваженої цінової політики необхідно дослідити особливості товару та відповідних умов роботи на ринку.

Формування нової цінової політики, орієнтованої на широке використання ринкових (економічних) форм управління попитом на електроенергію є актуальним завданням, що виникло в процесі розвитку ринкових відносин у вітчизняній електроенергетиці [37, с. 139].

Г.Л. Багієв в [5, с. 6] наголошує, що методи управління попитом на електроенергію мають бути спрямовані, з одного боку, проти існуючого принципу енергопостачальників "чим більше, тим краще", а з іншого - проти зневажливого ставлення споживачів до її раціонального використання та економії. Важливим інструментом в управлінні попитом енергоспоживачів автор бачить використання гнучких цін та стимулювання споживачів шляхом застосування знижок, надання позик.

В.Г. Дерзький відзначає, що ефективність вирівнювання графіка навантаження має багатоцільовий характер і полягає в наступному [29, с. 31]:

- підвищенні економічності роботи енергосистеми головним чином за рахунок скорочення капітальних вкладень в пікові електростанції, а також за рахунок зменшення витрат первинних енергоресурсів через покращення режимів роботи обладнання, зменшення кількості пусків та зупинок котлів та турбін (на запуск одного енергоблоку потужністю 300 МВт витрачається 70 т мазуту);

- підвищення надійності електрозабезпечення споживачів за рахунок відмови від примусового відключення навантажень в години максимуму споживання в енергосистемі, зменшенні аварійності агрегатів через скорочення кількості запусків та зупинень, підвищенні оперативного резерву генеруючих потужностей в ОЕС;

- покращенні якості електроенергії за рахунок зменшення відхилень частоти в енергосистемі при ізольованій роботі ОЕС України і зменшенні відхилень перетоків потужності від договірних (погоджених) величин і відповідного зменшення штрафних санкцій за ці відхилення при паралельній роботі з ЄЕС Росії;

- зменшенні втрат електроенергії в ЛЕП, трансформаторах тощо;

- зменшенні шкідливого впливу електростанцій на навколишнє середовище за рахунок скорочення викидів шкідливих речовин в атмосферу, що відбувається через покращення режимів роботи агрегатів станцій.

Позитивні ефекти від впровадження диференційованої в часі МЦП енергопостачальними підприємствами з відповідним регулюванням режимів енергоспоживання можна систематизувати таким чином (табл. 1.2):

Отже, основний ефект від впровадження диференційованих цін на енергію може бути отриманий при плануванні та проектуванні, де враховуються довгострокові заходи з енергозбереження, виконується завчасна спільна оптимізація структури генеруючих потужностей, міжсистемних зв'язків енергосистем, енергоекономічних характеристик споживачів, що використовуються в режимі регулювання навантаження, та диференційованих цін на електроенергію.

Таблиця 1.2 Система позитивних ефектів від вирівнювання графіку попиту на електроенергію в ОЕС України

Позитивні ефекти для учасників енергоринку
Споживачі	Енергопостачальники	ОРЕ	Суспільство
- зниження роздріб-них цін і, відповід-но, витрат на оплату електроенергії; - підвищення надій-ності енергозабезпе-чення; - покращення якості електроенергії; - поліпшення умов для розвитку комер-ційних енергоспоживачів	- скорочення витрат на купівлю електро- енергії в ОРЕ; - зменшення заборго-ваності споживачів; - підвищення прибут-ковості господар-ської діяльності; - підвищення фінан-сової ліквідності ЕК; - скорочення комер-ційних втрат електро-енергії; - підвищення довго-строкової ста біль-ності	- скорочення ризику аварійних ситуацій; - зменшення забор-гованості ЕК перед генераторами; - підвищення ККД електростанцій; - зменшення темпів зносу основних енергогенеруючих фондів та мереж ЛЕП; - скорочення потре-би в інвестиціях у нарощування генеруючих потуж-ностей; - скорочення витрат на ремонт та обслу-говування основних генеруючих фондів	- економія енергоре-сурсів; - покращення стану екології; - зменшення степені енергозалежності від держав-постачальників енергоресурсів; - зменшення соціальної та політичної напру-женості в державі; - скорочення суспільних витрат

1.3 Принципи формування сегментоспрямованої маркетингової цінової політики енергопостачальних компаній

Виходячи із значної неоднорідності споживачів електроенергії, специфіки процесу енергоспоживання, складності економічних взаємовідносин між споживачами та ЕК, розробку та реалізацію МЦП доцільно здійснювати на принципах диференційованого підходу до споживачів, гнучкості цінової політики [20, с. 90].

