Пастерельоз свиней. Розробка нових засобів діагностики і специфічної профілактики

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

МАЗУР ТЕТЯНА ВАСИЛІВНА

УДК 619:616.98:579.843.95

ПАСТЕРЕЛЬОЗ СВИНЕЙ. РОЗРОБКА НОВИХ ЗАСОБІВ

ДІАГНОСТИКИ І СПЕЦИФІЧНОЇ ПРОФІЛАКТИКИ

16.00.03 - ветеринарна мікробіологія та вірусологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора ветеринарних наук

КИЇВ - 2004

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи Інституту ветеринарної медицини УААН

Науковий консультант - доктор ветеринарних наук, професор

ВОЛИНЕЦЬ Леонід Кузьмич, Інститут ветеринарної

медицини, завідувач лабораторії ветеринарно-санітарної . експертизи продуктів тваринництва

Офіційні опоненти:

доктор ветеринарних наук, академік УААН

ЗАВІРЮХА Анатолій Іванович, Інститут ветеринарної медицини, завідувач лабораторії бактеріології

доктор ветеринарних наук, професор

МІЛАНКО Олексій Якович, Сумський національний

аграрний університет, завідувач кафедри епізоотології . та організації і економіки ветеринарної справи

доктор ветеринарних наук, професор

БЕРДНІК Василь Петрович, Полтавська державна аграрна академія, завідувач кафедри анатомії та фізіології

Провідна установа - Білоцерківський державний аграрний університет Міністерства аграрної політики України, кафедра мікробіології та вірусології, м. Біла Церква

Захист дисертації відбудеться “ 14 “ грудня 2004 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.004.03 у Національному аграрному університеті за адресою: 03041, Київ-41, вул. Героїв оборони, 15, навчальний корпус 3, ауд. 65

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного аграрного університету за адресою: 03041, Київ-41 вул. Героїв оборони, 13, навчальний корпус 4, к.41

Автореферат розісланий “ 13 “ листопада 2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Міськевич С.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Значні успіхи в дослідженні нових мікроорганізмів, а саме - вірусів, відкинули на другий план окремі потенційно небезпечні хвороби бактерійного походження, в тому числі й пастерельоз. Це сталось завдяки досягненням хіміотерапії та вакцинопрофілактики, які знизили їх питому вагу серед інфекцій. Але навряд чи подібний оптимізм можна вважати виправданим.

Останнім часом проблема пастерельозу вийшла за межі ветеринарної медицини. Аналіз епідемічної ситуації виявив ріст кількості випадків інфікування людей цим видом бактерій (Р.В. Душук,1982; А.І. Бакулов,1995; Р.В.Душук,2003).

У тваринництві, в тому числі і свинарстві, пастерельозна інфекція настільки почала змінювати свої класичні риси, що, здавалося б, вирішені вже проблеми її попередження знову набувають актуальності (В.П.Заболотна,1999; А.І.Сосніцький, 2000).

Pasteurella multocida, що вражає всі види домашніх, більшість диких тварин та птиці, характеризується значним тканинним тропізмом та пластичністю (Р.В.Душук,1982; В.Н.Петров,1990). Пастерельоз здатен викликати спад ефективності свинарської галузі на 20-30% при летальності 5-95% (А.Я.Куликова,1995; W.А.Erler,1997). Економічні збитки збільшуються, якщо хвороба набуває форми епізоотії (Р.В.Душук,1982).

Розвитку ряду патологій пастерельозної етіології серед свиней сприяють порушення санітарно-гігієнічних правил утримання, транспортування та експлуатації тварин, що призводить до змін фізіологічних потреб та адаптаційних можливостей їх організму. За цих умов пастерельоз серед здорового поголів'я поширюється в 3,9% випадків, а серед хворих тварин - в 4,6% і супроводжується ураженням респіраторного тракту (А.Ф. Лапшин,1993).

Поряд з проблемою стресового синдрому набуває актуальності проблема мікробіозу, який супроводжується появою захворювань з атиповими ознаками патології. Особливості епізоотичного процесу при пастерельозі обумовлюють накопичення пастерел у грунті, що призводить до утворення стаціонарного епізоотичного вогнища. В стаціонарно неблагополучних пунктах захворювання виявляється цілорічно (В.І.Геведзе,1989).

Крім самостійних захворювань збудники деяких серотипів Pasteurella multocida сприяють розвитку вторинних інфекцій (С.Lakakis,1989), ускладнюють їх перебіг або ж співіснують в паразитоценозах поруч з бактеріями Pseudomonas aeruginosa, Salmonella, Haemophilus parasuis, Escherichia, Treponema hyodysenteriae, Bordetella та інші (P.Schboss,1987).

Надзвичайно ускладнює діагностику та профілактику пастерельозу пастерелоносійство. Такий стан імунологічної рівноваги у взаємодії між мікро- та макроорганізмом не сприяє клінічним проявам захворювання. Саме з цим явищем пов'язані несподівані спалахи хвороби серед нещепленого поголів'я або ж неадекватна реакція у тварин після введення специфічних біопрепаратів. Про етіологічні аспекти цього явища з літератури мало що відомо (О.К.Шапошнікова,1989).

При пастерельозі розвиток тієї чи іншої форми хвороби обумовлений особливістю антигенного складу збудника. Це важливо враховувати під час проведення діагностичних досліджень, при застосуванні біопрепаратів в системі профілактично-оздоровчих заходів (A.W.Confer,1993).

Інформація ж про серопейзаж збудників P.multocida, що викликають хвороби свиней в Україні, не конкретна й не контрольована, що дає хибні діагностичні, епізоотологічні й клінічні дані. Вітчизняна біологічна промисловість ще й досі готує протипастерельозні біопрепарати, використовуючи штами одного серологічного варіанту В P.multocida, котрі були виділені на території колишнього СРСР ще в 50-х роках минулого сторіччя. Діагностична робота потерпає від нестатку діагностикумів й перебуває на рівні пастерівських часів (В.М.Нахмансон,1990).

Тому, доводячи необхідність поглибленого вивчення пастерел, слід ще раз зауважити, що багато з них спричиняють значних збитків у тваринництві та птахівництві, але деякі адаптуються до організму людини, що небезпечно і може закінчитись фатально.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Робота є складовою частиною досліджень, передбачених тематичними планами ІВМ УААН: 2-17 ВТ від 03.01.1997р. “Вивчити епізоотологію та розробити і впровадити типоспецифічні сироватки для діагностики пастерельозів свиней” (1997-1999рр.); КН № 0197 U 012745 інв. № 02.07. “Розробити засоби діагностики, лікування і профілактики пастерельозу свиней”; “Розробити методи підтримки та зберігання мікроорганізмів (грибів, вірусів та бактерій), що знаходяться в установах ветеринарної медицини, з наступним впровадженням їх при промисловому виготовленні біологічних препаратів”; №43/3 “Удосконалення засобів специфічної профілактики пастерельозу сільськогосподарських тварин в Україні”.

