Оцінка та методи підвищення конкурентоспроможності продукції ПАТ "Бердичівська фабрика одягу"

На початку 90-х ситуація була складною. Економічні негаразди, які переживає незалежна Україна, змусили керівництво фабрики шукати шляхи нової організації праці.

Мета та предмет діяльності товариства:

1. Товариство діє з метою ефективного використання матеріальних, трудових та фінансових ресурсів для здійснення господарської діяльності і одержання прибутку, забезпечення соціально-економічної бази для працівників товариства.

2. Предметом діяльності товариства є:

- виробництво і реалізація верхнього одягу;

- виробництво та реалізація (оптова, роздрібна, комерційно-комісійна) товарів народного споживання, продукції виробничо-технічного призначення; торгівля нерухомим майном;

- пошиття, реалізація, ремонт взуття, головних уборів, всіх видів шкіргалантереї;

- забезпечення відтворення основних фондів, при необхідності проведення розширення, реконструкції і технічного переоснащення виробництва, у тому числі, шляхом впровадження нових форм господарювання та нових технологій;

- самостійне здійснення зовнішньоекономічної діяльності по всіх видах експортно-імпортних операцій шляхом укладення контрактів, угод з іноземними юридичними і фізичними особами. В тому числі зовнішньо-торгівельними, кредитними та банківськими установами, участь у спільних з зарубіжними партнерами підприємствах;

- отримання від будь-яких фінансово-кредитних установ кредитів;

- постачання продукції, виконання роботи, надання послуг в кредит із сплатою покупцями (споживачами) процентів за користування цим кредитом;

- організація виставок, виставок-продажів товарів народного споживання, художніх виробів, товарів народного промислу;

- оптова та роздрібна, комісійна торгівля автомобілями, мотоциклами, іншими транспортними засобами, автозапчастинами;

- надання транспортних послуг;

- виконання всіх видів побутових послуг;

- сприяння соціально-економічному та культурному розвитку свого трудового колективу;

- здійснення оптової та роздрібної торгівлі фармацевтичними виробами;

- збирання та переробка лікарських рослин;

- оптова, роздрібна, комерційно-комісійна торгівля аудіо-, відеотехнікою як вітчизняного, так і закордонного виробництва;

- юридична практика;

- оптова і роздрібна торгівля товарами власного і невласного виробництва;

- торгівельно-посередницька та торгівельно-закупівельна діяльність промислової та сільськогосподарської продукції, сировини, будівельними матеріалами;

- надання комерційно-посередницьких послуг;

- виробництво, переробка та реалізація сільськогосподарської продукції, створення цехів по переробці сільськогосподарської продукції в установленому законом порядку;

- відкриття власних торгівельних підприємств та підприємств громадського харчування; редакційно-видавнича та рекламна діяльність;

- прокат техніки, обладнання аудіо-, відеотехніки, товарів побутового призначення (холодильників, телевізорів тощо);

- надання послуг по організації та здійсненню туризму на території України та міжнародного туризму.

Підприємство як відкрита система своє існування і розвиток засновує на взаємодії з зовнішнім середовищем. При цьому умовою існування системи певна відповідність між середовищем та системою.

ПАТ «Бердичівська фабрика одежі» має лінійно-функціональну організаційну структуру управління, це організаційна структура яка спирається на розподіл повноважень та відповідальності за функціями управління і прийняття рішень по вертикалі. Вона дає змогу організувати управління за лінійною схемою, а функціональні відділи апарату управління підприємства лише допомагають лінійним керівникам вирішувати управлінські завдання. При цьому лінійний керівників не підпорядковано керівникам функціональних відділів апарату управління.

Така структура управління завдяки своїй ієрархічності забезпечує швидку реалізацію управлінських рішень, сприяє спеціалізації і підвищенню ефективності роботи функціональних служб, уможливлює необхідний маневр ресурсами.

Кожний функціональний блок виконує свої обов'язки. Так, наприклад, головний економіст відповідає здійснення економічної мети підприємства. Йому підпорядкований плановий відділ, який реалізує виконання внутрішньозаводського планування.

Заступник з питань маркетингу та відділ маркетингу займаються дослідженням ринків, виявлення небезпечних конкурентів та ін.

За виконання виробничої та науково-технічної цілі відповідає головний технолог. Він розробляє технічну політику підприємства та стратегічні напрямки, які торкаються інновації. Йому підпорядковані основні виробничі цехи. Головний інженер відповідає за забезпечення виробництва допоміжними підрозділами. До складу допоміжних підрозділів входять: транспортний відділ, котельня та ремонтний цех. Головному інженерові підпорядковані головний механік, головний енергетик, керівник ремонтного цеху.

Основу діяльності ПАТ «Бердичівська фабрика одежі» становлять виробничі процеси, які виконуються у відповідних підрозділах. Склад цих підрозділів і характеризує виробничу структуру підприємства. В залежності від підрозділу, на закладі якого будується структура, розрізняють цехову, без цехову, корпусну та комбінатську виробничі структури.

У структурі підприємства існують експериментальні (дослідні) цехи, які займаються підготовкою та випробуванням нових виробів, розробкою нових технологій, проведенням різноманітних експериментальних робіт.

За формою спеціалізації основних цехів розрізняють технологічну, предметну та змішану виробничі структури.

В залежності від наявності основних та допоміжних процесів розрізняють підприємства з комплексною та спеціалізованою структурою виробництва. Підприємства з комплексною структурою мають всю сукупність основних та допоміжних цехів, а з спеціалізованою - лише їх частину.

ПАТ «Бердичівська фабрика одежі» використовує змішану виробничу структуру, за якої деяка частина цехів спеціалізована технологічно, а решта - предметно.

Формування виробничої структури здійснюється під впливом багатьох факторів. Головними з них є: виробничий профіль підприємства; обсяги виробництва продукції; рівень спеціалізації; місцезнаходження підприємства.

Виробничий профіль підприємства, тобто характер та особливості продукції, що виробляється, безпосередньо обумовлюють хід виробничого процесу та склад відповідних підрозділів.

Кількість виробничих підрозділів та їх розміри залежать також і від обсягів виробництва продукції. Якщо вони незначні, то увесь виробничий процес можна здійснювати в межах одного чи невеликої кількості підрозділів зі спрощеною системою зв'язків.

