Размещено на http://www.allbest.ru/

АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

Інститут фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г.Яновського

УДК 616.24-007.272-036.1: 612.017: 159.9]-085

КЛІНІКО-ІМУННІ ТА ПСИХОЕМОЦІЙНІ РОЗЛАДИ В ПАТОГЕНЕЗІ БРОНХІАЛЬНОЇ АСТМИ І ХРОНІЧНОГО ОБСТРУКТИВНОГО БРОНХІТУ, МЕТОДИ ЇХ КОРЕКЦІЇ

14.01.27 - пульмонологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора медичних наук

Товт-Коршинська Маріанна Іванівна

Київ - 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Ужгородському національному університеті МОН України.

Наукові консультанти: доктор медичних наук, професор Чопей Іван Васильович, Ужгородський національний університет МОН України, завідувач кафедри терапії та сімейної медицини;

доктор біологічних наук, професор Співак Микола Якович, Інститут мікробіології та вірусології ім. Д.К. Заболотного, завідувач відділу інтерферонів.

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Дзюблик Олександр Ярославович, Інститут фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г.Яновського АМН України, завідувач відділенням технологій лікування НЗЛ; доктор медичних наук, професор Асмолов Олександр Костянтинович, Одеський державний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедри фтизіопульмонології; доктор медичних наук, професор Свінціцький Анатолій Станіславович, Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця МОЗ України, завідувач кафедрою госпітальної терапії N2.

Провідна установа: Львівський державний медичний університет ім. Данила Галицького МОЗ України, кафедра фтизіатрії і пульмонології, м. Львів.

Захист відбудеться “21” квітня 2003 р. о 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.552.01 Інституту фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г. Яновського АМН України за адресою: 31101, м. Київ, узвіз Протасів Яр, 7.

З дисертацією можна ознайомитись бібліотеці Інституту фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г. Яновського АМН України (31101, м. Київ, узвіз Протасів Яр, 7).

Автореферат розісланий “20” березня 2003 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Бегоулева Ж.Б.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність проблеми. Хвороби органів дихання залишаються найбільш розповсюдженими в Україні (Ю.І. Фещенко, 1997). Збільшується абсолютна поширеність та відносна значимість бронхіальної астми (БА) серед інших нозологій (J. Bousquet et al., 2000). За рівнем смертності хронічний обструктивний бронхіт (ХОБ) зараз займає четверте місце у світі (R.M. Senior, S.D. Shapiro, 1998); спостерігається критичний ріст захворюваності ХОБ у жінок (C. Camago, 2001). Cеред причин несприятливої динаміки першочергове значення можуть мати погіршення екологічних умов, поширення шкідливих звичок, зростання частоти психологічних стресів (M.E. Northride, 1999; P.P. Plaschke et al. 2000). Шкідливі екзогенні та ендогенні впливи призводять до змін реактивності людського організму, перш за все в нейроендокринній та імунній сфері, що, в свою чергу, сприяє хронізації патологічних процесів (R.K. Bush, 2000). Разом з тим, патологічні подразники далеко не у всіх індивідів викликають хронічні захворювання. Так, незважаючи на поширеність алергізуючих факторів, БА розвивається приблизно у 4% населення; і хоч куріння тютюну є основним фактором ризику ХОБ, тільки у 10-15% активних курців розвивається це захворювання (W. Jacson et al., 1998). Тобто, більшості населення притаманні механізми адаптації та захисту, які попереджують виникнення хронічного алергічного і/або інфекційного патологічного процесу в бронхолегеневій системі. Для розуміння цих механізмів необхідне вивчення стану адаптаційних та захисних процесів як при розверненій клінічній картині БА та ХОБ різної важкості перебігу, так і у осіб на етапі ризику їх розвитку.

Вирішальна роль у патогенезі БА і ХОБ відводиться змінам в імунній системі (Б.Т. Величковский, 2000; Е.Ф. Чернушенко, 2002), однак практично не вивчався взаємозв'язок між імунітетом та психоемоційним станом індивідів на різних етапах розвитку цих захворювань. Разом з тим, дослідження останнього десятиріччя доводять тісну функціональну єдність імунної та психо-нервової сфер та необхідність їх сприйняття як єдиної захисної системи (G.P. Chrousos, 2000). Психо-імунні дослідження на сьогоднішній день вважаються одними з найбільш перспективних не тільки для вивчення механізмів патогенезу хронічних захворювань, але й для розробки нових профілактичних та терапевтичних методів (Г.М. Бутенко, О.П. Терешина, 2001; R.J. Martin, M. Kraft, 2000). Недостатньо вивченими залишаються статеві особливості імунного та психоемоційного реагування індивідів в патогенезі хронічних захворювань (R. De Marco et al., 2000), виявлення яких безумовно матиме значення для здійснення адекватних профілактичних та терапевтичних заходів.

Таким чином, вивчення імунних та психоемоційних змін та можливостей їх корекції на різних стадіях розвитку і перебігу БА і ХОБ є актуальним, особливо у зв'язку з необхідністю цілісного підходу до хворої людини з її соматичними та психо-соціальними проблемами.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в рамках таких наукових програм:

“Диференційоване застосування високодисперсних аерозольних середовищ в етапному лікуванні і реабілітації хворих на бронхіальну астму (клініко-функціональне обгрунтування)” (КП 95120, номер держреєстрації 0195U020645), виконувалася у Науково-практичному об'єднанні “Реабілітація” МОЗ України (м. Ужгород);

“Вивчення особливостей перебігу захворювань органів дихання за умов природних катастроф та розробка медичних технологій лікування і реабілітації” (КП 95120, номер держреєстрації 0199U003022), виконувалася у Науково-практичному об'єднанні “Реабілітація” МОЗ України (м. Ужгород);

“Вивчення впливу інтерферону та його індукторів на формування імунозапальних процесів з метою розробки рекомендацій для установ охорони здоров'я” (номер держреєстрації 0198U007756), виконувалася в Інституті мікробіології і вірусології НАН України (м. Київ);

“Вивчення структурно-функціональних основ та механізмів патологічних та компенсаторних реакцій гастродуоденальної системи серед населення Закарпаття в цілому та в окремих популяціях, а також при ішемічні хворобі серця” (номер держреєстрації 0196U003256), виконувалася на кафедрі терапії та сімейної медицини факультету післядипломної освіти Ужгородського національного університету (м. Ужгород).

Мета і задачі дослідження - визначити характер, клінічне і патогенетичне значення імунних і психоемоційних розладів, а також психо-імунних та психо-ендокринних зв'язків при різній важкості БА і ХОБ та на етапі ризику розвитку хронічних неспецифічних захворювань легень (ХНЗЛ); виявити можливість медикаментозної і немедикаментозної корекції цих розладів при проведенні реабілітаційного лікування.

