Оптимізація ендоскопічних методів лікування і реабілітації хворих з каменями нирок та сечоводів (клініко-експериментальне дослідження)

Втрата каменя в паранефрії (1,9%) не вимагала оперативного лікування. Було рекомендовано динамічне ультразвукове спостереження. Бронхопневмонія (1,9%) при проведенні протизапального і антибактеріального лікування закінчилась виздоровленням хворих. Тромбоемболія легеневої артерії (1,0%) через добу після операції закінчилась летально. Флегмона заочеревинного простору, панкреонекроз і притоніт (1,0%) також закінчились летально.

При порівнянні ускладнень між досліджуваною і контрольною групами (147 хв.), до якої ввійшли хворі на коралоподібний нефролітіаз, ліковані відкритими операціями, було відмічено певні відмінності. Якщо в групі хворих, лікованих ЧШНЛ, найчастіше зустрічались специфічні ускладнення, такі як: перфорація порожнистої системи, втрата черезшкірного доступу, втрата каменя в паранефрії, то в групі хворих, лікованих відкритими хірургічними методами, частіше спостерігались ускладнення, характерні для відкритої хірургії - ушкодження очеревини, кровотечі, нагноєння післяопераційної рани, післяопераційні кили і т.п. При порівнянні важкості ускладнень безперечна перевага на боці ЧШНЛ, що пояснюється набагато меншою операційною травмою при виконанні черезшкірного хірургічного втручання. Післяопераційна летальність в обох групах складала відповідно 2,06% і 2,72%. Вищий відсоток летальності у контрольній групі швидше всього пов'язаний з важчим контингентом хворих, яким було показане відкрите оперативне втручання. Середній ліжкодень значно коротший при застосуванні комбінованої методики - 16 ± 0,3 дня у порівнянні із 20,85 ± 0,4 днями у хворих контрольної групи.

Ускладнення, які виникали внаслідок застосування інтракорпорального методу уретеролітотрипсії, можна поділити на 2 групи: І група - ускладнення, які виникали під час операції, ІІ група - післяопераційні ускладнення. Під час операції УЗЛ у 4 (1,12%) і при ЧШНУЛ у 1 (1,35%) хворих виникла перфорація сечоводу, яку лікували інтубацією сечоводу катетером - стентом "double-j". Надрив слизової сечоводу при УЗЛ виник - у 36 (10,11%) хворих, при ПЛ - у 4 (6,15%), при EГЛ - у 12 (19,4%), при ЛЛ - не було, при ЧШНУЛ - у 3 (4,05%), при УЛЕ - у 8 (8,8%). Кровотеча під час операції : УЗЛ - у 3 (0,84%), ПЛ - у 1 (1,54%), при EГЛ - у 3 (4,8%), при ЛЛ - не було, при ЧШНУЛ - у 2 (2,7%). Переміщення каменя до нирки: при УЗЛ - у 10 (2,8%), ПЛ - у 2 (3,13%), EГЛ - у 1 (1,6%), ЛЛ - у 1 (11,1%), ЛУЛТ - 1 (8,33%), ЧШНУЛ - 50 (67,57%). Не досягнуто каменя i не роздроблено його: при УЗЛ - у 5 (1,4%), ПЛ - у 2 (3,08%), EГЛ - у 2 (3,2%), ЛЛ - у 1 (11,1%), при ЛУЛТ - у 2 (16,67%). Несправність апарата: при УЗЛ - у 1 (0,28%), при EГЛ - у 1 (1,6%). Велика аденома простати, яка заважала проходженню уретероскопа у сечовід: при УЗЛ - у 1 (0,28%). Защемлення петлі Пашковського і сечовідного катетера - у 4 (4,3%), у 2 хворих петля видалена після розсічення вічка і у 2 хворих зроблена відкрита операція на нижній третині сечоводу з видаленням петлі і каменю.

У післяопераційному періоді виникли: значні болі при УЗЛ - у 44 (12,36%), ПЛ - у 7 (10,77%), EГЛ - у 9 (14,5%), ЛЛ - не було, ЛУЛТ - у 2 (16,67%), ЧШНУЛ - у 7 (9,46%), УЛЕ - у 14 (15,4%). Гіпертермія: при УЗЛ - у 48 (13,48%), ПЛ - у 5 (7,69%), EГЛ - у 11 (17,8%), ЛЛ - у 1 (11,1%), ЛУЛТ - у 1 (8,33%), ЧШНУЛ - у 2 (2,71%), УЛЕ - у 25 (27,5%). Гематурія: при УЗЛ - у 48 (13,48%), при ПЛ - у 4 (6,15%), при EГЛ - у 3 (4,8%), при ЛЛ - не було, ЛУЛТ - не було, ЧШНУЛ - у 3 (4,06%), УЛЕ - у 7 (7,69%). Урінома: при УЗЛ - у 3 (0,84%), ЧШНУЛ - у 1 (1,35%). Апостематозний пієлонефрит: при УЗЛ - у 3 (0,84%), ЧШНУЛ - у 1 (1,35%). Стриктура сечоводу при УЗЛ - у 3 (0,84%), при EГЛ - у 2 (3,2%), яку в двох випадках лікували реімплантацією сечоводу, у 3 хворих - балонною дилятацією. Везико- сечовідний рефлюкс констатовано при УЗЛ - у 5 (1,40%), при ПЛ - у 1 (1,54%), при EГЛ - у 3 (4,8%), які з часом самостійно минули. Загострення хронічного пієлонефриту відзначено при УЗЛ - у 6 (1,69%), при ПЛ - у 4 (6,15%), EГЛ - у 2 (3,2%), ЛУЛТ - у 1 (8,33%), ЧШНУЛ - у 2 (2,71%), УЛЕ - у 9 (9,9%) хворих, яких лікували консервативно. Загострення ХНН було: при УЗЛ - у 3 (0,84%), при ПЛ - у 1 (1,54%), при ЕГЛ - у 2 (3,2%), ЛЛ - у 2 (22,2%) хворих, ЛУЛТ - у 1 (8,33%), ЧШНУЛ - у 2 (2,71%), УЛЕ - 9 (9,9%), ВУЛТ - не було. Дизурія: при УЗЛ - у 28 (7,87%), ПЛ - у 4 (6,15%), ЕГЛ - у 12 (19,4%), УЛЕ - у 19 (20,9%), ЧШНУЛ - у 3 (4,06%) пацієнтів.

Як показує досвід, більшість ускладнень, які виникають при застосуванні інтракорпоральних методів уретероскопічного лікування хворих на уретеролітаз можна уникнути, дотримуючись певних принципів техніки безпеки, основними з яких є: 1) виконання всіх маніпуляцій при доброму знечуленні хворого з використанням якісного рентгенівського контролю протягом усього часу маніпуляції; 2) чітка інформація про місце знаходження каменя у сечоводі та cтан верхніх сечових шляхів (оглядова урографія безпосередньо перед маніпуляцією та ретроградна урографія при потребі); 3) адекватне попереднє лікування сечових шляхів перед маніпуляцією: початок антибіотикотерапії, що найменше на 48 годин перед маніпуляцією; 4) введення катетера-стента в нирку за спеціальними показами на кілька днів перед операцією; 5) введення металевого провідника до сечоводу; 6) розширення інтрамуральної частини сечоводу, відповідно до діаметра уретероскопа із рентгенівським контролем; 7) маніпулювання уретероскопом та інструментами тільки легкими рухами, при умові доброї видимості у середині сечоводу; 8) забезпечення умов для охолодження ультразвукового зонда: постійне протікання промивного розчину, перерви у літотрипсії кожні 30 секунд; 9) залишення катетера у сечоводі після проведення маніпуляції.