Суттєво впливає на виробничу структуру рівень спеціалізації. З розвитком та поглибленням спеціалізації зменшується кількість виробничих підрозділів підприємства, спрощується його структура. Навпаки, чим більш універсальним є підприємство, тим складніша його структура. ПАТ «Бердичівська фабрика одежі» має свою структуру управління.

Одним із структурних підрозділів фабрики є планово-економічний відділ. Він розробляє і затверджує план виробництва для цехів і підприємства взагалі. Оскільки фабрика працює на давальницькі сировині , а кількість замовлень на виготовлення продукції встановлюється власником , то планово-економічний відділ розраховує час та число необхідних робітників для виконання даного завдання.

Обсяг виробництва та реалізації продукції на ринку України становить 5,0 %.

Ціни на пошиття готових виробів залежить від складності роботи, строків її виконання та існуючого рівня попиту на ринку. Останній фактор в більшості випадків визначається умовами замовника.

Фабрика в основному працювала на давальницькі сировині інофірм: «Канада» Німеччина , «Бервін», «Станкфорт» Англія, а також давальницькі сировині вітчизняних замовників ПП «Брядовий» м. Миколаїв, ПП «Ваше стік» м. Одеса.

ПАТ “Бердичівська фабрика одежі” заснована юридичними та фізичними особами (Табл. 2.1.)

Таблиця 2.1. Характеристика засновників підприємства за статутним капіталом

Засновники підприємства	Статутний капітал
	сума, тис. грн.	питома вага, %
1. Юридичні особи	67	67
2. Фізичні особи	33	33
Разом	100	100,0

ПАТ "Бердичiвська фабрика одежi" спецiалiзується на випуску верхнього чоловiчого одягу: костюми, пiджаки, брюки. Випуск пiджакiв та брюк чоловiчих не залежить вiд сезонних змiн. 94,6% товарної продукцiї випускається з матерiалiв замовника, який також займається i збутом продукцiї.

Випуск фабричної продукцiї складає 5,4%, яка реалiзується на територiї України. Технологiя i якiсть випущеної продукцiї вiдповiдiє Європейським стандартам.

Основними конкурентами щодо отримання замовлень є: фабрика "Трембiта" м. Чернiвцi, фабрика "Козак" м. Фастiв, фабрика iм. Володарського м. Вiнниця.

В таблиці 2.2. зазначена вартість об'єктів господарської діяльності підприємства в залежності від підприємств, які входять до складу компанії.

Таблиця 2.2. Характеристика об'єктів господарської діяльності підприємства

Види об'єктів діяльності	2014 р.	2015 р.	2016 р.	Відхилення 2014 від 2016
	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%	+ / -	пунктів структури
Чоловічий костюм	7650,00	37,76	8000,00	37,47	7000,00	40,23	-650,00	+2,47
Чоловічий піджак	6563,00	31,53	6600,00	30,91	5400,00	31,03	-1163,00	-0,5
Чоловічі брюки	6600,00	31,71	6750,00	31,62	6882,00	39,54	+282,00	7,83
Разом	20813,00	100	21350,00	100	17402,00	100	-3411

Аналіз структури продукції ПАТ "Бердичiвська фабрика одежi" свідчить, що протягом 2014 - 2016 років відбулися незначні структурні зрушення. У 2016 році порівняно з 2014 роком значно зросло виробництво чоловічих костюмів з 37,76% до 40,23% та виробництво чоловічих брюк з 31.71% до 39,54% проте з знизилося виробництво чоловічих піджаків.

Проаналізуємо активи та пасиви даного підприємства в таблицях 2.3 та 2.4.

У 2016 році порівняно з 2014 роком відбулися зміни у показниках, що характеризують майно підприємства. Зокрема, незавершене будівництво збільшилося на 9 тис.грн., що становить збільшення на 26,47%; основні засоби збільшилися на 6321 тис.грн., що становить збільшення на 1,38%; Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги зменшилася на 44,69%. Загалом можна сказати, що загальна вартість майна підприємства збільшилася на 14032 тис.грн., що становить збільшення на 36,02%.

Таблиця 2.3. Характеристика майна підприємства за балансом

Показники	На 31.12.2014р.	На 31.12.2016р.	Відхилення
	тис. грн.	тис. грн.	тис. грн.	Питома вага, %	+, -	%	пунктів структури
1. Необоротні активи	16803	0,43	23133	0,4	+6330	+37,7	+0,01
1.1. Незавершене будівництво	34	0,0009	43	0,0008	+9	+26,5	-0,0001
1.2. Основні засоби	16769	0,43	23090	0,4	+6321	+1,4	+0,01
2. Оборотні активи	2673	0,07	3359	0,06	+686	+25,7	-0,006
2.1. Виробничі запаси	890	0,2	726	0,01	-164	-18,4	-0,008
2.2. Незавершене виробництво	3	0,00008	14	0,0003	+11	+366,7	+0,0002
2.3. Готова продукція	791	0,02	1467	0,03	+676	+85,5	+0,007
2.4. Товари	0	0	0	0	0	0	0
2.5. Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги	792	0,02	438	0,008	-354	-44,7	-0,01
2.6. Дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом	40	0,001	6	0,0001	-34	-85	-0,0009
2.7. Інша поточна дебіторська заборгованість	143	0,004	241	0,005	+98	+68,5	+0,001
2.8. Грошові кошти та їх еквіваленти в національній валюті	14	0,0004	467	0,009	+453	+3235,7	+0,009
2.9. Інші оборотні активи	0	0	0	0	0	0	0
3. Витрати майбутніх періодів	0	0	0	0	0	0	0
Разом	38952,00	100,00	52984,00	100,00	+14032,00	+36,02	х

Таблиця 2.4 являє собою пасив балансу і містить в собі інформацію про джерела формування активів.