Для реалізації мети роботи необхідно було вирішити наступні задачі:

1. Вивчити зміни в показниках клітинного та гуморального імунітету при різній важкості БА і ХОБ та на етапі ризику розвитку ХНЗЛ, їх роль у патогенезі цих захворювань, а також зв'язок з факторами ризику та клінічними проявами.

2. У хворих різної важкості БА і ХОБ та на етапі ризику розвитку ХНЗЛ визначити наявність та характер психоемоційних змін, їх значення у патогенезі та клінічному перебігу цих захворювань.

3. Дослідити особливості імунного та психоемоційного реагування чоловіків і жінок на клінічні прояви захворювання при різній важкості та тривалості БА і ХОБ, а також на дію факторів ризику ХНЗЛ у практично здорових людей.

4. Виявити і проаналізувати психо-імунні та психо-ендокринні взаємозв'язки у хворих на БА і ХОБ, визначити параметри імунних та ендокринних показників, які б відповідали оптимальним психологічним профілям хворих.

5. Вивчити можливості корекції імунних та психоемоційних розладів у реабілітаційному лікуванні хворих різної важкості БА і ХОБ деякими медикаментозними та немедикаментозними засобами. Розробити прості методи прогнозування ефективності відібраних терапевтичних засобів у хворих на БА і ХОБ, а також оптимальні їх варіанти застосування.

Об'єкт дослідження - лікування і профілактика бронхіальної астми і хронічного обструктивного бронхіту.

Предмет дослідження - клініко-імунні та психоемоційні розлади на різних стадіях патогенезу та клінічного перебігу бронхіальної астми і хронічного обструктивного бронхіту, методи їх корекції.

Методи дослідження. Комплексність досліджуваної проблеми зумовила необхідність застосування відповідної системи методів: клінічних, функціональних, імунологічних, психологічних, ендокринних, статистичних. Для постановки діагнозу, визначення стану хворих та вивчення результатів лікування виконувалися загальноприйняті клінічні, функціональні та лабораторні методи дослідження. Для характеристики імунного стану та виявлення впливу вибраних методів лікування на імунітет вивчалися показники клітинного та гуморального імунітету крові, харкотиння, слини та рідини бронхо-альвеолярного лаважу. Вибір імунних ланок, які вивчалися, був обумовлений можливим їх значенням у патогенезі БА і ХОБ, чутливістю до стресових впливів як фізичного, так і психічного характеру. Для вивчення психоемоційного стану виконувалися анкетні методи багатосторонньої психодіагностики, а також методи визначення рівня тривожності та депресії, оскільки саме ці розлади найчастіше зустрічаються при захворюваннях внутрішніх органів та можуть мати значення в їх патогенезі. Визначення глюкокортикоїдної та тиреоїдної забезпеченості організму було необхідним, оскільки ці гормони відіграють важливу роль як в регуляції імунних і психоемоційних реакцій, так і в патогенетичних механізмах при БА і ХОБ. Для обчислення даних обстеження та підтвердження вірогідності одержаних результатів використовувалися метод Стьюдента, кореляційний аналіз, прогностична інформативність показників та загальний F-тест багато-варіаційного аналізу MANOVA статистичного пакету SPSS.

Наукова новизна одержаних результатів

1. При порівняльних клініко-імунних дослідженнях у хворих на БА і ХОБ різного ступеня важкості та у осіб з ризиком розвитку ХНЗЛ вперше встановлені особливості змін у показниках імунітету, порівняно з групою здорових без факторів ризику ХНЗЛ. При інтермітуючій БА, як і на етапі ризику, відмічене підвищення значень фагоцитозу, секреторного та сироваткового IgА; при персистуючому перебігу хвороби - відносне зниження цих показників до нормального рівня для здорових, а також пригнічення натуральної кілерної активності та підвищення значень сироваткового інтерферону і фактору некрозу пухлин. При легкому перебігу ХОБ виявлена активація поглинальної здатності фагоцитів з поступовим зниженням при помірному і важкому перебігу, а також пригнічення активності натуральних кілерів та стимульованого тесту з нітросинім тетразолієм, найбільш виражене при важкому ХОБ.

2. На етапі ризику розвитку ХНЗЛ та при різній важкості перебігу БА і ХОБ відмічені зміни в імунітеті, пов'язані з частими гострими респіраторними захворюваннями (ГРЗ) і/або загостреннями хвороби. Встановлено, що у курців тютюну як у ретро-, так і проспективних дослідженнях часті ГРЗ поєднуються з пригніченням функції натуральних кілерів та зниженням кількості CD4 лімфоцитів і рівня сироваткового IgA. При різній важкості БА і ХОБ відмічений різного характеру та направленості зв'язок між частотою ГРЗ і/або загострень хвороби та показниками імунітету (активністю натуральних кілерів, значеннями сироваткового інтерферону, фактору некрозу пухлин та ін.), що необхідно враховувати при проведенні профілактичних та лікувальних заходів.

3. Встановлені статеві відмінності клініко-імунної реактивності у практично здорових осіб на дію факторів ризику ХНЗЛ, а у хворих на БА та ХОБ різної важкості і тривалості перебігу на клінічні прояви захворювання. У курців тютюну при клінічних дослідженнях відмічена більша схильність чоловіків до інфекційних респіраторних захворювань, а жінок до алергій. У чоловіків, хворих на БА чи ХОБ, зміни імунної реактивності та більша інфікованість виявлені на більш ранніх етапах патогенезу (ризик розвитку ХНЗЛ, легкий перебіг захворювання), порівняно з жінками.

4. У хворих на БА і ХОБ, порівняно з контрольною групою здорових, виявлені однонаправлені зміни психологічних профілів за даними тесту Minnesota Multiphasic Personality Inventory (ММРІ), що вказують на зниження психологічних адаптаційних можливостей і залежать від статі, віку хворих, тривалості та клінічних проявів захворювання.

5. Вперше встановлені статеві відмінності у психоемоційному реагуванні при різній важкості БА і ХОБ на клінічні прояви захворювання. Показано, що жінки психоемоційно є більш чутливими, порівняно з чоловіками: у жінок підвищені значення за шкалами ММРІ виявляються вже при легкому перебігу, незначній тривалості БА та ХОБ і у ширшому діапазоні. У чоловіків вірогідні зміни за ММРІ відмічені тільки при середній важкості та важкому перебігу захворювання; при цьому залежність від тривалості у чоловіків є більш вираженою, порівняно з залежністю від важкості хвороби. Якщо у чоловіків з віком прямо зв'язані тривожність та депресивні тенденції, то у жінок - соматична тривога, витіснення факторів, що викликають тривогу, та ригідність афекту.