Мета та задачі дослідження. Мета роботи - дослідити етіологічну структуру пастерельозу свиней в Україні; виявити особливості антигенного складу збудників та їх поширення в господарствах різного технологічного спрямування; вдосконалити схеми виготовлення антигенних та антитільних діагностикумів для ідентифікації штамів P.multocida; запровадити в Україні типування ізолятів P.multocida за допомогою стандартного діагностичного набору; сконструювати нові засоби специфічної профілактики пастерельозу свиней, враховуючи його поліетіологію, та паразитоценотичні зв'язки, застосовуючи вітчизняні штами; вдосконалити ветеринарно-санітарні заходи з профілактики та оздоровлення свинарських господарств від пастерельозу, розширивши поняття про збудника хвороби, пастерелоносійство, як приховане джерело інфекції, і особливості перебігу хвороби в господарствах різного технологічного спрямування.

Для досягнення мети необхідно було вирішити наступні завдання:

- виявити особливості перебігу пастерельозу свиней в господарствах різного технологічного спрямування і встановити роль пастерелоносійства, як прихованого джерела збудника в благополучних та неблагополучних господарствах.

- визначити етіологічну структуру пастерельозу свиней в Україні й супутніх з ним домінуючих в господарствах бактерійних інфекцій.

- виявити основні антигенні особливості штамів P.multocida, збудників пастерельозу свиней в імунохімічному аспекті.

- відселекціонувати з польових ізолятів біологічно-, антигенно- та імуногенновідмінні штами P.multocida з корисними властивостями для створення національних типових референс-культур.

- сконструювати набір типоспецифічних сироваток із використанням типоспецифічних національних референс-зразків штамів P.multocida для серологічного типування ізолятів пастерел. Визначити їх практичну доцільність, застосовуючи в профільних установах.

- створити полівалентну вакцину проти інфекцій свиней, викликаних різними типами P.multocida та іншими домінуючими в свиногосподарствах бактерійними збудниками, виявити її ефективність при застосуванні в господарствах.

- за даними комплексних обстежень свинарських господарств, враховуючи поліетіологічну природу збудника, обґрунтувати нововведення в принципи профілактики та оздоровлення свинарських господарств і подати їх у вигляді підрозділів до методичних рекомендацій.

Об'єкт дослідження: пастерельоз свиней - етіологічна структура; антигени та їх особливості; способи конструювання діагностикумів; технологія виготовлення полівалентних засобів специфічної профілактики.

Предмет дослідження: поголів'я свиней благополучних та неблагополучних з пастерельозу свинарських господарств України, ізоляти пастерел та супутньої бактерійної мікрофлори, засоби діагностики та профілактики пастерельозу; гуморальний та колостральний імунітет при пастерельозі свиней; показники білкового складу сироватки і функціонального стану клітин крові та процесів бласттрансформації лімфоцитів.

Методи дослідження: епізоотологічний аналіз (дослідження спалахів хвороби в благополучних та неблагополучних господарствах), епізоотологічний експеримент (відтворення хвороби на чутливій біологічній моделі), біологічний експеримент (визначення вірулентності ізолятів пастерел на лабораторних тваринах), бактеріологічні (дослідження основних культурально-морфологічних властивостей штамів бактерій), серологічні (визначення рівня титрів антитіл при дослідженні сироваток крові чи молозива свиней та сироваток крові кролів), біохімічні (визначення білкового та моноцукридного складу О- та К-антигенів штамів пастерел), імунологічні (дослідження факторів гуморального, колострального та клітинного імунітету тварин), статистичні методи (підрахунки середніх статистичних показників числових експериментальних даних, визначення рівня ймовірності отриманих результатів).

Наукова новизна одержаних результатів. Уперше вивчене етіопатогенетичне значення серогруп P.multocida 10:Д, 3:Д, 6:В, 3:А, 2:Д, 5:А, 1:Д та 7:А при захворюваннях на пастерельоз свиней різних вікових груп у свинарських господарствах. В зв'язку з цим встановлено низьку протективну ефективність або її відсутність у комерційних вітчизняних протипастерельозних вакцин відносно збудників серотипів А та Д P.multосіda.

За клініко-експериментальними даними доведено інтерферуючу дію домінуючих в свиногосподарствах штамів бактерійних збудників сальмонельозу та ешерихіозу на перебіг пастерельозної інфекції.

Визначена роль пастерелоносійства у свиней в благополучних та неблагополучних з пастерельозу господарствах, що обумовлено штамами серотипів А та Д P.multocida різного спектру вірулентності. Воно є рушійною силою розвитку легеневого пастерельозу, яка активізується внаслідок суттєвих змін компенсаторних механізмів імунологічної рівноваги організму тварин. . Вперше задепоновані в Національному центрі мікроорганізмів ДНКІБШМ в чинному порядку та представлені як національні референс-культури штами P.multocida типів А та Д (Деклараційний патент України №2003032465 та №2003032464).

Виявлений характер впливу біохімічних характеристик поверхневого та соматичного антигенів штамів P.multocida типів А та Д на вірулентність та імуногенність.

Уніфіковано метод сенсибілізації еритроцитів тварин-донорів за допомогою кон'югуючих речовин, як основи для виготовлення еритроцитарних діагностикумів.

В технологію виготовлення нової полівалентної вакцини закладені штами P.multocida типів А та Д, виділених в Україні, та домінуючі в господарствах штами сальмонел й ешерихій.

Удосконалено систему санітарно-гігієнічних та профілактично-оздоровчих протипастерельозних заходів, де розширені поняття про збудника хвороби, особливості діагностики, більш детально вивчені джерела інфекції та фактори її передачі.

Практичне значення одержаних результатів. Результати комплексних всебічних досліджень доповнюють наукові дані про роль P.multocida серотипів А та Д в інфекційній патології свиней різного віку в свиногосподарствах України незалежно від технології утримання. Значення пастерелоносійства у свиней набуває нового змісту - прихованого джерела інфекції. Встановлена питома частка в бактерійних паразитоценозах пастерел, які співіснують із збудниками сальмонельозу та колібактеріозу, ускладнюючи перебіг викликаних ними хвороб.