Перевагою уретероскопічних втручань є можливість лікування хворого за один сеанс, уникаючи таким чином ускладнень, пов'язаних з тривалим відходженням фрагментів. З метою збільшення успішності видалення каменів при одночасному зменшенні частоти ускладнень була запропонована методика попереднього введення стента в сечовід вище каменя на 7-10 днів, що призводить до розширення сечоводу і полегшує введення уретероскопу та дезінтеграцію каменя. При неможливості проведення цієї процедури і наростанні гнійно-запальних процесів у нирках попередньо показана черезшкірна пункційна нефростомія з антибактеріальною терапією. Через декілька днів вирішується питання видалення каменя з сечоводу методом ЕУХЛ, УРС або лапароскопічною уретеролітотомією.

Для попередження ускладнень як в операційний, так і в післяопераційний період має значення профілактичне введення препаратів, понижуючих негативний вплив операційної травми на організм хворого. Вважається, що первинною реакцією на стрес (операційну травму) є активація пероксидації ліпідів мембран (ПОЛ), а вслід за цим модуляція активності ферментів антиоксидантного захисту. Виходячи з цього, метою даного розділу роботи було вивчення активності основних ферментів антиоксидантного захисту - глутатіонпероксидази (ГП) і глутатіонредуктази (ГР), а також ПОЛ у хворих з коралоподібними каменями нирок до операції і в ранні терміни після операції, та використання препаратів з антиоксидантними властивостями з метою швидшої реабілітації хворих в післяопераційний період. Операції проводились на хворих з коралоподібними каменями нирок. Як профілактичні засоби застосовували комплекс фармакологічних препаратів: антиоксидант - -токоферолацетат (вітамін Е, 30% - 1 мл) внутрішньом'язово; пентоксифілін (трентал, 2% - 5 мл), препарат, що покращує мікроциркуляцію та клітинний метаболізм; протизапальний препарат вольтарен (діклофенак, 100 мг); маніт (15%-200 мл), що запобігає ішемії нирок і посилює нирковий кровообіг; анаболічний препарат рибоксин 2%-10 мл; солкосерил 5 мл для стимулювання обмінних і регенеративних процесів. Дані препарати розводили 0,9% NaCl. У зв'язку з тим, що в процесі лікування уролітіазу виникає загострення пієлонефриту, для профілактики та лікування останнього застосований новий оригінальний вітчизняний антибактеріальний і імунокорегуючий препарат флуронізид. Захисну суміш вводили під час операції, на другий, на третій і на сьомий день після операції. Дослідження показали, що у хворих на сечокам'яну хворобу в лімфоцитах крові, судячи за концентрацією малонового діальдегіду (МДА) активуються процеси ПОЛ. Введення хворим захисної суміші призводить до деякого зменшення концентрації МДА через 1, 3 і 7 днів після операції. На 14-16 добу, перед випискою, у хворих спостерігалась тенденція до нормалізації МДА, захисна суміш пришвидшувала цей процес. Активність ГП лімфоцитів, яка є найпотужнішим ферментом антиоксидантного захисту, у хворих в передопераційний період знижувалась стосовно контролю на 16%. В післяопераційний період дана активність, протягом 7 діб була нижчою контрольних значень. На 14-16 добу активність ГП дещо зростає. У хворих до- та в післяопераційний період внаслідок інтенсифікації ПОЛ нагромаджуються продукти пероксидації ліпідів, виникає дисбаланс у системі антиоксидантного захисту. Це супроводжується вичерпуванням пулу Г-SH і зменшенням активності ГП. Захисна суміш призводить до достовірної активації ГП тільки через добу після операції, в інших випадках спостерігається тенденція до її зростання. Хоча на 14-16 добу після операції ГП активність у хворих яким вводили захисну суміш ще не нормалізується, але вона наближається до контрольних значень. Як видно із даних стосовно активності ГР, в організмі хворих включаються компенсаторні системи. Активність ГР, яка поновлює пул відновленого глутатіону, зростає у хворих, у порівнянні з контролем на 63%. Зразу ж в післяопераційний період ця активність практично не змінюється. Через 3 доби активність ГР зменшується, що свідчить про вичерпування на даному етапі компенсаторних можливостей. На 7 і 14-16 дні вона практично стабілізується. Введення безпосередньо перед операцією захисної суміші призводить до достовірної активації ГР, через 1 день після операції. Це зростання активності спостерігається і через 3 і через 7 діб, однак в меншій мірі. На 14-16 день активність ГР наближається до норми. Таким чином, нами продемонстровано, що призначення хворим коралоподібними і складними каменями нирок в якості медикаментозної терапії захисної суміші, при введенні під час операції та ранньому післяопераційному періоді, дозволяє значно знизити рівень ПОЛ та стимулювати активність ферментів антиоксидантного захисту, зокрема глутатіонредуктазну активність, що сприяє більш швидкій реабілітації нирки і верхніх сечових шляхів у ранньому післяопераційному періоді.

Важливим і дискусійним, відносно строків направлення, етапом комплексного лікування хворих уретеролітіазом є реабілітаційне лікування на курортах Східниця і Трускавець. Як видно з проведених досліджень, у хворих з уретеролітіазом, які пройшли курс реабілітаційного лікування в Східниці, значно покращувались показники загальних аналізів крові і сечі, збільшувався добовий діурез. Спостерігалось достовірне збільшення клубочкової фільтрації і хвилинного діурезу. Відмічена позитивна динаміка змін показників радіоізотопної ренографії (зменшення кліренсу крові за Вінтером, часу максимального підйому і часу напіввиведення). Достовірно зменшувалась концентрація сечовини і сечової кислоти в крові. Концентрація магнію в крові збільшувалась, а неорганічного фосфору - зменшувалась. Спостерігалось достовірне зниження рівня щавлевої кислоти в сечі, що відіграє позитивну роль в метафілактиці рецидивного каменеутворення. Слід також відзначити, що комплексний підхід до реабілітації хворих в Східниці з урахуванням природних, кліматичних, медикаментозних, фізіотерапевтичних факторів, позитивно впливає не лише на фізіологічні процеси, а й на психоемоційний стан хворого. Таким чином отримані результати дослідження свідчать також про те, що раннє направлення хворих після ендоскопічної уретеролітотрипсії на реабілітаційне санаторно-курортне лікування в Східницю має позитивні результати.