6. У хворих на БА і ХОБ виявлені психо-імунні та психо-ендокринні взаємозв'язки. Вперше показано, що більш сприятливі психологічні профілі та клінічний стан характерні для хворих з нормальними і підвищеними значеннями деяких імунних показників (активності натуральних кілерів, антитіл до тканини легень і наднирників, тесту з нітросинім тетразолієм) та гормонів (тироксину, трийодтироніту і кортізолу), що свідчить про необхідність нормального рівня одних ланок ендокринної та імунної систем і напруження інших для забезпечення оптимальної психоемоційної реактивності у хворих на БА і ХОБ. Разом з тим, більш високі значення тривожності та депресивних тенденцій при вищих показниках сироваткового інтерферону у хворих на важку БА вказують на можливість патогенного впливу цього фактора на психічну сферу. При однакових лабораторних проявах алергії у хворих на БА важчий перебіг захворювання зв'язаний з більш вираженими тривожністю, депресивними тенденціями та соціальною інтроверсією.

7. У хворих з легким перебігом БА і ХОБ, поряд з клінічною ефективністю та поліпшенням функції зовнішнього дихання, відмічена також імунокорегуюча дія сольової аерозольтерапії. Вперше показана можливість відновлення пригніченої функції натуральних кілерів, виділених як з рідини бронхо-альвеолярного лаважу, так і з периферичної крові, після сольової аерозольтерапії у осіб з ризиком розвитку ХНЗЛ та при легкому ХОБ, але не у хворих помірного та важкого перебігу. Виявлений зв'язок між пробою з гіпертонічним розчином NaCl і клінічною та імунорегулюючою ефективністю методу.

8. При БА легкого перебігу відмічена ефективність застосування коротких курсів розвантажувально-дієтичної терапії як самостійно, так і в поєднанні з фітотерапією; показаний їх вплив на деякі параметри імунітету, а також зниження рівня тривожності.

9. Вперше при застосуванні препарату циклоферон в комплексному реабілітаційному лікуванні хворих на БА і ХОБ середньої важкості відмічені активація клітинних та гуморальних механізмів протиінфекційного захисту (функції натуральних кілерів, спонтанного тесту з нітросинім тетразолієм, рівня протимікробних антитіл) а також подальше зниження захворюваності ГРЗ.

10. Вперше встановлено, що у хворих на персистуючу БА середньоважкого та важкого перебігу клінічна і функціональна ефективність поєднаної терапії кортикостероїдами з антилейкотрієновим препаратом монтелукаст супроводжується зниженням рівня тривожності і депресивних тенденцій, а також нормалізацією деяких імунних показників. Для виявлення чутливості до монтелукасту у хворих на БА відмічена інформативність таких показників, як кількість еозинофілів харкотиння, загальний IgE крові та функціональний тест з цим препаратом.

11. Вперше у хворих на БА та ХОБ відмічена залежність ефективності реабілітаційного лікування від початкового психоемоційного стану при поступленні: меншу ефективність терапії у чоловіків зумовлюють конвенційність та конформність, у жінок - тривожність та депресивні тенденції. Показана клінічна та психокорегуюча ефективність раціональної психотерапії з врахуванням статевих особливостей психоемоційного реагування хворих при проведенні комплексного реабілітаційного лікування.

Практичне значення одержаних результатів

1. Врахування виявлених нами особливостей імунного та психоемоційного реагування, психо-імунних та психо-ендокринних зв'язків при різній важкості БА і ХОБ, а також у осіб з ризиком розвитку ХНЗЛ можуть бути корисними для практичних лікарів при проведенні комплексних профілактичних та лікувальних заходів.

2. Запропоноване використання сольової аерозольтерапії при проведенні реабілітаційного лікування у хворих на БА і ХОБ легкого перебігу, а також у осіб з ризиком розвитку ХНЗЛ для активації протиінфекційного захисту. Розроблений інформативний метод прогнозування ефективності сольової аерозольтерапії у хворих на БА з використанням проби з гіпертонічним розчином NaCl.

3. Запропоновані короткі курси розвантажувально-дієтичної терапії є ефективними для корекції імунного та психологічного стану при БА легкого перебігу. Завдяки більшій доступності і безпечності, порівняно з тривалими курсами, короткі курси розвантажувально-дієтичної терапії можуть ширше використовуватися як у стаціонарній, так і в амбулаторній практиці.

4. Для активації протиінфекційного захисту та зниження захворюваності ГРЗ пропонується застосування препарату циклоферон у комплексному реабілітаційному лікуванні хворих на БА та ХОБ середньої важкості. Розроблений спосіб вибору імуномодулятора та його оптимальної дози може застосовуватися для адекватної імунокорекції.

5. Показано, що у хворих на персистуючу БА середньої важкості та важкого перебігу доцільним є застосування поєднаної терапії кортикостероїдів з антилейкотрієновим препаратом, яка, поряд з клінічною і функціональною ефективністю, сприяє також корекції імунного та психоемоційного статусу. Відмічена інформативність застосування розробленого нами функціонального тесту з оцінкою відібраних імунних показників (кількості еозинофілів харкотиння, ІgЕ крові) для виявлення позитивної чутливості до антилейкотрієнового препарату монтелукаст у хворих на БА.

6. Для корекції психоемоційних розладів у хворих на БА і ХОБ відмічена ефективність застосування раціональної психотерапії з врахуванням виявлених статевих особливостей реагування на захворювання. Виявлено, що у чоловіків заняття доцільно фокусувати на реалістичному сприйнятті обмежувального впливу хвороби на життєві та соціальні функції, у жінок - на усвідомленні можливості дистресу, переважно тривожного характеру, вже при легкому перебігу хвороби.

7. У хворих на БА і ХОБ пропонується застосування тесту ММРІ при підозрі на наявність психоемоційних розладів для їх виявлення та для використання результатів тесту при проведенні раціональної психотерапії в комплексному реабілітаційному лікуванні. Для динамічного контролю змін психоемоційного стану більш доцільним є застосування тестів Спілбергера та Бека.

Особистий внесок здобувача. Автор особисто підібрав тематику, визначив мету і завдання роботи, проводив підбір дослідного контингенту, об'єму і методів досліджень; брав участь у клінічних, лабораторних та інструментальних дослідженнях; проводив психологічне тестування, аналіз та статистичну обробку даних клініко-лабораторних та інструментальних методів досліджень з наступною розробкою відповідних діагностичних та лікувально-профілактичних заходів; брав участь в апробації діагностичних і лікувально-профілактичних методів, проводив аналіз результатів апробації, готував матеріали до публікації. Впровадив розроблені методики в роботу лікувально-профілактичних закладів.