Виробництву запропоновані “Рекомендації з профілактики та оздоровлення свинарських господарств від пастерельозу” (розділи „Загальні положення” та „Охорона благополучних господарств від занесення збудника пастерельозу”), які затверджені НТР Державного департаменту ветеринарної медицини України 17.12.1999р. (протокол №2) і впроваджені в практику ветеринарної медицини. . Важливим внеском в діагностичну роботу стало надання чинності існуванню національних референс-культур типових штамів P.multocida, із залученням котрих створений “Набір типоспецифічних сироваток для ідентифікування штамів P.multocida”, НТД на котрий затверджено у встановленому порядку 25.12.2002р. Реєстраційний номер ТУУ 24.4.19024865.676-2002. Зразки препарату застосовуються згідно “Настанови...” в ЦДЛВМ, ДНКІБШМ та ІВМ УААН для типування польових штамів P.multocida.

Для поліпшення епізоотичної ситуації в Україні з пастерельозу свиней та супутніх йому сальмонельозу та ешерихіозу сконструйована “Вакцина проти пастерельозу, сальмонельозу та колібактеріозу свиней “Пасако”, НТД на яку затверджено 25.11.2002р. Реєстраційний номер ТУУ 24.4.19024865.677-2002. Серії вакцини успішно застосовуються в господарствах: КСП ім. Леніна Шишакського району Полтавської області; КСГАП “Новогригорівка” Генічеського району Херсонської області; КСП “Колос” Компаніївського району Кіровоградської області.

Одержані результати можуть бути використані в навчальному процесі ВУЗів по підготовці фахівців ветеринарної медицини.

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно за участю наукового консультанта обґрунтований науковий напрямок, визначена програма досліджень, проведені науково-виробничі та лабораторні досліди, виконано статистичну обробку матеріалів, аналіз отриманих результатів та їх інтерпретація, аналіз літературних даних, за темою роботи винесені на захист положення.

Епізоотологічні дослідження здійснювали спільно з аспірантами лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи Москалюком В.І. та Яненко У.М. Імунохімічні, гематологічні дослідження та ІФА-діагностику проводили спільно із завідуючим лабораторії інструментальних методів досліджень ВГНКІ (м. Москва) кандидатом ветеринарних наук Богаутдіновим З.Ф. Серологічні діагностичні дослідження здійснювали під керівництвом завідуючої відділом діагностики бактерійних хвороб сільськогосподарських тварин Мілько Л.С. Підготовку методичних рекомендацій з профілактики та оздоровлення свинарських господарств від пастерельозу проводили із співробітниками лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи Тарасюк Т.І.(кандидатом біологічних наук), Волинцем Л.К.(доктором ветеринарних наук), Яненко В.М.(науковим свівробітником), аспірантами Сумського ДАУ Авраменко Н.О. та Міланко Г.О., головним державним інспектором ветеринарної медицини Дубенського району Рівненської області Томком Ю.М.

Автор висловлює подяку співробітникам лабораторії пастерельозно-бешихових препаратів ВДНКІ (м. Москва) та лабораторії бактеріології ВІЕВ (м. Москва), лабораторії діагностики бактерійних інфекцій ЦДЛВМ, лабораторії контролю та стандартизації бактеріологічних біологічних препаратів та НЦШМ ДНКІБШМ за методичну допомогу при виконанні частини експериментальних досліджень, науковому консультанту доктору ветеринарних наук Л.К.Волинцю.

Апробація результатів досліджень. Результати досліджень з теми дисертаційної роботи доповідались і обговорювались на засіданнях вченої ради ДНКІБШМ (1998-2002рр.), на засіданні науково-методичної ради Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України (17.12.1999р.), міжнародній науково-практичній конференції “Сучасні проблеми тваринництва” (Львів,1997р.); науково-методичному семінарі “Лабораторна ветеринарна медицина: фізико-хімічні методи досліджень”(Рівне,1998р.); науковій конференції НАУ “Актуальні проблеми ветеринарної фармакології та токсикології”(Київ,1998р.); науково-практичній конференції “Наукова спадщина Луї Пастера і ветеринарна медицина України (до 175-річчя від дня народження Луї Пастера) (Рівне,1998р.); Всеросійській науковій конференції “Совершенствование методов контроля, стандартизации и сертификации ветеринарных препаратов”(Москва,2001р.); 2-й Всеукраїнській конференції патологів, НАУ (Київ,2001р.)

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи викладені в 34 наукових працях, з них у 19 статтях (13 одноосібних), опублікованих у фахових наукових виданнях, затверджених ВАК України, 3 деклараційних патентах на винаходи, матеріалах симпозіумів та конференцій.

Обсяг та структура дисертації. Дисертація викладена на 358 сторінках друкованого тексту і складається із вступу; огляду літератури; вибору напрямків досліджень, матеріалу та методів виконання роботи; результатів експериментальних досліджень; аналізу та узагальнення; висновків; списку використаних джерел; додатків. Робота ілюстрована 9 рисунками і 44 таблицями. Список використаних джерел включає 418 найменувань, в тому числі - 159 зарубіжних авторів.

Матеріали та методи досліджень

Дослідження проводили в період з 1993 по 2003 рік у лабораторії бактеріологічних біологічних препаратів Київського філіалу Державного науково-дослідного контрольного інституту ветпрепаратів, лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи Інституту ветеринарної медицини УААН, Житомирському центрі по роботі з особливо небезпечними хворобами тварин, Сумській біологічній фабриці, лабораторії інструментальних методів досліджень Всеросійського державного науково-контрольного інституту ветпрепаратів (м. Москва), тваринницьких господарствах Чернігівської, Рівненської, Житомирської, Полтавської, Кіровоградської та Херсонської областей України.

У дослідах було використано 6300 білих мишей, 130 кролів, 2038 поросят, 2 барани-донори еритроцитів.

У виробничих умовах проведено бактеріологічні дослідження 1350 проб носових змивів, 200 проб біоматеріалу з легеневої тканини; досліджено властивості 1097 ізолятів пастерел, виділених від свиней в господарствах України, які були надіслані до ЦДЛВМ, ІВМ УААН та ДНКІБШМ протягом 1993-2001 рр., та 1462 ізоляти пастерел, які надходили до районних лабораторій під час спалахів пастерельозу свиней у господарствах ряду областей України; 254 штами пастерел, виділених від ВРХ; 46 штамів від ДРХ; 89 штамів пастерел від птиці; 37 штамів пастерел від кролів.

Виділені і визначені як національні стандарти штами P.multocida, ліофільно висушені й закладені в ампулах для зберігання.

Для роботи використані, крім того, штами S.сholeraе-suis та S.typhimurium, а також E.coli К88; E.coli К99 та E.coli Н7 , які були виділені під час досліджень супутньої пастерелам мікрофлори (О.М.Панін,1993). При цьому враховували технологічний напрямок господарства, кількість виділених ізолятів, тип перебігу хвороби, наявність збудників інших інфекцій, вік та фізіологічний стан уражених тварин. Дослідження штамів проводили за багатьма параметрами згідно з “Настановою з лабораторної діагностики пастерельозу тварин та птахів” і Міжнародним класифікатором бактерій Берджі (В.М Манченко,1995).

