Планування маркетингової цінової політики підприємства

2. Двоставкова цінова система.

Одна ставка ціни встановлюється за 1 кВт-год спожитої енергії. Друга ставка може визначається для приєднаної електричної потужності споживача; договірної максимальної споживаної потужності; потужності, що приймає участь в періодах максимального навантаження в енергосистемі.

Така цінова система на сьогоднішній день для більшості країн стала базовою. Її природна диференціація плати дає можливість постачальникам (виробникам), крім вирішення питань керування режимами споживання також виставляти рахунки споживачу на величину абонентської плати за електричну потужність.

3. Триставкова цінова система.

Перша ставка встановлюється за 1 кВт-год загального обсягу використаної електроенергії, друга - за її споживання під час пікових навантажень енергосистеми і третя - абонентська плата (встановлюється фіксованою ставкою і не залежить від споживання енергії).

Крім того, застосовуються складні цінові системи на базі врахування більш ніж п'яти показників, і спеціальні - для великих одиничних споживачів - у залежності від часу використання електроенергії, тривалості контракту тощо.

Як відзначалося вище, в окремих країнах, у залежності від місцевих умов, установлюються різні ставки на зимові і літні місяці (зазвичай, листопад-березень і квітень-жовтень). Розрізняються ставки ціни на години слабкого, повного і пікового навантаження в енергосистемі. Існує також диференціація цін за районами (для обліку сформованої в окремих районах структури виробництва електроенергії і структури її споживачів) і диференціація по кліматичних зонах [141]. Діапазон розходжень регіональних ставок, як правило, не перевищує 10 - 12%.

В результаті аналізу існуючих цінових систем можна виділити найбільш характерні для більшості країн види диференційованих цін на електроенергію: диференційовані в часі ціни; ціни, диференційовані за класом напруги живлення споживачів; ціни для різних секторів економіки (промисловості, сільського господарства, побутових споживачів тощо); ціни залежно від надійності електропостачання споживачам, які погоджуються на тимчасові перерви в електропостачанні чи зниження обсягу енергоспоживання в періоди ажіотажного попиту в ОЕС; пільгові ціни соціального спрямування.

З представлених концепцій ціноутворення найбільш ефективною є диференціювання роздрібних цін відповідно до цілей ЕК. Однак існуючі підходи до диференціювання не є достатньо ефективними, оскільки не враховують індивідуальних особливостей споживачів, зокрема - економічних інтересів, можливостей регулювання власного попиту. Тому актуальною є розробка теоретико-методичних засад формування роздрібних цін на електроенергію на принципах маркетингу, зокрема, пошук економічного підґрунтя для визначення таких елементів цінових систем: граничних значень диференційованих цін, кількості цінових зон та характеру зміни ціни з урахуванням попиту споживачів в часі.

Аналіз світових цінових систем на ринках електроенергії показав надзвичайну їх різноманітність і відсутність єдиної універсальної цінової моделі. Отже, для українського енергоринку необхідно розробляти власну цінову політику, адекватну притаманним тільки йому особливостям.

РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДЖЕННЯ РИНКОВОГО СЕРЕДОВИЩА ТА ОБҐРУНТОВАНОСТІ МАРКЕТИНГОВОЇ ЦІНОВОЇ ПОЛІТИКИ ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНИХ КОМПАНІЙ

2.1 Аналіз макроринкового середовища енергопостачальних компаній

В процесі формування маркетингової цінової політики необхідною умовою є наявність достовірної інформації про стан та тенденції розвитку факторів зовнішнього ринкового середовища, оскільки вони в тій чи іншій мірі впливають на ефективність господарської діяльності енергопостачальних компаній в цілому та цінової політики зокрема.

Одним з найвиразніших макроекономічних показників, що характеризують загальну економічну ситуацію в державі, темпи економічного зростання, є валовий внутрішній продукт (ВВП). Розмір ВВП фактично залежить від двох факторів: фізичного обсягу виробництва товарів і послуг та рівня ринкових цін на них. Ця особливість ускладнює аналіз взаємозв'язку між ВВП та енергоспоживанням, оскільки величина споживання електроенергії прямо залежить саме від фізичного обсягу виробництва, а не від цінових показників. Тому, при аналізі доцільно враховувати не номінальний, а реальний ВВП, оскільки він ігнорує цінові коливання, які можуть спричиняти "оманливе" зростання, і призвести до хибних висновків стосовно енергоспоживання.

Зазначимо, що з метою підвищення точності результатів аналізу взаємозв'язку, замість показника енергоспоживання раціонально використовувати показник обсягу виробництва електроенергії. Це пов'язано з існуванням комерційних (нетехнологічних) втрат енергії, які є наслідком несанкціонованого її споживання споживачами, втручання в технічні засоби обліку енергоспоживання з метою зменшення зафіксованого приладами рівня споживання (такі втрати, за даними ЕК “Вінницяобленерго” у 2003 р. досягли 40%). Отже, величини енергоспоживання, приведені в статистичних матеріалах можуть не зовсім адекватно відображати реальну ситуацію.

Гіпотезу про існування зв'язку між реальним ВВП та обсягом виробництва доцільно підтвердити за допомогою коефіцієнта лінійної кореляції Пірсона r, який визначається за формулою [44, с. 182]:

де , - рівні реального ВВП та виробництва електроенергії в і-му періоді; , - середні рівні реального ВВП та виробництва електроенергії за досліджуваний період в цілому; , - стандартні відхилення реального ВВП та виробництва електроенергії; n - період дослідження.

Оскільки ВВП вимірюється в масштабі держави, то виробництво електроенергії також необхідно приймати як сумарний показник по Україні.

Тенденція зростання обох вищенаведених показників, що спостерігалася протягом останніх десятиріч ХХ століття, в 1995 р. змінюється на протилежну (спадну), що було спричинено глибокими змінами в економіці держави, як то: широке запровадження практики госпрозрахунку на підприємствах, введення нових форм власності, послаблення державного регулювання економіки, підсилення конкурентної боротьби як в середині країни, так і з боку імпортних товарів тощо. Отже, за початок періоду дослідження доцільно прийняти саме 1995 рік, визначивши його базою для порівняння. Показники реального ВВП та виробництва електроенергії зручно представити в процентному відношенні до відповідних значень базового 1995 року.

Розрахований за формулою (2.18) лінійний коефіцієнт кореляції Пірсона (надалі коефіцієнт кореляції) між динамікою реального ВВП та виробництва електроенергії протягом 1995 - 2012 рр. становить r = 0,9736. Такий зв'язок класифікується як прямий та дуже сильний.

Однак дослідження, виконані в [157, с. 569], свідчать що навіть за умови існування сильного зв'язку між ВВП та обсягами виробництва електроенергії, не можна будувати регресійну прогнозну модель, що пов'язано з особливостями структури ВВП.

По-перше, на споживання електроенергії переважно впливають масштаби виготовлення найбільш енергоємних товарів та послуг, в той час як зростання ВВП може відбуватись за рахунок товарів та послуг, що характеризуються незначною енергомісткістю.

По-друге, наявність тіньового сектору вітчизняної економіки, який не знаходить відображення в офіційному показнику ВВП, натомість суттєво впливає на обсяги енергоспоживання і, тим самим, викривлює зв'язок між даними показниками.