В процесі роботи проведено порівняльні морфологічні дослідження впливу електрогідравлічного (Rіvolіth 2280), пневматичного (Calcusplіt) та ультразвукового (Calcuson) літотрипторів на стінку сечоводу пацієнтів безпосередньо після проведеної нефроуретеректомії з приводу світлоклітинного раку нирки. Для кожного виду літотрипсії дослідження проводилися в двох позиціях: максимально травматичній - перпендикулярно до стінки сечоводу - та в просвіті сечоводу повздовж його осі - максимально наближено до реальних умов використання. Всього було проведено по 5 експериментів для кожного виду літотрипсії у вищезгаданих положеннях зонду. При перпендикулярному розташуванні електродів та зондів до стінки сечоводу, перфорація виникла у 4 випадках при використанні ультразвукового зонду літотриптора Calcuson та електрогідравлічного Rіvolіth 2280. Незважаючи на 5 спроб активації в прямому контакті із стінкою сечоводу, зонд пневматичного літотриптора Calcusplіt був неспроможний викликати перфорацію; незважаючи на спроби, щоб проколоти сечовід за допомогою 0,8 мм зонду, перфорація не була досягнута. Найбільш пошкоджуючу дію на стінку сечоводу спостерігають при електрогідравлічній трипсії. Вплив пневматичної і ультразвукової трипсії може бути розцінено як мінімальне при дещо більшій вираженості у випадку останнього. При розташуванні зондів вздовж осі сечоводу, тобто в такий спосіб, як вони перебувають там при практичному їх використанні, спостерігали лише мікроскопічні зміни в стінці сечоводу. Макроскопічних змін при жодному виді літотрипсії (ультразвукова, пневматична, електрогідравлічна) в режимах використання максимально близьких до реальних, які наведені вище, не спостерігалося. Ультразвуковий та пневматичний зонди при мікроскопічному дослідженні стінки сечоводу в місці аплікації імпульсів призводили до подібних її змін, які полягали в незначних ерозіях епітелію слизової, частковому його злущуванню та набряку lamіna proprіa. Слід відмітити, що при порівняно однаковому ступеню пошкодження слизової сечоводу згаданими видами літотрипторів у випадку ультразвукового ці зміни були виражені в дещо більшій мірі. У випадках використання електрогідравлічного літотриптора пошкодження стінки сечоводу, виявлені під час його мікроскопічного дослідження були ще більш вираженими. Вони полягали у виявленні ділянок повного некрозу епітелію в місці розташування кінця електроду, де безпосередньо виникають електричні розряди. В цьому ж місці глибше в стінці сечоводу спостерігали частковий некроз lamіna proprіa і м'язового шару, а також їх геморагічний набряк. В жодному випадку використання кожного із трьох видів контактної літотрипсії, що аналізувалися, при повздовжньому щодо осі сечоводу розташуванні зондів не виникло повної перфорації стінки сечоводу.

Визначення вартості урологічної допомоги на даному етапі є важливим для пристосування сучасної медицини до умов ринкової економіки. В нашій країні ця проблема залишається актуальною. Визначення вартості лікування хворих уролітіазом проводиться згідно розроблених економіко-математичних моделей [О.М. Голяченко, А.М. Середюк, О.О. Приходський, 1997]. Визначена пересічна вартість в гривнях лікування пацієнтів із нефролітіазом, лікованих методом ЕУХЛ, ЧШНЛ та відкритої пієлонефролітотомії. Пересічна вартість черезшкірної нефролітотрипсії при каменях нирок менше 2 см в діаметрі становила 1226,54±7,760, при каменях нирок більше 2 см в діаметрі - 1344,12±8,140; екстракорпоральна ударно-хвильова літоторипсія і відкрита пієлонефролітотомія при каменях нирок менше 2 см в діаметрі становила 895,87±5,180 та 993,41±7,830 відповідно; при каменях нирок більше 2 см в діаметрі - 1664,34±7,830 та 1024,32±7,940 відповідно. Вартість лікування хворих на нефролітіаз в групі пацієнтів лікованих шляхом ЕУХЛ менша ніж при лікуванні ЧШНЛ і відкритих операцій, але ця вартість зростає майже вдвічі при збільшенні розміру каменя > 2 см, що пояснюється використанням неодноразових повторних сеансів літотрипсії та застосуванням додаткових маніпуляцій (встановлення стентів, нефростомія і ін.). При розмірах конкременту більше ніж 2 см стає очевидною економічна ефективність застосування ЧШНЛ при приблизно рівній вартості з відкритими операціями та ЕУХЛ (короткий ліжко-день, рідко потреба в додаткових маніпуляціях і коротке перебування на лікарняному листку). Розрахована середня вартість лікування хворих на уретеролітіаз, які лікувались за допомогою різних ендоскопічних методів. Як свідчать дані, найбільшою була середня вартість лікування хворих на уретеролітіаз методом лазерної літотрипсії (серед усіх методів контактної уретеролітотрипсії) - 1554,18 8,410 грн., найменшою - вартість лікування методом контактної пневматичної уретеролітотрипсії - 942,54 6,117 грн. Низька вартість кошикової екстракції каменя (763,48 5,315 грн.) пов'язана з відсутністю використання дорогої апаратури і меншою тривалістю виконання даної маніпуляції. Не зважаючи на більш низьку вартість, цей метод має обмежені показання для застосування. На наш погляд, цей метод є методом вибору лише при наявності дрібних (менше 0,5-0,7 см) конкрементів в термінальному відділі сечоводу, як найбільш ефективний, економічний і прагматичний метод лікування даної категорії хворих. Слід підкреслити, що уретеролітоекстракція із застосуванням екстрактора Пашковського або введення уретероскопу і петлі Dormіa супроводжується короткими термінами перебування хворого в стаціонарі, значно прискорює період реабілітації та відновлення працездатності хворих, що має велике соціально-економічне значення.

Серед застосованих нами для аналізу методів контактної уретеролітотрипсії найдешевшою була середня вартість (942,546,117 грн.) пневматичної уретеролітотрипсії. Порівняно з традиційними методами ендоскопічної літотрипсії (електрогідравлічною, ультразвуковою), цей метод, поряд із високою ефективністю фрагментації каменів та відносно низькою собівартістю, мав низький ушкоджуючий вплив на навколишні тканини у зв'язку із відсутністю нагрівання зонда. Вартість лікування ультразвукової та електрогідравлічної уретеролітотрипсій - 944,556,148 грн. та 1211,956,228 грн., відповідно, були майже однаковими, різниця вартості не була статистично достовірною (p>0,5). Середня вартість відкритої уретеролітотомії становила 1391,517,860 грн., що значно перевищує вартість уретероскопічних операцій. Таким чином, уретероскопічне видалення каменя з сечоводу має виразні переваги перед відкритим його видаленням із сечоводу. Це проявляється в скороченні термінів госпіталізації хворих та зменшенні коштів на лікування. Але найбільшою перевагою є зменшення ступеня втрати хворими працездатності.

З розвитком малоінвазивного методу лікування в хірургії, в урології все більше та частіше почали використовуватись лапароскопічні методи оперативного втручання. Проаналізовано 10 лапароскопічних уретеролітотомій. Середня вартість їх складала 1144,397,950 грн., що дещо вище, ніж вартість відкритої уретеролітотомії, але, якщо враховувати терміни стаціонарного лікування, находження пацієнта на лікарняному листку та можливість післяопераційних ускладнень, то стає очевидною економічна ефективність застосування лапароскопічного методу для лікування хворих на уретеролітіаз. Нами запропоновані сучасні алгоритми лікування каменів нирок і сечоводів.