Для визначення серотипової належності досліджуваних місцевих штамів застосовували 13 типоспецифічних референс-сироваток, отриманих з референс-центру (м. Пулави), та 9 вітчизняних кролячих типових сироваток. З досліджуваних штамів пастерел готували фракції соматичного та капсульного антигенів, користуючись методом швидкісного центрифугування та діалізу.

Виготовлення капсульної та соматичної субстанцій з ізолятів розпочинали із селекції типових колоній пастерел добової агарової культури. Відібрані колонії повторно культивували на МПА Хоттінгера добу. Для активації синтезу антигенного матеріалу клітинами пастерел до живильного середовища додавали 10% стерильної сироватки крові коня або амінопептид. Виготовлення антигенів розпочинали з вирощування добової агарової культури, яку змивали фізіологічним розчином (рН 7,0), і доводили до концентрації 20 млрд. мікр. клітин/см3. Далі частину виготовленої бактерійної суспензії прогрівали на водяній бані протягом 30 хвилин при температурі 56?С при постійному шутелюванні. Стабілізований температурою завис бактерійних клітин центрифугували за частоти обертання 5000 об/хв протягом 40 хвилин у рефрижераторній центрифузі. Після цього надосадову рідину декантували як капсульний антиген (K.L. Mc Kinney, P.A. Refers,1982).

Соматичний антиген готували з тієї ж бактерійної суспензії, що й капсульний. До певного об'єму завису (20 млрд. мікр. клітин / см3) додавали хімічно чисту трихлороцтову кислоту (ТХУ) в співвідношенні 1:1. Під час обробки ТХУ білки осідали, а кислоторозчинний поліцукровий комплекс соми екстрагували з аморфної маси бактерій у рефрижераторі при температурі 0?С протягом 3-х годин. Після цього шляхом фільтрування відокремлювали від осаджених білків екстракт і здійснювали їх діаліз у целофанових мішечках у проточній водопровідній воді протягом 2-х діб і одну добу в дистильованій воді в рефрижераторі. В процесі діалізу виділялась ТХУ та інші речовини, що легко діалізують. Поліцукровий комплекс соми як колоїд не проникав крізь стінки целофанових мішечків. Закінченням діалізу вважали негативну якісну реакцію на ТХУ і нейтральне середовище діалізату. На вигляд діалізат, як правило, був ледь опалесцуючим. Для видалення власне антигену до діалізату додавали спирт етиловий в об'ємному співвідношенні 1:3-4. Антиген, що випав в осад, відокремлювали шляхом центрифугування.

Стандартизували отримані антигенні субстанції, визначаючи в них вміст білка, за методом Лоурі в модифікації Міллера та амінного азоту за методом Зеренсена-Гаврилова (В.Н.Кікалішвілі,1963). Вміст вуглеводів у зразках антигенів визначали, враховуючи концентрацію гексоз у кольоровій реакції з ортотолуїдином (Н.П. Елінов,1984; А.Ф. Ленінджер,1985).

Типову специфічність отриманих капсульних антигенів визначали в серологічних тестах за допомогою РДП та РНГА (Е.У. Пастер та ін.,1989).

Токсичність антигенних субстанцій визначали за реакцією білих мишей на внутрішньоочеревинне їх введення у дозах від 1,3 до 5,0 мг, а імуногенну активність - в тесті протективного захисту з гострим зараженням білих мишей та кролів, яких попередньо щепили похідними цих субстанцій.

Для виготовлення типоспецифічних кролячих гіперімунних сироваток користувались простою й зручною схемою гіперімунізації, яка передбачала грундімунізацію із застосуванням масляного ад'юванту Фрейнда та власне антигену - ПА культур P.multocida серотипів А, В та Д.

Субстанцію поверхневого (капсульної речовини) та соматичного антигенів використовували в наростаючих дозах 0,5; 1,0; 1,5; 2,0 та 2,5мг речовини з додаванням ад'юванту Фрейнда з інтервалом 4 доби.

Активність отриманих сироваток, яка характеризувала специфічність та імуногенність капсульного і соматичного антигенів пастерел, оцінювали, застосовуючи РДП (Е.У.Пастер,1989), РНГА з антигенним еритроцитарним діагностикумом та ІФА з міченими пероксидазою Ig G кроля (концентрація за пероксидазою - 200 нг/см3) (Р.В.Петров,1990).

Аналіз білкового та клітинного складу крові визначали за загальноприйнятою методикою (А.Я.Пустовар та ін.,1986; Н.В.Коротченко та ін.,1987). Виділяючи фракції лімфоцитів та досліджуючи процес їх трансформації у В- і Т-форми, користувались методом розеткоутворення (В.А.Ткачов-Кузьмін, 1987; А.Я. Пустовар та ін.,1988).

Дослідження епізоотології хвороби, клінічного прояву та патологоанатомічних змін у свиней при пастерельозі в господарствах України проводили загальноприйнятими методами (А.А.Колосов,1986; В.П.Литвин,1995).

Статистичне обчислення результатів досліджень здійснювали за допомогою обрахунків середньої арифметичної по групі (М) та середньої похибки середньої арифметичної (m). Коефіцієнт парної кореляції (r) розраховували для рядів взаємозалежних варіант. Вірогідність різниці показників (Р) визначали по таблиці Стьюдента, яким відповідали певні величини коефіцієнта вірогідності для групи варіант табличного значення числа ступенів свободи f (А.С.Винокуров,1982).

Економічну ефективність розраховували згідно з викладками В.М. Константінова із співав. (1978) та Н.М.Нікітіна із співав. (1996). При математичному опрацюванні результатів досліджень використовували ЕОМ і застосовували комп'ютерні програми статистичної обробки Microsoft Excel.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Епізоотологія пастерельозу свиней

Епізоотологічне обстеження неблагополучних щодо пастерельозу свинарських господарств різних регіонів України. На розвиток ряду патологій пастерельозної етіології впливають зміни фізіологічних потреб та адаптаційних можливостей організму тварин. Проблеми стресів та мікробіозу викликають появу пастерельозу з атиповими ознаками хвороби. На її перебіг впливають періодичність комплектування з використанням завезеного поголів'я, кількість в гурті, інтенсивність експлуатації тварин.

Аналіз даних по захворюваності на пастерельоз свиней в господарствах з різним технологічним спрямуванням та характеристикою неблагополучного осередку (свіжий чи стаціонарний) здійснено на основі епізоотологічних обстежень 11 свинарських господарств різних областей України. П'ять з них за категорією епізоотичного вогнища відносились до стаціонарно неблагополучних, а решта - мали свіжі осередки інфекції. Найбільшою була враженість тварин в стаціонарних епізоотичних осередках незалежно від технології та напрямку діяльності господарства, яка охоплювала 9,4% від наявного поголів'я.