По-третє, внаслідок неповного завантаження виробничих потужностей в окремих галузях вітчизняної промисловості, збільшення обсягів виробництва не завжди буде означати пропорційне зростання енергоспоживання. Це відбувається внаслідок існування постійних витрат електроенергії, які не пов'язані з обсягами виробництва промислової продукції, а отже, зі зміною обсягів виробництва буде обернено змінюватись питома енергоємність одиниці продукції.

З вищевикладеного випливає, що динаміка рівня ВВП сама по собі не може адекватно відображувати обсяги енергоспоживання, а отже, недоцільним є створення регресійної моделі для прогнозування. Таким чином, показник реального ВВП при прогнозуванні можна використовувати лише для визначення напряму зміни енергоспоживання.

Суттєвим чинником, що потребує аналізу є інфляційні процеси у вітчизняній економіці. Важливо дослідити взаємозв'язок між загальною динамікою цін в державі та рівнем цін на електроенергію. Оскільки енергія продається як на промисловому, так і на споживчому ринках, варто оцінити співвідношення між динаміками цін на даних ринках та цінами на електроенергію (табл. 2.1) [121, с. 79].

Таблиця 2.1 Індекси цін за секторами економіки за 2002 - 2012 рр.

Сектори економіки	2002	2003	2004	2005	2006	2007	2008	2009	2010	2011	2012
	разів	відсотків
Індекс цін виробників промислової продукції	12,3	5,9	1,5	107,7	113,0	131,1	120,8	108,7	103,0	107,7	120,5
Індекс споживчих цін	9,9	4,8	1,8	115,9	110,6	122,7	128,2	112,0	100,8	105,2	109,0
Індекс цін в електроенер-гетиці	10,1	2,5	1,3	102,0	166,4	97,2	110,0	100,2	103,9	105,6	107,3

Зазначимо, що загальна вартість електроенергії не спотворює значним чином динаміки цін на промислові та споживчі товари, оскільки її частка у вартості продукції є адитивною величиною і у переважній більшості товарів становить менше 10%.

де К1, К2 - темпи зростання порівнюваних величин.

Важливо оцінити наскільки адекватно змінювались ціни на електроенергію порівняно з цінами виробників промислової продукції та споживчими цінами. Коефіцієнти випередження показують у скільки разів швидше змінювався один досліджуваний показник по відношенню до іншого. Результати проведених нами розрахунків представлені.

З вищевикладеного видно, що до 2006 р. темпи зростання цін виробників промислової продукції і споживчих цін випереджали темпи зростання цін в електроенергетиці (за виключенням споживчих цін в 2002 р.). Така диспропорція була зумовлена директивним регулюванням цін на електроенергію з боку держави, зокрема встановлювались верхні граничні рівні роздрібних цін для енергопостачальників, в той час як ціни на більшість інших товарів та послуг вільно визначались виробниками (продавцями).

В 2006 р. ціни на електроенергію зростали швидше цін виробників та споживчих цін. Протягом 2007 - 2012 рр. темпи зростання цін виробників промислової продукції та споживчих цін також перевищували темпи зростання цін в електроенергетиці, однак коефіцієнт випередження характеризувався спадною тенденцією (табл. 2.4), що, імовірно, буде мати позитивний вплив на вітчизняну електроенергетичну галузь, стимулюючи її розвиток.

Загальні коефіцієнти випередження цін виробників та споживчих цін порівняно з цінами в електроенергетиці за період 2002 - 2012 рр. становлять відповідно 4,334 та 3,258, що свідчить про суттєвий ціновий дисбаланс на ринку електроенергії порівняно з іншими ринками товарів і послуг. Фактично відбувалось штучне безоплатне кредитування промислового сектору економіки та населення за рахунок електроенергетики. Дана ситуація негативно вплинула на електроенергетичну галузь, що проявилось в: 1) ускладненні вирішення завдань управління попитом на енергію, оскільки відбулося зниження економічної заінтересованості споживачів через відносне скорочення частки витрат на енергію в їх загальних витратах; 2) зниженні ефективності енерговикористання в промисловому секторі, що обумовлює відносно вищу енергоємність більшості видів вітчизняної продукції порівняно з світовими показниками; 3) відносно швидшому зношенні основних генеруючих та передавальних фондів, що зменшило ефективність виробництва-передачі електроенергії та підвищило її собівартість; 4) постійному дефіциті палива на теплоелектростанціях, що є однією з причин дисбалансу попиту-пропозиції електроенергії на ринку; 5) зростанні ланцюгової заборгованості на енергоринку та погіршенні загального фінансового стану (ліквідності та прибутковості) підприємств галузі, що значно ускладнює їх розвиток.

Зазначимо, що збільшення цінової диспропорції між цінами виробників промислових товарів, споживчими цінами та цінами на електроенергію, буде негативно впливати на електроенергетику в цілому та показники комерційної діяльності енергогенеруючих та енергопостачальних підприємств зокрема, посилюючи вищенаведені негативні техніко-економічні процеси в галузі.

За даними динаміки виробництва електроенергії (рис. 2.2) та цін на електроенергію (табл. 2.3) протягом 2003 - 2012 рр. нами розраховані показники цінової еластичності попиту (ЕЦ) на енергію за формулою (2.4). Сумарний показник цінової еластичності за 10 років склав ЕЦ = - 0,026 (тобто попит прямує до абсолютно нееластичного, ЕЦ > 0). Проте практичне використання цього показника цінової еластичності попиту є проблематичним, оскільки на зміни в попиті на енергію впливав не лише ціновий фактор, а переважно чинники, пов'язані з кризовими процесами в економіці.

На ефективність цінової політики ЕК також впливає фактор добробуту громадян, що виражається в платоспроможності населення. Його аналіз доцільно проводити за допомогою показників реальних зарплати та доходів населення, оскільки вони кількісно характеризують даний фактор. Необхідність аналізу обох величин зумовлена тим, що реальна зарплата не в повній мірі відображає платоспроможність населення, оскільки існують також доходи, які громадяни отримують поза основним місцем роботи. Зазначимо, що раціонально досліджувати їх питомі значення в розрахунку на душу населення, які більш адекватно відображають реальну ситуацію (рис. 2.3).

З рис. 2.2. видно, що показники реальної зарплати населення характеризувалися спадними процесами протягом 2003 - 2012 рр., однак надалі спостерігалася тенденція росту. Зростання реальних доходів населення спостерігалося протягом 2006 - 2010 рр. Наявні тенденції в динаміці обох показників позитивно впливатимуть на розвиток ЕК, створюючи економічні передумови для підвищення рівня оплати населенням спожитої електроенергії, зменшення заборгованості, яка сформувалася протягом попередніх років, зниження комерційних втрат енергії (під комерційними втратами будемо розуміти обсяг електроенергії, який фактично був спожитий і зафіксований приладами технічного обліку енергоспоживання ЕК "на виході", але не врахований "на вході", а, відтак, неоплачений фактичним споживачем).

В результаті проведеного нами аналізу макроекономічних факторів (ВВП, інфляційних процесів і доходів населення), їх взаємозв'язків з показниками в електроенергетиці можна зробити висновок, що в цілому на ринку складаються сприятливі макроекономічні умови для підвищення ефективності господарської діяльності вітчизняних ЕК та їх довгострокового розвитку.