Таблиця 2.4. Характеристика джерел формування майна підприємства за балансом

Показники	На 31.12.2014р.	На 31.12.2016р.	Відхилення
	тис. грн	Питома вага, %	тис. грн.	Питома вага, %	+, -	%	пунктів структури
1. Власний капітал	1933	0,05	12092	0,27	+10159	+525,6	+0,22
1.1. Статутний капітал	1585	0,04	1585	0,04	0	0	0
1.2. Інший додатковий капітал	2550	0,07	10464	0,23	+7914	+310,4	+0,16
1.3. Нерозподілений прибуток	-2202	0,06	43	0,0009	+2245	-101,95	-0,06
2. Довгострокові зобов'язання	12553	0,35	10488	0,23	-2065	-16,5	-0,12
2.1. Інші довгострокові зобов'язання	9471	0,26	2629	0,06	-6842	-72,2	-0,2
3. Поточні зобов'язання	4968	0,1	3772	0,08	-1196	-24,1	-0,02
3.1. Короткострокові кредити банків	2500	0,07	0	0	-2500	0	-0,07
3.2. Кредиторська заборгованість підприємства за товари, роботи, послуги	1175	0,03	2389	0,05	+1214	+103,3	+0,02
3.3. Поточні зобов'язання підприємства за розрахунками з одержаних авансів	0	0	0	0	0	0	0
3.4 Поточні зобов'язання підприємства за розрахунками з бюджетом	119	0,003	157	0,004	+38	+31,9	+0,001
3.5. Поточні зобов'язання підприємства за розрахунками зі страхування	321	0,009	358	0,008	+37	+11,5	-0,001
3.6. Поточні зобов'язання підприємства за розрахунками з оплати праці	827	0,02	841	0,02	+14	+1,7	-0,001
3.7. Інші поточні зобов'язання	0	0	0	0	0	0

До джерел формування майна підприємства належать: власний капітал (статутний капітал, інший додатковий капітал, нерозподілений прибуток); Довгострокові зобов'язання, що включають інші довгострокові зобов'язання; поточні зобов'язання, до складу яких входять: короткострокові кредити банків, кредиторська заборгованість підприємства за товари, роботи, послуги, поточні зобов'язання підприємства за розрахунками з одержаних авансів, поточні зобов'язання підприємства за розрахунками з бюджетом, поточні зобов'язання підприємства за розрахунками зі страхування, поточні зобов'язання підприємства за розрахунками з оплати праці та інші поточні зобов'язання.

Найбільш питому вагу у формуванні майна підприємства займає нерозподілений прибуток: у 2014 році питома вага становила 0,06%, а у 2016 році - 0,0009%. Як бачимо відбулося зменшення даної величини на 0,06 пунктів (зменшення на 101,95%). Разом з тим значний відсоток займає довгострокові зобов'язання: у 2016 році - 0,35, у 2014 - 0,23, тобто зменшила на 0,12 пунктів (зменшення на 16,45%).

Аналіз ринків збуту продукції та конкурентоспроможності підприємства ПАТ "Бердичівська фабрика одягу".

Особливістю підприємства ПАТ "Бердичівська фабрика одягу" є те, що вона якісним виробником швейної промисловості за доступними цінами.

Підприємство, що має більш низькі витрати виробництва, отримує більшу величину прибутку, що дозволяє розширювати масштаби виробництва, підвищувати його технічний рівень, економічну ефективність і якість продукції, а також удосконалювати систему збуту. У результаті конкурентоспроможність такого підприємства і що випускається їм продукції, що сприяє збільшенню її частки за рахунок інших підприємств, які не мають таких фінансових та технічних можливостей.

Важливе значення має аналіз витрат обігу, вироблений шляхом віднесення величини збутових витрат до розмірів прибутку. Таке зіставлення робиться зазвичай не тільки по всій сумі збутових витрат, але і по окремих елементах: збутових філіям, торговим посередникам, для окремих товарів і ринків збуту.

Аналіз ефективності інвестиційних проектів витрат обігу дозволяє виявити непродуктивні витрати по всій системі товароруху від продавця до покупця.

Організаційні заходи, спрямовані на підвищення конкурентоспроможності підприємства, можна звести до наступних:

· забезпечення техніко-економічних і якісних показників, що створюють пріоритетність продукції підприємства на ринку;

· зміна якості виробу і його техніко-економічних параметрів з метою обліку вимог споживача та його конкретних запитів, підвищення уваги до надійності продукції;

· виявлення і забезпечення переваг продукту в порівнянні з його замінниками;

· виявлення переваг і недоліків товарів-аналогів, що випускаються конкурентами, і відповідне використання цих результатів на своєму підприємстві;

· вивчення заходів конкурентів щодо вдосконалення аналогічних товарів, з якими вони виступають на ринку, і розробка заходів, що дають переваги в порівнянні з конкурентами;

· визначення можливих модифікацій продукту шляхом підвищення якісних характеристик, наприклад, таких як довговічність, надійність, економічність в експлуатації, поліпшення зовнішнього оформлення (дизайну);

· виявлення і використання цінових факторів підвищення конкурентоспроможності продукції, в тому числі, що застосовуються підприємствами-конкурентами (знижок з ціни, строків та обсягу гарантій);

· знаходження і використання можливих пріоритетних сфер застосування продукції, в особливості нової продукції;

· диференціація продукції, що забезпечує відносно стійке перевагу покупців, що віддається певних видів взаємозамінних товарів; значення цінової конкуренції в цих умовах знижується, оскільки покупці керуються склалися уподобаннями щодо якості продукції, особливостей її експлуатації, репутації підприємства - виробника та іншого;

Таким чином, оцінка конкурентоспроможності підприємства на конкретному ринку або його сегменті ґрунтується на ретельному аналізі технологічних, виробничих, фінансових та збутових можливостей підприємства, вона покликана визначити потенційні можливості підприємства і заходи, які підприємство має зробити для забезпечення конкурентних позицій на конкретному ринку.

Така оцінка повинна містити наступні показники: потреба в капіталовкладеннях фактичних і на перспективу, як в цілому, так і по окремих видах продукції і конкретних ринків; асортимент конкурентоспроможної продукції, її обсяги та вартість ("продуктова диференціація"; набір ринків або їх сегментів для кожного продукту ("ринкова диференціація"), потреба в коштах на формування попиту та стимулювання збуту; перелік заходів і прийомів, якими підприємство може забезпечити собі перевагу на ринку, створення сприятливого подання про підприємство у покупців, випуск високоякісної і надійної продукції, постійне оновлення продукції на основі власних розробок та винаходів, забезпечених патентним захистом, сумлінне і чітке виконання зобов'язань за угодами щодо термінів поставок товарів та послуг.

В даний час відсутня загальноприйнята методика оцінки конкурентоспроможності підприємства. Взагалі, в теоретичному плані проблема досягнення конкурентоспроможності різних об'єктів в умовах білоруської економіки, за нашою оцінкою, знаходиться в даний час майже на нульовому рівні.