Висновки

1. Черезшкірна нефролітотрипсія є високоефективним та малоінвазивним методом лікування коралоподібного та великого нефролітіазу, який дозволяє в більшості випадків вирішити завдання відкритого оперативного втручання. Використання комбінації черезшкірної нефролітотрипсії і екстракорпоральної ударно-хвильової літотрипсії підвищує ефективність лікування і становить 85,4%.

2. Ендоскопічна уретеролітотрипсія є високоефективним та малоінвазивним методом лікування хворих з каменями різних відділів сечоводу. Найбільш успішно визнано дезiнтеграцiю з видаленням фрагментів каменів сечоводу після першого сеансу уретероскопічного лікування. Загальна ефективність дроблення каменів сечоводу методом ультразвукової, пневматичної, електрогідравлічної і лазерної уретероскопії складала 94,6 %, при цьому успiшнiсть дезiнтеграцiї каменів верхньої третини сечоводу була 90,3 %, середньої третини - 92,7 %, нижньої третини - 97,1 %.

3. За результатами обстежень, ефективність ультразвукової уретеролiтотрипсiї складала 95,2 %, пневматичної уретеролiтотрипсiї - 93,8 %, електрогiдравлiчної лiтотрипсiї - 93,5 %, лазерної лiтотрипсiї - 86,7 %. При порівнянні чотирьох методів ендоскопічної уретеролітотрипсії найбільше переваг має метод пневматичної літотрипсії. Успішне лікування хворих з малими каменями нижньої третини сечоводів методом уретеролітоекстракції спостерігалось у 97,8% хворих.

4. Антеградна черезшкірна уретеронефролітотрипсія каменів проксимального відділу сечоводу, особливо в поєднанні із складними каменями нирок - високоефективний і малоінвазивний метод лікування з успішністю 100% для каменів сечоводу і 82,7% для каменів нирок.

5. Лапароскопічна уретеролітотомія при наявності твердих і великих каменів сечоводу, що не піддаються екстракорпоральній ударно-хвильовій та ендоскопічній уретеролітотрипсії, є операцією вибору. Післяопераційний період та терміни повної реабілітації корисно відрізняються, порівняно з класичною відкритою уретеролітотомією. Успішність операції складає 75,0% випадків.

6. Порівняльними змінами показників аналізів крові, сечі, проби Реберга-Тарєєва та ізотопної ренографії у хворих з каменями нирок і сечоводів під впливом ендоскопічної літотрипсії, уретеролітоекстракції доведена мала травматичність і висока ефективність вказаних методів лікування. Отримані результати свідчать про поступову нормалізацію функціонування нирок і сечовивідних шляхів у післяопераційний період. У складних випадках функція нирки повністю не відновлюється, а лише покращується.

7. Ефективність нефроуретеролітотрипсії залежить від тривалості перебування каменя в нирці і сечоводі, розмірів, локалізації, хімічного складу і будови конкрементів, методів лікування і досвіду уролога, який виконує літотрипсію.

8. Найбільш адекватним методом знечулення при черезшкірній нефролітотрипсії, черезшкірній нефроуретеролітотрипсії, лапароскопічній уретеролітотомії є ендотрахеальний наркоз. Епідуральна анестезія показана при літотрипсії каменів дистальної частини сечоводу та особливо у хворих із супутньою патологією. Внутрішньовенна анестезія показана хворим, які мають протипоказання для проведення їм епідуральної анестезії, коли передбачається короткотривала операція при низько розташованих каменях у сечоводі. Знечулення за допомогою однієї седоанальгезії застосовується у хворих зі стабільною психікою, при наявності невеликих каменів нижньої третині сечоводу, що підлягають екстракції.

9. Найбільш частими ускладненнями черезшкірної нефролітотрипсії є перфорації порожнистої системи (4,8%), втрата черезшкірного доступу (4,8%), кровотечі (3,88%), загострення пієлонефриту (5,8%). Післяопераційна летальність склала 2,06%. Найбільш частими середопераційними ускладненнями уретероскопічного видалення каменя були: надрив слизової сечоводу (9,36%), переміщення каменя до нирки (9,51%), не вдалося роздробити камінь (2,08%). Найчастіші післяопераційні ускладнення: гіпертермія (13,82%), значні поперекові болі (12,33%), гематурія (9,06%), дизурія (8,17%), загострення хронічного пієлонефриту (3,57%), гнійний пієлонефрит (0,45%). При ендоскопічному видаленні каменів з сечоводу летальних виходів не було, при відкритих операціях зустрічались (2,35%).

10. Проведення антиоксидантної терапії під час операції черезшкірної нефроуретеролітотрипсії та в ранньому післяопераційному періоді знижує перекисне окислення ліпідів та стимулює активність ферментів антиоксидантного захисту, і тим самим понижує негативний вплив операційної травми, сприяє більш ранній реабілітації хворих уролітіазом.

11. Санаторно-курортна реабілітація з застосуванням мінеральних вод типу „Нафтуся” є важливим етапом комплексного лікування хворих уретеролітіазом. Динаміка відновних процесів більш виражена у групі хворих, лікованих комбінованою методикою в порівнянні з групою хворих, які не проходили санаторно-курортної реабілітації.

12. При визначенні вартості та економічної ефективності при лікування хворих на нефролітіаз, особливо із каменями менше 20 мм, екстракорпоральна ударнохвильова літотрипсія є методом, що дає найкращий результат співвідношення вартості до ефективності лікування. При збільшенні розміру каменя - оптимальним є метод черезшкірної нефролітотрипсії. Лікування хворих на уретеролітіаз методом екстракорпоральної ударнохвильової літотрипсії є найбільш поширеним, економічно ефективним і малоінвазивним, але часто потребує повторних сеансів та використання додаткових маніпуляцій, які значно підвищують його вартість. Ендоскопічна пневматична, ультразвукова та електрогідравлічна уретеролітотрипсії є методами вибору в лікуванні хворих з каменями сечоводів розміром > 15 мм, як найбільш економічно ефективні. Пересічна вартість лікування хворих на уретеролітіаз методом лазерної літотрипсії є найвищою. Економічна ефективність лапароскопічної уретеролітотомії є альтернативою відкритої хірургії каменів сечоводів.

13. Морфологічні порівняльні зміни впливу електрогідравлічного, пневматичного і ультразвукового літотрипторів на стінку сечоводу пацієнтів виявили, що найбільше пошкоджуючий вплив на стінку сечоводу спостерігалося при електрогідравлічній трипсії. Вплив пневматичної і ультразвукової трипсії може бути розцінено як мінімальне при дещо більшій вираженості у випадку останнього.

14. Показами для лікування методом черезшкірної нефролітотрипсії є: наявність коралоподібних та великих за розміром каменів (більше 20 мм) нирки; ускладнення нефролітіазу (часті загострення пієлонефриту, рецидив, хронічна ниркова недостатність, гіпертензія); бажання хворого швидко звільнитися від каменя. Протипоказами до проведення черезшкірної нефролітотрипсії є: коагулопатії, які не піддаються медикаментозній терапії; анатомічні зміни сечовидільної системи; загострення пієлонефриту; великі розміри каменів із складною стереометричною будовою; вагітність; нефросклероз.