Клінічні, функціональні, імунологічні, ендокринні та вірусологічні дослідження виконувалися на базах: Науково-практичного об'єднання “Реабілітація” МОЗ України (м. Ужгород) у співпраці з І.С.Лемко, Т.А.Александрович, І.І.Копинець, К.Я.Кирей, О.І.Лемко, О.О.Мелега, С.О.Рудаковою, В.П.Казанкевич, М.Л.Габор, В.О.Ільїною, С.В.Копилець, М.І.Михайловою; Інституту мікробіології та вірусології НАН України (м. Київ) у співпраці з О.М.Карніліною, Л.М.Лазаренко, Л.О.Гановою, Л.Ф.Яковенко; Російського інституту профілактичної медицини (м. Санкт-Петербург, Російська Федерація) у співпраці з П.П.Горбенко, Н.В.Яковлевою, І.Б.Беляєвою. У статистичній обробці частини матеріалу приймала участь М.А.Д'ю з Пітсбургського університету (США). Всім висловлюю щиру подяку за сприяння у виконанні дисертації.

Апробація результатів дисертації. Основні результати досліджень доповідались і обговорювались на щорічних підсумкових наукових конференціях професорсько-викладацького складу Ужгородського державного університету в 1996-2001 роках; на постійно діючих семінарах кафедри післядипломної підготовки медичного факультету а з 2000 року кафедри терапії та сімейної медицини факультету післядипломної освіти Ужгородського державного університету; на постійно діючих терапевтичних товариствах Закарпатської області (1996); на Першому національному конгресі з профілактичної медицини (Ст-Петербург, Росія, 1994); на міжнародному регіональному семінарі “Захист довкілля: сучасні дослідження з екології та мікробіології” (Ужгород, Україна, 1997); на симпозіумі “Діагностика та профілактика негативних наслідків радіації” (Київ, Україна, 1997); на IV національному конгресі з профілактичної медицини та валеології та ІІ національному конгресі з натуротерапії та рекреації (Ст-Петербург, Росія, 1997); на VII конгресі Світової федерації українських лікарських товариств (Ужгород, Україна, 1998); на ІІ з'їзді фтизіатрів і пульмонологів України (Київ, Україна, 1998); на XIV з'їзді терапевтів України (Київ, Україна, 1998); на Світовому астма конгресі (Барселона, Іспанія, 1998); на щорічній зустрічі європейської академії з алергології та клінічної імунології (Брюсель, Бельгія, 1999); на конференції “Соціальні проблеми та соціальні трансформації в сучасній Україні” (Київ, Україна, 2000); на ХІХ конгресі Європейської академії алергології та клінічної імунології (Лісабон, Португалія, 2000); на 3 міжнародній конференції з соціальної роботи в охороні здоров'я (Тампере, Фінляндія, 2001); на міжнародній конференції “Проблеми післядипломної освіти у класичному університеті України та актуальні питання сімейної медицини” (Ужгород, Україна, 2001); на 48 щорічному з'їзді Академії психосоматичної медицини (San Antonio, USA, 2002); на 1 з'їзді алергологів України (Київ, Україна, 2002).

Публікації. За темою дисертації опублікована 41 робота, з них 2 монографії, 25 статей у фахових наукових журналах, 1 патент, 13 тез у збірниках наукових праць, матеріалах з'їздів і наукових конференцій.

Обсяг та структура дисертації. Рукопис викладений на 354 сторінках набраного комп'ютерним способом тексту, включаючи 98 таблиць, 7 рисунків. Дисертація містить вступ, 6 глав (огляд літератури, матеріали і методи досліджень, результати власних спостережень та їх обговорення), висновки, практичні рекомендації. Список літератури складається з 516 джерел: вітчизняних - 121, зарубіжних - 395.

імунний психоемоційний бронхіальна астма

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи досліджень. Проводилися комплексні динамічні клініко-функціональні, лабораторні та психологічні дослідження 752 дорослих людей: 464 хворих на БА і 201 на ХОБ, а також 87 осіб з ризиком ХНЗЛ. До групи ризику ввійшли 48 практично здорових чоловіків і 39 жінок, середній вік відповідно (36,81,5) та (32,51,7) років з екзо- та ендогенними факторами ризику розвитку ХНЗЛ (куріння тютюну, спадкова схильність до ХНЗЛ, часті ГРЗ, позалегеневі прояви алергії). До групи хворих на БА ввійшли 205 чоловіків середнього віку (35,82,0) років та 259 жінок середнього віку (36,51,7) років; легкого інтермітуючого (n=71) та персистуючого перебігу (n=97), а також середньо важкого (n=242) та важкого персистуючого перебігу (n=39); у фазі затихаючого загострення та ремісії; 15 хворих на БА середньої важкостi (7 чоловiкiв i 8 жiнок), середнiй вiк (42,25,4) рокiв постраждали вiд повенi. Групу хворих на ХОБ склали 133 чоловіків середнього віку (46,01,5) років та 52 жінки середнього віку (41,22,3) років; з легким перебігом захворювання (n=48), помірним (n=98) та важким (n=55); у фазі затихаючого загострення та ремісії. Контрольну групу склали 96 практично здорових осіб (56 чоловіки і 40 жінок), середній вік відповідно (32,53,2) та (30,92,0) років без факторів ризику ХНЗЛ.

Виконувалися загальноприйняті клінічні та лабораторно-інструментальні дослідження, бронхоскопічне та вірусологічне обстеження. За бальною шкалою оцінювалися симптоми БА (астма-рахунок) та ХОБ. Функція зовнішнього дихання (ФЗД) оцінювалася за спірографічним, пневмотахографічним та пікфлоуметричним методами. Визначалися: форсована життєва ємність легень (ФЖЄЛ), об'єм форсованого видиху за першу секунду (ОФВ1), максимальна об'ємна швидкість у точках 25%, 50% і 75% петлі ФЖЄЛ, середня об'ємна швидкість видиху на відрізку 25-75% та 75-85% петлі ФЖЄЛ; добові коливання пікової об'ємної швидкості видиху (ПОШВ). Проводилися спірографічні фармакологічні проби з М-холінолітиками та ₂-адреноміметиками.

Для вивчення імунного статусу використовувався комплекс показників клітинного та гуморального імунітету. Для ідентифікації поверхневих структур Т-лімфоцитів та їх субпопуляцій використовували метод прямої імунофлюоресценції з використанням моноклональних антитіл (АТ) фірми Bioprobe (Голандія). Визначалася активність натуральних кілерів (НК) периферичної крові та рідини бронхо-альвеолярного лаважу (РБАЛ) в цитотоксичній реакції з мішенями, міченими ³Н-уридіном клітинами культури К-562. Поглинальна здатність нейтрофілів (Н) та моноцитів (М) крові оцінювалася у реакції захоплення клітинами частинок латексу і відображалася фагоцитарним числом (ФЧ) і фагоцитарним індексом (ФІ). За рівнем активації кисеньзалежного метаболізму в спонтанній реакції відновлення нітросинього тетразолію (НСТ) визначався ступінь функціонального подразнення нейтрофілів. Функціональний резерв фагоцитів визначався в присутності пірогенала у стимульованому НСТ тесті, інтенсивність стимуляції виражали індексом стимуляції (ІС). Вміст інтерферону (ІФН) у сироватці крові визначали титруванням у диплоїдній культурі клітин людини М-19 з використанням вірусу везикулярного стоматиту, штам Індіана; фактор некрозу пухлин (ФНП) - у цитотоксичному тесті з клітинами L-929. Рівень сироваткових імуноглобулінів (IgA, G, M) та секреторного IgA слини тестували методом радіальної імунодифузії, вміст циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) у сироватці крові - шляхом осадження поліетіленгліколем. Титри АТ до тканинних (легень, бронхів, наднирників) та до мікробних (стафілокок, стрептокок, пневмокок) антигенів, а також титр загального IgE крові, визначалися з допомогою імуноферментного аналізу в реакції споживання комплементу. Тиреоїдна забезпеченість оцінювалася радіоімунологічним методом за рівнем в крові трийодтироніну (ТТ₃) та тироксину (ТТ₄), які визначалися з використанням ізотопних наборів “Immunotech”, глюкокортикоїдна - за вмістом кортизолу в сироватці крові з використанням радіоізотопних наборів Стерон-К-І¹²⁵.