Суттєвий вплив на рівень роздрібних цін на електроенергію чинять відпускні ціни, за якими ЕК купує енергію на оптовому ринку. Оптові ціни характеризуються двома основними показниками: середнім рівнем та диференціацією в часі. Середній рівень оптової ціни формується під впливом таких головних факторів:

- ціни на первинні енергоресурси для генерування електроенергії;

- структура виробництва енергії на ринку за типами електростанцій;

- рівень конкуренції між генеруючими енергокомпаніями, які працюють на основі цінових заявок;

- техніко-економічні показники роботи електростанцій.

Динаміка структури виробництва електроенергії за типами електростанцій наведена в табл. 2.3.

Таблиця 2.3 Структура виробництва електроенергії на енергоринку України за 2007-2012, %

Тип електростанцій	2007	2008	2009	2010	2011	2012
Теплоелектростанції	46,4	44,7	45,3	45,0	44,6	40,4
Атомні електростанції	42,0	45,3	44,2	45,1	45,3	48,0
Гідроелектростанції	8,4	6,7	7,0	5,6	5,2	6,5
Нетрадиційні джерела енергії	0,1	-	0,1	-	-	-
Блок-станції і комунальні теплоелектроцентралі	3,1	3,3	3,4	4,3	4,9	5,1
Всього	100	100	100	100	100	100

З табл. 2.3 видно, що структура виробництва електроенергії протягом 2007 - 2012 рр. незначно коливалася і є відносно стабільною.

Електроенергетичне обладнання галузі характеризується значним рівнем зношеності і використовується на межі технічних можливостей. На початок 2010 р. понад 95% енергоблоків ТЕС відпрацювало свій розрахунковий ресурс - 100 тис. год., у тому числі 72% перевищило граничний ресурс - 170 тис. год. Більше ніж 53% знаходяться в експлуатації понад 220 тис. год., що перевищує прийняту у світовій практиці межу фізичного зносу та морального старіння.

За даними Міністерства палива та енергетики України станом на 1.01.2010 р. з 31,2 млн. кВт установленої потужності ТЕС лише 28,4 млн. кВт можуть нести навантаження.

Ресурс роботи ядерних енергоблоків з реакторами типу ВВЕР - 440 та ВВЕР - 1000 становить 30 років. Враховуючи терміни введення в експлуатацію діючих енергоблоків (значна частина блоків АЕС введена в експлуатацію в 1980 - 1983 рр.), після 2020 р. можна очікувати виходу з експлуатації енергоблоків з реакторами типу ВВЕР. Їх заміна потребує значних капіталовкладень (приблизно $2 тис. на 1 кВт встановленої потужності).

Враховуючи як світові, так і внутрішні тенденції до зростання цін на первинні енергоресурси (вугілля, нафту, газ, збагачений уран тощо), їх вичерпність, а також фактори суттєвої зношеності енергогенеруючих та передавальних фондів, низький рівень конкуренції між генераторами, що працюють на основі цінових заявок, енергопостачальникам при здійсненні МЦП доцільно стимулювати споживачів до енергозбереження та підвищення їх енергоефективності. При невисокій заінтересованості в цьому ЕК в короткостроковому періоді (оскільки така політика призводить до певного зменшення обсягів реалізації), даний напрям є раціональним з точки зору довгострокової стабільності вітчизняного енергоринку.

2.2 Дослідження факторів мікроринкового середовища енергопостачальних компаній

Попит промислових споживачів на електроенергію змінюється протягом доби стохастично і закон його розподілу описується гаусівською (нормальною) кривою. Справедливість цього теоретичного положення підтверджена емпірично з допомогою критеріїв Колмогорова і Пірсона як для окремих промпідприємств, так і їх груп [53, с. 73]. Це дозволяє при дослідженні попиту вважати експериментальні дані випадковою вибіркою з нормальної генеральної сукупності, щільність розподілу якої

,

а інтегральна функція розподілу:

,

де а - математичне сподівання попиту; у - середньоквадратичне відхилення.

Реальні графіки середньодобового попиту характеризуються значною нерівномірністю (наприклад, для машинобудівного підприємства ВАТ “Гідросила” на рис. 2.3).

Максимальне електричне навантаження РМАХ протягом доби для переважної більшості промпідприємств не перевищує величину їх середньодобового навантаження РСЕР більше ніж у 2 рази. Це співвідношення раціонально врахувати при визначенні розмаху цінового діапазону. сегментоспрямований маркетинговий політика ціноутворення

Така конфігурація попиту (рис. 2.4) характерна для більшості промислових споживачів, які до того ж мають найбільшу частку споживання на енергоринку (рис. 2.4, 2.5).

З рис. 2.4 та 2.5 видно, що найбільшим споживачем електроенергії є промисловий сектор. До того ж промислові підприємства споживають найвищу електричну потужність і, таким чином, суттєво впливають на графік попиту на енергію в ОЕС протягом доби.

Зменшення частки енергоспоживання промислового сектору з 64,5% в 2000 р. до 57% в 2011 р. пояснюється загальнодержавним спадом виробництва протягом, що пов'язано з кризовими явищами в українській економіці (розривом виробничих та комерційних зв'язків між підприємствами країн колишнього СРСР, суттєвим зростанням інфляції, збільшенням заборгованості по зарплаті, стихійним розподілом та перерозподілом капіталу, політичною нестабільністю, необхідністю суттєвого оновлення існуючої законодавчої бази тощо). В 2012 р. частка енергоспоживання ПС склала 58%. Не зважаючи на вплив вищенаведених факторів, обсяги й частка енергоспоживання промисловим сектором залишаються найвищими. Зазначимо, що промислові підприємства можуть виступати споживачами-регуляторами, оскільки здатні управляти власним попитом на електроенергію в часі.

Представимо приклад прогнозування попиту на електроенергію в Кіровоградській області за 2004 - 2011 рр. трендовим методом з подальшою експертною оцінкою за фактичними даними сукупного енергоспоживання. Вихідні дані обсягів електроспоживання VW у часі t, а також відповідні варіанти розвитку попиту представлені на рис. 2.6.

Рис. 2.6. Реальний та прогнозні (1, 2, 3) графіки попиту на електроенергію в Кіровоградській області за 2004 - 2014 рр.:

Апроксимація функціональної залежності VW(t) поліномом другого ступеня

VWОПТ = 54,5392Дt2 - 644,88Дt + 4555,5

з коефіцієнтом детермінації R2 = 0,9705 відповідає оптимістичній оцінці розвитку подій (крива 1); степенева функція

VWПЕС = 3879,2Дt -0,1898

з R2 = 0,8929 описує песимістичний прогноз електроспоживання (крива 2); крива 3 ілюструє тривіальний варіант, коли попит залишається на рівні попереднього року (VWТР = 2832,5 млн. кВт-год).

В процесі селекції моделей апроксимації енергоспоживання, крім фактично обраних параболічної та степеневої функцій були також проаналізовані наступні функціональні залежності: лінійна, експоненціальна, логарифмічна, поліном третього ступеня. Представимо результати апроксимації в табл. 2.4.

Таблиця 2.4 Порівняльна оцінка трендових моделей попиту на електроенергію

Вид трендової моделі	Коефіцієнт детермінації R2	F-критерій Фішера
		Розрах.	Критич.
VWОПТ = 54,5392Дt2 - 644,88Дt + 4555,5	0,9705	82,25	5,79
VWПЕС = 3879,2Дt -0,1898	0,8929	50,02	5,99
VW = -154,03Дt + 3737,4	0,6463	10,96	5,99
VW = 3730,8e -0,0472Дt	0,6708	12,23	5,99
VW = -626,12Ln(Дt) + 3874,2	0,8807	44,29	5,99
VW = -6,7646Дt 3+145,86Дt 2 - 993,26Дt+4890,3	0,9881	110,71	6,59

Для оцінки адекватності наведених моделей були вибрані саме коефіцієнт детермінації R2 та F-критерій Фішера (для імовірності 0,95), оскільки застосування інших критеріїв (напр., критерія Пірсона) вимагає наявності більшого масиву спостережень (значень фактичного попиту).