15. Основними показами для ендоскопічного лікування каменів сечоводу є: неефективність екстракорпоральної ударнохвильової літотрипсії; „кам`яна доріжка” без тенденції каменя до відходження; защемлення каменя; камені великих розмірів; білатеральні камені сечоводів; хворі з супутньою обструкцією дистального відділу сечоводу, з надмірною вагою, з геморагічним діатезом; бажання хворого як найшвидше звільнитися від каменя. Протипоказами до проведення уретероскопічного лікування хворих з каменями сечоводів є: абсолютні - захворювання кровотворних органів та крові (гемофілія та інші); неспецифічне гостре запалення сечових шляхів; специфічне туберкульозне запалення сечових шляхів; злоякісні новоутвори сечовивідних шляхів; відносні - звуження сечоводу та уретри (стриктура, обтурація, склероз шийки сечового міхура); вагітність; зміни в сечовій системі після радіотерапії пухлини у малому тазі; значне збільшення аденоми простати (ІІ ст.); стан після пересадки сечоводу до міхура; значні аномалії сечовивідних шляхів.

Практичні рекомендації

1. Черезшкірна нефролітотомія є методом вибору в лікуванні хворих на коралоподібний нефролітіаз. Її необхідно виконувати в умовах рентген-операційної з використанням рентген-апарату з рухомою дугою та рентген-проникливим операційним столом. Для запобігання підвищення внутрішньо-мискового тиску в нирці, необхідне використання трубки Амплац. Висота іригаційної системи над рівнем нефроскопу повинна бути не вищою 80-100 см. При наявності залишкових фрагментів після виконання ЧШНЛ, через 5-7 днів рекомендовано провести дистанційну літотрипсію. Нефростомічна трубка запобігає обтураційним ускладненням і пов`язаним з ними загостреннями пієлонефриту. При наявності важких інтеркурентних захворювань, ХНН в пізніх стадіях, екскреторної олігоанурії, гострому пієлонефриті - ЧШНЛ слід проводити в два етапи. Першим етапом є суправезікальне відведення сечі з метою ефективної антибактеріальної, дезінтоксикаційної і симптоматичної терапії. До виконання ЕУХЛ каменів більше 2 см слід підходити зважено і враховувати можливість частого виникнення ускладнень, пов`язаних з відходженням великої кількості фрагментів. Пацієнтам після органозберігаючих операцій з приводу коралоподібного нефролітіазу рекомендовано санаторно-курортне лікування на курортах з мінеральними водами типу „Нафтуся”.

2. З метою покращення результатів лікування уролітіазу доцільним є втілення в урологічну практику ендоскопічної контактної уретеролітотрипсії. Показами до проведення інтракорпоральної уретеролітотрипсії є: довготривале перебування каменя в сечоводі, ниркова коліка, яка не піддається консервативному лікуванню, неефективність ЕУХЛ, „кам`яна доріжка” без тенденції каменя до відходження, розмір каменя більше 1,0-1,5 см, білатеральні камені сечоводу і бажання хворих як найшвидше звільнитися від каменя. Операції доцільно виконувати за допомогою ультразвукового або пневматичного літотрипторів. Попередньо, перед інтракорпоральною літотрипсією із застосуванням жорсткого уретероскопу Fr 8,6/9,8, необхідно проводити розширення вічка сечоводу з бужуванням, а краще без бужування. В останніх випадках уретероскоп доцільно вводити в сечовід за допомогою металевого провідника - струни. Дроблення каменя повинно відбуватися в умовах постійного протікання по сечоводу промивного розчину. Дроблення каменів пневматичним літотрипторами Swіss Lіthoclast (EMS) або Calcusplіt (Storz) є більш контрольованим, ефективним, безпечнішим і дешевшим. Найкраще дробляться камені, розміщені в нижній третині сечоводу. При невдачі дроблення каменів методом УРС, особливо коли виявляються труднощі в досягненні каменя за допомогою жорстких уретероскопів доцільно за декілька днів до ендоскопічної літотрипсії ввести стент (double-J) або сечовідний катетер, які сприяють розширенню сечоводу. Це розширення дозволяє успішно продовжувати спроби уретероскопії. Після літотрипсії, з метою профілактики пієлонефриту, доцільно дренувати нирку сечовідним катетером або стентом на 2-3 доби. При неможливості проведення уретероскопічного видалення каменя і наростанні гнійно-запальних процесів у нирках попередньо показана черезшкірна нефростомія з антибактеріальною терапією. Через декілька днів вирішується питання видалення каменя із сечоводу методом ЕУХЛ, УРС, лапароскопічною уретеролітотомією або відкритою уретеролітотомією. Показами до лапароскопічної уретеролітотомії є: неефективність в лікуванні каменів сечоводу методами ЕУХЛ та УРС, а також великих і складних каменів сечоводів. Для покращення проведення операції доцільно застосовувати спеціальний освітлюваний катетер (Storz) або в нашій модифікації, який допомагає локалізувати сечовід. При складних великих каменях проксимального відділу сечоводу, особливо з поєднанням з каменями нирок, доцільно застосовувати одночасно антеградну і ретроградну ендоскопічну уретеролітотрипсію в комбінації з черезшкірною нефролітотрипсією. Уретеролітоекстракція за допомогою екстрактора Пашковського і, особливо, за допомогою уретероскопу є самостійним методом лікування каменів нижньої третини сечоводу і доцільно цей метод застосовувати в тих випадках, коли іншої ендоскопічної апаратури немає, але обов`язково нирку дренувати сечовідним катетером або стентом. В тяжких випадках, як при складних каменях нирок, так і сечоводів, щоб знизити негативний вплив операційної травми на організм хворого, доцільно застосовувати антиоксидантну суміш в операційний і в післяопераційний періоди. Після видалення каменя із сечоводу, доцільно після виписки хворих зі стаціонару направляти на санаторно-курортну реабілітацію на курорти Трускавець та Східницю, що покращує різні показники крові та сечі, знижує рецидивне каменеутворення і скоріше повертає хворих до праці.

Провадження результатів досліджень в практику охорони здоров'я

Результати досліджень втілені в практику урологічних відділень Львівської обласної клінічної лікарні, лікарні швидкої медичної допомоги, клінічної лікарні Львівської залізниці, Трускавецької міської лікарні, обласної і міської лікарень Тернопільської, Івано-Франківської, Волинської, Чернівецької та Закарпатської областей, в санаторіях „Каштан”, „Дніпро”, „Весна” курорту Трускавець, відділенні реабілітації Східницької міської лікарні. Матеріали дисертації введені до програми підготовки лікарів, які працюють у відділеннях дистанційної літотрипсії, для підготовки лікарів на курсах спеціалізації і удосконалення з урології у Львівському національному медичному університеті імені Данила Галицького, а також використовуються під час проведення практичних занять та читанні лекцій з урології для студентів 5 курсу, інтернів Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького, для курсантів урологів на курорті Трускавець, в Волинській, Чернівецькій, Хмельницькій, Тернопільській та Вінницькій областях.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Лікування каменів сечоводів методом контактної уретеролітотрипсії / Ц.К. Боржієвський, Ю.Г. Голубев, О.Г. Козій, А.Ц. Боржієвський // Проблеми мембранної патології в медицині. -Дніпропетровськ. 1995. С. 144-146.