Для виявлення психоемоційних змін використовували комп'ютерний варіант тесту ММРІ. Для визначення рівня тривожності застосовували методику Спілбергера (STAI): стан тривоги на даний момент - за анкетою S-STAI, рівень тривоги взагалі - за T-STAI. Виявлення депресивних тенденцій здійснювалося за анкетним методом Бека-2. Крім того використовувалася власна анкета для вивчення психо-імунних зв'язків.

Обстеження хворих проводилося під час реабілітаційного лікування, яке включало фармакологічну терапію, фізіотерапію, немедикаментозні методи: стандартні методи масажу та лікувальної фізкультури, а також штучний мікроклімат та розвантажно-дієтичну терапію. Фармакологічне лікування хворих на БА (в залежності від важкості та фази) включало базисну (кортикостероїди, кромони) та бронхолітичну терапію (в-агоністи, антихолінергічі препарати, метілксантини); хворих на ХОБ (в залежності від важкості та фази) - антихолінергічі препарати, в-агоністи, відхаркуючі, муколітики, кортикостероїди та ін.

Крім загальноприйнятої базисної терапії у хворих на БА використовувався також антилейкотрiєновий препарат монтелукаст (по 10,0 мг ввечерi щоденно протягом 24 днiв). Як імуномодулятор у хворих на БА і ХОБ застосовувався iндуктор iнтерферону циклоферон за методикою, запропонованою в Iнститутi мiкробiологiї i вiрусологiї НАН України (3 iн'єкцiї по 2 мл 12,5% розчину через 2 днi). Нами розроблений і запатентований спосіб вибору імуномодулятора та його оптимальної дози (в тому числі і циклоферону) для корекції імунореактивності організму з використанням нейтрофілів периферичної крові.

Курс лікування сухим мікродисперсним аерозолем NaCl в камерах штучного мікроклімату (сольова аерозольтерапія) включав: підготовчий період; період адаптації до сольової аерозольтерапії та основний лікувальний період. Розвантажувально-дiєтична терапiя (РДТ) складалася з пiдготовчого, розвантажувального (власне голодування) та вiдновлювального перiодiв, порівнювалася ефективнiсть коротких та тривалих курсiв РДТ з розвантажувальними перiодами (РП) вiдповiдно до 7 та 14 днiв. Для об'єктивного контролю за проходженням періоду ацидозу протягом розвантажувального періоду здійснювався збір конденсату повітря, що видихалося хворим, де визначалася концентрація ацетону.

Ефективність лікування хворих оцінювалася за 5-бальною системою (вiдмiнно, добре, незначний ефект, без ефекту, погiршення) з урахуванням динаміки клінічних проявів захворювання, функціонального стану бронхолегеневої системи (показ-ни-ки ФЗД) і клініко-лабораторних показни--ків.

Статистична обробка одержаних результатів проводилася з використанням програми Microsoft Exel та Statistical Package for the Social Sciences (SPSS) для програмного забезпечення Windows, випуск 8.0. Використовувався метод Стьюдента, кореляційний аналіз з визначенням коефіцієнта кореляції (К), проводився загальний F-тест багато-варіаційного аналізу MANOVA та визначалася прогностична інформативність показників.

Клініко-імунні та психоемоційні зміни у осіб з ризиком розвитку ХНЗЛ. Оскільки куріння тютюну розглядається як один з основних екзогенних факторів ризику розвитку ХНЗЛ, вивчався вплив цього фактору на клініко-імунні показники у практично здорових людей. При клінічних дослідженнях виявлено, що часті та затяжні ГРЗ у курців тютюну спостерігалися при вищій спадковій схильності до ХНЗЛ (30,4%), порівняно з курцями, які рідко хворіли ГРЗ (17,2%, р<0,05), що, очевидно, свідчить при роль тютюнового диму (ТД) як провокаційного фактору у маніфестації вродженої слабкості певних захисних систем. Проводилося вивчення імунних змін, зв'язаних з частими ГРЗ у курців тютюну.

Показано, що у курців тютюну, які практично не хворіли ГРЗ, порівняно з контрольною групою, відмічені підвищені значення CD3 (70,52,3)% та CD4 лімфоцитів (38,92,3)%; відносного числа лімфоцитів (38,82,4)%; поглинальної здатності моноцитів: ФЧМ - (59,15,4) %, ФІM - (6,51,6) ум.од.; спонтанного НСТ тесту (23,03,4)%; сироваткового IgA (3,60,3) г/л та SIgA (0,530,1) г/л. Разом з тим, часті та затяжні ГРЗ у проспективних дослідженнях, як і в ретроспективних, були зв'язані з пригніченням активності НК (37,22,8)%, зниженням до нормальних значень кількості CD4 лімфоцитів (36,51,4)% і рівня сироваткового IgA (2,70,3)г/л периферичної крові. Ці дані показують, що пригнічення чи виснаження саме цих ланок при дії екзогенних шкідливих факторів (куріння тютюну) може сприяти виникненню частих ГРЗ.

Аналіз статевих особливостей клініко-імунної реактивності на дію факторів ризику ХНЗЛ виявив наступне. При відсутності вірогідної різниці між групами за тривалістю та інтенсивністю куріння, серед чоловіків курців у більшому відсотку випадків відмічалися часті ГРЗ (30,8%), ніж серед жінок курців (20%, р<0,05), що узгоджується з літературними даними про більшу схильність чоловіків до ХОБ (L.Von Hertzen et al., 1998). Дані клінічного обстеження підтверджувалися імунними тестами. Так, виявлено більш виражене зниження функції НК клітин крові чоловіків курців (38,55,0)%, порівняно з не курцями (54,62,2)% (р<0,05), ніж у жінок курців (41,04,2)%, порівняно з не курцями (48,42,3)%, що могло сприяти більшій схильності чоловіків до інфекційних захворювань. Разом з тим, у жінок відмічена більша схильність до позалегеневих алергій: серед жінок курців - у 34%, серед чоловіків курців - у 19,2% (р<0,05). Ці результати показують, що вже на найбільш ранніх етапах патогенезу ХНЗЛ можна прослідкувати певну статеву схильність як до інфекційних, так і до алергічних захворювань бронхо-легеневої системи.