З табл. 2.4. видно, що найбільш адекватними є параболічна, степенева та поліноміальна 3-ї степені функції. Однак поліном 3-ї степені, не зважаючи на високі значення R2 = 0,9881 та Fрозрах = 110,71, не може бути використаний для прогнозування, оскільки, як відомо, поліноми третьої та вищих степенів майже з абсолютною точністю апроксимують ретроспективні значення спостережень, проте при прогнозуванні характеризуються необґрунтовано різкими змінами в тренді.

Таблиця 2.6 Скорегований експертами прогноз попиту на електроенергію для Кіровоградської області на 2012 - 2014 рр. (млн. кВт-год)

Роки	Середній	min	max
2012	2911,703	2566,234	3257,172
2013	3041,594	2696,125	3387,062
2014	3210,458	2864,989	3555,927

Середні значення прогнозів попиту для 2012, 2013, 2014 років відповідно коливаються в межах ±11,86%, ±11,36%, ±10,76%, що свідчить про придатність даних результатів до застосування при плануванні господарської діяльності ЕК.

Для більш детальної розбивки прогнозованого попиту за місяцями, перерахуємо річний показник, спираючись на часову залежність сезонних коефіцієнтів , отриманих за формулою (2.10) для Кіровоградської області за 2009 - 2011 рр. (рис. 2.7).

Представимо результати розрахунків розподілу річного попиту за місяцями з урахуванням місячних коефіцієнтів (табл. 2.9).

Як видно з рис. 2.7 і табл. 2.7 попит суттєво змінюється протягом року і коефіцієнт нерівномірності електроспоживання сягає величини: КР=VWMIN/VWMAX = 0,584.

Для промпідприємств Кіровоградської області розрахунок показав, що корегувальний коефіцієнт набуває значень в діапазоні від 1,0242 до 1,4511. Зокрема, результати розрахунку коефіцієнтів для машинобудівного ВАТ "Гідросила" за 2010 - 2012 рр. представлено в табл. 2.8.

Таблиця 2.8 Коефіцієнти для машинобудівного підприємства ВАТ "Гідросила"

Показники	Роки
	2010	2011	2012
, тис. кВт-год	25888	26255	25086
, тис. кВт-год	28517	31303	30295
, %	9,2	16,1	17,2
	1,1016	1,1923	1,2076
КОР, %	5,9	2,1	3,3

Виходячи з цих даних, розрахований за формулою (2.16) , становить 1,1669.

В таблиці 2.10 також наведено значення відносної похибки факторних прогнозів

,

яка не перевищує 17,2% і може бути суттєво зменшена завдяки введенню корегувального коефіцієнта до величини КОР (останній рядок таблиці):

Іншим важливим фактором є конкуренція на енергоринку. Вплив фактору конкурентної боротьби на МЦП енергопостачальників відрізняється залежно від того чи здійснює ЕК комерційну діяльність з продажу електроенергії за регульованою чи нерегульованою ціною.

Чинне законодавство в енергетичній сфері передбачає субсидіювання енергопостачальних підприємств, які діють за регульованою ціною, оскільки вони юридично не мають права відмовити споживачу в здійсненні послуг енергопостачання, в разі якщо останній дотримується установлених вимог до енергоспоживання. Отже, такі ЕК продають електроенергію населенню за ціною нижчою від собівартості. Проте за допомогою перехресного субсидіювання недоотримані доходи від продажу електроенергії населенню покриваються за рахунок підвищення роздрібних цін для комерційних енергоспоживачів, зокрема промислових об'єктів. Натомість таке субсидіювання не здійснюється незалежним енергопостачальникам, що діють за нерегульованою ціною.

Також за допомогою субсидіювання з боку держави покриваються втрати доходів ЕК від продажу електроенергії комерційним споживачам за диференційованими в часі цінами, в разі якщо останні вирішили перейти на подібну систему оплати. Це викликано зменшенням надходжень від реалізації енергії енергопостачальникам (при незмінних загальних обсягах енергоспоживання). Механізм компенсації здійснюється через зниження рівня оптової ціни на енергію для таких ЕК.

Енергопостачальні підприємства, що здійснюють комерційну діяльність за нерегульованою ціною, законодавчо не зобов'язані продавати електроенергію всім споживачам, які бажають встановити з ними комерційні відносини та тим, що вже є клієнтами ЕК і не порушують встановлених вимог до енергоспоживання. Енергопостачальники такого виду мають більшу свободу в проведені МЦП на роздрібному енергоринку, проте початково оптова ціна на ОРЕ для них встановлюється вищою по відношенню до ЕК першого виду. Це апріорі послабляє їх конкурентну позицію, проте вимушує розробляти більш гнучкі та ефективні цінові системи з метою переключення на них енергоспоживачів конкурентних ЕК.

За даними ДП “Енергоринок” кількість працюючих на Оптовому ринку постачальників за нерегульованою ціною в 2011 р. порівняно з 2010 р. збільшилася з 43 до 56, а обсяги їх купівлі електроенергії збільшилися майже у 2,5 рази.

Частка енергопостачальників за нерегульованою ціною в загальному об'ємі купівлі електроенергії в ОРЕ, після введення оплати банківськими коштами в порівнянні з 2008 р. знизилися майже в 7,4 рази і склала 2% в 2010 р. (табл. 2.9).

Таблиця 2.9 Структура купівлі електроенергії енергопостачальниками в ОРЕза 2008 - 2012 рр.

Роки	Частка ЕК, що діють за регульованою ціною, %	Частка незалежних енергопостачальників, %
2008	83,7	16,3
2009	96,8	3,2
2010	97,7	2,3
2011	95,1	4,9
2012	94,9	5,1

З табл. 2.9 видно, що частка незалежних енергопостачальників в 2011 р. зросла на 2,6 п.п. порівняно з показником 2010 р. Це свідчить про посилення інтенсивності конкурентної боротьби між ЕК обох типів, а також про підвищення ефективності маркетингової політики енергопостачальників, що діють за нерегульованою ціною.

Крім того варто відзначити прагнення певних споживачів до переходу на автогенерацію. Наприклад, у ВАТ "Гостомельський склозавод" введено в експлуатацію теплоелектроцентраль, що працює на природному газі. ТЕЦ розроблена, профінансована й побудована "Енергетичним Альянсом" (першою в Україні приватною компанією з надання енергопослуг), значно підвищує енергоефективність і знижує виробничі витрати провідного склозаводу України [125, с. 1]. Також Рівненський хімічний комбінат “Азот” частину власних енергопотреб забезпечує шляхом автогенерації.

Враховуючи формування даної тенденції, енергопостачальникам раціонально здійснювати гнучку маркетингову цінову політику, направлену на запобігання переходу споживачів на автогенерацію, що прямо впливатиме на зменшення сумарної реальної ємності енергоринку та доходів енергопостачальних компаній.