За методикою оцінки конкурентоспроможності підприємства наше пропозиція полягає в наступному:

· рівень конкурентоспроможності вважати як середньозважену величину за показниками конкурентоспроможності конкретних товарів на конкретних ринках;

· окремо проводити аналіз ефективності інвестиційних проектів ефективності діяльності організації виходячи з конкурентоспроможності конкретних товарів на конкретних ринках;

· окремо рахувати показник стійкості функціонування підприємства;

· прогнозувати перераховані при комплексних показника мінімум на 5 років.

Конкурентоспроможність підприємства (К перед) можна визначати в статиці і динаміці. У статиці вона визначається з урахуванням вагомості товарів і ринків, на яких вони реалізуються:

До перед = S ai bi * Кi j > 1,

де: ai - питома вага i-го товару організації в обсязі продажів за аналізований період, частки одиниці, i = 1,2 ... n, n

S ai = 1;

i = 1 bi - показник значимості ринку, на якому представлений товар організації. Для промислово розвинених країн значимість ринку Фатхутдіновим рекомендується приймати рівною 1,0, для решти країн -0,7, для внутрішнього ринку - 0,5;

Кi j - конкурентоспроможність i - го товару на j - му ринку.

Конкурентоспроможність будь-якого товару може бути визначена тільки в результаті порівняння, і тому є відносним показником. Вона являє собою характеристику товару, що відображає його відмінність від товару - конкурента за ступенем задоволення конкурентної суспільної потреби.

Конкурентоспроможність визначається сукупністю властивостей цієї продукції, що входять до складу її якості і важливих для споживача, що визначають витрати споживача по придбанню, споживанню (експлуатації) та утилізації продукції.

Практика господарювання допускає використання найпростішого методу оцінки конкурентоспроможності, який зводитися до визначення і вибору головних техніко-економічних параметрів та присвоєння певної кількості балів всім конкуруючим між собою продуктів. Для кожного продукту визначається сума балів - інтегральний показник конкурентоспроможності на ринку. Конкурентоспроможність виготовлених і призначених для реалізації на ринку продукції можна також визначити за допомогою цінових показників, порівняльної вартістю або прибутковістю. У випадках цінової конкурентоспроможності продукт порівнюється за якісними параметрами, такими як дизайн і ціна продажу.

При визначенні конкурентоспроможності продукції вирішального значення набуває ставлення між категоріями "якість" і "ціна".

У цілому технологія виробництва обладнання у всіх підприємств однакова, можливі незначні зміни зовнішнього вигляду обладнання, але функціональна частина і властивості не змінюються. Тому проводити аналіз за якісними параметрами не доцільно. Основним чинником, що впливає на конкурентоспроможність виробленої продукції, є ціна. Тому аналіз конкуренції виробленого нестандартного обладнання буде здійснюватися за таким параметром як ціна.

У цілому конкурентоспроможність підприємства залежить від сукупності багатьох факторів, таких як конкурентоспроможність продукції, сервіс, імідж серед клієнтів і партнерів і т.д. Але найбільш вагомим все-таки є такий фактор як конкурентоспроможність продукції. Підприємство здатне зробити конкурентоспроможну продукцію завжди зможе знайти свого споживача, досягти тих цілей, для яких воно було створено, а точніше отримання прибутку.

Для того, щоб об'єктивно оцінити можливості підприємства на конкурентному ринку необхідно провести, так званий SWOT-аналіз.

SWOT-аналіз - це визначення сильних і слабких сторін підприємства, а також можливостей і загроз, що виходять з його найближчого оточення (зовнішнього середовища).

Для більш зручного сприйняття всі ціни підприємств на продукцію були проаналізовані, і ціною кожного з підприємств було присвоєно певний бал в діапазоні від 1 до 4, таким чином, найвища ціна отримала 4 бали, а найменша відповідно 1.

Таблиця 2.5. SWOT

Назва компанії	ПАТ "Бердичівська швейна фабрика"	“Трембіта”	"Козак”	ім. Володарського
Піджак чоловічий	2	4	3	1
Брюки чоловічі	3	4	1	2
Жилет чоловічий	1	2	4	3
Костюм чоловічий	1	3	2	4
Пальто чоловіче	3	2	4	1

Сильні сторони - переваги вашої організації.

Слабкості - недоліки вашої організації.

Можливості - фактори зовнішнього середовища, використання яких створить переваги вашої організації на ринку;

Загрози - фактори, які можуть потенційно погіршити положення вашої організації на ринку.

Сильні сторони вашого підприємства те, в чому воно досягло успіхів або якась особливість, що надає вам додаткові можливості. Сила може полягати в наявному у вас досвіді, доступі до унікальних ресурсів, наявності передової технології і сучасного устаткування, високій кваліфікації персоналу, високій якості продукції, що випускається вами продукції, популярності вашої торговельної марки і т.п.

Слабкі сторони вашого підприємства - це відсутність чогось важливого для функціонування підприємства або те, що вам поки не вдається в порівнянні з іншими компаніями й ставить вас у несприятливе положення. Як приклад слабких сторін можна привести занадто вузький асортимент товарів, що випускаються, погану репутацію компанії на ринку, недолік фінансування, низький рівень сервісу й т.п.

Проаналізувавши сильні та слабкі сторони ПАТ "Бердичівська фабрика одягу" видно, що необхідно робити наголос на поліпшення якості та скоротити час надання послуг, тобто, щоб всі заходи виконувалися в поставлені терміни.

Таблиця 2.6. Аналіз SWOT

Сильні сторони підприємства	Можливості підприємства в зовнішньому середовищі
1. Успішна кредитна історія і стійкі фінансові показники 2. Компанія володіє певним політичним ресурсом, зв'язками в адміністрації міста 3. Наявність власного відділу нових розробок. 4. Висококваліфіковані фахівці 5. Використання сучасних технологій у своїй роботі	1. Збільшення рентабельності, контроль над витратами 2. Вихід з Проектами освоєння цілих територій міста 3. Програма поліпшення якості продукції та послуг 4. Виведення нових торгових марок
Слабкі сторони компанії	Загрози зовнішнього середовища для підприємства
1. Проблеми з якістю 2. Проблеми з дотриманням термінів замовлень. 3. Існуюча структура ускладнює висновок рентабельних напрямків 4. Останній рік різкі зміни: висока плинність кадрів	1. Збільшення числа фірм розробників ПЗ. 2 Поява виробників нестандартного обладнання. 3. Державна політика

Ринкові можливості - це сприятливі обставини, які ваше підприємство може використовувати для отримання переваги. Як приклад ринкових можливостей можна привести погіршення позицій ваших конкурентів, різке зростання попиту, появу нових технологій виробництва вашої продукції, зростання рівня доходів населення і т.п. Слід зазначити, що можливостями з погляду SWOT-аналізу є не всі можливості, які існують на ринку, а тільки ті, які може використати ваше підприємство.