Необхідно також відмітити, що нам не вдалося виявити більш виражену алергічну схильність у курців тютюну, порівняно з некурцями, і у курців при частих ГРЗ, порівняно з тими, що рідко хворіли ГРЗ. Згідно одержаних даних, на етапі ризику наявність алергій не відображалася і на показниках протиінфекційного імунітету, які ми досліджували.

Вивчався зв'язок між факторами ризику розвитку ХНЗЛ та психологічними профілями у практично здорових осіб. У курців тютюну чоловіків, порівняно з не курцями, виявлене підвищення значень за 4 клінічною шкалою ММРІ: (63,52,6) та (54,81,8) Т-балів відповідно (р<0,05), що свідчило про більш виражені незадоволеність життям, конфліктність, схильність до дисфорій. Оскільки при курінні тютюну відбувається гіперсекреція глюкокортикоїдів та катехоламінів (О.Б. Иоффина, 1999), очевидно, ТД діє як хронічний стресор, подразнюючи організм і викликаючи більшу схильність до дисфорій у чоловіків. Групи жінок, які курили і не курили тютюн, вірогідно не відрізнялися між собою за шкалами ММРІ, що може свідчити про різного характеру вплив ТД на чоловічий та жіночий організм і узгоджується з літературними даними, згідно яких ТД здійснює більш виражену активуючу дію саме на чоловічий організм (І. Fukuda, 1998).

Серед чоловіків та жінок курців тютюну виділені групи тих, що часто хворіли та не хворіли ГРЗ. У чоловіків між цими групами за показниками ММРІ вірогідної різниці ми не виявили. У жінок курців, що часто хворіли ГРЗ, порівняно з тими, що не хворіли, виявлені вищі значення за 2 шкалою - відповідно (58,04,3) та (39,72,5) Т-балів (p<0,01) та 0 - відповідно (60,04,0) та (45,73,0) Т-балів (p<0,05), що вказує на більш виражені тривожність та замкнутість.

Таким чином, виявлені виражені клініко-імунні та психоемоційні зв'язки у курців тютюну, які розширяють наші уявлення про етап ризику ХНЗЛ. Відмічено, що куріння тютюну викликає активацію деяких імунних ланок у здорових людей, що, очевидно, забезпечує їм необхідну резистентність від інфекційного зараження у несприятливих умовах, а зниження цих параметрів навіть до нормальних значень (для здорових осіб без факторів ризику) зв'язане з частими ГРЗ. Виявлена особлива чутливість до дії ТД НК-клітин, пригнічення їх функції поєднувалося з частими ГРЗ. Як клінічно, так і імунологічно відмічена більша схильність чоловіків до інфекційних респіраторних захворювань, а жінок до алергій. У психологічному плані у курців чоловіків виявлена більша схильність до дисфорій, порівняно з некурцями; часті ГРЗ у жінок були зв'язані з вищим рівнем тривожності та замкненості.

Клініко-імунні та психоемоційні зміни у хворих на бронхіальну астму і хронічний обструктивний бронхіт. Розлади імунітету мають важливе значення в патогенезі БА, однак стан імунного захисту при лікуванні цього захворювання практично не враховується. Оскільки значна роль в патогенезі БА відводиться вірусним інфекціям і навіть, за деякими даними літератури, до 80% загострень можуть бути зв'язані з ними (S.T. Holgate, 1997; R.C. Welliver, 1999), при проведенні клініко-імунних досліджень більша увага приділялася механізмам противірусного захисту та проявам його недостатності.

Звертає на себе увагу відмінність в імунній реактивності при інтермітуючому перебігу БА, порівняно з персистуючим (рис.1). При інтермітуючій БА виявлені нормальні значення НК активності, сироваткового ІФН та ФНП, тоді як при персистуючій (легкого, середньо важкого та важкого перебігу) - значення НК активності було вірогідно зниженими, а ІФН та ФНП - підвищеними, що свідчить про більш виражений дисбаланс імунного захисту при персистуючій БА. Не виключено, що підвищений рівень сироваткового ІФН та ФНП є результатом компенсаторних механізмів, які виникають внаслідок недостатності НК.

Разом з тим, при інтермітуючій БА середні значення поглинальної здатності моноцитів і нейтрофілів, а також ІgА та ІgМ були значно вищими як порівняно з групою здорових, так і з хворими на персистуючу БА, у яких згадані показники були переважно в межах норми. На нашу думку, активація вказаних ланок як клітинного, так і гуморального захисту при інтермітуючій БА відображає адаптаційні та компенсаторні механізми у відповідь на підвищену алергізованість організму та, при інфекційному компоненті патогенезу, на часті та затяжні інфекції. При цьому, нормальні, по відношенню до здорових, значення відповідних показників при БА, очевидно, не можуть розглядатися як адекватні, адже дія патогенних факторів при персистуючій БА посилюється.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Показники імунітету (у відсотках від норми, радіус кола відображає норму відповідного показника) при бронхіальній астмі інтермітуючого легкого (переривиста лінія) та персистуючого легкого, середньо важкого і важкого перебігу (суцільна лінія, товщина якої відображає важкість перебігу).

Примітка. * - вірогідні відмінності порівняно з контрольною групою.

При легкій та середній важкості БА виявлена вірогідна від'ємна кореляція між частотою ГРЗ та НК активністю (відповідно К=-0,58 і К=-0,56) чи рівнем сироваткового ІФН (відповідно К=-0,30 і К=-0,72), що очевидно вказує на захисну роль нормальних значень НК активності та підвищених показників ІФН від вірусного зараження. З літератури також відомо, що ІФН-г знижує синтез ІgE В-лімфоцитами у відповідь на стимуляцію IL-4, однак супресії вже простимульованих IL-4 клітин ІФН-г не викликає (D.L. Musselman et al., 2001). Саме ця ситуація можлива при важкій БА, оскільки найвищі значення сироваткового ІФН відмічені саме у хворих з важким перебігом, а коефіцієнт кореляції частоти ГРЗ з ІФН при цьому був мінімальним (К=0,03). Згідно літературних даних, підвищена продукція ІФН при важкому перебігу БА може відігравати навіть патогенну роль, підтримуючи еозинофільне запалення (A.J. Frew, 1998). Не виключене патогенне значення і підвищених показників ФНП при важкій БА, оскільки відмічена виражена позитивна кореляція між частотою ГРЗ і рівнем ФНП при важкому перебігу хвороби (К=0,72). Разом з тим, при легкій БА кореляція була від'ємною (К=-0,42), вказуючи на захисну роль фактора. Відомо, що ФНП індукує синтез ІФН- НК-клітинами та є костимулятором ІL-2 залежної продукції ІФН лейкоцитами, який, у свою чергу, здатний активувати фагоцитарні клітини та НК (B.M. Goldman, 2000). Пригнічення стимульованої НСТ реакції при БА середньої важкості та важкого перебігу свідчить про виснаження функціональних резервів фагоцитів.