2.3 Оцінка обґрунтованості маркетингової цінової політики енергопостачальних компаній

Обґрунтованість маркетингової цінової політики енергопостачальних компаній визначається такими основними елементами: цілями маркетингової цінової політики енергопостачальних компаній; принципами ціноутворення; етапами формування МЦП; методами ціноутворення.

В §2.2 головними принципами формування маркетингової цінової політики визначені: диференційований підхід до споживачів та гнучкість цінової політики. Їх реалізація можлива за умови проведення цілеспрямованого та обґрунтованого сегментування ринку. На сьогодні сегментація роздрібного енергоринку здійснена суто формально. По-перше, ринок електроенергії розділено за географічною ознакою відповідно до існуючого адміністративного поділу території України на регіональні (обласні) ринки. Отже, існує 25 обласних ринків та ринки міст Києва і Севастополя. По-друге, споживачів розділено на 9 груп за галузевою ознакою відповідно до методики Державного комітету статистики України [123, с. 26]:

1. Промислові та прирівняні до них споживачі з приєднаною потужністю вище 750 кВА.

2. Промислові та прирівняні до них споживачі з приєднаною потужністю до 750 кВА.

3. Електрифікований залізничний транспорт.

4. Електрифікований міський транспорт.

5. Непромислові споживачі.

6. Сільськогосподарські споживачі-виробники.

7. Населення.

8. Населені пункти.

9. Власні виробничі потреби енергооб'єднань.

Причому ціни для більшості з вищенаведених груп (крім населення, населених пунктів та сільськогосподарських споживачів-виробників) є однаковими. Наприклад, АК "Київенерго" встановлено однакові ціни на електроенергію для перших шести вищенаведених груп. В той же час головна задача ОЕС України - забезпечення балансу попиту та пропозиції на ринку електроенергії - вимагає індивідуального підходу до споживачів, аби економічно зацікавити кожного з них до адекватного регулювання власного енергоспоживання в часі [20, с. 90]. Цінові знижки для 6-ї, 7-ї, 8-ї груп продиктовані міркуваннями соціального захисту та державної підтримки розвитку сільського господарства. Власні виробничі потреби енергооб'єднань (9-та група) при аналізі та сегментуванні ринку враховуватись не повинні, адже вони не пов'язані з обсягами продажів електроенергії ЕК на ринку.

Вищенаведені приклади розподілу ринку не можна назвати сегментацією, оскільки такий розподіл/групування споживачів здійснено за формальними, неістотними для маркетингу ознаками. Врешті-решт, для ЕК з комерційної точки зору, не є визначальним фактором в якій саме сфері людської діяльності використовується електроенергія, а вирішальним є отриманий прибуток, додержання договірних зобов'язань перед споживачем та забезпечення сталого розвитку підприємства. Тому сегментування, з позицій маркетингу, передбачає формування сегментів ринку, які характеризуються подібною реакцією на маркетингові стимули ЕК, тобто ринковою поведінкою.

Для стимулювання переведення споживачів на роботу в нічному режимі НКРЕ встановила такі коефіцієнти до основної ціни у 2012 р.:

- нічний (з 23:00 до 6:00) - 0,3;

- піковий період (з 8:00 до 10:00, з 17:00 до 20:00) - 1,8;

- напівпіковий період (6:00 до 8:00, з 10:00 до 17:00, з 20:00 до 23:00) - 1,02.

Необхідно відзначити, що існуюче зонування попиту на електроенергію в ОЕС, яке покладено в основу диференціювання роздрібних цін протягом доби, характеризується такими недоліками:

1) неадекватність дискретизації попиту на енергію в ОЕС по відношенню до попиту окремих промислових споживачів;

2) відсутність гнучкості зонування попиту, яка обмежується виділенням лише шести часових зон (один період нічного провалу енергоспоживання; два - пікового та три - напівпікового енергоспоживання) та трьох цінових зон (нічної, пікової та напівпікової);

3) нестабільність тривалості часових зон та їх розподілу в часі, що ускладнює процеси планування виробничої діяльності для ПС;

4) неадекватність диференціації роздрібних цін, здійсненої оптовим енергоринком для ПС, до графіків попиту окремих ПС.

На ефективність МЦП ЕК суттєво впливає цінова політика на ОРЕ. Середні ціни, які склалися по енергопостачальниках за регульованою і нерегульованою ціною, приведені за період 2008 - 2010 рр. в табл. 2.10.

Таблиця 2.10 Динаміка середньої ціни продажу електроенергії енергопостачальним компаніям в ОРЕ України

№	Найменування постачальника	2008 р.	2009 р.	2010 р.
		коп/кВт-год	цент/кВт-год	коп/кВт-год	цент/кВт-год	коп/кВт-год	цент/кВт-год
1.	Постачальники за регульованою ціною	9,07	1,67	10,01	1,86	9,48	1,78
1.1.	Енергопостачальні компанії	9,07	1,67	10,0	1,93	9,46	1,78
1.2.	Інші постачальники за регульованою ціною	9,32	1,71	10,37	1,86	9,98	1,87
2.	Постачальники за нерегульованою ціною	9,95	1,83	11,02	2,06	10,45	1,96
3.	Покупка електро-енергії на власні потреби виробниками	8,51	1,56	8,53	1,59	8,30	1,56
4.	Всього	9,12	1,71	10,06	1,87	9,52	1,79

Середня ціна купівлі електроенергії постачальниками в ОРЕ в 2011 р. була вищою на 5,6%, ніж у 2010 р. і становила 10,51 коп./кВт-год, в тому числі для:

- постачальників за регульованою ціною - 10,43 коп./кВт-год, (збільшення на 5,8%),

- постачальників за нерегульованою ціною - 11,34 коп./кВт-год, (збільшення на 4,6%).

При чому спостерігається тенденція до подальшого зростання як оптових, так і роздрібних цін на електроенергію. Вона мала місце і в 2012 р., оскільки середній рівень роздрібних цін, за даними ДП “Енергоринок”, виріс приблизно на 7,3%. Враховуючи дану ситуацію, енергопостачальникам доцільно формувати гнучкі цінові системи, що сприятимуть підвищенню енергозбереження, енергоефективності, а також дозволять споживачам, особливо крупним промисловим об'єктам, знизити витрати на оплату електроенергії. Це в свою чергу сприятиме підвищенню стабільності вітчизняного енергоринку.

Так, наприклад, “Харківський алюмінієвий завод”, який є складовою концерну "Російський Алюміній", вимагає запровадження індивідуальних знижених цін на електроенергію, оскільки при нинішньому рівні цін планові інвестиції в техніко-технологічну модернізацію заводу будуть окуплені лише через 20 років, що не задовольняє споживача.

Концерн "Український Алюміній" вважає за недоцільне будівництво алюмінієвого заводу при нинішніх цінах на електроенергію в Україні. Це обумовлено високою енергоємністю технологічних процесів в кольоровій металургії (частка витрат на електроенергію може досягати 73% у собівартості продукції).

Індивідуальне ціноутворення на роздрібному ринку практикується для окремих споживачів, які є стратегічно важливими для вітчизняної економіки. Так, з серпня 2010 р. ціни на електроенергію для Запорізького виробничого алюмінієвого комбінату (ЗАЛК) та Запорізького титано-магнієвого комбінату (ЗТМК) формуються залежно від вартості продукції даних підприємств на лондонській біржі металів. Таке рішення (Постанова Кабінету міністрів України "Про забезпечення конкурентоспроможності підприємств по виробництву первинного алюмінію, його сплавів і титану") було зумовлене важливістю забезпечення високотехнологічних галузей національної економіки (машинобудівної, авіакосмічної та суміжних галузей) продукцією ЗАЛК та ЗТМК [52, с. 6].