В підсобному господарстві Київського електровагоноремонтного заводу (КЕВРЗ) з відгодівельною та репродуктивною технологіями пік захворюваності та загибелі тварин реєстрували на 14-ту добу з моменту першого випадку хвороби. З 97 голів свиней, що загинули, поросята 3-4-х місячного віку складали 71 голову; 4-6 місячного віку - 19 голів; відгодівельної групи понад 6 місяців - 7 голів.

На комплексі „Зоря” (5000 голів свиней) по відгодівлі, зі стаціонарним епізоотичним осередком, рівень захворюваності в перший місяць реєстрації спалахів хвороби знаходився в межах 0,8±0,01% при смертності 0,4%. Наступного місяця показники захворюваності та летальності тварин значно зросли (17,62% та 8,67%) при незначному зменшенні кількості поголів'я відповідно.

В господарстві-репродукторі „Мирогощанське”, де спалахи реєстрували вперше, поголів'я неблагополучного гурту складало понад 960 голів. З них лише 10 виявились враженими хворобою і згодом загинули. Це були свиноматки, завезені для ремонту гурту.

Варто відмітити, що тенденції кількісних співвідношень: загальне поголів'я - неблагополучний гурт - кількість хворих тварин були притаманними і для інших господарств з подібною технологією господарювання та аналогічною характеристикою епізоотичного осередку.

Дослідженням сприйнятливості до пастерельозу свиней різного віку було встановлено, що поширена думка про те, що на пастерельоз хворіють в основному поросята-відлученці, не зовсім вірна. Отримані дані дали можливість з'ясувати, що вражене поголів'я було представлене майже всіма віковими групами - від свиноматок до відгодівельного поголів'я.

Спостереження за спалахами септичного пастерельозу на відміну від пастерельозної пневмонії та інших форм перебігу хвороби продемонструвало інфікованість за 2-3 доби 100 і більше свиноматок та кнурів віком 2-5 років, а також масове захворювання свиней в останньому періоді відгодівлі, ремонтного молодняку та молодших відгодівельних груп. В усіх цих випадках при масовій захворюваності на пастерельозу гострий перебіг супроводжувався значною загибеллю тварин всіх вікових груп.

При бактеріологічному дослідженні патологічного матеріалу від загиблих тварин, як правило, були виділені високовірулентні ізоляти пастерел. Тривалість перебігу хвороби та час загибелі тварин при масових спалахах пастерельозу був майже однаковим як у поросят-відлученців, так у свиноматок та кнурів.

Той факт, що пастерельоз частіше реєструється серед молодняку свиней (віку відлучення, групи дорощування та молодших груп відгодівлі) пояснюється тим, що саме ці тварини частіше контактують з джерелом або факторами передачі збудника пастерельозу.

Значну увагу варто приділяти профілактиці хвороби серед груп тварин-відлученців та молодшого відгодівельного поголів'я. Як показує досвід, цих тварин частіше уражує збудник пастерельозу. Важливим тут є одержання здорового, добре сформованого молодняку від здорових свиноматок, забезпечення їх повноцінним раціоном годівлі та створення для них відповідних умов мікроклімату в приміщенні, запровадження системи літніх таборів для утримання тварин в теплий період року.

Пастерелоносійство. Для вивчення пастерелоносійства у свиней з благополучних щодо пастерельозу господарств відбір проб здійснювали в таких, де не виявляли випадків захворювання на пастерельоз протягом 4-5 та більше останніх років. У неблагополучних свинарських господарствах виконання роботи проводили в стаціонарно неблагополучному осередку та свіжому епізоотичному вогнищі. Досліджували свиней з груп, які перехворіли та підозрілих у зараженні. Результати досліджень слизу носоглотки свиней з благополучних щодо пастерельозу господарств свідчать, що пастерелоносійство реєструється у свиней всіх вікових груп. Кількість свиней, які є носіями пастерел, залежить від віку та фізіологічного стану організму тварин.

Встановлено залежність інтенсивності пастерелоносійства від регіонально-кліматичного фактора. У господарствах з незадовільними умовами утримання та годівлі, а також у групах свиней, які перехворіли на бешиху, хворобу Ауєскі та Тешена, лептоспіроз, гастроентерит, дизентерію та ряд паразитарних захворювань, кількість випадків пастерелоносійства була дещо вищою, ніж у благополучних з цих хвороб господарствах із задовільними умовами утримання та годівлі.

Аналіз даних пастерелоносійства в різних вікових групах виявив, що в благополучних господарствах найбільшу кількість пастерелоносіїв відмічено у свиней 2-10-місячного віку: в поросят-відлученців (23,3%), у підсвинків (24,8%), поросят молодших відгодівельних груп до 7-8 місяців (36,5%) та у свиней віком 9-10 місяців (39,3%). У поросят-сисунів кількість носіїв не перевищувала 20,6%. У тварин, старших 11 місяців, пастерели виявляли в 11,7% випадків.

У благополучних господарствах, як правило, від здорових тварин виділяли авірулентні (82,5%) або ж слабовірулентні (17,4%) для білих мишей штами. Вірулентні культури з 252 досліджуваних були виділені від свиней віком 4-10 місяців (40 ізолятів). Лише 8 було виділено від поросят-відлученців (4) та дорослих свиней (4).

Щоб виключити випадки прихованого перебігу пастерельозу або віддиференціювати тварин, що перехворіли, від яких були виділені вірулентні пастерели, здійснювали дослідження сироватки крові в РНГА на наявність специфічних антитіл. У жодному випадку в сироватці крові свиней, у яких були виділені із слизу носоглотки пастерели, не виявляли специфічних антитіл до пастерел. Це свідчило про відсутність у тварин пастерельозної інфекції.

Вірулентність культур пастерел, виділених у благополучних з пастерельозу господарствах, вивчали на білих мишах. Сорок один ізолят викликав загибель білих мишей при підшкірному зараженні їх добовою бульйонною культурою в дозі 0,3 см3 за 72 - 120 годин і тільки три культури протягом 48 годин. Усі 44 дослідні добові культури при підшкірному зараженні не викликали загибелі білих мишей в титрі 1:100 та більше. ЛД50 їх знаходилась в межах 2,2 х107 - 1,2 х109 мікр. клітин.