При вивченні імунних показників у хворих на ХОБ в залежності від важкості перебігу виявлено наступне. Cпостерігалося вірогідне зниження НК активності та стимульованого НСТ тесту при легкому перебігу ХОБ - відповідно (39,84,4)% і (1,50,2) ум.од.; помірної важкості - відповідно (26,25,0)% і (1,40,2) ум.од. і особливо важкого перебігу - відповідно (24,63,0) % і (1,20,1) ум.од., порівняно з контрольною групою - відповідно (55,42,9)% і (2,10,2) ум.од. Пригнічення цих показників у хворих на ХОБ очевидно є результатом дії екзогенних шкідливих факторів, оскільки вже у частини осіб з групи ризику ХНЗЛ спостерігалося зниження НК-активності, що сприяло виникненню частих та затяжних ГРЗ у них. Посереднім свідченням зниження елімінаційної функції фагоцитозу, на яке вказує пригнічення стимульованого НСТ тесту, є також підвищені, порівняно з контрольною групою (p<0,05), значення ЦІК у хворих на ХОБ легкого, помірного та важкого перебігу: (130,112,5)%, (125,212,4)% та (117,516,4)% відповідно.

Разом з тим, при помірному та важкому ХОБ, як і при БА, нормальні, порівняно зі здоровими, значення імунних показників (поглинальна здатність моноцитів, спонтанний НСТ тест, SIgA), були зниженими, порівняно з показниками при ХОБ легкого перебігу. Очевидно, активація певних ланок імунного захисту при легкому ХОБ відображає адаптаційні механізми у відповідь на пригнічення більш чутливих (НК-активності, стимульованого НСТ тесту) до дії шкідливих екзогенних факторів. Як і при БА, нормальні, по відношенню до здорових, значення відповідних показників у хворих при помірному і важкому перебігу ХОБ, очевидно, не можуть розглядатися як адекватні і свідчать про зрив адаптаційних процесів.

Щоб відповісти на запитання, зміни в яких показниках імунітету зв'язані з виникненням частих ГРЗ у хворих на ХОБ проведений кореляційний аналіз між цими параметрами. Найбільш виражені від'ємні зв'язки були виявлені між частотою ГРЗ і/або загостреннями хвороби в анамнезі та НК активністю і сироватковим ІgА. Причому, значення НК активності та ІgА були від'ємно вірогідно зв'язані з частими ГРЗ при легкому (відповідно К=-0,67 і К=-0,56) та помірному перебігу хвороби (відповідно К=-0,36 і К=-0,60), при важкому перебігу зв'язки були слабо виражені (відповідно К=-0,12 і К=-0,24).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2. Показники імунітету при БА інтермітуючого (1) та персистуючого легкого (2), середньо важкого (3) та важкого (4) перебігу у чоловіків та жінок .

Примітка.* - вірогідні відмінності (р < 0,05) між групами.

Аналіз показників імунітету при різній важкості БА окремо у чоловіків і жінок дозволив нам виявити статеві особливості в імунній реактивності на клінічні прояви захворювання (рис. 2). Так, у чоловіків виражені зміни імунних показників (зниження титру комплементу, підвищення рівня протимікробних АТ) спостерігалися вже при інтермітуючій та персистуючій БА легкого перебігу. В той же час, у жінок при БА легкого перебігу рівень цих показників не виходив за межі нормальних значень. Очевидно зниження деяких ланок протиінфекційного імунітету та вища інфікованість є більш характерними для хворих на БА чоловіків, ніж для жінок, і спостерігаються у чоловіків на більш ранніх етапах патогенезу БА.

Як у чоловіків, так і у жінок при БА легкої та середньої важкості титр АТ до наднирників був підвищеним, очевидно відображаючи механізми, направлені на активацію цих залоз за рахунок рецепторної їх стимуляції (А. Ройт и др., 2000). Разом з тим при важкій БА у чоловіків, на відміну від жінок, виявлене виражене зниження даного показника. На наш погляд, це свідчить про більше виснаження функції наднирників і/або механізмів їх активації у чоловіків, порівняно з жінками, при важкому перебігу захворювання.

Аналіз показників імунітету при ХОБ різної важкості та тривалості окремо у чоловіків і у жінок, як і при БА, виявив статеві особливості в імунному реагуванні цих хворих. У чоловіків активація спонтанного НСТ тесту відмічена вже при легкому перебігу ХОБ (20,12,3)% (p<0,05 порівняно з контрольною групою), а у жінок при цьому середні значення показника були в межах норми (14,11,8)%, що може бути зв'язаним з більш частим та інтенсивним курінням чоловіків і, можливо, з більшою чутливістю деяких ланок імунітету чоловіків до шкідливих екзогенних впливів. При важкому ХОБ у чоловіків спостерігалося відносне вірогідне зниження НСТ тесту (12,01,3)%, порівняно з легким перебігом хвороби (p<0,05), а у жінок - навпаки, вірогідне відносне підвищення (22,31,3)%, порівняно з легким ХОБ (p<0,05), що вказує, як ми вважаємо, на більше виснаження захисних пристосувальних механізмів у чоловіків. Зв'язок між величиною НСТ тесту та тривалістю захворювання у чоловіків був негативним (К=-93), а у жінок позитивним (К=89). Зниження титру комплемента у чоловіків спостерігалося вже при легкому ХОБ (34,03,5) ум.од. (p<0,05), тоді як у жінок - тільки при важкому перебігу хвороби (40,12,2) ум.од, (p<0,05), що узгоджується з результатами, одержаними при БА. Підвищення рівня протимікробних АТ у чоловіків з ХОБ було більш вираженим, ніж у жінок: відповідно стафілококових (13,62,3) та (8,60,8) ум.од. (p<0,05); пневмококових (14,42,5) та (7,41,5) ум.од. (p<0,05), дана тенденція зберігалася при всіх ступенях важкості. Як і при БА, титр АТ до наднирників при важкому перебігу ХОБ у чоловіків був значно нижчим (6,31,7) ум.од., порівняно з жінками (21,05,5) ум.од. (p<0,01). Тобто, як і при БА, у чоловіків, порівняно з жінками, зміни в імунній реактивності, а також їх подальше виснаження спостерігалися при легшому і менш тривалому перебігу ХОБ, інфікованість у них була більш вираженою.