Платформою для ефективного впровадження цих принципів є сегментування роздрібного ринку електроенергії - складний, однак вкрай необхідний процес для підвищення ефективності взаємодії всіх членів ринку: ОЕС України, ЕК і роздрібних споживачів.

В.В. Герасименко в [14, с. 125] зазначає, що для того, аби успішно використовувати методи цінової диференціації, необхідно наявність наступних умов:

1. Сукупний ринок повинен підрозділятись на окремі сегменти, де попит має різну інтенсивність.

2. Покупці з різних сегментів не повинні мати можливості перепродавати товар в інші сегменти ринку.

3. Має бути відсутня загроза проникнення конкурентів на високоціновий сегмент фірми.

4. Витраті підприємства на здійснення сегментування і контролю за ринком не можуть перевищувати додаткові доходи від цінової диференціації.

5. Цінова диференціація має проводитись настільки акуратно та непомітно, щоб не викликати невдоволення у клієнтів.

6. Вибрана форма цінової диференціації не повинна входити у протиріччя із законодавством.

Враховуючи існування серед науковців різних підходів до розуміння сегментування ринку, важливо визначити сутність та особливості сегментування на роздрібному енергоринку.

Особливість сегментування РРЕ України полягає в тому, що ЕК не мають права відмовити в енергопостачанні існуючому або потенційному споживачу в разі, якщо останнім виконуються всі встановлені вимоги до користування електричною енергію. Отже, відсутня можливість "відкидання" певних небажаних для енергопостачальників споживачів чи сегментів ринку, проте сегментування ринку набуває суттєвого значення при розробці диференційованої МЦП. В цьому разі енергопостачальним підприємствам доцільно вибирати цільові сегменти, для яких вони диференціюватимуть маркетингову цінову пропозицію з метою досягнення поставлених цілей.

В.В. Дорофеєв, В.І. Михайлов, І.В. Фраєр, В.І. Едельман стверджують, що РРЕ може бути розділено на різні сегменти - підринки, що відповідають різним критеріям [37, с. 19]:

1) за рівнем напруги (високе, низьке);

2) за групами споживачів (по характеру навантаження - наприклад, промислове, побутове, непромислове тощо; по ефективності енерговикористання; по степені соціальної значущості тощо);

3) за кліматичними умовами;

4) за географічними умовами;

5) за адміністративно-територіальним розподілом;

6) за надійністю енергопостачання;

7) за часом: доби (денна, нічна енергія), дням тижня (робочі, вихідні), сезонам року (зима, літо, осінь, весна).

Є. Крикавський, Косар Н., Мороз Л. в роботі [61] велику увагу приділяють вдосконаленню існуючої системи сегментації роздрібного енергоринку перш за все за рахунок збільшення кількості класів напруги та сегментування за періодами року (весняно-літнім та осінньо-зимовим). З позиції демаркетингу, роздрібний ринок пропонується поділити на 3 сегменти (А, В, С) за величиною прибутку, який ЕК отримують від конкретних споживачів (зокрема, підвищену увагу пропонується приділити в групі С, де діяльність ЕК є збитковою).

Визначимо головні принципи здійснення сегментування роздрібного ринку електроенергії:

1. Узгодженість цілей сегментування роздрібного ринку електроенергії із загальними корпоративними та маркетинговими цілями ЕК.

Сегментування ринку не повинно бути самоціллю маркетингової діяльності енергопостачальних підприємств, і має повністю відповідати корпоративним цілям (завданням) компанії та сприяти в їх досягненні через впровадження адекватних маркетингових рішень, зокрема в рамках маркетингової цінової політики ЕК. Тому важливим етапом сегментування енергоринку є вибір адекватних ознак та критеріїв сегментування. Враховуючи, що метою сегментування є розробка диференційованої цінової політики, важливо аби критерії сегментації ринку та диференціації цінової політики були еквівалентними. З цією метою наведемо пріоритетні завдання маркетингової цінової політики ЕК:

- забезпечення прибутковості діяльності, достатньої для розвитку ЕК.