Ринкові загрози - події, настання яких може несприятливо вплинути на ваше підприємство. Приклади ринкових загроз: вихід на ринок нових конкурентів, зростання податків, зміна смаків покупців, зниження народжуваності і т.п.

Аналіз діяльності служби маркетингу та його вплив на підвищення конкурентоспроможності підприємства.

У результаті розвитку на підприємстві ПАТ "Бердичівська фабрика одягу" була створена служба маркетингу.

До обов'язків головного маркетолога входить координування роботи і управління діяльністю маркетологів. Так само головний маркетолог доповідає про всі результати діяльності відділу служби маркетингу заступнику головного директора. На маркетологів на підприємстві покладена функція пошуку клієнтів та укладання договорів, а також супровід їх протягом всього часу роботи з клієнтом.

Маркетолог відноситься до категорії фахівців. На посаду маркетолога призначається особа, що має вищу професійну (економічну або інженерно-економічну) освіту і стаж за фахом в області маркетингу не менше одного року. Маркетолог призначається на посаду і звільняється з неї наказом генерального директора організації. Маркетолог повинен володіти аналітичними, комунікаційними здібностями, здібностями до перспективного планування.

Маркетолог повинен знати:

- Законодавчі нормативні акти, методичні матеріали з організації маркетингу, оцінці фінансово-економічного стану і місткості ринку;

- Методи вивчення ринкової кон'юнктури і розробки прогнозів потреби в продукції, що реалізується;

- Порядок розгляду рекламацій та відповідей на претензії;

- Особливості організації рекламної справи;

- Методи роботи із засобами масової інформації;

- Основні технологічні і конструктивні характеристики і споживчі властивості продукції, що реалізується, її відмінність від вітчизняних і зарубіжних аналогів, переваги і недоліки;

- Ціноутворення та цінову політику;

- Методи вивчення мотивації споживачів, їх ставлення до продукції, що випускається;

- Умови постачання, зберігання і транспортування продукції;

- Стандарти і технічні умови на продукцію, що випускається;

- Способи організації обліку і складання звітності про виконання планів збуту і реалізації продукції;

- Основи трудового законодавства;

- Економіку виробництва, методи розрахунку прибутку, рентабельності і витрат виробництва;

- Комп'ютерні технології;

- Організаційно-розпорядчі документи керівників організації;

- Правила внутрішнього трудового розпорядку;

- Правила і норми охорони праці;

- Етику ділового спілкування.

Маркетолог підпорядковується безпосередньо начальнику відділу маркетингу.

На час відсутності маркетолога (відпустка, хвороба тощо) його обов'язки виконує особа, призначена наказом генерального директора. Ця особа набуває відповідних прав і несе відповідальність згідно з цією інструкцією.

Маркетолог повинен вивчати ринок продукції, що випускається, це значить проводити дослідження основних чинників, що формують динаміку споживчого попиту на продукцію, співвідношення попиту і пропозиції на аналогічні види продукції, технічних і інших споживчих якостей конкуруючої продукції. Проводити маркетингові дослідження, пов'язані з вивченням сегментації ринку, аналізом ціноутворення і переваг споживача, прогнозом продажів і каналів реалізації, відкриттям нових ринків, оцінкою ефективності реклами, діяльністю конкурентів. Аналізувати потреби клієнтів і межі ціноутворення. Формувати споживчий попит на продукцію, що випускається, виявляє найбільш ефективні ринки збуту, а також вимоги до якісних характеристик товару (способу його виробництва, терміну служби, правилами користування, упаковці). Дослідити фактори, що впливають на збут товару, типи попиту (стійкий, ажіотажний, короткочасний і ін), причини його підвищення та зниження, диференціацію купівельної спроможності населення. Повинен розробляти програми з формування попиту і стимулювання збуту, рекомендації з вибору ринку відповідно до наявних ресурсів.

Також він зобов'язаний стежити за рекламною діяльністю компанії. Він бере участь у розробці стратегії проведення рекламних заходів. Маркетолог контролює проведення рекламних кампаній в засобах масової інформації, прямої поштової розсилки, Інтернеті. Він також організовує розробку друкованих рекламних матеріалів власними силами або силами сторонніх організацій, проводить тестування цих матеріалів, дає пропозиції щодо дизайну друкованих рекламних матеріалів або вихідну інформацію для їх розробки, контролює поповнення запасів цих матеріалів. Веде попередню оцінку розроблених сторонніми організаціями рекламних матеріалів.

Маркетолог повинен аналізувати ефективність рекламних заходів готувати пропозиції щодо формування фірмового стилю компанії і фірмового оформлення рекламної продукції.

Однак на підприємстві всі обов'язки маркетолога не виконуються в повному обсязі, а замість цього, менеджери з маркетингу виконують функції відділу збуту. Це говорить про те, що при створенні служби маркетингу не були враховані всі особливості та функції новостворюваної служби.

3. Удосконалення маркетингових інструментів для підвищення конкурентоспроможності підприємства ПАТ “Бердичівська фабрика одягу”

Організація рекламної компанії по просуванню продукції.

Важливим розділом поточного плану швейного підприємства є виробнича програма або план виробництва та реалізації продукції. Виробнича програма визначає необхідний обсяг виробництва продукції в плановому періоді, який відповідає номенклатурою, асортиментом і якістю вимогам плану продажів. Вона обумовлює завдання по введенню в дію нових виробничих потужностей, потребу в матеріально-сировинних ресурсах, чисельності персоналу, транспорті тощо. Цей розділ плану тісно пов'язаний з планом по праці і заробітній платі, планом по витратах виробництва, прибутку і рентабельності, фінансовим планом. Виробнича програма підприємств визначає склад, кількість і обсяг продукції, яка повинна бути виготовлена в плановому періоді і поставлена споживачам. Відображаючи головне завдання господарської діяльності, вона є головним розділом планів підприємства. Всі інші розділи планів розробляються у відповідності з виробничою програмою і спрямовані на забезпечення її виконання.