Порівняння антигенних характеристик у РДП з гіперімунною протипастерельозною сироваткою продемонструвало, що капсульні антигени всіх 44 авірулентних та вірулентних культур, виділених із слизу носоглотки свиней, утворювали 1-2 лінії преципітації. Аналогічні антигени з епізоотичних штамів мали 2-4 лінії. Причому, в усіх досліджених штамів перші лінії преципітації зливались з такими ж лініями епізоотичних штамів пастерел, що свідчило про наявність в них загальних антигенів.

У стаціонарно неблагополучних з пастерельозу господарствах патогенні культури, в основному, були виділені від свиней у віці 4-12 місяців. Пастерелоносіями були поросята до 2-х місячного віку в 28,0% випадків; відлучного віку - 35,2%; підсвинків молодших відгодівельних груп - в 40,0%; свиней 7 - 8 - місячного віку - 46,7% та серед свиней віком 9 - 10 місяців - 50%. ЛД50 таких ізолятів знаходилась у межах 1,5х106 - 2,5х106 мікробних клітин. За антигенним складом вони були подібні до епізоотичних штамів й утворювали в РДП зі специфічною сироваткою 3- 4 лінії преципітації.

Досліджені 200 проб легеневої тканини свиней віком 6 - 10 місяців, яких вирощували в господарствах, тривалий час неблагополучних з пастерельозу, підлягали спланованому вимушеному забою. 87 культур пастерел виділено від свиней, які не мали зовнішньо відмітних змін легень. Тільки у п'яти випадках виділені слабовірулентні пастерели, що знищували 50% білих мишей за 96 - 120 годин (ЛД50 таких культур становила 0,6х109 - 0,8х109 мікр. клітин). Культури пастерел, ізольовані з легень, які характеризувались наявністю запальних процесів типу гнійно-катаральної бронхопневмонії, були найбільш вірулентними. ЛД50 таких культур для білих мишей знаходилась в межах 0,2х103 - 0,3х104 мікр. клітин, в той час як у культур, виділених при серозно-катаральній чи катаральній пневмонії, ЛД50 для білих мишей становила 0,6х103 - 0,9х104 мікр. клітин. Дослідження проб сироваток крові від таких свиней на наявність специфічних антитіл у всіх випадках давали негативні результати.

Роль відвійок як важливого фактора передачі інфекції при пастерельозі від великої рогатої худоби свиням. Для визначення умов, за яких молоко та продукти його переробки можуть призвести до спалаху пастерельозу серед свиней, у лабораторних умовах було проведено кілька серій дослідів. Одна з них передбачала визначення життєздатності штамів Pasteurella multocida сероварів А, В та Д і їх вірулентності у пастеризованому молоці й відвійках за різних температурних режимів. В іншій серії дослідів вивчали вплив величини рН тих же інгредієнтів на життєздатність та вірулентність пастерел цих же типів.

Концентрація мікробних клітин, які виявляли протягом двох місяців у молоці при температурі 37єС та кімнатній, становила для типу А - 80Ч107 мікр. клітин; типу В - 1Ч106 мікр. клітин і типу Д - 22Ч108 мікр. клітин. Це досить значні зміни порівняно з вихідними даними. Оцінка результатів експерименту демонструє, що ступінь варіювання одержаних показників ЛД50 у кожному окремо взятому флаконі з 3-х аутентичних незначний. Максимальне значення коефіцієнта варіації при Р?95% становить 3,4%, а мінімальне - 0,8%. Відхилення від середніх показників ЛД50 для штамів Р.multоcida, що знаходились у молоці, не перевищувало 0,08% при величині самого показника 2,1%. Це свідчить про високу достовірність результатів проведених досліджень. Більш стабільними були властивості пастерел, які перебували в молоці, порівняно з середовищем відвійок. Розрахунок достовірності різниці між середніми значеннями ЛД50 культур, які зберігались у молоці та відвійках при температурі 37єС протягом 60 діб, показав, що така різниця незначна (td=3,0 при Р < 0,05).

При зміні рН середовища молока та відвійок від 7,0 до 5,0 життєздатність пастерел різних серотипів зменшується порівняно з початковими значеннями майже в 2 рази, а вірулентність - в 10 разів. Життєздатність пастерел у молокопродуктах, величина рН яких сягає 4,0, визначити неможливо, що обумовлено бактерицидною дією молочної кислоти.

Етіологічна структура пастерельозу свиней в Україні

Дослідження основних властивостей епізоотичних штамів пастерел, виділених у свинарських господарствах під час спалахів хвороби. При типуванні виділених ізолятів пастерел за біологічними та серологічними властивостями виявляється, що найпоширеніший в господарствах збудник пастерельозу належить до серологічного варіанту Д, що становить 42,9% від загальної кількості досліджуваних ізолятів пастерел. Не менш небезпечним щодо поширення серед поголів'я є сероваріант А(31,02%). Обидва різновиди P.multocida зумовлювали в 1831 випадку розвиток пневмонії та у 57 випадках - локальні запальні процеси й асоційовані септичні форми, що становило відповідно 72,4% та 2,2% до загальної кількості досліджуваних ізолятів. Штами серовару В були найменш поширеними і виявлялися лише у 26,06% випадків переважно під час генералізованих септичних процесів з тяжким перебігом та значною загибеллю поголів'я. Разом з тим вони можуть викликати певні локальні процеси типу артритів, маститів у свиноматок та пневмоній, але у випадках, що рідко трапляються і, швидше є винятком з ряду класичних форм перебігу пастерельозу у свиней. Інколи ізоляти серологічного типу Д, які викликали септичні процеси, були охарактеризовані так через спільне співіснування на час перебігу хвороби з бактеріями серологічного типу В. У цьому випадку хвороба набуває особливо тяжкого перебігу і хворих тварин за таких умов не вдається врятувати.

Досить поширеними в господарствах стали умовно-патогенні штами пастерел, етіологічна роль яких раніше ігнорувалась або розглядалась як ексвізитне явище. В більшості випадків вони спричиняють розвиток респіраторних інфекцій, специфічна профілактика яких повністю не освоєна. Оскільки захворюваність свиней на пневмонії становить у середньому 40,3%, а в окремі роки досягає 51,6%, проблема набуває особливого загострення. Адже всі визначені біологічні препарати для профілактики пастерельозу свиней готуються із застосуванням штамів серологічного варіанту В. Тобто фактично при їх використанні, що було підтверджено під час спалаху хвороби в господарствах “Перемога” та “Зоря” Рівненської області, щеплені тварини залишаються беззахисними перед загрозою інфекції, обумовленої збудниками серологічних типів А та Д. І хоча певною мірою, штами всіх типів P.multocida антигенноспоріднені, перехресна протективна ефективність виготовлених з них моновакцин є досить незначною.