- забезпечення стабільного фінансового стану ЕК.

- цілеспрямоване стимулювання споживачів до управління власним попитом на електричну енергію та потужність [20, с. 90].

2. Поступовість здійснення сегментування.

Сегментування регіональних ринків доцільно здійснювати поетапно, згідно принципу «від загального до часткового». Тобто, необхідно поступово деталізувати та уточнювати вихідні загальні критерії сегментування, в разі необхідності вводячи нові, більш адекватні.

3. Періодичність корегування поточної сегментації роздрібного ринку електроенергії.

Процес сегментації не повинен розглядатись як кінцевий, тому періодично слід переглядати відповідність поточної сегментації цілям та задачам цінової політики ЕК. Оцінку поточної сегментації пропонується проводити один раз на рік. Такий підхід ґрунтується на циклічності фінансово-економічної діяльності енергоспоживачів, особливо комерційних об'єктів (промислових, сільськогосподарських, транспортних підприємств тощо).

Причинами дочасного перегляду поточної сегментації можуть бути встановлення нових завдань маркетингової діяльності ЕК, низька ефективність поточної сегментації, суттєва зміна кількості та структури споживачів на ринку постачальника електроенергії тощо.

4. Наукова обґрунтованість методів та результатів сегментування.

При сегментуванні доцільно використовувати прикладні статистично-математичні методи групування об'єктів, кластерного аналізу тощо.

На нашу думку маркетингове сегментування роздрібного ринку дозволить енергопостачальним підприємствам досягнути таких позитивних результатів: забезпечення процесу більш детального дослідження споживачів (специфічних характеристик, інтересів, реакцій) в рамках сегмента; врахування специфіки енергоспоживачів різних сегментів при формуванні диференційованої цінової та кредитної політики; підвищення точності прогнозування рівня та характеру попиту на електроенергію й перспектив його розвитку; більш адекватне прогнозування рівня та характеру сплати споживачів; підвищення ефективності маркетингових комунікацій зі споживачами; підвищення точності оцінки ефективності маркетингових цінових рішень; вдосконалення процесу управління витратами на маркетинг.

1.4 Методичні підходи до ціноутворення на ринку електроенергії

Для формування виваженої цінової політики важливо проаналізувати існуючі концепції побудови цін на електроенергію. Рівень ціни визначається, як правило, двома складовими: витратами виробництва електроенергії і нормою прибутку.

В економічно розвинених країнах існують такі основні підходи до формування цін на електроенергію:

1. Ціни, що розраховуються виходячи із середніх повних витрат енергосистеми за весь термін її експлуатації (метод "витрати плюс").

При використанні цієї концепції ціна визначається виходячи з того, що повний дохід від реалізації енергії повинний бути достатнім для покриття всіх поточних витрат енергопостачальника за весь період його діяльності і для одержання певного прибутку. Виходячи з цього визначають середньорічну величину витрат енергосистеми, що включає амортизаційні відрахування, витрати на експлуатацію станції і мереж ЛЕП, витрати на паливо, виплату відсотків на вкладений капітал тощо.

Ця концепція побудови цін близька до тієї, котру використовували в СРСР і використовують частково зараз на Україні.

Процес формування ціни на українському енергоринку здійснюється в кілька етапів. На першому етапі формуються відпускні ціни на електроенергію генеруючих станцій, що задовольняють споживчий попит. З метою згладжування значних різниць у відпускних цінах електростанцій різних типів (ГЕС, АЕС, ТЕС та ін.) у світовій практиці вироблена модель, що передбачає наявність оптового ринку електроенергії (ОРЕ), який вперше був сформований у Великобританії. Дана концепція енергоринку в 1997 р. була впроваджена в Україні.

На другому етапі формується закупівельна ціна оптового ринку, яка визначається щогодини за принципом найменшої граничної ціни, запропонованої останнім, що забезпечує споживчий попит, виробником електроенергії. Такий підхід дає можливість купувати енергію в найбільш ефективних виробників і стимулює пошук шляхів досягнення оптимальних для енергоринку витратних і цінових показників. На базі закупівельної ціни, з урахуванням визначеної націнки і коефіцієнта втрат електроенергії в передавальних мережах, визначається єдина оптова ринкова ціна для кожної години, по якій енергія реалізується ЕК і великим споживачам, що беруть участь в ОРЕ.