Варто відзначити, що при діючих на сьогодні диференційованих цінах, формальний перехід на оплату за ними без будь-якого регулювання режиму енергоспоживання може принести окремим споживачам з неперервним виробництвом значний економічний ефект. Наприклад, Черкаський і Рівненський комбінати “Азот” впровадивши систему комерційного обліку електроенергії ІТЕК, за рахунок механічного зменшення оплати в нічні години при тому ж самому характері попиту отримують до 0,5 млн. грн. економії щомісячно. А оскільки при цьому головна мета діючої диференціації цін - регулювання енергоспоживання - не досягнута, то ЕК і ОЕС автоматично несуть прямі збитки від зменшення оплати споживачів за електроенергію.

Формування платежів і відповідно середніх цін продажу електроенергії в ОРЕ для конкретних постачальників за регульованою і нерегульованою цінами відбувається по-різному. Так, для постачальників за регульованою ціною платежі за куплену в оптовому ринку електроенергію здешевлюються на величину дотаційних сертифікатів. Відповідно це призводить до зменшення середньої ціни купівлі ними електроенергії в ОРЕ. На відміну від постачальників за регульованою ціною, постачальники за нерегульованою ціною, здійснюючи поставку електроенергії в більшості випадків промисловим споживачам, не мають дотаційних сертифікатів і фактично оплачують електроенергію за цінами, які їх утримують. Таким чином, постачальники за нерегульованою ціною дотують постачальників за регульованою ціною.

Слід відзначити, що не лише постачальники за нерегульованою ціною дотують постачальників за регульованою ціною, але і самі постачальники дотують один одного. Особливо це відноситься до таких енергопостачальників за регульованою ціною, як ВАТ "Дніпробленерго", ВАТ "Донецькобленерго", ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання", у яких частка дотаційних сертифікатів в сумарному платежі є малою і складає від 2,5% до 5,6% проти 32,7% у ВАТ АЧ "Житомиробленерго" і 57,4% у ЗАТ "Східно-кримська Компанія".

В цілому цінова політика енергопостачальних підприємств, що діють як за регульованою ціною, так і за нерегульованою ціною є не достатньо ефективною, оскільки характеризується рядом таких недоліків: брак методичного забезпечення ЕК для проведення комплексних маркетингових досліджень та сегментування роздрібного енергоринку; відсутність індивідуального маркетингового підходу до споживачів, особливо стратегічно важливих для енергопостачальників, при формуванні цін; здійснення ціноутворення на витратному принципі; відсутність гнучкості цінової політики, що обмежує можливості споживачів у виборі цінових систем; відсутність комплексного сприяння споживачам у переході на оплату за диференційованими в часі цінами тощо. Всі вищенаведені проблеми обумовлюють актуальність розробки маркетингового методу формування цін на електроенергію енергопостачальними підприємствами на роздрібному ринку.

Виявлено, що промислові споживачі електроенергії складають найбільший сегмент енергоринку і є найбільш спроможними до управління власним попитом в часі, тому забезпечення перманентного балансу попиту та пропозиції в енергосистемі доцільно здійснювати за рахунок промислового сегменту. В цьому разі ПС виступатимуть у ролі “сегмента-регулятора“ для всього енергоринку, компенсуючи нерівномірність попиту, обумовлену іншими, більш „жорсткими” сегментами (населенням, галуззю сільського господарства з біологічними об'єктами, бюджетними установами тощо).

РОЗДІЛ 3. ОХОРОНА ПРАЦІ ТА БЕЗПЕКА В НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ

На ВАТ "Гідросила" відповідно до Типового положення, що затверджується Держнаглядом з охорони праці, створено службу з охорони праці підприємства. Основними цілями діяльності служби охорони праці є виконання правових, організаційних, санітарно-гігієнічних, соціально-економічних і лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на запобігання нещасним випадкам, професійним захворюванням і аваріям в процесі праці.

Служба охорони праці підпорядковується головному інженеру. Керівники та спеціалісти служби охорони праці за своєю посадою і заробітною платою прирівнюються до керівників основних виробничо-технічних служб.

Працівники, під час прийняття на роботу та періодично, повинні проходити на підприємстві інструктажі з питань охорони праці, надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків, а також з правил поведінки та дій при виникненні аварійних ситуацій, пожеж і стихійних лих.

За характером і часом проведення інструктажі з питань охорони праці (далі - інструктажі) поділяються на вступний, первинний, повторний, позаплановий та цільовий.

Вступний інструктаж проводиться:

– з усіма працівниками, які приймаються на постійну або тимчасову роботу, незалежно від їх освіти, стажу роботи та посади;

– з працівниками інших організацій, які прибули на підприємство і беруть безпосередню участь у виробничому процесі або виконують інші роботи для підприємства;

– з учнями та студентами, які прибули на підприємство для проходження трудового або професійного навчання;

– з екскурсантами у разі екскурсії на підприємство.

Вступний інструктаж проводиться спеціалістом служби охорони праці або іншим фахівцем відповідно до наказу (розпорядження) по підприємству, який в установленому Типовим положенням порядку пройшов навчання і перевірку знань з питань охорони праці.

Вступний інструктаж проводиться в кабінеті охорони праці або в приміщенні, що спеціально для цього обладнано, з використанням сучасних технічних засобів навчання, навчальних та наочних посібників за програмою, розробленою службою охорони праці з урахуванням особливостей виробництва. Програма та тривалість інструктажу затверджуються керівником підприємства.

Запис про проведення вступного інструктажу робиться в журналі реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці, який зберігається службою охорони праці або працівником, що відповідає за проведення вступного інструктажу, а також у наказі про прийняття працівника на роботу.

Первинний інструктаж проводиться до початку роботи безпосередньо на робочому місці з працівником:

– новоприйнятим (постійно чи тимчасово) на підприємство або до фізичної особи, яка використовує найману працю;

– який переводиться з одного структурного підрозділу підприємства до іншого;

– який виконуватиме нову для нього роботу;

– відрядженим працівником іншого підприємства, який бере безпосередню участь у виробничому процесі на підприємстві.

Проводиться з учнями, курсантами, слухачами та студентами навчальних закладів:

– до початку трудового або професійного навчання;

– перед виконанням кожного навчального завдання, пов'язаного з використанням різних механізмів, інструментів, матеріалів тощо.

Первинний інструктаж на робочому місці проводиться індивідуально або з групою осіб одного фаху за діючими на підприємстві інструкціями з охорони праці відповідно до виконуваних робіт.

Повторний інструктаж проводиться на робочому місці індивідуально з окремим працівником або групою працівників, які виконують однотипні роботи, за обсягом і змістом переліку питань первинного інструктажу.

Повторний інструктаж проводиться в терміни, визначені нормативно-правовими актами з охорони праці, які діють у галузі, або роботодавцем (фізичною особою, яка використовує найману працю) з урахуванням конкретних умов праці, але не рідше:

– на роботах з підвищеною небезпекою - 1 раз на 3 місяці;

– для решти робіт - 1 раз на 6 місяців.