Дослідження психоемоційної реактивності хворих на БА і ХОБ вивчалося в залежності від важкості, тривалості захворювання, а також від статі. При вивченні психологічних профілів за тестом ММРІ у хворих на БА виявлені більш високі значення за клінічними шкалами, порівняно з контрольною групою здорових осіб, що вказує на зниження адаптаційних можливостей даної сфери та наявність дистресу, в основному тривожного характеру, з переважанням соматичних скарг та депресивними тенденціями. Виявлені виражені статеві відмінності у психоемоційному реагуванні на хронічне страждання при БА (табл. 1).

Зміни у психоемоційному реагуванні чоловіків, порівняно з групою здорових чоловіків, були відмічені тільки при БА середньої важкості перебігу (за 2 шкалою); при важкому перебігу БА ці відмінності зберігалися, але не посилювалися. У чоловіків з інтермітуючою та персистуючою БА легкого перебігу ми не відмітили вірогідних змін за ММРІ тестом, порівняно з контрольною групою.

Зміни у психологічних профілях жінок, порівняно з контрольною групою жінок, спостерігалися вже при інтермітуючій та персистуючій легкій БА, тобто при значно легшому перебігу захворювання, ніж у чоловіків. Причому ці підвищені значення (за 1, 7 та 8 шкалами) як при інтермітуючій, так і при легкій персистуючій БА не перевищували рівня загальновизнаної норми, тільки середні показники за 6 шкалою при легкій персистуючій БА були дещо вищими. Тобто жінки реагували не тільки при легшому перебігу хвороби, ніж чоловіки, але й у ширшому діапазоні - за більшою кількістю клінічних шкал. З посиленням важкості БА характер виявлених змін зберігався, але їх вираженість збільшувалася.

У чоловіків залежність від тривалості захворювання була більш вираженою, порівняно з залежністю від важкості хвороби. При тій самій важкості перебігу БА (середній) та меншій тривалості хвороби (< 5 років) змін у психологічних профілях ми не виявили, а при більшій тривалості (5-10 років) зміни виявлені за 2 та 0 шкалами, > 10 років - за 1, 2, 3, 4, 5, 6, 0 шкалами. У жінок з БА середньої важкості вже при тривалості менше 5 років спостерігалися зміни, порівняно з контрольною групою, за двома шкалами (6 та 8). При тривалості БА у жінок 5-10 років та більше 10 років зміни за шкалами ММРІ були практично однаковими (за 1, 2, 3, 6, 7, 8 та 0 шкалами).

Таблиця 1. Результати ММРІ-тесту в Т-балах (Mm) у групах чоловіків та жінок з бронхіальною астмою (БА) різного ступеня важкості

Клінічні шкали	Інтермітуюча БА	Персистуюча БА:
		легка	середньої важкості	важка
Чоловіки 1 2 3 4 5 6 7 8 9 0 Жінки 1 2 3 4 5 6 7 8 9 0	56,74,1 46,24,1 53,93,8 55,33,9 45,73,1 45,22,8 51,94,3 59,25,0 56,83,4 50,33,2 47,73,5* 46,23,3 58,82,5 46,32,9 56,22,8 56,22,8 29,63,3* 34,23,0* 56,03,0 52,32,2	61,36,5 47,93,6 52,93,7 53,83,0 43,03,3 48,74,2 52,12,3 66,48,3 58,83,3 48,04,9 46,73,9* 56,93,4 59,62,4 46,63,3 50,82,9 62,42,4* 35,75,5* 39,75,5* 53,55,1 49,84,1	61,53,1 62,13,3* 56,93,7 61,32,1 53,43,0 53,92,2 58,92,3 61,15,2 60,21,9 55,11,7 49,83,9* 56,52,5* 58,83,5 46,13,2 49,02,9 58,52,8 32,13,5* 35,73,8* 55,12,9 51,92,5	59,44,5 59,03,1* 49,53,5 55,14,1 50,63,6 53,33,5 53,13,8 47,74,3 61,44,3 52,43,5 54,54,4* 59,14,2* 63,74,8* 43,73,3 42,53,0 62,74,3* 37,33,8* 44,13,8* 54,84,5 53,73,9

Примітка. * - вірогідні відмінності порівняно з контрольною групою здорових чоловіків чи жінок.

Проведений кореляційний аналіз між віком хворих на БА та значеннями клінічних шкал ММРІ окремо у чоловіків та жінок. Виявлений виражений прямий зв'язок між тривожністю з депресивними тенденціями та віком у чоловіків, що проявлялося у позитивній кореляції з показниками 2 шкали (К=0,51) та від'ємною - з показниками 9 (К=-0,50). У жінок відмічений сильний прямий зв'язок між віком та значеннями 1 (К=0,79), 3 (К=0,70), 6 (К=0,60) та 8 (К=0,67) клінічних шкал, тобто у жінок з віком прямо зв'язаними були соматизація тривоги, витіснення факторів, що викликають тривогу та ригідністю афекту.

Як і у хворих на БА, найбільш виражений ступінь дистресу виявлений при важкому перебігу ХОБ, порівняно з відповідними групами хворих легкої і помірної важкості, а також групами здорових осіб, що, очевидно, вказує на зв'язок між несприятливими змінами у психоемоційному реагуванні та обструкцією бронхів. Як і при БА, відмічені статеві особливості психологічних профілів (рис. 3).

Рис. 3. Результати ММРІ (відсоток від норми) у групах чоловіків та жінок з хронічним обструктивним бронхітом (ХОБ) легкого, помірного і важкого перебігу.

Примітка. * - р < 0,05 порівняно з контрольною групою.

Якщо у жінок ознаки дистресу, спостерігалися за багатьма клінічними шкалами ММРІ і вже при легкому ХОБ (підвищення, порівняно з контрольною групою, за 1, 2, 3, 6, 7 і 8 шкалами), то у чоловіків - за одною-двома шкалами і тільки при помірному (зниження за 9 шкалою) і важкому перебігу захворювання (підвищення за 2 і зниження за 9 шкалами). У жінок зміни стосувалися широкого спектру емоційних характеристик (схильність до соматичної тривоги, демонстративної та обмежувальної поведінки, ригідності афекту) з незначними відмінностями в залежності від важкості хвороби, у чоловіків переважала схильність до депресивних реакцій при помірній важкості ХОБ з приєднанням тривожності при важкому ХОБ. Зниження балів за 4 шкалою при легкій ХОБ у чоловіків, на нашу думку, свідчить про пристосувальні психоемоційні реакції (схильність до конвенційності та прагнення стабільності). Слід зауважити, що саме за 4 шкалою відмічене підвищення балів у здорових чоловіків курців, що може свідчити про вплив куріння тютюну не тільки на імунні механізми в патогенезі ХОБ, але й на психоемоційні, відомо, що основним психоактивним компонентом ТД є нікотин (M.L.Sopori, W. Kozak, 1998).

...