Основним завданням виробничої програми є максимальне задоволення потреб споживачів у високоякісній продукції, яка випускається підприємствами при найкращому використанні їхніх ресурсів та отриманні максимального прибутку. З метою вирішення цього завдання в процесі розробки виробничої програми на всіх рівнях потрібно дотримуватися наступних вимог:

- правильне визначення потреби в продукції, що випускається, і обґрунтування обсягу її виробництва попитом споживачів;

- повне ув'язування натуральних і вартісних показників обсягів виробництва і реалізації продукції;

- обґрунтування плану виробництва продукції ресурсами, і в першу чергу, виробничою потужністю.

Виробнича програма складається із 2-х розділів: плану виробництва продукції в натуральному (умовно-натуральному) виразі та плану виробництва у вартісному виразі. В основу розробки виробничої програми повинна бути покладена реальна потреба в конкретній продукції. На рівні промислового підприємства конкретизація потреби в продукції забезпечується за допомогою попиту споживачів і господарських договорів по розгорнутій номенклатурі виробів.

Для того, щоб вірно сформувати виробничу програму підприємства, у його бізнес-плані повинна бути представлена така важлива інформація, як характеристика пропонованої продукції, оцінка можливих ринків збуту та конкурентів, стратегія маркетингу.

Розробка завдань по випуску виробів у натуральному виразі є найважливішою частиною роботи при складанні виробничої програми. Важливість її визначається тим, що споживачам потрібна продукція. Планування виробничої програми швейного підприємства в натуральному виразі передбачає: визначення номенклатури й асортименту продукції, яка випускається; розрахунок потреби в продукції, обсягу виробництва по календарних періодах року (у головному плані) і обґрунтування планованих обсягів виготовлення продукції виробничою потужністю, матеріальними і трудовими ресурсами.

В основу планування виробничої програми покладена система показників обсягу виробництва, яка включає натуральні та вартісні показники.

Натуральними показниками виробничої програми є обсяг продукції в натуральних одиницях по номенклатурі і асортименту.

Номенклатура - це перелік назв окремих видів продукції, а асортимент - це різновидність виробів в межах даної номенклатури. Натуральні показники представленні у фізичних одиницях виміру (штуки, тонни, метри).

Номенклатура виробів підприємства може бути централізованою та децентралізованою.

Централізована номенклатура формується шляхом укладання державних контрактів і державних замовлень. Децентралізована номенклатура формується підприємством самостійно на основі вивчення ринкового попиту на свою продукцію та встановлення прямих контактів із споживачами шляхом укладання договорів поставок. Значення натуральних показників виробничої програми в умовах ринку зростає, оскільки саме вони дають можливість оцінити ступінь задоволення потреб споживачів в певних товарах із врахуванням якісної характеристики товарів.

Одним з найважливіших етапів розробки виробничої програми є визначення потреби в ресурсах. Основним методом визначення цієї потреби є метод прямого розрахунку відповідно до питомих норм її витрат. Так, потреба підприємств у предметах праці розраховується шляхом множення питомих норм витрат сировини і матеріалів на планові обсяги виробництва. Потреба в знаряддях праці (машини, устаткування) визначається, виходячи із передбачених обсягів робіт, виконуваних з їхньою допомогою, і прогресивних норм продуктивності.

Поряд з цим враховується потреба на капітальне будівництво, експорт, створення резервів та т.п. Потреба в продукції погоджується з можливостями її виробництва. При цьому методи такого ув'язування мають свої особливості в залежності від рівня планування. Головним засобом ув'язування потреби і ресурсів є розробка матеріальних балансів. На підставі плану випуску продукції підприємством розробляються річні, квартальні і місячні виробничі програми цехів. Виробнича програма цеху містить завдання по номенклатурі і в загальному обсязі продукції. У завданні по номенклатурі вказується кількість найменувань виготовлених окремих видів продукції в натуральному виразі. Планово-облікові одиниці (номенклатурні позиції), у яких встановлюється завдання цехам по номенклатурі, мають різний ступінь деталізації для різних цехів і типів виробництва. Для випускаючих (складальних) цехів програма складається по найменуванню та кількості готових виробів відповідно до плану виробництва підприємства. В одиничному і серійному виробництві для цехів номенклатурне завдання встановлюється, зазвичай, в комплектах деталей на замовлення, вироби, вузли. Виробнича програма кожного цеху швейного підприємства обґрунтовується виробничою потужністю окремих груп устаткування, зіставленням їх сумарного корисного фонду роботи та завантаження в машино-годинах. Такі розрахунки дозволяють виявити “вузькі місця” в цеху і вжити заходів щодо усунення диспропорцій у завантаженні устаткування.

На основі виробничих програм основних цехів складаються плани виробництва для допоміжних, обслуговуючих підрозділів підприємства: ремонтних, інструментальних, енергетичних цехів, транспортного господарства. Виробничі програми допоміжних цехів розробляються відповідно до встановленої потреби в їхній продукції та послугах. Виходячи з планів цехів, розробляються виробничі завдання для ділянок. Заключним етапом планування виробництва є доведення завдань по виконанню окремих виробничих процесів та виготовленню продукції безпосередньо до бригад і робочих місць. Кожне підприємство розробляє свою виробничу програму самостійно, крім державного контракту та державного замовлення, розмір яких встановлюється відповідно до виробничих можливостей підприємства і за згодою дирекції.

Виробнича програма є важливим розділом, на основі якого проводиться планування потреби матеріально-технічних, трудових, енергетичних ресурсів, розраховується собівартість, прибуток та інші фінансові показники. В поточному плануванні виробнича програма складається, як правило, на рік. В умовах динамічності внутрішнього та зовнішнього середовища розробляти виробничу програму на більш довший період не доцільно. Тому процес підготовки до виконання річної виробничої програми починається з її розподілу по кварталах і місяцях. Оскільки ритмічність виробництва має виключно велике значення для підвищення його ефективності, покращення якості продукції і всієї роботи, необхідно більш детально розподіляти річний обсяг виробництва та реалізації продукції по кварталах і місяцях. Розподіл річних завдань по кварталах (місяцях) необхідно здійснювати з врахуванням наступних факторів:

- встановлених договорами строків поставки продукції споживачам;

- збільшення випуску продукції за рахунок приросту і покращення використання виробничих потужностей, а також за рахунок заходів передбачених планом інновацій.