2. Лікування каменів сечоводів методом контактної уретеролітотрипсії / Ц.К. Боржієвський, Ю.Г. Голубев, О.Г. Козій, А.Ц. Боржієвський, А.З. Журавчак, О.А. Боржієвський, О.В. Шуляк, Р.З. Шеремета, В.Ф. Вітовський // Нові підходи до організації і проведення лікування, реабілітації та рекреації в умовах курорту. Трускавець. 1995. С. 167-169.

3. Боржієвський А.Ц. Уретеролітоекстракція в лікуванні хворих з каменями сечоводу // Практична медицина. 1998. № 1-2. С. 37-39.

4. Боржієвський А.Ц. Сучасні підходи до оперативного лікування хворих з каменями сечоводів // Практична медицина. 1998. № 1-2. С. 95-101.

5. Боржієвський Ц.К., Боржієвський А.Ц. Оперативне лікування хворих з каменями сечоводів // Праці VIII пленуму асоціації урологів України. Київ. 1998. С. 19-20.

6. Боржієвський Ц.К., Боржієвський А.Ц. Вибір оптимального лікування хворих уретеролітіазом // Праці VIII пленуму асоціації урологів України. Київ. 1998. С. 51-52.

7. Боржієвський А.Ц. Електрогідравлічна літотрипсія (ЕГЛ) у лікуванні хворих з каменями сечоводу // Праці VIII пленуму асоціації урологів України. Київ. 1998. С. 78-79.

8. Козій О.Г., Козій А.О., Боржієвський А.Ц. Місце уретеролітоекстракції серед сучасних методів лікування хворих з каменями сечоводу // Праці VIII пленуму асоціації урологів України. Київ. 1998. С. 79-81.

9. Шеремета Р.З., Боржієвський А.Ц. Комплексне лікування хворих на коралоподібний нефролітіаз // Практична медицина. 1998. № 5-6. С. 169-176.

10. Порівняльна оцінка сучасних методів лікування каменів сечоводу / Ц.К. Боржієвський, О.Г. Козій, А.Ц. Боржієвський, Ю.Г. Голубєв // Праці наукового товариства ім. Шевченка. Львів. 1998. т. ІІ. С. 377-383.

11. Боржієвський А.Ц. Ендоскопічна електрогідравлічна уретеролітотрипсія // Урологія. 1999. № 4. С. 32-35.

12. Боржієвський А.Ц. Ендоскопічна ультразвукова літотрипсія в лікуванні хворих з каменями сечоводу // Практична медицина. 1999. № 3-4. С. 97-103.

13. Боржієвський А.Ц. Ендоскопічна електрогідравлічна літотрипсія каменів сечоводу // Практична медицина. 1999. № 5-6. С. 94-100.

14. Боржієвський А.Ц. Ендоскопічна пневматична літотрипсія в лікуванні хворих з каменями сечоводу // Практична медицина. 1999. № 5-6. С. 100-104.

15. Боржієвський А.Ц. Лазерна літотрипсія каменів сечоводу // Практична медицина. 1999. № 5-6. С. 104-109.

16. Боржієвський Ц.К., Шеремета Р.З., Боржієвський А.Ц., Журавчак А.З., Артищук М.Ф., Шуляк О.В. Наш досвід лікування хворих на коралоподібний нефролітіаз методом черезшкірної контактної нефролітотрипсії // Практична медицина. 1999. №№ 5-6. С. 109-113.

17. Боржієвський А.Ц. Анестезіологічне забезпечення ендоскопічних операцій при каменях нирок і сечоводів // Практична медицина. 1999. № 7-8. С. 38-43.

18. Боржієвський А.Ц., Вітковський В.Ф., Целюх Н.С. Амбулаторна екстрата інтракорпоральна літотрипсія // Практична медицина. 1999. № 7-8. С. 88-92.

19. Боржієвський А.Ц. Наш досвід застосування стентів в дренуванні верхніх сечових шляхів // Acta Medica Leopoliensia Львівський медичний часопис. 1999. т. 5.С. 69-76.

20. Наш досвід анестезіологічного забезпечення ендоскопічних операцій при лікуванні хворих з каменями нирок і сечоводів / А.Ц. Боржієвський, О.Г. Козій, В.П. Рожков, О.М. Грицак // Урологія. 1999. № 3. С. 24-29.

21. Borzhievsky Andrej Endoskopowa eleckrohydrauliczna litotrypsia w leczeniu chorych z kamieniami moczowodow // Urologia Polska. 2000. 53. №1. S. 112-118.

22. Застосування черезшкірної пункційної нефростомії у хворих на сечокам'яну хворобу / Ц.К. Боржієвський, Р.Р. Загоруйко, Р.З. Шеремета, А.З. Журавчак, О.В. Шуляк, В.Ф. Вітковський, А.Ц. Боржієвський // Матеріали наукових праць Першого Українсько-Польського симпозіуму урологів. Львів. 2000. С. 53-54.

23. Боржієвський А.Ц. Клінічний досвід застосування внутрішніх стентів при дренуванні верхніх сечових шляхів // Матеріали наукових праць Першого Українсько-Польського симпозіуму урологів. Львів. 2000. С. 142-146.

24. Вітковський В.Ф., Загоруйко Р.Р., Боржієвський А.Ц. Ультразвукова діагностика каменів сечоводу // Матеріали наукових праць Першого Українсько-Польського симпозіуму урологів. Львів. 2000. С. 168-171.

25. Козій О.Г., Козій А.О., Боржієвський А.Ц. Місце уретеролітоекстракції серед сучасних методів лікування хворих з каменями сечоводів // Матеріали наукових праць Першого Українсько-Польського симпозіуму урологів. Львів. 2000. С. 185-189.

26. Боржієвський А.Ц. Лікування хворих з каменями сечоводу ендоскопічною електрогідравлічною літотрипсією // Матеріали наукових праць Першого Українсько-Польського симпозіуму урологів. Львів. 2000. С. 189-190.

27. Пневматична уретеролітотрипсія в лікуванні хворих з каменями сечоводів / М. Белда, Р. Гербець, Є. Лоренц, А. Боржієвський, Р. Шеремета, О. Личковський, О. Боржієвський // Матеріали наукових праць Першого Українсько-Польського симпозіуму урологів. Львів. 2000. С. 190-193.

28. Боржієвський Ц.К., Боржієвський А.Ц. Місце відкритої хірургії в лікуванні хворих з каменями сечоводів // Матеріали наукових праць Першого Українсько-Польського симпозіуму урологів. Львів. 2000. С. 193-198.

29. Камені сечоводів і їх лікування / Ц.К. Боржієвський, А.Ц. Боржієвський, М.Ф. Артищук, О.Г. Козій, В.Ф. Вітковський, Р.Р. Загоруйко, Л.М. Лукомнік, Ю.Б. Повх, О.А. Боржієвський, О.М. Артищук, О.Е. Личковський, В.В. Матвіїв // Матеріали наукових праць Першого Українсько-Польського симпозіуму урологів. Львів. 2000. С. 199-200.

30. Боржієвський А.Ц. Чи доцільно робити електроінцізіо вічка сечоводу для прискорення відходження каменів з верхніх сечових шляхів // Матеріали наукових праць Першого Українсько-Польського симпозіуму урологів. Львів. 2000. С. 201-203.