Розглядати пастерельоз свиней як окреме захворювання недоцільно, адже поруч із збудником пастерельозу співіснують й інші групи мікроорганізмів, які відіграють певну етіологічну роль у розвитку пневмоній. Дослідження супутньої мікрофлори у хворих на пастерельоз тварин та трупів загиблих від пастерельозу свиней продемонстрували, що з усієї кількості ізолятів на частку пастерел припадало 55,48% , Haemophilus - 42 ізоляти (1,59%); Escherichia сoli - 846 iзолятів (32,1%); Salmonella cholerae-suis - 207 iзолятів (7,85%); Streptococcus - 61 iзолят (2,31%); Bordetella - 17 ізолятів (0,64%).

Визначення вірулентності виділених ізолятів мікроорганізмів для лабораторних тварин дало можливість з'ясувати, що в 97,4% випадків вірулентними були ізоляти сальмонел; у 73,3% випадків - ізоляти пастерел; 83,3% випадків - штами бордетел; 74,0% випадків - ізоляти ешерихій та в 69,6% випадків - штами кокових мікроорганізмів.

Дослідження капсулоутворення в польових ізолятів пастерел дало можливість визначити, що агарові культури таких штамів мали тільки сліди капсули. Культури, які мали мукоїдний або гладкий тип колоній, характеризувались наявністю помірно або досить розвинутої капсули. Вона оточувала бактеріальну клітину повністю, не утворюючи дефектів.

Колонії “S”-форми мали вигляд дрібних (0,2 - 0,3мм) прозорих росинчастих утворень, які в скошених променях світла виявляли райдужне світіння. “М” - колонії були більшими (0,3 - 0,5мм), округлої форми, біло-сірого кольору та слизоподібної консистенції. “М-Д” - колонії утворювались культурами, схильними до дисоціації. Вони були найбільшими (0,5 - 0,6мм), молочно-білими, матовими з нерівною поверхнею, а інколи і хвилястим краєм. Колонії такого типу швидко вростали в агар і погано відокремлювались від останнього.

На рідких живильних середовищах недисоційовані культури через 18 годин утворювали незначну опалесценцію без пристінкового кільця. Штами, що дисоціювали, утворювали значний осад з помутнінням середовища.

Для більшості штамів пастерел культуральні властивості були типовими.

Спроби відновити у штамів-дисоціантів їх початкові властивості шляхом 3-х разових пасажів на білих мишах позитивних результатів не давали. При цьому змінювався лише ступінь дисоціації культури за морфологією, але проба кип'ятіння з ними залишалась позитивною. Лише в 3-х випадках вдалось відновити морфологічні властивості штамів при негативній пробі кип'ятіння, що пов'язано з відсутністю необоротних змін культури.

Залежно від виду вихідних колоній, що утворювали досліджувані штами пастерел, розрізняли “S”, “М” та “Д-М” - форми. У відсотковому відношенні це становило відповідно 57,2%; 29,1% та 13,7%.

Найбільша кількість культур виділена з крові при септичному перебігу хвороби, які мали “S”-форму колоній. Культури з колоніями інших типів при цій формі хвороби не були виявлені. “М”-форми колоній пастерел, які в більшості випадків виділені з легень (138 штамів), були характерними для пневмоній пастерельозного походження. Культури пастерел, схильні до дисоціації, реєструвались, в основному, при пневмоніях і були ізольовані з легень (53 штами), лімфовузлів (27 штамів) та печінки (18 штамів).

Крім характеру утворених колоній, були досліджені біохімічні властивості 712 виділених штамів. Серед них висока біохімічна активність була притаманна ізолятам пастерел, які утворювали ”S”-форми колоній й виділялись при септичному (гемокультура, селезінка) та легеневому перебігах хвороби (селезінка).Треба відмітити, що з лімфатичних вузлів, порівняно з іншим матеріалом було виділено найбільшу кількість ізолятів, які перебували в стані дисоціації. Напевно, це пов'язано із захисною реакцією організму, який завдяки органам лімфоїдної системи намагається нейтралізувати збудника. З легень у більшості випадків виділяли не досить біохімічно активні культури з “М”-формами колоній (12 ізолятів).

Антигенна структура штамів Р.multоcida - збудників пастерельозу свиней. При детальному вивченні антигенних особливостей збудників пастерельозу свиней, що циркулюють у господарствах і виділяються пад час спалахів хвороби, здійснено дослідження антигенних характеристик в залежності від різного регіонального походження, які викликали відмінні за характером перебігу пастерельозні інфекції. В процесі досліджень зроблено детальний аналіз та зіставлення результатів стосовно джерела ізоляції культури та форми перебігу хвороби, що зафіксовано у деяких віко-статевих групах тварин. Такі дані мають значну вагу під час оцінки ефективності існуючих лікувально-профілактичних засобів відносно певного антигенного спектра збудників, які поширені на певній території.

У свиноматок репродуктивних ферм септичну форму перебігу хвороби зумовлює серотип В P.multocidа (91% від усіх виділених в цих випадках ізолятів). Серотип А як етіологічний фактор поруч із штамами серотипу В виявився тільки в 9% випадків.

Пневмонії пастерельозного походження в цій групі тварин викликались ізолятами серотипів А(44,68%) та Д(55,32%).

У свиней відгодівельних господарств гострий пастерельоз обумовлювали ізоляти всіх 3-х серотипів А, В та Д, але в різній мірі (43,39%; 53,3% та 3,3% відповідно). Таке явище є наслідком формування збірного поголів'я.

До легеневої форми хвороби у відгодівельного поголів'я призводили серотипи А та Д, причому ізолят Д-типу - в більшій мірі (66%).

Поросята-відлученці при генералізованому пастерельозі були уражені пастерелами серотипу В, виділені в 90% випадків та А - в 10% випадків. Легеневу форму інфекції спричиняли штами типів А (45,74%) та Д (54,26%).

Дослідження антигенних характеристик основних типів Р.multоcida здійснювали за допомогою РДП та РНГА. Їх результати (таблиця 1) продемонстрували значну поширеність у різних регіонах України Р.multоcida серотипу Д, що становить майже половину виділених ізолятів (47,7%). Серед цієї групи мікроорганізмів найбільшою підгрупою були культури з антигенною формулою 10:Д (141 ізолят). На другому за поширеністю місці - група 3:Д (108 ізолятів) і найменш поширена - 2:Д (36 ізолятів). Штами пастерел з антигенною формулою 4:Д в Україні не виявлені.

Важливим етіологічним фактором серед збудників пастерельозу свиней є мікроорганізми, що належить до серотипу В. У господарствах здебільшого виділені ізоляти, які відносяться за характеристикою капсульної та соматичної субстанцій до групи 6:В (213 ізолятів) - 29,9% від загальної кількості досліджуваних культур. Встановлено, що ця група єдина, яка виявлялась серед ізольованих штамів. Інша відома у світі група P.multocida з формулою 11:В під час досліджень не реєструвалась.