В масовому і багатосерійному виробництві, коли споживання продукції не носить сезонного характеру (наприклад, виробництво хлібобулочних виробів, будівельних матеріалів), розподіл виробничої програми по планових періодах проводиться пропорційно кількості робочих днів. В інших випадках розподіл завдань проводиться з врахуванням термінів постачання продукції споживачам.

Виробнича програма повинна формуватися з урахуванням ресурсів підприємства й одержання найкращих результатів, тобто бути оптимальною.

Оптимальна виробнича програма - це програма, яка відповідає структурі ресурсів підприємства та забезпечує найкращі результати його діяльності за прийнятим критерієм. Керівники служби маркетингу та його співробітники повинні вміти вибирати вигідні ринки, аналізувати ринкову ситуацію, готувати рекомендації щодо випуску нових товарів і давати прогнози ринків, розробляти стратегію, тактику і програму маркетингу, виробляти основні вимоги до товару, його асортименту, визначати цінову і збутову політику підприємства і контролювати їх здійснення ринку.

Попит - це відношення між ціною товару і його кількістю, яку покупці хочуть та в змозі придбати. Формування попиту - дії підприємства, метою яких є повна інформованість потенційних покупців про товар, його особливості, технічний рівень, економічні параметри, ціни, додаткові послуги, які надаються при придбанні товару, про сервіс, а також про фінансову надійність самої фірми-продавця, її репутацію. Основний інструмент формування попиту - реклама. Особлива важливість формування попиту при виході підприємства на ринок, де воно раніше не виступало і його товар невідомий покупцям, а також при виході на ринок з новим товаром, про споживчі властивості якого покупці не мають інформації.

Закон попиту стверджує, що чим нижча ціна товару (за інших рівних умов), тим більша його кількість, яку покупці хочуть та можуть придбати і навпаки.

План збуту такої продукції розробляється на основі державного замовлення і контракту, портфеля інших замовлень, договорів, які укладаються між виробниками і споживачами. При плануванні збуту цієї продукції необхідно враховувати, у які роки (періоди) життєвого циклу товару буде вироблятися та реалізовуватись така продукція.

Життєвий цикл товару - це концепція, що визначає послідовність періодів існування товару, період часу, протягом якого товар продається на ринку. Життєздатність товару включає декілька стадій: розробка, впровадження, зростання попиту, зрілість (насичення), спад. На кожній стадії товар по-різному рекламується, продається, має різну ціну. Крім того, необхідно враховувати, у які роки (періоди) життєвого циклу буде вироблятися та реалізуватися така продукція.

Найістотніша детермінанта - ціна товару. Цінова еластичність попиту - ступінь зміни обсягу збуту продукції в залежності від динаміки цін на неї. Еластичність попиту різна для різних товарів і залежить від їх новизни, особливостей виробництва і споживання, рівня конкуренції або, навпаки, монополізації ринку, включаючи доступ на ринки. Існують ще ряд факторів, які впливають на величину попиту: якість товару, упаковка, реклама товару, ціна взаємозамінних товарів, доходи покупців; діяльність продавців, торгових агентів, сервісне обслуговування, канали поширення тощо.

Особливу увагу слід звернути на такий параметр як якість товару. Підвищення якості продукції - довгий процес, який потребує удосконалення технології виробництва, закупки нового обладнання та ін. Тому підприємство, яке виробляє продукцію вищої якості, одержує перевагу у часі, яка використовується для розширення своєї частки на ринку і збільшення обсягу збуту.

Використання товарного асортименту як параметра впливу на збут - це включення в асортимент торгового підприємства товарів, не характерних для його спеціалізації. Це веде до збільшення кількості покупців, покупок і, як результат, до збільшення обсягу збуту. Додаткові параметри впливу на збут також мають велике значення для збільшення обсягів збуту продукції. Діяльність продавців і торгових агентів - це робота, яка проводиться з покупцями у місцях проживання споживачів, при обслуговуванні по телефону, на замовлення тощо. Така діяльність збільшує кількість покупців і обсяг збуту товару. Закінчується робота по плануванню збуту складанням портфеля замовлень.

Асортимент продукції - склад і співвідношення окремих видів виробів у продукції підприємства, галузі виробництва або в будь-якій групі товарів.

Асортимент товарів - набір різних товарів, їх видів і різновидів, об'єднаних за будь-якою ознакою. Розрізняють виробничий і торговий асортимент.

Виробничий асортимент - набір товарів, який виробляється промисловістю і сільським господарством, відображає спеціалізацію промислового і сільськогосподарського виробництва і формується в залежності від цієї ознаки.

Торговий асортимент - набір товарів, які пропонуються для продажу населенню в роздрібній торгівлі.

Асортиментна позиція - це конкретна модель, марка чи розмір продукції, що продає підприємство. Набір взаємозалежних товарів, називається асортиментною групою. Номенклатура чи товарний асортимент включає всі асортиментні групи, пропоновані підприємством до продажу.

При плануванні номенклатура чи товарний асортимент можуть характеризуватися: різноманітністю (виходячи з кількості пропонованих асортиментних груп чи номенклатурних позицій); глибиною (виходячи з кількості позицій у кожній асортиментній групі); порівнянністю (виходячи зі співвідношень між асортиментними групами з погляду спільності кінцевого споживання, каналів розподілу, груп споживачів та діапазону цін).

Різноманітний асортимент при плануванні дозволяє орієнтуватися на різні вимоги споживачів і стимулювати покупки в одному місці. Одночасно він вимагає вкладення ресурсів у різні категорії продукції, що пов'язано із деякими складностями. Глибокий асортимент може задовольняти потреби різних купівельних сегментів ринку в одному товарі, максимізувати використання місця в торгівельних точках, перешкоджати появі конкурентів, пропонувати діапазон цін і стимулювати підтримку дилерів. Однак він також збільшує витрати на підтримку запасів, модифікацію і реалізацію товарів. Крім того, у процесі планування і виготовлення продукції можуть виникнути труднощі у диференціації між схожими асортиментними позиціями.