31. Боржієвський А.Ц., Козій О.Г. Наш досвід ендоскопічної електрогідравлічної літотрипсії у лікуванні хворих з каменями сечоводів // Acta Medica Leopoliensia. 2000. v.6, № 2. С. 91-93.

32. Ендоскопічна лазерна уретеролітотрипсія / Є. Лоренц, А.Ц. Боржієвський, А.З. Журавчак, Р.З. Шеремета // Журнал „Експериментальна та клінічна фізіологія і біохімія”. 2001. №4. С. 83-87.

33. Боржієвський О.А., Боржієвский А.Ц. Порівняння вартості черезшкірної нефролітотрипсії та екстракорпоральної ударно-хвильової літотрипсії при лікуванні пацієнтів на нефролітіаз // Практична медицина. 2002. №1. С. 149-153.

34. Боржієвський А.Ц. Лікування хворих з каменями сечоводів методом контактної пневматичної уретеролітотрипсії // Урологія. 2002. №1. С. 6-10.

35. Уретеролітоекстракція в лікуванні хворих з каменями нижньої третини сечоводів / А.Ц. Боржієвський, О.Г. Козій, А.О. Козій, М.В. Миськів // Практична медицина. 2002. т.VIII, №2. С. 21-27.

36. Ускладнення ендоскопічної уретеролітотрипсіїі, уретеролітоекстракції. Їх усунення і профілактика / А.Ц. Боржієвський, Р.З. Шеремета, А.З. Журавчак, О.А. Боржієвський // Практична медицина. 2002. т.VIII, №2. С. 28-34.

37. Боржієвський А.Ц. Уретеролітотомія за допомогою лапароскопічного методу // Acta Medica Leopoliensia. 2002. v.8, №1. С. 104-109.

38. Застосування черезшкірної контактної нефролітотрипсії в комплексному лікуванні хворих на кораловидний нефролітіаз / Ц.К. Боржієвський, Р.З. Шеремета, А.Ц. Боржієвський, А.З. Журавчак, О.А. Боржієвський // Урологія. 2002. №2. С. 21-24.

39. Боржієвсьий А.Ц. Наш досвід проведення контактної ультразвукової уретеролітотрипсії // Урологія. 2002. №3. С. 31-36.

40. Можливості лапароскопічного лікування сечокам`яної хвороби, перший досвід / Я.І. Гавриш, А.Ц. Боржієвський, М.П. Павловський, Ц.К. Боржієвський // Практична медицина. 2002. №3. С. 93-97.

41. Ускладнення при виконанні черезшкірної нефролітотрипсії хворим на коралоподібний нефролітіаз / Р.З. Шеремета, А.Ц. Боржієвський, А.З. Журавчак, О.А. Боржієвський // Шпитальна хірургія. 2002. №3. С. 38-41.

42. Боржієвський А.Ц. Оцінка інтракорпоральних методів уретероскопічного лікування хворих на уретеролітіаз // Acta Medica Leopoliensia. 2002. v.8, №3. С. 108-113.

43. Боржієвський А.Ц., Журавчак А.З., Шеремета Р.З. Ендоскопічне контактне дроблення каменів сечоводу лазером // Урологія. 2002. №4. С. 39-43.

44. Боржієвський А.Ц. Ендоскопічна уретеролітоекстракція у лікуванні хворих з каменями сечоводу // Практична медицина. 2002. №4. С. 84-90.

45. Laser endoscopic ureterolithotripsy / A. Borzhievsky, A. Zuravchak, R. Sheremeta, M. Tarchynets, J. Lorenz // Advances in clinical and experimental medicine. Urology. 2003. v.12, No.3 Suppl.2. P. 89-92.

46. Contact Pneumatic Uterelitothripsy / A. Borzhievsky, R. Sheremeta, A. Zuravchak, A. Majcher, J. Lorenz // Advances in clinical and experimental medicine. Urology. 2003. v.l2, No.3 Suppl.2.P.93-96.

47. The Treatment of Patients with Staghorn Nephrolithiasis by Percutaneous Contact Nephrolithotripsy / Ts. K. Borzhievsky, R.Z. Sheremeta, A.Ts. Borzhievsky, A.Z. Zuravchak, M.F. Artyschuk, O.A. Borzhievsky, O.V. Shuliak, V.F. Vitkovskiy // Advances in clinical and experimental medicine. Urology. 2003. v.l2, No.3 Suppl.2.P.103-104.

48. The Multicomponent Treatment of Patients with Ureteric Stones using Ultrasound Ureterolitothripsy / A.Ts. Borzhievsky, R.Z. Sheremeta, A.Z. Zuravchak, J. Lorenz // Advances in clinical and experimental medicine. Urology. 2003. v.l2, No.3 Suppl.2.P.113-116.

49. Borzhievsky A.Ts. Medicamental Prophylaxic of Renal Injuries in Percutaneous Nephrouretero-lithotripsy // Advances in clinical and experimental medicine. Urology. 2003. v.l2, No.3 Suppl.2.P.117-118.

50. Complications of percutaneous nephrolithotripsy in staghorn nephrolitiasis / R.Z. Sheremeta, A.Ts. Borzhievsky, A.Z. Zuravchak, Yu.B. Borys, O.O. Stroj, M.V. Tarchynets // Advances in clinical and experimental medicine. Urology. 2003. v.12, No 4 Suppl 1. P. 147.

51. Боржієвський Ц.К., Боржієвський О.А., Боржієвський А.Ц., Паєнок М.С., Шуляк О.В. Вартість та економічна ефективність різних методів лікування хворих на уретеролітіаз // Практична медицина. 2003. №2. т.9. С. 131-136.

52. Комплексна реабілітація хворих на сечокам'яну хворобу після черезшкірної нефролітотрипсії (ЧШНЛ), уретерореноскопії (УРС) і екстракорпоральної ударно-хвильової літотрипсії (ЕУХЛ) / Ц.К. Боржієвський, А.Ц. Боржієвський, О.А. Боржієвський, Р.З. Шеремета, М.Ф. Артищук, Б.Ю. Борис, Д.М. Сенишин, Л.С. Телефанко, О.В. Костишин // Актуальні питання урології: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції, присвяченої 60-річчю Буковинської державної медичної академії. Чернівці: БДМА. 2003. С. 45-47.

53. Боржієвський А.Ц. Порівняльна характеристика змін показників крові, сечі та проби Реберга-Тареева у хворих з каменями сечоводів під впливом ендоскопічної літотрипсії, уретеролітоекстракції та відкритого оперативного втручання // Експериментальна та клінічна фізіологія і біохімія. 2003. №1. С. 113 123.

54. Вплив різних видів контактної літотрипсії на слизову оболонку сечоводу / А.З. Журавчак, А.Ц. Боржієвський, О.П. Павлів, Р.З. Шеремета // Експериментальна та клінічна фізіологія і біохімія. 2003. №4. С. 107 111.

55. Возіанов С.О., Боржієвський А.Ц. Порівняльна характеристика різних методів ендоскопічної уретеролітотрипсії // Журнал академії медичних наук України. 2004. т.10, №1. С. 91-103.