Основними недоліками такої концепції є те, що вона орієнтована на окупність уже вкладених коштів і не враховує потребу в засобах для розвитку енергосистеми. При цьому такі ціни не враховують того, що витрати на виробництво електроенергії із зростанням його обсягу змінюються нелінійно. Крім того, на сучасному етапі розвитку енергоринку (структурні зміни, приватизаційні процеси тощо) використання цієї концепції не дозволяє визначити повні витрати енергосистеми, строк окупності енергосистеми. За умов значної інфляції витрати на відновлення основних фондів енергосистеми можуть значно перевищувати амортизаційні відрахування.

2. Ціни, що визначаються на основі короткострокових граничних витрат.

Граничні короткострокові витрати - це додаткові витрати енергосистеми, що необхідні для забезпечення тимчасового зростання попиту на електроенергію. Тобто короткострокові граничні витрати являють собою вартість вироблення додаткової 1 кВт-год електроенергії найбільш економічно ефективним в даний момент часу енергогенератором.

При використанні даної концепції ціни на енергію встановлюються диференційованими в часі. Вони добре відбивають витрати енергосистеми на вироблення, передачу, розподіл електроенергії, а також впливають на попит, в напрямку досягнення його балансу з пропозицію на електроенергію.

Починаючи з 60-х років ХХ ст., ціни на електроенергію, побудовані за цією концепцією, застосовуються у Великобританії, США, а, починаючи із середини 80-х років, у цих же країнах з'явилися ціни реального часу, які змінюються щогодини. Таким цінам приділяється важлива роль у регулюванні електроспоживання великих промислових споживачів [6, с. 56, 158].

Основною проблемою встановлення таких цін є неможливість точного прогнозування коливання попиту на енергію, тому найчастіше ціни, побудовані на короткострокових граничних витратах, не повністю відповідають реальним витратам енергосистеми. Крім того, такі ціни постійно змінюються в часі.

3. Ціни, що розраховуються виходячи з довгострокових граничних витрат енергосистеми.

Такі ціни засновані на визначенні усіх витрат енергосистеми на тривалу перспективу, пов'язаних з необхідністю забезпечення систематичного приросту попиту на електроенергію. Таким чином, ціни враховують витрати на спорудження додаткових генеруючих потужностей та ЛЕП, необхідних для покриття зростаючого попиту. Ціни, побудовані на цій концепції, використовують починаючи з 60-х років ХХ ст. у Франції і Швейцарії [141].

Перевагою таких цін є їх стабільність у часі. Їх доцільно застосовувати в разі потреби покриття дефіциту потужності в енергосистемі.

Головними спільними недоліком всіх трьох концепцій є:

- відсутність орієнтації на споживача - неврахування їх індивідуальних особливостей, економічних інтересів, можливостей регулювання власного попиту тощо;

- відсутність стимулювання ЕК до підвищення ефективності власної фінансово-економічної діяльності, зниження собівартості електроенергії, оскільки ціни, що розраховані за витратним принципом, повністю покривають всі затрати енергопостачальників та забезпечують бажаний прибуток;

- виникнення конфліктів між ЕК та регулюючими органами з приводу обґрунтованості фактичних витрат енергопостачальників, які відшкодовуються через роздрібні ціни.

4. Ціни, розраховані за принципом "цінової стелі" [113, с. 13].

Сутність даного методу ціноутворення полягає в тому, що регуляторний орган НКРЕ затверджує не певний рівень ціни для ЕК, а процент її зміни. Процент зміни роздрібної ціни на електроенергію пропонується визначати за формулою:

де ?ЦТ.ЕК - процент зміни роздрібної ціни на електроенергію для певної ЕК; ІТ - темп інфляції; ПТ.ЕК - темп зростання продуктивності в електроенергетичній галузі.

Тоді, використовуючи (1.1), рівень нової роздрібної ціни для певної ЕК буде розраховуватись з виразу:



де ЦН.ЕК - новий рівень роздрібної ціни на електроенергію для певної ЕК; ЦП.ЕК - рівень ціни для певної ЕК в попередньому періоді.