Прогнозування обсягів продажів.

Економічні процеси важко піддаються прогнозуванню, оскільки на них впливає дуже багато чинників, що зумовлюють численні ризики. Знизити їх повністю або частково допомагає маркетинговий аналіз. Результати маркетингового аналізу особливо важливі для прогнозування продажу продукції і послуг, при здійсненні якого використовують різноманітні кількісні і якісні методи, що відкривають різні можливості обґрунтування прогнозних показників.

Якісні методи прогнозування дають змогу з'ясувати загальні тенденції розвитку галузі, передбачити ймовірну споживчу поведінку покупців у майбутньому, охарактеризувати дії конкурентів. Кількісні методи слугують для отримання інформації у певних показниках, що дає змогу оперувати нею, порівнювати різні дані тощо, тобто конкретизувати інформацію у точному числовому вираженні. Важливим елементом прогнозування є визначення майбутнього стану ринку. Стійкість, стабільність чи нестабільність ринку визначають як відхилення фактичного рівня ряду показника від вирівняного значення, тобто за коефіцієнтом апроксимації - параметром, який характеризує міру відхилення фактичних показників від їх вирівняних значень. За найменшим коефіцієнтом апроксимації відбирається функція, яка найточніше описує досліджуваний динамічний процес, закономірність.

Для цього спочатку встановлюють середньоквадратичне відхилення, відношення якого до середнього значення показника у, виражене у відсотках, дає коефіцієнт апроксимації, який характеризує ступінь стійкості динамічних процесів.

Слід з'ясувати також місткість ринку - максимально можливий обсяг продажу за визначених попиту, пропозиції та ціни.

Встановлення тренду зміни обсягу продажу (закономірності, яка характеризує тенденцію у зміні в часі певного показника), відхилення від нього, коефіцієнта апроксимації є основою для прийняття рішення, відповідно до якого підприємство може, наприклад, зосередитися на збільшенні виробництва продукції, послуг у певний період, або навпаки, зменшити обсяги закупівлі чи реалізації продукції, спрямувавши свої ресурси на інші види продукції.

Особливе значення для маркетингового прогнозування має оцінювання цін на ринку, що є передумовою формування, оптимізації цінової політики, адже в періоди зменшення чи збільшення попиту ціни будуть різними.

Оцінювання коливання показників ринку (продаж, товарообіг, ціна, запаси тощо) в територіальному (регіональному) розрізі (конкурентні підприємства, власне підприємство, партнери, посередники) можна здійснювати на основі коефіцієнта варіації - показника, який характеризує змінюваність ознаки в окремих одиницях досліджуваної сукупності.

Для оцінювання стійкості ринку, як один із варіантів експертного оцінювання, застосовують тенденційні опитування - опитування стабільної (панельної) групи з метою встановлення часових тенденцій, а також структурні групування фірм, партнерів, посередників - розподіли досліджуваної сукупності на групи, які характеризують її структуру за певною ознакою.

Одним із ключових моментів оцінювання ринкової кон'юнктури є оцінювання тенденцій і особливостей розвитку ринку, його стійкості (стабільності), що є основою для обґрунтування прогнозних показників. З цією метою вдаються до побудови відповідних динамічних рядів показників ринку, особливо показників ділової активності. Встановленню тенденцій розвитку ринку передує визначення ланцюгових і базисних показників динаміки, середніх показників ряду динаміки (рівня ряду, середнього абсолютного приросту, середніх темпів зростання та приросту, абсолютного значення одного відсотка приросту). Тенденції розвитку ринку визначають за допомогою багатьох методів, одним із найпоширеніших серед яких є графічний. На графіку в динаміці наносять або рівні ряду, або показники темпів зростання. Однак графіки не дають змоги вичерпно оцінити зміни й охарактеризувати тенденцію, оскільки будь-якому економічному явищу притаманні значні перепади. Для виявлення лінії зміни явища використовують технічне вирівнювання - візуальне нанесення на графік прямої або кривої лінії, яка, на погляд дослідника, відображає тенденцію розвитку. Перевага цього методу полягає у простоті та оперативності кон'юнктурного оцінювання. Проте він є надто наближеним, оскільки важко "на око" побудувати лінію, відхилення якої від фактичних значень були б мінімальними. Тому більш поширеними є механічні та аналітичні способи статистичного вирівнювання.

Із способів механічного вирівнювання найчастіше використовують перші і другі різниці - метод прогнозування, що ґрунтується на знаходженні різниць в рівнях динамічного ряду і їх зіставленні за два однакові періоди, укрупнення інтервалів - об'єднання показників динамічного ряду в групи за періодами і обчислення середніх показників для укрупнених періодів. Проводячи вирівнювання з допомогою середньої рухомої, обирають певний інтервал з рівнів динамічного ряду, з яких визначають середній рівень. За допомогою послідовних зсувів на одну дату (день, місяць, квартал, рік) формують новий укрупнений інтервал, для якого також визначають середній рівень. Розрахунок середніх рухомих проводять з непарним числом рівнів. Основою вирівнювання за допомогою середнього абсолютного приросту е припущення, що кожний наступний рівень більший від попереднього на величину, яка дорівнює середньому абсолютному приросту. Переваги механічного вирівнювання полягають у простоті розрахунків та відносній швидкості їх здійснення.

Найбільшої надійності результатів можна досягти завдяки побудові трендових моделей на основі аналітичного вирівнювання, що дає змогу екстраполювати встановлену тенденцію на перспективу і здійснювати відповідний прогноз.

Попередній аналіз розвитку явища, зокрема І на основі графіка, допомагає обрати відповідну функцію прямої чи кривої лінії. Найчастіше при вирівнюванні використовуються такі функції:

а) пряма ух = а0 + агг;

б) гіпербола ух = Оо + г;

в) степенева ух = гв;

г) експоненціальна ух=еч*Лі'

де * - порядковий номер періоду; а0, ах - параметри рівняння регресії; е - основа натурального логарифму.

Функцію, за якої середньоквадратичне відхилення фактичних даних від теоретичних є мінімальним, приймають як зміну досліджуваного обсягу продажу продукції. Кожен метод прогнозування чи аналізу продажу має певні переваги чи недоліки, тому доречно використовувати ї...