56. Стан глутатіонової антиоксидантної системи у хворих сечокам`яною хворобою / А.Ц. Боржієвський, Д.З. Воробець, Н.О. Підковка // Експериментальна та клінічна фізіологія і біохімія. 2004. №2. С. 104 109.

57. Реабилитация больных кораловидним нефролитиазом / Ц.К. Боржиевський, Р.З. Шеремета, Н.М. Галун, А.А. Строй, Ю.Г. Голубев, А.Ц. Боржиевський // Научная конференция. Кишинев. 1994. С. 12-14.

58. Боржієвський А.Ц., Козій О.Г., Онищук А.П. Застосування ригідної уретерореноскопії з діагностичною та лікувальною метою // VIII конгрес світової федерації українських лікарських товариств. Львів-Трускавець. 2000. С. 250.

59. Evaluation of the Results of different methods of ureterolithotripsy / A. Borzhievsky, R. Sheremeta, A. Zuravchak, A. Majcher, J. Sokolovsky, J. Lorenz // Urologia Polska XXXII kongres naukowy PTU. Wroclaw. 2002. S. 95.

60. Complication of percutoneous nephrolithotripsy in staghorn nephrolithotripsis / R.Z. Sheremeta, A.Ts. Borzhievsky, A. Zuravchak, O. Schulak, M.V. Tarchynets // Urologia Polska XXXII kongres naukowy PTU. Wroclaw. 2002. S. 160.

61. Comparison of different methods of endoscopik ureterolithotripsy / A.Ts. Borzhievsky, A. Maicher, J. Sokolowski, J. Lorenz // 4^th Congress of the central Europian Association of Urology. Poland. Lodz. 2002. S. 38-39.

62. Gavrysh Ya., Borzhievsky A., Tarchynets M. Laparoscopic ureterolithotomy // IV International Galician Urological Meeting. Cracow. 2003. P. 108.

63. Zhuravchak A.Z., Borzhievski A.T., Pavliv O.P., Sheremeta R.Z., Borys B.Y. Impact of the different types of contact lithitrypsy on the ureteral mucosa // Fourth International Calician Urological Meeting. Cracow, Poland, 2003. P. 100-101.

64. Боржієвський А.Ц. Electrohydraulic ureterolythotripsy (EHL) // 17 World Congress on Endourology ESWL 15 Begic Research Symposium. Greece. 1999. September 2-5.

Анотація

Боржієвський А.Ц. Оптимізація ендоскопічних методів лікування і реабілітації хворих з каменями нирок та сечоводів (клініко-експериментальне дослідження). - Рукопис.

Дисертація на здобуття вченого ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.01.06 - урологія. - Інститут урології АМН України, Київ, 2004.

Дисертацію присвячено питанням ендоскопічних і лапароскопічних методів лікування хворих з каменями нирок та сечоводів. Представлені результати лікування 97 хворих коралоподібними і великими каменями нирок методом черезшкірної нефролітотрипсії та 673 хворих з каменями сечоводів, лікованих різними ендоскопічними і лапароскопічними методами. Розроблені основні принципи ендоскопічного і лапароскопічного методів лікування різноманітної локалізації каменів у сечовій системі та проаналізовано його ефективність, визначені покази та протипокази для їх застосування. Вивчений функціональний стан нирок перед та після ендоскопічних методів лікування нефроуретеролітіазу. Представлений аналіз ускладнень після черезшкірної нефролітотрипсії, різних методів інтракорпоральної уретеролітотрипсії і лапароскопічної уретеролітотомії, їх профілактика і лікування. Запропонована антиоксидантна та антибактеріальна терапія при ендоскопічному лікуванні хворих з коралоподібними каменями нирок. В дисертації вивчено анестезіологічне забезпечення при ендоскопічному лікуванні хворих з каменями нирок та сечоводів, доведено доцільність проведення реабілітаційного санаторно-курортного лікування хворих уретеролітіазом на курортах Східниця і Трускавець. Визначена пересічна вартість та економічна ефективність ендоскопічного лікування хворих на уролітіаз. Встановлені морфологічні зміни в стінці сечоводу при дії різних видів контактних літотрипторів. Розроблені покази та протипокази до застосування черезшкірної нефролітотрипсії і ендоскопічної уретеролітотрипсії та лапароскопічної уретеролітотомії. Розроблені сучасні алгоритми лікування хворих з каменями нирок та сечоводів.

Ключові слова: сечокам`яна хвороба, коралоподібний нефролітіаз, черезшкірна нефролітотрипсія, уретеролітіаз, ендоскопічна ультразвукова нефроуретеролітотрипсія, пневматична уретеронефролітотрипсія, електрогідравлічна уретеролітотрипсія, лазерна уретеролітотрипсія лапароскопічна уретеролітотомія, реабілітація.

Аннотация

Боржиевский А.Ц. Оптимизация эндоскопических методов лечения и реабилитации больных с камнями почек и мочеточников (клинико-экспериментальное исследование). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора медицинских наук по специальности 14.01.06 - урология. - Институт урологии АМН Украины, Киев, 2004.

Диссертация посвящена вопросам эндоскопического и лапароскопического методов лечения больных с камнями почек и мочеточников. Представлены результаты лечения 97 больных с коралловидными и большими камнями почек методом черезкожной нефролитотрипсии и экстракорпоральной ударно-волновой литотрипсии, а также 673 больных с камнями мочеточников, леченых различными эндоскопическими и лапароскопическими методами. Применялись методы контактной ультразвуковой, пневматической, электрогидравлической, лазерной уретеролитотрипсии при различных локализациях камней мочеточника и уретеролитоэкстракции. Разработаны основные принципы эндоскопического лечения больных с камнями почек и мочеточников, проанализирована эффективность лечения, определены показания и противопоказания для интракорпоральных методов лечения. Показана эффективность эндоскопической уретеролитотрипсии в зависимости от длительности пребывания камня в почке и мочеточнике, от химического состава и структуры камней, от размеров и локализации конкрементов. В диссертации изучено функциональное состояние почек и верхних мочевыводящих путей у больных с коралловидным нефролитиазом и камнями мочеточника до и после лечения в динамике на протяжении года. Представлен анализ осложнений в связи с проведением чрезкожной нефролитотрипсией, различными методами интракорпоральной уретеролитотрипсией и лапароскопической уретеролитотомией, их профилактика и лечение. Предложена антиоксидантная и антибактериальная терапия для профилактики осложнений у больных с коралловидными камнями почек и мочеточников. Разработаны основные принципы анестезиологического обеспечения эндоскопических операций на почке и мочеточнике. Доказана целесообразность проведения санаторно-курортного лечения больных уретеролитиазом на курортах Трускавец и Сходница после эндоскопических операций на мочеточнике сразу после выписки их из отделения. Определена средняя стоимость и экономическая эффективность эндоскопического, лапароскопического и экстракорпорального методов лечения камней почек и мочеточников. Изучены морфологические изменения в стенке мочеточника при использовании различных литотрипторов в эксперименте. Установлены показания и противопоказания к применению чрезкожной нефролитотрипсии, эндоскопической уретеролитотрипсии и лапароскопической уретеролитотомии. Разработаны современные алгоритмы лечения больных с камнями почек и мочеточников.