Таблиця 1

Співвідношення штамів збудників пастерельозу свиней відповідно до їх антигенних характеристик

Кількість штамів	Специфічна капсульна субстанція (К)	Соматич-на група (О)	Серо-групи О:К	Форма колоній	n1
n	%
213	29,9	В	6	6:В	S S-Д	213
			11	11:В	-	-
159	22,4	А	1	1:А	-	-
			3	3:А	М	103
			5	5:А	М-Д, М	49
			7	7:А	М	7
			8	8:А	-	-
			9	9:А	-	-
340	47,7	Д	1	1:Д	S	55
			2	2:Д	S	36
			3	3:Д	S, S-Д	108
			4	4:Д	-	-
			10	10:Д	S, S-Д	141

Представники найменш чисельної групи збудників пастерельозу свиней належали до серотипу А (159 ізолятів), що становило 22,4%. У більшості випадків (103 ізоляти) представники групи характеризувались антигенною формулою 3:А. Мінімальна частина припадала на групи 7:А (7). Збудники серотипу А з антигенними характеристиками 1:А, 8:А та 9:А в господарствах зафіксовані не були. Отримані дані є новими, оскільки це питання в Україні не вивчалось.

Хоча більш активними субклітинними структурами при індукції імунної відповіді є соматичні антигени, проте така важлива для пастерел типова специфічність визначається капсульними антигенними субстанціями, які поступаються соматичним щодо протективної ефективності.

Спираючись на ці дані, можна стверджувати, що ефективність майбутніх вакцинних препаратів буде залежати від вдалого поєднання антигенних субстанцій в ній, тобто від застосування для виготовлення виробничих антигенів цілих мікробних клітин.

Залежність вірулентних властивостей штамів пастерел від їх антигенного складу та капсулоутворення. Провідною для пастерел характеристикою у прояві патогенетичної дії визнана особливість антигенної будови та капсулоутворення.

З цих позицій були досліджені штами кожної виявленої в свиногосподарствах серогрупи пастерел з певною антигенною формулою: 10:Д, 3:Д, 6:В, 3:А, 2:Д, 5:А, 1:Д та 7:А. Всі штами за схильністю до капсулоутворення розподілили на групи з фрагментарною капсулою, капсулою у вигляді суцільного нечіткоокресленого тонкого шару та з добре розвиненою суцільною капсулою.

Дані таблиці 2 свідчать про досить високу вірулентність, яка властива ізолятам серологічного типу В. Залежно від стану капсули цей показник коливається в межах 2 - 15 мікробних клітин для лабораторних тварин.

Високовірулентними охарактеризовані ізоляти серотипу 3:А (0,5x102 - 0,5x103 мікр. клітин). Як додаток до цього всі вони мали чітко виражену капсулу. Значно меншу вірулентність, яка відрізнялась на 1- 4 порядки, мали штами з антигенною формулою 5:А та 7:А. Вони характеризувались фрагментарною або нечітковираженою капсулою. Подібним до серотипу 7:А було LD50 у штамів типу 1:Д (0,2x103 -0,4x104 мікр. клітин). Сама багаточисельна група ізолятів (141 одиниця) серотипу 10:Д поступалась за вірулентністю на два порядки штамам серотипу 1:Д. Максимальне значення їх LD50 становило 0,3x105 мікробних клітин.

При цьому штами серотипу 1:Д мали в усіх випадках добре розвинену капсулу, що оточувала клітини збудника суцільним шаром. У штамів серотипу10:Д таку капсулу мали тільки 60,9% ізолятів (86 одиниць). Решта культур характеризувались незначною, нечітко вираженою капсулою.

До ряду низьковірулентних пастерел відносились штами з антигенною формулою 3:Д та 2:Д, які становили 20,22% від загальної кількості досліджуваних ізолятів. На низьку вірулентність ніяк не впливав стан їх суцільної капсули. Ізоляти серотипу 3:Д відрізнялись від культур типу 2:Д на один порядок нижчим показником (LD50 знаходилась на рівні 0,5x109 мікробних клітин) та незначним капсулоутворенням.

Здійснений аналіз особливостей антигенних характеристик та вірулентних властивостей ізолятів основних епізоотичних серотипів P.multocida дає можливість стверджувати про наявність існування залежності між капсулоутворенням та рівнем вірулентності польових культур.

Дослідження властивостей власне антигенних компонентів капсульної (К) та соматичної (О) субстанцій клітин збудника пастерельозу свиней продемонстрували, що інактивований формаліном соматичний антиген у дозах 0,75; 2,5 та 3,0 мг викликав прояв імунної відповіді у білих мишей. У кролів продукцію антитіл викликали дози 22-30 мг речовини на голову. Контрольне зараження загибелі тварин не спричинило. Щеплення дозами 7,5 та 15,0 мг нативного О-антигену з наступним зараженням вірулентним штамом гомологічного типу забезпечувало збереженість 50% особин.

Порівняно з К-антигеном О-субстанція пастерел являє собою токсичну речовину, DLM якої для білих мишей перевищує 0,4 мг на голову. Для кролів ця величина перевищує 10 мг при внутрішньовенному введенні.

Таблиця 2

Вірулентні властивості та капсулоутворення у пастерел різних серотипів

Кіль-кість шта-мів n	Серо-група пасте-рел	Наявність капсули та її стан	Діапазон вірулентності культур для білих мишей (LД50), мікр. клітин
		с/ч	н/ч	ф
		n1	%	n2	%	n3	%
213	6:В	179	84	34	16	-	-	2-15
103	3:А	103	100	-	-	-	-	0,5x102 - 0,5x103
49	5:А	-	-	47	95,5	2	4,1	0,5x105 - 0,5x106
7	7:А		-	7	100	-	-	0,5x102 - 0,5x104
55	1:Д	55	100	-	-	-	-	0,5x103 - 0,5x104
36	2:Д	36	100	-	-	-	-	0,5x107 - 0,5x108
108	3:Д	-	-	108	100	-	-	0,5x109
141	10:Д	86	60,9	55	39,1	-	-	0,3x105 - 0,4x106
?n= 712		459		251		2
M±m		57,37±0,04		31,37±0,01		0,25±0,001
		P<0,001	P<0,001	P<0,01

Примітка: с/ч - капсула суцільна чітко виражена;

н/ч - капсула нечітко виражена;

ф - присутні лише фрагменти капсули.

О-антиген виявляється більш антигенно активним препаратом, ніж К-антиген. Це очевидно, якщо перевірити вміст їх білкових фракцій, який відрізняється майже в 4 рази. Преципітувальні антитіла утворювались лише при щепленні кролів К-антигеном.

...