Позаплановий інструктаж проводиться з працівниками на робочому місці або в кабінеті охорони праці:

– при введенні в дію нових або переглянутих нормативно-правових актів з охорони праці, а також при внесенні змін та доповнень до них;

– при зміні технологічного процесу, заміні або модернізації устаткування, приладів та інструментів, вихідної сировини, матеріалів та інших факторів, що впливають на стан охорони праці;

– при порушеннях працівниками вимог нормативно-правових актів з охорони праці, що призвели до травм, аварій, пожеж тощо;

– при перерві в роботі виконавця робіт більш ніж на 30 календарних днів - для робіт з підвищеною небезпекою, а для решти робіт - понад 60 днів.

Позаплановий інструктаж з учнями, студентами, курсантами, слухачами проводиться під час проведення трудового і професійного навчання при порушеннях ними вимог нормативно-правових актів з охорони праці, що можуть призвести або призвели до травм, аварій, пожеж тощо.

Позаплановий інструктаж може проводитись індивідуально з окремим працівником або з групою працівників одного фаху. Обсяг і зміст позапланового інструктажу визначаються в кожному окремому випадку залежно від причин і обставин, що спричинили потребу його проведення.

Цільовий інструктаж проводиться з працівниками:

– при ліквідації аварії або стихійного лиха;

– при проведенні робіт, на які відповідно до законодавства оформлюються наряд-допуск, наказ або розпорядження.

Цільовий інструктаж проводиться індивідуально з окремим працівником або з групою працівників. Обсяг і зміст цільового інструктажу визначаються залежно від виду робіт, що виконуватимуться.

Первинний, повторний, позаплановий і цільовий інструктажі проводить безпосередній керівник робіт (начальник структурного підрозділу, майстер) або фізична особа, яка використовує найману працю.

Первинний, повторний, позаплановий і цільовий інструктажі завершуються перевіркою знань у вигляді усного опитування або за допомогою технічних засобів, а також перевіркою набутих навичок безпечних методів праці, особою, яка проводила інструктаж.

При незадовільних результатах перевірки знань, умінь і навичок щодо безпечного виконання робіт після первинного, повторного чи позапланового інструктажів протягом 10 днів додатково проводяться інструктаж і повторну перевірку знань.

При незадовільних результатах перевірки знань після цільового інструктажу допуск до виконання робіт не надається. Повторна перевірка знань при цьому не дозволяється.

Про проведення первинного, повторного, позапланового та цільового інструктажів та їх допуск до роботи особа, яка проводила інструктаж, уносить запис до журналу реєстрації інструктажів з питань охорони праці на робочому місці. Сторінки журналу реєстрації інструктажів повинні бути пронумеровані, прошнуровані і скріплені печаткою.

У разі виконання робіт, що потребують оформлення наряду-допуску, цільовий інструктаж реєструється в цьому наряді-допуску, а в журналі реєстрації інструктажів - не обов'язково.

Перелік професій та посад працівників, які звільняються від повторного інструктажу, затверджується роботодавцем. До цього переліку можуть бути зараховані працівники, участь у виробничому процесі яких не пов'язана з безпосереднім обслуговуванням об'єктів, машин, механізмів, устаткування, застосуванням приладів та інструментів, збереженням або переробкою сировини, матеріалів тощо.

Навчання та перевірка знань з питань охорони праці працівників служби охорони праці проводяться в установленому законодавством порядку під час прийняття на роботу та періодично один раз на три роки.

Основними функціями управління охороною праці, що розробляє і втілює служба охорони праці, є:

– створення ефективної цілісної системи управління охороною праці (СУОП), яка б сприяла удосконаленню діяльності кожного структурного підрозділу і кожної посадової особи;

– проведення оперативно-методичного керівництва роботою з охорони праці;

– розробка разом із структурними підрозділами підприємства комплексних заходів із досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища або їх підвищення (якщо встановлені норми досягнуті), а також підготовка розділу «Охорона праці» колективного договору;

– проведення для працівників вступного інструктажу з питань охорони праці;

– забезпечення працюючих нормативними актами з охорони праці;

– проведення паспортизації цехів, дільниць, робочих місць щодо відповідності їх вимогам безпеки;

– розслідування, облік, аналіз нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, а також розрахунок шкоди від цих подій;

– підготовка статистичних звітів підприємства з питань охорони праці;

– розробка перспективних та поточних планів роботи підприємства щодо створення безпечних та нешкідливих умов праці шляхом проведення консультацій, оглядів, конкурсів, бесід, лекцій, розповсюдження засобів наочної агітації, оформлення інформаційних стендів;

– участь у роботі комісії з питань охорони праці підприємства, допомога в опрацюванні необхідних матеріалів та реалізації її рекомендацій;

– організація навчання, підвищення кваліфікації і перевірки знань з питань охорони праці посадових осіб.

Головним завданням ВАТ "Гідросила" є збільшення продуктивності праці. Зрозуміло, що продуктивність праці обумовлена здатністю працівників фізично, фізіологічно та психофізіологічно виконувати поставленні завдання і нерозривно пов'язана з умовами праці.

Охорона праці відіграє подвійну роль у інтенсифікації виробництва: з одного боку при ігноруванні принципів охорони праці можуть виникнути різкі порушення умов праці з наслідками негативної дії на здоров'я працівників, зниження продуктивності праці, а з іншого - охорона праці може стати важливим кроком успішної інтенсифікації виробництва.

Принципи соціальної справедливості також вимагають забезпечення всіх працюючих рівними пільгами та компенсаціями в разі невідповідності умов праці.

Станом на 31.12.2009 облікова кількість штатних працівників становила 994 особи, з них 437 жінок. Частина персоналу працює в умовах, що не відповідають санітарно-гігієнічним нормам (за результатами атестацій робочих місць за умовами праці). Працюють в умовах перевищення гранично допустимих рівнів та концентрації шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу:

– пилу переважно фібро генної дії - 148 осіб (з них 27 жінок);

– вібрації (загальної та локальної) - 164 особи (з них 39 жінок);

– шуму, інфразвуку, ультразвуку - 143 особи (з них 31 жінка);

– температури зовнішнього повітря (під час роботи на відкритому повітрі) або атмосферного тиску (підвищеного або зниженого) - 56 осіб;

– важкості праці - 97 осіб;

– напруженості праці - 79 осіб (з них 22 жінки).

Робітники на підприємстві забезпечені колективними та індивідуальними засобами захисту в достатній кількості (див. табл.3.1)

Слід зазначити, що загальна площа санітарно-побутових приміщень становить 308 м2, хоча згідно норми повинна становити 272 м2, що є позитивом. Не відповідають нормі санітарно-побутові приміщення, які згідно норми повинні займати 230 м2, а в наявності є 124 м2, хоча кількість санітарних приладів становить 10 штук, а згідно норми повинно бути 8.

Таблиця 3.1 Забезпечення засобами індивідуального захисту

Показники	Згідно з нормами	Фактично
Чисельність працюючих, яким видають безкоштовно засоби індивідуального захисту, усього, з них:	57	57
Спецодяг	57	57
Захисні щитки	10	12
Захисні окуляри	18	18
Респіратори	11	9
Діелектричні рукавиці	20	25
Навушники ...

Подобные документы

• Маркетинговий аналіз ціноутворення на підприємстві

  Суть і цілі цінової політики. Основні напрямки дослідження факторів чутливості споживачів до ціни. Особливості формування моделей цінової політики підприємств в ринкових умовах. Процес ціноутворення у системі маркетингової діяльності ВАТ "КОМО".
  