Перевагою цього методу для енергопостачальників є стабільність (незмінність ціни протягом визначеного періоду). Як правило, формула "цінової стелі" встановлюється терміном більш ніж на три роки. Протягом цього періоду змінною величиною є темп інфляції, натомість темп зростання продуктивності є фіксованим. Отже ЕК, продуктивність яких зростає швидше ніж зафіксований у формулі темп, отримають більший прибуток. Таким чином, даний метод ціноутворення створює стимул для підвищення ефективності господарської діяльності ЕК, скорочення собівартості енергозабезпечення. Перевага для НКРЕ полягає в зменшенні адміністративних зусиль, спрямованих на аналіз та контроль витрат енергопостачальників.

Недоліками даного методу ціноутворення є складність визначення початкового рівня ціни та формули її перегляду, оскільки необхідно провести оцінку економічної обґрунтованості витрат ЕК при здійсненні енергопостачання, коректно обрати якісний показник інфляції (індекс споживчих цін чи цін виробників), оцінити темпи зростання продуктивності електроенергетичної галузі. Невизначеним залишається питання, як має розраховуватись показник "продуктивності галузі". При застосуванні даного методу енергопостачальники можуть зменшувати витрати за рахунок зниження якості енергозабезпечення споживачів, що вимагатиме додаткових зусиль з боку НКРЕ для проведення контролю якості.

5. Диференціювання цін за різними ознаками.

Такий підхід застосовується для врахування різниці у витратах на енергозабезпечення різних споживачів, вирішення специфічних задач енергосистеми, основною з яких є цілеспрямований вплив на споживачів з метою управління їх енергоспоживанням, соціальних, загальноекономічних державних задач тощо.

Під диференційованою ціною будемо розуміти ціну, що варіюється для різних споживачів або сегментів ринку залежно від умов їх енергоспоживання. Тоді цінова ставка являє собою розмір плати споживача за одиницю електроенергії при визначених умовах енергоспоживання. Під ціновою системою будемо розуміти сукупність ставок ціни для споживача при визначених умовах енергоспоживання.

6. Комбінації вищенаведених підходів.

У зв'язку з переходом до ринкового формування ціни на електроенергію, відбувається деяка трансформація раніше застосовуваних концепцій. Насамперед це зв'язано з необхідністю диференційованого підходу до встановлення цін для різних груп споживачів та індивідуально для окремих споживачів. Незважаючи на ряд недоліків, властивих практично всім концепціям, остаточно можна сказати, що останнім часом сформувалася тенденція змішаного використання підходів до формування цін.

Останнім часом у багатьох країнах намітилася тенденція до зниження цін на електричну енергію [127, 6, 158]. У більшості випадків це зв'язано із збільшенням конкуренції виробників електроенергії, підвищенням ефективності їхньої роботи, а також коливаннями цін на первинні енергоносії, зміною податкової політики і рядом інших факторів. Більшість країн, що стоять на порозі входження в ринок, або вже активно впроваджують елементи ринкових відносин в енергетику, прагнуть до проведення політики "глибокого" диференціювання цін на електричну енергію. Це насамперед пов'язано з необхідністю задоволення однієї з основних вимог існування роздрібного ринку електричної енергії - вільного вибору споживачем системи цін і розрахунків з постачальником (виробником).

Огляд спектру використовуваних видів цін на електроенергію [72, 37, 140] дозволяє представити їх наступним чином:

1. Одноставкова цінова система.

- єдина постійна ставка за 1 кВт-год використаної електроенергії не залежно від обсягу енергоспоживання (діє в Україні на сьогодні);

- ставка за одиницю часу, незалежно від обсягу споживання енергії;

- ступінчата ставка, розмір якої зменшується пропорційно збільшенню обсягу енергоспоживання;

- ступінчата ставка, розмір якої збільшується пропорційно збільшенню обсягу енергоспоживання (інверсійна ціна).

Слід зазначити, що застосування простих одноставкових систем цін не дозволяє енергопостачальним компаніям у достатній степені проводити економічне стимулювання споживачів до регулювання режимів енергоспоживання. З цією метою може успішно використовуватись одноставкова система цін, диференційованих в часі.

...