  контрольная работа [31,6 K], добавлен 19.10.2012
  

• Маркетингове планування ТзОВ фірми "Габен"

  Дослідження зовнішнього середовища, потенційних споживачів, сегментації ринку та конкурентного положення ТзОВ фірми "Габен". Планування маркетингової діяльності підприємства: аналіз товарної, цінової, збутової та рекламної політики, організація сервісу.
  
  контрольная работа [197,8 K], добавлен 04.12.2010
  

• Особливості маркетингової політики компанії "Apple"

  Сутність і зміст маркетингу як управлінської діяльності; стратегії диверсифікації, товарної, цінової і збутової політики; основні чинники. Особливості маркетингової політики компанії "Apple": характеристика, позиція на ринку, аналіз стану підприємства.
  
  курсовая работа [273,8 K], добавлен 20.04.2011
  

• Теоретичні основи ціноутворення. Розрахунок тарифу за одиницю реалізованої теплової енергії для підприємства комунальної теплоенергетики

  Аналіз факторів, що впливають на процес ціноутворення. Вплив конкурентної структури ринку на ціни. Особливості та цілі маркетингової цінової політики. Взаємозв'язок між витратами, обсягом виробництва і доходом. Цінова політика комунального підприємства.
  
  курсовая работа [221,6 K], добавлен 10.03.2011
  

• Комплекс маркетингу на прикладі корпорації "ROSHEN"

  Основні аспекти маркетингової товарної політики на прикладі діяльності корпорації "ROSHEN". Позиціонування товару на ринку, дослідження цінової політики. Політика комунікацій, визначення основних каналів збуту. Бюджет реалізації маркетингової програми.
  
  курсовая работа [239,4 K], добавлен 14.12.2009
  

• Маркетингове ціноутворення

  Роль цінової політики в сучасній економіці. Основні принципи її формування. Ціноутворення на ринках різних типів. Система цін, їх класифікація. Маркетингові стратегії та дослідження ціноутворення. Законодавче регулювання процесів ціноутворення в Україні.
  
  курс лекций [618,2 K], добавлен 25.03.2010
  

• Дослідження маркетингової товарної політики ПАТ "Полтавський автоагрегатний завод"

  Основні поняття і визначення товарної політики підприємства. Процес формування маркетингової політики. Аналіз господарської діяльності підприємства. Характеристика його економічних показників. Дослідження системи маркетингу та шляхів її удосконалення.
  
  дипломная работа [377,5 K], добавлен 27.11.2017
  

• Цінова політика фірми та її оцінка

  Особливості формування цінової політики торговельної фірми. Зміст цінової політики підприємства. Порівняльна характеристика цінової політики виробничого та торговельного підприємств. Удосконалення управління ціновою політикою фірми.
  
  реферат [27,0 K], добавлен 16.04.2003
  

• Аналіз цінової політики підприємства на прикладі ТОВ "Медикор"

  Розробка тактики фірми й здійснення товарної, цінової та збутової стратегії просування товару на ринку як основний напрямок діяльності маркетингових служб. Аналіз діючої цінової політики підприємства ТОВ "Медикор" та пропозиції щодо шляхів її покращення.
  
  дипломная работа [353,5 K], добавлен 18.06.2009
  

• Вдосконалення комплексів маркетингу на ТзОВ "ЛОКО"

  Організаційне забезпечення маркетингової діяльності на підприємстві. Аналіз фінансово-економічних показників діяльності підприємства, маркетингової товарної політики, організації збуту продукції, політики ціноутворення, системи просування продукції.
  
  отчет по практике [261,4 K], добавлен 24.06.2015
  

• Теоретичні основи організації фінансів торговельного підприємства

  Торговельне підприємство як суб'єкт господарської діяльності. Механізм фінансової діяльності торговельного підприємства. Особливості цінової політики підприємства. Аналіз асортиментної політики та маркетингової стратегії торговельного підприємства.
  
  дипломная работа [737,9 K], добавлен 13.05.2012
  

• Маркетингова товарна політика виробничого підприємства

  Теоретичні аспекти маркетингової товарної політики. Аналіз маркетингового середовища та товарної політики КК "Рошен". Рекомендації з вдосконалення маркетингової товарної політики корпорації. Реалізація та методи просування продукції підприємства.
  
  курсовая работа [36,6 K], добавлен 10.10.2019
  

• Формування маркетингової товарної політики

  Визначення та обґрунтування диверсифікації маркетингової товарної політики. Аналіз фінансово-економічних результатів діяльності підприємства. Рекомендації щодо модифікації товарної номенклатури. Підвищення конкурентоспроможності продукції на ринку.
  
  дипломная работа [1014,0 K], добавлен 03.09.2014
  

• Удосконалення маркетингової політики на ПП "Конекс"

  Теоретичні аспекти, поняття та сутність маркетингової політики підприємства, фактори, що на її впливають. Перспективний розвиток та поліпшення економічних показників роботи підприємства. Аналіз прибутковості, обігу продукції, місця в сегменті ринку.
  
  курсовая работа [338,6 K], добавлен 15.09.2010
  

• Аналіз маркетингової діяльності підприємства і удосконалення його організаційної структури

  Принципи та інструменти маркетингової діяльності підприємства. Оцінка конкурентоспроможності компанії на ринку та її фінансового стану. Аналіз ширини та глибини асортиментної політики. Економічне обґрунтування вдосконалення маркетингової діяльності.
  
  отчет по практике [5,3 M], добавлен 28.11.2021
  

• Удосконалення маркетингової стратегії підприємства

  Сутність та роль маркетингової стратегії підприємства. Аналіз внутрішнього та зовнішнього середовища підприємства. Оцінка готовності підприємства до прийняття маркетингової стратегії. Маркетингове дослідження ринку заморожених овочів, фруктів та ягід.
  
  дипломная работа [901,5 K], добавлен 10.11.2011
  

• Аналіз цінової політики ВАТ "Фармак"

  Аналіз господарської діяльності внутрішнього і зовнішнього маркетингового середовища ВАТ "Фармак", його товарної і цінової політики. Характеристика системи руху товарів і їх збуту на підприємстві. Формування попиту і стимулювання збуту продукції.
  
  курсовая работа [74,8 K], добавлен 19.10.2010
  

• Організація маркетингової діяльності торгового підприємства

  Принципи маркетингу в торгівлі. Стратегії маркетингової діяльності торговельних підприємств. Маркетингові дослідження та прогнозування розвитку підприємства. Вплив зовнішнього середовища маркетингу на формування комерційної діяльності суб’єкта ринку.
  
  курсовая работа [64,1 K], добавлен 01.03.2016
  

• Підвищення ефективності комунікаційної політики підприємства

  Сутність маркетингової політики комунікацій, її основні елементи. Аналіз маркетингової діяльності компанії "Johnson&Johnson". Розробка рекомендацій з удосконалювання маркетингової політики компанії та розрахунок комунікаційної ефективності підприємства.
  
  дипломная работа [440,4 K], добавлен 04.12.2011
  

• Аналіз маркетингової стратегії підприємства ВАТ "ПівнГЗК"

  Характеристика зовнішнього і внутрішнього середовища ВАТ "ПівнГЗК". Динаміка показників, що характеризують персонал. Аналіз виробництва продукції, рівня її якості, організації збуту, цінової політики. Сертифікація і стандартизація діяльності підприємства.
  
  курсовая работа [216,3 K], добавлен 31.05.2013
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам